CC BY
24УДК 336.71
СВ1ТОВА ПРАКТИКА УПРАВЛ1ННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ
Кажан В.А., астрант, НДФ1 при Академп фiнансового управлiння
У статп автор спробував узагальнити та систематизувати концептуальш засади метсдов визначен-ня, оцшки та управлшня кредитними ризиками в банювських системах шших краiн та ощнити iх практичну ефектившсть з огляду на адаптащю управлшських п1дход1в шоземних банюв в Украшт
Ключов/ слова: банювська система, кредитш ризики, кредитоспроможшсть, позичальник, лшвщшсть актив1в, оборотшсть катталу, залучення кошт1в, прибутковють.
ВСТУП
Ослаблення банкiвськоi системи через посилення негативного впливу свiтовоi фiнансовоi кризи певною мiрою сприяло переоцiнцi кредитних ризикiв i змiнi механiзмiв 'х виявлення. Однак розгор-тання фiнансовоi кризи, яка стала каталiзатором прояву наявного кризового потенщалу, актуалiзува-ло дослiдження передумов його формування й результатiв прояву з метою вироблення зважених пiдходiв до реалiзацii банкiвськими установами кредитно! полiтики [1].
Проблеми управлiння ризиками банювсько! дiяльностi розглядаються у втизнянш та зарубiжнiй економiчнiй лiтературi. Х. Марков^ц, М. Мiллер, Ф. Модельяш, М. Скоулз, А. Шарп заклали основи дослщження у фiнансовiй система В роботах О. Де Бандта, Д. Вальдо, Г. Гортона, Е. Девка, П. Кругмана, Т. Темзелщеса, Ф. Хартмана розкриваються особливосп ризиюв саме в банкiвськiй системi краш СС та США. Окремi аспекти ризику в банювськш системi вивчали Ф. Аллен, Е. Бартоломью, С. Бхатачарiя, Я. де Вгг, Н. Воллес, С. Гвшн, Д. Гейл, Р. Гроссман, Д. Даймонд, Ф. Дибвщ К. Жаклiн, К. Каломiрiс, А Керрон, Р. Мертон, Б. Парщж^ А. Рольнiк, Ж.-К. Роше, I Сверi, А. Сон-дерс, К. Фрексас, Д. Шьонмакер, колектив дослiдникiв Банку мiжнародних розрахунюв в Базелi (БМР), Федерально!' резервно!' системи США (ФРС), Свропейського центрального банку (СЦБ). Росшсью та украшсью науковщ, якi вивчають проблеми управлшня ризиками в банкiвськiй системi, в сво'х працях висвiтлили окремi питання нагляду над комерцшними банками, теори та практики проведен-ня активно-пасивних, мiжбанкiвських операцiй комерцiйними банками цих краш. Особливо вщзна-чимо дослщження таких авторiв як А.Г. Алтунян, Р.Х. Аляудiнов, О.В. Балакiрeва, 1.В. Бушуева, Н.Д. Галапуп, Р.А. Грищенко, 1.М. 1гумен, В.М. Коваль, Л.В. Конопатська, О.В. Пернарiвський, М.М. Романов, О.В. Романченко, А.О. Огайов, В.А. Сушко, О.Б. Фiнкельштейн та шшь ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ
Погiршення прибутковостi банювських установ СС на початку 90-х роюв минулого сторiччя вна-слщок прорахункiв у кредитнiй дiяльностi та встановлення нормативноi планки рiвня економiчного капiталу, достатнього для нiвелювання екстраординарних збиткiв банкiвськоi установи на рiвнi 8% вiд зважених за ризиком активiв, стали основними чинниками поширення сучасних моделей оцiнки кредитного ризику.
Застосування таких моделей спрямовано на ощнку, узагальнення та управлшня, в першу чергу, неочшуваним кредитним ризиком у рiзних географiчних зонах, в яких европейський банк проводить сво! операцii, та по рiзним кредитним продуктам. Моделi оцiнки неочiкуваного кредитного ризику також допомагають банкам у просуваннi внутршшх процедур активного управлiння кредитним портфелем, ощнщ прибутковостi окремих банювських продуктiв, визначеннi мотивацii персоналу тощо.
