CC BY
216В.В. Рибалка
Методолог1чт проблеми науково! психологи та !х розв'язання на основ1 використання категор1й особистост1, психолог1чно! дшльносп,
духовност1, соц1альност1
В I Д О М О С Т I ПРО АВТОРА
Анотацiя. У статт висв!тлюються проблеми удосконалення методологи науково! психологи на засадах використання категорш особистост!, психолопчно! д!яльноси, духовноси, сощальноси в контекст! пор!вневого методолопчного простору [ часу, що потребуе, зокрема, значно бшьшо! д!алектизаци, ¡нтерпретаци вказаних категорш не тшьки через традицшш закони [ принципи психолог!!, але ! через за-кони ¡нших, прим!ром, природничих наук. Пропонуеться спроба, згщно терм!нолог!! м!кропсихоанал!зу С.Фант!, бшьш перфектного ро-зум!ння вказаних категорш на основ! оновлення традицшних законом!рних уявлень про них и даних м!ждисциплшарних досл!джень. В цьому план! наводиться авторський вар!ант трактовки понять «психолопя» ! контентно-частотно!, атрибутивно! та антином!чно!, "ста-тистично!» характеристики особистост!. На основ! узагальнення закон!в Л.С. Виготського пропонуеться закон едност!, щентифкаци, взаемод!! особистост! ! сусп!льства. Обговорюються аргументи на користь б!льш перфектного розумшня д!яльност!, що складаеться з таких компоненив, як «мотив - предмет - мета - метод (досягнення результату) - емотив (споживання продукту)», визнання трансцендентного характеру д!яльност! («мета»), необхщност значно бшьшо! уваги до категори «психолопчна д!яльнкть», центрально! для методологи психологи як науки про «душу, одушевлено-одухотворене тшо, дух ! Я». Пщкреслюеться необх!дн!сть методолог!чного розгляду проблеми духовност як ц!л!сно! сфери особистост!, що виявляеться в ¡нтеграци ¡деальних результатах !! психолог!чно! д!яльност!, як! справляють сутн!сний прямий ! зворотний вплив на !х розвиток ! функц!онування. Обговорюються положення про позитивш ! негативн! духовн! ц!нност!, вироблеш ¡сторично в мистецтв!, релш! та наущ. Р!зне сп!вв!дношення м!ж ними утворюе чинники реально д!ючих багато столиъ ! в тепер!шн!й час тенденцш гуман!зму, цин!зму ! варварства. Утверджуеться положення про те, що особисткть сучасного психолога зд!йснюе професшну психолог!чну д!яльн!сть, спираючись на позитивш духовн! цшноси гуманизму ! протид!е негативним ц!нностям цин!зму ! варварства.
Ключовi слова: методолог!чн! проблеми, оновлення традицшних погляд!в про психолог!ю, особисткть, д!яльнкть, сусп!льство, структура д!яльност!, трансцендентшсть д!яльност!, психолог!чна д!яльн!сть, духовность, духовн! щнност та !х антином!я, дом!нування гуман!зму над цин!змом ! варварством.
Поставлен у назву статтi категори психологи обранi не випадково, а як тага, що тiсно причиново-насл1дково й оборотно пов'язанi М1ж собою, адже особистiсть ви-ступае головним психолопчним джерелом, оргашзато-ром, регулятором, суб'ектом психолопчно1 дiяльностi i поведiнки, сукупним 1деальним результатом, продуктом, а дат й умовою здiйснення яко1 е духовнiсть, що обертаеться на особисткть та 11 дiяльнiсть i забезпечуе ефективнiсть здiйснення життедiяльностi i громадяись-ко1 поведiнки людини у суспшьствь Наведемо теорети-чнi та методолопчш аргументи на п1дтримку цього положения, яке звичайно мае проблемний, дискусiйний характер. При цьому буде потрiбна певна рештерпрета-щя вказаних категорiй, i в щлому дещо оновлений пог-ляд на методологш сучасно1 психолог1чно1 науки, 11 удосконалення.
Удосконалення методологи науково1 психологи здшснюеться, звичайно, через усвiдомления власного досвщу професшно1 роботи, зокрема з наукового об-груитувания методiв вирiшения численних теоретич-них i практичних психолопчних проблем. У зв'язку з цим, наш професшний досв1д в цьому вщношенш ви-значений неодноразовим викладанням студентам рiз-них вишiв спецкурсу «Методолопчш проблеми сучасно1
психологи» та узагальнениям його змiсту у двох поаб-никах [35; 36]. Це дозволяе нам висловити деяга думки щодо дано1 проблеми. Тим бшьше, до автору довелося, спираючись на виклаценi в цих роботах методолопчш засади, регулярно проводити численш теоретичнi i екс-перимеитальнi дослщжения та виконувати фуикци практичного психолога у навчальних закладах системи освiти тощо.
Зазначенi обставини примушують розглядати методологш не стшьки як «учения про метод» (цим устшно займаеться методика), скiльки як «лог1ку побудови i за-стосувания методiв» у теоретико-експериментальнш та практичнiй роботi, яку утворюють закони, принципи, категори, робочi поияття, засоби, технологи роботи те-оретичних, прикладних i практичних психолопв. Цей висновок базуеться також на перевiрених практикою теоретичних i методолопчних розробках iнших вгтчиз-ияних психолопв [3; 4; 13; 17; 19; 23; 25; 41; 48 та ш.].
Методолопя сучасно1 науково1 психологи повинна бути розглянута у максимально широкому контекст^ до чого у свш час закликали С.Л.Рубiнштейи, Б.Г.Анан'ев та iншi психологи. Надзвичайна складшсть само1 категори психологи та 11 предмету, в якосп якого виступае пере-
довам особисткть, визначае необхщнкть уведения по-ияття методолог1чного простору-часу, в якому не про-тиставляються, а системно 1нтегруються на рiзних р1в-нях позначенi законами, принципами, методами вгтальш сили особистостi як феноменального куль-турно-iсторичного, духовного, аксiологiчного, ак-меолопчного, дiяльнiсного утворения цивЫзаци. Не-обхщна методологiчна концентрацiя в межах даного простору-часу накопичених в науцi закошв i принципiв, методiв i технологш, використания усього м1ждисци-плiнарного потенщалу психолог1чно1 науки. При цьому не слщ забувати положения Б.Г.Ананьева про штеграти-вну роль психологи в системi людинознавства.
Зазначений розширений методолопчний простiр i час науково1 психологи мае м1стити у собi, як на наш по-гляд, якнайменше сiм рiвнiв [35; 36]:
1.Фшософсько-психолог1чний р1вень методологи з законами дiалектики i загальними гиосеолог1чними методами.
2.Загальнонауково-психолог1чний р1вень, що вклю-чае, зокрема системний пщхщ, принципи квантово! ф1-зики, х1ми, закони еволюци, генетики тощо.
3.Теоретико-психолог1чний р1вень з головними ме-тодологiчними принципами психологи - детермшзму, вщображения, розвитку психши, едносп психжи (осо-бистостГ) 1 д1яльност1, системно-структурним принципом - та законами псийки, теор1ями 1 методами експе-риментально1 психологи. Саме для цього р1вия тдхо-дять слова Больцано про те, що немае шчого бшьш практичного, шж добра теор1я.
4.Психолого-прикладний р1вень з вщповщними принципами, проектами, технологиями конкретних га-лузей психолопчно1 науки, прим1ром, психологи пращ, шженерно1, педагопчно1, медично1, сощально1 тощо психологи.
5.Практично-психолог1чний р1вень з принципами 1 напрямками д1яльност1 практичних психолопв з вир1шения життевих проблем особистость
6.Онтопсихолог1чний р1вень, тобто р1вень психологи життя з його нормами, правилами, максимами, спов1дями тощо.
7.Академ1чно-психолог1чний р1вень, на якому пси-холог1я представлена найб1льш систематично у вигляд1
програм, учбових план1в 1 метод1в викладання у навча-льних закладах, зокрема у вишах, психолог1чних дисци-плш, професшио! п1дготовки психолог1в.
В цьому зв'язку, сл1д визнати, що бшьшкть теорети-чних 1 методолог1чних положень вггчизняно! та св1тово! психологи мають стартовий або промжний, иезакшче-ний характер, що потребуе свого подальшого, б1льш глибокого й послщовиого, розвитку в ход1 иеперервиого психологiчиого тзнаняя. Говорячи словами швей-царського мшропсихоаналггика С1льв1о Файл, поступ такого тзнання здшсиюеться шляхом певиих спроб, коли вони часто призупиняються або перериваються саме на старт1 чи на найближчих до иього этапах. Сам же швейцарський вчеиый продемоистрував, як на наш погляд, вз1рець поступового неперервного тзиаиия псих1ки, результатом якого став подальший м1ждисци-плшариий розвиток теори 1 практики психоаиал1за З.Фрейда, свого вчителя, який, на його думку, здшсиив геиiальиi, але все ж таки не остаиш спроби в стаиов-леиш психоаиалiтичиого иапрямку [46].
Самому С.Фаит притамаии1 властивост глибокого д1алектика та м1ждисципл1иариого дослщника, що ви-вчае природу людсько! псих1ки в широкому д1апазои1
наукових дисципл1и - в1д кваитово! мехаи1ки до астро-иомл, вщ молекулярио! бюлоги 1 генетики до ассоща-тивио! психологи - в ход1 розробки так зваиого расши-реиого психоаиал1зу и т.д. Серйозио! уваги сучасиих теоретик1в 1 методолопв заслуговують так! уведеи1 вче-иим в тезаурус мшропсихоаналгтичного досл1джеиия, природничо-науково обгруитоваи1 поияття, як 1истиикт спроби, психосоматична пустота, сп1в-потяги людиии до життя-смерт1 тощо. Воии парадоксальи1 иа перший погляд, але мають глибокий д1алектичиий сеис, спира-ються иа прииципи в1диосиост1 А.Эйиштейиа, додатко-вост Н.Бора, иевизиачеиост1 В.Гейзеиберга, иа дат кваитово! ф1зики, космологи та шших иаук.
В цьому зв'язку, слщ особливо в1дм1тити проведеие з м1ждисциплшарних позиц1й (ф1лософ1я, ф1зика, бюло-г1я, генетика, медицина, психолог1я, педагопка тощо) досл1джеиия видатиого в1тчизияиого, одеського психолога, професора Б.Й.Цукаиова (1946-2007), який у сво!й теори часу у псийщ людиии висловив ствзвучш С.Фаит1 1де! [47]. Ми маемо иа уваз1 його думки щодо метрики 1 топологи часу людиии, темпераменту в його психодииам1чиому, тобто енергетичному 1 швидгас-ному, розум1ии1, що представлеи1 в його теори у так званому тау-тит (т), тобто виражеиому кшьгасно 1 як1сио
тит. Тип темпераменту успадковуеться дитиною при народженш вщ сво1х батьгав не прямо, а за визначеною законом1рн1стю, що в1дпов1дае у б1льшост1 випадк1в принципам додатковост1 1 в1дносност1 у психолог1чн1й 1х трактовц1. Зг1дно його поглядам, вже немовля мае, поряд 1з поступово актуал1зованими архетипами, ще й визначально сформовану часову, метричку й топо-лопчну, оргашзацш. В 11 основ1 лежить так званий великий життевий цикл С=8,51р1к х т, де т змшюеться в д1апазош вщ 0,7 сек. у чистого холерика (0,8 сек. - чи-стий сангвшик, 0,9 сек. - вр1вноважений тип 1 1,0 сек.-чистий мелаихол1к) до 1,1 сек. у чистого флегматика. До реч1, тау-тип корелюе в нормальних умовах 1з серцевим пульсом... Але важливо те, що вже з моменту нарождения людина починае переживати циклчну структуру свого часу, котра мае як м1кроструктурний д1апазон, що утворений подшом тау-типу на передаточне число 4П (т : 4П ) 1 тягиеться до 0, так 1 макроструктурний, що утво-рюеться множениям тау-типу на передаточне число 4П (где п=1; 2; 3 1 т.д.) 1 тягиеться до безмежиосп... [47].
Таким чином, «психосоматична пустота» за С.Фант в1д народження людини заповнена деякою енергетич-ною 1 часовою структурою, що визначае наперед, за
Б.Й.Цукановим, часову риттку, перспективу и ретроспективу психiчноï активност1, энергетичн1сть i цикло-ïднiсть кожного типу темпераменту та iншi 4acoBi пара-метри дiяльностi людини. Вони виступають певними психофiзiологiчними детермiнантами ïï свiдомостi й т-дсвiдомостi. Це пояснюе, примiром, те, як, за висловом Протагора «з неiснуючого виникае кнуюче» i М.О.Бердяева - як з «тчого» виникае «дещо» нове в процес творчостi, тобто як i3 «психосоматичноï пустоти» С.Фантi виникае психологiчна дшснкть в умовах взаемодiï суб'екта з об'ективною дiйснiстю. Чого вар-тий, в цьому плат, вщкригий Б.Й.Цукановым взаемозв'язок тау-типу з ритмами роботи мозоку, сердця, легешв, шлунку, м'язовоï системи, iнших ор-ганiв людського тша, с циклiкою загострення психосо-матичних розладiв i хвороб тощо. Адже цi данi свiдчать про те, що оргашзм людини фактично переповнений внутрiшньо узгодженими циклiчним, енергетичним i часовим, «симфонiчним звучаниям» - серцевого пульсу, дихання, перистальтики, саккадичних рухiв очей, мiкрорухiв опорних м'язiв нiг i рук, електричних потенщатв та iнших ритмiв, що забезпечують си-стемне фуикцiонувания людського тша, душ, духа та Я.
Цю энеpгетичнo-чacoвy cимфoнiю opгaнiзмy йoгo an^-тaцiйнi меxaнiзми, в тoмy чига1 й 1нтелект, yгpимyють y CTam «тиш1», пcиxoфiзioлoгiчнoгo «мoвчaнння», «пу-ctoto».
I чи не ypивaeтьcя y «пoлiфoнiю cвiдoмocтi» [2] це бypxливo, мyдpo, cинеpгетичнo фyнкцioнyюче, aле тим-чacoвo «мoвчaзне», гapмoнiчне звyчaння opгaнiзмy в œ-aнcax медитaцiï, y татхненних виcoкими пoчyттями a^ тax пoетичнoï i нayкoвoï твopчocтi, в opгaнниx кoнцеp-тax в кoнcеpвaтopiяx, y cпiльнoмy мyзицiювaннi нa cкpипцi A.Ейнштейнa тa нa фopтепiaнo H^opa, кoли y coкpaтiвcькиx cпpoбax «тзтати caмoгo cебя» дiйcнo cтae мoжливим «пiзнaння бoгiв и вcеcвiтy» (цей вига1в деxтo пpипиcye не тшьки Coкpaтy, aле i aнтичним муарецям Xiлoнy i Фaлеcy). Зpoзyмiлo, щр вкaзaнi m^o-фiзioлoгiчнi дaнi тавинш зicтaвлятиcя з тpaцицiйними теopетичними й метoдoлoгiчними уявленнями tchxo-лoгiв. Цей ^o^c вже вiдбyвaeтьcя, пpo rn;o cвiцчaть, зo-кpемa, дocлiцження фyндaтopiв oдеcькoï шкoли tcmxo-лoгiï чacy Д.Г.Елькiнa-Б.Й.Цyкaнoвa тa ïx пocлiцoвникiв, нaпpиклaц, З.O.Kиpeeвoï [1S], пpиcвяченi poзвиткy cвi-дoмocтi, детеpмiнoвaнoгo чacoм i, дoдaмo, paзвиткy чacy, детеpмiнoвaнoгo cвiдoмicтю
B якocтi ocнoвниx вих1дних метoдoлoгiчниx rono-жень виcтyпaють, нa нaше пеpекoнaння, cфopмyльoвaнi Л.C.Bигoтcьким в йoгo кyльтypнo-icтopичmй теopiï poз-витку вищих пcиxiчниx функц1й ocoбиcтocтi зaкoни -oпocеpедкyвaння, coцioгенезy, iнтеpiopизaцiï, щентич-нocтi iндивiдyaльнoï пoведiнки ocoбиcтocтi ïï coцiaль-нш пoведiнцi, зoни нaйближчoгo poзвиткy дитячoï oco-биcтocтi зa кеpiвництвa дopocлoгo.
Paзoм з тим, ц1 зaкoни, cфopмyльoвaнi видaтним пcиxoлoгoм ще в тpидцятi poxM XX cтoлiття, пoтpебyють cвoгo пoдaльшoгo poзвиткy, oнoвлення, уточнення, мo-деpнiзaцiï, щo ми пpoпoнyeмo здiйcнювaти шляxoм ïx дiaлектизaцiï, mrer-pa^ii, екзicтенцioнaлiзaцiï aбo вгга-лiзaцiï. ^и цьoмy, пеpедyciм, cлiд cпиpaтиcя та дiaлек-тичн1 пoгляди I.Kaнтa, пpимipoм, нa виcyнyтy ним фop-мулу «тезa - aнтитезa - ram^», Й.Ф1хте з йoгo ^инци-тами aнтинoмiï тa Г.B.Ф.Гегеля - та йoгo вiдoмi зaкoни дiaлектики тa 1н. Caме це i paзoм з тим caмa дiaлектикa життя пiдштoвxye дo фiлocoфcькo-пcиxoлoгiчнoï дiaле-raroa^ï вкaзaниx зaкoнiв Л.C.Bигoтcькoгo. Biдпoвiднo дo цьoгo, мoжемo тpaктyвaти ïx в ^ступтому дiaлекти-чнoмy фopмyлювaннi (змiнемo пpи цьoмy дещo пopя-дoк ïx нaведення) - як зaкoни coцioгенезy-iндивiдoге-незу, взaeмнoï iдентичнocтi iндивiдyaльнoï пoведiнки
особистост i соцiальноï поведшки та самоактуатзаци соцiального потенцiалу поведiнки в шдивщуальнш по-ведiнцi особистостi, опосередкування-розопосередку-вання, iнтерiоризацiï-екстерiоризацiï, зони найближ-чого i перспективного розвитку особистостi дитини за керiвництва дорослого i шляхом саморозвитку тощо.
