CC BY
19
Ф1ЛОСОФ1Я
УДК81:1
О. О. Балабан
МОВА I МИСЛЕННЯ: В1Д АРХЕТИПНО1 ДО ЕТН1ЧНО1 СВ1ДОМОСТ1
Стаття презентуе сучасний погляд на одну з стрижневих проблем мовознавства - це питання взаемозалежност1 мови I мислення. Поетапно подано формування ц1ег проблеми в мовознавств1, починаючи з психолог1чного напряму до когнтивног парадигми. В1дзначено формування первинного та вторинного семюзису, тобто в1д архетипного сприйняття до еттчног св1домост1 кожного етносу.
Клю^о^^ слова: психолог1зм, антропоцентризм, архетип, категоризащя, еттчна св1дом1сть.
DOI 10.34079/2226-2849-2019-9-17-5-13
Психолопчний напрям у мовознавста виникае в середиш Х1Х ст. як реакщя на традицшш логщизм та формалiзм, грунтуючись на прагненш дослщити живу мову в п реальному функщонуванш, в процес мовленнево! дiяльностi але не враховуючи фiзiологiчнi та психофiзiологiчнi аспекти. Мова починае трактуватися як феномен психолопчного стану та духовно! дiяльностi людини чи народу, що наявно i представлено фiлософiею В. фон Гумбольдта.
Подальший досвiд побудови лiнгвопсихологiчних концепцш вiдзначений працями А. Шлейхера, Г. Штейталя, В. Вундта, А. Март!, К. Бюлера, Г. Гiйома, Л. С. Виготського, О. О. Потебш та ш.
Розмiрковуючи на предмет мови i мислення, слiд згадати вщомуД досить революцiйну для лшгвютики початку ХХ ст., гiпотезу Сетра - Уорфа про лiнгвiстичну обумовлешсть, яка наголошуе, що мислення людей обумовлено категорiями, що наявнi в 1х мовi.Iснуе жорстка та м'яка версп ще!' гiпотези: мова обумовлюе мислення, i, вiдповiдно лiнгвiстичнi категорп обмежують та визначають когнiтивнi категорп. За м'якою - поряд iз лiнгвiстичними категорiями мислення формуе вплив традицш та деякi види немовно! поведiнки. Ця гiпотеза стала певним фундаментом для побудови когштивно!' теорп в лiнгвiстицi та презентувала навт новi методологiчнi прийоми i техшки дослiдження на матерiалi рiдких та племшних мов.
Актуалiзацiя антропоцентризму як загальнофшософського тренду формуе фундамент для когштивно!' парадигми у серединi ХХ ст. практично в уах галузях гумаштарного знання: фшософп, психологи, юторп, лiнгвiстицi тощо. Антропоцентрична природа мови розглядалась з точки зору теорп номшацл [24], дейксиса та дейксиснихкатегорш [3; 13; 17], мовно! особистосп, 1! нащонально!' специфiки та структури [9], ролi людського фактору в мовi [23; 18], ролi суб'екта тзнання [2], лшгвокреативно!' дiяльностi людини [11; 8] тощо. Поняття антропоцентризму передумовлюе, що людина не вщтворюе мовнi значення i форми у готовому вигляд^ а формуе смисли i обирае засоби 1х реалiзацii знову в кожному конкретному акт мовленневого спiлкування.
