CC BY
41
М. в. Рогоза
академк АЕН Украти д-р екон. наук, професор заслужений дiяч науки i технти Украти,
О. К. Кузьменко
канд. екон. наук Полтавський утверситет економки i торгiвлi
МОДЕРН1ЗАЦ1Я ЕКОНОМ1КИ УКРА1НИ У КОНТЕКСТ1 НЕО1НДУСТР1АЛЬНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ
Вступ. Умови сьогодення вимагають науковщв та поштиюв замислитись над новою концепщею еконо-Mi4Horo розвитку нацюнально! e^D^Mi™ Укра!ни. Це пiдтвeрджуеться спадом основних eкономiчних показ-ниюв eкономiки кра!ни. На сьогоднi, експортно-сиро-винний тип розвитку eкономiки кра!ни вже себе виче-рпав, а впроваджений швестицшно-шновацшний тип розвитку потребуе формування бшьш досконало! методично! та методолопчно! бази стратeгiчного ппану-вання модершзацшних процeсiв для побудови ново! шдус^ашзацп кра!ни.
Аналiз останн1х дослщжень i публiкацiй. Проблемам програмного планування i розробпення держав-них стратегш розвитку присвячено багато наукових праць вгтчизняних науковцiв, зокрема В. Гейця [4], Ю. Юндзерського [9], В. Кононенка i Л. Шаблиста, Я. Жалша, В. Ляшенка та 6. Котова [10], А. Гриценка [5], В. Полтеровича та В. Попова [15], М. Рогози [19, 20, 24], Е. Рустамова [22], В. Ткаченка та Б. Холода [24] та ш.
Метою статп е анашз модершзацп eкономiки Ук-ра!ни у контeкстi нeоiндустрiапьних перетворень.
Виклад основного матерiалу дослщження. Протя-гом 1999 — 2008 рр. в Укра!ш прийнято понад 20 стратегш, 80 концепцш щодо шновацшного розвитку кра-!ни. У 2010 р. офщшно проголошено курс на модерш-зацiю eкономiки, а Нащональною акадeмiею наук Ук-ра!ни було презентовано Нащональний проект реформ, де особливу увагу придшено питанням модершзацп. Колектив укра!нських учених у щорiчнiй На-цiонапьнiй доповда НАН Укра!ни пiдкрeспив важли-вють концептуального бачення принципово нового курсу здшснення в Укра!нi назрiпих модершзацшних перетворень, конкретних завдань i мeханiзмiв !х реаш-зацп в умовах, коли спостер^аеться не просто еконо-мiчна криза, а крах юнуючо! модeпi eкономiчного розвитку [11, с. 2, 87].
В роботах А. Гриценка [5], В. Полтеровича та В. Попова [15], Е. Рустамова [22], визначено таю умови успшно! рeалiзацil проекту модершзацп:
1. Розробка ч^ко! стратеги розвитку;
2. Наявшсть защкавлених груп штереав iз доста-тнiм владним впливом, готовнiсть ел™ i суспшьства до змiн;
3. Довiра до влади — «шституцшна довiра».
У сучаснiй науковiй eкономiчнiй пiтeратурi тер-мiн «модершзащя» е достатньо багатозначним i трак-туеться по^зному. Сам тeрмiн у пeрeкладi з ангпiй-сько! мови визначаеться як «осучаснення», а в перек-падi з французько! — «новггаш». Тобто, модeрнiзацiя означае змшу, вдосконалення чого-небудь до сучасних
вимог, надання минулому невластивих иому сучасних рис [7, c. 349—350]. Тобто цеИ термш використовуеться у двох аспектах:
1) у прикладному, техшчному — удосконалення, доведення об'екта до нових вимог i норм, техшчних умов i показниюв якоси;
2) в iсторико-фiлософському — як макропроцес переходу вщ традицiИного до модерного суспшьства.
Отже, пiд модершзащею розумiють вдоскона-лення щодо вщповщностеИ сучасним вимогам. Мо-дернiзацiя економiки — проведення структурних, тех-нолопчних, iнституцiонапьних змiн в нацiонапьнiИ економщ, що спрямованi на пiдвищення И конкурен-тоспроможностi та забезпечення розвитку в довгостро-ковiИ перспекгивi [2, с. 70; 4].
Модершзащя — це завжди:
1) системний процес: означае змши економiчних, полiтичних, правових, культурних iнститутiв та вщно-син. Мае проводитись одночасно на клькох рiвнях [22, с. 88]: шституцшних реформ (змiна, узгодження правил i процедур суспiльно-економiчного життя); економiчноI полiтики (застосування адекватних ш-струментiв впливу на економiчнi процеси); соцiальноI политики (формування умов для реалiзацiI штереав окремих суспшьних груп);
2) мобМзацшниИ процес, що запроваджуеться для скорочення вщставання вiд краIн-конкурентiв, тобто передбачае просторову i часову мобiлiзацiю ре-сурсiв, а цiльовi орiентири процесу залежать вiд кон-курентiв.