Вiдмiтимо, що таке дiалектичне уточнення законiв Л.С.Виготського почали ще ранiше здiйснювати його колеги, послщовники й учнi. Так, згадаемо С.Л.Рубш-штейна з його принципом переломлення в особистостi зовнiшнього через внутршне та антиномiчними уяв-леннями про мислительш операцiï - аналiзу через синтез, узагальнення через конкретизащю, iндукцiï через дедукцiю i навпаки. О.М.Леонтьев доповнив поняття ш-терюризаци поняттям екстерiоризацiï, яке близьке до поняття самоагауатзаци [22]. В цьому ж плат слщ тра-ктувати розумiния А.В.Петровським категорiï соцiалiза-цп та iндивiдуалiзацiï в ïх взаемоди [40]. 1снують й iншi приклади цього роду, до чого ми повернемося даль
При цьому постае серйозна проблема неперервноï iмплементацiï вказаних та iиших оновлених законiв фшософи i психологiï у категорiально-поняттевий апа-рат психологiчних досл1джень i психолопчну практику.
Мова йде при цьому про уточнения, оновления 1 допов-нения (але т в якому раз1 не вщмову!) не тшьки закошв психологи, прим1ром, вже вказаних вище, але 1 голов-них методолог1чних принцип1в психолог11, наприклад (у формулюванш О.М.Ткаченка) - детермшзму, вщо-бражения, едносп псийки (особистостГ) 1 д1яльност1, розвитку психши, системно-структурного принципу [40] тощо.
Отже бурхливий розвиток св1тово1 та в1тчизняно1 психолог11 вимагае подальшого удосконалення 11 мето-долог1чних 1 теоретичних засад, уточнення 11 ключових понять, принцитв на основ1 оновленого розумшия таких 11 центральних категорш, як: 1.Особисткть; 2.ДЯ-льнкть; Ш.Духовшсть; ЖСустльство. Як буде показано дал1, виб1р цих чотирьох категор1й пояснюеться тим, що за ними сто1ть особисткть як суб'ект д1яльност1 1 поведшки, що е значною м1рою результатом ц1е1 д1яльно-ст1 1 повед1нки 1 виробляе через д1яльн1сть в якост1 свого результату духовний свгт особистост1, що об'еднуе людей у сусп1льство.
Розглянемо у визначеному вище теоретико-методо-лог1чному контекст1 особливост1 розум1ння вид1лених нами основиих категорш психологи. Але торкиемося передус1м визначення самого термину психолог11, адже
з toro тлyмaченням пoв'язaне poзyмiння caмoï oco6^-тocтi. Пpoведений нaми этимoлoгiчний aнaлiз дoзвoляe iнтеpпpетyвaти ключoве пoняття нaшoï нayки не т1льки як «учення пpo душу», щo пoвтopюeтьcя вже бaгaтo po-к1в i пеpеxoдить 1з пiдpyчникa дo п^учни^, aле як нayкy пpo душу, дуя, щo пopoджyeтьcя душею, ^o o,ay-шевленo-oдyxoтвopене тiлo, як ïx мaтеpiaльнy ocнoвy, тa Я. ^o тaке poзyмiння пcиxoлoгiï cвiдчaть вже думки Г^ФТегеля, cфopмyльoвaнi ним y «Фiлocoфcькiй ^o-педевтиц1» нa пoчaткy XIX cтoлiття, кoли в1н poзrлядaв дyx caме як пpедмет пcиxoлoгiï [9, c. 181]. Paзoм з тим, вш не вiдpивaв ffyx в1д душ1 - y cвoeмy лиcтi дo Hrnra-ммеpa вш cтвеpджyвaв, щo бaчить «пcиxoлoriю бшьше в якocтi вчення пpo ду^ н1ж в якocтi вчення ^o душу» (9, c. 308). B кoнтекcтi 1дей Г.B.Ф.Геrеля, a тaкoж вщтовЬ дниx мipкyвaнь C.Л.Pyбiнштейнa [41], B.B.Зенькoвcь-кoro [34], B.Ф.Boйнo-Яcенецькoro [42] тa iншиx мигаите-л1в, дoцiльнo iнтеpпpетyвaти знaчення пoняття "пcиxo-лoг-i-я» caме чеpез теpмiни «дyшa», «дуй» (cлoвo «лoroc» мae деcятки тлyмaчень, cеpед якиx фaxiвцi вид1ляють тaкi, як «cлoвo», «дyx»), «тiлo» ^yma e функц1ею не т1льки гoлoвнoгo мoзoкy як тiлеcнoro opraнy, aле i отин-нoro, yгвopюючи paзoм з ним центpaльнy неpвoвy rac-тему, a тaкoж - пеpифеpiйнoï неpвoвoï cиcтеми, якa
пpoнизye yœ тiлo мaйже тaк caмo ш^льто, як i кaпiляpи, зaвдяки чoмy вoнo «oдyшевляeтьcя тa oдyxoтвopю-eтьcя»!). Kiнцiвкa «Я» у пoняттi «m^o^oM^» e дуже вaжливoю i oзнaчae caме «Я-кoнцепцiю», caмocвiдo-мicть, Его, зa дoпoмoroю якиx pефлекcyeтьcя внуфш-н1й i (чеpез cвiдoмicть) зoвнiшнiй cвiт людини. Ocтaннe вiдпoвiдae вiдoмoмy пoлoженню Г.C.Cкoвopoди пpo мiкpoкocмiчний, б1блшний тa мaкpoкocмiчний cвiти людини, в^адтому для cyчacниx уявлень, зoкpемa ^o нoo-нaнo-opraнизoвaнy пcиxoлoгiчнy дiйcнicть. Ocтaння cкoнцентpoвaнa в ocoбиcтocтi як cycпiльнiй oдиницi, зropнyтa у cвiдoмocтi тa пiдcвiдoмocтi oco6^ cтocтi, i poзropтaeтьcя зaвдяки ïï дiяльнocтi у мaкpo-мiкpo-oб'eктивнiй дiйcнocтi, в яку пpиpoдньo вxoдить i пcиxoлoriчнa дiйcнicть як ïï opraнiчнa cклaцoвa.
Ми ввaжaeмo, rn;o тaкa iнтеpпpетaцiя змicтy пoняття пcиxoлoгiï мae вaжливе метoдoлoriчне знaчення, ocrn-льки xapaктеpизye д1ю певнoro зaкoнy тpiaци «,ayx-дyшa-тiлo» (i «Я»), з^дто з яким ocoбиcтicтю iзoмopфнo детеpмiнyeтьcя зoвнiшнiй i внyтpiшнiй ^едметний cвiт. Mетoдoлoriчнo, зa дoпoмoroю «Я», у «пcиxoлoгiï ocoбиcтocтi» pефлекcивнo caмoвизнaчaютьcя i caмoтpa-нcцендентyютьcя piзнoмaнiтнi пoбyдoви людcтвa, щo
вщповщають природi людсь^ психiки. Згадаемо ви-слiв мислителя Античностi Протагора «Людина е м1ра вс1х речей, кнуючих - що вони iснують, некнуючих -що вони не кнують». А Секст Эмпiрик додав до цього, що сама людина виступае «... критеркм ус1х справ, дiянь» своïх. Йдеться, очевидно, про творчi дiяния людини на шляху вщ «iснуючого» до «неiснуючого» свггу... У зв'язку з цим, можна вважати, що психологiя, подiбно до бюшки, методологiчно iзоморфно визначае «трiа-дно-рефлексивну» побудову ряду соцiальних утворень, примiром, системи освiти (учень, програма навчання, ïï духовний змiст i вчитель), комп'ютерноï технiки (мате-рiальна конструкцiя комп'ютера, програма його функщ-онувания, iнформацiя, що циркулюе в ньому, i користу-вач), свято Трiйцi (Бог Отець, Бог Син, Бог Святий Дух i Бiблiя), навiть самоï психологiï, в якш е психосоматич-ний, психофiзiологiчний i наративний роздши, а також рефлексуючi ïх теоретична й iсторична галузь Разом з тим, в такому уточненому значеннi поняття «психоло-пя» проглядаються контури особистостi - одушевлено-одухотворене тiло (мозок), душа (психжа), дух (1деальна продукцiя роботи душ) i рефлексуюче, усв1домлююче себе «Я». Все це надае принципово нового методолопч-ного розумiния категорiï особистосп.
У зв'язку з цим, конкретизуючи методологiчний ро-згляд категорiï особистосп, звернемося до ïï визна-чення у психологiï. Дефiнiцiï особистостi е стислими ви-х1дними положеннями про ïï сутнкть, що входять до складу теорш особистостi i деталiзуються в ïх роздiлах. Саме з визначень особистосп як продукту персоно-лопчного iнтелекту ïх авторiв лопчно починати знайо-мство з теорiями особистостi. Нами виявлено в ходi по-шуковоï роботи, виконаноï пщ час написання трьох ви-дань поабника «Теорiï особистостi.» [40], 48 визначень особистость Наведемо частину з них в умовному хроно-лопчному порядку, що вiдповiдае датам народження ïх авторiв. Вони е виразними у методологiчному планi, оскiльки надають особистостi iнструментального, ресурсного, «мега-методичного» сенсу:
М.Я.Грот (1852-1899): «Очевидно, особисткть людини е не тшьки ïï тваринно-псийчна iндивiдуальнiсть, а поеднання цiеï останньоï зi свiтовим духовним началом, з божественною творчою силою, яка створила свгт, i в цш останнiй м1стяться коршня всього нашого морального життя... Осо6истГстю е не тГльки оргатчна iндивiдуальнiсть, але i «над-iндивiдуальне», боже-ственне, творче начало» в людиш... Безпосередне зав-
дання кожно! особистосп - створити i п1дтримати, збе-регти або врятувати якомога бiльше iнших життiв, хоча б i з пожертвуванням свого власного одиничною життя... Любити, жалгги, пестити, зберiгати i рятувати вщ смертi все живе - ось загальна формула» [см. тут i далi в 40]
П.П.В1кторов (1853-1929): «Наша особисткть е все той же наш оргашзм, тiльки виражений в об'ективно-суб'ективних термiнах нервово-псиХчного апарату».
С.Л.Руб1нштейн (1889-1960): «При поясненш будь-яких псийчних явищ особисткть виступае як воедино пов'язана сукупнкть виутрiшнiх умов, через як1 пере-ломлюються всi зовнiшнi дiяння (в щ внутрiшнi умови включаються i психiчнi явища - психiчнi властивост i стани особистосп».
Л.С.Виготський (1896-1934): «Особисткть... - е по-няття соцiальне, вона охоплюе надприродне, кторичне у людинi. Вона не е природжена, але виникае внаслiдок культурного розвитку, тому «особисткть» е поняття к-торичне. Вона охоплюе еднкть поведiнки, котра вирiз-няеться ознакою оволодшня».
Г.С.Костюк (1899-1982): «Людський iндивiд стае сус-пiльною ктотою, особистiстю у м1ру того, як у нього фо-рмуеться його свщомкть i самосвщомкть, утворюеться система псинчних властивостей, яка внутрiшньо визна-чае його поведiнку, робить його здатним брати участь в житт суспшьства, виконувати тi чи iншi суспiльнi фун-кци. Вiд рiвня розвитку цих властивостей залежить стутнь його можливо! участi у створенш необх1дних для суспiльства матерiальних i духовних цшностей».
О.М.Леонтьев (1903-1979): «Дослщження процесу породження i трансформаци особистосп людини в ll дЬ яльносп, здiйснюванiй у конкретних соцiальних умо-вах, i е ключем до ll дшсно наукового психологiчного розумшня».
К.К.Платонов (1906-1985): «Особистiсть - це конкретна людина як суб'ект перетворення свiту на основi його тзнання, переживання i ставлення до нього».
Б.Г.Ананьев (1907-1972): «...Особисткть е об'ект i суб'ект кторичного процесу, об'ект i суб'ект сустльних вЬ дносин, суб'ект i об'ект спшкування, нарештi, що особливо важливо, суб'ект суспшьно! поведiнки - носш морально! свiдомостi».
В.А.Роменець (1926-1998): «Особисткть як субстрат, носш морального вчинку разом з цим формуеться за-вдяки йому, е результатом сукупностГ вчинк1в, мораль-них дш, це стосуеться i таких рис особистосй, як характер, темперамент, обдарованкть i т.д.».
Г.О.Балл (1936-2016): «Особисткть - це здатнкть людини ... бути автономним носкм культури... З огляду на активнкть... соцiальних спшьнот i особистостей в культурному простор^ вони постають не просто но0ями, а й суб'ектами культури».
В.О.Моляко (1937): «Творча особисткть... мае психо-лопчну готовнкть до творчоï працi в сучасних умовах, ...самостшно вибирае своï дiï i ршення, досягае ктот-ного рГвня розумового розвитку та професiйноï майсте-рностг здатна до нестандартних дш, усв1домлюе свою вiдповiдальнiсть перед собою, колективом i сустльст-вом».
0.М.Ткаченко (1939-1985): «Особисткть - це «вер-шинний» рiвень в iерархiчнiй структурГ психши людини... як1сно новий спосГб органiзацiï поведшки... ви-сокий рГвень взаемодiï людини зГ свгтом».
1.Д.Бех (1940): «...Розвиненою особистктю може вва-жатися та, яка досягла найвищого рГвня духовного
освоения навколишнього свгту. Щоб це сталося, вона на тому ж piBHi повинна освогти i свiй виyтрiшиiй свгт, який часто для иеï бувае закритим. Тому необхщно фор-мувати у вихованця зцатиiсть все бiльшоï вiцкригостi самому собi, а також наближення до iстотиого в собЬ>.
С.Д.Максименко (1941), Папуча М.В. (1954), К.С.Мак-сименко (1984): «Особисткть - це форма кнування пси-хжи людини, яка прецставляе собою цшкнкть, зцатну до саморозвитку, самовизначення, свiцомоï прецметиоï цiяльиостi i саморегyляцiï, i мае свш yиiкальиий i непо-вторний виyтрiшиiй свт».
В.Ф.Моргун (1947): «Особисткть - це людина, яка активно освоюе i свщомо перетворюе природу, суспшьс-тво i саму себе, яка мае ушкальне динамiчне стввщно-шення просторово-часових оркнтацш, потребнкно-во-льових переживань, змiстовиих устремлшь, рiвиiв оволоцiиия i форм реатзаци цiяльиостi. Цим стввщно-шенням визначаеться свобода самовизначення особис-тостi в ïï вчинках i м1ра вщповщальност за ïх (включа-ючи i непередбачуваш) иаслiцки перед природою, сус-пiльством i власною совктю».
В.Г.Кремень (1947): «У новш фiлософiï освети особи-стiсть виступае соцiокyльтyриою ктотою, яка постiйио розвиваеться разом iз оточуючою ïï соцiокyльтyриою
cиcтемoю... Ocoбиcтicть - це непoвтopнa - не тшьки в межax oбмеженoгo цiлoгo, a й взaгaлi, в ^ищит - люд-cькa icrOTa, yнiкaльний мiкpoкocм, ... cyб'eкт i тоой oнoвлениx дyxoвнo-мopaльниx цiннocтей... Ошбливе знaчення мae ocoбиcтicне caмocтвеpдження», зaвдaн-ням якoгo e yгвopення, «пoбyдoвa»... цьoгo «yнiкaльнoгo людcькoгo мiкpoкocмy».
О^^знюк (1958): «Ocoбиcтicть - це бoжеcтвеннa зa cвoeю пpиpoдoю тpaнcцендентaльнa людини i
cвiтy, якa пpoявляeтьcя як cпoчaткy зaцaнa метa ïx евo-люцiï i xapaктеpизyeтьcя pядoм дiaлектичнo взaeмoпo-в'язaниx ocoбиcтicниx влacтивocтей, щo випливaють з пpoцеcy тpaнcцендентyвaння людинoю ocнoвниx cтopiн буття ^acy, пpocтopy, pyxy, pечoвини, пoля) i виpaжa-ютьcя в ïï здaтнocтi дo твopчoï дiяльнocтi, cвoбoди, вo-левиявлення, caмocвiдoмocтi, цiлепoклaцaння нa ocнoвi любoвi...».
O.I.Bлacoвa (1960): «Ocoбиcтicть - coцiaльнa фopмa icнyвaння людcькoï ^mx^m, якa фopмyeтьcя в yмoвax coцiaльнoгo життя як ïï ocoбливa iнтегpaльнa влacти-вicть, щo дoзвoляe людиш пpoдyктивнo фyнкцioнyвaти в cycпiльcтвi, зaбезпечyючи ïï coцiaльне вiдтвopення i poзвитoк, a тaкoж caмopеaлiзaцiю i пoдaльший poзвмтoк oco6mctoctí».
E.O.Пoмиткiн (1967): «Дyxoвнo poзвмненy oco6mc-тicть гащ poзглядaти як cyб'eкт життeтвopчoï a^^TO-ctí, cпpямoвaнoï нa ycвiдoмлене caмoвдocкoнaлення, як нociя iдеaлiв, цiннocтей i cмиcлiв Дoбpa, KpacM тa Ic-тини, щo пpaгне дo гapмoнiзaцiï пoведiнки i cпocoбy життя, збaгaчення дyxoвнмx нaцбaнь людcтвa pезyльтa-тaми влacнoï дiяльнocтi» [40].
Moжнa тавести й iншi визнaчення oco6mctoctí - ^и цьoмy cклaцaeтьcя cтiйке вpaження, щo кoжний aвтop нaмaгaeтьcя пpoникнyти в ïï глибини зi raoeï влacнoï opигiнaльнoï пoзицiï i чиcлo тaкмx пoзицiй - безлiч, вoни вiдpiзняютьcя oднa в1д oднoï, xoчa i мaють дещo cпiльне. Bкaзaнi визнaчення (a ми нaвели лише чacтинy з нмx) зpoбленi aвтopитетними вченими, як1 втiлюють в н^ певний пpoект, певну теopiю, дoбpе фyндaментa-льнo i пеpекoнливo oбfpyнтoвyючи ïï.
