CC BY
15Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского
Серия "Филология. Социальные коммуникации". Том 24 (63). 2011 г. №4. Часть 1. С.157-162.
УДК 811.161:070
МОВА «ЧЕТВЕРТО1 ВЛАДИ» ТА ШЛЯХИ И ВДОСКОНАЛЕННЯ: КОМПЕТЕНЦ1Я МОВНО1 ОСОБИСТОСТ1 ЖУРНАЛ1СТА I ЧИТАЧА
Космеда Т.А.
Дрогобицький державний педагог1чний ун1верситет ¡мен! 1вана Франка,
м. Дрогобич, Украна
У стaттi характеризуются особливостi, що актуальш для мови сучасноЧ газети, до яких належить тдвищена аксiологiчнiсть, емощйтсть i безперечна експресивтсть, а також бажання найбтьш широко i по^довно вiдобразити сощальт запити сусптьства, репрезентувати порушення мовних канотв, лiбералiзацiя i демократизащя мови. Перед мовознавцями виникла потреба укласти типологю мовних особистостей укратського журналкта, а також укратського читача з метою тдвищення фаховоЧ журналктськог компетенци.
Ключовi слова: мова газети, аксiологiчнiсть, емоцштсть, експресивтсть, мовна особистiсть читача, мовна особистiсть укратського журнал^та.
Кшець ХХ - початок ХХ1 сторiччя - це не лише хронолопчне поняття, але й структура, що вщображае стан сучасного суспшьства i людини у ньому. Нестабшьшсть сьогодення, демократизащя у рiзних сферах життя, деяка агресившсть, зумовлена зубожшням одних i надмiрним збагаченням, розюшшю шших, використання нових технологш, комп'ютеризащя i под. - усе це вщображаеться у багатофункцюнальному дзеркалi мови.
Наша реальшсть вимагае особливого використання слова для омовлення вiдповiдних явищ i процесiв. Ця необхiднiсть особливо яскраво виражаеться у публiцистичному дискурсi, що швидко фiксуе новi факти i явища, вербалiзуючи !х. Послiдовно простежуемо значнi змiни у мовi.
Змши, що вiдбуваються в останнi десятирiччя у всiх сферах мови, найбшьш чiтко, швидко i прозоро вщображеш у мовi засобах масово! шформаци. Через високу популярнiсть ЗМ1 мають великий вплив на наше щоденне мовлення, повсякденну комунiкацiю, послiдовно вщображаючи И особливостi.
Саме журналiсти е шщаторами вiльного поводження iз мовою, через що й викликають слушну критику мовознавцiв. На вiдмiну вщ радянських часiв, коли засоби ЗМ1 були покликанi беззаперечно вiдображати норми кодифшовано! мови, у мовi сучасних ЗМ1, зокрема наприкiнцi ХХ - на початку ХХ1 сторiччя, простежуемо активне використання тих мовних одиниць, що знаходяться на перифери лтературно! мови (розмовне мовлення) i навт за И межами (просторiччя, дiалектизми, регiоналiзми, жаргонiзми, арготизми, груба, брутальна лексика).
Мову преси у вс часи активно дослщжують ученi-мовознавцi, що стосуеться перiоду кiнця ХХ - початку ХХ1 ст., то це передуем В. Костомаров, М. Кохтев, Ю. Рождественський, Г. Солганик, М. Феллер, Л. Швець, О. Шмельова та iн.
Дiевiсть масово! комушкаци настiльки велика, що И, як вщомо, цiлком слушно називають «четвертою владою», але вона прагне бути першою.
Мета ще! науково! розвщки - схарактеризувати основнi риси мови сучасно! газети, наголосити на тих моментах, яю потрiбнi для формування мовно! особистостi укра!нського журналiста, його фахово! компетентностi.
Росiйськi дослiдники, зокрема О. Шмельова, Ю. Рождественський та ш., зауважують, що «масова комушкащя - це «загальнозначущий сучасний текст», що слугуе потребам управлшня сустльством i регулювання сучасного масового виробництва i сфери споживання. Особливим предметом розгляду у масовш комунiкацi! е способи мовленневого впливу на «споживача» тексту. Ц способи багато в чому визначають структуру, склад i цiльове використання текстiв масово! комушкаци» [11, с. 123].
Спроможнють журналю^в впливати на свiдомiсть людей визначена характерними рисами публщистичного стилю, серед яких традицiйно виокремлюють популярнiсть, образнють, полемiчнiсть викладу, яскравiсть виразних засобiв, високий рiвень експресi!, вербалiзацiя позитивно! чи (частше) негативно! оцiнки i под.
