CC BY
31
При цьому, стратепчним напрямом тако! бюд-жетно! та податково! полiтики держави повинно бути поступова вiдмова вiд бюджетного вирiвнювання та перехiд всiх регiонiв Укра!ни на самоокупнiсть, осю-льки, тшьки повна фiнансова самостiйнiсть може сти-мулювати дшову активнiсть мiсцевих керiвникiв, яка мае бути направлена на залучення iнвестицiй, еконо-мiчний розвиток та тдвищення соцiапьних стандартiв на певнш територи.
Список використаних джерел
1. Кириленко О. П. Удосконалення практики ро-зроблення бюджетних резолюцш / О. П. Кириленко // Фшанси Укра!ни. - 2007. - № 2. - С. 4-16.
2. Мочерний С. В. Економiчна теорiя : Ш-дручник / С. В. Мочерний, М. В. Довбенко. — К.: Видавничий центр «Академ1я», 2004. — 856 с.
3. Демюв О. I. Напрями подальшого удосконалення мжбюджетних вщносин / О. I. Демюв // ФЬ нанси Укра!ни. - 2007. - № 1. - С. 153-157.
4. Толуб'як В. Проблеми i перспективи фшансово! децентралiзацií / В. Толуб'як // Економ^ Укра!ни. -2004. - № 2. - С. 22-27.
5. Долшнш М. I. Актуальнi проблеми форму-вання регiонально'i полiтики в Укра!ш / М. I. Долшнш // Регюнальна економiка. - 1999. - № 3. - С. 718.
6. Долшнш М. Деяю пщходи до розв'язання проблем удосконалення адмшстративно-теритс^ального устрою Укра!ни / М. Долiшнiй, Л. Шевчук // Еконо-мiка Укра!ни. - 2006. - № 11. - С. 4-11.
7. Чужиков В. Чеська модель регiонального розви-тку / В. Чужиков // Економжа Укра!ни. - 2004. - № 7. - С. 72-78.
8. Князев С. Сучасний стан та особливоси репо-налiзацi'i бюджетно! системи / С. Князев // Репональна економжа. - 2006. - № 4. - С. 66-71.
9. Сайт Державно! служби статистики Укра!ни [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstst.gov.ua.
10. Про внесення змш до Бюджетного кодексу Укра!ни щодо реформи бюджетних вщносин: Закон Укра!ни вщ 28.12.2014 року № 79-VIII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://головбухбюджет.укр/ regulations/8186/8187/460519/.
Р. В. Венжега
1нститут економки промисловостi НАН Украти, м. Кшв
КОНЦЕПТУАЛЬН1 П1ДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМ1ЧНИХ МОДЕЛЕЙ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТ1
Доiндустрiальне суспшьство характеризуеться на-туральним сшьськогосподарським виробництвом. Вщ-сутшсть суспшьного розподшу працi, замкненiсть, iзо-льованiсть вiд зовнiшнього свiту, самозабезпечешсть ресурсами, а також задоволення ветх (чи майже ветх) потреб за рахунок власних ресуретв складали головш риси натурально! форми господарства.
Iндустрiальний розвиток прийшов на змшу тра-дицiйному суспшьству. Розвиненi кра!ни протягом Х1Х-ХХ ст. вступили в шдус^альну стадiю, що зумо-вило формування свггового господарства та промисло-востi. Ключовими факторами iцдустрiалiзацп е поль тичнi та законодавчi реформи, наявшсть природних ресурсiв, а також порiвняно дешевi та квалiфiкованi трудовi кадри. Однак, категорiя «iндустрiалiзацiя» неоднозначно визначена в юторичних, полгтолопчних та економiчних джерелах, що певною мiрою пов'язано iз багатоманiтнiстю явищ i процесiв у сутностi цього по-няття.
Iндустрiалiзацiя, неоiндустрiалiзацiя та постшду-стрiалiзм як предмет дослщження на сьогоднi перебу-вае у полi зору таких вчених як Л.Г Александровська
[1], О.I. Амоша, В.П. Вишневський, Л.О. Збаразська
[2], Н.С. Бабинцева [3], С. С. Губанов [9], А. О. Задоя [11], 6.М. Примаков [18], Е.В. Прушювська [19], О.О. Романова [20, 21] тощо.
