CC BY
23
УДК 340:12
Богдан Гарасимiв
Навчально-науковий шститут права та психологи Нацюнального ушверситету "Львiвська полггехшка", студент I курсу спещальносп 081 "Право" realistprocs@gmail. со
ШДИВЩУАЛЬШСТЬ У СИСТЕМ1 СОЦ1АЛЬНИХ ЗВ'ЯЗК1В: Ф1ЛОСОФСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
©Гарасим1вБ., 2017
На фшософсько-правовому р1вн1 проаналiзовано дефiнiцiю iндивiдуальностi у системi сощальних зв'язкiв. З'ясовано, що шдивщуальшсть - одна з основних властивостей особистос™, ТТ суттева характеристика, яка визначаеться за формою та способом буття людини як суб'екта свщомоТ дiяльностi. Доведено, що формування особистост визначаеться iсторично системою суспiльних вщносин, культурою певноТ епохи, яку вона поступово опановуе пщ час суспшьноТ жит-тедiяльностi. Вiд того, як саме соцiальнi чинники формують особисткть, залежать i ТТ iндивiдуальнi риси. Такими чинниками, що визначають шдивщуальшсть, е им'я, школа, робочий (трудовий) колектив; на загальшшому р1вн1 людина формуеться як iндивiдуальнiсть у певнш соц1альн1й спiльнотi.
Ключовi слова: людина; особисткть; iндивiдуальнiсть; дiяльнiсть; сощальш зв'язки; сощальне; формування особистостi; вплив сощального.
Богдан Гарасымив
ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ В СИСТЕМЕ СОЦИАЛЬНЫХ СВЯЗЕЙ: ФИЛОСОФСКО-ПРАВОВОЙ АСПЕКТ
На философско-правовом уровне проанализировано дефиницию индивидуальности в системе социальных связей. Выяснено, что индивидуальность - одно из основных свойств личности, ее существенная характеристика, определяется по форме и способу бытия человека как субъекта сознательной деятельности. Доказано, что формирование личности определяется исторически системой общественных отношений, культурой определенной эпохи, которой она постепенно овладевает во время общественной жизнедеятельности. От того, какие именно социальные факторы формируют личность, зависят и индивидуальные черты личности. Такими факторами, определяющими индивидуальность, являются семья, школа, рабочий (трудовой) коллектив; на более общем уровне человек формируется как индивидуальность в определенной социальной общности.
Ключевые слова: человек; личность; индивидуальность; деятельность; социальные связи; социальное; формирование личности; влияние социального.
Bohdan Harasymiv
Institute of Jurisprudence and Psychology Lviv Polytechnic National University
PERSONAL SYSTEM SOCIAL BONDS: PHILOSOPHICAL AND LEGAL ASPECTS
On the philosophical level legal definition of identity is analyzed in the system of social relations. It was found that personality - one of the basic personality traits, its essential characteristic, which is determined by the form and manner of being human subjects conscious activity. Proved that identity formation historically determined system of social relations culture of a certain age, she gradually takes possession during public life. From that, what social factors shape a person, independent and individual personality traits. These factors determine identity are family, school, work (labor) group; on a more general level is formed as an individual in a particular social community.
Key words: man; personality; individuality; activity; social relationships; social; identity formation; social influence.
Постановка проблеми. Про шдивщуальнють ниш говорять чи не найбшьше. Ii намагаються знайти у кожному. Водночас активно ii дослщжують. Ми вибрали особистюно центрований пщхщ у контексп цього дослщження, що максимально сприяе вивченню категори шдивщуальносп з огляду на т проблеми, яю виникають через поди сьогодення. Виршення проблеми сшввщношення осо-бистосп та шдивщуальносп тюно пов'язане з розумшням проблеми iндивiдуалiзацii як провщного принципу буття шдивщуальносп.
Аналiз дослщження проблеми. Означена проблема поставала перед мислителями впродовж усiei ютори розвитку людсько! культури (Теофраст, Г. В. Лейбнщ, Ж. де Лабрюер та ш.), особливу увагу ш придiлили в Х1Х-ХХ ст. В. Дшьтей, Е. Шпрангер, Ш. Бюлер та iн., а також вггчизняш вченi -В. М. Бехтерев, Б. Г. Ананьев, Б. М. Теплов та ш. В ученнях про людину неодноразово робили спроби класифшувати iндивiдуальнiсть i на природничо-бюлопчному рiвнi (I. П. Павлов, В. М. Бехтерев), i на рiвнi певних творчих досягнень людини як соцiальноi iстоти (Т. Рiбо, А. Ф. Лазурський та ш.).
