CC BY
92
УДК 351.751
Бельська Тетяна Валентитвна,
кандидат наук з державного управлтня, доцент кафедри менеджменту i адмi-тстрування, Хартвський нащональний утверситет мкького господарства iменi О. М. Бекетова.
Бельская Татьяна Валентиновна,
кандидат наук по государственному управлению, доцент кафедры менеджмента и администрирования, Харьковский национальный университет городского хозяйства имени А. Н. Бекетова.
Tetiana Valentinivna Bielska,
PhD in Public Administration, Lecturer of Management and Administration Department, Kharkiv National University of Municipal named after A. N. Beketov.
держава i громадянське суспшьство
в концепт ушверсального епохального
циклу
Анотащя. У статт визначено, що держава та громадянське сусшльство перебувають у дiалектичнiй едносп; проаналiзовано !х особливост станов-лення та розвитку. Вказано на циклiчнiсть вiдносин держави i громадян-ського суспiльства, обгрунтовано, що цикл складаеться iз чотирьох струк-турних елементiв: революцiя, шволющя, коеволюцiя, еволюцiя. Визначено, що Антична iсторiя (Давня Грецiя i Стародавнш Рим), Середньовiччя, Вщ-родження й Просвггництво, Модерн i Постмодерн складають цикли сощаль-но-iсторичного розвитку.
Ключовi слова: громадянське суспiльство, держава, цикл, ушверсальний епохальний цикл, архетип.
ГОСУДАРСТВО И ГРАЖДАНСКОЕ ОБЩЕСТВО В КОНЦЕПЦИИ УНИВЕРСАЛЬНОГО ЭПОХАЛЬНОГО ЦИКЛА
Аннотация. В статье определено, что государство и гражданское общество находятся в диалектическом единстве; проанализированы их особенно-
сти становления и развития. Указано на цикличность отношений государства и гражданского общества, обоснованно, что цикл состоит из четырех структурных элементов: революция, инволюция, коэволюция, эволюция. Определено, что Античная история (Древняя Греция и Древний Рим), Средневековье, Возрождение и Просвещение, Модерн и Постмодерн составляют циклы социально-исторического развития.
Ключевые слова: гражданское общество, государство, цикл, универсальный эпохальный цикл, архетип.
STATE AND CIVIL SOCIETY IN THE CONCEPT OF UNIVERSAL
EPOCHAL CYCLE
Abstract. The article stipulates that the state and civil society are in dialectical unity; analysis of the features of formation and development, shown in recurrence between the state and civil society, proved that the cycle consists of four structural elements: revolution, involution, co-evolution, evolution; determined that the ancient history (Ancient Greece and Ancient Rome), the Middle Ages, the Renaissance and the Enlightenment, Modern and Postmodern up cycles of social and historical development.
Keywords: civil society, state, cycle, universal epochal cycle archetype.
Постановка проблеми. Людсь-ка особиспсть змшюеться разом iз сусшльством. Класична теорiя сус-тльно! еволюци, яка пояснювала розвиток сусшльства як поступо-вi змши, аж до настання коршних, яисних перетворень, що призводять до стрибкоподiбних рiзких змш, не зможе пояснити особливостей роз-витку сучасного св^у.
Анашз останшх дослщжень i пу-блжацШ. Тому ниш деяю вчеш на-полягають на тому, що сощальним подiям, у тому чи^ юторичним процесам, властивi ритмiчнiсть або циклiчнiсть. "Цикл" (вщ давньо-грецького "кькЛод" — коло, окруж-нiсть) — це сукупшсть соцiальних процесiв, що складае кругооб^ про-тягом певного промiжку часу, де по-
слiдовнiсть подiй супроводжуеться схожою послiдовнiстю [8, с. 276].
Сощальш цикли пояснюють ди-намжу суспiльних процесiв пiд час перехщних суспiльно-iсторичних етапiв соцiальних утворень. При-хильники ще! 1де!: Е. Афошн [1], I. Валерстайн [2], С. Малков [5; 6], А. Пентленд [15; 16], П. Сорокш [12], А. Тойнбi [13] та ш.
Формулювання цiлей статтi. Мета статт — визначити циклiч-нiсть ввдносин держави i громадян-ського сусшльства, проаналiзувати 1х особливостi становлення та роз-витку.
