CC BY
36
УДК 338.2(477)
С. В. 1ванов,
доктор економ!чних наук, М!жнародний центр дослгджень соцгально-економгчних проблем модертзаци та розвитку кооперацИ, м. Полтава
МОДЕРН1ЗАЦ1Я УКРА1НИ: СУЧАСН1 ПОГЛЯДИ ТА МОЖЛИВОСТ1
Менеджмент шновацш
Нинiшнiй етап розвитку Украши характеризу-еться потребою в яшсних перетвореннях практично у Bcix сферах суспiльного життя. Глобалiзацiйнi процеси, якi вiдбуваються у свiтi, призводять до не-обхiднiсть реформування та модертзаци сустль-ства. Проблеми i потреби модертзаци в Укршт вперше було визначено у статп академша НАН Ук-ра1ни В. Гейця [1], а потгм вде1 модертзаци були по-кладенi в основу Послания Президента Украши Верховнш Радi Украши «Модертзатя Украши -наш стратепчний вибiр» [2]. Рiзнi аспекти модертзаци визначено в Державнш стратеги регюнального розвитку на перюд до 2020 року [3]. Водночас в Ук-ра1т поки ввдсутнш чiтко окреслений навiть проект модертзаци. Проте входження до системи свгтово1 економiчноl штеграци робить завдання модертзаци економши та суспiльства нашо! краши прiоритет-ними.
Теоретики модертзаци стверджують, що низь-кiй рiвень розвитку суспшьства детермiиуeться тра-дицiйнiстю його економiчних, полiтичних, сощаль-них та культурних характеристик. На шляху тдви-щення рiвня розвитку таким суспiльствам дове-деться здiйснити перехiд вiд традицюн^зму до су-часносп, який вже випробували на собi бiльш роз-вииенi краши. Модернiзацiя передбачае сощальт, економiчнi, полiтичнi, культурнi змiни, що зазна-ють суспшьства традицшного типу в процеа його трансформацл в суспшьство сучасного типу. Куль-турний аспект модертзаци найчастше стогть в ^mpi уваги теоретиков. Р. 1нглхарт i К. Вельцель дослiджують еволюци цiннiсних установок жителiв рiзних кра!н свiту наприкшщ XX ст. [4], С. Хантингтон ставить проблему обмеженост самих мож-ливостей глибоких культурних запозичень мiж ци-вшзатями [5]. Висвiтлюючи досвiд чесько! модертзаци автори статп [6] вiдмiчають, що просторовий аспект модертзаци визначався для Чехи приналеж-нiстю кра1н Центрально1 Свропи до европейсько-ат-лантично1 культурно1 сфери, оскiльки «тальки в цьому контекстi можна чекати тут завершення про-цесiв модертзаци суспшьства». Iнтенсифiкацiя культурних зв'язкiв з розвинутими кра1нами та вплив !х духовних цiнностей та зразкiв поведшки ввдгра-вали значну роль у полгтищ модертзаци [6, с. 35]. Схожi процеси вiдбуваються наразi i в Укра1т.
Сучаснi теори модертзаци ввдмовляються вiд однобiчного трактування модертзаци як руху у на-прямку захiдних iнститутiв та цiнностей. Навпаки, визнаеться можливiсть власних оригiнальних шля-хiв розвитку, нацiональних моделей модертзаци. Представник сучасно! теори модертзаци Ш. Ейзен-штадт висунув концепцiю множинно! модертзаци, в основi яко! лежить iдея, що модернiзацiя i вестер-нiзацiя - це не одне i те ж, захiдний зразок е лише одним з варiантiв, i модернiзацiя в рiзних кра!нах i культурах може йти рiзними шляхами [7, с. 27]. Со-цiолог вiдзначае, що хоча для суспшьств, що модер-нiзуються, «вихвдна захiдна модель розвитку пред-ставляеться найважлившою (i зазвичай амбiвалент-ною) точкою вiдлiку», рiзнi життевi свгги модернiтi (сiм'я, урбанiзацiя, економiчна оргатзащя, поль тичнi структури, засоби масово! шформаци та iнди-вiдуальнi орiентацп) були визначенi й органiзованi в самих рiзних формах. 1дею «множинних модернт», на його думку, найкраще розглядати «як iсторiю по-стшно1 побудови i перебудови з безлiчi культурних програм» [8, с. 2]. Польський соцiолог П. Штомпка, тдтримуючи тезу про безлiч модернiзацiй, тдкрес-люе важливiсть зв'язку модертзаци з традитею да-ного суспiльства, «його уткальною соцiальною па-м'яттю, культурною спадщиною, релiгiйними або iдеологiчними переконаннями. Вони надають iнте-лектуальнi i духовнi ресурси для модернiзацiйних процеив як для влад, що використовують досвiд i мудрiсть поколiнь для проведения рацюнально1 ре-форми, так i для народу, який у вкоршеному i нероз-ривному зв'язку з минулим знаходить захищенiсть буття пiд час хаосу i змш» [8, с. 122].
