CC BY
70
УДК 005+504 : 330.52
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЗАСАДИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ ПРОЦЕС1В ЕКОЛОГIЗAЦIÏ СЕКТОР1В НAЦIОНAЛЬНОÏ ЕКОНОМ1КИ
Л.С. Кутнець, д.е.н., с.н.с. 1нститут проблем ринку та eкономiко-eкологiчнuх до^дженъ HAH Украти, Одеса, Украта
КуртецъЛ.С. Методологгчнг засади дослгдження процеЫв екологгзаци секторгв нацюнально'г економжи.
Визначено методолопчне забезпечення дослщження процеспв еколопзаци' як сучасного вектору секторальных трансформацш в межах якого обгрунтовано: структуру, шдходи, методи, способы побудови та лопчиу оргашзащю теоретичного знания про еволющю означених nponecib в економщц притаманних ïm протир1ч, обмежеиь, ризиюв та загроз; мехашзлпв та шструмеитарда впровадження нових форм та метод1в господарювання.
Ключовг слова: процес еколопзаци', сектор нацюнально'1 економжи, шституцюналып засади еколопзаци', щеолопя сучасних секторальних перетворень, шдикатори секторально'1 еколопзаци'
КупинецЛ.Е. Методологические основы исследования процессов экологизации секторов национальной экономики.
Определено методологическое обеспечение исследования процессов экологизации как современного вектора секторальных трансформаций в пределах которого обоснованны: подходы, методы и способы построения теоретического знания об эволюции указанных процессов в экономике; присущих им противоречий, ограничений, рисков и угроз; механизмах и инструментария внедрения новых форм и методов хозяйствования.
Ключевые слова: процесс экологизации, сектор национальной экономики, институциональные основы экологизации, идеология современных секторальных преобразований, индикаторы секторальной экологизации
Kupinets L.E. Methodological bases of the research of national economy sectors ecologization.
The paper is concerned with methodological support of the ecologization process research which is defined as a modern vector of sectoral reforms. Approaches, methods and ways of the forming the theory of these processes in the economy are substantiated. The author also highlighted contradictions, limitations, risks and threats, mechanisms and tools of new forms and methods of the economic management.
Keywords: ecologization, national economy sector, institutional framework of the ecologization, ideology of modern sectoral reforms, sectoral ecologization indicators
Miжнapoднi тa нaцioнaльнi iнiцiaтиви oCTaHHix po^ визтачили roCTpy неoбxiднiсть екoлoгiзaцi'lí е^^мки, iмплементaцi'í екoлoгiчнo'í склaдoвo'í в пpoгpaми сoцiaльнo-екoнoмiчнoгo poзвиткy ^a'™, pегioнy, суб'екту гoспoдapськo'í дiяльнoстi тa aдaптaцi'í пpoгpaмниx зaxoдiв дo yмoв pинкoвo'í е^^мки. Бшьшють ^arn св^у poздiляють гову iдеoлoгiю пoдaльшoгo poзвиткy тa pеaлiзyють ïï в е^^Нчий пoлiтицi тa нaцioнaльниx плaнax дiй. Hе arana виключенням i Укpa'íнa. В Укpa'íнi сфopмoвaнo екoлoгiчне зaкoнoдaвствo, y вщго-вiднoстi дo oснoвoпoлoжниx дoкyментiв Pio+20 тa Зaкoнy Укpa'íни вiд 21.12.2010 № 2818-VI «npo Oснoвнi зaсaди (стpaтегiю) деpжaвнo'í екoлoгiчнo'ï пoлiтики Укpa'íни нa пеpioд дo 2020 po^». Bизнaченo сектopи нaцioнaльнo'í екoнoмiки, екoлoгiзaцiя якиx пoтенцiйнo дoзвoлить oтpимaти тайбшьший сoцio-екoнoмiкo-екoлoгiчний ефект вiд зaxистy дoвкiлля, в тiй чи iнший мipi oкpесленo мoжливi нaпpямки сектopaльнo'ï екoлoгiзaцi'í, сфopмoвaнo нaцioнaльний плaн дiй тoщo. Тoмy пoшyк пpидaтниx фopм екoлoгo-екoнoмiчнoгo poзвиткy сектopiв нaцioнaльнo'ï е^томки нa oснoвi фopмyвaння збaлaнсoвaниx гaлyзевиx вiднoсин вистyпae нaгaльнoю неoбxiднiстю. Caме пoбyдoвa екoлoгoopieнтo-вaниx сектopaльниx мoделей нa oснoвi eдинoгo пiдxoдy дo пpoблеми дoзвoлить визнaчити специфiчнi для кoжнoгo сектopy нaцioнaльнo'ï екoнoмiки та^ямки, шляxи тa фopми гoспoдapювaння, фунтуються нa нoвiй
iдеoлoгiчнiй плaтфopмi.
Aналiз ocTaHHix дoслiджeнь та публжацш
Певний вклaд y виpiшення циx зaдaч внесли нayкoвi ш^ли, як сфopмyвaлися в 1нститут1 екoнoмiки тa пpoгнoзyвaння HAH Укpa'íни, Iнститyтi е^^мки пpиpoдoкopистyвaння тa стaлoгo poзвиткy HAH Укpa'íни, 1нститут1 пpиклaднoгo системнoгo aнaлiзy HТУУ «КП1» HAH Укpa'íни i MOH Укpa'íни, Iнститyтi пpoблем pинкy тa екoнoмiкo-екoлoгiчниx дoслiджень HAH Укpa'íни, Iнститyтi пpoблем пpиpoдoкopистyвaння тa екoлoгi'í HAH Укpa'íни, Iнститyтi геoгpaфi'í HAH Укpa'íни тa iншиx. У вiдпoвiднoстi з нaпpямкaми дoслiджень нayкoвиx кoлективiв aкaдемiчниx iнститyтiв в межax oзнaченo'í пpoблеми сфop-мoвaнo пoтyжний тау^вий бaзис, щo включae: метoдoлoгiю сектopaльниx пpoгнoзiв; теopетикo-
методолопчш засади формування i реалiзацп еколопчно! полiтики та еколого-економiчного iнструментарiю державно! стратеги сталого розвитку; методологiю системного аналiзу для ршення мiждисциплiнарних завдань в секторах нацюнального господарства; iнституцiональнi засади еколопзацп секторiв нацюнально! економши; методологiю вибору стратеги сталого розвитку техногенно навантажених репошв Укра!ни та наукове обгрунтування регюнально! системи екологiчного монiторингу; методолопю збалансованого соцiо-еколого-економiчного розвитку Укра!ни.
