CC BY
18
нлты
ы КРАЖИ
»mutet'
Науковий в!сн и к НЛТУУкраТни Scientific Bulletin of UNFU
http://nv.nltu.edu.ua https://doi.org/10.15421/40270715 Article received 10.09.2017 р. Article accepted 28.09.2017 р.
УДК 005.22:316.42
ISSN 1994-7836 (print) ISSN 2519-2477 (online)
@ EE3 Correspondence author M. A. Kalnytska [email protected]
М. А. Кальницька
Ужгородський нащональний утверситет, м. Ужгород, Украта
МЕТОДОЛОГ1Я ДОСЛ1ДЖЕННЯ СИСТЕМИ СОЦ1АЛЬНОГО РОЗВИТКУ
Дослщжено таю комплексш категорй соцiального розвитку, як полiтика доходiв та 1х оподаткування, перерозподiл бю-джетних сощальних трансферов, соцiальне розшарування, видатки населення, якiсть життя, сфера медичних послуг щодо конкретно1 особи, суб'екта господарювання, а також на галузевому, региональному та загальнодержавному рiвнях. Показано, що на основi тристороннього партнерства та взаемодп iнституцiй сощально! i громадянсько! iнфраструктури можливе забез-печення яюсно! модершзацп системи соцiального забезпечення та тдвищення рiвня якостi життя населення. Описано модель розрахунку вартост людського капiталу, яку запропоновано декомпонувати на людський, органiзацiйний та спожив-чий. Запропоновано використовувати низку показниюв для оцшювання людського капiталу: освггньо-кватфжацшний рь вень, продуктивнiсть, коефщент вiддачi iнвестицiй та якiсть економiчних умов ввдтворення, грошова вартiсть iндивiда та мiра реатзацп його можливостей, а також рiвень конкурентоспроможностi, сформованiсть сучасних систем життезабезпе-чення. Описано тдходи до оцiнювання рiвня сформованостi сощально! iнфраструктури. Показано доцiльнiсть штегрально-го ощнювання 11 стану за чотирма трупами iндикаторiв: освiта, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, культура, з урахуванням регюнально! диференщаци. Доведено необхдають розширення перелжу iндикаторiв та формування системно! сукупностi показникiв.
Ключовi слова: сощальна полгтика; соцiальна шфраструктура; мошторинг; людський каттал; системи життезабезпечен-
ня.
Вступ. Сучасна державна полиика соцiального розвитку е актуальним питаниям сьогодення та зазвичай дослщники розглядають ïï як структурний багатокомпо-нентний комплекс, однак к1льк1сний та яшсний аналiз його складу потребуе значних науково-прикладних дос-лщжень. Прийняття виважених управлiнських рiшень потребуе належного iнформацiйно-аналiтичного забезпечення, тобто актуатзуеться потреба в удосконаленнi методологiï дослщження соцiального розвитку. Завдан-ня обгрунтування такоï методики доволi складне i дис-кусiйне щодо можливостi виршення, що можна пояс-нити надзвичайною комплекснiстю проблеми та рiзно-характерних елеменпв, що входять до системи сощаль-ного розвитку. Вiдповiдно потрiбно враховувати над-звичайно велику сукупшсть показник1в, за якими бу-дуть сформульованi неоднозначнi (за тенденцiями) вис-новки, або застосовувати науковi методи, як1 дають змогу отримати штегральне значення.
Сучаснi вiтчизнянi науковцi (Vamalii, 2007) аналiзу-ють так1 складники, як: стан людського розвитку, ефек-тившсть функцiонувания ринку працi, доходи та бвд-нiсть населення, рiвень системи охорони здоров'я, рь вень освгги, соцiальна iнфраструктура, iнституцiйне забезпечення державноï регiональноï соцiальноï полггаки. З iншого боку, значну увагу придiляють аналiзу рiвия якостi життя населення (Ruban, 2009), ефективносп а-мейно1' полiтики, розвитку ринку пращ та безробитя, системi пенсiйного забезпечення.
У наукових роботах у галузi сощально1 безпеки дос-лщжують так комплекснi категорiï, як: полiтика дохо-дiв та ïx оподаткування, перерозподш бюджетних сощ-альних трансфертiв, сощальне розшарування, видатки населення, як1сть життя, сфера медичних послуг (Bogo-molov, 2006). Вартими уваги е дослщження впливу на соцiальний розвиток держави фiнансовоï ефективностi стану ïï суб'екпв господарювання, що е передумовою розвитку мiкрорiвневиx соцiальниx iнфраструктур та формування сощального партнерства як колективно-до-говiрного регулювання соцiально-трудовиx вiдносин на мезо-, макро- та мiкрорiвняx.