Для Украши, як i для iнших кра1н, як! мають прагнення модернiзувати економшу i суспiльство, слiд враховувати низку загальних принципiв, оскь льки «картина невдач, зривiв модертзаци в рiзних кра1нах при всiх iндивiдуальних особливостях розвитку також мiстить i загальнi риси» [10, с. 38]. 1н-ституцiйна нерозвииенiсть, яка «тиражуе форму-вання гiбридних неефективних шституцюнальних структур та вiдповiдного !м середовища», розшару-вання населення за доходами, що зростае, репона-льна асиметрiя, неефективнiсть державного управ-лiння, а саме адмшютративт бар'ери розвитку тд-приемництва обмежують здiйснення модертзаци [11, с. 38].
Небезпека «патолопчних зриыв модершзацп» мiститься, на думку Ш. Ейзенштадта у наростанш конфлiктiв, типових для кра1н, що модернiзуються, оскшьки «... HOBi цiннiснi орieнтири, втшення яких бажали багато громадян цих суспiльств, вимагали вiдносно високого piBHA узгодженосп дiй Гндиввдв» [12]. Придшяючи значну увагу зривам модершзацп у полгтичнш сфеpi соцiолог пояснюе економiчнi зриви не стiльки недоpозвиненiстю економiчних систем, скшьки «невiдповiднiстю мiж бажанням мо-деpнiзуватися та шституцшною нездатнiстю шдтри-мувати економiчне зростання, мiж нестримним роз-падом традищйно! системи i неможливiстю знайти порятунок в новiй, модеpнiзованiй системЬ» [12]. За-безпечити зв'язок та налагодити новi вiдносини мiж piзними громадськими групами на думку вченого мають новi pегулятоpнi норми. В. Ляшенко [13] до-слiджуючи загальнi i специфiчнi закономipностi формування i pеалiзацil регуляторних pежимiв, ввд-мiчаe, що «регуляторш режими забезпечують стiйке нормативне регулювання групи суспiльних ввдно-син, певно! дiлянки соцiального життя». Держава, органи мюцевого самоврядування та iншi суб'екти використовують piзнi засоби, ям поеднуються рГз-ним способом, визначають специфiку того чи ш-шого режиму. В iнфоpмацiйно-психологiчному аспект режими характеризують «не стiльки спрямова-нiсть правового регулювання, скшьки стушнь спри-ятливосп його для iнтеpесiв певних суб'екпв права, бо вш «витканий» з piзноманiтного поеднання сти-мулiв i обмежень» [13, с. 49]. При цьому саме дер-жавi належить роль творця сприятливих умови для юридичних i фiзичних суб'екпв господарювання в iнтеpесах суспшьства в цiлому, а не тшьки вузько-корисливих iнтеpесiв окремих верств i осiб [13, с. 40].
Ш. Ейзенштадт вважае, що «просуванню до повноцшно1 модершзацп i стшкого зростання» зава-жае «повiльне становлення нових шститупв», «якi впроваджувалися б в стратепчш галузi сустльно1 структури i дозволяли б справлятися з piзними ви-кликами, що виникають ...». Виpiшальне значення для модершзацп iнститути мають в роботах Д. АджемоГлу та Дж. Робинсона. Вчеш pозpiзняють iнклюзивнi (inclusive) та екстрактивш (extractive) полiтичнi та економiчнi iнститути. При цьому поль тичнi iнститути визначають, якими будуть еконо-мiчнi iнститути [14, с. 42]. 1нклюзивш економiчнi ш-ститути стимулюють економiчну дiяльнiсть, зростання продуктивности через гарантию прав власно-стт Такi iнститути «заохочують велим маси людей до участ в економiчнiй дiяльностi, яка дае змогу розкривати 1хш таланти й умшня, зробити вибip за власним бажанням» [14, с. 68]. Екстрактивш шсти-тути мають пpотилежнi властивост та «створеш для вiдбиpання доходiв i благ в одше1 сустльно1 групи на користь шшо1» [14, с. 70].
Без iнклюзивних iнститутiв неможливi розви-ток технологiй та освгти. Стадий економiчний роз-виток супроводжуеться технологiчними покращен-нями, якi роблять фактори виробництва бiльш про-дуктивними. Такi покращення досягаються завдяки розвитку науки та дiяльностi пiдпpиемцiв, як мають стимули до впровадження ll досягнень у пpибутковi проекти. Технолопчш досягнення пов'язанi iз освь тою, вмшням, знаннями та ноу-хау робочо1 сили, як набуваються продовж усього життя. Iнклюзивнi ш-ститути надають можливост людям обирати види дiяльностi й способи використання талантов, мобш-зувати таланти свое1 кра1ни та залучати ззовнi [14, с. 72-73].