Мгж тим, початок масштабних перетворень в кра!ш в межах започаткованих секторальних екологiчних задач потребуе визначення методологи вивчення процесiв еколопзацп та державного впливу на впровадження основних засад еколо-гiчного управлшня секторальним розвитком та !х грунтовного дослiдження. Методологiя реалiзацil еколопчно! политики в кра!ш в цiлому та в секторальному вимiрi повинна грунтуватися на певному базисi, який забезпечуе единий шдхвд в дослiдженнях процеав секторально! еколопзацп, а також еднють та розма!ття пiдходiв до еколопчного управлiння з метою досягнення рiвноваги мгж очiкуваними економiчними результатами та можливостями навколишнього середо-вища.
Метою cmammi е обгрунтування системного уявлення методологи дослвдження процесiв секторального розвитку на засадах еколого-орiентованих перетворень.
Виклад основного матерiалу
В останш десятирiччя проблема еколопзацп розглядаеться як ключовий напрямок еконо-мiчного зростання, метою яко! е економiчний добробут майбутнiх поколiнь, що базуеться на збереженш довк1лля та мiнiмiзацi! екологiчних ризик1в. Взаемодiя людини та природи потребуе створення ново! фшософи економiчного зростання [1, 2, 4, 8]. Вона трактуеться як альтернатива колишньому курсу економiчного розвитку.
Тобто розвиток процеав екологiзацi! можна розглядати як певну ввдповвдь суспiльства на виникнення еколопчно! небезпеки. Отже поси-лення антропогенного та техногенного впливу на довшлля е результат недостатнього впровадження екологоорiентованих рiшень i одночасно виклик суспiльству, який формуе його дшову вiдповiдь. Це означае, що процес еколопзацп секторiв национально! економiки повинен стати основою сталого суспшьного розвитку, а тому !м потрiбно управляти.
Такий тiсний взаемозв'язок мiж суспiльним розвитком та станом природного середовища виводить процес екологiзацi! економши на рiвень ново! iдеологi! сучасних секторальних перство-рень. Але ж у розвитку секторiв нацюнально! економши е суттевi вiдмiнностi, що стосуються специфiчних особливостей функцiонування, сту-пеня впливу на довк1лля, долi вщповщних
секторiв у ВВП, застосуваннi механiзмiв та iнструментiв управлiння, пiдтримки та галузевого регулювання тощо. Тому потрiбно визначити единий методологiчний базис дослвдження секторально! екологiзацi!, що дозволить ia системних позицiй пiдiйти до визначення стратеги управлшня цими процесами на локальному, репональному та державному рiвнях та врахувати секторальнi вiдмiнностi шляхом застосування специфiчних методiв !х дослвдження.
Економiчна наука сформувала загальне понят-тя методологiчного базису вирiшення пе! чи шшо! задачi. В сучасному розумiннi методологiя (гр. «methodos» - споаб, метод и «logos» - наука, знання) розглядаеться як споаб наукового тзнан-ня, як лопчна побудова структури досл1дження, що визначае його мету, об'ект, предмет, суб'ект, принципи, комплекс засобiв, методiв та пiдходiв до об'ективного вирiшення проблеми, систему вiдповiдних обмежень.
Сучасний погляд на методолопю дослвдження означено! проблеми потребуе новаторського пiдходу, адже екологiзацi! економiки сама по соб1 е результатом змiни свiтогляду людства, ринкових трансформацiй в !х багатогранносп та протирiччi, перегляду прiоритетiв державного, суспшьно-полiтичного та економiчного розвитку кра!ни, прийняття нових та переосмислення iснуючих законодавчих документiв, розповсюдження позитивно! практики збереження довк1лля. Ва означеннi перетворення суттево розширюють наукову базу методологи. В той же час складнють та мiждисциплiнарний характер науково! проблеми потребують використання методiв, форм та пiдходiв методолопчного арсеналу в !х широкому рiзноманiттi. Таким чином, виявляеться певна залежшсть мiж методологiею як системою побу-дови наукового знання та науковою проблемою, що потребуе певного методолопчного тдгрунтя дослвдження. Методолог1ю формують процеси та явища, що вiдбуваються в сучасному свт, збагачуючи iнформацiйний базис дослщження, забезпечуючи систематизацiю знання у нових напрямках, пошук нових методiв та органiза-цiйних форм виршення проблеми. Водночас розвиток методологiчного базису розширюе вибiр наукового iнструментарiю та сприяе досягненню поставлених цiлей в процеа вирiшеннi будь-яко! науково! проблеми.
З огляду на викладене побудуемо структурно-логiчну схему методологi! дослвдження процесiв екологiзацi! в секторах нацюнально! економiки (рис. 1).
Наведений схематичний рисунок, що вiддзеркалюе логiку дослщження секторально! екологiзацi!, по-сутi, в1дпов1дае задачам загально-науково! методологi!, яка з позицш комплексного пiдходу дозволяе побудувати певну логiчну схему, що пов'язуе визначену проблему та очiкуваний результат через визначення l! найбiльш важливих складових - об'ект-предмет, суб'ект-об'ект, процес, умови, фактори протиди, механiзми управлшня та in
PHC. 1. CrpyKTypHO-floriHHHH npo$№ MeTogo^orinHoro 6a3Hcy ceKTopaflbHoi' eKonori3auii
EKOHOMIKA: peawii uacy
№6(16), 2014
ECONOMICS: time realities
CKnagHicrb npo6neMH nocunroe Heo6xigHicrb nomyKy mnaxiB iMnneMeHTauii eKonoroopiemo-BaHHx iHHOBauiHHHx pimeHb b npaKTHKy ceKTo-panbHoro rocnogaproBaHHa, aKi BpaxoByroTb ii cneuu^iKy.
EKonori3auia e pe3ynbTaroM reHe3ucy cucTeM rocnogaproBaHHa, ^o cKnanuca b ceKTopax HauioHa^bHoI eKoHoMiKH Ta 3a6e3nenyBanu eKOHO-MiHHe 3pocTaHHa y BignoBigHocTi go icHyronux KoHuenuin npupogoKopucryBaHHa. CynacHHH opiemup - nepexig KpaiHu go cTanoro po3BHTKy, ^opMyBaHHa npoeKTy HauioHanbHoro nnaHy gin Ta o6rpyHTyBaHHa BignoBigHHx nepmoneproBHx uinbo-bhx 3aBgaHb. CKnagoBoro uux 3aBgaHb e gocarHeHHa Ta nigrpuMKa aKicHoro cTaHy goBKinna, ^o gocaraeTbca 3aBgaKH aKTHBi3auii npoueciB eKono-ri3auii. nporpec eKoHoMiKH cnpuae nigrpuMui aKicHoro cTaHy npupogHoro cepegoBH^a Ta, HaBnaKH, gocarHeHHa TaKoro cTaHy goBKinna cTa6ini3ye eKoHoMiHHe 3pocTaHHa. To6to ceKTo-panbHy eKonori3auiro Mo®Ha po3rnagaru aK BH3HanaflbHHH KoMnoHeHT noganbmoro po3BHTKy eKoHoMiKH. Ane ^o6 oKpecnHTH HanpaMKH npouecy ceKTopanbHoi eKonori3auii 3BepHeMocb go BH3Ha-neHHa cyTTeBoro po3yMiHHa noHaTTa «eKonori3auia eKoHoMiKH».
