CC BY
18УДК 911.2:388.49
ЧЕРВАНЬОВI. Г.,
1гнлтьев с. е.,
БОДНЯ О. В., БУБИР Н. О.
Методолог/я / досв/'д проектування природоохоронних територш та об %екгт'в еколог/'чно/ мереж/
Харювський нацюнальний университет ¡мен1 В.Н. КаразЫа
Актуальность. Проектування природоохоронних об'ек'пв е актуальною задачею загальнонащонального значения. Теоретичш та практичш положения створення нащонально! екомереж1 Укра'ши е в достатшй м1р1 розробленими та науково обгрунтованими [10, 16, 18], особливо [20]. Разом з тим, вщсутш визна-чеш засади проектування регионального р1вня, що призводить до р1зних 1 шд-час суперечливих шдход1в. Певш засади цього процесу визначеш в роботах [2-4, 13, 15]. Репональний досвщ такого спрямування набутий у Харювському регюш О.В.Юимовим [8], 6.0. Варивода, 1.Г. Черваньовим [5], С.6. 1гнатьевим [11] у прочее! проектування Придонецького природного репону загальнодержавного значения (2004), Мезинського НПП (2007-2009) та Осюльского природного коридору (2007-2010) та деюлькох локальних проек^в, виконаних 1нститутом сталого роз-витку (2008-2011).
Розпочато дослщження можливостей використання ПС-технологш та матер1ал1в дистанцшного зондування для щентифжащ! л1сових насаджень та альськогосподар-ських культур з метою визначення конфлжтних дьлянок природокористування.
У 2011 рощ авторами виконуеться проект за грантом Фонду фундаментальних дослщжень ХНУ ¿мен В.Н.Каразша,яким передбачаеться емшричнеузагальнення зга-даних матер1ал1в 1 результате, що вже втшеш у практику, 1 формулювання теоретико-методолопчних засад проектування на основ1 концепцп самооргашзацп природних систем. Очжуеться використання результате у транскордонному сшвробггництв1 ¡з Белгородським державним университетом (Росшська Федеращя), де розпочато подь бш дослщження.
Постановка завдання. Збереження та вщтворення територш та об'ектсв природно-заповщного фонду Укра'ши нар1вш з розробкою наукових основ рацюналь-ного природокористування стае одним з найбшьш прюритетних напрямюв у побудо-в1 державно'1 системи управлшня яюстю навколишнього природного середовища. У загальнодержавнш програм1 створення нацюнально1 екомереж1 в Укршш1 зазначена «необхщшеть створення еколопчного каркасу територй, узгодженого з територ!аль-ною структурою господарства, розширення системи природоохоронних територш» (с. 216). Отже, одним з найважлив1ших кроюв розвитку цього процесу е формування мереж1 охоронюваних територш та об'еюав, що дозволить забезпечити функщональ-ну взаемодио об'ек^в ПЗФ, зберегти компонентну цшешеть ландшафте 1 вщновити еколопчну р1вновагу.
Природш ландшафта повшетю або частково збереглися майже на 30,4 % територй' Харювщини. У найменш змшеному вигляд1 вони е на землях, зайнятих лками, чагарниками, болотами (14,6 %). Анал1з евщчить, що стан, близький до природного, мають тшьки щ територи.
Найбшьш захищеними е природш комплекси в межах територш природно-заповвдного фонду (ПЗФ). Вш включае 201 територш та об'ект площею б ¡ля 45 тис. га або менше нЬк 1,5 % територи область
1 Загальнодержавна програма формування нацюнальноТ еколопчноТ мереж! Укра'ши на 2000 - 2015 рр.
Черваньов I. Г., 1гнатьев С. ГЕОПОЛИТИКА
Бодня 0. В., Бубир Н. 0. и ЭК0ГЕ0ДИНАМИКА РЕГИОНОВ
В склад* флори Харювщини за сучасними даними нараховують понад 1700 вицув вищих судинних, спорових та наанних рослин, б\яя 300 вид1в мохопод1бних та майже 250 вид1в лишайниюв. Фауна нал1чуе понад 10 тис. видов тварин, 1з них хребетних -понад 370 вид1в (риб - понад 30 вид1в, земноводних -11, плазушв -10, птах!в - понад 250, ссавщв - бшя 60); ¡з безхребетних - понад 6 тис. вид1в комах, а також б!ля 1тис. вид1в водних безхребетних тварин.
