CC BY
51
УДК 656.2.003.12
Н. В. МИРОШНИК (ДПТ)
РЕГ1ОНАЛЬНА СТРАТЕГ1Я ТА II ОСОБЛИВОСТ1 В УМОВАХ РИНКОВО1 ЕКОНОМ1КИ
Дослщжено, що в умовах сучасно! ринково! економiки для ефективного управлiння фшансо-вими ресурсами необхiдно забезпечення дiяльностi пiдприeмства оптимальним обсягом ресурсiв, ращональне !х використання, максимiзацiя прибутку й забезпечення шдвищення ринково! вартостi шдприемства. В цих умовах актуальними стають питання удосконалення управлiння процесами виробництва, ефективним використанням фiнансових, трудових, матерiальних ресурсiв. Перехiд до сучасно! ринково! економши викликав змiни усie!' економiчно!' системи i у першу чергу шдпри-емств регiонiв. Умови господарювання перетерпiли перетворення, якi виразились у змшах форм власностi, умовах державного регулювання, системи оподаткування. В результат реформ з'явився недержавний сектор економши, сучасна банкiвська система, ринки товарiв, послуг, капiталу. Це дае змогу для розширеного вiдтворення, зростанню доходiв пiдприемства та його власникiв. Цю мету можна досягти лише при оптимальнш органiзацi! фiнансiв. В сучасних умовах господарювання система управлшня змiщуеться на регiони, якi рiзняться мiж собою нацiональними, юторич-ними, географiчними, економiчними та iншими особливостями. В Укра!ш здiйснюеться структурна пол^ика, яка повинна передбачати переведення економши кра!ни на нову ресурсозабезпечену, високотехнологiчну й економiчно безпечну модель функщонування. Перспективним е створення в кра!ш вiльних економiчних зон, на яких ддать пiльговi митнi, валютно-фшансов^ податковi та ш-шi умови економiчно! дiяльностi. Територiальний устрiй Укра!ни грунтуеться на засадах едностi та цшсно! державно! влади, збалансованостi соцiально-економiчного розвитку окремих територiй з врахуванням iсторичних та культурних традицiй, демографiчних та екологiчних особливостей. В регюнальнш проблемi iснуе завдання: кому допомагати - депресивному регiону чи його населен-ню. Якщо регiону - то необхщно вкладати засоби до нього, якщо друге, то краще стимулювати вiдтiк населення в бшьш заможнi регiони. Але навiть самий вщсталий регiон - це батьювщина ча-стини населення, i тому вш заслуговуе цiе! допомоги.
Ключовi слова: регюн, регюнальна стратепя, грошов1 ресурси, ефективний попит, поточш витрати
Вступ
Перехiд до сучасно! ринково! економши викликав змiни уше! економiчно! системи i у першу чергу шдприемств регiонiв. Умови господарювання перетерпши перетворення, яю виразились у змiнах форм власносп, умовах державного регулювання, системи оподаткування. В результатi реформ з'явився недержавний сектор економши, сучасна банювська система, ринки товарiв, послуг, катталу. Це дае змогу для розширеного вщтворення, зростанню доходiв шдприемства та його власниюв. Цю мету можна досягти лише при оптимальнш оргашзащ! фiнансiв.
Постановка завдання:
- визначити поняття „регюнальна страте-
• ??
гiя ;
- дослiдити процес створення капiталу;
- вказати особливост ефективного управлшня регiоном.
Результати
В сучасних умовах господарювання система управлiння змiщуеться на регюни, якi рiзняться мiж собою нащональними, iсторичними, гео-графiчними, економiчними та iншими особли-востями.
В Укра!ш здiйснюеться структурна полiти-ка, яка повинна передбачати переведення еко-номiки кра!ни на нову ресурсозабезпечуючу, високотехнологiчну й економiчно безпечну модель функщонування.
Перспективним е створення в кра!ш вшьних економiчних зон, на яких ддать пiльговi митнi, валютно-фiнансовi, податковi та iншi умови економiчно! дiялбностi.
Територiальний устрiй Укра!ни грунтуеться на засадах едност та цiлiсно! державно! влади, збалансованосп соцiально-економiчного розвитку окремих територш з врахуванням юторич-них та культурних традицiй, демографiчних та екологiчних особливостей.
© Н. В. Мирошник, 2012
279
Вщповщно Конституци Украши адмшстра-тивно-територiальний устрш Украши склада-ють Автономна Республика Крим, обласп, ра-йони, мюта, селища i села.
