CC BY
36
by princes - the prince's office.
Among the written monuments of Kievan Rus', birch bark letters highlight their deep rootedness in the everyday life of Old Russian society. Except for the documents of the church-liturgical, educational, literary and folklore nature, the main body of birch bark letters is composed of texts that, in one form or another, reflect specific life situations, the participants of which are the authors of the certificate and the persons associated with them, who are, in different ways, a kind of family, money, property, trade and administrative relations.
Not denying the considerable work of scholars in the search and publication of sources on the history of postal communication in Kievan Rus', not all documents on this problem have been issued in Ukraine and abroad so far. Their dispersal in various chronicles, historical, cultural and bibliographic editions complicates the work of scientists especially in the question of the emergence and development of postal communication in the South and Southwest Russia (the territory of modern Ukraine).
The changes and the methodology of studying documents on the history of the activity of postal institutions in Kievan Rus' will still be required: from the general constancy of facts to a deep and comprehensive analysis of the effects of postal activities on the socio-economic, political, international and cultural development of the state.
Key words: addressee, author, birch bark letters, carriage, chase, communicative situation, the Ipatsky Chronicle, Kievan Rus', parchment, postal institutions, pysalo (stylus), service of military alert, system of carriages, yam, yamskaya chase.
УДК 784(477) :929Пашкевич(045)
Н. Л. Регеша
МУЗИЧНА ТВОРЧ1СТЬ АНАТОЛИЯ ПАШКЕВИЧА ЯК СКЛАДОВА НАЦЮНАЛЬНО1 ШСЕННО1 СПАДЩИНИ
У cmami розглянуто творчий доробок видатного украгнського композитора, диригента й хормейстера Анатолiя Пашкевича (1938-2005). У хронологiчнiй послiдовностi визначено основт етапи його роботи у кшькох вiдомих мистецьких осередках (Черкаському, Волинському, Чернтвському народному хорах), проаналiзовано авторськ методи аранжування, гармотзацИ та обробки народних тсень.
Клю^о^^ слова: А. Пашкевич, народна тсня, Черкаський народний хор, Волинський народний хор, Чернтвський народний хор.
1м'я украшського композитора Анатолiя Максимовича Пашкевича (1938-2005) стало добре знаним в Укра'1ш ще за радянських чаав, коли вперше прозвучали його тсш «Мамина вишня», «Степом, степом...», «Хата моя, бша хата» та iH. Не лише самобутнш тсняр, а й талановитий хормейстер, А. Пашкевич своею творчютю визначив вектори розвитку вгтчизняного народно-хорового мистецтва, поряд з шшими корифеями музично'1 сцени доклав чимало зусиль, щоб зробити цей вид музикування одним з найпопуляршших в Укра'1ш. Глибокий мистецвознавчий штерес до тсенно! спадщини Анатолiя Пашкевича, i водночас й недостатня вивченють обумовили актуальнють дослщження за даною темою. Метою дано'1 науково'1 розщки став аналiз композиторсько'1 та хормейстерсько'1 дiяльноcтi А. Пашкевича, визначення
особливостей його авторських методiв аранжування, гармошзацп та обробки народних тсень.
Аналiз наукових джерел доводить, що значний пласт шформаци про життя i творчiсть А. Пашкевича можна вщнайти у вiтчизняних перюдичних виданнях. Передусiм на увагу заслуговують спогади та коментарi представникiв художньо'1' штел^енци друго'1' половини ХХ столптя, якi були особисто знайомi з композитором:
A. Авдieвський [13], М. Кириченко, Р. Кириченко [8], Т. Костановська-Пашкевич [6],
B. Костенко [7-9], е. Крикун [8], В. Мельниченко, С. Носань [9-10], I. Сльота [13] тощо. Важливi факти до бюграфи музиканта можна зустр^и в його мемуарах («Мамина вишня: оповвд про дитинство», Кшв, 1994) [12], а також у статтях культурних оглядачiв П. Андрiйчука [1], В. Безуглого [4], С. Данилова [5]. Варто зауважити, що незважаючи на великий масив накопичених вщомостей, науково'1' монографи про особистий i творчий шлях тсняра, на жаль, поки не було написано.
