CC BY
24ливо володiти професiйними технiчними та техно-логiчними знаннями, вмiннями та навичками, як1 здобуваються у процесi вивчення фахових дисцип-лiн, задля формування власного свiтобачення, що допоможе визначити свое мюце в творчому осере-дку та успiшно професiйно реалiзуватися.
Список лiтератури
1. Ашманис М. Г. Формирование научного мировоззрения. Рига : Зинатне, 1984. 118 с.
2. Великий тлумачний словник сучасно! украшсько! мови. / В. Т. Бусел. Ки!в; 1ртнь : Перун, 2005. VIII, 1728 с.
3. Гончаренко С. У. Укранський педа-гогiчний словник. Ки!в : Либвдь, 1997. 374 с.
4. Доброштан В. М. Искусство и мировоззрение: монография / В. М. Доброштан. Санкт-Питер-бург : ФГБОУВО «СПбГУПТД», 2018. 83 с.
5. Закон Укра!ни «Про вищу освпу». URL: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення: 15.10.2020).
6. Закон Укра!ни «Про освггу». URL: http://zakon4.rada. gov.ua/laws/show/1060-12 (дата звернення: 15.10.2020).
7. 1льчук Л. I. Самощентифшащя особи-стостi: проблеми, рiвнi, теоретичний аспект. Ма-
терiали науково-практично! конференций Проблеми самовдентифшацп сучасного укранського суспiльства: полiтичнi, економiчнi, соцiальнi та культурнi аспекти. 2009. С. 7-12.
8. Москаленко Ю. М. Фiлософiя: персонали, термiни, поняття. Навчально-методичний посiбник. 1вано-Франк1вськ : Плай, 2004, 244 с.
9. Надольний I. Ф. Свиотляд - ключова проблема пiзнання та дiяльностi людини. Вiсник НАДУ при Президеш^ Укра!ни. 2015, С. 50-54.
10. Психолопчна енциклопедiя / авт.-упор. О. М. Степанов. Ки!в : Академвидав, 2006. 424 с.
11. Федосеев П. Н. Мировоззрение, философия, наука. Москва: Знание, 1979, С. 5.
12. Философия. Учебник / Под ред. Г. В. Андрейченко, В. Д. Грачева. Ставрополь: СГУ, 2001. 245 с.
13. Указ президента «Про нацюнальну стра-тегш розвитку освгги в Украш на перюд до 2021 року». URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/344/2013 (дата звернення: 12.10.2020).
14. Эриксон Э. Проблемы Эго-идентичности. Реферативный журнал. Социология. 1991. №1. С. 173-200.
УДК: 37.091.12.011-051(377.6)+005.336.2+005.963
Ликтей Л.М.
астрант 1нституту педагoгiчнo'i освти i oceimu дорослих iMeni
1вана Зязюна НАПН Украши DOI: 10.24412/2520-2480-2020-3082-9-14 ЩДХОДИ РОЗВИТКУ МЕТОДИЧНО! КОМПЕТЕНТНОСТ1 ВИКЛАДАЧ1В ГУМАН1ТАРНИХ
ДИСЦИПЛ1Н ПЕДАГОГ1ЧНИХ КОЛЕДЖ1В
Lyktei L.M.
is a postgraduate student of Ivan Zyazyun Institute of Pedagogical and Adult Education of the National Academy
of Educational Sciences of Ukraine
APPROACHES TO THE OF METHOD COMPETENCE DEVELOPMENT OF TEACHERS OF THE HUMANITARIAN SUBJECTS IN PEDAGOGICAL COLLEGES
Анотац1я
У cmammi проаналгзовано тдходи розвитку Memodmmi KOMnemeHmHocmi eumada4ie гуматтарних дисциплт. Здшснено аналiз сучасних публкацт та наукових праць щодо означено'1' проблеми. На ornoei психoлoгo-педагoгiчних до^джень акцентовано увагу на важливoстi означеного поняття «тдходи», зо-крема на 1'х 3Miст, прийоми застосування в навчально-методичнш та oсвiтнiй дiяльнoстi викладачiв гумантарних дисциплiн педагoгiчних кoледжiв. Визначено роль та розкрито сутнкть пiдхoдiв розвитку методично'1' кoмпетентнoстi викладачiв. Особливу увагу придшено питанню неoбхiднoстi безперервного розвитку методично '1' кoмпетентнoстi викладачiв, зокрема на oснoвi означених пiдхoдiв. Зроблено висно-вки, щодо ефективнoстi удосконалення методично'1' кoмпетентнoстi, на oснoвi самoреалiзацii фахово-методичного дoсвiду. Висвiтленo першoчергoвi, для надежного провадження освтнього процесу, мето-дичт та практичнi якoстi викладачiв, вплив пiдхoдiв на розвиток iх методичноi кoмпетентнoстi.
