CC BY
42
УДК 342 (340.147)
1.1. Забокрицький
Навчально-науковий шститут права та психологи Национального ушверситету "Львiвська полггехшка",
канд. юрид. наук,
асистент кафедри конституцшного та мiжнародного права,
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ М1ЖНАРОДНИХ ДОГОВОР1В УКРА1НИ У СИСТЕМ1ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦ1ЙНОГО ПРАВА УКРА1НИ
© Забокрицький I. I., 2015
Розглядаються основн проблеми правового статусу м1жнародних договор1в у системi джерел конституцшного права Укра'ши. Досл1джуються форми взаемодн конституцiйного права Укра'ши та м1жнародних договор1в. Аналiзуються проблеми чинностi мгжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких була надана в шший сиоаб, н1ж ратифжацш Верховною Радою Укра'ши.
Ключовi слова: мiжнароднi договори, система джерел конституцшного права, правовий статус.
И. И. Забокрицкий
ПРОБЛЕМЫ ПРАВОВОГО СТАТУСА МЕЖДУНАРОДНЫХ ДОГОВОРОВ УКРАИНЫ В СИСТЕМЕ ИСТОЧНИКОВ КОНСТИТУЦИОННОГО ПРАВА УКРАИНЫ
Рассматриваются основные проблемы правового статуса международных договоров в системе источников конституционного права Украины. Исследуются формы взаимодействия конституционного права Украины и международных договоров. Анализируются проблемы юридической силы международных договоров, согласие на обязательность которых было предоставлено другим способом, чем ратификация Верховной Радой Украины.
Ключевые слова: международные договоры, система источников конституционного права, правовой статус.
1.1. Zabokrytskyy
PROBLEMS OF THE INTERNATIONAL TREATIES OF UKRAINE LEGAL STATUS IN THE SYSTEM OF THE CONSTITUTIONAL LAW OF UKRAINE SOURCES
The main problems of the legal status of international treaties in the system of sources of constitutional law in Ukraine are determines. Forms of interaction between constitutional law and international treaties of Ukraine are anlyzed. The problems of the legal force of international treaties that are not ratified by the parliament of Ukraine are determined.
Key words: international treaties, system of constitutional law sources, legal status.
Постановка проблеми. Мiжнароднi договори Укра'ни посвдають надзвичайно важливе значення у правовш ^^wi будь-яко'' сучасно'' держави та займають прюритетне мюце в ieрархii законодавства. Серед сучасних тенденцш можна видшити також надзвичайно тюний взаемозв'язок конституцшного та мiжнародного права, оскшьки саме норми Конституцй визначають правовий
статус мiжнародних договорiв у нацiональному npaBi, i'x юридичну силу та способи iMnneMeffra^i. Також значна частина мiжнародних договорiв стосуеться предмета правового регулювання конституцiйного права, зокрема у сферi прав людини. Тому дослiдження та правовий аналiз проблем правового статусу мiжнародних договорiв Украiни у OTCTwi джерел конституцiйного права Украiни е надзвичайно актуальним.
Аналiз останшх дослщжень та публiкацiй. Варто зазначити, що цi питання не е новими для укра'нсько'' науки, - зокрема, у 2006 р. була захищена кандидатська дисертацм О. А. Назаренко "Мiжнароднi договори Украiни в системi джерел конституцiйного права Укра'ни" [1], де були комплексно розглянуп питання, пов'язаш саме з договорами. Тому, з огляду на наявшсть робгт, що розглядають цю проблематику, не будемо надто детально розглядати щ питання, а зупинимось лише на ключових проблемах, що виникають у цш сферi.
Формулювання цiлi статть Отже, метою цiеi науковоi роботи е дослвдження основних проблем правового статусу мiжнародних договорiв Укра'ни у конституцшному законодавствi Укра'ни, !'х мюця у системi джерел конституцiйного права.