Рiвнi та специфiка творчих досягнень шдивщуальностей у кожну епоху ютори людства мають своерiднi характеристики (наприклад, титашзм славетних дiячiв Вiдродження, буржуазна шдивщуальшсть як пщприемництво та заперечення цього пщприемництва у межах само! буржуазно! культури, зокрема в ще! надлюдини тощо). Iндивiдуальна психолопя А. Адлера певною мiрою пщсумувала прагнення буржуазно! свiдомостi до вищих рiвнiв iндивiдуалiзацii. Радянськi психологи, соцюлоги та фiлософи бiльше акцентували на необхщносп iндивiдуалiзацii системи вихо-вання громадян. У цьому вбачали продуктивну методолопю формування гармонiйно розвинено1 особистостi. Але вони значно переоцшювали роль партiйних органiв, колективу i недооцiнювали негативний реальний стан суспшьних вiдносин у краiнi та !х вплив на iндивiдуально-особистiсне формування людини.
Останнiми роками в розроблення проблеми iндивiдуалiзацii значний внесок зробили й украшсью вчеш С. К. Бистрицький, В. Г. Кремшь, С. Б. Кримський, В. Г. Табачковський, В. I. Шинкарук та iн.
Мета CTaTTi - на фшософсько-правовому рiвнi проаналiзувати дефшщда iндивiдуальностi у системi соцiальних зв'язюв.
Виклад основного мaтерiaлу. Задля з'ясування проблеми особистосп як iндивiдуальностi треба зютавити поняття "iндивiдуальнiсть" та "особиспсть". Перше iснуе поряд з другим як одна з
його властивостей i е водночас ютотною характеристикою типу конкретно! людини, виражаючи спосiб И буття як суб'екта самостшно! дiяльностi; iндивiдуальнiсть як особистють е немовби власним обрисом, ношем сво!х учинкiв i дiй. 1ндивщуальне "Я" створюе центр особистостi, И внутршне ядро.
Поняття "шдивщуальнють", як зазначалося, не збтаеться з поняттям "особистють". Якщо останне характеризуе людину з огляду на И сощальну зумовленiсть, соцiальне вираження, виявляючи при цьому И соцiальнi позицп та орiентацп, то поняття "шдивщуальнють" розкривае форму, спошб 11 буття. Саме на цьому шляху намагався знайти вщмшнють мiж згаданими поняттями Г. Гегель. Вш стверджував, що особистють е головним визначенням права, набувае наявного буття переважно як власносп, але байдужа до конкретного визначення "живого духу", з яким мае справу шдивщуальнють [1, с. 358-360].
Отже, шдивщуальнють - одна з основних властивостей особистосп, 11 суттева характеристика, яка визначаеться за формою та способом буття людини як суб'екта свщомо! дiяльностi. Кожна людина на шляху до набуття статусу особистосп характеризуеться певною iндивiдуальнiстю, мiрою його формування. II рiзнобiчнi властивосп можуть виявлятися з рiзною силою. Особистють - це еднють сощального та iндивiдуального, сутнiсть II юнування [2, с. 273]. Вона становить цшсну, iндивiдуалiзовану систему соцiально значущих властивостей людини (iнтересiв, потреб, здiбностей), котрi формуються у процесi становлення конкретно-iсторичних видiв дiяльностi вiдповiдно до умов життя суспiльства. Пiд час практично! дiяльностi людини соцiальне й духовне поеднуються, вiдбуваеться самореалiзацiя та самоутвердження особистосп, II соцiалiзацiя, що водночас е II iндивiдуалiзацiею, шдивщуальною формою освоення нею суспiльних вщносин.
