CC BY
51
reporting, interview, and review), to strengthen the voice and intonation of the presenter (more careful selection of employees with pleasant voices), acceleration of the speech rate of information, work on the timbre (colour) of the voice, etc., to reduce the number of similar analytical programs that position themselves as a «talk show», to introduce transfers for all population groups without exception, to use more actively interactive methods and techniques of work, to involve dramatic and directing techniques in the presentation of analytical information, to pay particular attention to the literacy of the presentation of news and analytical information, to avoid monologizing the ether, broadening the involvement of listeners to the production of the product.
Key words: media product, quality, public broadcasting, radio channel, radio program.
УДК 821.161.2-92(045)Вороний
М. В. Школьченко, Т. М. Школьченко ПРОСВ1ТНИЦЬКА В1З1Я ПУБЛ1ЦИСТИКИ МИКОЛИ ВОРОНОГО
У cmammi робиться спроба визначити мгсце Миколи Вороного у культурницькому процес1 Украши початку ХХ сторiччя. М. Вороний - талановитий поет, лтературний i театральний критик, упорядник альманахiв, публщист, актор, режисер, перекладач з тших лтератур украшською мовою. Поетична творч^ть митця привернула до себе увагу певно1 ^bm^i критиюв, однак його публщистичний доробок ще чекае на свого до^дника. Проаналiзована публщистика письменника, визначаеться ïï роль у культурному процеа Украши.
Клю^о^^ слова: украшська лтература, Микола Вороний, поет, лтературний критик, публщист, укратофш, полем^т, перекладач.
Перехщш перюди в розвитку нацюнально'1 культури, мистецтва е надзвичайно щкавими для дослщниюв, адже саме на зламi юторичних епох вщбуваеться перехрещення, взаемовплив i трансформащя художшх концепцш рiзних поколшь. Таким в ютори украшського письменства був кшець Х1Х-початок ХХ столптя. Завважимо, що доба помеж1в'я двох столпъ стала початком перетворень уах сфер буття - вщ наукового знання до колективно'1 поведшки, вщ релЫйно!' дiяльностi до художнього сприйняття, вiд ново'1 свiдомостi до власне життевого укладу. «Гостра духовна криза, пережита романтизмом у Франци, Имеччиш i, меншою мiрою, iншими европейськими кранами, спричинила з'яву свiтогляду кшця позаминулого вiку - «fin de siecle», найпоказовiшою настановою якого був пщкреслений iндивiдуалiзм, космополiтизм, витонченiсть, вишуканють форм та аристократична зневага до всього буденного» [17, с. 10]. У мистецт був сформований новий стиль, що одержав назву модерн (вщ лат. мodemus - новий, сучасний). Модерн - стиль синтетичний, своерщна спроба узагальнення художшх традицш Заходу та Сходу, античности й Середньовiччя, класицизму i романтизму.
Украшська лгтература зламу вiкiв розвивалася в жорстких умовах утисюв i заборон рщного слова, була письменством територiально й полiтично роз'еднано'1 наци. Незважаючи на це, в нiй з'являються новi напрями, художнi течп, постають незнанi досi образи, мотиви, теми, вщбуваеться взаемодiя жанрiв, родiв, стильових тенденцш, що посутньо змiнюе нащональне лiтературне тло: рiвнобiжно культивуються реалiзм i символiзм, натуралiзм i неоромантизм, експресюшзм та iмпресiонiзм. Саме в цей
перiод, як зазначав С. Ефремов, з'являеться «...гурт молодих, свiжих сил, що прилучили сво'1 голоси до голоав сво'1'х попередникiв i спiльними заходами давали в письменста бiльш-менш усе те, чим живе й духом живиться освiчене громадянство» [15, с. 572]. До !х числа належали В. Винниченко, Леся Украшка, Ольга Кобилянська, М. Коцюбинський, Олександр Олесь, С. Черкасенко, О. Плющ, Г. Хоткевич, В. Стефаник, Марко Черемшина, М. Хвильовий, М. Вороний та шш1 Вщтак маемо вс тдстави констатувати, що письменство такого короткого в часовому вщношенш перюду було позначене пошуками нових пiдходiв до художнього моделювання дшсносп, осмислення сенсу людського буття, поступовим входженням украшсько'1 лiтератури в европейський мистецький контекст. Орiентуючись на европейську письменницьку традищю, вiтчизнянi митцi активно втручалися в сустльне життя, розробляли шдивщуальш художнi прийоми, тяжiли до осягнення неповторного у свош складносп внутрiшнього свiту, психологи та моралi особистостi, що трансформувалося в стильове й жанрове розмшття лiтературного процесу рубежу Х1Х-ХХ столiть. Характеризуючи цей процес, Павлина Дунай зазначала, «... що й украшське письмо кшця Х1Х-початку ХХ ст. не стоггь осторонь магiстральних художнiх европейських шляхiв. Його стан позначений двома основними тенденщями: народницька теорiя, яка захищае побутописання й реалiзм, i европейська, що оформиться згодом у модершзм. Вщповщно, вони сприяли формуванню двох титв щеологи - европейства i народництва» [14, с. 107]. Означений перюд характеризуеться пошуками письменниками нових критерив у зображеннi життя, наголошуеться на необхiдностi громадянського пафосу, яким повинш бути пронизанi твори художньо'1' лiтератури, 1'хне тяжiння до фшософського осмислення дiйсностi.