Видшяють два типи модернiзацiI [2, с. 76]:
1) адаптивна ^мггацшна) — здшснюеться шляхом впровадження позичених нововведень, що пов'язано з витратами на придбання авторських прав, патентiв, ль цензiИ, обладнання — тобто, з виплатою iнновацiИноI ренти. Визначае наздоганяючиИ тип розвитку. ЦеИ тип модершзацп включае наступнi пiдтипи: а) регу-льована модернiзацiя — в рамках обрано! стратегiI розвитку краши; б) стихшно-корпоративна модершза-цiя — в штересах нацiональних чи закордонних корпо-рацiИ (що далеко не завжди ствпадае з iнтересами на-цюнальними), ускладнюе координацiю процесу;
2) креативна — здшснюеться на основi власних iнновацiИ: розробленi в краIнi технолопчш та шститу-цiИнi нововведення отримують визнання i починають розповсюджуватись по свиу, забезпечуючи краIнi рентниИ дохщ. Визначае випереджаючиИ тип роз-витку.
За ресурсами щ два типи модершзацп е конкуру-ючими, зазвичаИ вони комбшуються та представляють два етапи здшснення модершзацшного проекту.
Необхщно вщзначити, що науковцями доцшь-шсть модершзацп визначаеться за двома напрямками, а саме: модернiзацiя традицшних галузей та стимулю-вання розвитку високотехнологiчних ceKropiB. При цьому, розб1жносп виникають при визначеннi про-порцш розподшу ресурсiв м1ж ними. Щодо сучасних пiдходiв до основ модершзацп, то вони Грунтуються на теор!! про стад!! розвитку за П. Портером. На основi ще! теорп висуваеться припущення, що кра!на обов'язково мае пройти у своему розвитку клька ста-дiй, i неможливо оминути («перескочити») жодну з них; кожна стадiя розвитку потребуе застосування аде-кватних iнструментiв i своечасно! !х змiни [8, 14, 15]. Наприклад, за методикою World Economic Forum [25], Ю. Юнзерським [8] та Е. Рустамовим [22] видшяють ресурсну, швестицшну, iнновацiйну стад!! розвитку економжи. У роботах [14, 15] А. Полтерович видшяе так! стад!! розвитку економiки як !ндустр!ал!защя екс-портоорiентована i стимулювання прискореного розвитку та стащя розвинутого ринку.
Отже, модершзащя — це багатовимiрне та складне явище, яке охоплюе вс сфери людсько! д!яльность Тому, для забезпечення сталого економ!чного розвитку кра!ни необхщно провести не тшьки модершзащю економ!ки, а й уетх сфер суспшьного життя. Оскшьки, модершзащя — це не лише переозброення економ!ки, а це формування техшчно! стратег!! держави, шлях ро-збудови кра!ни в певному напрямку [6]. Саме держава визначае джерела та шляхи акумуляц!! фшансових ре-суретв для модершзацп економ!ки. Ii проведення пе-редбачае штенсифжащю процесу економ!чного вщ-творення шляхом поглиблення розподшу пращ, ефек-тивного використання енергетичного обладнання ви-робництва, розвитку науки та ращонального управ-лшня [6].
З метою реального переходу вщ !м!тацшного до шновацшно-технолопчного розвитку необхщно забез-печити тдвищення р!вня виконання державно! поль тики модершзацп. Стратепчними напрямами державно! полггики у сфер! модершзацп економ!ки повинн визначатись через фшансову, сощальну, енергетичну аграрну, шновацшну, зовншньоеконом!чну политику, розвиток шфраструктури, розвиток внутршшх ринюв та пщприемництва, захист довкшля.
Головним напрямом розвитку держави в умовах глобал!зацп е широкомасштабна, всеохоплююча модершзащя ветх сфер суспшьного життя i в першу чергу економ!ки. При цьому необхщно враховувати, що по-зитивний вплив глобал!зацп небезперечний, оскшьки його противники стверджують, що глобал!защя ско-рш за все сприяе подшу свггово! економ!ки та кон-сервац!! технолопчного укладу вщстаючих держав на певних стад!ях технолопчного прогресу в штересах б!льш розвинутих економж. Таке явище отримало назву дивергенщя. Таким чином необхщно вщмггати, що можлива та бажана трансформащя понять конвер-генц!! i дивергенц!! на внутршньому державному р!вш, наприклад, на доходи i сощальне благополуччя в суспшьств!, регюнальну економ!чну спещал!защю [21], а головне при цьому — виявити i дослщити проблеми формування модел! нащонально! еконо-мжи, яка б мала особливосп шновацшного пщходу, забезпечуючи стшюсть !! функщонування [20].
Сучасн умови розвитку свггово! економжи, як! сформован! розвинутими державами, вимагають ство-
рення пiдходiв для формування i регулювання особли-востей розвитку нацiональноI економiки. Таю пщходи повиннi бути використанi при формуванш вiтчизняноI моделi системи соцiально-економiчного розвитку на-цiональноI економiки на основi врахування особли-востей, в першу чергу, при формуванш внутршнього ринку, оскшьки, тальки при умовi створення шнова-цiйноI моделi внутрiшнього ринку можлива устшна конкуренцiя на внутршньому ринку тальки в секторах, де запропонована продукщя буде мати високий яюс-ний показник при невисокш цiнi [20].
