CC BY
15
Modern world educational space is the Union of national educational systems of different types and levels, which considerably differ in philosophical and cultural traditions, goals and objectives and quality. Therefore, it is usually compared to the only body that is formed by the presence in each educational system, on the one hand, global trends, and on the other - preserving national peculiarities.
These trends in education, and higher education, in particular, as proven, are directly related to the advanced educational standard in the conceptual and theoretical outline which these trends are meant to find their optimum expression in terms of the process of modernization of the national system of higher education.
It is shown that the spatial structure of the world of education embodies the territorial and statistical ratio in the development of the national system of each country, some regions and continents, the global interaction between the education systems of the individual countries and regions. For the world educational space, characterized by dynamism, internationalism and the different density of the connections.
Key words: educational space, models of education, the national system of education, UNESCO education development strategy.
УДК 656.835.11(477)"1917/1920"(045)
С. С. Орехова
ЮВ1ЛЕЙ ПОШТОВИХ МАРОК-ГРОШЕЙ УКРА1НСЬКО1 НАРОДНО1 РЕСПУБЛИКИ (ОСОБЛИВОСТ1 МОНЕТАРНО1 ПОЛ1ТИКИ)
У cmammi проанал1зовано особливост1 д1яльност1 украгнськог пошти за чаЫв революцтних змагань 1917-1920-х рр. До^джено процес становлення, особливостi розвитку та функцюнування поштового зв'язку як галузi народного господарства в перiод шнування нацюнально-демократичних урядiв, коли сформувалася нацюнальна монетарна система, у складi яког чшьне м^це посши марки як атрибут поштового зв 'язку. Розглянуто роль поштового зв 'язку як елементу державностi кожног крагни свту.
Клю^о^^ слова: поштовi марки, марки-грошi, монетарна полтика, поштовий зв 'язок, революцтт змагання, фiлателiя.
Iсторiя украшсько'1 пошти pi3H0nnaH0Ba: юнуе багато епохальних, привабливих та маловивчених сторшок. Ось i сьогодш украшська пошта зазнае значних змш, яю ще будуть вимагати вагомих дослщжень, проте все це ще попереду. Наразi головним е фшсащя подш; аналiзувати й давати ощнку !м буде нове поколшня дослщниюв (вчених, фшателютсв та шших защкавлених осiб). Поки що розглянемо поди 1917— 1920 рр. минулого столiття.
Невеликим за тривалiстю, але визначальним за змютом е перiод революцшних змагань 1917-1920 рр., пiд час якого ютотно активiзувалися та набули особливого значення державотворчi процеси. У ачш 1919 р. з утворенням Украшсько'1 Народно! Республiки та Захщноукрашсько'1 Республiки була реалiзована iдея соборносп украшських земель, закрiплена Актом Злуки. Тодi ж були проголошенi i здiйсненi певнi соцiально-економiчнi перетворення: лшвщоване помiщицьке землеволодiння, земля передана селянам, вщбувалося реформування промисловостi. Революцiя сприяла
законотворчш дiяльностi: були розроблеш Унiверсали, Конституцiя, iншi нормативы акти, визначалася територiя Украшсько! держави. Дiяльнiсть Украшсько! Центрально! Ради сприяла консолщацп украшського народу, вiдродженню його нащонально! свiдомостi, прагненню до побудови власно! держави. Центральна Рада закршила за украшською мовою статус державно!, розробила й ухвалила державну символшу -нащональний гiмн, прапор, герб.
На цьому та вiдбувалися змши й у поштовiй справi. Так, Центральною Радою був утворений власний орган, який керував зв'язком. Генеральним Секретарiатом ЦР керiвництво поштою i телеграфом було покладено на генерального секретаря О. Зарубша [1, с. 24]. Тимчасовий уряд усшяко обмежував дп ЦР, намагаючись тримати у сво'1х руках всi стратегiчно важливi об'екти комунiкацiй, тобто пошту, телеграф та телефон. Незважаючи на те, що повноваження ново! влади поширювалися лише на частину Украши, а саме: на 11 захiднi та центральнi землi, було зроблено спробу запровадити засади, яю мали б формувати пошту за европейськими зразками. Вживалися заходи щодо полiпшення роботи поштових установ та !х укршшзацп. Уряд брав до уваги побажання мюцевих управ щодо налагодження власного, вщмшного вiд царсько-росiйського порядку у цш галузi [1, с. 125]. З щею метою Генеральним Секретарiатом пошт i телеграфiв було надюлано на адресу начальникiв поштово-телеграфних округiв Киева, Одеси, Харкова та Катеринослава циркуляр щодо складання плашв роботи поштово! мережi на демократичних засадах, iз урахуванням думок члешв управ Украшсько! Республiки. При цьому зазначалося, що дозвш на вщкриття поштових установ, виданий Петроградським Мшютерством, нинi не е дiйсним. Водночас вказувалося, що вщкриття велико! кшькосп таких установ неможливе через тяжкий фшансовий стан державно! скарбнищ [2].
Паралельно велася розробка поштових бланюв iз нацiональною символiкою i текстами украшською мовою: немаркованi поштовi картки, супровщш адреснi формуляри до посилок i грошових переказiв тощо. Перероблялися iменнi речi: календарнi штемпелi, гербовi печатки та iн. Однак вщразу замiнити всi iменнi речi поштових вщдшень було досить складно, оскшьки на вiдповiдне технiчне переобладнання потрiбнi були кошти та час, тому календарш штемпелi Росшсько! iмперп продовжували використовуватися в поштовш справi ще досить тривалий час. Змiни в них стосувалися переважно запровадження двомовних напиав для нащональних регiонiв. Так, збереглися календарш штемпелi за вказаний перюд, якi належали поштовим установам мют сучасно! Украши.