Abstract
The approaches to the method competence development of teachers of humanitarian subjects are analyzed in the article. The analysis of modern publications and scientific works on the specified issue is carried out. On the basis of psychological and pedagogical research, attention is focused on the importance of the concept of "approaches", in particular on their content and methods of application in learning and teaching activities of teachers of humanitarian subjects in pedagogical colleges. The role and essence of approaches to the method competence development of teachers are determined and revealed. Particular attention is paid to the need for continuous method competence development of teachers, in particular on the basis ofthese approaches. Conclusions are made
on the effectiveness of improving method competence, based on self-realization ofprofessional and methodological experience. The priority methodological and practical qualities of teachers for the proper conduct of the edu-cationalprocess are highlighted. The impact of approaches on the method competence development of the teachers is also illustrated.
Ключовi слова: методична компетенттсть, тдходи, розвиток методичное KOMnemeHmHocmi, викла-da4i гумантарних дисциплт, iнновацii, дiяльнiсть.
Key words: method competence, method competence development, approaches, teachers of humanitarian subjects, innovations, activity.
Постановка проблеми. Питання ефективно! тюно! сшвпращ та взаемодп мiж викладачами та майбутшми учителями набувае неабияко! актуаль-носп в умовах реформування укра!нського освгт-нього простору. Важливим чинником е аналiз нор-мативних докуменпв, що регламентують роботу початково!' освiти: Концепцiя Ново! укра!нсько! школи (2016), Закон Укра!ни «Про освпу» (2017), Державний стандарт початково! освгги (2018 р. зi змiнами i доповненнями 2019 р.), Типовi освгтш програми (2018, 2019), Професiйний стандарт «Вчитель початкових класiв закладу загально! сере-дньо! освiти» (2018) та цшо! низки iнших нормати-вно-правових актiв, як1 використовуються з метою самоаналiзу, самооцiнки методично! компетентности виявлення упущень та потреб викладачiв та майбутнiх учителiв. Так, звертаючись до нормативно! бази, науково-методично! лiтератури, прослвд-ковуемо той факт, що суспвдьство вимагае ввд освь тнiх закладiв нового рiвня якосп освiти. Вiдповiдно до Концепцi!' Ново! укра!нсько! школи, Закону Ук-ра!ни «Про освiту», Державного стандарту початково! освгга освiтнiй процес мае базуватися на засадах сшвпращ та партнерства, яш базуються на принципах, закономiрностях, компонентах, тдхо-дах тощо.
Аналiз останнiх дослiджень i публiкацiй. Результата аналiзу наукових джерел засввдчують, що подходам, як сукупностi способiв викладання, нав-чання та розвитку присвячено цiлу низку наукових праць як вiтчизняних так i зарубiжних науковцiв таких як В. Бусел, Дж. Равен, Л. Султанова, Т. Федiр-чик, С. Соломаха, О. Цюняк, Н. Нiкула, О. Поме-тун, I. Зимньо! та шших педагогiв та дидактiв. У професшнш педагогiцi немае одностайно! думки щодо пiдходiв до розвитку методично! компетент-ностi викладачiв гуманiтарних дисциплш педагоп-чних коледж1в, тому ця проблема е предметом по-дальших перспективних дослвджень.
Метою статтi е аналiз пiдходiв, як1 використовуються викладачами гумаштарних дисципл1н пе-дагопчних коледжiв з метою розвитку методично! компетентность
Виклад основного матерiалу. У тлумачному словнику термiн «тдх1д» визначаеться як сукуп-нiсть способiв, прийомiв, розгляду чого-небудь, впливу на когось, щось, ставлення до когось, чогось [2.]. На думку сучасного науковця Л. Султаново!, пвдхвд слад розглядати i використовувати як певний вихвдний принцип, позицiю, основне положення або переконання, оск1льки науковi подходи станов-лять собою методологiчну основу, яка дозволяе ви-значити напрям дослвдження. Основною вимогою
до подходу е вимога сучасному науковому свгто-гляду. Тому тдходи з'являються, удосконалю-ються, застар1вають 1зникають разом з розвитком науки, наукового свггогляду, зумовлюючи устх чи невдачу у виршенш конкретних проблем [13, с. 218].