Аналiзуючи параметри соцiальноï полiтики в рамках стратеги економiчноï безпеки держави, дослiдники ощ-нюють так1 аспекти соцiального розвитку, як рiвень до-xодiв громадян, 1'х майнову диференцiацiю, рiвень бщ-ностi, стан розвитку платiжниx систем та фшанав тд-приемств, ефектившсть функцiонування житлово-кому-нального господарства, секторiв освiти та охорони здоров'я (Senchagov, 2005). Важливим параметром ефек-тивностi державноï соцiальноï полiтики сучасш дослщ-ники вважають також розвиток людського катталу (по-тенцiалу). Свгговий досвiд переконуе, що послабити процеси соцiальноï диференцiацiï можна шляхом формування i розвитку потужного i чисельного середнього класу.
Процес забезпечення сощального розвитку держави об'ективно характеризуемся етапшстю, що зумовлена
1нформацт про aBTopiB:
Кальницька Марина Анатолнвна, канд. екон. наук, доцент кафедри /^жнародно! политики. Email: [email protected] Цитування за ДСТУ: Кальницька М. А. Методологiя дослщження системи соцiального розвитку. Науковий вкник НЛТУ УкраУни.
Серiя економiчна. 2017. Вип. 27(7). С. 85-90. Citation APA: Kalnytska, M. A. (2017). Methodology of the Social Development System Research. Scientific Bulletin of UNFU, 27(7), 8590. https://doi.org/10.15421/40270715
як природою задоволення потреб людей, так i потребою вибудовування багаторГвнево! та комплексно! державно! полггаки. Вщповщно до теорi! потреб (Maslou, 2008), держава мае гарантувати громадянам головну цiннiсть - життя, а також задоволетсть первинних фГзь ологiчних потреб та безпеки. Однак, у мiру задоволе-ностi вимог нижчого рiвня, завданнями державно! соць ально! полггики мае бути створення умов для саморе-алiзацi! особистостi.
Постановка завдання. Метою дослщження е визна-чення передумов для оптимiзацi! системи сотального розвитку.
Теоретико-методичнi засади динамiчно-структур-но'1 моделi соцiального розвитку. На рiвнi особи проб-леми соцiального розвитку фокусуються навколо сощального оточення, доходiв, витрат та доступностi соць ального забезпечення. На рiвнi суб'екта господарюван-ня додаються питання соцiально-трудових ввдносин, со-цiального партнерства, органiзацi! i нормування працi, мотивацi! та оплати пращ, и ефективностi. Галузевий рiвень охоплюе проблеми соцiально! забезпеченостi на-селення за обраною фахово-професiйною спеталГза-цiею. Регiональний та державний рiвнi враховують питання рацiональностi структури, соцiально! диференць ацi! в аспектах суспшьних та соцiальних груп, просто-рово-територiального розвитку, галузево-секторального та м1жрегюнального вимiру та у системi мiждержавних зiставлень.
Вiдтак важливо визначити теоретико-методичт засади динамiчно-структурно! моделi оптимiзацi! характеристик соцiального розвитку в системi сотально-еко-номiчного зростання держави, що пропонуемо розгля-дати як сукуптсть таких складников (iндексiв):
IHCR)IIPP)ISSM)^11)Ью)^ЕР)1В1)1МЕ)^Р)1Н , (1)
де I = 0,1; 1т - iндекс рiвня соцiально-економiчно! безпеки особи; 1№ - iндекс стану умов вщтворення насе-лення та трудоресурсного потенцiалу; 1МЕ - iндекс рiвня розвитку ринку працi, системи зайнятосп населення та пiдвищення рiвня якосп трудового життя населення; 1т - iндекс змiни умов економiко-правового середови-ща тдприемницько! дiяльностi, самозайнятостi населення, формування i розширення суб'екпв середнього класу; 1рЕР - шдекс пiдвищення фшансово-економГчно-го стану суб'екпв господарювання та нацiонально! еко-номши, використання цих результатiв у тлях соталь-ного розвитку; - iндекс рiвня розвитку соцiально! шфраструктури, внутрiшнього ринку та системи сощ-альних i споживчих послуг; 1а11 - iндекс розвиненостi параметрiв громадянського суспiльства та можливостей його шститупв; 1^м - iндекс мiри модершзащ! системи соцiального забезпечення населення та тдвищення рГв-ня якостi життя; 11РР - iндекс людського розвитку, наг-ромадження iнтелектуально-кадрового потенцiалу та його використання в щлях iнтелектуалiзацi! сощально-економiчного розвитку держави; 1Н^ - iндекс формування i реалiзацi! людського капiталу суспшьства (як головно! мети реалiзацi! сощально! полiтики держави).
Вважаемо, що основну увагу важливо звернути на наявтсть базових положень для соцiально-економiчно! безпеки особи, а також забезпечити позитивну динамь ку стану умов вщтворення трудоресурсного потенцiалу. Зокрема, пiд час ощнювання та формування засад державно! политики соцiального розвитку варто враховува-
ти так1 компоненти, як: чисельшсть населення, стате-вий i вiковий склад, прирiст, мiграцiя, рiвень i структура зайнятостi, стан та система охорони здоров'я, умови життедiяльностi, стан навколишнього середовища та антропогенного впливу (КШзепко & Ostafiichuk, 2008).