Проблеми районування територи Украши висвiтлювались в працях таких вчених, як А. М. Ващенко, К. Г. Воблий, I. А. Горленко, О. Т. Дiбров, М. I. Долшнш, Ф. Д. Карецький, С. С. Мохночук, М. М. Паламарчук, М. Д. Пютун, В. А. Поповкш, О. О. Шаблий та iн. Авторами ви-словленi рiзнi пропозицi стосовно районування територи Украши. Так, за пропозищею М. М. Паламарчука, територiя Украши подiлена на три економiко-географiчнi райони: Донецько-Приднiпровський (8 областей), Ивденно-Захiдний (13 областей), Пiвденний (3 обласп й Автономна Республика Крим).
Заслуговуе на увагу пропозищя М. Д. Пю-туна, в якш врахованi фактори, що впливають на адмiнiстративно-територiальний подiл територи Украши: рiвень соцiально-економiчного розвитку територи, просторова диференщащя природи, нацiонально-iсторичнi та культурно-етнографiчнi особливостi, полiтичнi фактори. Автором видшено 9 економiко-географiчних регiонiв Украши: Кшвський, Центральний, Приднiстровський, Донецький, Подшьський, Пiвнiчно-Схiдний, Карпатський, Ившчно-Захiдний (Волинський), Причорноморський.
В. А. Поповкин видшяе 9 природно-економiчних районiв: Карпатський, Полюький, Кшвський, Подiльський, Пiвнiчний, Харювсь-кий, Приднiпровський, Пiвденний, Донецький.
Узагальнення iснуючих пiдходiв вимагае видiлення у вигщщ вiдокремленого обекта до-слщження певно! територи - регiону. Регюн вiдрiзняеться вiд iнших територiй повною цш-снiстю, еднiстю, чiтко визначеною природною, матерiальною, економiчною та сощальною характеристикою. Спецiалiзацiя економiчних районов, як i виробництва взагал^ сприяе еконо-ми суспшьно1 пращ. Украша подiлена на 8 ра-йонiв: Донецький економiчний район; Карпатський економiчний район; Пiвденний економ> чний район; Подiльський економiчний район; Полюький економiчний район; Придншровсь-кий економiчний район; Схiдний економiчний район; Центральний економiчний район.
При формуванш регiонального розподiлу територiй врахованi економiчнi та соцiальнi показники, якi характеризують розвиток про-мисловостi, сiльського господарства, транспорту, шших галузей економши, розвиток установ сощально1 сфери, умови сощального забезпе-чення населення. Питання розвитку i взаемоди
регiонiв, взаемовщносин регiональних i центральних органiв влади е надзвичайно акту-альними для Украши. Адже, вщсутнють обгру-нтовано1 полiтики регiонального розвитку дер-жави призвела не лише до зростання диспропо-рцш та загострення економiчних i сощальних проблем, але й до суттево1 економiчноl й сусш-льно-пол^ично1 дезштеграци держави.
Змiцнення державностi Укра1ни вимагае створення единого господарського комплексу з ефективним використанням мiсцевих ресурсiв, переваг територiального подiлу працi та запоб> гання ускладнень на полiтичному, економiчно-му, мiжетнiчному пiдгрунтi, що повинна забез-печити регiональна полiтика як складова зага-льнодержавно1 полiтики.
Державна регюнальна полiтика грунтуеться на принципах:
- конституцшносп та законностi;
- забезпечення уштарносп Укра1ни та щлю-ностi;
- забезпечення тюного спiвробiтництва ор-гашв виконавчо1 влади з органами мюцевого самоврядування.
Як свiдчить свiтовий досвiд, прискорене включення держав у свiтову ринкову структуру господарювання досягаеться за рахунок держа-вних новостворених територiй - спещальних економiчних зон. На територи спещально1 еко-номiчноl зони запроваджуються пiльговi митнi, валютно-фiнансовi, податковi та iншi умови економiчноl дiяльностi нащональних та шозем-них юридичних i фiзичних осiб. В свiтовiй практищ спецiальнi економiчнi зони зявилися у кшщ 1950 - початку 60-х i получили широкий розвиток у 70-т роки.
Порядок створення, функщонування та лш-вщаци таких зон в Укра1ш визначаеться Законом Украши «Про загальш засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) еконо-мiчних зон» та наступних змш та доповнень до цього закону.
На територи Украши створено та функщо-нуе 15 спецiальних економiчних зон.