Виклад основного матерiалу. Основним правовим актом, що регулюе сферу права мiжнародних договорiв, е Вiденська Конвенщя про право мiжнародних договорiв ввд 1969 р. [2], учасником яко'' е i Укра'на. Конвенцм мютить основнi положення щодо порядку укладення договорiв i набрання ними чинносп, додержання, застосування i тлумачення договорiв, припинення i зупинення дii договорiв. Так, згiдно зi ст. 2 Конвенцй, "договiр" означае мiжнародну угоду, укладену мiж державами у письмовш формi i регульовану мiжнародним правом, незалежно ввд того, чи викладена така угода в одному документу двох чи кшькох, пов'язаних мiж собою документах, а також незалежно ввд ii конкретноi назви. Отже, основними ознаками такого договору е насамперед його форма - письмова, а також суб'екти - держави. Ст. 3 Конвенцй також визначае сферу застосування цiеi Конвенцй, ввдповвдно до яко'' той факт, що ця Конвенцм не застосовуеться до мiжнародних угод, укладених мiж державами та шшими суб'ектами мiжнародного права або мiж iншими суб'ектами мiжнародного права, i до мiжнародних угод не у письмовш форм^ не зачшае: а) юридично'' сили таких угод; б) застосування до них будь-яких норм, викладених у цш Конвенцй, пвд дiю яких вони пвдпадали б на пiдставi мiжнародного права, незалежно вiд цiеi Конвенцй; в) застосування цiеi Конвенцii до ввдносин держав мiж собою у рамках мiжнародних угод, учасниками яких е також iншi суб'екти мiжнародного права. Варто розумiти, що метою Конвенцй було лише кодифшувати вже юнуюче право мiжнародних договорiв, адже договори укладались i до прийняття ще'' Конвенцй. Так, в Преамбул Конвенцii вказано, що "... вважаючи, що кодифшащя i прогресивний розвиток права договорiв, здiйсненi в цш Конвенцii, сприятимуть досягненню вказаних у Статут цшей Органiзацii Об'еднаних Нацш, а саме: пiдтриманню мiжнародного миру i безпеки, розвитковi дружнiх ввдносин мiж народами i здiйсненню !'х спiвробiтництва один з одним...". Отже, Конвенщя стала черговим етапом розвитку вже юнуючого мiжнародного права, i покликана передусiм сприяти унiфiкованому розумшню щодо правил укладення, дii та припинення мiжнародних договорiв. Однак вона е лише наслвдком тих правил, принцитв та звича'в, що вже склались до ii укладення, - якби Конвенцй не юнувало, то засадничий принцип pacta sunt servanda аж нмк не припинив би дмти. Важливо, що згвдно зi ст. 3, той факт, що Конвенцм не застосовуеться до мiжнародних угод, укладених мiж iншими суб'ектами мiжнародного права, нiж державами, не зачшае 'х юридично'' сили. Держави хоч i е основними суб'ектами мiжнародного права, проте не единими, i тому 21 березня 1986 р. була прийнята Ввденська Конвенц1я про право договорiв мiж державами i мiжнародними органiзацiями або мiж мiжнародними органiзацiями [3]. Згiдно з Преамбулою ще'' Конвенцii, ввдзначаючи, що принципи втъног згоди i do6pocoeicnocmi i норма pacta sunt servanda здобули загалъне визнання ... вважаючи, що кодифшацм i прогресивний розвиток норм, що стосуються договорiв мiж державами i мiжнародними органiзацiями або мiж мiжнародними органiзацiями, е засобом змщнення правово'' основи мiжнародних ввдносин i
служшня цшям Статуту Об'еднаних Нацш...", уклали цю Конвенцiю. Проте вона дош не набрала чинностi. Згiдно зi ст. 85 Конвенцii, вона набирае чинностi на тридцятий день з дати здачi на зберiгання тридцять п'ятоi ратифiкацiйноi грамоти або документа про приеднання держав або Намiбй, представленоi Радою Органiзацii Об'еднаних Нацш по Намiбii. Станом на 6 лютого 2014 р. Конвенщю ратифшували лише 30 держав, i вона все ще не набрала чинност [4].
Отже, перша сфера правових ввдносин, що стосуеться укладення договорiв i набрання ними чинностi, додержання, застосування i тлумачення договорiв, припинення i зупинення дii договорiв е предметом права мiжнародних договорiв як частини мiжнародного права i врегульовуеться переважно саме нормами Ввденсько!' Конвенцй про право мiжнародних договорiв 1969 р. Ключовим у цьому випадку е те, що ця група ввдносин стосуеться лише суб'екпв мiжнародного права. Друга ж сфера правових ввдносин набагато складшша та проблемшша, стосуеться безпосередньо дii мiжнародного права для нащонального, форм та способiв його застосування та вирiшення конфлжлв мiж нормами нацiонального та мiжнародного права. I саме цi проблеми е предметом правового регулювання конституцшного права.
Основнi засади дii мiжнародного права в Украiнi мiстяться у нормах Конституцй. Насамперед, це ст. 9, згвдно з якою "чинш мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нацiонального законодавства Украши, а укладення мiжнародних договорiв, яю суперечать Конституцй Украши, можливе лише тсля внесення вiдповiдних змiн до Конституцй Украши". Також важливою е норма ст. 18, ввдповвдно до яко!' "зовнiшньополiтична дiяльнiсть Украши спрямована на забезпечення й нацiональних iнтересiв i безпеки шляхом пiдтримання мирного i взаемовигiдного спiвробiтництва з членами мiжнародного спiвтовариства за загальновизнаними принципами i нормами мiжнародного права". Безумовно, iснування такоi декларативноi норми-принципу в роздш, що визначае загальнi засади конституцшного ладу Украши, е важливим, оскшьки визначае напрям дiяльностi украюсь^ держави, а також повагу до загальновизнаних принцитв i норм мiжнародного права. Проте основою для дй мiжнародних договорiв виступае ст. 9 Конституцй.
Основним же правовим актом Украши, що покликаний врегулювати щ суспшьш вiдносини, е Закон Украши "Про мiжнароднi договори Украши" ввд 29 червня 2004 р. [5], який встановлюе порядок укладення, виконання та припинення дй мiжнародних договорiв Украши з метою належного забезпечення нащональних шгерешв, здiйснення цшей, завдань i принципiв зовнiшньоi полiтики Украши, закршлених у Конституцй Украши та законодавстш Украши. Сферою застосування закону, ввдповвдно до ст. 1, виступають уш мгжнародт договори, регульованг нормами мгжнародного права гукладет вгдповгдно до Конституцп Украгни та вимог цього закону.