Надалi необхвдними е позитивт змiни на ринку пращ, у середовищi пiдприемницько! дiяльностi, само-зайнятостi населення, щодо формування i розширення суб'ектiв середнього класу, тдвищення фшансово-еко-номiчного стану економiки та !! суб'ектiв. Це створить ресурст та фiнансово-iнвестицiйнi умови розвитку сощально! сфери, розбудови системи шституцш сощально! шфраструктури, внутршнього ринку та мереж! со-цiальних i споживчих послуг. На основi тристоронньо-го партнерства, належного розвитку та взаемодп шсти-туцiй соцiально! i громадянсько! iнфраструктури мож-ливе забезпечення яшсно! модернiзацi! системи соць ального забезпечення населення та тдвищення рiвня якосп життя. Наступним прогресивним завданням стане покращення iндексу людського розвитку, нагрома-дження iнтелектуально-кадрового потенщалу та його використання для штелектуал1защ! сощально-економГч-ного зростання держави. Лише такими вважаемо необ-хiднi послщовшсть i передумови позитивно! динамiки за показниками формування та реалiзацi! людського капиталу суспiльства як головно! мети реалiзацi! державно! сощально! полггаки.
Сучаснi дослщники видшяють три визначальш тд-ходи до отнювання соцiального розвитку: (1) на основГ застосування обраного головного показника - характеристики; (2) за результатами вивчення шлькох головних груп характеристик або шлькох важливих показнишв; (3) на основГ дослгдження всiе! можливо! вибГрки Гнди-каторiв, прямо чи опосередковано дотичних до стану розвитку й ефективносп функцiонування соцiально! сфери. Причому цей тдхщ зазвичай, завершуеться ви-веденням узагальнювального (iнтегрального) показника стану сотального розвитку. Зпдно з першим тдходом, у наукових дослгдженнях юнують обгрунтованi методики оцiнювання обсягу формування Г ефективностi використання людського катталу, зокрема моделГ грошово! вартосп особи (У)
Уа = РО Ра
£ ¥х-аРХУх ■ Ех - Сх)
(2)
де: V'" - варпсть одте! грошово! одиниц витрат через х-а рок1в, грн; Рх - коефщГент ймовГрносп того, що особа доживе до вшу х; Ух - рГчний дохГд пращвника вГд часу х до х+1, грн; Ех - частка зайнятих вГд часу х до х+1, коефщент; Сх - споживчГ витрати особи вГд часу х до х+1, грн (Когйскп, 2000).
Описана модель адаптована Г для розрахунку вартосп людського капталу (т. зв. виробничо! вартосп особи (Са)):
Сa = Va - -
V)
Pa XV"
(3)
Представники неокласично! теорп тд час отнюван-ня людського катталу пропонують враховувати обсяги швестицш у пратвнишв з боку освитх закладГв, суб'екпв господарювання, власних кошпв громадян та держави. Однак витрати на освпу та тдготовку не ма-ють прямо! кореляцп зГ зростанням обсягу знань та збшьшенням таким чином людського катталу. Не мае ввдношення й аспект формування катталу до аспекту
х—а
иого використання як для соцiального, так i для еконо-мiчного розвитку. О^м цього, на формування i ефек-тивне використання людського капталу на макрорiвнi впливае велика шльшсть чинник1в - наявнiсть трудоре-сурсного потенцiалу, демографiчна ситуацiя, екологiчнi та техногент чинники, рiвень здоров'я, освгги, житло-во-побутових умов та стабшьтсть !х пiдтримування у процесi життедiяльностi особи тощо. Тому дедалi для отнювання людського капiталу Иого декомпонували на людськиИ (НС), органiзацiИниИ (ОС) та споживчий (SС):
1С = НС ■ WHC + ОС ■ WOC +SС , (4)
де: 1С - результат ощнювання обсягу сформованого ш-телектуального катталу; WHC, WОC, WSC - коефщенти вагомостi людського (природного i набутого), оргатза-цiИного (стосовно управлшських якостей та застосову-ваних технологш) та споживчого (здатного приносити додану вартiсть та економiчну вигоду) катталу (Ро-rokhnia & Los, 2010).
Для отнювання людського капiталу запропоновано використовувати так1 показники - характеристики (ВаМш et а1., 2010):
1) освiтньо-квалiфiкацiИниИ рiвень та професюна-лiзм, за якого розраховують ефективнiсть вiддачi вит-рат на отримання знань:
В1
С,
NPV = У-'--У- .
,^(1 + г)' ¡=0(1 + г)'
(5)
де: NVP - чиста приведена варпсть витрат на отримання знань, грн; В, - отриманиИ дохiд вiд знань у перюд ', грн; С, - витрати на знання у перюд ', грн; п - шльшсть рошв iнвестицiИ; г - ставка вщсотка, коефiцiент;
2) продуктивнiсть людського катталу (через обсяги ВВП у розрахунку на одну особу наявного населення, середню погодинну ставку оплати прат, коефiцiенти вiдношення середньо! заробпно! плати до мшмально! тощо);
3) коефщент вiддачi iнвестицiИ у людськиИ каттал:
Va =-
1
(1 - г)
7 У (В' - С'),' е Т .