Серед письменникiв порубiжжя Микола Вороний посiдае осiбне мюце. Як зазначае дослiдник Г. Вервес, «вш належав до того поколшня украшсько'1' штел^енцп кiнця Х1Х-першо'1' третини ХХ ст., яке було пщготовлене епохою Франка до створення нових нащональних i загальнолюдських культурних щнностей i якому в нашiй свщомосп судилося стати «бiлою плямою» [1, с. 6]. Слщ погодитися з вщомим дослiдником творчостi письменника: «Для того, щоб збагнути феномен М. Вороного, так само, як i цшо'1' плеяди митцiв початку ХХ ст., потрiбнi зусилля чи не вах гуманiтарних наук, оскiльки поет творив за умов активного як на той час суспшьного (наявнють рiзних полiтичних партiй), наукового ^яльнють наукового товариства iм. Шевченка), освгтнього i культурного (боротьба за украшський унiверситет у Львовi, театр украшських корифе'1'в, журналiстика та iн.) життя» [1, с. 6].
Микола Вороний - складна, суперечлива i багатогранна постать в юторп украшського письменства початку ХХ столгття. Вiн був поетом, перекладачем, режисером, актором, театральним критиком та юториком украшського театру, журналютом, оргашзатором видавничо'1' справи, мистецтвознавцем - своерщною i непересiчною особистютю в укра'1'нському культурному просторi. В юторш укра'1'нського лiтературного процесу М. Вороний увшшов як один iз засновникiв укра'1'нського модернiзму зi сво'1'м манiфестом-вiдозвою, у якiй вiн закликае письменниюв створити «русько-укра'1'нський альманах, який би змютом i виглядом бодай почасти м^ наблизитись до новших течiй та напрямкiв в сучасних лгтературах европейських» [13, с. 472].
Розкриття творчого портрету Миколи Вороного-модернюта передбачае переосмислення питання вiдродження украшсько'1' культури кiнця Х1Х-початку ХХ столгття, що розвивалась пiд впливом рiзноманiтних захiдноевропейських напрямiв та течiй. Активна хвиля нащонального вiдродження мала помгтш наслiдки i в лiтературi. Новий модернютський перiод збагатив укра'1'нське мистецтво слова, надав йому ново'1'
змiстовностi, помiтно оновив форму втшення авторського задуму. Розвиток вггчизняно'1 лiтератури початку ХХ столiття був суголосним захщноевропейському, а поява модершзму - оригiнальним i неповторним явищем в усiй свiтовiй лiтературi.
Творчють М. Вороного рiзноаспектно розглядалась i на початку ХХ столiття (журнали «Лгтературно-науковий вюник», «Книгар», «Червоний шлях»), i наприкiнцi ХХ-го (талановитi розвщки Г. Вервеса, О. Бiлецького, Тамари Гундорово'1'). На вагомiсть постатi поета в литературному процесi вказуе Г. Вервес у пращ «Поет повертасться на батьювщину»: «Вiн був талановитим поетом i критиком, iсториком i дiячем украшського театру, глибоким знавцем свгшво'1 драматурги, перекладачем, актором i журналiстом» [2, с. 5]; вiн став для сучасникiв незаперечним авторитетом, «еталоном» европе'1'зму, «найвидатнiшим майстром поетично'1' мови» [2, с. 16], визнаним майстром метрично'1' форми. Соломiя Павличко, аналiзуючи пошуки М. Вороного в галузi реалiзацii теми твору, наголошуе на «естетизмi» його творчостi [18, с.87].
1з рiзних точок зору штерпретувалась творчiсть письменника: науковцi намагались проаналiзувати автобiографiчнi мотиви лiрики, компаративш, урбанiстичнi, патрiотичнi; простежували захiдноевропейський вплив, роль i традици свiтового модершзму. Серед фшолопчних статей, опублiкованих у спецiалiзованих журналах, виокремлюеться сучасний погляд Т. Яценко [21] на методику викладання творчосп М. Вороного у школь Тому можна твердити, що i постать самого поета, i його творчий доробок привертають увагу багатьох науковщв, розвщки яких е досить неоднозначними та суперечливими. Лгтературш та естетичш складовi поетового свгшгляду тiсно переплетенi i доводять високу духовнють i культуру письменника, митця з ушверсальними поглядами на мистецтво. Оскшьки аналiзу його поетичного доробку присвячена певна кшькють наукових дослщжень, у цiй статтi ми звернемо увагу на публщистику, «яка вщзначаеться вдумливiстю i глибиною аналiзу» [1, с. 15]. Публщистика присвячена обговоренню суттевих соцiальних питань, тiсно пов'язана з поточною пресою, лiтературою; вона ставить на мет безпосереднiй вплив на читача, на формування його естетичних смаюв. Як зазначае М. Попович, «першi кроки новгтньо'1' украшсько'1' естетики ХХ столiття, що й традицiоналiсти визначили як декадентство або модершзм, були пов'язанi з прагненням зберегти чи завоювати украшомовнш лiтературi читача» [19, с. 505].
