CC BY
69
■ Мкарю, що практикуе
To Generаl Practitioner
ГУЗЕНКО С.О., КУЦИИ м.м. Хмельницька м/ська дитяча л/карня
НАШ ДОСВ1Д ЛкУВАННЯ ЮСТКОВИХ ЮСТ У Д1ТЕЙ
Резюме. Проанал/зувавши практику ведення 35 хворих ¡з к/стковими кетами, ми встановили, що в/дношення до тактики л/кування мае бути диференц/йоване у кожному випадку. В/дм/чено кл/н/чну ефективн/сть принципу диференц/йованого п/дходу до вибору пластичного матер/алу залежно в/д ступеня навантажен-ня ушкоджено! д/лянки скелета, механ/чних властивостей та швидкостей б/одеградац/! керам/ки, що дозволяв забезпечити необх/дну м/цн/сть ушкоджено! д/лянки к/стки та оптим/зувати переб/г регенерац/! к/стково! тканини в зон/ ¡мплантац/!, сприяе ранньому навантаженню оперовано! к/нц/вки та прискоренню функц/онального в/дновлення.
Вступ
Необхщнють створення бюлопчно активних ¡мплантапв для пластики юстково! тканини обумовлена значним поши-ренням дегенеративно-дистроф1чних захворювань хребта та великих суглоб1в, що потребують мрурпчного лшування, а також збшьшенням юлькост! хворих 1з к1стковими дефектами п1сля травм, пухлин, к1ст та 1нших захворювань опор-но-рухового апарату.
Нормальному розвитку впчизняно! трансплантологи заважае насамперед брак державного фшансування та ухвалений Верховною Радою у 1999 рощ закон «Про трансплантацго оргашв та шших анатом1чних матер1ал1в людини». Пересадка юстки згщно з законом е трансплантащею органа та потребуе наявност1 вщповщно! лщенз!! л1каря.
У сучасн1й оперативнш ортопед]!' для зам1щення дефект1в юсток використовують р1зн1 пластичн1 матер1али як бюлопчного (автотрансплантати, алотранспланта-ти), так 1 синтетичного походження (корундова, кальщй-фосфатна 1 склокерам1ка). Синтетичн1 матер1али мають р1зн1 властивост1, й залежно вщ цього !х класиф1кують на бютолерантш, б1о1нертн1 та б1оактивн1. Бюлопчно активы матер1али (пдрокйапатит, р-трикальцшфосфат; склокерамжа, ситали) зростаються при ¡мплантаци з навко-лишньою юсткою без формування ф1брозно! тканини, 1 мае мюце формування реактивно! зв'язувально! зони [7].
У тепершнш час у свт 1снуе велика к1льк1сть р1зноман1тних остеопластичних 1мплантат1в (к1сткових зам1нник1в) для остеосинтезу та остеопластики, як1 використовують в травматологи та ортопеда. До найбшьш вщомих зараховують колагени, пдрокйапатити, б1окерам1ку, де-кальцинований к1стковий матрикс тощо.
Визнано, що 1мплантати повинш мати задов1льн1 б1олог1чн1, х1м1чн1 та мехашчш характеристики [7].
Бiологiчнi характеристики
1. Остеогентсть — наявн1сть клгтинних джерел остеоге-незу.
2. Остео1ндукц1я — здатшсть запускати остеогенез.
3. Остеокондукшя — здатн1сть виконувати роль матриц для утворення ново! к1стки 1 направляти и р1ст.
4. Вщсугають 1мунних реакцш 1з боку органзму.
5. Зрощування з к1стковою тканиною.
ХЪмчш характеристики
1. Вшсугають корозИ 1 небажаних х1м1чних реакцш 1з тканинами орган1зму.
2. Пролонгований термш бюдеградаци (щоб кл1тини не вимивалися разом 1з транссудатом).
3. Наявнсть пор (для прискореного проростання тканини в шплантат).
Механiчнi характеристики
1. Мщнють.
2. Тр1щиност1йк1сть.
3. Ошр спов1льненому руйнуванню (втом1).
4. Зносостшюсть.
