CC BY
24
УДК 332.14 Всеволод 1ванович Жовтанецький,
канд. екон. наук 1нститут регюнальних дослщжень НАН Укра!ни, Львiв; Богдан Федорович Заблоцький,
канд. екон. наук, доцент Львiвська комерцшна академ1я
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ РЕГ1ОНАЛЬНО1 ЕКОНОМ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ
Непродуктивний i неефективний розвиток економiки Укра!ни загалом i 11 регiонiв зокрема все бшьше турбуе не лише офщшш держaвнi та господaрськi органи, а й науковщв i практиюв. Низька вiддaчa прaцi, кaпiтaлу, близька до нульово! та вщ'емно! рентабельнють виробництва продукту, недостaтнi доходи бшьшо! частини населення, високий рiвень безроботя, шфляци, якi спостерiгaемо в Укра!ш, е нaслiдком недосконало! оргашзаци як само! економiчно! системи, так i полiтики щодо !! функцiонувaння. Ринкова економша, до яко! прагне перейти Укра1на, потребуе демонтажу так звано! «вертикально! промислово! пол^ики» i якомога швидше та рaдикaльнiше здiйснювaти реформи з метою запровадження «горизонтально! економiчно! пол^ики», яка передбачае домiнувaння виробничо! iнiцiaтиви пiдприемцiв, тдпри-емств, бiзнесу та соцiaльно! iнiцiaтиви регiонiв, у яких розмiщенi пiдприемствa та бiзнес. Тобто йдеться про формування «реггонально! економiчноí полтики», актуальнють проведення яко! е очевидною. Регюнальш економiчнi та сощальш проблеми е нaслiдком значною мiрою необгрунтованих рiшень центрально! та регюнально! влади щодо розвитку кра!ни загалом i !! регiонiв зокрема. Наукова регюналютика стверджуе, що «... за напрямками регiонaльнa полiтикa подшяеть-ся на соцiaльну, промислову, аграрну, еколопчну, гумaнiтaрну, нaуково-технiчну» [2, 20]. Такий спектр питань, яю мае виршу-вати влада в регюш, е досить широкий i це дуже ускладнюе не лише виршення еконо-мiчних, соцiaльних, еколопчних та iнших проблем регiонiв, а й формування само! регюнально! полтики. Стае очевидним, що в © В.1. Жовтанецький, Б.Ф. Заблоцький, 2011
умовах переходу до ринку необхщно змщувати акценти формування економiчно! полтики з центру до регiонiв i надавати бiльше свободи пiдприемствaм i бiзнесу, що в них розмщеш.
Цим питанням присвячено чимало праць у кра!нах iз розвинутою ринковою економiкою та вiдповiдною «економiчною автономieю» !х регiонiв. В Укрa!нi постановка й виршення цих питань е на порядку денному, однак, якщо укра!нська наукова регюналютика плaномiрно висвгглюе теоретичнi положення i прaктичнi рекомендаци щодо питань регiонaльно! полiтики, то центральш органи влади не посшшають упроваджувати у практику !х науково-практичш результати через реформи. Причина, очевидно, ще й у тому, що наукова регюналютика зосереджена зде-бшьшого на обгрунтувaннi поняття «регi-ональна полтика», яке охоплюе виробничi, фшансов^ соцiaльнi, екологiчнi та iншi процеси розвитку регiону, а за неефективно! економiки збалансувати !х розвиток практично неможливо.
Про проблеми сучасно! промислово! полтики загалом говорять таю укра!нсью дослiдники: О. Амоша, В. Вишневський, Л. Збаразська [1, 4-14], В. Плескач [9, 58-72], А. Соколовська [14, 20-33] та ш. Питання «регюнально! полтики» знаходимо у працях укра!нських регiонaлiстiв, зокрема М. Долш-нього, В. Крaвцiвa, В. Поповкша, М. Пала-марчука, М. Чумаченка, С. Романюка, В. Си-моненка. Проте зазначимо, що питанню формування регiональноí економiчноí полi-тики як домшуючому напряму полiтики розвитку регюшв через розвиток !х шдприемств придiлено вкрай недостатньо уваги. Усе це стало шдставою розглянути
деяю питання щодо конкретизащ! сутностi регюнально! економiчно! полiтики в умовах переходу до ринку.