Виклад основного матерiалу.
Ученi по-рiзному уявляють цикли, однак слвд вiдмiтити спiльне для ци-клiчних пiдходiв — вони Грунтують-
ся на культурних особливостях окре-мих соцiумiв.
А. Тойнбi розумiе цикли в 1х сощ-ально-iсторичному сена як виник-нення, становлення, розвиток i зане-пад цившзаци. О. Шпенглер подшяе iсторiю розвитку замкнутих культур на 1200^чш перiоди: з циклами до-юторп, власне ктори та постюторп. П. Сорокiн називае цикл винахо-дiв (сходження, плато, спуск), цикл сощального процесу (копшвання, дослiдження, опозицiя, адаптацiя), цикл сощальних iнститутiв та орга-нiзацiй (виникнення, зростання, ди-ференцiацiя, дезiнтеграцiя) й цикли в жита вдеологи та щей (це немож-ливо, в цьому щось е, це загальнов^ домо) [12].
I. Валерстайн уявляе свiт у вигля-дi свiт-систем i розумiе траекторiю прогресу як аналiтичну змшну. 1с-торичнi системи можуть бути кра-щими й гiршими, а лМя тенденци розвитку може коливатися або бути невизначеною.
Серед науковцiв точиться не-скiнченна суперечка про те, в якому ввдношенш один до одного перебу-вають суспiльство та держава, хто з них був чи, можливо, буде шд-корятися шшому й хто уособлюе бшьш високi моральнi цiнностi. Без точного теоретичного доказу цього юторики й ученi-соцiологи розгля-дають сучасш держави, перенесенi гiпотетично назад у чаа, як базиснi соцiальнi цшсносп, усерединi яких вiдбуваеться соцiальне життя. Ми живемо в державах, а в шдГрунт кожно'1 держави лежить сусшльство. Держави мають iсторiю, а отже, тра-дици. Вони змшюються або розвива-ються, змiнюють свш спосiб вироб-
ництва, урбанiзуються, виршують соцiальнi проблеми, процвiтають або занепадають. Вони мають кордони, внутршш та зовнiшнi фактори розвитку. Держави — це лопчно неза-лежнi цiлiсностi [2].
С. Малков як математик, що пра-цюе в галузi гуманiтарних проблем, видiлив два типи сощальних структур: Х-структуру (Схвд) i У-струк-туру (Захщ). Х-структура — це по-еднання регульовано'1 економiки, директивно! централiзованоl системи управлшня та примату колек-тивiзму в соцiально-психологiчнiй сферi. У-структура — це поеднання лiберальноl економши, адаптивно1 демократично'^' системи управлiння й примату iндивiдуалiзму в сощ-ально-психолопчнш сферi. Умови формування Х-структури — брак ресурав i сильнi зовшшш загрози, У-структури — безлiч рiзноманiтних ресурсiв i слабкий зовнiшнiй ворог. Чим вони вiдрiзняються по суп? Х-структура — це "об'еднання слаб-ких навколо сильного", а У-структу-ра — це "об'еднання слабких проти сильного" [11]. Цю рiзниця вш доводить у багатьох сво1х працях [5; 6, с. 158-161]. При цьому щ структури мають принципово протилежш системи досягнення стшкостк "Коли на Сходi виникае криза, там кажуть: "бдшсть сусшльства порушилася, це погано. Треба сильшше згуртуватися навколо лiдерiв". А в захщному У-су-спiльствi говорять прямо протилеж-не: "Конкуренци та демократа стало менше. Треба монополiстiв викоре-нити, дати населенню бiльше свобо-ди". Цi iнструменти забезпечення стшкосл добре працюють усерединi Х- та У-систем" [11].
Захщш вчеш вбачають породжен-ня стшкосл в механiзмi вiдкритого доступу. Колишнш радянський про-стiр — це система обмеженого доступу, що задала рiвень бiдностi, який ми маемо. Процес переходу до систе-ми вщкритого доступу мае такий ви-гляд: елiти створюють для себе бшьш вiдкритий доступ до пол^ичних та економiчних органiзацiй i таким чином дають стимул розширити доступ i для неел^ного населення. Перехiд, як наслiдок, мае двi стадп: 1) держава створюе iнституцiйнi можливостi для згуртування елгг; 2) члени дом^ нуючо! коалщи елiт знаходять свiй штерес у розширеннi позаособистю-них ввдносин та iнституцiоналiзацil вiдкритого доступу для вах.