AHani3 icHyronux ny6niKauift go3BonHB y3arani-hhth BigMiHHocTi noHariHHoro anapaTy Ta c^opMynroBaTH gii, 3 aKHMH noB'a3yeTbca eKono-ri3auia. flo hhx BigHocaTbca aK 3aranbHi, TaK i cneuH^inHi HanpaMKH. B Kono 3aranbHHx BKnro-naroTb pecrpyKryproauiro c$epu Bupo6HHuTBa Ta cno®HBaubKoro nonury; eKonoriHHy MogepHi3auiro BHpo6HHuTBa mnaxoM BnpoBag®eHHa eKonoriHHHx iHHoBauift - hoboi TexHiKH, 6e3BigxogHHx Ta ManoBigxogHHx TexHonorift, ohhchoto o6nagHaHHa; 3acTocyBaHHa hobhx $opM opraHi3auii Bupo6HHuTBa, aKi cnpuaroTb e^eKTHBHoMy BHKopHcTaHHro npupog-hhx pecypciB Ta 36epe®eHHro npHpogHoro cepego-BH^a to^o. CneuH^inrn HanpaMKH o6yMoBneHi xapaKTepoM ^yHKuioHyBaHHa ceKTopiB HauioHanbHoi eKoHoMiKH.
B uinoMy eKonori3auia cnig po3rnagaTH aK 3aKoHoMipHHH npouec eKoHoMiHHoro po3BHTKy, ui^ecnpaMoBaHHH Ha niKBigauiro eKonoriHHHx guc6anaHciB Ta cTanoro po3BHTKy mnaxoM peani3auii e^eKTHBHHx MexaHi3MiB npHpogoKopHcTyBaHHa. TaKHM hhhom npouec eKonori3auii o6'egHye TpH cKnagoBi: oronyrone npupogHe cepegoBH^e, couiyM i cepegoBH^e Ta eKonoriHHy noniTHKy. CaMe ue BH3Hanae Mi®gHcuHnniHapHHH xapaKTep npo6neMH eKonori3auii' cycninbHoro Bupo6HHuTBa Ta o6yMoB-nroe Heo6xigHicTb cyrreBoro 36araneHHa MeTogo-norinHHx npHftoMiB gocnig®eHHa.
Ane npouec eKonori3auii noTpi6Ho B6ygoByBaTH b cTpaTerii' ceKTopanbHoro po3BHTKy, ag®e Ko®eH ceKTop e ^yHKuioHanbHo oco6nHBHM, gie b Me®ax neBHoro npaBoBoro nona, Mae cBoro crpareriro po3BHTKy Ta opraHi3auiHHy cHcTeMy ynpaBniHHa, aKa He roTOBa b icHyronoMy cTaHi go cnpuaHHa eKonoroopieHToBaHHx nepeTBopeHb [2, 3].
CeKTopanbHa eKonori3auia aK npouec (Big naT. processus - npocyBaHHa) ue uinecnpaMoBaHa Mogep-
Hi3auia eKoHoMiKH, aKa BH3HanaeTbca neBHoro TpaHc^opMauiero rocnogapcbKoi' cHcTeMH y naci, ^o npH3BogHTb go 3MiHH ii cTaHy b uinoMy Ta ii cKnagoBHx. BpaxoByronH, ^o o3Hanem 3MiHH noB'a3aHi i3 3axogaMH, cnpaMoBaHHMH Ha 3axHcT goBKinna Ta 3agoBoneHHa nonHTy cno^HBaniB b eKonorinHo HHcTift npogyKuii, uinKoM cnpaBegnHBo BBa^aTH npouec eKonori3auiii 6i3Hec-npouecoM.
MeTa ceKTopanbHoi' eKonori3auii BH3Hanae Maft6yTHi opieHTHpH cTaHy rocnogapcbKoi' cHcTeMH, aKi Mo^yTb 6yTH gocarHyTi y pa3i BnpoBag^eHHa 3annaHoBaHHx gocrynHHx 3aco6iB i 3axogiB. To6to MeTa - ue oniKyBaHHH cTaH, a He cnoci6 ii gocarHeHHa. ToMy y BignoBigHocTi go 3annaHoBaHHx oniKyBaHb, MeTa noBHHHa BpaxoByBaTH rany3eBy cneuH^iKy, Mo^e BignoBigaTH nacoBoMy KpHTepiro, Big6HBaronH goBrocTpoKoBi Ta kopotkoctpokobi opieHTHpH, BH3HanaTH neBHy eTanHicTb y BHrnagi crpaTeriHHHx i TaKTHHHHx uineft a6o MaTH iepapxiHHy no6ygoBy b 3ane®HocTi Big piBHa ynpaBniHHa, nonHHaronH Big rno6anbHoro i 3aKiHHy-ronH noKanbHHM piBHeM. B cHcTeMi uinenonaraHHa Mo^yTb 6yTH BH3HaneHi iHmi KpHTepii po3noginy uineft. Ane ix KiHueBHH nepeniK, aK i HH3Ka BignoBigHHx 3aBgaHb 3ane®HTb Big pecypcHHx Mo^nHBocTeft KpaiHH, perioHy, nignpHeMcTBa, TexHinHHx Mo^nHBocTeft peani3auii Ta, HapemTi, KoMepuiHHoi BHrogH.
06'eKT Ta npegMeT gocnig^eHHa cniBBigHo-caTbca Mi® co6oro aK BH3HaneHa npo6neMa, ^o nopog^eHa gecTpyKTHBHHMH npouecaMH goBKinna Ta MexaHi3MaMH nonepeg®aHHa i nogonaHHa uiei gecTpyKuii. Mi® thm o6'eKT iHogi oToTo®HroeTbca i3 o6'eKToM HayKoBoro aHani3y, to6to cy6'eKToM rocnogaproBaHHa, aK Hocia Ta npoBigHHKa noniTHKH eKonori3auii, Ha npuKnagi aKoro BHBnaeTbca npo6neMa. B TaKoMy pa3i o6'eKT Mo®Ha BH3HanHTH no ^yHKuiaM, aKi npuTaMaHHi ftoMy aK eKoHoMiKo-eKonorinHift cucTeMi.