Негативш антропогенш чинники впливу на довюлля призвели до зникнення велико! юлькосп вид1в рослин 1 тварин та до загрози кнуванню багатьом кнуючих ви-д1в. До Червоно? книги Укра'ши занесено 61 вид рослин та 71 вид тварин, до Зелено! книги Укра'ши - 27 рщюсних 1 зникаючих типових рослинних угруповань. Поступово зменшуеться чисельшсть майже вс\х видов природних рослинних угруповань, майже вах вид1в хижих, а також водолюбних птах1в.
На сьогодш ПЗФ обласп складають природш комплекси 1 об'екти, що мають природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацшну цшшсть 1 видшеш з метою збереження природно! р1зноманггносп ландшафте, генофонду рослинного 1 тва-ринного свггу, пщтримки загального еколопчного балансу фонового мониторингу навколишнього середовища. Подальший IX розвиток мае стати складовою розбу-дови екомереж1 р1зних 1ерарх1чних р1вшв: бюсферного, всеевропейського 1 нацю-нального. Натомкть, це мусить набути самостшного репонального та локального значения як передумова подолання критичного еколопчного стану компоненте природи, на чому наголошують М.Д.Гродзинський [7], Л.Г.Руденко [17], I полш-шення територ1альноУ оргашзацп довюлля [18] та територ1ального менеджменту [3, 6,11,14].
Найбыыиу питому вагу у розбудов1 регюнально! та локально! мереж мусить вщь гравати Придонецький природний репон загальнодержавного значения, створення якого передбачено Законом Украши (1998) про нацюнальну еколопчну мережу в межах Змцвського, Балаклшського та 1зюмського райошв Харювсько! область Вш вдограе роль ключового объекту для двох природних коридор1в (Галицько-Слобожанського субширотного 1 (лверсько-Донецького субмеридюнального). Територ1альна система об'ект1в ПЗФ цього природного регюну, доа остаточно не сформована, вже посщае загальну площу понад 23 тис га (44 % в1д загально! площ1 ПЗФ обласп]. Значна пи-тома вага природно-заповщних територш в загальнш структур! земельних упдь область однак, не е свщченням !х оптимально! територ1ально! оргашзацп. Переважаю-чою формою охорони природи е заповщання територш в форм1 заказниюв м1сцевого значения, до складу яких входять як природш ландшафти, так \ орш землъ дороги, територп лкових господарств з! значним господарським навантаженням. Це створюе умови, при яких заповщний режим е малоефективним, тому при подалышй розбудо-в1 мереж1 доцшьним е залучення якомога меншо! частки територш господарського використання. Кр1м того, вщпов1дно до думки фах1вщв природоохоронно! галузь в кнуючш систем! оргашзацп та функцюнування ПЗФ е шип проблеми, а саме: частко-ве вилучення природних земель 1 пов'язаний з цим ошр владних галузевих структур, землевласниюв та землекористувач1в; трудноыц з формуванням репрезентативно! мереж1 природно-заповщних територш через низький ступшь !х вивченосп та впо-рядкованосп, значну антропогенну трансформащю ландшафт1в; вщсутшсть офщш-ного статусу проектування та створення мереж1 територш та об'еюпш ПЗФ; низький р1вень шформованосп населения щодо дощльносп заповщання чи резервування; сповшьнення темшв заповщання та призупинення процесу резервування; недоско-нала система охорони територш та об'ект1в ПЗФ [12,15,19].
Уй зазначеш проблеми пов'язаш з вщсутшстю сучасних системних пщход1в до управлшня мережею природно-заповщних територш та вказують на необхщшсть переор!ентацп з пасивного дотримання законодавчих вимог на впровадження ефек-тивних шструмент1в управлшня.
РАЗДЕЛ II. Прикладные аспекты экологического менеджмента (региональный аспект)
Мета. Метою роботи е узагальнення досвщу та наукове обгрунтування шдаодв до створення репонально'1 еколопчно!' мереж1, у тому чиЫ з використанням свггово! методологи стратепчно1 еколопчноУ оцшки (СЕА)2, що був запроваджений тутуперше [3,5].