Загалом же головним питанням у контексл розгляду мiжнародно-правових джерел конституцшного права е власне д1я мiжнародних договорiв Украши, !'х застосування. Повертаючись до ст. 9 Конституцй, з й тексту випливае, що "... чинш мiжнароднi договори Украши, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нащонального законодавства Украши". Отже, чинш мiжнароднi договори Украши прирiвнюються до законодавства. Для з'ясування цього термша варто насамперед звернутись до Ршення Конституцшного Суду Украши ввд 9 липня 1998 р. (справа про тлумачення термша "законодавство") [6]. Конституцшний Суд виршив, що термш "законодавство" потрiбно розумгги як "закони Укра1ни, чиннi мiжнароднi договори Украши, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, а також постанови Верховноi Ради Украши, укази Президента Украши, декрети i постанови Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни, прийнятi у межах !'х повноважень та ввдповвдно до Конституцй i законiв Украши". Текстуальний порядок нормативних акпв у цьому ршенш свiдчить про те, що КСУ поставив мiжнароднi договори Украши все ж таки на друге мюце, тсля закотв Украши, але вище, нiж iншi акти, якi мають статус пiдзаконних акпв, таких, що повиннi вiдповiдати законам. Проте iз норм Закону Украши "Про мшнародт договори Укра1ни", а саме ст. 19, що визначае дто мiжнародних договорiв Укра1ни на територй Укра1ни, стае зрозум1ло, що Украша все ж таки визнае прюритет мiжнародного права, оск]льки ввдповвдно до статл "чиннi мiжнароднi договори Украши,
згода на обов'язковкть яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нащонального законодавства i застосовуються у порядку, передбаченому для норм национального законодавства". Отже, для внутршнього застосування жодних особливостей для мiжнародних договорiв не передбачено. Однак, згвдно з ч. 2 ще' само!' статтi, "... якщо мiжнародним договором, який набрав чинностi в установленому порядку, встановлено iншi правила, шж тi, що передбаченi у ввдповвдному актi законодавства Украши, то застосовуються правила мiжнародного договору". Отже, мiжнароднi договори Украши по суп iерархiчно розташовуються вище вiд шших актiв законодавства Украши (хоча у своему ршенш КСУ i згадав 'х лише на другому мкщ), однак мають пiд собою конституцшний статус, оскшьки, вiдповiдно до ч. 2 ст. 8 Конституци Украши, вона мае найвищу юридичну силу.
У зв'язку з цим виникае питання, в який спошб надаеться згода Украши на обов'язковють для не!' мiжнародного договору. Так, згвдно зi ст. 8 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши", така згода може надаватися за допомогою пвдписання, ратифiкацii, затвердження, прийняття договору, приеднання до договору, а також шшим за допомогою, про який домовилися сторони. Однак Конституцм вказуе, що частиною нащонального законодавства е лише и мiжнароднi договори, згода на обов'язковкть яких надана Верховною Радою Украши. Надання тако' згоди вiдбуваеться шляхом ратифiкацii' договору, процедура яко' передбачена ст. 9 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши". Вiдповiдно до цiеi статтi, "... ратифшацк мiжнародних договорiв Украши здшснюеться шляхом прийняття закону про ратификацию, невгд 'емною частиною якого е текст мгжнародного договору". На пiдставi пiдписаного та офiцiйно оприлюдненого Президентом Украши закону Голова Верхово' Ради Украши пiдписуе ратифiкацiйну грамоту, яка засввдчуеться пiдписом мiнiстра закордонних справ Украши, якщо договором передбачений обмш такими грамотами. При цьому в ч. 2 передбачений перелш мiжнародних договорiв, якi пiдлягають ратифiкацii, а саме: а) полггичш (про дружбу, взаемну допомогу i спiвробiтництво, нейтралiтет), територiальнi i такi, що стосуються державних кордотв, розмежування виключно' (морсько') економiчноi зони i континентального шельфу Украши, мирнi; б) що стосуються прав, свобод та обов'язюв людини i громадянина;
в) загальноекономiчнi (про економiчне та науково-технiчне спiвробiтництво), iз загальних фшансових питань, з питань надання Укра'ною позик i економiчноi допомоги шоземним державам та мiжнародним оргашзацмм, а також про одержання Укра'ною вiд iноземних держав i мiжнародних фiнансових органiзацiй позик, не передбачених Державним бюджетом Украши; г) про участь Украши у мiждержавних союзах та шших мiждержавних об'еднаннях (оргашзацмх), системах колективно' безпеки; г) про вшськову допомогу та направлення пвдроздшв Збройних сил Украши до шших держав чи допуску пвдроздЫв збройних сил шоземних держав на територто Украши, умови тимчасового перебування в Укра'ш iноземних вiйськових формувань; д) що стосуються питань передачi кторичних та культурних цiнностей укра'нського народу, а також об'екпв права державно'' власносп Украши; е) виконання яких зумовлюе змiну законiв Украши або прийняття нових закотв Украши; е) iншi мiжнароднi договори, ратифiкацiя яких передбачена мiжнародним договором або законом Украши. Як бачимо, перелiк таких договорiв е доволi значним, i стосуеться, по сутi, найважливiших сфер суспшьних вiдносин, якi можуть бути врегульоваш мiжнародно-правовими iнструментами. Особливо важливим з точки зору конституцшного права е пункт "б", ввдповвдно до якого обов'язковш ратифiкацii пiдлягають мiжнароднi договори, що стосуються прав, свобод та обов'язюв людини та громадянина, тобто, по суп, його правового статусу. Як ми вже зазначали, правовий статус людини i громадянина е одним iз ключових питань конституцшного права, i враховуючи, що саме на мiжнародному рiвнi були розроблеш основнi документи з прав людини, а також створеш мехашзми 'х захисту (зокрема, дiяльнiсть Свропейського Суду з прав людини), обов'язковють ратифшаци таких договорiв i надання 'м прiоритету над законами Украши е необхвдним. Сам факт здшснення ратифiкацii шляхом прийняття Верховною Радою Украши закону про ратифшащю, по суп, трансформуе мiжнародний договiр у закон (якому однак наданий вищий iерархiчний статус пiд час виршення потенцiйних конфлiктiв при застосуваннi правових норм), а також певною мiрою легiтимiзуе його