Метою статп е поглиблення аналiзу концептуа-льних пiдходiв до економiчних моделей розвитку про-мисловостi як основи для формування вщповщних стратегш.
У загальному виглядi термiн «iндустрiалiзацiя» можна розглядати як процес розвитку промисловосп, що зумовлюе структурнi зрушення в економiцi.
За загальноприйнятим пщходом до iндустрiалiза-цГ! iсторики видшяють два !! етапи [10, с. 468]:
1 етап. Витюнення ремюничого виробництва, що засноване на принципах ручно! працi та мускульнiй енергп (тварин, людини) фабрично-заводським на ос-новi роботи машин та енергп небюлопчного похо-дження - промисловий переворот.
2 етап. Епоха шдустрiалiзацn, що характеризуеться с^мким розвитком промисловоси та викорис-товуе парову, а згодом i електричну енерпю. Ознаками цього етапу були: випереджаюче зростання засобiв виробництва, переважно у важюй промисловостi, порiв-няно з виробництвом товарiв юнцевого споживання у харчовiй i легюй промисловосп; збiльшення частки населення, зайнятого у фабрично-заводсьюй промис-ловостi порiвняно iз аграрним виробництвом; а також переважання частки продукцп та послуг промислового характеру. Наслщком наведених процесiв стала транс-формацiя суспшьства вiд традицшного аграрного в ш-дустрiальне суспшьство.
В iсторичному аспектi пiд iндустрiалiзацiею розу-мiють соцiальний процес, у ходi якого виробничi зу-силля спрямованi на оптимiзацiю випуску продукцп за допомогою використання бшьш ефективного облад-нання з механiчним двигуном та спецiалiзованою ро-бочою силою. В цьому плат !! як правило ототожню-вали з промисловим переворотом, що мав на увазi
«зростання частки населення, зайнятого у промысловому виробництвЬ [28, с. 204]. Тому шдус^ашзащя може розглядатися як «розвиток промисловоси» як го-ловний напрямок «стратеги розвитку» [28, с. 135].
У радянськш лiтературi [5, с. 168] панувала думка, згiдно з якою iндустрiалiзацiя передбачала розвиток переважно важко! промисловостi. Недолiком цього визначення е те, що вона протиставлялася аграрному розвитку, хоча, наприклад, в Дани з приходом мехаш-защ! в останнiй чвертi XIX ст. значна частина нащо-нального продукту припадала саме на кооперативний сшьськогосподарський сектор. Радянський вчений-економiст Н.П. Шмельов [22, с. 67] визначив шдуст-рiапiзацiю як процес розвитку економiки в цiлому. Iншi дослiдники цього перюду трактували наведений термiн по вщношенню до кра!н, що розвиваються, як «процес широкого впровадження сучасно! технологи в економiку в^стало! кра!ни, перехiд на промислову основу уах 11 галузей, у тому чист й сшьського госпо-дарства, технiко-економiчна реконструкщiя усього го-сподарства в штересах прогресивного розвитку» [1, с. 206].
Французький iсторик Ф. Бродель у сво!й працi «Матерiапьна цивiлiзацiя, економ^ i капiтапiзм, XV-XVIII столггтя» визначае iндустрiапiзацiю як перехiд вщ домiнування сшьського господарства до ремесл, а промислову револющю як прискорення цього про-цесу. У сво!й працi вiн характеризуе iндустрiапiзацiю як тривалий безперервний процес, що охоплюе суст-льство в целому, його економiчнi, соцiапьнi та пош-тичш структури [4, с. 65].
З сощолопчно! точки зору iндустрiапiзацiя — це фаза економiчного розвитку, у якш мае мiсце перемь щення капiтапу та людських ресурсiв з сшьського господарства до промисловоси, у першу чергу до оброб-но! [29, с. 493]. Цей процес зводиться до сощальних трансформащй [25, с. 347], формування нових титв вiдносин, що вiдрiзняються вщ тих, яю домiнують у традищйному аграрному суспiльствi.