Народився Анатолш Пашкевич у 1938 рощ, в селi Довбиш Баранiвського району на Житомирщит. За його власними спогадами, шлях у велике мистецтво розпочався для нього з тульського баяна, який у важю повоенн роки був неабиякою щншстю навiть для професшних музикантiв. Зрозумiвши, що 1'х непосидючий i впертий син серйозно «захворiв на музику», а трофейна скрипуча гармошка-«вшка» вже не влаштовувала хлопця, батьки наважилися продати едину корову аби купити Анатолш справжнш музичний шструмент. Згодом не пожалкували: з тим баяном вш вивчив самотужки найскладнiшi твори (в тому чист й класичнi), з ним написав не один тсенний шедевр [9].
Не можна сказати, що фахова освгга А. Пашкевича була грунтовною: пiсля невдало'1' спроби вступити до Кшвського музичного училища iм. Р. Глiера, вiн записався на Всесоюзш курси пiдготовки керiвникiв художньо'1' самодiяльностi у м. Новоград-Волинську, згодом навчався заочно у Всесоюзному будинку народно'1' творчосп у Москвi. Пщкреслимо, що не маючи базово'1' хормейстерсько'1' освiти, Пашкевич у подальшi роки неодноразово ставав учителем для багатьох власниюв престижних дипломiв.
Значна частина творчо'1' бюграфи Анатолiя Пашкевича пов'язана з Черкаським державним украшським народним хором (за чаав роботи в ньому музиканта отримав звання «Заслуженого хору Украшсько'1' РСР»). До Черкас вш перебрався 1965 року на запрошення А. Авдiевського, де понад рш працював хормейстером. Протягом 19671973 рокiв обiймав посаду художнього керiвника творчого осередку. Саме тут сповна розкрився самобутнш талант Пашкевича - диригента i композитора, який зумiв тдняти хор на бшьш високий щабель хорового мистетва, збагативши тим самим мистецьку палггру Шевченювського краю [10]. Керiвник нацiонального заслуженого академiчного народного хору Укра'1'ни iм. Г. Верьовки, А. Авдiевський згодом споминав: «Музичний талант у Анатолiя Пашкевича проявлявся, як ушкальний дар Божий. Вш був неперевершеним мелодистом - настшьки просякнутим нацiональним елементом у музищ, народною пiснею, що й особиста творчють його мала характер тсенного фольклору. Таке явище притаманне людям, напрочуд неординарно обдарованим. Вш робив обробки народних тсень, але, по сут^ цi обробки були його власними оригшальними творами...» [13].
Безсумнiвно, музичний успiх А. Пашкевича спирався на його професшний пщход до роботи. В одному iз сво'1'х iнтерв'ю вiн пригадував, як самотушки, тшки або на мотоци^ об'1'здив майже весь Черкаський край у пошуках нового репертуару. «Назбиравши, скажiмо, п'ять-десять пiсень, - коментував сво'1' спогади митець, - одну-двi з них включали до репертуару хору. I якщо нова рiч схвально сприймалася
колективом i привертала увагу людей, то таю тсш «йшли в народ», i менi школи не було соромно за них. Найпершою моею обробкою народно! тсш була «Ой вербо, вербо», яка й ниш звучить в Черкаському хорь II, а також ще кiлька пiсень, я записав з голосу Марп Олiйник у селi Лозоватка Шполянського району...» [13].
За чаав роботи А. Пашкевича в Черкаському народному хорi вiдбулося знайомство композитора з талановитим украшським поетом Дмитром Луценком. Свое творче побратимство обидва митщ скршили творами, що згодом увшшли до золотого тсенного фонду Украши. Серед них: «Ой ти, нiченько», «Пiсня про Черкащину», «А мати ходить на курган», «Укра'шо моя», «Любисток», «Батькове серце», «Гуси летiли», «Хата моя, бша хата» тощо. Солiтка хору - Ра!са Кириченко - згадувала: «Сонячний осiннiй день. Пiд час репетици Черкаського народного хору Анатолiй Пашкевич познайомив нас з поетом iз Киева Дмитром Луценком. Вийшов i став перед хором невисокий, статечний чоловш з блакитними очима. Коли читав сво! вiршi, то якось одразу помолодшав, заiскрився i нас зачарував. Потсм Анатолiй Пашкевич сказав, що розучуватимемо нову тсню «Ой ти, шченько». I менi пощастило бути II солiсткою. Пiсня одразу вам сподобалась i полетiла легкокрилим птахом над Укра1ною...» [13].
