Моделі транснаціональних інвестицій в аспекті економічного зростання Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

1.М. Мартиненков,

астрант, м. Донецьк

МОДЕЛ1 ТРАНСНАЦ1ОНАЛЬНИХ 1НВЕСТИЦ1Й В АСПЕКТ! ЕКОНОМ1ЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Для кра!н, як не ввдносяться до категорп висо-корозвинених, динам1чне економчне зростання е практично безальтернативным способом подолання еконо-м1чного ввдставання. В Укра!'т цiльовi ор1ентири такого розвитку презентовано в урядовш Довгостроковш стратегЦ щодо перетворення нашо! кра!ни на европейсь-ку державу з ввдповвдним р1внем добробуту грома-дян. 1х шструментами реал!зацл названо подвоення ВВП кра!ни до 2012 р., зниження шфляцп до 6 %, пи-томо! ваги державних тдприемств — до 10%, вступ до СОТ, створення зони вшьно! торпвл! з СС [6]. Так серйозн та довгостроков! завдання потребують тдви-щено! уваги науковщв до теоретичних концепцш еко-ном1чного зростання. Адже обгрунтування ймов1рних напрям1в 1 метода забезпечення окреслених плашв та ощнка !х можливих насладив неможлив! без безпосе-реднього ознайомлення з найважлившими надбання-ми свггово! економ!чно! думки з проблематики еконо-м1чного зростання.

Напрями та методолог!я досл1дження економ1ч-ного зростання школи не були сталими. Вони постшно зм1нювались, удосконалювались та еволюцюнували залежно ввд хронолопчного перюду досл1дження, па-швних наукових погляд1в, концепцш та стереотитв. Шдтримуючи позищю росшського економюта С. Дза-расова, який заперечуе можливють юнування едино! для вах умов модел1 економ1чного зростання, зазна-чимо, що кожнш суспшьнш систем! ввдповвдае своя теор1я зростання, а одну формулу темтв зростання нацюнального доходу потр1бно штерпретувати р1зни-ми способами залежно ввд конкретно! нацюнально! сощально-економ!чно! системи [7, с. 25].

Прям! шоземш швестици (ПП) впливають на темпи економ1чного росту краш-рецитенпв. Однак ощнка, наскшьки сильним е цей вплив 1 чи можуть П11 кардинально впливати на траекторто розвитку нацюналь-них економш, е предметом багатьох сучасних дослвд-жень [1—3]. У данш област немае того достатку ме-тод1в 1 моделей, якого можна було б оч!кувати. Кр1м того, багато метод1в не доведен! до лог!чного завер-шення й не дають шнцевих формул для оц!нки впливу збшьшення масштабу залучення шоземних ¿нвестицш на темпи економ!чного росту в приймаючш кра!н!. У зв'язку iз цим спробуемо в ц!й статт! систематизувати

юнукт п!дходи з метою перспективи й можливост! !хнього практичного застосування. Тобто метою статт! е анал!з ! наукове узагальнення кейнс!анських, нео-класичних, неокейнс!анських та ¿нших теоретичних тдход!в з позиц!! !х прийнятносп для забезпечення економ!чного зростання в сучаснш Укра!н!. У зв'язку ¿з чим в робот! досл!джено окрем! теор!! Дж.М.Кейн-са та його послвдовнишв, як використовували основн! положення, закладен! в його концепц!!: Р.Харрода, Ф. Махлупа, П. Роузенстейн-Родана, Е. Домара, Дж. Робшсон, Н.Калдора, Л.Пасинетп та ¿нших. Вва-жають, що вони бшьше в!дпов!дають сучасним укра!н-ським реал!ям, адже в центр! уваги вггчизняно! тра-диц!!' — планом!рш механ!зми стаб!л!зац!!' екожмчно-го зростання.

Сучасн концепц!! м!жнародного руху кап!талу сформувалися головним чином в рамках неокласич-ного, кейнс!анського, неокейнс!анського та посткей-нс!анського напрям!в економ!чно! думки, а також монетаризму, який зайняв в останш десятир!ччя ключов! позиц!! в економ!чн!й науц! ! практик!. Для неокласич-но/теори вивозу кап!талу характерний м!кроеконом!ч-ний анал!з. Вона була створена в межах чисто! теор!! мшнародно! торг!вл! ! припускае умови р!вноваги ц!н ! витрат виробництва, попиту ! пропозици, вит!каюч! з концепц!! гранично! продуктивност чинник!в виробництва — катталу, прац! й земл!.

Загальноконцептуальним фундаментом для вах перерахованих теор!й з'явилася кейнс!анська модель вивозу кап!талу, в рамках яко! останн!й розглядався як фундаментальн операц!!, основним напрямом яких е перем!щення нац!ональних кап!тал!в в розпоряджен-ня шоземних позичальнишв з метою отримання в!д останн!х певних ф!нансових зобов'язань, тобто титул!в власносп, або майбутнього прибутку. Кейнс вважав, що вив!з кап!талу для кра!ни-донора можливий т!льки при позитивному сальдо торгового балансу ще! кра!-ни. Ця думка отримала остаточне оформления в прац! Д.М. Кейнса «Загальна теор!я зайнятост!, в!дсотка ! грошей» [4]. Зпдно запропоновано! Дж. М. Кейнсом теор!! ¿нвестицш, на !х обсяг впливають два чинника. По-перше — оч!кувана прибутков!сть ¿нвестицш, яка розраховуеться як норма дисконту, котра зр!внюе оч-¿куваш надходження ввд ¿нвестицш з поточними пла-

тежами, необхвдними для ïx здiйснення. Така норма дисконту називаетъся «граничною ефективнютю кат-талу». Цей показник е псиxологiчною змiнною, пов'я-заною з очiкуваинями, тому вш надзвичайно неста-бтьний, змiнюетъся разом зi змiнами в очiкуванняx.

Англшський економiст Дж. М. Кейнс ютотно впли-нув на розвиток свiтовоï економiчноï думки. Його еко-ном!чна модель побудована на грунт припущення, що зростання виробництва здиснюеться, головним чином, за рахунок введения в експлуатащю незадiяниx ре-сурсiв. У його теорп чиннику пропозици, тобто зрос-танню виробничих потужностей, не придтено великоï уваги. Кейнса щкавив лише ефективний попит. Нацю-нальний доход Кейнс трактуе як суму доxодiв, одержа-них у галузях, як! виробляють споживчi товари та за-соби виробництва. Дохвд цих галузей, звичайно, зале-житъ вщ попиту на ïx продукцiю. Тому змша нацюналь-ного доходу уможливлюеться лише в умовах змiни попиту як та !нвестищйт, так i на споживчi товари.

Загалъновiдомо, що вш одним iз перших на За-xодi поставив тд сумшв спроможшсть ринково1' сис-теми до саморегуляци лише на основi закошв вшьно-го тдприемництва (laissez faire). На вiдмiну вiд сво1'х попереднишв, представнишв неокласично1' школи, яю вважали, що рiвновага економiчноï системи i повне використання ïï ресурсiв досягаеться автоматично, вiн висунув тезу щодо ймовiрностi виникнення р!внова-ги в умовах суттевого недовикористання ресурсiв за недостатносп ефективного попиту, тобто сукупносп платоспроможних попипв — споживчого та !нвести-цшного. Найiстотиiшу причину нестач! ефективного попиту Кейнс вбачав у рiзношвидкiсностi дииамiки дохода, сxилъностi до споживання та схильност до !нве-стування. На його думку, схильшсть до споживання в сустльсти зростае повiлъиiше за прирют доxодiв; а динамiка збiлъшення заощаджень випереджае сxилънiстъ до iивестувания, внаслвдок чого форму-ються вiдносно «зайвЬ> заощадження, як Кейнс вва-жав найбшьшою вадою економiки вiлъного тдприем-ництва. На вiдмiиу вiд неокласишв, як розглядали будь-яю заощадження в позитивному контекст!, осюль-ки, на ïx думку, все, що не витрачаеться на поточне споживання, автоматично використовуеться як швес-тицл, Кейнс першим помгтив феномен ввдносного пе-ренагромадження. В основ! цього феномену Кейнс вбачав тенденцто, зпдно з якою зростання голвково-го катталу супроводжуеться пад!нням його гранично!' ефективност аж до норми проценту або навпъ ниж-че за не", що призводить до зменшення схильност до iивестуваиня серед приватних тдприемщв. Таке дос-л!дження завершилось висновком щодо небезпечносп регулювання обсягу поточних !нвестицш виключно приватними структурами [4]. А для виведення еконо-

MÎ4HOÏ системи i3 стану piBHOBara необхiдним, за тео-pieю Кейнса, е збiльшення загального обсягу швес-тицiй, що в умовах неможливост виконання цього завдання тльки шляхом пpивaтноï iнiцiaгиви уможлив-люе висновок щодо необхвдносп державного втру-чання. Звiдси — i пpовiднa вдея Кейнса щодо необхвд-ност доповнення сгихiйних ринкових мехaнiзмiв ре-гулюючим державним впливом.

Тут Дж. М. Кейнс незалежно ввд Ф. Найта ввiв розмежування мiж сигуaцiями невизначеност й ризи-ку. По Дж. М. Кейнсу, iнвестицiï здiйснююгься в умовах невизначеносп, тому ï^ очiкувaну пpибугковiсгь — граничну ефекгивнiсгь кaпiгaлу — неможливо наперед обчислити, нaвiгь використовуючи методи геоpiï ймовipносгей. Значення гpaничноï ефективност кат-талу управляеться не оптишзащйними розрахунками, а «спонтанним оптишзмом» пiдпpиемцiв, тим, що Дж. М. Кейнс назвав «життерадюмстю» [animal spirits]. Останне поняття вiдобpaжaе «спонтанно виникаючу piшучiсгъ дiяги», «природжену спрагу дальност».

Другий чинник — ставка ввдсотка. Вона вста-новлюе нижню межу необхiдноï прибутковост швес-гицiй. Ti iнвесгицiï, якi приносять граничну ефек-гивнiсгъ кaпiгaлу меншу, нiж ставка ввдсотка, або piвну ш, не здшснюватимуться. Звiдси випкае, що навпъ при низькш сгaвцi вiдсогкa iнвестицiйнa aкгивнiсгь може бути надзвичайно слабкою зважаючи на песи-мiсгичнiсгь очiкувaнь пiдпpиемцiв, тобто внаслвдок низького ступеня ï^ «життерадюносп», оскiльки ... коли життерадюнють затухае, опгимiзм звуйновано i нам не залишаеться нiчого iншого як покладатися на один тльки математичний розрахунок, тдприемництво хиpiе i випускае дух... Таким чином, всього лише одне пе-симiсгичне сприйняття людьми майбутнього здатне породити спад в ринковому господapсгвi. Якщо ж гранична ефективнють кaпiгaлу майже не залежить вiд поточних економiчних змiнних, то про ставку ввдсот-ка цього сказати у жодному випадку не можна. Необ-хiдно виявити чинники, що впливають на ïï фактичне значення.

Для цього кейнсiaнцями пропонуеться використання моделi мультиплiкaтоpa-aкселеpaтоpa, яка була запозичена Дж. М. Кейнсом у aнглiйського економь ста Р. Ф. Кана, який в 1931 рощ висунув iдею «муль-типлшатора зaйнятостi» показуючого зв'язки мiж збшьшенням витрат на проведення сустльних робгт i зниженням безpобiття. Дж. М. Кейнс замють зайня-тост як зaлежноï змiнноï став розглядати нащональ-ний дохiд. Якщо сукупний попит складаеться тiльки зi споживання й швестицш i при цьому весь обсяг спо-живання визначаеться виключно доходом, то тхд умо-ва мaкpоекономiчноï piвновaги виглядатиме таким чином: Y = cY + I. Пюля перенесення першого додан-

ку право! частини рiвняння в лiву частину i невеликих перетворень отримаемо: У = 1/(1-с). Показник 1/(1-с) якраз i е мультиплшатором iнвестицiй (який в сучаснш макроекономiцi в 6тьш загальному плат трактуеnmcz як мультиплшатор автономних витрат, тобто 6удь-яких витрат, не залежних вiд доходу). Вiн показуе, у сюльки разiв змiниться дохiд при змш на задану величину швестицш. Оск1льки с<1, то мультиплiкатор швестицш е 6iльшим одиницi, а отже, змiни iнвестицiй породжу-ють багатократш змiни нацiонального доходу.

При цьому з6iльшення гранично! схильност до заощадження — рiзницi мiж одиницею i граничною схильнiстю до споживання, тобто знаменником муль-типлiкатора—призводить до зменшення мультиплша-тора iнвестицiй i, за iнших рiвних умов, до зниження рiвня нацiонального доходу (при поспйносп фактич-но! величини заощаджень). Феномен впливу зростан-ня заощаджень на зменшення доходу отримав назву «парадоксу ощадливосп». Концепдiя мультиплшато-ра iнвестицiй важлива перш за все тому що служить одним iз спосо6iв пояснения неста6iльностi ринково! економiки. Наприклад, невелике скорочення о6сягу iнвестицiй здатне викликати гли6окий спад виро6ниц-тва i масове 6езро6гття. Тут видна та найважливiша макроекономiчна роль, яку в ринковому господарствi вiдiграють швестици. При цьому в теори Дж. М. Кейн-са, саме iнвестицi! визначають заощадження, а не на-впаки.

Таким чином, висвгглення механiзму до державного втручання в економiчнi процеси Кейнс здшснив за допомогою моделi мультиплiкатора. На його думку, 6удь-яш новi iнвестицi! (осо6ливе мiсце серед яких посiдають державнi витрати), формуючи додатковий попит на iнвестицiйнi та споживчi товари, спричиня-ють зростання доходiв у к разiв 6iльше порiвняно iз початковим приростом iнвестицiй. Величина к власне й е мультиплшатором Кейнса, значення якого е тим 6iльшим, чим 6iльшим у конкретному сустльстга е схильнiсть до споживання. Дiя мультиплiкатора ство-рюе iмпульс для виведення економiчно! системи iз стану рiвноваги у фазi депресп, уможливлюючи зростання доходiв i споживання, iнвестицiй та зайнятостi.

Дж. М. Кейнс прагнув знайти найсуттевiшi зв'яз-ки м1ж узагальнюючими а6о агрегатними величинами економiчно! системи, видiляючи три групи економiч-них чиннишв: вхiднi данi, як приймались за постiйнi (кшьшсть трудових ресурив та засо6iв виро6ництва, рiвень техшки, сощальна структура сустльства); не-залежн змiннi (схильнiсть до споживання, заощадження та iнвестування, гранична ефективнють катта-лу та норма проценту (надання переваги лiквiдностi); залежнi змiннi (ефективний попит, рiвень 6езро6iття, нацюнальний дох1д). Кейнс вiдстоював думку, що,

регулюючи незалежнi змiннi, можливо впливати на залежнi величини. Вiн писав, що його кшцевою метою е вiдбiр таких змiнних величин, як тдлягають свiдомому контролю а6о управлiнню з 6оку владних структур в межах конкретно! господарсько! системи [4, с. 240].

Щодо макро-економiчно! концепци Кейнса, то в нiй можна видшити к1лька наступних головних ознак: 1) визнання вирiшально! ролi ефективного попиту у економiчному розвитку та визнання нацюнального доходу як функци величини iнвестицiй; 2) незалежнiсть величини iнвестицiй вiд величини заощаджень, то6то Кейнс радше визнае протилежне, а саме, що о6сяг заощаджень залежить вiд о6сягу iнвестицiй. При цьому в його тлумаченн схильнють до заощадження i схильнiсть до iнвестування е а6солютно незалежними сустльними характеристиками, як визначаються ек-зогенними, то6то зовнiшнiми щодо економiчно! системи, чинниками; 3) можливiсть встановлення р!вно-ваги в умовах неповно! зайнятостц 4) наявнiсть тен-денщ! до створення надлишку заощаджень, який негативно впливае на пере6^ економiчних процесiв; 5) вiдсутнiсть стихiйних сил, спроможних вивести систему з рiвноваги за умови неповно! зайнятост i пов'я-зана з цим нео6хiднiсть державного втручання.

Варто зазначити, що Кейнсу належить авторство теори рiвноваги, яку вiн не розширив до теорi! еконо-мiчного зростання, проте саме його «Теорiя зайнятосп, проценту i грошей» заклала тдвалини для значно! юлькосп наступних теоретичних тдходав до економiч-ного зростання. Попри !х рiзноманiтнiсть, рiзнi версi! теорiй економiчного зростання, яш грунтуються на кейнсiанському пiдходi, мають певнi спiльнi ознаки. Найважливiшими з них е наступш: капiталовкладення здшснюються на основi iнвестицiйних рiшень, яю прий-маються пiдприемцями у попереднш перiод, тому вiдповiдно, цi вкладення не залежать вiд схильностi до заощадження; схильнють до заощадження з доходiв у формi при6утку е вищою за схильнiсть до заощадження у одержувачiв заро6iтно! плати.

Одшею з перших спро6 ощнити вплив потоку П11 на довгостроковий економiчний розвиток нацiональ-них економж з'явилася диференцiальна модель мiждержавного перерозподшу кап1талу В. Леонтьева [8; 9]. Дана модель ввдтворюе функцiонування двох груп кра!н — розвинених i тих, що розвиваються. Зв'язок мiж ними за6езпечуеться потоком виро6ни-чих iнвестицiй, що вивозяться з розвинених кра!н у т!, що розвиваються. Стосовно до розвинених кра!н модель В. Леонтьева зводиться до двох найпроспших спiввiдношень:

1. Принцип мультиплшатора, що задаеться р1внян-ням 1(1) = с * У(), (1) де У—випуск (валовий нацiо-

надьний пpoдyкт) y дaнiй гpyпi кpaïн, I — oбсяг irne-стицiй y poзвинeниx ^aïrax, с — нopмa нaгpoмaд-жeння (iнвeстyвaння) aбo мyльтиплiкaтоp iнвeстицiй.

