CC BY
17
were the main motive of M. Vorony essays.
M. Vorony's Beauty Creed always made him pay attention to the literary features of writing. The most important factor in literary writing for M. Vorony was its benefit to the Ukrainian people education. Larisa Levchuk in her research of M. Vorony works came to conclusion that M. Vorony's aesthetic problems studied by M. Vorony are close to understanding of modern aesthetics. L. Levchuk claimed that in spite of a certain number of studies which deal with the master's heritage there is a certain number of many-sided aspects of M. Vorony creative and research work which still remain unexplored.
The autor points out that M. Vorony as an essayist showed himself to be a talented writer who had an encyclopedic knowledge.
M. Vorony's masterful works on literary and theatrical criticism are to be anlysed in the next paper.
Key words: Ukrainian literary, Mukola Vorony's, poet, essayist, literary critic, polemist, translator, enlightener.
УДК 656/8(477)"9/13"(045)
С. С. Орехова, Ю. М. Школьченко
ПОШТОВ1 ШСТИТУЦП КИ1ВСЬКО1 РУС1 В 1СТОРИКО-КУЛЬТУРОЛОГ1ЧН1Й ПАРАДИГМ1
У cmammi розглянуто dimbHicmb поштових тституцт у Китськт Pyci. Надано характеристику джерельног бази до^дження, яку складають давньоруськ лтописи i корпус берестяних грамот та iсторiографiя проблеми. В кторичнт ретроспективi до^джено процес становлення, особливостi розвитку та функцюнування пошти як невiд 'емног частини державного адмШстративного апарату в Ктвськт РуЫ.
Визначено роль поштових тституцт як важливого елемента державног, господарськог та сощально-культурно'г полтики Великого кигвського князя та володарiв удшьних кн^вств у X-першт половит XIV ст.
Клю^о^^ слова: Кигвська Русь, 1патський лтописний звiд, поштовi iнституцu, система повозiв, служба втськового оповщення, пергамент, берестяш грамоти, листи на берестi, писало (стилос), автор, адресат, гонець, гоньба, повоз, яма, ямська гоньба, комунтативна ситуащя.
Серед комушкацшних 3aco6iB доставки повщомлень поштовий зв'язок е найдавшшим. Протягом столггь поштова служба, зокрема в Укрш'ш, пройшла тривалим шляхом свого розвитку - вщ чаав «послань» князiв, «ямсько'1 гоньби», земсько'1 пошти до сучасно'1 поштово'1 мережь Пошта е важливою та невщ'емною складовою державносп, оскшьки використовуе у свош дiяльностi елементи з символшою влади, у такий споаб вщображаючи державну та нащональну приналежнють. Стан й розвитку засвщчуе рiвень цившзованосп того чи шшого сустльства.
Поштова дiяльнiсть сприяе не лише поширенню рiзномаштноi шформаци, але й налагодженню шляхiв сполучення, зародження та зростання сощально'1 iнфраструктури, культури стлкування.
Складнiсть поштово'1 дiяльностi як сощально-економiчноi системи, ii зовнiшне оточення, умови життедiяльностi, динамiзм процесiв та iншi фактори вимагають постiйного нарощування й iнтегрування зусиль для забезпечення
конкурентоспроможностi послуг зв'язку.
З розвитком мережi 1нтернет, мобiльного зв'язку, розширенням можливостей систем передачi даних поштовий зв'язок постiйно i суттево модернiзуeться в iнформацiйному суспiльствi сьогодення. Проте без змш залишаеться його традицшна функцiя, яка iснуе вже майже три тисячi рокiв - вчасно, не зважаючи на обставини, доставити кореспонденщю вiд вiдправника до адресата. Цей процес покликаний забезпечити вщповщш поштовi шституцп.
Могутнi стародавш держави Ассирiя, Сгипет, Персiя, Рим утворили розвинену систему поштового зв'язку, у якш iснувала практика передачi кореспонденцГх' професiйними гiнцями вiд одше'х' спецiально збудовано'х' станцГх до шшо'х' [2, с. 5]. Власне в античному Римi i з'явився термш «mancio pozit» - «станщя у пунктГ призначення», вiд якого тзшше утворилося в iталiйськiй мовi - «post» i польськiй -«poczta».
У бiльшостi стародавнiх кра'х'н пошта передавала виключно урядову кореспонденцiю. Але були i винятки: в античнш ГрецГх' гiнцi доставляли адресатам i приватнi листи, зазвичай пiд час Олiмпiйських iгор.
За повiдомленнями античних авторiв (Гекатей Мiлетський (бл. 546-480 рр. до н. е.), Дюн Христосом (бл. 40 - тсля 112 рр. н.е.), Клавдш Птолемей (бл. 90-160 рр. н.е.) та ш., у Швшчному Причорномор'х у грецьких полюах Ольвiя, Пантiкапей, ТГра, Херсонес на територГх' сучасно'х' Украши iснувала система передачi повiдомлень (першi паростки майбутньо'х' державно'х пошти), яка у другш половинi I тис. до н. е. забезпечувала не тшьки обмш офiцiйною кореспонденцiю в х'хшх кордонах, а й тдтримувала контакти з метрополiею.
Пiсля захоплення ще'х' територГх' iмператорським Римом поштова справа набувае ще бiльшого поширення, зв'язавши наприкiнцi I ст. н.е. - середини IV ст. н.е. бази розташування римських лепошв у Нижнш МезГх' з iншими володшнями ГмперГх' в Свропi, АзГх, АфрицГ
В останнiй чвертi IX ст., був закладений фундамент розвитку державно'1 поштово'х' служби у Ки'х'вськш Русi - один iз найдавнiших та ефективних у Сврот, який за часом свого виникнення ствпав iз процесом утворення вiдповiдних поштових шституцш в АнглГ! та 1спанГх [2, с. 6].
Безумовно, поодиною повщомлення, якг доставляв один гонець, прохжджаючи сотнг кiлометрiв по бездорiжжю, ще не були поштою у повному розумгннг цього слова. тгльки певна система маршрупв, транспортних засобiв, пункпв стабiльного прийому кореспонденцП та багато шшого формують едину систему поштового зв'язку. Однак, без цих зусиль i перших спроб пошта не стала б частиною державного мехашзму.
Вщомш економют фовглль, поргвнюючи шляхи, ргчки, канали та гншг засоби сполучення з системою судин у тварин та рослин, писав: «Це - вени й артери народу, а пошта i телеграфна мережа - його нервова система, яка е провщником його ошв i думок. Якщо призупинити хоч на деякий час дгяльнють цих чинниюв, життя народу замре» [16, с. 3-4]. Але для настання ще! значно! фази розвитку пошти, потрг6ш були сили i засоби, а головне - досвщ, як власний, так й шших держав, тобто - мгж^родний.
