CC BY
10
8. Martin J.P. Use of amid, rose bengale and streptomycin in the plate method for estimating soil fungi/ Soil Sci.6, 1950. - P. 215-217.
9. Mau P. Fantastische Erfaungen mit EM/ Wyd. EMIKO-Niemcy, 2003.
10. Michalcewicz W. Wplyw popiolu fluidalnego z w^gla kamiennego na mikroflor^ glebow^. w badaniach polowych / W. Michalcewicz, S. Stankowski, M. Romanowski / Z. Prob. Nauk Roln. z. 533, 2008. - S. 277-283.
11. Myskow W. Proby wykorzystania wskaznikow aktywnosci mikrobiologicznej do oceny zyznosci gleby/ Post^py Mikrobiologii, t. XX, z. 3/4, 1981. - S. 173-192.
12. Myskow W. Aktywnosc biologiczna gleby jako wskaznik jej zyznosci i urodzajnosci / W. Myskow, A. Stachyra, S. Zi^ba, D. Masiak / Roczniki Gleboznawcze, t. XLVVII, nr 1996. -S. 89-99.
13. Nowak A. Mikroflora odpadow paleniskowych zagospodarowanych na cele rekultywacji terenow zdegradowanych / A. Nowak, M. Blaszak / Cz^sc I. Bakterie, grzyby, promieniowce. Zesz. Nauk. UP Wroclaw, Rolnictwo LXXXIX, 546, 2006. - S. 271-278.
14. Wieczorek T. Wplyw sposobu rekultywacji skladowiska popiolow z elektrowni zasilanych w^glem brunatnym na ogoln^. liczebnosc oraz biomas? drobnoustrojow glebowych / T. Wieczorek, W. Michalcewicz, M. Wrobel, S. Stankowski, M. Gilewska / Monografia. XII Mi?dzy. Konf. "Popioly z energetyki". Sopot, 12-14 X, 2005. - S. 341-346.
Михальцевич В., Башуцка У.Б., Станковски C., Романовски М. Результаты влияния летучего пепла на общее количество бактерий, акти-номицетов и грибов в почве
Обоснованно влияние доломитовой известки и летучего пепла из антрацита в сочетании с микробиологическим препаратом ЭМ-1 на общее количество бактерий, грибов и актиномицетов в почве. Установлено, что внесение в почву доломитовой известки повлекло увеличение общего количества актиномицетов в почве. Более четкое увеличение количества микроорганизмов обнаружено в почвах, в которые вносили летучий пепел и микробиологический препарат ЭМ-1.
Ключевые слова, летучий пепел, бактерии, грибы, актиномицеты.
Wiera Michalcewicz, Ulyana Bashutska, Slawomir Stankowski, Marcin Romanowski. After-effect of fly-ash on the total number of bacteria, actinomycetes and fungi in soil
The aim of carried out study was to determine the effect of dolomite lime and fly-ash from hard coal in connection with microbiological preparation EM-1 on the total number of soil bacteria, fungi and actinomycetes. It was found that addition of dolomite lime to soil induced an increase in the number of soil actinomycetes. A more distinct increase in the quantity of microorganisms was observed in the soil into which a fly-ash and microbiological preparation EM-1 were introduced.
Keywords: fly-ash, bacteria, fungi, actinomycetes.
УДК 330.477 Астр. О.В. Олефiренко1 - Львiвський тститут державного
управлтня при Президентовi Украти
М1ЖНАРОДН1 АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННО1 ПОЛ1ТИКИ
Проаналiзовано дiяльнiсть мiжнародних шституцш стосовно формування го-ловних положень сучасно'1 пол^ики збереження довкшля. Встановлено, що сьогодш на перший план виходить проблема розроблення документсв щодо охорони довкшля, яю були обов'язковими для виконання вама державами свггово'1 спшьноти. У цьому контекст найактуальшшою проблемою е затвердження на рiвнi ООН Еколопчно!' конституцп Землг
Ключов1 слова: довкшля, пол^ика, ООН, Римський клуб, сталий розвиток.