Розвиток особистостi, розкриття II шдивщуальносп - це розвиток загальносуспiльного в шдивщуальному i через нього зростання багатства та розмаггтя II духовного свггу, розвиток iнiцiативи i творчих здiбностей. Особистiсть реалiзуе себе лише поруч з iншою особистiстю у процес суспiльноI дiяльностi. Глибина й масштаби остан^о].', мiра самореалiзацп людини, а також те, наскшьки збтаються II iнтереси з iнтересами шших особистостей i суспiльства, визначають рiвень розвитку особистостi. Отже, iндивiдуалiзацiя перетворюеться на фактор усебiчного розвитку особистосп. Сустльство може сприяти цьому, але саме воно здатне розвиватися лише за наявносп реальних можливостей, свободи вибору, коли особистють е одночасно i законодавцем, i вико-навцем, i творцем суспiльства. Вiдсутнiсть таких умов неминуче призводить до стагнацп суспiльства, однобiчного розвитку певного рiзновиду людськоI дiяльностi (бюрократизацiя, мiлiтаризацiя, професшний кретинiзм тощо), що загрожуе людиш втратою можливостi бути особистiстю [3, с. 273].
Формування особистосп визначаеться юторично системою суспiльних вiдносин, культурою певноI епохи, яку вона поступово опановуе пщ час суспiльноI життедiяльностi. В. Г. Нестеренко зазначае, що виршальною умовою шдивщуалiзаци людини е "II cоцiалiзацiя - залучення людини до сощального шляхом прийняття в себе й перетворення на свш життевий свiт, вiдповiдно до можливостей i вимог iндивiдуальних рис, здобутюв соцiального досвiду в найширшому його розумшш" [4, с. 242]. Звичайно, в реальному житп соцiальне i природно-неповторне взаемодiють у людинi з перших дшв II життя, а можливо, ще й ранiше. Але, як засвщчують i науковий аналiз, i практичне життя, iндивiдуальнiсть не дана людиш вщ природи, а задана ш самим способом буття -соцiальним. "Саме соцiалiзацiя, здшснювана через наслiдування, навiювання, через дда всiеI системи виховання та освгги, саме соцiалiзацiя уможливлюе iндивiдуалiзацiю" [4, с. 242].
Як зазначалося, особистють формуеться також пщ впливом сощального, визначаеться сощаль-ними чинниками. Розкриваючи сшввщношення та взаемозв'язок особистiсного та шдивщуального через поняття людського буття, можна твердити, що шдивщуальне в особистосп становить загальний вимiр людського буття, здшснюваного як спiвбуття. Це - певний спошб взаемодiI природно-неповторного iз соцiальним за переваги першого. Людина залучаеться до спiвбуття з шшими людьми як iндивiдуальне буття [5, с. 273]. 1ндивщ не може це здшснити через свою "примiрниковiсть" Вiн "такий, як усГ' й тому не може бути смисловим центром вщносин "людина -свгг". Щоб побудувати свiй свгг, треба бути iндивiдуальним утiленням сощального, осереддям його
смислово! трансформаций а вiдтак "притягувати" й "випромшювати" до шших достатнi смисли. Отже, людське спiвбуття здiйснюeться за наявносп в ньому вимiру шдивщуального, вiдповiдно й соцiальне народжуеться лише поряд з шдивщуальним [6, с. 208] .
Щоправда, можна розумгги це й iнакше. Iндивiдуальне й сощальне можна тлумачити як самодостатш смисловi аспекти спiльного життя. Тодi виникае спокуса зосередитися на якомусь одному з них. Так, у захщнш фшософи першо! половини XX ст. переважала орiентацiя на шдивщуальне начало в людському буттi, й сощальне нерщко тлумачили як зовшшне й навiть загрозливе для людини. Показовою можна вважати таку позищю у працi Ортеги-i-Гассета "Людина i люди". Людину { суспiльство автор розглядае як щлком автономнi одинищ. Вiн уважае, що стосунки мiж людьми е не соцiальними, а мiжiндивiдуальними. За змiстом вони особистюш, авторськi. Соцiальне - це зовшшне щодо конкретно! людини iснування. Воно не створене, за нього шхто не вщповщае. Це - слша анонiмна влада, яка перешкоджае виявленню творчих здiбностей людини. Елементарною формою сощальносп е звича!, серед яких Ортега-ьГассет вирiзняе "слабкi" та "сильш". Перших люди не помiчають, а друп сприймають як примус з боку сустльства. "Слабкi" звича!, яких не усвщомлюють, е найповнiшим виявом сощального; до нього фiлософ зара-ховуе насамперед мову. Але подальший аналiз цього питання спричинюе висновок, що мова е наслщком постшного зiткнення соцiального та iндивiдуального. Загальне в мовi ("говорити") перешкоджае вираженню в нш буттево! сутностi людини в безпосередньому мовленш ("сказати"). Отже, Ортега-ьГассет визнае, що в самш структурi соцiального наявне iндивiдуальне [7, с. 234].