(6)
С1 = aR0—гп - aRn ; Ст2 = хЯп—^р1^-п -aRn
(7)
(8)
8) рiвень конкурентоспроможносп людського капi-
талу;
9) сформованiсть сучасних систем життезабезпечен-ня людського капталу.
Потрiбно зазначити, з одного боку, складтсть практично! апробацi! такого тдходу, але, з iншого - Иого комплекстсть та врахування як параметрiв формування, так i ефективностi використання людського катта-лу, вiддачi на вкладенi iнвестицi!, рiвня впливу на як1сть життя та змщнення конкурентоспроможностi на-цiонального господарства. За наявносп достатнього ш-формацшного забезпечення аналiзованиИ пiдхiд без пе-ребiльшення може бути закладеним в основу дiево! i комплексно! методики отнювання ефективносп державно! та мюцево! соцiально! полiтики.
Як обгрунтування висновк1в вiдносно рiвня сформо-ваносп соцiально! iнфраструктури можна застосовува-
ти такнИ пiдхiд:
СК = п ■ R - nD ■ R1 + k Х- М ■ Ь + N - N0 ,
(9)
де: Vа - обсяг людського катталу у вщ а, грн; В - заро-бпна плата, грн; С - частка заробпно! плати у розрахунку на одиницю працi, коефiцiент; г - вщсоткова ставка, коефiцiент; п - шльшсть рошв трудово! актив-ностi iндивiда;
4) грошова варпсть iндивiда;
5) умовна вартiсть людини (С) на певниИ момент !! життя (п):
де: СК - обсяг сотального капiталу держави, грн; п -шльшсть громадських оргатзацш, од.; R - к1льк1сть оаб, об'еднаних у суспiльнi органiзацi!, од.; пО - шль-к1сть громадських оргатзацш з деструктивним кашта-лом, од.; k - к1льк1сть родин з конструктивним соталь-ним капталом, од.; Л - середня чисельтсть осiб в ро-динi, ос.; ^ - шльшсть родин з деструктивним соталь-ним капталом, од.; Ь - середня чисельтсть оаб амеИ з деструктивним сотальним капталом, ос.; N - шльшсть населення, що споввдують позитивнi суспiльнi щнносп та довiру, ос.; N0 - шльшсть населення, що споввдуе деструктивт цiнностi та е носiями негативних щнтс-них орiентацiИ, ос. (Lesechko & Sydorchuk, 2010). Од-нак, таким чином можливо як1сно оцшити лише один з аспектiв сотального розвитку держави, що стосуеться чисельносп шституцшних соцiальних органiзацiИ, але це не характеризуе !х дiевiсть та реальт iнституцiИнi можливостi.
Науковцi, що дослщжують проблеми соцiально! без-пеки держави, в емпiричному оцiнюваннi здебшьшого оперують показниками iндексу людського потенталу, iндексу iнтелектуального потенцiалу суспiльства, ко-ефiцiентами людського капiталу на одиницю населення, життездатносп населення, ввдношення середньодушо-вого доходу до прожиткового мшмуму та рiвня бщнос-тi, частки середнього класу. Так1 показники, власне, ут-ворюють групу другого тдходу до отнювання соталь-ного зростання держави.
Зокрема, iндекс розвитку людського потенцiалу (1РЛП), що був уперше запропонованиИ ООН у 1990 р., визначають за формулою
1тж + 1РО + 1ВВП
1РЛП--
3
(10)
де: а - щорiчнi витрати на споживання включно з отри-манням освiти, грн; г=(1+'); ' - ринкова вщсоткова ставка, коефiцiент; Р = 1 / г ; —п - к1льк1сть осiб у вщ п, од.; Rn - варпсть ренти особи у вщ п, коефiцiент; х -розмiр маИбутнього доходу у розрахунку на одну особу певно! професi!, грн; N - вщ за якого особа вступае в трудове життя;
6) яшсть економiчних умов вiдтворення людського катталу;
7) мiра реалiзацi! можливостеИ людського катталу;
де: 1ТЖ - iндекс очiкувано! тривалостi життя; 1РО - ш-декс рiвня освiти; 1ВВП - вдекс обсягу ВВП у розрахун-ку на одиницю населення.
Як перевагою, так i водночас недолшом цього методу е застосування iндексiв, тобто динамши, а не абсо-лютних значень показнишв. Це спрощуе пiдбiр аналь тично-статистичних даних, але забезпечуе отримання висновку лише щодо покращення чи попршення ситу-ацi! та !х темпiв. Тобто кра!на з низьким рiвнем розвитку людського потенталу лише за рахунок незначного покращення показнишв може мати значно вищиИ ш-
п
п
п
'=1
декс, ашж держава з високим значениям розвитку та незначним подальшим його приростом.
Коефщент житгeздатностi населення розробила ор-ганiзацiя ЮНЕСКО для надання характеристики здат-ностi держави до збереження генофонду та штелекту-ального розвитку населення в умовах реалiзацiï конкретно! соцiально-економiчноï полiтики. Вважають, що знижения фактичного значения показника коефщента життeздатностi населення нижче вщ рiвия 1,5 бала свщ-чить про кризовий стан, попршения якосп життя населення до меж1, за якою починаеться його вимирання.