Метою статп е оцiнка поглядiв на регiональну пол^ику й обгрунтування положень, якi висв^люють прiоритети формування й реалiзащ! регюнально! економiчно! полiтики у вирiшеннi сощальних та iнших проблем регiонiв.
Завдання, очевидно, полягае в тому, щоб визначити ключовий вектор регюнально! полiтики, вирiшення проблем якого може вплинути на розв'язання iнших реп-ональних проблем. На наш погляд, ключовим вектором регюнально! полiтики мае бути реггональна економ1чна полтика, але в дещо вужчому форматi, шж наведено вище. Вужчий формат означае його базову першооснову, а не надбудову у форматi бюджетно!, податково! та кредитно! полiтики, якi насправдi е похiдними вiд функцiонування економiчно! бази. Тобто йдеться про те, щоб у регюнальнш полiтицi роздшяти регулювання вiдносин створення та вiдносин розподшу продукту. Тому регюнальна економiчна полiтика з точки зору створення продукту мае привернути увагу як науковщв, так i цих структур влади, яю ухвалюють рiшення щодо економiчного розвитку регiонiв.
Полтика створення продукту в ре-гют. В основi формування регюнально! еко-номiчно! полiтики, на наш погляд, закладено два важливих аспекти органiзацi! суспшьних систем:
територiально-адмiнiстративний подiл кра!ни на окрем^ вiдносно самостiйнi полiтичнi та економiчнi регiони, якi функ-щонують на основi Конституцi! Укра!ни та !! пiдконституцiйних законiв;
суспiльно-територiальний подш працi, що викликае спецiалiзацiю виробництва, традицi! господарювання, обмiну,
споживання, культури i технологiй використання мiсцевих ресуршв в окремому регiонi.
Перехiд Укра!ни та !! територiально-адмiнiстративних складових до економiки ринкового типу ставить новi вимоги до полiтики зростання (Т) виробництва продукту Qц:
дц = а¥ (Т, К,
де д - фiзична кшьюсть товарiв, робiт i послуг; ц - щна одиницi товару, робгг i послуг;
Т - кшьюсть зайнятих в економiцi; К -кшьюсть задiяного основного капiталу; а -постшна величина, що характеризуе рiвень технологiй; t - час пращ.
Тут йдеться про зростання обсягу натурального продукту Тд, а не вартюного дц за рахунок зростання щн Тц. За постшного чи зменшеного параметра зайнятих Т, зростання Тд можливе за рахунок зростання катталовкладень ТК, рiвня технологiй Та, зниження втрат часу t та вщповщних iнституцiйних фшансово-правових передумов, як мали б бути у формуванш регiонально! економiчно! полiтики.
Тому економiчну полiтику регiону слiд будувати вщповщно до вимог закону товаро-виробництва, який спонукае виробниюв до:
по-перше, вщшкодування матерiальних витрат, тобто регюнального оборотного ка-пiталу О;
по-друге, створення додано! вартост <^дц = дц - О (за обсягом i структурою), адекватно! потребам споживання в регюш;
по-трете, забезпечення у створеному продуктi дц вщносно зменшення частки матерiальних витрат \-О i зростання частки додано! вартосп Тdдц.
Виробнича функцiя описуе пряму за-лежнiсть обсягiв dдц, тобто додано! вартосп, вiд кiлькостi зайнятих в економщ Т, основного кашталу К, оборотного капiталу О та часу t. Зростання кiлькостi та якосп задiяних чинникiв виробництва забезпечуе бшьшу вiддачу всього капiталу. Стае очевидним, що регiональна економiчна пол^ика мае бути спрямована на зростання кшькосп та якостi задiяного основного кат-талу, оскшьки збiльшення кшькост зайнятих визначаеться граничною вiддачею !х працi. Тобто не можна збшьшувати кiлькiсть зайнятих, якщо створена ними додана вартiсть dдц не вщшкодовуе вартостi вiдтворення !х здатностi до пращ. Очевидно, що економiчна пол^ика створення продукту в регiонi мала би сприяти залученню якiснiшого основного кашталу К i технологiй а, за рахунок чого зростатиме продуктивна сила одного зайнятого q навт за незмшно!