Характеризуючи мову i стиль газети, науковщ використовують термiн «газетшсть». Що ж таке «газетнiсть»? насамперед газеттсть - це вщповщш способи створення публiцистичностi, експресивностi газетного мовлення, що зумовленi призначенням газети як засобу масово! комушкаци. Газетний текст повинен бути шформативно насиченим, максимально стислим, що й визначае його особливе оформлення [див.: 2, с. 85].
Тривалий час дослщжуючи мовленневу практику мас-медiа, В. Костомаров зробив однозначний висновок, з яким не можемо не погодитися, що принципова вщмшшсть публщистичного тексту вщ текспв шших мовленневих стилiв полягае в тому, що публщистичне слово е надзвичайно емоцiйне, з великим зарядом оцшки, аксiологiчностi [див.: 4], воно переважно виражае соцiальне ставлення до предмета, що ним позначено слово. «Сощально-оцшочна загострешсть слова складае найбiльш суттеву i глибинну особливiсть мови публщистики» [6, с. 63]. Думаю, що давно назрша потреба всебiчно дослщити мовну картину свiту, вiдображену в дискурс укра!нських ЗМ1, створити концепту арш сучасно! газети.
Емоцiйнiсть - безперечна ознака газетного тексту, на яку вказують уш дослщники публщистичного стилю, порiвн.: «Публiцистичне вiдображення завжди забарвлено високою емоцiйнiстю. Дiапазон емоцшносп великий. Це захоплення i радють, гнiв i обурення, роздуми i нiжнiсть. Це бiйцiвська захопленiсть в аналiзi подiй i !х полггичних оцiнках» [9, с. 11].
Усталеною в мовознавсга е думка, що «публщистика - це особливий рщ лiтератури, своерiдний за формою, методами шдходу до дiйсностi, засобами впливу. Публщистика - це мистецтво слова., а мова публщистики - зашб впливу з ушма
властивими йому прийомами, формами, методами здiйснення цього впливу. I вс цi форми, прийоми, методи об'еднуються у систему завдяки особливш функцi! слова у публщистищ, зумовленiй насамперед особливостями публщистики як роду лiтератури» [8, с. 5-6].
Г. Солганик пояснюе популяршсть ЗМ1 i публiцистичних текстiв невичерпшстю тем, величезним жанровим дiапазоном, розма!ттям виразних ресурсiв. У цьому його шдтримуе Л. Швець, яка проте також зауважуе, що одна з головний особливостей зображально-виразних засобiв публщистики - це передуем !х аксюлопчшсть.
Публщистика постiйно потребуе нових експресивних засобiв, однак публiцистична експресiя мае виключно сощальний характер. Ця експрешя е цiлеспрямованою, вибiрковою, оцiнювальною. Тропи i фiгури у публiцистицi мають цшшсть не самi по собi як засоби, що прикрашають мовлення, оживляють його, але передусiм ця значущють залежить вiд того, наскшьки яскраво виражено ощнку, як оцшено вiдповiдний матерiал, наскiльки оцiннi засоби шдсилеш експресивними й емоцiйними [див.: 10, с. 8].
Так само мiркуе В. Вяняркш, наголошуючи, що тексти, для яких функцiя впливу е основною, характеризуються оргашзащею мовного матерiалу, що скерована передусiм на вираження оцiнки, посилення емоцiйностi i образностi, тобто у центрi уваги у цьому разi - експресивш можливостi одиниць мови [1, с. 8].
Якщо ж розмiрковувати загалом про експресившсть публiцистичних дискурсiв, то вона, як i образнiсть художшх текстiв, мае системний характер i не зводиться, як зауважувалося, до метафор, порiвнянь, епiтетiв, оскiльки вс цi засоби поглинаються публiцистичною щеею.
Загальноприйнятою е думка, що ефект впливу на читача буде то сильтший, що яскравший емоцiйно-оцiнювальний заряд публщистичного дискурсу. За даними психолопв, емоцiйне повiдомлення мае пiдвищену ефектившсть впливу на людину: саме воно, як виявляеться, е найбiльш шформативним, оскiльки репрезентуе найбiльш повний образ довкшля. Воно сприяе притяганню й утриманню уваги аудитора. Проте у зв'язку iз висловленою думкою виникае проблема диференщацп вiдповiдних аудиторi!. Вчеш по-рiзному пiдходять до розв'язку ще! проблеми. Г. Винокур, наприклад, не диференщюе поняття «газетна мова» з огляду на типи газет, орiентацiю на рiзну аудиторiю. Його щкавлять критерi! газетного мовлення, вiдмiннiсть його вщ мови художньо! лiтератури i вiд розмовного мовлення Для нього аудиторiя преси - це максимальна кшьюсть споживачiв газети, нейтральне лшгвютичне середовище.