На наше переконання, нова освггня парадигма шукае активш шляхи застосування сучасних тдхо-д1в навчання та виховання. Проанал1зувавши чи-малу к1льк1сть науков-методичних матер1ал1в осно-вними подходами навчання вважаемо компетентш-сний, д1яльн1сний, шновацшний, системний. Означен1 п1дходи мають неабияк переваги та позитивно впливають на здобувач1в осв1ти, зокрема на розвиток особистост1, ключових компетентностей, яш, в першу чергу, спрямован1 на пристосування до життя. Розглянемо !х.
Компетентнiсний пiдхiд. Гортаючи юторш знаходимо факти, як1 засв1дчують, що вшнщ ХХ стол1ття (1980-i рр.) на основ1 досл1джень заруб1ж-них науковщв з'являеться широковживаний у сьо-годенш методологiчний напрям «компетентнiсний шдхвд». За словами науковця К. В. Руднщько!, саме компетентнюний шдхвд перемiщуе акценти з про-цесу накопичення нормативно визначених знань, умiнь i навичок майбутнiх фахiвцiв у площину фо-рмування i розвитку здатностi практично дiяти i творчо застосовувати набуп знання i досвiд у рiз-них ситуацiях. Це вимагае ввд викладача змiстити акценти у сво!й навчально-виховнiй дiяльностi з ш-формацшно! до органiзацiйно-управлiнсько! пло-щини [11, с. 241.]. Зазначений шдхвд е одним iз стратепчних пiдходiв навчання в НУШ. Завдяки компетентнiсному пвдходу вiдбуваеться повно-цiнне забезпечення дидактико-оргашзацшних умов, як1 сприяють розвитку особистосп здобувача освiти, саморозвитку особистостi викладача та май-бутнього фахiвця. Провадження освiтньо! дiяльно-стi за допомогою компетентнюного подходу вимагае ввд останнiх широкого володiння фактолопч-ними методично-професшними знаннями та здатностi умшого застосування цих знань у практи-чнiй дiяльностi.
В Нацiональному освггаьому глосарi! вищо! школи прописано, що компетентшсний пiдхiд е т-дходом до визначення результатiв навчання, що ба-зуеться на !х опий в термшах компетентностей. Це ключовий методологiчний iнструмент реалiзацi! щ-лей Болонського процесу та за своею сутшстю е студентоцентрованим Будь яка компетентшсть, зокрема i методична, не е «спадковою». Вона являе собою переорiентацiю в професiйно-дiяльнiсному вимiрi з огляду затребуваностi в держав^ суспiльс-
твi, сощумь Цiлiсна орiентацiя до розвитку та фор-мування методично! компетентностi повинна забез-печувати як усвiдомлення важливосп набуття но-вих методичних знань, так i вiдповiдностi до про-фесiйних стандартiв. Розвиток методично! компетентносп розрахований на багаторiчну перспективу з урахування актуального рiвня, поетап-ного самовдосконалення методичних здiбностей.
У своему дослвдженш «Базовi компетентностi: сутшсть та значения в життевому устху особис-тостi» О.В. Глузман узагальнюе основнi iде! компе-тентнiсного тдходу. За його словами, компетентш-сний пвдхвд е принципово новим явищем для освiти. Компетентнiсть не е протиставленням знаииям, умiниям, навичкам, тому формуеться не тiльки пвд час навчання, а й пiд впливом друзiв, роботи тощо [7, с. 51.].
Компетентшсний пiдхiд, як напрям модершза-цi! освiти, ввдображае змют освiти, який не зво-диться до знаннево-орiентованого компонента, а передбачае набуття цшсного досвiду вирiшения життевих проблем, виконання ключових функцiй, сощальних ролей, вияв компетенцiй. Компетентш-сний шдхвд зумовлюе не iнформованiсть студента, а розвиток умшь вирiшувати проблеми, як1 виника-ють у життевих ситуащях [5, с.9.]. Спостерiгаючи за освпшм вектором сьогодення вважаемо, що компетентшсний пiдхiд виступае ефективним транслятором набуття нових навичок. Фактично йдеться про набуття навичок впродовж життя, вiдповiдно до iндивiдуальних та вiкових психофiзiологiчних особливостей особистость Результатом навчання, вiдповiдно до компетентшсного пiдходу, е форму-вання не ствдьки професiйних якостей майбутнього фахiвця, скiльки мотивацiйних механiзмiв та чин-ник1в розвитку методично! компетентностi, своеча-сного та систематичного оновлення методичних та методолопчних знань. Методична система забезпе-чення освiтнього процесу, зокрема пвд час викла-дання гуманiтарних дисциплш, визначае рiвень сформованостi методично! компетентносп студента. Це псний взаемозв'язок завдяки якому зростае методично-професiйна майстершсть викладача та методико-професiйна як1сть знань студента. Цей взаемозв'зок наспльки очевидний, що не потребуе додаткових доведень та пояснень.