Джерельну базу статп складае 1патський лгтописний звгд XI-XIII ст. («Повють минулих лгт», Кшвський лгтопис, Галицько -Волинський лгтопис) [6], корпус берестяних грамот гз Великого Новгорода, Старох Руси, Торжка, Смоленська, Пскова [1] та фонд берестяних грамот Центрального державного юторичного архГву Украши, м. ЛьвГв (берестянГ листи зГ Звенигорода Галицького) [15].
Питання розвитку i функцГонування державноi поштово'х' служби у ки'х'вськгй РусГ у рГзш часи привертали i продовжують привертати увагу вГтчизняних i зарубГжних
авторiв рiзних наукових галузей, зокрема:
- юторико-культуролопчний аспект поштових iнституцiй дослiджували:
A. В. Арциховський, Д. М. Бантиш-Каменський, О. М. ВЫльов, М. М. Вiташевська, I. Я. Гурлянд, Зорiан Доленга-Ходаковський, П. А. Дюков, В. Н. Каразш, I. П. Козловський, А. Ф. Малиновский, Р. I. Мельник, Г. Ф. Мшлер, Г. В. Мухш, Б. О. Рибаков, I. К. Свешшков, П. П. Толочко, Л. В. Черепнш, М. Ю. Шедлшг,
B. Л. Янiн та шшц
- лiнгвiстичну проблему берестяного листування розглядали В. I. Борковський, О. О. Пптус, Л. П. Жуковська, А. А. Залiзняк, Д. С. Лiхачов, М. О. Мещерський, Ремо Факкаш, Р. О. Якобсон та шш1
Слiд зазначити, що уведеш до наукового обiгу результати 1хшх дослiджень мiстять багато вагомого наукового матерiалу, який був з вдячнютю використаний авторами у данiй статл.
Безсумнiвна важливiсть пошуку нового виршення завдання полягае у з'ясуваннi у пропонованш статтi низки невирiшених проблем, особливо у сферi 1хнього уведення до наукового об^у, що поеднуе у собi два аспекти:
1. Поштовi шституци Кшвсько! Русi та особливосп 1хньо1 дiяльностi в юторико -культурологiчнiй парадигмi.
2. Берестяш грамоти як об'ект листування у Х-першш половинi XIV ст.
Завдяки единому джерельному тдгрунтю пропоноване дослщження пов'язане з
науковими пошуками в цариш iсторГi та культурологГi.
кнування Кшвсько! Русi охоплюе перiод з останньо'].' чвертi IX ст. до 40-х рр. XIV ст. коли припинило юнувати Галицько-Волинське князiвство. Полггична форма держави - ранньофеодальна монархiя на першому етапi (до 30-х рр. XII ст.) та федеращя, або конфедеращя, вiдносно незалежних земель-князiвств на чолi з Киевом -на другому (до 40-х рр. XIV ст.). Й територiальнi межi простягалися вiд Балтiйського (Варязького) до Чорного (Руського) морiв та вщ Карпат до Волго-Окського межирiччя. Кшвська Русь становила собою iсторично важливу контактну зону мiж Вiзантiею та крашами Сходу, Захщно'].' Свропи i Скандинава. Це зумовило 11 швидке входження до загальноевропейського iсторико-культурного простору.
Традици Кшвсько! Русi виявилися настшьки живучими й мiцними, що дшшли до сьогодення, здобувши нове життя у матерiальнiй i духовнiй культурi украшщв, росiян та бiлорусiв.
У перюд з 882 по 972 рр. володарi ки1вського княжого столу Олег (882-912), !гор (912-945), Ольга (945-964) i Святослав (964-972) поступово здшснили збирання земель навколо Киева i завершили процес державноi структуризацп Русi. Пiсля створення держави, в умовах формування класового суспiльства, для виршення полiтичних проблем, внутрiшнiх господарських i соцiальних питань, укладання домовленостей з шшими краiнами, виникла потреба в складанш законiв, мiжнародних угод, торговельних контракпв, заповiтiв, записах борпв, у регулярному внутрiшньому i зовшшньому листуваннi. I свiдченням цього е слова лгшписщв - «послали звютку», «послали сказати», що постiйно зус^чаються на сторiнках Iпатського лiтописного зводу [6].
Безперечно, що таку систему зв'язку в Кшвськш Руа могли дозволити собi лише правляча верхiвка i заможнi люди, але саме ця система обмшу поштовою кореспонденщею (випадкових, а в бiльшостi випадюв - постiйних повiдомлень), була сполучною ланкою державноi влади як всередиш краiни, так i за й межами.
Усi вищеозначенi чинники життедiяльностi Ки1всько1 Русi вимагали створення державно! пошти, ефективне функщонування яко1 забезпечувалося вщповщними
iнституцiями.
На думку вщомого росiйського дослiдника поштового зв'язку на теренах Кшвсько'' Русi О. М. Вiгiльова [2, с. 13] та укра'нських науковцiв В. Г. Мухша, П. А. Дюкова, [3, с. 8-10] поштовий зв'язок у давньоруськш державi складався поступово протягом двох основних перiодiв: X-XI ст. та друго'' половини XII ст.-першо'' половини XIV ст. Вважаемо за доцшьне охарактеризувати кожний перiод окремо, у зв'язку з тим, що вони стали фундаментом державно'' поштово'1 справи.
Перший перiод припадае на Х-Х1 ст., коли у Кшвськш Русi виникае система повозiв. М. М. Вггашевська визначае слово «повоз» не тшьки як натуральну повиннють переможеного племенi перевозити людей i особистi речi ки'вського князя, а як споаб сплати данини, при якому вони самi повиннi були доставляти й в певне мюце [4, с. 4]. Безумовно, повоз - це примусовий порядок сильно'' сторони, можливо дещо негативний, але вш призвiв до значних прогресивних наслiдкiв. Повоз був однiею з форм пщпорядкування населення центральнiй владь Ця натуральна повиннiсть зобов'язувала мюцевих жителiв пiдтримувати у належному сташ шляхи, будувати i ремонтувати мости, що дозволяло, незалежно вщ погодних умов, регулярно i вчасно доставляти адресатам кореспонденцш. З часом повозами стали називати засоби пересування, що знаходилися у володшш самого князя. Так, в 1патському лгшписному зводi пiд 1151 р. розповiдаеться, що Юрш Довгорукий з Городця попрямував до Суздаля, по дорозi за'хав до князя Святослава Ольговича Чернтвського i «тот прият и с честью великою, и повозы да ему» [5, с. 241-242].
Тим самим повоз сприяв об'еднанню найбшьших мют Кшвсько'' Русi надiйними шляхами, що формувало систему поштових тракпв, яю е неодмiнним елементом поштового зв'язку.