кшькосп зайнятих Т : q = д / Т. Якщо збшьшувати кiлькiсть i якiсть основного кашталу на одного зайнятого Тк = ТК/ Т, то i продуктивна сила одного зайнятого зростатиме: Тqц = Тдц / Т, а виробничу функцiю одного зайнятого qц, капiталоозброеного одиницею капiталу к = К/ Т, можна записати qц = а¥(к). Зазначимо, що вщношення qц/к показуе, у скшьки разiв збiльшиться обсяг виробництва продукцi!, якщо на одиницю збшьшиться каштало-озброенють, забезпечити реалiзацiю регiонально! полiтики створення продукту i формування ринкового мехашзму вiдповiдно до вимог закону товаровиробництва. Головними в цьому механiзмi е:
професiйнiсть, рiвень економiчного i патрiотичного мислення кадрового складу сфери управлшня й усiх суб'ектiв ринку;
ращональне використання всiх видiв ресурсiв i робочого часу;
зосередження зусиль на посиленш виробничо! вiддачi вшх видiв задiяного капiталу i пращ;
розподш продукту за результатами продуктивносп працi.
Для !х реалiзацi! необхщно спиратися на фундаментальнi засади ринку. Досвщ ринкових кра!н показав, що вшм !м притаманна низка спшьних
фундаментальних характеристик. Причому всi фундаментальнi характеристики мають бути притаманш всiм суб'ектам ринку [4, 98101]. Цими фундаментальними, або ключовими, чинниками регюнально! пол^ики, економiчного зростання е:
економiчна свобода - домашш господарства регiону самi виршують, як витрачати сво! кошти, скшьки заощаджувати; пiдприемства - що виробляти й де реалiзовувати свою продукщю; влада регiону - як формувати свш бюджет, здiйснювати iнвестицi!, збершати довкiлля;
приватна властсть, яка забезпечуе економiчну свободу, iнтерес до виробництва й нагромадження;
конкуренщя, яка впливае на шдвищення якосп виробництва продукци, насичення товарами ринку i зниження (стабiльнiсть) щн;
правовi ринковi тституци, якi створюють рiвнi умови пiдприемствам i захист прав власниюв капiталу;
жорстк бюджетш обмеження, яю передбачають упорядкування й узгоджешсть видатково! частини бюджетiв з економiчною та соцiальною ефективнiстю сфери вироб-ництва;
передбачувана державна полтика, яка мае забезпечити довiру iнвесторiв, виробниюв i населення регiонiв.
Наведенi фундаментальш
характеристики регiонально! полiтики зростання виробництва продукту, як i ринково! економши загалом, випробуванi часом, а дотримання !х вимог неминуче приводить до позитивних результат. Успiхи розвинутих ринкових кра!н забезпеченi саме дотриманням цих чинниюв. «Переваги ринково! економiки в тому, що реальш виробники отримують економiчну свободу виробляти товари, продавати !х i отримувати прибутки, а регюнальш та центральнi органи влади створюють !м передумови ефективного виробництва, отримуючи вiдповiднi доходи до бюдже^в» [5, 116]. Водночас зазначимо, що питання ра-щонального використання ресурсiв i полi-тики зростання виробництва продукту в реп-онах кра!ни розглядалися ще з XVIII ст. [5, 81-94]. Це добре розумдать укра!нсью вченi-регюналюти, якi продовжують розвивати економiчну регюналютику для умов сьогод-нiшньо! Укра!ни. Уже у 2006 р. вийшла у свiт монографiя М. Долшнього [3], у якiй автор узагальнюе погляди учених i визначае два важливих аспекти економiчного зростання регюшв:
розглядати територiально-адмiнiстра-тивну частину кра!ни як цiлiсну соцiально-економiчну систему;
формувати регюнальну соцiально-економiчну пол^ику розвитку
територiально-адмiнiстративно! частини кра!ни з точки зору !! природних i виробничих переваг.