Стратепчна еколопчна оцшка (СЕО) офщшно визнана в Украпп Протоколом у рамках Конвенцй про оцшку впливу на навколишне середовище в транскордонному контекст (2003)3 i передбачена рядом регуляторних документе для гармошзаци нацюнального природоохоронного законодавства i3 европейським. С.О.Вариводою вперше встановлено, що еколопчна мережа потребуе СЕО, бо и створення 3a4inae ih-тереси шших користувач1в, KOTpi без науковоТ аргументащ! не можуть погодитися на реприватизащю земель. Поряд з цим, СЕО дае змогу впевнитись у тому, що створення природоохоронно-эколопчноУ мережу поряд з безсумшвною користю вщ передбачу-ваних змш, створюе ряд гострих момен^в i можливих негативних геоеколопчних i медико-саштарних наслщюв: виникнення ландшафте рудерального типу на землях, що консервуються, м1гращю карантинних i шюдливих вид1в оргашзм1в, з якими бо-рються на сум1жних культурних землях; обмеження рекреацшного потенщалу i т.п. На основ! проведеного анал1зу, запропонована схема керування розвитком еколопч-Hoi мереж1 шляхом застосування СЕО [5].
Обгрунтування принцитв територ1ально1 оргашзаци об'ектв. Як вщомо з уста-новчих документе, мережа територш та об'еючв ПЗФ складаеться з каркасних ядер, спо-лучних територш та буферних зон. Проектуючи включения вищезгаданих територп до входження в елементи мереж1 територш та об'екпв ПЗФ, були враховаш вимоги необхщ-Hocri забезпечення оптим1заци плоиц, структури, стану елементсв мережу формування новихдыянокдля забезпечення вщтворення природних ландшафте, що е середовищем ¡снування певних рослин i тварин - зокрема, занесених до Червоно! книги.
У ландшафтознавчш частиш згаданси роботи обГрунтовано принципи терито-р1ально1 оргашзаци Придонецького природного регюну i здшснено видшення його основних структурно-функцюнальних елемен™. Здобувач виходив з того, що цей природний репон, передбачений в долиш piKH CiB. Донець вщповщно до Програми створення нацюнально? еколопчно! мережу охоплюе природно-заповщш об'екти що становлять його ландшафтно-еколопчш ядра i мають природоохоронну, наукову, ре-креацшну цшшсть i видшеш з метою збереження природно! розмапгосп ландшафт1в, збереження генофонду рослинного i тваринного св1ту; локальш природш коридори, що формуються дшянками природних i квазшриродних ландшафте витягнутоУ кон-ф1гурацп, pi3Hoi' ширини, довжини i форми; буферш зони, передбачуваш для захисту природного регюнул природних коридор1в вщ впливу зовннишх негативних факто-piB природокористування.
. Наступний етап po6iT полягав у детальному дослщженш природних комплекав Придонецького природного регюну на piBHi структурно-функцюнальних елемен-TiB. С.О.Вариводою було складено ландшафтну карту регюну у середньому масштаб! (рис.) та здшснено типолопчне оцшювання ПТК на пщстав1 групи критерпв та вщпо-вщних 1ндикатор1в, що були запропоноваш i докладно обГрунтоваш в дисертацшнш po6oTi (2010). Використання методологи СЕО дало можливють установити вразлив1 ланки в структур! природного регюну i вщповщним чином направите практичш ре-комендаци на поновлення середовищеформуючих функцш цих об'ектв.
Авторами на основ1 анал1зу сшввщношення екомереж! з ландшафтною структурою територп встановлено критичш аспекти створення регюнально! еколопчнсп мережа
1. Еколопчна мережа штучно накладаетъся на антропогенно-природну ландшафтну структуру високо освоено! територп краТни.
2
Strategical Environment Assessment
3 Конференц|'я MiHicrpiB навколишнього середовища краТн бвропейського континенту «Довктля для бвропи». К.: 2003 р.
Черваньов I. Г., 1гнатьев С. €., ГЕОПОЛИТИКА
Бодня 0. В., Бубир Н. 0. и ЭК0ГЕ0ДИНАМИКА РЕГИОНОВ
2. Через довшьшсть вщношень, що складаються помиж усталеними та новими землекористуваннями, виникають конфлжтт зони, що стають просторовими ядрами закладання ризиюв природокористування. Вони мають подвшну природу:
• спричинеш надто р1зними способами природного саморегулювання;
• спровоковаш конфлжтами штерейв користувач1в.