£ пвдстави вважати, що реалiзацiя компетентшсного подходу опираеться на компоненти методично! компетентность Рiвень сформованостi методично! компетентносп визначаеться шляхом ощню-вання рiвня засвоення вiдповiдних теоретичних чи практичних знань, загальнонавчальних умшь, навичок, яю сприяють продуктивнш дiяльностi майбутнього вчителя. Методична компетентшсть значною мiрою визначае яшсть, змiст, форми, засоби навчання, дiяльнiсть та органiзацiю освiтнього процесу у педагопчних коледжах. На думку Т. Сорочан, да-яльнiсний вишр компетентнiсного пiдходу до навчання дозволяе переорiентувати навчання з процесу на результат [12, с.10.]. Освьгая дiяльнiсть, яка по-будована на засадах компетентшсного пвдходу, на-бувае практично-зорiентованого та методично-про-фесiйного характеру, а це дае змогу усввдомити
майбутньому фах1вцю як працювати з методичною iнформацiею предметно-гуманiтарного змюту, зро-зумiти динамiку його рiвня готовностi до професш-но! дiяльностi.
¡ммовацшмий п1дх1д. Швидкий розвиток шно-вацiйних технологiй став однiею з причин змши та розвитку укра!нсько! освiти. Сучасний шнова-цiйно-освiтнiй менеджмент е надпотужною та не-ввд'емною складовою розвитку методично! компе-тентносп, насамперед, нойя знань, себто викладача, а також майбутнього фахiвця. Свгт змiнюеться, освiтня траекторiя м^е напрямок, Ук-ра!на пiрнула з головою в гумаштарний контекст цившзацшних механiзмiв, як1 викликають необхiд-шсть докорiнно! змiни освiти, методики, технологи оргашзацп та провадження освiтнього процесу у педагопчних коледжах, закладах фахово! передви-що! освiти. Сьогоднi спостертаемо тенденц1ю до-корiнно!' змiни системи викладання та навчання, впровадження шновацшних процесiв у подготовку фахiвцiв, зокрема й майбутшх учителiв. На наше переконання, ввдбуваеться методологiчний пiдхiд осучаснення освiти. Суспiльство потребуе не пльки методично обiзнаного педагога, а й шновацшно грамотно! особистостi. Разом з тим, сучасш заклади освiти потребують фах1вця, який не лише орiенту-еться в освiтнiх iнновацiях, але й застосовуе !х у сво!й роботi, здатний до самореалiзацi! та самостш-ного iнновацiйного пошуку, мае високий рiвень го-товностi до шновацшно! дiяльностi, умiе генеру-вати орипнальш й ефективнi для суспвдьства i су-часно! школи вде!, приймати оптимальнi рiшення в нетипових умовах, креативно мислити та д1яти [15, с. 138.].
Для реалiзацi! сучасних методичних нововве-день, педагопчних шновацш у закладах фахово! пе-редвищо! освiти, педагогiчних коледжах, потрiбнi не тiльки базовi науковi знання, а й переформату-вання модел1 навчання як форми передачi знань, ввдповвдно до яких докорiнно змшиться змiст, принципи, закономiрностi та тенденцл розвитку освiтньо!' галузi. Важливим е фвдософський пiдхiд та розумiння модершзацп освiти, яка зорiентована на шновацшш процеси. Беззаперечними е думки В. Лутая, котрий вважае, що фвдософське розу-мiння змiсту iнновацi!' полягае у створенш нового продукту дiяльностi людини, що мае суспiльну зна-чущiсть та узагальнено характеризуеться двома ознаками; перетворенням явищ, речей, процейв або iнших образiв та новизною, орипнальшстю продукту дiяльностi [10]. Створення нового продукту людсько! дiяльностi залежить в1д готовностi викла-дачiв та майбутнiх учителiв iнновацiйно! д1яльносп як фактору розвитку методично! компетентность На думку науковця I. Дичшвсько!, готовнiсть до iнновацiйно! педагогiчно! д1яльносп - особливий особистiсний стан, що передбачае наявнють у педагога мотивацшно-цшшсного ставлення до профе-сшно! дiяльностi, володiння ефективними способами i засобами досягнення педагогiчних цшей, здатностi до творчостi та рефлекси. Саме готов-нiсть до шновацшно! педагопчно! дiяльностi досл1-дниця пропонуе визначати за рядом показник1в.