прийняття. Верховна Рада Украши, як единий законодавчий орган, виконуе представницьку функщю, в такий спосiб втшюючи вдею представницько'' демократii, i оскшьки в Укра'ш единим джерелом влади е народ, то лише вш, здшснюючи свою владу через органи державно'' влади, виршуе, яким саме нормам надавати статус закону. Отже, ратифшацм е потрiбною легiтимiзуючою процедурою для мiжнародних договорiв i введення ix у нацiональне право. Однак ст. 12 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши" передбачае, що "... затвердженню пiдлягають мiжнароднi договори Украши, як не потребують ратифiкацii, якщо таю договори передбачають вимогу щодо ix затвердження або встановлюють iншi правила, тж тi, що мiстяться в актах Президента Украши або Кабшету Мшгётрш Украши". При цьому таке затвердження здшснюеться Президентом Украiни у формi указу або Кабiнетом Мшютрш Украши у формi постанови. У зв'язку з цим виникае питання про статус та юридичну силу таких договорiв. З норми ст. 9 Конституцй Украши зрозумшо, що частиною нащонального законодавства Украши е т мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши. Але чи е частиною нащонального законодавства уш iншi мiжнароднi договори Украши? 1снуе думка, що "... мiжнароднi договори, згоду на обов'язковкть яких Верховна Рада Украши не надала, ввдповвдно й не застосовуються як частина нацiонального законодавства, тобто на них не поширюються правила ст. 9 Конституцй Украши" [7, с. 72]. При цьому вказуеться, що ".таких мiжнародниx договорiв Украши переважна бшьшють, i серед них в основному договори, укладет центральними органами виконавчоi влади. Вiдомi випадки, коли окремi норми таких договорiв шляхом посилання на них вводилися у внутршнш правопорядок Украши ввдомчими нормативними актами, зокрема актами Митно'' Служби, i такi випадки слвд розцiнювати, як iмплементацiю мiжнародно-правовоi норми, а вiдповiдне посилання мае юридичну силу нормативного акта, яким воно здшснене". Вважаемо, що оскшьки принцип pacta sunt servanda е основоположним для усiеi системи мiжнародного права, а норми ст. 15 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши" передбачають, що чинш мiжнароднi договори Украши тдлягають сумлшному дотриманню Украшою, вiдповiдно до норм мiжнародного права, будь-як чиннi мiжнароднi договори Украши, а не лише ri, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, повинш трактуватись як частина нащонального законодавства. У зв'язку з цим видаеться доволi суперечливим, що ст. 8 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши" передбачае рiзнi способи надання Украшою згоди на обов'язковють для не'' мшнародного договору, серед яких пвдписання, ратифiкацiя, затвердження, прийняття договору, приеднання до договору, однак ст. 9 Конституцй Украши та ст. 19 ЗУ "Про мiжнароднi договори" частиною нащонального законодавства вважають лише т договори, згода на обов'язковкть яких була надана Верховною Радою Украши. Вважаемо, що оскшьки передбачаеться можливють затвердження мiжнародниx договорiв Президентом Украши або Кабшетом Мшгётрш Украши, то вони мають мати юридичну силу, аналопчну до того акта, яким вш був затверджений (тобто Указу Президента або Постанови Кабшету М1тстр1в Украши). Отже, оскшьки таю акти, ввдповвдно до ршення КСУ, належать до законодавства, вважаемо, що таю мiжнароднi договори Украши мають пвдзаконний статус i теж е частиною нащонального законодавства. Однак в такому випадку на них не поширюватимуться норми ст. 19, яка передбачае у разi виникнення конкуренцй двох норм застосування правил, передбачених мiжнародним договором. Тому не зовсiм погоджуемось з думкою О. А. Назаренко, яка стверджуе, що "...тшьки т мiжнароднi договори Украши, яю ввдповвдним чином укладет та ратифгкованг Верховною Радою Украти, стають джерелами нащонального права Украши" i що "питання, чи е частиною нащонального законодавства Украши мiжнароднi договори Украши, яю не потребують ратифшацй, не виршено i в такий спосiб величезна юльюсть мiжнародниx договорiв Укра1ни стають теоретично не виконуваними, оск1льки не мають для внутрвдержавних суб'ектiв о6ов'язково!' юридично!' сили" [1]. Вважаемо, що твердження про ввдсуттсть о6ов'язково!' юридично!' сили таких мiжнародниx договорiв не вiдповiдае дшсносп, оск]льки вони все ж таки надшет юридичною силою тих акпв, якими вони затверджуеться. Проблематичним залишаеться лише ix пiдзаконний статус, але джерелами нацiонального права вони безумовно е, як i частиною нащонального законодавства, попри певну нечггюсть формулювань як в Конституцй, так i ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши", а також в ршент КСУ. Як приклад, можемо зазначати, що якби не
кнувало положення про належшсть до нащонального законодавства мiжнародних договорiв, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, але було передбачено положення щодо необхiдностi 'х ратифiкацii ВР Украши, то сам факт гх затвердження законом Украгни надавав би гм юридичну силу, аналоггчну до гнших закотв Украгни. Згадка про мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана ВР Украши необхвдна передусiм для надання таким договорам вищог юридичног сили, н\ж закони Украгни, що зумовлено необхвдшстю надати реальний прюритет мiжнародним договорам.