Погоджуемося iз В. Костомаровим i Г. Солгаником, якi вважають концепщю Г. Винокура недосконалою через однобiчну орiентацiю на стандартизованiсть ознак газетно! мови, неправомiрно велика увага, вочевидь, надаеться iнформацiйнiй функцi!, натомють простежуемо факт iгнорування iншо!, не менш важливо! функцi!, функцi! впливу. Як видаеться, зазначена теза набувае велико! актуальносп саме у проекци на сучасний газетний дискурс.
Г. Солганик уважае головною функщею газетно-публщистичного стилю, що виокремлюе його вiд iнших функцiональних ститв, - соцiальну оцiннiсть мовних засобiв. Вш пише, що для публщистики оцiннiсть е не лише глибинною особливiстю И мови, але й важливою естетичною, експресивною якiстю мовлення.
Естетичним щеалом публiцистики е думка, глибока i багата, виражена енергетично, пристрасно, емоцiйно. Саме оцiнний ефект, якого досягають розмаггтям практично усiх засобiв мови, повинен одночасно, крiм аксюлопчносп, мiстити й експресивнiсть [див.: 8, с. 12-13]. Саме такий тдхщ забезпечуе максимальний прагматичний ефект. Публщистика не лише iнформуе, але передуем переконуе, агiтуе.
Для того, щоб цей вплив був максимальний, необхщно залучати вiдповiднi мовнi засоби, а також ураховувати соцiологiчнi чинники, диференцшш ознаки тих, хто сприймае публщистичш тексти, зокрема, як вiдомо, молодiжна ауциторiя вирiзняеться пiдвищеною емоцiйнiстю, вщкритим вираженням почуттiв, активною життевою позищею, прагненням до яскравостi, порушенням норми, використанням девiативних мовних конструкцiй, свого сленгу i под.
Але слщ ураховувати не лише вiк споживача газетно! шформаци, але й, наприклад, ступiнь освiченостi, приналежнiсть до сощальних прошаркiв, адже «особливiсть газетного слова полягае в тому, що воно звертаеться до вшх, усiх, ушх. Газету читають академiки i проси роб^ники, старi i молодi, вчител^ iнженери,
лiкарi.....Газету читае народ... Тому газетне слово повинно бути простим, але разом
iз тим, воно повинно мати здатнють дуже ясно i дуже точно виражати найскладнiшi поняття», - зауважив свого часу Д. Заславський [3, с.16].
Що це значить? А це значить, що журналюти повинш не лише своерщно використовувати виразш мовнi засоби, враховувати факти «живого» мовлення, вдало застосовувати прецедентш феномени, iнтертектуальнiсть, свiй матерiал викладати щонайпривабливше, але й повиннi знати свою конкретну аудиторда, бути ознайомленими iз можливими типами мовних особистостей.
Розробкою питання класифшаци мовних особистостей займаеться, як вiдомо, лiнгвоперсонологiя, що починае накопичувати вщповщний досвiд.
Отже, посилити ефектившсть читацького сприйняття можна не лише за допомогою iндивiдуальних, спонтанних, словесно-художнiх чи шформативно-побутових виявiв газетного мовлення, що «тяготить» до вщповщних стереотипiв, розмовностi й iндивiдуальноl образностi, не лише пам'ятаючи про те, що мова газети повинна бути аксюлопчною, емоцшною, експресивною одночасно; вона повинна враховувати вщповщш сощальш запити, моду, адже сучасш дослiдники мови преси дiйшли висновку, що «в моду загалом, i в мовну зокрема, входить стиль «гранж» (grunge fashion) - одягатися якнайпрше, що породжений бажанням бути оригшальним, позбиткувати» [7, с.210]. Отже, багатьох приваблюе сьогоднi, коли негатив омовлюеться грубо i некоректно. Згадаймо й про чорний пiар, який втшюеться у мовi газети.
Як видаеться, особливо важливо, щоб журналiсти враховували конкретного читача, знали свою аудиторда, а для цього треба знати ус можливi типи мовних особистостей, що мають вiдповiднi запити i до мови зокрема [див. про це: 5].
Крiм того, сучасш укра!нськi журналiсти повиннi враховувати, що правова свiдомiсть громадян зросла, i дедалi частiше вони звертаються до правоохоронних органiв iз метою захистити !х честь i досто!нство вщ словесно! образи, тому до слова треба ставитися обережно. На сьогодш починають вироблятися принципи лiнгвiстично! експертизи.