Виробничi переваги випливають iз виробничо! функци дц = а¥(Т, К, 0, активним чинником яко! е зайнята людина, що творить засоби виробництва i технологи. Вона й повинна бути в основi регюнально! пол^ики зростання виробництва продукту. Проте тут важливi як щея соцiально-
eкономiчноï ци^ноеи тepитоpiaльно-aдмiнicтpaтивного peгiонy, тaк i визнaчeння його пepeвaг i3 точки зоpy eкономiчного зpоcтaння.
Щодо weï «u^crocn peгiонiв», то M. Долшнш peкомeндye пpийняти до yвaги концeпцiю В. Поповкiнa, 3a якою людинa взaeмодie з пpиpодою m дaнiй тepитоpiï, a peгiон cтaновить цiлicнicть пpиpодного cepeдовищa, cтвоpeного людиною, i cоцiyмy. Тaкож В. Поповкш ввaжae, що «... piзнi чacтини peгiонiв фоpмyютьcя тa icнyють зaвдяки певним типaм взaeмозв'язкiв мiж цими тpьомa cepeдовищaми». Тобто, нa думку дождинке, peгiони - це cпeцифiчнi «тpиeдноcтi» [10,1б].
З iдeeю «^л^ност! peгiонiв» тicно взaeмозв'язaнa щея «зpоcтaння виpобництвa нaтypaльного пpодyктy» y peгiонi, якa пepeдбaчae викоpиcтaння його пepeвaг. Пpодyктивнa людинa e cтpижнeм цieï тpиeдноcтi, тому що вот пepeтвоpюe peчовинy пpиpоди, пpодyкт cтвоpюe зacоби пepeтвоpeння peчовини нa ^одукт i людинa пepeтвоpюe caмa ^бе. Чим пpодyктивнiшa пpaця людини, тим цшюшший peгiон, y якому вота дie. 1дею тpиeдноcтi людини, ^^оди i тexнiчниx зacобiв, y якш домiнye людинa, виcловив ще M. Туган-Бapaновcький. Biн, зокpeмa, пиcaв, що «пpиpодa зaвжди обмeжye коло можливого для людини, ane коло це crae шиpшим...», тому що cycn^^^ «... yce бiльшe визнaчaeтьcя cвоïми влacними внyтpiшнiми, дyxовними, a не зовшшшми, побiчними, мaтepiaльними cилaми» [15, 137]. Тобто, чим бшьше eдноcтi в поглядax влaди i та^лення peгiонy нa нeобxiднicть п^дне^няя ïx ^о-дуктивно1' cили тa ïï вiддaчi y виглядi peгiонaльного пpодyктy, тим шиpшим e «коло можливого для людини». У cyчacниx yмовax нeпpодyктивноï тa неефективно1' економши в peгiонax Укpaïни визнaчaльними зaxодaми «pозшиpeння колa можливого для людини» тa зpоcтaння нaтypaльниx обcягiв виpобництвa peгiонaльного пpодyктy e:
пiдпpиeмизaцiя y
ciльcькогоcподapcькомy ceктоpi peгiонiв i3 виpобництвa м'яca ВРХ, молокa, cвинини, птищ нa оcновi влacного фypaжного 3eprn, якого в Укpaïнi e вдоcтaль, a тaкож вiдpeгyлювaння crpyктypи поciвниx площ y
нaпpямi збiльшeння поciвiв цyкpового бypякa, льону, xмeлю, a не pinaxy;
зaпpовaджeння pинкy земл^ cтвоpeння iнcтитyцiйниx, пpaвовиx, фiнaнcовиx, пiльговиx подaтковиx, iнвecтицiйниx пepeдyмов для пpивaбливоcтi пpямиx iнозeмниx iнвecтицiй i тexнологiй, cтимyлювaння нaцiонaльниx iнновaцiйниx пpоeктiв пiдпpиeмизaцiï задля aктивiзaцiï зpоcтaння виpобництвa нaтypaльного пpодyктy в peгiонax.
Сaмe щ зaxоди cтвоpюють тeоpeтичний пpоcтip для pозpобки полiтики не лише зpоcтaння виpобництвa в peгiонi, a й «... для pозpобки тeоpiï peгiонaлicтики, в якiй дeтepмiнyючим чинником мae бути людинa, якa дeдaлi бшьше звiльняeтьcя вiд пpигнiчeння з боку ^^одного cepeдовищa» [3, 12]. Bодночac зaзнaчимо, що для aктивноï пiдпpиeмизaцiï в peгiонax Укpaïни тaкож нeобxiдно звiльнити вiд пpигнiчeння виpобникiв, cпpичинeного вiдcyтнicтю iнcтитyцiйниx пepeдyмов вiльного пiдпpиeмництвa.