1ндекс iнтелектуального потенщалу суспiльства значною мiрою зорiентоваиий на оцiнювания рiвня ос-вiченостi населення та враховуе показники: рiвия освiти дорослого населения, частки студентiв у загальнiй чи-сельностi населения, витрат на освггу у ВВП, зайиятих у секторi науки та наукового обслуговувания, витрат на науку у ВВП.
Аналопчно, пiд час ощнювания людського катталу в розрахунку на одиницю населения пропонуемо визна-чати рiвень витрат держави, пiдприемств та громадян на освiту, охорону здоров'я, культуру та iншi напрями сощально! сфери.
Звернiмо увагу на ще один визнаний мiжиародною спiльнотою комплексний показник функщонувания со-цiальноï сфери - вдекс розвитку трудових ресурав (Kearney, 2007), що розраховуеться Мiжиародною орга-нiзацiею працi на основi звiтiв Свiтового банку, в основному щодо сегментiв роздрiбноï торпвлг Показник визначають у вiдсотках за трьома характеристиками: (1) наявнiсть квалiфiковаиоï робочоï сили, (2) перспективи розвитку яшсно1' робочо1' сили, (3) економiчна ефектив-нiсть робочо1' сили. Позитивно, що наша держава поа-дае в зазначеному рейтингу все ще висок позицп, вщ-так мае значний невикористаний потенцiал штелекту-ально-кадрового розвитку ринку працi та економши за-галом.
Окремим сегментом дослщжень сощально1' сфери е пiдходи до вимiрювания рiвия бiдностi (Townsend, 1979). Зокрема, виокремлюють абсолютну, вiдносну та суб'ективну концепцiï бiдиостi, а узагальнювальний висновок про рiвень бiдностi формуеться за результатами врахувания усiх трьох концепцiй. Водночас заува-жимо, що щ характеристики мають лише дотичне вщ-ношения до соцiальноï ефективносп держави.
Бiльш прикладие значения мають тдходи сучасних вiтчизияних дослiдиикiв проблем розвитку сощально1' сфери. Вони здебшьшого стосуються аналiтичного ощ-нювания певно1' вибiрки показнишв стану, структури, динамши розвитку та ефективностi окремих елемеипв чи напрямiв соцiальноï сфери. До прикладу, це частка витрат на сощальний захист, освиу, науку, медицину, культуру, фiзичне вихования та спорт тощо; заробiтна плата, доходи i витрати населения; прожитковий мшь мум для рiзних категорiй громадян i мiра його переви-щения середньодушовими доходами та мiнiмальною за-робггаою платою; обсяги та структура державних i мю-цевих трансфертiв; народжувашсть, смертнiсть, м^а-цiя та чисельшсть населения; iндекси споживчих цiн в уах сегментах соцiальних послуг; показники амейно1' полiтики та iн. (Ruban, 2009).
Вивчаючи трансформацiï соцiальноï сфери Украни, науковцi запропонували здiйснювати штегральне ощ-нювания ïï стану за великою шльшстю окремих iндика-
торiв, об'едиаиих у чотири групи: (1) освгга, (2) охорона здоров'я, (3) житлово-комунальне господарство, (4) культура (КШъепко, 2005), враховуючи не лише функщ-оиальиi ознаки показнишв, але репональну диференщ-ацiю. Так, до групи охороии здоров'я (всього понад 30 показнишв) увiйшли показиики: стаиу здоров'я населения, забезпеченост! населения потужиостями шфрас-труктури охороии здоров'я, кадрового потенщалу галу-зi. Для ощнювания стаиу освггаьо! галузi використаио п'ятнадцять показнишв з позитивиим впливом та десять iз иегативиим. Для аналiзу стаиу культури та житлово-комунального господарства - по близько десяти показнишв. При цьому для розрахуику штегрального показника запропоновано використовувати тдхвд, що враховуе вщхилення иизки зиачеиь iидикаторiв рiвня розвитку регiоиу вiд максимального чи середиього по кра!ш з урахуванням напряму !х впливу (позитивний або нега-тивний):
Y(o) =-
1
(
m + k
k
£ ■ + Е (1 - )" , Уг е т , (11)
0=! ■=1 ) де: т - шльшсть показнишв з позитивиим впливом, од.; k - шльшсть показнишв з иегативиим впливом, од.; Ху -значения у-го показника для /-го регiону; ^/р) - стан-
дартизоване значения у-го негативного показника для /го репону. Стандартизацiя зиачеиь показнишв здшснюеться так:
Ху - тт(ху) . — . -— (12)
=-----, у = 1, k, г = 1, т . (12)
тах(ху) - тт(ху)
Попри справедливий висновок, зроблений вщносно уможливления формувания за результатами штегрального ощнювания стану сощально! сфери висновшв в!д-носно сощально! ситуацп в регiонах та державi загалом, характеру мiжрегiональних диспропорцiй та перспек-тивних заходiв державного регулювания в цiй сферi, за-уважимо, що порiвияния фактичних показнишв iз се-реднiми чи максимальними дае змогу швидше сформу-вати рейтинг репошв держави за станом розвитку сощально! сфери. 1ншими словами, розташувати регiони держави в порядку покращения iнтегрального показника сощального розвитку. Тобто, якщо стан сощально! сфери загалом по державi низький, то найкращим буде регiон, значения якого найбшьше вiдхиляеться (у позитивний бж) вiд середнього чи максимального значения. Але це не означае, що стан розвитку сощально! сфери у цьому репош високий.
