CC BY
62
С.В. 1ванов, д.е.н.,
B.1. Перебийшс, д.е.н.,
C.В. Котов, к.е.н.,
О.В. Федiрець, к.е.н.
РОЗВИТОК НАЩОНАЛЬНО! ЕКОНОМ1КИ НА ЗАСАДАХ НЕО1НДУСТР1АЛЬНО Ï МОДЕРШЗАЦП
У сучасних умовах кардинальних 3mîh як у межах Украши, так i в свiтових масштабах не просто цшсно осягнути й об'ективно оцшити процеси i явища в економiчнiй сферi держави. Ескалацiя мiжнародноï вшськово-пол^ично1' напруженостi обумовлена зм> ною технолопчних укладiв i вiкових циклiв накопичення, в ходi яких вiдбуваeться глибока структурна перебудова економши на ос-новi принципово нових технологiй i механiзмiв вiдтворення кат-талу. I в перюди глобальних технологiчних зрушень на хвилi зрос-тання нового технолопчного устрою вiдкриваeться "вшно можли-востей" для пiдйому краïн, що розвиваються та досягли успiху в тд-готовцi передумов його становлення.
На вiдмiну вiд передових краш, що стикаються з кризою пе-ренакопиченого капiталу в застарiлих виробництвах, у них е мож-ливють уникнути масового знецiнення капiталу i сконцентрувати його на проривних напрямах зростання. Для того щоб утримати л> дерство, передовим краïнам доводиться удаватися до силових при-йомiв у зовнiшнiй i зовнiшньоекономiчнiй полчищ. У цi перiоди рiзко зростають вiйськово-полiтична напруженiсть, ризики мiжна-родних конфлш^в.
Аналiз сучасноï ситуацiï з економiчним розвитком у Свропей-ському Союзi дае пiдстави визначити, що для досягнення стшкого зростання у майбутньому треба розглядати ситуащю бшьш нiж на найближче майбутне. Свропа повинна повернутися до ладу i зали-шатися там - це основне завдання стратеги "Свропа 2020". Такий шдхвд стосуеться усунення безробггтя, полiпшення якостi життя громадян СС.
Найближчi декiлька рокiв роботи покажуть, чи зможе Свропа досягти розумного, стшкого i всеосяжного зростання, знайти спо-соби створення нових робочих мюць i позначити напрям розвитку для суспшьства. Вщповщно Свропейська Комюя пропонуе п'ять
© С.В. 1ванов, В.С. Перебийнiс, С.В. Котов, О.В. Федiрець, 2015
основних напрямiв дiяльностi, якими варто керуватися европейсь-ким державам: зайнятiсть; дослщження й шновацп; змiна клiмату i енергетика; освiта; боротьба з бщтстю [1].
Як одну iз тенденщй сучасного стану можна видiлити тезу, що останнiми роками в Укра!ш також активно заговорили про важ-ливiсть модершзаци. Як це прийнято у цивiлiзованому свiтi, спо-чатку щея модершзаци циркулювала в науковому середовищь При цьому "... проблема модершзаци - це не стшьки проблема шститу-цiональна, скiльки проблема гумаштарна, що вимагае кардинального, якщо не революцiйного, оновлення свщомосп цiлих сощаль-них шарiв i кожного конкретного iндивiда зокрема..." [2].
Значна увага питанням розвитку нащонально! економши саме на основi неошдус^ально! модершзаци придiляеться у монографи втизняних авторiв В.1. Ляшенка та СВ. Котова «Укра!на ХХ1: неоiндустрiальна держава або "крах проекту"?» [7]. У той же час юнуе ряд питань, пов'язаних з проблемами розвитку нащонально! економши, яю потребують бшьш детальних дослiджень.
Метою статтi е висв^лення пiдходiв до розвитку нащонально! економши на засадах неоiндустрiально! модернiзацi!.
Для реалiзацi! зазначених напрямiв необидна стратегiя, щоб допомогти вийти з кризи i повернути Свропейському союзу розум-ний, стiйкий, всестороннш економiчний розвиток, високий рiвень зайнятосп, продуктивностi, i суспiльно! згуртованостi. Свропа 2020 встановлюе бачення Свропейсько! сощально орiентовано! еконо-мiки ХХ1 сторiччя. Свропа 2020 висувае три загальш змiцнюючi прiоритети: 1) розумне зростання: розвиток економши, заснований на знаниях i iнновацiях; 2) стiйкий розвиток: просування ращональ-нiшого використання ресуршв, "зелену" i конкурентоздатну еконо-мшу; 3) всебiчний розвиток: стимулювання розвитку економши з високим рiвнем зайнятосп, що забезпечуе соцiальну i територ> альну цiлiснiсть [1].
