CC BY
22
УДК338.124.4/65.012 (075.8) Астрант М.О. Плескач -
Кшвський нацюнальний аграрный утверситет
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ОСОБЛИВОСТ1 АНТИКРИЗОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ y^AfflCb^ï ЕКОНОМ1КИ
Обгрунтовано визначення "антикризове управлiнням. Мотивовано необхiднiсть ново'1 тенденцп пов'язано'1 з необхiднiстю втручання у стихiйнi ринковi вiдносини державного регулювання економiки, за допомогою якого долаються об'eктивнi недо-речностi ринкового регулювання.
Ключов1 слова: транзитивнiсть, трансформацшна криза, iнституцiальна структура, державне регулювання, антикризове управлшня, антиципативне управлшня.
Post-graduate M.O. Pleskach -Kyiv National agrarian university Methodological features of anticrisis regulation of Ukrainian economy
The article gives the substantiation of definition "anticrisis management". It is motivated necessity of new tendency connecting with necessary interfere in elemental market relation of famous regulated force that is intensification of conscious, first of all, state regulation of economy which help to overcome objective irrelevances of market regulation.
Keywords: transition, transforming crisis, institute structure, state regulation, anticrisis management.
Вступ
Криза сучасноï ринковоï економжи виникла внаслщок формування свь тового господарства на рубеж1 стол1ть через зростання усуспшьнення вироб-ництва в нацюнальному i м1жнародному масштабах. Поди, що вщбуваються в Укра"ш, тiсно пов,язанi si загальним ходом розвитку свiтовоï економiки.
Якi ж шляхи подолання кризи, як новi тенденцiï пробили собi дорогу в розвитку економжи? Генеральна нова тенденщя пов'язана з необхiднiстю втручання у стихшт ринковi вiдносини вiдомоï регулiвноï сили, яка доповнюе дiю "невидимоï руки" дiею "руки", достатньо помiтноï i вiдчутноï, тобто про посилення свщомого, передусiм, державного регулювання економ^, за допомогою якого долаються об'ективш недоречностi ринкового регулювання.
Економжа Украïни, як i багатьох шших краïн свiту, перебувае у сташ транзитивностi - це специфiчний стан вели^ групи постсоцiалiстичних кра-ш i кра'н, що розвиваються. Небачений рашше масштаб перехiдностi i склад-нiсть ïï форм дають шдстави говорити про якiсть нового явища у свiтовiй економiцi. Глибина i тривалють трансформацiйного спаду, очевидно, зале-жать вiд ступеня встановлених диспропорцш: об'ему трансформацiйних зав-дань з точки зору рiвня технiки i технологш; ступеня розвитку реальних рин-кових вiдносин i т.д. Особливе значення у цьому випадку мае суб'ективний чинник - ефектившсть керiвництва перехiдними процесами, частково адек-ватшсть рiшень, що приймаються вiдповiдно до потреб.
Методолопчш особливост1 антикризового регулювання
украшсько'1 економ1ки
У перiод криз будь-яке суспшьство здiйснюе кроки до централiзацiï державного управлiння. Таким шляхом йшли США тд час Вели^ депресiï, Францiя, iншi краïни. Але якщо особливi повноваження Рузвельта i де Голя
реалiзувались за наявностi достатньо потужно1 противаги - розвитку ринку, то у нас ще тшьки необхiдно формувати ринок. Звщси сьогоднiшнi економiч-т труднощi. Укра1нська економiки за вшма вказаними параметрами мала на початку перехщного перiоду мнайсприятливiшiм умови для глибоко! тран-сформацшно1 кризи.
Практика реформ, аналiз багатьох 11 недоречностей свщчить про те, що велике значення у забезпеченш ефективного послщовного реформування i у подоланнi трансформацшно! кризи, мало б зусилля централiзованого регу-лювання цих процесiв, пов'язане часткового i з функцiями держави. Насампе-ред, це пояснюеться взагалi зростанням у перехiднiй економiцi суб'ективного чинника. Особливого значення це набувае у зв'язку з тим, що плановш еконо-мiцi характерне надцентралiзоване державне управлiння, злам якого у перший момент породжуе своерщний вакуум, втрату керування господарством у масштабах украшсько! економши. Посилення ролi держави тому розумiють не як вщновлення 11 попереднiх функцiй, а як оволодшня ситуацiею, що скла-лася - розладу i хаосу, подолання 11 i здiйснення керiвництва економiкою на iнших (економiчних) принципах.