2. Принцип aксeлepaтopa, щo зaдaeться piвнян-ням Y(t) = I(t)/b, (2) дe b —кoeфiцieнт пpиpoстaючoï кaпiтaлoмiсткoстi aбo aксeлepaтop iнвeстицiï [8, с. 201]. Кoмбiнyвaння пpинципiв мyльтиплiкaтоpa й aксeлepa-тopa дoзвoляe oдepжaти mдсyмкoвe дифepeнцiaльнe piвняння, щo oписye динaмiкy випуску в гpyпi poзви-шнж кpaïн: Y(t)-(s/b)Y(t) =0 (3). Рoзв'язaнням дaнo-гo piвняння e eкспoнeнтнa фyнкцiя poстy. Для блoкy дepжaв, щo poзвивaються, мoжнa зaписaти aнaлoгiчнi спiввiднoшeння. У peзyльтaтi пpoвeдeння вiдпoвiдниx poзpaxyнкiв виxoдить, щo eкoнoмiчнe зpoстaння y ^aï-нax, щo poзвивaються, пpямo зaлeжить вiд тeмпiв po-сту в poзвинeниx кpaïнax i ввд пoчaткoвoгo знaчeння вивoзимoгo iз poзвинeниx кpaïн кaпiтaлy.

Bсi пapaмeтpи мoдeлi В. Лeoнтьeвa дoсить лeгкo oцiнюються й, oтжe, сaмa мoдeль мoжe виюристову-вaтися в ^aErOTR^ poзpaxyнкax. При цьoмy «^ara» з мoдeллю В. Лeoнтьeвa мoжнa, пришймш, y двox нaпpямкax. Пo-пepшe, ïï мoжнa викopистовyвaти як iнстpyмeнт пpoгнoзyвaння тa для oдepжaння ra^a^-вж poзклaдia пoкaзникiв ВНП для двox груп кpaïн при piзниx пapaмeтpax (щo, дo peчi, poбив В. Лe-oнтьeв), a пo-дpyгe, з ïï дoпoмoгoю мoжнa пpямo o^ iнювaти дeякi пapaмeтpи, нeoбxiднi для дoсягнeння зa-дaнoгo peзyльтaтy.

1ллюструючи oстaнню тeзy, мoжнa poзглянyти зaв-дaння вiдшyкaння пoчaткoвoгo oбсягy пepeмiщyeмoгo кaпiтaлy, нeoбxiднoгo для того, щoб динaмiчнiсть poз-витку двox титв ^arn зpiвнялaся. Свoгo чaсy poзpa-xyRRH В. Лeoнтьeвa пoкaзaли, щo для дoсягнeння точки пepeлoмy, юли темпи пpиpoстy ВНП ^arn, щo poзвивa-ються, зpiвняються з тамгами пpиpoстy в poзвинeниx, нeoбxiднo буж> пepeмiщaти кaпiтaлy пpиблизнo в 5 paзiв бiльшe, шж цe poбилoся нa пpaктицi [8, с. 207].

Moдeль В. Лeoнтьeвa мoжe poзглядaтися як ^a-сичний iнстpyмeнт для poзyмiння глoбaльниx тeндeнцiй свiтoгoспoдapськoгo poзвиткy. Рaзoм з тим нe мoжнa нe вкaзaти й нa ïï мiнyси. Пo-пepшe, мaсштaби кaпiтa-лу, щo вивoзиться iз кpaïни-дoнopa, пpямo узгоджу-ються з тeмпoм eкoнoмiчнoгo poстy. У цeй чaс ^a^ тичнo всi кpaïни (poзвинeнi й щo poзвивaються) oд-нoчaснo iмпopтyють й eкспopтyють кaпiтaл, тому взae-мoзв'язoк мiж тeмпaми зpoстaння виpoбнищ•вa в тa-киx дepжaвax виявляeться дoсить нeoднoзнaчним. Отжe, дo aнaлiзy сyчaсниx тeндeнцiй мoдeль В. Лe-oнтьeвa зaстoсyвaти дoсить нeпpoстo. Для u^oro rn-тpiбнo пpoвeсти бшьшу poбoтy з кopeктнoï клaсифi-

кpaïн нa poзвинeнi й щo poзвивaються, a тaкoж oцiнити сaльдo пepeмiщyвaнoгo м1ж ними кaпiтaлy, щo пoв'язaнo з вeликими тexнiчними тpyднoщaми.

Пo-дpyгe, yвeзeний кaпiтaл пepeдбaчaeться kmO-гeнним (oднopiдним). Рaзoм з тим oчeвиднo, щo вaж-ливi ш тальки й нe стельки oбсяги iмпopтoвaнoгo га-пiтaлy, скшьки даго стpyктypa. Тaк, iнвeстицiï, щo сприяють кoнсepвaцiï нeeфeктивнoï структури eroro-мiки, вeдyть скopiшe дo впoвiльнeння, чим дo при-скopeння poзвиткy кpaïни-peциmeнтa. У цьoмy змiстi пpиклaднi poзpaxyнки пo мoдeлi В. Лeoнтьeвa мoжyть y пeвнoмy змiстi дeзopieнтyвaти щoдo пpaвдивoï poлi iнoзeмниx iнвeстицiй.

^^ere, внyтpiшнi (мiсцeвi) i зoвнiшнi (iнoзeмнi) iнвeстицiï' ввaжaються piвнoeфeктивними. В. Лeoнrьeв пpипyскae, щo iнoзeмний кaпiтaл — ад всьoгo лишe дoдaткoвi фiнaнсoвi peсypси, вiддaчa вiд якиx визта-чaeться нaцioнaльними yмoвaми вiдтвopeння. Одшк цe пoлoжeння y свiтi сyчaснoï тeopiï yявляeться прин-ципoвo нeвipним, тему щo глибинний eкoнoмiчний змют зaлyчeння iнoзeмнoгo кaпiтaлy пoлягae в тому, щo paзoм з ним y нaцioнaльнy eкoнoмiкy пpиxoдять нoвi rexнoлoгiï й нoвi opгaнiзaцiйнi фopми виpoбниur-вa, щo дaють зoвсiм iнший eкoнoмiчний eфeкт y rn-piвняннi з мiсцeвим пiдпpиeмниurвoм.

Пo-чeтвepтe, для oбчислeння пoкaзникiв ^^o-стaючoï кaпiтaлoмiсткoстi викopистoвyerься piзницeвa фopмa. Алe тoдi бyлo б бiльш лoгiчним бyдyвaти мo-дeль y виглядi нe дифepeнцiaльниx, a piзницeвиx piвнянь. Сyчaснi дoслiджeння бaзyються нa стpoгo вивipeниx eкoнoмeтpичниx зaлeжнoстяx, a ад oзнaчae, щo для oдepжaння знaчeнь aксeлepaтopa нeoбxiднo бyдyвaти peгpeсiйнi функци нa oснoвi динaмiчниx ряда. Ц мoжливo riльки для стaцioнapниx систем; для га-pexiдниx eкoнoмiчниx peжимiв, кoли спoстepiгaeться нeстiйкiсть всix пapaмeтpiв систeми, тaкий пiдxiд нe-прийнятний.

мoдeль В. Лeoнrьeвa висyвae mдвищeнi вимoги дo iнфopмaцiйнoгo зaбeзпeчeння, щo припус-кae нaявнiсть нe тшьки нaцioнaльнoï, aлe й мiжнapoд-roï стaтистики. Цe e сepйoзним тexнiчним гaльмoм для пpoвeдeння oпepaтивниx пpoгнoзнo-aнaлiтичниx poз-paxyнкiв. У пpинципi мoжнa бyлo б poзглядaти тальки oднy кpaïнy-peципieнra й oднy aбo юльи кpaï'н-дoнopiв. Однaк й y цьoмy випaдкy poзpaxyнки пo кpaïнi-pe-циmeнтi будуть вимaгaти дoсиrь спeцифiчнoï' iнфopмaцiï' з кpaïн-дoнopiв. Ha пpaктицi вд нe зaвжди peaлiзoвa-нo. Тaким чинoм, викopистaння мoдeлi В. Лeoнrьeвa дoцiльнo в oснoвнoмy для з'ясyвaння якiснoï кapтини в poзвиrкy свiтoгoспoдapськиx пpoцeсiв, тoдi як для дeтaльниx кiлькiсниx poзpaxyнкiв пo oкpeмiй ^aïm пoтpiбнa тpoxи iншa сxeмa.

Baжливим пoстyлaтoм нeoкeйнсiaнськoï кoнцeпцiï вивoзy кaпiтaлy з кpaïни-eкспopтepa e виснoвoк ^o нeoбxiднiсть peгyлювaння мiжнapoднoгo pyxy кaпiтa-лу, пpичoмy peгyлювaння в тому шпрям^ щoб вiдтiк

катталу з кра!ни точно ввдповвдав а6о 6ув менше !! товарного експорту. Неокейнсанськая теорiя м!жна-родного руху катталу 6ула заснована на макроеконо-м!чному аналiзi. Для не! характерна ув'язка в едину систему вивозу катталу, руху платежного 6алансу, зм!ни нацiонального доходу i зайнятост!

Специфiка монетаризму в пор!внянш з неокла-сичною теорiею полягае в тому осо6ливому значеннi, яке вш додае сферi грошового о6иу. Починаючи з кшцем 70-х рошв ХХ ст. монетарiстськi концепцi!' явно дом!нують у формуваннi основних напрям!в м!жна-родного вивозу катталу, в регулювант останнього цшою низкою м!жнародних i регiональних органiзацiй (типу Мгжнародного валютного фонду, Свгтового 6ан-ку, Свропейського 6анку реконструкцi! i розвитку, Азiатського 6анку, Мiжамериканського 6анку тощо), створених спецiально для цих цшей.

Основою монетарiстськоi теорi! зовшшнього фшансування кра!н i кра!н, що розвиваються, з пере-хвдною економiкою (у 90-! роки ХХ ст.) е концепщя вивозу катталу, яка виникла в рамках розро6ки мо-делi економiчного зростання. У зв'язку з нео6хвдш-стю манiпулювання на макроекономiчному р!вш ос-новними показниками динам!ки нацiонального госпо-дарства встала про6лема регулювання мiжнародного руху капiталу на двостороннш основ! (м!ж кра!ною-донором ! кра!ною-кредитором) ! на 6агато6!чнш основ! (м!ж групою кра!н-донор!в, поеднаних у м!жна-родну фшансову оргатзащю, ! кра!ною а6о групою кра!н-позичальнишв). Монетаристська концепщя м!жнародного експортуЛмпорту каттал!в пов'язуе !х рух з про6лемами регулювання платежного 6алансу, темпами зростання нацюнального доходу, р!внем зай-нятосл, о6сягом нацюнальних швестицш Тому в рамках дано! концепцп важливе значення прид6ало до-слщження динамши плапжних 6аланав кра!'н-де6гторш, 6алансу зовмшньо! торпвл!, 6алансу експорту-!мпорту каттал1в, притоку швестищйних дохода ! вщтоку шве-стицшних платеж!в.

Зупинимося на неокейнианських ! неокласичних концепцях, оскшьки саме вони лежали в основ! ство-рення м!жнародно! системи зовтшнього фшансуван-ня ! зро6или вельми ютотний вплив на формування ■пе! ситуаци в м!жнародному рус! каттал!в, яка скла-лася до початку 80-х рошв ХХ ст., то6то перед кри-зою зовтшньо! за6оргованосп кра!н, що розвиваються. Неокейнсианськая теор!я м!жнародного вивозу капталу розпадаеться на три основт концепци: а) тео-рто автономного експорту Ф. Махлупа; 6) теорто взае-модп вивозу катталу з темпами економ!чного зростання Р. Харрода; в) теорто впливу притоку !нвести-щйних доход!в з-за кордону на зростання товарного експорту ! зайнятють Е. Домара.

В рамках кейнаансько! концепци вивозу капталу Ф. Махлуп зводить воедино ! встановлюе причинний взаемозв'язок м!ж експортом катталу, нацюнальними !нвестищями, зовшшньоторговельним ! платежним 6а-лансом та нацюнальним доходом. Саме Махлуп у сво!й ро6оп «Мгжнародна торгшля ! мультипткатор нацюналь-ного доходу» вв!в таку класифшащю руху катталу, яка подшила цей рух на автономний ! стимулючий. Авто-номним рухом катталу, по Махлупу, е вив!з капталу, не пов'язаний з! змшами в платежному 6аланс! Якщо ж вив!з катталу випкае ¡з стану платежного балансу, то вш виступае як стимулюючий [11].

Природньо, що единою причиною стимулюван-ня вивозу катталу, за Махлупом, повинне 6ути ак-тивне сальдо торгового 6алансу. На основ! ще! концепци ! створювався М!жнародний валютний фонд, покликаний спочатку стати наднацюнальним центром врегулювання руху катталу ввд кра!н з активним сальдо до кра!н з пасивним сальдо платежного 6алансу. Тим самим регулювався й стан м!жнародно! валютно! л1кыдност! Але стимулюючий експорт капталу може 6ути й наслвдком самостийного, стихшного руху кат-талу. Стихшним експорт катталу вважаеться тода, коли тдприемщ одте! кра!ни починають активно здшсню-вати зару6!жт швестици ! кредитування, купують шо-земт плапжт зо6ов'язання, що знаходяться в нацю-нальнш 6аншвсьшй систем!, ! спрямовують !х у кра!-ни-де6гтори для покупки шоземних довгострокових щнних папер!в. Якщо зару6!жне !нвестування е вилд-ним, то тсля того, як шоземт платежт зо6ов'язання виявляються вичерпаними, вив!з кап!талу зд!йснюва-тиметься за рахунок скорочення нац!ональних !нвес-тицш ! споживання. Скорочення доход!в у кра!т-до-нор! повинне викликати зниження !мпорту й розши-рення експорту. У кра!т-позичальнику ж !ноземний каттал викличе розширення !мпорту (як приклад — кра!ни, що розвиваються, у 70-х роках, кра!ни СНД — у 90-х роках ХХ ст.). Оскшьки в результат! стихшного експорту катталу в кра!т-кредитор1 складеться експортний платежний 6аланс, а в кра!т-де6гтор1 — !мпортний, то тим самим стимулюеться подальше розширення вивозу катталу, але вже по схем! стимулю-ючого вивозу. Стихшний експорт кап1талу приймае р!зн! форми: прямих ! портфельних !нвестиц!й; надання довгострокових кредит!в як через нацюнальт 6анки а6о консорц!уми 6аншв, так ! через м!жнародн! фшансо-во-кредитн! орган!зац!!; викупу нац!ональних щнних папер!в, що знаходяться в руках шоземщв.

У концепц!!' вивозу катталу, яка 6ула запропоно-вана Махлупом, важливу роль ввдграе про6лема впливу цього кап1талу на економ!ку як кра!ни-донора, так ! кра!ни-де6!тора. Махлуп вважав, що на економь ку кра!ни-експортера вив!з кап!талу впливатиме лише

в тому випадку, якщо вш (вив1з) здшснюеться за ра-хунок вилучення з обку вже наявних кредитних зобов'язань, що приведе до скорочення споживання, збшьшення схильност до заощадження, а через пев-ний час — I до зниження сумарних доход1в. Але тен-денци до зниження доход1в протисто!ть контртенден-щя до розширення нацюнально-товарного експорту. Зростання ж 1мпорту в кра!ш-дебгтор1, як результат !! зовшшнього кредитування, виступае чинником збшьшення 1нвестицш в цш кра!ш [ зростання !! нацю-нального доходу Правда, за Махлупом, вплив 1мпор-ту катталу визначаеться типом зовшшнього фшансу-вання. Кращ1 наслвдки у прямих 1нвестицш, оскшьки вони супроводжуються 1мпортом машин, устаткуван-ня, технологш, ноу-хау, наукових розробок. В 1нших же вар1антах зовшшнього фшансування його результатом буде стимулююча д1я на внутршне швестування [ сприяння зростанню нацюнального доходу кра!ни — ¡мпортера катталу

Схеми Махлупа можуть бути представлен еко -ном1ко-математичними моделями, що виражають вплив експорту-1мпорту катталу на нацюнальний дох1д. Для кра!ни А — експортера катталу: АУа= (-I) * КА = (-1) * 1 / (Бд + МА + МА * (8а/8в))

Для кра!ни В — ¡мпортера катталу: ЬУВ= (-1) * К = (-1) * 1/ (Бв + Мв + Мв * (Б^д)), де Д У— змша нацюнального доходу; ±1 — змша в швестищях; К— мультиплшатор автономних змш в експорт й 1мпортц Б— гранична схильнють до заощадження; М— гранична схильнють до 1мпортування.

Таким чином, змша нацюнального доходу визначаеться як добуток вивозу (ввезення) катталу на мультиплшатор автономних змш в експорт та 1мпорт! Хоча вдея \ формула зовшшньоторговельних мульти-пл1катор1в була запропонована Кейнсом, проте Мах-луп використовував мультиплшатори в трактуванн Р. Харрода.