Вважаемо, що охарактеризована методика мае важ-ливе прикладие значения, впм бшьшою мiрою для ви-явления регiональних соцiальних диференцiацiй, а не формувания висновшв за рiвнем розвитку сощально! сфери. Для останнього бшьше тдходить порiвнювати фактичнi значения не з середшми чи максимальними, а з оптимальними або науково обгрунтованими мшмума-ми.
Саме на таких позищях засновано методику ощню-вания стану сощально! сфери у методичних рекоменда-цiях з розрахунку рiвия економ!чно! безпеки держави Мiнiстерства економiчного розвитку та торгiвлi Укра-!ни, якою передбачено визначения узагальнювального коефщента на основi попереднього розрахунку мiри вiдхиления кожного з iндикаторiв вщ критично! (гранично!) меж!, за якою настае абсолютна небезпека для розвитку сощально! сфери держави. Такими !ндикато-
рами та !х критичними значениями встановлеш: частка населения iз сукупними витратами, як1 нижчi вiд 75 % медiанного рiвия сукупних витрат ^вень бiдностi) -25 %; частка населення iз середнiми сукупними витратами на одну особу на мюяць, як нижчi вiд прожитко-вого мiнiмуму - 40 %; ввдношення середньо! зарплати до прожиткового мiнiмуму - 3 рази; вщношення мшь мального розмiру пенсi! до прожиткового мшмуму -1,5 раза; вщношення iндексу номiнальних сукупних ре-сурсiв домогосподарств до iндексу споживчих цiн - 1; вадношення сукупних витрат 10 % наИбшьш забезпече-ного населення до 10 % наИменш забезпеченого - 8 ра-зiв; частка витрат на харчування (продовольчi товари та харчування поза домом) у загальному обсязi споживчих грошових витрат домогосподарств - 50 %; рiвень безро-бiття за методолопею МОП - 10 %; рiвень тривалого безробiття у працездатному вщ - 30 %; наявнiсть жит-лового фонду в середньому на одну особу - 25 м2; шль-к1сть уперше зареестрованих випадшв захворювань на 100 осiб - 60 од.; обсяг видатшв зведеного бюджету на охорону здоров'я до ВВП - 4 %; обсяг видатшв зведеного бюджету на освпу до ВВП - 8,3 %; охоплення ви-пускнишв 9-х клаав повною середньою освiтою -100 %; очшувана тривалiсть життя при народженнi -70 рошв; коефiцiент дитячо! смертностi (померло дпеИ вiком до одного року на 1 тис. народжених) - 2 ос.; ко-ефiцiент природного приросту (на 1 тис.) - 2,8 ос.; су-марниИ коефiцiент народжуваносп населення (середня к1льк1сть дiтеИ, народжених женкою за все життя) -2,2 ос.; чистиИ коефiцiент вщтворення населення (брутто) - 1,1 ос.; коефщент старiния (станом на 1 ачня) -18 %; демографiчне навантаження непрацездатного на-селення на працездатне - 60 %.
Таким чином враховано понад 20 показнишв, як1 ха-рактеризують стан сощально! сфери. Очевидно, що це не ва з можливих характеристик сощального забезпе-чення i розвитку, до того ж дискусшними залишаються И граничш значення окремих коефiцiентiв. Але загалом методичниИ пiдхiд зорiентованиИ на встановлення ш-тегрально! мiри вщхилення фактичного стану справ вiд мшмально необхщного, а отже, мае значне прикладне значення.