Обгрунтовуючи думку про те, що мовш вирази набувають конкретного значення та смислу тшьки в межах певно! концептуально! системи, тобто е результатом штерпретуючо! дiяльностi людини, М. М. Болдирев вважае, що проблема функцш мови
набагато ш^ше нiж ri двi бaзовi функцп (пiзнaвaльнa (когштивна) та комyнiкaтивнa). Мова, за його тpaктyвaнням, виконye ще й iнтеpпpетaцiйнy фyнкцiю, що i обyмовлюe необxiднiсть вивчення ïï специфiки та зв'язюв iз основними пiзнaвaльними пpоцесaми. Вчений пiдтвеpджye виконання мовою тpьоx функцш тим, що iснyють тpи бaзовi системи мовно'1 концептyaлiзaцiï та кaтегоpизaцiï свiтy: лексична, гpaмaтичнa та модусна або iнтеpпpетaцiйнa. Лексичнi кaтегоpiï pепpезентyють наше знання пpо свiт як такий (когнiтивно-pепpезентaтивнa фyнкцiя). Гpaмaтичнi кaтегоpiï визначають те, як це знання сxемaтизyeться вiдповiдно з пpaвилaми i ^инципами веpбaльноï комушкацп (комyнiкaтивнa функщя). Mодyснi кaтегоpiï пеpедaють засоби iнтеpпpетaцiï цього знання окpемими носiями мови ^щ^^ета^йна фyнкцiя) [1, с. 6]. Ц певнi системи пеpедaють, з одного боку, специфiчнiсть пiзнaвaльниx ^оцеав концептyaлiзaцiï (осмислення i зaкpiплення pезyльтaтiв пiзнaння y виглядi одиниць знання - концешгв) i кaтегоpизaцiï (вщнесення ïx до певниx pyбpик досвщу - кaтегоpiям) для кожно'1 людини, з iншого боку, ïx загальш зaкономipностi.
Таким чином, aнтpопоцентpичнa ^^ода мови знaxодить свiй пpояв y ïï iнтеpпpетyючоï функцп i зaсобax ïï pеaлiзaцiï за посеpедництвом о^емо'х' системи мовно'1' кaтегоpизaцi'ï, тобто в системi модyсниx або iнтеpпpетyючиx кaтегоpiй, а також y iнтеpпpетyючомy потенцiaлi лексичниx i гpaмaтичниx кaтегоpiй.
Зпдно з M. М. Болдиpeвим, поняття iнтеpпpетaцiï мае шиpоке та вузьке тpaктyвaння. Шиpоке тpaктyвaння мае на yвaзi будь-яку мисленневу опеpaцiю, що с^ямована на отpимaння нового, втоpинного знання колективного або iндивiдyaльного piвня. А вузьке pозyмiння iнтеpпpетaцiï - це, нaсaмпеpед, пiзнaвaльнa aктивнiсть пеpевaжно окpемого iндивiдy, що pозкpивae в сво!^ pезyльтaтax його суб'ективне pозyмiння об'екта iнтеpпpетaцiï [1, с. 7]. Сутнють мовноï iнтеpпpетaцiï як пiзнaвaльноï aктивностi xapaктеpизyeться, по-пеpше, тим, що сп^аеться на типiзовaнi сxеми знання: фpейми, скpипти (сценapiï), когнiтивнi стpyктypи та моделi тощо i тому безпосеpедньо пов'язана з пiзнaнням (когшщею), а по-дpyге, також залежить вщ iндивiдyaльноï концептyaльноï системи людини, тобто суб'ективна.
Вiдповiдно, на думку вченого, мовна iнтеpпpетaцiя може пpоявлятися та pеaлiзовyвaтися в тpьоx головниx фyнкцiяx: селекци, класифшацп та оцiнки. Функщя селекцИ' мае свш пpояв y мовниx познaченняx вiдповiдниx концептiв, що пpедстaвляe собою частину фiзичного тзнання свiтy. Класифтацтна функщя пов'язана з класифшащею об'eктiв i фоpмyвaнням aбстpaктниx понять та найменувань для класифшацш, що yтвоpюються: жива пpиpодa, об'ект ^^оди, apтефaкт, полiтичнa подiя, економiчне явище. Фyнкцiя оцiнки забезпечуе особливий, ^итаманний тiльки людинi, стиль мовноï iнтеpпpетaцiï знання - оцiннy iнтеpпpетaцiю [1, с. 8]. У тдсумку, M. M. Болдиpeв зауважуе, що мовна iнтеpпpетaцiя як когнiтивнa дiяльнiсть: 1) стpyктypовaнa