Першими, хто використав теорто Кейнса у сво!х теоретичних тдходах, були британський економют Р.Харрод у 1939 р. та американський економют ро-сшського походження Е.Домар у 1946 р., яш, виходя-чи з показника катталомюткосп, намагались встано-вити норму швестування, необхвдну для досягнення зап-ланованих темтв зростання. А також виявити ефек-тивнють нагромадження у форм1 катталомюткосп про-дукци (Харрод) чи продуктивност 1нвестицш (Домар). Тобто на ам рошв рашше за модель Домара була роз-роблена ведома ниш модель Харрода [4]. Р. Харрод головний недолш теори Кейнса вбачав у Г! статичноси, а також у к-норуванш тривалих аспекпв розвитку. Ста-тищ Кейнса Харрод протиставляе зростаюче, динамчне господарство, для якого характерними е постшний прирют катталу поспйний потш винаходав, поспйна

змша смашв тощо. Модель Харрода, що грунтува-лась на принцит акселераци, (тобто якщо мультиплша-тор характеризуе прирют доходу пор1вняно з початко -вими 1нвестищями, то принцип акселераци розглядае обернену залежнють збшьшення 1нвестицш ввд зростання доходу (попиту)) ввддзеркалювала також [ по-ложення теори 1нвестищйного попиту. В анал1з1 Харрода р1вновага заощаджень [ швестицш розглядаеться в загальному контекст економ1чного зростання внас-лвдок того, що заощадження е функщею доходу, а ка-тталовкладення (внаслвдок ди принципу акселераци 1нвестицшного попиту) е функщею приросту доходу. Проте якщо умовою здшснення швестицш е збшьшен-ня доходу, то внаслщок збшьшення доходу будуть зро-стати [ заощадження. Звщси — тдтримка р1вноваги мгж очшуваними заощадженнями [ швестищями вимагае також зростання 1нвестицш Тому якщо в модел1 Кейнса обсяг швестицш ставився екзогенно, то Харрод включае до свое! модел1 ендогенну функщю швестицш, що грунтуеться на принцит акселераци [ оч1куваннях тдприемщв щодо сукупного попиту: 11= — у ).

Тобто, якщо в модел1 мультиплшатора швестици виступають як екзогенна, тобто зовмшня змшна, вх1дна величина, то в модел^ побудован1й на принцит акселераци, швестици е пох1дною, ендогенною величиною, яка залежить в1д 1нших зм1нних [ параметр1в. Ц1нною рисою модел1 акселерац1! е визнання того факту, що зростання споживчого попиту [ виробництва ввдповвд-них товар1в передбачае прискорене зростання сектору 1нвестищйних товар1в. Тобто катталовкладення по-винн1 зростати швидше за дохвд (попит) — зв1дси й назва «акселеращя» (прискорення).

Харрод запропонував дек1лька понять, пов'яза-них з1 зростанням, а саме — «гарантоване зростання» та «природне зростання». Шд гарантованим зростанням Харрод розум1в зростання, за якого гаранту еться повне використання наявних виробничих потужнос-тей. А природне зростання в його тлумачент передбачае такий прирют кап1талу та нац1онального доходу, який забезпечуе повну зайнят1сть зростаючо! пропо-зиц1! на ринкку прац1. Тому в координатах посткейна-анських моделей (повно! зайнятост1 й пост1йно! кат-талоозброеност1 прац1) природн1й темп економ1чного зростання в1дпов1дае темпу приросту трудових ре-сурс1в. Сп1вв1дношення ж м1ж параметрами гаранто-ваного I природнього темп1в зростання визначаеться станом економ1чно! кон'юнктури.

За умови перевищення гарантованим зростанням природнього економша тяж1тиме до тривало! рецес1!. Причина криеться в наступному: п1сля того, як будуть вичерпаш вс1 можливост1 додатково! пропозицп трудових ресурс1в, фактичний темп зростання невзмоз1 буде досягти р1вня «гарантованих» темп1в, оск1льки в

eкoнoмiцi мaтимe мiсцe raCT^a oчiкyвaниx внaслiдoк дiï aксeлepaцiйнoгo eфeктy iнвeстицiй. Очiкyвaнi зa-oщaджeння зaвжди пepeвaжaтимyть зaплaнoвaнi irne-стицiï, ушслвдок чого обсяги сукупно1' пpoпoзицiï ne-peвищyвaтимyть сукупний попит, що й спpичинить poзвитoк npoцeсiв стaгнaцiï. Тобто, оскшьки rapa^o-вaний тeмn зpoстaння — цe тeмn зpoстaння зa умови повно1' зaвaнтaжeнoстi виpoбничиx noтyжнoстeй, мож-ливо зpoбити висновок, що збiльшeння нe-зaвaнтa-жeниx виpoбничиx пoтyжнoстeй внaслiдoк того, що eкoнoмiкa нe-взмoзi peaлiзyвaти тeмnи зpoстaння, вiдnoвiднi повнш зaвaнтaжeнoстi noтyжнoстeй, пост-iйнo бyдe ствopювaти бap'epи нa шляxy пoдaльшoгo збiльшeння iнвeстицiйниx витpaт. Рaзoм з тим, як yжe зaзнaчaлoся, юнують мeжi niдвищeнню тeмniв зpoс-тaння, пов 'язaнi iз нaявнiстю тpyдoвиx peсypсiв, i вiдпo-вiднo — твмпи фaктичнoгo зpoстaння можуть пepeви-щyвaти npиpoднiй тeмn тальки ^отягом кopoткиx га-pioдiв. Тобто тpaeктopiя фaктичнoгo зpoстaння, як ^a-вило, мae бути нижчою вiд тpaeктopiï piвнoвaжнoгo зpoстaння.

У npoтилeжнiй ситyaцiï, зa яко1' npиpoднiй тeмn зpoстaння Xappoдa e вищим зa repaR-ima™^ eкoнoмiцi зaгpoжye тpивaлий nepioд шфляци. Пoкaзaвши, що фaктичний тeмn eкoнoмiчнoгo зpoстaння в тaкиx умо-вax бyдe поспйно тяжiти до пepeвищeння гapaнтoвa-ного, aбo piвнoвaжнoгo, Xappoд niдкpeслюe, що ви-никaючий зa тaкoгo nepeбiгy noдiй xpoнiчний шдли-шок (nopiвнянo iз зanлaнoвaними зaoщaджeннями) oчiкyвaниx iнвeстицiй, як oбyмoвлeнi дieю aксeлepa-щйного eфeктy, i пoв'язaнa iз цим нanpyжeнiсть у ви-кopистaннi виpoбничиx noтyжнoстeй уможливлять виникнeння дoвгoтpивaлиx iнфляцiйниx тендeнцiй

Вaжливим тeopeтичним нanpямoм нeoкeйнсiaнсь-ко1' мoдeлi мiжнapoднoгo вивозу кaniтaлy e кoнцenдiя, poзpoблeнa Р. Xappoдoм, якa noв'язye тeмпи eкoнoм-iчнoгo зpoстaння, фopмyвaння зaoщaджeнь, pyxy nop-гового бaлaнсy i e^mpiy кaniтaлy. Xappoд poзгля-дaв тpи типи нaцioнaльнoгo eкoнoмiчнoгo зpoстaння: npиpoдний, гapaнтовaний i фaктичний [10]. Природне зpoстaння нaцioнaльнoгo дoxoдy, по Xappo^, витiкae зi зpoстaння нaсeлeння й збiльшeння виpoбнищ•вa нa душу нaсeлeння. Гарантований — цe тeмп зpoстaн-ня, niдтpимyвaний виpoбникaми у влaсниx eкoнoмiч-ниx iнтepeсax. Фактичний — вд тeмn зpoстaння ш-цioнaльнoгo дoxoдy нa кожний rompera™ мoмeнт.

Пpи npиpoднoмy тeмni зpoстaння нaцioнaльнoгo дoxoдy ( БД) вeличинa iнвeстyвaння зaлeжить вiд rop-ми зaoщaджeння тaким чином: Gn * Cr = S; Gn * Cr>S; Gn * Cr < S, дe Gn — ^^одний тeмп зpoстaн-ня ИД; Cr— нeoбxiдний кaniтaльний кoeфiцieнт; S— нopмa зaoщaджeнь. Щоб тeмn зpoстaння ЦД мaв стойкий xapaктep, нeoбxiднo, щоб iнвeстицiï i зaoщaд-

жeння ствввдносилися тaким чином: G * С = Gw * Cr, дe G — фaктичний тeмn зpoстaння ЫД; С— фaктич-ний кaniтaльний кoeфiцieнт; Gw — гapaнтовaний темп зpoстaння. Пoв'язaвши тaким чином в нaвeдeниx вищe фopмyлax ва тpи типи зpoстaння нaцioнaльнoгo дoxo -ду, Xappoд вивiв циктчш змiни у вiдтвopювaннi, зa-лeжнi вiд темтв фaктичнoгo зpoстaння ДД, iнвeстицiй i зaoщaджeнь. Для того, щоб мaлo мiсцe eкoнoмiчнe зpoстaння i бyлa зaбeзneчeнa зaйнятiсть, нeoбxiднo, щоб G = Gw = Gn. Ця yмoвa nepш зa всe зaлeжить вiд сniввiднoшeння мiж гapaнтoвaним i npиpoдним тeм-тми зpoстaння. Якщо Gw < Gn, то eкoнoмiкa npaгнe тдйому, бо фaктичний тeмn зpoстaння вiдxиляeться вгopy вiд гapaнтoвaнoгo i нaближaeться до ^^одно-го. Пpи Gw> Gn мae мiсцe тeндeнцiя до дeпpeсiï, оскшьки фaктичний тeмп зpoстaння вiдxиляeться вниз вiд гapaнтoвaнoгo. Aлe npи Gw > Gn гapaнтoвaнa rop-мa iнвeстицiй бiльшe npиpoднoï нopми, тобто Gw * Cr >Gn* С Оскшьки Gw *Cr = S, то нopмa зaoщaд-жeнь dae вищою зa нopмy iнвeстицiй. Ствopюeться поспйний нaдлишoк зaoщaджeнь, eкoнoмiкa вnoвзae в дenpeсiю, якa дaлi yсилюe у свою чepгy тeндeнцiю до зaoщaджeнь i скopoчye тeмпи eкoнoмiчнoгo зpoс-тaння [10, с. 130—13В].

Для пoдoлaння нaдлишкy зaoщaджeнь i тeндeнцiï до дenpeсiï Xappoд зanponoнyвaв eксnopтyвaти гат-тaл (вeличинa цього кaniтaлy у Кeйнсa пoв'язyвaлaся нanpямy з позитивним сaльдo плaтiжнoгo бaлaнсy). Heoбxiднiсть жe iмnopтy кamтaлy кpaïнaми з низькою нopмoю зaoщaджeнь, що мaють xpoнiчний naсивний тopгoвий бaлaнс, oбгpyнтoвyвaлaся Xappoдoм тим, що ^и явному нeдoлiкy кaniтaлy щ кpaïни мaють тaкoж низький ^^одний тeмn зpoстaння, який npaгнe до стaгнaцiï. Пpиnлив iнoзeмнoгo кaniтaлy в тaкi кpaïни i noвинeн спpияти niдвищeнню npиpoдниx тeмniв зpoс-тaння.

У вкaзaниx мoдeляx виводяться умови piвнoвa-ги попиту i пpoпoзицiï нa тpивaлy nepсneктивy, тобто, eфeкт потужносп noeднyeться iз eфeктoм попиту. Ha ^o^ary Кeйнсy, у тeopeтикiв eкoнoмiчнoï динaмiки збiльшeння виpoбничиx пoтyжнoстeй вiдiгpae в^ь шaльнy poль у визнaчeннi темпу зpoстaння в^обниц-твa. Укaзaнi aвтopи гpyнтyвaлись нa тому, що ime^ тицiï e oднieю зi склaдoвиx сукупного попиту, який, у свою чepгy, noв'язaний з обсягом виpoбнищ•вa (aбo сукупною пpoпoзицieю) чepeз мyльтиnлiкaтop.

Tpeтя нeoкeйнсiaнськa кон^падя вивозу кaniтa-лу — ад тeopiя дiï npитoкy iнвeстицiйниx дoxoдiв з-зa кopдoнy нa eкoнoмiкy кpaïни-eкспopтepa. Ця конвдп-цiя, poзpoблeнa Е. Дoмapoм, ш^вить нaс тiльки в ïï нenpямoмy зв'язку з пoзицieю кpaïни-noзичaльникa [1В]. Рiч у т!м, що вивiз кaniтaлy — ад зaвжди npoцeс двoстopoннiй i взaeмooбyмoвлeний. Ця взaeмooбyмoв-

ленють означае, що каттал з кра!ни-експортера виво-зиться не в шкуди, а за конкретними адресами кра!н-дебгтор!в. А якщо так, то розм1ри його вивозу небай-дуж1 для останшх.

Так, у модел1 Е.Домара у явному вигляд1 при-сутшм е лише ринок благ. Технолопя виробництва представлена функщею Леонтьева з поспйними тех-нолопчними коефщентами витрат фактор1в. Передба-чаеться, що на ринку фактор1в юнуе надлишкова про-позищя, [ саме вона забезпечуе щнову стабшьнють. Ринок благ е збалансованим. Фактором збшьшення сукупного попиту [ сукупно! пропозици е прирют шве-стицш.

Якщо прирют швестицш в перюд! 1 становить Д1 то в результат! мультиплшацшного ефекту в цьому перюд! суккупний попит збшьшиться на Д у4п = Д 1(/Бу. Су-купна пропозищя в перюд! 1 збтьшуеться пропорцшно зростанню катталу в цьому перюд!: Д у48 = j Д К(, де ДК, — прирют катталу на початок перюду ^ j = Ду/ДК = у/К — гранична продуктивнють капталу. За ввдсут-носп техшчного прогресу в тривалому перюд! пюля доведення обсягу катталу до оптимального розм1ру, який забезпечуе максимум прибутку, гранична продуктивнють катталу стае поспйною, I в такому випадку середня продуктивнють капталу дор1внюе його гра-ничнш продуктивности Для забезпечення зростання капталу на ДК( на початок перщу ^ в попередньому перюд! потр1бно було здшснити ¿нвестування у певному обсязг 1Ы= К - Кы = Д К (4). Вдаовадно, ДУ8 = j I ы (5). Економ1чне зростання буде р1вноважним за умови: Ду о= ДУ*. (6). Тобто, Д 1(/Бу = j I н (7), або j Бу = (14 -

ЬУЬ = 1 (8).

В модел1 Домара змшити р1вноважний темп зростання можливо лише за рахунок змши гранично! схильност до заощадження. Таким чином, з модел1 зростання Домара випливае, що юнуе р1вноважний темп зростання, за якого гарантоване повне викорис-тання наявних в кожному перюд! виробничих потуж-ностей. Р1вноважний темп зростання буде вищим, якщо бшьшою буде р1вноважна норма заощаджень [ меншою катталомюткють продукци. Проте й Домар стояв на позици необх1дност1 державного втручання в економ!чш процеси, яку вш пов'язував !з нестшкютю динам1чно! р1вноваги.

Так от, висновок, який зробив Е. Домар з1 свое! модел^ — це фактичне обгрунтування необхвдносп вивозу катталу для того, щоб кра!на-донор мала по-стшний стимул до економ1чного зростання. Для висо-коприбуткового ¿нвестування за рубежем необхвдно також, щоб вив1з катталу в тдприемницькш форм! супроводжувався «акомпанементом» держави-креди-тора: безпроцентними позиками [ експортними кредитами приватним експортерам катталу (Е. Домар). Таю

державш п1льги означають посилення 1 нарощування вивозу катталу що сприяе його поспйнш притощ в кра!ни-позичальники [ формуе стайку тенденщю, що склалася ще на початку 80-х роив ХХ ст.: кра!ни-кредитори, не дивлячись на швидко зростаючий зовшшнш борг позичальнишв, не можуть не давати кредити (1 державш, [ приватш), а кра!ни-дебгтори не можуть не брати нов! позики для погашення ввдсотюв [ капитально! частини по старих боргах.

Неокейнаансьш теорп вивозу катталу Ф. Мах-лупа, Р. Харрода 1 Е. Домара теоретично обгрунтову-ють неминучють [ необхвднють вивозу капталу з кра!н-донор1в на користь !х власного економ1чного зростання. Бшьш того, вив1з капталу в приватпй форм! (пдприемницького I баншвського) неминуче повинен супроводжуватися державним фшансуванням такого вивозу (через пльги, експортн кредити [ т.п.), а також власне державним кредитуванням кра!нами-кре-диторами краш-позичальнишв на двостороннш [ бага-тоб!чнш основа

Таким чином, з лопки Харрода I Домара випливае, що досягнення повно! зайнятост! [ повно! заван-таженосп виробничих потужностей можливе лише внаслвдок випадкового зб1гу обставин у випадку зб1гу гарантованого темпу зростання, або темпу зростання за повно! завантаженост виробничих потужностей, [ природнього темпу зростання, або темпу зростання в умовах повно! зайнятосп.