Перспективу ще! науково! працi вбачаемо у тому, що, як видаеться, виникла потреба не лише у наявност класифшаци мовних особистостей загалом, але й класифшаци титв читача i типiв укра!нсько! мовно! особистосп журналiста.
Вивчення зазначено! проблеми дасть змогу з'ясувати, у чому усшх окремих журналю^в i чому iншi такого успiху не мають, чим виокремлюеться !хнiй iдiолект та щюстиль. Слiд змоделювати мовнi портрети титв мовно! особистост журналiста, схарактеризувавши передуем елгарну мовну особистiсть журналiста. При цьому необхщно аналiзувати не лише писемне мовлення, але й мовлення усне, адже талант стосовно одше! й iншо! форм мовлення виявляеться неоднаково. Усшх журналюта залежить сьогодш не лише вщ його мовно! i комунiкативно! компетенцiй, але й вщ його фахово! компетенцi! стосовно нових знань, про яю йшлося у цiй розвiдцi.
Список л^ератури
1. Вяняркш В. М. ЕкспреЫя як фактор текстотворення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. фшол. наук: спец. 10.02.01. «Укра!нська мова» / В. М. Вянярюн. - Дншропетровськ, 1994. - 24 с.
2. Житенева Л. И. «Газетность» - примета стиля / Л. И. Житенева // Русская речь. - 1984. - № 2.
- С. 85-89.
3. Заславский Д. О. О «газетном» языке / Д. О. Заславский // Литература и жизнь от 31.07.1989. - С. 16.
4. Космеда Т. Аксюлопчш аспекти прагмалшгвютики: формування 1 розвиток категорп оцшки: [моногр.] / Т. Космеда. - Льв1в: ЛНУ ¡м. I. Франка, 2000. - 349 с.
5. Космеда Т. А. 1ндекс комушкативно! компетенцп та психотип як параметри диференщацп мовно! особистосп / Т. А. Космеда, Н. А. Карпенко // Лшгвютичш дослщження: [зб. наук. праць Харювського национального ушверситету ¡меш Г. С. Сковороди]. - Харюв, 2011. -Вип. 31.
- С. 196-205.
6. Костомаров В. Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа / В. Г. Костомаров. - СПб.: Наука, 1999. - 210 с.
7. Манькова Л. А. Стилистические особенности русскоязычных средств массовой коммуникации на постсоветском пространстве / Л. А. Манькова // Динамизм социальных процессов в постсоветском обществе: материалы международного семинара. - Луганск, 2000. - Вып. 1. - С.207-215.
8. Поэтика публицистики / под ред. Г. Я. Солганика. - М.: Изд-во МГУ, 1990. - 160 с.
9. Прилюк Д. М. Публицистичность в журналистике / Д. М. Прилюк // Вестник МГУ. Сер. Журналистика. - 1994. - № 1. - С. 11-13.
10. Швец Л. В. Публицистический стиль современного русского литературного языка / Л. В. Швец.
- К.: Освт, 197. - 290 с.
11. Шмелева Е. А. Метафора: структура и применение в текстах массовой коммуникации /
Е. А. Шмелева // Русский язык: исторические судьбы и современность: международный конгресс русистов-исследователей. - М.: МГУ, 2001. - С. 123.
Космеда Т.А. Язык «четвертой власти» и пути его совершенствования: компетенция языковых личностей журналиста и читателя // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации». - 2011. - Т.24 (63). - №4. Часть 1. - С.157-162.
В статье характеризуются особенности, актуальные для языка газеты, к которым принадлежат повышенная аксиологичность, эмоциональность и бескомпромиссная экспрессивность, а также желание наиболее широко и последовательно, отразить социальные запросы общества, репрезентировать нарушение языковых канонов, либерализация и демократизация языка. Перед языковедами возникла необходимость составить типологию языковых личностей украинского журналиста, а также украинского читателя с целью повышения профессиональной компетентности журналиста.
Ключевые слова: язык газеты, аксиологичность, эмоциональность, экспрессивность, языковая личность читателя, языковая личность украинского журналиста.
Kosmeda Т.А. The Language of "the fourth power" and the ways of its improving: language competence of journalist and reader // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communicatios». - 2011. - V.24 (63). - №4. Part 1. - P. 157-162.
The article deals with the peculiarities that are typical for modern newspaper language. This language has some features such as emotions and expressiveness and desire to show widely the social needs of the society, show violations in language rules, liberalization and democratization of the language. There appeared a need to make the typology of Ukrainian journalist personality and also Ukrainian reader to improve journalist competence.
Key words: newspaper language, emotional, expressiveness, language personality of the reader, language personality of Ukrainian journalist.
Поступила до редакцп 29.06.2011 р.