Обгрунтовуючи удосконалення iснуючих та використання нових управлiнських методiв i моделей, дослщники розглядають практичнi аспекти управлшня банювськими операцiями в комерцшних банках Росii та Укра'ни, вибiрково спираючись на тi чи iншi теоретичнi пiдходи. Проте, такi розроб-ки потребують застосування системного тдходу до визначення сутностi, джерел, механiзмiв дii, по-рiвняння результатiв окремих методiв оцiнки та управлiння ризиками. Сучасш моделi управлiння неможливо побудувати без досконалого вивчення елементного складу об'екту дослщження, а саме, — без детального, багатовекторного розгляду середовища, причин та механiзмiв виникнення та ди ризиюв у банкiвськiй систем^ без врахування рекомендацiй Банку мiжнародних розрахункiв та критичного аналiзу сучасноi практики управлiння ризиками в комерцшних банках СС та США.
Метою цiеi статп е спроба узагальнити та систематизувати концептуальнi засади метсдов визначення, оцiнки та управлшня кредитними ризиками в банювських системах шших краш та ощнити 'х практичну ефективнiсть з огляду на адаптащю управлшських пiдходiв шоземних банкiв в Украiнi.
РЕЗУЛЬТАТИ
У практищ роботи зарубiжних банкiв аналiзу кредитного ризику та управлiння ним придшяегься велика увага. Роуз зазначае, що «банювсью ризики мають тенденщю концентруватися в кредитному портфелi. Якщо у банку з'являються серйознi фiнансовi труднощi, то проблеми зазвичай виникають через кредити, як неможливо стягнути внаслiдок прийняття помилкових управлiнських ршень, не-законних манiпуляцiй з кредитами, проведення неправильно! кредитно! полiтики i непередбаченого економiчного спаду [2]».
Зарубiжнi банки для оцшки кредитного ризику застосовують спецiальнi методики кредитного рейтингу. Здебшьшого цi методики являють собою сукупнiсть параметрiв, якi ощнюють кредитоспро-можнiсть i мають комплексний характер. Багато в чому вони схож, тому що охоплюють приблизно однакове коло показникiв i вщомостей i дозволяють спiвставити безлiч факторiв кредитного ризику.
Розглянемо основнi методики оцшки кредитоспроможност позичальника в зарубiжних крашах.
Англiйськi клiринговi банки роблять ощнку можливого ризику неплатежу по кредиту iз викорис-танням методик PARSEL i CAMPARI.
Методика PARSEL включае:
Р — Person — шформащя щодо персони потенцiйного позичальника, його репутаци;
А — Amount — обгрунтування суми кредиту, що запитуеться;
R — Repayment — можливють погашення;
S — Security — ощнка забезпечення;
Е — Expediency — доцшьнють кредиту;
R — Remuneration — винагорода банку (процентна ставка) за ризик надання кредиту.
Методика CAMPARI бшьш розширена в системi оцiнки:
С — Character — репутащя позичальника;
А — Ability — ощнка бiзнесу позичальника;
М — Means — аналiз необхщност звертання за позикою;
Р — Purpose — мета кредиту;
А — Amount — обгрунтування мети кредиту;
R — Repayment — можливють погашення;
I — Insurance — спошб страхування кредитного ризику.
У практищ американських банюв застосовують «правило п'яти Ci»:
1С — customer's character (характер позичальника) — репутащя позичальника, стутнь вщпов> дальносп, готовнють i бажання погашати борг.
Банк прагне отримати психолопчний портрет позичальника, використовуючи для цього бесщу з ним, досье з архiву, консультаци з шшими банками i фiрмами та шшу доступну iнформацiю, щоб з'ясувати, як позичальник (фiрма чи приватна особа) ставився до сво1х зобов'язань у минулому, чи були у нього затримки в погашены позик, який його статус у дшовому свт.
2С — capacity to pay (фiнансовi можливостi) — припускае ретельний аналiз доходiв i витрат позичальника та перспектив змши ïx у майбутньому. У позичальника е три джерела коштiв для погашення позики: поточш касовi надходження, продаж активiв, iншi джерела надходження (включаючи за-позичення на грошовому ринку). Критичне значення для погашення позики мае динамша деб™р-сько1 заборгованостi пiдприемства i змiни його товарних запашв. Частiше за вшх з цими статтями пов'язанi труднощi в погашення позики.