Отже, iнклюзивнi iнститути мають важливе значення для модершзацп економши та суспiльства, а в !х центpi лежить гарантия прав власностi, без яко! неможна досягти швестицшно1 активности та тдви-щення продуктивности пpацi. Д. АджемоГлу i Дж. Робiнсон констатують, що «безпека прав влас-носп, закон, публiчнi послуги та пiдтpимка свободи укладати договори й здiйснювати обмш лежать на деpжавi, на шститутах зi здатнiстю примусово шд-тримувати порядок, запобiгати кpадiжкам i розбою та забезпечувати виконання договоpiв мiж приват-ними особами» [14, с. 69]. Для Украши неpозумiння цього важливого моменту унеможливлюе сошаль-ний та економiчний розвиток.
Модеpнiзацiя ввдноситься до тих соцiальних змiн, ям стосуються iнститутiв piзних суспiльств. У до^дженнях модеpнiзацiйних пpоцесiв економiсти i соцiологи, як правило, використовують як об'ект до^дження однi й ii ж iнститути або процеси, завдяки яким вони виникають: сощальш, культуpнi, ноpмативнi та iншi змiни. В ходi еволюцп теоретич-них впливiв на проблему модершзацп виникла тео-piя, яка пропонуе «зовшшне» пояснення виршаль-но! pолi певних фактоpiв розвитку кра1н. Так звана теоpiя залежност^ отримала найбiльше розповсю-дження у кра1нах третього свгту Представники тео-pil задежностi пояснюють економiчну вiдсталiсть кра1н третього свгту не традишйними цiнностями i шститутами, а «експлуатацiею» передовими кашта-лютичними кра1нами. На думку прихильнишв теорп залежного розвитку iндустpiадьнi суспiльства галь-мують iндустpiадьний розвиток у крашах третього свгту Вони нав'язують економiчну политику, вна-слвдок чого «перифершш краши» вимушенi оpiенту-вати економiки на експорт сшьськогосподарсько1 продукцп, видобуток сировини i мiнеpадiв, зни-щення базових та слабкий розвиток сучасних галу-зей нацюнально1 промисловостт 1снування ввдносин залежносп призводить до збiльшення розриву в pi-вш економiчного розвитку кра1н периферп, консер-вацп техшчно1 вадсталосп, поглиблення сощально1 неpiвностi усеpединi краши.
Ввдповвдно дано1 теорп система залежностi мГж центром (проввдними капiталiстичними кра1нами) та пеpифеpiею все ще пiдтpимуеться i економiка Ук-ра1ни не виключення. Розвиток нацюнально1 еконо-мши характеризуеться залежнiстю ввд коливань си-ровинно1 кон'юнктури, старГнням основних фондГв, низьким рГвнем Гнвестищйно1 активносп та продуктивности пращ. Сучасний стан украшсько1 промис-ловост демонструе падшня виробництва, перева-жання сировинних галузей та галузей з низьким сту-пенем технолопчно1 обробки продукцп, але як ма-ють попит на внутршньому та зовшшньому ринках.
Ввдносно стабшьними е виробництво тих внутрш-ньоорГентованих галузей, ям задовольняють жит-тево вважливГ потреби населення в основних продуктах харчування (серед яких алкоголь та тютюн, що сввдчить не на користь пдному рГвню культури суспшьства), та фармацевтична промисловють (див. рисунок). Тшьки фармацевтична галузь демонстру-вала останшми роками зростання виробництва. 1ншГ види високо- та середньовисокотехнолопчних галузей (машинобудування, хГмГчне виробництво, виробництво коксу та продуктов нафтоперероблення) зазнали значного падшня.
Рисунок. 1ндекси промисловоТ продукцп у 2010-2016 рр.
Джерело: розраховано автором за даними Державное служби статистики.
Посилаючись на роботу Джастша 1фу Лшя1 М. Зверяков констатуе, що деякими захвдними до-слвдниками в рамках стандартного тдходу до проб-леми розробки промислово1 полГтики у кра1нах з пе-рехГдною економшою рекомендують спочатку отри-мувати вигоду в найбшьш конкурентних у даний час продуктах, а накоплен Гнвестищйн ресурси реш-вестувати в галузГ з найбшьш високою доданою вартютю2. При цьому вважаеться, що орГентащя на високотехнолопчн галузГ заведомо приречена на невдачу. Укра1нський економют не без тдстав за-
певняе, що така позищя не може задовольняти Ук-ра1ну [15, с. 11]. ПодГбно1 точки зору тдтримуються й ГншГ економюти. В. Вишневський стверджуе, що переломити сучасш несприятливГ тенденцл можна завдяки модершзацп промислово1 системи, «з вико-ристанням переваг неошдустрГалГзацл, яка засно-вана на Гнноващях та глобальних ланцюгах ство-рення вартосп» [19, с. 36.]. Схожо! думки дотриму-еться Ю. Юндзерський. Вш вважае, що галузева та технолопчна структура промисловост мае форму-ватися виходячи «з перспективно].', випдно1 для кра-
1 Lin J. New Structural Economics: A Framework for Rethinking Development and Policy. - Washington, DC : World Bank, 2012. - P. 139.