Найважлившим показником, на думку вчено!, е ус-вщомлення потреби запровадження педагопчних шновацш на р1вн1 власно! педагопчно! практики. Наступним кроком до впровадження шновацшно! д1яльност1 е знання новаторських методик роботи та шформовашсть про новггш педагопчш технологи, методики проведения експериментально-досль дно! роботи, готовшсть викладач1в до подолання труднощ1в, пов'язаних з1 змютом та оргашзащею шновацшно! д1яльност1. Не менш важливими е 1 во-лодшня практичними навичками освоення педагопчних шновацш та зор1ентовашсть на створення нових [8.].
1нтерес до проблеми впровадження шновацш-них п1дход1в у освггаш процес зростае. За останнш час в Укра!ш зроблено значш кроки на шляху до ро-зширення шновацшно! педагопчно! д1яльност1. Державними нацюнальними програмами, законами Укра!ни, нормативними освгтшми документами ви-значено умови та необхщшсть розв'язання цього надважливого завдання, яке спрямоване на активне використання особиспсного ресурсу викладач1в. Водночас, варто констатувати, що не зважаючи на пильну увагу держави, ця проблема 1 доа е невирь шена належним чином. Брак досвщу, навчально-методичного забезпечення впливае на розвиток шновацшно! освггаьо! парадигми, оскшьки сама шноващя являе собою 1 процес д1яльносп виклада-ч1в, 1 результат.
Науков1 розввдки доводять, що в умовах сього-дення освггая траектор1я педагопчних коледж1в, за-клад1в фахово! передвищо! освгга схиляеться до пе-дагопчно-методично! новизни, яка зор1ентована на подготовку майбутшх учител1в до шновацшно! освггаьо! д1яльност1. Однак, побутуе думка, що впровадження шновацшно! д1яльносп в освггаш процес викладачами гуманггарних дисциплш е результатом творчого пошуку орипнальних та креа-тивних рiзномаиiтних ршень, яш призводять до розв'язання педагогiчних проблем та сприяють ро-звитку методично! компетентность Завдяки пере-будовi та переорiентацi! напрямку дiяльностi ви-кладачiв коледж1в ввдбуваеться незворотнiй процес подолання стереотипiв щодо педагогiчного мис-лення, iнтенсивне переосмислення цiнностей, як1 впливають на глибиннi методичнi перетворення, що стосуються вах аспектiв модернiзацi!' освгт-нього процесу, зокрема й при викладанш гумангга-рних дисциплiн. Викладачiв, котрi е готовими до експерименпв, апробацiй, впровадження сучасних технологiй, нових педагопчш вде!', теорi!' та методик можна вважати продуктивними шноваторами.
Впровадження iнновацiй в освiтнiй процес на-вчального закладу залежить ввд усiх його учасни-к1в: насамперед, викладачiв, котрi виступають генераторами щей та студенпв, котрi ще не зовсiм ви-значилися з мотивами та цшностями педагогiчно! професп. Значення набувае можливiсть застосу-вання iнновацiй, як1 сприяють удосконаленню та оновленню педагогiчно! думки, водночас, скерову-ють до розвитку методично! компетентносп на ос-новi практичного досвщу. На наше переконання,
iнновацiйний щдхвд до розвитку методично! компетентносп передбачае iстотну 3MiHy завдань освп-ньо! дiяльностi викладача, мети, змюту, форм та ме-тодiв його роботи.
Дiяльнiсний пiдхiд. Як зазначено у фшософ-ському енциклопедичному словнику, дгяльнгсть е формою активносп, що характеризуе здатшсть лю-дини чи пов'язаних з нею систем бути причиною змш у буттг Дiяльнiсть, яка виходить за меж1 власно! iмiтацi! чи спонтанно! активносп, тобто орiен-тована на результат, характеризуеться цшепокла-данням та цiлереалiзацiею. Усввдомлення особли-востей дiяльностi може, з методолопчного боку, виступати як особливий дiяльнiсний пiдхiд, що до-лае колiзiю об'ективного та суб'ективного, реального та матерiального, характеризуеться щльовими програмами фyнкцiювання [14, с. 163-164.].
У великш психологiчнiй енциклопеди знахо-димо тлумачення, яке зазначае, що дгяльнкний nid-xid (англ. activity approach) е сукупшстю теоретико-методолопчних та конкретно-емпiричних досль джень, в яких психiка i сввдомють, !х формування i розвиток вивчаються в рiзних формах предметно! дiяльностi суб'екта [6.].
Дiяльнiсний шдхщ - це методологiчний базис, на якому будуються рiзнi системи навчання зi сво-!ми конкретними технолопями, прийомами i теоре-тичними особливостями. Дiяльнiсний щдхвд е аль-тернативним методом у трансляци знань i !х пасив-ного засвоення, дозволяе досягти освiтнiх цiлей, що вплюють потреби сyспiльства i держави [1.].