1дею двох культурних цившзацш Заходу та Сходу по-iншому розкри-вае В. Патраков [9]. Для розумшня сутностi цивiлiзацiй автор пропонуе концепщю генокодiв нацiональних культур, побудовану на символ^ цi старокитайсько! "Книги змш" i вимiрювань нацiональних культур шдерландського соцiолога Г. Хоф-стеде [13]. На основi ще1 концепци розглянуто значення "Книги змiн" для осмислення взаемоди головних свiтових центрiв (США, Бразилп, 6С, Роси, Китаю, Япони) у проце-сi формування бшолярного свiту. В. Патраков робить висновок, що найсильнiшi суперечностi юнують мiж ян-геном (архетипом i щнностя-ми) iндивiдуалiзму та iнь-геном (архетипом i цiнностями) колективiзму.
А. Пентленд переосмислюе структуру сустльства крiзь структуру йо-го комушкацш. Як виявилося, сощ-альнi мережi впливають на людей вчетверо сильшше, нiж традицiйний
iндивiдуальний пiдхiд, що вико-ристовуеться в маркетингу. А. Пентленд розповщае в журналi Wired: "Потж iдей — це поширення iдей за допомогою прикладу чи оповщання через соцiальну мережу, яка може бути компашею, ам'ею або мiстом. Бути частиною цього потоку щей дае змогу людям навчатися ново! поведшки без небезпек i ризиюв ш-дивiдуального експериментування, а також отримувати велик штегрова-нi моделi поведiнки без того, щоб отримувати !х поступово за допомогою трудомюткого експериментування" [16].
На чашi терезiв "шдивщуальне або сощальне" А. Пентленд вщдае перевагу соцiальному. У свош raroi [15, с. 69] вiн пише: "Пiдхiд сощаль-но! фiзики до залучення кожного у взаемодш лежить у використанш стимулiв сощально1 мережу а не ш-дивiдуальних ринкових шщатив або в наданнi додатково! шформаци. Ми фокусуемося на змМ зв'язкiв мiж людьми, а не на тому, щоб зму-сити людей шдивщуально змiнити свою поведшку".
Таким чином, людина, сусшль-ство та рiзнi цившзаци водночас перебувають пiд впливом багатьох циклiв рiзноl складностi та iерар-xi'i — ввд великих космiчних до ма-лих фiзiологiчних. Доречно висуну-ти гшотезу про те, що бiльшi цикли, якi належать до верхшх щаблiв iе-рархи, нiбито шдпорядковують со-бi розгортання менших за ритмом та перюдичшстю циклiв. Водночас "збш" кiлькох циклiв нижчих ща-блiв iерархil, напевно, здатен пору-шити динамiку розгортання великих циклiв [4].
Украшсьи вчеш Е. Афонiн та А. Мартинов для моделювання со-щального процесу вводять поняття "унiверсальний епохальний (соще-тальний) цикл", який охоплюе ко-еволюцiю та революцiю, еволющю та iнволюцiю. Термiн "сощеталь-ний" (societаl) запроваджено Т. Пар-сонсом, який розглядае сощетальне спiвтовариство як штегративну шд-систему суспiльства, головна функ-цiя яко! полягае в тому, щоб "визна-чати зобов'язання, що випливають з лояльносп по вiдношенню до со-щетального колективу", а найвища позицiя в iерархil лояльностей на-лежить культурнш лептимаци нормативного порядку; шакше кажучи, це ядро великого сусшльства, ште-гроване як спiльнiсть на основi сощ-ально схвалюваних цшностей i норм. У широкому сена тд соцiетaльною еволюцiею розумiеться розширений процес змiни або трансформаци со-цiокультурних систем, пiд час якого подaльшi стади або стани поступово розвиваються з попередшх. Таким чином, сощальна, культурна, еконо-мiчнa еволющя — лише окремi ви-падки бшьш загального явища [3, с. 83].