Розумне зростання в розумшш СС означае посилення взаемо-дi! наукових знань, дослщжень i iнновацiй з економiчним зростан-ням i розвитком СС. Цей чинник змщнення економiки включае шд-вищення якостi освiти, пiдвищення якосп проведення дослiджень, пiдтримку розповсюдження шноващйних технологiй i знань по всьому СС, збшьшуючи доступ до шформащ! i технологiй спшку-вання, а також гарантуючи, що iнновацiйнi технологи використову-ватимуться з метою досягнення глобальних соцiальних цiлей.
Дослiдивши iснуючi теиденцi! в СС, можна визначити основы проблеми та перспективи щодо iнтеграцi! Укра!ни у европей-32
ську спшьноту i запропонувати вiдповiднi заходи для виршення да-ного питання. В Укра!ш потрiбно провести велику роботу з корегу-вання до 2020 р. прийнятих на рiвнi областей регiональних страте-гiй. Вони повинш бути максимально орieнтованi i враховувати ще! прийнято! в березш 2010 р. i проаналiзовано! вище в СС ново! евро-пейсько! стратеги економiчного розвитку - "Свропа 2020: Стратегiя розумного, стiйкого i iнтегруючого зростання". Особливо актуальнi для регюшв роздiли: "Iнновацiйний Союз", направлений на полш-шення умов i можливостей фiнансування НДДКР i шновацш, щоб гарантувати використання iнновацiйних щей у виробнищи товарiв i послуг, що сприятиме економiчному зростанню i створенню нових робочих мiсць; i "Нова промислова полiтика в умовах глобалiзащ!", що передбачае полiпшення шдприемницького середовища, особливо для малого i середнього бiзнесу, пiдтримку розвитку сильно! i стшко! промислово! бази, щоб усшшно протистояти свiтовим конкурентам.
Щодо перспектив Укра!ни, доцiльним е вибудовування мо-делi промислово! пол^ики для реалiзацi! стратегi! розвитку галузi з урахуванням стадiйного пiдходу. Фактичний стан промисловост свiдчить про !! перебування на етапi експортоорiентованого розвитку сировинно! спрямованостi та шверсивного типу, утвореного внаслiдок деiндустрiалiзацi! та економiчного занепаду [3]. Для цього етапу характерне превалювання "вертикально!" ("жорстко!") моделi промислово! полiтики. З цих мiркувань iнструментарiй пол> тики, яка мае проводитись в Укра!ш, повинен забезпечити певну се-лективнiсть вщносно суб'ектiв i об'ектiв полiтики з точки зору ви-значення прюрите^в, спрямування ресурсiв i формування вщповщ-но! мотивацi! до дiяльностi у тих чи шших сферах виробництва.
Економiчна модернiзацiя передбачае iнтенсифiкацiю процесу економiчного вiдтворення, яка досягаеться завдяки посиленню про-цесiв диверсифiкацi! i зростанню диференцiацi! працi, енергетич-ного устаткування виробництва, перетворення науки у виробничу (економiчну) силу i розвитку ращонального управлiння виробни-цтвом.
Тобто у сучасних умовах модернiзацiя стала чинником ство-рення економiчних форм i iнститутiв, сприяючих розвитку i дом> нуванню товарно-грошових вiдносин у виробнищш, споживання i примушення до пращ, що привело до розвитку капiталiзму. Це, у свою чергу, спричинило розвиток i розповсюдження ринкових вщ-носин, формування i розвиток нащональних i транснацiональних ринкiв.
