CC BY
69
УДК 329:352.07:364.467
Козаков Володимир Миколайович,
доктор наук з державного управлтня, професор, професор кафедри державноï полтики та суспльногорозвитку, Национальна академ1я державного управлтня при Президентов1 Украти. Козаков Владимир Николаевич, доктор наук государственного управления, профессор, профессор кафедры государственной политики и общественного развития, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. Volodymyr Nikolaevich Коzakov, Doctor of Sciences in public administration, Professor, Professor of the Department of state policy and social development, National Academy of Public Administration under the President of Ukraine.
Рашковська Ольга Володимирiвна,
асшрант кафедри державноï полтики та сусшльного розвитку, Нащональна академия державного управлтня при Президен-товi Украти.
Рашковская Ольга Владимировна,
аспирант кафедры государственной политики и общественного развития, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. Olga Volodymyrivna Rashkovska, aspirant of the Department of state policy and social development, National Academy of Public Administration under the President of Ukraine.
АНАЛ1З МОДЕЛЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОТ КОМУН1КАЦЙ В КРАЖАХ ЗАХ1ДНО1 8ВРОПИ (АРХЕТИПНИЙ П1ДХ1Д)
Анотащя. У статт проаналiзовано вплив архетипних особливостей моделей громадянських комушкацш на формування та становлення публiчного управлтня та громадянського сустльства в крашах розвинуто!' демократа
та впровадження досввду для Украши. Особливу увагу автор придiлив фор-муванню моделей функцiонування громадянських комунiкацiй, як у тому чи iншому виглядi поширилися по свiту, а саме англосаксонському, конти-нентально-европейському та скандинавському типам. Не останню роль у формуванш цих моделей вiдiграли нащональш традицiï та архетипнi осо-бливосл, якi сформувалися протягом певного вторичного часу.
Ключовi слова: архетипи, комушкащя, громадянська комунiкацiя, пу-блiчне управлшня, громадськi органiзацiï, громадянське суспiльство, моделi громадянських комунiкацiй.
АНАЛИЗ МОДЕЛЕЙ ОБЩЕСТВЕННОЙ КОММУНИКАЦИИ В СТРАНАХ ЗАПАДНОЙ ЕВРОПЫ (АРХЕТИПИЧЕСКИЙ ПОДХОД)
Аннотация. В статье проанализировано влияние архетипических особенностей моделей гражданских коммуникаций на формирование и становление публичного управления и гражданского общества в странах развитой демократии и внедрение опыта для Украины. Особое внимание автор уделил формированию моделей функционирования гражданских коммуникаций, которые в том или ином виде распространились по всему миру, а именно англосаксонском, континентально-европейском и скандинавском типам. Не последнюю роль в формировании этих моделей сыграли национальные традиции и архетипические особенности, которые сформировались в течение определенного исторического времени.
Ключевые слова: архетипы, коммуникация, гражданская коммуникация, публичное управление, общественные организации, гражданское общество, модели гражданских коммуникаций.
ANALYSIS MODELS OF CIVIC COMMUNICATION IN WESTERN EUROPE ( THE ARCHETYPAL APPROACH)
Abstract. The article analyzes the impact archetypal features models of civic communication on the formation and establishment of public administration and civil society in developed democracies, and implementation expertise to Ukraine Special attention is paid to the formation of models of functioning civil communications, which in one form or another spread around the world , such as AngloSaxon, continental European and Nordic types. Not the last role in the formation of these models played the national traditions and archetypal features that were formed over a historical time.
Keywords: archetypes, communication, civil communication, public administration, NGOs, civil society, civic communications model.
Постановка проблеми. Страте-пчний вибiр Украши на европейську штеграцш передбачае досягнення
цившзацшно!' моделi сусшльно-го життя та публiчного управлшня. Украша потребуе налагодження
бшьш ефективних механiзмiв функ-цiонування зворотних зв'язюв мiж державним та недержавними секторами в 1х стввщношенш з процеса-ми самооргашзацп та самоврядуван-ня на рiвнi сусшльства та соцiальних груп. Суть ще! моделi досить проста: ринковi вщносини в економiцi, права людини як альфа й омега у громад-ському жита, повага до Закону, що захищае права людини, публiчнiсть та iнформацiйна вiдкритiсть влади, дшсно шдзвлно1 народу, який 11 обирае. В iнших термiнах ця модель описуеться поняттям "громадянське сусшльство".