Про прагнення тдвищити роль i авторитет нащонально! пошти у новiй Украiнськiй державi свiдчать пропозицii завiдувача експлуатацiйним вщдшом поштового департаменту iнспектора О. Коломийченка. У своему лисп вiн наголошував на необхщносп органiзацii навчання службовщв за зразком захiдних держав. Водночас, вш пропонував перекласти укра^нською мовою росшсью постанови з поштових питань, а також залучити досвщ Австрп, Нiмеччини, Америки, переглянути штат пращвниюв i взяти за критерiй не нащональну декларацiю i «демократичну демагопю», а патрiотизм i працьовитiсть [3, арк. 18].
1нспектор пропонував через систему Мшютерства освiти створити у середшх школах вiддiли з навчання поштово-телеграфнш справi з трьома европейськими мовами та есперанто, зi стипендiею вiд Мiнiстерства пошт i телеграфiв [3, арк. 19].
Проте, пошта вимагала тдтримки, насамперед, матерiальноi. В умовах нестабшьносп за часiв революцп i громадянсько! вiйни необхiдно було тдвищувати прибутковiсть галузi, тому в ачш 1918 р. було тдписане розпорядження щодо збiльшення тарифiв за пересилання та доставку поштових вщправлень i телеграм на
100%, доставку перюдичних видань - на 300% [4, арк. 21], абонентсько! платш за користування телефоном - до 25 крб. на рш [4, арк. 49-52]. До безкоштовно! пересилки належала кореспонденщя поштово-телеграфних установ, тобто службова, а також кореспонденщя Рад робпничих, солдатських та селянських депутатiв [4, арк. 5]. Зпдно з розпорядженням № 4623 вщ 9 травня 1918 р. поштово-телеграфш установи приймали за послуги австро-шмецью грошовi бшети в якостi сплати: 1 марка мала вартють 75 коп., 1 крона - 50 коп., отримаш збори тдлягали облiку та здавалися до державно! скарбнищ [5]. Румунсью, турецькi та грошi iнших шоземних держав до сплати поштових послуг не приймалися [4, арк. 88]. О^м того, до сплати послуг приймали кредитш бшети державно! скарбнищ з позики 1917 р. [4, арк. 95].
У зв'язку з тим, що сплата послуг з пересилки письмово! кореспонденцп здшснювалася за допомогою поштових марок, а :1'хшй випуск був одшею з найважливших ознак державно! символши (випуск грошових знаюв i поштових марок належав до нащонально! монетарной системи), Центральна Рада докладала значних зусиль для регламентацп цих питань. По-перше, iз метою забезпечення монополп нацiональних поштових марок, зпдно з розпорядженням Мшютерства внутршшх справ УНР, з 1 вересня 1918 р. в Укрш'ш припинявся об^ марок Росшсько! iмперп [1, с. 126].
По-друге, у березш 1918 р. Центральною Радою було ухвалене рiшення про випуск п'яти дрiбно-номiнальних купюр грошових знаюв по 10, 20, 30, 40 i 50 шапв*, якi згодом почали виконувати роль поштових марок, i тому в поштовш справi та серед представникiв АсФУ отримали назву «марки-грошЬ» Цi питання щодо запровадження i розповсюдження марок-грошей територiею Украши широко висвiтленi фiлателiстом В. Фурманом [6], а також у науковому дослщженш Орехово! С.С. з розвитку юторп поштового зв'язку XIX - XXI ст. на територп сучасно! Донецько! областi [7].
У свош монографii В. Фурман наголосив на певних вщмшностях марок-грошей, яю друкувалися на двох фабриках у Киевi та Одесi. До сьогодш поштовi марки УНР е невичерпним джерелом для дослщжень як для фахiвцiв-зв'язкiвцiв, так i фiлателiстiв Украши та представникiв Всесвiтньоi асоцiацii розвитку фшателп.
На перший погляд, сюжет марок-грошей був невигадливим, хоча при бшьш уважному дослщженш цих малюнюв можна побачити в них ознаки нащонального колориту та нацiональноi самосвщомосп. Так, серiю перших марок вщкривала 10-шагова купюра, яка «проголошувала» народження Украiнськоi Народно! Республiки. На малюнку були зображеш символи, звичш для слов'янських народiв: у центрi сюжету було зображене сонце, що символiзувало життя на землi, та тризуб як головний символ держави; легко тзнавалися лши берегiв Днтра. Власне марки були яскраво-золотавими, що ототожнювалися з кольором пшенищ:
рис. 1 Поштов/ марки-шаггвки Украгнськог Народног Республгки
*шаг - др1бно-номшальш грошов1 знаки, як1 застосовувались на поштових марках. Терм1н шаг мае гсторичш корн1. У XV-XVIII ст. вони використовувались укра!нцями замгсть росгйського термгну «трехгрошевик». В УНР введення шаг1в передбачалось Законом вщ 19 грудня 1917 р. про випуск Державних кредитних б1лет1в.
Автором цього сюжету був вщомий украшський графiк, мистецтвознавець, професор А. Середа [6, с. 24]. Малюнок друго! купюри - 20-шагово!, створений також А. Середою, ствпадав iз першим сюжетом за розмщенням тексту i назвою держави, номшалом i шрифтом. Основний елемент композицп - образ селянина-трудiвника. За кольоровим виршенням купюра була темно-брунатного кольору.