Глобальне сусшльство — це едине сусшльство, економiкa та культура якого займають усю Земну кулю, причому "едине" аж шяк не означае повшстю iнтегровaне. Як зауважив один iз перших сучасних теоретикiв глобaлiзaцil Р. Робертсон, едине сусшльство або едина культура може роздиратися конфлштами, а едина економша може бути полем нещадно! конкуренцП монополiзовaних груп [17, с. 25-31]. Уявлення про св^ як "единий" означае наявшсть
спiввiднесеностi, унiверсaльноl сис-теми координат, що дае змогу опису-вати нав^ь непримиреннi й ворожi вдеологи або групи в цих загальних межах. Зокрема, нав^ь фундамен-талютсью aнтизaхiднi течil змушенi нехай негативно, але сшввщноси-ти себе iз Заходом i кaпiтaлiзмом, тобто, в термшах Р. Робертсона ре-лятивiзувaти себе. Зрештою, така релятивiзaцiя, розташування всього свiту "поруч" унеможливлюе ради-кальний iзоляцiонiзм. Глобaлiзaцiя в цш перспективi — це насамперед неможливють "не знати нiчого iншо-го", оскiльки нaвiть практичне засто-сування найжорстюшого обмеження в единому свш вимагае його iнтер-претaцil. М. Уотерс прямо визначае глобaлiзaцiю як "процес, в якому геогрaфiчнi обмеження, що накла-даються на сощальш та культурнi процеси, вiдступaють, i це люди все бiльш усввдомлюють" [18, с. 3].
На змшу мехaнiзмaм примусо-вого панування, що збертали свою ефективнiсть протягом кшькох тися-чолiть, можна припустити, прийдуть новi форми сегментованих iерaрхiй, однак сама !х зростаюча (внaслiдок збшьшення щiльностi соцiaльних взaемозв'язкiв) множиннiсть потре-буе складних i принципово нових, "гетерaрхiчних" координaцiйних та упрaвлiнських ршень, якi, у свою чергу, вимагатимуть лептимацп нових iнститутiв [3, с. 107].
З огляду на теоретико-методо-лопчний концепт "унiверсaльний сощальний цикл", який накладено на архетипну методологш, з того, що сощальним подiям, у тому чис-лi iсторичним процесам, влaстивi ритмiчнiсть або циклiчнiсть, визна-
чено, що цикл складаеться iз чоти-рьох структурних елементiв: револющя (стан розвитку, пов'язаний iз народженням нового сощального суб'екта "Ми") — шволющя (перiод розвитку, пов'язаний зi згортанням соцiального простору, становленням i функцiонуванням соцiальних ш-ституцiй) — коеволюцiя (становлен-ня соцiального суб'екта "Я") — ево-люцiя (перюд розвитку, пов'язаний iз розвитком сощальних iнституцiй). Антична iсторiя (Давня Грещя i Ста-родавнiй Рим), Середньовiччя, Вщ-родження й Просвiтництво, Модерн i Постмодерн складають цикли сощ-ально-iсторичного розвитку.
Отже, кожний конкретний цикл, змшюючи один одного, утворюе таю фази: револющя - шволющя - ко-еволюцiя - еволющя - революцiя. При цьому револющя е своервдним пiдсумком i початком, вихвдним пунктом соцiетального розвитку ци-вшзаци. На цьому етапi ввдбуваеть-ся крах старо1 системи та здшсню-еться вибiр нового шляху розвитку, спостертаеться емоцшно-мотива-цiйний сплеск, що виявляеться у роз-ширенш сощально1 свободи, вiдходi вiд старого сощального устрою. Ни-нiшня перехвдна епоха пов'язана з радикальною змшою соцiетальних характеристик суспiльства: свобода шдивща обмежуеться станом вiйни всiх проти вах. Вiдбуваються хи-тання свободи вщ анархи до дикта-тури. У хаотичному сташ перебувае й економжа, що е наслiдком змши суб'ектiв власностi. Революцiйний перiод змшюеться нормативним перiодом iнволюцil, пов'язаним iз засвоенням нових загальносистем-них якостей. Прiоритетною тут стае
морально-етична складова розвитку. Держава на цьому еташ намагаеться змщнити власш традицiйнi засади, а громадянське сусшльство, навпаки, готуеться протиставити себе держа-вi. Надiйною психологiчною основою стае емоцшно-чуттева поведiн-ка людини, орiентована на зовнiшнiй контроль, що превалюе над вну-тршшм самоконтролем. Полiтич-на система функщонуе за рахунок обмеження громадянських свобод i пiдтримуеться автократичними методами або через формально-пред-ставницью демократичнi процедури.