Розвиток i функцiонування роз-винених держав i нагромаджений ними юторичний та полiтичний досвiд (усшшного та проблемного розвит-ку) е пею базою, яка допомагае пере-вiряти iснуючi теоретичнi концепти, виробляти на пiдставi практичного аналiзу архетипш залежностi, ви-дiляти тенденци та формулювати теори, шукати варiанти розв'язання актуальних полггичних ситуацiй то-що. Саме тому ми пропонуемо новий погляд в юторичнш перспективi на становлення громадянсько! комуш-каци в крашах Захвдно1 бвропи.
Аналiз останнiх дослщжень i публiкацiй. Як свiдчить аналiз дже-рельно1 бази зазначено1 проблеми, важливий доробок в обгрунтуван-ня поняття "громадянське сусшльство", комушкацш з громадсьюстю знайшли свое вщображення в роботах таких учених, як В. Бакуменко, В. Бебик, О. Валевський, Р. Войтович, В. Голубь, Л. Гонюкова, Н. Гу-дима, В. Гурковський, И. Дзялошин-ський, О. Дмитренко, Н. Дшпренко, Ю. Ковбасюк, А. Колодий, Г. Почеп-
цов, О. Пухкал, Я. Радиш, П. Ситник, С. Телешун, В. Тертичка, 6. Рома-ненко та iн.
Останнiм часом в науковому се-редовищi актуальними стали питан-ня щодо здшснення аналiзу влади i сучасно1 демократа, сощокультур-ного пiдГрунтя людського потенщ-ал, у контекстi архетипiки сощуму, громадянського потенцiалу, над яки-ми грунтовно працюють Е. Афонiн, Т. Бельська, Т. Плахтш, В. Ребкало О. Сушш, О. Тертичний та ш. Водно-час великий пласт впровадження в публiчне управлiння дослвджень, якi б базувалися на вивченш та розкрит-тi архетипних особливостей форму-вання громадянського суспiльства та взаемодп його з органами державно1 влади, ще не були всебiчно проана-лiзованi. Ефективна реалiзацiя та впровадження в публiчну полiтику щей громадянського сусшльства, багато в чому буде усшшною вщ ви-вчення та аналiзу досвiду розвитку громадянських комушкацш в розви-нених крашах Заходу.
Формування щлей статтi. Метою стата е аналiз сучасних моделей гро-мадянсько1 комушкаци в крашах Заходу, на основi архетипного тдходу та досвiду для Украши.
Для досягнення мети, автори ви-значили основне завдання, а саме: розкрити вплив архетипних осо-бливостей моделей громадянських комунiкацiй на формування та становлення публiчного управлiння та громадянського сусшльства в крашах з розвиненою демокрапею та впровадження досввду для Украши.
Виклад основного матерiалу. У бiльшостi краш Захвдно1 бвропи за останнi двiстi рокiв, загальною
тенденщею у взаеминах держави iз структурами громадянського су-спiльства е прагнення надати демо-кратичним тенденцiям оргашзаци громадського життя новий iмпульс до розвитку. Вказана ситуащя стала можливо1 у межах iснуючого в крашах 6С громадського договору, завдяки якому усуваються пере-шкоди для визнання, як рiвноправ-них суб'екпв соцiальних взаемодiй, будь-яких структур громадянського суспiльства. I порiвняно благополучна ситуацiя в европейських крашах багато в чому пояснюеться тим, що тут вдалося розв'язати централь-ну проблему мiжгруповоl взаемодп, а саме проблему лептимаци, оскшь-ки бiльшiсть учасниюв громадського договору не ставлять шд сумнiв юридичну i моральну виправдашсть, iсторичний та архетиповий досвщ, тобто легiтимнiсть сталого полггич-ного i соцiального порядку.
Протягом юторично1 еволюци суспiльство виробило численнi, зо-крема — державно-управлiнськi, механiзми сприяння формуванню у громадянина вiдчуття обов'язку перед сустльством — державою, на-цiею, крашою. Однак у будь-якому випадку нав^ь найкращий механiзм сусшльного впливу спрямовуеть-ся на самосвщомють iндивiда, його власну духовно-цiннiсну систему св^осприйняття, нацiональнi тради-ци та архетиповi особливостi.