Полтика розподту продукту в регю-hí. Це не менш вaжливий acпeкт peгiонaльноï eкономiчноï полiтики. Якщо полiтикa cтвоpeння пpодyктy мae бути пiдпоpядковaнa вимогaм зaконy товapовиpобництвa, то пол^ита pозподiлy пpодyктy - pинковим вимогaм бaлaнcy доxодy i витpaт. Тобто йдeтьcя пpо piвнicть мiж вaловим peгiонaльним пpодyктом B = Qц i вaловими peгiонaльними витpaтaми B = Q ц . У ^CT^i peгiонaльниx, вiдповiдно й гащота-льниx paxyнкiв вони xapaктepизyють головну тотожнicть pyxy npa-
щ T, кaпiтaлiв K i O тa cтвоpeного пpодyктy Qц : B = B . Bитpaти B виpaжaють pозподiл cтвоpeного пpодyктy B мiж кaпiтaлом K i пpaцeю T пpопоpцiйно (dk, 1 - dk) ïx мaкcимaльноï вiддaчi y ^оцеш виpобництвa. У peзyльтaтi цього кожний iз фaктоpiв отpимae чacтинy ^одукту, яку вiн cтвоpив: кaпiтaл - dk Qц i пpaця - (1 - dk) Qц. A y ^оцеш повтоpного виpобництвa кожен iз ниx cтвоpить i пpиcвоïть cвою чacтинy пpодyктy. Отже, головнa тотожнють peгiонaльниx (нaцiонaльниx) paxyнкiв виpaжae piвняння: B - B = O. Тaким чином, pозподiляти i cпоживaти можнa той пpодyкт, який ^rope^ влacними cилaми, тобто пpaцeю зa допомогою пpодyктивного
кашталу. Усе це свщчить про те, що регюнальна пол^ика розподiлу продукту мае будуватися на динамщ параметрiв головно! тотожностi рахункiв руху Bcix видiв ресурсiв. Притому враховуеться, що задiянi у виробництвi праця i капiтал мають отримувати власнi граничш вiддачi: капiтал -dk дц = K ■Bk ■ t, де Bk - гранична вщдача (продуктивнiсть) одиницi задiяного капiталу Bk = B/K i праця - (1 - dk) дц = T ■Bm ■t, де Bm - гранична вщдача (продуктивнiсть) одного зайнятого Bm = B / T. Оскiльки створений регюнальний продукт е сумою граничних вiддач капiталу Bk i пращ Bm, то формулу головно! тотожност рахункiв можна записати: B = Bk + Bm, що рiвнозначно B = B , звщки B = Bk + Bm.
Створений продукт дц, особливо його додана вартють dдц, е мiрилом регюналь-ного та нацiонального багатства. Виробництво додано! вартосп на душу населення регюну (кра!ни) характеризуе певний рiвень життя людей. Величина додано! вартосп dдц обернено пропорцiйна промiжному споживанню O (матерiальним витратам): dдц = = 1 / O. Оскiльки промiжне споживання е вщтвореним оборотним капiталом, то ним i присвоюеться. Це означае, що чим нижча витратнють виробництва, тим можлива вища частка додано! вартосп й рiвень споживання загалом.