1 Наук. керiвник: проф. М.М. Мишевич, д-р юрид. наук - Львiвський НУ iiw. 1вана Франка
У сучасному свт вщбуваються радикальнi полiтичнi, економiчнi, со-цiальнi, духовнi, екологiчнi й iншi змiни. Перед людством постала цiла низка глобальних проблем, зокрема таких як проблеми виживання, системно! тран-сформаци соцiальних утворiв, переорiентащ! соцiального розвитку. Якiсно iнший характер новгтшх глобальних процесiв зумовлюе потребу переосмис-лення методологiчних аспектiв шзнання та реалiзащ! свiтогосподарських вщ-носин у вшх сферах життедiяльностi людини, з'ясування сутi проявiв мехашз-му регулювання цих вiдносин, а також формування адекватного сучаснш дiйсностi наукового свгтогляду. Без розумiння глобальних проблем не можна квалiфiковано пiдiйти до формування нащональних цiлей i стратегш та спо-дiватись на безпечний розвиток у майбутньому [1-6].
Чи не найважлившою з глобальних проблем в другш половин XX ст. постала проблема еколопчна. Вона спричинена рiзким загостренням супереч-ностей мiж природою i суспiльством внаслiдок надмiрного i не контрольова-ного впливу на природу з боку суспшьства, що поставило пiд загрозу юну-вання як бiосфери, так i самих людей. Негативнi наслiдки цього впливу про-являються в порушенш природних процесiв i екологiчних зв'язюв, у забруд-неннi навколишнього середовища, у вимираннi представникiв флори й фауни нарештi, у поширеннi вiдхилень у розвитку i масових захворюваннях серед людей. Визначення еколопчно! проблеми як глобально! зумовлене деструк-тивним впливом людини на бюсферу, що призвело до глобально! еколопчно! кризи. Розв'язання цiе! кризи - фундаментальна умова подальшого iснування людського роду.
Людство постшно вiдстае вiд динамiки негативних еколопчних наслщ-кiв антропогенних процеЫв, лише реагуючи на наслiдки у формi екологiчних катастроф. Саме тому набувае реальних рис глобальна еколопчна катастрофа, що ставить шд загрозу юнування самого людства, бо природа вже не в змозi нейтралiзувати результати господарсько-економiчно! дiяльностi суспiльства. Ставши "геолопчною силою", людство пiдкорило явища, яю, вийшовши з-пiд його контролю, можуть покласти початок знищенню всього живого. З'ясува-лося, що людство не завжди у змозi спрямовувати у потрiбне русло сили, яю воно само i породжуе, i належним чином контролювати процес цившзовано-го суспiльного розвитку. Саме збереження традицшних стереотипiв i орiента-цш розвитку, що не забезпечують конструктивного функщонування цивiлiза-цi!, ставить шд загрозу рiвновагу i сталiсть сощоприродних систем.
Усвiдомивши наближення глобально! еколопчно! катастрофи, свiтове суспiльство вживае заходiв щодо !! вiдвернення. Екологiчнi питання стали ак-туальними як для окремо! кра!ни, так i для всього мiжнародного спiвтовари-ства. Людство дедалi бiльше починае розумiти власну цшсшсть, потребу спiльних дiй, бо еколопчна катастрофа шкого не обмине. А вона загрожуе стати незворотною i тодi людство загине. Тому виникае потреба виробити едину глобальну еколопчну стратегiю людства. Тобто суспшьство загалом ставить питання про управлшня сучасною екологiчною ситуацiею [7, 8].
Починаючи з друго! половини ХХ ст. цившзащя на загал почала усвь домлювати iснуючi екологiчнi проблеми, яю в майбутньому можуть поставите пiд сумнiв можливостi юнування життя на Землi. Ефективне мiжнародне
2. Екологiя довкiлля
69
спiвробiтництво в галузi охорони навколишнього середовища неможливе без активно! участ мiжнародних оргашзацш. Потреба тако! участ зумовлена де-якими особливостями екологiчноï проблематики.
По-перше, сучасна наука нaрaзi не здатна вщповюти на багато питань, пов'язаних з мехaнiзмом впливу людини на природу i способами вирiшення породжених цим проблем. Потрiбнi великi i дороп дослiдження, успiх яких значною мiрою залежить вiд нaявностi постшно дiючих глобальних i реп-ональних систем обмiну науковою шформащею та еколопчного мошгорин-гу. По-друге, враховуючи, що мiжнaроднi угоди е одшею з основних форм реaкцiï мiжнaродного спiвтовaриствa на проблеми навколишнього середовища, не можна не визнати незадовшьною тенденцшну iнертнiсть, яку проявля-ють держави пiд час розроблення, укладення та ïx ратифжаци. Стае очевид-ним, що методи трaдицiйноï дипломaтiï здебiльшого вичерпали себе стосов-но екологiчноï проблематики i ï^ на змiну повиннi прийти новi нормотворчi меxaнiзми, здaтнi адекватно реагувати на стрiмкi змiни у сташ навколишнього середовища та рiвень наукових знань про природу. Важливо також зазна-чити, що актуальним залишаеться питання про здiйснення державами вже взятих на себе мiжнaродно-прaвовиx зобов'язань. З метою пiдвищення дiево-стi природоохоронних конвенцiй потрiбно, щоб, з одного боку, зобов'язання учасниюв мали конкретнiший характер, а з шшого, iснувaли органи, якi кон-тролюють ïx дотримання, на зразок тих, яю створенi в межах мiжнaродниx угод з прав людини. По-трете, екологiчнi проблеми вирiзняе ïx тiсний, об'ек-тивно зумовлений взаемозв'язок з проблемами економiчного розвитку, контролю за чисельшстю населення, з проблемою подолання бщносл. Це озна-чае, що розроблення зaxодiв, спрямованих на подолання негативних еколопчних тенденцш, мае здшснюватися з урахуванням сощальних, демогрaфiч-них та економiчниx чинникiв.