Цей напрям почав активно розвиватися з 1960-х роюв, тсля того як з'ясувалося, що метал1чш б1о1мплантати мають суттев1 недолжи. У сучасн1й технологи вважають, що керамжа — це оксиди силщто та деяких метал1в (алюм1н1ю, титану, цирконго, 1тр1ю й низки шших метал1в), карбщи (81С), н1триди (Б^Д а також бориди. Керам1ка — перспек-тивний б1оматер1ал: вона мщна, не пщдаеться корози, не вступае в хишчн! реакцИ. Кр1м того, керамжа не стираеться, а також е бюсушсною 1 нав1ть деякою м1рою б1оактивною (поверхня керам1чних ¡мплантапв може адсорбувати б1олог1чн1 молекули). Але е й мшуси: вс1 керам1чш матер1али крихк1 1 легко ламаються, особливо при згинанн1, до того ж тяжко зробити керам1чний вир1б складно! форми. Впровад-ження до юстково! тканини корундовано! керам1ки обумов-лене якостями м1цност1 та бюлопчною 1нертн1стю.
Нов1 матер1али в!др1зняють наявшсть модиф1кац1й 1з р1зними механ1чними властивостями та ступенем б1одеградац1!; вшсугають ризику в1русного забруднення, 1мунолог1чно! реакци чи запалення, етичних та рел1г1йних проблем (матер1али мають неб1олог1чне походження); теоретично необмежена юльюсть та тривалий термш зберпання; вщносно низька варт1сть; простота використан-ня 1 висока ефектившсть [3].
Застосування керам1ки в травматолог!! та ортопеда пояснюеться якостями, обумовленими х!м!чним складом ! структурою керамки, властив!стю стаб1льност! !
нерозчинностi, здатнiстю витримувати значт механiчнi навантаження. Експериментальнi дослщження показали, що матерiали з керамжи нетоксичнi, навколо них не спостер1гаються некротичнi змiни навколишн1х тканин, у тому чист юстково! тканини i кюткового мозку. При використаннi керамжи було в1дзначено i деяк! недолжи, до яких можна зарахувати Н високу бiоiнертнiсть, iмплантати з не! не резорбуються, а зам1щаються в зон 1мплантацй на весь перюд функц1онування, що звужуе рамки к викори-стання, хоча б1олог1чну сушстсть цих 1мплантат1в з к1сткою оцшюють як адекватну [8].
Останн1м часом для пластики дефекпв к1сток ортопеди надають перевагу б1олог1чно активним матер1алам на основ1 г1дрокс1апатиту. Цей вид пластичного матер1алу одержав значне поширення при заповненн1 порожнин, дефект1в у юстковш тканин1. Г1дрокс1апатит залежно в1д технолог!! от-римання мае р1зну кинетику розсмоктування при зам1нен1 юстковою тканиною, що не властиво для корундово! керам1ки, 1 деяк1 матер1али з г1дрокс1апатиту не поступають-ся за мщшстю корундов1й керам1ц1 [8].
При 1мплантац11 в к1сткову тканину керам1чних матер1ал1в на основ1 ГАП в1дбуваються процеси, що можуть бути подаш в такому вигляда:
а) розчинення поверхневих шар1в та юнний обмш м1ж 1мплантатом 1 навколишшми тканинами;
б) адгез1я на поверхн1 1мплантата тканинних б1олог1чно активних речовин;
в) хемотаксис 1 акгиващя макрофапв 1 остеокласта;
г) проростання 1мплантата грануляц1йною 1 судинною тканиною;
д) адгез1я остеогенних кштин (остеобласта 1 преостео-бласт1в);
е) формування позаклгганного кюткового матриксу [5].
В УкраЫ були розроблет нов1 композицшт матер1али
б1олог1чного походження з р1зним ум1стом б1олог1чного гщрокйапатиту (БГАП), як! мають ф1зико-мехатчт па-раметри, складом 1 м1кроструктурою композит1в. Вм1стом БГАП можна керувати, зм1нюючи сп1вв1дношення м1ж
Таблиця 1
Вш До 7 роюв 7-14 рокiв 14-18 рокiв
Ктькють оаб, п (%) 5 (14) 25 (72) 5 (14)
складовими. Таким чином, можна наблизитись до струк-тури 1 властивостей тих чи 1нших вид1в к1стково! тканини, нав1ть врахувати 1ндив1дуальн1 особливост1 пац1ент1в. Це дуже важливо, особливо при мрурпчному лшувант д1тей, як! знаходяться у вщ штенсивного росту, оскшьки потр1бно обирати оптимальт вар1анти складу, що мае необхщну швидюсть резорбцй матер1алу 1 мщшсть, пор1внянну з мщшстю юстки пащента [6].