3. Буферш зони е екотонами. Т.В.Бобра [1] встановила, що загальна площа екото-шв перевищуе площу ландшафтних ядер. До того ж, як встановлено С£.1гнатьевим, пом1ж природокористуваннями р1зних тишв виникають квазтриродт екотони [11].
4. Спостер1гаються й фжсуються б1фуркаци саморозвитку, завдяки чому виникають «ризики переохорони».
Формал!защя дослщження. Для того, щоб ощнити ефектившсть функцюнуван-ня проектовано! мереж^ був застосований метод тополопчного анал1зу, за допомо-гою анал1зу граф1в, який уперше було описано в робот1 [6]. Пщставою для викорис-тання методу е адекватшсть цьому методов! просторово!' будови мережу яку вщдзер-калюе ландшафтна карта. Використання ландшафтно'1 карти середнього масштабу [1:10000) територп дало можливкть бгльш точно визначити основш сполучш тери-торй (ребра) та уникнути поеднання тополопчно незв'язаних м\ж собою каркасних ядер (вершин). Основним структурним елементом, який з'еднуе м1ж собою територп та об'екти ПЗФ, е долина р. (лверський Донець з и притоками. Останш утворюють роз-галужений дендрит бюкоридор1в р1зного тополопчного рангу, що сполучають м1ж собою каркасш ядра мереж1 - це переважно об'екти ПЗФ. Вони, зрозумшо, е основни-ми шляхами бюландшафтно'1 комушкацн.
Для ощнювання ступеню зв'язаносп каркасних ядер було запропоновано ряд коеф1щент1в [5]. В основу анал1зу було покладено структурно-тополопчний анал1з графу мереж1 територп (див. рис.) з врахуванням того, що характер зв'язку вершин графа вщображае в щлому ефектившсть ус\ел мережь
Рисунок 1 - Топологхчна структура мережх територш та об'ектхе ПЗФ Змпвського, Балаклшсъкого та 1зюмсъкого райотв Харювсько'х облает! (фрагмент Придонецького екологхчного коридору загалънодержавного значения)
РАЗДЕЛ 11. Прикладные аспект ы экологического менеджмента (региональный аспект)
Для розрахунку зв'язносп графа були використаш наступи! шдекси:а-шдекс ха-рактеризуе наявшсть 1 насичешсть мереж1 циклами: чим вище значения а-шдексу, тим б1лыы альтернативних шлях1в м!грацн м1ж каркасними ядрами мереж1:
де Е- юлыасть ребер графу (сполучень територш), а V- юлыасть вершин графу (каркасних ядер в межах задано! територй). Оптимальне значения а -шдексу а =1.
Под1бним шдексом для оцшювання ступеня розвиненосп мереж1 сполучних територш е Р -шдекс:
При /3 < 1 граф не мае жодного циклу, тобто являе собою граф-дерево, при /? = 1, тшьки 1, при /? > 1- деюлька. При /? = 3 ва каркасш ядра об'еднаш сполученими тери-тор1ями у цикли, що являе собою максимальну можливу зв'язашсть. Пров1вши роз-рахунки, отримали значения сг-шдексудор!внюе 0,02, а/? - шдексу 1,02.
Для отримано! тополопчно! структури мереж^ значения V, тобто юлыасть каркасних ядер (вершин графу) дор1внюе 49, хоча загальна юлыасть каркасних ядер про-ектовано! мереж1 складаеться з 55 територй та об'еклпв ПЗФ. Ця розб1жшсть поясню-еться тим, що невелию об'екти, розташоваш близько один до одного, були об'еднаш пом1ж собою. Кхльюсть ребер, тобто показник Е, для отриманого графа дор1внюе 50.
