CC BY
65Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Юридические науки». Том 21 (60), № 1. 2008 г. С. 323-328.
УДК 341.241
Худоба В.М.
М1ЖНАРОДН1 ДОГОВОРИ УКРА1НИ ЯК ДЖЕРЕЛА ЦИВ1ЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
Стаття присвячена актуальнш тематищ - дослщженню правово! природи ]шжнародних договорiв Укра1ни як джерел цившьного процесуального права та !х мiсцю в системi джерел цившьного процесуального права та нормативно-правових акпв Укра!ни в цiлому. Зроблен висновок про те що, джерелами цившьного процесуального права мiжнароднi договори стають лише вiдносно питань, з яких ними встановлеш iншi правила, шж передбаченi цивiльним процесуальним законодавст-вом.
Ключовi слова: джерело, правова система, норма, мiжнародний договiр.
Мiжнародна iнтеграцiя, мiжнародне спiвробiтництво здiйснюють певний вплив на розвиток i вдосконалення правового регулювання цивiльного судочинства. Ус нормативно-правовi акти, у тому чи^ i Цивiльний процесуальний кодекс Укра!ни (далi - ЦПК Укра!ни), повинш вiдповiдати нормам мiжнародного права. Насампе-ред, сюди можна вiднести мiжнародно-правовi акти, що закрiплюють основоположнi принциповi положення, що одержали свое наступне вщображення в рiзних «мiжнародних конвенцшних угодах, що покладенi в основу створення мiжнародних союзiв держав з питань судового захисту прав i законних штереив людини i громадянина» [1, с.69]. Загальна Декларацiя прав людини вiд 10 грудня 1948 р. i Свропейська Конвенцiя про захист прав людини й основних свобод вщ 4 листопаду 1950 р. проголосили, що: а) вс люди рiвнi перед законом i мають право без будь-яко! рiзницi на рiвний захист закону (ст.7 Декларацп); б) кожна людина мае право на ефективне вщновлення в правах компетентними нацюнальними судами у випадку порушення И основних прав, наданих 1й конституцiею або законом (ст.8 Декларацп); в) кожна людина мае право на основi повно! рiвностi, на те, щоб и справа була розглянута прилюдно i з дотриманням усiх вимог справедливости неза-лежним i безстороннiм судом (ст.10 Декларацп); г) кожний мае право на визначення цившьних прав i обов'язкiв на справедливий публiчний розгляд справи в розумний термш незалежним i безстороннiм судом, створеним на основi закону (ст.6 Конвенцп).
Крiм того, слiд вiдмiтити, що зпдно iз ч.1 ст.2 ЦПК Укра!ни, цивiльне судо-чинство здшснюеться вiдповiдно до Конституцп Укра!ни, цього Кодексу та Закону Укра!ни «Про мiжнародне приватне право» вiд 23 червня 2005 р. У зазначенш статп перелiчуються нормативнi правовi акти, що е основними джерелами цившьного процесуального права. Вона мютить також положення про те, що у раз^ коли мiжнародним договором, згода на обов'язковють якого надана Верховною Радою Укра!ни, передбачено iншi правила, шж встановленi чинним Кодексом, застосову-ються правила мiжнародного договору.
У зв'язку з цим, актуальним стае питання про мiжнароднi договори як джерела цившьного процесуального права з урахуванням 1хнього мiсця в системi норматив-но-правових актiв Укра!ни.