Таким чином, у широкому розумшш термiн «ш-дустрiапiзацiя» розглядаеться як процес сощально-економiчного переходу вiд традицiйного типу суспшь-ства до iндустрiапьного, з переважанням промисло-вого виробництва в економщ, що пов'язаний з роз-витком нових технологш, особливо в таких галузях, як енергетика i металурпя [26, с. 472]. Наведена точка зору конкретизуеться у дослдженнях росшських еко-номiстiв (Н.С. Бабинцево!, М.М. Литвякова, О.С. Савкевича) iндустрiапiзацiя визначаеться як «перюд змiни моделей економiчноl системи», що складаеться з наступних процесiв (початок використання комер-щйно! енергп, перетворення капiтапу у виршальний фактор виробництва, змiни у процес розподшу працi, поява ринку пращ та катталу) та не е виключено ю-торичним надбанням зважаючи на те, що протягом XX ст. мали мiсце певнi форми та елементи шдустрь атзаци. Це констатуе той факт, що iндустрiапiзацiя е «перманентним процесом» та розвиваеться на «глобальному рiвнi». 1сторично склалися декшька шпяхiв реашзащ! цього процесу — класичний (характерний для розвинених кра!н Заходу, де iндустрiапiзацiя на-була свого розвитку), соцiапiстичний («шститущйно екстремальний», що пов'язаний iз багаточисленними викривленнями первюно! модепi), уповшьнений (реа-пiзований переважно у копишнiх европейських коло-нiях) [3, с. 8].
У вузькому значенш, iндустрiапiзацiя визначаеться як процес створення високотехнолопчного машинного виробництва в промисловоси i масове озбро-ення пращ машинами i механiзмами в шших галузях господарства, що забезпечують яюсне вдосконалення продуктивних сил i зростання ефективноси i конку-рентоспроможностi виробництва. При цьому, в ходi шдус^ашзацп суспшьство також зазнае змiн: зростае рiвень продуктивностi працi та швестищ! в людський iнтепектуапьний потенцiап [17, с. 5].
В енциклопедп юторп Укра1ни [10, с. 468] конкретизуеться, що це процес поширення у нащональ-них економiках стандартизованого виробництва мате-рiапьних благ та послуг, заснованого на системi робо-чих машин та механiзмiв.
У цшому спiд зазначити, що iндустрiапiзацiя ви-ступае як механiзм реашзащ! об'ективних економiчних законiв та включае наступнi функцп: викликае у суб'екив прагнення до участi в здшсненш шдус^аш-защ! для реашзащ! цшком усвiдомпюваних ними щ-лей; стимулюе посилення експлуатацИ (капiтапiстична iндустрiапiзацiя) i трудового суперництва (сощашс-тична iндустрiапiзацiя); спонукае власниюв пщпри-емств до зниження витрат виробництва i тдвищення його ефективностi; забезпечуе досягнення яюсно нового, бшьш високого рiвня розвитку продуктивних сил i виробничих вщносин; сприяе укрупненню, концент-ращ! виробництва, кооперащ! i спiвробiтництва, розвитку планомiрностi [8, с. 58].
Таким чином, iндустрiапiзацiю спiд розглядати як юторичний процес розвитку кра!н, що пов'язаний iз механiзацiею пращ та стандартизованим виробни-цтвом у провщних галузях народного господарства, переважно у промисловоси.
Деiндустрiапiзацiя — процес, зворотний до шдус-трiапiзацil. За визначенням британського досшдника A. Caincross деiндустрiапiзацiя представляе процес по-слдовного зниження обсягiв промислового виробництва, що не пов'язано з цикшчними кризовими яви-щами в економщь Зазвичай це призводить до падшня експорту, збшьшення дефiциту торгiвепьного балансу, скорочення зайнятосп [24, с. 17].
У Франщ! iндустрiапьний розвиток залишаеться прiоритетним i широко застосовуеться стратепя державного регулювання i тдтримки великих проектiв. У Нiмеччинi промислова поштика проводиться через земпi (аналоги вггчизняних регiонiв). Тут проводиться активна поштика розвитку територiй, яка передбачае субсидування промисловосп i основоположну роль банив в пщтримщ промисповостi. Стратепя кра'ш За-хщно! бвропи визначила не перехщ до постшдустрь ального суспшьства, а скорiше до вщродження на нових технопогiчних засадах сучасно1 промисповостi [21, с.72].