Кризовий перiод коеволюци е пе-рехiдним вiд нормативного перюду iнволюцil до нормативного перюду еволюцп. Коеволюцiя, по сутi, е ви-явом колективiстського начала, на-слiдком чого е реформована система нормативiв, соцiальних iнститутiв та вщносин, що додатково вiдобра-жають ввдповщш характеристики докризового перiоду. Коеволюцiя створюе передумови для гармонш-ного сшвюнування в майбутньому еволюцiйному перiодi самодостатшх iндивiдiв, якi пiд тиском дедалi зро-стаючо1 iнновацiйноl хвилi посилю-ють синтез порядку й хаосу, а отже i реальну загрозу стабiльностi. Оз-накою революцiйного перiоду стае вибух шдивщуально1 активностi. Поступово порядок починае перева-жати над хаосом, пол^ична система набувае ознак плюралютичносп, коли вже остаточно знещнюеться кате-горiя суб'екта "Ми" й посилюеться суб'ект "Я".
Для нормативного перюду еволю-ци характерним е розвиток загаль-них процесiв, що супроводжуеться розгортанням сощальних процеав у
просторi й ускладненням сощально1 структури та шдвищенням шнова-цшно1 aктивностi. Головною характеристикою перюду еволюци стае стабшьшсть змiн. Вiдбувaеться роз-кршачення iндивiдa, посилюеться компонент психолопчно1 структури особистосп, що надае суспiльству ознак рацюнальность У полiтичнiй сферi панують принципи свободи вибору й консенсусу шд час ухва-лення ршень. Поширеним гаслом стае теза про те, що "держава е сильною завдяки сильним громадянам".
Нормативним перiодaм розвит-ку шволюци та еволюцп притаман-нi еднiсть i стaбiльнiсть структури. Не виникае невщповщносп мiж ок-ремими вимiрaми структур, груп, сшльнот i суспiльствa та, вiдповiдно, мiж нормативною структурою, ще-альною структурою, штерактивною структурою й структурою штереав. Для перехiдних етaпiв революци та коеволюцп характерна суперечнiсть мiж нормативним вимiром та вим^ ром штерейв. На фaзi коеволюци вiдбувaються змши, яким властива трaнсформaцiя всерединi певно1 сис-теми, а змiнaм революцшного типу притаманна радикальна змiнa само1 системи.
Нормативними перiодaми унi-версального епохального циклу е iнволюцiя та еволющя. 1нволюци притаманний процес соцiaлiзaцil, еволюци — соцiaльний контроль. У сташ iнволюцil панують соцiaльнa злагода й влада закошв; люди готовi жертвувати сво1м добробутом в iм'я сiм'l або кра1ни.
Для шволюцшного стану соцi-уму характерним е становище, коли буття визначае свщомють. Суспiль-
нi правила та норми резонують iз спiльними вiрувaннями. В еволю-цiйнiй фaзi розвитку, навпаки, св^ домiсть детермiнуе та формуе буття. Переважають персональш iнтереси та пристрасти В iнволюцiйному ста-ш розвитку соцiaльне визначае iнди-вщуальш психологiчнi особливостi, а в еволюцшному стaнi, навпаки, iндивiдуaльнi психологiчнi особли-востi детермiнують соцiaльнi проце-си, явища й шститути. Змiнa еташв розвитку громадянського суспiль-ства, динамжа суспiльних процесiв i роль держави та громадянського сусшльства пiд час перехщних сус-пiльно-iсторичних етaпiв сощальних утворень розглядаеться в цiй робоп за допомогою теоретико-методоло-гiчного концепту "унiверсaльний епохальний цикл" (див. таблицю).
