МЕТОДОЛОГіЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ іННОВАЦіЙНОГО УПРАВЛіННЯ РОЗВИТКОМ ПіДПРИєМСТВ Текст научной статьи по специальности «Экономика и бизнес»

УДК 167.7:658.33

МЕТОДОЛОГ1Я ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ 1ННОВАЦ1ЙНОГО УПРАВЛ1ННЯ РОЗВИТКОМ П1ДПРИ6МСТВ

© 2017 ПРОХОРОВА в. в., ДАВИДОВА О. Ю.

УДК 167.7:658.33

Прохорова В. В., Давидова О. Ю. Методологiя процесу формування iнновацiйного управлiння розвитком пщприемств

Метою cmammi е формування методологи процесу нновацшного управлшня розвитком тдприемств у сучасних умовах. Проведено дослдження формування сутностi методологп, проаналiзовано етапи розвитку методiв i засоб'в наукового тзнання. Визначено основнi засади формування методологПнновацшного управл'шня розвитком тдприемств, а саме: методи, види, принципи, компоненти, систематизовану сукупшсть. Роз-глянуто та визначено зв'язок емтричних i теоретичних метод'в наукового шзнання. Визначено, що зб'шьшення обсягу i масштаб'в наукових погляд'в, а також поглиблення наукового тзнання у розкриттi закошв i законом'рностей функцюнування реального природного i со^ального свту призводять до того, що стае очевидним прагнення ученихпроанал'вувати прийоми та способи, за допомогою якихздобуваються та фор-муються сучасш iнновацiйнiзнання та погляди в системi управл'шня тдприемствами.

Ключов'! слова: методологiя, ф'шософ'т економки, iнновацi¡, управлння, розвиток, тдприемства; нновацшне управлння розвитком тдпри-Рис.: 2. Ббл.: 11.

Прохорова Вiкторiя Володимирiвна - доктор економiчних наук, професор, зав'дувачка кафедри економки та органiзацi¡ д'тльностi суб'ект'в господарювання, Укранська iнженерно-педагогiчна академiя (вул. Утверситетська, 16, Харщ 61003, Украна) E-mail: [email protected]

Давидова Оксана ЮрП'вна - кандидат техтчних наук, доцент, доцент кафедри готельного i ресторанного бiзнесу, Хармвський державний ушвер-ситет харчування та торг'влi (вул. Клочювська, 333, Харщ 61051, Украна) E-mail: [email protected]

УДК 167.7:658.33 Прохорова В. В., Давыдова О. Ю. Методология процесса формирования инновационного управления развитием предприятий

Целью статьи является формирование методологии процесса инновационного управления развитием предприятий в современных условиях. Проведено исследование формирования сущности методологии, проанализированы этапы развития методов и средств научного познания. Определены основные составляющие формирования методологии инновационного управления развитием предприятий, а именно: методы, виды, принципы, компоненты, систематизированная совокупность. Рассмотрены и определены связи эмпирических и теоретических методов научного познания. Определено, что увеличение объёма и масштабов научных взглядов, а также углубление научного познания в раскрытии законов и закономерностей функционирования реального природного и социального мира приводят к тому, что становится очевидным стремление учёных анализировать приемы и способы, с помощью которых приобретаются и формируются современные инновационные знания и взгляды в системе управления предприятиями. Ключевые слова: методология, философия экономики, инновации, управление, развитие, предприятия, инновационное управление развитием предприятий. Рис.: 2. Библ.: 11.

Прохорова Виктория Владимировна - доктор экономических наук, профессор, заведующая кафедрой экономики и организации деятельности субъектов хозяйствования, Украинская инженерно-педагогическая академия (ул. Университетская, 16, Харьков, 61003, Украина) E-mail: [email protected]

Давыдова Оксана Юрьевна - кандидат технических наук, доцент, доцент кафедры гостиничного и ресторанного бизнеса, Харьковский государственный университет питания и торговли (ул. Клочковская, 333, Харьков, 61051, Украина) E-mail: [email protected]

UDC 167.7:658.33

Prokhorova V. V., Davydova O. Yu. The Methodology of the Process of Formation of Innovation Management of Enterprises' Development

The article is aimed at forming the methodology of process of innovation management of enterprises' development in modern conditions. A study on formation of the essence of methodology was carried out, the stages of development of methods and means of scientific cognition were analyzed. The basic components of formation of methodology of innovation management of development of enterprises have been defined, i.e.: methods, types, principles, components, systematized aggregate. The relations of empirical and theoretical methods of scientific cognition were considered and defined. It has been determined that the increase of the volume and scope of scientific views, as well as the deepening of scientific knowledge in the disclosure of laws and regularities of functioning of real natural and social world, lead to the objective fact that is the desire of scientists to analyze methods and means by which modern innovative knowledge and views in the enterprise management system can be acquired and formed. Keywords: methodology, philosophy of economy, innovations, management, development, enterprises, innovation management of enterprise development.