Ocoбиcтicть xapaктеpизyeтьcя, не звaжaючи нa вщ-мiннicть в ïï визнaченняx, певнимм зaгaльнимм pиcaмм i пiдпopядкoвyeтьcя eдиним зaкoнaм, як1 тpебa вщшу-кoвyвaти. Moжнa, нaпpиклaц, cиcтемaтизyвaти нaявнi дефiнiцiï i cфopмyлювaти яке^ oдне yзaгaльнене визга-чення. Mm тшли iншим шляxoм - пoбyдoви зaгaльнoгo уявлення пpo ocoбиcтicть, звеpнyвшиcь дo мoжливocтей кoнтентнo-чacтoтнoгo aнaлiзy i ^тезу, кoли у низцi
визначень особистосп видшяються схож! атрибути, т-драховуеться частота ïх повторення i складаеться ïх рейтинговий ряд.
В ход! уважного контентно-частотного прочитання ус1х наявних в нашому розпоряджент визначень осо-бистост! можна було пометити певну закономгрнкть: одт ïï атрибути зустрГчаються значно частше, н1ж шшь Але стльним для вс1х визначень можна вважати те, що вони носять саме цгльовий, Гнструментальний, методо-лопчний характер, охоплюючи шод! в одному визна-чент цглий перелш функцш впливу особистосй як суб'-екту на свш зовшшнш i внутршшй свгт. Особисткть як цшкний мега-мета-метод являе собою систему рГзно-маттних властивостей як психолопчних засобГв i тому е ключовою методолопчною категоркю.
Проведений нами у методологичному контекст! контентно-частотний аналГз майже п'яти десятк1в визначень особистосп вичизняних фглософГв, психолопв i педагопв дозволив побудувати рейтингову атрибути-вну формулу особистостГ, в якш ïï суттев! властивосп розташоват у закономГрному порядку убування час-тоти ïх використання вiтчизияними авторами як свое-рщними експертами по данш проблем!. Нижче наводиться рейтингова контентно-частотна атрибутивна
формула особистосп, в якш тсля кожиого атрибуту у дужках записана частота його наведения у 48 визначен-нях особистост1:
1.Сощальнкть (37). - 2.Самосвщомкть, «Я-концеп-ц1я» (28). - 3.Творчкть (25). - 4.Духовнкть (24). - 5.Гу-машзм (21). - б.Життевкть (20). - 7.Щннкть 1 са-моцшнкть, честь та пднкть (18). - 8.Культурнкть (16). -9.Розвинуткть (16). - 10.Ддяльнкть (14). - П.Наявнкть сукупност1, структури специф1чних властивостей (14). -12.Iндивiцуальнiсть (12). - 13.Динам1чность, мшливкть (11). - 14.Поведшка, здатнкть до вчинку (10). - 15.Пси-холопчнкть (10). - 16.Суб'ектнкть (9). - 17.Вщноснкть (наявнкть вщносин) (9). -18.Формальнкть (8). - 19.Си-стемн1сть, 1нтегративн1сть (8). - 20.Здатн1сть до ово-лодшия, засвоения св1ту (8). - 21.Вершиннкть (7). -22.Свщомкть (7). - 23.Яккнкть (6). - 24Лсторичнкть (6). - 25.Оргашзованкть (6). - 26.Ушкальнкть (5). - 27.Об'ек-тивнкть (5). - 28.Здатнкть до виршения проблем на основ! штелекту, мисления, 1нту1цп (5). - 29.Колективнкть (5). - 30.Комушкабельнкть (5). - 31.Продуктивнкть, ре-зультативнкть (4). - 32.Св1тогляд (наявнкть погляд1в, принцитв, переконань) (4). - 33.Вщповщальнкть (3). -34.Наявнкть внутршнього свгту (3). - 35Лдеальнкть (3).
- 36.Матер1альикть (3). - 37.Трансцендентальтсть (2). -38.Антииом1чикть (2) .- 39.Гармоишикть (1) ...
Таким чииом, сукупна «коитеитио-частотна атрибутивна формула» особистосп утворюеться структурною 1ерарх1ею ряду основних понять, в яких в1дображаються !! фундаментальна передуйм, методолог1чи1 власти-восп, функци, зд1биост1. Особлив1сть акс1олог1чио! кра-рхи упорядковаиих в даи1й формул! атрибупв, що створена вгтчизняними персоиологами як «колективиим експертом», полягае в !! особливому закоиом1риому характер!, про що треба сказати окремо. Так, иа першому мкщ сто!ть така иачебто оч1куваиа, але для бшьшосп психолог1в иеспод1ваиа властивкть, як соц1альи1сть. До реч1, у проведених нами числеииих опитуваииях фах1в-ц1в у р1зиих аудитор1ях, ми жодиого разу ие отримали иа наше запитання: «Яка властив1сть особистосп мае стояти иа першому мкщ у списку !! атрибупв?» - правильно! вщповщь Жодиий з декшькох десятгав опита-иих професшиих психолог1в 1 педагог1в ие сказав, що сощальнкть е пров1диим атрибутом особистосп (!?). Тому першочергове значения даио! формули полягае саме у визначенш крарх1чиого порядку, рейтингу зна-чущосп властивостей особистост1 !! дослщника, вихова-
теля, менеджера тощо. Можна стверджувати, що вка-зану контентно-частотну атрибутивну формулу особис-тост1 доц1льио розглядати як основу особист1сиого, то-чшше - особист1сио-акс1олог1чиого п1дходу до людиии. В даному списку представлеи1 саме вишД псих1чи1 функци особистосй, про як1 говорив у свш час Л.С.Виготсь-кий.
Саме воии 1 е м1рою вс1х речей, критер1ем творчих д1яиь особистост1.
Про сощальнкть особистосп ми ще скаж1мо дал1, а зараз звернемося до другого важливого атрибуту особи-стост1 - !! самосвщомосп, Я-коицепци, Его. Високе друге мкце цього атрибуту примушуе внести деяю уточнения в його штерпретацш. При цьому сл1д згадати концепцш особистост1 З.Фрейда, в структур! яко! домЬ нуе Его. Ми маемо иа уваз1 три р1вия структури особистост!: Супер-Его, Его та 1д (тобто 1истииктивие, спад-кове Его). Фактично формула особистост1 мае у З.Фрейда вщвертий «его!стичиий» характер. Про це майже в такому ж сена казав у сво!й «Феноменологи людиии» Пьер Тейяр де Шарден, иаголошуючи иа трие-динш здатиост1 св1домост1 людиии «все частково зосе-реджувати иавколо себе; все бшьше зосереджуватися в
соб1; шляхом такого понадзосереджувания приеднува-тися до ус1х шших (его1стичних) центр1в, що оточують 11».
Згадаемо тут i вiдоме положення Л.С.Виготського, в якому в1н, характеризуючи вищ1 психолог1чн1 функц11 гадлива, його психолопчну структуру, стверджував: «Те, що прийиято зазвичай називати особистктю, е не чим шшим, як самосвщомктю людини, що виникае саме в цю пору: нова повед1нка людини стае повед1нкою для себе, людина сама усвщомлюе себе як певну ед-нкть». В цьому ж плат слщ тлумачити уявления Г.Селье про его1стичний альтру1зм та альтру1стичний его1зм, а також - шкали особисткного опитувальника Г.Айзенка «1нтроверс1я-Екставерс1я». Тобто его1зм слщ розгля-дати не т1льки переважно в етичному сенс1 та негативно, а як важливу центральну характеристику особистосп. Тод1 можиа зрозумгти 1 прийияти сформульоване сучасним бшоруським психологом Л.Левгтом положения про щастя, яке включае так складов1, як здоров'я, пом1рнкть, особисткна ушкальнкть та розумиий его-1зм [20].
У зв'язку з цим, можиа запропонувати певну класи-ф1кац1ю вид1в его1зму за п1дструктурами, що включен1 у запропоновану нами психолог1чну структуру особис-
тост (див. дал): 1нстинктивний (психогенетичний) его-1зм, т1лесний (психосоматичний) его1зм, ф1з1олог1чний его1зм, розумиий (1нтелектуальний) его1зм, компетент-ний (досв1дний, мудрий) его1зм, самосв1домий его1зм, в1дносний характеролог1чний его1зм, смисловий его1зм, 1нтерактивний (комун1кативний) его1зм, альтру1стич-ний (психосоц1альний) его1зм, духовний его1зм. Его1зм може розвиватися 1 бути д1яльним чи пасивним. Педа-гог1чне значення ц1е1 класиф1кац11 нам уявляеться оче-видним.
При уважному «д1алектичному» погляд1 на вказану формулу особистост1 може бути виявлена ще одна зако-ном1рн1сть, яка характеризуеться тим, що в н1й майже вс1 атрибути представлеш у вигляд1 низки антином1ч-них пар. Тобто може бути додатково виявлений фактор антином1зац11 зазначених атрибут1в, коли особист1сть д1алектично висв1тлюеться через ланцюг протилежних член1в атрибутивних пар.
Вищесказане дозволяе розробити контентно-ча-стотну антином1чну формулу особистост1. Для цього сл1д повернутися до контентно-частотно1 атрибутивно1 формули 1 представити 11 в антином1чному вигляд1. При цьому перш1 члени антином1й в так1й формул1 ми виби-рали згщно з 1х рейтинговим порядком наведения у
кoнтентнo-чacтoтнiй aтpибyгивнiй фopмyлi, a дpyri an^ теpнaтивнi члени - вибиpaли в цш же фopмyлi aбo в зa-гaльнoмy aтpибyгивнoмy cпиcкy визгачень (в тiй ïx чa-стиш, якa не yвiйшлa дo кoнтентнo-чacтoтнoï aтpибy-тивнoï фopмyли), тобто в тетей caмиx теopiй oco6mctoctí. Biдпoвiдний aнaлiз i cинтез нaявниx дaниx дoзвoлив пpедcтaвити кoнтентнo-чacтoтнy amM-м^чну фopмyлy oco6mctoctí у нacтyпнoмy вигляд^ в як1й у квaцpaтниx дyжкax пpедcтaвленi впopядкoвaнi aнтинoмiчнi пapи зaзнaченням у кpyrлиx дyжкax пкля кoжнoгo aтpибyгy чacтoти йoгo введения у визнaченняx aбo теopiяx oco6mctoctí), якi cyмaтивнo (чеpез знaк +) oб'eднaнi у лaнцюг aнтинoмiчниx rnp: [1.Coцiaльнicть (37) - 12.Iндивiдyaльнicть (12)] + [2.Caмocвiдoмicть, «Я-кoнцепцiя» (28) - 22^^o-мicть (7)] +
[3.Tвopчocкicть (25) - Hopмaтивнicть (1)] + [4.Дyxoвнicть (24) - 36.Maтеpiaльнicть (3)] + [5.Гyмaнiзм (21) - Bapвapcтвo (1)] + [6.Життeвicть (20) - 18.Фopмaльнicть (8)] + [7.Цiннicть i caмoцiннicть, честь тa riднiсть (18) -Iндифеpентнiсть (1)] +
^.^nM^mc^ (16) - Пpиpoднiсть (1)] +
[9.Poзвинyгiсть (16) - Bpoдженicть (1)] + [10.Дiяльнiсть, пpoдyктивнa здaтнiсть (14) - Ш-ведiнкa, здaтнicть дo вчинку (10)] +
[11.Haявнicть cyR^^cn, стpyктypи cпецифiчниx влacтивoстей (14) - Bипaцкoвий нaбip oзнaк (1)] +
[13.Динaмiчнiсть, мiнливiсть (11) - Cтaбiльmсть, cтiйкiсть (1)] +
[15.Пcиxoлoгiчнiсть (10) - Бioлoгiчнiсть (1)] + [16.Cyб'eктнiсть (9) -27.Oб'eктнicть (5)] + [17.Biднocнiсть (нaявнicть вiднocин) (9) - Абшлют-нicть (1)] +
[19.Cистемнicть, интегpaтивнicть (8) - Cyмaтивнiсть, дифеpенцiйoвaнiсть (1)] +
[20.Здaтнicть дo oвoлoдiння, зacвoeння cвiтy (8) -34.Haявнiсть внyгpiшньoгo cвiтy (3)] + [21.Bеpшиннiсть (7) - Глибиннкть (1)] + [22.Яккнкть (6) - Kiлькicнi xapaктеpиcтики (1)] + [24Лстopичнkть (6) - Eвoлюцiйнicть (1)] + [25.Opгaнiзoвaнicть (6) - Cпoнтaнkть (1)] + [26.Унiкaльнicть (5) - Звичaйнkть (1)] + ^^araicra дo виpiшення пpoблем нa ocнoвi ште-лекту, ммcлення (5) - Iнтyïцiя (1)] +
[29.Продуктившсть дшльносп (4) - Результатив-нкть поведшки (1)] +
[29.Колективнкть (5) - Автономнкть (1)] + [ЗО.Комушкабельшсть (5) - Аутичнкть (1)] + [32.Свггаглядшсть (наявнкть поглядГв, принцитв, переконань) (4) - Обмеженкть, поверховкть сприй-няття i розумiния свету (1)] +
[ЗЗ.Вщповщальнкть (3) - Беззветнкть (1)] + [35Лдеальнкть (3) - Реальнкть (1)] + [38.Аитиномiчнiсть, багатополярнкть (щалектич-нкть) (2) - МономГрнкть, однополярнкть (метафГзич-нкть) (1)]...
В даному мкщ слщ в1дзначити, що за вказаними вище антиномГями стоять як типов! теоретичш i методолопчш проблеми дослщження особистосп, так i ïï практичш життев! проблеми. За нашою оцшкою, у вказаних визначеннях особистосп можна видшити три види антиномш: а)потенцшт, коли вербально вираже-ний лише один ïï атрибутивний полюс (приблизно 20% Гз загальноï кшькосп 48 визначень); б)позицшн! анти-номи, коли полярн атрибути начебто тгльки визнача-ються i накопичують своï протилежт потенщали (бгля
60%) 1 в)д1алектико-взаимод1юч1 антиноми, котр1, на-чебто зг1дно 1з законом едност1 та боротьби (узго-дження) протилежностей визначаються одна через 1ншу (20%). Прикладом цього е антином1чне визначения осо-бистост С.Л.Рубинштейном (див. вище у текст дано1 статт).
Анал1зуючи перш1 пари антиномш, як мають найб1-льш1 частоти в контентно-частотнш формул1, можиа припустити, що вони мають статус справжн1х законом1-рностей. Так, за антиномкю «Сощальнкть (37) - 1нди-вiцуальнiсть (12)» сто1ть ведоме ще з час1в Пла-
тона законом1рне положения про взаемозв'язок суст-льства 1 людини. Це сшввщношения як основоположие в1дм1чалося п1зн1ше багатьма мислителями, прим1ром, в кшщ Х1Х столеття М.П.Драгомановим, який стверджу-вав, що людина як найвища ц1нн1сть е основою основ су-спшьства 1 навпаки. Аиалопчну думку висловлював на початку ХХ столетп В.М.Бехтерев, який стверджував, що умовою розвитку 1 здоров'я особистост е розвинуте су-спшьство. А А.С.Макаренко зреал1зував у сво1й соща-льно-педагопчнш систем1 щею ткного взаемозв'язку м1ж розвинутим колективом 1 розвитком культурно1 особистост учия. В цей же час Л.С.Виготський форму-люе основш закони свое1 культурно-кторично1 теорп -
сощал1заци-1идивщуал1заци, 1итер1оризац1! - екстерю-ризаци, щеитичиосп 1идив1дуальио! повед1ики сощаль-и1й поведшщ особистост1, в яких иам1чаються мехаш-зми такого соц1альио-особист1сиого взаемозв'язку тощо. В цих законах Л.С.Виготського сощальнкть ви-ступае ключовою иаскр1зиою категоркю, иавколо яко! обертаються 1иш1 категори. Зазиачимо, що у сво!х гене-тичиих поглядах вчеиий иадае сощальиосп вих1диого 1 пров1диого значения. Так, вш иаголошуе иа максимально соц1альиост1 вже иовоиароджеио! людиии, маючи иа уваз1 !! ц1лковиту залежнкть в1д соц1альиого людсь-кого оточення. Соц1альи1сть 1 самосв1дом1сть виявля-ються, иа його погляд найважлившими властивостями особистост1, що д1ють як закон культурно-кторичного розвитку вищих псих1чиих функщй
Отже, за вказаиою аитииом1ею «сощальнкть-шди-в1дуальи1сть» та иаведеиими вище законами Л.С.Виготського 1 положениями вщомих мислител1в сто!ть, иа наш погляд, фундаментальний закон едност1, щентич-носп 1 взаемодИ сусп1льства 1 особистосп. Цей закон по-ясиюе закоиом1риост1 як вершинного культурного розвитку суспшьства 1 особистост1, проявом чого е, з одного боку, цивтзацшний тдйом сучасиого демократичного громадяиського суспшьства 1 культурно! особистосп
громадянина у розвинутих кра!иах бвросоюзу, куди прямуе Укра!иа, а з шшого боку - субкультурие пад1иня деяких вид1в асоц1альиих та аитисоц1альиих угрупу-ваиь, що складаються з р1зиого виду дев1аитиих 1ндив1-д1в (релшйш секти, крим1иальи1 угрупуваиня та !х члени тощо). Становлення сучасного демократичного громадяиського сусп1льства 1 особистост1 громадянина виступае позитивиим 1сторичиим п1дтверджеиням ди цього закону [39].
Ц1каво, що даний закон едиост1, 1деитичиост1 1 взаемодИ суспшьства та особистост мае свое опосередко-ваие «паспортне» виражеиня, своер1диий громадяись-кий «маркер» - у повиому 1меш особистосп (П1Б...), яке включае в себе власие 1м'Я (Я), по-батьков1 (йм'Я), пр1-звище (плем'Я), громад-Я-иство, цивЫзащ-Я, в якому особист1сть з !! Я генетично включаеться з моменту свого народженн-Я у б1ограф1чио-1сторичиий час киу-вання свого народу 1 людства...
Згщно з вказаиим законом, особист1сть 1 суспшьство иабувають сво!х специф1чиих форм залежно в1д р1вня розвитку вщповщних теидеиц1й в осв1т1. Так розвиток особистост1 громадянина та громадяиського суспшьства вщбуваеться иа осиов1 запровадження демократич-
но1 парадигми в осв1ту, реал1зац11 у навчанн1 та вихо-ванн1 учн1всько1 молод1, починаючи з дошк1льного в1ку, демократичних ц1нностей, принцип1в, процедур та умов. Так, у навчальш плани (курикулюми), розроблеш Мшктерством осв1ти Швеци для дошкшьних закладов, загальносвгтшх шкш, виш1в та закладов осв1ти дорослих, включен1 як визначальн1 демократичн1 ц1нност1, демок-ратичн1 умови, демократичн1 методи, що необх1дн1 для п1дготовки учн1всько1 молод1 до життя у демократичному сусп1льств1.