Особливу роль держави вщводять у зв'язку з необхщшстю реформування економши i забезпечення ди нових правових основ функщонування економiки з переходом до ринкового мехашзму.
Розпад централiзованоl ринково1 економiки не означае абсолютно: вiдмови вiд плануючо1 ролi держави. Змiнюеться характер шститущально1' оргашзаци планування. Взаемодiю планування i саморегулювання стосовно соцiально-економiчних систем треба розглядати не з позици антагонiзму i протистояння, а як органiчне поеднання.
Послаблення ролi держави в економщ при нерозвинутостi 11 шститу-щально1 структури i пробiлах у законодавсга посилюе неможливiсть керування господарським життям. Ринковий механiзм сам по собi не дае змогу своечасно виявляти переваги розвитку вщповщних галузей, прискорення структурно1 перебудови промисловостi. Це - функщя державного регулюван-ня економжи.
Державне регулювання економiки або державна економiчна полiтика в ринковому господарсга е системою типових заходiв законодавчого, виконавчо-го i контролюючого характеру, як здiйснюються уповноваженими державними установами i громадськими органiзацiями з метою стабшзаци i пристосування до наявно1 соцiально-економiчноl системи вiдповiдно до змшних умов.
В умовах розвитку системно1 кризи економiки також необхщна ютот-на розробка заходiв антикризового управлшня на мiкро- i макрорiвнях. Тому необхiдне чiтке обгрунтування поняття "антикризове управлiнням. Незважа-ючи на те, що цей термш на сьогодш е одним iз найпопуляршших термiнiв в економiцi Укра1ни, змют його недостатньо визначений. Дуже часто в рядi економiчних джерел не фжсуються ознаки розбiжностей антикризового i зви-чайного управлiння. Увага, зазвичай, акцентуеться на лжвщаци криз, а не на заходах щодо 1х недопущення в механiзмi банкрутства. Оскшьки на досяг-нення цiлi направлено бшьшють сучасних розробок у сферi теори i практики
4. Екоиомпка, планування i управлiння в лковиробничому комплексi
203
управлiння, а саме змют антикризового управлiння, не розкрито достатньо повно з врахуванням укра1нсько1 специфжи.
Так, наприклад, антикризове управлшня визначаеться захщноевро-пейськими економютами, як '^яльшсть, необхiдна для подолання стану, який загрожуе дiяльностi тдприемства, при якому основним питанням стае виживання". При цьому така дiяльнiсть характеризуеться "шдвищенням ш-тенсивностi застосування засобiв i методiв на шдприемсга, необхiдних для подолання ситуаци, що загрожуе ^нуванню тдприемства" [7].
На думку англшського економюта К. Хаберланда "проходить перене-сення вЫе1" уваги на сьогочасш, короткотермiновi проблеми, одночасно пов'язанi з проведенням жорстких i швидких рiшучих мiр" [1].
Поряд з тим, деяк автори, якi хочуть шдкреслити "позитивний характер криз", визначають антикризове управлiння як створення комплексу мето-дiв i iнструментiв, як дають змогу повiдомити про швидкочасний перелом-ний момент i розроблення нового курсу розвитку [1]. Антикризове управлшня мютить i тимчасовi характеристики. По перше, це визначення включае у себе всi завдання з розробки i проведення заходiв, якi пiд час кризи ведуть до послаблення, подолання кризового процесу, що, на думку Д. Коппа, "необ-хщно характеризувати як антикризове управлшня у вузькому значенш", i подруге, до цього необхщно добавити ще "профiлактику i терашю кризи, i це буде поняттям антикризового управлiння у широкому розумшш [8]. Подiбне визначення дае i вiдомий дослiдник у цш сферi Т. Янике, котрий визначае завдання керiвництва i дiй у рамках гостро1 кризи як "реактивний антикризо-вий менеджмент" i завдання профшактики криз як "превентивний (попере-джуючий) антикризовий менеджмент" або антиципативний (попереджуючий) антикризовий менеджмент [2].