Fig.: 2. Bibl.: 11.

Prokhorova Viktoriia V. - D. Sc. (Economics), Professor, Head of the Department of Economics and Business Entities, Ukrainian Engineering and Pedagogical Academy (16 Universytetska Str., Kharkiv, 61003, Ukraine) E-mail: [email protected]

Davydova Oksana Yu. - PhD (Engineering), Associate Professor, Associate Professor of the Department of Hotel and Restaurant Business, Kharkiv State University of Food Technology and Trade (333 Klochkivska Str., Kharkiv, 61051, Ukraine) E-mail: [email protected]

Усучасних умовах господарювання розробка та впровадження шновацшного управлiння роз-витком вГтчизняних пiдприeмств е актуальною проблемою, тому що iнтенсивний свiтовий розвиток вимагае постшного удосконалення функцiонування пiдприемств iз метою завоювання нових ринкiв, шд-вищення конкурентоспроможностi, збкьшення при-бутку та задоволення попиту споживачiв. 1нновацшне управлiння розвитком пiдприемств мае сприйматися керiвниками як дiевий засiб реагування на виклики ринку в умовах динамiчних змiн ринкового середовища. Як елемент системи управлшня, iнновацiйне управлш-ня розвитком пiдприемств дозволяе шдвищити рiвень конкурентоспроможностi шляхом виявлення проблем i визначення напрямкiв !х розв'язання, використовуючи потенцiальнi умови та ресурси. Iнновацiйне управлiння розвитком пiдприемств повинно враховувати фактори впливу зовншнього оточення й розробляти та впрова-джувати сценарГ! розвитку, якi, за потреби, корегуються та адаптуються до змш, що вiдбуваються в економiцi та суспкьствЬ Вiд того, насккьки правильно впроваджу-еться система iнновацiйного управлшня (визначеш та структурованi стратегiчнi завдання, впроваджеш по-слiдовнi запланованi заходи), залежить успГх розвитку пiдприемств.

ДослГдженню ще! проблематики присвячено на-уковi працi вiтчизняних i зарубiжних науковщв, а саме: Р. Акоффа, П. Анохша, В. Афанасьева, Л. Барталан-фi, I. Блауберга, О. Богданова, В. Волково'1, Ю. Ворони, Д. ГвШаш, Р. Джонсона, Д. Джсона, С. Никанорова, В. Садовського, Р. Саймона, Ф. Темникова, В. Тюхтша, А. Уемова, Ю. Черняк, Ю. Урманцева, Е. Юдiна i багато шших.

Проте, незважаючи на вагомий внесок багатьох науковщв, проблема вимагае свого подальшого бкьш глибокого дослГдження, з огляду на те, що формування системи шновацшного управлшня розвитком шдпри-емств вимагае нових, адаптивних методолопчних на-укових напрацювань у цьому напрямку.

Мета стати е формування методологи процесу шновацшного управлшня розвитком шдприемств у су-часних умовах.

1нтенсивний розвиток суспкьства вимагае постшного удосконалення Гснуючо! системи, поглядiв, розрахункiв, рiшень, технологiй та ш. В сучасному свiтi провГдш позицГ! займають тi суб'екти, яю вчасно розро-бляють i впроваджують iнновацiйнi заходи. Але якими б не були сучасш погляди, вони мають свою Грунтовну основу, яка формувалась столiттями. Збкьшення обся-гу та масштабiв наукових поглядiв, а також поглиблення наукового шзнання у розкритп законiв i закономГрнос-тей функщонування реального природного та сощаль-ного свiту призводить до того, що стае очевидним праг-нення учених проаналiзувати прийоми та способи, за допомогою яких здобуваються та формуються знання та погляди.