Кшш гiнцi (термiн з'явився в ЖП-першш половинi XIV ст.) доставляли важливi повiдомлення i вiйськовi розпорядження князiв зi швидкiстю 100-150 км. на добу вщ «стану до стану» (за'жджого двору), де мшяли коней. Нерiдко вони мчали з термшовою звiсткою i на «поводних» конях, пересiдаючи з одного коня на шшого, якого мали поруч у резервi на «поводу».
Такий гонець, зазвичай, вiз пошту для одного отримувача, тобто однш особь I як свщчить iсторiя давньо'' пошти, не завжди князь перебував за вказаною адресою, тобто через рiзнi обставини вiн м^ пересуватися, але завдання гшця було у тому, щоб не тшьки вручити повщомлення саме адресату, а й отримати вщ нього вщповщь, яку потрiбно було вчасно доставити вщправнику.
Цi прямi обов'язки гшця наприкiнцi Х11-початку XIII ст. були головною умовою функцiонування пошти, як майбутньо'' системи державно'' структури. Таким чином закладалася сучасна система поштового зв'язку, коли й державний оператор повщомляе вiдправниковi про факт отримання кореспонденцй адресатом.
I ще одне з важливих напрямюв поштово'' справи Кшвсько! Русi, яке з часом видшилося у фельд'егерську державну пошту - це служба вшськового оповщення. В кшщ XI-першiй половинi XII ст. велию киiвськi князi енергшно змiцнювали пiвденнi рубежi Русi, будували укршлеш поселення-мiста вiд Трипiлля до Канева. Вони зводилися переважно в мюцях переправ-бродiв через Дншро, там, звщки можна було чекати проривiв половцiв на руськi землi. Фортещ будувалися переважно на природних мисах, через кожш 5-7 км. Звютка про появу ворога передавалася сигнальними вогнями. Вщ само'' далеко'' твденно! точки Русi вона надходила до Киева не бшьш нiж через двi з половиною години. Можна стверджувати, що система повозiв i служба вiйськового оповiщення, якi забезпечували пересування гшщв з повiдомленнями офщшного характеру, були першими державними поштовими шститущями.
Другий перiод розпочинаеться з друго! половини XII ст. i охоплюе наступний час в ютори та культурi Кшвсько! Русi включно до першо! половини XIV ст., коли змшилася сама полiтична система держави: на змшу абсолютнiй владi Великого кшвського князя прийшла федеращя, або конфедерацiя вiдносно незалежних удшьних князiвств на чолi з Киевом, кшькють яких у рiзнi перюди коливалася вiд 12 до 14. У таких умовах поштовий зв'язок, як внутршнш, так i мiжнародний, набувае виключно важливого значення. Збшьшуеться потiк офщшно!, фшансово!, господарсько!, культурницько! та приватно! кореспонденци.
Пошта у Кшвськш Русi остаточно стае системою доставки лиспв вiд укладача до адресата. У свою чергу, княжа влада у Киевi та в удшьних землях розпочинають i устшно реалiзовують заходи щодо облаштування шляхiв для швидкого про!зду гiнцiв та зшжджих дворiв для 1хнього вщпочинку.
У таких умовах «повоз» вже не м^ забезпечувати великий обсяг поштових вщправлень. Так, у середиш XIII ст. на Русi постае нова поштова шститущя - ямська гоньба, у Кшвському i Галицько-Волинському лiтописах регулярно з'являеться iнформацiя щодо ново! посади в оточенш князiв - княжий посильний.
М. Ю. Шедлiнг визначав, що слова «ям», «ямщик» походять з татарсько! мови й означають - «шлях» [16 с. 125]. Проте О. М. ВЫльов вважае, що термш «ямщик» походить вщ тюрського «ямчи» (поштовий наглядач), а також iз перського «ямджик» -гонець [3, с. 44]. У свою чергу М. М. Впашевська стверджуе, що схщний термш «ям» означав - податок [4, с. 6]. Монголо-татарська навала на землi Кшвсько! Рус середини ХШ-кшця XIV ст. закрiпила цей схщний термш у слов'янськш мов1 Вiн протягом столiть використовувався у поштовш справi русько! держави.
З часом були утвореш «ями» - поштовi станци, пiдпорядкованi Ямськiй канцеляри - важливiй державнiй установi середньовiчноi Русi. Вона вiдповiдала за стан майже уах транспортних засобiв держави; вщкривала та облаштовувала новi поштовi станци, видавала подорожнi, призначала наглядачiв за станцiями, розраховувалася з ямщиками за гоньбу (виконаш роботи) тощо. Ямська гоньба була утворена як установа з метою керiвництва державною поштою i залишалася такою у Росшськш державi аж до середини XIX ст.
Беззаперечно, розвиток поштових зносин у Кшвськш Рус був би неможливим без масового поширення писемносп, особливо серед феодалiв i городян, яка значно перевищувала рiвень писемносп у бiльшостi краш Захiдноi Свропи того часу. За Володимира Святославича (980-1015) i Ярослава Володимировича (1019-1054) почалося «учение книжное» дней «нарочитоi чади», «старост i попових дней». Академiк Б. Д. Греков вважав, що Володимир створив для дней старших дружинниюв, княжих мужiв, бояр не елементарну школу, де дни навчалися тiльки закону божому, читанню, письму, церковному ству i рахунку, але школу «пiдвищеного типу», яка давала багатогалузевi знання.
Читали i писали в мiстах стародавньоi Русi чимало. Надiслати лист - «грамотку» дшовим партнерам, родичам, знайомим, було звичайною справою. Слово «грамота» переважно вживалося для позначення лиспв князiв та великих бояр. Проте й iншi категори вiльного населення Кшвсько! Русi у процесi дшового i приватного листування називали сво! послання «грамотами», «грамотками», «грамотицями» [10, с. 95-96].
Княз^ бояри, духовенство зазвичай писали сво! грамоти на пергамент^ згортали у сувш i зашивали у полотняний чохол, який скршлювали офiцiйною, або особистою восковою печаткою [13]. Гонець вiз грамоту в спещальному мiшечку на грудях або у торбинщ-калитГ
Зважаючи на високу вартють пергаменту простий люд Кшвсько! Русi зазвичай
користувався так званим «твшчним папiрусом» - витонченою смужкою березово'' кори - «берестою». Текст видавлювався дерев'яним, кютяним або металевим стрижнем -писалом (стилос). Берестяш грамоти були особливо поширеш у Великому Новгородг Тут "х часто називали «берестою». Перша берестяна грамота була знайдена 26 червня 1951 р. Н. Ф. Акуловою - ствробгтницею новгородсько'' археолопчно" експедици пiд керiвництвом А. В. Арциховського.