Проаналiзyвавши чимало лiтератyри схиляе-мося до думки, що дiяльнiсний пвдхвд е сукупною системою, яка базуеться на принципах взаемо-пов'язаностi дiяльностi та сввдомосп, мотивацi! та розвитку, активносп та щоденного аналiзy цшесп-рямованого професшного перетворення викладачiв та студенпв.
Щкавими е твердження М. Юрик котра вважае, що дiяльнiсний пвдхвд - це спецiально оргашзова-ний навчально-виховний процес, на першому плаш якого стоять практичнi справи, а знання вщграють службову роль, слугують засобом виконання цих справ i засобом навчання. Саме це стае оч^ваним результатом освгги i предметом стандартизаци на сучасному етапi модернiзацi!' освггаього процесу у початковiй школi. Опираючись на Концепцiю розвитку педагопчно! освгга, Концепцш НУШ науко-вщ стверджують що дГяльнюний пвдхвд в освт означае органiзацiю та управлшня цшеспрямова-ною навчально-виховною дГяльшстю учня в загаль-ному контекстi його життедiяльностi - спрямовано-сп штереав, життевих планiв, цшнюних орiента-цш, розумшня сенсу навчання i виховання, особиспсного досввду в iнтересах становлення сyб'ектностi учня. Ддяльшсний пвдхвд у початковш освт передбачае спрямованiсть освитого про-цесу на розвиток ключових компетентностей i на-скрГзних умшь осо6истостГ, застосування теоретич-них знань на практищ, формування здiбностей до самоосвiти i командно! роботи, успГшну iнтеграцiю в сощум i професiйнy самореалiзацiю [9, с. 20.].
Дiяльнiсний подход до навчання в педагогiчних коледжах вимагае чимало зусиль спрямованих на створення нових методiв викладання, прiоритетним завданням яких е не передача знань викладачами та засвоення цих знань студентами. В результат дво-сторонньо! роботи повинен розвиватись та форму-ватись конкурентоспроможний фах1вець, майбут-нiй учитель з «власним почерком», готовий до змш, новацiй, перетворень, модершзацшних задумiв, систематичного розвитку методично! компетентности яка стане результатом його активно! дояльность У процес навчання студенти мають не просто ви-вчити навчальний матерiал. Основним показником знаннево! компоненти дiяльнiсного пiдходу вважа-емо вмiння застосувати вивчений матерiал на прак-тищ, навчитися провадити освiтню дiяльнiсть само-стiйно. До маленьких здобувачiв, котрi навчаються у школах, мае прийти професюнал, який навчить !х дояти iндивiдуально, опираючись на власний досвод та досвод iнших.
Ефективним способом реалiзацi! дiяльнiсного подходу е навчання студенпв впровадження в педа-гопчну дiяльнiсть iгрових методик викладання iз можливiстю застосування таких iнтегрованих «пе-дагогiк» як активне навчання, кооперативне навчання, емтричне навчання, навчання через вщк-риття, навчання на основi запитiв дiтей, проблемне навчання, проектне навчання, Педагогiка Мон-тессорь
Проаналiзувавши запропонованi методики, взявши до уваги основш характеристики дояльню-ного подходу, ми дiйшли висновку, що данi методики е надзвичайно важливими для використання у професiйнiй дiяльностi. Вмше застосування майбу-тнiми учителями запропонованих методик через впровадження дiяльнiсного подходу матиме неаби-який вплив на всебiчний розвиток дитини, зокрема розвиток когттивних, соцiальних, емоцiйних, фози-чних i креативних умiнь. Продуктивностi навчання додасть цшеспрямована спiльна робота, яка побу-дована на педагогiцi партнерства та являе собою трикутник «батьки-дьта-вчителЬ». В умовах дояль-нiсного тдходу досвод, який учнi отримали вдома, вони «приносять» з собою до школи, поеднавши його з досводом, який набувають у закладi освгга. Таким чином зумовлюеться краще розумшня отри-маного знання, яке приводить до б№шо! стiйкостi очiкуваних результата навчання. Тут використову-еться практична, реальна, пов'язана з життям дОяль-нiсть, а вчителi виконують швидше роль фасилъга-тора, нож наставника.
Завдання викладачiв гуманiтарних дисциплiн полягае у регулярному та постшному доалозьреф-лексi!' мож ними та студентами педагопчних спещ-альностей. Для професшного розвитку студентiв на засадах дояльшсного пiдходу не достатньо поса-дити студенпв у аудиторi!' та начитувати !м мате-рiал. Потрiбне вмше застосування цшо! низки освь тшх теорiй та практик, як1 пропагуватимуть корис-нiсть досводу та його вплив на формування та розвиток методично! компетентность У сво!й бшй книзi Рейчел Паркер та Бо Ст'ерне Томсен акценту-
ють нашу увагу на важливостi дiяльнiсного подходу. Науковцями доведено, що такий пiдхiд дае вь дповадь на всi питання.
