CC BY
39«ШУУШШШИМ-ЛШИГМаУ» #22«9)), 2021 / PEDAGOGICAL SCIENCES
25
УДК 378.016:5
Хроленко М. В.
ГлyxiecbKuü нацiональний педагогiчний yuieepcumem iMem Олександра Довженка, Укра'ша ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2118-1977 DOI: 10.24412/2520-6990-2021-22109-25-30
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ЩДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГ1ЧНО1 КОМПЕТЕНТНОСТ1
МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В БЮЛОГП
Khrolenko M. V.
Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv National Pedagogical University, Ukraine ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2118-1977
METHODOLOGICAL APPROACHES TO THE FORMATION OF ENVIRONMENTAL COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF BIOLOGY
Анотацш.
Визначено суттсть мeтодологiчних nidxoie до формування eкологiчноi KOMnememmmocmi майбутшх yчитeлiв бiологii, розкрито спeцифiкy ix упровадження у професшну пiдготовкy здобyвачiв вищо'1' педаго-гiчноi освти. З'ясовано, що синергетичне поеднання компетентнкного, системного, дiялbнiсного, аксю-логiчного, особистiсно-орiентованого, рефлексивного та еколого-гуматстичного пiдxодiв е тiею призмою, через яку здшснюеться вiдбiр i структурування вiдповiдниx форм, мeтодiв i засобiв формування eкокомпeтeнтностi стyдeнтiв, а також змiст фахово'1' пiдготовки у контeкстi компетенттсного пiд-ходу.
Abstract.
The essence of methodological approaches to the formation of ecological competence of future biology teachers is determined, the specifics of their introduction into professional training of applicants for higher pedagogical education are revealed. It is found that the synergetic combination of competence, system, activity, axiological, personality-oriented, reflective and ecological-humanistic approaches is the prism through which the selection and structuring of appropriate forms, methods and means of forming students' environmental competence, as well as the content ofprofessional training. in the context of the competency approach.
Ключовi слова: мeтодологiя, пiдxiд, мeтодологiчний пiдxiд, компетенттсть, eкологiчна компетенттсть, майбутш yчитeлi бiологii.
Keywords: methodology, approach, methodological approach, competence, ecological competence, future biology teachers.
Еколопчна криза сучасносп е причиною сут-тевих змш сусшльно! сввдомосп, цшностей, щеа-лiв, свггогляду загалом. Виршення еколопчних проблем актуалiзуеться в дешлькох напрямах: гар-мошзацп ввдносин людини та природи, еколопзаци освгга та компетентнюно орiентованiй освт. До ка-рдинальних змш в освишх системах спонукае люд-ство низка причин, серед яких одне з проввдних мюць займають i еколопчш. Формування еколопч-но! компетентностi всiх верств населення е одним iз завдань Концепцп сталого розвитку, яка визнана одшею з нацiональних стратегiй нашо! держави. Формування екологiчноi компетентностi майбутнiх учителiв бiологii' е одним з важливих завдань вищо! педагогiчно освiти, осшльки саме вони розвивати-муть здатнють учнiв приймати екологiчно доцiльнi ршення у будь-яких життевих ситуацiях, ввдчувати власну причетнiсть до збереження i вiдтворення природного довкiлля, формуватимуть еколопчну культуру й свiтогляд учнiв.
Наукове дослщження системи формування екокомпетентностi майбутшх учителiв бiологii ба-зуеться на певнш методологii, яка спрямовуе про-цес пiзнання, застосовуеться для досягнення конк-
ретно визначено! мети, отримання наукових ре-зультатiв. Методологiчний шдхвд е засобом, основою розв'язання визначених теоретичних i практи-чних педагопчних проблем.
Метою статгi е визначення сутностi методоло-гiчних пiдходiв до формування екологiчноi компе-тентносп майбутнiх учителiв бiологii' й розкриття специфiки !х упровадження в професшну пвдгото-вку здобувачiв вищо! педагопчно! освiти.
Трактування методологii висвiтлено в низщ праць учених: В. Ац^йчука, С. Виговсько!, С. Гончаренка, I. Зязюна, Л. Калшшо! В. Кременя, П. Лузана, О. Новiкова, I. Сотвник та iн.
У впчизняному науковому дискурсi методоло-гiю (гр. methodos - спосiб, метод i logos - наука, знання) найчастше тлумачать як: вчення про нау-ковi методи пiзнання й перетворення свiту; фшо-софську та теоретичну основу, сукупнiсть методiв дослiдження, яш застосовують у будь-якiй галузi науки вщповщно до визначено! специфiки об'екта ii пiзнання; систему знань про теорш науки або систему методiв дослiдження, як теорiю методiв дос-лiдження, як вчення про науковi методи пiзнання або як систему наукових принцишв пiзнання, на ос-новi яких планують науково-дослвдну дiяльнiсть,
26
РЕБАООО1САЬ 8С!Е]ЧСЕ8 / «ШУУШУУМ-ЛШШаИ» 2021
розробляють И концепцiю, здшснюють рацюналь-ний та сввдомий вибiр сукупностi способiв, засобiв, прийомiв И вивчення [8, с. 9].