Станом на 01.09.2017 р. у науковий об^ уведеш 1197 берестяних грамот перюду Кшвсько" Русi, зокрема: Великий Новгород (Роая) - 1090 грамот i 1 берестяна грамота-iконка, Стара Руса (Роая) - 46, Торжок (Роая) -19, Смоленськ (Росiя) - 16, Псков (Роая) - 8, Твер (Роая) -5, Москва (Росiя) - 4, Звенигород Галицький (Укра'на) - 3, Бужськ (Укра'на) - 2, Мстиславль (Бшорусь) - 2, Витебськ (Бшорусь) - 1, Вологда (Роая) - 1, Ки'в (Укра'на) - 1, Рязань - 1 [1].
Детально зупинимось на характеристик берестяних грамот як важливих джерел становлення i розвитку поштового зв'язку в Кшвськш Руа. У цьому контекст звернемося до результат наукових пошуюв у галузi берестологи - науки, об'ектом вивчення яко'' виступають «берестяш грамоти» як пам'ятки ютори i культури Кшвсько" Русi (IX - перша половина XIV ст.).
Вперше термш «берестолопя» використав академiк Д. С. Лiхачов у статтi «Новая наука берестология», яка побачила свгт у часопису «Новый мир» (1966 р, № 2) [7] за аналопею з «пашролопею» «кумранологiею». Проте, у науковому свт цей термш вживаеться досить рщко. Сфера його застосування обмежуеться окремими науковими, науково-популярними та навчальними (для студенев вишiв) виданнями.
За результатами археолопчного дослщження Великого Новгорода з 1951 р. по 2014 р. видано дванадцять томiв фундаментально'' академiчноi працi «Новгородские грамоты на бересте», у яких грамоти публшуються за порядком "хнього надходження. Публшащя грамот супроводжуеться детальним описом мюця "хньо" знахiдки, фотографiями i малюнками, описом зовнiшнього вигляду, перекладом тексту росшською мовою, юторичними, лiнгвiстичними i культурологiчними коментарями.
Знахщки сотнi берестяних листiв-грамоток, що були доставлеш по каналах зв'язку, е свщчення iснування у Кшвськш Руа розвинено'' системи пересилання приватно'' кореспонденци. Берестянi листи-грамотки з руських мют XI-XIV ст. посiдають особливе мюце в ютори середньовiчноi пошти. Безумовно, що частина лиспв доставлялася «з оказiею», але сам факт 'хнього iснування свiдчить про наявнють стабiльних каналiв внутрiшнього i зовшшнього зв'язку в давньоруськiй землi [2, с. 36].
Вщсутнють у наш час берестяних грамот у культурних шарах твденних руських мют пояснювалася окремими дослщниками тим, що шбито березова кора, як матерiал, з яких виготовлялася береста, вживалася лише у швшчних районах Руа, а в Швденнш Русi писали лише чорнилом на пергамент^ проте щ тексти до наших днiв не збереглися. Але знахщки бронзових i кютяних писал (стилосiв) вiдомi з багатьох розкопок давньоруських мют на територи сучасно'' Укра'ни. Якраз ними й наносили лгтери на бересту або, дуже рщко, на восковi таблички - цери. Разом з прискшливим аналiзом лiтописних джерел цей факт дав пщставу багатьом авторитетним вгтчизняним i зарубiжним дослiдникам (М. Ю. Брайчевський, А. В. Куза, О. П. Моця, П. О. Раппопорт, Б. О. Рибаков, О. П. Толочко, П. П. Толочко та шш^ засвщчити юнування i в Пiвденнiй Русi письма на бересп, зокрема листування, але заперечити можливють збереження подiбних артефактiв через вщмшний вiд пiвнiчного якiсть грунту твденноруських мiст.
На територП сучасно'' Укра'ни три пам'ятки берестяно'' писемносп було знайдено у 1988 р. пщ час археологiчних розкопок у передмю^ лiтописного Звенигорода
Галицького (село Звенигород Львiвськоi обл.). Ще двi берестянi грамоти знайшли у 2008 р. у процес археолопчного дослiдження лiтописного Бужська (м. Буськ, Львiвська обл.). Вперше у Киев^ у 2010 р., археологи виявили берестяну грамоту при дослщженш культурного шару XI-XП ст. на Подолi (вул. Хорива).
Абсолютне датування берестяних грамот з Великого Новгорода, Старо! Руси i Торжка являе собою комплексну проблему, коли враховуеться кшька рiзних аспекпв артефакту, проте основну роль вщграе стратиграфiчний метод датування, тобто датування засобами археологи того шару, в якому залягала грамота. Воно складаеться з ряду елемен^в, де головним чинником була дендрохронолопя, тобто визначення дати вирубування дерев, використаних для будiвництва дерев'яного покриття вулиць та шших споруд.
Слщ враховувати також специфжу само! стратиграфiчноi складово! датування: у переважнш бiльшостi випадкiв справжнiй час потрапляння берестяно! грамоти в землю дшсно знаходиться в рамках цього датування, але в окремих випадках, яю не тддаються облiку, можливе перемiщення берести в бiльш глибокий або в менш глибокий шар, яю спотворюють справжню хронолопчну картину.
Ще одна проблема полягае в тому, що грамота могла в деяких випадках бути викинута не вщразу, а якийсь час збершалася в будинку. Але роль цього фактора для датування загалом незначна - за сво!м змютом берестяш грамоти майже школи не потребували зберiгання.
Стратиграфiчна оцшка слугуе найцiннiшим i незамiнним засобом датування берестяних грамот, але важливе значення мае також i додатковий контроль ще! оцшки за допомогою поза стратиграфiчних (усiх iнших) засобiв датування, придатних для визначення вжу артефакту.
Головним методом поза стратиграфiчного датування берестяних грамот е палеографiя, за допомогою яко! фахiвцi датують новi знахiдки з точнiстю приблизно до 100 роюв, а при сприятливих обставинах - до 40-60 рр.
Крiм власне палеографи, дiевим засобом датування е графiка: швентар використаних писарем лiтер i основш принципи !хнього застосування. Графiчний аналiз дае майже такий же стутнь хронолопчно! точностi, як i палеографiчний.
Xронологiчне значення мае також характер етикетних формул, що використовуються в берестяних листах.
Нарешт^ виключно важливе значення для контролю датувань, отриманих уама перерахованими методами, мае згадка в грамот людей, яю ототожнюються з юторичними особами, вщомими з лiтопису.
Важливим чинником е i той факт, що берестяш грамоти, знайдеш на одному розкот (або в сусiднiх розкопках), можуть бути пов'язанi мiж собою рiзними зв'язками - з одного боку, приналежнютю до одного й того ж шару, з шшого - згадуванням одних i тих же оаб (не обов'язково iсторичних). Завдяки цьому надшне датування однiеi грамоти часто е фундаментом для уточнення датувань шших грамот, пов'язаних iз нею.
Сукупнють уах перерахованих наукових методiв датування дозволяе визначити вш переважно! бiльшостi берестяних грамот з точнютю до 20-50 рр., в особливо сприятливих випадках - ще точшше, в особливо несприятливих - з точнютю до столпгя.
