CC BY
8Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 22 (61). № 1. 2009 г. С. 205-210.
МЕЖДУНАРОДНОЕ ПРАВО
УДК 340.147
Белова О.1.
М1ЖНАРОДНИЙ ДОГОВ1Р ЯК ПРАВОВА ОСНОВА ЗОВН1ШНЬОЕКОНОМ1ЧНИХ В1ДНОСИН УКРА1НИ
У статп дослщжуються проблеми визначення нормативного статусу м1жнародних договорiв в законодавств Укра1ни, визначення !х юридично! сили, сшввщношення з iншими м1жнародно-правовими актами. Розглядаеться доцiльнiсть приведення нацiонального законодавства i практики його застосування у вщповщнють iз законодавством СС.
Ключовi слова: мщнародний договiр, ратифiкацiя, денонсащя, м1жнародна угода.
Визначальною рисою розвитку сучасних м1жнародних вщносин е поступовий процес конвергенцп нацiональних правових систем. Мета цього процесу очевидна -закршлення единих стандартiв i тдходш до регламентаци тотожних правовiдносин.
У м1жнародно-правому значеннi перед Укра!ною встае необхщнють, з одного боку, приводити свое законодавство i практику його застосування у вщповщнють iз законодавством СС, а з шшого боку, у вщповщнють з вже прийнятими на себе зобов'язаннями згщно нормам м1жнародних угод. Тому сфера оформлення договiрних вщносин Укра!ни з шоземними державами вимагае подальшого дослщження з метою виявлення найбiльш значущих проблем i вщповщного вдосконалення правово! бази.
Мiжнароднi договори Укра!ни, яю заключеннi з iноземними державами i м1жнародними органiзацiями на мiждержавному, мiжурядовому i мiжвiдомчому рiвнях, згiдно нормам Закону Укра!ни «Про мiжнароднi договори Укра!ни», складають правову основу вше! системи зовшшшх вiдносин, яю формуеться Укра!ною, i становять собою мiжнародно-правову базу розвитку мiжнародноl спiвпрацi кра!ни.
Право укладати або ратифiкувати мiждержавнi договори, обумовлено системою правлiння, яка юнуе в державi.
Ратифiкацiя е одним iз способiв виразу згоди на обов'язковють договору. Вщповщно до Вщенських конвенцiй ратифiкацiя - це мiжнародний акт. Проте ратифiкацiя одночасно е шститутом внутрiшнього права держав, осюльки тiльки внутрiшне право визначае, яю органи держав уповноваженi ратифшувати договори. Такими органами е звичайно глави держав i парламенти [1, С. 208-221].
При президентсьюй формi правлiння, зокрема в США, Президент мае повноваження щодо укладення мiжнародних договорiв, проте обов'язковою умовою е отримання згоди Сенату Конгресу США i схвалення !х двома третини сенаторiв (р.2 ст.11 Конституцп США). О^м цього, Сенат мае право вносити поправки, яю iстотно змшюють текст договору, або робити застереження [2, С. 88-89].
У парламентських державах провщна роль в процесi ратифшаци належить парламентам. Конституцп парламентських кра!н надшяють глав держав повноваженнями укладати м1жиародш договори, наприклад, Конституцieю Австрп (ст.65), 1спанп (ч.2 ст.63), 1талп (ст.87) [3]. Проте це право обмежуетъся перевiркою дотримання процедури i виключае перевiрку матерГально1 частини договору. Вони делегують дане повноваження урядам, зокрема у Великобритании на основi конституцшно! угоди, в Австрп - конституцшних норм. Окрiм цього, майже у всх крашах з парламентськими формами правлшня iснуе iнститут контрасигнатури, який передбачае скрiплення акту глави держави шдписом прем'ер-мiнiстра i зацiкавлених мiнiстрiв, тобто практично означае передачу ухвалення рiшення в руки голови i членiв уряду, якi несуть за нього парламентську вщповщальнють.
Обов'язок глави держави дiяти за порадою уряду або його керiвника став практично загальновизнаною нормою конституцiйного права в парламентських крашах.
Так само в державах iз змiшаною формою правлшня ратифшащя м1жиародних договорiв, належить парламентам, а право на укладення м1жиародних договорiв належить главi держави i уряду. Натомiсть не всi м1жнародш договори пщлягають ратифшацп, в конституцiях або законах визначаеться перелiк важливих питань (у конституцiях Польщi (ст.89), Францп (ст.53) i Фшляндп (§93-95)) [3].
Конституцiя Украши цiлком вщповщае зобов'язанням держави, в першу чергу, у сферi затвердження плюралютично1 демократп, верховенства права i захисту прав людини. Ухвалення Конституцп Украши 1996 року е важливою соцiально-полiтичною подГею, яка мала не тiльки внутрщержавний, але i м1жиародний аспект.