3С — capital (каттал, майно) — велику увагу банк придшяе власному (акщонерному) капiталу фiрми, його структурi, сшввщношенню з iншими статтями активiв i пасивiв.
4С — collateral — забезпечення позики, достатнють, якiсть i стутнь реалiзованостi застави у випадку непогашення позики.
5С — current business conditions and goodwill (загальш економiчнi умови) — визначають дшовий клiмат в краш i впливають на стан i банку, i позичальника. Наприклад, стан економiчноï кон'юнкту-ри, конкуренцiя шших виробникiв аналогiчного товару, податки, щни на сировину.
Багато американських банюв для оцiнки здатностi позичальника погасити кредит використову-ють чотири групи основних показниюв фiнансового стану, яю розраховуються на основi даних бух-галтерськоï звiтностi: лiквiднiсть активiв, оборотнють капiталу, залучення коштiв, прибутковiсть.
Показниками лшвщносп активiв е:
1) коефщент лiквiдностi (вiдношення найбiльш лiквiдниx активiв до короткострокових боргових зобов'язань), що дозволяе прогнозувати здатнють клiента оперативно погасити борг банку в най-ближчш перспективi на основi ощнки структури оборотного капiталу;
2) коефщент покриття (вiдношення оборотного капiталу до короткострокових боргових зобов'язань), що характеризуе межу кредитування i достаттсть об^ових коштiв для погашення вшх короткострокових боргiв.
Показники оборотносп капiталу — це оборотнiсть вшх активiв, оборотнiсть основного капiталу, обороттсть дебiторськоï заборгованостi, оборотнiсть запасiв. Характеризуючи швидюсть обiгу основного i оборотного кашталу i якiсть активiв, показники оборотностi допомагають бiльш точно ощнити тенденцiï зростання коефiцiента покриття. При збшьшент цього коефiцiента за рахунок зростання запасiв i уповшьнення ïx оборотностi висновок про шдвищення кредитоспроможностi позичальника не робиться.
Коефiцiенти залучення розраховуються як вщношення всix боргових зобов'язань до загальноï суми активiв або до основного кашталу. Вони показують залежшсть фiрми вiд позикових коштiв, що також визначае ïï кредитоспроможнiсть.
Показники прибутковосп розраховуються як частка прибутку в доходах, норма прибутку на акти-ви, норма прибутку на акщю. Висока прибутковiсть фiрми забезпечуе виплату вщсотюв по кредиту та збшьшення доxодiв, спрямованих на швестици.
У Франци для загально! оцiнки шдприемства на предмет кредитування використовуеться методика, до яко! входять наступи показники.
Фiнансово-економiчна оцiнка пiдприемства, що включае характер дiяльностi пiдприемства i три-валiсть його функцiонування, а також фактори виробництва:
1) трудовi ресурси (освгга, компетентнiсть та вш керiвника, наявнiсть у нього наступниюв, частота перемiщення керiвникiв по робочих мiсцях, структура персоналу, показники простою, сшввщно-шення оплати пращ i додано! вартостi);
2) виробничi ресурси (спiввiдношення амортизащ! та засобiв, що амортизуються, рiвень шфляцп);
3) фiнансовi ресурси;
4) економiчне середовище (на якiй стадп життевого циклу знаходиться продукщя, що випускаеться, стадп розвитку ринку основно! продукци шдприемства, чи е шдприемство монопольним виробником, умови конкуренци, комерцiйна полiтика фiрми, ступiнь засвоення прийомiв i способiв маркетингу).
Оцiнка кредитоспроможностi пiдприемства базуеться на його звiтних балансах та звгах про при-бутки i збитки. Методики оцiнки кредитоспроможностi позичальника диференцiйованi за галузевою приналежнiстю i формою власностi. Вони розрiзняються для фiрм та приватних осiб.
Даш щодо пiдприемства збираються в Центрi з визначення ризикiв (Банк Франци). Цей Центр отримуе вщ банюв щомiсячну iнформацiю про суму кредитних лшш, вiдкритих кожному пщприем-ству, та кредитов, коли вони перевищують певну межу, з розбивкою за великими категорiями. Це дозволяе банкам отримувати шформащю про загальну суму кредштв, наданих банкiвською системою кожному ктенту, а державним органам — стежити за динамшою обсягу i кредитiв за галузями господарства та здшснювати селективну кредитну полтоику.