Матер\али \ методи
За перюд з 2005—2009 рр. в ортопедо-травматолопч-ному вщдшенш ХМДЛ лжувалось 35 дггей 1з юстковими к1стами, 1з них д1вчаток — 7, хлопчиюв — 28.
Вжовий розподш хворих показано в табл. 1.
Розподш за локал1защею та спектром нозологш показано в табл. 2.
Найчастше зустр1чалась остеобластокластома — 15 випадюв (43 %), на другому мющ ф1брозна дисплаз1я — 10 випадюв (28 %), на третьому мющ — енхондрома та аневризмальна к1ста — по 3 випадки (по 9 %).
Ц1 нозолопчт форми мають сво! клшчт та рентге-нолопчт особливост [2, 4].
Пгантокллинна пухлина
Акгивно-юстозна форма
Ренmгенологiчна картина. Рентгенолопчна картина г1гантокл1тинно! пухлини складаеться з багатьох характер-них окремих м1лких та дуже м1лких камер, в1докремлених один в1д одного повними та неповними перетинками, роз-ташована ексцентрично.
Коркова речовина на початку захворювання завдяки ек-спансивному росту патолопчного утворення розходиться та шби набухае зсередини. Вона значно потоншуеться.
Реактивн1 зм1ни з1 сторони сус1дньо! к1стково! тканини в1дсутн1, рисунок нормальний, надк1сткових нашарувань немае.
Лтична форма
Рентгенологiчна картина. Основною особливютю дифузно-остеокластичного типу г1гантокл1тинно! пух-лини служить повна в1дсутн1сть трабекулярного рисунку, дефект юстки цшком гомогенний. Найчастше на рентгенограмах вимальовуеться крайовий глибокий дефект. Коркове нашаровування на уражену дшянку цшком розсмоктуеться, а на меж1 з дефектом впираеться
Таблиця 2
———^^^Локал*защя Дiагноз "———^^ Плече Передплiччя Кисть Стегно Гомшка Ступня Усього
Остеобластокластома 2 3 9 1 15
Фiброзна дисплазiя 3 1 1 5 10
Енхондрома 3 3
Аневризмальна кiста 1 2 3
Ксантоматозна кiста 1 1
Тубостит 1 1
Остео'щ-остеома 1 1 2
Усього 5 2 3 6 16 3 35
в нього, корка лише загострена, не покрита 1 немае жод-них пер1остальних нашарувань.
Клттчна картина. Клшчна д1агностика остеобластокла-стом у ранн стади захворювання викликае ряд труднощ1в, оскшьки пухлина спочатку зовн не проявляеться. У першо-му випадку пухлина росте швидко, початковим симптомом Н е бшь при пухлиш, що ще не прощупуеться. При збшьшенш пухлини з'являеться припухлють, пщвищуеться температура шк1ри в мющ ураження, розширюються п^дтирн вени та проявляеться почервон1ння шк1ри. Все це можли-во спостер1гати через 3—4 мюящ тсля появи болю. При потоншанн1 кортикального шару поряд 1з мимов1льними болями в споко! з'являються бол1 при пальпацй. Шзшше приеднуеться болюча контрактура в прилеглому суглоб!
Ф1брозна дисплаз1я к1сгок
Рентгенологiчна картина. Рентгенолопчно визна-чаеться обмежена дшянка просвплення юстково! тка-нини неправильно! округло! або овально! форми найр1зноман1тн1ших розм1р1в. Дефект к1стки або ряд дефекпв розташовуються зазвичай ексцентрично, у корков1й речовин1, п1д ок1стям. У навколишн1й к1стков1й тканин визначаеться част1ше за все лише незначний, не-глибоко проникаючий склероз. У рщких випадках у м1сцях глибоко! перебудови к1стково! структури склеротичн1 зони 1нод1 переважають над прозорими зонами ф1брозу, що зам1нили к1сткову тканину, яка розсмокталася. Остеопоро-зу або атрофй при ф1брознш дисплази юсток не бувае.