Нинi Укра!на е учасницею мiжнародних договорiв i угод з питань цившьного процесу. Так, одним з перших багатобiчних мiжнародних договорiв, подiбного роду, укладених Укра!ною, е Угода Урядiв держав-учасникiв Спiвдружностi Незалежних Держав «Про порядок виршення спорiв, пов'язаних iз здiйсненням господарсько! дiяльностi» вщ 20 березня 1992 р., ратифшована Укра!ною 19 грудня 1992 р. Угода (ст.1) регулюе питання виршення справ, що випливають з договiрних i iнших цивiльно-правових вiдносин мiж господарюючими суб'ектами, iз !х вщносин з дер-жавними й шшими органами, а також з виконання ршень за ними. До них можна також вщнести Конвенцiю про правову допомогу i правовi вщносини в цивiльних, сiмейних i кримшальних справах, укладену мiж державами-учасницями СНД 7 жовтня 2002 р. (м. Кишишв), двосторонш договори про правову допомогу з КНР (1992 р.), Литвою (1993 р.), Молдовою (1993 р.), Грузiею (1995 р.), Латвiею (1995 р.), Естошею (1995 р.), Чехiею (2001 р.), Вiрменiею (2001 р.), Грещею (2002 р.), Болгарiею (2003 р.), Кубою (2003 р.) та шшими кра!нами.
До мiжнародних договорiв також слiд вiднести двосторонш мiжнароднi договори колишнього СРСР з питань мiжнародного цивiльного процесу. Укра!на, згiдно зi ст.7 Закону Укра!ни «Про правонаступництво Укра1ни» вщ 12 вересня 1991 р., виступае правонаступницею прав i обов'язкiв за цими угодами у раз^ якщо вони не суперечать Конституци. Зокрема, договiр СРСР iз Фiнляндiею про правову допомогу в цившьних, шмейних i кримiнальних справах (1978 р.), про правову допомогу в цившьних справах iз Республiкою Кшр (1984 р.) та iн.
На конституцшному рiвнi визначенi межi ди мiжнародних договорiв. Конституцiя Укра!ни (ч.1 ст.9) проголосила, що чиннi мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою Укра!ни, е частиною нацiонального законодавства Укра!ни. З аналiзу дано! статтi видно, що Конститущя включила мiжнароднi договори Укра!ни у правову систему держави. Виходячи з даного положення, Верховний суд Укра!ни в сво!й постановi «Про застосування Конституци Укра!ни при здшсненш правосуддя» вiд 1 листопада 1996 р. (п.4) роз'яснив, що суд не може застосовувати закон, який регулюе даш правовiдносини iнакше, шж мiжнародний договiр [2, с.328]. Все це грунтуеться на ст.27 Вщенсько! конвенци про право мiжнародних договорiв вiд 23 травня 1969 р., учасницею яко! е Укра!на: «...учасник не може посилатися на положення свого внутршнього права як на виправдання для невиконання ним договору».
Таким чином, норми Конституци i ЦПК Укра!ни про мiжнароднi договори i !хне прiоритетне значення в цившьному судочинствi дозволяють зробити висновок про те, що норми мiжнародного права iмплiментуються у сферу внутршньодержавних вiдносин. Разом з тим вщзначимо, що нинi, у науцi цившьного процесуального права практично вщсутш спещальш монографiчнi дослiдження, що стосуються проблем сшввщношення i взаемоди норм мiжнародного права i цивiльного процесуального права, мюця джерел мiжнародного права, зокрема мiжнародних договорiв, у системi джерел цившьного процесуального права.
327
При цьому ключовим, на нашу думку, е проблема сшввщношення норм мiжнародного права з нормами внутршньодержавного цивiльного процесуального права.
У юридичнш лiтературi висловлюються рiзнi думки з питань природи, характеру i сшввщношення норм мiжнародного права з нормами внутршньодержавного права. Одш автори вважають, що джерела норм мiжнародного права варто вiднести до рiзновидiв джерел норм внутрiшньодержавного права [3, с.14], [4, с.134]. Протилежно1 позицiï дотримуються iншi автори, на думку яких норми мiжнародного права займають автономне положення в правовш системi держав з погляду ïхнього походження, способу утворення. Г.В. 1гнатенко, стверджуе, що джерело права виступае елементом вiдповiдноï правовоï системи. Разом з тим у внутршньодержавного i мiжнародного права такi елементи е рiзними [5, с. 17-18]. Наведена точка зору надалi одержала досить широку пiдтримку. На основi ще1" позицiï, С.Ю. Марочкiн вважав, що «джерела мiжнародного права займають вщособлене положення в нормативнiй частинi правово1' системи..., по сусiдству, поруч iз джерелами внутрiшньодержавного права..., але вони не стають джерелами права» [6, с.43]. М.В. Буроменський вказуе на те, що в сучасному свт внутрiшнe i мiжнародне право - це взаемозалежш системи права серед яких мае мюце i проник-нення i взаемовплив принципiв i норм цих систем одна на одну. Разом з тим, пщкреслюе автор, <^жнародне право е окремою правовою системою» [7, с.9, 11].