Професор 1.К. Ларюнов дае таке визначення поняття "антикризове управлшня". У широкому розумшш антикризове управлшня - це система уп-равлшських заходiв з дiагностики, попередження, нейтралiзацil i подолання кризових явищ i 1х причин на всiх рiвнях економжи [1]. За цим визначенням будь-який активний вплив на економшу з метою забезпечення 11 ефективного функцюнування належить до антикризового управлiння.
Однак необхщно пiдкреслити, що всi основш економiчнi дисциплiни (фiнансовий аналiз, стратепчне i тактичне планування, маркетинг, швестици, менеджмент) об'еднанi у поняттi антикризового управлшня у видозмшеному, трансформованому виглядi на основi одного критерiю: дiагностика, попередження, нейтралiзацiя i подолання криз. Водночас, у вузькому розумшш антикризове управлшня - це система оргашзацшно-управлшських заходiв сто-совно окремого господарюючого суб'екта, який знаходиться у сташ кризи, що, зазвичай, виражаеться в неплатоспроможност^ яка у разi 11 затяжного не-визначеного характеру, нейтралiзуеться через процедуру банкрутства. При цьому для антикризового управлшня у вузькому розумшш бшьше значення мае встановлення факту фшансово1 нестшкос^ господарюючого суб'екта [6]. Професор А.П. Градов визначае антикризове управлшня як " розроблення i першочергову реалiзацiю заходiв, спрямованих на нейтралiзацiю найбшьш
небезпечних, тобто найбшьш iнтенсивно впливаючих на завершальне явище шляхiв, якi призводять до кризового стану [3].
В.О. Василенко антикризовим управлшням називае "управлшня, в якому шд тиском запланових чи випадкових чинниюв поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи i використання 11 чинникiв для наступно-го стiйкого розвитку оргашзаци" [4].
Таким чином, поняття "антикризове управлшня" можна розглядати в найширшому розумшт i визначити його, як планування i здiйснення заходiв щодо збереження базових змiнних величин внутршнього середовища госпо-дарюючого суб'екта. У зв'язку з цим варто розрiзняти "реактивний" i "антици-пативний" види антикризового управлiння. Саме через прямий вплив на за-безпечення збереження базових змшних величин, таких як лжвщшсть, дохiд або об^ окремi складовi частини "реактивного" антикризового управлшня характеризуеться ч^ким i конкретним, спрямованим намаганням, як наприк-лад, досягнення певного рiвня лiквiдностi або дохщность Це цшеспрямуван-ня, а також одночасно з цим обмежешсть тимчасового дiапазону, iстотно ус-кладнюе розроблення ефективно! антикризово! концепци i переосмислення попереднiх цiлей i норм. При цьому "реактивне" антикризове управлшня можна охарактеризувати як планування i введення заснованих на невеликш кшькост критерив заходiв, метою яких, зазвичай, е вщновлення попередньо-го, докризового стану. У протилежшсть цьому "антиципативне" антикризове управлiння засноване на загальних цiлях, якi можуть бути сформоваш тiльки на бiльш нижчому рiвнi, нiж завдання розробки конкретних заходiв. Антици-пативнi вiдносини розумiють, як довготермiновi завдання управлiння, якi можуть охоплювати всi сфери функцюнування господарюючого суб'екта [6].
Свiтова практика антикризового управлшня передбачае наявшсть двох концепцш сприйняття криз, а саме, вщношення до кризи, орiентоване на збереження базових параметрiв наявно! системи i орiентоване на реконструк-щю або оновлення системи. У першому випадку криза сприймаеться як заг-роза i перешкода, що означае для задiяних iндивiдiв колективу втрату сувере-нiтету й iстотностi. Наслщком цього е сприйняття криз у негативному розумшш i розробка заходiв щодо вiдновлення докризового стану параметрiв системи. У другому випадку криза розглядаеться як вказiвка на необхщшсть оновлення, перебудови в еволюцшному процесi розвитку системи, i тим самим, вноситься звшьнення вiд певно! iррацiональностi або неправильно вста-новлених цiлей i правил. Внаслщок цього, всi вимоги до змши попередньо! ситуаци, як викликали кризу, розглядаються у позитивному напрямку. При цьому в основi розробки антикризових заходiв е не боротьба з кризою, а змь на структури системи вiдповiдно до нових вимог.