У картотецi Центру чотири роздши. У першому роздiлi 10 груп (вiд «А» до «К») залежно вщ розмiру активу балансу. Другий роздiл називаеться кредитним котируванням, мае 7 груп з шифрами вщ 0 до 6. В залежносто вiд оцiнок керiвникiв шших пiдприемств, що мають з ним дiловi зв'язки, пiдприемство отримуе свш шифр. Третiй роздiл класифiкуе шдприемство щодо платоспроможносто. Банк Франци фшсуе всi випадки неплатежiв, i залежно вщ цього клiенти банкiв подшяються на три групи:
1) шифр 7 — пунктуальшсть у платежах, вщсутнють реальних труднощiв у коштах протягом року;
2) шифр 8 — тимчасовi труднощi, якi не ставлять шд загрозу платоспроможнiсть шдприемства;
3) шифр 9 — платоспроможшсть шдприемства сильно скомпрометована.
Четвертий роздш картотеки дшить всiх клiентiв на двi групи в залежностi вщ того, приймае до облiку чи ш Банк Франци !х векселi та цiннi папери.
Банки Шмеччини застосовують методику кредитного рейтингу, який включае в себе ощнку кре-дитоспроможностi защкавлено! в кредитi фiрми та гарантiй, що надаються нею. Кредитоспроможнють клiента в одному з шмецьких банкiв визначаеться за 17 критерiями, розбитим на 5 груп:
1) менеджмент: яюсть менеджменту, грамотшсть ведення фшансово! документации
2) ринок (галузь): розвиток ринку i галуз^ вплив динамiки кон'юнктури, географи одержувачiв продукци i постачальникiв, експортних та iмпортних ризикiв, гострота конкуренци, продукщя i асор-тимент, стандарти;
3) вiдносини з ктентом: ведення рахункiв, вiдкритiсть клiента i його готовнiсть представляти шформащю про свою дiяльнiсть;
4) економiчнi умови: оцiнка рiчного балансу, спшьш майновi умови;
5) перспектива розвитку шдприемства: розвиток за перюд шсля опублiкування останнього рiчно-го балансу, виробниче планування, планування прибутковостi i майбутнього обслуговування каш-талiв, специфiчнi ризики виробництва.
За кожним з вказаних критерпв оцiнка робиться за шестибальною шкалою («6» — найпрший показник). Забезпечуеться перевiрка оцiнок на основi наявно! документацi!. Рейтинг кредитоспро-можностi розраховуеться як середнiй показник на пiдставi виставлених за кожним параметром балiв. Окремо, також за шестибальною шкалою, визначаеться рейтинг вартюних гарантш в залежностi вiд повноти !х надання та покриття ними зобов'язань за кредитом i вщсотками. На пiдставi оцiнки кре-дитоспроможносп та наданих гарантiй визначаються ризики кредитування i приймаеться рiшення щодо надання кредиту: при загальному ступеш ризику 1-4 класу кредитування здшснюеться, при ризику 5 i 6 — кредитування не здшснюеться або припиняеться.
Розглянуп методи базуються на бальнш оцiнцi фiрми — одержувача кредиту за кожним компонентом ощнки. Критери, за якими здшснюеться отримання тiе! чи iншо! кшькосп балiв, строго iндивiду-альнi для кожного банку, базуються на його практичному досвщ i перiодично переглядаються. Допус-тимi i оптимальнi значення окремих економiчних показникiв опираються на накопичену статистику.
Особлива увага придшяеться також достовiрностi вiдомостей. Iнформацiя щодо перевiрки рейтингу пiдбираеться зазвичай на основi аналiзу кредитно! заявки. З не! видшяють найбiльш ютотш фактори, що визначають дiяльнiсть кшента. Додаткову iнформацiю отримають в ходi особисто! зустрiчi з клiентом, внутршньобанювсько! iнформацi!' про рахунки та ютори кредитних взаемовiдносин з позичальником, особистих спостережень та шспекцш, вiдомостей з шших джерел.
Дуже щкавий i важливий закордонний досвiд прогнозування фшансового стану позичальника в майбутньому кредитному перюдь Так, на основi розрахунку очiкуваного обсягу доходiв (перш за все
суми виручки вщ продажу продукци), суми витрат, po3Mipy прибутку складаються порiвняльнi ба-ланси доходiв i витрат. По^м складаеться касовий кошторис позичальника на майбутнш перiод з даними про джерела грошових коштiв (прибуток, амортизацiя, кредитори) та !х використання (кат-таловкладення, погашення заборгованостi). Прогнозш данi про грошовi потоки також надаються позичальником i служать тдставою щодо оцiнки кредитоспроможностi.