Зазначимо, що розподш продукту в Укра!ш ще досi мае централiзований, неринковий характер i здiйснюеться через формування Державного бюджету Укра!ни, який е в основi формування бюджетiв регюшв, населених пунктiв. Унаслiдок цього вс регiони та населенi пункти е практично неплатоспроможш, як i Державний бюджет. На початок 2011 р. зовшшнш борг Укра!ни становить до 20 млрд. дол. США при резервах 37 млрд. дол. США. Водночас е великий дефщит Пенсшного фонду, заборгованють iз виплат зароб^но! плати та iнших соцiальних виплат. Ус попереднi та сьогоднiшнiй уряди Укра!ни орiентуються на зовнiшнi запозичення з боку Мiжнародного валютного фонду й шших кредиторiв. Тобто е проблема швестищйно-виробничого характеру, яку треба виршувати негайно. Наприклад, М. Паламарчук вважае, що
завданням сучасно! регюналютики е «опрацювання наукових основ виршення важливих проблем соцiально-економiчного розвитку регюшв» [8, 32-39], застосувавши при цьому територiально-комплексний пiдхiд до оцiнки реальних регiональних ресурсiв, структури виробництва, зайнятосп, фiнансово! системи, управлiння регiоном, мiжрегiональних зв'язкiв, охорони довкiлля тощо. Тут йдеться про рiвень ефективно! вiддачi задiяних у регiонi працi та кашталу, що виражаеться у сшввщношенш складових елементiв (пропорцiй) вартiсно! структури регюнального продукту дц :
дц = О + Т + П + А + ЧП, де О - вартють матерiальних витрат; Т -вартють оплати пращ найманих пращвниюв; П - податки; А - амортизащя основного кашталу; ЧП - чистий прибуток. Водночас зазначимо, що (О + Т) - собiвартiсть продукту, (Т + П + А + ЧП) - додана вартють або чистий продукт, який розподшяеться чи мав би розподшятися в регюш.
Власне сшввщношення вартосп чистого продукту (Т + П + А + ЧП) до вартосп матерiальних витрат О мае бути предметом регюнально! економiчно! пол^ики загалом, тобто пол^ики зростання виробництва натурального продукту та його розподшу в регюш. В економщ регюшв, точшше у вартюнш структурi !х продукту це сшввщношення становить 4 : 6, зокрема 40% чистий продукт, 60% - матерiальнi витрати. В окремих галузях важко! iндустрi! - навт 2 : 8. Це означае, що чим нижча частка чистого продукту, тим сумшвшшою е реальнiсть «цiлiсностi регiонiв». Задля утвердження i реалiзацi! «цiлiсностi регюшв» як единого природно-територiального i соцiально-економiчного регiонального
органiзму завданням влади е лише дослщити закони формування вартюно! структури продукту i створити необхщш передумови оптимiзацi! спiввiдношення !! складових. Тобто пол^ика влади мае бути сконцентрована на подоланш проблем неефективного виробництва в регюш. 1з цього приводу М. Чумаченко [16, 99-100] зазначае, що шд регюнальною полiтикою можна розум^и дiяльнiсть влади на реп-ональному рiвнi, а М. Долшнш [3, 12-13] пояснюе, що цш дiяльностi мае бути притаманний розподш функцш мiж центром
i регюнами, дотримання закономiрностi та стабшьносп в розподiлi мiж ними владних повноважень. На наш погляд, така постановка питання цшком виправдана, осюльки продукт створюеться в регiонi, а розподшяеться в центрi за такими складовими:
дц = С + Б + К + (Е -1), де С - продукт домашшх господарств; Б -продукт державного (репонального) бюджету; К - продукт кашталовкладень у регюш;
Е - продукт експорту; 1 - продукт iмпорту.
Зазначимо, що пропорци розподiлу регiонального продукту е результатом:
по-перше, вартюно! структури репонального продукту дц = О + Т + П + А + ЧП , тобто рiвня ефективносп виробництва репонального продукту, який визначатиме його витратнють (збитковють) чи рентабельнють (прибутковiсть);
по-друге, продуктивно! функци працi Т i капiталу К, результатом чого е обсяг валового продукту регюну дц : дц = а¥ (Т, К, 0, тобто продуктивного
(непродуктивного) використання пращ, кашталу, технологш i часу пращ зайнятих
Це свiдчить про те, що чим продуктивнее використано працю, капiтал, технологi!, фонд робочого часу, тим ефектившше i рентабельнее вироблений регiональний продукт, тим бшьше чистого продукту е для розподшу i забезпечення цiлiсностi регiонiв. Тому регюнальна полiтика мае мати домшуючий економiчний компонент. I це розумдать сучаснi укра!нськi регiоналiсти, якi у визначенш поняття «регюнальна пол^ика» домшантою вважають економiчну складову [6, 7, 12, 15].