Архетипи, залежно вщ суб'екта, якi виступають носiем самосввдомо-стi, можуть бути iндивiдуальними (особистюними) або колективними (самосвiдомiсть певно! групи людей, об'ективно чи свщомо об'еднаних у якусь стльноту: сiм'ю, рщ, верству,
клас, професiйну групу, конфесш, партiю, нацiю тощо). Отже, можна говорити про наявшсть рiзних форм архетипних особливостей (шдив^ дуальна i колективна) i рiзних 11 ви-дiв: особистiсна, родова, професiйна, класова, конфесшна, етнiчна, нацiо-нальна, загальнолюдська тощо.
Людина може бути водночас ноаем практично вах видiв са-мосвiдомостi. Бiльше того, основу духовного життя сусшльства складае досввд, який передаеться ввд минулих поколiнь наступним i е сукупшстю архетипiв. Архетипи проектуючись на зовнiшнiй свiт визначають своерщшсть культури. Формування самосвiдомостi особи-стост вiдбуваеться саме внаслiдок штеграцп низки 11 самовизначень у рiзних зрiзах i сферах оточуючо! реальности життевого простору, тобто як узагальнений результат архетипу шдиввдуально1, сощально!, профе-сшно1, пол^ично1, конфесшно1, на-щонально1 тощо самовдентифжацп. Для цшсного уявлення про самого себе шдиввд мае усвiдомити свое ставлення до якомога бшьшого числа наявних у сусшльст цiнностей та вщносин. Залежно вiд обставин та потреб один тип самовдентифша-цп поступаеться мюцем iншому або спiвiснуе з ним. Решта до певного часу залишаеться у тiнi, не вдаграе проввдно1 чи навiть пом^но1 ролi в життедiяльностi. Серед численних самовизначень людини чiльне мю-це посвдае нацiональна самовденти-фiкацiя, що у розвиненому виглядi постае архетипною нащональною самосвiдомiстю. Це зумовлено тим, що нащя для сучасно1 людини ли-шаеться найбiльш життево важли-
вою, фундаментальною юторичною стльшстю.
Однак шзнавальна функцiя на-щонально! самосвiдомостi не е са-модостатньою. Знання, що несе нащональна самосвiдомiсть, шдпо-рядкованi метi формування щншс-но! орiентацil члена нащонально! спiльноти. Усе, що дiзнаеться шди-вiд про свою нащю, спрямовуеться на формування певно! життево! по-зици, яка базувалась би на загально-нащональних архетипах, святинях i цiнностях. Ц останнi подiляються на емоцiйнi i рацiональнi. До пер-шо! групи належать таю архетипи як почуття, любов до рвдного краю, патрютизм, служшня нацiональним iнтересам, громадянський обов'я-зок, нацiональна гiднiсть, шанобливе ставлення до юторичного минулого, повага до нащонально! символiки та святинь тощо. Цi емоцiйно-цiннiснi елементи архетипiв нащонально! са-мосвiдомостi практично не шдляга-ють рацiональному поясненню.
До ращонально-щншсних еле-ментiв архетипу нащонально! само-свiдомостi належать, передусiм, такi сприйнят й вiдображенi нею об'ек-тивш реали, як свобода, незалеж-шсть, iсторична мiсiя нацП у свгговш спiльнотi, самобутнiсть нацiональ-но! юторп та культури, внесок нацil у загальноцившзацшний поступ люд-ства тощо.
Кожен шдивщ у процесi соцiалi-зацil серед маси рiзноманiтних знань про сустльне середовище, в якому вiн живе, з необхщшстю пiзнае свою нащональну належнiсть та нацiо-нальнi особливосп, iсторiю свого народу, його фольклор, звича!, традицil, норми поведшки, а також економiч-
ний, полличний, духовний, геополi-тичний статус свое! наци, И прихо-ванi резерви i можливостi, iдеали та настанови, якими вш керуеться, чи хопв би керуватися за певних умов, вступаючи в колективш вiдносини.