Тобто, економiка Укра1ни не може залишатися осторонь глобалiзацiйних процесiв у свiтi i повинна враховувати 1хню природу та рiзнонаправленiсть впливу при розробцi та впровадженш стратегiчних на-прямiв розвитку вггчизняно! економiки. Оскшьки, тi держави, яю володiють потужним науково-технiчним потенцiалом, здшснюють iнновацiйний прорив у розвитку науки i технiки, займають провiдне мiсце в гло-балiзацiйнiй економщ та на експортних ринках висо-котехнологiчноI продукцп.
В зв'язку з цим, виникае природне питання про те, яю необхiднi рiшення повинш бути запропонованi та чи все на сьогодш робиться вiрно? При цьому, ав-тори звертають увагу на те, що е ризики неврахування суттевих факторiв та загроз, неврахування яких, при побудовi системи розвитку нащонально! економiки, веде за собою актуалiзацiю дослiджень та аналiзу ви-значальних факторiв в системi управлiння економiч-ною безпекою нащонально! економiки, що вимагае iдентифiкацiI закономiрностей розвитку окремих II компонент, ощнки II взаемозв'язюв [20]. Автори впевнеш в тому, що регулювання i планування розви-тком буде залишатись неефективним, якщо не враху-вати системний пiдхiд в оцiнцi проблем та загроз розвитку. При цьому, одшею iз головних чинниюв вини-кнення проблем розвитку економiки е усунення держави iз сфери управлiння, що призвело до переощнки саморегулюючого механiзму ринку, i як наслiдок руй-нування цiлiсноI системи ефективного управлiння со-цiально-економiчними процесами та державного ре-гулювання [20].
Аналiз дослiджень наукових праць показуе також, що результатом усmшноI модернiзацiI е побудова со-цiально ефективноI економiки, яка:
— мае бути динамiчною i здатною до самороз-витку;
— здатна залучити до плiдноI пращ суспшьство в целому, а не тшьки один його прошарок або населення окремих регюшв чи мегапол^в;
— забезпечуе ефективне використання вах ви-робничих ресурсiв суспшьства;
— забезпечуе реалiзацiю iнтелектуального потен-щалу краIни на основi розвитку науки та освгти;
— Грунтуеться на сучасних суспшьних в;цносинах
[1].
У зв'язку з цим, для виршення цього необхщно звернути увагу на задачi побудови такоI моделi та переходу на шлях розвитку, яка враховувала б баланс державного регулювання та сучасних ринкових мето-дiв господарювання. Задачею держави, в цьому випа-дку, буде розвиток тдприемництва й пiдприемств на вггчизняному ринку за рахунок: забезпечення захисту прав власносп, iнвестування в «основну» галузь, доб-росовiсноI конкуренци, соцiальних гарантiй громадян, регулювання мiнiмальноI оплати працi незалежно вiд
форм власност пщприемств, тдтримки формування ринково1 та фшансово1 iнфраструктури Bcix perioHax, гарантiй пiдприемцям й швесторам (в тому числi за-кордонних) в дотриманш установлених законом правил дшових вiдносин, пiдтримки систем страхування пщприемницьких та iнвестицiйних ризиюв, умов для створення регiональних i м1ждержавних ринюв цiнних паперiв, ринюв нерухомостi, спецiалiзованих гуртових ринюв та ярмарюв [20].
Логiчно напрошуеться необхщшсть вирiшення проблеми якостi прогнозу та обГрунтування найбшьш рацiональних шляхiв розвитку економiки i сощально1 сфери, осюльки мова йде про вироблення метсдав пе-редбачення можливих результатiв руху за сценарiем розвитку з урахуванням знаходження балансу державного регулювання i ринкових методiв господарю-вання, розвитку продуктивних сил та сощально-еко-номiчних наслiдкiв, що потребують Грунтовного до-слiдження [20]. Крiм того залишаеться актуальними дослiдження сучасних процеав, яю вже iснують в модершзацп економiки Украши у контекста неошдустрь альних перетворень таких як неоiндустрiалiзацiя, некроiндустрiалiзацiя, постiндустрiалiзацiя.
Щодо поняття «неоiндустрiалiзацiя» — це явище, що сприяе новому розвитку продуктивних сил на ос-новi високотехнологiчних та науково мiстких процеав виробництва, пiдГрунтям для якого е нове шституцю-нальне середовище [18, с. 193].
Неоiндустрiалiзацiю [3] також розглядають як процес, який мае певну мету, методи, темпи, джерела та соцiально-економiчнi наслiдки, що потребують Грунтовного дослщження.