На початку антично! культури монополiя на до-слiдження проблем шзнання взагалi i наукового шзнання, зокрема, належала фкософи. Навпъ на межi

ХУ1-ХУ11 ст., коли сформувалося експериментальне природознавство, дослiдженням рiзних проблем методологи пiзнання займалися в основному фкософи. Проте найбкьший вклад у той перюд був зроблений тими з них, яю одночасно з фiлософiею займалися й шшими спецiальними галузями наукового знання (Галкей, Декарт, Ньютон, Лейбнщ та iн.) [10].

Починаючи з друго'1 половини XIX ст., особливо наприюнщ його, вiдбуваеться рiзка диференцiацiя, тоб-то вiддiлення вГд фкософи рiзноманiтних наукових дис-циплш, що дослГджують тГ чи шшГ аспекти процесу наукового шзнання. Поряд Гз традицГйними фГлософськи-ми методами у цей час виникають Г починають активно розвиватися методи математично'1 логжи, а потГм Г ме-тоди ймовГрнГсно! логГки. У зв'язку Гз науковою револю-щею у природознавствГ на цьому еташ помГтно зростае Гнтерес до кторГ! Г фГлософГ1 науки. Трохи шзнше фор-муються Г такГ самостшш сфери наукового пГзнання, як психолот Г соцГологГя науки, а вже у нашГ днГ виникае абсолютно нова галузь - наука про науку, або наукознав-ство. ВсГ згаданГ науковГ дисциплГни дослГджують рГзш аспекти Г вГдношення наукового знання, застосовуючи сво'1 особливГ методи та понятшний апарат.

ТрадицГйно вважалося, що наука розвиваеться прогресивно та кумулятивно - наукове знання з часом накопичуеться (не втрачаючи попереднГх досягнень), вдосконалюеться Г зростае. Вчеш сьогодш знають про свгг все, що знали про нього вчеш попереднГх епох, Г на додаток до цього знають те, що було невГдомо бГльш раншм поколшням. Таке переконання настГльки мГцно ввГйшло в суспГльну свГдомГсть, що сумнГв у ньому зда-еться неможливим [8].

Однак, незважаючи на очевидну переконливГсть аналогГчних думок, у фГлософГ! науки середини XX ст. з'явилися концепцГ!, що по-Гншому тлу-мачать (або навпь заперечують) прогрес у розвитку наукового знання.

УсГ вГдомГ критерГ! досконалостГ деяких теорГй ви-кликають у вчених вГдчуття неповноти, неушверсаль-ностГ та недосконалостГ.

В останш десятилГття досягнуто значних резуль-татГв у сферГ науково'1 логГки, яка займаеться дослГджен-ням проблем побудови та структури готового наукового знання.

Проблеми методу та методологи наукового до-слГдження приваблювали увагу сощальних мислителГв, учених Г фГлософГв ще у стародавш часи, починаючи з антично! епохи. Проте Грунтовний аналГз методГв Г за-собГв наукового пГзнання став активно здшснюватися лише в останне швстолГття [10].

Формування сутностГ методологГ! як ГдеологГчно! платформи розв'язання науково! проблеми наведено на рис. 1.

Отже, основою формування будь-яко! методологи е фкософське шдгрунтя.

ФГлософГя економГки з теоретико-методологГчних позицш допомагае розкрити закони, що управляють: + розвитком виробництва;

Формування поняття «методолопя»

т

Т

т

Г

Анал\з прийом\в \ способ\в, за допомогою яких здобувавться знания

Фшософ1я (до друго''' половини XX ст.)

*

Диференц1ац1я - в\дд\лення в1д ф|лософ|Т разноман\тних наукових дисципл\н

Методи математично''' лог\ки

Методи ймов\рно''' лог\стики

Фшософ1я науки

Методолопя

П\знання

Комун\кац\я

Методолопчний потенщал

Рефлекс\я

Методолог\я п\знання

Прогнозування

Д\агностика

Моделювання

Контроль

Виробництво \ споживання

Комун\каци

Оц\нювання

Проектування

Управл\ння

Рис. 1. Формування сутност методологи як iдеологiчноi' платформи розв'язання науково'' проблеми

Поглиблення наукового п\знання Зб\льшення обсягу масштаб\в наукових знань

Наукознавство

Соц\альн\ умови Матер\ально-техн\чн\ умови Економ\чн\ умови

О

О

<

т о

<

О ш

+ розподком;

+ обм1ном 1 споживанням тощо.