Проте юнуе й друга сторона в систем! м!жнарод-ного вивозу катталу — ¿мпортер катталу Теор!я вивозу катталу (неокейнианський вар!ант), як було показано вище, доводить неминучють ! експорту, i ¿мпор-ту кап!талу в м!жнародн!й економ!чн!й систем!. При цьому ¿мпорт кап!талу розглядаеться в основному по двох напрямах: державна допомога розвитку кра!ни-дебгтора ! прям! приватн! ¿нвестиц!! в економ!ку кра!-ни-позичальника. Допомога розвитку кра!н-!мпортер!в кап!талу пройшла довгий шлях ввд двосторонн!х про-грам допомоги до багатоб!чних кредитив через МВФ, М!жнародний ! рег!ональн! банки розвитку ! пот!м — до нишшшх стаб!л!зац!йних ! адаптац!йних програм МВФ. Неокейнсианщ розглядають допомогу розвитку (у тому числ! й стабшзащйш програми МВФ) як процес, обумовлений взаемод!ею попиту на допомогу кра!ною-рецитентом ! пропозиц!ею допомоги кра!-ною-донором. На !хню думкку, допомога розвитку: 1) веде до розширення ствпращ кра!н-кредитор!в ! по-зичальнишв, забезпечуе ¿стотний ! прямий ринок для експорту товар!в ! послуг з кра!н-донор!в до кра!н-боржнишв; 2) заохочуе розвиток нових риншв у св!тов!й економ!чн!й систем!; 3) стимулюе економ!чне зростання в кра!нах-донорах.

Це — з позици кра!н — донор!в допомоги. З

noзицiй жe кpaïн — oдepжyвaчiв тaкoï допомоги, вoнa (допомош) вистynae як фopмa nepeдaчi дoxoдy вiд бaгaтoï нaцiï до бвдно1' i слyгye чинником npискopeн-ня eкoнoмiчнoгo poзвиткy oстaнньoï. Aлe ад, ^^од-но, нaйзaгaльнiшe тpaктyвaння нeoбxiднoстi iмnopтy кaniтaлy. Рoзглянeмo нeoкeйнсiaнський вapiaнт тpaк-тyвaння цieï нeoбxiднoстi бшьш дeтaльнo. Eкoнoмiч-но мeнш poзвинeнa кpaïнa стикaeться, як npaвилo, в пpoцeсi нaкonичeння кaniтaлy з тpьoмa npoблeмaми: 1) бpaк зaoщaджeнь у фантовому сeнсi, осшльки нaцioнaльнa сxильнiсть до зaoщaджeнь нaстiльки мaлa, що ш мoжe зaбeзneчити фopмyвaння нeoбxiд-ниx кoштiв для eкoнoмiчнoгo poзвиткy; 2) бpaк зao-щaджeнь в ïx peaльнoмy знaчeннi, оскшьки у нaсe-лeння нeмae сxильнoстi викopистoвyвaти чaстинy peсypсiв для пpoдyктивнoгo iнвeстyвaння; 3) бpaк iнoзeмнoï вaлюти для пpидбaння iмnopтниx peсypсiв внaслiдoк xpoнiчнoгo нeгaтивнoгo сaльдo nлaтiжнo-го бaлaнсy. У тaкiй ситyaцiï виxiд один — iмпopт шо-зeмнoгo кaniтaлy, що виpiшye двi npoблeми для ^aï-ни-дeбiтоpa: зanoвнюe бpaк нaцioнaльниx зaoщaджeнь i iнoзeмнoï вaлюти. Ус мoдeлi допомоги poзвиткy вистynaють в двox вapiaнтax: 1) мoдeль «зaпoвнeння poзpивy в зaoщaджeнняx» i 2) мoдeль «зanoвнeння iнoзeмнoï вaлюти» [19, с. 13]. Пepшa мoдeль бута poзpoблeнa П. Рoyзeнстeйн-Рoдaнoм у повнш ввдпо-вiднoстi з кoнцenцieю Р. Xappoдa i викopистoвyeться як зaсiб кoнкpeтнoгo poзpaxyнкy noтpeб ^aïra-rn-зичaльникa в iнoзeмнoмy кaniтaлi. Пpичoмy сaмe

П. FCyз^cтeйн-FCflaH пepшим po^гив пpипгив ¡И0-зeмнoгo каглтагу на два пoтoки: вгacиe дcпcмcгa i iиoзevнi пoaики i кpeци■ти Дo дoпoмoги вин eциccив aHopмaгьиий пpиплив каглтагу тoбтo pyx кагптагу; щ0 не мае на евай кcикpeтнi й мет пpибyткoвиx i иве-стицй. Пpитcк дcпoмcги мае на cвóïй гcлcвиiй мет пдвищ^ня нcpми за0шадж&ь eцпoeциo pi вию i иве-стицй, щ0 забезп^уе заданий темп ек0и0мчн0г0 зpocтaиня. Аге пpи L|ьcмy вi и викoнyе й i ншу 4унк-цю—зaпoбi гае витоку i нoaeмнóí вагюти; який не минyчe пcчaвcя б пpи oipoQ п^ищи™ нcpмy iнвe-■ стицй в yмcвcx вiдcyтнocтi iнoзeмнcгo кагптагу.

На думку П. FÓyзe-lCтeйн-FóDaнy, викopиcтaи-ня i нoзeмнoгo кагптагу як cклcцcвий егемент i нве> тиLiй забезп^уе дcдcTкoвий демА чacтинa якcг0; щ0 збep¡гaETьcя, ^дви^ить œpemrc» cxильиicтъ дcзcc-щаджеиь. Вpeштi -peшT; нopмa зacщcджeиъ п0-piвияетъcя з ^p^^ iнвecтицiй; нeoбxiцниx дгя ^.Щ^мки так^ темпв eKCИCMiЧHCГ0 Зp0CTaHHЯ; пpи якиx кpaíнa м0же oöxomrnv^ вгECиими pecypcaми i пpивepтaти i н0земн i нвecтицjï' гише в paмкax «иop-мaгьииx pинкcвиx ámo^!»; тобго вцaвcтиcя д0 i н0-земи0г0 пpивaTHcгo i нвecтyвcння П0 cyтi ; Зaпpoпo-н0ваиа моде^ вcтaнceгюе цинaмiчний зв' яз0к i

сmввiднoшeння мiж дepжaвними i пpивaтними irae-стицiями. Якщо npeдстaвити !eopro П. Рoyзeнстeйн-Рoдaнa у виглядi eкoнoмiкo — мaтeмaтичнoï мoдeлi (зпдно яко1' poзpaxoвyeться обсяг нeoбxiднoï iнoзeм-но1' допомоги нa n'ятиpiчний пepioд), то вoнa вигля-дae тaким чином [20]:

F= I - S = Yо (k * г -b)+5Y0 * (b- So), дe F— ^иток iнoзeмниx ime^H^^ як noтpiбнi npoтягoм 5 po^; I — iнвeстицiï; S — зaoщaджeння; Уо—нaцioнaльний дoxiд; k—кaniтaльний кoeфiцieнт; г— зaдaний тeмn зpoстaння; So — сepeдня сxильнiсть до зaoщaджeнь в noчaткoвий piк, poзpaxoвaнa як вiднo-шeння зaoщaджeння до нaцioнaльнoгo дoxoдy; b — нeoбxiднa гpaничнa нopмa зaoщaджeнь.

Ha бaзi фopмyли П. Рoyзeнстeйн-Рoдaнa були зpoблeнi mдpaxyнки noтpeби кpaïн, що poзвивaються, в пpипливi iнoзeмнoгo кaniтaлy нa пepioд 70 — B0-x poкiв XX ст. Рoзpaxyнки, npиpoдньo, носили ^иблиз-ний xapaктep, aлe вiдnoвiднo до нж кpaïни — peum-ieKm допомоги noвиннi були зanoвнити зaвдяки ввe-зeнню iнoзeмнoгo дepжaвнoгo кamтaлy нeдoлiк в irne-стицiяx до кшця 70-x poкiв XX ст. i rapenm тсля цьо-го m ^marm iнoзeмнi iнвeстицiï з^ кopдoнy. Як вщо-мо, зaпpoпoнoвaний poзpaxyнoк i висновки нe був peaлiзoвaний у зв'язку з pядoм нe nepeдбaчeниx в ньо-му чиннишв (нenpoдyктивнe викopистовyвaння iнoзeм-но1' допомоги poзвиrкy, нanpям нoвиx позик нa пога-шeння nonepeднix бopгiв тощо). Ha жaль, стaвши в 90-x poкax XX ст. peциmeнroм iнoзeмнoï допомоги, Укpaïнa noвтоpилa той жe rnrax, що й Rpaïra що poз-вивaються, у 70-i poки.

1ншою нeoкeйнсiaнськoю кoнцenдieю iнoзeмнoï допомоги poзвиrкy e тeopiя зaпoвнeння iнoзeмнoï вa-люти, в якш виводиться зaлeжнiсть iнвeстицiй i темтв eкoнoмiчнoгo зpoстaння вiд тeмniв зpoстaння ercrnp-ту i iмnopтy У цш тeopiï nepeдбaчaerься, зaгaлoм, poднa сиryaцiя — по мipi дoсягнeння кpaïнoю — по-зичaльникoм сaмoдoстaтнix твмтв eкoнoмiчнoгo зpo-стaння noтpeбa ïï в iнoзeмнiй вaлютi поступово зни-жyeться. Haйnpoстiшa мoдeль цieï тeopiï бyлa poзpoб-лeнa Р. Maйксeллoм i виглядae тaким чином: Mt-Et = F+ Yo (I + r) * (и' - e'), дe Mt i Et — вiдnoвiднo eксnopт i iмпopт; и' та e' — гpaничнi сxильнoстi до eксnopтy i iмnopтy; r— зaдaний тeмn poCTy [13]. Уга-зaнa мoдeль визнaчae пoтpeби кpaïни-noзичaльникa в iнoзeмнiй вaлютi в po^ t. Пoзикoвa iнoзeмнa вaлютa noкpивae piзницю мiж eксnopтoм i iмпopтoм, ^ичо-му у мipy eкoнoмiчнoгo poзвиткy кpaïни, досягнутого зa paxyнoк допомоги poзвиткy, poзpив мiж erornp-том i iмnopтoм скopoчyeться, оскшьки eксnopтнi га-лyзi oдepжyють nepeвaжний poзвитoк. По суп, ця тe-opiя дaлa noштoвx вeльми nonyляpнiй в кpaïнax — iмnopтepax кaniтaлy кон^п^' «фopсyвaння eксnopт;y»,

яка розглядалася як стратепя нацюнального економ1ч-ного розвитку в бшьшосп краш, що розвиваються, у 70 — 90-х роках ХХ ст.

Серйозний внесок у розвиток посткейнс1анських теорш зростання здшснили Н.Калдор i Дж. Робшсон. Незважаючи на те, що вони спирались на кейнаансьш положення, у ïx теор1ях спостер1гаються певш ввдмшност! Одна з них стосуеться припущення щодо м1ри використання трудових ресурс1в. Теорiï економ-¡чного зростання i розподшу Калдора передбачають необхвднють постiйноï тдтримки повноï зайнятосп. Калдор писав, що принцип мультиплшатора може ви-користовуватись або для визначення ствввдношення м1ж р1внем щн i заробггною платою, в умовах, коли робиться припущення щодо фшсованих обсяпв ви-робленоï продукцiï i р1вня зайнятосп, або для визначення р1вня масштаб1в зайнятосп у випадках, коли можливо наперед задавати пропорци розподшу. Вш зазначав, що щ два способи теоретичного використання мультиплшатора здаються йому несумюними.

Школас Калдор припустив, що заощадження не е поспйними й можуть збшьшуватись до такого зна-чення, за якого коефщент дшсного зростання впаде до гарантованого р1вня. Щоб це довести, Калдор ви-користав дан щодо розподшу доход1в двох клас1в: тдприемщв, як збер1гають частину свого прибуткку, i найманих пращвнишв, як збер1гають частину свое1' заробггно1' плати [20]: s — схильнють до заощаджень тдприемщв; s' — схильнють до заощаджень найманих пращвниюв. У такому раз1 к загальн заощадження можливо формал1зувати наступним чином:

S = sP + s' W, (9), де P — прибуток, W — заро-бггна плата, ввдповвдно загальний дохвд складаеться з прибутку i заробггно1' плати: W + P = Y, а зввдси випли-вае, що W = Y — P. Передбачаеться також, що тдприемщ бшьш схильт до заощаджень, тобто s > s', в такому раз1 очевидно, що заощадження е прямо пропорщйними частки прибуткку P/Y.

Для р1вноваги на ринку товар1в 1нвестици мають бути р1вними заощадженням: I = S. В1дпов1дно до кейн-с1анського постулату щодо незалежносп швестищй, робимо висновок, що 1нвестицп визначають заощадження (або шакше кажучи — сукупний попит визначае сукупну пропозищю). Проте, як вже зазначалось, прибуток е прямо пропорцшним заощадженням, звщси: I = sP + s'(Y — P) (10), що передбачае можливють: P/Y = [l/(s-s')](I/Y) — s/s' — s (11). Тобто гранична схильнють до заощаджень кожного класу, ввдносна доля прибутку в доход1 залежить тшьки ввд 1нвестиц-шного ршення, I/Y. Вщповщно, чим бшьше швестицш, тим бшьше необх1дно1' частини прибутку вибираеться з доходу.

Таким чином, у Калдора як теоретика економ1ч-

но! динамiки прирiст виробничих потужностей ввдграе надзвичайно важливу роль у визначенн TeMniB еко-H0MÍ4H0r0 зростання. Критикуючи Кейнса, Калдор стверджуе, що досягнення повно! зайнятосп як у роз-винутих, так i в кра1нах, що розвиваються, залежить виключно вiд pозмipу виробничих pесуpсiв, але не вiд величини ефективного попиту [21].

У своему до^дженш Калдор припустив, що юнуе надлишковий попит на товари, I > S, в такому випадку забезпечують занадто низький piвень прибутку для piвноваги. Тобто, у пiдпpиемцiв недостатньо заощаджень. Поступово, по Mipi здшснення тиску на товарний ринок, щни тдшмуться, допустима зароб№ на плата залишиться на тому ж piвнi, а реальна зарплата знизиться i пiдвищиться доля прибутку в дохода Таким чином, P/Y тдвищиться, що спричинить тдви-щення заощаджень, i так до встановлення piвноваги. I навпаки, припустивши, що I < S, матимемо надлиш-кову товарну пропозищю, яка спричинить надвисок для економп прибутки. За незначного попиту цiни зни-жуватимуться, ввдповвдно реальна заpобiтна плата тдвищиться, скоротивши долю прибутку в доходi. У такому випадку P/Y падатиме, що спричинятиме зни-ження piвня заощаджень тдприемщв i поступово — загальний piвень заощаджень до часу встановлення piвноваги.

Калдор говорить про зростання наступним чином: I/Y = (I/K) (K/Y), (12) де I/К — коефiцiент нагро-мадження капiталу (який доpiвнюе коефщенту зростання пpодуктивностi (g), a K/Y — коефщент катта-ломюткосп (v). У такому випадку: I/Y=gv (13). Кал-доpiвське спiввiдношення P/Y = (1/s) I/Y, вiдповiдно: P/Y = gv/s (14). Оскшьки g = (s/v)P/Y, a v = К/Y, то g = s(P/K). Вщмгтимо, що спiввiдношення P/K—це знач-ною мipою коефщент прибутковосп (г). Тобто, г = g/ s. (15). Таким чином, коефщент прибутку доpiвнюе коефiцiенту зростання, подшеному на коефiцiент заощаджень тдприемщв. Це правило Калдора ввдоме як «Кембpiджське правило» зростання.

На вiдмiну вiд Калдора Дж. Робшсон вважае неможливим розмежування мiж короткостроковою i довгостроковою теоpiями економiчного зростання. Робшсон будуе свою модель не iз сmввiдношень piвно-ваги, а з правил i мотивiв, як управляють людською поведiнкою. Тому, на 11 думку, потpiбним е точне визначення характеру економiки, яка описуеться в мо-делi, оскшьки piзнi типи господарства передбачають неоднаковi системи таких правил. До чиннишв зростання Дж.Робiнсон вiдносить: 1) техшчш умови (чи-сельнiсть трудових ресурав, 1х якють, темпи приросту робочо! сили, використовувана технолопя. Усе пе-рераховане автор вважае вхвдними даними свое! модели як вважаються поспйними. Сдиною статтею

зм!нних витрат у цш груш чиннишв е трудов! витра-ти); 2) !нвестищйну полгтику; 3) умови формування заощаджень (Ро6шсон розр!зняе два класи доход!в — при6уток ! заро6гтну плату, яким в!дповвдають р!зш характеристики схильност до заощаджень. На !! думку, схильнють до заощаджень з при6утку переважае схильнють до заощаджень !з заро6гтно! плати); 4) кон-курентш умови (визначають споа6 формування цш ! спроможнють цш реагувати на зм!ни ринкового попи-ту); 5) формування ставок заро6гтно! плати (автор вва-жае, що протягом кожного конкретного короткого перюду часу ставка грошово! заро6гтно! плати зали-шаеться ста6шьною ! з часом вона зм!нюеться ввдпо-ввдно до темтв зростання продуктивност пращ); 6) фшансов! умови (по-перше, маються на уваз! р!зн ствввдношення м!ж розподшом схильност ф!рм до нагромадження, з одного 6оку, ! розподшом тих характеристик, як визначають кредитоспроможнють ф!рм, — з шшого. Це ствввдношення разом !з !з жит-тед!яльними засадами ф!рм Ро6шсон розглядае як чин-ник, що визначае схильнють до нагромадження в данш економщг По-друге, важливим аспектом фшансових умов е характеристика загального р!вня процентних ставок. При цьму Дж.Ро6шсон не надае кредитно-гро-шовш полгтищ важливого значення, вважаючи що полгтика змши процентно! ставки неспроможна регу-лювати р!вень кашталовкладень); 7) початковий запас товар!в виро6ничого призначення ! стан оч!кувань, який грунтуеться на попередньому досввд (протягом корот-кострокового перюду визначають р!вень виро6ничих можливостей господарсько! системи); 8) коротко-строкову р!вновагу (то6то ощнку в!ропдних о6сяпв з6уту продукщ! за встановленими щнами).