У зв'язку з вищеозначеним, берестяш грамоти е ушкальними ноаями документально пщтверджено! шформаци з iсторii i культури Кшвсько! Русi.
Водночас, змiст уах берестяних грамот не вiдображае полгтичних, економiчних, соцiальних i мiжнародних процеав у Киiвськiй Русi Х-першо! половини XIV ст., вiдомi дослiдникам з шших джерел. Вони е автентичними документами, що виникли,
переважно, у результатi господарсько'1 дiяльностi i приватного життя «середнього класу» руських mïct.
Особливу роль вщграють берестянi грамоти у процес розв'язання тако'1 важливо'1 проблеми як становлення i особливосп розвитку поштового зв'язку у Кшвськш Руа. Серед берестяних грамот е листи, адресован вщомим за давньоруськими лiтописами особистостям, або згадують ïx i збер^ають iмена багатьох людей iншого кола, шж геро'1 лiтописання, якi були князями, боярами, полководцями, духовенством, зодчими тощо. Вони оповщають про господарську дiяльнiсть рядових русичiв, про Лхш фiнансовi проблеми i судовi справи, про деталi стародавнього побуту i родинних вщносин тощо.
У контекст проблеми, що розглядаеться у статл, представляемо спiввiдношення мiж загальною кшькютю знайдених берестяних грамот Х-першоï половини XIV ст. -839 з пам'ятками, яю виконували функцш поштових вщправлень - листiв - 287, що складае 34,2%, зокрема:
- Великий Новгород - 791 -272 (34,4%);
- Стара Руса - 21 - 7 (31,7%);
- Торжок - 11 - 4 (36,8%);
- Смоленськ - 8 - 2 (26,6);
- Псков - 5 - 1 (20%);
- Звенигород Галицький - 3 - 1 (33,3%).
Наведеш цифри красномовно свщчать, що третина з виявлених берестяних грамот були листами, яю, у переважнш бшьшосп, мютили у лакошчному текстю^м сут питання ще iм'я автора та iм'я отримувача - адресата; на жаль, у багатьох випадках, вщсутня 1'хня конкретна адреса.
Звернемо увагу на текст Звенигородсько'1' берестяно'1' грамоти №2, яка була знайдена 28 липня 1988 р. вчителем середньо'1' школи №4 мюта Львова М. С. Шихом на територи садиби у пiвнiчно-сxiдному передмют лiтописного мiста у культурному прошарку, датованому 1110-1137 рр. вiдомим украшським археологом, д.i.н. I. К. Свешшковим [8].
Грамота е добре збереженим шматком березово'1' кори розмiром 6,5х30 см, висланим у Звенигород Галицький з якогось шшого мюта Галицького князiвства. Текст iз п'яти рядюв неушкоджений, нанесений на зовнiшню поверхню берести. Лiтери висотою вiд 0,7 до 1 см написаш чггко й виразно. Текст мае характер дшового листа, укладеного у погрозливому й вимогливому тош. Змiст грамоти наступний: «От Говеновой ко Нежьньчю дае 6 деся(ть) куно лодиеную поведало Говено ида на судо а поп п(и)с(а)л а дае Луце оли нь водаси то я у конязя паема отрока прижь приедю а во боле ти вонидь» [15]. Переклад цього тексту на сучасну украшську мову звучить так: «Вщ Говеново'1' [вдови] до Нежнича. Дай шютдесят кун лодшного (платш за перевезення лодiями - човнами). [Так] сказав Говен перед смертю (буквально: йдучи на суд), а пш записав. Дай [ïx] Луцi. Якщо ж не вщдаси, то я вiзьму у князя отрока (слугу) i разом iз [ним] прищу, а це тобi стане у бiльшу суму (в бшьшу суму обiйдеться)».
Всебiчно аналiзуючи пам'ятку, I. К. Свешшков висловив припущення, що лист Говеново'1' був вщправлений з Перемишля до Звенигорода у перюд мiж 1110 р. i 1124 р. за правлшня князя Володара Ростиславича, батька майбутнього звенигородського князя Володимирка) [11; 12].
Серед писемних пам'яток Кшвсько! Руа берестяш грамоти видшяе особливо глибока Лхня вкоршенють у повсякденне життя давньоруського суспшьства. За винятком докумешгв церковно-лгтургшного, навчального, литературного та фольклорного характеру основний масив берестяних грамот складають тексти, що в тш чи шшш формi вщображають конкретнi життевi ситуацй, учасниками яких е автори
грамот i пов'язанi з ними особи, яю перебувають мiж собою в pi3Horo роду амейних, грошових, майнових, торгових i адмшютративних стосунках.
Спiввiднесенiсть тексту грамоти з конкретною побутовою (у широкому сена слова) ситуащею об'еднуе такi жанри берестяно'1' писемностi, як приватнi листи -об'екти поштового зв'язку. Сенс тексту i його стввщношення з в нетекстовою дшснютю (комунiкативною ситуащею) виступають часто як два взаемообумовлених невщомих, встановити значення яких або, у будь-якому випадку, наблизитися до цього можна лише шляхом узгоджених зус^чних зусиль юторика i лшгвюта [17, с. 183-203].
Однак i для грамот, повнютю збережених, виршення цього завдання е досить складним, що пов'язане з широким рiзновидом поштово'1 кореспонденци на берестi. А. А. Залiзняк, резюмуючи спостереження щодо текстово'1 структури листiв на берест з Великого Новгорода, вiдзначае як головш двi спiльнi 1'хш особливосп: практичну цiлеспрямованiсть i лаконiчнiсть [5, с. 180].
Повщомлення фактiв, за рщкюними винятками, не було для авторiв берестяних листiв самоцiллю; воно здшснювалося лише постiльки, оскiльки було необхщним для виконання вiдповiдних мовних установок: прохання, розпорядження, докору, погрози, самовиправдання тощо.
Стосовно берестяних грамот, термш «лист» вживаеться у нашому дослщженш як загальне позначення письмових повщомлень, що посилаються вщ одше'1' особи до шшо'1' i при цьому, зазвичай, забезпечених адресною формулою за допомогою поштових послуг. Функщональне наповнення ще'1' комушкативно'1' форми i соцiокультурний статус таких текспв коливаеться у дуже широких межах - вщ побутових записок до офщшних заяв i чолобитних; приватного листа взагалi як письмового жанру, представленого в рiзноманiтних культурних традищях Кшвсько'1' Русi.
Такою е, перш за все, орiентацiя на конкретного адресата, що подшяе з автором листа деякий фонд загальних знань щодо навколишньо'1' дшсносп, яким не володшть стороннi. Цим приватний лист вiдрiзняеться вiд офщшного документа, тому що серед потенцшних адресатiв може бути зрозумiлим лише тому, хто цей лист побачив або почув його змют.