Зважаючи на наведенi штерпретаци сутностi поняття «методолопя», у своему дослiдженнi ми потрактовуемо И як теоретичну модель наукового дослвдження, яка являе собою систему теоретичних знань, принципiв, прийомiв, пiдходiв науково-дос-лщно! дiяльностi, способiв досягнення наукового знання. Методологiя в контекст порушено! про-блеми дослвдження спрямована на пiзнання та ро-зумiння сутностi природи системи формування еко-лопчно! компетентностi майбутнiх учителiв бюло-гИ" у процесi фахово! пiдготовки.
Стратегiчнi орiентири дослiдження конкрети-зуються методологiчними подходами. Н. 1пполь това, розглядаючи поняття методологiчного шд-ходу з позици рiвнiв методологи, видме три рiвнi в його трактуванш:
- фiлософсько-прескриптивний - сукупшсть вдей, як1 визначають загальну свггоглядну позицiю вченого у процесi здшснення дослiдження (фшо-софський рiвень методологи);
- концептуально-дескриптивний - сукупшсть принципiв, як1 становлять основу стратеги до-слвдницько! дiяльностi (загальнонауковий i конкре-тно-науковий рiвень методологи);
- процесуально-праксеолопчний - сукуп-нiсть способiв, прийомiв, процедур, як1 забезпечу-ють реалiзацiю обрано! стратеги дiяльностi ^вень методики й технiки дослвдження).
З цих позицш дослiдниця потрактовуе методо-логiчний щдхвд як сукупнiсть щей, яю визначають загальну свiтоглядну позицш вченого, принцитв, як1 становлять основу стратеги дослщницько! д1я-льностi а також способiв, прийомiв, процедур, яш забезпечують реалiзацiю обрано! стратегi! д1яльно-стi [7, с. 13].
З огляду на наведене розумiння понять «методологи» та «тдходу» зазначимо, що методологiчнi подходи ми визначаемо як сукупшсть способш, при-йомiв розгляду чого-небудь, впливу на кого-, що-не-будь, ставлення до кого-, чого-небудь i як1 слугують основними стратегiчними напрямами системи формування дослвджуваного явища.
У своему дослвдженш фахову подготовку май-бутнiх учителiв бiологi! в контекстi формування !х екологiчно! компетентностi розглядаемо з позицш методолопчних пiдходiв: компетентнiсного, системного, д1яльшсно-розвивального, аксiологiчного, особистiсно-орiентованого, рефлексивного та еко-лого-гуманiстичного.
Застосування компетентнкного тдходу в освт спрямовано, передовым, на !! як1сне онов-лення вiдповiдно до м1жнародних стандартiв. Упровадження компетентнiсного подходу в систему вищо! освiти спрямовано на розвиток i здо-буття особистiстю яшсних здатностей, зорiентова-них на розвиток умшь здобувати, застосовувати знання, самостшно приймати вiдповiдальнi рь шення, але не навчати готових рiшень як таких.
Компетентшсний пiдхiд у сферi вищо! освiти вичерпно проаналiзований у працях заруб1жних i
вiтчизняних учених, зокрема, I. Беха, О. Дубасе-нюк, О. Вознюк, В. Кременя, С. Люово!, В. Лугового, С. Школаенка, О. Онопрiенка, О. Плахотшк,
0. Пометун, С. Сисоево!, С. Трубачево!, Н. Фоме-нка, Ю. Шапрана, I. Ящук та ш.
Компетентнiсний пiдхiд за О. Дубасенюк, О. Вознюк вiдображае iнтегральний прояв професiо-налiзму, в якому поеднуються елементи професiй-но! i загально! культури (рiвень освiченостi, доста-тнiй для самоосвiти та самостшного вирiшення пi-знавальних проблем), досвщу педагогiчно! дiяльностi та педагогiчно! творчосп, що конкрети-зуеться у певнш системi знань, умiнь, готовностi до професшного вирiшення педагогiчних завдань та проблем. У цьому контекстi актуальним у межах нашого дослiдження е те, що компетентшсний тд-хвд орiентуеться на професiйну компетентнiсть, складником яко! е екологiчна, як на яшсть особис-тостi майбутнього фах1вця, що характеризуе рiвень його штеграци у середовище професiйно! д1яльно-сп, як i у рiзнi сощальш середовища, входження у як1 виявляе необхiднiсть виконувати рiзнi соцiальнi ролi [5, с.74].
В. Жигiрь розглядае компетентнiсний пiдхiд як однин iз необх1дних ресурсiв перегляду традицiй-них цшей, теорi! та практики освии. Автор наголо-шуе, що компетенщя утверджуеться як нова цi-льова категорiя (освiтнiй конструкт), що означае зсув професшно! освiти в1д предметноцентрютсь-ко! (знаннево!) орiентацi! до !! особистiсно! спрямо-ваностi шляхом посилення практично! пiдготовки при збереженнi фундаментальносп навчання [6, с. 112].