Щкавою е друга пара антиномш «Самосвщомкть (28) - Свщомкть (7)», яка презентуе, на наш погляд, закон взаемозв'язку м1ж Я 1 не-Я, м1ж Его 1 Суперего. Зк-тавлення частот прояву у визначениях особистосп вказаних антиномш ставить по-новому проблему первк-носп-вторинност1 самосвщомост 1 свщомосй, взаемно1 детерм1нац11 1х розвитку. Отже, повторимо це, враховуючи даш Л.С.Виготського, З.Фрейда, Г.Селье, Г.Айзенка, слщ по-новому поглянути на природу Его, его1зму та його взаемозв'язок з альтру1змом.
Тобто зазначена вище трактовка антиномш «Соща-льнкть (37) - 1ндивщуальшсть (12)», «Самосвщомкть (28) - Свщомкть (7)» мае очевидний законом1рний характер, так само як й 1нших наступних антином1чних
пар, в чому слщ ретельно розбиратися сучасним психологам. Бгльше того, за самою вказаною контентно-час-тотною антином1чною формулою, як в цглому, i за вам представленим в нш ланцюгом антинотчних пар, мо-жливо стоиъ певний супер-закон особистост!, який поки що, через його складнкть, важко, але сл1д зрозу-мгти й осягнути.
Важливо зазначити ще одну особливкть контентно-частотноï формули особистост!. Як на наш погляд, у контент--частотнш антинотчнш формул! втшюеться, психолопчно Гмплементуеться особисткно-дГалектич-ний пщхщ - з його законами едност та боротьби (врГв-новаження) протилежностей, заперечення заперечення та переходу кшьккних зм1н у яккш. А у контентно-час-тотнш атрибутивнш формул! реалГзуеться особисткно-метафГзичний пщхщ, оскшьки завдяки йому особисткть набувае феноменального як1сно-к1льк1сного, вершинного та глибинного, опису своïх сутнкних сил. Тобто, залежно вщ форми подання (однополярно-лан-цюгового чи антином1чного) властивосп особистост! можуть бути охарактеризован! метафГзично або дГалек-тично i виступати основою формування того чи шшого пщходу. За цим, п1дкреслимо, стоять як теоретичш та методолопчш проблеми дослщження особистост!, так i
^a^^m життeвi пpoблеми людини тa ctoco6m ïx в^Ь шення. Пpи цьoмy дiaлектичний пoгляд нa ocoбиcтicть мae бути зicтaвлений з метaфiзичним. C^o6m ф^тошф-cькoгo i пpиpoдничo-нayкoвoгo у^^млення вкaзaнoгo дiaлектикo-пcиxoлoгiчнoгo зaкoнy вже здiйcнюeтьcя вченимм.
Згaцaймo в цьoмy пташ дiaлектичне ф^тофа^-пcиxoлoгiчне poзyмiння C.Л.Pyбiнштейнoм миcлитель-ниx oпеpaцiй, тaкиx як aнaлiз, cинтез, iндyкцiя, дедук-щя, yзaгaльнення, кoнкpетизaцiя (метaфiзичний pяд). Bчений пpoпoнye poзyмiти ïx caме дiaлектичнo, aнтинo-мiчнo - як aнaлiз-cинтез, iндyкцiя-дедyкцiя, yзaгaль-нення-кoнкpетизaцiя i бшьш тoгo - як aнaлiз чеpез шн-тез, iндyкцiя чеpез дедукцш, yзaгaльнення чеpез гонк-pетизaцiю i тав^ки [41]. Biдпoвiдними дo ^oro e викopиcтaння вкaзaниx aнтинoмiй у метoдикax OCO6M-cтicнoгo cемaнтичнoгo дифеpенцiaлy i ocoбиcтicниx кoнcтpyктiв Дж.Kеллi [29].
To6to y пcиxoлoгiï вже вiдбyвaeтьcя пеpеxiд в1д ^a-нтинoмiчниx мoнoyявлень пpo влacтивocтi oco6mctoctí вiдoмиx пеpcoнoлoгiв, кoтpi нaчебтo зyпиняютьcя нa нaвпiв-шляxy метaфiзичнoгo ïï poзyмiння, дo бшьш то-вниx «cтaтиcтичниx» уявлень ^o ïï cyтнicть зa дoпoмo-
гою cпецiaльниx пpoцедyp, зoкpемa кoнтентнo-чacтoт-нoгo ïï aнaлiзy тa ^тезу. Пpиклaцoм цьoгo тaкoж дia-лектичш метoдoлoгiчнi пoлoження Дaнiеля Kaнемaнa ^o пеpшy i дpyгy cиcтеми ми^ення, тобто пpo штуим-вне i cтaтиcтичне ммcлення, кoтpi пoклaценi ним в oc-нoвy «швидкoгo i пoвiльнoгo ммcлення», щo пpизвелo дo cyттeвoгo уточнения пpиpoди миcлення е^^мк™ i пoлiтoлoгiв, зa щo тому бyлo пpиcвoeнo Нoбелiвcькy пpемiю то екoнoмiчнiй пcиxoлoгiï 2002 poкy. To6to мo-жиa гoвopити, ycлiд зa деякимм фiлocoфaмм, пpo raoe-p^y фiлocoфcькo-пcиxaлoгiчнy неoдiaлекгикy, зaкoни якoï тоглиблюють poзyмiния oco6mctoctí як cклaцнoï cиcтеми. Зayвaжiмo це, aцже в ocтaннiй чac pяд ф^гош-фiв ^oTO^e зiбpaти в eдине учення нaйцiннiшi евpиc-тичнi елементи дiaлектики Kama, Гегеля, Cкoвopoди, Фixте, Mapкca !a кoнcтитyцiювaти нoвiтню фopмy цьoгo тpaцицiйнoгo учення caме в якocтi неoдiaлектики [51].
У фiлocoфcькo-пcиxoлoгiчнy неoдiaлектикy дoцi-льнo включити тaкoж зaкoн iзoмopфiзмy, який впеpше виник у xiмiï i oзнaчae piвнicть, cxoжicть, oднaкoвicть певниx явищ зa cвoeю фopмoю, xoчa вoни i мoжyть мaти piзний змкт. У бioлoгiï вш пoяcнюe певну вiднocнy cтpyктypнo-фyнкцioнaльнy тотожнкть у визнaченoмy
вщношент рГзних рГвшв живих ктот, тобто ïх вщповщ-нкть певним законотрностям. Перех1д в1д одного, ни-жчого, рГвня до шшого, вищого, рГвня вщбуваеться за законом едност та боротьби (узгодження) мгж протиле-жними рГвнями, заперечення заперечення i ускладню-ються при переход! в1д кшьккних показник1в до якк-них. Так, закон ГзоморфГзму притаманний рГзним рГв-ням життедГяльност людини, якщо в його основу покласти принципи дГалектики. Вш виявляеться, по-пе-рше, в антиномГчнш будов! геному, симетричнш анато-мiï i фiзiологiï тша та його оргашв, зокрема мозоку (права i лГва твкулГ), аналГзаторГв (парт органи зору, пропрiоцепцiï, слуху тощо).
По-друге, закон ГзоморфГзму виявляеться дал! у вка-занш вище антиномГчнш структур! властивостей особистост!, дГалопчнш природ! мислення, спiлкувания тощо. 1зоморфт одне одному асоцiацiï перцептивного, мислительного та Гмажинитивного рГвшв Гнтелекту. Ми маемо на уваз! асоцiацiï тотожностГ, контрасту, сполу-чення та випадковГ, що Гзоморфт таким стратепям тво-рчоï дГяльносп, як аналопя, протиставлення, комбшу-вання та спонтанна у стратепальнш теорiï творчост В.О.Моляко. Згадаемо в цьому план! також ГзоморфГчш
визначения особистосп, наприклад те, що сформульо-ване П.П.В1кторовим (див. вище).
По-трете, 1зоморф1зм, проявом якого е щентифжа-ц1я, характеризуе перех1д в1д 1ндив1дуально1 до соц1аль-но1 повед1нки. Зауважимо, що про це св1дчить згадува-ний вище закон Л.С.Виготского щодо щентичносп ш-див1дуально1 повед1нки соц1альн1й повед1нки та 1нш1 його закони, узагальнення яких дозволив нам сформу-лювати припущения про наявнкть закону едносп, щентичносп та взаемозв'язку особистост 1 суспшьства. В1дпов1дно до цього, можна розширити д1ю цього закону 1 вважати, що три форми життя - б1олог1чна, пси-холопчна 1 сощальна - пов'язаш м1ж собою вщношен-нями 1зоморф1зму, 1дентичност1, тотожност1. Це мае ве-личезне значення для орган1зац11 продуктивного психолог1чного досл1дження 1 практично1 психолог11. Важлив1сть застосування принципу 1зоморф1зму поля-гае також в тому, що в иьому вщображаеться еднкть жи-во1 природи. Певним чином на це вказуе 1 закон еволюц11 Ч.Дарвша, в якому наголошуеться на спадковосп 1 мшли-вост як головних, поряд 1з природним та штучиим вщбо-ром, факторах еволюц1йного розвитку живого.
Якщо взяти в якост1 базового критерш 1зоморфиост1 розглянутий вище етимолог1чиий принцип рефлексивно! тр1адиосп (терм1и «психо-лог-1-я»), то в1и в певиому вщиошеит властивий внутр1шиьму та зови1шиьому св1-там особистост1, 1деальним 1 матер1альиим озиакам су-б'ективио! та об'ективио! д1йсиост1. Так, 1зоморф1чиою, в1диосио закошв д1алектики, е життед1яльи1сть людиии за Ж.П'яже, що розкладаеться ним иа асимшяцш та ада-птац1ю. 1зоморф1чиим сл1д вважати в цьому вщиошеиш 1нтелект людиии, розвинут1сть, завершеи1сть якого, иа погляд цього видатного швейцарського психолога, пе-редбачае його оборотнкть, тобто здатшсть повериеиня 1нтелекту до сво!х вих1диих стад1й, з яких почииаеться розвиток 1ителекту. П1дкреслимо, що принцип оборот-иост1 розглядав ще иа початку ХХ столигя в1тчизняиий психолог О.Ф.Лазурський, характеризуючи прям1 1 зво-роти1 процеси в д1яльиост1 людиии [40].
Прикладом 1зоморф1зму мш життед1яльи1стю та психолог1чиою д1яльи1стю (докладшше - дал1), вщпо-в1дио до згадуваного вище закону еволюци Ч.Дарвша, е повторюваи1сть ди фактор1в спадковосп та м1иливост1, природного та штучного вщбору в ус1х творчих актах та процесах прийняття р1шеиь людиии. Тобто, гадкрес-
лимо це, ми можемо говорити про 1зоморф1зм м1ж бю-лог1чиими (б1ох1м1чиими) та психолопчиими структурами людиии. Прикладом цього е 1зоморф1зм м1ж вже згадуваним законом Ч.Дарв1иа, з одного боку, та видами асощацш у перцептивно-аперцептивних процесах сприймаиня та типами стратегш творчо! д1яльиост1 у теори творчост В.О.Моляко, з 1ишого. Так, законам еволюци точно вщповщають асощаци тотожност1 та контрасту, сполучення та випадковост1, завдяки чому апер-цепц1я иадае перцептивиим процесам життетворчого характеру, що виражаеться вже иа бшьш високому р1вш у стратепях аиалог1зуваиия та рекоиструюваиня, комбЬ иуваиня та споитаииост1, ун1версальи1й та м1нус-стратеги, що в1дпов1дальи1 за конструювання особист1стю свого зови1шиього та внутршнього св1ту [40].
Такий же 1зоморф1зм притамаииий вт1леиию прин-цип1в кваитово! мехаи1ки у поведшку особистост1 иа р1-зиих !! р1внях - мова йде про принципи в1диосиост1 А.Ейиштейиа (в особистосп все в1диосио щодо Я як центрального рефлексивного утворення), доповнюваносп Н.Бора (цьому принципу в1дпов1дае аитииом1чний тд-х1д, розглянутий вище) та иевизиачеиост1 Гейзеиберга,
яка зменшуеться завдяки неперервним спробам т-знання. Повторимо, що закон ГзоморфГзму ткно пов'я-заний з дГалектичними законами фiлософiï.
Закон ГзоморфГзму мае очевидне теоретичне та практичне значення. Так, прим1ром, володшня цим законом може сприяти новш постановщ проблеми без-смертя, яка мае своïм початком природу безсмертя ста-тевоï клгтини, що вже мгльйярди роюв передаеться в1д поколшня до поколГння, на основ! чого доцшьно Гзомо-рфГчно шукати психолопчш, сощальш та духовт фо-рми безсмертя особистост!. В усякому раз!, за цим законом проглядаються певним чином тотожш еволю-цшт мехашзми творення живого на вс1х його рГвнях -в1д нижчого клгтинного до вищого оргашзменного та особисткного.
Вище ми розглянули три варГанти вербально-поня-тшного розумшня особистост!, як! виступають основою особисткного пщходу до людини. Щ три варГанти мо-жна умовно назвати особисткно-етимолопчним, осо-бисткно-метафГзичним i особисткно-дГалектичним т-дходами. Ми вщносимо ïх саме до особисткних пщхо-дГв, на вщзнаку вщ особисткних оркнтирГв, в якост яких може виступати, на наш погляд, системно-психо-лопчне уявлення про особисткть.
Прикладом вказано1 особист1сно1 ор1ентац11 можна вважати розроблювану нами впродовж майже тридцяти рогав тривим1рну, поетапно конкретизовану психолоп-чну структуру особистосп. Не повторюючи докладну аргументац1ю щодо принцип1в побудови дано1 струк-тури, що неодноразово описано в наших працях [35; 36; 40], вкажемо, що при цьому враховувалися структурно-психолопчш ще1 О.Ф.Лазурського, С.Л.Рубшштейна, О.М.Леонтьева, Ф.Лерша, О.Ш.Кульчицького Г.С.Кос-тюка, Б.Г.Аианьева, К.К.Платонова, С.Д.Максименка, В.Ф.Моргуиа та шших психолог1в [40]. Для нас вз1рцем побудови психолог1чно1 структури особистост1 стала програма вивчення особистост1, запропонована видат-ним психологом, вих1дцем 1з Переяслава, О.Ф.Лазурсь-ким (1874-1917), запропонована ним ще на початку ХХ стол1ття. Ця програма фактично включала в себе систе-матизац1ю властивостей особистост1, як1 поетапно кон-кретизувалися за певним порядком. Так, на першому найб1льш узагальненому етап1 конкретизац11 у О.Ф.Ла-зурського ф1гуруе саме поняття «особист1сть» - з м1н1-мальним ступенем конкретност 11 визначения 1 водно-час максимальним ступенем узагальнення. На другому етат вже з'являються п'ятнадцять бшьш докладних вла-
d^oere^ якими O.Ф.Лaзypcький фaктичнo iзoмopфi-что, кoнкpетнo пcиxoлoгiчнo xapaктеpизyвaв фiзioлoгi-чну pефлектopнy дугу I.П.Пaвлoвa (в1д yearn i c^m^ ияття дo пpийняття i викoнaння piшения). Ha тpетьoмy етaпi кoнкpетизaцiï пoпеpеднi влacтивocтi детaлiзyвa-лиcя вченим вже 72 якocтями, a нa четвеpтoмy етaпi дo-клaцнo oпиcyютьcя вже декiлькa coтен влacтивocтей. Безпpецендентним e той фaкт (не вiдoммй дo цьoгo i не пoвтopений ще й дoтепеp пicля дaнoï cпpoби вченoгo), rn;o пoдaльшa cиcтемaтизoвaнa кoнкpетизaцiя xapaкте-pmctmxm oco6mctoctí бyлa здiйcненa O.Ф.Лaзypcьким у виглядi тексту книги - «Oчеpки нayки пpo xapaктеp» (1909; 1917), тобто з викopистaнням тиcяч тоишь i o6-paзiв жмвoï нayкoвo-xyдoжньoï твopчoстi [40].
Cпиpaючиcь нa цей пapaцигмaльний взipець, a тaкoж та ще oднy тaлaнoвитy cпpoбy пoбyдoви пcиxoлoгiчнoï стpyктypи oco6mctoctí, здiйcненy у 60-70 poxM ммнyлoгo стoлiття вдомим, xapкiвcьким зa пoxoдженням, лiкapем, фiлocoфoм i пcиxoлoгм - K.K.Плaтoнoвим (1906-1985), мм пoбyдyвaли пoxiднy в1д цж cпpoб бaгaтoвимipнy, TOCTa-пнo кoкpетизoвaнy пcиxoлoгiчнy стpyктypy oco6mctoctí. Пpи цьoмy ми виxoдили iз неoбxiднoстi ще бiльшoгo дo-тpимaння зaкoнiв дiaлектики, iзoмopфнoстi, пpииципy
cистемиoстi тa пcиxoлoгiчнo oбfpyнтoвaнoï бaгaтoвимip-нoстi, беpyчм в ягост! ocнoвниx вимipiв oco6mctoctí тaкi, як coцiaльнiсть-iндивiдyaльнiсть (дивиа вище кoнтент-чaстoтнy aнтинoмiчнy фopмyлy oco6mctoctí), дiяльmсть тa poзвитoк oco6mctoctí.
Haведемo нижче pиcyнoк i тaблицю, як1 демoнстpy-ють чoтиpи етaпи cистемиoï кoнкpетизaцiï кaтегopiï «ocoбистiсть» зa вкaзaними вимipaми:
1.Ha пеpшoмy етaпi кaтегopiя «ocoбистiсть» xapaкте-pизyeтьcя мiнiмaльнмм ступенем ^^pOT^a^I тa мaк-cимaльнмм ступенем yзaraльнения.
2.Ha дpyгoмy етaпi ocoбистiсть кoнкpетизyeтьcя фaк-тичнo дефiнiцiтapнo чеpез кaтегopiaльнi coцiaльнo-пcи-xoлoгo-iндивiдyaльний, дiяльнicний тa poзвивaльний ви-мipи.