npuHuun - BuxigHe nono®eHHa Teopii. npuHuunaMH eKonori3auii Bupo6HHuTBa b ceKTopax HauioHanbHoi eKoHoMiKH e 6a3oBi BuxigHi nono-®eHHa opraHi3auii Bupo6HHHoro npouecy y BignoBigHocTi i3 3aKoHaMH ^yHKuioHyBaHHa Bupo6HHuTBa Ta po3BHTKy npupogu. Bohh BH3Ha-naroTb 3aranbHi 3acagu gocarHeHHa nocTaBneHHx uineft mnaxoM norinHoro aHani3y 3aKoHoMipHocTeft aganTauii couianbHo-eKoHoMinHux cucTeM k yMoBaM ^yHKuioHyBaHHa npupogu. 3aranbHonpHHHaToi cy-KynHocTi npuHuuniB He icHye. Цe Mae cBoe noacHeHHa. Ag®e y BH3HaneHHi npuHuuniB 3aKnageHo noTeHuian 36araneHHa MeTogonorii gocnig®eHHa npoueciB eKonori3auii aK nacrHHH rno6anbHoi npo6neMH cTanoro po3BHTKy. ®opMy-BaHHa HayKoBoro 3HaHHa nonuHaeTbca i3 BH3HaneHHa aK 3aranbHoHayKoBHx, TaK h cneuu^inHHx npuHuu-niB, ^o BpaxoByroTb oco6nuBocTi ceKTopanbHoi eKoHoMiKH. To6to cyTHicTb 3aranbHoHayKoBHx npuHuuniB ^opMye gianeKTHKa ni3HaHHa 3aranbHHx 3aKoHoMipHocTeft po3BHTKy npupogu Ta cycninbcTBa, a cneuu^iHHHx - B3aeMo3B'a3oK Teopii Ta npaKTHKu, MaKpo-, Me3o- Ta MiKpoeKoHoMinHHH aHani3 npoueciB ceKTopanbHoro po3BHTKy.
Шдхвд - це зр1з дослщження, що висвгтлюе окрем1 сторони проблеми, як в свое! едност1 формують певне уявлення про !! масштаб, об'ективш та суб'ективш сторони, шляхи вирь шення, ризики та загрози. Чим бшьше визначених зр1з1в, тим детальшше дослщження i тим ближче оч1куваний результат та реалiзацiя мети. У загальному виглядi отриманi результати дозволять описати процеси, що вiдбуваються, оцшити !х в к1льк1сному або яшсному вимiрi, обгрунтувати тенденци, виявити протирiччя та провести певш узагальнення юнуючого досвiду. Визначення напрямк1в грунтуеться на аналiзi секторальних дисбалансiв, практики позитивного досвщу, м1жнародних вимог, дослвдженнях стратеги секторального розвитку тощо. Авторське бачення пiдходiв до вивчення проблеми базуеться на суто конкретних напрямках, що обумовлеш об'ектив-ними процесами сьогодення. Сукупнiсть озна-чених нижче пiдходiв дозволить описати стан секторально! економiки, провести аналiз процесiв еколопзаци на пiдставi наявного iнформацiйного базису, здшснити !х к1льк1сно-як1сний вимiр, зробити ввдповщш узагальнення, визначити закономiрностi i протирiччя та окреслити вщпо-вiднi управлшсьш ди. Саме такий погляд на проблему вщповвдае сутностi фундаментальних засад методологи економiчно! науки.
Визначення ключових положень, що розкриють сутнiсть еколопзаци та и зв'язок з господарськими процесами в секторах нацюналь-но! економiки, дозволить реал1зувати концеп-туальний пiдхiд, в якому потрiбно системно визначити ви аспекти проблеми, !х характеристики, причинно-наслiдковi зв'язки та прюритети. Означений перел1к завдань наочно ввдобразить суб'ектно-об'ектнi, функцiональнi та
оргашзацшш зв'язки. Таке бачення е основою стратеги секторально! еколопзаци та подальшого секторального плану дш, який дозволяе реаль зувати екологiчнi прiоритети (еколопчш проблеми за критерiями впливу на довк1лля або здоров'я населення, сектори економiки, ди та заходи) шляхом ввдповщних змiн на локальному рiвнi та визначення кола защкавлених сторiн, посилюе дiю екологiчного управлшня та його головно! функци - еколопчного планування, запроваджуе процеси кадрового формування та широкомасштабних консультацш з громадськ1стю.
Отже почнемо з еколопчних дисбалансiв, ям ототожнюються з еколопчною кризою (еколопч-ним стресом), нестабiльнiстю та руйнацiею природного середовища. Дисбаланс (дебаланс) -це порушення балансу, неврiвноваженiсть, невiдповiднiсть, нерiвнiсть певних величин, порушення складових будь-якого процесу. Екологiчний дисбаланс в глобальному сена посилюе розбалансовашсть екосистем, визначае невщповщшсть потреб суспiльства та можли-востей природного середовища !х забезпечити. Прояви дисбалансу функцюнальних взаемозв'яз-к1в потрiбно виявити та визначити. Для кожного сектору вони специфiчнi, але е сшльш област1
визначення цих зв'язшв. Це стосуеться пере-вищення еколопчних нормативiв, надмiрного нарощування одного компонента екосистеми i зниження участi шших або навiть !х повно! вщсутносп, виснаження бiологiчних ресурсiв, вичерпаностi природно! виробничо! емност1 екосистем, вiдставання адаптацшних можливостей людини в1д змiн природного i соцiально-виробничого середовища !! проживання тощо.
Аналiз екологiчних дисбаланав дозволяе визначити та систематизувати напрямки секторально! екологiзацi!. Напрямки формуються пев-ним перелiком завдань, яш розкривають означену ранiше мету секторально! еколопзаци, мають ресурсну обIрунтованiсть та ввдносяться до категорй економiчно доцшьних та ефективних. Вони можуть бути також класифжоваш у вiдповiдностi до стадш технологiчного циклу, термiну впровадження, системного рiвня управ-л1ння процесами еколопзаци (шдприемство, регiон, держава) або механiзмiв та iнструментарiю !х реалiзацi!. Зауважимо, що останнiм часом з'явилися публжаци, в яких автори висловлюють свое бачення напрямiв екологiзацi! в реальному секторi нацiонально! економiки. Але здебшьшого вони поданi як певний перелш можливих екологоорiентованих заходiв, яш майже не пов'язанi iз стратепчними документами секторального розвитку, не згруповаш, не класи-фiкованi та не обгрунтоват анi у вщповвдносп до наведених критер^в, анi до будь-яких iнших. Адже спонукання до конкретних дш потребуе, перш за все, чггкого розумiння та наукового обгрунтування векторiв екологоорiентованоl трансформац^! господарсько! дiяльностi.