вiдповiдно зi стpyктypою особистостi i видами дiяльностi людини; 2) сп^аеться на iснyючi колективш сxеми знань; 3) оpieнтовaнa на концептуальну систему iндивiдy, тобто шдивщуальна, суб'ективна [1, с. 8]. Щодо pозyмiння такого поняття когнiтивноï лшгвютики як мовна кapтинa свiтy, то вона тpaктyeться як «певна його iнтеpпpетaцiя та iнтеpпpетaцiя знань ^о свiт y свiдомостi людини» [1, с. 8], а iнтеpпpетaцiя св^у i знань пpо свiт - це i е пеpвиннa та втоpиннa мовна iнтеpпpетaцiя свiтy. Результатом пеpвинноï iнтеpпpетaцiï свiтy постають системи так звaноï пpиpодноï кaтегоpизaцiï або кaтегоpизaцiя пpиpодниx об'eктiв, що вщбуваеться безпосеpедньо за участю лексичноï системи мови та системою лексична клаав та кaтегоpiй, що успадковуються мовою. До втоpинноï iнтеpпpетaцiï належать, вже iснyючi в мовi, колективнi знання ^о свiт, пpо кaтегоpiï об'ек^в та подiй. До pезyльтaтy втоpинноï iнтеpпpетaцiï вiдносять новi знання ^о об'екти та поди свiтy, в
тому числi ощнного характеру, що безпосередньо пов'язанi з процесами вторинно'1 концептуалiзащi та категоризацп. Колективнi знання зберiгаються у виглядi концептуальних схем i вираженi концептуально-тематичними областями (див. схему 1).
Суспшьство
Артефакти
Природа
Колективне знання
Концептуально-тематичнi областi
Поди
Явища
Схема 1. Складовi колективного знання
На наш погляд, первинна штерпретащя вмотивована звичайними потребами людини вщ найприм^ившших (фiзiологiчних) до бшьш складних. Так, наприклад, за А. Маслоу щ потреби подiляються на 7 рiвнiв i поданi дослщником у виглядi наступно! пiрамiди (див. схему 2).
На першому рiвнi знаходяться фiзiологiчнi потреби, якi необхщш для функцiонування органiзму. До !х мiнiмального набору входять: харчування, потреба у вод^ сон, сексуальнi потреби для продовження роду. Другий рiвень долучае комфортш умови життя, вщсутнють тригерних факторiв, наприклад, вiйн або катастроф. Третш рiвень любовi передумовлюе необхщшсть сощалiзащi людини та п взаемовiдношення з соцiумом: родина, друз^ колектив тощо. Наступний рiвень задовольняе потребу людини у повазi та бажанш розвиватися далi. Пiзнавальнi потреби подальшого рiвня стимулюють людину постшно одержувати нову iнформацiю та новi факти про оточуючий свiт iз метою застосування в життi. Естетичш потреби знаходяться у верхiв'ях трамщи Маслоу i задовольняють вiдчуття прекрасного, до якого вщносимо: музику, зображальне мистецтво, гармошю природи та ш. До топових потреб вiдноситься i потреба у самореалiзацii та саморозвитку i люди iз досить розвинутим останшм рiвнем вiдчувають потребу в постшному удосконаленнi свое! особистостi.
Вторинна штерпретащя шдивщуальна за своею природою i поеднуе iнтерпретацiю колективних знань i колективних когнiтивних схем в шдивщуальнш концептуальнiй системi певно! людини. Ё ще можна назвати суб'ективною, заснована на мисленневих операцiях аналоги та асоцiацii, виражае стан, почуття, емоцii, оцiнку тощо i представлена переважно модусними категорiями на рiзних рiвнях мови (заперечення, апроксимацiя, експресившсть, тональнiсть, означенiсть/неозначенiсть, евiденцiальнiсть тощо) та рiзнi оцiннi концепти i категорп.