Публщистика Миколи Вороного е знаковим внеском у традицш формування украшсько'1' культурницько'1' думки. Серед публщистичних творiв, вмщених у виданнi, здiйсненому Тамарою Гундоровою [11] зустрiчаемо наступнi: «Данило Танячкевич», «З споминок про М. Костомарова», «З пiвночi. Твори Павла Граба», «Вют з Роси», «Пантелеймон Кулш», «Михайло Грушевський. Iсторiя Украши», «Пам'я^ В. Белiнського», «Полiтичний хамелеон», «Михайло Комаров».
Про Данила Танячкевича чи не вперше зус^чаемо згадку у С. Ефремова [15, с. 458]: «...вш писав пщ псевдонiмом Грицько Будеволя («Письмо до громад», 1863 р.), зумiв знайти шлях до молодих сердець i послужити заснуванню перших нащональних органiзацiй у Галичиш». М. Вороний у сво'1'й статп, що була опублiкована в журналi «Зоря» у 1895 роцi, подае бюграфш громадського дiяча, який ще з часiв навчання в пмназй намагався долучитись до духовно'1' спадщини укра'1'нського народу через усну народну творчють, через украшську лiтературу, яка була створена на грун^ багатющого фольклору. Письменник М. Вороний звертае увагу на щкаву деталь у дiяльностi Танячкевича: все, що вш чув вiд випадкових людей чи то письменниюв, вiн старанно записував i поширював серед сво'1'х слухачiв. Але така робота була неплщною, тому вiн звернувся до книготорговця Михайла Димета [11, с. 674] iз проханням
купувати i поширювати твори украшських письменникiв у виглядi невеликих книжок, яю були доступними для простого люду. Далi М. Вороний простежуе становлення гуртка молодих лiтераторiв навколо часопису «Вечорнищ»: «Це були Володимир Шашкевич, Климкович, Заревич, Л. Лукашевич i Горбаль» [5, с. 537]. Федьковича, який незабаром приеднався до гурту «патрю^в-народовщв», М. Вороний називае «буковинським кобзарем». Дшльнють Данила Танячкевича митець розглядае у зв'язку зi становленням руху народних просвгтницьких громад, з участю його у журналах «Вечорнищ», «Мета», «Нива», «Правда». Власне з цього невеличкого нарису М. Вороного ми дiзнаемося про журнальш публшаци Д. Танячкевича [5, с. 538], яю видаш й окремими книжками. Коротка бiографiя Д. Танячкевича вмщена у Вшшедп [20], де зазначаеться, що вш поеднував обов'язки католицького священика з великою громадською, журналiстською дiяльнiстю, зокрема пропагував у Галичиш твори Т. Шевченка, пiд час церковних мiсiй проповщував ще1 тверезого способу життя, закликав до подорожей рщним краем. Михайло Возняк назвав Танячкевича «батьком галицького народовства» [20]. У публiцистичному нарис М. Вороного постать Танячкевича розкрита у всш повнотi його дiяльностi заради просвiти населення Галичини. Вороний зазначае, що особливо Танянкевича хвилювали питання об'еднання Украши: «В нащональшм взглядi стояв вiн завсiди за нерозривну зв'язь i за самостшнють цшо1 Украши» [5, с. 538].
У статп «З споминок про М. Костомарова» М. Вороний захищае вщ несправедливо!' критики свого однодумця М. Костомарова з боку тих сучасниюв, ям намагаються применшити значення дiяльностi Миколи 1вановича. 1з першого ж речення свого твору М. Вороний постае перед нами як досвщчений, емоцшний полемiст. Так, лише в одному, досить емкому реченш, вш вмiстив значну кiлькiсть шформаци, яка вiдразу ж дае ключ до подальшо1 розмови. Тут подаеться негативна авторська характеристика часопису «Русское обозрение», «звюного з свого московсько -централютичного i клерикально-консервативного напрямку, в котрому ще так недавно була надрукована ганебна стаття П. Кулша «Пани i козаки до Богдана Хмельницького, - в сьомш книжщ за липень цього року помщеш споминки якогось старенького амдесятилгтнього дiдка, бувшого колись професором ушверситету, - д. Палiмпсестова про нашого славного iсторика i патрiота Миколу Костомарова, з котрим авторовi споминок довелось стзнатися особисто, жити з ним три роки за чаав заслання його в Саратов i тдтримувати зносини через цiле життя» [7, с. 539]. Обурення у Вороного викликав i П. Кулш, який дегеро1зував козакiв, i д. Палiмпсестов, у статтi якого було «багато старечо1 хвастовливо1 балаканини, релЫйно-моральних i повчаючих сентенцiй до сучасно1 молодi, а також омильних поглядiв i суперечностей собi самому» [7, с. 539]. Про Палiмпсестова коротю вiдомостi зустрiчаемо у розвщщ доктора с. -г.н., проф., чл.-кор. НААН Вергунова В. А. Автор вказаного нарису повщомляе, що I. У. Палiмсестов -«вчений, краезнавець, письменник та фундатор вгтчизняно1 сшьськогосподарсько1 бiблiографii» [3]. У публшацп вказано, що I. У. Палiмпсестов «надрукував у Москвi мемуари «Мо1 спогади» (1879), де подав коротю нариси про вiдомих одеських дiячiв, зокрема М. Воронцова, О. Строганова,О. Льовшина, М. Толстого Не менший штерес для iсторикiв становлять й iншi його статтi на нивi мемуаристики, присвяченi М. Чернишевському, М. Костомарову, архiепископу Херсонському та Тавршському Iнокентiю.» [3]. Вiстря свое1 критики Вороний спрямував як проти дегероiзацii козаюв, яка звучить у П. Кулша, так i проти звинувачення М. Костомарова в украшофшьсга, якого припустився Палiмпсестов. А далi письменник вимагае вщ тих, хто пише спогади про видатних людей, не перекручувати факти, не принижувати 1хньо1 гщносп, не намагатися вiдноситися до них зверхньо, вивищуючи перш за все себе.