Зовшм iншу позищю займае сощолопя, котра розглядае сощальне переважно як суто позитивне щодо шдивщуального. Один iз фундаторiв европейсько! соцiологi!, Б. Дюркгейм, вважав, що суспшьство щодо iндивiда е здшснюваною солiдарнiстю, а ставлення людини до нього грунтуеться на довiр'!, безперечному прийнятп соцiальних настанов.
Але, хоч би як тлумачити сощальне - як негативне чи позитивне щодо шдивщуального, досвщ його осмислення переконуе в тому, що воно не лише уможливлюе iндивiдуалiзацiю буття людини в суспшьсга, але й саме (через свш нерозривний зв'язок з шдивщуумом) набувае додатково! якосп - особистюносп. Достатня соцiальнiсть стверджуеться в людському бутп як особистiсний стрижень, як його особистюний вимiр.
Вщ того, яю саме соцiальнi чинники формують особистiсть, залежать й шдивщуальш риси особистостi. Чинниками, що визначають iндивiдуальнiсть, е сiм'я, школа, робочий (трудовий) колектив; на загальнiшому ршш людина формуеться як iндивiдуальнiсть у певнш соцiальнiй спiльнотi.
Залежно вщ того, до яко! соцiально! спшьноти за походженням та юнуванням належить особиспсть, а також вiд тих специфiчних iндивiдуальних рис, яких вона набувае внаслщок цього, психологи, сощологи та фiлософи вирiзняють певнi !! типи. Типiзацiя здiйснюеться найчастiше на психолопчному чи соцiально-фiлософському рiвнях. Доволi цiкаву типiзацiю особистостей запропонував психолог Б. Додонов. Поклавши в !! основу головний рiзновид дiяльностi людини, вщ яко! вона отримуе максимальне задоволення, вчений визначив таю типи особистосп: альтру!стський (задоволення вiд допомоги шшим); практичний (максимум задоволення вщ продуктивно-корисно! працi); гностичний (задоволення вщ пiзнання, науки, спостереження). Вельми схожу тишзащю пропонуе психолог Е. Шаров. Дослщжуючи особливостi життя й навчання студешгв, вiн виокремлюе такi типи особистосп: особистiсть, мета яко! - отримати задоволення; дшовий; iнтелектуальний [2, с. 204-205]. Але, як зазначають В. П. Андрущенко та М. I. Михаль-ченко, сощальна фiлософiя, враховуючи зазначенi типiзацi! особистостi, "не зупиняеться на жоднш iз них чи !х сукупностi, вона формуе свш власний пщхщ, що грунтуеться на таких критерiальних засадах, як ставлення людини до власносп та влади, мiсце й роль людини в системi соцiальних, передусiм матерiальних, вiдносин, дiяльна участь у громадському житп тощо" [2, с. 205].
За цими критерiями людина постае як представник пе! чи шшо! соцiально! спiльноти, насамперед суспiльного класу, наци, народности Раб, рабовласник, феодал, буржуа, селянин, пролетар - це своерщш сощальш типи особистостi. Вони уособлюють уш характернi ознаки класу, подшяють його iсторичну долю, живуть i виражають його потреби, страждання, надi!. Iндивiд iз
молоком MaTepi засвоюе нацiональну самосвiдомiсть (у pa3i !! наявносп), психологiю, характер. Усе це peaлiзуeться в сощальних дiях за тих чи шших соцiaльно-iстоpичних умов.
Звичайно, пpинaлeжнiсть окремих особистостей до Tie! чи шшо! сощально! спiльноти не означае !х повно! тотожностi. Вони виpiзняються за piвнeм свiдомостi, характером i спрямованютю дiяльностi, соцiaльно значущими здобутками чи втратами, а також за шдивщуальними рисами, якi визначаються пpинaлeжнiстю людей за шшими кpитepiaльними ознаками до шших сощальних стльнот. Наприклад, певна особистють, що належить до того чи шшого народу, класу, в^^зня-еться вiд шшо! сво!м нащональним походженням, peлiгiйним свiтоглядом тощо. Водночас зазна-чимо, що людина е не лише об'ектом сустльного впливу. I! розвиток - це процес перетворення !! на суб'ект удосконалення самого сощального середовища [3, с. 32]. Саме життя людини як шдивщуальносп е активним творчим процесом !! самовиявлення й самоствердження у свт та влaснiй свiдомостi [3, с. 121].