Приватним характером берестяного листування пояснюеться, зокрема, те, що згадуваш у текст особи, зазвичай, називаються лише за iменами, оскiльки ï^^ соцiальнi ролi не е секретом адресата. Подiбним чином обходяться мовчанням i вiдомi адресату факти i обставини (важливi для розумiння ситуаци), якщо тiльки автор листа не бажае спещально привернути до них його увагу. Практично ва берестяш листи присвячеш дiям автора i/або адресата (чи безпосередньо торкаються його штереав); iнакше кажучи, учасники берестяного листування е водночас i головними фшурантами вщображених ним ситуацiй.
Пщгрунтям будь-якоï' комунiкативноï' ситуацiï' е протистояння вщправника i одержувача листа. В уснш комунiкацiï воно реалiзуеться у виглядi опозицiï того, хто говорить i того, хто слухае. У письмовш комушкаци це основне протистояння ускладнюеться низкою додаткових комушкативних функцш, якi можуть виконуватися спецiальними особами [14].
З боку вщправника листа необхщно розрiзняти:
- iнiцiативу створення письмового тексту;
- складання тексту та його вербальне оформлення;
- запис.
З боку адресата:
- прочитання тексту;
- його сприйняття тим, для кого текст призначений.
Окрiм того, письмовий текст повинен бути ще доставлений вщ вщправника до адресата. Отже, повний ланцюжок учасниюв письмового мовного акту складаеться iз наступних комушкативних ролей [5, с. 147-182]:
- вщправник повщомлення (S);
- укладач тексту (C);
- переписувач [писець] (Sc);
- посильний, або поштова служба [кур'ер, гонець тощо] (M),
- одержувач повщомлення, адресат (Ad);
- ознайомлення зi змютом листа (L).
У певних ситуащях (наприклад, в дипломатичному листуванш високого рангу) кожна з цих комушкативних ролей може мати спещального виконавця, тобто мае мюце стввщношення S^C^Sc^M^L^Ad. Найчаспше, однак, мае мюце та чи шша форма 1'хнього поеднання, яка i визначае специфжу комушкативно'1' ситуаци конкретного тексту.
Вщправник листа може збшатися з упорядником тексту (S=C), укладач тексту -переписувачем (C=Sc), адресат - з тим, хто прочитае листа (Ad=L), контакт переписувача з гшцем (Sc=M), тощо.
Серед рiзних форм поеднання комушкативних ролей доцшьно видшити збiг вiдправника (iнiцiатора) повiдомлення з упорядником тексту. Комушкативна ситуацiя, яка приймаеться нами за еталон, характеризуеться наступними ознаками:
- повщомлення мае одного вщправника i одного адресата, являючись тим же комушкативно однорщним;
- вщправник повщомлення тотожний упоряднику текст е автором листа (S=C=Au);
- автор i адресат знаходяться в рiзних мюцевостях i повщомлення доставляеться гшцем [поштою]; у цьому випадку лист е засобом сполучення мiж ними (S=M=Ad);
- лист написаний автором власноруч (S=C=Sc);
- лист прочитаний адресатом самостшно (Ad=L).
Разом з тим, бшьш-менш точно визначити стввщношення у фондi берестяних лиспв, написаних '1'хшми авторами власноруч або iншими особами, неможливо. Скорше за все, вищеозначеш комунiкативнi ролi притаманнi бiльшостi берестяних поштових вщправлень.
Статус посильного у берестяному листуванш е взагалi важливою ознакою комушкативно'1' ситуаци. Мае сенс розрiзняти власне кур'ерiв i кур'ерiв-персонажiв. Функци перших (що виступають у комушкативнш ситуаци) вичерпуються доставкою адресату даного листа. До вщображено'1' у змют листа побутово'1' ситуаци такий посильний шякого стосунку не мае.
Кур'ер - персонаж, навпаки, сам е учасником ще'1' ситуаци, виконуючи, по суп, функщю одного з адресатв грамоти (автор листа, його отримувач, або той, хто згадуеться у ньому як дшова особа). У цих випадках обидвi щ можливосп поеднуються за стввщношенням S=M=Аd, при якому посильний е водночас i одним iз адресатв.
Можна також припустити, що автори лиспв спочатку вщправляли з ними гшщв до ïхнiх адресатiв, пюля чого тi спрямовувалися виконувати отримаш таким чином розпорядження спiввiдношенням S=M=FD=M, однак таке припущення здаеться нам надто громiздким.
Бiльш логiчно вважати, що письмове розпорядження видавалося виконавцю самим автором для того, щоб посильний мщ при необхщносп, продемонструвати, або й пояснити змют отримувачу. Таку функщю могла виконувати лише довiрена особа як з боку автора листа, так i з боку адресата. У такому випадку офщшна поштова доставка
берестяного листа була недоцшьною.
Розмитiсть кордонiв мiж власне авторами берестяних лиспв i представниками автора або адресата (без учасп пошти) характерна для рiзниx культурних традицш: така практика iснувала в еллшютичному Gгиптi, в античних Греци та Римi, ранньому заxiдному Середньовiччi [17, с. 202].
У контексп поширення у XII-першiй половинi XIV ст. у Кшвськш Рус приватного, зокрема, побутового, листування на бересп, автори пропонують ознайомитися з деякими артефактами з цiеï групи грамот. В одному з лиспв вщ дружини до чоловiка, знайдених у Новгороду написано: «вiддай у навчання дитину»; вiдомий також лист вщ чоловiка до дружини: «Вiд Бориса до Настаси. Як прийде ця грамота, вщшли менi хлопця на жеребщ, бо у мене тут справ багато. Та перешли сорочку, сорочку забув».
У виглядi листа стосунки мiж закоханими висвгтила ще одна новгородська грамота: «Я зверталась до тебе тричг Яке зло ти до мене маеш, що цей тиждень до мене не приходив? А я кохала тебе, як брата. Невже я зачепила тебе тим, що посилала до тебе. А бачу, тобi непереливки. Якби кохав мене, то б вирвався з-пщ чужих очей i приб^ [частина тексту вщсутня] Вщпиши же меш [частина тексту вщсутня]».
Непрост стосунки у шлюбних вщносинах також були об'ектом листування. Вщомий лист на бересп з Новгорода, у якому дружина звертаеться до чоловша з вимогою: «Наказ Семену вщ дружини. Вгамував би ти ïx уах тишком i дочекався б мене. А я тобi чолом б'ю». В шшому лисп дружина скаржиться до чоловжа: «Уклш вщ Феврони Фелшсу з плачем. Побив мене пасинок та вигнав з двору. Радиш меш Лхати в мюто або сам сюди прищеш? Я побита». У деяких листах е свщчення i про розлучення - покинута жшка пише: «Вщ Гостяти до Василя. Що дав меш батько i родичi дали в посаг, то за ним. А зараз, коли взяв нову дружину, не вщдае меш шчого. Ударив по руках (склав новий шлюбний союз), мене прогнав, а другу в дружини взяв. Прищь, зроби милють».