Щ розрахунки показують, що стушнь зв'язаносп е вельми низькою внаслщок того, що долини р!чок являють собою деревсщод1бну структуру, а цикли мають м1сце лише у заплавнш частиш р. аверський Дшець, де е угруповання з деюлькох об'ект1в ПЗФ. Також на низький показник зв'язносп графа впливае те, що три каркасних ядра знаходяться поза межами водозбору р. Слверський Донець 1 не пов'язаш сполучними територ!ями з рештою. 3 цього виходить, що мережа е тополопчно досить вразли-вою: варто роз1рвати будь-який ланцюг, I вона розпадеться на двг вщокремлеш шд-системи, що насправд1 мае високий стушнь ризику через насичешсть територй гос-подарськими об'ектами. 3 них найбьлыиими й особливо значущими е Балаклшський цементно-шиферний комбшат, Змйвська ТЕС та м. 1зюм. Отже, маемо локалът екояо-г1чтризики тополопчно! будови екомережь
Оид зауважити, що тополопчний анал1з не в змоз1 враховувати розм1ри об'ект1в. Тому, наприклад, б1льш значуще каркасне ядро може бути надто малим 1 територ1ально знаходитись на периферй репону, що насправд1 завадило би бю-ландшафтнш комушкацп й призвело до його вщносно шдпорядкованого значения. Отже, кр1м розглянутих показниюв, для оцшювання ефективносп функцю-нування проектовано! мереж1 дощльно використовувати таю критерй, за якими можна юльюсно визначити значимкть (вагу) того чи шшого каркасного ядра в мережу отже, встановити прюритетшсть охорони р1зних каркасних ядер. Таким е «стутнь каркасного ядра» - N (за аналопею з теор1ею граф1в - це «стушнь верши-ни»). Вш дор1внюе юлькосп сполучних територш, що безпосередньо з'еднують каркасне ядро з шшими. Чим вищим е стушнь каркасного ядра, тим краще таке ядро захищене в1д деградацй 1 тим больше значения мае для мереж1 в щлому як центр бюландшафтно! оргашзацп.
Найбшыи повну чисельну характеристику значимосп окремого каркасного ядра в мереж1 можливо отримати за допомогою показниюв доступносп графу. Щ показ-
а - Ыдекс
Е-У +1
2У-5 '
(13
В - тдекс = — н V
(2)
Черваньов I. Г., 1гнатьев С. 6., Бодня 0. В., Бубир Н, 0.
ники розраховуються за матрицею доступности вершин графу шляхом обчислення наступних показниюв.
Абсолютный ¡ндекс доступной /-го каркасного ядра 5 - сума сполучних тери-торш вщ нього до вах шших каркасних ядер в мережь Розраховуеться як сума уах елемент1в /-го рядка матрищ доступность Каркасне ядро з найменшим значениям Б. е центральним в мережа
м
(3)
Число Кетга /-го каркасного ядра Ki - найбыьший елемент /-го порядку матрищ доступность Каркасне ядро з найменшим значениям К/ е центральним:
Ki = шах {а ,}
(4)
1ндекс Бавелаша /-го каркасного ядра Bi - вщносна ощнка його «центральное™»:
1 п
<=> (5)
1ндекс Б1чема i-го каркасного ядра В. —е ще одшею оцшкою центральнос-п /-го каркасного ядра:
(6)
Каркает ядра з найбшьшим значениям В. i R. е центральними в центр1чно-атьовш CTpyKTypi мережь Вщ центрального каркасного ядра найбшьш коротю (в тополопч-ному сенсЦ шляхи м1грацп до bcíx шших каркасних ядер, i тому bíh заслуговуе особливо! уваги при проектуванш мереж1 територш та об'ект1в ПЗФ, осюльки грае про-вщну роль в acneKTi збереження i вщтворення бюландшафтонго р1зномашття дано/ територп;
1ндекс Pida /-го каркасного ядра Р.:
' п (7)
Центральним е каркасне ядро з найменшим значениям Рг
1ндекс eidHocHoidocmynHocmi каркасного ядра íl — центральним е ядро з найменшим значениям П.:
С — S
max min
ГЕОПОЛИТИКА РАЗДЕЛ II. Прикладные аспекты
и ЭКОГЕОДИНАМИКА РЕГИОНОВ экологического менеджмента (региональный аспект)
При розрахунках маемо на уваз1, що а - значения елемента матриц! доступность п - шлыасть каркасних ядер в структур! мережу N - юльюсть сполучних територш /-го каркасного ядра.
В таблиц! наведено шдекси доступного каркасних ядер та юльюсть сполучних територш, яю приходяться на кожне каркасне ядро.