Клтчна картина. Ф1брозна дисплаз1я незалежно в1д форми захворювання розпочинаеться поступово. Зазвичай хвор1 скаржаться на легк1 та минущ1 бол1. Лише в р1дк1сних випадках спочатку звертають увагу на припухлють (зазвичай при наявноси великих джерел або особливо! локал1зацй, на-приклад у верхнш щелет). 1нтенсившсть болю залежить в1д ступеня ураження к1стки.
Хондрома
Рентгенологiчна картина. Рентгенограма при ба-гатьох хондромах периферичних к1сток к1нц1вок мае патогномон1чне д1агностичне значення. Окрем1 пухлини представляються шароподбними або тршки овальни-ми: вони лежать або бшьш центрально 1 надувають юстку зсередини, або частше ексцентрично бшьш поверхнево 1 пов'язаш тшьки з корковою речовиною кютки. Коркове нашарування к1стки витончене й часто в1дсунуте пухли-ною в сторону; якщо пухлина лежить центрально, корка вщпснена дал1 в1д ой к1стки, якщо ж хондрома виходить 1з поверхневих шар1в, то протилежн1 в1дд1ли корки присунут1 один до одного.
Клтчна картина. У бшьшост! хворих першим симптомом у результат! розпирання пухлиною й веретеноподбного здуття коркового шару к1стки е бол1 або почуття незручност в ураженш юстц! Р1дше енхондроми переб1гають бол1сно, 1 вперше увагу звертають на потовщення вйе! фаланги. Першим симптомом може бути патолог1чний перелом, у цих випадках енхондрома Мтуе остеобластокластому.
Осгеощ-осгеома
Рентгенологiчна картина. У губчастш або корковш речовиш пд надюсницею видляеться округле або овальне Гудзикове юсткове затемнения близько 1 см у поперечнику (в окремих випадках в1д 0,5 до 2 см) 1з в1дм1нними конту-
рами. Навколо цього центрального ураження е прозорий вал. 1нод1 це свплий контур, що перетинаеться декшькома тонкими, н1жними променевими смужками. К1сткова тканина навкруги поясу просв1тлення мае ущ1льнення, бшьш-менш р1зко склерозоване. При дуже р1зкому про-гресуючому остеосклероз1 та перюстип центральне «яйце», що сидить у дупл1, може залишатися на звичайних рентге-нограмах непом1ченим. Центральне к1сткове джерело — це безперечно некротичне джерело, що за яко!сь причини надал1 не в1дторгаеться, не секвеструеться, а, навпаки, розсмоктуеться 1 асимшюеться живою тканиною. Весь процес супроводжуеться реактивним склерозом 1 живим за-пальним хворобливим пер1оститом.
Клшчна картина. Скарги хворих 1з остеощ-остеомою майже однотипш. При вщсутносп деформацш хвор1 страж-дають в1д р1зкого болю ниючого характеру, як! не стихають у споко! та посилюються уноч1. Спочатку слабк1, вони з розвитком хвороби посилюються 1 не дають хворому спа-ти. При ураженш юсток, яю округлен найбшьшим шаром м'яких тканин, можливо побачити незначну припухлють. Можливе мюцеве почервоншня 1 пдвищення температу-ри шк1ри в област1, яка знаходиться недалеко в1д джерела при вщсутносп п1двищення температури тша. Як виняток описан остео!д-остеоми, що супроводжуються не тшьки мюцевими запальними явищами, але й пдвищенням температури т1ла. Постшний бшь та припухлють призводять до порушення функц1й к1нц1вок. У хворих, як1 давно стражда-ють в1д болю, настае помтна атроф1я м'яких тканин ус1е! к1нц1вки як результат нейротроф1чних порушень у н1й. Цьому симптому в лгтератур1 не надають великого значен-ня, хоча вш зусщчаеться в 1/3 хворих при довгостроково-му (близько одного року) захворюванн1. Насл1дком болю е тяжю больов1 контрактури, що викликають кульгавють. Описан контрактури, що розвиваються внаслщок випоту в суглоб та вторинного артриту при навколосуглобових ура-женнях, та сколюз при ураженш хребта
Тубосгит
Рентгенологiчна картина. При гранулюючш фаз1 дже-рело невеликих розм1р1в 1з ч1ткими контурами, обумовлене нер1зко вираженим реактивним склерозом. Казеозне дже-рело мае неч1тк1 контури й у своему склад1 мае секвестри. При уражен як етф1зу, так 1 метаф1зу процес, як правило, розташовуеться в сторону суглоба, при цьому руйнуючи су-глобову поверхню, — синдром цукру, що тане.