Завершуючи статтю автори дозволять собi висловити певш зауваження та побажання на майбутне: не заперечуючи значноï роботи дослщниюв у справi пошуку i публшацп джерел з ютори поштового зв'язку на Рус у Х-першш половиш XIV ст., дотепер в УкраНш та за кордоном видано не вс документи з означеноï проблеми. ïxra розпорошенiсть по рiзниx лiтописниx, iсторичниx, культурологiчниx та бiблiографiчниx виданнях ускладнюе роботу науковщв, особливо у питаннi заснування i розвитку поштового зв'язку у Швденнш i Швденно-Захщнш Русi (територiя сучасноï Украхни).
На наш погляд, потребуе змши i методика вивчення документв з iсторiï дiяльностi поштових шституцш - вiд загальноï констатацй факпв до глибокого i всебiчного аналiзу впливiв поштовоï дiяльностi на сощально-економiчний, полiтичний, мiжнародний та культурний розвиток Кшвськш Русь Прикладом слугують дослщження поштового зв'язку Украïни у XIX ст. та сьогодення, здшснеш С. С. Ореховою [9], В. Г. Мухшим, В. М. Морозом, П. А. Дюковим [3].
Список використаноУ лггератури
1. Древнерусские берестяные грамоты. Досье [Электронный ресурс] // ТАСС. Информационное агетство России. - 2016. - 27 сент. - Режим доступа : http://tass.ru/info/3483300; Drevnerusskye berestianbie hramotbi. Dose [Эlektronnii resurs] // TASS. Ynformatsyonnoe ahetstvo Rossyy. - 2016. - 27 sent. - Rezhym dostupa : http://tass.ru/info/3483300.
2. Вигилев А. Н. История отечественной почты / А. Н. Вигилев. - Москва : Связь, 1977. - Ч. 1. - 160 с. ; Vigilev A. N. Istoriya otechestvennoy pochty / A. N. Vigilev. -
Moskva : Svyaz, 1977. - Ch. 1. - 160 s.
3. Вщ гiнця до 1нтернету / В. Г. Мухш, В. М. Мороз, П. А. Дюков, В. П. 1ванов, В. I. Юрш. - Кш'в : Аспект, 2002. - 332 с. ; Vid hintsia do Internetu / V. H. Mukhin, V. M. Moroz, P. A. Diukov, V. P. Ivanov, V. I. Yurii. - Kyiv : Aspekt, 2002. - 332 s.
4. Виташевская М. Н. Старинная русская почта / М. Н. Виташевская. - Москва : Связь, 1962. - 80 с. ; Vitashevskaya M. N. Starinnaya russkaya pochta / M. N. Vitashevskaya. - Moskva : Svyaz, 1962. - 80 s.
5. Зализняк А. А. Текстовая структура древнерусских писем на бересте / А. А. Зализняк // Исследования по структуре текста : сб. статей / отв. ред. Т. В. Цивьян. - Москва : Наука, 1987. - С. 147-182 ; Zaliznyak A. A. Tekstovaya struktura drevnerusskikh pisem na bereste / A. A. Zaliznyak // Issledovaniya po strukture teksta : sb. statey / otv. red. T. V. Tsivyan. - Moskva : Nauka, 1987. - S. 147-182.
6. Лггопис Руський / пер. з давньорус. Л. С. Махновця. - Кш'в : Дншро, 1989. -591 с. ; Litopys Ruskyi / per. z davnorus. L. Ye. Makhnovtsia. - Kyiv : Dnipro, 1989. - 591 s.
7. Лихачев Д. С. Новая наука берестология / Д. С. Лихачев // Новый мир. - 1966. -№ 2. - С. 271-274 ; Likhachev D. S. Novaya nauka berestologiya / D. S. Likhachev // Novyy mir. - 1966. - № 2. - S. 271-274.
8. Мельник Р. Берестяш грамоти XII ст. Центрального державного юторичного архiву Украши у Львовi / Р. Мельник // Науковi записки Рiвненського краезнавчого музею.. - Рiвне : РКМ, 2015. - Вип. XII. Ч. 1. - С. 180-181 ; Melnyk R. Berestiani hramoty KhII st. Tsentralnoho derzhavnoho istorychnoho arkhivu Ukrainy u Lvovi / R. Melnyk // Naukovi zapysky Rivnenskoho kraieznavchoho muzeiu.. - Rivne : RKM, 2015. - Vyp. XII. Ch. 1. - S. 180-181.
9. Орехова С. С. Iсторiя розвитку поштового зв'язку у Донецькш обласп XIX-XXI ст. : автореф. дис. ... канд. ют. наук : спец. 07.00.01 / Свплана Свгешвна Орехова; Донецький нащональний ушверситет. - Донецьк, 2006. - 21 с. ; Oriekhova S. Ye. Istoriia rozvytku poshtovoho zviazku u Donetskii oblasti XIX-XXI st. : avtoref. dys. ... kand. ist. nauk : spets. 07.00.01 / Svitlana Yevhenivna Oriekhova; Donetskyi natsionalnyi universytet.
- Donetsk, 2006. - 21 s.
10. Палеха Ю. I. Iсторiя дшоводства (документознавчий аспект) : навч. поаб. / Ю. I. Палеха, Н. О. Лемш. - Кш'в : Видавництво Лiра-К, 2011. - 328 с. ; Palekha Yu. I. Istoriia dilovodstva (dokumentoznavchyi aspekt) : navch. posib. / Yu. I. Palekha, N. O. Lemish. - Kyiv : Vydavnytstvo Lira-K, 2011. - 328 s.
11. Свешшков I. Вщлуння? ffi. Живий голос / I. Свешшков // Галицька брама. -1994. - № 1. - С. 7 ; Svieshnikov I. Vidlunnia? Ni. Zhyvyi holos / I. Svieshnikov // Halytska brama. - 1994. - № 1. - S. 7.
12. Свешшков I. Звенигородсью грамоти на берест / I. Свешшков // Дзвш. - 1990.
- № 6. - С. 128-130 ; Svieshnikov I. Zvenyhorodski hramoty na beresti / I. Svieshnikov // Dzvin. - 1990. - № 6. - S. 128-130.
13. Столярова Л. В. Свод записей писцов, художников и переплетчиков древнерусских пергаментных кодексов XI-XIV веков / Л. В. Столярова. - Москва : Наука, 2000. - 543 с. ; Stolyarova L. V. Svod zapisey pistsov, khudozhnikov i perepletchikov drevnerusskikh pergamentnykh kodeksov XI-XIV vekov / L. V. Stolyarova. -Moskva : Nauka, 2000. - 543 s.