На початковому етат формування глобального ринку в процес дешдус^ашзащ! економiки США i Великобриташ! втрачали свое промислове шдерство i одночасно вирiшувапи завдання ново! iцдустрiашзащ! сво!х господарств. Економiки цих англо-саксонських кра!н - ниш лщери в формуваннi та розвитку ново! шдус^ашзащ!, оскшьки на територп США сформу-вався глобальний центр фшансового капiтапу i глоба-льний центр людського капiтапу. Вони володдать но-вiтнiми технопогiями, впровадженими у виробництво благ [23, с. 77].
Деiндустрiалiзацiя характеризуе зниження пито-мо! ваги промислового виробництва у crpyKiypi нащ-онального господарства. Особливе мюце вона займае у пострадянських крашах, коли у наслщок цього про-цесу практично зникли галyзi виробництва товарiв народного споживання, знизилася частка машинобуду-вання i приладобудування в промисловому виробни-цтвi, економiка набула сировинного характеру через експорт енергоноспв, сiльськогосподарськоï сиро-вини, руди, металобрухту та металургшно! продукцп низького переделу. Причинами деiндyстрiалiзацiï також можуть бути погаш мiжгалyзевi зв'язки, помилки в управлшш промисловiстю, неадекватнi катта-ловкладення в швестицшш товари або недалекоглядна економiчна полiтика держави. З iншого боку, внасль док руху суспшьства у бш постiндyстрiальних змiн, де-iндyстрiалiзацiя пов'язана i3 зростанням продуктивно-ст працi у промисловостi, що дозволяе звшьнити час-тину трудових ресуретв та скерувати !х у сферу послуг. Деiндyстрiалiзацiю в цьому сенс можна розглядати як «побiчний продукт» становлення шформацшного сус-пiльства, заснованого на знаннях [11, с.149].
Неоiндyстрiалiзацiю треба розглядати як процес створення iндyстрiального базису на новiй технолопч-нiй основi. З появою комп'ютеризованих технологiй почався процес комп'ютеризацп продуктивних сил, або !х «оцифрування», формування цифрово! еконо-мiки, або шформацшно! економiки. Виходячи з того, що простий техшчний закон свiдчить, що автоматизу-вати i комп'ютеризувати можна те, i тшьки те, що по-передньо електрифшовано, процес iндyстрiалiзацiï можна вважати двоединим, двофазним [6, с. 88].
На думку вчених НАН Украши [2, с. 6], вона пе-редбачае перехiд на наукомютке виробництво, що ста-новить комплекс видiв дiяльностi, заснованих на ви-користаннi та координацп шформацп, автоматизации розрахунюв, можливостей програмного забезпечення, сенсорних пристро!в, комп'ютерних мереж та/або ви-користаннi передових матерiалiв та нових можливостей, що вщкрии природними науками у сферах нано-технологп, хiмiï, бiологiï. Неоiндyстрiалiзацiя е етапом переходу до технологш 6-го укладу, з випуску продук-цИ з високою доданою вартiстю, що характеризуемся iндивiдyалiзацiею, наномiнiатюрезацiею, бютехнолоп-защею, когнiтивiзацiею, розвитком 3D друку, шляхом реiндyстрiалiзацiï та збiльшення в нацюнальнш еконо-мiцi робочих мiсць на базi наведених технологiй у сферi малого та середнього пiдприемництва [12, с. 62].