Тенденци економiчного зростання, що сфо-рмувалися в державi впродовж кшькох останнiх рокiв, реалiзуються через активiзацiю економ> чного життя регюшв. Проведений аналiз свщ-чить про зростання у 2010 рощ практично в ушх регюнах кiлькостi зайнятих економiчною дiяльнiстю, наявного доходу населення, рiвня реально1 зароб^но1 плати тощо. При цьому спостерiгаеться позитивна тенденщя бiльш ви-соких темпiв економiчного зростання у менш розвинених регюнах.
Протягом 2010 року Украши наявний дохщ населення в цшому по Укрш'ш 3pic порiвняно з попереднiм роком у 2009 р. на 27,1 %, а витра-ти на 11,0 %, тобто зростання доходу випере-джало зростання витрат населення. Це можна прослiдити на середньомюячнш заробiтнiй плат - 120 % до 2009 року.
Галузевi особливосп зростання промисло-вого виробництва обумовили його регюнальну диференцiацiю. Серед репошв найбiльша пи-тома вага промислового виробництва у 2010 р. у Донецькому (26,0 %), Придншровському (22,8 %), Центральному (19,5 %). У 2010 р. за-безпечено прирют промислового виробництва в уах регiонах.
Структура промислового комплексу репошв за останш роки не зазнала вагомих змш, тому для бшьшосп регiонiв вирiшальне значення продовжуе вщгравати одна-двi галузi. Так, прiоритетною галуззю промислового виробництва для 8 репошв е харчова промисловiсть та перероблення сiльськогосподарських продук-тiв; для Дшпропетровсько!, Запорiзькоï та До-нецько! областей - металургiя та оброблення металу; для Закарпатськоï та Сумсько1' областей - машинобудування, для Лугансько1' та Полтав-ськоï областей - виробництво коксу, продукпв нафтопереробки та ядерного палива; для 1вано-Франювсько1', Миколаïвськоï, Рiвненськоï областей та м. Севастополь - виробництво та роз-подiлення електроенергп, газу та води.
Найбiльш розвиненими промисловими реп-онами е Дншропетровська, Донецька, Запорiзь-ка, Луганська, Полтавська, Харювська областi та м. Кшв, сумарна частка яких становить по-над 60% загальнодержавного промислового ви-робництва.
Разом з тим, питома вага Волинсько1', Закар-патсько1', Кiровоградськоï, Тернопшьсько1', Херсонсько1', Чернiвецькоï областей та м. Севастополь не досягае 1,0% вщ загального промислового виробництва по кра1ш.
Водночас зберiгаються суттевi регiональнi диспропорцiï за обсягом промислового виробництва на одну особу - коефщент варiацiï за цим показником впродовж останнiх рокiв становить понад 10 разiв.
Зростання виробництва спричинило значну активiзацiю в усiх регiонах дiяльностi у галузi будiвництва. В 2009 р. прирют обсягу тдряд-них робгг у будiвництвi в 7 регюнах перевищу-вав 40 %, а ще в 3 регiонах - 30 %. У 2010 р. прирют цього показника в 3 регюнах становив понад 60 %, ще в 6 регюнах - понад 20.
Негативною тенденщею регюнального роз-
витку в умовах кризи 90-их роюв став спад економiчного обмiну мiж регiонами, найбiльш тюш економiчнi зв'язки iснують лише мiж До-нецькою, Днiпропетровською, Запорiзькою та Луганською областями, в яких сконцентрована металургшна промисловють Укра!ни та все не-обхiдне для !! функщонування: виробничi фон-ди, сировина (кокшвне та енергетичне вугiлля, залiзна руда), електроенергетика, робоча сила вщповщно! квалiфiкацi!. З iншими регiонами економiчнi зв'язки набагато слабюшь Участь у мiжрегiональному ринку товарiв бiльше поло-вини областей Укра!ни незначна: майже все, що виробляеться в них, споживаеться в !х межах, або обмшюеться на енергоносп. Це свщ-чить про фактичну дезiнтеграцiю нащонально-го внутрiшнього ринку.
Таким чином, аналiз наведених вище та ш-ших показникiв дозволяе зробити наступш ви-сновки щодо соцiально-економiчного розвитку регiонiв:
1) Процеси економiчного зростання в бшьшосп регiонiв за останнi чотири роки набули стшкого та динамiчного характеру.
2) Позитивна динамша соцiальних парамет-рiв у регiонах вiдстае вщ динамiки економiчних процесiв, у бшьшосп регiонiв дуже гострою за-лишаеться проблема зайнятостi;
3) Бiльшiсть репошв мають низький рiвень конкурентоспроможностi й привабливосп для iноземних iнвестицiй.