Той чи iнший сектор економiки е областю виникнення протилежних економiко-екологiчних ефектiв або результатiв (антирезультапв), як1 обумовленi тими чи шшими перетвореннями. Мова йде про мiжсекторальнi екстернал^, як1 можуть мати як позитивний, так i негативний зовнiшнiй ефект. Окремi сектори дiйсно активно продукують негативш зовнiшнi ефекти, надаючи вагоме негативний вплив на природне середо-вище. Об'екти господарювання таких секторiв, продовжуючи нарощувати тиск на середу, передають ва витрати з подолання насл1дк1в шшим секторам або об'ектам, не несучи при цьому нiяких додаткових витрат. Означенi ефекти потрiбно виявляти та класиф^вати як за характером !х впливу на реципiентiв, так й за масштабнютю впливу, видiляючи глобальш, тимчасовi, мiжсекторальнi, мiжрегiональнi та локальш екстернал1! [5].
Визначення напрямк1в секторально! еколопзаци дощльно повязувати з формуванням дерева цiлей та визначенням вiдповiдних дiй, що дозволяють досягти окреслених цiлей. Такий пiдхiд дозволить представити процес екологiзацil у виглядi бiльш простих складових. Але потрiбно додержуватися в1домих методологiчних принци-тв побудови цього iерархiчного перел1ку, а саме: формування стратегiчних цiлей, декомпозици
незалежних цiлей до piBHH, коли цiль стане реальною та потенцшно досяжною, тобто йдемо ввд «вщ загального до конкретного», коли цш нижчого рiвня е способами досягнення мети вищого piBna.
Екологiзацiя суспiльного виробництва та його сектоpiв повинна супроводжуватися формуванням екошформацюнного продукту i розвитком вщ-поввдних потребам споживача iнфоpмацiйних технологiй. Тобто процес еколопзацп в будь-якому сектоpi потpiбно оцiнювати. Оцiнити його можна за допомогою к1льк1сно-як1сних оцшок. Пеpшi потребують розробки вiдповiдного методичного шструментарш, який враховуе специфшу сектору та надае можливiсть оцшити процес за допомогою прямих та вщносних показник1в, тобто мова йде про к1льк1сний вимip. Визначення iндикатоpiв еколопзацп розглядаеться свiтовою спiльнотою як обов'язковий етап, що вiдобpажуе просування означених пpоцесiв у секторальному вимipi. Тобто система iндикатоpiв повинна безпосередньо визначати: еколопчну проблему; вiдповiднi завдання по !! подоланню; оцiнку заходiв (ефекти, витрати, ефективнiсть, вплив на стан секторального розвитку тощо); напрямки монiтоpингу; ефективнiсть полiтики еколопзацп у секторальному вимipi та ймовipностi виникнення непередбачених тенденцiй в суспiльствi, еконо-мiцi, природному сеpедовищi. 1ншими словами за допомогою запропонованих показник1в можливо визначити стан екосистем, вплив на них, наслвдки для компонентiв природного капталу та характер заходiв реагування на стан природного середо-вища. Можна використати iншi критери, але запpопонованi показники повиннi забезпечити аналiз та дiагностику стану екосистем як об'екту цшеспрямовано! дп антропогенних та техногенних навантажень та оцшити вщповвдну реакщю середовища через блок соцiально-економiчних iндикатоpiв.
Як1сна оцiнка стану секторально! еколопзацп -це кpитеpiй певно! сфоpмованостi процесу екологiзацi!, що дозволяе визначити двi групи оцiнок: соцiо-еколого-економiчнi результати та вiдповiднi переваги. Тобто результат - це кшцевий тдсумок або слвдство завершення дi! чи процесу, а переваги - це яшсш вимipи альтернативного процесу еколопзацп, що отримаш внаслвдок ввдмови ввд тpадицiйних схем господарювання.
Запропоновану систему iндикатоpiв потpiбно розглядати як iнфоpмацiйну складову еколопчно! полiтики i базу для мониторингу паpаметpiв довк1лля та впливу на нього суб'ектiв господа-рювання. Але система iндикатоpiв задля тдви-щення ефективностi !х використання повинна ввдповщати певним вимогам: комплексно ощнювати процеси екологiзацi!, забезпечувати мiжpегiональну поpiвняльнiсть та можливiсть контролю з боку регюнальних i мiсцевих оpганiв влади, громадських оpганiзацiй.
Такий аналiтичний шструментарш допоможе визначити тенденци, виявити причинно-наслвдков1
зв'язки iз економiчними, соцiальними або еколопчними змiнними; зробити певнi порiвняння iз iснуючими нацiональними, регiональними та глобальними цiлями; ранжирувати проблеми за обраними для аналiзу критерiями, окреслити план дш по !х подоланню, зробити бшьш обгрунто-ваним прийняття управлiнських рiшень. Все це допоможе генерувати щльову iнформацiйну систему, яка займе вщповщне мiсце в шформацшному просторi, що склався на тепершнш час. Саме вона буде ввдбивати сутнiсть i динамiку процесiв i явищ ново! iдеологi! секторального розвитку.
Створення еколопчного iнформацiйного блоку для пiдприeмств оргашзацшно i технiчно не вiдрiзняeться вщ завдань загально! шформатизацп, однак вимагае перегляду звiтно-статистично! роботи i використання ресурсу нового ш форма-цшного поля в аналiтичних i практичних цiлях. Угруповання екологiчно! шформацп доцшьно здiйснювати вiдповiдно до основних тактичних задач секторально! екологiзацi!.
Формування екошформацюнного блоку, алгоршшв використання баз даних та системи розповсюдження iнформацi!' еколопчного характеру передбачае:
— створення шформацшно-аналтгичних систем 1 розвиток консультацшного тдприемництва;
— побудову телекомунiкацiйно!' мереж1 в систем! «наука - мшстерство - вщомства - регiони -обласп - райони - велик! локальш об'екти»;
— створення центру з виробництва тематично! вiдео-та видавничо! продукци;
— створення демонстрацiйних господарств 1 шдприемств, органiзацiю постiйно д1ючих виставок та науково-практичних конференцiй, семiнарiв; розвиток системи еколопчного мониторингу, що дозволяе пвдтримувати екоiн-формацiонную базу даних;
— визначення оргашзацшно! форми надання та поширення екологiчно! iнформацi! в систем! «банк даних - споживач»;
— створення регюнальних цеш^в навчання ка^в та органiзацiю п1дтримки !х функцiо-нування;
— реалiзацiю пiлотних проекпв з пiдвищення результативностi екологiчно! шформатизацп та прийняттю управлiнських рiшень на етапах вертикалi управлiння [6].
Сформований екошформацюнний базис зможе виконувати двояку мiсiю: виступати в якосп основи виявлення «вузьких мiсць» процесу еколопзацп i генезису екологоорiентованого розвитку господарських систем, а також тдвищувати ефективнiсть екологiчного управ-лiння в умовах аналiзу велико! кiлькостi шфор-мацi! про систему та множини потенцiйно можливих рiшень.