Особлива роль серед механiзмiв формування нащонально! самосвiдо-мостi належить архетипам юторич-но! пам'ятi. Вона не лише фшсуе ве-личезну кiлькiсть подш, а й синтезуе, сплiтае !х у едине цiлiсне мереживо нащонально! iсторil, де кожен факт, подiя займае свою цiннiсну нiшу. Вщбуваеться своерiдне сортування надбаного досвiду на позитивний, що належить засвоювати i примно-жувати, i негативний, який слугуе застереженням. Архетипи iсторичноl пам'яп виступають не нiмим свiдком минулого, а живим збудником люд-сько! волi й водночас дороговказом, орiентиром доцiльноl активностi. Нiмецький мислитель К. Ясперс був повшстю правий, стверджуючи, що "минуле не завершене: воно продов-жуе жити... Воно не лежить перед нами як залишки того, що було. У ми-нулому криеться бшьше, шж добуто з нього до цього часу..." [1, с. 266].
Стихшна колективна поведшка стае соцiальною, коли вона починае регулюватися особливими формами сощального контролю: традищями, звичаями, моральними нормами й законами, якi в остаточному шдсум-ку, i е продуктом комушкацп. Кому-нiкацiя, таким чином, це процес, що соцiалiзуе, iнтегруе та уможливлюе узгоджеш дil суспiльства як такого, що, безперечно, повною мiрою сприяе реалiзацil основних полгти-ко-управлiнських функцiй держави [2, с. 32].
Нерозвинешсть громадянсько1 комушкаци е однiею з важливих причин низького рiвня адаптацп по-л^ично1 системи в щлому та системи державного управлiння зокрема, до сучасних реалш та проблем сусшль-ного життя, що призводить до втра-ти належного рiвня !х И пiдтримки в сусшльст, поглиблення !х супереч-ностi. Зокрема, в бшьшосп випад-кiв дiяльнiсть майже всiх учасникiв масово1 та громадсько1 комушкаци не завжди узгоджуеться з поняттям "загальнолюдських цшностей". До загальнолюдських можна вщнести тiльки т цiнностi, якi випливають iз розумшня необхiдностi суспiльства як цшсно1 системи, що прагне са-мозбереження та розвитку. Такими на сьогодш справедливо називають, наприклад, щнносп миру та безпе-ки, родиннi та еколопчш цiнностi, нацiональнi традицп та архетиповi особливостi, руйнування яких може поставити сусшльство перед загро-зою загибель
Недаремно, свiтова практика свiдчить про величезну розматсть органiзацiйних i економiчних рiшень у комунiкативнiй взаемодп грома-дянського суспiльства та органiв державного управлшня. Не остан-ню роль в ще1 взаемодil вiдiграють i нацiональнi традицil та архетипнi особливостi, якi сформувалися про-тягом певного юторичного часу.
Тому в бврош були сформованi три основнi моделi функцiонування громадянських комунiкацiй (тре-тього сектору), яи у тому чи шшо-му виглядi поширилися свггом. Це англосаксонський, або так званий лiберальний тип громадських фор-мувань (Великобританiя, Швейца-
рiя), модель континентально-евро-пейського типу (Австрiя, Бельпя, Iталiя, Нiмеччина, Францiя), скан-динавський тип (Дашя, Фiнляндiя, Нiдерланди, Норвепя, Швецiя) [3].
Вiдповiдно до першо1 моделi громадськi органiзацil виконують незалежну вщ державних та комер-цшних структур виробничу й кому-шкативну функцil щодо здiйснення велико1 частки сощально1 роботи. Вона повнiстю побудована на громадських засадах, осюльки симво-лiчна роль добровiльностi склалася там вторично.
Така модель, насамперед, обумов-лена пануючою щеолопею iндивi-дуалiзму. Фiлософiя iндивiдуалiзму, що втшюеться в концепцП "природ-них, невщ'емних" прав i свобод, стала основою як економiчних (приватна власшсть), так i пол^ичних (контрактна держава) iнститутiв захiдноевропейського сусшльства. Вважаеться, що необмежене воло-дiння власнiстю i лiбералiзм шдпри-емництва сприяють накопиченню багатства i заохочують до приватно1 iнiцiативи. Тобто, мова йде про ор-ганiчне поеднання архетипiв шдив^ дуалiзму зi здатнiстю допомагати ш-шим: почасти з милосердя, але також i з розрахунку: адже тому, хто допо-магае, колись також може знадоби-тися допомога шших людей i вони йому ввдплатять взаемнiстю. Як на-слiдок, збертаючи автономнiсть, люди схильнi кооперуватися з шшими для вирiшення сшльних справ.