М1жнародш оргaнiзaцiï, як постшно дiючi структури, якi мають власш iнтелектуaльнi, теxнiчнi та фiнaнсовi ресурси i володшть певною полiтичною незалежшстю щодо держав-учасниць, становлять iнструмент, найкращим чином пристосований для виршення тих завдань, якi виникають шд час здшс-нення мiжнaродного природоохоронного сшвробггництва. З цiеï причини вже до юнця 60-х рр. еколопчш проблеми виявилися на порядку денному провщ-них мiжнaродниx оргaнiзaцiй, устaновчi документи яких не передбачали без-посередньо охорону довкiлля як одного з напрямюв ïxньоï дiяльностi. Лише тд тиском громaдськостi уряди багатьох провщних крaïн змушенi були ухва-лювати вiдповiднi рiшення i домовленост як пiд егiдою ООН, так i через уря-довi i парламентсью структури, наприклад, тaкi як Свропарламент, Евросоюз, Парламентський Союз. Навггь така оргaнiзaцiя як НАТО була змушена займатися питаннями екологи.
Нaйвaгомiшa роль у стaновленнi сучaсноï екологiчноï полiтики нале-жить ООН, яка е своерщним мВсесвiтнiм форумом з оргашзаци мiжнaродноï дiяльностi в гaлузi навколишнього середовища". Саме ООН була шщатором проведення Першоï (Лейк-Саксес, США, 1949 р.) i Другоï (Рим, 1955 р.) мiж-народних науково-техшчних конференцiй з охорони природи. Основним тд-сумками конференцiй було визнання потреби координаци зусиль мiжнaрод-
них оргашзацш для охорони природи. У 1958 р. в Женев1 вщбулась перша конференщя ООН з морського права. У 1962 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла спещальну резолющю "Економ1чний розвиток { охорона природи".
Поворотним пунктом в природоохороннш д1яльност1 ООН можна вва-жати Стокгольмську конференщю 1972 р. ООН з проблем навколишнього се-редовища. Саме Стокгольмська конференщя заклала основи збалансованого та комплексного шдходу до виршення на глобальному р1вш всього спектра еколопчних проблем. Прийнят на конференци ршення надали потужний 1м-пульс м1жнародному природоохоронному сшвробггництву, започаткували стр1мкий розвиток м1жнародного права навколишнього середовища { створили нов1 параметри еколопчно! д1яльност1 ООН. Шсля Стокгольма масово порядку почали розробляти державш еколопчш програми, а також створювати мехашзми для !х реал1заци.
На нш було прийнято програмну заяву учасниюв (декларащя з 26 принцишв) { план дш, який мютив 109 рекомендацш, { рекомендащя для Ге-нерально! Асамбле! ООН про створення Програми ООН з навколишнього середовища. За ршенням конференци було створено добровшьний Фонд навколишнього середовища { встановлено Всесвггнш день навколишнього середовища - 5 червня. У Стокгольмськш деклараци вперше було сформулювано "м'як закони" (необов'язков1 до виконання) м1жнародно! природоохоронно! д1яльност1. Суть цих закошв полягае в забезпеченш права людей жити в нав-колишньому середовишд тако! якост1, яка забезпечуе достойне { благополучне життя. На виконання ршень Стокгольмсько! конференци Генеральна Асамблея ООН створила спещал1зовану оргашзацш тд назвою Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), яка стала головним координатором м1жнародних зусиль у галуз1 охорони природного середовища.