Будь-як1 господарсьш процеси повиннi ана-лiзуватись з точки зору кшцевого результату, який потрiбно оцiнити за допомогою показнишв еколого-економiчно! ефективностi, що враховують
eKonoro-eKoHoMiHHi e^eKTH Ta BHTpaTH, aKi BHHHKaroTb b pe3ynbTaTi BnnHBy Ha HaBKonumHe cepegoBH^e. ^h iHcTpyMemapiH Mae 3a MeTy, Ha BigMiHy Big icHyroHoro, TpaguuiHHoro 3icraBneHHa e^eray Ta BHTpaT Ha noro oTpuMaHHa, BpaxyBaHHa:
— y cKnagi oTpHMaHHx e^eKiB - eKonoriHHHx e^eKTiB aK no3HTHBHHx, TaK i HeraTHBHHx, ^o BHHHKaroTb b pe3ynbTaTi peani3auii rocnogap-CbKHx pimeHb Ta MaroTb BnnHB Ha goBKinna a6o couiyM;
— y cKnagi noHeceHHx BHTpaT - eKonoriHHHx BHTpaT Ha BigmKogyBaHHa HacnigKiB gna cepegoBH^a (a6o noro BigHoBneHHa) b pe3ynbTaTi Tiei hh iHmoi rocnogapcbKoi gianbHocTi.
^,iana3oH 3acTocyBaHHa TaKoro iHcrpyMeHTapiro gocHTb BenHKHH i Mo®e 6yTH mupoKo 3acTocoBaHo b npoeKTHoMy aHani3i npu ouiHKax BnnHBy Ha goBKinna Big peani3auii 6ygb-aKoro BapiaHTy a6o anbTepHaTHBHHx BapiaHTiB iHBecTHuiÖHHx npoeKTiB. Цe nigBH^HTb CTyniHb o6rpyHToBaHocTi iHBecTH-uiHHHx npoeKTiB a6o npupogooxopoHHHx 3axogiB, ^o npHHHaTi, mnaxoM ygocKoHaneHHa KinbKicHHx ournoK eKoHoMiKo-eKonoriHHoi e^eKTHBHocri o3Ha-HeHHx rocnogapcbKHx pimeHb 3a paxyHoK, nepm 3a Bce, nepe^opMaTyBaHHa cKnagoBHx rpomoBHx noToKiB Ta o6cariB iHBecriniä, BpaxyBaHHa TpuBa-nocri BnnHBy Ha goBKinna, Bu6opy anbTepHaTHBHoi BapTocTi KaniTany to^o. B toh ®e Hac TaKHH rncrpyMeHTapiH npugaTHHH gna o6rpyHTyBaHHa BigMoBH Big Henpugaraux BapiaHTiB rocnogapcbKHx pimeHb.
TaKHM hhhom, BuaBneHHa cKnagoBHx npouecy ceKTopanbHoi eKonori3auii, ix cyTTeBe BH3HaHeHHa go3BonHTb npoBecTH neBHi y3aranbHeHHa Ta c^opMyBaTH KoHuenuiro ceKTopanbHoi eKonori3auii, ^o po3rnagaeTbca aK paMKoBHH 3aranbHHH goKyMeHT, po3po6uTH CrpaTeriro, aKa Mae 6yTH 3po3yMinHM gna Bcix ny6niHHHM goKyMeHToM. nigcyMKoM po6oTH noBHHeH cTaTH noeTanHHH nnaH gin 3 KoHKpeTHHM nepeniKoM Heo6xigHHx gna iMnneMeHTauii KoHuenuii i CTpaTerii HopMaTHBHHx goKyMeHTiB, BH3HaHeHHaM TepMiHiB, BnpogoB® aKux Ti hh iHmi opraHH MaroTb b®hth thx hh rnmux 3axogiB. HacTynHHM eTanoM, ^o noriHHo npogoB®ye nonepegHi gocnig®eHHa e noganbmun iHcTHTy-uioHanbHHH po3BHToK. CTaHoBneHHa neBHoro mcth-TyuiHHoro cepegoBH^a nepeg6aHae imerpauiro eKonoriHHoi cKnagoBoi go rany3eBHx noniTHK, nporpaM, nnaHiB gin Ta 3aKoHogaBHHx aKTiB Ha HauioHanbHoMy, perioHanbHoMy Ta MicueBoMy piBHax, cTBopeHHa BignoBigHHx iHcTHTyTiB, aKi BH3HaHaroTb neBHi o6Me®eHHa gna cy6'eKTiB rocnogaproBaHHa Ta ^opMyroTb BeKTop ix eKonoroopieHToBaHoi noBegiHKH.
npouecu eKonori3auii BHpo6HHUTBa noHanuca, Bce 6inbma KinbKicTb nignpueMcTB caMocriHHo imuiroe nepexig go hobhx TexHonorin, MeTogiB i $opM rocnogaproBaHHa. HagaTH uhm npouecaM uinecnpaMoBaHHH xapaKTep mo®ihbo nume 3a gonoMororo cTBopeHHa BignoBigHoro npaBoBoro nona, pauioHanbHoro noegHaHHa agMiHicTpaTHBHux Ta eKoHoMiHHux MexaHi3MiB gep®aBHoro ynpaBniHHa
uhmh npouecaMH b Me®ax e^eKTHBHux opraHi3auiÖHHx cTpyKTyp. 3acTocyBaHHa ginoBux MexaHi3MiB eKonori3auii cycninbHoro Bupo6HuuTBa noBHHHo:
— BignoBigaTH KoMnneKcHoMy xapaKTepy npoueciB ceKTopanbHoi eKonori3auii;
— BpaxoByBaTH 6araTo$yHKqioHanbHicTb iHcTpy-MeHranbHoro 3a6e3neHeHHa;
— 3anyHaTH Ta MoTHByBaTH ToBapoBHpo6HHKiB Bcix $opM BnacHocTi Ta rocnogaproBaHHa, kom neH-cyBaTH ix BHTpaTH Ha noHaTKoBoMy eTani eKonori3auii;
— BnpoBag^yBaTH opram3aqiHHi MexaHi3MH ceKTopanbHoi eKonori3auii.