Пщкреслимо, що окрiм широковiдомих творiв з повним оба частковим авторством, у А. Пашкевича було близько двох десятмв тсень, причетнють до яких вш не намагався декларувати: вони сприймалися як народш i нерiдко так само оголошувалися тд час концертiв або записiв. «З Черкас розлого полилася пiсня «Летша зозуля», - споминав А. Пашкевич. - Написав II десь у 1966 рощ. Рая Кириченко завше ствала II як народну тсню, та й на телестудп так оголошували. «Ой не плавай, лебедоньку», «Ой гоп, черевички» - тут i музика моя, i текст. А скшьки iнших пiсень тшло в народ - «Ой цвгге, цвiте бiла вiшенька», «Сама собi дiвчина здивувалася», «Ой летiла пава», «Ой журавко, журавко», «Дощiк накрапае», «У дiвчини Василини» - вс вони написанi наприкiнцi 1960-х напочатку 1970-х роюв...» [13]. Щоб зрозумгти чому пiснi А. Пашкевича так часто приписували народов^ варто знати, що в робот над створенням музики композитор шукав не лише оригшальну мелодш. Вiн домагався, щоб свош метроритмом, розспiвом вона максимально наближувалася до народно!', зливалася з нею або розчинялася в нш.
Легендарною стала у виконанш Черкаського народного хору пюня-ре^ем А. Пашкевича «Степом, степом...» на слова поета Миколи Негоди. Тема вшни для композитора завжди була ствзвучна темi любовi до рiдноI землi.
Не можна не закцентувати, що опинившись у благодатнш на творчють землi Черкащини, Анатолiй Пашкевич не залишив поза увагою збiрку Василя Симоненка «Тиша i грiм», яка була написана поетом саме тд час роботи в Черкасах. Так з'явилася кантата «Лебедi материнства». Вихоплюючи з поези Симоненка наймелодiйнiшi строфи, Пашкевич, на вщмшу вiд бiльшостi шших своЛх творiв, нiчого не мшяв i не виправляв у первинному текст автора. Iмовiрно, тому, цю високу поезiю, вдало вплетену в музику, народ одразу сприйняв за свою. Цей твiр звучить як заповгт кожному украшцю, набуваючи водночас i нацiонального характеру, i загальнолюдського значення [5]. Божим провщнням сталося так, що Анатолш Пашкевич помер 8 ачня 2005 року, як раз на день народження поета. Друзi поховали його поряд iз Симоненком в Черкасах, бо вважали, що була в них одна на двох любов до Украши, яка вилилася у спшьну творчють [6].
Але то буде тзшше. У 1978 рощ А. Пашкевич очолив Волинський народний хор в Луцьку. Саме в цей перюд з'явилася одна чи з нейнавщомших його тсень -«Мамина вишня». Слщ вщзначити, що в кожного з II авторiв i виконавщв було чимало спогадiв, пов'язаних iз «вишнею» дитинства. I ва вони щлком походили для
фундаменту пiснi i, врештьрешт, допомогли !й пiднятися над шшими музичними творами. Заслужений артист Укра!ни Микола Кириченко згадував: «Ще коли в Черкасах обговорювалася iдея тсш, Рая [Кириченко] розповша про свою маму, про рщний дiм на Полтавщиш. Поет написав перший варiант вiршу, при!хав i показав. Переписував рядки рази три, бо Рая до текспв дуже прискшливо ставилася. Водночас Пашкевич працював над тснею в Луцьку, а в Киeвi вони з Луценком !! завершували. Спочатку пiсню виконали солiстки Черкаського хору Ольга Павловська i Свгешя Крикун. З часом «Вишня» прижилася i у виконаннi Ра!...» [8].