Для в1зуал1зацй отриманих даних 1 пщвищення !хньо! практично"! значимосп були побудоваш результуюч! цифров! карти, для чого використовувалися Г1С-технологй Мар1пй) 1 Агс1пЛ>, що не наводяться через неможливють належного за детальшстю вадтворення в надто др1бному масштаб!.
Обговорення результате. Визначення доступносп каркасних ядер е достов1р-ним для територй дослщження, але потребуе додаткового змктовного анал1зу щодо дюр!зноманптя та вщповщносп природного характеру бюкоридор!в потребам м\-груючих вид!в. Це визначальне при подальшому проектуванш мережу виходячи за меж! зазначених адмшктративних район!в.
Таблиця 1.
1ндекси доступносп каркасних ядер птьово! структури проектовано! мереж! територш та об'екпв ПЗФ [5]
1ндекс Порядковий номер каркасного ядра мерела
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15
S. 0 486 442 0 0 404 399 364 408 409 451 367 376 382 350
К. 0 20 19 0 0 18 18 17 18 18 19 17 17 17 16
в, 0 35 39 0 0 42 43 47 42 42 38 47 46 45 49
Ri 0 од од 0 0 од од од од од од од ОД ОД од
р » 0 10 9 0 0 8 8 7 8 8 9 7 8 8 7
п. 1 0 0,7 0,6 0 0 0,5 0,4 0,3 0,5 0,5 0,6 0,3 0,4 0,4 0,3
N 0 1 2 0 0 2 3 3 2 2 2 1 3 2 2
Також необхщно зазначити, що при оцшюванш доступност! каркасних ядер не бралися до уваги, KpiM б!ор1зноман!ття, так! характеристики, як площа, режим охоро-ни, стушнь антропогенного навантаження i т. iH.
В!дсутн!сть единих науково-обгрунтованих принцишв на етапах створення тери-торш та об'ект!в ПЗФ призвели до того, що кнують neBHi недолши в !х структурн!й оргашзацн, а саме диспропорщя розмщення всередин! регюну, в!дсутн!сть повноти вщображення особливостей ландшафтно! орган!зацн та вщповщно комплексних пщ-ход!в до охорони природи.
Методолопчш i практичн! висновки i рекомендацй, опрацьован! в роботу можуть використовуватися для вдосконалення репонально! та розробки нацюнально! стратеги' впровадження СЕО, також для прийняття pirneHb по керуванню розвитком еколопчно! мереж!. Запропоновано й розроблено проект Осюльського природного коридору, що на-був статусу транскордонного. На основ! використання Г1С-технологш та вщповщних моделей, визначено й ощнено ризики, що дало змогу оптим1зацй екомережь
Конфл!ктн1 дшянки, видшен! попередньо за ландшафтною картою,мусять додатко-во дослщжуватись за матер!алами косм!чно! зйомки та шляхом встановлення напруже-Hocri геоеколопчно! ситуацн, що вимагае контрольних польових спостережень.
Структурна оптим!защя полягае у гармошзацй ландшафтно! структури шляхом поеднання розр1знених малих ядер в ареали, за рахунок чого покращуються умови ¡снування деяких екосистем.
Черваньов 1. Г., 1гнатьев С. 6., ГЕОПОЛИТИКА
Бодня 0. В., Бубир Н. 0. и ЭК0ГЕ0ДИНАМИКА РЕГИОНОВ
е можлив1сть розгортання, на цш загальнш тдстав1, фундаментальних дослщжень з просторово-часового анал1зу та територ1ального менеджменту екомереж1. Перед ocbít-ньою географ1ею слад ставити питания про шдготовку фах1вщв вищо'1та середньо! специально!'ланок (останне - перепрофипованням) з менеджменту територш.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бобра T.B. Экотонизация ландшафтов / Бобра T.B. / Трансформация ландшафтно-экологических процессов в Крыму в XX веке - начале XXI века. Симферополь: Доля, 2010. - С. 150-185.
2. Бобра Т.В. Ландшафтные основы территориального планирования / Бобра Т.В., Лычак А.И. -Симферополь: Таврия-Плюс, 2003. - 171 с.
3. Боков В.А. Пространственно-временной анализ в территориальном менеджменте / Боков В.А., Тимченко И.Е., Черванёв И.Г., Рудык А.Н. / - Симферополь: ТНУ, 2005. - 183 с.