OKpeMo cnig 3ynuHHTuca Ha po3rnagi $opM Mi®BigoMHoi, Mi^ceKTopanbHoi Ta napTHepcbKoi B3aeMogii y BupimeHHi eKonoriHHHx npo6neM b cucTeMi «gep®aBa - HayKa - cycninbcTBo - 6i3Hec». nepegyMoBoro po3BHTKy gep®aBHo-npHBaTHoro napTHepcTBa e yraopeHHa o6nacTi cninbHHx iHTepeciB Mi® gep®aBHHMH opraHaMH, opraHaMH MicueBoro caMoBpagyBaHHa, npuBaTHHMH cy6'eKTa-mh rocnogaproBaHHa Ta iHcrmyTaMH rpoMagaH-cbKoro cycninbcTBa no BupimeHHro Ba®nuBHx couianbHo-eKoHoMiHHHx 3aBgaHb i nocTiHHoro noTpe6oro 6i3Hecy b nomyKy mnaxiB e^eKTHBHoro po3Mi^eHHa KaniTany. 06nacTb 3aBgaHb, ^o noTpe-6yroTb pimeHHa, gocHTb pi3HoMaHiTHa, TaK caMo pi3HoMaHiTHi $opMH BigHocHH Mi® ochobhhmh cy6'eKTaMH napTHepcTBa, aKi peani3yroTb B3aeMHi iHTepecu y BupimeHHi thx hh iHmux 3aBgaHb. E^eKTHBHicTb TaKoi B3aeMogii go3Bonae po3rnagaTH napTHepcTBo aK yHiBepcanbHy $opMy i gieBHH MexaHi3M b gocarHeHHi cTpareriHHHx uinefi gep®aBHoro Ta perioHanbHoro po3BHTKy. npoTe po3BHToK napTHepcbKHx BigHocHH ranbMyeTbca b KpaiHi BigcyTHicTro cucTeMH gep®aBHoro ynpaBniHHa b uin c$epi, gocTaTHboro gocBigy napTHepcbKoi peani3auii iHBecrHuiHHHx npoeKTiB Ta e^eKTHBHHx MexaHi3MiB gep®aBHoi nigTpuMKH napTHepcbKHx BigHocHH. Peani3auia noTeHuiany gep®aBHo-npuBaTHoro napTHepcTBa nepeg6aHae: cTBopeHHa iHcTHTyTiB napTHepcTBa, goroBipHoro perynroBaHHa napTHepcbKHx BigHomeHb, perynro-BaHHa, aHani3y Ta Komponro; BH3HaHeHHa c$ep Ta ceKTopiB napTHepcbKHx BigHomeHb; cTHMyniB gna nigTpHMKH ix po3BHTKy; npiopHTeTHHx HanpaMKiB peani3auii nepeBar gep®aBHo-npuBaTHoro napTHepcTBa, o6rpyHTyBaHHa $opM B3aeMogii. CaMe ui HanpaMKH c^opMyroTb neBHy cneuu^iKy napTHepcbKHx eKonoroopieHToBaHHx npoeKTiB ceKTopanbHoi cnpaMoBaHocTi [7].
npouecu ceKTopanbHoi eKonori3auii cKnagHi, 6araToBeKTopHi, iHHoBauiÖHi Ta cneuu^iHHi gna BignoBigHHx ceKTopiB. Im npuTaMaHHi neBHi o6Me®eHHa, pu3HKH Ta 3arpo3H, aKi y cboih cyKynHocTi ranbMyroTb ix. Цi ^aKTopu npoTHgii eKonori3auii noTpi6Ho BH3HaHHTH. B yMoBax ^opMyBaHHa hoboi napagurMH rocnogaproBaHHa BigoMHH noHaTiÖHHH anapaT Ha6yBae HoBoro 3MicTy Ta noTpe6ye BH3HaHeHHa. 3 MeToro ynopagKyBaHHa iH^opMauii cKnageMo 6noK-cxeMy gocnig®eHHa cyTHocTi ceKTopanbHoi eKonori3auii (puc. 2).
EKOHOMIKA: peawii uacy
№6(16), 2014
ECONOMICS: time realities
PHC. 2. B^OK-cxeMa gocmg^eHHH cyTHOCTi ceKTopa^bHOi eKonori3aqn
Так секторальш обмеження - це запро-вадження надзвичайного режиму, певнi санкци, тимчасова заборона або припинення дiяльностi пiдприeмств i, навiть, !х будiвництва або реконструкци за проектами, що наносять шкоду довк1ллю. Явнi або неявш обмеження можуть бути введет ввдносно продукци (послуг) пiдприeмств, якщо порушуються стандарти якостi, що прийняп на вiдповiдних ринках або наноситься шкода довшллю. Це означае, що щдприемства зазнають певно! невизначеностi в сво!й господарськ1й дiяльностi, обмежують свободу ринково! поведiнки як у чай, так i у просторовому вимiрi.
Секторальнi ризики потрiбно розглядати як певну небезпеку, яка може бути пов'язана з безлiччю причин, але в шнцевому пiдсумку небезпека веде до реальних соцю-економшо-екологiчних збитшв. Секторальнi загрози - це зовтшш та внутрiшнi потенцiйнi або реальш дИ. як1 потенцiйно або реально можуть спричинити припинення процесу еколопзаци виробництва. Передбачити можливi обмеження та ризиш досить складно, особливо коли остаточно не визначено напрямки екологiчного господарювання в секто-раль-ному розрiзi. Рiвнi ризику взаемопов'язанi 1 мають яшсний та к1льк1сний вим1р. В яшсних оцiнках характеристики ризику можуть варшвати в дiапазонi - в1д прийнятних до неприпустимих.
к1льк1сно !х також можна вим1ряти за допомогою вщповвдних шкал i встановлення ввдповщного вишрника, якщо мова йде про оч!куваний збиток в1д настання ризиково! поди. Але для оцшки ризику протиди секторально! еколопзаци доц1льно використовувати яшсш оц1нки. Позначення ризикового поля дозволить розробити превентивш заходи запобiгання под16-них ризик^в з метою досягнення нових страте-г1чних орiентирiв розвитку сектор!в економiки 1 включения економ!ки кра!ни в глобальну iнiцiативу еколопчних трансформацiй нацюналь-них економiк.
Проблеми екологи в сучасному св1т1 набули не пльки мгжнародного значення, але й политично! спрямованостi. Усвiдомлення глобальних насладив руйнування середовища привело до глобально! необхвдносп збереження природних ресурйв 1 екосистем. Охорона довшлля визначена прюри-тетним напрямом сшвпращ м1ж Укра!ною та Свропейським Союзом. 1нтегращя Укра!ни з £С у цш галузi передбачае створення гармошзовано! правово!, нормативно-методично! та оргашза-цшно! структури управлiння, яка вiдповiдае загальноевропейським вимогам екологiчно! безе-ки. З огляду на це визначенню тдлягають ц1л1, принципи, напрямки, завдання, р!вш, прiоритети багатостороннього спiвробiтництва з кра!нами-членами £С, мiжнародними органiзацiями, кра!нами Чорноморського регiону в напрямку еколопзаци господарсько! д1яльност1. До числа проблем еколопчно! спрямованостi та секторально! належносп можна ввднести: охорону водних ресурйв, збереження 61олог1чного та ландшафтного рiзноманiття, полiтика поводження
з ввдходами, використання альтернативних джерел енерги, знешкодження непридатних пестицидiв, розвиток органiчного виробництва тощо.