Щд компетентнiсним пiдходом у вищiй освт
1. Сяська розумiе переорiентацiю освиньо! паради-гми з метою тдготовки майбутнiх фахiвцiв, здат-них оперативно i творчо приймати рiшення у про-фесiйнiй дiяльностi, опираючись на досввд застосування здобутих знань, умшь i навичок у процеа навчання в закладi вищо! освгти. 1нтегрованим результатом застосування компетентшсного пiдходу в освiтньому процесi дослщниця вважае сформова-нiсть системи компетенцш - наперед заданих соцi-альних вимог та норм до рiвня професiйно! пiдгото-вки випускника закладу вищо! освии [17, с. 269].
Отже, спираючись на компетентнiсний шдхвд до формування екологiчно! компетентностi майбу-тнiх учителiв бiологi! у фаховш пiдготовцi, ствер-джуемо, що це процес активно! реалiзацi! власного потенщалу (екологiчних знань, умiнь, досв1ду) для усшшно! професiйно! дiяльностi в еколопчнш освiтi та вихованнi учнiв, здшснення еколопчно до-цiльно! дiяльностi, спрямовано! на практичне вирi-шення еколопчних завдань у професiйнiй i побуто-вiй сферах вiдповiдно до принцитв сталого розви-тку, набутих еколопчних цшностей, мотивiв взаемодi! з природою, переконань, iдеалiв тощо. Вважаемо, що одшею з прiоритетних ознак сфор-мованостi екологiчно! компетентностi в майбутшх учителiв бiологi! е усвiдомлення власно! причетно-стi i вiдповiдальностi до вщновлення, збереження
«ШУУШШШУМ-ЛШУГМаУ» #221109)), 2021 / РЕБАООО1САЬ 8С1Е1ЧСЕ8
27
природного середовища, вмiння еколопзувати свь домiсть учнiв, здiйснювати еколопчну освiту та ви-ховання здобувачiв загально! середньо! освiти.
Системний тдх1д е одним iз проввдних мето-дологiчних пiдходiв, теоретичнi засади якого об-грунтовано в педагогiчнiй наущ у працях Ю. Баба-нського, В. Беспалька, I. Беха, Л. Белово!, I. Буш-ман, С. Гончаренка, М. Криловець, Н. Кузьмшо!, В. Сластьонiна, Ю. Шабаново!, С. Яшанова та iн.
Тлумачнй словник основних фшософських те-рмiнiв потратковуе системний пiдхiд як спосiб ви-вчення характеристик системних об'ектiв на основi використання таких категорiй, як система, елемент, структура, зв'язок, ввдношення, змют, форма, час-тина, цвде, функщя, взаемод1я [15, с. 150].
З позицш психологi! системний пвдхвд - це на-уковий шдхвд до вивчення, опису та пояснения пси-хологiчних явищ, заснований на !х розумiннi як складно побудованих, оргашзованих систем. В ос-новi цього пiдходу лежить принцип системно! орга-нiзацi! свiту, всiх юнуючих в ньому, в тому чи^ психологiчних, явищ [13, с. 394].
Укра!нський педагогiчний словник тлумачить системний пвдхвд як напрям у спещальнш методо-логi! науки, завданиям якого е розробка методiв до-слвдження й конструювания складних за оргашза-цiею об'ектiв як систем. Зазначений пвдхвд у педа-гогiцi спрямований на розкриття цiлiсностi педагогiчних об'екпв, виявлення в них рiзномаиiт-них титв зв'язкiв та зведення !х у едину теоретичну картину. [4, с. 305].
Виходячи з того, що процес формувания еко-лопчно! компетентностi майбутнiх учителiв бюло-ги ми розглядаемо як своервдну систему з ввдповвд-ними компонентами, то саме на засадах системного пвдходу необх1дно розкривати його цшсшсть i вза-емозв'язок м1ж компонентами.
С. Важинський, Т. Щербак визначають системний пвдхвд як один iз головних напрямiв методо-логi! спецiального наукового тзнання та соцiально! практики, мета i завдання якого полягае у досль дженнях певних обекпв як складних систем. Системний пвдхвд сприяе формуванню вiдповiдного адекватного формулювання суп дослiджуваних проблем у конкретних науках i вибору ефективних шлях1в !х вирiшения. Солiдарнi з вченими у тому, що методолопчна специфiка системного пвдходу полягае в тому, що метою дослвдження е вивчения закономiрностей i мехаиiзмiв утворення складного обекта з певних складових. При цьому особлива увага звертаеться на рiзноманiття внутрiшнiх i зов-нiшнiх зв'язшв системи, на процес (процедуру) об" еднания основних понять у едину теоретичну картину, що дае змогу виявити сутнiсть цiлiсностi системи [3, с. 55].