Обурила М. Вороного розповщь Палiмпсестова про останнiй вiзит до славетного юторика, який вже був тяжко хворий. Вш переконував М. I. Костомарова покинути роботу над iсторiею через поганий стан здоров'я. Виснажливу наукову роботу Миколи 1вановича Палiмпсестов порiвняв iз самовбивством, через яке, мовляв вш не прийде до царства Божого. Ц спогади М. Вороний поцшовуе наступним чином: «Велика шкода, що такi споминки пишуться iнодi людьми, котрi, не будучи самi широко розвиненi, не можуть ш зрозумiти як слщ, нi вияснити деяких фактiв в 1х правдивiм свiтлi i значенш» [7, с. 543]. Тим бшьше, що автор цих «споминок» наголошуе на тому, що вш був близькою людиною для Миколи 1вановича, був з ним у листуванш, наводячи як приклад чотири листи видатного юторика. М. Вороний розвшчуе твердження про близью вщносини цих людей. Це було звичайнюшьке листування ввiчливостi i не бiльше. У цш статтi перед нами постае М. Вороний як яскравий полемют, який на перше мюце висувае достовiрнiсть у зображеннi тих чи шших подiй, особливо тих славетних людей, яю по-справжньому вболiвають за долю Украши.
У нарисi «З пiвночi. Твори Павла Граба» Микола Вороний постае не просто критиком, а всебiчно обдарованою людиною: «Нам i ранiш доводилось читати ^ в часописах i в окремiм виданнi «Пролiсок») пiснi-ридання цього страдника-поета, i вони завжди вражали нас своею непщробленою щирiстю, художньою формою i чесним, суто громадянським напрямком...» [6, с. 544]. Отже, громадянська позищя е одним iз головних критерйв для М. Вороного. Письменник не стопъ осторонь i вщ суто лiтературного аналiзу вiршiв П. Грабовського, наголошуючи на естетичному бощ творiв: «...кожен читач з наведених зразюв сам переконаеться в '1'х крас i гармоншносп...» [6, с. 544]. «Краса» - це кредо поета, яке пронизуе творчють М. Вороного i як поета, i як публiциста. Звичайно, Вороний-критик не оминае i деяку «не виробленють його [П. Г.] стихотворiв; на вах них лежить вiдпечаток якоюь хапливостi, незакiнченостi, наслiдком чого являються небажаш в нашiй мовi москалiзми, а часом перекрученi або навпъ i зовсiм кованi слова, там, де при бшьшш увазi можна б, здавалось, без них обштися» [6, с. 546]. М. Вороний звертае увагу на переклади Грабовським творiв з шших лгтератур (понад 20 прiзвищ). Цжавою е порада Вороного-видавця: «...уважаючи на таку малу цшу i внутрiшню коштовнiсть й (книги П. Грабовського), ми радимо взагалi всiм, надто ж нашим братам, закордонним украшцям, набувати й як в найбiльшiм числi» [6, с. 546].
У часопис «Жите i слово», який видавався I. Я. Франком, Микола Вороний у 1896-1897 роках вiв рубрику «Вют з Росп». Однойменна стаття була вперше надрукована ним у цьому журналi у 1896 роцi. Як вказуе у примаках Тамара Гундорова, «дана стаття становить огляд суспшьно-полгшчних процеав, пов'язаних з появою в Росй марксизму, активiзацiею политично!' самосвщомосп в середовищi робiтникiв i студентсько! молодi» [11, с. 676]. У цш статтi М. Вороний постае як глибокий, вдумливий аналгтик i гострий, пристрасний публiцист. Речення за обсягом розлоп, наповненi величезною кшькютю шформацй, що спонукае читача до роздумiв. Дуже сучасно звучить характеристика «державних мужiв»: «...деяю з них в сво!м ненатлiм запалi до грошей i грабунку зайшли так далеко, що нарешт й безглузда росшська Немезiда мусила наложити на них свою карну руку. Тим не менше згубна дiяльнiсть ще! знаменито! плеяди мужiв державних не пройшла марно; зруйнована упень фшансово Роая мусила йти по жебри до шших держав, принижатись, просити позичок, а нижчим верствам суспшьносп, так званому податному соловш, годi було й марити про якусь полегшу» [4, с. 547]. У статп автор подае аналiз не лише полгтичного й економiчного життя тогочаснох держави, а й торкаеться питань культурного життя, розвитку лгтератури: «.жодна жива думка не зворушила приголомшену громаду,
доказом чого служить сама лгтература, що на той час не дала й одного оригинального, визначного таланту, а спромоглась хiба на те, щоб народити нужденну калшу -декадентизм» [4, с. 548]. 1з прикрiстю М. Вороний зазначае, що мiж украшськими громадами в Роси немае згоди, вони не можуть скласти едино"1 програми дiй: «I тут на сцену часто виступають лайки i суперечки часом особистого характеру. В одшм велиюм мiстi нам, напр., звюш цiлих п'ять коли вже не партш, то принаймнi громад, i всi вони гризуться мiж собою «за масляш вишкварки», бо на пункт боротьби за нацiональну i полiтичну волю вони б ревно погодились» [4, с. 550]. Як справжнього сподвижника просвгш, письменника хвилюе i питання розповсюдження книг як серед росшського, так i украшського населення у Роси, про цензурш утиски, яких зазнають у Роси вс видання з Украши. Придшяеться увага й оргашзаци активного студентського руху, позитивно пощновуеться факт приеднання робгтниюв до студентсько1 демонстраци на Ваганьювському кладовищi у Москвi. У цш статтi М. Вороний не оминае увагою i поди культурного життя украшщв у Роси - 25-лгтшй ювiлей «батька украшсько1 сцени» Марка Кропивницького в Одесi та 40^чний ювiлей украшського письменника Данила Мордовця у Петербурз^ закидаючи украшськш громадi, що для Марка Кропивницького вона могла б зробити бшьше i «..Л зложити якнайбiльшу подяку цьому талановитому i невтомному робiтниковi для нащонально1 ще1 на терниспм театральнiм шляху» [4, с. 565].