Варто зауважити, що працюючи над тим чи шшим твором, А. Пашкевич мимоволi створював навколо себе певну творчу iнтригу, оскiльки не думав, кому i як бшьше догодити, а переймався лише тим, як зробити тсню найкращою, досконалою. Вiн придумував, бувало, десятки мелодшних ходiв, ритмiчних малюнкiв, готовий був з автором без кшця шлiфувати кожне поетичне слово, щоб щшьшше пiдiгнати його до мелодй. I пробував новий твiр з рiзними, а не домовленими заздалегiдь виконавцями. Це був непередбачуваний, стихшний, а не академiчно вивiрений процес. Можливо, з точки зору творчо! етики, таю обставини сшвпращ не були в рiвнiй мiрi сприятливими для обох партнерiв. Втiм, нiхто i нiколи не ображався на композитора, бо насамперед цшував непересiчний талант цього ушкального самородка [8].
Чи не найяскравiшi враження вiд створення «Мамино! вишш» залишилися у дружини поета Дмитра Луценка. Вона споминала: «Реве та стогне дзвшкоголосий рояль... Вже глибока шч, а чутливий до найменшо! неточностi музикант все ще не задоволений сво!м творшням. Важко уявити, але факт, що до ще'! пiснi було написано майже двадцять музичних варiантiв! Завдяки натхненнш спiльнiй творчостi поета i композитора й народився твiр, який з часом Василь Юхимович назвав «новггньою укра!нсько-соборною пiснею». Дмитро написав перший варiант вiршу пiд впливом розповщ Анатолiя, як напередоднi смерт його мама сказала, що вщшде в iнший свiт, коли зацвгтуть й тюльпани. I ось постшав музикант додому, щоб побачити, обшняти неньку... Пiдходить до стежки, що веде до будинку. А по обидва боки й - пишш, густi червонi тюльпани, що розквгтли за одну нiч. I вдарило в груди рiзко й боляче! Обпекли його душу розжареним вугшлям т улюбленi маминi квiти... Вмирала мама... Урочисто палахкотiли тюльпани, проводжаючи в останню дорогу неньку... Поет розповщав, що в !хньому селi на Полтавщинi говорили: вареники не «з вишнями», а «з ягодами». Мабуть, з поваги до цього гарного дерева - прикраси кожного саду i виникла щея тсня...» [8].
1985 року Анатолш Пашкевич отримав звання народного артиста Украши та ордена «За заслуги» III ступеня. В 1989 рощ на запрошення Чершпвського обласного управлшня культури музикант пере!хав до Чернигова, щоб очолити мюцевий народний хор. «Швшчна столиця Укра!ни поетично зустрша композитора холодним осiннiм дощем, - пригадувала дружина тсняра, Тетяна Костановська-Пашкевич. - Срiблястi краплини вперто бубонши по валiзi, черевиках, шюряному плащу, вибиваючи ритм яко'!сь ново! мелодй. Пiзнiше ця мелодiя переросла в кантату «Чершпвсью дзвони», написану Пашкевичем в мюькш лiкарнi без жодного музичного шструменту. В лшарню Анатолiй потрапив, дякуючи тому ж дощев^ отримавши запалення легенiв. По^м кантата «Чернiгiвськi дзвони" увiйшла до ново! програми Чершпвського народного хору i стала початком творчостi композитора на Чершпвщиш...» [6].
Могутня зршсть композиторського таланту А. Пашкевича проявилася й в шших масштабних формах: фольк-оперi «Блудний син», лiбретто до яко! написав сам композитор за твором шмецького письменника Германа Пуштфера, та ораторiя «Крик попелу» на лгтературний текст О. Богачука. Слщ визнати, що музикант досить
самокритично i первною мiрою безжально ставився до сво'1'х нових TBopiB ще в процесi роботи над ними. Иколи не нав'язував ïx хористам, обов'язково радився, випробував pi3rn варiанти, експериментував. Вокалiсти Чершпвського хору пригадували: «Коли Анатолiй Максимович приносив на репетищю якусь нову рiч для розучування, ми зазвичай не могли стримувати емоцiй. Довго працювали, «переварювали», осмислювали. Вiн з нами обов'язково радився: «^вчата, вам сподобалося чи m?». Якщо пюня не зачiпала нас - одразу вщкидав ïï i ми школи не поверталися до не'!..» [13].