Основними показниками дiяльнiсного пiдходу вважаемо iнтелектуальнi, професшш, творчi, ш-струментальнi, iнформацiйнi, шновацшш, комуш-кативнi, соцiально-адаптивнi вмiння та навички.
Системний п1дх1д. На основi досягнень сучас-но! педагогiчно! науки розроблено чималу к1льк1сть рiзноманiтних пiдходiв до навчання та викладання дисциплш гуманiтарного спрямування. Однак iснуе неупереджена думка щодо само! системностi викладання освггаього контенту студентам та опану-вання ними знаннями, умшнями й фаховими ком-петентностями. Що ж являе собою системний тд-хад?
Основоположником сучасного системного тдходу до загально! теорi! систем вважають Людвiга Фон Берталанфi, який у сво!х наукових доробках зазначае, що виникнення системного пiдходу е не-випадковим. Це своерiдна реакщя на тривале вико-ристання аналп'ичних способiв досл1дження [3, с. 7.]. Авторитетт науковцi сучасностi Ю.Бех та А. Слепцов у сво!й пращ «Фшософсьш проблеми сучасного управлiння складними системами: оде!, принципи i модел1» доводять нам, що системою е сукупшсть об'ектiв з !х вадносинами i зв'язками, яким притаманнi наступи ознаки: цiлiснiсть, зв'яз-нiсть та функцоя. На переконання вчених, цШс-н1сть е певною незалежнiстю системи вод зовшш-нього середовища i вод iнших систем. Зв'язтстю називають наявнiсть зв'язк1в, що дозволяють за до-помогою переходiв по них вод елемента до елемента з'еднувати дек1лька будь-яких елементiв системи. Функц1я ж характеризуемся наявнiстю цiлей, що належать системi [4, с. 404]. З цього випливае, що система е загальнометодолопчним поняттям, вш-поводно до якого органiзацiя навчального процесу у закладах освiти набувае динамiчно!' спрямованостi та потребуе системного подходу.
Системний шдхш до навчання у педагопчних коледжах зорiентований на виявлення того, як спрямовано процес тдготовки майбутнього педагога на реалiзацiю формування та розвитку методично! компетентность Питання взаемоди його час-тин на вйх рiвнях структурно! шрамади розгляда-еться як едине цше. Структурнi елементи органiзацi!' системного тдходу варто розглядати у ракурс цiлiсностi процесу подготовки майбутнiх фах1вщв як одше! Оз функцш його впровадження.
Загалом, у педагогiцi поняття «системний подход» розглядаеться як спрямування на розкриття цiлiсностi педагопчних об'екпв, виявлення у них рiзноманiтних титв зв'язшв та зведення !х в едину теоретичну форму. З точки зору фшософсько! думки системний шдхвд означае формування системного погляду на свьт, який бере за основу оде! цшс-носп, складно! оргашзованосп дослоджуваних об'екпв та !хньо! внутршньо! активносп та дина-мозму [16, с. 28.]. Таким чином системний тдход слад вважати як1сним показником росту освьти з по-дальшим прогнозування розвитку методично! ком-петентносп з урахуванням вимог стейкхолдеров та
роботодавщв. АнядГзуючи наyковi розввдки ба-чимо, що системний щдхвд дае чпке обгрунтування уах систем сучасно! освгга, вiдображае методоло-пчш аспекти та принципи реалiзацi! стратегiй !! мо-дернiзацi!.
Висновки i перспективи. Проведений аналТз застосування пвдходГв до розвитку методично! компетентносп викладачiв дае розумшня того, що означене поняття мае неабиякий влив на профе-сшну д!яльшсть. Узагальнюючи вище викладене, вважаемо, що теоретико-методичними засадами ро-звитку методично! компетентностi викдадачiв гуманггарних дисциплш е компетентнюний, шнова-цшний, дгядьшсний та системний пвдходи, реалiза-щя яких сприяе визначенню структурних i процесуальних особливостей розвитку методично! компетентностi, забезпечуе ви6Гр форм, методiв i засобiв оргашзацп освпнього процесу у педагопч-них коледжах, закладах фахово! передвищо! освети, орiентованих на формування методично! компетентносп майбyтнiх yчителiв.