Саме фкософ1я економ1ки формуе рац1ональн1сть 1 ефективн1сть, а тому являеться методолог1чною основою вс1е! системи економ1чних наук. Взаемод1я, з однт сторони - фкософсько! теори з економ1чною, а з т-шоН - фкософських дисципл1н 1з економ1чними науками визначае розвиток економ1чно! науки в цкому, а ф1-лософське узагальнення сучасних економ1чних процесш в1дноситься до фкософи економши [2; 5; 9].

А шсно, що кожна сфера чи галузь економ1ки ха-/\ рактеризуеться своер1дними умовами прой-/ 1 каиия економ1чних процесш 1 потребуе творчо-го п1дХоду до !х розкриття, а узагальнення 1 висновки конкретних наук, зроблеш у процеа анал1зу, можуть мати певш в1дм1нност1 чи особливосй, що узагальню-ються фкософ1ею економши. В результат1 застосуван-ня фкософських категор1й, принцип1в, метод1в, шдхо-дш, закон1в, законом1рностей, тенденц1й до феномен1в економ1чного життя в контекст1 взаемоди загального й особливого викристал1зовуеться народження ново! дисципл1ни фкософи економ1ки. Саме фкософ1я еко-ном1ки повинна збагнути й осмислити переход, в1д менш складних до вищих форм суспкьного життя та еконо-м1чно! д1яльност1 Осккьки основним зм1стом сучасно! епохи являеться переход людства в1д шдустр1ально! до постшдустр1ально! стади цившзацшного прогресу, що пов'язано з кор1нними змшами виробничих сил 1 ви-робничих в1дносин, то необх1дно розробляти та впрова-джувати методолог1ю процесу формування шновацш-ного управл1ння розвитком шдприемств, сутн1сть яко! полягатиме у впровадженш в систему управл1ння про-гресивних, адаптивних механ1зм1в, що п1двищать р1вень конкурентоспроможност1 (рис. 2).

Науков1 знання являють собою складну систему, що розвиваеться, в якш у м1ру еволюци виникають все нов1 форми оргашзаци. Вони можуть впливати на ранше сформован1 форми та ршш знання 1 трансформувати !х.

Отже, методолога формування 1нновац1йного управл1ння розвитком повинна включати компоненти методологИ, а саме:

+ загальн1 (фкософське вчення про методи шз-

нання 1 перетворення дшсносй); + загальнонауков1 (складаеться з прийом1в, опе-рац1й, метод1в, як1 вже описан1 наукою 1 засто-совуються до вск галузей наук); + м1ждисципл1нарн1 (сукупн1сть ряду синтетич-них, штегративних способ1в, що застосовують-ся на стиках науки, у тому числ1 1 групи наук, що функцюнують у межах на основ1 вивчення певно! форми руху матери); + специф1чн1 (сукупн1сть способ1в 1 принцип1в п1знання, досл1дницьких прийом1в 1 процедур, що застосовуються в тш чи 1нш1й сфер1 окремо! науки).

Обов'язково необх1дно враховувати при розробщ методологИ формування 1нновац1йного управлшня розвитком види методолог1!:

+ фкософський (в1дбивае вищий р1вень методо-лог1чного анал1зу наукового мислення у в1до-браженн1 св1ту); + загальнонауковий (складаеться з прийом1в, опе-рацш, метод1в, як1 вже описан1 наукою 1 застосовуються до вск галузей наук); + частковий (д1ють 1 д1стають наукове пояснення власш методи конкретних наук).

Необх1дно також враховувати принципи методологи шд час формування шновацшного управл1ння роз-витком:

+ в1дносност1 (полягае у пошуку обмежень, по-р1внянн1 результат1в, визначенш умов !х засто-сування, дозволяе формулювати критери в1дбо-ру або оцшок); + об'ективност1 (полягае у використанш фактич-них даних, побудов1 г1потез, оц1нц1 результат1в досл1джень);

+ науковост1 (полягае у необх1дност1 опису, пояснення та передбачуваност1 подш та явищ); + практичност1 (практика е критер1ем 1стини, це реальшсть будь-яко! досл1дницько! д1яльност1 й один з найважливших принцип1в); + цшсност1 (1снуе ткьки у рамках певно! цшс-ност1, яку потр1бно визначити, знайти меж1 того чи шшого явища безумовно, цкксшсть за-вжди в1дносна, 11 неможливо абсолютизувати, але не можна и 1гнорувати); + розвитку (вимагае, щоб ус1 явища розглядали-ся у динам1ц1 з урахуванням р1зномаштност1 зв'язк1в 1 системности дае можлив1сть наукового пояснення розвитку складних систем, зокре-ма, сощально-економ1чних процесш).