Вщзначаючи самостiйний характер норм мiжнародного права, В.А. Канашевсь-кий, обгрунтовуе свою позицiю тим, що мiжнародний договiр е виразом спiльноï волi декiлькох держав. Тому вiн не може розглядатися як джерело внутршньодержавного права. Джерело права, за думкою автора, мае тверду прив'язку до власно1' правово1' системи, оскшьки в нш вiдбиваeться державна воля, спрямована на визнання за певним правилом поведшки властивосп правово1' норми. Разом з тим, як складова частина правово1' системи держави, норма мiжнародного договору, не вилучаеться з мiжнародноï правово1' системи, оскiльки в цьому випадку вона позбавиться якосп мiжнародноï норми i, вiдповiдно, сво1'х регулятивних вла-стивостей. Таким чином, автор вважае, що у правовш œ^^i держави, укладеш нею мiжнароднi договори повинш розглядатися не як джерела внутршньодержавного права, а тiльки лише як регулятори внутршньодержавних вiдносин [8, с.14].
Созвучну цьому думку висловив, П.Н. Бiрюков, який вважае, що мiжнародне право i право внутршньодержавне являють собою рiзнi системи права. Мiжнародне i нацiональне право в^^зняються один вiд одного за колом суб'екпв, джерелам, способам утворення правових норм, способу забезпечення 1'хнього виконання й шших характеристик. Мiжнароднi договори самi по собi не е джерелами кримшально-процесуального права, оскiльки форми права одше1" правово1' системи не можуть виступати одночасно формами шшо1" правово1' системи [9, с.7, 17].
У рамках науки цившьного процесуального права з даного питання думки вче-них також протилежш. На думку одних авторiв, мiжнароднi договори не повинш входити до кола джерел цившьного процесуального права [10, с.20-21], [11, с. 15-17], iншi ж вважають, що мiжнароднi договори е джерелами внутршньодержавного цившьного процесуального права [12, с.28], [13, с.18].
328
На нашу думку, хоча у сучасних умовах мiжнародне та нацюнальне право гли-боко iнтегрованi правовi системи, якi забезпечують мiжнародний i нацiональний правопорядок, все ж таки i конституцiйно вони мають рiзнi пiдстави та форми ви-раження i тому вiднесення до джерел нацюнального права мiжнародних норматив-них акпв е спiрним.
На наш погляд, положення ч.1 ст.9 Конституци Украши про те, що чинш мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нацiонального законодавства Украши, не означае втрати нормою мiжнародного права свое! самостiйностi i вiдособленостi. Дане Верховним Судом Украши у постановi «Про застосування Конституци Украши при здiйсненнi правосуддя» роз'яснення (п.4) вказуе лише на прюритет мiжнародного права над нацюнальним, тобто внутрiшньодержавним правом. Проте це зовшм не означае, що норми мiжнародного права механiчно стають внутршньодержавними, а мiжнароднi договори - джерелами внутршньодержавного цивiльного процесуального права.
Норми цившьного процесуального права встановлюються державою i е частиною внутршньодержавно! системи права. Зовшшньою формою !хнього вираження е закон. Норми мiжнародного цивiльного процесу е елементом системи мiжнародного права i встановлюються спшьно волею декiлькох держав. Ця обставина не дозволяе визнати мiжнародний договiр джерелом внутрiшньодержавного права.