Системний пвдхвд на думку Л. Калшшо! е на-прямом методологi! наукового тзнання й сощаль-но! практики, шструментом дослвдження i проекту-вання моделей явищ, процесiв i об'екпв, в основi якого предмет тзнання представлено у виглядi систем. Завдяки системному подходу стае можливим
поеднувати аиалiз i синтез, яшсне та к1льк1сне, ств-ввдносити змют i структуру об'екта пiзнания, вияв-ляти iнтегративнi властивостi структури [8, с. 14].
Згвдно з цими положениями, у контексп на-шого досл1джения формувания екологiчно! компе-тентносп майбутнiх учителiв бiологi! ми розглядаемо як цшсну систему, компонентами яко! е мета, змiст, етапи, технологi! й результати.
Системний пвдхвд, наголошуе I. Сяська, ство-рюе методолопчш п1дстави для конструювання концептуально! моделi формувания екологiчно! компетентностi майбутнього педагога в процеа професiйно! пвдготовки з урахуваниям складних взаемодiй та взаемозв'язшв м1ж структурними та функцюнальними елементами моделi, умовами й мехашзмами !х функцiонуваиня. Водночас дослiд-ниця розглядае системний пiдхiд як методолопчне обгрунтувания засобiв i методiв сукупного педаго-гiчного впливу на особиспсть з метою розвитку в не! певних заданих якостей: iнтересiв, потреб, став-лень, мотивiв, цiннiсних орiентацiй, вiдповiдально-стi, як1 лежать в основi генези екологiчно! компете-нтносп майбутнього фах1вця [18, с. 109].
Таким чином, застосовуючи цей пвдхвд, ми ви-являемо компоненти системи формування екоком-петентносп майбутшх учителiв бiологi! та зв'язки м1ж ними; визначаемо основш фактори впливу на цю педагогiчну систему; оцiнюемо мюце системи формувания екологiчно! компетентностi як пвдсис-теми у бiльш загальнш системi формувания загаль-них i професiйних компетентностей здобувачiв ви-що! педагогiчно! освiти; виявляемо окремi елеме-нти системи, на як1 буде здшснено вплив; вивчаемо процес управлшня системою; створюемо систему з ефектившшим функцiонуваниям; запроваджуемо одержанi результати в практику [10, с. 53].
Отже, стосовно дослвджувано! проблеми системний пвдхвд забезпечуе комплексне вивчения проблеми формувания екокомпетентносп майбут-нiх педагопв у процесi фахово! пiдготовки на вах етапах дослiдження; оргаиiзацiю цвдеспрямованих системних дiй, спрямованих на формувания досль джувано! якостi.
Оосбисткно оргентований пвдхвд полягае в урахуванш iндивiдуальних особливостей, досвiду здобувачiв вищо! освгти, визнання цiнностi iндивi-дуальностi кожно! особистостi як iндивiда, ство-рення умов для самовизначення, саморозвитку, са-мореалiзацi! студентiв, де кожен з них виступае ак-тивним суб'ектом освгтньо! дiяльностi.
Особистiсно орiентований п1дх1д е значущим для аналiзу проблеми формувания еколопчно! ком-петентностi майбутнiх учителiв бiологi!, оскiльки його реалiзацiя забезпечуе всебiчний розвиток осо-бистостi, розкриття !! творчих здiбностей, набуття власного досввду на основi гармонiйно! взаемоди з природним довк1ллям, коеволюцi! людини та при-роди.
Цiлком подiляемо висновки, зробленi О. Чуб-рей, стосовно того, що використання особиспсно орiентованого пiдходу в дослiдженнi проблеми пвдготовки майбутшх учителiв до професшно! д1яль-ностi на засадах компетентшсного подходу вимагае:
28
РЕБАООО1САЬ 8С!Е1ЧСЕ8 / «ШУУШУУМ-ЛШШаИ» 2021
- урахування суб'ектного досвщу кожного студента в процеа навчання;
- органiзацiю суб'ект-суб'ектно! взаемодп ви-кладача й студента;
- створення умов для самоактуалiзацil особис-тостi студента;
- забезпечення активiзацii студента шляхом урахування шдиввдуальних зовнiшнiх i внутрiшнiх мотивiв навчання;
- забезпечення умов для самоощнювання та саморегуляцii студента в процеа навчання;
- забезпечення можливосп студентами вибору обсягу матерiалу навчально! дисциплiни та форм, методiв i засобiв навчання;
- упровадження елеменпв фасилiтацii в про-цесi навчання [21, с. 118].