Одним з суттевих аргументiв, пщтверджуючих такий м1жиародний аспект, е конституцiйна регламентащя м1жиародних договорiв Украши, яка визначае й правову поведiнку на м1жнароднш аренi [4, С. 231].
Важливе зовшшньополгтичне i правове значення мае норма ч.1 ст.9 Конституцп Украши, зпдно яко! «даючГ мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нацюнального законодавства Украши». Вiдмiчена норма щодо визнання мiжнародних договорiв Укра1ни е джерелом конституцiйного права, збагачуе нацюнальну правову систему i е свщоцтвом розповсюдження договiрних вщносин на конституцшно-правову сферу. Саме цим й встановлюються загальнодемократичш принципи шкорпорацп норм мiжнародного права, в даному випадку мiжнародних договорiв, у внутрiшне право Украши. У рядi конституцiй зарубiжних держав мютяться такi ж принципи, зокрема, Румунп (ст. 11), Бельгп (ст. 167), Люксембурзi (ст. 37), Литв (ст. 138), Киргизстанi (ст. 12), Польщi (ст. 87), 1рландп (ст. 29) i т.п. [3; 5].
Для виконання вищезазначено1 норми Конституцй Укра1ни Верховнiй Рацi належить зовшшньополгтичне повноваження щодо надання у встановлений законом термш згоди на обов'язковють м1жиародних договорГв Г !х денонсацда (п. 32 ст. 85). Парламентом приймаються закони про приеднання або ратифшащю м1жиародних договорГв Укра1ни, зпдно з перелГком, встановленим п. 2 ст. 9 Закону Украши «Про м1жиародш договори Украши». Тим самим Верховна Рада повсякденною законодавчою дГяльнютю значною мГрою впливае на темпи европейсько1 штеграцп, схвалюючи
206
законодавчi акти в рамках адаптацй до права Свропейського Союзу, а ратифкуючи мiжнароднi договори Украши, визначае конкретний змiст вщносин з державами i мiжнародними органiзацiями.
У фаивщв, тим часом, ч. 1 ст. 9 Конституцп Украши викликае рiзнi думки. Згiдно данiй статтi, до вггчизняного законодавства Украши вщносяться лише т мiжнароднi договори Украши, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши. Дотепер залишаеться не визначеним Конститущею статус iнших мiжнародних договорiв в системi нацiонального законодавства Украши, яю вступили в силу шшим чином. Не можна не погодитися iз цього приводу з думкою В. Денюова, який помiчае, що договори, якi не шдлягають ратифшацп i виконання яких не регулюеться Основним Законом i, навпъ, Законом Укра1ни «Про мiжнароднi договори Украши», не е частиною внутршнього права або не мають чггких правил застосування. В той же час, Украша, будучи учасницею найважливших унiверсальних i европейських конвенцiй, зобов'язана належним чином iмплементувати !х норми в рiзнi галузi свого права i застосовувати !х на практищ, що також пов'язано з дiею в ньому цих норм [6, С. 5]. До таких м1жнародних договорiв Укра1ни належать мiжурядовi i мiжвiдомчi, якi на сьогоднi складають близько двох третин вщ всх заключенних м1жнародних договорiв.
Рiшення щодо ствердження, приеднання до м1жнародного договору або його ухвалення ухвалюеться залежно вщ змiсту, згщно ст.ст.12, 13 Закону Украши «Про м1жнародш договори Украши», указiв Президента Укра1ни або ухвал Кабiнету Мiнiстрiв Укра1ни.
Враховуючи це, доречно удосконалити ст.9 Основного Закону Украши або розширити тлумачення Конституцiйним Судом Укра1ни питання статусу м1жнародних договорiв Укра1ни, яю не пройшли процедуру ратифшацп. Разом з цим, ухвалення закошв «Про закони i законодавчу дiяльнiсть» i «Про нормативно-правовi акти» також сприятиме ршенню проблеми з'ясування нормативного статусу м1жнародних договорiв в нацiональному законодавствi, визначення !х юридично1 сили, спiввiдношення з шшими м1жнародно-правовими актами.
Дослщжуючи проблему взаемозв'язку внутрщержавного права Укра1ни з м1жнародним правом, ученi I. Лукашук, В. Денiсов, В. Евiнтов, В.Шаповал, виступають за необхiднiсть визнання примату норм м1жнародного права у разi !х розбiжностi з нормами нацюнального права [7-10]. На сьогоднi в конституцшх низки заруб1жних кра1н вже мютяться норми, в яких вiдмiчено, що належним чином ратифiкованi м1жнародш договори мають вищу юридичну силу, чим внутрщержавш закони. Про це йде мова, зокрема, в Конституцшх Грецil (ст. 28), Грузil (ст. 6), Болгарп (п. 4 ст. 5), Естонй (ст. 123), Шмеччини (ст. 25), Росiйськоl Федерацil (п. 4 ст. 15), Францп (ст. 55) й ш. [3; 5].