Якщо у перюд модерну грома-дянськiсть бачилася у вщносинах громадян iз державою на вертикальному рiвнi, i вважалося, що вона не впливае на структуру та змiст вщно-син на горизонтальному рiвнi, тобто мiж людьми, то у перюд постмодерну розгляд громадянськосл тшьки через ставлення до держави ^зь призму спiввiдношення особистих — громадських — державних штереав збщнюе змют цього поняття. Слiд зауважити, що про "всесвiт-нiй громадянський стан" писав ще I. Кант. Розвиваючи його думку через столтя, Х. Булл ввiв у об^ поняття "глобальне громадянське суспiль-ство". "Це громадянське суспiльство е глобальним не лише тому, що воно виткане зi зв'язкiв, якi перетинають нaцiонaльнi кордони, що проходять через глобальний позaтериторiaль-ний проспр (у тому чи^ вiртуaль-
ний — 1нтернет), а й тому, що серед людсько1 стльноти, серед людей, як його складають, набирае силу глобальне громадянське мислення i загальш родовi — людиномiрнi ме-ханiзми саморефлексп та саморегу-ляци поведiнки: людиноцентричний принцип; коеволюцiйний принцип; принцип когерентности саморефлек-сiя ^алог зi свободою та необхщш-стю, iз самим собою); вищi моральш цiнностi: гiднiсть, честь, громадська порядшсть, громадянськiсть тощо.
Громадянськiсть грунтуеться на синтезi сощально1 зрiлостi особисто-сп (свiтогляд, базова культура, кон-цепщя життя) та п духовностi (вишд
життeвi та громадянськi цiнностi) [7]. Слщ зазначити, що ще в 20-х рр. ХХ ст. Ф. Хайек пометив, що в су-спiльствi, де icHye розподiл пращ, вщбуваеться i розподiл шформацп ("розйяне знання"), тобто соцiальна зрiлiсть буде рiзною, однак закладенi архетипи — сшльними.
Висновки з даного дослщження i перспективи подальших розвiдок. Розвиток кожно! людини в сучасно-му сусшльст постмодерну е уш-кальним, вш тривае протягом усього життя й отримав назву шдивщуал^ защя. У своему кiнцевомy вираженнi iндивiдyалiзацiя передбачае свiдомy реалiзацiю людиною свое! ушкаль-
Держава i громадянське суспшьство в концептi унiверсального епохального циклу
I фаза II фаза III фаза IV фаза
Унiверсальний епохальний цикл Афонша-Мартинова Револющя (перехiдний стан) Ыволющя (нормативний перiод) Kоеволюцiя (перехiдний стан) Еволющя (нормативний перюд)
стан розвитку, пов'язаний iз народженням нового со^аль-ного суб'екта "Ми", кардинальна змша суспiльних цiнностей перiод розвитку, пов'язаний 3i згортанням сощально-го простору, становленням i функцюнуван-ням соцiальних iнституцiй становлення сощального суб'екта "Я" перiод розвитку, пов'язаний iз розвитком со^альних iнституцiй, ха-рактеризуеться стабiльнiстю змЫ
Громадянське суспiльство емоцшно-мо-тивацiйний сплеск, розши-рення со^аль-но!свободи засвоення соци умом нових за-гальносистем-них якостей, вiн готуеться протиставити себе державi iнновацiйний характер та вибух Ыдивщу-ально! актив-ностi панують свобода вибору й пщвищення iнновацiйноí активностi
Держава вiдхiд вiд старого сощаль-ного устрою, поява ново! елiти та якiсно ново! пол^ич-но! системи змiцнення традицшност^ домiнування автократичних тенденцiй у державному управлЫы порядок починае переважати над хаосом — "сильна" держава консенсус пщ час ухвалення управлiнських рiшень, усклад-нення сощаль-но! структури
но! психiчно! реальности, повний розвиток i вираження всiх елементiв особистостi. Архетип сaмостi стае центром особистостi й урiвновaжуе багато протилежних якостей, що входять до складу особистосп. Зав-дяки цьому вивiльняеться енерпя, необхiднa для тривалого особистiс-ного зростання.
Розвиток громадянського су-сшльства збiгaеться в чaсi з акти-вiзaцiею державно! полiтики, що сввдчить про те, що держава та громадянське сусшльство перебувають у дiaлектичнiй едностi, що е предметом подальших розвiдок.
список ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ -
1. Афотн Е. А. Сощальш цикли: ю-торико-соцюлопчний пщхщ / Е. А. Афонш, О. М. Бандурка,
A. Ю. Мартинов. — Х.: Золота миля, 2008. — 504 с.
2. Валерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире / И. Валерстайн; [пер. с англ. П. М. Кудюкина;под общ. ред. Б. Ю. Кагарлицкой]. — СПб: Унив. кн., 2001. — 416 с.
3. Девятко И. Ф. От теорий социеталь-ной эволюции к анализу глобального общества: альтернативные интерпретации и перспективы синтеза / И. Ф. Девятко // Россия реформирующаяся. Ежегодник / отв. ред. М. К. Горшков. — М.: Ин-т социологии РАН, 2007. — Вып. 6. — С. 82-110.
4. Концептуальт засади взаемодп политики й управлшня: навч. пос1б. / авт. кол.: Е. А. Афонш, Я. В. Береж-ний, О. Л. Валевський та ш.; за заг. ред. В. А. Ребкала, В. А. Шахова,
B. В. Голубь, В. М. Козакова. — К.: НАДУ, 2010. — 300 с.
5. Малков С. Ю. Нелинейная динамика нелинейного мира [Электронный ресурс] / С. Ю. Малков. — Режим доступа: spkurdyumov.ru/economy/ nelinejnaya-dinamika-nelinejnogo-тка
6. Малков С. Ю. Социальная самоорганизация и исторический процесс: возможности математического моделирования. — М.: Кн. дом "Либро-ком", 2009. — 240 с.
7. Маркин В. Н. Громадянсьюсть як професшна яюсть державного службовця [Електронний ресурс] / В. Н. Маркин. — Режим доступу: http://psychlib.ru/mgppu/akm/ A041-035.HTM
8. Новаченко Т. В. Архетипова парадигма кер1вника в державному управлшш: монограф1я / Т. В. Новаченко; за наук. ред. Е. А. Афонша; Нац. академ1я держ. управлшня при Президентов! Украши;Украшське товариство сприяння сощальним шноващям. — К.: Вид-во ПП Лисенко М. М., 2013. — 320 с.
9. Патраков В. П. Геополитика "Книги перемен". Время Евразийского меридиана / В. П. Патраков. — М.; Берлин: Директ-Медиа, 2015. 411 с.
10. Почепцов Г. Г. Алекс Пентленд о социальных сетях [Электронный ресурс] / Г. Г. Почепцов. — Режим доступа: http://osvita.mediasapiens. ua/ethics/manipulation/aleks_ pentlend_o_sotsialnykh_setyakh/
11. Саттарова И. Впереди десятилетие конфликтов: профессор Малков о "новой мировой войне" [Электронный ресурс] / И. Саттарова. — Режим доступа: www.aif.ru/politics/ russia/42671
12. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество / П. А. Сорокин; [общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Со-юмонов; пер. с англ.]. — М.: Политиздат, 1992. — 543 с.
13. Тойнби А. Дж. Постижение истории: сборник / А. Дж. Тойнби; [пер. с англ. Е. Д. Жаркова]. — М.: Рольф, 2001. — 640 с.
14. Hofstede G. Dimensionalizing Cultures: The Hofstede Model in Context. Online Readings in Psychology and Culture [E-recource] / G. Hofstede. — Regime to access: http:// dx.doi.org/10.9707/2307-0919. 1014
15. Pentland A. Social physics. How good ideas spread — the lessons from a new science [E-recource] / A. Pent-land. — New York: Penguin Press HC; 2014. — January 30. — Regime to access: http://newbooksinbrief. com/2014/02/25/53-a-summary-
of-social-physics-how-good-ide-as-spread-the-lessons-from-a-new-science-by-alex-pentland/
16. Pentland A. Why startups should steal ideas and hire weirdos [E-recource] / A. Pentland. — Режим доступу: www. wired.com/2014/02/ideas-flow
17. Robertson R. Globalization: Social Theory and Global Culture / R. Robertson. — London: Sage, 1992.
18. WatersM. Globalization [E-recource] / M. Waters. — London; New York: Psychology Press, 2001. — 247 с. — Regime to access: https://books.google. com.ua/books?id=wpNtbFfn9DMC &printsec=frontcover&hl=ru&source =gbs_ge_summary_r&cad=0#v=one page&q&f=false