Схема 2. Шрамща потреб Маслоу
Загалом свщомють вважаеться найвищою формою розвитку психiки, притаманна тшьки людинi, що виявляеться в складних формах вiдображення свiту, опосередкована суспшьно-юторичною дiяльнiстю людей.Через свiдомiсть людина здатна тзнати сутнiсть навколишнього свiту, розум^и його та одночасно знати про те, що вона знае або не знае. Якщо стисло пригадати як формувалось сприйняття людиною навколишнього св^у, то iснувало декiлька уявлень давшх людей про Всесвiт. Так, слов'яни зображали Всесв^ у виглядi великого Свiтового Древа, який нагадував розлогий дуб i пов'язував нiжний свiт iз землею та дев'ятьма св^илами. Iндiйцi уявляли собi твсферу, що спираеться на чотири слони, яю стоять на великiй черепаа, що плавае в молочному морi та оповита чорною коброю. Китайщ стверджували, що Земля мае форму плоского прямокутника, над яким тдшмаеться кругле небо, що тдтримуеться колоною, що погнув роздратований дракон. У результат небо нахилилось на захщ, а земля на схiд. Так китайщ пояснювали чому вс рши в !х крш'ш течуть зi сходу на захiд. Для евре'1'в та палестинцiв земля була звичайною рiвнинною площиною де нiжний пояс неба вщокремлював землю вiд небесних вод: сшгу, дощу, граду. Досить незвичайним Всесв^ виглядав у давшх египтян: внизу була Богиня неба, злiва та справа корабель Бога сонця, який вказував шлях по небу вщ сходу до заходу. Японщ взагалi вважали, що тд 1'х землею жив Дракон i що саме вiн викликав част землетруси. Iндiйцi племенi Майя говорили про Всесвгг як про квадрат, небо шби дах, що поко'1'ться на п'яти пiдпорах, а в центрi було зелене первiсне дерево. Вавилонщ уявляли землю як круглий гористий ос^в, що плавае у мор^ на заходi знаходиться Вавилон, а на сходi гори, як не можна переходити. Досить близью у своему уявленш про Всесвгг були давш греки, наполягаючи на тм, що вона мае круглу сферичну форму. Таким чином, щоб закршити сво'1' уявлення, погляди, думки, люди створювали
мiфи, що пiдсилювалися архетипами, своерщними первообразами, якi i збер^ались у ix свiдомостi.
Щодо термшу архетип (вiд гр. агекё - початок i typos - образ) «як nepBiCHoi вpoджeнoi псиxiчнoi структури, вияв родово'1 пам'ятi, iстopичнoгo минулого етносу, людства, 1'хнього колективного позасвщомого, що забезпечуе цiлiснiсть i едшсть людського сприйняття й виявляеться у знакових продуктах культури»[19, с. 40], то вш був уведений швейцарським психологом К. Юнгом [22] на початку ХХ ст. i розглядався як гшотетична наслiдувана психoлoгiчна властивють, що не може сприйматися чуттево й наочно, а у випадку переходу до сфери свщомосп перестае бути рефлексом колективного позасвщомого й архетипом. Головними рисами архетипу вчений вважав мимовшьшсть, автономшсть, генетичну зумовлешсть, незалежнють сфepi пoзасвiдoмoгo. Архетипи е компонентами будь-яких peлiгiй, мiфoлoгiй, легенд i казок усiх часiв i наpoдiв, аpхeтипнi образи пpисутнi також у сновидшнях i pядi екстатичних переживань. Вщносно типологл аpхeтипiв, то К. Юнг подшяе ix на психологгчнг, якщо вони виходять вщ пам'ятi роду (наприклад, архетипи свого духу, води, матepi тощо) i культуpнi, як ствopeнi культурним досвщом людства (наприклад, тpiйцi, життя, смерт!, мадонни тощо) [22]. Додав до ще'1' класифшацп Н. Фрай [21], який вважав, що архетипи можуть бути ще ушверсальним та етнокультурними. Загалом у ХХ ст. стpуктуpалiзм доклав зусиль для того, щоб довести, що без свщоме як сфера стихшного ippацioнальнoгo дoсвiду людини являе собою систему пiдкopeну вщповщним правилам залежностей, яка пiдлягае ращональному аналiзу [19, с. 40]. Звичайно, що первообразнеабо архетипне сприйняття дшсносп зараз залишилось на пiдсвiдoмoму piвнi, oскiльки людство на цей час пройшло той eвoлюцiйний шляхформуванняйого свщомосп вiд архетипного до iнтeлeктуальнoгo мислення i сприйняття дiйснoстi.