У ст. 10 Конституцil Ггали, наприклад, передбачено, що «правопорядок узгоджуеться iз загальновизнаними нормами м1жнародного права» [3]. Приведет норми Конституцп, можуть сприйматися i як констатац1я вщповщного стану нацюнального правопорядку, i як визнання примату м1жиародного права [10].
У деяких галузях законодавства Украши положення м1жиародних договорiв Укра1ни мають прюритет щодо нацiональних норм. Так, в ст.19 Закону Укра1ни «Про систему оподаткування» в1д 25 червня 1991 р. мiститься норма, згщно яко! «у разi, коли
207
м1жнародним договором, ратифГкованим Верховною Радою, встановлюються шшГ правила, нгж тг яю передбачеш нацюнальним законодавством про оподаткування, застосовуються положення вщповщного м1жнародного договору».
Проте Конституцш Украши не визнае примату норм м1жнародного права або м1жнародних договорГв. У зв'язку з цим варто пригадати, що ч.2 ст.9 Конституцп Украши передбачае укладення м1жнародних договорГв, яю суперечать 1й, лише шсля внесення вщповщних змш в Основний Закон. Тому, як вважае П. Мартиненко, залишаеться питання статусу загальновизнаних принцишв Г норм м1жнародного права в правовому порядку Украши [11, С. 275].
АналГз Закону про правонаступництво пщтверджуе декларативнють його змют Г недосконалють мехашзму шдтвердження (припинення) м1жнародних договорГв СРСР Г ¡мплементацп !х в нацюнальне законодавство Украши, а також не мютить чгтко1 процедури вступу до сили для Украши м1жнародних договорГв СРСР, що впливае на ефективнють його застосування на практицг
При цьому, Закон Украши «Про м1жнародш договори Украши» також не враховуе правонаступництво як спосГб набуття чинносп м1жнародних договорГв, незважаючи на те, що в ч.2 ст.8 якого наголошуеться, що «згода на обов'язковють м1жнародного договору може надаватися Г шшим шляхом, про яке домовилися сторони».
Отже, ця норма Закону може розглядатися як додаткова правова тдстава обгрунтування дп договорГв колишнього СРСР в нацюнальному законодавств у разГ досягнення Укра1ною домовленостей з шшими державами щодо шдтвердження дп радянських угод.
Натомють, як помГчае А. МГрошник, «з суто формально-юридичного погляду, ва м1жнародно-правовГ договори, у тому числГ й тг стороною яких був СРСР, яю не пройшли закршлено1 Законом про м1жнародш договори Гмплементарной процедури, не можуть вважатися частиною внутршнього права Украши» [12, С. 290].
Враховуючи актуальнють процесу шдтвердження правонаступництва пропонуеться доповнити Закон «Про м1жнародш договори Украши» положеннями щодо правонаступництва щодо м1жнародних договорГв колишнього СРСР з урахуванням норм Вщенсько1 конвенцп про правонаступництво держав щодо договорГв 1978 р.
Украша проголосила одним з прюритетних напрямГв зовшшньо1 политики штегращю в европейський полГтичний, економГчний, правовий проспр, розвиток рГвноправних Г взаемовигщних вщносин з державами миру Г м1жнародними оргашзацшми на користь Украши, що визначено в ст.6 Закону Украши «Про основи нацюнально1 безпеки Укра1ни». Певш зовшшньополгтичш орГентири потребують приеднання до численних м1жнародних угод Г розвитку тих напрямГв законодавчо1 роботи, як направлен на адаптацда правово1 системи нашо1 держави до стандарта, прийнятих в Свропейському Союзг
У епоху глобалГзацп, активГзацп трансграничних процеав Г взаемозалежносп держав зовшшш вщносини Укра1ни повинш бути направлен^ в першу чергу, на забезпечення власних економГчних штересГв.
АналГзуючи м1жнародш договори, яким Верховною Радою надана згода на !х обов'язковють для Украши, слгд вщмгтити, що за п'ять скликань Верховною Радою
208
Украши, прийнято бiльше 900 закошв щодо ратифшаци або денонсаци м1жнародних договорiв i угод. Загальну юлькють складають мiжнароднi конвенцп i угоди багатсбчного характеру, двостороннi мiжнароднi договори i угоди, а також закони про внесення змiн щодо ратифшацп або приеднання i про денонсацда. З них бiльше половини договорiв стосуеться сфери соцiально-економiчних i торгових вщносин, полiтико-правових вщносин i з прав людини. Бiльшiсть ix складають двосторонш мiжнароднi договори. Велика частина яких, стосуеться питань уникнення подвшного оподаткування, взаемного заохочення i захисту iнвестицiй, торговельно-економiчноl сфери, спiвпрацi в митнш справi, боротьби з оргашзованою злочиннiстю i т.п.