У свою чергу використання досягнень науки у бiзнесi сприяло науково-техшчнш революци i перетворенню науки на одну з важ-ливих виробничих сил. Економiчна модернiзацiя також припускае постшне вдосконалення методiв управлшня економiкою i виробничих технологiй, що сприяло появi рацiонально! бюрократi!, менеджменту i економiчно! науки. Таким чином, тд економiчною модер-нiзацiею у зв'язку з цим слщ розум^и структурнi, технологiчнi й iнституцiйнi змши в нацiональнiй економiцi, направленi на шдви-щення !! мiжнародно! конкурентоспроможность
Особливiстю сучасного етапу дослiдження розвитку еконо-мiчних систем рiзних рiвнiв виступае усвiдомлення зростаючого ступеня нерiвноважностi в енерго-мас-iнформацiйних обмiнних процесах життедiяльностi органiзацiй, що функцiоиують переважно за принципом вщкритих систем i змшюють мiсце свого юнування до яюсно iнших форм. На цьому етат з розвитком пiзнавально! д> яльност людини вiдбуваеться проникнення синергетично! пара-дигми i у численнi сфери шституцшних дослiджень.
Вiдповiдно подiл економiчних суб'ектiв на новаторiв i кон-серваторiв - початковий пункт економiчно! еволюцi!. Вiн властивий усiм формащям: новаторами можуть бути i вождi первiсних племен, i рабовласники, i помiщики, i капiталiсти, i директори сощалютич-них пiдприемств. Це означае, що економiчна еволюцiя складае ту спшьнють, яка об'еднуе всi соцiально-економiчнi формацi!. Вона вiдбувалася, вiдбуваеться ^ ймовiрно, вiдбуватиметься до тих тр, поки iснуе людська цивiлiзацiя.
Як основу економiчно! еволюцi! можна видшити мале шд-приемництво, яке е особливим типом тдприемницько! дiяльностi, який стд розглядати як еднiсть соцiально-економiчно! i органiза-цiйно-технiчно! сутi цього явища, тобто еднiсть пiдприемницьких (виробничих) вщносин i продуктивних сил як сукупшсть матерi-ально- речових елеменпв виробництва, робочо! сили i форм оргаш-зацi! виробництва. Саме едшсть переваг, якi мають малi форми ор-ганiзацi! виробництва, з перевагами тдприемницько! дiяльностi дае якiсно новий феномен - мале тдприемництво. Мале шдприемни-цтво е важливим структуроутворюючим чинником ринково! еконо-мiки. Мале пiдприемництво юторично i логiчно було необхiдною передумовою створення ринкового середовища, первинною почат-ковою формою ринкового господарювання у виглядi дрiбнотовар-ного виробництва, яке вщгравало структуроутворюючу роль в iсторi! становлення змшано! економiки ринкового типу.
В Укра!ш режими активiзацi! розвитку шдприемництва мо-жуть бути систематизованi у виглядi чотирьох груп: оргашзащйно-правов^ фiнансовi, економiчнi i соцiальнi. Важливим е викорис-тання !х у комплекс на макро-, мезо- i мiкрорiвнях. Так, ефективне використання режимiв страхування, кредитування, санацi! i бан-крутства на мiкрорiвнi неможливе без реалiзацi! механiзмiв, пов'язаних з удосконаленням нормативно! i правово! бази, прове-денням вiдповiдно! полiтики держави, розробкою програм сощ-ально-економiчного розвитку регюшв.
Обмеження здатностi нацiонально! економiки створювати до-дану вартiсть i прибутки е одшею з основних причин кризових явищ, з якими з^кнулася промисловiсть Укра!ни. Вiдсутнiсть при-бутюв або !х обмеженiсть у просторi та часi, а також обмежеш можливостi збiльшення норми прибутку мають наслiдком вщсут-нiсть мотивацi! до ведення бiзнесу i, як наслщок, до iнвестицiй i розширення виробництва. Так само це обумовлюе i обмеженiсть ф> нансових ресурсiв для приватних швестицш i скорочення бюджет-них доходiв, за рахунок яких також можливо стимулювати розвиток нащонально! економiки. Зазначенi явища вказують на кризу шсти-туцiйно! моделi, на якш засновано отримання прибутку.