Повертаючись саме до мовно'1 складово'1 вiдзначимo, що штегрований та дифepeнцiйoваний пiдxiд до мови передумовлюе враховувати i його нащональну спeцифiку, тобто складну сукупшсть цiлoгo ряду складових, якi визначають свoеpiднiсть окремого етносу. Тpiада «мова - мислення - етнос» iз комплексним пiдxoдoм до нацioнальнoi специфши мови вiдзначeна в працях Н. Д. Арутюновой I. Г. Гердера, В. фон Гумбольдта, В. В. 1ванова, Д. С. Лихачова, В. М. Топорова, Е. Сетра, Б. Рассела, К. ЛевьСтроса та багатьох шших дослщниюв.
У I. Г. Гердера, наприклад, еволюцшний шлях окремо'1 людини проектуеться на людський рщ загалом, а в мiфoлoгii кожного народу закладений особливий споаб бачити природу в залежносп вiд того, знаходить народ у пpиpoдi бшьше добра чи зла, як пщказуе йому клiмат чи те, як вш пояснюе oднi явища шшими. Так, «у самих нeпpивiтниx крашах зeмлi мiфoлoгiя, якими б потворними не були ii риси, - це фшософський дoсвiд людсько'1 души, що мpiе про часи свого дитинства» [6, с. 203-204].
В фон Гумбольдт знаходив у мoвi один iз засoбiв бачення св^у i втiлeнням свoеpiднoстi цiлoгo народу [7, с. 385].
А. Вежбицька вважае, що мова безпосередньо вщображае кoнцeптуалiзацiю св^у, а словниковий склад мови е своерщним ключем до етносоциологи та псиxoлoгii культури [4].
Щодо доробку Д. С. Лихачова, то вш увiв у об^ поняття «концептосфера мови». Це особливе поле, аура мови, що пов'язано з запасом знань, навичок, культурним дoсвiдoм окремо'1 людини та народу в цшому. Концептосфера нацioнальнoi мови тiм багатше, чiм багатiшe культура нацii, вона стввщноситься з усiм iстopичним досвщом наци, ii релшею [14, с. 5-6].
Нащональний образ свiту, на думку Г. Гачева, залеж1ть вщ свoеpiднoстi нацioнальнoi природи, а давнш набip фiлoсoфськиx стиxiй (земля, вода, пов^ря,
вогонь) складае метамову нащонального образу св^у i визначае лшгвокультуролопчш особливостi окремого народу. Для Англп нацiональний образ свiту визначаеться комбшащею повiтря та води, сама краша - як острiв i корабель, яким керуе selfmademan-людина, яка досягла всього сама. В крш'ш досвщу i технiки думка парадоксальна i мова переважно парадоксальна. В Англп не злякають протирiччя, парадоксальнiсть мислення та свщомосп мае свiй прояв у толерантносп та радикалiзмi [5, с. 432-433]. На вщмшу вщ англiйського, американський образ свiту бшьш штучний, оскiльки населення Америки збiрне, а тому, i культура п збiрна. Для Росп нацiональний образ свiту визначаеться сполученням елементiв води та земл^ що призводить до безмежного простору. Шарм, витончешсть, вишукашсть, добiрнiсть французiв вiдображенi не тшьки у мовi але у i нацiональних стравах, наприклад, завдяки м'якому середземноморському ^мату. Украшщ вiдомi свггу своею гостиннiстю та наймелодiйнiшою в свт мовою, i завдячуючи своему геопол^ичному положенню в центрi Свропи територiя краши постiйно завойовувалась.
Таким чином, вважаемо, що етнгчна (нац1ональна)свгдом1сть обумовлюе мислення та т процеси, що вщбуваються при продукуванш, транслюванш та декодуваннi шформацп мовними засобами вщ адресата до адресанта. Базуючись на етносощолопчних працях [10; 16; 20], етнгчну (нацгональну) свгдомгсть розумiемо як сукупшсть уявлень, знань, установок i схильностей, виявлених та засвоених у процеа онтогенезу, накопичених за допомогою життевого досвiду людини й етшчно'1 групи. До складових етшчно'1 (нацiональноi) свiдомостi вiдносимо етногенез, географiчне розташування етносу, природнi умови, в яких мешкае етнос, культурнi традицп та звича'1 етносу, мiграцiйнi та глобалiзацiйнi процеси (див. схему 3).