Згода Верховно! Ради на обов'язковють мiжнародних договорiв може мати рiзнi форми: «ухвалення», «утвердження», «приеднання». Переважно це вщбуваеться шляхом ратифшаци мiжнародного договору, яка виражаеться у формi закону i означае згоду Украши на обов'язковють для не! мiжнародного договору. В Закош Украши «Про мiжнароднi договори» вщ 29 червня 2004 р. мютиться перелiк мiжнародних договорiв, що пщлягають обов'язковiй ратифшаци (ч.2 ст.9). У зв'язку з цим, ратифшащю мiжнародного договору iнодi розглядають як своерщний акт «трансформаций (перетворення норм мiжнародного права в норми внутршньодержавного права). Проте, немае нiяких пщстав вважати акт ратифшаци документом, що мае «трансформацшне значення», оскiльки пщ «трансформацiею» (перетворенням) передбачаеться визначене перетворення норм мiжнародного права шляхом !хнього розвитку, конкретизаци у внутрiшньодержавних нормативно-правових актах шляхом включення до складу останшх [14, с.422]. У данш ситуаци суд застосовуе при виршенш цившьно! справи не норму мiжнародного договору, а норму вщповщного нормативно-правового акта. У лiтературi, трансформащя трактуеться як одна з форм взаемоди норм мiжнародного i внутршньодержавного права [15, с.19], що робить вплив на його розвиток. Проте в акп ратифшаци мiжнародного договору, на нашу думку, шякого перетворення немае. Даний акт не вносить змш у внутршньодержавне право, а лише надшяе мiжнародний договiр юридичною силою, визнавши його обов'язковють на територи Украши.
Отже, ратифiкований мiжнародний договiр з питань цивiльного процесу набувае обов'язково! юридично! сили для суду, якщо в ньому передбачеш iншi правила, нiж в цившьному процесуальному закош. Проте джерелом внутршньодержавного цившьного процесуального права в цшому вш не стае. Мiжнароднi договори, що мiстять норми цившьного процесу, е актами виразу злагоджено! волi двох або бiльше держав, тобто джерелами мiжнародного права.
329
Вони «впроваджуються» в сферу внутршньодержавних вщносин договiрних держав на взаемних умовах з питань, за якими досягнуто угоди. Саме тому, на наш по-гляд, у ст.2 ЦПК Украши законодавець серед нормативних акпв, що входять в систему нацюнального законодавства, вщповщно до яких здiйснюeться цивiльне судочинство, не вказав мiжнароднi договори.
Слщ додати, що мiж внутрiшньодержавним правом i мiжнародним правом немае юридично1' супiдрядностi. Це двi рiзнi системи права, що ддать у вщповщних галузях. Тому мiжнароднi договори не зовшм обгрунтовано вибудовувати в одну ieрархiчну систему з актами внутршньодержавного права. Вони займають свое вщособлене вщ цieï системи права мюце i ддать спшьно.
З аналiзу ч.1 ст.9 Конституцiï Украши, пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду Украши вщ 1 листопаду 1996 р., ст.2 ЦПК Украши видно, що суд при розглядi цившьно1' справи застосовуе норми внутршнього цивiльного процесуального права Украши, однак з тих питань, з яких юнуе мiжнародний договiр, згода на обов'язковють якого надана Верховною Радою Украши, що встановлюе iншi правила, шж у закош, застосовуе правила мiжнародного договору.
Зокрема, вщповщно до пункту 1 ст.8 Договору мiж Украшою i Республшою Грузiя вiд 9 сiчня 1995 р., при виконанш клопотання про надання правово1' допомоги установа юстицп, до яко1' звернене клопотання, застосовуе законодавство свое1' держави. Однак на прохання установи, вщ яко1' виходить доручення, вона може засто-совувати процесуальнi норми Договiрноï Сторони, вщ яко1' виходить доручення, оскшьки вони не суперечать законодавству його держави [16, с.266].
Мiжнароднi договори, як «приоритетно» регулятори внутрiшньодержавних вщносин, стають джерелами цившьного процесуального права тшью лише вщносно питань, з яких мiжнародним договором Украши встановлеш iншi правила, нiж передбаченi цившьним процесуальним законодавством. Цi правила обов'язковi для суду за умови ратифшацп мiжнародного договору Верховною Радою Украши i тим самим виражено згоду Украши на обов'язковють для не1' мiжнародного договору, який стае актом безпосереднього застосування.