Подальшi напрацювання у щИ сферi (I1iash, 2012) довели необхвдшсть розширення перелiку iндикаторiв та формування системно! сукупностi показник1в:
• у межах вдаворення населення та трудоресурсного по-тенцiалу: коефiцiент депопуляци; сумарниИ коефiцiент народжуваностi; коефiцiент смертностi немовлят; коефь цiент старiння населення; рiвень захворюваностi населення; рiвень ^алвдизацп; рiвень поширеностi В1Л/СНЩ серед дорослого населення; рiвень бдаосп, частка населення з середньодушовими грошовими доходами на мюяць нижчим вiд прожиткового мшшуму; квiигильниИ коефiцiент диференщацн доходiв; сшввщ-ношення грошових доходiв 20 % наИбшьш та 20 % наИменш забезпеченого населення; сшввдаошення мш-мального розмiру пенсп та прожиткового мшмуму; рь вень демографiчного навантаження;
• у межах сощально! сфери: частка видатюв зведеного бюджету на охорону здоров'я, частка витрат з бюджету на освпу; частка видатюв зведеного бюджету на культуру, мистецтво, спорт, сферу обслуговування; наявшсть житлового фонду в середньому на одну особу; шдекс освети; рiвень охоплення дггеИ дошкiльними закладами;
забезпечешсть населення лiкарняними лiжками; шдекс сощального середовища;
• у сферi ринку працi та зайнятостi населення: сшввдао-шення середньо! та мшмально! заробггно! плати; ств-вiдношення середнього розмiру допомоги з безробiття i прожиткового мiнiмуму; рiвень безробiття; рiвень тривалого безробiття; частка сощально усунутого населення; рiвень приховано! зайнятостц навантаження на одне вiльне робоче мiсце; рiвень вимушено! повно! зайнятос-тi; рiвень працевлаштування незайнятих громадян; частка працiвникiв, що тдвищили квалiфiкацiю; рiвень охоплення працiвникiв колективно-договiрним регулю-ванням;
• у сферi мiграцil - коефщент мiграцiйного приросту населення; коефщенти iнтенсивностi мiжрегiональних мiграцiйних перемiщень та мiждержавноl iммiграцil населення; коефщент iнтенсивностi мiждержавноl емiгра-ци населення; навантаження постраждалих вiд торгiвлi людьми; рiвень охоплення постраждалих вщ торгiвлi людьми.
Висновки. Проаналiзувавши методичнi пiдходи до ощнювання соцiального розвитку держави, зазначимо, що ва з них мають як переваги, так i недолiки. Вщтак найбiльш доцiльно застосовувати поеднания дешлькох пiдходiв та методiв дослiджения, залежно вiд масштабiв оцiнювания, поставлених завдань та фшансових i часо-вих ресурав. Так, застосування iнтегральних вимiрю-вань доцiльне для виявлення сощальних диференцiацiй, а також монiторингу динашки змiни стану розвитку сощально! сфери; орiентувания на частковi груповi показ-ники доцiльнiше пiд час спостереження за станом розвитку окремих сегменпв соцiально! сфери; визначення комплексних одиничних iндексiв доречне для порiвиян-ня мiсця Укра!ни у рейтингах кра!н за станом сощального розвитку. Впм, головне призначення методики оцiнювания полягае в тому, щоб встановити проблеми i перешкоди та обгрунтувати дiевi мехаиiзми i засоби !х розвитку. Тобто вони слугують iнформацiйним забезпе-ченням прийняття управлiнських рiшень. 1х вироблення базуеться на моделях i механiзмах державного регулю-вання, що е предметом наступного шдроздшу досль дження.
Перелш використаних джерел
Bandur, S. I. (Ed.). Bohush, L. H., & Zaiats, T. A. (2010). Sotsialnyi kapital Ukrainy: teortyko-metodolohichni osnovy formuvannia [Social Capital of Ukraine: Theoretical and Methodological Foundations of Formation]. Kyiv: RVPS of Ukraine of the National Academy of Sciences of Ukraine. [in Ukrainian]. Bogomolov, V. A. (2006). Ekonomicheskaia bezopasnost [Economic
Security]. Moscow: Unity-Dana. [in Russian]. Iliash, O. I. (2012). Transformatsii systemy sotsialnoi bezpeky Ukrainy: rehionalnyi vymir [Transformation of the Ukrainian Social Security System: Regional Dimension]. Lviv: PAIS. [in Ukrainian]. Kearney, A. T. (2007). Kearney Global Retail Development Index. Retrieved from: http: www.atkearney.at/content/misc/wrap-per.php/id/49864/name/pdf_atkear-ney_big_grdi_2007_1182933353feae_1183462095a762.pdf. Koritckii, A. V. (2000). Vvedenie v teoriiu chelovecheskogo kapitala [Introduction to the theory of human capital]. Novosibirsk: Si-bUPK. [in Russian]. Kutsenko, V. I. & Ostafiichuk, Ia. V. (2005). Transformatsii sotsialnoi sfery Ukrainy: rehionalnyi aspekt [Transformation of the Social Sphere of Ukraine: Regional Aspect]. Kyiv: Oriyana. [in Ukrainian].
Kutsenko, V. I. (2008). Sotsialna sfera: realnist i kontury maibutnoho (pytannia teorii i praktyky) [Social sphere: the reality and contours
of the future (questions of theory and practice]. Nizhyn: Aspect-Polygraph Publishing LLC. [in Ukrainian].
Lesechko, M. D. & Sydorchuk, O. H. (2010). Sotsialnyi kapital: te-oriia ipraktyka [Social Capital: Theory and Practice]. Lviv: LRIPA NAPA. [in Ukrainian].
Maslou, A. (2008). Motivatciia i lichnost [Motivation and Personality]. St. Petersburg: Peter. [in Russian].
Nakaz Ministerstva ekonomiky Ukrainy. (2007). Metodyka rozrak-hunku rivnia ekonomichnoi bezpeky Ukrainy [Order of the Ministry of Economy of Ukraine "Method of calculation of the level of economic security of Ukraine"]. Retrieved from: http://www.me.gov.ua. [in Ukrainian].