2
Останшм часом розгорнулися дискусп з приводу ролГ видГв економiчноl дГяльносл з вщдачею, що убувае в «спещалГзаци на бщносл» держави i консервацп ll вГдсталосл, i здатносл видГв дГяльносп з вщдачею, що зростае за-безпечувати «спещалГзащю на зростант багатства» i стимулювання його розвитку [16; 17; 18].
ши спецiалiзацiï у глобальному, европейському i внутршньому вимiрi, враховуючи наявш ресурси, внутрiшнi i зовшшш ризики та загрози, зокрема еко-номiчного, енергетичного, вiйськового, еколопч-ного характеру» [20, с. 29]. Впевненють у тому, що ушкальнють iсторiï промислового розвитку, куль-тури, життевого середовища промислового розвитку мають стати дiевим фактором залучення людей, iнвестицiй, сучасних технологiй для забезпечен-ня динaмiчного розвитку економши виражають М. Якубовський та В. Ляшенко [21].
Вирiшення завдання модертзаци економши полягае у створент новоï iндустрiaльноï бази через збереження i розвиток високотехнолопчних вироб-ництв, ям виготовляють продукщю для внутрш-нього i зовшшнього ринков, формування ефективноï структури економiки, де частка нових результaтiв була б вiдносно висока, а динaмiзм i перспектива та-ко1' структури перевершували aнaлогiчнi параметри сировинного комплексу краши [22]. Отже, модерш-защя промисловостi, неможлива без ре1ндустр1ал1-зацп, економiчнa суть яко1' полягае у стимулювaннi економiчного зростання за рахунок державного бюджету, з метою модертзаци застарших та появи нових галузей промисловост [23, с. 8]. Концепщя ре-iндустрiaлiзaцiï виникла в контекстi виршення проблеми вiдновлення нового i якюного промислового розвитку на бaзi високих технологiй та значних швестицш у людськ ресурси та науково-дослвдну дiяльнiсть. В Украш фiнaнсувaння науково1' дiяль-ност знижуеться з кожним роком (1,2% ВВП у 1998 р. проти 0,6% ВВП у 2014 р.) [24]. При цьому урядовi документи продовжують декларувати розвиток високотехнолопчних виробництв, визнача-ючи його головним прiоритетом промислово1' поль тики [25].
На думку соцюлога П. Штомпки «модершзащя мае включати в себе реформи зверху, а також мобь лiзовувaти людей» [9, с. 122]. Для перетворення нового знання в iнновaцiï та впровадження 1'х у вироб-ничий процес необхiдно, щоб кожний рiвень простору та якомога бшьша частина населення забезпе-чували «ефекти результaтивностi продуктивного ви-користання нового знання, що зростае» [26, с. 11]. А це означае важливють регюнального рiвня в iнновa-щйному розвитку. Виконання регiонaми ролi «локомотиву» шновацшного розвитку економiки е мож-ливим за умов розширення повноважень мiсцевих оргaнiв влади та територiaльних громад. Для цього необхвдно виконання реформи децентрaлiзaцiï, а саме - забезпечення продовження формування адмь нiстрaтивно-територiaльних одиниць базового рiв-ня - громад, ефективного розмежування за принципом субсидiaрностi повноважень оргашв мiсцевого самоврядування рiзних рiвнiв, а також оргашв мю-цевого самоврядування та оргашв державно1' влади. Як вже зазначалось, модернiзaцiя неможлива поза
збереженням украшсько! самобутност та нацюна-льно! вдентичносп. Визначальним фактором цього е забезпечення iндивiдуальних властивостей укра!н-ських громад, для кожно! з яких характерш куль-турнi, економiчнi особливостi розвитку, традицн та звича!. Одним з найбшьш гарантованих нацюналь-них способiв охорони та захисту укра1нських щнно-стей е не тальки передача у«х необхiдних повноважень та ввдповвдальносп на рiвень мiсцевого самоврядування та забезпечення ввдповщними ресурсами, а й формування культури участ кожного в житп громади, ощадливого ставлення до територн та И ресурав, збереження унiкальних традицш в промисловому виробництвг
Останнiм часом в регюнальнш полiтицi досяг-нуто певнi результати:
розвиток бiльшостi регюшв характеризувався активiзацiею економiчноl дiяльностi зокрема, посту-повим вiдновленням роботи промислового комплексу (найбшьший темп зростання в Одеськш (19,4%), Житомирський (14,0%), Юровоградськш (10,9%) областях), зростанням активности у сферi будiвнищ•ва (найбiльший темп зростання в Юрово-градськш (84,2%), Житомирськш (82,2%), Полтав-ськш (47,1%) областях), змщненням фшансово! ос-нови мюцевого розвитку (найбiльший темп зростання в Тернопшьськш (43,4%), Вшницькш (40,7%), Iвано-Франкiвськiй (39,9%) областях), ввдновлен-ням iнвестицiйноl дiяльностi (найбiльший темп зростання в Луганськш (68,2%), Запорiзькiй (64,9%), Одеськiй (63,6%) областях) [27];
запроваджено нову модель мiжбюджетних ввд-носин. Головною вiдмiннiстю ново! системи вирiв-нювання е скасування дотаци вирiвиювання (вилу-чення) i запровадження базово! (реверсно!) дотаци, а також освггньо! субвенци, медично! субвенци, субвенци на забезпечення медичних заходiв окре-мих державних програм та комплексних заходiв програмного характеру. Цими змiнами впроваджено механiзм, за якого держава шляхом надання спещ-альних трансфертiв (субвенцiй) повнiстю бере на себе ввдповвдальнють щодо фiнансового забезпечення поточних видаткiв установ медично! та освгт-ньо! сфери, що належать до повноважень мюцевих бюджетов i складають значний обсяг у !х видатках. В результат у 2016 р. до мiсцевих бюджетов надш-шло 170,6 млрд грн, що на 41,7% бiльше, шж у 2015 р. [28];
усшшно виконуеться першочергове завдання реформи мюцевого самоврядування - створення спроможних територiальних громад, яким переда-ються додатковi повноваження та значнi фiнансовi ресурси. Ввдповвдно до Закону Укра!ни «Про добро-вiльне об'еднання територiальних громад» протя-гом 2015-2016 рр. утворено 366 добровшьно об'ед-наних територiальних громад, у як об'едналося близько двох тисяч сшьських, селищних, мюьких рад;
затверджено Державну програму розвитку транскордонного ствробгтництва на 2016-2020 рр., якою передбачено реалiзацiю 25 проекпв та 55 за-ходiв транскордонного спiвробiтництва.
Водночас iснують певн труднощi у реалiзацil регюнально1 пол^ики та виклики, пiд впливом яких вона формуеться:
розвиток регiонiв залишаеться вкрай асимет-ричним. За показником валового регiонального продукту, який характеризуе рiвень розвитку економiки регюну, у 2016 р. рiзниця мiж найкращим значенням (Полтавська обл.) та найпршим значенням (Чершве-цька обл.) складала 3,3 раза, а це означае наявнють суттевих вiдмiнностей у величин економiчного ресурсу регюшв для подальшого розвитку;
дотацiйнiсть мюцевих бюджетов свiдчить про неефективнiсть системи фшансового вирiвнювання: централiзоване збалансування мюцевих бюджетiв та покриття розриву мiж 1х доходами та видатками. Частка мiжбюджетних трансфертiв у структурi до-ходiв мiсцевих бюджетов за аналiзований перiод ста-новила у 2016 р. 53,4%, що хоча i менше показника минулого року на 5,7 в.п., але все одно залишаеться доволi високим, а доходи мюцевих бюджетов недо-статнiми для покриття видатшв [28];
кошти Державного фонду регюнального розвитку повнютю не освоюються. Вiдповiдно до Мониторингу використання коштгв ДФФР за 2016 р. жоден регюн не використав повнютю кошти цього шструменту сталого розвитку. Найменший рiвень використання був у Запорiзькiй областi (53,3%), Лу-ганськiй (56,6%) та Донецькш (75,5%) областях;
Проблеми соцiально-економiчного розвитку регюшв обмежують процеси модершзацп сусшль-ства. Для 1х вирiшення мають бути оновленi шстру-менти регулювання регiонального розвитку, удоско-наленi мехашзми 1х використання, змiцненi шститу-цл, якi ошкуються питаниями регiонального розвитку [29, с. 7].