Науковцi видшяють наступш сучаснi моделi шду-стрiалiзацil [10, с. 26—27]:
— «традицшна iндустрiалiзацiя» з переважанням добувних галузей промисловоси, важкого та низько-технологiчного машинобудування з технологiями пе-реважно 3-го та 4-го укладiв, яю намагаються з метою тдтримки конкурентоспроможноси модершзувати до ринкових виклиюв сучасностi;
— «некроiндустрiалiзацiя» — стан галузей промисловоси з технолопями 3-го та 4-го укладiв, яю пере-живають процеси деiндустрiалiзацil, умовно кажучи, першого типу - скорочення виробничих потужностей внаслiдок !х фiзичного зносу та вщсутноси ринкового попиту на продукщю;
— «постiндустрiалiзацiя» — перехiд до перева-жання технологiй 5-го укладу, який супроводжуеться процесами деiндустрiалiзацil, умовно кажучи, другого типу — виводом за межi краши низько технолопчних галузей (offshoring), введенням сучасних високотехно-логiчних виробничих потужностей орiентованих на випуск продукцп з високою часткою додано1 вартостi, iнформатизацiею суспшьства, розвитком сфери сучас-них наукоемних послуг;
— «неоiндустрiалiзацiя» — перехщ до технологiй 6-го укладу, з випуску продукцп з високою доданою варпстю, який характеризуеться iндивiдуалiзацiею, наномiнiатюризацiею, бiотехнологiзацiею, когштивь зацiею, розвитком 3D-друку шляхом реiндустрiалiзацil (reshoring), тобто збшьшення в нацiональнiй економщ робочих мiсць на базi цих технологш переважно в сферi малого та середнього пщприемництва.
Як вiдмiчае Ю. Юндзерський: «Реструктуризацiя промислового виробництва потребуе вiдповiдних вза-емоузгоджених управлшських рiшень, ресурсiв i часу.
Тому вона мае здшснюватись на засадах державного стратепчного планування. Воно передбачае розробку системи довго-, середньо- та короткострокових прогнозiв, визначення низки взаемопов'язаних цшей соцiально-економiчного i розвитку першого, другого i третього порядку, розроблення довгострокових конце-пцш, середньострокових програм та iндикативних планiв, створення шституив органiзацiï i виконання намiчених завдань, методiв контролю та механiзмiв вщповщальносп за досягнення намiчених результата» [9, с. 532].
Аналiз програмних документа попереднiх роюв надав можливiсть встановити основш прiоритети та перiоди розвитку, що стало пщставою для щентиф^а-цiï модернiзацiйних процесiв в нащональнш еконо-мiцi попереднiх перiодiв.
Основними прюритетами «Програми структурно! перебудови економiки Украши на перiод до 2015 року» е пщвищення струкгурно'1 ефективносп економiки, розвиток конкурентного середовища та прискорення iнновацiйного розвитку. Автори програми не стали розпорошуватись на досягнення багатьох цшей, а ско-нцентрували свою увагу на проведеннi неошдус^аль зацп промисловостi, «пропорцп яко'1 вдаграють клю-чову роль в активiзацiï вiдтворювальних процесiв та визначають ринкову спрямовашсть i конкурентоспро-можнiсть економжи» [17, c. 3]. Перший роздш програми мiстив порiвняльний аналiз основних показни-юв економiчного розвитку розвинених краш та Украши, що дозволяло виявити основнi диспропорций та недолiки сучасно'1 структури економiки.
У Державнiй програмi розвитку промисловоси на 2003—2011 роки, що була схвалена постановою КМУ № 1174 вщ 28.07.2003 р., увесь процес неошдус^аль зац11 промисловостi було розбито на три перюди, основними завданнями яких було:
1) створення сприятливого шституцшного сере-довища для модершзацп;
2) формування ефективно'1 структури промисло-востi з пiдвищенням питомо'1 ваги галузей з високою часткою додатково'1 вартостi та реалiзацiя шновацшно'1 моделi розвитку промисловостi;
3) формування технолопчних кластерiв у науко-емних i високотехнолопчних галузях, широке запро-вадження енерго- i ресурсозберiгаючих технологш, комплексна автоматизащя промисловостi.
У Стратеги економiчного та соцiального розвитку Украши на 2004—2015 роки «Шляхом европейсько'1 iнтеграцiï», схвалена Указом Президента Украши № 493/2004 вщ 28.04.2004 р., визначеш таю програмнi цiлi:
а) подолання ресурсовитратного характеру ви-робництва;
б) формування шновацшно'1 моделi розвитку;
в) стимулювання розвитку наукоемних i високо-технолопчних галузей;
г) впровадження ресурсо- й енергозбер^аючих технологiй;
д) формування ефективного внутршнього ринку, зокрема високих технологш.
Згщно зi стратегiею щорiчнi темпи зростання ВВП Украши передбачались не нижче н1ж 6—7%, що дозволило би наздогнати в обсягах ВВП на одну особу провщш краши свiту. Процес реалiзацiï стратеги подь лявся на три етапи. Основне завдання першого етапу (2004—2005 рр.) полягало у формуванш iнституцiйних,
фшансових та оргашзацшних передумов для здшс-нення неошдус^атзацп. У другому етат (2006— 2009 рр.) передбачалось провести технологiчну модер-нiзацiю тдприемств, особливо галузей обробноИ про-мисловосп, сформувати в УкраIнi iнновацiйну модель розвитку та провести соцiальну переорiентацiю еконо-мiки. Третiй етап (2010—2015 рр.) повинен був стати перюдом закрiплення досягнутих результатiв при що-рiчному зростаннi реального ВВП — до 6%, доходiв на-селення — до 6%, швестицш в основний каттал — до 11,7% та рiвня iнфляцiI — 3—4% за рж.