Щкавою також видаеться теза щодо можливосп встановлення примату мiжнародних договорiв Украши над актами нацiонального законодавства нормою звичайного закону Украши, оскльки, з одного боку, згода на обов'язковкть Верховною Радою Украши надаеться законом Украши про ратифiкацiю вiдповiдного мiжнародного договору, а статус цього закону у системi укра'нського нацiонального законодавства такий самий, як i статус шших законiв, зокрема й Закону Украши "Про мiжнароднi договори Украши", i в результатi виникае питання про можливють установлення субординац1йних зв'язюв мiж цими законодавчими актами [8, с. 116; 9, с. 550]. У зв'язку з цим було б доцшьшше, якби саме Конституцм Украши мютила норму щодо прюритету мiжнародних договорiв над 1ншими актами законодавства, а не ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши".
Зрештою таю питання мають бшьше теоретичний, шж практичний характер, оскшьки загалом ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши" передбачае запобiжники для уникнення проблемних ситуацш. Насамперед, це визначення в ч. 2 ст. 9 Закону перелшу мiжнародних договорiв, якi пiдлягають ратифiкацii i зарахування до такого значного кола питань, а також пункт щодо необхвдносл ратифшацй договорiв, виконання яких зумовлюе змiну законiв Украши або прийняття нових законiв Украши. Як стае зрозумшим з перелiку, тi мiжнароднi договори, якi стають джерелами конституцшного права (зокрема, що стосуються прав, свобод та обов'язюв людини громадянина) тдлягають обов'язковiй ратифiкацii, однак будь-який шший мiжнародний договiр теж може бути ратифшований. У цьому контексл особливо важливим е п. ч. 2 ст. 9 Закону, який передбачае, що будь-який мiжнародний договiр, ратифiкацiя якого передбачена мiжнародним договором або законом Украши, шдлягае ратифiкацii. Питання мiжнародних договорiв стосуеться, по сутi, двох рiвнiв правового регулювання - мiжнародно-правового (що е предметом права мiжнародних договорiв) та нацiонально-правового (що стосуеться безпосередньо 1'хшх дii' у нащональному правi). Отже, можливiсть на стадй укладення мiжнародного договору передбачити 'х ратифiкацiю як спосiб вираження згоди на обов'язковють договору е ще одним ефективним запобiжником вiд виникнення правових проблем. Також важливою е норма ч. 3 ст. 4 Закону, ввдповщно до яко', "пропозицй про укладення мiжнародних договорiв Украши подаються тсля проведення М1н1стерством юстицп Украгни правовог експертизи щодо вгдповгдностг проекту мгжнародного договору Конституцп та законам Украгни". Отже, вже на стадй внесення пропозицй щодо укладення мiжнародного договору Украши, який встановлюе iншi правила, шж т^ що мютяться в актах законодавства Украши, до них додаються у формi порiвняльних таблиць пропозицй щодо внесення змш до ввдповвдних акпв законодавства Украши або пропозицй щодо прийняття нових акпв законодавства Украши (ч. 4 ст. 4 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши").
Проте таю запобiжники хоч i е доволi ефективними, однак не виршують повшстю проблему юридично' сили мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких не була надана Верховною Радою Украши. Так, можлива ситуацш, коли мiжнародний договiр був затверджений Указом Президента Украши або Постановою Кабшету Мтс^в Укра'ни, i на момент такого затвердження жодних суперечностей щодо законодавства Украши не було. Однак в подальшому, у разi внесення певних змш до закотв Украши, яю б передбачали iншi правила, шж мiжнародний договiр, враховуючи, як ми вже зазначили, пвдзаконний статус таких договорiв, видаеться, що вони можуть не виконуватись. У разi конфлiкту мiжнародних договорiв Укра'ни, згода на обов'язковкть яких надана Верховною Радою Украши, така проблема просто не може виникнути, оскшьки повинш застосовуватись правила таких договорiв, але щодо мiжнародних договорiв, затверджених на подзаконному рiвнi, така проблема е теоретично можливою. Виршенням тако' проблеми е
пропозицй щодо закршлення абсолютного прiоритету мiжнародних договорiв над усiм законодавством Украши (в розумiннi, наданому рiшенням КСУ ввд 09.07.1998 р.). На наш погляд, е два шляхи виршення та^ проблеми. Перший iз них був запропонований О. А. Назаренко, яка хоче закршити такий статус мiжнародних договорiв в Конституцii Украши: чинш мiжнароднi договори, згода на обов'язковють яких надана у встановленому порядку, е неввд'емною частиною нащонального законодавства [1, с. 150]. За такого формулювання прюритет мiжнародних договорiв в украiнськiй правовiй системi тдвищиться, оскiльки це дасть змогу поширити застосування абсолютного прiоритету на уш чиннi мiжнароднi договори Украши. Отже, правила будь-якого мiжнародного договору Украши у разi суперечностi iншим актам законодавства Украши будуть застосовуватися включно з тими, згода на обов'язковють яких була надана не Верховною Радою Украши шляхом ратифшацй, а в шший спосiб (а ст. 8 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши" передбачае рiзнi способи надання та^ згоди). Такий шлях виршення проблеми дасть змогу пiдвищити авторитет мiжнародних договорiв Украши, !'