3.Ha тpетьoмy етaпi кoнкpетизaцiï вкaзaнi тpи вимipи дифеpенцiюютьcя нa пiдстpyктypи, кoмпoненти тa здiб-нoстi.
4.Четвеpтий етaп кoнкpетизaцiï пpедстaвлений у тaб-лицi 1, в якш детaлiзyютьcя пiдстpyктypи coцiaльнo-пcи-xoлoгo-iндивiдyaльнoгo тa кoмпoненти дiяльнicнoгo ви-mpy oco6mctoctí нa вiкoвoмy пеpioдi poзвиткy зpiлoï oco-6mctoctí.
5.П'ятий етaп кoнкpетизaцiï пpедстaвлений у виrлядi rap! oco6mctoctí гpoмaцянинa, вченoгo, менеджеpa [39]
Рис.1. Тривитрна психолопчна структура особистосп на 1-3 етапах конкретизаци вщповщних категорш 1 понять
науково1 психолог11.
На рис. 1 психолопчна структура особистосп представлена трьома вим1рами.
Перший вим1р (I) - сощально-психолого-шдивщу-альний, «вертикальний», з притаманними йому подструктурами властивостей особистост1 як 11 базовими особисткними зд1бностями (2.А - 2.И).
Другий вим1р (II) - д1яльнкний, «горизонтальний», який диференц1юеться на в1дпов1дн1 компоненти, дыльтст здобносп, засоби д1яльносп та поведшки (1.1
- 1.5).
Третш вим1р (III) - розвивальний або генетичний, часовий, в1ковий, що характеризуе р1вень розвитку вка-заних у перших двох вим1рах властивостей особистост1
- в1д р1вня задатк1в 1 зд1бностей до р1вня обдарувань, та-ланпв, гешальност1, екстразд1бностей (3.1 - 3.6). В межах цього вим1ру концентруються певш генетичш за-соби особистост1, 11 розвивальн1, часов1, в1ков1 зд1бност1, що забезпечують усп1шн1сть д1яльност1 та повед1нки на основ1 1х розвитку в ход1 виховання 1 самовиховання, навчання 1 самонавчання на р1зних в1кових етапах жит-тевого шляху особистост1.
Вказан1 три вим1ри доц1льно розглядати як едину систему базових категор1альних параметр1в ц1л1сно1 пси-холопчно1 структури особистосп. Засобом 1х поеднания у систему взаемопов'язаних параметр1в особистост1 ми обрали ортогональний принцип, зг1дно з яким у ф1зиц1 1 математиц1 ц1л1сно сп1вв1дносяться м1ж собою три вим1ри простору. Однак, у психолопчнш структур1 осо-бистост1 в1н використовуеться не у строго математич-ному сенс1, а як певний спос1б встановлення 1 презента-ци внутршшх системиих зв'язгав мж базовими еле-ментами модел1 особистост1. За цим принципом, кожен елемент психолог1чно1 структури особистост1 в1дчувае системн1 вплив та системно поеднуе в соб1 функц11 як мшмум трьох основиих титв - сощально-психолого-1ндив1дуального, д1яльн1сного та генетичного (розви-вального, часового, в1кового), що в1дпов1дають трьом базовим вим1рам особистосп. Разом вони утворюють единий психолог1чний простр особистосп [39].
Таблиця 1.
Загальнопсихолопчна структура (матриця) якостей, функцш, властивостей, зд1биостей особистост1.
\ Компонен- Потребнiсно- мотивацii Iнформацiйно-пiзнавалI Щлеутворюва- Операцiйно-результати Емощйно-почуттевий
\ тидiяльнiсного ний ний компо- льний компонент (прий ний компонент: компонент.
\ вимiру Д компонент. нент (прийом, пошук, п ен- яття (виконання Емотив.
\ Мотив. реробка ршення). ршення,
\ шформаци). Мета. вироблення
\ Предмет. духовного
\ продукту
\ д1яльност1 з
Щдструктури \ певною як1стю).
С-П-I-вимiру \ Метод.
Духовнiсть (духов- Життя Св^огляд Людина Добро Любов
нi щнносп) Вiра Надiя 1стина Краса
Психосоцiальнiсть Сощальш Соцiальне Соцiальнi Сощальш Сощальш емоцй, по-
потреби, мотиви, уста- пiзнання, орieнтащl, досягнення: чуття,
новки, атрибуцiя, щентифь вiдношення, домага- статус, переживання справедли
очжування кацiя ння, прогнозування, щл громадянська восп, солiдарностi, згур
творення, планування, позищя, рол1, профе- ваностi, сшль-
намiри сЫ, посада носп,
довiри,
Здатшсть до сшлкування Потреби i мотиви сшлк вання (афiлiацiя) Обмш iнформацieю (ко-мунiкацiя) Розумшня партнера по сшлкува-нню (перцепщя) Мiжособистiсна вза-eмодiя (штеракщя): р1з> маттт спть-ноти - партнерсьш, дружт, групов1, сус-птьш Емоцшно- почуттeвi складовi сшлкування: симпатия (атракцiя), антипатия, емпа-пя, апа™
Спрямованiсть Основнi бажання i мотиви по-ведiнки Головнi шзнавальш iнтереси 1деали, переконання, цiлi Прагнення i воля у досягненш мети: установки, сенси, 1деали, плани, проекти Емоцшно-почуттева основа спрямованосп
Характер Мотивацiйнi риси характеру 1нформацшно-шзна-вальнi риси характеру Риси щлеспрямо-ваност характеру Риси продуктивно«! характеру: в1дноше-ння, ставлення Емоцшно-почуттевi риси характеру
Самосвщомкть Потреба у само-усвщом ленш власно! особистосп Самошзнання та само- оцiнка особистосп Саморегуляцiя та самок троль на ос-новi мети Саморе&тзащя та само-удосконале-ння: внутршнш свт о бистост1 Емоцшно-почуттевi компоненти самосвщо-мостi
Досвщ Мотивацiйний досвiд Система знань, картина свiту, Система вмшь Система звичок i навич осв1чешсть, досв1д, мудр1сть, комп тент- шсть, свтогляд Eмоцiйно- почуттевий досвiд
1нтелект Атенцiйнi нaстaнов-лення Обсяг i пеpеключення yвaги Спpямовaнiсть i концен тpaцiя yвaги Розподiл yBara: оргашз вашсть ттелектуаль них diü у просmорi Атенцшш емоци (зди-вyвaння)
Iнтелектyaльнi нaстaноl лення Сенсоpно- ^p^mmm пpоцеси Мислительнi тa iмaжин тивш пpоцеси пpогнозyвaння Уявлення: образи, ideï, поня-ття, вйуальш концепти, теори Iнтелектyaльнi емоци тa ПОЧУТТЯ (сyмнiв, нaтх-нення)
Мнемiчнi нaстaновле-ння Обpaзнa i понятшно-лопчта пaм'ять Пaм'ять y фyтypоге-ннiй фyнкцiï Рyховa там'ять: оргашз вашсть ттелектуаль них diü у чай Е моцшта пaм'ять
Психофiзiологiя Психофiзiологiч-ш нaстaновлення Сензитивнiсть, еpгiч- нiсть неpвовоï системи Рyхомiсть, темп, плaст^ нiсть неpвовоï системи Пpaцездaтнiсть œp-вовоï системи: продук-тивнсть, оператив-тсть, ефективтсть пращ Емоцiйнiсть, почуттс- вють неpвовоï системи
Психосоматика Установчi потребово- мотивацiйнi психосома-тичнi диспозици органiв та усього тiла (постави, пози i рухи тша, вирази обличчя) Орiентовнi шформа-цiйно-пiзнавальнi стани та рухи органiв чуття та усього оргашзму Цiлеспрямованi позици оргашв тша та усього органi-зму («Мислитель» Родена), програмуючi рухи Продуктивнi перетворк ючi сенсо-моторнi, перцептивно-дшов^ iнтелектуально-- дiяль■ нiснi рухи оргашв тша та усього оргашзму, осна-щеш певними знаряддями: материал матер1ал1зо- ваш та 1деальт, ду- ховш Eкспресивнi, пластичнi емоцшно- почуттевi вирази обличчя ^мжа), окре-мих оргашв та усього тша (пан-томiмiка), що особливо виявля-ються у акторiв театру, балету, кшо, цирку тощо
Психогенетика: вроджеш властивосп, безумовнi рефлекси, шстинкти 1нстинкти як спонуки до самозбереження, виживання, самозбере-ження, безпеки, агреси, продовження роду, розмноження i т.д. Рефлекси ретикуляр-но! формаци, шстин-кти когштивно! пове-дiнки: орiентува-льно-дослщницький рефлекс «що таке?» , рефлекс установки аналiзаторiв, та iн.. Рефлекс мети 1нстинкт прийняття ршення на основi рефлексу мети в мшли-вiй ситуаци вибору варiантiв поведiнки, в тому чи^ i тих, що визначаються ди-хотомiчнiстк, парш-стю, полярнiстк, асиметрiек мозко-вих, тшесних структур i функцiй орга-нiзму людини Рефлекси природже-них афективних реак-цiй: емоцiйного стресу (дистресу, еустресу), тривоги та задово-лення тощо
Ha 5-му етaпi кoнкpетизaцiï нaмм poзpoбленi мoделi oco6mctoctí для тaкиx пpoфеciй i poлей, як вчений (145 влacтивocтей), гpoмaцянин (162 влacтивocтi), менеджеp (350 влacтивocтей). Ha ocнoвi дaниx мoделей мoже здш-cнювaтиcя ocoбиcтicнo opieнтoвaнa пpoфiльнa i пpoфе-crnm пiдгoтoвкa yчнiвcькoï мoлoдi зa вкaзaними та-пpямкaмм. Пcиxoлoгiчнa cтpyктypa ocoбиcтocтi дae mo-жливicть здiйcнити ocoбиcтicнo opieнтoвaний, ocoбиcтicнo цiльoвий пiдxiд, зa яким ocoбиcтicть висту-пae метою як для cиcтеми ocвiти, тaк i для caмoï лю-дини.
Отже, у c^o6í oпиcaти ocoбиcтicть як нaйcклaцнiше у cвiтi coцiaльнo-пcиxoлoгo-iндивiдyaльне yтвopення, ми oбмежyeмocя caме нaведенимм вище пcиxoлoгiч-ними фopмyлaмм тa мoделями, poзyмiючи, щo вoни мa-ють бути ще бшьше кoнкpетизиpoвaнi, cиcтемaтизo-вaнi, iepapxiзoвaнi, кoнцептyaльнo зicтaвленi з шшими cпpoбaмм фopмyлювaния cyтнocтi oco6mctoctí тa ïï дiя-льнocтi, в тому чиал i мaтемaтичнo змoдельoвaнi. Tyт ми зyпинилиcя нa нaшoмy пoпеpедньoмy дocвiдi tcmxo-лoгiчнoï xapaктеpиcтики oco6mctoctí тa ïï дiяльнocтi caме чеpез тpивимipнy, пoетaпнo кoнкpетизиpoвaннyю пcиxoлoгичеcкyю cтpyктypy oco6mctoctí тa oкpеcленi в ïï кoнтекcтi кoмпoненти-етaпи дiяльнocтi: пoтpебнicнo-
мoтивaцiйний - iнфopмaцiйнo-пiзнaвaльнмй - цiлефo-pмyвaльний - oпеpaцiйнo-pезyльтaтивний - емoцiйнo-пoчyттeвий (1992-2018). Пopiвияния циx фopмyл cвiд-чить, нa нaш тогляд, пpo пеpcпективнicть caме метoдo-лoгiчнoï точки зopy нa ocoбиcтicть тa ïï дiяльнicть - як та yнiвеpcaльний iнcтpyмент людини як cyб'eктa дшь-нocтi, пpo нacтyпнicть чтото теopетичнoгo тa метoдoлo-гiчнoгo том^щв нa цi кaтегopiï. B межax цieï cтpyктypи oco6mctoctí пpинципoве зтачення нaбyвae poзгляд дiяльнocтi в кoнтекcтi coцiaльнo-пcиxoлoгo-iндивiдy-aльнoгo тa poзвивaльнoгo (генетичнoгo) вимipiв oco6m-ctoctí.
Taк, зoкpемa, yci влacтивocтi oco6mctoctí poзглядa-юткя нaмм caме як здiбнocтi, в чoмy ми пiдтpимyeмo вiдпoвiднi дaнi B.C.Mеpлiнa [26] тa iн. Бшьше того, мм видiляeмo здiбнocтi пеpшoгo poдy - вoни зaбезпечyють зд^неим дiяльнocтi (в межax дiяльнicнoгo вимipy cтpyктypи oco6mctoctí). Дaлi видiляютьcя тaк звaнi бa-зoвi мoдaльнi здiбнocтi oco6mctoctí дpyroгo poдy (в ме-жax пiдcтpyктyp coцiaльнo-пcиxoлoгo-iндивiдyaльнoгo вимipy). Це дyxoвнi, пcиxocoцiaльнi, кoмyикaцiйнi, мo-тивaцiйнi, xapaктеpoлoгiчнi, pефлекcивнi, iнтелектya-льнi, пcиxoфiзioлoгiчнi, пcиxocoмaтичнi тa пcиxoгене-
тичн1 зд1бност1. Вони значно покращують функц1ону-вання зд1бностей до д1яльност1 як метод1в першого роду. I, нарешп, до зд1бностей третього роду нами вщ-носяться так зван1 розвивальн1 зд1бност1 (в межах ро-звивального, часового, генетичного вим1ру), котр1 за-безпечують розвиток попередн1х вид1в зд1бностей, тобто першого 1 другого род1в, спираючись на внутр1шн1 та зовшшш развивальш можливост особистост та сус-пшьства як сощально-психолопчного продовження особистост1.
В удосконален1й методолог11 науково1 психолог11 логично обфуитоване розумшия методу, системи ме-тод1в, звичайно, мае займати свое важливе м1сце - як «шляху, засобу, способу буття особистост». Разом з тим, п1дкреслимо це, методолог1я психолог11 визначае саме психо-лопку розробокинових та використания кную-чих метод1в вичення, розвитку, проектування особис-тост1 та 11 д1яльност1. И ця психолог1чна лог1ка т1сно по-в'язана передуам з головним законом, сформульова-ним Л.С.Виготским в його культурно-кторичнш теори розвитку вищих псийчних фуикцш - законом опосе-редкування (й розопосередкування, переопосередку-вания тощо), згщно з яким усе в «обу-мовленш», «о-по-
ияттезованiй», «семантизованш» психщ людини вы-ступае як своерщний психолопчний засГб, знаряддя, споаб, функцГя, Гнструмент. Звичайно, що за цим законом стоиъ передуам слово, мова, значення якоï наст-льки принципове, що можна погодитися з назвою книги колективу лшгвктв «Людина як слово» [50], яка вийшла щойно в ХарковГ, на батьгавщиш О.О.Потебш...
Одначе, повторимо це, сам метод не слщ абсолю-тизувати, щоб вш не перетворився таким чином в ав-тономну абстракщю. Перший адекватний аспект його розширеного розумшня з'является вже у фшософськш постановщ проблеми мети i засобу, мети i методу, коли метод залежить вщ мети, а мета - вщ методу. В психологи ця дГада мае бути послщовно розширена i розглядатися дал! так, як це почав робити сам Л.С.Ви-готський та його послщовники i, передовам, О.М.Леонтьев [22] - у бгльш широкому психолопчному контекст! дГяльност, котра е, вщмгтимо це особливо в да-ному мкщ, наступною тсля особистост! головною категоркю методологiï психологи. Покажем це в ход! розмГрковувань, що е спробою бiльшоï перфектност у виршент цiеï проблеми.
Ta^ якшр йти вiд мети (звеpнемo yвaгy нa те, щo в yкpaïнcькiй мoвi метa пoзнaчaeтьcя двoмa cинomмiч-ними cлoвaми - i як «цшь», i як «метa») i методу, як вiд пcиxoлoгiчнoгo ядpa дiяльнocтi, у «пoпеpедньoмy» ^^ямку, то пеpед ними пoвинен з^вит^я «пpедмет» - тобто пpoблемиa дiйcнicть, кoтpa дiйcнo пеpедye метi, CTonb пеpед нею. A пеpед ^едметом, якшo poзмipкo-вyвaти у вiдпoвiднocтi з лoгiкoю О.M.Леoнтьeвa [23; 24], rCKocTOra [19], Б.Ф.Лoмoвa [25], K.K.Плaтoнoвa [31] тa iHmMx вiдoмиx пcиxoлoгiв, мae cтoяги «мoтив» (чи не звyчaв цей теpмiн paнiше як «метив», тобто як rox^Htó вщ cлiв «метити», «нaмiчaти», щo мaють cвoïм кopнем «мет», i чи не був вiн пocтyпoвo зaмiнений Ha бiльш блa-гoзвyчне cлoвo «мoтив»?). To6to мoже бути вiдтвopенa, pекoнcтpyйoвaнa пocлiдoвнa у метoдoлoгiчнoмy пташ, пcиxoлoгiчнo oпocеpедкoвaнa пoнягтям «мет» дiяль-HicHa кoнcтpyкцiя «мoтив-пpедмет-метa-метoд...». B^-мiтимo, щo caме тaк i caме в тaкиx теpмiнax poзyмiв кoмпoнентнy cтpyктypy дiяльнocтi Г.C.Kocтюк, щo буго вiдoбpaженo в йoгo метoдoлoгiчниx дocлiдженняx [19].