На нашу думку, aнaлiз зв'язку мiж соцiaльно-типовим у людиш та 11 шдивщуально-осо-бистюними якостями потребуе подальшого поглиблення. Вважаемо, що цей зв'язок iз людським буттям постiйний. Але вiн е винятково вapiaтивним i по-piзному виявляеться у piзних спiльнотaх.
Висновки. Узагальнюючи висловлене, зазначимо, що особистiсть не може юнувати поза зв'язком iз iндивiдуaльнiстю. Вона iндивiдуaльнa за своею сутнютю та способом iснувaння. Водночас поняття iндивiдуaльностi не збiгaeться з поняттям особистостi. Якщо друге характеризуе людину з позици 11 сощально! зумовленосп, соцiaльного вираження, то перше розкривае характерш риси особистостi, форму й спошб !! буття. Особистють формуеться, перебуваючи у систeмi певних сощальних стльнот. Залежно вщ типу й характеру сощально! стльноти, в якш перебувае людина, формуються й вщповщш iндивiдуaльнi влaстивостi особистостi.
1. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа / Георг Вильгельм Фридрих Гегель. - М., 1959. -С. 358-360. 2. Андрущенко В. П. Сучасна сощальна фшософ1я / В. П. Андрущенко, М. I. Михальченко. - К., 1996. - С. 204-205. 3. Дорошенко А. Б. Сощальне середовище як фактор формування особистост1: дис. ... канд. фтос. наук / Алла Бориавна Дорошенко. - К., 1994. - 256 с. 4. Нестеренко В. Г. Вступ до фшософп: онтолог1я людини / Владислав Григорович Нестеренко. -К., 1995. - С. 242. 5. Шинкарук В. И. Гуманизм диалектико-материалистического мировоззрения / В. И. Шинкарук, А. И. Яценко. - К.: Политиздат Украины, 1984. - С. 92. 6. Гарасим1в Т. З. Роль пращвниюв ОВС у запоб1гант дев1антнт повед1нц1: особист1сно центрований тдх1д: монограф1я / Тарас ЗеновШович Гарасим1в. - Льв1в: Льв1вський державний университет внутрштх справ, 2013. - 392 с. 7. Гарасим1в Т. З. Фтософема дев1антног поведтки: монограф1я / Тарас ЗеновШович Гарасим1в. - Льв1в: Льв1вський державний университет внутрштх справ, 2013. - 356 с.
REFERENCES
1. Gegel' G. V. F. Fenomenologiya dukha [Phenomenology of the spirit] Moscow, 1959. pp. 358360. 2. Andrushchenko V. P. Suchasna sotsial'na filosofya [Modern social philosophy]. V. P. Andrushchenko, M. I. Mykhal'chenko. Kiev, 1996. pp. 204-205. 3. Doroshenko A. B. Sotsial'ne seredovyshche yak faktor formuvannya osobystosti: dys. ... kand. filos. nauk [Social environment as a factor in identity formation: Dis. ... candidate. Philosophy. Science]. Kiev, 1994. 256 p. 4. Nesterenko V. H. Vstup do filosofiyi: ontolohiya lyudyny [Introduction to Philosophy: Ontology man]. Kiev, 1995. 657 p. 5. Shinkaruk V. I. Gumanizm dialektiko-materialisticheskogo mirovozzreniya [The humanism of the dialectical-materialistic worldview]. V. I. Shinkaruk, A. I. Yatsenko. Kiev: Politizdat Ukrainy Publ, 1984. 392 p. 6. Harasymiv T. Z. Rol' pratsivnykiv OVS u zapobihanni deviantniy povedintsi: osobystisno tsentrovanyy pidkhid: monohrafiya [The role of police officers in preventing deviant behavior, personality-centered approach: Monograph]. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav Publ, 2013. 392 p. 7. Harasymiv T. Z. Filosofema deviantnoyi povedinky: monohrafiya [Filosofema deviant behavior: Monograph]. L'viv: L'vivs'kyy derzhavnyy universytet vnutrishnikh sprav Publ, 2013. 356p.
Дата надходження: 23.03.2017р.