4) В ушх регiонах за роки кризи накопичи-лись серйознi економiчнi, соцiальнi та еколоп-чнi проблеми
5) Позитивнi тенденцi! економiчного зростання в регюнах призупинили с^мке поглиб-лення регiональних соцiально-економiчних диспропорщй, однак немае пiдстав очiкувати в найближчш перспективi !х зменшення.
Наявнють суттевого регiонального дисбалансу соцiально-економiчного та культурного розвитку ускладнюе проведення едино! пол^и-ки соцiально-економiчних перетворень, форму-вання загальнодержавного ринку товарiв i послуг, збiльшуе загрозу регюнальних криз, дез-iнтеграцiю нацюнально! економiки. Регiональнi диспропорцi! гальмують забезпечення високих темпiв економiчного зростання на територп держави.
За останнi роки регюнальна проблема е одт-ею iз головних проблем нацiонального розвитку. Вона пронизуе всi сторони укра!нського суспшь-ства: усугубляе нацiональне питання, здержуе економiчнi реформи. Регiональна проблема е результатом таких причин, як нащональне питання,
спроба полггиюв позиграти регiональну карту в cboïx iнтересах. Розвиток Украши показав, що ре-гiональна проблема обумовлена природними та iсторичними особливостями краши. Наша краïна располагала алгоритмом виршення регiональноï проблеми, а сама:
1) була повшстю посвячена господарськiй сторош дiла;
2) була вбудована в адмшстративно-командну систему, яка судьбу регюшв ставе на вирiшення тоталiтарноï краïни.
Нова регiональна стратегiя держави повинна включати такi мiрi та рiвнi:
1. Прiорiтети держави як роздш нащональ-ноï безпеки.
2. Стратепя регiонального розвитку краши як довгострокова програма (пов'язана з питаниями з нацональною полiтикою та основними напряма-ми соцiально-економiчного розвитку.
3. Основш положення державно1' регюналь-но1' полiтики як документ середнестрокового характера, що визначае суб'екти i об'екти реп-онально1' полiтики держави, ïï основна мета, за-дачi та пропозищ.
4. Короткостроковi та середнестроковi про-грами регiонального розвитку.
Суть тако1' регiональноï проблеми носить три положення:
а) нерiвнiсть регiонiв краши по сощально-економiчним умовам проживання у звязку з якими накоплеш богатства подлягають пере-розподiлу по районам краши;
б) друга сторона - бшьш ефективне викори-стання прибуткiв вщ умов в регiонах краши;
в) поеднання нацiональних та мiсцевих ш-тересiв кожно1' людини.
Регiональна проблема в принцип не може бути виршена раз i насавжди, но ïï гостроту можна мiнiзувати за рахунок регiональноï стра-тегiï - системи мiр по дiï на територiальиу структуру суспiльства. Головна мета регюналь-ноï - благополуччя громадян, рiвнiсть громадян без залежностi вщ мiсця проживання та цшс-шсть держави.
Вирiшення регiональних завдань перерастае у регюнальну проблему:
1) 1снують об'ективнi протирiччя мiж регю-нами. Тому, для цього не юнуе однозначного ршення, рiзнi iнтереси превращаються в ком-промiс.
2) 1снуе таке протирiччя, як ефективнiсть -рiвнiсть, що в економiчному контекс приймае вигляд: якщо наращувати темпи економiчного зростання, то необхiдно будувати тдприемства в передових регiонах. Но тодi буде нарастати
нерiвнiсть регюшв по рiвню розвитку, а якщо вирiвнювати цi рiвнi, то необхщно будувати пiдприемства в отсталих регюнах i тодi будуть зменьшуватися темпи економiчного роста.
3) В результат многих столiть управлiния централiзованоï держави не склалися культурнi механiзми уладжування цих протирiчь.
Регiональна стратегiя - це така система, яка реалiзуе штереси держави у вiдносинi регюшв та внутршш iнтереси регiонiв.
Люба пол^ика ефективна тодi, коли удается компромю рiзних iнтересiв. Державна регюна-льна полiтика виходить з принциру дискретно-стi простору, нерiвностi регюшв по факторам розвитку, тобто повинна будуватися диферен-цшно. Регiональиу полггику слiд розумiти як сферу дiяльностi держави по регулюванню еко-номiчного, соцiального, полiтичного, екологiч-ного розвитку краши у просторому регюналь-ному аспекп.
Принципи регiональноï полiтики обумовле-нi зовнiшними та внутрiшними умовами:
а) еколопчний захист Украïни (нацюнально-етнiчнi питання традицiйного природокористу-вання);
б) галузевий принцип спецiалiзацiï регiонiв у вщповщносп з iнвестицiйною полiтикою держави;
в) формування равних стартових (шститу-цшних умов, подолання регiональних рiзниць рiвня економiчного розвитку територiальноï структури господарства, сощальних та еколоп-чних обставин.