Ця вaжливa чacтинa метoдoлoгiчнoï фopмyли дiяль-hoctí, oднaче, квинта бути «пеpфектнo» дoпoвненa, зa-веpшенa. Mm poзмipкoвyeмo нacтyпним чинoм. Пе-pедyciм, зpoзyмiлo, щo caммм метoдoм не зaкiнчyeтьcя
дiяльнicть. Цей метод rnae фyицaментaльне знaчения для oco6mctoctí лише тoдi, кoли зaбезпечye дocягнення визнaченoгo метою pезyльтaтy, aдже метa - це i e ^o-гнocтичнo нaмiчений pезyльтaт, щo як зaкoн визнaчae людcькy дiяльнicть. Згaцaeмo дoбpе вiдoме пoлoжения П.K.Aнoxiнa ^o aкцептop дiï тa pезyльтaт як cиcтемoт-вipний фaктop фyнкцioнaльнoï ^стеми [1]! Фaктop pе-зyльтaтy в^ нaпoлегливiше пoтpебye нaцaти йoмy cвoe «зaкoнне» мicце у теopетичниx yявленняx npo дiяль-нicть, ocoбливo у ^ama^Ho opiентoвaниx теopiяx. Bкaжемo, зoкpемa Ha теopiю i пpaктикy po6oto з oбдa-poвaнимм дiтьмм, rno poзpoбленa aмеpикaнcьким пш-xoлoгoм и педaгoгoм Д.Pензyллi тa íh., в як^ pезyльтaт зaймae ключoве мкце [38]. Toмy дopечнo гoвopити ^o метод caме як «метод дocягнення pезyльтaтy». Caме в тaкoмy ^Hci мм нaзвaли paнiше вiдпoвiдний методу «oпеpaцiйнo-pезyльтaтивний кoмпoнент» дiяльнicнoгo вимipy oco6mctoctí!
Paзoм з тим, Ha ^orny пcиxoлoгiчнo не зaкiнчyeтьcя дaний ac^CT дiяльнocтi, aцже вcе ж гащ визнaти, щo oтpимaний Ha ^orny етaпi pезyльтaт не зaвжди rnae пpяме вiднoшения дo зaдoвoления життeвиx пoтpеб i мoтивiв людини (як, Ha^M^a^ вcе тa ж згaцyвaнa О.M.Леoнтьeвим виpoбленa тoкapем Ha CTarny метaлевa
болванка). Тому постае необхщнкть уведення у структуру д1яльносп ще одного компонента, за яким мае сто-яти «продукт». Останнш отримуеться людиною вже у суто людських сощально-економгчних умовах - за-вдяки систем! перерозподглу переопосередкованого результату трудовой экономiчноï дГяльност та громадян-сь^ поведшки. В цих умовах вш повинен пройти через етапи соцiальноï та економiчноï оцшки, отримати вщ-повщне до них еквГвалентне фшансове «означення» (грошовими знаками), що дозволяе провести ïх ринко-вий обмгн на продукти, як! забезпечують життедГяль-нкть особистост!, життя людини. Тому, продовжуючи методолопчну реконструкцию формули дГяльност особистост!, ми пропонуемо говорити про емотиви пере-живання i споживання необхщних для життя людини продукпв, в як! «сощально-економ1чно» трансформу-ються до рГвня потреб i мотивГв людини результати ïï дГяльность Дивно, але в кнуючих формулах дГяльност цей фшальний етап часто чомусь випадае з поля зору. Одначе спробуемо, примГром, викинути зГ свого життя вщповщний до емотиву процес «шотнгу» i ми зрозумг-емо, чого варте таке обмежене розумгння завершальних стадш дГяльность Тому психолопчна формула дГяльно-ст особистост! повинна набути наступного вигляду:
«мотив - предмет - мета - метод вироблення результату - емотив отримання та споживання продукту.
Отже, продовжуючи методолопчне вщтворення формули дГяльност особистост!, ми пропонуемо говорити про емотиви споживання продукту життедГяльностГ, в котрий «сощально-економГчно» трансформуеться до рЬ вня необхщного задоволення потреб i мотивГв людини результат ïï дГяльность Це переопосередкування проходить, наголошуемо на цьому, п1детапи соцiальноï та економiчноï ощнки результату дГяльност особистост! в систем! розподглу пращ i соцiальноï поведшки, отри-мання вщповщного до якост та обсягу результату фЬ нансового еквГваленту та його ринкового обмшу на продукти, що i забезпечують життедГяльнкть особистост! i кшець-кшщм - нормальне життя людини. Психологи бгльше не можуть не пом1чати щ два найважливМ сис-темотвГрнГ компоненти дГяльност особистост! - «методу досягнення результату» i «емотиву отримання та споживання продукту» (щ терм1ни, зрозумгло шзшше можуть бути замшен бгльш вдалими, але зараз ми ви-користовуемо ïх як так!, що вщповщають використову-ваному методолопчному контексту).
В цьому мкщ сл1д вщдати належне «психолопчнш точность украïнькоï мови, психолопзму його живого
cлoвникa, ^трий дae мoжливicть «пcиxoлiнгвicтичнo» бшьш точто дiйти дo тieï бшьш пеpфектнoï метoдoлoгi-чнoï фopмyли дiяльнocтi «мoтив-пpедмет-метa-ме-тoд-емoтив»! Пpи цьoмy мм poзyмieмo мoжливi cyм-нiви, пoв'язaнi iз викopиcтaниям caме циx теpмiнiв, oд-нaк Ha дaнoмy этaпi метoдoлoгiзaцiï пpoблеми ми ввaжaeмo rno^^Mrn звеpнyтиcя caме дo тaкoï теpмiнo-лoгiï, щo бaзyeтьcя Ha зacтocyвaннi кopiннoгo пoияття «мет» пpи циктому poзглядi вкaзaнoï метoдoлoгiчнoï фopмyли дiяльнocтi oco6mctoctí. Moвa йде, пoвтopимo це, ^o фopмyлy: мoтив дiяльнocтi - ^едмет дiяль-hoctí - метa як уявлення пpo pезyльтaт дiяльнocтi -метод дocягнения pезyльтaтy дiяльнocтi - емoтив зa-дoвoлення пoтpеб людини чеpез cпoжмвaния вiдпoвiд-Horo пpoдyктy.
Biдмiтимo тaкoж нaявнicть в тaкoмy poзyмiннi дiя-льнocтi мaйже кiбеpнетичнoгo звopoтнoгo зв'язку м1ж ïï емoтивoм i мoтивoм, кoли емoтивнi, пoзитивнi aбo не-гaтивнi, пеpеживaння фaктy зaдoвiльнoгo чи незaдoвi-льтого, cпoжмвaния oтpимaнoгo внacлiдoк pезyльтaтив-Horo здiйcнения дiяльнocтi пpoдyктy змiцнюють aбo га-льмують виxiднi мoтиви пoдaльшoгo ïï icHybaHH^. Згaдaeмo, щo цей cпиpaлепoдiбний звopoтнiй зв'язoк ще в кшщ XIX cтoлiття дocлiджyвaв видaтний фiлocoф,
пcиxoлoг i педaгoг M^Tpo^ yвiвши пoияття пcиxiчнoгo oбopoтy дiяльнocтi [40, c. 45-48].
Зpoзyмiлo, rno дaнa фopмyлa дiяльнocтi пoвиннa бути з^что бiльш кoнкpетизoвaнa, cиcтемaтизoвaнa, дифеpенцiйoвaнa, iepapxiзoвaнa Ha piвнi, зoкpемa влa-cне дiяльнocтi, дiй, oпеpaцiй, poзглядaтиcя в cвoïй co^-ocтpyктypi, мaкpocтpyктypi, пcиxocтpyктypi, мiкpocтpy-ктypi i нaнoгеннocтpyктypi, кoнцептyaльнo пopiвиянa з iншими cпpoбaми фopмyлювaния cyтнocтi oco6mctoctí тa ïï дiяльнocтi. BoHa меже бути, Ha^M^a^ пpедcтaв-ленa, зa B.О.Moлякo, як твopчa дiяльнicть, у cтpaтегiч-тому, тaктичнoмy й oпеpaтивнoмy плaнi, aле у будь-якoмy випaдкy - poзглядaтиcя як yиiвеpcaльний пpoдy-ктивний iнcтpyмент людини, як пoлiметoдичне yтвo-pения oco6mctoctí. Mm мoжемo тут тopкнyтиcя лише де-якиx acпектiв тaкoï кoнкpетизaцiï.
Taк, пoтpебye з^что бiльшoï yвaги cмиcлoве poзy-мшня cпiльнoгo для бiльшocтi кoмпoнентiв дiяльнocтi кopiннoгo пoияття «мет». Boho пеpедбaчae, зa cлoвни-кoм, в пеpеклaдi з гpецькoï мoви, тaкi crnMMM, як «пicля», «зa», «чеpез» [44]. Пpиклaдaючи без тpa-дицiйнoгo yпеpедження цi cмиcли дo cyтнicнoгo poзy-мiния кaтегopiï дiяльнocтi, мoжемo ^M^yc™™, щo у метoдoлoгiчнoмy плaнi вoнa нaбyвae oзнaк yнiкaльнoгo
психолопчного Гнструменту людини, за допомогою якого передбачаеться та нова реальнкть, котра стоиъ «тсля» наявноï дшсносп, та дГяльний перехщ до неï. Завдяки дГяльност зм1нюеться ця дшснкть, особисткть виходить «за» ïï меж! i "через" процес ïï перетворення переходить до новоï дшсность ДГяльнкть виступае як головний, суто людський психолопчний Гнструмент пе-ретворення реальност через трансценденцш особисп-сноï сутносп людини у створювану нею об'ективну реальнкть. Тому методолопя постае в даному контекст! наукою про трансцендентальну мкш людини у свт.
Ще один аспект цiеï проблеми пов'язаний з уявлен-нями деяких психолопв, зокрема В.П.Зшченка) про осо-бисткть як про згорнуту у властивостГ, здГбностГ потен-цшну дГяльнкть, коли особисткть виступае як певний потенщал дГяльносп, що самоактуалГзуеться, розгорта-еться в предметному пол! та час! i виступае формою щ-леспрямованоï активност по перетворенню предмету дГяльност у бажаний результат i продукт. Мехашзм цього згортання i розгортання значною мГрою описаний термгнами штерюризаци та екстерiоризацiï психжи людини. Цей аспект проблеми мае бути додатково ви-вчений. ПримГром, щкавим видаеться спiввiцношения м1ж суб'ектнктю та об'ектнктю особистост! при рГзному
ступеш сформованост д1яльност1. Останне питания може бути вир1шене методично - приблизно так само, як сп1вв1дношення м1ж 1нтраверсивн1стю та екстравер-сивн1стю у в1домому особист1сному опитувальнику Г.Айзенка.
Як ми вже говорили рашше, в методолог1чному плат особисткть та И д1яльнкть е наскладшшими у свт утвореннями, тому можиа розумгти !х, використо-вуючи слушне виражения Станклава Лема [21], як бага-товим1рну, системну «суму технолог1й», як психолог1-чну супер-мега-методичну систему систем. Власне, на цю суб'ектну здатнкть особистосп спираються про-фес1йн1 психологи при розробц1 та використанн1 ме-тод1в науково! психологи. При цьому не можиа упус-кати з поля зору ту обставину, що вказана методо-лог1чна психолог1чна суперздатнкть сучасно! особистост1 включена у масштабн1 глобальн1 соц1альн1 системи (ООН, ЮНЕСКО, м1жиародш та нацюнальш угрупувания, вшськов1 союзи, громадянське сустльс-тво, субкультурш групи, злочинш об'еднания тощо), економ1чн1 (м1жнародн1 торговельн1, ф1нансов1 та 1нш1 в1дношення), соц1отехн1чн1 (косм1чн1, ав1ац1йн1, транс-портн1, енергетичн1, 1нформац1йн1 тощо) 1 науково-тех-нолопчш (згадаемо лише Сил1конову долину в США,
техиолопчш парки в шших кра!иах тощо) 1 под1бш системи та, що дуже важливо - детертнуеться ними. В даиому коитекст1 ця виутршня методолог1чиа психоло-гич1чиа здатикть особистост1 з И мотивами, предметами, цшями, методами, продуктами, эмотивами иабу-вае величезио! траисформацшио!, трансцендентально! сили, котра може выкликати доленосш иаслщки для людства 1 окремо! людиии.
Тому так важливо формувати гумаи1стичие, духовие спрямуваиня д1яльиост1 як величезио! сили людства. У зв'язку з цим, саме у методолопчиому плат, зиачио б1-льшо! уваги вчеиих заслуговуе феномен психолопчно! д1яльносп особистост1, !! все краще усвщомлюваиий вплив иа 1иш1 види предметно! д1яльиост1, в ц1лому - иа життед1яльикть людиии. При цьому слщ вщр1зняти, услщ за в1домими вгтчизняиими психологами, примЬ ром О.Р.Лур1ею та Я.Н.Колом1иським, поияття псих1чио! (власие душевно!) та психолопчно! (рефлексивио-тше-сио-душевио-духовио!) д1яльиостП Для такого розр1з-иеиня ключовою е думка Г.С.Костюка про те, що ус види людсько! д1яльиост1 зд1йсиюються через псих1ку людини, а фактично - через психолог1чну д1яльикть! Зазиачимо, що це тдтверджують вщповщш 1де! С.Л.Ру-б1иштейиа, О.Р.Лур1!, Л.С.Виготського, О.М.Леонтьева,
Г.С.Костюка, К.К.Платоиова, Н.Ф.Тализшо!, Г.О.Балла, 1.Д.Беха, С.Д.Максимеика, П.О.Гоичарука, Я.Л.Коломш-ського, М.В.Папуч1, В.Г.Паика, Е.О.Помитк1иа тощо. Зараз можна уявити загальну структуру психолог1чио! д1яльиост1 як таку, що штегративио включае иаступи1 визиачеш !! компоиеити: потреби1сио-мотивац1йиий (мотив) - шформацшно-тзнавальний (предмет) - цше-формувальний (мета) - операц1йио-результативиий (метод досягнення результату) - емоц1йио-почуттевий (эмотив сощальио-екоиом1чио! траисформац1! результату у продукт та його споживання).
Саме розглянуп в даи1й статт1 даи1 про особисткие розум1иня поняття психолог1!, контентно-частотну, ат-рибутивну й аитииом1чну, формули особистост1, мето-долог1чио перфектного трактування д1яльиост1 висту-пають для нас теоретико-методолопчиою подставою для виведеиня иа авансцену науково! психологи поняття психолопчно! д1яльносп особистосп. Ця д1яль-нкть е иаслщком, з одного боку, початкового етапу онтогенезу псийки вже в дитячому вщ1, коли ще рано го-ворити про !! предметну спец1ал1зац1ю, а з шшого боку - бшьш тзнього узагальиеиня особист1стю р1зиих пре-дметних, у тому числ1 професшних вид1в д1яльиост1 1 су-спшьно! повед1ики вже доросло! людиии.
В умовах сучасного розвитку теоретично^ приклад-ноï та практичноï психологiï, з ïх десятками галузей, на-прямками, дисциплшами, мждисциплшарними зв'яз-ками, психолопчна дГяльнкть все вщчутшше виступае як провщна i виршальна в житп людини. Бгльш того, з точки зору «опосередкованоЬ» методологiï науковоï психологи психолопчна дГяльнкть виступае центральною, «стрижневою», штегративною, продуктивною дГя-льтстю особистост!, яка не тгльки пронизуе ва шшГ види предметноï дГяльностГ, але й суб'ектно, через особисткть, ïï здобносп, штегруе ïх сукупнкть Гз життедГя-льнктю - заради надшшшого, ефектившшого здшс-нення життя людини. В цьому сена особисткть i функ-цюнуе як суперполГметодична сутнкть, в яку потенщйно вводяться, в нш згортаються i з я^ актуально виводяться i розгортаються, концентруючись на-вколо психологiчноï дГяльносп, необхщт в тш або ш-шш сощальнш та шдивщуальнш спещалГзованш ситуа-цiï предмета, професшш дГяльностГ як складов! життедГяльносп людини.
Психолопчна дГяльнкть проходить свою професшну психолопчну спещалГзацш у психодГагностичнш, пси-хорозвивальнш, психоконсультацшнш, психотерапев-тичнш, психокорекцшнш, науково-дослiцнiй та творчш
дiяльностi психолог1в, здiйснюванiй, зокрема, в навча-льних закладах, науково-дослiдних установах, в астра-нтурi та докторантурi НД1, вузах психолог1чного про-фiлю, навчальних закладах рiзного типу. Вона набувае сво!х все бiльш зм1стовних i зовнiшнiх формальних i внутрiшнiх штимиих ознак ознак у працiвникiв психо-лопчно! служби системи освiти та рiзних галузей народного господарства [28]. Вона мае справу з ушверсаль-ними, притаманними i професи психолога, i побутовiй активностi кожио! людини психолог1чиими категорЬ ями мотиву, предмету, мети, методiв (досягиения результату), емотивiв (споживания продукту). При цьому слщ пам'ятати фуидаментальне положения О.М.Леонтьева про щентичнкть зовшшньо! та внутршньо! д1я-льностi особистосп. Це важливо знати тому, що в чистому виглядi психолопчна д1яльнкть представлена у внутрiшньому плат, про який у свш час говориа Я.О.Пономарьов. Одним з приклащв тако! суто внутрЬ шньо! психолопчно! дiяльностi е так званий розумовий експеримент, коли всi склацовi д1яльност особистостi (мотив-предмет-мета-метод-емотив) мають суто ще-альиий, образно-поияттевий, духовний характер, максимально звшьнений в1д тягаря косно! матери i визна-чаеться тому значно вищою динатчнктю, свободою,
pезyльтaтивнicтю, в^тачен^™, caмoaктyaлiзaцieю глибинниx oco6mctíchmx pеcypciв. У внyтpiшньoмy плaнi, як у cвoïй кyпелi, пcиxoлoгiчнa дiяльнicть xapa^ теpизyeтьcя виcoким ступенем cyб'eктнoстi, oco6mctíc-hoï pефлективнoстi, дoвiльнoстi, динaмiчнoстi, шж зoв-нiшия пcиxoлoгiчнa дiяльнiсть oco6mctoctí.
Пapaдoкcaльним e тa oбстaвинa, rno пoияття ^nxo-лoгiчнoï дiяльнoстi cвiдoмo мaйже не викopистoвyeтьcя пpoфеciйнимм пcиxoлoгaми. Пpoте пoияття пcиxoлoгiч-hoï дiяльнoстi мae не менш вaжливе пpaвo Ha вжмвaния тa ycвiдoмления нayкoвцями, н1ж тaкi фaктичнo пoxiднi вщ не1 cпецiaлiзoвaнi види пpедметнoï дiяльнoстi, як педaгoгiчнa, екoнoмiчнa, пoлiтичнa, нayкoвa, теxнiчнa тoщo. Iнтимиa cyтнiсть пcиxoлoгiчнoï дiяльнoстi, ïï ев-pистичнa здaтнiсть, фyикцiï iнтеrpaцiï пpедметниx дiя-ль^отей тa дифеpенцiaцiï Ha п1двиди, гoлoгpaфiчнiсть i т.д. - пoвиннi бути ще кpaще вивченi i зpoзyмiлi.