Схожу думку мають Е.М. Воробйов та Т.1. Демченко [7, с.79], як1 зауважують, що цей процес е про-м1жним етапом до «розумно! економiки» на новiй ш-новацiйнiй основ^ що передбачае iнтелектyалiзацiю, комп'ютеризацiю, шформатизащю, а також перехiд до постiндyстрiальних технологiй. З точки зору М.А. Ма-лiка [15, с. 5], цей процес пов'язаний з масовим випу-ском високотехнолопчно! наукоемно! продукцИ, авто-матизацiею промислового виробництва та тдвищення його ефективностi. На його думку, складовими еле-ментами неоiндyстрiалiзацiï та системного оновлення економiки мають бути наукомютке високотехноло-гiчне виробництво, чггка та дiева промислова поль тика, автоматизацiя виробничих потужностей, формування потужних наyково-дослiдних центрiв, штегращя науки та виробництва, створення вертикально штег-
рованих нацiональних корпорацiй, пряма участь держави в управлшш стратепчними комплексами про-мисловостi, автоматизащя виробничих потужностей.
Серед росiйських дослщниюв слiд вiдзначити 6.М. Примакова [18, с. 3], який стверджував, що нова iндустрiалiзацiя - це створення ново! економiчноl мо-делi через позбавлення вiд «сировинно! голки», розвитку на шновацшнш основi промисловосп, сшьсь-кого господарства. Iдею ново! iндустрiалiзацi! вiн про-понуе розгорнути в продуману промислову политику, в «дорожню карту» руху до ново! промислово! бази на основi вищих свiтових технiко-технологiчних досяг-нень. Провiдним фахiвцем у цьому напрямку е С.С. Губанов [9, с. 63], який пропонуе пщхщ, що передбачае проведення неошдустрiалiзацi! шляхом вертикально! штеграцп та зазначае, що вона пов'язана з переходом вщ електрифшацп до повно! автоматизации виробництва. На його думку, виршення питання про власнiсть на користь вертикально-штегрованих !"! форм i вiдносин забезпечуе появу рушiйно! сили нео-iндустрiально! модернiзацi! та вщкривае перед кра!ною перспективу швидкого вщновлення стратегiчного i геополiтичного паритету з провщними iндустрiально розвиненими державами свиу. Росiйськi фахiвцi О.О. Романова та Ю.Г. Лаврикова [20, с. 68] також вщ-значають перевагу ново! iндустрiалiзацi! як найбшьш ефективного шляху розвитку вичизняного виробництва на сучасному етат та зазначають, що при цьому поеднуватимуться розвиток штелектуального ядра промисловосп з !! «несучими» галузями, що сприяти-муть розвитку ключових технологiй у кра!нi. Т.М. Юдша [23, с. 77] уточнюе, що нова iндустрiалiзацiя пов'язана з впровадженням iнновацiйних продуктiв на основi NBIC-технологiй (нано-, бiо-, iнформацiйних i когнiтивних наук i технологiй), що е базисом нового шостого технолопчного укладу, NBIC - конвергенцп.
Неоiндустрiалiзацiя е необхiдною умовою розвитку вторинного сектору економiки, а базовими галузями повинш стати високотехнолопчш галузi виробництва: авiацiйна; ракетокосмiчна; радюелектро-нiка, обчислювальна технiка та засоби зв'язку; фарма-цевтична. Ц галузi вiдкриють новi можливостi руху до постшдус^ального суспшьства, пiдвищать продук-тивнiсть працi (ВВП на одного зайнятого), а також скоротять споживання первинних (природних) ресур-ав та покращать еколопчш показники навколишнього середовища. Це тривалий процес, який потребуе ново! iдеологi! та, безперечно, державного регулювання шляхом державних швестицш, стимулювання та шд-тримки вiтчизняного бiзнесу, створення сприятливих умов для залучення iноземних iнвестицiй [19, с. 196].
Важливим компонентом стратеги неошдус^аль-ного розвитку для держави мае стати «реабшггащя» ш-дустрiально! iдеологi! та !"! компонентiв; престижнiсть зайнятостi у промисловосп; привабливiсть бiзнесу у реальному сектор^ «диктатура» технологiчно! та ви-робничо! дисциплiни [11, с. 151].
Лщируючому положенню iндустрiально розвине-них кра!н у матерiальному виробництвi сприяе зрос-тання ролi вертикально-iнтегрованих структур, що охоплюють усi ланцюги вщтворювального циклу та здатнi усталено фшансувати НДДКР, проектування, опанування, масове сершне виробництво, реалiзацiю i пiслявиробниче обслуговування продукцп нового по-колiння [16, с. 131].