У перюд до 2014 р. в Укра!ш сформувалися такi iнституцiйнi умови, за яких домiнуючим напрямом максимiзацi! прибуткiв у бiз-несi, о^м використання природних переваг, стало штучне зани-ження вiдносних витрат ведення бiзнесу. У той же час основною конкурентною перевагою, необхщною для одержання прибутку, стала економiчна влада, до яко! вiдносяться: монопольна ринкова влада; вертикальна iнтеграцiя; внутрiшньокорпоративна влада, що диктуе режим i умови оплати пращ; доступ i використання у приватних щлях державно!, зокрема правоохоронно! i судово! влади; використання приватного насильства як легалiзованого (структури безпеки), так i кримшального порядку тощо. Проте такий мехашзм одержання економiчного прибутку шляхом захоплення i розподiлу ренти влади мае сво! межi, якi наразi можна вважати вичерпаними.
Як вирiшення визначених проблемних питань доцiльним е використання державних холдингових компанiй i державного замов-лення, якi мають стати ключовим елементом державного стимулю-вання випереджаючого розвитку виробництва продукци перероб-них галузей, насамперед наукомютких i високотехнологiчних ви-робництв, яю замикають на собi мiжгалузевi технолопчш ланцюги й можуть розглядатись як "точки зростання" через здатнiсть ство-
рювати мультиплшативний ефект зростання економiчно! та шнова-цiйно! активностi у сумiжних виробництвах. Важливим завданням структурно-виробничо! оптишзацл е правильний вибiр галузевих прюрите^в, на яких повиннi концентруватися ресурси кра!ни i на-даватися вщповщна державна пiдтримка. Перевага мае вщдаватися тим виробництвам, що забезпечать здшснення кра!ною свое! мiсi!.
Модернiзацiя кра!н, що розвиваються, привела до станов-лення в них неоiидустрiального економiчного базису i моделi сощ-уму, що надбудовуеться над ним, iз властивими розвиненому модерну цшшсними й iдейними установками. Наслiдком стало пере-мщення в новi шдус^альш кра!ни частини промислового потен-щалу, переважно з технологiями 4 технолопчного укладу, розвине-них держав Заходу. Скорочення !х iидустрiального базису за раху-нок технологiй 3 та 4 укладiв, "деiидустрiалiзацiя", пояснювалося необхщною трансформацiею економiчно! основи суспiльств, що входять у перюд розвитку "тсля модерну".
Завершення iидустрiально! модернiзацi! стае основою для ус-пiшного розвитку постшдус^ально! модернiзацi!. Пiд постшдуст-рiальною модернiзацiею розумiеться перехiд вiд шдус^ального суспiльства до суспiльства знань. Процес постiндустрiально! мо-дернiзацi! у свт почався трохи бiльше 30 роюв тому та поки що не завершений. Драйвером розвитку постiндустрiально! модершзаци е вплив науки, що посилюеться, на виробництво. Ця стадiя модершзаци закршлюе прiоритет за iнженерами й ученими, збагачуе ш-дустрiальний свiт новими рисами i властивостями.
Ключовими при цьому виступають iндикатори, що характеризуют питому вагу додано! вартосп та працi у матерiальнiй сферi, найяскравiше вiдображають вщхщ вiд аграрно! та сировинно! спе-цiалiзацi! регiонального iидустрiального комплексу убш економiки знань. Ситуацiя, що склалася, характеризуе досить збалансований координований розвиток iндустрiально! та постiидустрiально! мо-дершзацш. Це дозволяе отримувати високий синергетичний ефект, що виявляеться у випереджаючому зростанш iндексу iнтегровано! модернiзацi! вше! системи - Укра!ни - вщносно вiдповiдних iидек-сiв окремих !! складових - економiчних районiв. Поки це можливо за рахунок стшкосп процешв завершення iидустрiально! модернiза-ци у всiх економiчних районах Укра!ни. Надалi вузька спецiалiзацiя старопромислових регюшв гальмуватиме завершення iндустрiаль-но! та зумовить посилену стагнащю постiидустрiально! модершзаци. У результат iнтегрована модершзащя змiнить свiй розвиток на деградащю. 36
У той же час сучасна модель глобатзаци розглядае св^ову економшу як багаторiвневу систему. Верхнiй рiвень становить мережу "воргг у глобальний свгг", якi представляють собою компактш територi! мегаполiсiв. Данi мегаполiси виконують функцi! транспортних вузлiв, фшансових центрiв, центрiв освiти, науки i пол^ич-ного впливу, а також забезпечують доступ до глобально! економши великих територш, що входять у сферу !х економiчного i пол^ич-ного тяжшня. У зв'язку з цим актуальним завданням стратегi! роз-витку територi! повинно бути входження в багаторiвневi мереж глобальних мют i регiонiв, що актуалiзуе завдання оцiнки стану та перспектив розвитку промислових мiст у контекстi пост- та неош-дустрiального розвитку.