Porokhnia, V. M. & Los, V. O. (2010). Modeliuvannia vplyvu intelek-tualnoho kapitalu na innovatsiinyi rozvytok pidpryiemstva [Modeling the Influence of Intellectual Capital on Innovative Develop-
ment of Enterprise]. Zaporyzhye: Classic Private University. [in Ukrainian].
Ruban, Yu. H. (Ed.). (2009). Ukraina v 2005-2009 rr.: stratehichni otsinky suspilno-politychnoho ta sotsialno-ekonomichnoho rozvytku [Ukraine in 2005-2009: strategic assessments of socio-political and socio-economic development]. Kyiv: NISS. [in Ukrainian].
Senchagov, V. K. (Ed.). (2005). Ekonomicheskaia bezopasnostRossii: obshchii kurs [Economic Security of Russia: A General Course]. Moscow: Delo. [in Russian].
Townsend, P. (1979). Poverty in the United Kingdom. A survey of household resources and standards of living. Berkeley & Los Angeles: Univ of California Press.
Varnalii, Z. S. (Ed.). (2007). Derzhavna rehionalnapolityka Ukrainy: osoblyvosti ta stratehichni priorytety [State Regional Policy of Ukraine: Peculiarities and Strategic Priorities]. Kyiv: NISS. [in Ukrainian].
М. А. Кальницкая
Ужгородский национальный университет, г. Ужгород, Украина
МЕТОДОЛОГИЯ ИССЛЕДОВАНИЯ СИСТЕМЫ СОЦИАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ
Исследованы такие комплексные категории социального развития, как политика доходов и их налогообложение, перераспределение бюджетных социальных трансфертов, социальное расслоение, расходы населения, качество жизни, сфера медицинских услуг относительно отдельной личности, хозяйствующего субъекта, а также на отраслевом, региональном и общегосударственном уровнях. Показано, что на основе трехстороннего партнерства и взаимодействия институтов социальной и гражданской инфраструктуры возможно обеспечение качественной модернизации системы социального обеспечения и повышения качества жизни населения. Описана модель расчета стоимости человеческого капитала, которую в дальнейшем предложено расчленить на человеческий, организационный и потребительский. Предложено использовать ряд показателей для оценки человеческого капитала: образовательно-квалификационный уровень, производительность, коэффициент отдачи инвестиций и качество экономических условий воспроизводства, денежная стоимость индивида и мера реализации его возможностей, а также уровень конкурентоспособности, сформированность современных систем жизнеобеспечения. Описаны подходы к оценке уровня сформированности социальной инфраструктуры. Показана целесообразность интегральной оценки ее состояния по четырем группам индикаторов: образование, здравоохранение, жилищно-коммунальное хозяйство, культура, с учетом региональной дифференциации. Доказана необходимость расширения перечня индикаторов и формирования системной совокупности показателей.
Ключевые слова: социальная политика; социальная инфраструктура; мошторинг; человеческий капитал; системы жизнеобеспечения.
M. A. Kalnytska
Uzhhorod National University, Uzhhorod, Ukraine
METHODOLOGY OF THE SOCIAL DEVELOPMENT SYSTEM RESEARCH
The current state policy of social development is a topical issue of the present. Analysis of this structural multicomponent complex requires significant scientific and applied research. In the field of research, comprehensive categories such as income policy and taxation, redistribution of budget social transfers, social stratification, population expenditures, quality of life, and the sphere of medical services are studied. The development of human capital is also an important parameter of the effectiveness of state social policy. The process of ensuring the social development of the state is objectively characterized by a phase, which is conditioned both by the nature of meeting the needs of people, and by the need to build, a multilevel and integrated state policy. Therefore, it is important to determine the theoretical and methodological principles of the dynamic-structural model of optimization of the characteristics of social development in the system of socio-economic growth of the state. We believe that it is important to focus on the availability of basic provisions for the socio-economic security of a person, as well as to ensure a positive dynamics of the conditions of reproduction of labour-resource potential. Necessary are positive changes in the labor market, in the environment of entrepreneurial activity, self-employment of the population, in relation to the formation and expansion of the subjects of the middle class, increase of the financial and economic condition of the economy. This will create resource and financial-investment conditions for the development of the social sphere, the development of a system of social infrastructure institutions, the internal market and a network of social and consumer services. The progressive task is to improve the index of human development, accumulation of intellectual and personnel potential and its use for intellectualizing the socio-economic growth of the state. The use of integrated measurements is useful for identifying social differentiations, monitoring the dynamics of changes in the state of development of the social sphere. However, the main purpose of the assessment methodology is to identify problems and obstacles and to justify the effective mechanisms and means of their development. In the presence of sufficient information support, the systematic consideration of the efficiency of human capital use, the return on investment, the level of influence on quality of life and the strengthening of the competitiveness of the national economy can become the basis of a comprehensive methodology for assessing the effectiveness of state social policy.
Keywords: social policy; social infrastructure; monitoring; human capital; life support systems.