Автором третьо!, 30-шагово! купюри, був талановитий i самобутнiй художник, шрифтовик, видатний графш, професор Г. Нарбут. У центрi малюнка вш зобразив портер дiвчини у вшочку з польових квiтiв i колосюв пшеницi. Образ дiвчини у традицшно-нащональному дiвочому вбраннi уособлював народний украшський образ. Марка була виконана в ультрамариновш кольоровш гаммi.
Тризуб як державний герб став основним елементом малюнка купюри у 40 шапв. На ньому зосереджувалася вся увага, що визначало його особливе значення в символщ держави, тому вш зображувався бшьш масивно i посщав бiльшу частину малюнка. Рослинний орнамент навколо тризуба складався з багатьох елемешив, що не повторювалися i химерно перепшталися мiж собою. Купюра була зеленого кольору.
Завершувала серш першого випуску марок-грошей купюра у 50 шапв ясно-брунатного кольору. Г. Нарбут, автор малюнка, продовжив сюжетну лшю 40-шагово! купюри. У центрi була зображена цифра 50 iз характерними рисами нарбутiвського алфав^у - поеднаний в единому стилi алфавiт кирилицi i латинцi з вкрапленнями елемешив еллiнiзму й готики.
Марки-грошi друкувалися великими листами, на зворотньому бощ кожно! купюри був нанесений тризуб i текст, який пщтверджував 11 легiтимнiсть: «Ходить нарiвнi з дзвiнкою монетою» [8, с. 3]. За вказiвкою ЦР УНР марки-грошi були розiсланi по всш територп Украши з метою впровадження до об^у. Офiцiйно марки-грошi знаходились у поштовому обiгу на територп Украши протягом 1918 р. i були лiквiдованi як платiжний зааб радянською владою [4, арк. 138-139]. Однак !х використання в поштовш справi продовжувалось на територп Украши до 1920 р., а на територп Донбасу - до 1921 р. [8, с. 3].
Використовувалися марки-шапвки в наступних випадках: 1) сплата за пересилання письмово! кореспонденцп (листiвки, листи, бандеролi, серед них - просп, рекомендованi, цiннi, вщправлення з пiсляплатою, повiдомлення про вручення, судовi повiстки); 2) супровiднi адресш бланки до посилок (простi, рекомендован^ цiннi, вiдправлення з пiсляплатою); 3) супровщш адреснi бланки до грошових переказiв, якi надсилались як поштою, так i телеграфом; 4) сплата заяв, пов'язаних з переадресуванням, поверненням, затриманням поштового вщправлення, та довщок про поштове вщправлення; 5) сплата за передавання та доставку телеграм (просп та термшов^ [4, арк. 140-142].
Таке широке коло використання поштових марок пояснювало i одночасне використання марок Росшсько! iмперii (!х перештемпельовували штампом iз зображенням Державного герба Укра!ни - «тризуба»), оскшьки запаси надрукованих марок Росiйськоi iмперii були досить значними, а часу на виготовлення достатньо! кiлькостi власних марок новш державi бракувало. Зрозумшо, що в украй нестабiльнiй ситуацп украiнська влада не могла цшком задовольнити потреби в них для щоденних поштових операцiй з пересилання кореспонденцп. Тож вщповщш наддрукiвки робилися в Киев^ Одесi та Катеринославi ручними штампами з металу, гуми або дерева. Залежно вщ засобу виготовлення та малюнка тризуба вщомо шють основних типiв наддрукiвок. Серед фшателю^в АсФУ Катеринославськi наддрукiвки видшено в окрему групу, так званий «Катеринославський тип» [9, с. 73]. Значення наддруювок або провiзорiiв, !хш номiнали та використання у поштовш справi будуть розглядатися в
даному дослiдженнi протягом рiзних перiодiв, вiдповiдно до змши влади в державi.
Якщо аналiзувати поштовий обiг марок-шагiвок на територп Донбасу, то у каталогах-довщниках каталопзоваш марки-шагiвки номiналом 10 та 50 шапв iз наддрукiвкою «Единая неделимая Россия (генерал Деникин)» та новою номшальною вартютю 35 та 70 коп. Ц марки отримали назву «Марiупольський випуск» (випуск датовано початком 1919 р.) [10, с. 77]. Переоцшку марок-шапвок було зроблено поштовим вщомством Збройних сил Пiвдня Росп (ЗСПР). Як вiдомо, пiд час деткшсько! окупацп Укра!ни, особливо на !! Сходi, зосереджувалися частини ЗСПР -армiя генерала О.1. Деткша. У складi сформованого ЗСПР дiяло поштове вiдомство, яке вiдповiдало за налагодження поштового зв'язку на територп, тдконтрольнш ЗСПР. Поштове вщомство на першому етап свое! дiяльностi виршило випускати власнi поштовi марки тд назвою «Единая Россия» за номшалами: 5, 10, 15, 35, 70 коп.; 1, 2, 3, 5, 7, 10 руб., яю до поштового обшу були запроваджеш в травш 1919 р. [8, с. 5]. О^м цього, поштовим вщомством ЗСПР використовувалися i марки-шагiвки УНР. Номiнали 35 та 70 коп. вщповщали тарифам РРФР, встановленим у лютому 1918 р., за пересилання просто! та рекомендовано! письмово! кореспонденцп вагою до 15 грамiв. У поштовому обiгу денiкiнськi марки перебували до 1921 р.
Отже, протягом 1918-1920 рр. марки-шапвки використовувалися поштовими службами УНР, Гетьманату, органами Радянсько! влади в Укра!ни та Добровольчо! армп Денiкiна, якi дiяли на той час на територп Донецько! область Розповсюджувалися марки-шагiвки за тарифами вщповщних поштових адмiнiстрацiй.