За таких умов роль держави по-лягае в забезпеченнi, насамперед, свободи шдприемництва. Щодо ну-жденних ойб держава, виходячи з того, що люди мають самi захищати
власш штереси, дбати про власну ко-ристь, реалiзуе принцип невтручан-ня i обмежуеться виконанням кшь-кох загальнообов'язкових функцiй. Тому формування зазначено! моделi вiдповiдно до соцiально-культурних традицш та архетипних особливос-тей цих кра!н вiдбуваеться у формi зростання широко! мережi рiзно! за масштабами оргашзовано! фшантро-пi!. Вiдомо, що в розвинених кра!нах 88 % бюджету громадських оргаш-зацiй становлять вклади приватних ойб, 7 % - корпорацш i лише 5 % - iз рiзних фондiв [4, с. 30].
Серед кра!н, де поширена корпоративна модель (континентально-европейська) громадськi оргашза-ци вiдрiзняються своею потужшс-тю, чисельшстю членiв, здебiльшого тривалою iсторiею розвитку, нала-годженою органiзацiйною структурою та згуртовашстю навколо сво!х щеолопчних чи релiгiйних, але часом i полiтичних чи профспiлкових уподобань (Нiмеччина, Австрiя, Бельгiя, Нiдерланди).
Ключовими цшшсними детер-мiнантами нiмецького народу е порядок, пунктуальшсть, дисциплша, точнiсть, стараннiсть. Саме !х можна вважати такими, що визначають ш-мецький споаб життя та виокрем-люють цей етнос з-помiж шших. Цi та iншi риси ментальност нiмець-кого народу формувались протягом столiть пiд впливом сощальних, ю-торичних, географiчних факторiв. Тому не секрет, що корпоративна модель сформувалася на основi архетипу поваги до держави, бо про-тягом певного юторичного перiоду саме держава та влада формували у шмщв всi тi риси та архетиповi
особливостi про якi ми сказали на початку. Тому, здебшьшого громад-ськi органiзацi! е квазiдержавними: вони шдпадають пiд публiчне право та фшансуються переважно державою чи органами сощального забез-печення вщповщно до принципу субсидiарностi. Сектор громадських оргашзацш перебувае в полiтично-му середовишд, що характеризуеться двопартiйнiстю, сильними традищя-ми децентралiзацi!, потужним грома-дянським суспiльством. Така модель обумовлена пею роллю держави, яку вона вдаграе у цих кра!нах. Реа-лiзацiя великих соцiально-економiч-них проекпв вимагае спiвпрацi та громадянських комушкацш держави з великими громадськими об'еднан-нями. Таке неокорпоративне партнерство громадських асощацш з дер-жавними структурами ввдповщно до давнiх традицш дае змогу !м займати прившейоване становище у сферi надання сощальних послуг [3].
Наприклад у Бельгп, дiяльнiсть неурядових органiзацiй (НУО) здшс-нюеться як на мiкро-, так i на макро-рiвнi. Метою НУО на макрорiвнi е сприяння формуванню правово! держави, лобшвання iнтересiв суспiль-ства та окремих громадян, шформу-вання громадян для забезпечення !х виваженого поличного вибору, забезпечення прозоростi та зв^носп державних структур, монiторинг ви-конання мiжнародних конвенцiй та вимог власного законодавства тощо; економiчно! полiтики: шформування громадськостi з рiзноманiтних пи-тань у сферi виробництва, змiцнен-ня оргашзацш, яю захищають права роб^ниюв, споживачiв та iн.; мiжна-родного порядку: рiвноправнi торго-
вельш вщносини, складання угод iз захисту навколишнього середовища, прав людини тощо.
Тобто завдання НУО на макро-рiвнi спрямованi на розвиток гро-мадянського сусшльства: змiцнення матерiально-ресурсноl основи гро-мадянського суспiльства; змщнен-ня мюцевих органiзацiй, створення iнститутiв, якi представляють i вщ-стоюють iнтереси НУО; формування щеолопчно1 основи громадянського сусшльства (виховання почуття вщ-повiдальностi за виршення сусшль-них проблем, розумшня мiсця в про-цесах, що ввдбуваються в суспiльствi та держав^.