Концепцiя проекту ЗагальнодержавноИ цшьовоИ економiчноI програми розвитку промисловоси на пе-рiод до 2017 року, схвалена розпорядженням КМУ № 947 р. вщ 09.07.2008 р., передбачала структурно-iнновацiйне удосконалення виробництва, посилення сощальноИ спрямованостi промисловоИ политики, за-провадження ресурсо- та природозбертаючих техно-логiй, розвиток технологiй водневоИ енергетики, виробництва моторного палива з рослинно'1 сировини, а також введення в експлуатащю вiдновлюваних джерел енерги.
Головними орiентирами щодо щентифжаци змiсту украшського проекту модернiзацiI економiки були двi програми:
1) програма економiчних реформ на 2010— 2014 рр. «Заможне суспшьство, конкурентоспроможна економжа, ефективна держава», що стала основою для розробки iнших програмних документа [16] та прак-тичних дш. У цiй програмi визначено лише стратепчш напрями перетворень, без сформованоИ методологи модернiзацiI нацiональноI економiки та без оцшки за-ходiв, що реалiзуються, на предмет вiдповiдностi цшям модернiзацiI. Основну увагу зосереджено не на розвитку високотехнолопчних чи шновацшних галузей, а на модершзацп вуг1льно'1 промисловостi та паливно-енергетичного комплексу (енергетика, нафтогазова промисловють), розвиток транспортно'1 шфраструк-тури був пов'язаний iз проведенням в УкраIнi Чемт-онату бвропи з футболу в 2012 р. Отже, положення програми мютили високий рiвень декларативностi та не передбачали проведення масштабноИ неошдус^а-лiзацiI промисловостi;
2) програма розвитку швестицшно'1 та шновацш-но'1 дiяльностi в УкраIнi на 2011—2015 рр..
При цьому, програма «Енергетична стратепя Ук-раши на перiод до 2030 року», схвалена за № 145 вщ 15.03.2006 р., але невиконання основних II положень була оновлена розпорядженням КМУ № 1071 вщ 24.07.2013 р. Серед основних цшей стратеги зазначено: лiбералiзацiю ринюв енергоресурав, модернiзацiю енергетичноI галузi, ремонт ддачих та спорудження нових енергоблоюв, технологiчне оновлення та прива-тизащя вугiльноI галузi, а також про реструктуризащю нафтогазового комплексу.
Концепцiя ЗагальнодержавноI цiльовоI економiч-но'1 програми розвитку промисловостi на перюд до 2020 року, схвалена розпорядженням КМУ № 603-р вiд 17.07.2013 р., е оновленою веретею аналогiчноI ви-щезгацаноI програми до 2017 р. Згщно iз цiею конце-пщею основними напрямками державноI промисловоI полггаки е: модернiзацiя вiтчизняноI промисловостi та збшьшення частки високотехнологiчноI продукцп, за-доволення потреб внутрiшнього ринку вгтчизняними товарами та зростання зайнятостi населення. У документа згадуеться про посилення координуючоН ролi
держави та про iнтеграцiю промисловоI полiтики в на-укову, технологiчну та iнновацiйну полiтику.
Щодо запропонованоI «СтратегiI реформ — 2020», то передбачаеться Грунтовне реформування i досяг-нення европейських стандартiв життя та гщного мiсця УкраIнi в свт. Це документ мiстить 62 реформи та 10 програм, яю розподшеш по чотирьох векторах розвитку: сталий розвиток УкраIни; безпека держави, бiзнесу та громадян; вiдповiдальнiсть i соцiальна спра-ведливiсть; гордiсть за Украшу в бврот та свт. У рамках стратеги першочерговими буде оновлення влади та антикорупцiйна реформа, судова реформа, децентралiзацiя та реформа державного управлшня, дерегуляцiя та розвиток пщприемництва, реформи правоохоронноI системи, системи нацiональноI без-пеки та оборони, охорони здоров'я та податкова реформа. Також визначено двi першочерговi державнi програми — енергонезалежносп та популяризацiI Ук-раши у свiтi [23].
Серед ключових показник1в, яких плануеться до-сягти до 2020 р., — з 8508 до 16000 дол. США пщви-щити долю ВВП на душу населення, пщнятися з 112 мюця до першоI «двадцятки» в рейтингу легкоси ведення бiзнесу, залучити 40 млрд дол. США прямих шоземних iнвестицiй, довести вiйськовi витрати з ни-нiшнiх 1,02 до 5 % вщ ВВП, пщвищити середню три-валiсть життя на три роки [12].
Таким чином, для Украши стратепчш завдання 6С, що поставлеш в новiй стратеги «бвропа 2020», е орiентиром для формування ключових напрямiв мо-дершзаци економiки. Так, перший етап модершзаци економiки УкраIни показав, що вона мае переважно стихшний i декларативний характер. Державна iнно-вацiйна полггака виявляеться в хаотичних дiях, безси-стемностi та непослiдовностi. Як результат — перебу-вання УкраIни на ресурснш стадiI розвитку економiки, що унеможливлюе вирiшення проблеми II технолопч-ноI вiцсталостi.