Свропейська спшьнота докладае фундаментальних зусиль в напрям1 збереження окремих вид1в та еколопчних систем. Рада Свропи стала шщато-ром м1жнародно! сшвпращ у сфер1 збереження бюр1зномашття та ландшафт1в з початку 1970-х. Метою Ради Свропи зпдно з1 Статутом е, зокрема, виршен-ня проблем, що стосуються еколопчних загроз. У 1979 р. було прийнято Бе-рнську Конвенщю "Про охорону дико! флори, фауни та природних середовищ юнування в Сврош". Це угода м1ждержавного значення, яка встановлюе правила, що охоплюють м1ждержавш зобов'язання з охорони дико! природи. Мета конвенци полягае в такому: у збереженш дико! флори та фауни та !хшх природних мюцеперебувань; у мошторингу та контрол1 стану вразливих вид1в та вид1в, що знаходяться шд загрозою зникнення; у заохоченш сшвпращ м1ж державами в галуз1 охорони природи; у допомоз1 в виданш законодавчих ак-т1в та здшсненш наукових дослщжень з охорони природи.
На 3-й конференци мш1стр1в "Навколишне середовище для Свропи", що вщбулася в жовтш 1995 р. у Софи було прийнято Пан-Свропейську Стра-тепю збереження бюлопчного та ландшафтного р1зномашття. Стратепя пе-редбачае створення м1жнародного мехашзму для сшвпращ з метою змщнен-ня та розширення схем \ програм в галуз1 збереження навколишнього середовища. Уряди 54 кра!н схвалили цю стратепю з метою м1жнародного сшвро-б1тництва щодо збереження бюр1зномашття та ландшафт1в, що мають евро-пейське значення.
Виникненню й розробленню новоï екологiчноï концепцiï розвитку людсь^ цивiлiзaцiï багато в чому сприяла дiяльнiсть Римського клубу, який сформувався як незалежна експертна група для оцiнювaння довготермiновиx нaслiдкiв юнуючих проблем та перспектив розвитку людства. У свош теоре-тичнiй дiяльностi Римський клуб намагався вирiшити двi взaемопов,язaнi проблеми: з одного боку, якомога рельефшше окреслити глобaльнi кризовi процеси i суперечностi сучaсностi, зумовлеш дедaлi зростаючим розривом мiж людиною i природою, а з шшого - вщнайти сощально прийнятнi способи i засоби виршення глобальних проблем, лшвщаци кризових явищ.
Члени Римського клубу вперше запропонували методологiю ощню-вання можливостей природи не з погляду потреб розвитку суспшьства, а з позици врахування можливостей природи витримати антропогенний тиск, який у ХХ ст. постшно зростав. Основним результатом дiяльностi Клубу е його доповщ, присвячеш прiоритетним глобальним проблемам i шляхам ïx виршення. У 1972 р. було опублжовано першу доповщь Римського клубу "Межi зростання", що мiстить результати комп'ютерного моделювання тенденцш розвитку свiтовоï системи i яка стала згодом свого роду шдручником у гaлузi моделювання глобальних структур i процешв. Вона заклала основу сучaсноï концепцiï сталого розвитку.
Особливе мiсце у формування сучaсноï природооxоронноï полiтики належить Конференци ООН з довкiлля i розвитку, яка вщбулась у 1992 р. у Рю-де-Жанейро. У конференцiï взяли участь представники 178 краш, зокрема 114 глав держав i урядiв. За мaтерiaлaми конференцiï, на основi глибокого наукового aнaлiзу i з участю глав держав i урядiв, було прийнято "Порядок денний на XXI ст.". У ньому наголошено, що якщо людство не знайде вщпо-вщних меxaнiзмiв оптимiзaцiï взаемовщносин з природою, то воно приречене на деградащю. Тому aктуaлiзуеться проблема змши парадигми соцiaльного розвитку, в основу я^ повинен бути покладений принцип "sustainable development" - розвиток, узгоджений з характером еволюци природних екосистем
[9-11].
Конференщя в Рю-де-Жанейро дала початок поширенню щей концеп-цiï сталого розвитку ("sustainable development'). Базовими документами, що визначають суть новоï парадигми людського розвитку, е доповщь МКНСР i мaтерiaли конференцiï в Рю-де-Жанейро. Згiдно з цими мaтерiaлaми, "sustainable development" - це такий розвиток, який забезпечуе потреби ниншнъо-го поколмня без заподiяння шкоди можливостi Maü6ymnix поколмъ забезпе-чити сво'1 власнi потреби. Ключовими питаннями проблеми е: а) характер ви-робництва i споживання у промислово розвиненш частиш св^у, який шдри-вае природш системи, що шдтримують життя на Землц б) стрiмке зростання чисельнос^ населення, переважно в частиш свггу, що розвиваеться; в) нерiв-шсть мiж багатими i бщними, яка вимушуе 75 % людства боротися за вижи-вання; г) економiчнa система, яка не враховуе еколопчш цiнностi i розглядае безмежне зростання як прогрес.