Напрямки виршення завдання розвитку великих промислових комплекетв в умовах неошдус^ашзацп [13, с. 535]:
- розвиток зверху вниз, з боку держави шляхом створення умов та шфраструктури для неошдус^аш-зацii на загальнодержавному рiвнi;
- розвиток шфраструктури регюну i створення ре-гiонапьного кластеру з метою стимулювання неошду-стрiапьного розвитку;
- стимулювання окремих промислових комплек-ав шляхом створення системи пшьг, перш за все по-даткових, а також створення спещальних швестицш-них фондiв;
- вирiшення задачi розвитку шляхом кластериза-цп промислових тдприемств в розрахунку на отри-мання синергетичного ефекту;
- виршення окремих специфiчних завдань розвитку в розрахунку, що можуть стати пусковим меха-шзмом для самостшного неоiндустрiапьного розвитку великих промислових комплекетв (iнтеграцiя в свiтову транспортну систему, створення единого консорцiуму, стимулювання накопичення штелектуального i людсь-кого катталу i т.п.).
При цьому типовими недолями даних пiдходiв, що не дозволяють зробити висновок про наявносп однозначного виршення проблеми неошдус^ального розвитку великих промислових комплекав, е таю:
- таорування специфiки укра1нських великих промислових комппексiв у бшьшосп пiдходiв або не-достатньо глибоке !! виявлення;
- орiентацiя, перш за все, на пщхщ зверху вниз, при якому основним суб'ектом управпiння неошдуст-рiапьним розвитком промислових комплекетв е держава;
- таорування того факту, що бшьшють великих промислових комппексiв в Укра!ш перебувають у при-ватнiй власноси, конкурують один з одним i орiенто-ванi, перш за все, на отримання максимального при-бутку в короткостроковому перiодi, а не на розвиток;
- недостатньо розвинеш методи визначення та ощнки ключових показниюв, що характеризують сту-тнь неоiндустрiапiзацii пiдприемства, а також вщсут-нiсть формапiзованих пiдходiв щодо формування стратеги для досягнення таких показниюв;
- практично не дослщжувалися питання шформа-цiйного забезпечення великих промислових комплек-сiв при неошдус^альному розвитку, незважаючи на те, що в данш сферi вiдставання укра!нських пщпри-емств вiд розвинених кра!н е найбшьш сильним.
6. М. Примаков [18, с. 82] зазначае, що нова ш-дустрiапiзацiя повинна бути орiентована на:
- диверсифжащю структури економiки з орiента-щею на пiдвищення в нiй частки обробно! промисло-востi;
- подготовку трудових ресурсiв з вiдповiдними компетенщями та компетентностями, в тому чист i за новими спецiапьностями;
- фшансове забезпечення всiх процесiв ново! ш-дус^ашзацп (доступнi кредити, тльги та iн.);
- iнтеграцiю науки i виробництва, особливо вузiв-ських розробок та !х впровадження у виробництво;
- дифузда нових розробок i технопогiй в усi гапузi економiки;
- використання всiх шновацшних можливостей, як власних, так i отриманих за рахунок iмпорту висо-ких технопогiй.
Звiдси випливае, що реiндустрiапiзацiя повинна здiйснюватися за кшькома напрямками:
- вiдновпення або модершзащя виробничих по-тужностей, втрачених за час дешдус^ашзацп;
- розробка нових програм i проектiв, орiентова-них на шновацшну спрямованiсть шдус^ашзацп;
- прискорене замщення четвертого технолопч-ного укладу п'ятим i шостим.
Таким чином, неоiндустрiапiзацiю доспiдники розглядають на макро- та мiкрорiвнi. Неошдус^аш-защя на макрорiвнi розглядаеться як державна пош-тика, що представляе зусилля держави у формi видь лення ресурав, адаптацп законодавчо! бази, реашзацп цiпьових державних програм, що спрямоваш на ак-тивний розвиток сфери промислового виробництва на основi використання сучасних досягнень науки i тех-шки. На мiкрорiвнi — як процес в економщ територп, що проявляеться в активному розвитку сфери про-мислового виробництва на основi використання на-укомютких, технопогiй.