14. Факкани Р. Некоторые размышления об истоках древненовгородской письменности / Р. Факкани // Берестяные грамоты: 50 лет открытия и изучения : матер. междунар. конф., г. Великий Новгород, 24-27сентября 2001 г. / под общ. ред. акад. В. Л. Янина. - Москва : Индрик, 2003. - С. 224-234 ; Fakkani R. Nekotorye razmyshleniya ob istokakh drevnenovgorodskoy pismennosti / R. Fakkani // Berestyanye gramoty: 50 let
otkrytiya i izucheniya : mater. mezhdunar. konf., g. Velikiy Novgorod, 24-27sentyabrya 2001 g. / pod obshch. red. akad. V. L. Yanina. - Moskva : Indrik, 2003. - S. 224-234.
15. Центральний державний юторичний apxiB Украши, м. Львiв, ф. 131, оп. 1, спр. 892 ; Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Lviv, f. 131, op. 1, spr. 892.
16. Шедлинг М. Ю. Очерки по истории мировой почты / М. Ю. Шедлинг. -Москва, 1926. - Т. 1 : Происхождение, начало и развитие почты. - 120 с. ; Shedling M. Yu. Ocherki po istorii mirovoy pochty / M. Yu. Shedling. - Moskva, 1926. -T. 1 : Proiskhozhdenie, nachalo i razvitie pochty. - 120 s.
17. Янин В. Л. Новгородские грамоты на бересте : палеография берестяных грамот и их внестратиграфическое датирование / В. Л. Янин, А. А. Зализняк, А. А. Гиппиус. - Москва : Русские словари, 2004. - Т. XI : (Из раскопок 1997-2000 годов). - 287 с. ; Yanin V. L. Novgorodskie gramoty na bereste : paleografiya berestyanykh gramot i ikh vnestratigraficheskoe datirovanie / V. L. Yanin, A. A. Zaliznyak, A. A. Gippius. - Moskva : Russkie slovari, 2004. - T. XI : (Iz raskopok 1997-2000 godov). - 287 s.
Стаття надшшла до редакци 09.10.2017
S. Orekhova, Yu. Nikolchenko
POSTAL INSTITUTIONS OF KIEVAN RUS' IN HISTORICAL AND CULTURAL PARADIGM
The article deals with the activity of postal institutions in Kievan Rus'. The authors give the description of the source base of the article, which consists of the ancient chronicles and the set of birch bark letters and historiography on the problem. The authors study the process of formation, the peculiarities of the development and functioning of post offices, as an integral part of the state administrative apparatus in Kievan Rus' in the historical retrospect.
The role of postal institutions as an important element of the state, economic and socio-cultural policy of the Great Kyivan prince and rulers of the autonomous principalities in the first half of the XIV-th century is determined in the article.
The undoubted importance of finding a new solution to the problem is to clarify a number of unresolved issues, especially in the field of their introduction into scientific circulation, which combines two aspects:
1) Post institutions of Kievan Rus' and peculiarities of their activity in the historical-cultural paradigm.
2) Birch letters as an object of correspondence in the X-th - first half of the XIV-th centuries.
Post communication in the Old Russian state was formed gradually during two main periods: X - XI centuries and the second half of the XII-th century - the first half of the XIV-th centuries.
In the first period, a carriage system arises. Horses delivered important messages and military orders of the princes. Such a visitor, as a rule, sends mail to one recipient and receives an answer from him, which was to be delivered to the sender in time.
In the second period, post office in Kievan Rus' finally becomes the system of delivery of letters from the compiler to the addressee. In turn, the prince authorities in Kyiv and in separate lands begin and successfully implement measures to set up ways for the rapid passage of donuts and inn keeping homes for their rest. In such circumstances, the «carriage» could no longer provide a large amount of postal items. So, in the middle of the XIII-th century in Russia there appeared a new post institution - the Yamsk procession. In Kiev and Galician-Volyn chronicles, there regularly appears information about new post, surrounded
by princes - the prince's office.
Among the written monuments of Kievan Rus', birch bark letters highlight their deep rootedness in the everyday life of Old Russian society. Except for the documents of the church-liturgical, educational, literary and folklore nature, the main body of birch bark letters is composed of texts that, in one form or another, reflect specific life situations, the participants of which are the authors of the certificate and the persons associated with them, who are, in different ways, a kind of family, money, property, trade and administrative relations.
Not denying the considerable work of scholars in the search and publication of sources on the history of postal communication in Kievan Rus', not all documents on this problem have been issued in Ukraine and abroad so far. Their dispersal in various chronicles, historical, cultural and bibliographic editions complicates the work of scientists especially in the question of the emergence and development of postal communication in the South and Southwest Russia (the territory of modern Ukraine).
The changes and the methodology of studying documents on the history of the activity of postal institutions in Kievan Rus' will still be required: from the general constancy of facts to a deep and comprehensive analysis of the effects of postal activities on the socio-economic, political, international and cultural development of the state.
Key words: addressee, author, birch bark letters, carriage, chase, communicative situation, the Ipatsky Chronicle, Kievan Rus', parchment, postal institutions, pysalo (stylus), service of military alert, system of carriages, yam, yamskaya chase.
УДК 784(477) :929Пашкевич(045)
Н. Л. Регеша
МУЗИЧНА ТВОРЧ1СТЬ АНАТОЛИЯ ПАШКЕВИЧА ЯК СКЛАДОВА НАЦЮНАЛЬНО1 ШСЕННО1 СПАДЩИНИ
У cmami розглянуто творчий доробок видатного украгнського композитора, диригента й хормейстера Анатолiя Пашкевича (1938-2005). У хронологiчнiй послiдовностi визначено основт етапи його роботи у кшькох вiдомих мистецьких осередках (Черкаському, Волинському, Чернтвському народному хорах), проаналiзовано авторськ методи аранжування, гармотзацИ та обробки народних тсень.
Клю^о^^ слова: А. Пашкевич, народна тсня, Черкаський народний хор, Волинський народний хор, Чернтвський народний хор.
1м'я украшського композитора Анатолiя Максимовича Пашкевича (1938-2005) стало добре знаним в Укра'1ш ще за радянських чаав, коли вперше прозвучали його тсш «Мамина вишня», «Степом, степом...», «Хата моя, бша хата» та iH. Не лише самобутнш тсняр, а й талановитий хормейстер, А. Пашкевич своею творчютю визначив вектори розвитку вгтчизняного народно-хорового мистецтва, поряд з шшими корифеями музично'1 сцени доклав чимало зусиль, щоб зробити цей вид музикування одним з найпопуляршших в УкрашГ Глибокий мистецвознавчий штерес до тсенно! спадщини Анатолiя Пашкевича, i водночас й недостатня вивченють обумовили актуальнють дослщження за даною темою. Метою дано'1 науково'1 розщки став аналiз композиторсько'1 та хормейстерсько'1 дiяльноcтi А. Пашкевича, визначення