На увагу заслуговуе позицiя I. Андрощук. яка наголошуе, що практична реалiзацiя особистюно орiентованого подходу можлива за умов створення вщповвдного розвивального середовища (змкт, ор-ганiзацiйнi форми, методи, засоби, суб'ект-суб'ект-ний характер педагопчно! взаемоди), в якому студент набувае статусу найвищо! цiнностi навчаль-ного процесу, i яке б сприяло розвитку iнтелектуального, творчого й духовного потенць алу, його iндивiдуальностi, емоцшно-вольових яко-стей, творчих можливостей, мислення i загально! культури, формуванню здатносп до самостшно!, активно!' дiяльностi, професшного самовизначення, навичок взаемодп iз сучасним динашчним ринком працi [1, с. 16-17].
Отже, реалiзацiя особистiсно орiентованого подходу до процесу формування еколопчно! компе-тентностi майбутнiх учителiв бюлогп передбачае створення умов (змiсту, методiв, середовища) для розкриття особистiсного потенщалу, iндивiдуаль-но! самореалiзацii здобувачiв освгти, розвитку та саморозвитку 1х особиспсних якостей.
Сутнiсть аксiологiчного пiдходу полягае у спрямуванш педагогiчноi дiяльностi на гумашстич-ний розвиток особистостi. За цього шдходу кожний учасник педагопчного процесу е активним щнт-сно-мотивованим суб'ектом дiяльностi й найважли-вшим завданням е розкриття цiнностей як сутню-них характеристик особистостi [20, с. 31].
Аксюлопчна проблематика е об'ектом досль дження низки вчених: I. Беха, Б. Гершунського, I. Зязюна, В. Караковського, В. Кременя, В. Слас-тьонша, В. Стрельнiкова, Н. Ткачово!, £. Шиянова та iн. Науковщ наголошують, що аксiологiчний тд-хвд спрямований на гуманiстичний розвиток особи-стостi, формування системи цiнностей, яш визнача-ють ставлення людини до свиу, до свое!' дiяльностi, до само! себе.
У контексп нашого дослвдження iнтерес ста-новить педагопчна аксiологiя, яка передбачае чiтке визначення цiнностей як пiдгрунтя реалiзацii осви1-нього процесу.
В. Андрущенко переконливо доводить, що фь лософсько-педагогiчна думка досягла чималих ус-пiхiв в штеграцп в контекст передового свггового та европейського дискурсу у його аксюлопчному ви-
мiрi. Це, зокрема, матерiалiзуеться у змiнi методо-лопчно! орiентацii освiти - з проблем формування особистосп на усввдомлення внутршшх чинник1в и розвитку й саморозвитку, на осмислення природи людини, И внутршнього свiту, на формування гу-манних вiдносин в освiтньому середовищi [2, с. 371].
Н. Ткачова, Т. Варенко визначають аксюлопч-ний шдхвд як своервдну фiлософсько-педагогiчну стратегш, яка грунтуеться на ¿де! прюритету зага-льнолюдських цiнностей i самоцшносп кожно! осо-бистостi та визначае перспективи подальшого вдо-сконалення системи освпи й оптимального викори-стання педагогiчних ресурсiв вiдповiдно до вимог сучасного сустльства [19].
Розглядаючи виховний процес студентiв у за-кладi вищо! освiти з позицiй його аксюлопчного потенцiалу, Т. Калюжна зазначае, що основними виховними силами у вищш школi е студентське ствтовариство, особистiсть викладача, громадськ1 оргашзацп, кожна з яких мае свою систему цшнос-тей i визначае змют, форми i методи виховно! ро-боти [9, с. 55]. Вчена серед рiзноманiтностi людсь-ких цшностей виокремлюе тi, як1, передовсiм, ста-новлять основу професiйного розвитку майбутшх педагогiв, як от: духовно-етичнi, сощально-свио-гляднi, соцiокультурнi, нацiональнi, екологiчнi та шш.
Особливий iнтерес у контексп дослiджуваноi проблеми становлять науковi пошуки О. Молчанюк щодо виховання в майбутшх учителiв бiологii цш-шсного ставлення до природи. Сутнiсть застосу-вання цiннiсного пiдходу у вихованш майбутнiх пе-дагогiв полягае у формуванш знань про ушвер-сальну цiннiсть природи, в створеннi умов для усвщомлення значення об'ектiв природи, способах цшшсного ставлення до И об'екпв i готовностi за-проваджувати !х у навчальних i реальних ситуацiях для задоволення потреб та штереав при збереженнi оптимальних умов мюця iснування живих iстот, у тому чи^ й людини, тобто в готовносп останньо! до екологоорiентованоi, еколого-освiтньоi дiяльно-стi [12, с. 78].
Щдсумовуючи, наголосимо, що результатом реалiзацii аксiологiчного пiдходу до професшно! пiдготовки майбутнiх учителiв бюлогп в контексп формування 1х еколопчно! компетентносп е сфор-мованi життевоцiннiснi орiентацii та морально-ети-чнi норми регуляцп вiдносин суспiльства й природи, утвердження моральних засад гармошзацп стосуншв людини з природою, як1 базуються на аб-солютнiй цiнностi життя.
Компетентнiсний пвдхвд в освiтi стверджуе проввдне значення дiяльностi як умови формування низки загальних i професшних компетентностей здобувачiв вищо! освiти, яш виражаються в програ-мних результатах навчання.