Приводом для написання статп про П. Кулша послужила трагiчна дата - день смерт «найстарiшого ветерана нашого письменства» (М. Н., Т Н.) Пантелеймона Олександровича Кулша. Висловлюючи смуток з ще1 прко1 втрати, публщист здiйснюе глибокий аналiз дiяльностi П. Кулiша i на нивi просвгтницько1 роботи, i на нивi лiтературнiй. Оскiльки за життя П. Кулша про нього йшла слава як про людину, згткану з протирiч, М. Вороний намагаеться подивитися на його творчу дiяльнiсть з шшого боку «Кулiш був великим чоловжом, яко такий вiн звертав на себе бшьшу увагу i тому-то його навiть найдрiбнiшi особистi вади западали нам в око скорш, нiж вади людей звичайних» [10, с. 566]. Заради об'ективносп критик зазначае: «...тепер тяжко знайти такого другого чоловжа, що рiвнозначно заподiяв би Укра1ш i стшьки добра i стiльки шкоди, як Кулш» [10, с. 567]. Але, зазначае публщист, «...яю б не були його провини, заслуги його певно перевищать 1х! ... пщнесу тут тшьки ту надзвичайну плщнють, з одного боку, i ту рiзнорiднiсть його дiяльнiсть, з другого. Справд^ творчiсть Кулiша обiймала щось ам, коли не бiльше, галузей лгтературних, а власне: епiчну, лiричну, драматичну, белетристичну, iсторичну, етнографiчну i педагогiчну, при всьому тому вш ще визначився яко перекладник Шекстра, Шiллера i iнших свiтових пое^в, а також i Св[ятого] письма» [10, с. 567]. Стаття-некролог, надрукована у «ЗорЬ> 1897 року, пщ пером М. Вороного перетворилася у глибокий аналiз творчостi П. Кулша.
Пам'ятi Комарова Михайла Федоровича, украшського бiблiографа, письменника i критика, присвячена невелика розвщка М. Вороного. Автор некролога вщзначив вагомий внесок у створення популярних природничих видань для народу, створення бiблiографiчних покажчикiв, але найбшьш вагомим здобутком М. Комарова, на думку Вороного, е украшсько-росшський словник у 4-х томах, створений у 1904 рощ з нагоди ювшею М. I. Лисенка покажчик музично"1 та лiтературноi дiяльностi композитора та видана у 1906 рощ книгу «Украшська драматурпя». А тзшше (1906-1012) М. Комаров видав «Додаток»до не"1. М. Вороний наголошуе на тому, що Комаров уклав збiрку вiршiв «Вiнок Шевченковi», активно працював в украшськш «Старш громадi», «Просвт» та охоче дiлився досвiдом зi молоддю, яка до нього завжди горнулась.
У нариа «Пам'ятi В. Белшського», присвяченому столiтньому ювiлею вщ дня
народження росiйського критика М. Вороний стисло, але емко простежуе творчий шлях критика, його глибоку обiзнанiсть як i3 захiдноевропейською, так i з вiтчизняною фiлософiею, захищае його вiд звинувачень у «мракобюсЬ» Значения теорп л^ературно'' критики, розроблено'' В. Белiнським, Вороний пiдтверджуе словами професора С. Венгерова, який називае його критику «осередком росшсько'' думки свого часу, енциклопедiею росiйського розуму i чуття» [9, с. 574].
У невеликш статтi «Михайло Грушевський. Iсторiя Укра'ни» йдеться про велике значення монументального видання з юторп Укра'ни, яке здiйснив М. Грушевський. Ця розвiдка була надрукована вперше в газетi Рада у 1911 рощ. Ii автор вiдзначае високохудожню вартiсть видання, хорошi шюстрацп до книги, вдалу композищю, чудовий виклад книги, «... який при всш сво'й солiднiй науковостi е разом з тим i популярно-зрозумiлий, мюцями просто художнiй» [8, с. 573].