1з цього приводу С. Романюк тдкрес-люе, що «навт у випадках, коли йдеться про неекономiчнi сфери, механiзм забезпечення все одно опираеться на фiнансово-економiчнi важелЬ> [12, 41]. Звiсно, це не означае, що необхщно як постшний прiоритет вирiшувати виключно економiчнi питання, вiдводити другорядне мiсце сощальним, духовним, екологiчним. На наш погляд, регюнальна економiчна полiтика та регюнальна пол^ика загалом мають здiйснюватися паралельно. Притому дуже важливо встановити сшввщношення мiж регiональною доданою вартiстю, яку
створюють пiдприемства сфери
матерiального виробництва, i фiнансуванням бюджетних державних та регюнальних iнститутiв управлiння i сфери послуг. Мiж сферою виробництва та сферою управлшня i послуг мае юнувати взаемний стимулюючий зв'язок: сфера виробництва створюе доходи для фшансування сфери управлшня i послуг, а сфера управлшня i послуг формуеться в таю структури, ршення яких впливають на продуктивну й ефективну вщдачу виробничих пiдприемств. Тобто йдеться про те, що юльюсть виробничих конкурент може зростати необмежено, а юльюсть управлшських структур та сфери послуг оптимiзуватися до рiвня, фшансування якого не буде обтяжливим для виробниюв регiону, а !х ршення сприятимуть
високоефективному виробництву продуктiв, робгг i послуг у регiонi. Тшьки за таких умов можна буде говорити, що регюнальна економiчна пол^ика е обгрунтованою i виправданою, тому що створюе фiнансовi передумови здшснення не лише регiонально! соцiально!, а й нащонально! сощально-економiчно! пол^ики загалом. Тому мае бути глибоке економiчне порозумiння мiж владою i виробниками.
Рiч у тому, що економша - це не лише матерiальна база вiдтворення спiльностi людей, а й те, що економша - це споаб мислення як спшьност людей, так i !х влади. Як люди i !х влада мислять, так вони ддать i такi отримують результати у виробницга, фiнансах [11, 42-52], торпвл^ споживаннi. Тут спосiб мислення i виробництва настiльки взаемозалежнi, що говорити про зростання економши без зростання духовного та штелектуального рiвня людей настшьки некоректно, як i говорити про зростання духовного та штелектуального рiвня людей без зростання економши, яка створюе фiнансовi можливостi забезпечення такого зростання. №хто не мае сумшву в тому, що будь-яю соцiальнi програми освiти, охорони здоров'я, тдтримки малозабезпечених потребують вiдповiдних грошових ресурсiв, джерелом яких е новостворена (додана) вартiсть у сферi матерiального виробництва. Але необхiдно розумiти, що устшна регiональна економiчна полiтика е матерiально-фiнансовою основою реалiзацi! регiонально! сощально! полiтики, що
потребуе великих витрат грошей i ресуршв, як створюе сфера матерiального виробництва регiону [14, 20-33].
Висновки. Як регюнальна економiчна полiтика (полiтика створення й розподшу продукту), так i регюнальна пол^ика загалом мають бути зосереджеш на реалiзацiï ште-решв конкретного виробника, на плечах якого формуеться добробут усього населення. Тому необхщно:
по-перше, здiйснити реформу формування бюджелв за формулою «шдприемство ^ регiон ^ держава» i забезпечити фшансування функцiй управлiння i регулювання тих органiв влади, ршення яких мають прямий вплив на зростання виробництва, сощального розвитку, шновацшних технологiй, освiти, культури, оборони, охорони здоров'я, природи, ресурсiв регiону тощо;
по-друге, рiзко знизити навантаження на бюджети всiх рiвнiв шляхом скорочення зайнятих i бюджетних видаткiв у сферi управлiння держави й регюшв та ущшьнення виконання функцiй зайнятими в управлiннi, вiдрегулювати залежнiсть оплати пращ в управлшш вiд темшв зростання натуральних обсягiв виробництва в регюш, максимальний рiвень оплати пращ в управлшш не мае перевищувати мшмальний рiвень бiльш нiж у п'ять-шм разiв, а пенсiй - у три-чотири рази;
по-трете, проводити регюнальну економiчну полiтику реалiзацiï iнтересiв людини-виробника, тобто зайнятостi, iнвестицiй, пiдвищення продуктивноï та ефективноï працi й виробництва, бо споживати можна лише той продукт, який вироблено;
по-четверте, забезпечувати умови шституцшно-правового характеру з метою безперешкодноï шдприемизаци в усiх сферах економiки регюну, формування
необтяжливих податкових i кредитних ставок для виробникiв та iнвесторiв, якi е основним джерелом доходiв бюджетiв усiх рiвнiв i платоспроможност юридичних осiб системи управлiння, сфери послуг та фiзичних осiб, що не зайнят у сферах економши -пенсiонерiв, малозабезпечених, студентiв, шваладв та iнших категорiй населення регюну.