х мюце в iерархii правових актiв та стан виконання Украшою мiжнародних зобов'язань. Проте норма ст. 9 Конституцй, згвдно з якою лише чинш мiжнароднi договори Украши, згода на обов'язковють яких надана Верховною Радою Украши, е частиною нащонального законодавства, а також ввднесення до повноважень ВР Украши надання та^ згоди та денонсащю мiжнародних договорiв Украши (п. 32 ст. 85 Конституцй) сввдчить про реалiзацiю iдеi легггимацй мiжнародних договорiв у нацiональному правопорядку. Оскшьки лише Верховна Рада Украши як единий законодавчий орган надшена повноваженнями щодо прийняття законiв, а окремi мiжнароднi договори стосуються багатьох важливих суспшьних вiдносин, то надання згоди на обов'язковють ВР Украши е способом надання такому мiжнародному договору юридично!' сили закону (хай i з вищою юридичною силою, тж звичайнi закони), в такий спосiб втшюючи iдею представни^^ демократа та реалiзуючи волю народу. Надання та^ сили абсолютно усiм мiжнародним договорам Украши ставило б певною мiрою пiд сумнiв легiтимнiсть !'х дii, оскшьки жоден iнший орган, о^м ВР Украши, не уповноважений приймати закони, i це надшяло б частково як Президента, так i Кабiнет Мiнiстрiв Украши квазiзаконодавчою функцiею, що аж нмк !'м не притаманна. 1ншим же способом е запровадження о6ов'язково!' ратифiкацii для усiх мiжнародних договорiв Украши. Проте, виршуючи при цьому проблему прюритету мiжнародних договорiв i легiтимнiсть !'х дii в нацiональному правопорядку, це призвело б до збшьшення навантаження на Верховну Раду Украши.
У зв'язку з цим вважаемо, що попри наявшсть товно!' теоретичноi проблеми, змша норми ст. 9 Конституцй Украши не е необхвдною. Ст. 9 ж ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши" передбачае необхвдшсть ратифшацй для багатьох мiжнародних договорiв, для яких ¡снуе реальна необхгдтсть у надант Хм юридичног сили, вищог за закони Укрални, надзаконного статусу. Щодо тих мiжнародних договорiв, яю затверджуються Указом Президента Укра1ни або Постановою Кабшету Мiнiстрiв Укра1ни, то не погоджуемось з наведеною думкою О. А. Назаренко, яка вважае, що щ договори в Украт можуть бути теоретично невиконуваними. Також, враховуючи !'х затвердження пiдзаконними актами, вони мають юридичну силу, аналопчну до акпв, якими вводяться, а отже, мають шдзаконний статус та фактично е частиною нащонального законодавства (хоч i не згадуються в Ршенш КСУ вiд 09.07.1998 р.). Дм мiжнародних договорiв стосуеться двох груп вiдносин - мiжнародних ^ж суб'ектами мiжнародного права) та нащональних (!'х д1я у нацiональному правопорядку), i другi iз них е певною мiрою похiднi вiд перших, оскшьки передбачення ди мгжнародних договоров у национальному правI е необхгдтстю для належног реалгзацГг Украгною своХх мгжнародно-правових зобов'язань. I якщо таю зобов'язання можуть бути виконаними, не надаючи в Украт таким договорам статусу, то теоретична можливють виникнення проблем не переросте у реальну.
Значна частина проблемних питань була виршена з прийняттям Постанови Пленуму Вищого спецiалiзованого суду Украши з розгляду цившьних i кримшальних справ ввд 19.12.2014 р. "Про застосування судами мшнародних договорiв при здшсненш правосуддя" [10]. Пленум зазначае, що ".. ^жнародт договори Украши, яю набрали чинносп, не лише сприяють розвитку мiждержавного спiвробiтництва у рiзних сферах сусп1льного життя та належному забезпеченню нащональних
iнтересiв, здшсненню цшей, завдань i принципа зовнiшньоi полiтики Украши, закрiплених у Конституцй Украши, а й можуть завдяки своему прiоритету над нормами ввдповщних законодавчих актiв Украши змшювати регулювання правових вiдносин, установлених законодавством Украши". Особливо важливим в контекст згадуваних проблем нам видаеться таке твердження (абз. 2 п. 2 Постанови): "Шд час розгляду справ, виршуючи (долаючи) колiзiю мiж нормою мiжнародного договору, який набрав чинностi для Украши не шляхом надання згоди Верховною Радою Украши на його обов'язковють у формi ратифшацй, i нормою iншого акта законодавства Украши, слвд враховувати юридичну силу акта законодавства, яким було надано згоду на обов'язковють мiжнародного договору Украши (наприклад, Постанова Кабiнету Мiнiстрiв Украши ввд 5 грудня 2007 року № 1389 "Про затвердження Договору мiж Кабшетом Мiнiстрiв Украши та Урядом Латвшсько!' Республiки про ствробгтництво в боротьбi з тероризмом, незаконним обшом наркотичних засобiв, психотропних речовин, прекурсорiв та органiзованою злочиннiстю"). Норми такого мiжнародного договору застосовуються в порядку, передбаченому для вщповвдного акта законодавства Украши, з урахуванням ствввдношення законодавчого акта i пiдзаконного нормативно-правового акта". Отже, Пленум тдтвердив одну з основних думок щодо виршення цього питання, як iснують в теорй, яку пiдтримуемо i ми.