Пщбиваючи пiдсумки роздумiв про М. Вороного-публщиста, слiд зазначити, що в публщистичнш дiяльностi письменника проявився його творчий талант у побудовi статей, у пошуках величезно'' кiлькостi матерiалiв, метою яких була просвiтницька мiсiя митця. Так як вiн сказав про Грушевського, що науковi твори у юторика «майже художнi», так i про самого М. Вороного можна сказати, що його публщистичш розвщки можна вважати енциклопедичними за насиченютю в них фактичного матерiалу та високохудожнiми за побудовою i блискучою, образною мовою. Виходячи зi свого кредо про Красу, М. Вороний i в публiцистицi завжди звертав увагу на художнш бш творiв письменникiв, у першу чергу звертав увагу на те, яку користь у освт укра'нського народу принесе той чи шший твiр. Роздуми про творчiсть Миколи Вороного, про його естетичш уподобання привели вщому дослiдницю Ларису Левчук до висновку, що «естетичш погляди М. Вороного. мають самощнне значення, i за сутнiстю висунутих проблем наближеш до сучасного розумiння естетично'' науки» [16, с. 112]. Погоджуемося з думкою дослщнищ, що, незважаючи на певну кшькють дослiджень щодо творчо'' спадщини митця, «чимало питань стосовно багатоаспектно'', творчо-пошуково'' дiяльностi М. Вороного ... залишаються невисвiтленими» [16, с. 114].
Список використано1 л1тератури
1. Вервес Г. Д. Микола Вороний / Г. Д. Вервес // Вороний М. К. Поезй. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i прими*. Т. I. Гундорово''. - Ки'в : Наук. думка, 1996. - С. 5-30 ; Verves H. D. Mykola Voronyi / H. D. Verves // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 5-30
2. Вервес Г. Д. Поет повертаеться на батьювщину / Г. Д. Вервес // Вороний М. Твори / М. Вороний. - Ки'в : Дншро, 1989. - С. 5-22 ; Verves H. D. Poet povertaietsia na batkivshchynu / H. D. Verves // Voronyi M. Tvory / M. Voronyi. - Kyiv : Dnipro, 1989. -S. 5-22.
3. Вергунов В. А. I. У. Пашмпсестов (1818-1901) - вчений, краезнавець, письменник та фундатор вп^чизняно' сiльськогосподарськоi бiблiографii [Електронний ресурс] / В. А. Вергунов. - Режим доступу : http://www.rusnauka.com/28_NPM_2013/Istoria/3_145609.doc.htm ; Verhunov V. A. I. U. Palimpsestov (1818-1901) - vchenyi, kraieznavets, pysmennyk ta fundator vitchyznianoi silskohospodarskoi bibliohrafii [Elektronnyi resurs] / V. A. Verhunov. - Rezhym dostupu : http://www.rusnauka.com/28_NPM_2013/Istoria/3_145609.doc.htm
4. Вороний М. К. Вют з Росп // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i примт Т. I. Гундорово''. - Ки'в : Наук. думка, 1996. - С. 546-565 ; Voronyi M. K. Visti z Rosii // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady.
Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 546-565.
5. Вороний М. К. Данило Танячкевич // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i прими*. Т. I. Гундорово''. - Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 537-539 ; Voronyi M. K. Danylo Taniachkevych // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 537-539.
6. Вороний М. К. З твночг Твори Павла Граба // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i примгг. Т. I. Гундорово'1.
- Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 544-546 ; Voronyi M. K. Z pivnochi. Tvory Pavla Hraba // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 544-546.
7. Вороний М. К. З споминок про М. Костомарова // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i примгг Т. I. Гундорово'1'.
- Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 539-544 ; Voronyi M. K. Z spomynok pro M. Kostomarova // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 539-544.
8. Вороний М. К. Михайло Грушевський. 1сторГя Украши // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i прими*. Т. I. Гундорово''.
- Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 572-573 ; Voronyi M. K. Mykhailo Hrushevskyi. Istoriia Ukrainy // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 572-573.
9. Вороний М. К. Пам'ят В. Белшського // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i прим^. Т. I. Гундорово''. - Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 573-575 ; Voronyi M. K. Pamiati V. Bielinskoho // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 573-575.
10. Вороний М. К. Пантелеймон Кулш // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i примгг Т. I. Гундорово''. - Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 566-572 ; Voronyi M. K. Panteleimon Kulish // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 566-572.
11. Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i примгг Т. I. Гундорово''. - Кшв : Наук. думка, 1996. - 704 с. ; Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - 704 s.
12. Вороний М. К. Полпичний хамелеон // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i примгг Т. I. Гундорово''. - Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 575-580 ; Voronyi M. K. Politychnyi khameleon // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 575-580.
13. Вороний М. К. «Украшський альманах» // Вороний М. К. Поезп. Переклади. Критика. Публщистика / М. К. Вороний; упоряд. i примгг Т. I. Гундорово''. - Кшв : Наук. думка, 1996. - С. 472 ; Voroniy M. K. «UkraYinskiy almanah» // Voronyi M. K. «Ukrainskyi almanakh» // Voronyi M. K. Poezii. Pereklady. Krytyka. Publitsystyka / M. K. Voronyi; uporiad. i prymit. T. I. Hundorovoi. - Kyiv : Nauk. dumka, 1996. - S. 472.