Розпал громадянсько! вiйни, багатовладдя, ру!на створювали атмосферу нестабшьносп, невизначеностi, що завдавало шкоди всьому зв'язковому господарству.
ЦР УНР у Киевi (до 29 кв^ня 1918 р.) та Раднарком Укра!ни у Харковi затверджували взаемовиключнi постанови, розпорядження та законодавчi акти. Проте кожна влада розраховувала на чггку дiяльнiсть поштово-телеграфних установ. Слiд зазначити, що тд час пiдготовки жовтневого повстання В.1. Ленiн наполягав на першорядному об'еднаннi усiх засобiв зв'язку: «... Ми повинн ... зайняти вщразу телеграф i телефон, розташувати наш штаб повстання у центральнш телефоннш станци, зв'язати з ним телефоном ус заводи, усi полки, ус пункти збройно! боротьби тощо.» [11, с. 247]. Напередоднi збройного повстання в статп «Поради стороннього» В.1. Ленiн визначив перелiк першорядних, найважливших державних об'ектiв, що мали бути захоплеш: «Комбiнувати нашi три головн сили: флот, робiтникiв i вiйськовi частини так, щоб неодмшно були зайнятi i цiною будь-яких втрат були втримаш: а) -телефон; б) - телеграф, в) - залiзничнi станцп, г) - мости в першу чергу...» [11, с. 383384].
Не минуло й мюяця пiсля перемоги Жовтнево! революцii в Петроградi, як 5 грудня 1917 р. у Харковi I Всеукра!нський з'!зд Рад роб^ничих, солдатських i селянських депутатiв проголосив про створення першого роб^ничо-селянського уряду Укра!ни, належне мiсце в якому поав Народний Секретарiат пошти i телеграфiв Укра!нсько! Соцiалiстичноi Радянсько! Республши, який очолив Я.В. Мартьянов [12, с. 43].
Наступний 1918 р. став початком тривало! громадянсько! вшни, яка буревiем прокотилася кра!ною, пошвечивши мiста i села, зруйнувавши господарство, техшку, споруди зв'язку. Жодна влада не бажала залишати матерiально-технiчну базу поштово-телеграфних установ супротивнику.
Радянський уряд Укра!ни повшстю був залежний вiд росiйського: на тдконтрольнш йому територп впроваджувалися ва директиви з центру, зокрема й у галузi зв'язку.
Вiдповiдно до постанови Ради Народних Комiсарiв (РНК) на посаду народного комюара Мшютерства пошт та телеграфiв було призначено М.П. Авшова (Глебова) [13, с. 74]. До кшця 1917 р. Мшютерство пошт i телеграфiв було перетворено на Народний комiсарiат пошт i телеграфiв (скорочено Наркомпоштель або НКШТ ), який у квггш 1918 р. очолив народний комюар В.М. Подбельський [14, с. 64].
Вщновлюючи дiяльнiсть пошти та телеграфу, В.М. Подбельський вдався до реоргашзацп та оновлення управлшського апарату як у центр^ так i на мюцях. Значну роль у розв'язанш цього завдання вiдiграв I пролетарський Всеросшський з'!зд поштово-телеграфних працiвникiв, який вщбувся 26 квiтня 1918 р. у Мос^ [15, с. 107]. Народний секретар пошт i телеграфiв розпочав свою дiяльнiсть iз замши чиновниюв старого царського апарату, особливо тих оаб, якi не виявляли лояльносп до влади й активно протидiяли й заходам.
В.1. Леншим i В.М. Подбельським було укладено декрет «Про оргашзащю управлiнь поштово-телеграфною справою Радянсько! Республiки», на пiдставi якого були скасованi посади начальниюв поштово-телеграфних округiв, поштдиректорiв, начальникiв управлшь телеграфiв та iншi [15, с. 108-109].
1з метою оновлення адмшютративного механiзму поштово-телеграфного вiдомства було запроваджено колепальш засади управлiння. Згiдно з цим декретом, надавалась шщатива профспшковим органiзацiям та мiсцевим радам, яю брали участь у доборi кадрiв, контролювали дiяльнiсть поштово-телеграфних органiв; мiсцевi ради були надiленi винятковим правом застосовувати активш та рiшучi заходи щодо придушення саботажу серед поштово-телеграфних чиновниюв. У декрет також наголошувалося на необхщносп суворо! централiзацп та ушверсалiзацп поштово-телеграфно! справи на територп вше! держави, як у центр^ так i на мюцях. На пiдставi цього документу було централiзовано апарати управлiння, проведено реоргашзащю структури: скасовувалися поштово-телеграфнi округи, а замють них створювалися вiддiли зв'язку губвиконкомiв. Губвiддiлам зв'язку пiдпорядковувались ус пiдприемства поштового, телеграфного, телефонного та радютелеграфного зв'язку, якi розташовувалися на територп губернп. За тако! оргашзацп управлiння була пiдвищена роль мюцевих органiв радянсько! влади в управлшш господарством зв'язку [16, с. 538543].
Зокрема, були створенi так зваш «Ради 15-ти», якi активно наглядали за роботою поштовиюв Катеринославського та Харювського поштово-телеграфних округiв [4, арк. 31]. Слщ зазначити, що до складу Катеринославського поштово-телеграфного округу входили установи зв'язку рiзноi класносп, яю розташовувалися на територiях кшькох сучасних областей (Днiпропетровськоi, Донецько!, Полтавсько!, Запорiзькоi, Xаркiвськоi, Лугансько!, Черкасько!), тобто мережа установ зв'язку поштово-телеграфного округу не вщповщала адмiнiстративно-територiальному подшу губернiй.