Bелике знaчения мae пcиxoлoгiчнa дiяльнiсть для п1двищения ефективнoстi iHmnx вдщв дiяльнoстi. б т-дстaви для пpипyщення, щo здiйcнения пcиxoлoгiчнoï дiяльнoстi пoвиннo oнтoгенетичнo (тaк caмo як i ф^то-генетичнo) пеpедyвaти ïx викoнaнню ocoбистiстю aбo включaтиcя в ïx ^o^c як кaтaлiзyючий, мoдифiкyючий фaктop! Чеpез пcиxoлoгiчнy дiяльнiсть людита hí6m
«пеpедгoтoвляeтьcя», нaлaштoвyeтьcя Ha звеpшення вищиx твopчиx дiянь - пoдiбнo тpивaлiй (пpoтягoм щ-лoгo poкy) пcиxoлoгiчнiй, дyxoвнiй пiдгoтoвцi Aндpiя Pyбльoвa дo ствopення iкoни Cвятoï Tpiйцi... Koмпoне-нти пcиxoлoгiчнoï дiяльнoстi: мoтив - пpедмет - метa - метод (дocягнения pезyльтaтy) - емoтив (cпoжи-вaння пpoдyктy), - вистyпaють в тaкoмy випaдкy як пе-внa мaтpиця, як внyтpiшнiй pефлекcивний aлгopитм cинтезy cпiльнoгo викoнaння зaгaльнoï пcиxoлoгiчнoï i кoнкpетнoï пpедметнoï, пpимipoм педaгoгiчнoï, его-нoмiчнoï, пoлiтичнoï, нayкoвoï, теxнiчнoï тoщo дiяль-hoctí oco6mctoctí.
Пopяд з пcиxoлoгaмм-пpoфеcioнaлaмм, пoвтopимo це, вoнa пpиpoднo влaстивa тжиш людинi, yкopiнюю-чиcь у пiдcвiдoмiсть людини i не пoмiчaeтьcя нею - як ïï диxaния, cпpиймaння нею cвiтлa, тишi й гомшу життя, 6o, як aвтoмaтизoвaнa, вoнa не ycвiдoмлюeтьcя нею дoстaтньoю мipoю i тому не зaймae в ïï cвiдoмoстi пoмiтнoгo для cyб'eктa мicця, пoстyпaючиcь ним для cвiдoмo виpiшyeмиx з ïï дoпoмoгoю пpoблем. Оcь чoмy cеpед ycix кoмпoнентiв дiяльнoстi нaйкpaще ycвiдoмлю-eтьcя caме метa i метод (див. пpимipoм екcпеpиментa-льнi дaнi щoдo дoвiльнoгo зaпaм'ятoвyвaния)
I лише за аналопею, пкля самоусвщомления факту !! здiйснения, узагальнения таких похщних в1д не! спе-щатзованих видiв предметно! дiяльностi, як педагоп-чна, экономiчна, наукова, техиiчна, сощальна тощо, психолог1чна дiяльнiсть поступово займае свое належне висхщне i провщне м1сце у сукупностi д1яльностей, в життед1яльносп особистостi, в життi людини. Мы ба-чимо це в комплекснш психодiагиостицi особистостi, психотерапи, психолопчному консультуваннi, тренингу, iнших видах професшно! психолог1чно! дiяльностi практичних психолопв i соцiальних робiтникiв тощо [17; 28], звщки вона iрадiюе в iншi професи. Звичайно, що проблема розумшия сутностi психолог1чно! д!яльно-сй, !! рiзновиди, евристична, трансцендентальна здат-нiсть, фуикцiя штеграци предметних д1яльностей, ан-тиномiчнiсть, зворотнiсть по вщношенню до предметних д1яльностей тощо - повинш бути ще краще вивченi i зрозумiлi. Це стосуеться, наприклад, положения Г.С.Костюка [19] про фуикцюнальну, дiяльнiсну тотож-нiсть, як би ми сказали - iзоморфiзм - властивостей особистосп, коли кожна з них складаеться, на його пе-реконания, з мотивацiйних, змктовних й операцiйних елементiв, а ще точшше - з мотива-предмету-мети-ме-
тоду-емотиву. Погляд на уиiверсальний характер пси-холопчно! дiяльностi ставить як актуальне питания про голографiчнiсть особистосп та !! властивостей, на що вже вказували деяк1 досл1дники, зокрема А.Менегеттi, О.П.Дубров, В.Н.Пушкин, А.П.Самодрин та ш. З iншого боку, мова йде про пiдтверджения важливого принципу iзоморфизму, д1яльнкно! тотожиостi психолог1чних властивостей, тдструктур особистостi, котрi завдяки цьому системно сполучеш через дiяльнiсну свою природу одне з одним. Завдяки цьому так! пщструктури особистост^ як психогенетика, самосвщомкть, духов-нкть та шш! д!яльшсно тотожт, !зоморфш одна однш. Природа мистецьки володк цим !зоморф!чним !нстру-ментом при формувания особистосп.
Велике методолог1чне значения мае психолопчна д1яльнкть для педагогжи, адже можиа припустити, що !! формувания i здiйснення мае передувати предметному, профшьному навчанню i вихованню особистосп, або включатися в !х перебiг як органiзуючий, каталiзи-руючий фактор! Компоненти психолог1чно! д!яльност -мотив-предмет-мета-метод-емотив - виступають у такому випадку як визначена психолопчна матриця, як алгоритм породжения психолопчною д1яльнктю педа-
toi-ottoî (i не тшьки) дiяльнocтi ocoбиcтocтi. Mетoдoлo-гiчне «пеpевiдкpиття» цieï iзoмopфiчнoï фyикцiï TCMXO-лoгiчнoï дiяльнocтi rnae oднaче знaчения не тiльки для педaгoгiки, де вже визнaний, i не тшьки фopмaльнo, CTa-тyc пcиxoлoгo-педaгoгiчнoï дiяльнocтi, aле i для шцю-лoгiï (coцiaльнo-пcиxoлoгiчнa дiяльнicть), толпики (то-лiтикo-пcиxoлoгiчнa дiяльнicть), екoнoмiки (екoнoмiкo-пcиxoлoгiчнa дiяльнicть) тa iншиx cфеp пpaцi людини. Бiльш тoгo, poзвиненa пcиxoлoгiчнa дiяльнicть чacтo виcтyпae як caмoдocтaтня caмoтpaнcцендентaльнa oc-нoвa викoнaння бyдь-якoï iншoï пpедметнoï дiяльнocтi ocoбиcтocтi i тoдi пcиxoлoгiчнo тaлaнoвитiй людиш Ha-вiть нaчебтo i не пoтpiбнo oтpимyвaти дoдaткoвy пpoфе-айну пiдгoтoвкy у вyзi, як це пpoдемoнcтpyвaв Б.Гейтc, oдин iз нaйбaгaтшиx у cвiтi людей, який не rnae вищoï ocвiти. Дo pечi, тaк дyмaють, як це не пapaдoкcaльнo, деякi випycкиики вyзiв, кoтpi, як нaм неoднopaзoвo дo-велocя пеpекoнyвaтиcя в цьoмy, ввaжaють зaйвим для cебе цей вид ocвiти... Hacпpaвдi ж вищa ocвiтa c^M^e, Ha нaш пoгляд, веpшиннoмy poзвиткy пcиxoлoгiчнoï дЬ яльнocтi, a чеpез це - i ocoбиcтocтi. B дaнoмy кoнтекcтi зpoзyмiлий iнтеpеc дo пcиxoлoгiï генiaльниx вчениx, пpедcтaвнмкiв пpиpoдничиx i теxнiчниx нayк. Taк, вЬ
дoмi пcиxoлoгiчнi твopи oднoгo з фyндaтopiв кocмoнaв-тики K.Е.Цioлкoвcькoгo. №ю, зoкpемa, дуже цiкaвивcя A.Ейнштейн, який був знaйoмий i cпiлкyвaвcя з деякими видaтнимм пcиxoлoгaми... Пpoте, гащ в1дм1тити, щo дo нaведениx вище пoзитивниx пpиклaдiв мoжиa дoдaти й негативш, кoли, нaпpиклaд, люди бyквaльнo в чинi <^ф-pейтopa» кoмaндyвaли мapшaлaмм, фaтaльнo oчoлю-ючи, opгaнiзoвyючм cycпiльне злo i топлячи cвiт у кpoвi... A випycкиики цеpкoвнo-пpиxoдcькиx шк1л crao-pювaли coцiaльнo-пoлiтичнi нapaтиви, мiфoлoгiзyвaли ними cвiдoмicть цiлиx нapoдiв, poзв'язyвaли pевoлюцiï, демoнiчнo oчoлюючи тд виглядoм дoбpa злo i opMpira-ючи нapoди Ha безмежие cтpaждaння.
Haведенi вище мipкyвaния cвiдчaть ^o те, щo Hay-кoвa пcиxoлoгiя вже пiдiйшлa дo тoгo ropoi-y, a в деякиx випaдкax вже i пеpеcтyпилa чеpез ньoгo, як це cтaлocя, cкaжiмo, в cеpединi минyлoгo cтoлiття в aтoмнiй фiзицi, кoли ocь-ocь буде poзpaxoвaнa ^тич^ мaca тoгo oco-биcтicнoгo-дiяльнicнoгo пcиxoлoгiчнoгo метoдoлoгiч-нoгo "кoнцентpaтy", кoтpий вже неoднopaзoвo, нiбитo cпoнтaннo, вибyxaв у цивiлизaцiйнoмy paзвиткy - як у виглдщ генiaльниx нayкoвиx вiдкpиттiв i теxнiчниx ви-нaxoдiв, тaк i у фopмi згyбниx глoбaльниx кaтacтpoф, cвiтoвиx i теpopиcтичниx вiйн, ^из, кoнфлiктiв. Toмy
так важливi наукове i суспiльне розумшия особливостей зростания цього значною трою непередбачуваного су-б'ектно-дiяльнiсного, сощально-психолого-1ндивщуа-льного та розвивального методолог1чного потенцiалу, до життево! сощально! дол! особистост як соцюкульту-рно детерм1нованого 1 водночас шдивщуально визначе-ного феномену цивЫзаци, котрий може призвести 1 до !! безмежиого благополуччя, 1 до ще небаченого за сво!м масштабом зла.
Тому таким важливим е методолог1чиий розгляд особистост! та !! д1яльносп в контекст! проблеми культури, гумашзму 1 духовносп, У розумшт духовносп ми спираемося на фуидаментальне положения С.Л.Рубш-штейна про те, що духовнкть виробляеться психолопч-ною д1яльнктю особистост! як !! сумарний результат 1 сама породжуе особисткть, насичуе !! духовиими цш-ностями як ключовими психолог1чними ресурсами. Тому особисткть усвщомлюеться як ключова щннкть 1 самоцшнкть людства 1 в цьому плат вимагае дбайли-вого ставления до свое! чесп 1 гщносп з боку суспшьства та шших людей!
У сво!й монографи «Буття 1 свщомкть» (1957) С.Л.Ру-бшштейн п1дкреслюе свое розумшия духовного як идеального «р е з у л ь т а т и в и о г о виражения псийчно!
(психолопчно! - Р.В.) д1яльносп» [41, ^ 318-319]. Вш пише, зокрема, що «..А д е а л ь н и м е р е з у л ь т а т и в н е вираження психiчноi дiяльностi - образ, iдея, особливо коли, об"ективоваш у слов^ вони виступають як вiд-носно вiдокремленi вiд психiчноi дiяльностi. Психiчна дiяльнiсть i д е а л ь н а, оскльки вона д у х о в н а, тобто оскльки вона увiбрала в себя визначений i д е й н и й змст» [там само]. Цшковито зрозумшо, що щеальш результата психолопчно! д1яльносп (образи, ще!, уявления, почуття, об'ективоваш у слов1) стають ушкальними духовиими засобами особистост!, !! духовиими цшно-стями. Саме психолопчне виробництво духовних цш-ностей як засоб1в е вихщним у розумшт матер1ального виробництва. Заслуговують на увагу також погляди В.П.Зшченка на штегративну роль «духовного проша-рку свщомост», завдяки якому вщбуваеться «взаемод1я Я - Ти (1нший)» [12]. Як щеальш засоби, в тому числ1 1 як щеали, вони стають вих1диими умовами, власне духовиими передумовами неперервного розвитку 1 фуикцю-нувания особистост!, самоактуал1заци !! вищих психо-лог1чних фуикцш.
Разом з тим, кожиа особисткть, а особисткть психолога в першу чергу, постае у сво!й психолопчнш д1яль-носп перед вибором м1ж позитивними 1 негативними
духовними цшностями як певиими щеальиими «шляхами до розумшня 1 створеиня людиии», !! виутрЬ шиього 1 зовшшиього св1ту. З точки зору переважання в иауков1й психолог1! гумаи1стичиих теидеицш, иеобхщ-иост1 психолог1чиого захисту, допомоги особистост1, за-безпечеиия !! здоров'я, розвитку, ефективиост1 прац1, життевого устху у професшиий, теоретичиий 1 практи-чиий, д1яльиост1, громадяиськ1й повед1иц1, психолог зо-бов'язаиий робити виб1р иа користь таких позитивних базових духовних, тобто естетичиих, рел1г1йиих (яш зиачиою м1рою вже стали для багатьох життевими!) 1 иаукових, духовиих цшностей, як Св1тогляд, Життя, Людииа, В1ра, Над1я, Любов, Добро, Краса, 1стина. I мае протид1яти иаявиими у иього засобами функцюну-ваиию негативних ц1ииостей - п1тьм1, смерт1, варварству, зиев1р'ю, в1дчаю, иеиавист1, злу, потворносп, бре-хи1. Вказаи1 духовш ц1ииост1, иакопичуваи1 особисп-стю, усвщомлюваш нею як власи1 особист1си1 смисли, вщйрають роль вих1диих установок, сенов, щеал1в, мо-тивац1йиих комплекав, яю визиачають духовиий контекст, фон, з якого випливають 1 иа якому розгорта-ються вс1 стади викоиаиня само! психолог1чио! д1яльио-ст1 1 коикретиих вид1в предметно! професшио! д1яльиост1 та громадяисько! повед1ики. Поряд з цим,
проблематика духовиост1 збагачуе методолог1ю науково! психолог1! багатьма перспективними идеями, примЬ ром, сощальиого безсмертя, в1чиост1 1 иеск1ичеииост1 життя, штеграци иарод1в 1 покол1иь, творения особисп-стю духовного св1ту 1 творения останшм св1ту особистост!, гумашзму 1 рад1сиих перспектив життя!
Ми можемо додати до цього, що протилежний «вщо-кремлеиию вщ псих1чио! д1яльиосп» процес одухотворения псийчно! д1яльиост1 !! результатами як раз 1 по-в'язаиий з1 зд1йсиеиням психолог1чио! д1яльиост1. Особисткть через свою психолог1чну д1яльи1сть фшогеиетичио 1 оитогеиетичио иеперервио 1 все бшьш глибоко одухотворюеться сукупи1стю !! духовиих результата 1 продукпв 1 трансцендентно породжуе та иеперервио насичуе, удоскоиалюе св1й духовиий свгт, са-мовизиачае в1диосну психолопчну иевизиачеи1сть цього св1ту шляхом неперервних спроб зд1йсиеиня свое! психолог1чио! д1яльиосп (С.Фаит1, 1997). Зм1ст цього духовного свгту - образи, ще!, смисли, психосемаитич-иий прост1р 1 час (тяжкий 1 легкий, темиий 1 свгтлий тощо) [30].
Перехщ вщ проведеиих вище иаукових узагальиеиь до бшьш конкретного розумшня категорш особистост^
психолопчно! д1яльност1 та духовносп передбачае зве-рнения до поиять соборно! особистост!, сукупно! психолопчно! д1яльност1, в1чно! та безмежио! духовносп, д1-алектики духовних цшностей тощо [32; 36]. Виходячи з цього та з численних досл1джень у мистецвознавств1, теологи та наукознавств1, проблема духовност мае роз-глядатися в контекст цивЫзацшно! едност («всеедно-ст» В.О.Солов'йова), щлкност результативних прояв1в творчо! д1яльност д1яч1в мистецтва, релт! та науки, в контекст психологично! д1яльност по створенню духовних культурно-кторичних цшностей, антином1чносп, творчост 1 нормативности взаемозв'язку м1ж духовиими цшностями суспшьства та особистост! тощо.
Це передбачае також внутр1шню диференщацш 1 зо-вшшню штегращю шдивщуально! психолог1чно! д1яль-ност особистост!, коли в нш видшяються, з одного боку, !! мотивацшш, сенсорш, перцептивш, мислительш, 1мажинитивш, атенцшш, мнем1чш, эмоцшш ди и роз-горнут на !х баз1 д1яльност, а з шшого боку - сощально 1нтегроваш з нею психолопчш дшльносп шших особи-стостей - сотен 1 тисяч !! сучасник1в 1 представник1в по-передшх поколшь, творщв духовного культурно-кто-ричного багатства св1ту. Ця сукупна психолог1чна дшль-нкть 1 породжуе, за нашим припущенням, як свш
глобальний результат, св1т духовност, ноосферу, що ви-ступае плацдармом для наступного розвитку соборно! та lндивiдуальноl особистост! та !! зростаючо! духовност (за термшологи В.1.Вернадського).
За такого розгляду особисткть 1 опиияеться в епще-нтр1 вибору м1ж позитивними 1 негативними духовиими цшностями, що методолопчно визначають на-прямки !! життед1яльност та громадянсько! поведшки. З точки зору гуманктично! психологи професшний психолог звичайно робить выб1р на користь таких пози-тивиих духовних, тобто естетичних, релтйних 1 науко-вих цшностей, як:
Св1тогля - Життя - Людина - В1ра - Над1я - Любов -Добро - Краса - 1стина
та протидк наявними в нього засобами негативним цшностям, таким як:
темрява - смерть - нелюдь -знев1р'я - в1дчай -ненависть - зло - потвортсть - брехня
М1ж цими двома рядами позитивних 1 негативних духовних цшностей можуть встанавлюватися, на нашу думку, три основш види взаемостосунк1в (насправд1 ж !х значно бшьше).