При ощнщ кредитоспроможностi враховуються також майбyтнi змши кон'юнктури, наявнiсть реальних умов надходження коштiв вiд реалiзацi! продукци з урахуванням запланованого рiвня цiн, платоспроможного попиту на вщповщш види продукци. При цьому зарyбiжнi банки запрошують фахiвцiв для аналiзy галузевого та швестицшного аспекту кредитно! заявки (якщо спiвробiтники кредитного вiддiлy не володдать необхiдними знаннями щодо тих галузей виробництва та сфери послуг, в яких зайнятий клiент).
При виявленш неблагополучно! (проблемно!) позики вживаються заходи щодо забезпечення погашення кредиту. Найкращий варiант — розробка разом з позичальником плану заходiв для вщнов-лення стабiльностi компанi! та усунення диспропорцш. Якщо цi заходи не досягають мети, то банк вщстоюе сво! iнтереси шляхом продажу забезпечення, оголошення неплатника банкрутом. Банк повинен дiяти без зволшання, тому що коли позичальник затримуе платежi торговим кредиторам, стра-ховш компанi!, податковим органам, то на його майно буде накладено арешт. У цьому випадку банк виявиться у довгiй черзi кредиторiв, що вимагають вiдшкодyвання боргу.
Перший крок при виявленш проблемно! позики — це об'ективна оцшка ситуаци, що склалася. Перш за все необхщно усвщомити позицiю позичальника — чи вш хоче виправити становище, чи можна йому довiряти, чи здатне керiвництво компанi! вiдновити !! прибутковють. Велике значення мае також стан самого банку. Якщо у нього багато безнадшних борпв, не варто вплутуватися в дорогу операщю судового стягнення, а краще залагодити справу мирним шляхом, анулювавши частину боргу, що залишився. 1нше ршення може полягати в продажу банком застави. Для цього необхщно встановити, що банк дшсно мае безумовне право розпоряджатися заставою, i з'ясувати, як можли-востi його реатзаци. Звичайно це дорога i тривала процедура.
ВИСНОВКИ
Здшснеш у статп дослiдження дозволили сформулювати настyпнi висновки.
1. Досвщ роботи зарyбiжних банюв розвинутих кра!н, оснований на детальному опрацюванш всiх кредитних процедур, багатофакторному аналiзi кредитоспроможностi потенцiйних позичаль-ниюв, дозволяе значно знизити кредитний ризик.
2. Спшьний аналiз yсiх факторiв стосовно кожного конкретного випадку дае можливють прийня-ти зважене ршення щодо кредитоспроможностi позичальника, доцiльностi видачi йому кредиту, щно-вих i нецiнових умов кредитного договору.
3. Управлшня кредитним ризиком банку дае змогу своечасно прийняти вiдповiднi заходи з метою забезпечити необхщний рiвень фiнансового стану, прогнозувати наслiдки змши рiвня кредитного ризику, оцiнити можливi втрати та ефективнiсть розроблених i впроваджених заходiв.
4. Виходячи iз дослiдження можливо рекомендувати до впровадження досвiд закордонних банкiв щодо управлшня кредитними ризиками.
Л1ТЕРАТУРА
1. Нщзельська 1.А. Кредитнi ризики та !х наслiдки для банкiвсько! системи в умовах поглиблення фшансово! кризи. / 1.А. Нiдзельська // Фшанси Укра!ни. — 2009. — №8. — С. 102-108.
2. Роуз Питер С. Банковский менеджмент / Роуз Питер С. — М.: Дело, 1995.
3. Беляков А.В. Банковские риски: проблемы учета, управления и регулирования (2-е изд). Управленческая методическая разработка. / А.В. Беляков. — «БДЦ-пресс», 2004.
4. Майстер Э. Предписания о собственном капитале банков: от Базеля I к Базелю II. / Э. Майстер. // Бизнес и банки. — 2000. — №№1-2.
5. Soros G. Open Society. Reforming Global Capitalism. / G. Soros. — New York: Public Affairs, 2000.