За спогадами сучасниюв, щедрий, принциповий, але й конфлжтний, А. Пашкевич школи не вписувався в комфортш рамки життевих умовностей. Вiн не мш i не хотiв лицемiрити заради особисто'1' вигоди, а тому був незручним у вщносинах з чиновниками. Музикант не вмiв i не хотв «нести» себе назус^ч славi, пробиваючи лiктями шлях до нагород, визнань i матерiального достатку. Йому не давало спокою все показне i штучне. Пiсняр завжди тягнувся до тих, хто, можливо, i не знав його як автора прославлених тсень, але хотв ïx слухати.
Анатолш Пашкевич був бунтарем у душ^ i з ним було нелегко. Не можна сказати, що атмосфера стародавнього Чершгова, де вш прожив майже вс останш роки свого життя, була суцшьно благодатною для творчосп художника та його колективу. Композитор не переставав воювати з чиновниками, захищаючи тсню, виплеканий ним колектив, його право ствати i жити в нормальних умовах. Iнодi це було ншвно, але завжди - правдиво i щиро. Боротьба ця виснажувала i часто була нерiвною. Але завжди перемагав талант, авторитет майстра [10].
С^зь, де працював на пюенно-хоровш нивi А. Пашкевич - чи то в Черкасах, Киев^ Луцьку, Чернiговi - навколо нього гуртувався осередок високих професiоналiв, поставали неповторш хоровi колективи. На питання поставлене музикантовi одного разу: «Де Вам, найкраще живеться i працюеться: у Житомирi, Черкасах, Луцьку чи Чернiговi?» - Вiн не замислюючись вiдповiдав: «В Укра'1ш!» [4]. Анатолш Пашкевич любив Украшу. Життевим кредо для нього стали слова улюбленого поета Василя Симоненка, звернеш до Украши: «Все одне те щастя по краплиш я тобi закоханно вщдам...» [10].
Таким чином, Анатолш Пашкевич глибоко нацюнальний композитор. Сьогодш важко уявити укра'шську музичну культуру без його творiв: «Мамина вишня», «Пюня Волинi», «Пiсня про хлiб», «Довженкова земля» та iнших. Пюняр був неперевершеним мелодистом: багато його робгг на вiршi укра'шських поетв iнколи помилково вважаються народними («Гуси летши», «Ой я маю чорш брови», «Ой не палавай лебщонько» тощо). Окремою сторiнкою композиторсько'1' роботи А. Пашкевича стали аранжування, гармотзаци та обробки укра'шських народних тсень. Вш не просто адаптував ïx для можливостей хорового колективу, а вишукував нову звукову палггру, яка по-шшому розкривала народний вш^р. Пашкевич - хормейстер умiв безпомилково знаходити «нервовi центри» пiснi, i натискаючи на них, вигравав на найтонших струнах людських душ - як слухачiв, так i викнавщв. Його хори не були чисельними, однак за штенсивнютю i динамiзмом вони не поступалися велелюдним капелам, бо диригент працював з кожним стваком i умiв домогтися максимуму можливого. Творчий доробок А. Пашкевича, безумовно, вимагае глибоко юторико-мистецтвознавчого розгляду з подальшим оприлюдненням отриманних результатв в монографiях, присвячених вивченню вiтчизняного хорового мистецтва.
Список використаноУ л1тератури
1. Андрiйчук П. Анатолiй Пашкевич як явище в украïнськiй пiсеннiй творчосп / П. Андршчук // Народна творчють та етнографiя. - 2005. - № 4. - С. 63-66 ;
Andriichuk P. Anatolii Pashkevych yak yavyshche v ukrainskii pisennii tvorchosti / P. Andriichuk // Narodna tvorchist ta etnohrafiia. - 2005. - № 4. - S. 63-66.