З огляду на зазначене iндустрiальний вектор розвитку нового типу мют та !х агломерацш бiльш актуальний для Укра!ни як для кра!ни, яка звикла та отримуе задоволення вщ виробництва то-варно-матерiальних цiнностей. Новi часи потребують нових тдхо-дiв до процесiв iндустрiалiзацi!. У сучасному свт актуальностi на-бирае концепщя ново! iндустрiально! полiтики (неоiндустрiалiза-щя), яку втiлюють у себе таю iндустрiально розвиненi кра!ни, як Китай, США, Рошя. Неоiндустрiалiзацiя активiзуе економiчнi та со-цiальнi процеси шляхом рiзкого зростання вимог до квалiфiкацi! ро-бiтникiв, появою нових спещальностей, новими вимогами до розта-шування промислових об'ектiв на територi! мюта, посиленням вимог до якост та розвиненостi iнфраструктури, залученням малого та середнього бiзнесу до мережевих структур для посилення дина-мши промислового розвитку.
В Укра!нi ютотний вплив на низькi темпи розвитку процешв модернiзацi! мiсько! агломерацi! мае слабке використання можли-востей мют-ядер i нерозвиненiсть вертикальних i горизонтальних механiзмiв, здатних зробити позитивний вплив на мюта супутнико-во! зони. У першу чергу це вщноситься до мют Запорiжжя та Бер-дянськ, якi недостатньо ефективно використовують можливосп аг-ломерацiйного ефекту в нарощуванш виробничого й iнтелектуаль-ного потенцiалiв, стимулювання розвитку виробничо! i соцiально! iнфраструктури, зародження та становлення нових галузей виробництва мюько! агломерацi!.
Для окремих регiонiв альтернативою постiндустрiалiзацi! е нова iндустрiалiзацiя, яка науку та осв^у розглядае не як само-стiйну галуз виробництва, а як чинник виробництва. Маючи до-статнш промисловий базис, мюта Полтавсько! областi можуть спри-яти впровадженню науки та освiти в шдус^альну систему шляхом
посилення партнерства мiж ними, що гарантовано запустить меха-нiзми поетапного зростання шновацшного, квалiфiкацiйного та продуктивного потенщалу економiки регiону.
При цьому необхщно зазначити, що у переважнiй кшькосп мiст процеси постiндустрiалiзацi! i неоiндустрiалiзацi! носять стш-кий "затухаючий" характер, який вимагае внесення у стратеги роз-витку областi i мют термiнових i рiшучих заходiв щодо змши тен-денцiй, що склалися i якi якнайкраще можуть бути реалiзованi лише в режимi самостшного формування i використання фiнансово! бази регюну.
Як результат попереднiх можна сформулювати твердження, що сучасна структурна криза i формування глобального пост-шдус^ального суспiльства, у якому вкрай висока цшшсть немате-рiальних активiв - образiв, iдей, концептiв, щентичностей, симво-лiв, мiфiв, текстiв, культурних i технологiчних зразкiв, об'ектiв ш-телектуально! власностi - породжуе уявлення про програмування розвитку, про те, що майбутне можна не лише прогнозувати, але й ефективно моделювати.
При цьому постшдус^альна модернiзацiя вiдбивае перехiд економiки вщ iндустрiального типу розвитку до шформацшно! еко-номiки, або економiки знань. Неошдус^альна модернiзацiя - це i розвиток iидустрiального базису на основi сучасних iнновацiйних технологiй. Наприклад, для добувно! промисловостi, домiнуючо! на територи Донецько-Приднiпровського субрегiону, процес нео-iндустрiалiзацi! вiдбиваеться не в нарощуваннi видобутку сировини i !! експорту, а в розширенш лiнiйки продукцi! високих передiлiв, у тому числi глибокш i комплекснiй переробцi вугiлля, розвитку шно-вацiйно орiентованого малого бiзнесу.