Як1сть оргашзаци 1 проведення досл1дження методологи процесу формування шновацшного управлшня розвитком п1дприемств, перш за все, залежить в1д метод1в наукового досл1дження, як1 повинш бути адекватн1 сут1 до-сл1джуваних явищ 1 в1дпов1дати як загальнш мет1 розвитку науки, так 1 конкретним завданням цього досл1дження.

Уцьому процеа пост1йно виникають нов1 при-йоми та способи емп1ричного та теоретичного досл1дження, зм1нюеться стратег1я наукового пошуку. Проте у фкософи науки «теоретичне» й «емш-ричне» залишаються основними категор1ями, за допо-могою яких класиф1кують не ткьки р1зномашття форм наукового знання, але 1 метод1в науково-досл1дно! д1-яльност1 [1; 3; 4; 11].

Видкивши емшричне та теоретичне п1знання як два особливих типи досл1дницько! д1яльност1 методологи процесу формування шновацшного управлшня розвитком шдприемств, можна сказати, що !хнш предмет р1зний, тобто теор1я 1 емшричне досл1дження мають справу з р1зними «зр1зами» одше! й т1е! ж д1йсност1. Емшричне досл1дження вивчае явища та !хш кореля-ци; у цих кореляц1ях, у в1дношеннях м1ж явищами воно може вловити прояв закону. Але в «чистому» вигляд1, на ршш сутност1, явище даеться ткьки в результат! теоретичного досл1дження.

€ от

и

сг с X

¥2.

=5' а> $ о

3' X

& Р е о

ь а> "О

ю

_1

М

м

о

_1

Компоненти методологи

Види методологи

загалы-п

-Г

т

загальнонауков!

т

М1ждисциплшарш

1

специфтьп 1-

Л

фтософсьм

I

т

загальнонауков!

I

Систематизована сукупнкть методологи

засоби

прииоми

методи

Методолопя ¡нновацшного управлшня розвитком шдприсмств

В1ДНОСНОСТ1

об'вКТИВНОСП

науковосп

практичносп

Ц1Л1СНОСТ1

розвитку

1НДУКЦ1Я

т

абстрагування

портняння

моделювання

спостереження

А

вим!рювання

т

±

науковии експеримент

моделювання

аналопя

анал!з

синтез

емгпричн!

±

т

теоретичн!

Методи наукового шзнання методологи

1

частков!

г

Система принцишв методологи досл1дження

±

структурно-функцюнальний аналв

т

структурно-

функцюнальний аналв *

Рис. 2. Методолопя процесу формування ¡нновацшного управлшня розвитком шдприсмств

-

ЕКОНОМ1КА ШН0ВАЦ1ЙН1 процеси

о

о

Q_

<

m о

Варто пГдкреслити, що збкьшення ккькост спо-стережень, вимГрювань Г експериментГв само собою не робить емшричну залежнГсть безсумшв-ним фактом, тому що, наприклад, шдукцш завжди мае справу з незакшченим, неповним дослГдом. Сккьки б ми не проводили спостережень Г експериментГв Г сккь-ки б не узагальнювали !хш данГ, просте Гндуктивне уза-гальнення дослГдних результатГв не веде до теоретичного знання. Теорш не будуеться шляхом шдуктивного узагальнення досвГду. Ця обставина у всш 'й глибиш була усвГдомлена в науцГ порГвняно пГзно, коли вона досягла досить високих ступенГв теоретизацГ! [6].

Отже, емпГричний Г теоретичний рГвнГ пГзнання вГдрГзняються за предметом, засобами та методами до-слГдження. Однак видкення Г самостГйний розгляд кожного з них являе собою абстракцш. В реальностГ цГ види пГзнання, як зазначалося ранГше, завжди взаемодГють. 1накше кажучи, в реальнГй науковш практицГ емпГрич-ний Г теоретичний рГвнГ дослГдження взаемозалежнГ, межа мГж ними досить умовна та рухлива.