Постiндустрiапьне суспшьство представляе собою економiку знань, тобто економiку, де знання вдагра-ють домiнуючу роль в економiчному розвитку. Основним елементом економiки знань е наукомютю ушвер-ситети, що генерують максимальш макроекономiчнi ефекти у сферах глобально! конкурентоспроможноси, якостi продукцi! та системно! трансформащ! сфери освiти. Отже проведений аналiз дозволяе видiпити ш-дус^альну, неоiндустрiапьну та постiндустрiапьну мо-деш, що мають бути основою для мехашзму формування вiдповiдних стратегш розвитку промисповостi.
Список використаних джерел
1. Александровская Л. И. Проблемы индустриализации и практика промышленного развития / Л. И. Александровская, А. Кресс, И. А. Сванидзе // Африка: проблемы социалистической ориентации / ред.Н. И. Гаврилов, Г. Б. Старушенко. — М.: Наука, 1976. — С. 206-232.
2. Амоша А. И. Неоиндустриализация и новая промышленная политика Украины / А. И. Амоша, В. П. Вишневский, Л. А. Збаразкая // Економ^ про-мисловосп. — 2012. — №1-2 (57-58). — С. 3-32.
3. Бабинцева Н. С. Индустриализация: содержание и основные черты / Н. С. Бабинцева, М. М. Лит-вяков, О. С. Савкевич // Индустриализация. Исторический опыт и современность. Межуниверситетский сборник / ред. Н.С. Бабинцева, Н.П. Кузнецова, К. Рихтер. — СПб., 1998. — С. 8-29.
4. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм XV — XVIII века / Ф. Бродель.— М.: Прогресс, 1992. — Т.3. — 607 с.
5. БСЭ. — 2-е изд. — М.: Сов.энциклопедия, 1949 — 1958. — Т.40. — С.168.
6. Васильева Н. Ф. Машинобудування як матерь ально-техшчна основа неошдус^ально! економiки Укра!ни / Н. Ф. Васильева, В. Л. Кавура // Економ^ промисловоси. — 2014. — №4. — С. 88-96.
7. Воробьев Е. М. Неоиндустриализация как форма экономической модернизации / Е. М. Воробьев, Т. И. Демченко // Вюник ХНУ iм. В. Н. Ка-разша. — 2013. — № 1042, вип. 1. — С. 76-80.
8. Гордеев В. А. Методология исследования индустриализации в русле теоретической экономии / В. А. Гордеев, А. А. Гордеев // Теоретическая экономика. — 2015. — №3. — С.56-63.
ВИШНЕВСКИЙ А. С.
9. Губанов С. С. Державный прорыв. Неоиндустриализация России и вертикальная интеграция. — М.: Книжный мир, 2012. — 224 с.
10. Енциклопедiя юторп Укра!ни: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолш (голова) та ш.; НАН Украши, 1н-т юторп Укра!ни. — К.: Наук. думка, 2005. — 672 с.
11. Задоя А. А. Новая индустриализация в контексте стратегических целей Украины /А. А. Задоя // Бюлетень М1жнародного Нобелiвського економiчного форуму. — 2012. — №1 (5). — Т. 1. — С. 146-154.
12. 1ванов С. В. Оцшка перспектив неошдус^а-льно! модершзацп промислового регiону / С. В. 1ва-нов, 6.В. Котов // Вюник економiчноí науки Украши. — 2016. - №1. — С. 61-70.
13. Каминский П. Д. Анализ подходов к развитию крупных промышленных комплексов в условиях неоиндустриализации / П. Д. Каминский // Глобальш та нацюнальш проблеми економжи. — 2014. — Вип. 2. — С. 532-537.
14. Кузнецов Н. В. Неоиндустриализация — основа обеспечения конкурентоспособности предпринимательских структур / Н. В.Кузнецов // Экономика и управление народным хозяйством. — 2016. — С. 8083.
15. Малш М. А. Неоiндустрiалiзацiя нацюнально! економiки в контекси св^ових штеграцшних проце-ав: автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.00.03 / М.А. Малш; МОН Укра!ни, ДДМА. — Краматорськ., 2015. — 21 с.