Досi не сформовано цМсний економiчний меха-нiзм, який об'еднав би владу, освiту, шфраструктуру, фундаментальну та прикладну науку, малий i великий бiзнес у едину систему взаемодш. Основнi елементи iнновацiйноI системи розбалансованi та функцiонують окремо один вщ одного. Протягом останшх рок1в значно послабшали зв'язки мiж сектором дослiджень i промисловiстю, здебшьшого вони мають формальний несистематичний характер, оскльки вiтчизнянi ви-робники ще не розглядають проведення дослщжень i розробок як неодмiнний фактор досягнення конку-рентоспроможностi в ринкових умовах господарю-вання [13, с. 22].
Залишаеться невирiшеним питання формування швестицшного потенцiалу пiдприемств як основи структурноИ перебудови промислового комплексу, що також е негативним наслщком для швестицш у висок! технологи, в новi потужносп, оновлення матерiальноI i технологiчноI бази. Ситуацiя, що склалась в зв'язку з цим, вiдображае об'ективне зниження сукупного iн-вестицiйного потенщалу, а також в;дбуваеться перебiг катталу iз матерiального виробництва в нематерiа-льне, де перiод окупностi значно менший, а в самому нематерiальному виробнищта — в сферу ще бшьш ефективних торговельних та фшансових послуг, що, в свою чергу, сприяе подальшому масовому в;дтоку катталу за кордон [24, с. 239].
Таким чином, для стшкого позитивного розвитку n0Tpi6H0 багаторазове збшьшення обсяпв швестицш (каттальних) вкладень, але виршити цю проблему методами фiнансовоï стабМзацп на макрорiвнi не вда-еться, тому необхiднi пiдходи, яю в умовах невирше-но1 проблеми забезпечення фшансових ресуретв най-бшьший ефект може дати модель розвитку економiки, побудована на прiоритетах у розвитку конкретних галузей i територш, реалiзацiя яко'1 будуеться на регулю-ваннi розвитку «основноЬ> галузi через ïï вiдповiдне ш-вестування, а як наслщок — iншi галузi («як забезпе-чуючЬ>) отримають вщповщш замовлення на виробни-цтво продукцИ i необхiднi машини, а значить i к розвиток також, а в пiдсумку це означае, що забезпечу-еться досягнення основних загальнонацюнальних щ-лей [19]. Таку полiтику може розробити лише держава, а досвщ використання таких пiдходiв у свiтовiй прак-тицi е. Для прийняття такого рiшення першою проблемою буде визначення «основноЬ> галузi економiки. Для Украши такою може виступити аграрна галузь, побудована на системному виробнищта екологiчно чисто'1 продукцiï на сертифiкованих землях. Це дозволить забезпечувати не тшьки свiй ринок такою про-дукщею, отримувати валюту, але, на наше переко-нання, ця галузь може бути системноутворюючою щодо розвитку шших галузей економiки [19].
Наявна ситуащя, перш за все, потребуе шститу-цiонального забезпечення процесiв модернiзацiï вггчи-зняно'1 економiки для поступового переходу до стадп iмiтацiï заруб1жних нововведень, а в майбутньому — до стадп розвитку, засновано'1 на власних шноващях. У цих умовах необхщне формування тако'1 iнновацiйноï полiтики, яка б застосовувала змiшанi механiзми реа-лiзацiï iнновацiйноï полiтики, призначенi для поточно'1 стадп розвитку й переходу до новоь
Спираючись на досвщ 6С автори в роботi [13, с. 23] пропонують використовувати наступи мехаш-зми реалiзацiï модернiзацiйних процеетв:
1. Механiзми планування i прогнозування.
2. Мехашзми координацп i контролю за шнова-цiйною дiяльнiстю.
3. Законодавчi та нормативно-правовi механiзми управлшня iнновацiями.
4. Фiнансово-бюджетнi механiзми управлшня шноващями.
5. Iнвестицiйнi (венчурнi) та мотивацшш меха-нiзми управлiння шновацшним розвитком.
6. Механiзм державно-приватного партнерства у сферi iнновацiй.
7. Мехашзм взаемодп бiзнесу, науки i влади.
8. Кластерний механiзм органiзацiï шновацшно1 дiяльностi.
9. Механiзми захисту прав штелектуально1 влас-ностi.
10. Мехашзми кадрового забезпечення шновацш-ного розвитку.
11. Мехашзми шформацшного забезпечення iнновацiйноï дiяльностi.
Таким чином, удосконалення чинних i впрова-дження нових механiзмiв управлiння iнновацiйним розвитком на вах рiвнях економiчноï системи дасть змогу сформувати збалансовану, системну, посль довну, адекватну сучасним вимогам державну политику у сферi шновацш, яка сприятиме пiдвищенню конку-рентоспроможноси та добробуту населення регiонiв i краши в целому.