2. Анатолш Максимович Пашкевич 1938 - 2005 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.lib.zt.ua/ua/outstanding/node/238 ; Anatolii Maksymovych Pashkevych 1938 - 2005 [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu : http://www.lib.zt.ua/ua/outstanding/node/238
3. Анатолш Пашкевич [Електронний ресурс] // Золотий фонд украшсько'1 естради.
- Режим доступу : http://www.uaestrada.org/kompozitori/pashkevych-anatolij ; Anatolii Pashkevych [Elektronnyi resurs] // Zolotyi fond ukrainskoi estrady. - Rezhym dostupu : http://www.uaestrada.org/kompozitori/pashkevych-anatolij
4. Безуглый В. Анатолий Пашкевич был равнодушен к славе / В. Безуглый // Украинский вестник. - 2011. - 6 декабря ; Bezuglyy V. Anatoliy Pashkevich byl ravnodushen k slave / V. Bezuglyy // Ukrainskiy vestnik. - 2011. - 6 dekabrya
5. Данилов С. Поет Василь Симоненко i композитор Анатолш Пашкевич побраталися в тсш [Електронний ресурс] / С. Данилов // Прес-Центр. - 2012. - 8 ачня.
- Режим доступу : http://pres-centr.ck.ua/print/news-23199.html ; Danylov S. Poet Vasyl Symonenko i kompozytor Anatolii Pashkevych pobratalysia v pisni [Elektronnyi resurs] / S. Danylov // Pres-Tsentr. - 2012. - 8 sichnia. - Rezhym dostupu : http://pres-centr.ck.ua/print/news-23199.html
6. Костановська-Пашкевич Т. Анатолш Пашкевич. Вш так любив... [Електронний ресур] / Т. Костановська-Пашкевич //Департамент культури i туризму, нащональностей та релшш Чершпвсько!' обласно'1 державно'1 адмшютрацп. - Режим доступу : http://www.cult.gov.ua/blog/2008-02-11-112 ; Kostanovska-Pashkevych T. Anatolii Pashkevych. Vin tak liubyv... [Elektronnyi resur] / T. Kostanovska-Pashkevych //Departament kultury i turyzmu, natsionalnostei ta relihii Chernihivskoi oblasnoi derzhavnoi administratsii. - Rezhym dostupu : http://www.cult.gov.ua/blog/2008-02-11-112
7. Костенко В. Баллада о солдатах. Легендарную песню «Степом, степом...» однажды сравнили с произведением Кобзаря [Электронный ресурс] / В. Костенко // Зеркало недели. - 2008. - 14 марта. - Режим доступа : https://zn.ua/CULTURE/ballada_o_soldatah_legendarnuyu_pesnyu_stepom,_stepom_odnazh dy_sravnili_s_proizvedeniem_kobzarya.html ; Kostenko V. Ballada o soldatakh. Legendarnuyu pesnyu «Stepom, stepom...» odnazhdy sravnili s proizvedeniem Kobzarya [Elektronnyy resurs] / V. Kostenko // Zerkalo nedeli. - 2008. - 14 marta. - Rezhim dostupa : https://zn.ua/CULTURE/ballada_o_soldatah_legendarnuyu_pesnyu_stepom,_stepom_odnazh dy_sravnili_s_proizvedeniem_kobzarya.html
8. Костенко В. «Знову наснилось дитинство»: Як в Укра'1ш виросла «Мамина вишня» [Електронний ресурс] / В. Костенко // Дзеркало тижня. - 2008. - 29 лют. -
Режим доступу : https://zn.ua/CULTURE/znovu_nasnilos_ditinstvo_kak_v_ukraine_vyrosl
a_mamina_vishnya.html ; Kostenko V. «Znovu nasnylos dytynstvo»: Yak v Ukraini vyrosla «Mamyna vyshnia» [Elektronnyi resurs] / V. Kostenko // Dzerkalo tyzhnia. - 2008. - 29 liut.-
Rezhym dostupu : https://zn.ua/CULTURE/znovu_nasnilos_ditinstvo_kak_v_ukraine_vyros
la_mamina_vishnya. html
9. Костенко В. «Степом, степом...» лунатиме щороку [Електронний ресурс] / В. Костенко // Украша молода. - 2007. - 23 травня. - Режим доступу: http://umoloda.kiev.ua/number/920/171/33501 ; Kostenko V. «Stepom, stepom...» lunatyme shchoroku [Elektronnyi resurs] / V. Kostenko // Ukraina moloda. - 2007. - 23 travnia. -Rezhym dostupu: http://umoloda.kiev.ua/number/920/171/33501