Клшчна картина. При туберкульсш часпше зустр1ча-ються 1ррад1ювальн1 болг Характерш бол1 при навантаженш, що швидко зникають при шмобшзацц. Атроф1я м'яз1в уражено! юнщвки майже обов'язкова, вона е ранни симптомом 1 бувае вираженою. Мюцеве п1двищення темпера-тури, вип1т у прилеглому суглоб1, обмеження рух1в у ньому типов1 для туберкульозу. Крайове розташування туберку-льозного вогнища, як правило, супроводжуеться проривом кортикального шару 1з залученням у процес сумки суглоба, але пер1остальна реакц1я в1дзначаеться вкрай р1дко.
Аневризмальна к1сга
Рентгенологiчна картина. Рентгенолопчно визначаеться д1лянка остеол1зу з неч1ткими контурами, розташованими ексцентрично. Корковий шар на цьому р1вш на бшьшому або меншому протяз1 зруйнований, м'яю тканини збшьшеш
в об'ем1. Можуть бути локадьн1 здуття к1стки й перюстальш нашарування. При пункщ! ксти кров вит1кае пщ тиском, що е суттевим диференц1йно-д1агностичним виявом захво-рювання.
Клттчна картина. Клшчна картина солгтарних 1 анев-ризмальних к1ст багато в чому залежить вщ локал1заци про-цесу. При аневризмальних юстах, що часто вражають хребет, вщзначаються специф1чн1 кл1н1чн1 ознаки: почуття скутосп, ран1ше поява припухлост1 в паравертебральнш д1лянц1, на-хил хребта в бж ураження, бол1 й невролопчш розлади, пов'язан1 з1 здавленням коршщв або спинного мозку. При аневризмальних кистах в анамнез! у вс!х випадках були дан! про травму, але першим симптомом захворювання були бол!, шзнше розвивалися контрактури в тазостегновому або колшному суглоб!, патолопчних перелом!в не спостершалося.
Ксантоматоз
Рентгенолог1чна картина. Рентге-нолог!чно проявляеться у вигляда вог-нища з розр!дженою, овальною, округлою формою з багатофестончастими краями у вигляд! мережива, навколо вогнища пиркулярно багатошаров! склерозован! дшянки. Пер!остальна реакц!я виражена слабо.
Клшчна картина. Тр!адасимпто-м1в, дуже характерна для юсткового ксантоматозу (нецукровий д!абет, витр!шкуват!сть та к!стков! зм!ни), дуже непостшна, нер!дко в!дсутн! перш! дв! ознаки. Непост!йн! ознаки тр!ади потр!бно розглядати не як обов'язков! симптоми, а як насл!док розвитку специф!чних джерел поблизу г!поф!за та че-репних нерв!в. При вщсутност! внутр!шньочерепних симптом!в особливу увагу при ксантоматознш форм! може привернути загальний стан хворого (п!двищена температура тша, в'ял!сть, пасивн!сть, зниження апетиту ! сну) та дан! пстолопчних досл!джень, при яких виявляють аналопчш для вс!х форм к!сткового еозинофшьозу зм!ни в джерел!, але з р!зними за !нтенсивн!стю кл!тинними пору-шеннями в ретикулоендотели.
Рисунок 1. Хворий, 11 роюв, д!агноз «пгантоклтинна пухлина великогом!лково/ кстки» до операцИ'
Рисунок 2. П'кля операцИ
Резудьтати та обговорення
Бшьшють цих нозолопчних форм, особливо на раннгх етапах розвитку юсткових к!ст або при невеликих !х розм!рах, мають клшчно-мовчазний характер ! виявляються випадково при рентгенолог!чному обстеженн! або при утворенш патолог!чного перелому.
Рисунок 3. Через 3 роки тсля операцИ'
Л!кування юсткових юст винятково х^рурпчне. Ми в!дмовились в!д пункцшно! б!опс1!, тому що вважаемо, що ризик анестезюлопчного забезпечення, особливо у дгтей раннього в!ку перевищуе шформатившсть цього методу обстеження. В 3 випадках проведено екскохлеащю по-рожнини (ф!брозна дисплаз!я — 2, енхондрома — 1), у 32 випадках проведено внутршньоюсткову резекщю вогнища (остеобластокластома — 15, ф!брозна дисплаз!я — 2, енхондрома — 1, аневризмальна к!ста — 3, ксантома-тозна к!ста — 1, тубостит — 1, остео!д-остеома — 2). Як ¡мплантат у б!льшост! випадюв застосовували КЕРГАП у вигляд! гранул 1,5—2,5 мм, якими щшьно пломбували порожнину. У п!сляоперац!йному пер!од! обов'язково застосовували зовшшню ¡ммоб!л!зац!ю протягом 1,5—2 мюящв.