Не дивлячись на напружену законодавчу роботу парламенту, приеднання до конвенцш Ради Свропи йде поволi, i на сьогодш складае десь п'яту частину ii правово! бази [6]. Верховною Радою Украши затверджений Перспективний план законодавчих робiт, яким передбачене ухвалення закошв Украши вiдповiдно до норм Конституцп Украши, м1жнародних зобов'язань Украши в рамках ii членства в Радi Свропи i Плану дiй Украша - СС й т.п. Проте, згщно йому, плануеться приеднатися i ратифiкувати тiльки до 32 м1жнародних угод.
Отже, аналiз чинного законодавства, який регулюе надання згоди на обов'язковють м1жнародних договорiв i практика його застосування, шдтверджують необxiднiсть його вдосконалення. В першу чергу, це стосуеться внесення змш в ст. 9 Конституцп Украши щодо визначення статусу м1жнародних договорiв Укра1ни в правовш системi Укра1ни, якi не потребують ратифшацп згщно закону, а пщлягають затвердженню Указом Президента Украши або Ухвалою Кабiнету Мiнiстрiв. Також, необхщно, внести змiни в ст.151 Конституцп Укра1ни i ст.87 Закону Украши «Про Конституцшний Суд Украши» щодо надання права звернення Верховное' Ради в Конституцiйний Суд з метою усунення колiзiй м1ж м1жнародними договорами, внесеними на розгляд у Верховну Раду суб'ектами права законодавчо1 iнiцiативи, i Конституцiею.
Усунення вищеперелiчениx прогалiн i суперечностей в нацюнальному законодавствi Укра1ни дозволить вирiшити питання гармошзацп законодавства Укра1ни з вщповщними нормами м1жнародного права i нацюнальними системами права кра1н СС.
Список використаних джерел та лггература:
1. Мережко О.О. Право м1жнародних договор1в: сучасн1 проблеми теорй та практики. — К.: "Таксон", 2002. — 344 с.
2. Четвериков С.Б. Кто и как делает политику США. - М.: Междунар. отнош., 1974. - С.88-89.
3. Окуньков Л.А. Конституции государств Европейского Союза. - М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997.- 816 с.
4. Баймуратов М.А. Международное публичное право: Учебник. - Х.: ООО «Одиссей», 2007. -704 с.
5. Новые конституции стран СНГ и Балтии / Отв. ред. Н.А. Михалева. - М.: Манускрипт, 1997. - 672 с.
6. Денисов В.Н. Статус м1жнародних договор1в в Конституцп Украши // Ысник Академп право-вих наук Украши. - 1997. - №1. - С.29-36.
7. Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. - М., 1997. - С.221.
8. Суверенитет Украши i м1жнародне право / За ред. В.Н. Денисова та В.1. Свштова. - К., 1995. -С.28, 50.
9. Взаемод1я м1жнародного права з внутр1шн1м правом Украши / За ред. Денисова В.Н. - К.: Юслтан, 2006. - 672 с.
209
10. Шаповал В.М. Конститущя i спiввiдношення нацiонального та мiжнародного права (порiвняльний аналiз) // Юридическая газета. - 2006. - 31 трав.
11. Конститущя i конституцiоналiзм в Украш: вибiрковi проблеми. - К.: Ку^янова, 2007. - 320 с.
12. Мельник А.Я. Правонаступництво Украши щодо мiжнародних договорiв СРСР. Монографiя. - К.: Юридична думка, 2005. -424 с.
Белова О.И. Международный договор як правовая основа внешнеэкономических отношений Украины.
В статье исследуются проблемы определения нормативного статуса международных договоров в законодательстве Украины, определения их юридической силы, соотношения с другими международно-правовыми актами. Рассматривается целесообразность приведения национального законодательства и практики его применения в соответствие с законодательством ЕС.
Ключевые слова: международный договор, ратификация, денонсация, международное соглашение.
Belova O.I. The international treaty as the legal base of the foreign economic ties of Ukraine.
In the article the problems of determination of normative state of international treaties in the Ukrainian legislation, determination of their legal force and the co-operation with other international treaties are explored. The necessity of bringing a national legislation and practice of its application according to the legislation of the EU.
Key words: international treaty, ratification, denunciation, international agreement.
Над1йшла до редакцл 14.05.2009 р.
210