Схема 3. Складовi eTHi4Hoi свщомосп
Список використано1 л1тератури
1. Болдырев Н. Н. Антропоцентрическая сущность языка в его функциях, единицах и категориях / Н. Н. Болдырев //Вопросы когнитивной лингвистики. - 2015. -№ 1(042). - С. 5-12 ; Boldyrev N. N. Antropotsentricheskaya sushchnost yazyka v ego funktsiyakh, edinitsakh i kategoriyakh / N. N. Boldyrev //Voprosy kognitivnoy lingvistiki. -2015. - № 1(042). - S. 5-12.
2. Болдырев Н. Н. Языковая репрезентащя основних уровней познания / Н. Н. Болдырев, О. В. Магировская // Вопросы когнитивной лингвистики. - 2009. -
№ 2. - С. 7-16 ; Boldyrev N. N. Yazykovaya reprezentatsiya osnovnikh urovney poznaniya / N. N. Boldyrev, O. V. Magirovskaya // Voprosy kognitivnoy lingvistiki. - 2009. - № 2. -S. 7-16.
3. Бюлер К. Теория языка: репрезентативная функция языка : пер. с нем. / К. Бюлер. - Москва : Прогресс, 1993. - 501 с. ; Byuler K. Teoriya yazyka: reprezentativnaya funktsiya yazyka : per. s nem. / K. Byuler. - Moskva : Progress, 1993. -501 s.
4. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / А. Вежбицкая. - Москва : Яз. рус. культуры, 1999. - 780 с. ; Vezhbitskaya A. Semanticheskie universalii i opisanie yazykov / A. Vezhbitskaya. - Moskva : Yaz. rus. kultury, 1999. - 780 s.
5. Гачев Г. Национальные образы мира: Космо-психо-логос / Г. Гачев. - Москва : Прогресс, Культура, 1994. - 512 с. ; Gachev G. Natsionalnye obrazy mira: Kosmo-psikho-logos / G. Gachev. - Moskva : Progress, Kultura, 1994. - 512 s.
6. Гердер И. Г. Идеи к философии истории человечества / И. Г. Гердер. - Москва : Наука, 1977. - 703 с. ; Gerder I. G. Idei k filosofa istorii chelovechestva / I. G. Gerder. -Moskva : Nauka, 1977. - 703 s.
7. Гумбольдт В. фон Язык и философия культуры : пер. с нем. / В. Фон Гумбольдт. - Москва : Прогресс, 1985. - 451 с. ; Gumboldt V. fon Yazyk i filosofiya kultury : per. s nem. / V. Fon Gumboldt. - Moskva : Progress, 1985. - 451 s.
8. Ирисханова О. К. О лингвокреативной деятельности человека: отглагольные имена / О. К. Ирисханова. - Москва : ВТИИ, 2004. - 352 c. ; Iriskhanova O. K. O lingvokreativnoy deyatelnosti cheloveka: otglagolnye imena / O. K. Iriskhanova. - Moskva : VTII, 2004. - 352 c.
9. Караулов Ю. Н. Pyсский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. - Москва Eдиториал УРСС, 2003. - 264 с. ; Karaulov Yu. N. Russkiy yazyk i yazykovaya lichnost / Yu. N. Karaulov. - Moskva Yeditorial URSS, 2003. - 264 s.
10. Кресша I. Украшська нащональна свщомють i сучасш пол^ичш процеси: етнопол^ичний аналiз : моногр. / I. Кресша. - Кшв : Вища школа, 1998. - 390 с. ; Kresina I. Ukrainska natsionalna svidomist i suchasni politychni protsesy: etnopolitychnyi analiz : monohr. / I. Kresina. - Kyiv : Vyshcha shkola, 1998. - 390 s.