Функци НУО, якi здiйснюються на мюцевому (мiкро) рiвнi, поляга-ють: у виконанш конкретних завдань на основi економiчного та ефектив-ного використання наявних ресурйв; у мобшзаци i пiдтримцi ресурсiв, не-обхщних для забезпечення дiяльно-стi; у посередництвi в конфлiктних ситуацiях; у захисп iнтересiв членiв оргашзаци; у забезпеченш зв'язкiв з групами з аналопчними iнтересами; у впровадженнi макрорiвневоl пол^ тики в практичнi ди.
Зазначенi функци можуть вико-нувати тi неурядовi оргашзаци, що надають вс необхiднi гаранти, що субсиди, наданi державою, будуть використанi належним та ефектив-ним чином. Зокрема, неурядова ор-гашзащя повинна бути заснованою вщповщно до закону вщ 27 червня 1921 р. щодо некомерцшних органi-зацiй або бути неприбутковою ко-мерцiйною компанiею вщповщно до закону вiд 13 кв^тня 1995 р.; основна мета И дiяльностi мае бути спрямо-вана на сшвроб^ництво та розвиток;
мае шдтвердження про трьохрiчний досвiд роботи в межах сшвроб^ни-цтва для розвитку; мае плановий пiдхiд та багаторiчну програму що включае фшансовий план; е неза-лежною; мае в керiвництвi бiльшiсть осiб, яю е громадянами Бельгil та прозорий бухгалтерський облш. За таких обставин, роль, яку вщграе громадянське сусшльство, включа-ючи неурядовi органiзацil та медiа, е надзвичайно важливою для належ-ного функцiонування демократичного сусшльства в Бельги, а також захисту прав людини. Контролюючи державну дiяльнiсть, громадянське сусшльство дiе як необхщний контрбаланс державнш владi [5].
У кра1нах, де впроваджуеться скандинавська модель на противагу вдеологи iндивiдуалiзму, значно роз-ширюеться роль держави, вона бере участь у стимулюванш економiчно-го зростання, забезпечуе програми соцiального захисту та сощальш iн-вестицiйнi проекти. За участю дер-жави створюються численш фонди, фiнансування яких передбачаеться в бюджетних статтях. Реалiзацiя зазначених проекпв здiйснюеться у тiснiй сшвпращ з деякими великими громадськими об'еднаннями. Щоб уникнути гострих конфлшпв, знайти ефективнi шляхи розв'язан-ня проблем соцiального захисту людей та для забезпечення сшвпращ у цих питаннях державних оргашв, громадських асощацш, комерцш-них структур у зазначених крашах створюються спещальш ради як на загальнодержавному, так i на регiо-нальному та галузевому рiвнях, з шдключенням до них безпосередньо працiвникiв шдприемств. Цi ради
визначають сусшльно корисш гро-мадськi оргашзаци i розподiляють мiж ними передбачеш кошти.
Створення дано! концепцi! було обумовлене великим впливом сощ-ал-демократичного руху, зокрема у Швеци. Згiдно з концепцiею сощ-ал-демокрапв, перехiд до нового су-сшльства, яке вони називали "третiм шляхом", можливий через усустль-нення саме сфери розподшу i спожи-вання послуг, а не засобiв виробни-цтва. Починаючи з 30-х рр. минулого столтя, соцiал-демократи "посту-пово запроваджували таи елементи сощального захисту, як гарантоваш державою мiнiмуми сощального за-безпечення, оплата за результатами пращ, боротьба з безробгттям, захист вiд основних видiв сощальних ризи-кiв тощо" [4, с. 115-117]. Сощал-де-мократи домiнували у полчищ пiсля 1932 року, шдтримуючи лiберальнi тенденцГ! 20-х рокiв щодо приеднан-ня до економiчно! штервенци шляхом утворення "держави загального добробуту". Полiтика превалювання iнтересiв переачно! людини — жителя кра!ни, вироблена за багатовшо-ву юторш Швецi!, (були й кривавi мiжусобицi й вiйни i масовий вщтш шведiв у пошуках кращого), принесла пдш плоди. Все це сформувало архитипи надзвичайно глибоко! по-шани до постап, власну пдшсть, по-чуття помiркованостi, законослух-нянiсть i т. iн.