Рентгенолог!чний контроль проводили через 1, 3, 6, 9, 12 м!сяц!в. Дозоване навантаження на юнщвку дозволене через 2—3 мюящ п!сля операц1! залежно вщ розм!ру к!сти та швидкосп перебудови ¡мплантату. Звертае на себе увагу повшьне формування к!стково-керам!чного блоку, що зб!гаеться з даними лгтератури [1] (рис. 1—3).
У двох випадках зниження мехашчно! мщност! сегменту к!стки в зон! ¡мплантац!! КЕРГАПу призвело до патолопчного перелому к!стки п!сля травми.
У першому випадку — хвора, 10 роюв, яюй було проведено операцшне втручання в 2008 р. з видалення к!сти з КЕРГАП-пла-стикою з приводу остеобластоми верхньо! третини правого плеча (рис. 4).
П!сля операц1! г!псова лонгета протягом 1,5 мю. Через 14 мю п!сля операц1! при падшш з велосипеда виник перелом плеча на р!вш ¡мплантату (рис. 5).
У травш 2009 р. проведене оперативне втручання: вщкрита репозиц1я — остеометалосинтез пластиною. Було досягнуто зро-щення. У березн! 2010 р. пластину видалено (рис. 6).
У наступному випадку хворий 14 роюв був оперований у 2004 рощ з приводу ф!брозно! дисплази. Було проведено внутршньоюсткову резекц!ю юсти з КЕРГАП-пласти-кою.
У 2008 р. тсля падшня з! скей-ту виник перелом великогом!лково! к!сти на р!вш ¡мплантата. Кон-сервативне лжування протягом 2 м!сяц!в не призвело до утворення
Л
Рисунок 4
Рисунок 5
регенерату. Тому було проведене оперативне втручання: реканатзашя великогом1лково! кюти, накладання апара-ту 1л1зарова. Досягнуто зрощення, апарат знято (рис. 7).
Проанатзувавши ц1 випадки, ми дшшли виснов-ку, що в мюцях, як1 пщдаються п1двищеним наванта-женням, та при великих розм1рах кют потр1бно засто-совувати матер1али з високим ступенем бюдеградаци. КЕРГАП не вщповщае цим вимогам через свою крихкють. Тому в таких випадках ми з 2009 р. почали використовувати осте!н-апатитний комплекс (ОСТАП) з огляду на його ф1зико-х1м1чн1 властивость
Зважаючи на р1зну локал1зац1ю кюткових дефект1в, !х р1зн1 розм1ри 1 форми, р1зш ступен1 навантаження в зон ¡мплантаци, близьк1сть розташування до ростко-вих д1лянок, р1зн1 в1ков1 перебудови к1стки, пщхщ до вибору матер1ал1в для ¡мплантаци мае бути зваженим 1 необхщно враховувати властивоста, можливост1 1 структуру пластичного матер1алу.
На сьогодн1 немае остаточно узгоджено! точки зору щодо вибору матер1алу для пломбування к1сткових дефектав. На наш погляд, за наявност1 невеликих к1ст у метаф1зарн1й зош (до 1/3 д1аметра к1стки) виб1р матер1алу для 1мплантац1! принципового значення не мае. У мюцях д1аф1за в тих випадках, коли пюля резекци к1сти механ1чна м1цн1сть кютки зменшена, потр1бно використовувати ¡мплантат з прискореною бюдеградащею. Використання таких матер1ал1в сприяе в1дновленню необхщно! м1цност1 ушкоджено! д1лянки к1стки.