Ради пильно наглядали за дiяльнiстю органiв зв'язку: роботою персоналу, нерщко втручалися у кадрову полпику, стежили за тим, щоб на тдприемства не проникли «ворож1 елементи». Так, було пiдписано розпорядження оновити в Катеринославському окрузi штат мюцево! поштово-телеграфно! контори, змiнивши склад пращвниюв, пiдозрюваних у причетностi до чорносотенно! органiзацii, та призначити справжнiх революцшних працiвникiв, якi б вiдповiдали своему призначенню та званню революцюнера [17, арк. 1, 49]. Така пильна увага до дш зв'язювщв була зумовлена певною елпаршстю та конфщенцшшстю установ зв'язку, а присяга пращвниюв на вiрнiсть службi Царю та Впчизш стримувала поширення революцiйних настроив серед зв'язкiвцiв Росiйськоi iмперii.
Визначивши першорядш завдання радянсько! влади у пращ «Черговi завдання
Радянсько'1 влади», В.1. Ленiн наголосив на важливостi дiяльностi зв'язкового господарства. Саме у цьому документ з'явився вислiв, що на кшька наступних десятирiч став крилатим: «Соцiалiзм без пошти, телеграфу, машин - найпуспша фраза» [18, с. 272].
Враховуючи вказiвки В.1. Ленша, нарком В.М. Подбельський у статп «Рш боротьби та роботи» писав: «Пошта, телеграф i телефон - для народу! Таким повинно бути творче гасло сощалютичного поштово-телеграфного вщомства. Ми повиннi зробити все вщ нас залежне, щоб цими благами сучасно'1 культури могли користуватися найширшi маси робiтникiв i селян. Ми повинш взяти вiд сучасно'1 науки все найцшшше, все найкраще. Девiзом нашого будiвництва повинно стати основне правило: найдосконалiшi в технiчному вщношенш пошта, телеграф i телефон - до послуг найширших трудящих мас на найдоступшших для них умовах» [19, с. 5]. Сутнiсть цього гасла вщбилася й на наступних документах наркома В.М. Подбельського: наказi № 100 вщ 30 кв^ня 1919 р. «Про розвиток мереж поштових пiдприeмств у Радянськiй Росп» та шструкцп «Про органiзацiю доставки сшьсько!' кореспонденцп через поштових посильних» [20, арк. 19-21 а]. На пiдставi цих документ1в губернськi управлшня поштово-телеграфного зв'язку повиннiбули розширювати мережу поштових установ та надавати послуги зв'язку широким верствам населення. Щшьшсть розмщення поштових установ залежала вщ мюцевих умов, але iз середшм показником - радiусом 8-10 верст, тобто 8,5-10,7 км. [20, арк. 20].
Однак окреслену програму неможливо було повноцшно реалiзувати, оскшьки за умов громадянсько']! вiйни та штервенцп iнтереси революцп вимагали використання засобiв зв'язку для оборони, i виконанню цих завдань була пiдпорядкована вся робота поштово-телеграфного вщомства.
Складне економiчне становище Украши, шфлящя, що постшно зростала, спонукали до змiни тарифiв на сплату поштово-телеграфно'' кореспонденцп та змши схеми забезпечення готвкою вщдшюв зв'язку для сплати переказiв. Так, на пiдставi циркуляру № 70120/268 вщ 4 грудня 1917 р. начальника Катеринославськоï поштово-телеграфноï контори В. Склярова,через перетворення вiддiлкiв зв'язку на поштово-телеграфнi, було внесено змши до схеми постачання грошових коштив та затверджено перелiк поштово-телеграфних установ Катеринославського поштово-телеграфного округу станом на 1 ачня 1918 р.
У розпорядчому лисп вiд 11 травня 1920 р., надiсланому мюцевим поштовим установам Мiнiстерством пошт i телеграфiв УНР, пропонувалося провести передрук марок шляхом накладання грифiв iз зображенням тризуба [3, арк. 4]. На марку вартютю в 1 копшку, зокрема, накладався гриф нового номшалу в 1 гривню, на 5-копшкову - 10 гривень, на марку в 1 карбованець - 500 гривень [9, с. 73-74]. Вочевидь, це пов'язано з тим, що пересилання окремих видiв пошти було пшьговим або безкоштовним, як це запроваджувалося революцшним урядом Росп в першi пореволюцшш мюящ. В.1. Ленiн пiдписав декрет «Про встановлення безкоштовного пересилання лиспв», у якому зазначив: «Рада Народних Комiсарiв, вважаючи, що бiльш постiйний i широкий обмш листуванням мiж пролетарями мюта i бiдняками села слугуватиме ще бiльшому змiцненню союзу мiж ними i сприятиме, таким чином, справi оргашзаци революцiйно-соцiалiстичних сил Росп, вважае за необхiдне спростити та полегшити справу поштового листування...» [21, с. 1174].
У декре^ наголошувалося на великому поличному значеннi роботи оргашв зв'язку для нормальноï дiяльностi радянськоï республiки, для змiцнення союзу роб^ниюв та селян. На пiдставi цього документа з 1 ачня 1919 р. для всiх громадян пересилання просто! письмово! кореспонденцп вагою до 15 грамiв здшснювалося без
стягнення платш. Про дозвш на пересилання листiв без поштових марок НКШТ iнформував населення за допомогою оголошень та лиспвок 3i змiстом: «Вщсилайте простi листи без марок! Пошта Радянсько'1 Роси пересилае листи безкоштовно!» [22, с. 69]. За прикладом РНК Радянсько'1 Росп урядом УНР також було запроваджене безкоштовне пересилання письмово'1 кореспонденци, посилок мобiлiзованим вiйськовим та на адресу ïx родин [2, арк. 342]. Та тсля укладання мирно'1 угоди в червнi 1918 р. i демобшзацп армп й поштових закладiв, якi ïï обслуговували, уряд УНР вишс рiшення про припинення дп ранiше встановлених пiльг [4, арк. 98].