Чинна «Стратепя сталого розвитку Укра1на-2020», схвалена Указом Президента Украши № 5/2015 вщ 12.01.2015 р., передбачае проведення 62-х реформ. Серед першочергових завдань програми таю:
1) розвиток оборонно-промислового комплексу Украши;
2) антикорупцшна, судова i податкова реформи, дерегулящя та розвиток пщприемництва, а також реформа правоохоронно'1 системи, яю в майбутньому створять сприятливе шституцшне середовище для неоiндустрiалiзацiï економiки;
3) схвалення «Енергетично1 стратег^ Укра1ни на перюд до 2035 року», головним завданням яко'1 е: зни-ження енергоемноси ВВП (на 20% до кшця 2020 р.); реалiзацiя проектiв з використанням альтернативних джерел енерг11; диверсиф^щя джерел постачання енергоресурсiв, зокрема нафти, природного газу, ву-г^лля, ядерного палива, нарощування видобутку вiтчи-зняних енергонос11в; залучення iноземних iнвестицiй до модершзацп газотранспортних та електрогенеру-ючих потужностей; приватизацiя перспективних i кон-сервацiя збиткових вугледобувних пiдприемств; мо-дернiзацiя iнфраструктури паливно-енергетичного комплексу [26, с. 63].
Висновки. Таким чином, особливютю нацюналь-ного програмного планування е вщсутшсть затвердже-но1 довгостроково'1 стратег^ неоiндустрiально-еконо-мiчного розвитку Украши. Ti неодноразовi спроби прийняття стратегп зупинялись на рiвнi схвалення концепцп або проекту програми. Причинами цього е вщсутшсть наукового розумшня ролi держави у забез-печеннi неоiндустрiалiзацiï та структурно'1 перебудови промисловостi, не юнувало чiткими критер11в вiдбору та прюритепв у прийняттi господарських ршень, не були вiдпрацьованi механiзми та шструменти держав-но1 структурно'1 политики, та й саме втручання держави сприймалось як атавiзм радянського минулого. Але при цьому, необхщно вщзначити, що значна к1льк!сть прийнятих концепцш та незатверджених проектiв програм свщчить про наполегливий пошук шляхiв для техшчного оновлення, модернiзацiï та соцiалiзацiï реального сектора економiки Украши, а також про спроби запровадження моделi iнновацiйного розвитку, що е важливою передумовою пiдняття соцiальних стандарта краши.
Одним iз основних структурних недолiкiв е ви-сока енергозатратшсть укра'1нсько1 промисловостi, що суттево впливае на зниження конкурентоспроможно-стi в^чизняно1 продукцп. Наявнiсть багатьох проектiв державних програм, нацшених на модернiзацiю па-ливно-енергетичного комплексу, свiдчить про усвь домлення цiеï проблеми керiвництвом краши.
Особливютю нацiонального програмного планування е те, що з понад 500 державних цшьових програм, жодна не була повшстю виконана вщповщно до поставлених цiлей i завдань.
Справжшми целями бiльшостi проекта програм були не модершзащя, а державний протекцюшзм ок-ремих галузей економiки. Саме галузi, як1 могли про-лобiювати особистi iнтереси у влади, отримували не-обхiднi правовi норми, програми розвитку та державш субсид11. Як вiдомо, головними лобютами в Украïнi е гiрничо-металургiйний комплекс, оскшьки експортнi надходження якого е важливим джерелом поповнення валютних запасiв, а також негаразди у цьому сектор^
зокрема у вугшьнш галуз^ мають значний потенщал виникнення масштабних сощальних конфпiктiв.
Ще однiею iнституцiйною перепоною для здшснення повномасштабно! нeоiндустрiалiзацil е надмiрна запeжнiсть укра!нсько! eкономiки вiд попiтичних цик-пiв, часова перюдичшсть яких значно менша за час, необхщний для рeапiзацi! повномасштабно! техноло-гiчно! модeрнiзацi!. Вiдсутнiсть послщовносп у прове-дeннi структурно! поштики при змiни попiтичних eпiт у влад^ постiйнi протистояння конкуруючих бiзнeс-груп з можпивiсть отримання державно! тдтримки для сво!х пiдприемств зумовлюють довготривалу техноло-гiчну дeградацiю промисловоси.
Список використаних джерел
1. Бужимська К.О. Модeрнiзацiя eкономiки Ук-ра!ни в умовах гпобапiзацi!: основнi тенденци та проблеми / К. О. Бужимська // Вюник ЖДТУ. — 2008. — № 3 (45): Економiчнi науки. — С. 45—52.
2. Вардомский Л.Б. Взаимные экономические святи в контексте модернизации экономики России и Украины / Л.Б. Вардомский // Економ^ i прогнозу-вання. — 2009. — № 1. — С. 77 — 89.
3. Вишневский В.П. Глобальная неоиндустриализация и ее уроки для Украины / В.П. Вишневский // Экономика Украины. — 2016. — №8. — С. 26-43.
4. Геець В.М. 1нновацшш перспективи Укра!ни / В.М. Геець, В.П. Семшоженко. — Харюв: Константа, 2006. — 272 с.
5. Гриценко А. Методолопчш основи модершзацп Укра!ни // Економша Укра!ни. — 2011. — № 2. — С. 4—12.
6. Грицюк 1.В. Фiнансовi ресурси модершзацп eкономiки та вщновлення eкономiчного зростання / 1лля Васильович Грицюк // Економiчний аналiз : зб. наук. пр. / редкол. : С. I. Шкарабан (голов. ред.) та ш. — Тернопшь : ВПЦ Тeрнопiпь. Нац. екон. ун-ту "Еко-номiчна думка", 2013. — Т. 13. — С. 157—162.