Розглядаючи мiжнароднi договори Украши як джерело конституцшного права Украши та ввдштовхуючись вiд ст. 9 ЗУ "Про мiжнароднi договори Украши", можемо стверджувати, що тi договори, як е джерелами конституцiйного права, тдлягають обов'язковiй ратифiкацii i мають надзаконний статус. Це насамперед ri договори, що стосуються прав, свобод та обов'язюв людини i громадянина, - надзвичайно поширет i вже згадуваш мiжнароднi акти з прав людини, наприклад, Свропейська Конвенцм про захист прав людини i основоположних свобод 1950 р.. Як вже зазначалось, штернацюнашзацм конституцшного права як сучасно!' тенденцй призводить до включення до нацюнальних Конституцiй i конституцiйного законодавства прав людини, передбачених у мiжнародних актах, а тому усi таю договори, очевидно, стають частиною нацюнального конституцшного права Украши, яке в такий спосiб наближаеться до мiжнародних стандарта. У вже згадуваному дисертацшному дослiдженнi О. А. Назаренко наводиться перелш мiжнародних договорiв Украши - джерел конституцшного права Украши [1, с. 224-229], до яких належать, як ми бачимо, т з них, що встановлюють стандарти прав, свобод та обов'язюв людини як на загальному рiвнi, так i певт двосторонш договори (як, наприклад, Угода мiж Укра'ною та Федеративною Республшою Нiмеччина про спiвпрацю у справах ошб нiмецького походження, яю проживають в Украiнi, ратифiкована 18.07.1997 р. [11]). Зрештою важливий не так перелш договорiв, як предмет правового регулювання таких, як основний критерш, що дае можливють зарахувати !'х до джерел конституцiйного права, - це ri з них, що стосуються правового статусу людини та громадянина у !'х взаемовщносинах з державою (а то й державами, як ми бачимо на прикладi останнього, наведеного нами, договору).
Зрозумшо, що оскшьки договори, яю е частиною укра'нського конституцiйного права, шдлягають обов'язковiй ратифiкацii, вони мають тсляконституцшний та надзаконний статус, оскшьки, вiдповiдно до ч. 2 ст. 8 Конституцй, вона мае найвищу юридичну силу, а ввдповвдно до ч. 2 ст. 9, укладення мiжнародних договорiв, якi суперечать Конституцй Украши, можливе лише тсля внесення змш до не!'. Вiдповiдно до цих норм, утверджуеться як принцип верховенства Конституцй, так i дуалiзм у питаннях дii мiжнародного права. Конституцшний Суд Укра'ни, вiдповiдно до Закону Украши "Про конституцшний Суд Украши", в процеш здшснення правово!' охорони Конституцii наделений повноваженнями з розгляду справ i дачi висновюв щодо конституцiйностi чинних мiжнародних договорiв Укра'ни, а також мiжнародних договорiв Укра'ни, що вносяться до Верховно!' Ради Украши для надання згоди на !'х обов'язковкть [12]. Отже, встановлюеться як попереднш, так i наступний конституцiйний контроль мiжнародних договорiв. Безумовно питання подальшого конституцiйного контролю з погляду принципу pacta sunt servanda е доволi дискусшним, оскшьки у разi дачi висновкiв про неввдповвдшсть мiжнародного договору Конституцii Украши, КСУ у цьому ж провадженш виршуе також питання щодо неконституцшносл цього договору чи окремих його частин (ч. 2 ст. 87 ЗУ "Про Конституцшний
Суд Укра'ни"), в такий спосб припиняючи його дiю в укра'нському npaBi, однак не припиняючи мiжнародних зобов'язань Укра'ни, що випливають з цього договору. Однак це вже питання мiжнародного права, а не конституцшного, хоча, як ми можемо бачити, саме конституцшне право врегульовуе порядок ди таких мiжнародних договорiв в укра'нському прав^ намагаючись встановити такий, що максимально б уможливлював забезпечити виконання цих зобов'язань.
Безумовно, предметом цього дослвдження не е уш аспекти ди мiжнародних договорiв Укра'ни в системi конституцiйного права Укра'ни, оскшьки цi питання вже були предметом дослвдження у згадуванш дисертацшнш роботi О. А. Назаренко (принагвдно зазначимо, що, незважаючи на з'ясування певних недолiкiв у чинному законодавства зокрема в ЗУ "Про мiжнароднi договори Укра'ни" та вироблення певних проблемних аспекпв, окремi з яких згадувались у цьому дослiдженнi, питання вдосконалення законодавства щодо ди мiжнародних договорiв Укра'ни не е найнагальшшими та найпроблематичнiшими). Велика увага юридичнш силi мiжнародних договорiв Укра'ни надаеться насамперед тому, що 'х мюце в iерархi' укра'нських правових акпв доволi нечiтке. Одним iз варiантiв вирiшення тако' проблеми могло б бути прийняття Закону Укра'ни "Про нормативно-правовi акти", проекти якого вже подавались на розгляд ВР Укра'ни. Так, на прикладi одного iз таких законопроекта можемо бачити, що прийняття цього закону значно полегшило визначення мюця мiжнародних договорiв Укра'ни в системi укра'нського права та 'х юридично' сили. Так, в проекп Закону Укра'ни "Про нормативно-правовi акти", поданому до Верховно' Ради 30.11.2010 р., що очшуе на друге читання, передбачена ст. 8, яка б врегульовувала юридичну силу мiжнародних договорiв Укра'ни та чггко передбачала 'х прiоритет (i не лише тих, згода на обов'язковють яких надана ВР Укра'ни) щодо шших нормативно-правових акпв [13].