У сучасному суспшьсти пiдвищуеться сощ-ально-економiчне значення знань. Мiсцевi знання та взаемодп мають вирiшальну роль у територiальних вбудованих регiональних та нацюнальних iннова-цiйних системах iз диференщащею по регiонах. Де-якi дослвдники стверджують, що реальних регюна-льних iнновацiйних систем не iсиуе, а регюни - це всього лише мюце дiй нацюнальних iнновацiйних систем i вони локального нiяк не впливають на iнно-вацiйиу пол^ику держави [30]. Однак на захист ю-нування регiональних iнновацiйних систем сввдчить те, що близькiсть виробнишв та споживачiв важлива у процесах органiзацiйного та соцiального нав-чання, довiра до вiддалених мереж мшмальна. Важ-ливiсть довiри як необхвдного iнституту економши, засновано! на знанш, пiдкреслюеться багатьма до-слiдниками [31-35]. Економiчний сенс довiрчих вiд-носин полягае в тому, що вони створюють умови
для економп на трансакцiйних витратах, зокрема, на витратах пошуку шформацп, укладання контрактiв, контролю виконання, сприяють передачi неявних знань i тим самим впливають на розвиток шновацш. З точки зору створення довiри, регюн мае перевагу перед крашою в цшому. Територiальна система виробництва передбачае стан близькост як сприятли-вого чинника для спiвпрацi мiж учасниками вироб-ничого процесу. Географiчна I культурна близькiсть стае особливо важливою в умовах iнновацiйного розвитку, оскшьки встановленi норми i стандарти застарши, а накопиченi масиви шформацп не мо-жуть передати характеристики шноващйних проце-сiв, i з цього боку безпосередню взаемодто, лока-льне спiлкувания i загальний культурний досвiд на-бувають вирiшального значення для шформацш-ного обмiну та розвитку iнновацiй. Тому саме реп-они i мунiципалiтети в новш економiцi мають най-кращу перспективу в оволодiннi конкурентною перевагою в поширенш i отриманнi знань [31].
Вважаеться, що реформа децеитралiзацil управ-лiння, яку розпочато в Укра1ш, надасть можливiсть мiсцевим органам влади впливати на умови життя населення i розвиток економiки територп. Децент-ралiзованi системи дають можливють мiсцевим органам управлiння створювати основу для прийняття оптимальних для дано1 територп рiшень. Однак ор-ганiзацiйний потенцiал осiб, якi приймають рiшения на локальному рiвнi не може бути реалiзований повною мiрою в умовах обмеженосп бюджетних ре-сурсiв.
Мiсцевi особливост регiонiв та мют все час-тше ощнюються виключно в рамках економiки, за-сновано1 на знаннях, економiчноl ролi культури, креативно1 складово1. У зв'язку з високим ступенем залежносп iнновацiй вiд навчання, в теорiю регюнального розвитку останшм часом увшшла концеппiя «регюн, що навчаеться», яка пов'язана iз поняттями «економша знань» та «сусшльство, що навчаеться».
Роль знань мае враховуватись як в стратепях розвитку окремих секторiв, так i у програмах модершзацп промисловостi. В робот [21, с. 193] про-понуеться розробити Нацюнальний модершзацш-ний проект, який би розвинув iителектуальний, на-уковий, виробничий i кадровий потенцiал промис-лових регiонiв, передбачив досягнення високих якь сних стандартiв виробництва. Пiдтримуючи думку економютгв, слiд додати, що у цьому проектi мае бути чгтко визначена роль та мiсце владних органiв усiх рiвнiв, бiзнесу, науки, освгти, мiсцевих громад у реалiзацil нацiонального плану модершзацп, досягнення його шнцевих результатов, якi дозволять шдвищити конкурентний статус кра1ни та забезпе-чити гiдне життя населення.
Наведений огляд сучасних поглядiв на процеси модершзацп в свт та Укра1ш дозволяють зробити такi висновки:
прюритетн завдання модершзаци украшського суспiльства та економши визначаються не тiльки процесами глобалiзацi!, ям вiдбуваються у свт, а й проблемами неошдус^ального розвитку промис-ловостц
модернiзацiя не означае повнi сощальн змiни та абсолютну новизну. Вона мае грунтуватися на «сощальнш пам'ятг, культурнiй спадщинi, ушкаль-ност ютори промислового розвитку». При цьому обов'язковим е врахування загальних принципiв та «зрив1в модершзаци», досвiд яких накопичено у розвинутих крашах;
визнаючи важливють у процесах модершзаци глобалiзацi! i концентраци на взаемоди на европей-ському та нацiональному рiвнi слад враховувати ве-лике значення репонального рiвня модершзаци. Ви-конання регюнами ролi «локомотиву» iнновацiй-ного розвитку економiки е можливим за умов роз-ширення повноважень мiсцевих оргашв влади та те-риторiальних громад, наявност власних ресурсiв, необхiдних для реалiзацi! всього комплексу завдань модершзаци, ям вирiшуються на данiй територи.