4. Блакберн А. А. Модельна схема Донецько1* регионально!' еколопчно! мерели як приклад процесу И формування / Блакберн А. А. // Заповщна справа в Украшь - К., 2007. - Т. 13, № 1-2. - С. 6-11.
5. Варивода €.0. Анал1з ефективносп функцюнування мереж1 територш та об'ект1в природно-заповщного фонду Змивського, Балаклшського та 1зюмського райошв Харювсько! обласп / Варивода 6.О., Черваньов 1.Г. // УГЖ, 2010. - № 1. - С.
6. Гетьман B.I. Гумашстична цшшсть заповщних ландшафте нацюнально!' та регюнальних екомереж Украши. //Еколопчний bíchhk. - К., 2003, № 1-2. - С. 5-9.
7. Гродзинский M. Д. Основы ландшафтной экологии / M. Д. Гродзинский. - К. : Вища школа, 1993. - 224 с.
8. Юимов О. В. Репональш особливосп формування нацюнально\* еколопчно'1 мереж1 Украши / О. В. Юпмов, С. В. Кутько // Проблеми охорони навколишнього природного середовища та техногенно'1 безпеки : зб. наук, праць / УкрНДШП. - Харюв, 2001. - С. 23-31.
9. Маруняк 6.О. Сучасна европейська географ1я: напрями розвитку / Маруняк 6.0.// УГЖ, 2010, № 2. -С. 69-74.
10. Матер1али Всеукрашсько*1 наради з питань розвитку природно-запов1дно'1 справи шд головуванням Президента Украши В1Д 09 липня 2009 року «Змщнення yпpaвлiння та фшансово'1 стшкосп систем природоохоронних територш в Украпп»// Проект програми розвитку ООН в Украип та Глобального Еколопчного Фонду. - Режим доступу до ресурсу : http://www.pzf.org.ua/gallery/president.htm
11. 1гнатьев C.6. Конструктивно-географ1чш основи управлшня територ1ею еколопчно! мереж1 репонального р1вня (на приклад1 Оскшьського природного коридору) / 1гнатьев C.6. - Автореф. дис.... канд. геогр. н. 11.00.11 - конструкт, геогр. та рац. використ. прир. рес. - Омферополь: ТНУ, 2011. - 22 с.
12. Напрна В.П. 1нтегральний потенщал територи у контексп господарсько!* д1яльносп perioHy / Напрна В.П. // УГЖ, 2010, № 2. - С. 32-39.
13. Перспективы создания Единой природоохранной сети Крыма [Текст]. - Симферополь : Крым, учеб.-пед. гос. изд-во, 2002. - 192 с.
14. Позаченюк Е.А. Территориальное планирование: Учебное пособие. - Симферополь: ДОЛЯ, 2003. - 256 с.
15. Попович С. Ю. Нотатки до поточного моменту природно-заповщноУ справи / С. Ю. Попович // Роль природно-заповщних територш у пщтриманш бюр1зноманптя : матер1али наук, конф., присвячено! 80-pi44K> Кашвського природного заповедника (9-11 вересня, 2003 р., м. Кашв). - Кашв, 2003. - С. 26-28.
16. Розбудова екомереж* Украши: програма розвитку ООН. Проект «Екомережа»: зб. наук, праць / наук, ред. Ю. Р. Шеляг-Сосонко. - Кшв, 1999. - 127 с.
17. Руденко Л.Г. Про критичний еколопчний стан компонент1в природи в регюнах Украши /Руденко Л.Г. // УГЖ, 2010, № 2. - С. 60-68.
18. Ton4ieB О. Г. Формування еколопчно'1 мереж1 й територ1альна оргашзащя довкьлля / Ton4ieB О. Г. // Географ1я та основи економжи в школь - 2003. - № 5. - С. 42-45.
19. Шлапак А. В. Природно-заповщний фонд Украши: фiнaнcoвo-eкoнoмiчний мехашзм управлшня його розвитком / А. В. Шлапак // Еколопя довюлля. - 2008. - Вип, 18. - С. 145-153.
20. Шеляг-Сосонко Ю. Р. Концепция, методы и критерии создания экосети Украины / Ю. Р. Шеляг-Сосонко, М. Д. Гродзинский, В. Д. Романенко. - Киев. : Фитосоциоцентр, 2004. - 144 с.