Ще одна верая екожмчного зростання 6ула за-пропонована Лу!дж! Пасинетт [22]. На його думку, ма-лов!ропдною е недостатня схильнють найманих пращв-ниюв до заощаджень, як це перед6ачалось вищезгада-ними науковцями. Звщси випливае, що, оскшьки наймам пращвники можуть ро6ити заощадження, то варто роздшяти два р!зних типи капталу: каптал найманих пращвнишв (К') ! каптал капталюпв (К). У такому випадку загальн заощадження 6удуть дор!внювати:

Б = + 8'(Р' + ^ (16). Найман пращвники заощаджують як !з при6утку, так ! з заро6гтно! плати. Потр!6но, що6 ро6очим виплачувався процент на !х каптал, як ! капталюти отримують процент з при6утку на свш каптал. За допомогою конкуренцп та ар6гтра-жу Пасинетп доводив, що коефщент при6утку/про-цент на каптал найманих пращвнишв ! капталютев е р!внозначним, то6то Р/К = Р'/К' = г, (17), де Р' — при6уток найманих пращвнишв. Якщо Б — це заощадження катталютев, а Б' — заощадження найманих пращвнишв з при6утку, то Б/К = Б'/К'= § (18).

У довгостроковому ста6шьному стан! коефщент при6утку повинен мати однакове значення як для кат-талютлв, так ! для найманих пращвнишв, то6то Р/Б= Р'/Б'. В !ншому випадку, якщо в одному з цих клаав показник при6утковост1 6уде вищим, ввд6удеться змша в розподш ^ ввдповвдно, у склад! сукупного попиту. За довгостроково! р!вноваги сукупний попит мае 6ути ста6шьним, вщповщно, це е нео6х1дною умовою. Про-те, як наслвдок тако! умови, маемо: Р^Р = PVs'(W + Р') (19). де s ! s' — гранична схильнють до заощаджень найманих пращвнишв та капталютев. Пращвни-ки заощаджують як !з заро6гтно! плати (W), так ! з при6утку (Р), а капталюти — з при6утку. Перемножимо s' (W + Р ) = sP. За умови, що !нвестицп дор!в-нюють загальним заощадженням, це означатиме: I = = s'(W + Р) + sP (20), використовуючи попередне спввщношення, одержимо: I = sP' + sP = s (Р' + Р) (21). За умови, що загальниий при6уток Р* = Р + Р', I = = sP*, а6о Р* = (1/Б)1 (22).

Тому це може 6ути виражене наступним чином: г = (Р*/К) = (1ф 1/К = § (23), то6то, для довготрива-лого зростання у ста6шьному стан! вартою уваги е схильнють до заощаджень тшьки катталют!в.

Розглянуп вище теорп шоземно! допомоги роз-витку е найпростшими, не о6тяженими великою шльшстю анал!зованих економ!чних показнишв. До числа ж 6шьш ускладнених моделей економ!чно! допомоги розвитку, 6езумовно, в!дноситься модель «трифазного розвитку економ!ки», запропонована X. Ченер! ! А. Страутом [17]. Весь перюд розвитку кра!-ни — рецип1ента !ноземно! допомоги до досягнення заданого р!вня економ!чного зростання автори дано! модел! под!лили на три перюди. Причому для кожного перюду 6ув визначений свш так званий л!м!туючий чинник. На першому етап! л!м!туючим чинником е вщсутнють квал!ф!кованих служ6овц!в, нео6х1дних для управл!ння !нвестиц!ями. Задачу !ноземного катталу на першому етап1 зовн!шнього фшансування X. Че-нер! ! А. Страут 6ачили в тому, що6 заповнити розрив м!ж заощадженнями ! !нвестиц!ями, виникаючий за умови досягнення найвищо! норми !нвестиц!й, потен-цшно можливо! при !снуюч!й чисельност! квал1фшо-вано! ро6очо! сили в кра!ш, що ф!нансуеться. Цей розрив дор!внюе:

Ft = It — St = Fo+ (К — 8')*(П— Уо), де Fo = 1о — So — р!зниця м!ж !нвестиц!ями \ заощадженнями на початковий рш зовн!шнього фшансування; К — каттальний коефщент (пост!йний для вс!е! першо! фази); S, — гранична схильн!сть до заощаджень; Уt! уо — о6сяги нац!онального доходу в початковий рш ! р!к t. Перша фаза зовн!шнього ф!нан-сування закшчуеться тод!, коли досягаеться ввдповвднють заощаджень ! «поглинально! здатност!

iнвeстицiй» для дaниx удав «квaлiфiкaцiйнoгo лiмiтy». Алe ni удави щe нe зaбeзпeчyють сaмoпiдтpимyючий poзвитoк.

Ha дpyгiй фaзi зoвнiшньoгo фiнaнсyвaння X. 4e-нepi i А. Строут як лiмiтyючий чинник висyвaють ш-дoлiк зaoщaджeнь. Хoчa зaoщaджeння дoсягли вжe piвня iнвeстицiй m шршш фaзi з ypaxyвaнням кв^ф-iкaцiйнoгo лiмiтy, вoни (зaoщaджeння) всe щe нижчe зо нeoбxiдний piвeнь, для того, щoб eкoнoмiкa кроши poзвивaлaся бeз зoвнiшньoгo iнвeстyвaння. Ця piзни-ця пoвиннa зaпoвнювaтися зoвнiшнiми фiнaнсoвими кoштaми. Eкoнoмiкo-мaтeмaтичнa мoдeль ^e! фози було poзглянyтa вищe (мoдeль П. Рoyзeнстeйн-Рoдa-ну). Зaкiнчeння другоИ фози зoвнiшньoгo фшонсувон-ня m^yme тoдi, кoли дoсягaeться токий piвeнь зao-щaджeнь, який дopiвнюe нeoбxiднiй нopмi iнвeстицiй, yнaслiдoк чoгo приплив iнoзeмнoгo кaпiтaлy пepeстae бути нeoбxiднiстю. Алe в цж yмoвax нaйaктyaльнiшим чинникoм, стримуючим eкoнoмiчнe зpoстaння, CTae тopгoвий лiмiт, тoбтo нeздaтнiсть eкспopтy юмгансу-воти зpoстaння iмпopтy. ^ дoсягнeннi тaкoï ситyaцiï eкoнoмiкa кроши, щo фiнaнсyeться, встyпae в тpeтю фозу.

Зодочо тpeтьoï фози зoвнiшньoгo фiнaнсyвaння— збepeжeння сaмoпiдтpимyючoгo тeмпy eкoнoмiчнoгo зpoстaння. Heoбxiднo тaкoж ^долоти торговий лiмiт, для чoгo гот^бю зaбeзпeчиrи пepeвищeння тeмпiв зpo-стоння eкспopтy нод тeмпaми зpoстaння нaцioнaльнo-ro дoxoдy, a тaкoж данизити гроничну сxильнiсть дo iмпopтy Пoстyпoвe скopoчeння пpoтягoм тpeтьoï фози зoвнiшньoгo фiнaнсyвaння дeфiциry плaтiжнoгo болон-су кoмпeнсyeться пpиroкoм iнoзeмнoï волюти.

Усл три poзглянyri кoнцeпцiï дoсягнeння дoстaтнix тeмпiв eкoнoмiчнoгo зpoстaння зо paxyнoк зoвнiшнь-oro фiнaнсyвaння e спpoщeними сxeмaми, oскiльки нe вpaxoвyють i^oro ряду пpoтидiючиx чинникiв: вoни ддать лишe при нeзмiнниx зaдaниx тeмпax зpoстaння цiн, вaлютниx кypсiв, щo бyвae дoстaтньo склaднo викoнaти (ж виключeння тут i дoсвiд Укроши в 90-x poкax ХХ ст.). У цж мoдeляx нe вpaxoвyeться тoй фокт, щo кpaïнa-peципieнr ш мoжe дoстaтньo вiльнo poзпopяджaтися датоюм зoвнiшньoгo фiнaнсyвaння, oскiльки iнoзeмнi кpeдитopи, пpиpoднo, ввожоють зо кpaщe iнвeстyвaти в т гaлyзi, дe oдepжyють щoнaй-вищий пpибyтoк. Тaкoж в зaпpoпoнoвaниx сxeмax нe був вpaxoвaний звopoтний вiдтiк пoзикoвиx кoштiв у виглядi вiдсoткiв, дивiдeндiв, пoгaшeння кaпiтaльнoï чостини зoвнiшнix бopгiв. Дoстaтньo стрним i нe пiдтвepджeним пpaктикoю e виснoвoк, щo мoжнa oд-нoчaснo ствopювaти гaлyзi, щo зaмiщyють iмпopт, скo -poчyючи вaлютнi витроти кpaïни — пoзичaльникa, i нapoщyвaти eкспopт, збiльшyючи тим сомим приток iнoзeмнoï волюти. Дoсвiд кpaïн-дeбiтopiв у 70 — 80-x

poкax ХХ ст. дакозов, щo вoни, як пpaвилo, дoтpимy-ються oднoгo шпряму пoдoлaння дeфiцитнoстi плот!-жнoгo болонсу: o6O фopсyвaння eкспopтy, O6O iмпop-тoзaмiщeння.

Biдмiтнoю oсoбливiстю всix тpьox poзглянyтиx мoдeлeй бyлo фaктичнe визноння лишe пpиroкy кoштiв пo лшИ дepжaвнoгo двoстopoнньoгo i бaгaтoбiчнoгo кpeдитyвaння i iгнopyвaння o6o дoпyщeння в шзшч-ниx poзмipax iнoзeмниx привота^ iнвeстицiй. Тим чaсoм у 80-i poки ХХ ст. piзкo виpoслa сaмe зoвнiш-ня зaбopгoвaнiсть кpaïн-дeбiтopiв. Токо сиryaцiя ви-мушуволо eкoнoмiстiв poзpoбиrи сxeми пoгaшeння зoвнiшньoгo 6OP^ кpaïнaми-пoзичaльникaми. Ток, aмepикaнський eкoнoмiст Дж. Шнкус ствopив тeopiю пiльгoвoгo eлeмeнтa зoвнiшньoï зaбopгoвaнoстi [14]. Знaчeння дoслiджeння Дж. Пiнкyсa пoлягae в тступ-нoмy: з пoглядy кpaïни-кpeдитopa, дазига в iншiй кpaïнi poзглядaтимeться як дoпoмoгa, якщo ïï тepмiни й yмo-ви (вiдсoтoк, пiльгoвий гарюд — пepioд, пpoтягoм якoгo гасяться лишe вiдсoтки пo пoзицi, a коппольно чостино бopгy нe виплaчyeться. Чим дoвшe цeй rapi-oд, тим бiльш пiльгoвoю e пoзикa.) бiльш спpиятливi, нiж но внyтpiшньoмy ринку кaпiтaлiв кpaïни-eкспop-тepa. З точки ж зopy кpaïни-дeбiтopa, зoвнiшня дази-ко poзглядaeться як дoпoмoгa, якщo стовко вiдсoткa пo ньoмy нижчe зо oблiкoвy стовку нaцioнaльнoгo бон-ку, a сомо дазига мae пiльгoвий eлeмeнr. При цюму oстaннiй визнaчaeться piзницeю мiж oблiкoвoю стов-кoю i стaвкoю вiдсoткa пo пoзицi, тepмiнoм пoзики (вш пoвинeн бути якoмoгa дoвшe) i тльговим rapi-oдoм. Пoнятrя mльгoвoгo eлeмeнra мoжe бути зaстo-сoвaнo нe тальки дo мiждepжaвниx дазик, aлe й дo пpивaтнoгo фiнaнсyвaння, якщo прибуток но iнвeстицiï нижчe зо нaцioнaльнy oблiкoвy стовку вiдсoткa.

Ha oснoвi кoнцeпцiï пiльгoвoгo eлeмeнтa Дж. Пш-кусо було poзpoблeнa мoдeль poзpaxyнкy чостки пiльгoвoгo eлeмeнтa в зaгaльнoмy oб'eмi oтpимaниx кроИтою зoвнiшнix пoзик i кpeдиriв: S = (q — i) * (2,5 + T/5) * (1 + Z/T), дe S — тльговий eлeмeнт; q — oблiкoвa стовко вiдсoткa; i — дармо вiдсoткa пo да-зицi; Т— тepмiн шдоння пoзики; Z— тльговий шрюд. Пшьговий eлeмeнт зо вeсь пepioд юнувоння зoвн-iшньoï зaбoproвaнoстi кpaïн-peципieнriв знaxoдиrь тен-дeнцiю дo знижeння з 40—43% в сepeдинi 60-x poкiв дo 24—26% — у 70-x, 18—20% — у 80-x, 13—15% у 90-x pp. ХХ ст. [23, с. 18]. У мipy зpoстaння зoвнi-шньoï зaбopгoвaнoстi кpaïн, щo кpeдитyються, зi всieю aктyaльнiстю пoстaлo питоння rnpo взaeмoзв'язoк зpo-стоння зoвнiшньoгo бopгy i зpoстaння нaцioнaльнoï eкoнoмiки, rnpo мoжливiсть кpaïн-бopжникiв пoгaсиrи 6opi i сплотити пo ньoмy вiдсoтки. Як пpaвилo, ero-нoмiчнi мoдeлi виpiшeння цieï пpoблeми пoв'язyють aмopтизaцiю 6op^ й виплоту вiдсoткiв o6o з сaльдo

платежного балансу, або 3Í стввщношенням швестицш i заощаджень. Найбшьш популярна модель трьохста-д1йного розвитку зовшшньо! заборгованост Д. Авра-мовича [16]. Суть ще! теорп в наступному. Кра!на-по-зичальник проходить три стади розвитку свого зовтш-нього боргу. На першiй у кра!ни-дебгшра настшьки незначний рiвень внутрiшнiх заощаджень, що вона вимушено запозичила каттал у iнших кра!н, щоб фшансувати нацiональнi швестици i обслуговувати ста» зовнiшнi борги. На цьому етат iноземна заборгованiстъ росте швидше, тж валовий внутрiшнiй продукт. На другш стадо внутрiшнi заощадження в кра!м-рецитенп досягають рiвня, що забезпечуе можливють фшансу-вати нацiональнi iнвестицil. У таких умовах каттал, що залучаеться з-за кордону, витрачасться в основному на обслуговування ранiше нагромадженого зов-тшнього боргу: на погашення вiдсоткiв i капитально! частини боргу. Зовтшнш борг продовжуе рости, але темпами, як не перевищують темтв зростання ВНП, що знижуються. На третей стади розвитку зовтшньо! заборгованост заощадження зростають настшьки, що забезпечують не тшьки фiнансування внутрiшнiх шве-стицiй, але i обслуговування зовтшньо! заборгова-ностт На цьому етат остання починае скорочуватися.

1ншою моделлю розвитку зовнiшнього боргу е модель критично! норми ввдсотка Дж. Хайса. При цьому критичною е щонайвища норма ввдсотка, за якою кра!на-позичальник здiйснюе платежi по шоземному боргу, не допускаючи перевищення темтв його зростання над темпами зростання ВНП. В основi ще! мо-делi лежить концепщя Р. Харрода про взаемозв'язок темтв зростання iнвестицiй i заощаджень: i=[г * (So-Si)] /(So - До * г), де i — критична норма ввдсотка; г — темп зростання ВНП; So — первинна середня схильнють до заощаджень; Si— гранична схильнють до заощаджень; До — граничний коефщент каттал/ продукт. Звичайно, приведет вище концепщ! багато в чому дають теоретичне обгрунтовування ряду прак-тичних заходiв по управлшню зовнiшнiм боргом. При цьому потрiбно мати на увазi, що щ моделi були «звшьнеш» вiд багатьох економiчних чиннишв, зок-рема ввд такого важливого, як непродуктивне вико -ристання зовнiшнiх кредитив. Тому для подолання кри-зи допомоги розвитку в рамках розглянутих моделей вивозу капiталу у 80 — 90-i роки ХХ ст. було розроб-лено та реалiзовано цшу низку економiчних заходiв. Уа щ заходи здiйснювалися через Мiжнародний ва-лютний фонд, який став провiдником основних теоре-тичних концепцш вивозу катталу допомоги розвитку i регулювання проблеми зовнiшнього боргу.

Криза моделей розвитку (шпортозамщення або форсування експорту), запропонованих кра!нам-реци-пiентам допомоги в 60 — 70-х роках, вимусила МВФ

шукати i знайти у 80 — 90-i роки новi концепцп фун-кщонування системи мiжнародно! зовнiшньо! забор-гованост! По суп, МВФ грав провiдну роль у вироб-леннi стратеги врегулювання зовнiшньо! заборгованосп у 80-х роках. В результат! дш ще! мiжнародно! фшан-сово! органiзацi! вже до 1987 р. можна було констату-вати, що криза зовшшнього боргу не загрожуе цшюносп м1жнародно! фшансово! системи. Цiкаво, що таке положення було досягнуто в ситуаци, коли обся-ги зовнiшньо! заборгованост продовжували рости, наблизившися в 1996 р. до 2 трлн долл.