Таким чином, aнaлiзуючи роботу багатьох мiжнaродниx шституцш, можна зробити висновок, що еколопчна проблематика постае важливим аспектом ïxньоï дiяльностi. Як зазначають провщш вiтчизнянi фaxiвцi, сьогоднi
на перший план виходить проблема розроблення докуменлв щодо охорони довкшля, як були обов'язковими для виконання вЫма державами св1тово! спшьноти [12]. У цьому контекст! иайактуальшшою проблемою е затвер-дження на р1вш ООН Еколопчно! коиституци Земл1.
Л1тература
1. Бшорус О.Г. Глобальна перспектива i сталий розвиток: (Системш маркетол. до-слвдж.) / О.Г. Бiлорус, Ю.М. Мацейко. - К. : Вид-во МАУП, 2005. - 492 с.
2. Веклич О.А. Эколого-экономические противоречия / О. А. Веклич. - К. : Вид-во "Наук. думка", 1991. - 144 с.
3. Голубець М.А. Вступ до геосоцюсистемологи / М. А. Голубець. - Л^в : Вид-во "Полл", 2005. - 199 с.
4. Гор А. Земля у рiвновазi: Еколопя i людський дух : пер. з англ. ВГО "Украша. Порядок денний на XI столггтя" та ш-т сталого розвитку / А. Гор. - К. : Вид-во "1нтелсфера", 2001. - 393 с.
5. Капица С.П. Синергетика и прогнозы будущего / С.П. Капица, С.П. Курдюмов, Г Г. Малинецкий. - М. : Изд-во "Наука", 1997. - 286 с.
6. Кондратьев К.Я. Современное общество потребления и его экологические ограничения / К.Я. Кондратьев, В.Ф. Крапивин // Энергия. - 2005. - № 10. - С. 60-66.
7. Синякевич 1.М. Еколопчш i сощальш виклики двадцять першого сгашття: проблеми !х подолання / 1.М. Синякевич // Науковий вюник УкрДЛТУ : Менеджмент природних ресур-ав: еколопчна i лiсова полiтика. - Львiв : Вид-во УкрДЛТУ. - 2004. - Вип. 14.2. - С. 8-15.
8. Туниця Т.Ю. Збалансоване природокористування: нацiональний i шжнародний контекст / Т.Ю. Туниця. - К. : Вид-во "Знання", 2006. - 300 с.
9. Коптюг В.А. Конференция ООН по окружающей среде и развитию (Рио-де-Жанейро. Июнь, 1992) : инф. обзор / В. А. Коптюг. - Новосибирск : Изд-во СО РАН, 1992. - 62 с.
10. Наше общее будущее. Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР) : пер. с англ. - М. : Изд-во "Прогресс", 1989. - 374 с.
11. Програма дш "Порядок денний на XXI сгашття" : пер. з англ. ВГО "Украша. Порядок денний на XXI сгашття" та ш-т сталого розвитку. - К. : Вид-во "1нтелсфера", 2000. -360 с.
12. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конститущя Землг 1дея. Концепщя. Проблеми / Ю.Ю. Туниця. - Львiв : Вид. центр Львiвського НУ iм. 1вана Франка, 2002. - 298 с.
Олефиренко О.В. Международные аспекты формирования природоохранной политики
Проанализирована деятельность международных институций относительно формирования главных положений современной политики сохранения окружающей среды. Установлено, что сегодня на первый план выходит проблема разработки документов относительно охраны окружающей среды, которые были обязательными для выполнения всеми государствами мирового сообщества. В этом контексте самой актуальной проблемой является утверждение на уровне ООН Экологической конституции Земли.
Ключевые слова: окружающая среда, политика, ООН, Римский клуб, устойчивое развитие.
Olefirenko O. V. International aspects of formation of environmental
policy
The activities of international institutions on the formation of the main provisions of the current policy of preserving the environment is analyzed. It is set that today on the first plan the problem of development of documents goes out in relation to the guard of environment, which were obligatory for implementation of world association all of the states. In this context an actual problem is assertion at the level of UNO of the Ecological constitution of Earth.
Keywords: environment, policy, UN, Club of Rome, sustainable development.