11. Кубрякова E. С. Язык и знание: на пути получения знаний о языке : Части речи с когнитивной точки зрения. Pоль языка в познании мира / E. С. Кубрякова. -Москва : Языки славянской культуры, 2004. - 560 с. ; Kubryakova Ye. S. Yazyk i znanie: na puti polucheniya znaniy o yazyke : Chasti rechi s kognitivnoy tochki zreniya. Rol yazyka v poznanii mira / Ye. S. Kubryakova. - Moskva : Yazyki slavyanskoy kultury, 2004. - 560 s.
12. Кубрякова E. С. В поисках сущности языка / E. С. Кубрякова // Вопросы когнитивной лингвистики. - 2009. - № 1. - С. 5-12 ; Kubryakova Ye. S. V poiskakh sushchnosti yazyka / Ye. S. Kubryakova // Voprosy kognitivnoy lingvistiki. - 2009. - № 1. -S. 5-12
13. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику / Дж. Лайонз. - Москва : Прогресс, 1978.- 544 с. ; Layonz Dzh. Vvedenie v teoreticheskuyu lingvistiku / Dzh. Layonz. - Moskva : Progress, 1978.- 544 s.
14. Лихачев Д. С. Концептосфера русского языка / Д. С.Лихачев // Известия PAН. Серия литетатуры и языка. - 1993. - Т. 52, № 1. - С. 3-9 ; Likhachev D. S. Kontseptosfera russkogo yazyka / D. S.Likhachev // Izvestiya RAN. Seriya litetatury i yazyka. - 1993. - T. 52, № 1. - S. 3-9.
15. Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. - Санкт-Петербург : Eвразия, 1999. - 290 с. ; Maslou A. Motivatsiya i lichnost / A. Maslou. - Sankt-Peterburg : Yevraziya, 1999. - 290 s.
16. Надольний I. Ф. Нащональна свщомють - чинник розвитку духовносп украшського суспiльства / I. Ф. Надольний // Науковий вюник Державно'1' академп статистики, облiку та аудиту. - 2003. - №1. - С. 80 - 87 ; Nadolnyi I. F. Natsionalna svidomist - chynnyk rozvytku dukhovnosti ukrainskoho suspilstva / I. F. Nadolnyi // Naukovyi visnyk Derzhavnoi akademii statystyky, obliku ta audytu. - 2003. - №1. - S. 80 - 87.
17. Падучева Е. В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью : (Референциальные аспекты семантики местоимений) / Е. В. Падучева. - Москва : Наука, 1985. - 272 с. ; Paducheva Ye. V. Vyskazyvanie i ego sootnesennost s deystvitelnostyu : (Referentsialnye aspekty semantiki mestoimeniy) / Ye. V. Paducheva. -Moskva : Nauka, 1985. - 272 s.
18. Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира / отв. ред. Б. А. Серебренников. - Москва : Наука, 1988. - 216 с. ; Rol chelovecheskogo faktora v yazyke: yazyk i kartina mira / otv. red. B. A. Serebrennikov. - Moskva : Nauka, 1988. -216 s.
19. Селiванова О. О. Лшгвютична енциклопедiя / О. О. Селiванова. - Полтава : Довкшля-К, 2010. - 844 с. ; Selivanova O. O. Linhvistychna entsyklopediia / O. O. Selivanova. - Poltava : Dovkillia-K, 2010. - 844 s.
20. Ситник П. К. Проблеми формування нащонально'1' самосвщомосп в Укршш : моногр. / П. К. Ситник, А. П. Дербак. - Кшв : Н1СД, 2004. - 226 с. ; Sytnyk P. K. Problemy formuvannia natsionalnoi samosvidomosti v Ukraini : monohr. / P. K. Sytnyk, A. P. Derbak. - Kyiv : NISD, 2004. - 226 s
21. Фрай Н. Архетипний аналiз: теорiя мтв / Н. Фрай; перекл. Л. Онишкевич // Слово. Знак. Дискурс. Антология св^ово'1' л^ературно-критично'1' думки ХХ ст. / за ред. М. Зубрицько'1'. -Львiв : Л^опис, 1996. - С. 109-135 ; Frai N. Arkhetypnyi analiz: teoriia mitiv / N. Frai; perekl. L. Onyshkevych // Slovo. Znak. Dyskurs. Antolohiia svitovoi literaturno-krytychnoi dumky KhKh st. / za red. M. Zubrytskoi. -Lviv : Litopys, 1996. -S. 109-135.