10. Мельниченко В. Анатолш Пашкевич - самобутнш i неповторний майстер хору [Електронний ресурс] / В. Мельниченко // Черкаська обласна оргашзащя Нащонально'1
спiлки краeзнавцiв Украши. - Режим доступу :
http://nsku.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=144:2013-02-05-11-31-29&catid= 16:2010-12-16-01-28-37&Itemid= 10 ; Melnychenko V. Anatolii Pashkevych -samobutnii i nepovtornyi maister khoru [Elektronnyi resurs] / V. Melnychenko // Cherkaska oblasna orhanizatsiia Natsionalnoi spilky kraieznavtsiv Ukrainy. - Rezhym dostupu : http://nsku.ck.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=144:2013-02-05-11-31-29&catid= 16:2010-12-16-01-28-37&Itemid= 10
11. Мельниченко, В. М. 50 тсенних лiт / В. М. Мельниченко, С. Л. Носань. -Черкаси : Вертикаль, 2007 - 56 c. ; Melnychenko, V. M. 50 pisennykh lit / V. M. Melnychenko, S. L. Nosan. - Cherkasy : Vertykal, 2007 - 56 c.
12. Пашкевич А. Мамина вишня : оповщання. Для середнього та старшого шкшьного вку / А. Пашкевич; худ. О. Юдша. - Кшв : Веселка, 1994. - 94 с. ; Pashkevych A. Mamyna vyshnia : opovidannia. Dlia serednoho ta starshoho shkilnoho viku / A. Pashkevych; khud. O. Yudina. - Kyiv : Veselka, 1994. - 94 s.
13. «Якщо мо'1 тсш сприймають як народш, значить, працюю не марно...» : [А. Пашкевич] // Зоря Полтавщини. - 2009. - 20 лют. - С. 4 ; «Iakshcho moi pisni spryimaiut yak narodni, znachyt, pratsiuiu ne mamo...» : [A. Pashkevych] // Zoria Poltavshchyny. - 2009. - 20 liut. - S. 4
Стаття надшшла до редакци 24.08.2017
N. Regesha
MUSIC CREATIVITY OF ANATOLIJ PASHKEVICH AS A COMPONENT OF THE NATIONAL SONG HERITAGE
The article reviews the creative work of the outstanding Ukrainian composer, conductor and choirmaster Anatolij Pashkevich (1938-2005). The song heritage of the musician and, at the same time, the lack of the study of his creativity is of profound interest and it leads to the relevance of the study on this topic. The aim of this article is the analysis of A. Pashkevich's creativity as a composer and a chorus master; the author of the article determines the peculiarities of A. Pashkevich's methods of arranging, harmonizing and processing folk songs. The methodology of the article involves the use of the following culturological methods: general-historical (method of selection and analysis of material), analytical (logical systematization offacts), biographical (analysis of the way of life). The scientific novelty of the article is to identify the peculiarities of Anatolij Pashkevich's musical creativity, which is an important part of the national song heritage.
In the article we determine, in the chronological sequence, the main stages of the conductor's work in several well-known artistic centres (Cherkasy, Volyn, Chernihiv folk choirs) and analyse the author's methods of arranging, harmonizing and processing folk songs. It is proved that the musician not only adapted the songs for choral ensembles, but also sought a new sound palette that otherwise revealed folk musical composition. A separate page in the creative biography of the composer is linked with the works written on the words of such famous domestic poets as Nikolay Negro, Vasyl Symonenko, and Dmitry Lutsenko.