Попри складш внутршньополпичш й економiчнi умови в Укрш'ш, пов'язанi з громадянською вiйною, пращвники пошти вважалися мобiлiзованими i вщповщали перед владою i революцiею нарiвнi з вiйськовослужбовцями. Питання дисциплiни й порядку у той час були першорядними, тому важливо було дотримуватися затвердженого кошторису витрат без будь-якого порушення бюджетно'1 дисциплiни, в експлуатащйнш дiяльностi запровадити заходи щодо заощадження коштiв на придбання сургучу, свинцевих пломб для пломбування поштових щнних речей [23, арк. 85]. О^м того, слщ було дотримуватися встановленого порядку ведення касових операщй, тобто пильно контролювати та вести записи у касових книгах [23 арк. 86]. Вщ виконання усього комплексу постанов та правил залежала регулярнють роботи зв'язку та вчасне надання шформаци, а зрештою - настрш i ставлення, прихильшсть чи отр населення новiй владi. Зробити це було нелегко, але урядовщ пам'ятали про необхщнють зв'язку з масами. Керiвництво галузi намагалося навести порядок на мюцях у конторах, забезпечити збереження поштових щнностей та майна [24, арк. 42]. Тут не можна не згадати про таю явища, як постшш пограбування поштових установ та окремих листонош. Так, у рапорт Слов'яносербського повпового чиновника йшлося про нагальну необхщнють охорони об'ектв поштового зв'язку у Бахмутському, Марiупольському та Слов'яносербському повпах [24, арк. 87]. Збереження поштових щнностей було найголовшшим обов'язком поштового зв'язку. Цьому питанню надавалась особлива увага серед щоденних турбот зв'язювщв. Для охорони пошти в дороз^ особливо пщ час пересиланш на далек вiдстанi, супровiдники були озброенi [25]. Мшютерство пошт i телеграфiв наполегливо повщомляло усi поштово-телеграфнi установи та 1'хшх працiвникiв про необxiднiсть пильно'1 увагиза використанням та збереженням збро'1 [4, арк. 32]. Поштовi пращвники, усвщомлюючи свiй обов'язок, нерiдко виявляли винахщливють i смiливiсть, ризикуючи життям, рятували довiренi 1'м поштову кореспонденщю i цiнностi. Арxiвнi матерiали засвщчують факти порушення справ з обвинуваченням у пограбуванш пошти. Наприклад, справа I. Мазура та Г. 1ваненко про пограбування Щербишвсько'1 поштово-телеграфно'1 контори в Бахмутському повiтi [26, арк. 93]. 1нша справа була порушена за фактом тдробки поштових переказiв [5, арк. 9]. Слщ зазначити, що поштовi матерiально-теxнiчнi щнносп приваблювали не тiльки поодиноких грабiжникiв, але й рiзнi угрупування. Так, загоном Н. Махна були викрадеш поштовi календарнi штемпелi та iншi iменнi речi поштових вiддiлкiв, яю входили до складу Юзiвськоï поштово-телеграфно'1 контори [27, арк. 6]. Таю випадки спостер^ались у багатьох поштових установах. У зв'язку з цим для налагодження нормально'1 дiяльностi пошти та на пiдставi телеграми завгубпоштеля Юзiвськоï поштово-телеграфно'1 контори було проведено швентаризащю всього поштового майна [27, арк. 8].
Громадянська вшна призвела до руйнацп мiст i сш, крiм того, мобiлiзацiя фаxiвцiв, передача Червонiй Армiï значно'1 кшькосп поштово-телеграфного майна, обладнання та шших матерiалiв, знищення засобiв зв'язку пщ час вiйськовиx операцiй
зумовили руйнування створених i налагоджених комуткацш, i як наслщок - руйнащю зв'язкового господарства на територп сучасно! Донецько! область Так, у звiтi завгубпоштеля Юзiвськоï поштово-телеграфно! контори мiстилася iнформацiя про незадовшьний стан роботи поштового зв'язку з причин вщсутносп працiвникiв, матерiально-технiчноï бази та грошових коштiв. Наприклад, через вщсуттсть транспортних засобiв у поштовому вщдшку на станцп Юзiвка необроблено! поштово! кореспонденцп та перюдичних видань за декiлька дiб накопичилося загальною вагою понад 200 пудiв, а це майже 3,2 тонни вантажу [28, арк. 9-10]. На пiдставi наказу №100 вщ 30 квггня 1919 р. наркомпоштеля НКШТ В.М. Подбельського «Про розвиток мережi поштових установ у Радянськiй Росп» та згщно iз вказiвками керiвника губернсько! Катеринославсько! поштово-телеграфно! контори вам пщлеглим структурним пiдроздiлaм слiд було поновити прийом, вщправку поштово! кореспонденцп та вщкрити новi поштовi вщдшення.
Отже, на територп, де встановлювалася радянська влада, починав дiяти зв'язок РРФР. 1нформащя про вiдкриття поштових установ висв^лювалась у перiодичних виданнях та реклaмно-iнформaцiйних мaтерiaлaх. Так, оголошення Катеринославського округу повщомляло: «Виконавчий комггет Катеринославського губвиконкому доводить, що на територп Катеринославського округу працюють та надають послуги зв'язку 19 поштових та поштово-телеграфних контор i одна приймаюча радюстанщя» [29].