Також не виршеним на сьогодн1 е питання тактики ведення хворих ¡з невеликими кютами. На наш погляд, тактика у таких хворих мае бути активна, тому що:
1) рют пухлини призводить до зб1льшення об'ему операци, це марна трата часу, збшьшення тривалост1 л1кування;
2) вич1кування може призвести до ускладнення у вигляд1 патолог1чного перелому;
3) не завжди можливо провести пункц1йне л1кування з огляду на розм1ри 1 локал1зацш к1сти;
4) при малих розм1рах к1ст тяжко встановити точний д1агноз;
5) при виникненн1 патолопчного перелому треба дочекатись зрощення, що теж збшьшуе терм1н л1кування.
Рисунок 6 Рисунок 7
Висновки
1. Проблема л1кування к1сткових к1ст у дгтей не е остаточно виршеною в питаннях вибору тактики 1 вибору матер1ал1в для !х пломбування.
2. Тактика л1кування дгтей ¡з к1стковими к1стами мае бути активно-нрурпчною з огляду на труднощ1 диференц1ально! д1агностики, особливо при невеликих розм1рах.
3. Виб1р матер1алу для пломбування кют повинен проводитись з урахуванням локал1зацН розм1р1в к1ст 1 ступеня мехашчно! м1цност1 сегмента кютки.
Список д1тератури
1. Науменко Н.О., Лучко Р.В. Рентгенолог1чт особливостг перебудови тплантантгвукгсткахдтей прихгрурггчному лгкуванш доброяшсних пухлин, пухлиноподгбних захворю-вань // Всник ортопеда, травматологи та протезуван-ня. — 2009. — № 4. — С. 38-41.
2. Волков М.В. Болезни костей у детей. — М., 1985.
3. Диференцшоване застосування ргзновидгв кальцш-фосфатно'1 керамгки для пластики порожни-ни кгсткових дефектгв: Дис... канд. мед. наук (04.01.2001 р.) нституту патологи хребта та суглоб1в 1м. М.1. Ситенка АМН Украни.
4. Рейнберг С.А. Рентгенодиагностика заболеваний костей и суставов. — М.: Медицина, 1964.
5. Ульянчич Н.В., Поворознюк В.В., Евтушенко О.О., Шеремет О.Б. Пдроксиапатит та його використання в медициш // Проблеми остеологи. — 1999. — № 2, № 4. — С. 77-74.
6. 1вченко В.К., 1ванченкоЛ.А., 1вченко А.В., Птчук Н.Д. «Остеопатит керамгчний» — бюактивний компози-цшний матергал для остеопластики в ортопеда // Всник ортопеда, травматолога та протезування. — 2003. — № 4. — С. 21-25.
7. 7. Загородько О.В., Антонюк Н.Г., Бурбан А.Ф. За-гальна характеристика основних остеозамщувальних 1мплантат1в.
8. Шимон В.М., Пантьо В.1., Василинець М.М. та т. Застосування бшлог1чно активних матер1ал1в (кера-мки) при лгкуванш вертебральноИ патолога // Всник ортопеда, травматолога та протезування. — 2008. — № 4. — С. 25-28.
Получено 10.01.12 □
Гузенко С.О., Куций М.М.
Хмельницкая городская детская больница
НАШ ОПЫТ ЛЕЧЕНИЯ КОСТНЫХ КИСТ У ДЕТЕЙ
Резюме. Проанализировав практику ведения 35 больных с костными кистами, мы установили, что отношение к тактике лечения должно быть дифференцировано в каждом случае. Отмечена клиническая эффективность принципа дифференцированного подхода к выбору пластического материала в зависимости от степени нагрузки поврежденного участка скелета, механических свойств и скоростей биодеградации керамики, что позволяет обеспечить необходимую прочность поврежденного участка кости и оптимизировать ход регенерации костной ткани в зоне имплантации, способствует ранней нагрузке оперированной конечности и ускорению функционального восстановления.
Guzenko S.O., Kutsy M.M.
Khmelnitsky Municipal Children's Hospital, Khmelnitsky Ukraine
OUR EXPERIENCE OF BONE CYSTS TREATMENT IN CHILDREN
Summary. Analysing practice of management of 35 patients with bone cysts we had established that attitude towards treatment mode must be differentiated in every case. There was noted clinical efficiency of principle of the differentiated approach to the choice of plastic material depending on the degree of loading of the injured area of skeleton, mechanical properties and speed of ceramics biodegradation, that allows providing necessary strength of injured part of a bone and optimizing the course of bone tissue regeneration in implantation area, furthering early weight bearing of the operated extremity and acceleration of functional recovery.