7. Енциклопeдiя шновацш / за ред. Р. Дяюва. — К., 2012. — 599 с.
8. Киндзерский Ю. Экономическое развитие и трансформация промышленной политики в мире: уроки для Украины // Экономика Украины. — 2010. — № 5. — С. 4 — 15.
9. Юндзерський Ю.В. Промисловють Укра!ни: стратепя i попiтика структурно-тeхнопогiчно! модершзацп : монографiя / Ю.В. Юндзерський; НАН Укра!ни, ДУ «1н-т екон. та прогнозув. НАН Укра!ни». — К., 2013. — 536 с.
10. Ляшенко В.1. Укра!на XXI: неошдус^альна держава або «крах проекту»?: монографiя / В.1. Ляшенко, 6.В. Котов; НАН Укра!ни, 1н-т економжи пром-стi; Полтавський ун-т eкономiки i торгiвпi. — Ки!в, 2015. — 196 с.
11. Новий курс: реформи в Укра!ш. 2010 — 2015 : Нац. доп. / за заг. ред. В. М. Гейця [та ш.]. — К. : НВЦ НБУВ, 2010. — 232 с.
12. Офщшне штернет-представництво Президента Укра!ни [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.president.gov.ua/news/31305.html.
13. Перший етап модершзацп eкономiки Укра!ни: досвщ та проблеми / О.М. Алимов, O.I. Амоша та ш.;
за заг. ред. В.1. Ляшенка; 1ЕП НАН Украши, КПУ. — Запорiжжя : КПУ, 2014. — 798 с.
14. Полтерович В. Гипотеза об инновационной паузе и стратегия модернизации // Вопросы экономики.— 2009.— № 6.— С. 4 — 23.
15. Полтерович В., Попов В. Эволюционная тео-рiя экономической политики. Часть 1 // Вопросы экономики.— 2006.— № 7.— С. 4 — 20.
16. Програма розвитку iнвестицiйноl та шнова-цшно! дiяльностi в Укра!ш: Постанова КМУ вщ 02.02.2011 р. № 389 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://document.org.ua.
17. Програма структурно! перебудови економiки Укра!ни на перюд до 2015 р. (концептуальний варЬ ант): проект. — К., 2001. — 72 с.
18. Прушювська Е.В. НеошдустрМзащя як процес оновлення вторинного сектору економiки в перюд економiчноl нестабшьносп / Е.В. Пушювська // Тео-ретичш та прикладнi питання економiки : зб. наук. праць. — 2013. — Вип. 28. — Т. 1. — С. 191 — 197.
19. Рогоза М.6. Проблемы выбора управленческих решений социально-экономического развития экономики / Матерiали II Всеукра!нсько! наук.-практ. iнтернет-конф. "Економiка сьогодш: проблеми моде-лювання та управлшня" (Полтава, 14—16 листопада 2012 р.). — Полтава: ПУЕТ, 2012. — С.4—8.
20. Рогоза М.6. Системные подходы к формированию стратегических решений инновационного развития экономики / Н. Е. Рогоза // Европейський вектор економiчного розвитку. — 2013. — №2(15). — С 217—223 / Index Copernicus, РИНЦ, Ulrich's Reriodicals Directory.
21. Руденский Р. А. Антисипативное управление сложными экономическими системами: модели, методы, инструменты: монография / Р.А. Руденский. — Донецк: Юго-Восток, 2009. — 257 с.
22. Рустамов Э. Принципы эволюционной модернизации переходных экономик / Э. Рустамов // Вопросы экономики. — 2009. — № 7. — С. 85 — 96.
23. Тируст Б.Ю. Теоретичш засади модершзацп економiки в умовах глобалiзацil / Б.Ю. Тируст // Тео-рiя та практика державного управлшня. — 2014. — Вип. 4 (47). — Електронний ресурс: http://www.kbuapa. kharkov.ua/ e-book/tpdu/2014-4/doc/2/13.pdf.
24. Ткаченко В.А., Холод Б.1., Рогоза М.С. та ш. Технолопчний iмператив розвитку iнтелектуального потенщалу Укра!ни: наук.-концепт. Альманах у 7 книгах. — Д.: Монолгг, 2010. — Кн. 4: 1шщативна штелек-туальна творча дiяльнiсть в основi розвитку: моногра-фiя. — Дшпропетровськ: Монолiт, 2010. — Кн. 4. — 360 с.
25. The Global Competitiveness Report 2010 — 2011. World Economic Forum// http://www.3.weforum.ord/ docs/WEF_GlobalCompetitivenessReport_2010-11.pdf.
26. Шепетько Р.I. Проблеми стратепчного плану-вання економiки Укра!ни у контексп не iндустрiаль-них перетворень [Електронний ресурс] / Р.1. Шепетько // Науковий вюник Херсонського державного ушверситету. — 2015. — Вип. 12. — Ч. 3. — С. 60—64. — Режим доступу: http://www.ej.kherson.ua/journal/ economic_ 12/122.pdf.