За першого, коли негативш ц1ииост1 дотнують над позитивиими, духовна ситуац1я у суспшьств1 та внутр1шиьому св1т1 особистосп може бути охарактеризована як варварство. Дв1 св1тов1 в1йии, неперервш ло-кальи1 коифл1кти, кривав1 революци та терористичи1 атаки у попередшх та иии1шиьому стол1ттях, гостр1 мшособисткш суперечки у сусп1льств1, проблеми окре-мо! особистост1, су!циди та правопорушення - лише иайб1льш пом1ти1 для свщомосп людиии прояви такого варварства.
Коли ж мгж цима двома протилежними рядами духовиих ц1ииостей особисткть встаиовлюе паритет, то можна говорити про !! ции1зм, про цишзм сусп1льства та людсько! цив1л1зац1!. I прояви цишзму, так само як 1 варварству, численш та здаються иездолаииими [45].
Домшування позитивиих духовиих цшностей над иегативиими, переважаиня гуманктично! духовно! альтериативи характеризуе гумаи1зм особистосп, люд-ського сп1втовариства, що мае бути характерним саме для гуманктично! науково! психологи, для особистосп 1 психолопчно! д1яльиосп як !! осиови!
В цьому плат, цшкиий розгляд духовносп у мисте-цтв1, релт! 1 иауц1 ставить в якосп науково! проблему соц1альио! й психолопчно! безкшечносп, безмежност1 у
чай та простор^ зокрема безсмертя особистосп. Наш аиал1з погляд1в иа безсмертя таких мислител1в, як М.Я.Грот, В.М.Бехтерев, В.Ф.Войно-Ясенецький, В.В.Зе-иьковський, дае тдстави для зм1ии статусу ц1е! катего-р1! з фантастичного иа гшотетичний 1 робочий, що особливо важливо в наш час втрати частииою молод1 та до-рослих смислу життя, обмежеиня його горизонпв, иаявиост1 смислового вакууму.
Шдсумовуючи викладене вище, слщ коистатувати за-коиом1рну теидеиц1ю, що виявляеться в едносп 1 взае-мозв'язку особистост1, !! психолопчно! д1яльносп, ду-ховиост1 та суспшьства, яю т1сио взаемод1ють м1ж собою як чиииики 1 умови оргашзаци ефективио! життед1яльиост1 людиии та !! сощально! повед1ики. Духовш ц1ииост1 при цьому 1деальио визиачають на-прямок п1зиаиня та перетвореиия зовшшиього 1 внут-р1шиього свпу особистост1, обертаючись иа особис-ткть та !! д1яльи1сть 1 стаючи умовами !х иеперервиого розвитку.
Подальше удосконалення, оновлення методолог1! науково! психолог1! потребуе иеперервио! доробки за-
кошв, принцитв, категорш, метод1в психологи шляхом !х д1алектизаци, контекстуал1заци та вгтал1заци, а також - 1мплементаци оновлених закошв, категорш фшософи, природничих та гумаштарних наук, в тому числ1 й само! психологи у категор1ально-поняттевий апарат психолопчних дослщжень. Прикладом цього е подальше впроваджения у наукову психолог1ю категорш простору 1 часу, принцишв квантово! ф1зики - вщ-носност1, доповнюваност1, невизначеност1, закошв генетики, законом1рностей побудови громадянського суспшьства, запроваджения демократично! парадигми в освт та сустльств1 тощо.
В умовах ортогенезу особистост!, яка в процес роз-витку неперервно ускладнюеться, збагачуеться, ампл1-фжуеться (за О.В.Запорожцем) 1 у фшогенез1, 1 в онтогенез!, наукова характеристика особистост!, д1яльно-ст1, духовност! та суспшьства часто виглядае надто спрощено, обмежено, редуковано. Тому методолопя науково! психологи мае враховувати це 1 виробляти бшьш досконал1 засоби вивчения складно! психолопч-но! дшсност1, шакше наслщком такого спрощенного пщходу стане неефективнкть 1 навиъ помилковкть в
робот з нею. В цьому плаш перспективним е споаб презентаци особистост!, запропонований О.Ф.Ла-зурським ще на початку ХХ столгття, який можиа умовно назвати принципом поетапно! конкретизаци понять, за допомогою яких описуеться особисткть.
Неперервне дослщжения й уточнения вказаних категорш потребуе модершзаци наукових уявлень на основ! удосконаления розроблених рашше закошв, принцишв 1 категор1ально-поняттевого апарату пси-холопчного дослщження, зокрема запроваджения пе-вно! фшософсько-психолопчно! «неод1алектики» при вивченш та розумшт особистост!, !! розгляду у м1ж-дисциплшарному контекст, через закони сучасно! ф1-зики, х1ми, бюлоги, ф1зюлоги, розкриття психолопч-них аспектв життя особистост!, тобто вимагае значно бшьшо! онтолопчно! оркнтаци психологи, що мае вр1-вноважувати протилежну тенденщю надм1рного абст-рагувания 1 збщнения наукових уявлень про особисткть як ушкальний життевий феномен.
Необхщне глибше вивчения тако! властивост особистост! як 1зоморф1зм, щентичнкть р1зних !! сторш,
р1вшв, структур тощо, почииаючи з !! глибинних пси-хогеиетичиих структур 1 до сощальио-психолопчиих форм життя, - иа осиов1 розробки в1дпов1диих 1зомор-ф1чиих метод1в тощо.
чну дшльшсть, духови1сть утворюють у сво!й сукупио-ст1 перспективну методолог1чну основу, об^рунтовану психо-лог1ку використання системи психолог1чиих метод1в, техиолог1й, прийом1в, иакопичеиих у психо-д1агиостиц1, сприяючи пщвищеиию ефективиост1 про-фесшио! д1яльиост1 теоретичиих 1 практичних психо-лог1в.
Отже, перераховаи1 вище даш про сучасие розумшня психолог1!, особистост1, !! структуру, психолоп-
Л1тература.
1.Аиохии П.К.Философские аспекты теории функциональных систем / Избранные труды. - М., 1978.
2.Асмолов А.Г. Мастер полифонии сознания (эссе о Викторе Петренко) // Методология и история психологии. Научный журнал. Том 3. Выпуск 1, 2008. - С. 210-213.
3.Балл Г.О.Рацюгумашстичиа ор1еитац1я в методологи людинознавства.- К.: Видавництво ПП «СКД», 2017.- 204 с.
4.Бернштейн Н.А. Очерки физиологии движений и физиологии активности. - М.: Медицина, 1966. - 346 с.
5.Василюк Ф.Е.Психология переживания (Анализ преодоления критических ситуаций). - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 200 с.
6.Веденов А.В. Личность как предмет психологической науки // Вопросы психологии, 1956, № 1.
7.Выготский Л.С. Собрание сочинений. В 6 томах. Т. 1. - М.: Педагогика, 1982. - 488с.
8.Выготский Л.С. Собрание сочинений. В 6 томах. Т. 4. - М.: Педагогика, 1984. - 433с.
9.Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет. В двух томах. Т.2. Составитель, общ. ред. А.В.Гулыги. - М .: Мысль, 1973.- 630 с.
10.Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологшо. Курс лекций. - М.: Че Ро, 1996. - 336 с.
11.Ждан А.Н. История психологии: от античности к современности: Учебник для студентов психологических факультетов университетов. Изд. третье исправленное.- М.: Педагогическое общество России, 1999. - 512 с. 12.Зинченко В.П. Сознание как предмет и дело психологии // Методология и история психологии. 2006. Том 1. Вып. 1. - С. 222-237.
13.3инченко В.П., Смирнов С.Д. Методологические вопросы психологии. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1983. - 165 с. М.ДГалопчшсть як форма кнування i розвитку особистост! / За заг. ред. Г.О.Балла, М.В.Папучь- Н1жин : В-во «Мгла-тк», 2007.- 343 с.
15.Зязюн I.A. Педагопка добра: щеали i реали: Науково- методячний посГбник. - К.: МАУП, 2000. -312 с.
16.Канеман Денкл. Мислення швидке й повгльне / пер. з англ. Максим Яковлев. - К.: Наш формат, 2017.- 480 с. -Перевoд по изданию: Daniel Kahneman. Thinking, fust and slow. (NY, Farrar, Straus and Girous, 2011, ISBN 978-0-37427563-1)/
17.Карицкий И.Н. Теоретико-методологическое исследование социально-психологических практик: Монография / И.Н.Карицкий.- М.: Социум, 2002.- 257 с.
18.Киреева З.А. Развитие сознания, детерминированное временем: Монография.- Одесса, 2010.- 380 с.
19.Костюк Г.С. Избранные психологические труды. - М.: Педагогика, 1988. - 304 с.
20.Левит Л.З.Личностно-ориентированная концепция счастья: Жизнь во имя себя / Леонид Левит.- Минск: А.Н.Вараксин, 2011.- 112 с.
21.Лем С. Сумма технологий.- М.: Мир, 1968.
22.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - Изд. 2-е. - М.: Политиздат, 1977. - 304 е.
23.Леонтьев А.Н.Философия психологии.- М.: Изд-во Московского университета, 1994.- 228 с.
24.Леонтьев Д.А. Личность в непредсказуемом мире // Методология и история психологии. 2010. Том 5. Выпуск 3. -С. 120-140.
25.Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984.- 448 с.
26.Мерлин В.С.Свойства личности как способности. Глава VIII / Главы из книги: Проблемы экспериментальной психологии личности. Ученые записки Пермского педагогического института. Том 77. Выпуск 6 / Под ред. проф. В.С.Мерлина.- Пермь: ПГПИ, 1970. - 296 с.- С. 8-50.
27.Моргун В.Ф., Тгтав 1.Г. Основи психолопчно! дiагностики. Навчальний поабник для студенпв вищих навчальних закладiв. - К.: Видавничий Ддм «Слово», 2009. - 464 с.
28.Панок В.Г.Психолопчна служба: Навчально-методичний посiбник для студенпв i викладачiв.- Кам'янець-Подшь-ський: ТОВ Друкарня Рута, 2012.- 488 с.
29.Петренко В.Ф. Основы психосемантики / В.Ф.Петренко. - 3-е изд.- М.: Эксмо, 2010.- 480 с.
30.Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988.- 208 с.
31.Платонов К.К. Структура и развитие личности. - М.; Наука, 1985. - 256 с.
32.Помиткш Е.О. Психолопя духовного розвитку особистосп: Монографiя.- К.: Наш час, 2007.- 280 с.
33.Пономаренко В.А. Психология духовности профессионала.- М.: ИПАН РАН, 2004.- 164 с.
34.Профессор В.В.Зеньковский. Проблемы воспитания в свете христианской антропологии.- М .: Изд-во Свято-Владимирского Братства, 1993.- 224 с.
35.Рибалка В.В. Методолопчш питання науково! психологп: Особистiсно-центрована систематизацiя категорiально-поняттевого апарату.- К.: Нiка-Центр, 2006.- 204 с.
36.Рибалка В.В. Методолопчш проблеми науково! психологи: поабник. - К.: Талком, 2017. - 245 с.
37.Рибалка В.В. Психологш чест та пдност особистост!: культуролопчш та аксюлопчш аспекти: навчально-методи-чиий пойбник / В.В.Рибалка. - Льв1в: ЛьвДУВС, 2010.- 512 с.
38.Рибалка В.В. Словник 1з психологи та педагогжи обдарованост 1 таланту особистост!: термшолопчний словник / Валентин Рибалка.- Ки!в, Житомир: Вид-во ЖДУ 1м. 1.Франка, 2016.- 424 с.
39.Рибалка В.В. Сощально-педагопчне 1 психолог1чне забезпечения розвитку д1евого громадянського суспшьства 1 особистост! громадянина: поабник / Валентин Рибалка.- К.: ТАЛКОМ, 2018.- 227 с.
40.Рыбалка В.В. Теории личности в отечественной философии, психологии и педагогике: Пособие. - Житомир: Изд-во ЖГУ им. И.Франко, 2015. - 872 с.
41.Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. О месте психического во всеобщей взаимосвязи явлений материального мира. - М.: Изд-во АН СССР, 1957. - 328 с.
42.Святитель Лука (Войно-Ясенецкий). Дух, душа и тело. - Клин: Христианская жизнь, 2007. - 128 с.
43.Сенько Ю.В., Тамарин В.Э. Обучение и жизненный познавательный опыт учащихся.- М.: Знание, 1989.- 80 с.
44.Словарь иностранных слов.- 17-е изд.- М.: Рус. яз., 1988.- 608 с.
45.Слотердайк П. Критика цишчного розуму: Пер. з тм. / Петер Слотердайк.- К.: Тандем, 2002.- 544 с.
46.Фанти Сильвио Джиулио. Микропсихоанализ. - М.: «ЦПП», 1997.- 400 с.
47.Цуканов Б.И. Время в психике человека: Монография. - Одесса; Астро Принт, 2000.- 218 с.
48.Щедровицкий Г.П. Философия. Наука. Методология. - М.: Школа культурной политики. - 1997.- 656 с. 49.Чалидзе В.Иерархический человек: Социобилогические заметки.- М.: Терра, 1991.- 224 с. 50.Человек как слово: Сб. в честь Вардана Айрапетяна.- М.: Языки славянской культуры, 2008.- 264 с.
51. http://www.chaskor.ru/article/dialektika_i_neodialektika_32130
В.В. Рыбалка
МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ НАУЧНОЙ ПСИХОЛОГИИ И ИХ РЕШЕНИЕ НА ОСНОВЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КАТЕГОРИЙ ЛИЧНОСТИ, ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ, ДУХОВНОСТИ, СОЦИАЛЬНОСТИ
Аннотация. В статье освещаются проблемы совершенствования методологии иаучиой психологии иа основе использования категорий личности, психологической деятельности, духовности, социальности в контексте поуровневого методологического пространства и времени, что требует, в частности, значительно большей диалектизации, реиитерпретации указанных категорий ие только посредством традиционных законов и принципов психологии, ио и законов других, например, естественных наук. Предлагается попытка, согласно терминологии микропсихоаиализа С.Фаити, более перфектного понимания указанных категорий на основе обновления традиционных закономерных представлений о них и данных междисциплииариых исследований. В этом плаие приводится авторский вариант трактовки понятия «психология» и коитеитио-частотиой, аттрибутивиой и антиномической, "статистической» характеристики личности. На основе обобщения законов Л.С.Выготского предлагается закон единства, идеитифи-кации, взаимодействия личности и общества. Приводится трехмерная, поэтапно конкретизированная психологическая структура личности. Обсуждаются аргументы в пользу более перфектного понимания деятельности, состоящей из таких компонентов, как «мотив - предмет - цель (мета) - метод (достижения результата) - эмотив (переживание потребления продукта)», признания трансцендентного характера деятельности («мет»), необходимости большего внимания к категории «психологическая деятельность», центральной для методологии психологии как науки о «душе, одушевленно-одухотворенном теле, духе и Я». Подчеркивается необходимость методологического рассмотрения проблемы духовности как целост-
ной сферы личности, выявляющейся в интеграции идеальних результатов ее психологической деятельности, которые осуществляют прямое и обратное влияние на их развитие и функционирование. Обсуждается положение о позитивних и негативных духовных ценностях, произведенных исторически в искусстве, религии и науке. Разное соотношение между ними создает факторы реально действующих много столетий и до настоящего времени тенденций гуманизма, цинизма и варварства. Утверждается положение о том, что личность современного психолога осовершает профессиональную психологическую деятельность, опираясь на положительные духовные ценности гуманизма и противодействует негативным ценностям цинизма и варварства.
Ключевые слова: методологические проблемы, обновление традиционных взглядов на психологию, личность, структура личности и деятельности, общество, трансцендентность деятельности, психологическая деятельность, духовность, духовные ценности и их антиномия, доминирование гуманизма над цинизмом и варварством.
У. Rybalka
METHODOLOGICAL PROBLEMS OF SCIENTIFIC PSYCHOLOGY AND THEIR DECISION ON THE BASIS OF USE OF CATEGORIES OF PERSONALITY, PSYCHOLOGICAL ACTIVITY,
SPIRITUALITY, SOCIALITY
Annotation. The article highlights the problems of improving the methodology of scientific psychology based on the use of categories of personality, psychological activity, spirituality, sociality in the context of the level-level methodological space and time, which requires, in particular, significantly greater dialectisation, reinterpretation of these categories not only by traditional laws and principles of psychology, but also the laws of others, for
example, natural sciences. According to the terminology of micropsychoanalysis of S.Fanti, an attempt is made to provide a more perfect understanding of these categories on the basis of updating traditional, traditional ideas about them and data from interdisciplinary studies. In this plan, the author's version of the interpretation of the concept of "psychology" and the content-frequency, attributive and antinomic, "statistical" personality characteristics is given. On the basis of the generalization of the laws of L.S. Vygotsky, the law of unity, identification, interaction of the individual and society is proposed. A three-dimensional, phased concretized psychological structure of the personality is given. Arguments in favor of a more perfect understanding of an activity consisting of such components as "motive - subject - goal (meta) - method (achieving results) - emotive (experiencing product consumption)", recognizing the transcendental nature of activity ("meta"), more attention to the category of "psychological activity", central to the methodology of psychology as the science of "the soul, animated, spiritualized body, spirit and I". It emphasizes the need for a methodological consideration of the problem of spirituality as an integral sphere of the personality, revealed in the integration of the ideal results of its psychological activity, which have a direct and reverse influence on their development and functioning. Discusses the situation of positive and negative spiritual values, produced historically in art, religion and science. The different correlation between them creates the factors of actually operating for many centuries and up to the present tendencies of humanism, cynicism and barbarism. It is argued that the personality of a modern psychologist performs professional psychological activity based on the positive spiritual values of humanism and counteracts the negative values of cynicism and barbarism.
Keywords: methodological problems, renewal of traditional views on psychology, personality, personality structure and activity, society, transcendence of activity, psychological activity, spirituality, spiritual values and their antinomy, domination of humanism over cynicism and barbarism.