16. Наймушин В.Г. «Постиндустриальные» иллюзии или системная неоиндустриализация: выбор современной России / В.Г. Наймушин // Экономист. — 2009. — № 4. — С. 47-52.
17. Основные направления инвестиционной политики в контексте задач новой индустриализации: науч. доклад / Ин-т экон-ки РАН. — 62 с.
18. Примаков Е. Реиндустриализация или постиндустриализация / Е. Примаков // Прямые инвестиции. — 2012. — № 3 (119). — С 3.
19. Прушювська Е. В. Неошдустр1ал1защя як про-цес оновлення вторинного сектору економ1ки в перюд економ1чно1 нестабшьносп / Е. В. Прушювська // Те-оретичш i прикладш питання економ1ки. — 2013. — Вип. 28. — Т. 1. — С. 191-197.
20. Романова О. А. Промышленная политика как инструмент неоиндустриализации региональных промышленных систем / О. А. Романова, Ю. Г. Лав-рикова // Экономические и социальные перемены (факты, тенденции, прогноз). — 2012. — № 6 (24). — С. 67-77.
21. Романова О. А. Неоиндустриализация как фактор повышения экономической безопасности старопромышленных регионов / О. А. Романова // Экономика региона. — 2012. — № 2. — С. 70-80.
22. Шмелев Н. П. Проблемы экономического роста развивающихся стран / Н. П. Шмелев. — М.: Наука, 1970. — 253 с.
23. Юдина Т. Н. Деиндустриализация и новая индустриализация (реиндустриализация): Россия и Китай / Т.Н.Юдина // Теоретическая экономика. — 2015. — №1. — С. 76-78.
24. Cairncross A. What is deindustrialization? in. Blackaby F. (ed). Deindustrialisation, London, Pergamon, 1982. — P. 5-17.
25. Encyclopedia of the Social History / ed. by P.N. Stearns. — New York; London, 1994. — P. 347.
26. Sullivan A. Economics: Principles in action. / Ar-tur O'Sullivan, Steven M. Sheffrin. — Upper Saddle River, New Jersey, 2007. — P. 472.
27. The Encyclopedia of Sociology. — NY, 1981. — P.135.
28. The MIT Dictionary of Modern Economics. 4th Edition / ed. by D.W. Pearce. — Cambridge (Mass.). — 1992. — P. 204.
29. The Social Science Encyclopedia / ed. by A. Kuper, J. Kuper. — London. — 3 ed. — 2004. — P.493.
А. С. Вишневский
канд. экон. наук
Международный центр исследований социально-экономических проблем
модернизации и развития кооперации, г. Полтава
ВЛИЯНИЕ РИСКОВ ДЕЛЕГИТИМАЦИИ ТЕРРИТОРИИ НА ПРОЦЕССЫ МОДЕРНИЗАЦИИ И КООПЕРАЦИИ: ВОЗМОЖНОСТИ УПРАВЛЕНИЯ
Непрерывная модернизация экономики является необходимым условием экономического роста для любой экономической системы. Особенно отчетливо это проявляется в эпоху усиливающегося доминирования инновационной модели развития, основанной на результатах научно-технического прогресса. Базисом модернизационных процессов всегда выступала различного рода кооперация, которая имеет место между трудом и капиталом, а также внутри самого труда (в виде его разделения) и капитала (например, В2В бизнес). Нарушение кооперационных связей приводит к замедлению модернизационных процессов, или вообще делает их невозможными. Существует гипотеза, что самодостаточный рынок, в рамках которого будут
окупаться новые разработки, должен иметь численность не менее 400 миллионов человек [1]. Следовательно, выпадение из глобальной или соответствующей региональной системы разделения труда территорий с условно небольшим населением (до 5 млн человек) формирует риски для модернизации и развития их экономики.
Исследования научного сообщества в мире и Украине преимущественно сосредоточены на изучении теоретических основ модернизационных процессов [2], особенностей неоиндустриальной модернизации [3], глобального характера модернизации и его особенности [4], межфирменной кооперации и модернизации предприятий [5]. Глубоким и многосторон-