ЕмпГричне дослГдження, виявляючи за допомогою спостережень, вимГрювань Г експериментГв новГ данГ, стимулюе теоретичне шзнання (яке !х узагальнюе Г по-яснюе), ставить перед ним новГ, бГльш складнГ завдання.

З Гншого боку, теоретичне шзнання, розвиваючи та конкретизуючи на базГ емшрГ! новий власний змГст, вГдкривае новГ, ширшГ обрГ! для емпГричного пГзнання, орГентуе Г направляе його в пошуках нових фактГв, спри-яе вдосконаленню його методГв Г засобГв Г подГй.

ВИСНОВКИ

В результат проведеного дослГдження обгрунто-вано формування сутностГ методологи, проаналГзовано етапи розвитку методГв Г засобГв наукового пГзнання. Визначено основнГ засади формування методологГ! Гн-новацГйного управлГння розвитком пГдприемств, а саме: методи; види; принципи; компоненти; систематизовану сукупшсть. Розглянуто та визначено зв'язок емшричних Г теоретичних методГв наукового пГзнання. Визначено, що для збкьшення обсягу та масштабГв наукових погля-дГв, а також поглиблення наукового пГзнання у розкрит-тГ законГв Г закономГрностей функцюнування реального природного Г сощального свГту призводить до того, що стае очевидним прагнення учених проаналГзувати прийоми та способи, за допомогою яких здобуваються та формуються сучасш ГнновацГйнГ знання та погляди в системГ управлГння пГдприемствами. ■

Л1ТЕРАТУРА

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. СПб.: Питер, 1999. 416 с.

2. Базилевич В. Д., 1лын В. В. Метафвика економки. КиТв: Знання, 2007. 718 с.

3. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. М.: Мысль, 2005. 253 с.

4. Булгаков С. Розмисли. Творча спадщина у контекст ХХ1 столптя. КиТв: Знання, 2006. 903 с.

5. Глушко Т. П. Ф1лософ1я економки: структурно-мето-долопчний анал1з: дис. ... канд. фтос. наук: 09.00.03. КиТв, 2006. 182 с.

6. Самсин А. И. Основы философии экономики: учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 271 с.

7. Туган-Барановський М. I. Основи полтичноТ еконо-мп. Льв1в: Видав. центр ЛНУ ¡м. I. Франка, 2003. 628 с.

8. Ратжков В. С. Основи фтософп науки i фтософГТ техш-ки: навч. поаб. Вiнниця: ВНТУ, 2012. 291 с.

9. Философия экономики: учеб пособие для высш. учеб. заведений/отв. ред. С. В. Синяков. Киев: Альтерпрес, 2002. 384 с.

10. Вiкiпедiя - втьна енциклопедiя. URL: https:// uk.wikipedia.org/wiki

11. URL: https://studfiles.net/

REFERENCES

Ansoff, I. Novaya korporativnayastrategiya [A new corporate strategy]. St. Petersburg: Piter, 1999.

Bazylevych, V. D., and Ilin, V. V. Metafizyka ekonomiky [Metaphysics of the economy]. Kyiv: Znannia, 2007.

Blaug, M. Ekonomicheskaya mysl v retrospektive [Economic thought in retrospect]. Moscow: Mysl, 2005.

Bulhakov, S. Rozmysly. Tvorcha spadshchyna u konteksti XXI stolittia [Reflections. Creative heritage in the context of the XXI century]. Kyiv: Znannia, 2006.

Filosofiia ekonomiki [Philosophy of Economics]. Kyiv: Alter-pres, 2002.

Hlushko, T. P. "Filosofiia ekonomiky: strukturno-metodo-lo-hichnyi analiz" [Philosophy of Economics: structural and methodological analysis]: dys.... kand. filos. nauk: 09.00.03, 2006.

Ratnikov, V. S. Osnovy filosofii nauky i filosofii tekhniky [Fundamentals of Philosophy of Science and Technology Philosophy]. Vinnytsia: VNTU, 2012.

Samsin, A. I. Osnovy filosofii ekonomiki [Fundamentals of economic philosophy]. Moscow: YuNITI-DANA, 2003.

Tuhan-Baranovskyi, M. I. Osnovy politychnoi ekonomii [Fundamentals of Political Economy]. Lviv: VTs LNU im. I. Franka, 2003.

Vikipediia - vilna entsyklopediia. https://uk.wikipedia.org/

wiki

https://studfiles.net/

<

S

Ш