We found out that besides well-known works with full or partial authorship, A. Pashkevich had about two dozen songs; and he did not try to declare the participation in the production of these works, they were perceived as folk ones, which was often announced during concerts or recordings. We established that the maturity of A. Pashkevich's talent as a composer, in addition to small musical forms, manifested itself in the folk opera "The Prodigal Son" and the oratorio "Ashes Cry" on the literary text of Alexander Bogachyuk. His choruses were not numerical, but in
intensity and dynamism, they did not yield much to the people's chapels, because the conductor often used an individual approach to work and worked with each singer separately.
Key words: folk song, Cherkasy folk choir, Chernigiv folk choir, A. Pashkevich, Volyn folk
choir.
УДК 130.2:929Вко
Ю. С. Сабадаш
КУЛЬТУРОЛОГ1ЧНА СКЛАДОВА ТЕОРЕТИЧНОГО ДОРОБКУ
ДЖАМБАТТ1СТА В1КО
Розглянуто трансформащю гуматстичних 1дей, що була пов'язана з процесом розкладу ренесансного гуматзму, внасл1док чого свтогляд людини втратив колишню цтстсть, але зум1в усвгдомити внутршню суперечлив1сть буття, людського життя та свтобудови в цшому.
Зазначено, що праця Дж. В1ко «Засади новог науки про загальну природу нацт» зробила значний внесок у розроблення 1тал1йсько1 модел1 «витончених мистецтв», а також тдняла на принципово новий р1вень розвитку гуматстичне свтосприйняття.
Наголошено, що Iсторизм фыософського кредо В1ко дозволив йому вагомо збагатити скарбницю багатьох гумантарних наук та виробити низку наукових погляд1в на загальт проблеми розвитку культури.
Ключовi слова: гуматзм, епоха В1дродження, Дж. Вгко, м1ф, культурний плюрал1зм.
Сучасники епохи Ренесансу навряд чи могли б припустити, що розквгт культури Вщродження в ГгалГ! змшиться перюдом феодально! реакци. Вщомий дослщник епохи Вщродження в ^али О. Ф. Лосев датуе початок спаду другою половиною XV ст., а XVIII ст. стало перюдом найглибшо! кризи. Таку саму ж точку зору подшяють i автори «1сторГ! !талГ!» [1]. Слщ мати на уваз^ що це не було випадковютю, а явилося результатом цшо! низки несприятливих внутршшх i зовшшшх факторiв, як економiчних, так i полгтичних. Духовна атмосфера в !талп у XVII ст. була обумовлена Тридентським собором, який проголосив торжество католицько! реакци, а також встановленням юпанського панування на бшьшш територи Iталi!. Шзшше у суперництво з Тспашею вступае Авс^я, i в першш половиш XVIII ст. Iталiя стае ареною боротьби. В обстановщ реакци i нацiонального занепаду загострюеться криза ренесансного гуманiзму; результатом цього процесу було переорiентування людини у свт, формування нових уявлень у фшософи, в науцi, у сферi художнього, в естетищ.
Найвидатнiшою подiею початку XVIII ст. в !тали, вважаемо, появу роботи Джамбаттюти Вiко (1668-1744) «Засади ново! науки про загальну природу нацш» (1725) [2]. В цш робо^ Вiко, протиставляючи загальний розум iндивiдуальному, висунув iдею об'ективного характеру юторичного процесу. Виходячи з того, що тзнати ми можемо тшьки те, що ми робимо, Вжо вважав iсторичну науку свщомютю людства про власнi дiяння. Ця робота Дж. Вiко зробила значний внесок у розроблення iталiйсько! моделi «витончених мистецтв», а також тдняла на принципово новий рiвень розвитку гуматстичне свпосприйняття.
Основна культурологiчна та естетична щея цiе! книги полягае в тому, що уява поета являе собою природний вщбиток дитинства людства i тому потрiбно розумгти i шанувати