У сучасних науково-педагопчних дослвджен-нях дiяльнiсний пiдхiд розглядають як методологiю, що обгрунтовуе процес формування особистостi через активну предметну дiяльнiсть, активнi способи тзнання та перетворення свiту, активне спшку-
«ШУШМУМ-ШУГМаУ» #221109), 2021 / РЕБАООО1САЬ 8С1Е1ЧСЕ8
29
вания з iншими людьми. Вш дае змогу "перетво-рити" професiйнi завдания в "особиспсний смисл" дiяльностi людини [6, с. 109].
Д1яльшсний пiдхiд у контекстi професшного саморозвитку майбутнього вчителя обгрунтовуе В. Фрицюк. Вона визначае цей пвдхвд як таку оргаш-зацш навчання i вихования, за якого майбутнш педагог дiе з позицп активного суб'екта пiзнаиия, у якого цвдеспрямовано формуються навчальнi вмiния стосовно професшного саморозвитку, пла-нувания етатв дiяльностi з професiйного саморозвитку, Г! виконання i регулювания, виконання самоконтролю готовностi до професшного саморозвитку, аналiзу й оцшки результатiв свое! дiяльностi. Саме через д1яльшсть i в процесi дiяльностi майбу-тнiй педагог стае самим собою, ввдбуваеться само-актуалiзацiя його особистосп та професiйний само-розвиток [20, с. 35].
Д1яльшсний пiдхiд, як зазаначае П. Лузан, ви-ражаеться у прагненнi дослвднишв використову-вати положения теорi! д1яльносп в методицi й ште-рпретацп змiсту сво!х праць. Суть даного пiдходу полягае в тому, що дослвджуеться наявний процес взаемодi! людини з навколишшм свiтом, який за-безпечуе виконания певних житево важливих за-вдань. Стосовно проблем навчання дiяльнiсний пвд-х1д означае виявлення й опис тих способiв дп, як1 повиннi призвести до розкриття змiсту поняття у навчальному матерiалi й повноцiнного засвоення вiдповiдних знань [10, с. 51].
0. Чубрей виокремлюе основш завдания вико-ристання дiяльнiсного подходу в процесi тдготовки майбутнiх учителiв бiологií до професшно! дiяль-ностi на засадах компетентшсного пiдходу:
- ознайомлення студентiв iз метою, засобами i способами навчально! дiяльностi;
- забезпечення усвiдомлення студентами мети професшно! тдготовки й способiв !! досягнення;
- сприяння появi прагнень студентiв до досягнення мети та !х зацiкавленостi в освииьому про-цесi та його результатах;
- забезпечення активного, самостшного i пере-творювального характеру навчально! дiяльностi студентiв;
- забезпечення цвдеспрямованосп й мотива-цiйно! обумовленостi процесу професiйно! пвдгото-вки [21, с. 119].
1. Сяська стверджуе актуальшсть застосування дiяльнiсного подходу в еколопчнш освiтi майбутнiх учителiв природничих дисциплш. Погоджуемося з вченою, що саме еколопчш переконання, реатзо-ванi в практичнш дiяльностi, становлять стрижневу основу формування екологiчно! компетентностi майбутнiх педагопв, яка реалiзуеться в екологiчнiй щдготовщ учнiв» [18, с. 111].
Отже, згвдно з позицiями дiяльнiсного тдходу ми конкретизуемо результат формування еколопч-но! компетентностi майбутнiх учителiв бюлоги в ш-лькох аспектах: здатшсть активно та вiдповiдально здiйснювати професшну дiяльностi в екологiчнiй освiтi та вихованш учнiв; здiйснювати екологiчно доцшьну дiяльнiсть, практично вирiшувати еколо-пчш завдания в професiйнiй i побутовш сферах ввд-повiдно до принцитв сталого розвитку, набутих екологiчних цшностей, мотивiв взаемодi! з природою, переконань, iдеалiв тощо.
Рефлексивний тдхгд у компетентшсно орiен-тованiй вищш педагогiчнiй освiтi базуеться на са-морефлексi! та самоаналiзi результатiв i наслiдкiв власно! професiйно! дiяльностi.
З позицш психологi! рефлексiя визначаеться у двох аспектах:
1) спрямовашсть свiдомостi людини на т-знання себе самого, зокрема на тзнання власних психiчних статв i процесiв;
2) роздуми людини над власним життевим до-свiдом, аналiз сво!х переживань, почутгiв i вчинк1в [13, с. 371].
Сучасний психолого-педагопчний словник по-трактовуе рефлексiю (вiд лат. геАехю - вiдобра-ження) як психiчну властивiсть, спрямовану на ш-знання людиною себе: поведiнки, дш i вчинк1в, пси-хiчних статв, почутв, здiбностей, характеру та шших властивостей свое! особистостi [16, с. 353].