14. Дунай П. Украшська лпература кшця XIX - початку ХХ ст. / П. Дунай // Украшська мова й лгтература в середшх школах, пмназгях, лщеях та колепумах. -2000. - № 3. - С. 105-114 ; Dunai P. Ukrainska literatura kintsia XIX - pochatku XX st.
/ P. Dunai // Ukrainska mova y literatura v serednikh shkolakh, himnaziiakh, litseiakh ta kolehiumakh. - 2000. - № 3. - S. 105-114.
15. Ефремов С. О. Iсторiя украшського письменства / С. О. Ефремов. - Кшв : Фемша, 1995. - 608 с. ; Yefremov S. O. Istoriia ukrainskoho pysmenstva / S. O. Yefremov. -Kyiv : Femina, 1995. - 608 s.
16. Левчук Л. Украшська естетика: традици та сучасний стан : моногр. / Л. Левчук. - Черкаси : МАКЛАУТ, 2011. - 340 с. ; Levchuk L. Ukrainska estetyka: tradytsii ta suchasnyi stan : monohr. / L. Levchuk. - Cherkasy : MAKLAUT, 2011. - 340 s.
17. Икольченко М. В. Творчють В'ячеслава Потапенка (еволющя проблематики i поетики) :дис. ... канд. фшол. наук. : спец. 10.01.01 / Марiя Владиславiвна Ншольченко; Кшв. нац. ун-т iм. Т. Шевченка. — Кшв, 2008. - 199 с. ; Nikolchenko M. V. Tvorchist Viacheslava Potapenka (evoliutsiia problematyky i poetyky) :dys. ... kand. filol. nauk. : spets. 10.01.01 / Mariia Vladyslavivna Nikolchenko; Kyiv. nats. un-t im. T. Shevchenka. — Kyiv, 2008. - 199 s.
18. Павличко С. Д. Дискурс модершзму в украшськш лiтературi : моногр. / С. Д. Павличко. - Кшв : Либщь, 1997. - 360 с. ; Pavlychko S. D. Dyskurs modernizmu v ukrainskii literaturi : monohr. / S. D. Pavlychko. - Kyiv : Lybid, 1997. - 360 s.
19. Попович М. В. Нарис ютори культури Украши / М. В. Попович. - Кшв : АртЕк, 1998. - 727 с. ; Popovych M. V. Narys istorii kultury Ukrainy / M. V. Popovych. -Kyiv : ArtEk, 1998. - 727 s.
20. Танянкевич, Данило 1ванович [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/Танячкевич_Данило_Iванович . - Назва з екрана.; Taniankevych, Danylo Ivanovych [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu : http://uk.wikipedia.org/wiki/Tanyachkevich_Danilo_Ivanovich. - Nazva z ekrana.
21. Яценко Т. Творчють Миколи Вороного - перша декларащя щей i форм украшського символiзму / Т. Яценко // Украшська мова i лгтература в школь - 2005. -№ 5. - С. 22-27 ; Yatsenko T. Tvorchist Mykoly Voronoho - persha deklaratsiia idei i form ukrainskoho symvolizmu / T. Yatsenko // Ukrainska mova i literatura v shkoli. - 2005. - № 5. - S. 22-27.
Стаття надшшла до редакци 12.09.2017
M. Nikolchenko, T. Nikolchenko
VISITING VISION OF THE PUBLICISM OF MYKOLY VORONY
Transitional periods of national culture development of the arts have always been of considerable interest to researchers. It is a historical turning point that brings a great number of arts conceptions created by previous and modern generations to the point of intersection. These conceptions are characterized by interaction and transformation. The Ukrainian literary writing history (from the end of the 19th to the beginning of the 20th century) is typified by the processes mentioned above. The borderline between the two centuries brought with it a large number of significal changes in various domains - from scientific knowledge to collective behaviour (i.e. religious activities, art perception, the new mentality). An acute spiritual crisis of French and German romanticism gave rise to the mentality of the end of the past century based on the emphasized individualism, cosmopolitism, refined and recherché forms and aristocratic disdain for the everyday world. This also concerns other European countries, yet not in large measure. A new style -modernism - came into being (LL modernus - just now). Modernism is a distinctive attempt to
combine Western and Eastern art traditions of the antique and the Middle Ages period, classicism and the Middle Ages period, classicism and romanticism.
The Ukrainian literature of the analysed period (i.e. the end of the 19th and the beginning of the 20th century) developed under extreme oppression and prohibition on the native language. It was the literary writing of territorially and politically separate nation. Anyway new trends and images, central themes came into being. Interaction between genres, literary styles changed considerably the national literary background which found expression in equal status of realism and symbolism, naturalism and neo-romanticism, expressionism and impressionism. New names of young and creative writers appeared at the time: V. Vinnichenko, Lesya Ukrainka, Olga Kobylians 'ka, M. Kots 'yubinsky, Oleksandr Oles', S. Cherkashenko, O. Plushch, G. Khotkevich, V. Stefanik, Marko Cheremshyna, M. Khvyliovy, M. Vorony and others. This shows progressive entry of Ukrainian literature into European culture context.
Ukrainian masters of literature following European literary tradition took an active part in public activities, worked out individual literary devices trying to understand very complicated inward life, psychology and morals that transform into multiplicity of genres and styles in literature of the analysed period. The borderline between the 19th and the 20th centuries is marked by search of new criteria for life description, writers' attempts to understand philosophy of life. The writers also stressed the need for civil enthusiasm and inspiration which should run through the entire literary writing.