У результатi, мiжнароднi договори, виступаючи джерелами цивiльного процесуального права, не входять в систему нормативних правових акпв i не е формою виразу внутршньодержавних норм права, займають вщособлене положення. Разом з тим вони тюно взаемоддать з нормами внутршньодержавного права.
Перелш використаних джерел та лггература:
1. Штефан О.О. М!жнародт угоди у цившьному судочинств1 Украïни //Бюлетень М1н1стерства юстицiï Украïни. - 2003. - №11 - С.68-76.
2. Зб1рник Постанов Пленуму Верховного Суду Украши (1972-2007). - Харюв: Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2007. - 720 с.
3. Волженкина В.М. Оказание правовой помощи по уголовным делам в сфере международного сотрудничества: Учебное пособие - СПб., 1999. - 112 с.
4. Блищенко И.П. Некоторые проблемы Советской науки международного права //Советское государство и право. - 1991. -№ 3. - С.134-135.
5. Взаимодействие внутригосударственного и международного права. Учебное пособие /Игнатенко Г.В. - Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1981. - 59 с.
6. Марочкин С.Ю. Действие норм международного права в правовой системе Российской Федерации. - Тюмень: Изд-во Тюмен. ун-та, 1998. - 199 с.
330
7. Мiжнародне право: Навчальний поабник /За ред. М.В. Буроменського - К.: Юршком 1нтер, 2005. - 336 с.
8. Канашевский В.А. Международные договоры РФ и акты гражданского законодательства: соотношение и взаимодействие разносистемных источников. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Казань, 2000. - 24 с.
9. Бирюков П.Н. Нормы международного уголовно-процессуального права в правовой системе Российской Федерации. - Воронеж: Воронеж. ун-т, 2000. - 228 с.
10. Викут М.А., Зайцев И.М. Гражданский процесс России: Учебник. - М.: Юристъ, 1999. - 384 с.
11. Гражданский процесс. Учебник /Под ред. В.А. Мусина, Н.А. Чечиной, Д.М. Чечота.—М.: «ПРОСПЕКТ», 1998.-467 с.
12. Штефан М.Й. Цившьне процесуальне право Украши - К., Видавничий Дiм «1н Юре» 2005. -624 с.
13. Цившьний процес Украши: Чорнооченко С.1. Навчальний поабник. - Кшв: Центр навчально! лггератури, 2004. - 308 с.
14. Черданцев А.Ф. Теория государства и права: Учебник для вузов. - М.: Юрайт, 2000. - 429 с.
15. Взаимодействие внутригосударственного и международного права. Учебное пособие /Игнатенко Г.В. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1981. - 59 с.
16. Офшшний вюник Украши. - 2006. - № 47. - Ст. 3172.
Худоба В.Н. Международные договоры Украины как источники гражданского процессуального права.
Статья посвящена актуальной тематике - исследованию правовой природы международных договоров Украины, как источников гражданского процессуального права и их месту в системе источников гражданского процессуального права и нормативно-правовых актов Украины в целом. Сделан вывод о том, что источниками гражданского процессуального права международные договоры становятся лишь в отношении вопросов, по которым ими установлены иные правила, чем предусмотренные гражданским процессуальным законодательством.
Ключевые слова: источник, правовая система, норма, международный договор.
Khudoba V.N. Ukraine's international treaties as the source of civil legal procedure
The article is dedicated to the urgent problem - the research of the legal nature of Ukraine's international treaties as the sources of civil legal procedure, their place in the system of civil-procedure sources and Ukrainian legal regulations as a whole. The conclusion is made that international treaties become the sources of civil procedure only concerning the debatable questions in case when the solutions in the proposed regulation differ from the provisions of the existing civil-procedure statute.
Key words: source, legal system, regulation, international treaty.
Над1йшла до редакци 19.05.2008 р.
331