Отже, 1917-1920 рр. стали переломним перюдом в юторп розвитку украшського поштового зв'язку. Протягом трьох роюв боротьби рiзнi полiтичнi сили намагалися пiдпорядкувaти свош влaдi установи зв'язку, зчаста, не дотримуючись aдмiнiстрaтивно-територiaльного устрою, запроваджували власний «поштовий подiл» краши; затверджували порядки щодо надання послуг поштового зв'язку та тарифи на щ послуги; запроваджували до поштового об^ власш поштовi марки як складовий елемент монетарно! системи утворювано! держави.
Марки-шапвки використовувалися поштовими службами УНР, Радянсько! Росп та Добровольчо! армп Деткша, що дiяли на той час на територп Донбасу. Розповсюджувалися марки-шапвки за тарифами вщповщних поштових адмшютрацш: спочатку за тарифами УНР, потм - Радянсько! Росп, а згодом - поштового вщомства ЗСПР.
Пщ орудою нацюнально-демократичних урядiв сформувалася нацюнальна монетарна система, у склaдi яко! чiльне мiсце посiли марки як атрибут поштового зв'язку, який е складовою державносп кожно! кра!ни св^у.
Список використаноУ л1тератури
1. Вщ гiнця до 1нтернету: нариси з юторп украхнсько! пошти / В. Г Мухш, В. М. Мороз, П. А. Дюков, та ш. тд ред. В. Мухiнa. - Ки!в : Аспект, 2002. - 328 с. ; Vid hintsia do Internetu: narysy z istorii ukrainskoi poshty / V. H Mukhin, V. M. Moroz, P. A. Diukov, ta in. pid red. V. Mukhina. - Kyiv : Aspekt, 2002. - 328 s.
2. Державний aрхiв Дшпропетров^ко! обласп (ДАДнО). Ф. Р-280 - Оп. 1. - Спр. 8, арк. 342.; Derzhavnyy arkhiv Dnipropetrovs'koyi oblasti (DADnO). F. R-280 - Op. 1. -Spr. 8, ark. 342.
3. Центральний державний aрхiв вищих оргaнiв влади упрaвлiння Украши (ЦДАВОВУ Украши). Ф. 554 - Оп. 1. - Спр. 212.; Tsentral'nyy derzhavnyy arkhiv vyshchykh orhaniv vlady upravlinnya Ukrayiny (TSDAVO Ukrayiny). F. 554 - Op. 1. - Spr. 212.
4. ДАДО. - Ф. Ф.-80. - Оп. 1. - Спр. 13.; DADO. - F. F80. - Op. 1. - Spr. 13.
5. Державний apxiB Донецько'1 област (ДАДО). - Ф. Р-128 сч. - Оп. 1. - Спр. 59. -Арк. 17-18.; Derzhavnyy arkhiv Donets'koyi oblasti (DADO). - F. R-128 sch. - Op. 1. -Spr. 59. - Ark. 17-18.
6. Фурман В. Общегосударственные стандартные почтовые марки Украины / В. Фурман. - Киев : Марка Украши, 2003. - 224 с. ; Furman V. Obshchegosudarstvennye standartnye pochtovye marki Ukrainy / V. Furman. - Kiev : Marka Ukraini, 2003. - 224 s.
7. Орехова С. С. Iсторiя розвитку поштового зв'язку у Донецькш обласп XIX-XXI ст. : автореф. дис. ... канд. ют. наук : спец. 07.00.01 / Свплана Свгешвна Орехова; Донецький нащональний ун-т. - Донецьк, 2006. - 21 с. ; Oriekhova S. Ye. Istoriia rozvytku poshtovoho zviazku u Donetskii oblasti XIX-XXI st. : avtoref. dys. ... kand. ist. nauk : spets. 07.00.01 / Svitlana Yevhenivna Oriekhova; Donetskyi natsionalnyi un-t. -Donetsk, 2006. - 21 s.
8. Каталог-справочник отечественных знаков почтовой оплаты. У 2 т. Т. 2. / упоряд. кол-в АсФ СССР - Москва : Филателия СССР, 1991. - 282 с. ; Katalog-spravochnik otechestvennykh znakov pochtovoy oplaty. U 2 t. T. 2. / uporyad. kol-v AsF SSSR - Moskva : Filateliya SSSR, 1991. - 282 s.
9. Гонцарюк I. В. Каталог поштових марок Украши (1918-2003) / I. В. Гонцарюк, Д. В. Рипела. - Чершвщ : Мюто, 2004. - 152 с. ; Hontsariuk I. V. Kataloh poshtovykh marok Ukrainy (1918-2003) / I. V. Hontsariuk, D. V. Rypela. - Chernivtsi : Misto, 2004. -152 s.
10. Справочник коллекционных почтовых материалов Мариупольской тематики, 1837-1998. У 2-х ч. / сост. Л. П. Морозов. - Мариуполь, 1998. - Ч. 1. : 1837-1920 гг. -86 с. ; Spravochnik kollektsionnykh pochtovykh materialov Mariupolskoy tematiki, 18371998. U 2-kh ch. / sost. L. P. Morozov. - Mariupol, 1998. - Ch. 1. : 1837-1920 gg. - 86 s.
11. Ленин В. И. Полное собрание сочинений / В. И. Ленин. - Москва : 1977. -Т. 34. - 590 с. ; Lenin V. I. Polnoe sobranie cochineniy / V. I. Lenin. - Moskva : 1977. - T. 34. - 590 s.