Among the writers of the analysed period M. Vorony plays a particular role. M. Vorony is a complex, contradictive and many-sided personality in the history of Ukrainian literary writing of the beginning of the 20th century.
This paper defines the role of M. Vorony in cultural development of Ukraine at the beginning of the 20th century. M. Vorony was not only a talented poet, he was also a literary critic, an author of anthologies, an essayist, an actor, a theatrical producer and critic, a translator from foreign languages into Ukrainian.
Works of M. Vorony were studied bofh at the beginning of the 20th century. The articles about M. Vorony and his works were published in the following journals: 'Literaturno-naukovy visnyk', 'Khyhar', 'Chervony Shlyakh'. Deep researches were made by G. Verves, O. Bilets 'ky, Tamara Hundorova, Solomiya Pavlichko at the end of the 20th century. The portrayal of M. Vorony presupposes reappraisal of Ukrainian literature rebirth at the end of the 19th and at beginning of the 20th century. It developed under the influence of varios West European trends. Modernism enriched Ukrainian literature in many ways, introduced new content to it, appreciably renewed the form of realization of the writer's intention. Ukrainian national literature of the beginning of the 20th century developed in tune with West-European literature. Modernism a distinctive phenomenon in world literature.
Many critics have examined M. Vorony poetic work. Yet his essays heritage is still out of focus. G. Verves pointed out that the essays written by M. Vorony are characterized by profundity and thoughtfulness. These are almost the only words referred to M. Vorony essays heritage.
The paper analyses M. Vorony essays such as 'Danylo Tanyachkevich', 'Extracts of Memoir of M. Kostomarov', 'From the Worth. Pavel Hrab Works', 'News From Russia', 'Pantheleimon Kulish', 'Mychailo Hrushevsky. History of Ukraine', 'In Memory of V. Belinsky', 'Mychailo Komarov'.
M. Vorony turned his thoughts to these unsurpassed personalities in Ukrainian culture, it was aimed to bring fresh knowledge to the readership, and that's what results from his mission to enlighten the Ukrainian people. M. Vorony examined the consummate mastery of the authors mentioned above and asserted their talent and magnificence of their works which
were the main motive of M. Vorony essays.
M. Vorony's Beauty Creed always made him pay attention to the literary features of writing. The most important factor in literary writing for M. Vorony was its benefit to the Ukrainian people education. Larisa Levchuk in her research of M. Vorony works came to conclusion that M. Vorony's aesthetic problems studied by M. Vorony are close to understanding of modern aesthetics. L. Levchuk claimed that in spite of a certain number of studies which deal with the master's heritage there is a certain number of many-sided aspects of M. Vorony creative and research work which still remain unexplored.
The autor points out that M. Vorony as an essayist showed himself to be a talented writer who had an encyclopedic knowledge.
M. Vorony's masterful works on literary and theatrical criticism are to be anlysed in the next paper.
Key words: Ukrainian literary, Mukola Vorony's, poet, essayist, literary critic, polemist, translator, enlightener.
УДК 656/8(477)"9/13"(045)
С. С. Орехова, Ю. М. Школьченко
ПОШТОВ1 ШСТИТУЦП КИ1ВСЬКО1 РУС1 В 1СТОРИКО-КУЛЬТУРОЛОГ1ЧН1Й ПАРАДИГМ1
У cmammi розглянуто dimbHicmb поштових тституцт у Китськт Pyci. Надано характеристику джерельног бази до^дження, яку складають давньоруськ лтописи i корпус берестяних грамот та iсторiографiя проблеми. В кторичнт ретроспективi до^джено процес становлення, особливостi розвитку та функцюнування пошти як невiд 'емног частини державного адмШстративного апарату в Ктвськт РуЫ.
Визначено роль поштових тституцт як важливого елемента державног, господарськог та сощально-культурно'г полтики Великого кигвського князя та володарiв удшьних князiвств у X-першт половит XIV ст.
Ключовi слова: Кигвська Русь, 1патський лтописний звiд, поштовi iнституцu, система повозiв, служба втськового оповщення, пергамент, берестяш грамоти, листи на берестi, писало (стилос), автор, адресат, гонець, гоньба, повоз, яма, ямська гоньба, комунтативна ситуащя.
Серед комушкацшних засобiв доставки повщомлень поштовий зв'язок е найдавшшим. Протягом столпъ поштова служба, зокрема в Укрш'ш, пройшла тривалим шляхом свого розвитку - вщ чаав «послань» князiв, «ямсько' гоньби», земсько' пошти до сучасно' поштово' мережь Пошта е важливою та невщ'емною складовою державносп, оскшьки використовуе у сво'й дiяльностi елементи з символшою влади, у такий споаб вщображаючи державну та нащональну приналежнють. Стан ii розвитку засвщчуе рiвень цившзованосп того чи шшого суспшьства.
Поштова дiяльнiсть сприяе не лише поширенню рiзноманiтноi шформацй, але й налагодженню шляхiв сполучення, зародження та зростання сощально'1 шфраструктури, культури спшкування.
Складнють поштово' дiяльностi як сощально-економiчноi системи, ii зовшшне оточення, умови життедiяльностi, динамiзм процеав та iншi фактори вимагають постшного нарощування й штегрування зусиль для забезпечення