1нтенсивне поширення означених пвдходГв розвитку методично! компетентносп викладачiв гу-манiтарних дисциплш у закладах фахово! передвищо! освети, зокрема в педагопчних коледжах потре-буе подальшого дослiдження.
Список лггератури
1. Атанов, Г.А. Деятельностный подход в обучении: учебно-методическое пособие. Донецк: ЕАИ-пресс, 2001. 157 с.
2. Бусел В.Т. (Ред.) Великий тлумачний словник сучасно! укра!нсько! мови (з дод. i допов.) 5-те вид. Ки!в. 1ртнь: Перун, 2005. 1728 с.
3. Bertalanffy L. General Systems Theory. A. Critical Review General Systems. 1962.
4. Бех Ю. В. Фвдософсьш проблеми сучасного yправлiння скдадними системами: вде!', принципи i моделi: монографiя. Ки!в. Вид-во НПУ iменi М. П. Драгоманова, 2012.
5. Болотов В. А. Сериков В. В. Компетент-нюна модель: ввд оде! до осветньо! парадигми. Педа-гогiка, 2003. № 10. С. 7-13.
6. Велика психолопчна енциклопедiя. URL: http://enc.com.ua/velika-psixologichna-enciklopediya/dets-disk/101206-diyalnisnijpidxidupsixologii.html
7. Глузман О.В. Базовi компетентностi: сутнiсть та значення в життевому успiху особи-стостi. Педагопка i психологiя, 2000. №2. С. 51-61.
8. Дичшвська I. М. Основи педагопчно! шно-ватики: навч. посГб. Рiвне. Зелент. 2001. 222 с.
9. Юрик М. Нова укра!нська школа: ор-ганiзацiя учшв початкових класiв закладiв загаль-но! середньо! освiти: навчально-методичний поаб-ник. Львiв. Свiт, 2019. 136 с.
10. Лутай В. С. Фiлософiя сучасно! освiти. Навч. посiб. Ки!в. Центр «Магiстр-S» Творчо! спiлки вчителiв Укра!ни, 1996. 256 с.
11. Руднщька К.В. Сутнiсть понять «компе-тентнiсний пiдхiд», «компетентнiсть», «компетен-цГя», «професiйна компетентнiсть» у свiтлi сучасно! парадигми. Наук. вюник Ужгородського ушвер-ситету. Серiя: «Педагогiка. Сощальна робота», 2016. Випуск 1 (38). С. 241-244.
12. Сорочан Т. Характеристика професю-налiзму управлiнсько!' дГяльносп керiвникiв шкiл на засадах компетентшсного пiдходу. Шлях, 2005. №3. С.9-12.
13. Султанова Л.Ю. Теоретичнi i методичнi засади полiкультурно! освгга майбутнього викладача вищого педагогiчного навчального закладу. Дис. на здоб. наук. ступ. докт. пед. наук. Ки!в, 2018. 507 с.
14. Фшософський енц-ний словник. За редакц. В.1. Шинкарука. Ки!в. Абрис, 2002. 742 с. URL: https ://shron1 .chtyvo. org.ua/Shynkaruk_Volody myr/Filosofskyi_entsyklopedychnyi_slovnyk.pdf
15. Цюняк О.П. Деяш аспекти формування професшно! готовностГ майбутнiх магiстрiв почат-ково! освГти до iнновацiйно! дГяльностГ в закладах вищо! освГти. Гiрська школа укра!нських Карпат, 2018. № 18. С. 137-143.
16. Шабанова, Ю.О. Системний пвдхвд у вищш школь пвдруч. для студ. магГстратури. Донецьк: НГУ. 2014.
УДК 37.036
Тупченко В.В. Кандидат педагoгiчних наук, доцент, Укра'тська iнженернo-педагoгiчна академiя, Харюв DOI: 10.24412/2520-2480-2020-3082-14-16 ВИХОВАННЯ ХУДОЖНЬО1-ЕСТЕТИЧНО1 КУЛЬТУРИ У ЗДОБУВАЧ1В ВИЩО1 ОСВ1ТИ
1НЖЕНЕРНОГО ПРОФГЛЮ
Tupchenko V.V.
Candidate of pedagogical sciences, associated professor, Ukrainian Engineering-Pedagogics Academy, Kharkiv
ART AND AESTHETIC EDUCATION OF ENGINEERING APPLICANTS FOR HIHGER
EDUCATION
АнотацЫ
У статтi визначено сутнкть худoжньo-естетичнoi культури та ii рoлi в системi художньо-есте-тичного виховання здoбувачiв вищoi освти тженерного профшю. Доводиться важливкть виховання ху-дoжньo-естетичнoi культури у перюд навчання у закладi вищoi освти, ii здаттсть розвивати художньо-