На даний час накопичилося дуже багато сощальних проблем, якi свщчать про низький рiвень соцiального розвитку. У розвинених кра!нах рiвень сощального розвитку характеризуеться поняттям "середнiй клас", чисельнiсть якого складае близько 70%. Саме вш визначае полiтичний та сощальний курс держави [6]. Як одну iз причин iсиуючого стану можна визначити тезу, що процес станов-лення пiдприемництва в умовах переходу до ринку неминуче буде супроводжуватися вщмовою вщ сформованих у масовш свiдомостi десятирiччями стереотипiв i довгим болiсним процесом освоення нових цшностей. Серед останнiх немаловажним е той факт, що най-кращу полничну й економiчну органiзацiю суспшьства формують середнi верстви. Вiдповiдно i держави тим краще управляються, чим бшьшу частку в них становлять представники середнього 38
класу. Таким чином, найбшьш защкавленими у стабшьносп суст-льства е так зваш "середнi верстви", питома вага представниюв яких у соцiальнiй структурi суспiльства i забезпечуе цю стабшь-нiсть.
Основою при цьому виступае мале пiдприемництво, якщо воно тдтримуеться в здоровому станi, створюе сприятливi умови для подiлу влади, перешкоджаючи, з одного боку, !! концентраций а з iншого - сприяючи побудовi сильного середнього класу.
У той же час проблема створення "нового укра!нського середнього класу" не може виршуватися без урахування того, що вже iснувала значна верства, яка утворилася в радянський перюд. Мова повинна йти не про створення "нового середнього класу", а ство-рення таких умов реформування суспшьства i переходу до ринку, за яких могла би вщбутися соцiально-економiчна еволюцiя, що робить велику частину наявно! середньо! верстви основою нового серед-нього класу, включеною в ту сощальну iерархiю, що буде базува-тися на новому економiчному i полiтичному фундаментi.
Основними причинами, яю стримують розвиток малого пiд-приемництва як основи формування середнього класу, назива-ються: суперечливють i неповнота дiючих нормативно-правових ак-тiв; надмiрна зарегульованiсть економiчних процесiв; невпорядко-ванiсть вiдносин власносп i корпоративних прав; вiдсутнiсть сис-теми фiнансування i кредитування; невизначенють податкового за-конодавства вiдносно малого бiзнесу i громiздка система оподатко-вування; нерозвиненiсть ринково! iнфраструктури на державному, регюнальному i мiсцевому рiвнях; ускладненi процедури реестрацi! i надмiрне лiцензування видiв пiдприемницько! дiяльностi; вщсут-нiсть внутрiшньо! мотивацi! для швестицш i впровадження нових технологiй; обтяжена система облшу i звiтностi; брак професшних знань i досвiду заняття малим бiзнесом. Здiйснення сучасного менеджменту, оргашзаци виробництва i збуту продукци (робiт, по-слуг) [7, с. 185].
На основi зазначеного можна стверджувати, що одним з най-важливших завдань, що стоять сьогодш перед державою i суспшь-ством, е модернiзацiя образу шдприемця i в теоретичному мисленнi, ^ як наслiдок, у повсякденному творенш; руйнування сформованих ранiше iдеологiчних стереотитв i в остаточному пiдсумку - транс-формацiя "образу ворога" не тшьки в соцiально допустиму i морально виправдану фiгуру, але i в необхiдний елемент ринкових в> дносин, що виступае каталiзатором розумно! господарсько! енергi!.
Пщприемець - вщправна точка кожно! "шновацшно! хвилi", що змiнюе матерiальний базис i сам вигляд суспiльства.
Варто зазначити щодо сучасно! економiки, яка по суп е креативною, що !! головна рушшна сила - креатившсть, тобто ство-рення практичних нових форм, при цьому знання й шформащя е знаряддями та робочим матерiалом креативностi, а !! продукт -iнновацiя у будь-якш формi. Бурхливе зростання творчо! активностi спостерiгалося у минулому столот^ особливо в його другiй половит, але зараз ця дiяльнiсть переходить з периферi! в центр вае! економiчно! iнфраструктури.
У формувант середнього класу унiверситет е ключовим ш-ститутом креативно! економiки, але його внесок в економiчний розвиток не прямолшшний. Його роль е багатобiчною, вона не об-межуеться створенням проектов, що мають комерцшний потенцiал. Унiверситет повинен вiдiгравати три взаемозв'язат ролi у сферi трьох Т креативного капiталу: технологи, виступаючи як центри передових дослщжень; таланту, притягуючи талановитих людей, провщних дослiдникiв i вчених i генеруючи створення науково-практичних пiдприемств; толерантносп, сприяючи створенню про-гресивного i вiдкритого людського клiмату [7, с. 190].