Рефлекая у педагогiчному словнику тлума-читься не просто як знания чи розумшня суб'ектом самого себе, а з'ясування того, як iншi знають i ро-зумшть «рефлектуючого», його особистiснi характеристики, емоцшш реакцi!, когнiтивнi (пiзнава-льш) уявлення [14, с. 398].
З огляду на це, рефлексiю в контексп формування екологiчно! компетентносп студентiв педа-гогiчних унiверситетiв ми розглядаемо як самоана-лiз особистютю сво!х дiй i вчинк1в з точки зору !х екологiчно! дощльносп, власно! професiйно! д1яль-ностi з формування еколопчно! компетентностi уч-шв тощо.
О. Дубасенюк, О. Вознюк зазначають, що рефлексивний тдхвд спрямовуе освiтню систему та процес професшного розвитку педагога на актуаль зацш розвивальних педагогiчних ситуацiй, що роз-вивають рефлексiю (самосвiдомiсть, Я-концепцш) учасник1в освiтнього процесу. Зазначений пвдхвд виявляе феномен унiкальностi людсько! особистосп, г! творчий, надситуативний, самодетермшо-ваиий характер, парадокс трансцендування людсь-кого «Я» вiд свiту, що реалiзуеться в площинi ана-лiзу концепцi! надситуативно! активностi, де виокремлюеться два аспекти життево! активностi людини - адаптивно! та неадаптивно! [5, с. 97].
Здатшсть до рефлекси, як зазначае С. Мойсее-нко, е обов'язковим компонентом професюграми майбутнього педагога, так як його д1яльшсть ввдно-ситься до сфери м1жособиспсних ввдносин. Профе-сiйно важливим е вмшня майбутнього вчителя осмислити внутршню картину свiту того, хто на-вчаеться, аналiзувати сво! дi! в ситуацп спiлку-вання, планувати !х, передбачити !х ефект, змiню-вати ситуацш педагогiчного спiлкування таким чином, щоб учш отримували стимул до розвитку. Рефлексивна дуга в сввдомосп студента включае особистiсть учня, його переживания i дi!, а також ситуацiю, в як1й ввдбуваеться взаемодiя. Iнший бiк рефлексi! в д1яльносп майбутнього педагога - ввдо-браження власного «Я» як суб'екта професшно! дь яльностi. Здатнiсть здобувача вищо! освiти дослi-джувати, критично осмислити себе як професюнала базуються на рефлексивних властивостях сввдомо-сп i е запорукою професiйного вдосконалення [11].
Отже, рефлексивний пiдхiд до формування еколопчно! компетентносп майбутнiх учителiв бi-ологi! у процесi фахово! пiдготовки спрямований на
30
PEDAGOGICAL SCIENCES / «ШЦУШШУМ-ЛШШаИ» #22(И©9)), 2021
формування здатностi усввдомлювати власну при-четшсть i вiдповiдальнiсть до ввдновлення, збере-ження природного середовища, еколопзацп сввдо-мосп школярiв, здшснювати самоконтроль ефекти-вностi професiйноï дiяльностi в сферi екологiчноï освiти, стимулювати професiйний саморозвиток i самовдосконалення.
Уважаемо за дошльне у процесi дослвдження проблеми формування екологiчноï компетентностi майбутшх учителiв бiологiï у процесi фахово1 пвд-готовки використати еколого-гуматстичний nidxid, який е iнтегративною основою вах вищезазначе-них методологiчних пiдходiв. Цей пвдхвд сприяе особистiсному зростанню здобувачiв вищо1 педаго-гiчноï освiти на основi еколого-орiентованих цшно-стей в умовах освиньо1' й соцiально значущо1' дiяль-ностi з виявлення i виршення екологiчних проблем.
Отже, нами виокремлено методолопчш подходи, яш покладено в основу концепцй' формування еколопчно1' компетентностi майбутнiх учителiв 6i-ологiï у процесi фахово1' тдготовки. Серед них -компетентнiсний, системний, аксюлопчний, особи-стiсно орiентований, дiяльнiсний, аксiологiчний, еколого-гуманiстичний.
Пiдсумовуючи, наголосимо, що використання зазначених пiдходiв як методолопчно1' основи системи формування екокомпетентносп майбутнiх учителiв бiологiï уможливлюе виявити компоненти цiеï системи, простежити впорядковашсть, узго-дженiсть 1'х взаемодй, осягнути 1'х взаемозалежнiсть i взаемозумовленiсть, взаемодш суб'ектiв освгт-нього процесу, здшснити моделювання цiеï сис-теми.
Перспективи подальших наукових розвiдок спрямовуемо на дослвдження системи формування екологiчноï компетентностi здобувачiв вищо1' освiти.
Список лiтератури
1. Андрощук I. В. Науковi тдходи до пвдго-товки майбутнiх вчителiв технологiй як суб'ектiв педагогiчноï взаемодй' / I. В. Андрощук // Науковий часопис Нац. пед. у-ту iм. М. П. Драгоманова. Серiя № 5. Педагогiчнi науки: реалп та перспективи. -2016. - Вип. 54. - С. 14 - 19.