Ниш дiяльнiсть громадянського суспiльства у Швецп розглядаеться як сукупнiсть iнiцiатив об'еднань громадян на добровшьнш основi — асощацш, фондiв, кооперативiв та шших органiзацiй, спрямованих на покращання рiзних аспектiв життя
суспiльства в щлому та реалiзацiю iнтересiв окремих груп i громадян у спiвробiтництвi з державою та бiзнесом. Основними сферами щ-е! дiяльностi е сощальна економiка, некомерцiйний сектор, неурядовi та неприбутковi органiзацi!.
Громадська активнiсть у Шве-цi! е також необхвдною умовою для успiшно! роботи державних та бiз-несових структур, функцюнування економiки та соцiальних iнститутiв. Зараз у кра!ш налiчуеться близько 200 тисяч громадських об'еднань, в робоп яких беруть участь 48 вщ-соткiв громадян. Кiлька роив тому почалася дискуйя щодо потреби в укладенш формально! угоди мiж урядом та громадянським суспiль-ством. Першим кроком у цьому напрямi стала угода, пiдписана у 2008 р. урядом, опозищею i гро-мадськими органiзацiями, а також Шведською асоцiацiею органiв мiс-цевого та регюнального самовря-дування. Крiм того, була створена тристороння координуюча група з представнийв уряду, оргашв мiсце-вого самоврядування та оргашзацш громадянського суспiльства з метою стимулювання укладення подiбних угод на мюцевому рiвнi.
Прикладом успiшно! спiвпрацi уряду та представниив громадськос-тi може служити дiяльнiсть створено! у листопадi 2011 року Комiсi! щодо майбутнього Швеци на чолi з прем'ер-мшктром. До !! складу вхо-дять лiдери партiй урядово! коал^ цi! та 9 авторитетних представниив сусшльства з рiзних сощальних прошарив та професiйних галузей. Комгая покликана визначити та проаналiзувати майбутш виклики
для сустльства у перюд до 2020 та 2050 роюв. Комiсiя, ^м регулярних зустрiчей на рiзнi теми, проводить семтари та публiчнi зiбрання з метою створення можливостей для активного дiалогу в ходi обговорення суспiльних проблем, висловлення пропозицш у найширшому дiапазо-ш. Кожен громадянин може надюла-ти сво! пропозици на веб-сайт цього органу, взяти участь у дискуси [5].
Позитивний досвiд впровадження громадянсько1 комушкаци демон-струе Фiнляндiя. У кра1ш немае анi нацiоналiстичних рухiв, анi релтй-ного фундаменталiзму, аш потужно-го антиглобалiзацiйного спротиву. Етшчна однорiднiсть, спiльна мова та вщсутшсть ультранащоналютич-них настрош — архетипна основа фтсько1 самосвiдомостi. Фiнська модель сустльства побудована саме на фтськш щентичносп, на полiтицi "держави загального добробуту". Зо-крема у березш 2012 р. був прийня-тий "Закон про iнiцiативу громадян". За новим законом кожен громадянин Фтлянди виборчого вiку мае право законотворчо1 iнiцiативи. Тобто, кожен громадянин може внести на розгляд парламенту пропозици запо-чаткувати розробку законопроекту, або подати до парламенту вже розро-блений законопроект в цiлому, якщо на тдтримку його iнiцiативи буде з^ брано не менше 50 тис. шдпиав.
Змiст громадянсько1 iнiцiативи повинен вщповщати вимогам, пе-редбаченим "Законом про тщативу громадян", а саме: шщатива повинна включати в себе законопроект або пропозицiю розпочати розробку закону та тдстав для тако1 пропозици; повинна мати назву, що описуе його
змiст; бути датована i рiзнобiчнi пи-тання не повинш бути включенi в одну шщативу; стосуватися питання, для виршення якого може бути при-йнятий закон. Заяви про шдтримку шщативи з пiдписами можуть бути зiбранi в електронному або паперово-му виглядь Вiдповiдальним органом за створення онлайново1 системи для збору заяв про тдтримку е М^ шстерство юстицП Фiнляндil. З цiею метою також можуть бути створеш системи на основi самоврядування, але вони тдлягають сертифiкацil Фiнським уповноваженим органом з регулювання зв'язку (FICORA). Заяви про тдтримку зiбранi в папе-ровiй формi мають вiдповiдати кон-кретнiй формi. Заяви про тдтримку повинт бути зiбранi протягом шести мюящв з дати шщативи. Збiр заяв повинен вiдповiдати вимогам закону про особисп данi. Шсля того, як пiдписи зiбранi, заяви передають-ся до Центру реестрацп населення для проходження сертифiкацil на предмет дiйсностi пiдписiв. Центр видае тдтверджуючий сертифiкат про наявнiсть достатньо1 кiлькостi пiдписiв для передачi тщативи до парламенту. Протягом шести мюя-цiв з дати отримання сертифжату законопроект чи iнiцiатива мае бути передана до парламенту i парламент зобов'язаний 1'х розглянути [5].