Лiтература
1. Геец В.М. Либерально-демократические основы: курс на модернизацию Украины. Экономика Украины. 2010. №3. С. 4-20. 2. Модершзащя Укра-!ни - наш стратепчний вибiр: Щорiчне Послання Президента Украши до Верховно! Ради Украши, 2011. - 416 с. 3. Про затвердження Державное' стратеги репонального розвитку на перюд до 2020 року: Постанова КМУ вад 06.08.2014 р. № 385 [Електрон-ний ресурс]. URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/ show/ 385-2014-H/paran11#n11. 4. Инглхарт Р., Вельцель К. Модернизация, культурные изменения и демократия: Последовательность человеческого развития. Москва: Новое издательство, 2011. — 464 с. 5. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. URL: http://gradaran.mskh.am/sites/default/files /%20Самюэль.%20Столкновение%20цивилизаций_ 0.pdf. 6. Трансформация и модернизация чешского общества / Манохин П., Кухарж П., Мюллер К., Тучек М., Гатнар Л., Червенка Я. Социологические исследования. 2002. №7. С. 32-48. 7. Eisenstadt S.N. Some Observations on Multiple Modernities. Reflections on Multiple Modernities: European, Chinese and Other Interpretations . Dominic Sachsenmaier, Shmuel Noah Eisenstadt, Jens Riedel. — BRILL, 2002. 8. Eisenstadt, S. N. Multiple Modernities. Daedalus. Vol. 129. N0. 1. Winter 2000, pp. 1-29. 9. Штомпка П. Модернизация как социальное становление (10 тезисов по модернизации) Экономические и социальные перемены: факты, тенденции, прогноз. 2013. №6(30). С. 119-126. 10. Плискевич Н.М. Возможности трансформации в России и концепция Норта-Уоллисв-Вайнгаста. Статья 1. Срывы модернизации: вчера и сегодня. Общественные науки и
современность. 2013. №5. С. 37-50. 11. Вольчик В.В., Кот В.В. Институциональные изменения в контексте модернизации хозяйственных порядков. Journal of Institutional Studies (Журнал институциональных исследований). 2013. Т.5. №4. С. 36-57. 12. Эйзенштадт Ш. Срывы модернизации. Неприкосновенный запас. 2010. № 6(74). URL: http: //magazines.russ.ru/nz/2010/6/e4.html. 13. Ляшенко
B.И. Финансово-регуляторные режимы стимулирования экономического развития: введение в экономическую режимологию: моногр. / В.И. Ляшенко; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2012. 370 с. 14. Аджемоглу Д., Робшсон Дж. Чому наци занепадають / пер. з англ. Олександр Дем'ян-чука. Ки!в, Наш формат, 2017. 440 с. 15. Зверяков М. Промислова пол1тика ат мехашзм !! реалiзаци. Економжа Украгни. 2016. №6. С. 3-18. 16. Ун-ковская Т. Как Украине вырваться из ловушки бедности. Зеркало недели. 2016. №6 (19 февраля). URL: http://gazeta.zn.ua/macrolevel/kak-ukraine-vyrvatsya-iz-lovushki-bednosti-_.html. 17. Геець В. Економша Укра!ни 2016 року. Бiзнес. 14.03.2016. URL: http://www.business.ua/politics/ekonom_ka_ukra_ni_2 016_roku-282704/?SECTION_CODE=politics&ELE MENT_ID=282704. 18. Осипов В.С. Базовые предпосылки притока частных инвестиций. Вестник института экономики РАН. 2014. №. 3. С. 118-126. 19. Вишневський В.П. Глобальна неоiндустрiалiза-щя та !! уроки для Укра!ни. Економжа промислово-стi. 2016. №8. С. 26-43. 20. Кшдзерський Ю. Анти-кризова промислова полгтика: варiант вггчизняного концепту. В^ник НАН Украгни. 2016. №10. С. 27-42. 21. Якубовський М.М., Ляшенко В.1. Модершзащя економiки промислових регюшв: спроба конце-птуалiзацi!. В^ник економiчноíнауки Украгни. 2016. №1 (30). С. 188-195. 22. Сухарев О.С. Институты регионального развития: концептуально-практический анализ организационных изменений. Экономический анализ: теория и практика. 2012. №4 (259).