Одним 1з завдань еколопчно! модершзаци Укра!ни е iмплементацiя европейських директив у сфер! охорони навколишнього природного середовища. Програма розвитку ООН реалiзуе проект ПРООН-ГЕФ «1нтегращя положень Конвенцш р1о у нацiональну поливку Укра!ни». Це потребуе вiдображення основних положень щодо iмплементацi! в нацюнальну пол1тику Укра!ни таких основних документа, як Рамкова конвенцiя ООН з1 зм1ни клiмату, Конвенцiя ООН про охорону бюлопчного рiзноманiття i конвент-ц1я ООН про боротьбу з опустелюванням. Реалiзацiя завдань вс1х трьох конвенцiй базуеться на глобальному партнерствi з метою збереження та ввдновлення екосистеми Землi, та перехода глобально! економiки на шлях збалансованого розвитку. Процес iмплементацi! передбачае використання европейського досввду iмплемен-таци екологiчних директив та регламенпв £С, посилення шституцшного потенцiалу Укра!ни, розробку в1дпов1дних фшансових стратегiй з врахуванням секторально! бюджетно! п1дтримки, що балансуе iнвестицiйнi потреби i джерела !х покриття, визначення можливих ризишв. Загальш рекомендаци для проведення галузевого аналiзу передбачають проведення SWOT-аналiзу, GAP-аналiзу програм розвитку галузей та в1дпов1дних пiдгалузей, узагальнення результатiв та надання рекомендацiй щодо штеграци принцип1в та зобов'язань за трьома Конвенцiями р1о до национально! пол1тики Укра!ни.
Опрацювати означенi напрямки наукового дослвдження процейв екологiзацi! можливо лише за допомогою методiв наукового тзнання. Але достов1рн1сть та рiзноманiтнiсть висновшв зале-жить в1д застосованих методiв. Саме 1н форма-тивнють дослвдження визначае !х ви61р. Тому отримання об'ективних висновшв визначаеться правом автора обирати, розвивати та диверси-фшувати систему загальнонаукових, формально-лог1чних та спещальних методiв, як1 формуються на мщцисциплшарнш основ1 та дозволяють прирощувати нове знання.
Висновки
Означенi методолопчш п1дходи щодо дослвдження секторальних моделей еколопзаци досить складш, потребують осмислення та подальшого розвитку. Вони формують не т1льки бачення проблеми, способи отримання наукових знань, а й певний вектор конкретних дш, як зм1нять 1снуючий стан виробництва в напрямку впровадження чистих технологiй в практику господарювання та послаблення тиску на довшлля. Процес цей глобальний, багатовимiрний, незворотний та витратний. Вш передбачае для кожно! кра!ни: наявшсть пол1тично! вол1; активно! законотворчо! роботи на нацюнальному, регiональному та мюцевому р1внях; суттевих перетворень в полчищ секторального госпо-
дарювання; розробку Mexarn3MiB мiжвiдомчо!, м1жсекторально1 та партнерсько! взаемодп у вирiшеннi екологiчних проблем.
Запровадження ново! вдеолопчно! основи подальшого економiчного росту е свадченням не пльки усвiдомлення нагальних проблем сучасностi, але й потужним поштовхом до
конкретних дш в цьому напрямку. Цей шлях визначае свгговий спадок майбутшм поколшням, який потрiбно сформувати стльними дiями, долаючи ризики, загрози та обмеження. Мюце Укра!ни в цьому процесi потрiбно визначити конкретними дшми на всiх рiвнях вертикал1 управлшня.
Список лiтератури:
1. Харiчков С. К. Ключовi орieнтири шновацшно! моделi економiки Укра!ни на засадах сталого природогосподарювання [Електронний ресурс] / С. К. Харiчков, В. I. Крутикова // Економжа: реали часу. Науковий журнал. - 2014. - № 2 (12). - С. 175 - 183. - Режим доступу до журн.: http://economics.opu.ua/files/archive/2014/n2.html.
2. Куршець Л. £. Прюритети секторального розвитку в контексп формування нацюнально! полггики еколопзацп економiки [Електронний ресурс] / Л. С.Кушнець // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия «География». Том 26 (65). - 2013. - № 3. - С. 226 - 242. - Режим доступу до журн.: http://sn-geography.crimea.edu/arhiv/2013/uch-26-5/024-kup.pdf.
3. Науковi засади розробки стратеги сталого розвитку Укра!ни. Одеса: 1ПРЕЕД НАН Укра!ни, 2012. - 751 а
4. Купинец Л. Е. Экологизация продовольственного комплекса: теория, методология, механизмы / Л. Е. Купинец. - Одесса: Ин-т проблем рынка и экон.-экол. исслед. НАН Украины, 2010. - 720 с.
5. Куршець Л. £. Еколопчш екстернали продовольчого комплексу / Л. £. Кутнець // Вюник соцiально-економiчних дослвджень. Зб. наук. праць Одеського держ. екон.ун-ту. - Вип. 39. -Одеса: АТЗТ 1РЕНТ, 2010. - С. 353 - 360.
6. Купинец Л. Е. Информационное обеспечение экологического управления продовольственным комплексом / Л. Е. Купинец // Экономические инновации: «Укра!нське Причорномор'я в нацюнальних i мiжнародних координатах розвитку: природокористування, рекреащя та туризм». - №44. - 2011. - С. 134 - 145.
7. Купинец Л. Е. Институциональный базис партнёрских отношений в реализации задач экологизации продовольственного комплекса / Л. Е. Купинец // Рацюнальне природокористування - важлива умова ноосферного розвитку Украши // Матерiали науково-практично! конференций м. Одеса, 22-23 вересня 2011 р. - 1ПРЕЕД НАН Украши, 2011. - С. 80 - 82.
8. Потапенко В. Г. Державна полггака сталого розвитку на засадах «зелено!» економши / В. Г. Потапенко // Стратепчш прюритети. - 2013. - №3 (28). - С. 16 - 22.
Надано до редакци 16.11.2014
Кутнець Лариса Свгетвна / Larisa E. Kupinets
lek_larisa@ukr. net
Посилання на статтю /Reference a Journal Article:
Методологiчнi засади до^дження процеыв екологгзацп cexmopiB нацюналъног eKouoMim [Електронний ресурс] / Л.С. Кутнецъ // ЕкономКа: реали часу. Науковий журнал. — 2014. — № 6 (16). — С. 160-169. — Режим доступу до журн.: http://economics. opu. ua/files/archive/2014/n6. html