22. Юнг К. Г. Архетип и символ / К. Г. Юнг. - Москва : Ренессанс, 1991 - 304 с. ; Yung K. G. Arkhetip i simvol / K. G. Yung. - Moskva : Renessans, 1991 - 304 s.
23. Язык отражает действительность или выражает ее знаковым способом? // Роль человеческого фактора в языке: язык и картина мира / отв. ред. Б. А. Серебренников. -Москва : Наука, 1988. - С. 70-86 ; Yazyk otrazhaet deystvitelnost ili vyrazhaet ee znakovym sposobom? // Rol chelovecheskogo faktora v yazyke: yazyk i kartina mira / otv. red. B. A. Serebrennikov. - Moskva : Nauka, 1988. - S. 70-86.
24. Языковая номинация (общие вопросы) / отв. ред.: Б. А. Серебренников, А. А. Уфимцева. - Москва : Наука, 1977. - 358 с. ; Yazykovaya nominatsiya (obshchie voprosy) / otv. red.: B. A. Serebrennikov, A. A. Ufimtseva. - Moskva : Nauka, 1977. - 358 s.
Стаття надшшла до редакцп 05.05.2019
O. Balaban
LANGUAGE AND THOUGHT: FROM ARCHITYPE TO ETHNIC
RECOGNITION
The article presents a modern view onto one of the core (principal) problems in linguistics. That is the question of interdependence of language and thought. There given the formation of this problem in linguistics step by step, starting with psychological approach to cognitive paradigm. There marked the formation of the primary and secondary semiosis. That
ISSN 2518-1343 (Online), ISSN 2226-2849 (Print) BICHHK MAPIYnOntCLKOrO ^EP^ABHOrO YHIBEPCHTETY CEPLS: OLTOCOOM, KYHLTYPOnOn^, CO^OHOrLS, 2019, BHH. 17
is from architype perception to ethnic recognition of each nation.
Psychological trend in linguistics appears in the middle of the XIX century as a reaction onto the tragiclogicismand formalism basing onto the desire to investigate living language in its real functioning, in the process of speaking activity without consideration physiological and psychophysiological aspects. Language starts to be interpreted as a phenomenon of psychological state and spiritual activity of a person or people, that is vividly presented in V. fonGumboldt's works.
Further experience of the structuring of linguo-psychological conceptions is marked with A. Shleiher, G. Shteintal, V. Vundt, A. Marti, K. Buler, G. Giom, L.S. Vigotskiy, O.O. Potebnya etc.
Actualization of anthropocentrism as a general philosophical trend forms the basis for cognitive paradigm in the middle of the XX century practically in all spheres of humanities: philosophy, psychology, history, linguistics etc. Anthropocentric nature of language finds its reflection in its interpretative function and ways of its realization by means of its separate system of linguistic categorization, that is in the system of modus or interpreting categories, as well as in the interpreting potential of lexical and grammatical categories.
Integrating and differential approach to the language needs to take into consideration its national specificity. That is complicated unity of many constituents which mark peculiarities of a certain nation. The Triade "language - thought - nation" with complex approach to national specificity is reflected in the works by N. Arutunova, I. Gerder, V. fonGumboldt, V. Ivanov, D. Lihachev, V. Toporov, E. Sepir, B. Rassel, K. Levi-Stross etc.
National recognition is understood as a unity of notions, knowledge, attitudes, inclinations that are mastered in the process of ontogenesis, that are accumulated with the help of life experience of a person and ethnic group. The components of the ethnic (national) recognition are ethnogenesis, geographical location of the nation (ethnos), natural conditions in which nation lives, cultural traditions and customs of the nation, migration and globalization processes.
Key words: psychologism, antropocentrism, architype, categorization, ethnic recognition.