C. 2-12. 23. Мамедов О. Нам нужна не реиндустри-ализация, нам нужна неэкономизация. Terra Economicus. 2016. №4. Т. 14. С. 6-13. 24. Research and development expenditure (% of GDP). Data-bank.worldbank.org. 2016. URL: http://data.worldba nk.org/indicator/GB.XPD.RSDV.GD.ZS?view= chart. 25. Про програму дiяльностi Кабшету Мiнiстрiв Укра!ни: Постанова Верховно! ради Укра!ни ввд 14.04.2016 р. № 1099-VIII. Вiдомостi Верховног Ради Украгни. 2016. № 18. Ст.208. 26. Татаркин А.И. Модернизационное обновление российского пространства на основе инновационных инициатив. Регион: экономика и соцюлопя. 2016. №1(89). С. 633. 27. Основш тенденци соцiально-економiчного розвитку регюшв (станом на 11.08.2017 р.). Офщш-ний сайт Мшютерства репонального розвитку, будь вництва та житлово-комунального господарства Ук-ра!ни. URL: http://www.minregion.gov.ua/wp-content/
uploads/2017/07/0snovni-tendentsiyi-sotsialno-ekono michnogo-rozvitku-regioniv1.pdf. 28. Бюджетний мо-шторинпаналГз виконання бюджету за 2016 рш. URL: http://www.ibser.org.ua/sites/default/files/kv_iv _2016_monitoring_ukr_0.pdf. 29. Власюк О.С. Сощ-ально-економГчний розвиток регюшв Укра1ни в умовах децентралГзацп влади: виклики, загрози, но-вГ мехашзми. Регюналънаекономжа. 2016. №3. С. 59. 30. Uyarra E., Flanagan K. From region system of innovation to regional as innovation policy spaces. Environmental and Planning. 2010. Р 681-696. 31. Maskell P. Social Capital, Innovation and Competitiveness. Business Studies. Work. Paper. 2001. Р. 218. 32. Калюжнова Н.Я. Конкурентоспособность регионов: теория и методология анализа в контексте современного экономического развития. Автореферат диссертации на соискание доктора экон. наук. URL: http://economy-lib.com/konkurentosposobnost-regionov-teoriya-i-metodologiya-analiza-v-kontekste-sovremennogo-ekonomicheskogo-razvitiya#ixzz4A3af CtJS. 33. Лiбанова Е.М. Модершзащя економши Украши в контекст сощальних виклишв. URL: http://dse.org.ua/arhcive/15/2.pdf. 34. 1ванов С.В. Створення регюнальних Гнноващйних систем у межах економГчних райошв - майбутне Украши. Економгчний вгсник Донбасу. 2017. №2. С.187-195. 35. Ляшенко В. I., Пщоричева I. Ю. Регюнальш науковГ центри НАН Украши та МОН Украши як ядро розбудови регюнальних Гнноващйних систем в умовах децентралГзацп. Економгчний вгсник Дон-басу. 2017.№1. - С.13-20.
1ванов С. В. Модернiзацiя УкраТни: сучаснi погляди та можливосп
В статп показано, що прюритетш завдання модершзацп укра1нського суспшьства та економши ви-значаються не тшьки процесами глобал1зацп, як вщбуваються у свт, а й проблемами неошдустрь ального розвитку промисловостг АналГз теоретич-них положень неомодершзму та сучасних поглядГв вГтчизняних економютв дозволяють дшти висновку про те, що модершзащя в Укра1ш мае грунтуватися на культурнш спадщиш, територГальнш самобутно-сп, ушкальносп юторп промислового розвитку регюшв. При цьому обов'язковим е врахування зага-льних принцитв та «зривГв модершзацп», досвщ яких накопичено у розвинутих кра1нах. Виконання регюнами ролГ «локомотиву» Гнноващйного розвитку е можливим за умов розширення повноважень мюцевих оргашв влади та територГальних громад, наявносп власних ресурсГв, необхГдних для реалГза-цп всього комплексу завдань модершзацп, як вирь шуються на данш територи.
Ключое1 слова: модершзащя, промисловють, регюн, шститути.
Иванов С. В. Модернизация Украины: современные взгляды и возможности
В статье показано, что приоритетные задачи модернизации украинского общества и экономики определяются не только процессами глобализации, которые происходят в мире, но и проблемами неоиндустриального развития промышленности. Анализ теоретических положений неомодернизма и современных взглядов отечественных экономистов позволяют сделать вывод о том, что модернизация в Украине должна основываться на культурном наследии, территориальной самобытности, уникальности истории промышленного развития регионов. При этом обязательным является учет общих принципов и «срывов модернизации», опыт которых накоплен в развитых странах. Выполнение регионами роли «локомотива» инновационного развития возможно в условиях расширения полномочий местных органов власти и территориальных общин, наличия собственных ресурсов, необходимых для реализации всего комплекса задач модернизации, которые решаются на данной территории.
Ключевые слова: модернизация, промышленность, регион, институты.
Ivanov S. Modernization of Ukraine: modern views and opportunities
The article shows that the priority tasks of modernization of Ukrainian society and economy are determined not only by globalization processes taking place in the world, but also by problems of neoindustrial development of industry. The analysis of the theoretical positions of neo-modernism and contemporary views of domestic economists suggests that modernization in Ukraine should be based on cultural heritage, territorial identity and uniqueness of the history of industrial development of the regions. At the same time, it is mandatory to take into account the general principles and "breakdowns of modernization", the experience of which has been accumulated in the developed countries. Implementation by regions of the role of the "locomotive" of innovation development is possible in the context of the expansion of the powers of local authorities and territorial communities, the availability of own resources necessary for the implementation of the whole complex of modernization tasks that are solved in this territory.
Keywords: modernization, industry, region, institutes.
Стаття надшшла до редакцп 07.09.2017
Прийнято до друку 12.09.2017