Висновки з даного дослщження i перспективи подальших розвiдок. Таким чином, порiвняльний аналiз форм комунiкативноl взаемодil державного управлтня та громадськос-п кра1н Захiдноl бвропи свiдчить, що основним напрямом демократи-заци системи державного управлiн-ня Украти мае бути необхiднiсть
змши юнуючо! пiрамiди влади: зро-бити !! вiдповiдальною за розпоря-дження сустльними справами, а не бути розпорядником власносп гро-мадян, !х життево! долi, загальнона-родних ресурйв — це сучасний шлях оргашзацп влади, реальний механiзм !! демократизаций пiдконтрольностi суспiльству й справжнього самовря-дування. Саме тут ми бачимо творчу основу вае! конструкцi! ново! дер-жавностi: або вона прийме право-вий вектор розвитку, або неминучий новий тоталтарний диктат влади чиновниив, весь комплекс сусшль-но-юторичних реалiй, якi визнача-ють споаб життя народу.
Тут слiд зазначити, що ввдмшшсть, а в багатьох випадках повна проти-лежнiсть об'ективних умов життя формуе i вiдповiдне специфiчне ба-чення цiнностей, проблем, iдеалiв, завдань, принципiв життедiяльностi та шших складових нацiонально! са-мосвщомость На нашу думку, важко споввдувати однi й тi самi щеали та цiнностi респектабельним захвдно-европейцям та надiрваним важкою ношею економiчних i соцiальних проблем укра!нцям. Архетипи укра-!нського народу формувались тд впливом складних iсторичних умов. Розташування мiж Сходом i Заходом, тривале бездержавне кнування, розчленовашсть народу в минулому здебiльшого визначили укра!нський менталiтет. Основну роль вадграло геополiтичне розташування Укра!ни на перехресп iсторичних шляхiв зi Сходу на Захщ i з Пiвночi на Швдень. Ця обставина зумовила химерне по-еднання у свiтоглядi украшщв захщ-но! (активно-рацiоналiстично!, ш-дивщуалютично!, матерiалiстично!)
та схiдноi (пасивно-споглядально!, спрямовано! на вищi iстини) мен-тальность Тому намагання швидко переорieнтувати нащональну само-свiдомiсть украiнцiв у pyoni самосв^ домостi та аpхетипiчних особливос-тей благополучних захiдних краш не лише малоефективне, а й згубне. Як, наприклад, спроби деяких полошив переконати нацш в дощльносл встановлення в Укpаiнi федеративного устрою (на зразок Шмеччини), що, поза всяким сумшвом, означало б, зважаючи на сyчаснi об'ектив-нi pеалii, неминуче самознищення краши.
список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -
1. Ясперс К. Смысл и назначение истории / К. Ясперс. — М.: Изд-во полит. лит., 1991. — 527 с.
2. Park R. News as a form of knowledge (1967) / R.H. Turner (ed.). On Social and Collective Behavior. — Chicago: Chicago University Press. — Р. 32-52.
3. Усаченко Л. Заруб1жний досвщ не-урядових оргашзацш: функщо-нальш модел1 / Л. Усаченко [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступа: http://www.academy.gov.ua/ej/ej11/ txts/10ulmofm.pdf
4. Неурядов1 оргашзацп: досвщ Сполу-ченого Корол1вства // Британська Рада в УкраЫ. — К., 1998. — 146 с.
5. Досв1д взаемодп державних оргашв кра!н свггу з шститутами громад-ського сусшльства, залучення гро-мадськост1 до формування та реаль зацп державно! полггики, протидп корупцп, забезпечення електронно-го урядування. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://ogp. gov.ua/sites/default/files/library/ Dosvid_OGP-MFA.pdf