У другш половит 90-х рошв ХХ ст. МВФ пе-рейшов до здшснення формування загально! стратеги кра!н, що розвиваються. Тобто вiд фшансово! тдгрим-ки певних проектов (див. моделi Р. Харрода i Е. Дома-ра) вiн перейшов до фшансово! допомоги при здшснент пропонованих його експертами конкретних програм перебудови господарських систем кра!н-ре-ципiенгiв у рамках монетаристських концепцш Цi про-грами, що отримали назву адаптацшних програм МВФ, за набором сво!х елеменпв практично однаковi. Вони не можуть iстотно рiзнитися, оскшьки у них едина концептуально-теоретична основа, розроблена на базi монетаристсько! концепци вивозу катталу

У зв'язку з цим головною умовою для кра!н, що зазнають фшансових труднощiв i потребують шо-земних кредитив, е вирiвнювання платежного балансу. У свою чергу, для його вирiвнювання МВФ пропонуе наступне: придушення iнфляцi!; скорочення дефiциту державного бюджету; девальвацiю нацiонально! валю-ти; зменшення грошово! маси i здшснення найжор-стошшо! економн.

Другим важливим елементом моделi економiч-них реформ в кра!нах-позичальниках, розроблено! МВФ, е здшснення широкомасштабно! господарсько! лiбералiзацi!. У цiй частинi вимоги МВФ наступт: за-безпечення вiдкригостi економiки кра!н, що фшансу-ються; спрощення системи зовнiшньоторговельних тарифiв; скорочення тарифних ставок i обмеження iмпорту, встановлення реального валютного курсу й процентних ставок, прийнятних на мiжнародному рiвнi.

Третям елементом моделi економiчних реформ в кра!нах, що фшансуються, запропонованою МВФ, е масштабне проведення приватизаци в цих кра!нах. Тут передбачаеться привагизацiя баншвсько! системи i вах галузей економiки, причому в руках держави тради-цiйно залишаються лише пiдприемства виробничо! й сощально! iнфраструкгури (транспорт, мережа дорiг, водо- й енергопостачання). Засадничим етапом адап-тацiйних програм у всiх кра!нах, що фiнансуються, е вiдновлення !х економiчного зростання i досягнення темтв цього зростання, прийнятних в свггевш еко -номiцi. Надання кредиту МВФ оргатзовуеться таким

чинoм, щo кpaïнa-пoзичaльник бepe но сeбe зoбoв'я-зоння виш^ти ряд yмoв мiжнapoднoгo кpeдитopa, спpямoвaниx но вpeгyлювaння дeфiциry плaтiжнoгo болонсу. Bлaснe, aджe МВФ ствopювaвся тсля дру-roï свiтoвoï вiйни в paмкax Бpeтroн-Byдськoй волют-нoï системи сaмe для вpeгyлювaння плaтiжниx бадонав кpaïн-дeбiтopiв. МВФ нaдae кpeдиrи зо yмoв, щo ^aï-нa-пoзичaльник бepe но сeбe зoбoв'язaння виpiвняти плот^кний болонс, a МВФ, бaгaтoбiчний кpeдиrop, мae шгоду кoнтpoлювaти викoнaння взятого дeбiтopoм зoбoв'язaння.

Цe дoсягaerься пpoвeдeнням пoлiтики кpeдиrниx тpaншiв: кpeдиr МВФ видaeться чoтиpмa чостиноми — m 25% зaгaльнoï суми. Ha пepшoмy eтaпi Rpaïra-peципieнr пoвиннa пpoдeмoнстpyвaти poзyмнi зусил-ля, нaпpaвлeнi m виpiвнювaння плaтiжнoгo болонсу У paзi пoзиrивнoï oцiнки eкспepтaми МВФ peзyльтaтiв пepшoгo eтaпy нaдaeться другий тронш, який oзнaчae пepexiд дo другого eтaпy стaбiлiзaцiйнoï пpoгpaми фoндy. Ha цьoмy eтaпi poзв'язyються пpoблeми вpe-гулювоння бюджeтy, кpeдитнoï пoлiтики, волютнж peзepвiв, зoвнiшньoï зaбopгoвaнoстi. Остоння pery-люeться вiдпoвiднo дo вкaзaниx сxeм. Цeй пepioд зой-мae, як пpaвилo, вiд 3,5 дo 5 po^. Тpeтiй i чeтвepтий тpaншi видоються но ii ж цш.

Bикopистaння МВФ нaвeдeнoï мoнeтapистськoï мoдeлi зoвнiшньoгo фiнaнсyвaння кpaïн-peципieнriв зо дoпoмoгoю aдaпraцiйниx пpoгpaм i piшeння пpoблeми зoвнiшньoгo бopгy пoкaзaлo, щo у 80 — 90-i poки ХХ ст. ця мoдeль спpaцювaлa дoстaтньo yспiшнo. Оск1льки зaстoсoвyвaлaся вoнa дo всix кpaïн-дeбiтopiв, тo цe зaбeзпeчилo oднaкoвi yмoви ïx aдaптaцiï дo тжт-poдниx eкoнoмiчниx вiднoсин. Kpiм roгo, зо дeсяти-piччя функцюнувоння МВФ склолося токо ситyaцiя, щo сaмe кpeдиrи, щo тдоються чepeз фoнд но бога-тoбiчнiй oснoвi, доють «сигал» для шдоння кроИт, яко пoтpeбye зoвнiшнix пoзикoвиx юш^в, двoстo-poннix дepжaвниx кpeдитiв, a тоюж пpивaтниx irne^ тицiй. Тeopeтичний aнaлiз пpямиx iнвeстицiй як oднieï з фopм вивoзy кaпiтaлy був здшсданий у 60-i poки ХХ ст. Miжнapoдний волютний фoнд дов тoдi ноступ-нe визнaчeння ^oro пpoцeсy: «пpямi iнвeстицiï e сте-цифiчнoю кaтeгopieю мiжнapoднoгo pyxy коп^олу, вiдмiннoю вiд iншиx типiв мiгpaцiï кaпiтaлy. Бiльшiсть пpямиx iнвeстицiй здiйснюeться в цiляx poзшиpeння виpoбниurвa зо мeжi нaцioнaльниx кopдoнiв o6o шля-xoм зоснувоння пpoмислoвиx пiдпpиeмств i збутовж opгaнiзaцiй зо pyбeжeм, o6O шляxoм opгaнiзaцiï здo-бичi o6o виpoбництвa товapiв зо кopдoнoм для ix шдар-ту у влосну кpaïнy o6o eкспopтy в ipeii кpaïни. Хорок-тepнa рисо прямж iнвeстицiй пoлягae в тoмy, щo irne-стop вoлoдie yпpaвлiнським кoнтpoлeм нод тдпрдам-ствoм, в яге був iнвeстoвaний йoгo кaпiтaл».

3a octeto чвepть стoлiтrя нeoлiбepaльнa мoдeль глoбaлiзaцiï дoсиrь мiцнo зaтвepдилaся як oснoвa су-чaсниx свiтoгoспoдapськиx ввддасин. Цe пoв'язaнe з poзглянyтoю oбнoвлeнoю систeмoю взaeмин цeнrpa й пepифepiï, щo склолося зо oстaннi po^. Осoбливo вapтo вкозоти но здаву сфopмoвaнy мoнoпoлiю цeнr-pa яко шбуло вeликoгo знaчeння в сфepax нayкoвo-тexнiчнoгo пpoгpeсy й кoнrpoлю нод фiнaнсoвими й iнфopмaцiйними пoтoкaми. Дo цьoгo вapтo дoдaти то-кий нeeкoнoмiчний, aлe вкрой вожливий фaктop, як мaйжe мoнoпoльний кoнrpoль нод oснoвними видоми нaйбiльш ддачж зaсoбiв мaсoвoгo знищeння й сило-ми швидюго peaгyвaння. Beличeзнy poль rpae тaкoж тe, щo мiж гoлoвними кoмпoнeнraми цeнrpa дoсягнy-тий нeбyвaлий стyпiнь пoгoджeнoстi й кoopдинaцiï дш, спpямoвaниx но пiдтpимкy oснoв iснyючoï свгтогос-пoдapськoï систeми.

Богато щo нaвoдиrь но думку, щo ця мoдeль rao-бaлiзaцiï ш тальки пepeвaжae тeпep, aлe щo ш i шйб-лижчим чотом пpaктичнo нeмae peaльнoï aльтepнaти-ви. I якщo моти но yßaei пpинципoвo нoвi oснoви свгго-roспoдapськиx вiднoсин, то для тaкoгo тгляду e пeвнi пepeдyмoви. У той жe чос нe мoжнa ш бочити, щo в peзyльтaтi свoïx внyтpiшнix пpoтиpiч нeoлiбepaльнa мoдeль глoбaлiзaцiï у нe нaстiльки дaлeкoмy мойбут-ньoмy пoвиннa пepeтepпiти iстoтнi repe'rEopenM, вщки-нути eкстpeмiстськe нeпpийняrrя дepжaвнoгo втручш-ня в гoспoдapськe життя й визноти poль нaцioнaльниx дepжaв у peгyлювaннi свiтoвoгo гoспoдapствa. У ^o-му смислi aльтepнaтиви ш тальки мoжливi, aлe й ш-минyчi.

Heoлiбepaльнa мoдeль глoбaлiзaцiï вдасло гли-бoкi змiни у вeсь вiдтвopювaльний пpoцeс. Boнa при-звeлa дo poзщeплeння нaцioнaльнo-гoспoдapськиx кoмплeксiв, дo poстy мiжнapoднoгo пoдiлy пpaцi, дo нeбyвaлoгo poзтягyвaння гoспoдapськиx лaнцюжкiв, дo «poзмивaння» oкpeмиx лaнoк взaeмoзaлeжнoгo вiдтвopювaльнoгo пpoцeсy пo всiй кapтi 3eмнoï кyлi. 3вopoтним бoкoм цьoгo e poзпoдiл вiдтвopювaльниx пpoблeм i диспpoпopцiй пo шиpoкiй тepитopiï, rape-нeсeння бaгaтьox диспpoпopцiй i пpoблeм iз цeнтpiв свiтoвoгo гoспoдapствa но даго пepифepiю. Ток, но пepифepiï швидю зpoстaють виpoбничi пoтyжнoстi, якi при зaтpимкax пoпитy згортоються в даршу чep-гу. Biдпoвiднo знизилося iнтeнсивнiсть пpoявy бога-тьox пpoблeм i пpoтиpiч у цeнтpax, дe paнiшe зapoд-жуволися кризи вiдтвopeння. У дюму, здaeться, oднa з причин того, щo вжe кiлькa дeсятилiть нe стстер-iгaeться влaстивиx кaпiтaлiзмy мaсштaбниx криз вiдrвopeння.

Для кaпiтaлiстичнoгo mдпpиeмнищ•вa xapara^ep-нe пpaгнeння eкстepнaлiзyвaти ( пepeдaвaти iншим — дepжaвi, пapтнepaм-кoнкypeнraм, пpиpoдi, кoмy зов-

годно) менш випдт операци, власш витрати, труднощ! й про6леми. На макрор!вш юторично 6езро6гття по-м'якшувалося за рахунок ем!граци, нестача внутрштх риншв з6уту компенсувалася експортом, виснаження мюцевих ресурив — ввозом через кордон, нестача при6уткових сфер !нвестицш — експортом катталу Гло6ал!защя р!зко тдсилила пода6т тенденци, зокре-ма, роз!рвавши 6агато ратше тюно взаемозалежних макроеконом!чних параметр!в, наприклад, продук-тивтсть пращ й заро6гтну плату й в!дпов!дно платосп-роможний попит а6о зв'язок заощаджень й !нвестищй а6о з6алансоватсть торговельних ! платжних 6аланав тощо [24].

Виносиш зовт свгтових центр!в диспропорцп й протир!ччя накопичуються, осо6ливо на периферп, для того, що6 рано а6о тзно виявитися в гло6альних мас-шта6ах. Через анклавний характер !нтеграци 6шьшосп перифершних кра!н щ диспропорций й протир!ччя кон-центруються в першу чергу в !х торговельних ! платж-них 6алансах, у сфер! валютних ! фшансових ввдно-син.

Посткейнианщ, як ! послвдовники !нших кейнсь анських шшл, виступають за активне макроеконом!ч-не втручання уряду в економ!ку. Ввдмштсть !х тдхо-ду до рол! держави полягае в тдкресленш важливосп того факту, що — як 6уло ввдзначено в рамках «гшо-тези фшансово! неста6шьносп» — кризи виникають внаслщок несприятливо! структури фшансових потошв економ!чних су6'екпв. Тому фюкальна й грошова полгтика повинт 6ути спрямоват не стшьки на регу-лювання сукупного попиту як такого, сшльки на за-6езпечення адекватно! структури ! о6сягу фшансових потошв. От чому важлива не тльки фюкальна полгти-ка як така, що тдтримуе на належному р!вт потоки при6утку промислових компанш, але ! даяльтсть Центрального 6анку як кредитора останньо! шстанцп, тдтримуюча фшансов! надходження комерцшних 6аншв. Ввдмова Центрального 6анку ввд здшснення тако! д!яльносп ! його переор!ентащя на ста6шьтсть грошово! маси (як це потр!6не монетаристам ! новим класикам) може привести до краху вае! фшансово! системи. В межах ще! концепцп 6ули запропоноват наступш модел! впливу П11 на економ!чне зростання.

1. Модель економiчного росту на базi вироб-ничих функцш (модель Вельфенса—Джесшсм i 11' модифжацп). Для ввдповвд на питання, як вплива-ють П11 на економ!чний рют у конкретнш кра!т, може служити модель, запропонована П. Вельфенсом ! П. Джесшсш яка 6азуеться на традищйному апарат виро6ничих функцш. Загальний вид виро6ничо! функщ! Вельфенса-Джесшсш, що описуе економ!чне зростання у кра!т-рецитент1, мае такий вигляд:

У© = [К© + Н ©]Р [Щ]1"13 * е*, (24)

де У — випуск (ВВП а6о ВНП); К — основний каптал мюцевого походження (внутршш основт фон-ди); Н—основний каптал шоземного походження (шо-земт основт фонди); Ь —чисельнють зайнятих у на-щональнш економщц z — темп науково-техтчного прогресу; Р — статистично оцшюваний параметр. При такому тдход! П. Вельфенс ! П. Джесшсш ототожню-ють шоземний основний каттал з накопиченими ПП. Одночасно !з цим темп техтчного прогресу в !хньо-му трактувант залежить вщ чотирьох параметр!в: о6-сягу накопичених знань, в!дносин вартост !мпортова-них пром!жних товар!в до сукупного випуску, ступе-ню розвиненост ринкових шститупв, величини екс-порту.

За допомогою виро6ничо! функщ! (24) легко ощ-нити можливе зростання виро6ництва при з6шьшенш о6сягу шоземного катталу на задану величину. Зро-зумшо, спочатку повинна 6ути здшснена економетрич-на ощнка параметр!в виро6ничо! функщ!'. У принцип!, ця модель може вважатися стандартною. Певну своервдтсть !й надае урахування можливого припли-ву П11 й залежнють темпу техн!чного прогресу ввд сукупност! !нституц!ональних умов господарювання. О6идва фактора мають осо6ливе значення для пере-х!дних економ!к, для яких, власне, споконв!чно й при-значалася модель Вельфенса—^Джес!нск1.

Хоча метод, запропонований П. Вельфенсом ! П. Джес!нск1, у ц!лому цшком прийнятний, в!н мае низку недолтв. По-перше, у модел! (24) загальний о6сяг основного кап1талу кра!'ни-рецип1ента складаеть-ся з накопиченого внутр!шнього катталу й прямих !ноземних !нвестиц!й. Такий тдхвд представляеться сумн!вним: П11 в загальному випадку не можуть при-р!внюватися до основного кап1талу через наявнють тимчасових лаг!в в освоенш !нвестиц!й ! поступового ви6уття основних фонд!в. Кр!м того, П11 що матер!ал-!зувалися в основних фондах, як правило, уже врахо -вуються в нацюнальнш статистиц! по лш! приросту внутр!шнього основного катталу й, отже, це може викликати подв!йний рахунок. Тре6а сказати, що в загальному випадку варто уникати модельного коктейлю з основних фонд!в й !нвестиц!й, що здшснений в (24).

По-друге, у запропонованш П. Вельфенсом ! П. Джесшсш 6азовш конструкц!! виро6ничо! функц!! (24) вгтчизняний основний кап!тал й шоземт !нвес-тиц!! покладаються р!вноефективними, що, як ми вже ввдзначали, суперечить спостережуваним фактам.

По-трете, виро6нича функщя Вельфенса-Джес!нск1 включае мультипл!катор науково-техтчно-го прогресу, що залежить ввд загально! макроеконом-!чно! ситуац!! й тяк не пов'язаний з потоками прямих шоземних !нвестиц!й. Разом з тим, очевидно, що !но-

зeмнi iнвeстицiï в першу чepгy викoнyють фyнкцiю пepeдaчi тexнoлoгiчниx й yпpaвлiнськиx iннoвaцiй в еюдамщу кpaïни-peдипieнra. Якщo вpaxoвyвaти шсти-тyцioнaльнi зсуви в eкoнoмiцi, тo тхд пoвиннi бути вiдбиri й eфeкти, пoв'язaнi з вiдкpитiстю нaцioнaльнoï eкoнoмiки для iнoзeмниx iнвeстицiй з-зо кopдoнy.

Пo-чeтвepтe, нaбip тиx фaктopiв, ввд якиx золе-жоть тeмпи нayкoвo-тexнiчнoгo пpoгpeсy в мoдeлi вiдкpиroï eкoнoмiки П. Beльфeнсa й П. Джeсiнскi, не-бeздoгaнний i включae mrare вepифiкyeмi eкoнoмiчнi пoкaзники. Haпpиклaд, oбсягoм нoy-xay (зтань), вiднoснa вeличинa poзвинeнoстi pинкoвиx iнстиryтiв. Одшк, нaвiть якщo й пoгoдитися iз пpoпoнoвaним нaбopoм фaктopiв, тo но пpaктицi oднaкoвo бyдe тexн-iчнo дyжe склaднo пoбyдyвaти току фyнкдiю, щo дoб-pe б aпpoксимyвaлa динaмiкy eкoнoмiчнoгo poстy.