12. Бизина В. Г. Из истории украинской почты / В. Г. Бизина. - Кшв, 2000. - 92 с. ; Bizina V. G. Iz istorii ukrainskoy pochty / V. G. Bizina. - Kyiv, 2000. - 92 s.
13. Декреты Советской власти. Т. 1 - Москва : Госполитиздат, 1957. - 215 с. ; Dekrety Sovetskoy vlasti. T. 1 - Moskva : Gospolitizdat, 1957. - 215 s.
14. Приказы по почтово-телеграфному ведомству. Часть официальная // Почтово-телеграфный журнал. - 1918. - № 5-8. - С. 64 ; Prikazy po pochtovo-telegrafnomu vedomstvu. Chast ofitsialnaya // Pochtovo-telegrafnyy zhurnal. - 1918. - № 5-8. - S. 64
15. Декреты Советской власти. Т. 2 - Москва : Госполитиздат, 1959. - 310 с. ; Dekrety Sovetskoy vlasti. T. 2 - Moskva : Gospolitizdat, 1959. - 310 s ;
16. Приказы по почтово-телеграфному ведомству. Часть официальная // Почтово-телеграфный журнал. - 1918. - № 40-42. - С. 538-543 ; Prikazy po pochtovo-telegrafnomu vedomstvu. Chast ofitsialnaya // Pochtovo-telegrafnyy zhurnal. - 1918. -№ 40-42. - S. 538-543
17. ЦДАВОВУ Украши. - Ф. 1110. - Оп. 1. - Спр. 2.; TSDAVOVU Ukrayiny. - F. 1110. - Op. 1. - Spr. 2.
18. Ленин В. И. Полное собрание починений / В. И. Ленин. - Москва : 1977. -Т. 36. - 645 с. ; Lenin V. I. Polnoe sobranie pochineniy / V. I. Lenin. - Moskva : 1977. - T. 36. - 645 s.
19. Подбельский В. Н. Год борьбы и работы / В. Н. Подбельский // Почтово-телеграфный журнал. -1918. - № 9-12. - С. 5 ; Podbelskiy V. N. God borby i raboty / V. N. Podbelskiy // Pochtovo-telegrafnyy zhurnal. -1918. - № 9-12. - S. 5
20. ДАДО. - Ф. Р-128 сч. - Оп. 1. - Спр. 200.; DADO. - F. R-128 sch. - Op. 1. -Spr. 200.
21. Собрание узаконений и распоряжений Рабочего и Крестьянского правительства, 1917-1918. - Москва, 1918. - 1200 с. ; Sobranie uzakoneniy i rasporyazheniy Rabochego i Krestyanskogo pravitelstva, 1917-1918. - Moskva, 1918. -1200 s.
22. Псурцев Н. Д. Развитие связи в СССР 1917-1967 гг. / Н. Д. Псурцев - Москва, 1967. - С. 479 ; Psurtsev N. D. Razvitie svyazi v SSSR 1917-1967 gg. / N. D. Psurtsev -Moskva, 1967. - S. 479.
23. ДАДО. - Ф. Р-1169 - Оп. 2. - Спр. 104. - Арк. 85.; DADO. - F. R-1169 - Op. 2.
- Spr. 104. - Ark. 85.
24. ДАДнО. - Ф. 11-сч. - Оп. 1229. - Спр. 1098. - Арк. 42.; DADnO. - F. 11-sch. -Op. 1229. - Spr. 1098. - Ark. 42.
25. дадо. - Ф. Ф-96. - Оп. 1. - Спр. 1. - Арк. 22, 29.; Там само. - Ф. Р-128 сч. -Оп. 1. - Спр. 59. - Арк. 12.; DADO. - F. F-96. - Op. 1. - Spr. 1. - Ark. 22, 29.; Tam samo.
- F. R-128 sch. - Op. 1. - Spr. 59. - Ark. 12.
26. ДАДнО. - Ф. 11-сч. - Оп. 1031. - Спр. 1314.; DADnO. - F. 11-sch. - Op. 1031.
- Spr. 1314.
27. ДАДО. - Ф. Р-128 сч. - Оп. 1. - Спр. 155.; DADO. - F. R-128 sch. - Op. 1. -Spr. 155.
28. Там само. - Спр. 203. - Арк. 9-10.; Tam samo. - Spr. 203. - Ark. 9-10.
29. ДАДнО. - Ф. 158. - Оп. 1. - Спр. 11. - Арк. 199-201.; DADnO. - F. 158. - Op. 1.
- Spr. 11. - Ark. 199-201.
Стаття надшшла до редакцп 02.10.2015
S. Orehova
ANNIVERSARY POSTAGE «STAMPS-STEPS» UKRAINIAN NATIONAL REPUBLIC (ESPECIALLY MONETARY POLICY)
The article analyzes the features of activity of Ukrainian mail during the revolutionary events of 1917-1920-ies. The process of formation, development and identifying features of activity as the postal service sector of the economy during the period of the national-democratic governments. At this time, it formed the national monetary system, especially the place in which owned brands - «stamps-steps». Postage stamps are an attribute of postal services and elements of the state, in fact, they are a political and economical documents.
Information potential brands - is the source of studying the economic and political history, material and spiritual culture. Stamps are the carrier of historical information, because in addition to the picture, the image must have a coat of arms, state name, date, nominal figures and other symbols of the state. A comprehensive study of all the elements makes it possible to set the date and place, historical causes and the circumstances of their creation, the social importance of the issuance, the ideology of the country, the level of artistic culture, the development of technologies and methods of publishing postage stamps. To date stamps of the Ukrainian National Republic is an inexhaustible source of research for historians, industry experts postal service and Philatelists of Ukraine and representatives of the World Association for the Development of Philately.