Висновки. Як пвдсумок, можемо зазначити, що взаемодiя конституцiйного права Укра'ни та мiжнародних договорiв вiдбуваеться у двох формах: 1) визначення правового статусу мiжнародних договорiв Укра'ни, 'х ди в укра'нському правi (на основi норм Конституцi' Укра'ни та ЗУ "Про мiжнароднi договори Укра'ни"; 2) включення частини мiжнародних договорiв, що регулюють конституцiйно-правовi вiдносини, до конституцшного права Укра'ни. Враховуючи перелiк тих договорiв, якi пiдлягають обов'язковiй ратифшаци, можемо стверджувати, що частиною конституцшного права Укра'ни можуть стати лише т договори, якi ратифiкованi Верховною Радою Укра'ни. Основний масив таких договор]в стосуеться правого статусу людини i громадянина, як шляхом включення 'х до укра'нського права наближають його до мiжнародних стандартiв. Однак, враховуючи передбачення Укра'ною дуалiстично' концепци дй" мiжнародного права, такi договори стають частиною нащонального законодавства i жодних особливостей застосування, окрiм прюритету у разi суперечностi iншим актам законодавства Укра'ни, не мають, оскшьки стають, по суп, звичайним укра'нським законом, що приймаеться ВР Укра'ни (хоч i прюритетним). Отже, Верховна Рада Укра'ни в такий спошб реалiзуе свою функцiю единого законодавчого органу, i концепцм суверенiтету проявляеться також щодо мiжнародних договорiв - лише ВР Укра'ни, виражаючи волю народу, виршуе, яким нормам надавати силу закону, i не винятком е i мiжнароднi договори. Однак доцшьтше було б передбачити норму, що зараз встановлена ч. 2 ст.19 ЗУ "Про мiжнароднi договори Укра'ни" (щодо прюритетносп мiжнародних договорiв) в Конституцi'" Укра'ни, а не на рiвнi закону.
1. Назаренко О. А. Мiжнароднi договори Украти в cucmeMi джерел конституцшного права Украти. - Рукопис: дис. ... канд. юрид. наук за спещалътстю 12.00.02 - конституцшне право // 1нститут держави i права iM. В. М. Корецъкого НАН Украти. - К., 2006. - 230 с. 2. Вiдeнcъка конвенщя про право мiжнароднuх договорiв вiд 1969 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_118/print1360233900585644. 3. Вiдeнcъка Конвенця про право договорiв мiж державами i мiжнароднuмu оргатзащями або мiж мiжнароднuмu оргатзащями вiд 21 березня 1986 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_a04. 4. Status of Vienna Convention on the Law of Treaties between States and International Organizations or between International Organizations. [Електронний
ресурс]. - Режим доступу: https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx?src=TREATY&mtdsg_no =XXIII-3&chapter=23&lang=en#1. 5. Закон Украгни "Про мгжнароднг договори Украгни" вгд 29.06.2004 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/1906-15. 6. Ршення Конституцшного Суду Украгни у справг за конституцшним зверненням Кигвськог мгськог ради професшних стлок щодо офщшного тлумачення частини третьог статтг 21 Кодексу законгв про працю Украгни (справа про тлумачення термгна "законодавство") вгд 09.07.1998 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/v012p710-98. 7. Конституцгя Украгни: наук.-практ. коментар /ред. кол.: В. Я. Тацгй (гол. ред. кол.), О. В. Петришин (вгдп. секр.), Ю. Г. Барабаш та т.; Нац. акад. прав. наук Украгни. - 2-ге вид., перероб. I доп. - Х.: Право, 2011. - С. 72. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://library.nulau.edu.ua/P0LN_TEXT/KNIGI_2012/Konst_Ukr_2011.pdf. 8. Серггенко Н. Взаемодгя мгжнародного та нацюнального права в практицг Конституцшного Суду Украгни // Вгсник Конституцшного Суду. - 2004. - № 6. - С. 116. 9. Зверев С. О. Деякг питання тлумачення мгжнародних договоргв нацюнальними судами. Загальнотеоретичне правознавство, верховенство права та Украгна: зб. наук. ст. - К.: ДУХIЛ1ТЕРА, 2013. - С. 550. 10. Постанова Пленуму Вищого спецгалгзованого суду Украгни з розгляду цивгльних I кримтальних справ вгд 19.12.2014 р. "Про застосування судами мгжнародних договоргв при здшсненнг правосуддя. [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0013740-14. 11. Угода мгж Украгною та Федеративною Республгкою Нгмеччина про спгвпрацю у справах осгб нгмецького походження, як\ проживають в Украгт: ратифгкована 18.07.1997 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/276_002?test=XNLMf5x.qwJghirwZi7Fo4I.HI4tss80msh8Ie6. 12. Закон Украгни "Про Конституцшний Суд Украгни" вгд 16.10.1996 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422/96-%D0VoB2%D1%80/print1386343542467966. 13. Проект Закону Украгни "Про нормативно-правовг акти" № 7409 вгд 30.11.2010р. [Електроннийресурс]. -Режим доступу: http://w1.с1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516= 7409&skl=7.