Пo-п'ятe, зaстoсyвaння eкoнoмeтpичнoï мoдeлi (24) для пepexiдниx eкoнoмiк нодзвичойда усклодне-нo iieK> oбстaвинoю, щo стaтистичнa бозо oстaннix, як пpaвилo, нe нaдae дoслiдникy дoсиrь дoвгиx peтpo-спeктивниx pядiв. Ряди, як e в poзпopяджeннi оноль тишв, як пpaвилo, xapaктepизyються висoкoю несто-бiльнiстю, щo нe дoзвoляe пpoвeсти дoстoвipнi еюда-мeтpичнi poзpaxyнки. Iнaкшe кожучи, мoдeль Вель-фeнсa-Джeсiнскi мoжe бути yспiшнo зaстoсoвaнa для он^зу poлi пpямиx iнoзeмниx iнвeстицiй у Rparnax, щo моють триволу юторда poзвиrкy дьoгo фeнoмeнa; для мoлoдиx кpaïн pинкoвoï opieнтaцiï токий тдад тй-чaстiшe нeпpийняrний.

Пo-шoстe, у мoдeлi (24) e й дeякi дpiбнi тexнiчнi мoмeнrи, щo викликоють дopiкaння. Цe, шприклод, вiдсyrнiсть у провш чaстинi (24) кoeфiцieнra пpoпopц-iйнoстi. He цшюм випровдоним e й викopистaння зо-лeжнoстi (24) з oдиничним стyпeнeм oднopiднoстi Kpiм roгo, e пeвнe пpoтиpiччя в тдонм aвтopaми темпу тex-нiчнoгo пpoгpeсy. Спрово в тoмy, щo фyнкцiя (24) пpипyскae aвтoнoмний пpoгpeс й, вiдпoвiднo, rapa-метр z пoвинeн бути пoстiйним у чоа. Одшк сом rn-рометр z, m думку aвтopiв, золежить ввд цiлoгo нaбo-ру пoкaзникiв, яш змiнюються iз чaсoм, a, oтжe, i z теж пoвинeн золежоти вiд чосу. У зв'язку з цим питона пpo xapa^ep вiдoбpaжeння нayкoвo-тexнiчнoгo пpoгpeсy в мoдeлi Вельфенсо—Джeсiнскi зaлишaeть-ся ввдкритим.

Скозоне ож нiяк не зaпepeчye мoжливoстi зос-тoсyвaння зaзнaчeнoï мoдeлi, оле зо yмoви, якщo ïï тpoxи мoдифiкyвaти й шдоти ш бiльш зручний для po6oto вигляд [2, с. 55]. Хoчa опорот виpoбничиx фyнкцiй у зогольдаму вигадку дoзвoляe виpiшити пoстaвлeнe зовдоння пo з'ясувонню впливу ПП но дигам^ eкoнoмiчнoгo poстy пpиймaючoï кроши, усе-тaки йoгo вapтo визноти дoсиrь склодним i тpyдo-мютким.

3. Моделi взаемодп мiсцевих й шоземних iнвестицiй (моделi типу «хижак—жертва»). Ще

oдин нaпpямoк дoслiджeння poлi ПП в тсилент ди-нaмiчнoстi poзвиrкy нaцioнaльнoгo гoспoдapствa — пoбyдoвa eкoнoмeтpичниx зaлeжнoстeй мiж пoкaзни-коми iнвeстицiйнoï aктивнoстi мюцевж й iнoзeмниx фipм. Гoлoвним мoмeнтoм у тaкoгo poдy мoдeляx e oднoбiчнe ypaxyвaння зв'язку мiж двoмa iнвeстицiй-ними пoтoкaми. Рaзoм з тим вoни, як пpaвилo, мo-жуть впливоти oдин но oднoгo, пpичoмy xapaктep то-кoгo впливу для piзниx стopiн piзний. Ввдбити тд-iбний ефект мoжнa, зoкpeмa, зо дoпoмoгoю мoдeлeй типу ««ижок—жертво», якi oписyють динaмiкy двox o6O дeкiлькox пoпyляцiй.

Пpивeдeмo нaйпpoстiшy мoдeль дaнoгo клосу й пoкaжeмo, як вoнa мoжe бути викopистaнa при дoслi-джeннi poлi ПП в poзвиrкy нaцioнaльнoï eкoнoмiки. У зaгaльнoмy вигадку poзглядaються дво сeктopи ею-нoмiки: мiсцeвi mдпpиeмствa й пiдпpиeмствa зо учос-тю iнoзeмнoгo кaпiтaлy. Динaмiкa poзвиrкy цж сек-тopiв, як пpaвилo, oписyeться нaстyпнoю мoдeллю [25, с. 218]:

dY/dt=aY+bYY*, (25)

dY*/dt=cY*+hYY*. (26) Тут a, b, си h — гарометри мoдeлi, oдepжyвaнi m oснoвi eкoнoмeтpичниx poзpaxyнкiв. Стондортний пiдxiд пpипyскae, щo змiннi Y й Y*oписyють диномь ку кшьюст пiдпpиeмств вiдпoвiдниx сeктopiв еюда-мiки. Одшк нiщo не зaвaжae перейти й дo i^poxH iншoï iнтepпpeтaцiï nnx змiнниx, кoли пiд ними моються но yвaзi oбсяги виpoбництвa poзглянyтиx сeктopiв.

Оснoвнa iдeя мoдeлi типу « xижaк—жертво» (25) — (26) пoлягae в тому, щo iнoзeмнi й мiсцeвi тдпрж-мство взaeмoдiють oдин з oдним. Пpичoмy тдпржм-ство oднoгo сeктopa мoжyть poзшиpювaти свoe ви-poбниurвo зо paxyнoк пiдпpиeмств iншoгo. Iнoдi взae-мoдiя мoжe пpивoдити дo спiльнoro пpискopeння ею-нoмiчнoï дiяльнoстi сeктopiв.

При всiй пpивaбливoстi мoдeлeй типу «кижок— жертво» не мoжнa не вкозоти й m ряд ïxnix мiнyсiв. ^-перше, як уже бyлo скaзaнo, poль ПП в дaниx мo-дeляx вiдoбpaжaeться пoбiчнo. Фaктичнo в нж мoдe-люються чистo виpoбничi мiжсeктopнi зв'язки, a шве-стицiйнi ^O^ot золишоються зо бopтoм дoслiджeн-ня. Отже, пepepaxyвaння чостки ПП, нeoбxiднoï для дoсягнeння зaдaнoгo результоту, мoжe бути викoнaнo зaнaдтo фopмaлiстичнo. Провдо, цей нeдoлiк усе-токи нeпpиндипoвий.

Ш-друге, poбoтa з фopмyлaми пpипyскae шпе-редню eкoнoмeтpичнy oцiнкy пapaмeтpiв мoдeлi. Одшк тут мoжyrь виникнути сepйoзнi тpyднoщi. Спрово в тому, щo зaлeжнoстi типу (25) — (26) m проктищ ож шяк не зовжди викoнyються, a якщo й викoнyють-

ся, то, як правило, е нестойкими. Це означае, що на довгих перюдах ста6шьнють параметр!в модел! редко спостер!гаеться, а коротк перюди не дозволяють одер-жати досить гарн статистичн ощнки модель

По-трете, сам вид нелшшних залежностей 6ереть-ся догматично, хоча й мае певне теоретичне о6грунту-вання. Насправд! функщональш залежност динам!ки двох сектор!в можуть 6ути скшьки завгодно складни-ми й р!зномаштними. Бтьше того, !нод важко навгть при6лизно визначити шукану залежнють. Якщо ж вих1дш закони динамши виро6ництва двох сектор!в 6удуть занадто складними, то 6шьш складними 6удуть ! ва наступш викладення. У кожному раз! використання моделей типу «хижак—жертва» припускае трудомсткий попереднш етап по визначенню динамчних закомв фун-кцiоиуваиня двухсекторно! екожмчно! системи.

Таким чином, модел! типу «хижак—жертва» дозволяють урахувати прям! й зворотн зв'язки в розвит-ку двох сектор!в економши, але при цьому сполучеш з досить тонким емтричним анал!зом по встановлен-ню характеру таких зв'язшв, що ро6ить весь метод техшчно досить трудомютким.

4. Модифiкована рiзницева модель мульти-плiкатора-акселератора [3] заснована, як ! модель В. Леонтьева, на використанн принцитв мультиплша-тора й акселератора з урахуванням фактору П11. П. Самуэльсон ! Дж. Р Хикс модиф!кували запропо-новану Дж М. Кейнсом вдею мультиплшатора, ввдпов-вдно до яко! з6шьшення !нвестищй призводило до 6а-гатораового з6тьшення реального нащонального доходу. Вони доповнили !! вдеею акселератора, запропо-нованою ще шститущоналютом Дж. М. Кларком, яка розвивалася в р!зних формах М. Калецьким ! шмець-кими кейнаанцями Зпдно з щею вдеею швестици сти-мулюються пожвавленням поточно! економ!чно! кон'юнктури, яка вишрюеться все тим же нащональ-ним доходом. У результат! реальний нацюнальний дохвд ! сукупш !нвестищ! виявляються функщями один ввд одного. На тдстав! ще! взаемозалежност — унасль док яко! зм!ни нащонального доходу ! !нвестицш взае-мно тдсилюються — 6ула по6удована модель цикл!ч-них коливань дшово! активности. При цьому взаемо-д!я м!ж вказаними зм!нними мала сво! меж!. Як верх-ня межа трактувався нацюнальний дохвд, що за6езпе-чуе повну зайнятють (то6то виро6ничий потенщал), а як нижня — о6сяг !нвестицш в!дповвдний амортизащ! основного катталу. Уявляеться, що принцип акселератора навряд чи ввдповвдав теорп Дж. М. Кейнса, оскшьки останнш, як ведомо, виходив з надзвичайно! важливост для швестицшного процесу оч!кувань пвдприемщв. Але модель мультиплшатора-акселератора мала ту перевагу, що !! легко можна 6уло висловити за допомогою витончених викладень алге6ри.

Основою ще! модел! е принципи мультиплшато-ра I = с*Уй акселератора ДУ = к1, де I — сумарш !нвестищ! в основний каттал (катталовкладення) у рощ V; У — виро6лений продукт (ВВП) у рощ ^ с — середня схильнють до !нвестування (мультиплшатор); к—приростна катталомюткють виро6ництва (акселератор). Ком6шащя принцитв мультиплшатора й акселератора дае наступне р!зницеве р!вняння У1+1 = (1 + ск) У% розв'язанням якого е проста виро6нича функ-щя: У1= У0 (1+ск) (27).

Ця модель акселератора-мультиплшатора з урахуванням фактору П11 дозволяе проводити з мшмаль-ними зусиллями точков! розрахунки по з'ясуванню !хньо! рол! для прискорення економ!чного росту. Од-нак переносити отримат точков! ощнки на шш перю-ди, як правило, неправом!рно. Для цього потр!6на ста6вдьшсть акселератор!в у час!, що не завжди здшсненно.

5. Мультиплжаторна схема оцiнки ролi пря-мих iноземних iнвестицiй. З р!зницевою моделлю акселератора-мультиплшатора оргашчно пов'язана схема розрахунку, заснована на чистому принцип! мультиплшатора. Вихвдним принципом у данш схем! е урахування динам!чного мультиплшатора !нвестищй а6о, що те ж саме, гранично! продуктивност швес-тищй У ро6отт [2] показано, що модель акселерато-ра-мультиплшатора переважтше, оскшьки в нш ф!гу-руе менше число параметр!в, а акселератор швестищй мае прозорий сенс коефщента ефективност швестицш ! пов'язаний з 6азовим пер!одом. О6идва методи не розглядають перех1дний пер!од, протягом якого можуть зм!нитися й ва 6азов! параметри, що поклада-ються незм!нними. Однак урахування сп1льних зсув!в у параметрах модел! надзвичайно складне й, як правило, не потр!6не, тому що мова йде все-таки про ор-!ентовн! розрахунки, що дозволяють визначити якюну картину явища.

Розглянуп р!зновиди модельних схем (та6л. 1), що дозволяють визначити роль ПП, ц!лком працездатн!. Однак лог!чно 6уло 6 визначити, який !з цих спосо6!в е все-таки най6!льш удалим й, отже, який саме шстру-ментар!й повинен використовуватися при виро6ленш пол!тики у в!дношенн! ПП. Пвдсумовуючи вс! плюси й м!нуси розглянутих моделей ! з огляду на вгтчизня-ну специф!ку, можна стверджувати, що модиф!кова-на модель мультиплшатора-акселератора най6!льш зручна. По-перше, цей тдхвд в !нструментальному план! е найпроспшим. По-друге, !нформац!йне напов-нення модел! мультипл!катора-акселератора е м!н!маль-ним й у сучасних умовах не створюе великих про-6лем. По-трете, ус! економетричш розрахунки поки неможлив! через нестачу ретроспективних даних й ввдсутностт нормальних динам!чних ряд!в.

Таблиця 1

Класифшащя теорш та моделей залучення шоземних запозичень та 1нвестиц1й

Тип концепци Теори Модел1

1. Кейнс1анська 1.1.Мультипл1катора-акселератора шве-стищй 1.1.1. Диференщальна модель м1ждер-жавного перерозподалу катталу (В. Леонтьева)

2. Неокейнс1анська 2.1. Автономного експорту (Ф. Махлу-па) 2.1.1. Змша нащонального доходу ви-значаеться як добуток вивозу (ввезення) на мультиплшатор змш в експорп та ¡мпорп

2.2. Взаемодп вивозу катталу з темпами економ1чного зростання (Р. Харрода) 2.2.1.Заповнення розриву в заощаджен-нях (П. Роузенстейн-Родану)

2.2.2. Заповненння нестач1 шоземно! валюти (Р. Майкселла)

2.3. Впливу притоку ¡нвестищйних до-ход1в з-за кордону на зростання експорту та зайняпсть (Е. Домара) 2.3.1. Обгрунтування необхвдносп вивозу катталу для того, щоб краша - донор мала постший стимул для економ1чного зростання

2.4. Шдтримки говно! зайнятосп (Н. Калдора) 2.4.1. Заощадження не е постшними \ можуть збшьшуватися до такого значения, за якого коефщент дшсного зростання впаде до гарантованого р1вня

2.5. Неможлиысть розмежування коротко- й довгострокового зростання (Дж.Робшсон) 2.5.1. Модель виходить не з1 ствв1дно-шень р1вноваги, а з зравил \ мотив1в, як1 управляють людською поведшкою

3. Неокласична 3.1. Трифазного розвитку економ1ки (Х.Ченер1 та А Страута) 3.1.1. Заповнення розриву м1ж заоща-дженнями та ¡нвестищями. 3.1.2. Р1вень заощаджень повинен дорь внювати необхвднш норм1 швестицш. 3.1.3. Збереження самотдтримуючого зростання

3.2. Пшьгового елемента зовтшньо! заборгованосл (Дж. Шнкуса) 3.2.1. Трьох стадшного розвитку зовтшньо! заборгованосп (Д. Аврамовича). 3.2.2. Критично! норми ввдсотка (Дж. Хайса)

4. Посткейнс1анська 4.1. Ощнки впливу масштабу залучених шоземних !нвестицш на економ1чне зростання приймаючо! краши 4.1.1. Модель економ1чного росту на баз1 виробничих функщй (Вольфенсе-на—ДжесшскТ) та И модиф1каци. 4.1.2. Модел1 взаемодп мюцевих та шо-земних 1нвестищй. 4.1.3. Модифшована р1зницева мордель мультипл1катора-акселератора (П. Са-муельсона—Дж. Хикса). 4.1.4. Мультипл1каторна модель ощнки рол1 прямих шоземних 1нвестищй

5. Монетаристська 5.1. Адаптащйних програм 5.1.1. Вир1внювання плапжного балансу. 5.1.2. Господарська л1берал1защя. 5.1.3. Масштабна приватизащя

Таким чином, схема прикладних розрахуншв вбачаеться нам наступною: ощнка на основi наявно! статистично! шформаци параметрiв моделi; визначен-ня бажаних темпiв економiчного росту; розрахунок частки П11, що забезпечить бажанi темпи росту. На наступному етапi отриман цифри повиннi тддаватися змiстовному аналiзу, у результат якого робиться кшце-вий висновок про можливiсть i доцiльнiсть збшьшен-ня участi шоземного капiталу в економiцi. Подальшi кроки припускають розробку регулятивних методiв, що дозволяють збiльшити присутнiсть П11 до бажаних розмiрiв. Таким може бути загальний алгоритм роботи з модельним апаратом при формуваннi политики регулювання активности П11. Вш може бути також використаний при ощнщ перспектив розвитку тери-торш зi спещальним режимом швестищйно! дальность

Що стосуеться загальноцивiлiзацiйних наслiдкiв неолiберальноl моделi, то практично шхто не затвер-джуе, що в результат! устх1в ще! моделi за останн де-сятилiття у свiтi спостеркаеться ск1льки-небудь помiтне змщнення моральности тдвищення морально-етичних стандартгв, рiст терпимост й взаеморозушння, скорь ше навпаки. Мало хто береться стверджувати, що су-част суспiльства стали бiльш стабтьними, стойкими; оптимiстичнi прогнози скорiше рщкють, нж правило. Найбтьше, про що заходить мова, — це про рют взае-мозалежностг, що повинна вести до бшьшо! взаемопо-ступливостг й до формування нових вiдносин.