2. Андрущенко В. А. Конституцiалiзацiя освгтнього простору Свропи: аксiологiчний вимiр / Андрущенко В. А., Андрущенко Т. В., Савельев В. Л. - К. : «МП Леся», 2014. - 460 с.
3. Важинський С. Е. Методика та оргашзащя наукових дослвджень : Навч. поаб. / С. Е. Важинський, Т. I. Щербак. - Суми: СумДПУ iменi А. С. Ма-каренка, 2016. - 260 с.
4. Гончаренко С. У. Украшський педагопч-ний словник / С. У. Гончаренко. - Кшв: Либвдь, 1997. - 376 с.
5. Дубасенюк О. А. Концептуальш подходи до професшно-педагопчно1' пiдготовки сучасного педагога / О А. Дубасенюк, О. В. Вознюк. - Житомир: Вид-во ЖДУ iм. I. Франка, 2011. - 114 с.
6. Жипрь В. I. Методолопчш тдходи як основа науково-педагопчних дослвджень у професш-нш освiтi / В. I. Жипрь // Педагопка формування творчо1' особистостi у вищiй i загальноосвинш школах. - 2016. - Вип. 48. - С. 107-115.
7. Ипполитова Н. В. Взаимосвязь понятий «методология» и «методологический подход» / Н. В. Ипполитова // Вестник Южно-Уральского гос. ун-та. Серия: Образование. Педагогические науки. - 2009. - № 13 (146). - С. 9-15.
8. Калшша Л. Науковий дискурс сучасних методологш оргашзацшного мехашзму управлшня в сферi освии / Л. Калшша // Рвдна школа. - 2017. -№ 1-2. - С. 8-16.
9. Калюжна Т. Г. Педагопчна аксюлопя в умовах модершзаци професшно-педагопчно! освии: монографiя / за наук. ред. О.В. Уваршно!. -К.: Вид-во НПУ iменi М.П.Драгоманова, 2012. -128 с.
10. Лузан П. Г. Основи науково-педагопчних дослвджень / П. Г. Лузан, I. В. Сотвник, С. В. Ви-говська. - К.: Нац. ун-т бюресурав i природокори-стування Укра!ни, 2010. - 220 с.
11. Мойсеенко С. М. До поняття рефлекси в педагопчнш дiяльностi. Актуальные научные исследования в современном мире / С. М. Мойсеенко.
- Переяслав-Хмельницкий, 2018. - Вып. 10(42). - С. 62-65.
12. Молчанюк О. В. Теоретико-методолопчш засади виховання в майбутшх учителiв бюлогп' цшшсного ставлення до природи : дис....доктора пед. наук: 17.00.07 / О. В. Молчанюк. - Кшв, 2020.
- 478 с.
13. Немов Р. С. Психологический словарь / Р. С. Немов. - М. : Гуманитар. изд. центр ВЛАДОС, 2007. - 560 с.
14. Педагопчний словник / за ред. М. Д. Ярмаче-нка. - Кшв: Педагопчна думка, 2001. - 514 с.
15. Петрушенко В. Тлумачний словник основ-них фшософських термшв / В. Петрушенко. -Львiв: Видавництво Нацюнального ушверситету "Львiвська поллехшка", 2009. - 264 с.
16. Сучасний психолого-педагопчний словник / за заг. ред. О. I. Шапран. - Переяслав-Хмельниць-кий: Домбровська Я.М., 2016. - 473с.
17. Сяська I. О. Компетентшсний пвдхвд в еко-лопчнш пiдготовцi майбутнiх учителiв природни-чих дисциплш теоретико-методологiчний аспект / I. О. Сяська // 1нноватика у вихованш - 2019. - № 9. - С. 266-272.
18. Сяська I. О. Теоретичш i методичнi засади формування еколопчно! компетентностi майбутнiх учителiв природничих дисциплш у процеа профе-сшно! тдготовки : дис. доктора пед. наук: 13.00.04 / I. О. Сяська. - Рiвне, 2020. - 566 с.
19. Ткачова Н. О., Варенко Т. К. Аксюлопчний шдхвд у професшнш пвдготовш майбутшх учителiв / Н. О. Ткачова, Т. К. Варенко // Наука i освгта. -2009. - № 7. - С. 212-215.
20. Фрицюк В. А. Теоретичш та методичш засади тдготовки майбутшх педагопв до безперерв-ного професшного саморозвитку : дис....доктора пед. наук: 13.00.04 / В. А. Фрицюк. - Вшниця, 2017.
- 532 с.
21. Чубрей О. С. Система подготовки майбутшх учителiв географи до професшно! дiяльностi на засадах компетентшсного пвдходу : дис. доктора пед. наук: 13.00.04 / О. С. Чубрей. - Хмельницький, 2020. - 511 с.