Усе це дае шдстави стверджувати, що регюнальна економiчна полiтика е частиною не лише регiональноï, а й нащонально1' полiтики загалом, вектор яко1' спрямований на конкретного виробника задля його високопродуктивно1' вiддачi пращ та кашталу й високоефективного виробництва продукту, як забезпечують високий валовий дохiд i прибуток, тобто едине реальне джерело виршення iнтересiв зайнятих i незайнятих у регiонi.
Л^ература
1. Амоша О. Промислова пол^ика Украши: Концептуальнi орiентири на се-редньострокову перспективу / О. Амоша, В. Вишневський, Л. Збаразська // Економша Украши. - 2009. - № 11.
2. Долшнш М.1. Науковi засади формування регюнально1' полiтики / М.1. До-лшнш, В.С. Кравцiв, В.К. Симоненко // Регюнальна полггика: методологiя, методи, практика. - Львiв: ДПА-Друк, 2001.
3. Долшнш М.1. Регiональна полiтика на рубежi XX-XXI ст. Новi прюритети: моногр. / М.1. Долiшнiй. - К.: Наук. думка, 2006.
4. Заблоцький Б.Ф. Нащональна еконо-мiка: шдручник / Б.Ф. Заблоцький. - Львiв: Новий свiт-2000, 2009.
5. Заблоцький Б.Ф. Регюнальна еконо-мiка: навч. пошбник / Б.Ф. Заблоцький. -Львiв: Новий свiт-2000, 2007.
6. Кноглер М. Ринкова реформа i регюнальна пол^ика / М. Кноглер, О. Секарев // Економша Украши. - 1995. -№ 1.
7. Концепщя регюнально1' полiтики в Укрш'ш (проект) / 1нститут економши промисловостi НАН Украши. - Донецьк, 1994.
8. Паламарчук М. Регюнальш дослщ-ження: завдання i науковi пiдходи / М. Паламарчук // Регюнальна економша. - 1996. -№ 1-3.
9. Плескач В.Л. Сучасш шдходи щодо фшансового регулювання мехашзму ре-алiзацiï регiональних цшьових програм / В.Л. Плескач, Ю.Г. Желябовський // Фiнанси Украши. - 2009. - № 1.
10. Поповкш В.А. Регюнально-цшю-ний шдхщ в економiцi / В.А. Поповкш. - К.: Наук. думка, 1993.
11.Радюнова 1.Ф. «Не-кейнсiанський» пiдхiд до економiчно! стабiлiзацi! з використанням фiнансових шструменпв / 1.Ф. Радiонова, С.В. Алiмпiев // Фiнанси Укра!ни. -2009. - № 4.
12. Романюк С.А. Концептуальш засади регюнально! полiтики Укра!ни / С.А. Романюк. - К., 1999.
13. Симоненко В. Регюнальна полггика - системний тдхщ / В. Симоненко // Економша Укра!ни. - 1996. - № 6.
14. Соколовська А. Економiчна функ-цiя держави та особливосп !! виконання в
Укра!ш / А. Соколовська // Економша Укра!ни.-2008.-№3.
15. Туган-Барановский М.И. Основы политической экономики / М.И. Туган-Барановский. - СПб., 1911.
16. Чумаченко М.Г. Регюнальна промислова пол^ика / М.Г. Чумаченко // Економша Укра!ни та шляхи !! подальшого реформування: Недолiки всеукра!нсько! наради економiстiв 15-16 верес. 1995 р. - К.: Генеза, 1996.
Надшшла доредакци 04.08.2011 р.