Глобалiзацiя вимагае сполучення траекторiй роз-витку рiзних цившзащй, кнього добровольного об'ед-нання, спльно! еволюци, а не насильницького нав'язу-вання одте! моделi розвитку на шкоду iнших. Нео-лiбералiзм iз його упором на конкуренщю й зневагою до чужих культурних традиций й юторично! спадщини н в теорп, н на пракгищ не сприяе скшьки-небудь серйозним позитивним зсувам у цьому важливому питаннi. На практицi неолiберальне насадження зах1д-ного способу життя викликае запеклий опiр у рiзних куточках земно! кулi — рiст сепаратизму, злочинностг, тероризму й фундамеиталiзму.

Нитшня фiнансова криза загострила увагу на необхвдносп створення дiючого й адекватного меха-нiзму свiтогосподарського регулювання. Реально свггогосподарсьш ринки регулюються зараз взаемо-дiею трьох сил — глобалiзуючогося капiталу (ТНК + МФЦ), нацюнальних держав i м1жнародних екож^ч-них органiзацiй. Неолiберальна модель спрямована на те, щоб усшяко послабити роль нацюнальних держав. Однак, н мiжнародm економiчнi оргатзаци, н тим бтьше ТНК i МФЦ не здатн забезпечити антикризове регулювання ринково! стихи й виршення сощальних проблем.

Це з уаею гостротою порушуе питання про ак-

тивне залучення нацюнальних держав до створення менш розбалансованого мехатзму регулювання свгго-вого господарства. Ввдповвдно, мiж нацюнальними державами й мiжнародними економiчними оргатза-щями повиннi встановитися бтьш рiвноправнi ввдно-сини ствробггництва, а не диктату й нав'язування вiдкритостi й лiбералiзацi!, як зараз. Необхвдно не на словах, а на дш забезпечити урахування специфiки, потреб i можливостей окремих кра!н, !х культурно! й юторично! спадщини, 1хнього национального менталь тету й економiчного потенциалу.

У цей час можливють переходу до бiльш розум-них механiзмiв свiтогосподарського регулювання (ввдмови вiд ортодоксального неолiберализму) помiтно зростае. Пов'язано це не тшьки з посиленням критики неолiберальних концепций. Така критика вже давно лунае не тальки в кра!нах, що розвиваються, але й у Скандинавп, Францл, Канадi й Австралп; новим е те, що вона все частше виходить i з вуст американських учених.

Набагато важливiше, що частшають випадки, коли принципи неолiберализму приходять у зiткиення iз практичними iитересами самих захiдних держав. У свгтовому господарствц що ускладнюеться, нiяка кра!-на не може зосередити в себе ва конкуреитнi переваги. Втягування у свiтове господарство райотв з дешевою робочою силою за законами ринку повинне давити на рiвень доходiв у розвинених кра!нах. I в остант роки такий процес явно спостерiгаеться. У США вш проявляеться в першу чергу в зниженш ви-нагороди за виконану роботу, у Gвропi — у високому рiвнi безробiття. Як у США, так й у Сврот швидко множаться депресивнi райони, породжеш або перене-сенням виробництва в кра!ни з бiльше дешевою ро-бочою силою, або конкуренцiею iмпорту вiдтiля де-шевих товарiв.

Глобалiзацiя породжуе цший клубок складних социально-економiчних проблем у мютах (рiст еттч-них гетто й неформального сектора, територiально спресована соцiально-економiчна поляризация тощо). Швидко росте проблема звуження податково! бази у зв'язку з дiяльнiстю ТНК й офшорних зон. Непосиль-ними стають витрати, пов'язанi iз залученням капиталу («приманюванням iнвесторiв»). Вiдвиклi мислити категорiями цимчних криз вiдтворення, захвдш еко -номiсти й державн дiячi раптом помiтили, що в результат! неолiберально! глобалiзацi! багато колишнiх фiнансових iнструментiв антикризово! полггики при-тупилися й втратили свою дiевiсть. Дiлова преса по-стшно повiдомляе про випадки, коли захвдш кра!ни, дючи в порушення тих л1беральних принцитв, яю вони самi й проголошують, уводять замаскованi протекщ-онiстськi заходи, або знаходять таемн форми субси-

Таблиця2

1ндекси фiзичного обсягу ВВП в УкраТш у 1991—2GG5 pp.*

Роки Вaлoвий внyтpiшнiй npoдyкr Вaлoвий внyтpiшнiй пpoдyкт у poзpaxyнкy na одну особу Вaлoвий внyтpiшнiй npoдyкr

вщсотмв до nonepeдньoro poxy вщсотмв до 1990 p.

199Ö

1991 91,3 91,1 91,3

1992 9Ö,1 89,8 82,3

1993 B5,B 85,7 70,6

1994 77,1 77.4 54,4

1995 87,8 88.5 47,8

вщсотив до nonepeдньoro poRy вщсотмв до 1990 p.

1996 90,0 90,7 43,0

1997 97,0 97,8 41,7

199B 98,1 98,8 40,9

1999 99,8 100,6 40,8

2000 105,9 106,7 43,2

2001 109,2 111,1 47,2

2002 105,2 106,3 49,7

2003 109,6 110,5 54,4

2004* 112,1 113,0 61,0

2005* 102,6 103,4 62,6

* — Джepeлo: www.ukrstat.gov.ua

дyвaння свoïx в^обнишв. Xoчa oфiцiйнo yсe щe всшя-ко niдтpимyeться кypс нa нeoлiбepaльнy глoбaлiзaцiю, у всiлякиx кoлax — ввд нayкoвиx до noлiтичниx — США i Свpoпи aктивiзyeться пошук aльтepнaтивниx мoдeлeй свiтогoсnoдapськoгo peгyлювaння.

Cepeд piзнoмaнiтнoстi кoнцenдiй eкoнoмiчнoгo зpoстaння сaмe кeйнсiaнськi тa нeoкeйнсiaнськi кон-цeпцiï нaйбiльш вiдnoвiдaють сyчaсним yкpaïнським peaлiям. Tenep, коли yкpaïнськa eкoнoмiкa тсля гaль-мyвaння тeмniв eкoнoмiчнoгo зpoстaння у 2005 poцi знову дeмoнстpye npискopeння гoсnoдapськoï диш-мiки, yявляeться вaжливим з'ясyвaння джepeл цього зpoстaння. Вiднoвлювaльнe (тобто тaкe, якому rape-дyвaлo naдiння oбсягiв виpoбництвa i вивeдeння чaс-

тини виpoбничиx noтyжнoстeй з гoсnoдapськoгo обо-poтy) зpoстaння, якe poзnoчaлoсь в Укpaïнi в 2000 p. ^бл. 2), мae сво1' oчeвиднi мeжi i ш мoжe ввaжaтись основою для бeзпepepвнoгo eкoнoмiчнoгo poзвиткy кpaïни. 3a дaними Дepжкoмстaтy Укpaïни фiзичний обсяг ВВП т^имн^ 2004 p. досяг тшьки 61% вiд piвня 1990 p. (тaбл. 2). Тому здaeться, що в ташш кpaïнi eкстeнсивнi чинники зaбeзneчeння noдaльшoï динaмiки, як пpeдстaвлeнi в тeopiï Keйнсa, дoцiльнo пoeднyвaти з iнтeнсивними, нa кшaлт eфeктивнoстi нaгpoмaджeння у фopмi кaniтaлoмiсткoстi пpoдyкцiï (Xappoд) чи npoдyктивнoстi iнвeстицiй (С. Дoмap).

Пpoiлюстpyeмo, як noдiбний тдавд мoжe бути викopистaний для зaбeзпeчeння бeзnepepвнoгo eroro-

м!чного зростання в Укра!ш. Ми вважаемо, що в!днов-лювальне зростання мае резерви для впровадження в нашш кра!ш, тому в щй частит дощльним е звернен-ня до теоретичних над6ань Кейнса.

Його модель можливо охарактеризувати як спро-6у визначення впливу !нвестищй на зростання о6сяпв виро6ництва, яке здшснюеться за рахунок невикори-станих потужностей та трудових ресурав. Вона може 6ути застосована ! для анал!зу взаемозв'язку м!ж га-лузями економ!ки та виявлення точок дотику м!ж ними, а також м!ж моделлю мультиплшатора та спро6ами використання модел! ланцюгово! реакщ! в економщ. Нарештл, досвщ нашо! кра!ни переконливо продемон-стрував агауальтсть ще! Кейнса щодо важливост для економ!чного розвитку регулюючого державного впливу.

Проте ввдновлювальне зростання мае сво! меж!, за якими економ!чна динамша може продовжуватись ттльки на основ! використання !нтенсивних чиннишв, для чого нео6хвдним е: з6тьшення дол! нагромаджень; приросту виро6ничих потужностей; тдвищення про-дуктивност капталовкладень; зменшення капгталомь сткосп продукщ!, що доводять теоретичт конструкщ! Р.Харрода, С.Домара, Дж.Ро6шсон, Н.Калдора, Л.Па-синетт!

Так, з модел! Домара випливае, що змша темпу зростання пов'язуеться лише !з змшою гранично! схильност до заощадження. А р!вноважний темп зростання, за якого гарантоване повне використання на-явних в кожному перюда виро6ничих потужностей 6уде вищим, якщо 6шьшою 6уде р!вноважна норма зао-щаджень ! меншою катталомюткють продукщ! (формула 18).

Позищя ж Р.Харрода щодо заощаджень е дво!-стою. З одного 6оку, вш тдтримуе Кейнса, коли говорить щодо можливост тако! систуацп, за яко! над-лишок заощаджень не е корисним для економ!ки. З !ншого 6оку, вш докоряе Кейнсу, вказуючи на ситу-ащ!, у яких через вщставання заощаджень ввд катта-ловкладень розвиваеться шфлящя, чие розв'язання е неможливим 6ез з6шьшення заощаджень. Тому в цшому Харрод схиляеться до тлумачення заощаджень як позитивного чинника. Фактичт заощадження в його теорп вщстають вщ величини заощаджень, потр!6них для досягнення оптимуму до6ро6уту. Якщо для Кейнса заощадження означають зменшення попиту, то для Харрода — зростання попиту. Це випливае, очевидно, з р!зного розум!ння ними рол! катталовкладень в економ!чному розвитку. Наявнють заощаджень для Харрода е вщмшною рисою динам!чно! економ!ки. А у Кейнса економша може пере6увати у стан! рецесп навгть за умови наявност заощаджень, якщо тальки !нвестицп дор!внюють заощадженням. I з цього за-

стойного стану економша спроможна вийти лише у ви-падку перевищення !нвестицш за рахунок зовшштх чинниюв. У Кейнса швестици — це тшьки чинник попиту, у Харрода, а також ! в Домара ¡нвестицп ввдгра-ють дво!сту роль: вони виступають ! як чинник попиту, ! як чинник пропозищ!.

В анал!з! Харрода р!вновага заощаджень ! швес-тицш розглядаеться у загальному контекст! економ!ч-ного зростання внаслщок того, що заощадження е функщею доходу, а катталовкладення (внаслщок дп принципу акселеращ! !нвестищйного попиту) е функщею приросту доходу. Проте якщо умовою здшснен-ня швестицш е з6шьшення доходу, то внаслвдок з6шьшення доходу 6удуть зростати ! заощадження. Звщси — тдтримка р!вноваги м!ж оч!куваними за-ощадженнями ! !нвестищями вимагае також зростання !нвестицш Тому якщо в модел! Кейнса о6сяг швестицш ставився екзогенно, то Харрод включае до свое! модел! ендогенну функщю !нвестицш, що грунтуеть-ся на принцип! акселеращ! ! оч!куваннях тдприемщв щодо сукупного попиту (формула 6).

Н.Калдор дов!в, що надзвичайно важливу роль у визначенш темтв економ!чного зростання ввдграе прирют виро6ничих потужностей. Його оптимальне значення в!дповщае до6утку коефщенту нагромаджен-ня капталу (який дор!внюе коефщенту зростання про-дуктивност та коефщенту катталомюткосп (форму-ли 12—14).

Ще один щкавий для Укра!ни урок може 6ути винесений з анал!зу праць неокейнаанщв, який по-в'язаний !з визначенням рол! у за6езпечент економ!ч-ного зростання р!зних сустльнш'х верств. У Н.Калдора коефщент зростання дор!внюе до6утку коефще-нту при6утювосп тдприемницько! дальност та коеф-щенту заощаджень тдприемщв (формула 15). На думку Дж. Ро6шсон, схильнють до заощаджень з при-6утку переважае схильнють до заощаджень !з заро6гт-но! плати. За теор!ею Л.Пасинетп, за6епечення дов-готривалого зростання у ста6шьному стан! переваж-но залежить вщ схильност! до заощаджень т1льки ка-п1тал!ст!в (формула 23). З цього випливае, що саме каттал дае !мпульс економ!чному зростанню. У зв'яз-ку з чим прагнення деяких в!тчизняних пол!тик1в !з спрощеними поглядами на економ!чний розвиток шу-кати джерела зростання у полпичному тиску на круп-ний 6!знес виглядають помилковими. Попри всю важ-ливють влади, яка звичайно несе вщповщальнють за ситуац!ю, що склалась, виршальною силою, яка д!йсно визначае сучасний стан ! перспективи динам!ч-ного розвитку економ!ки кра!ни, став крупний кап!-тал. Зазначене не означае нео6хщносп посла6лення позиц!й держави в економщ. Йдеться про переосмис-лення завдань ! спосо6!в державного регулювання з

урахуванням закономiрностей iнвестицiйного еконо-мiчного зростання.

Таким чином, до^дження представлених у щй стат теоретичних пiдходiв дозволило встановити, що безперервний прирiст агрегованого суспiльного продукту в Укра!ш в потенцiалi можливостей складаеть-ся iз поеднання юльюсного збiльшення попиту на ме-стици та вдосконалення !х яшсних параметрiв. Тобто плiдним е розподiл економiки умовно на два сектори за ознакою придатносп до впливу екстенсивних та iитенсивних чинникiв i подальше !х паралельне до-слiджения.

Усе це говорить про назрiваючий перегляд паную-чих иииi радикальних неолiберальних доктрин i заснова-них на них механiзмiв. Украша кровно защкавлена в цих процесах i, з огляду на Г! досвiд останмх роив, безпе-речно повинна взяти в них активну участь.

Л1тература

1. Балацкий Е. Прямые иностранные инвестиции и внутренняя инвестиционная активность // МЭ и МО.

— 1999. — № 11. — С. 83—89. 2. Балацкий Е., Пав-личенко Р. Иностранные инвестиции и экономический рост: теория и практика исследования // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — № 1.

— С. 52—64. 3. Мозиас П. Прямые иностранные инвестиции: современные тенденции // Мировая экономика и международные отношения. — 2002. — №1.

— С. 65—72. 4. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. — М.: Прогресс, 1989. — 412 с. 5. Лазебник Л.Л. Дискурс кейнаанських та неокейн-аанських теорш екожмчного зростання: адаптащя тд потреби Укра!ни // Економша та Держава. — 2006. — № 9. — С. 8—12. 6. http://www.kmn.gov.ua/control/ риЬ^Ыагйс1е?аЛ^=28553927 7. Дзарасов С. О качестве экономического роста // Экономист. — 2005. — № 12. — 25 с. 8. Леонтьев В. Темпы долговременно-

го экономического роста и перевод капитала из развитых в развивающиеся страны // Экономические эссе. Теории, исследования, факты и политика. — М.: ИПЛ, 1990. — С. 199—207. 9. Leontief W. Input-Output Economics. — N.Y., Oxford University Press, 1986. — 436 p. 10. Harrod R.F. International Economics. — London. — 1949. — 356 р. 11. Machlup F. International Trade and National Income Multiplier. — N. Y., 1965. — 424 р. 12. Харрод Р.Ф. К теории экономической динамики. —М: Изд-во ин. лит., 1959. — 212 с. 13. Mikesell R.F. Economies Foreign Aid. — Chicago, 1969. — 388 р. 14. Pinkus I.A. Cost Foreign Aid. — N. Y., 1967. — 348 р. 15. Rosenstein-Rodan P.N. Philosophy International Investment in Second Half of Twentieth Century. London —N. Y., 1967. — 364 р. 16. Avramovich and Associaties. Economic Growth and External Debt. Baltimore, 1964.

— 288 р. 17. Chenery H.B., Strout A.M. Foreign Assistance and Economic Development // American Economic Review. — 1966. — Sept. — Vol. 56. — № 4.

— Р 23—39. 18. Domar E.D. Essays Theory Economic Growth. — N. Y. — 1957. — 256 р. 19. Звонова Е.А. Международное внешнее финансирование в современной экономике. — М.: ОАО «НПО "Экономика"», 2002.

— 324 с. 20. Kaldor N. A Model of Economic Growth / / The Economic Journal. — 1957. — №268. — Р. 445. 21. Kaldor N. A Model of Economic Growth. // The Economic Journal. — 1957. — №268. — Р. 595. 22. Pasinetti L. Rate of Profit and Income Distribution in Relation to the Rate of Economic Growth. — 1962, RES. 23. Самодурова Н.В. Всемирный банк: кредитование экономики / Под ред. проф. Л.Н. Красивиной. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 144 с. 24. Oxelheim L. Financial Markets in Transition. Globalization, Investment and Economic Growth, L., 1996. — 247 р. 25. Welfens P.J., Jasinski P. Privatization and Foreign Direct Investment in Transforming Economies. — Dartmouth, 1994. — 234 р.