Таким чином, можна сформулювати визначення антикризового управлшня таким чином: антикризове управлшня - це комплекс управлшських за-ходiв стратепчного i тактичного характеру з дiагностики, попередження, нейтралiзацil i подолання кризових явищ i 1х причин на вЫх рiвнях економь ки, головною метою якого е нейтралiзацiя найбшьш загрозливих ситуацш, якi призводять до кризового стану.
4. Економжа, планування i управлiння в лiсовиробничому комплекм
205
Висновки
На сьогодш вкрай необхiдно вiд паливно-сировинно!' opieHTaflii, сана-цп морально i технoлoгiчнo зaстapiлих виробництв i безперспективних сощ-ально-утриманницьких пpoектiв перейти до активно!' державно!' пол^ики шд-тримки програм i пpoектiв, спрямованих на виршення невiдклaдних проблем перебудови у сфеpi сoцiaльнo-екoнoмiчнoгo розвитку всiх суб'екпв економь ки, лiквiдaцii нaслiдкiв надзвичайних ситуацш, розширеного виробництва конкурентоспроможних тoвapiв та послуг, розвитку iннoвaцiйнoгo потенщ-алу, впровадження нових iнфopмaцiйних технологш. Для створення нaйбiльш сприятливих умов, як сприяють безкризовому розвитку господа-рюючих суб,eктiв, неoбхiднi гapaнтoвaнi преференци для iнвестицiй, а саме: уpядoвi та pегioнaльнi пoдaткoвi пiльги, митш пiльги, деpжaвнi гаранти.
У зв'язку з цим доцшьно вiдзнaчити, що в УкраАт результативне вирь шення комплексу проблем сoцiaльнo-екoнoмiчнoгo розвитку i створення основ для безкризового розвитку можливе тшьки у тому випадку, коли будуть розроблеш ефективш екoнoмiчнi, пpaвoвi, opгaнiзaцiйнi, фiнaнсoвi, адмшс-тpaтивнi методи i способи змш пpiopитетiв сoцiaльнo-екoнoмiчнoi стратеги держави i господарюючих суб'eктiв, а також заходи, яю сприятимуть ство-ренню умов для швестування галузей народного господарства державним i приватним кaпiтaлoм.
Лггература
1. Альтман Г.Х. Звездные часы лидерства: лучшие стратегии управления в мировой истории - М.: ДИС, 2000. - 346 с.
2. Грязнова А.Г. Антикризисный менеджмент. - М.: Просещение, 2001. - 238 с.
3. Градов А.П. Национальная экономика. - СПб: Специальнаня литература, 1999. - 184 с.
4. Василенко В.О. Антикризове управл1ння пщприемсгвом: Навч. пос. - К.: ЦУЛ, 2003. - 432 с.
5. Коротков П.М. Антикризове управлшня. - М.: Наука, 2000. - 504 с.
6. Ларионов И.К. Антикризисное управление. - М.: Дашков и Ко, 2001. - 472 с.
7. Mason, Edward S. The economic and social modernization of the regions. Harvard University Press, 1999. - 422 с.
8. Стиглиц Дж., Эллерман Д. Мосты через пропасть: макро и микростратегии для России// Проблемы теории и практики управления. - 2000, № 5. - С. 34-37.
УДК369.223.41/46 Асист. А.1. Хомицький; студ. Р.В. Аверчук -
Львiвська комерцшна академiя
СОЦ1АЛЬНА ПОЛ1ТИКА ЗАХИСТУ МАТЕРИНСТВА: СУЧАСН1 ОСОБЛИВОСТ1
Розглядаються особливост сощально'1 полынки захисту материнства в державах з розвинутими ринковими економшами, дослщжено вагомють впливу рiзних за-собiв захисту материнства на рiвень народжуваносп. Розкрито недолши наявно'1 сис-теми захисту материнства в Укрш'ш та обгрунтовано необхщшсть змш у тдходах до забезпечення захисту материнства в Укрш'ш.
Ключов1 слова: сощальна полiтика, захист материнства, стимулювання народжуваносп, коефiцiент фертильностi, система догляду за дтми, вiдпустка у зв'язку з ваптшстю.