В Укра!ш iсиуе не лише середнш клас, вiн уже став класом полтоичним. I готовий тдтримати - iнтелектом, ресурсами, прямою дiею - полiтикiв чи акци, у щирiсть та потрiбнiсть яких вiрить. Од-нак для тако! пiдтримки висуваються дуже високi вимоги щодо на-повнення полiтичних пропозицш реальним змiстом.
Основою неоiидустрiально! модершзаци мають бути нано-, бiо- та шформацшш технологi! i виробничо-iнновацiйнi мереж^ вiд-повiдно мiста промислових регюшв кра!ни в цiлому повиннi буду-вати стратегiю розвитку на основi моделi неоiндустрiализацi!, яка передбачае розвиток сфери високотехнолопчно! iидустрi!, автома-тизаци i комп'ютеризацi! продуктивних сил, замiну фiзично! пра-цi розумовою, що кардинальним чином змшюе характер пращ та структуру трудового балансу мюта.
Висновки. Для мют i регюшв украй важливий перехiд до пла-нованого розвитку на основi реалiзацi! чiтких i системних довго- та середньострокових стратегш, орiентованих на навчання впродовж всього життя. Зростання ще! соцiально! складово! громади мiста обумовлюе збшьшення рiвия оплати та продуктивносп працi, мак-симiзуе рiвень зайнятосп. Багатство мiста безпосередньо залежить вщ рiвня ефективно! зайнятостi в ньому та продуктивносп працi
його пращвниюв. Дорога та продуктивна робоча сила, що мае висо-кий piBeHb освiти i квалiфiкацil, - це основа формування середнього класу, головного "драйвера" прискорення процешв пост- i неош-дустрiальноl модершзаци вшх сфер сощально-економiчноl системи мiста. Як наслщок, одним з найбiльш вузьких мiсць на шляху роз-витку нащонально! економiки е неадекватнiсть шституцюнального середовища, що визначае набiр тих можливостей, яю приносять найбiльшу вигоду в умовах ще! кра1ни, що юторично склалися. Це середовище може заохочувати навички i знання, яю слiд розвивати для отримання вигод вщ перерозподiлу доходiв (витягання ренти), або т навички i знання, яю потрiбнi для iнновацiйного розвитку ви-робництва.
Л^ература
1. Стратегия Европы 2020 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http ://ec.europa.eu/eu2020/index_en.htm.
2. Harvey D. Spaces of Global Capitalism : Towards a Theory of Unever Geographical Development / D. Harvey. - L., N.Y., 2006. -436 p.
3. Целевая программа развития и поддержки малого и среднего предпринимательства в городе Донецке на период до 2020 года: моногр. / А.А. Лукьянченко, А.И. Амоша, Г.А. Гришин, В.И. Ляшенко и др.; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. - 2-е изд., доп., перераб. и испр. - Донецк, 2013. - 214 с.
4. Промисловють i промислова пол^ика Украши 2013: акту-альш тренди, виклики, можливосп: наук.-аналт доп. / О.1. Амоша, В.П. Вишневський, Л.О. Збаразська та ш.; за заг. ред. В.П. Вишнев-ського; НАН Украши, 1н-т економiки пром-стi. - Донецьк, 2014. -200 с.
5. Гриценко А.А. Методолопчш основи модершзаци Украши / А.А. Гриценко // Економша Украши. - 2011. - №1. - С. 38-47; № 2. - С. 4-12.
6. Полудённый Ю. Почему в Украине жить не хорошо. Об экономике, культуре, нации... [Электронный ресурс] / Ю. Полудённый. - Режим доступа: http://www.ostro.org/general/society/ articles/ 423193/.
7. Ляшенко В.1. Украша ХХ1: неоiндустрiальна держава або "крах проекту"?: моногр. / В.1. Ляшенко, С.В. Котов; НАН Укра1ни, 1н-т економiки пром-сп; Полтавський ун-т економiки i торпвль -Ки!в, 2015. - 196 с.
Надшшла до редакци 26.08.2015 р.