В регюнальнш проблемi iсиуе завдання: кому допомогати - депресивному регюну чи його населенню. Якщо регюну - то необхщно вкла-дувати засоби до нього, якщо друге, то краще стимулювати оттiк населення в бшьш заможш регiони. Але даже самий вщсталий регiон - це батьювщина частини населення i тому вш за-слуговуе цiеï допомоги. В регюнальнш пробле-мi iснують таю проблеми, яю вiдрiзняться особливою складшстю:
1. Власнiсть на ресурси - кому повинш на-лежити (держав^ регiону чи власнику). Але можливо розрiзняти право власностi та право розпорядження. Виникае також проблема вико-ристання доходiв;
2. Фонд субвенцш - як його будувати i як проводити розподiл. Для визначення розмiра фонду можна використовувати долю нащона-льного доходу, що тдлягае перезподiлу мiж ре-гюнами для вирiвнювання регiонiв по доходу на душу населення.
3. Розподш податкiв на державний та мюце-
вий рiвнi (кшькють, нормативи, методики роз-рахункiв).
Важливо сформулювати полiтику власного територiального розвитку, яка би базувалася на комплекснш оцiнцi потенцiалу регюну. Можна представити територiальний розвиток, як систему, що орiентована на позитивну динамiку параметрiв рiвня i якостi життя населення, ви-робництвом сощального, господарського, ресурсного та еколопчного потенцiалу територiй. Тому. виникае проблема обективного вiдбору таких репошв, щоб рентабельно витратити державнi ресурси. Представимо фiнансовi ре-зультати вщ дiяльностi пiдприемств.
Як свiдчать даш, на долю Придншровсько-го регюну приходиться 50,5 % в структурi ф> нансових результатiв вiд дiяльностi пiдпри-емств до оподаткування, Центрального - 26,9 %, Донецького - 8,9 %. Це свщчить про фшан-сову забезпеченiсть регiонiв. Для визначення фшансово1' забезпеченостi використовують ф> нансовий норматив бюджетно1' забезпеченостi, який визначаеться шляхом подшення загально-го обсягу фшансових ресурсiв, що спрямову-еться на реалiзацiю бюджетних програм.
Програми економiчного i соцiального розвитку регюну базуються на таких основних принципах:
- еволюцiйнiсть економiчного та сощально-го розвитку;
- цiлiснiсть, що забезпечуеться.розробкою прогнозiв економiчного i соцiального розвитку;
- об'ективнють, яка базуеться на зв^них да-них органiв державно].' статистики i офiцiйних видань Нащонального банку Украши;
- пропорцiйнiсть та збалансованють еконо-мiчного розвитку;
- самостшнють;
- гласнiсть.
Дiйсно, прогнозш документи повиннi бути доступними для громадськосп. Це необхiдно для забезпеченосп реалiзацiï сощально-економiчноï полiтики держави.
Потенщал регiону характеризуеться основ-ними макроекономiчними показниками, такими як насиченють територiï факторами виробництва (природш ресурси, робоча сила, основш фонди, iнфраструктура), попит населення та ш. Потенцiал виражае можливостi, яю нереалiзо-ванi i при змшах ситуацiй можуть перейти у дшснють.
Економiчний потенцiал базуеться на таких його складових:
а) науково-техшчний потенцiал;
б) виробничий потенщал;
в) невиробнича сфера.
Науково-техшчний потенщал представляе собою сукупнють трудових та матерiальних ре-сурсiв, науково-технiчних знань та виробничо-го попиту, якi мае регюн для розвитку та вико-ристання досягнень НТР.
Економiчний стан репошв залежить вiд розвитку виробничо1' сфери.
Виробничий потенцiал обеднуе можливосп галузей сфери матерiального виробництва, сукупнють матерiальних благ. В склад виробни-чого потенцiалу включають:
1. Природш ресурси (земельш, воднi, люов^ копалини та iн.);
2. Основш виробничi фонди;
3. Робоча сила.
Виробнича сфера характеризуеться складню-тю. Складнiсть поясняеться взаемодiею окремих елемеипв через технологiю та органiзадiю виробництва. Технолопя виробництва виражае взае-модiю основних факторiв виробництва, вплив людини на предмет працi. Одночасно вдоскона-люють органiзадiю виробництва, забезпечують взаемодiю залучених до виробництва факторiв, людей в процесi виробництва.
Галузевий пiдхiд до виробничого потенща-лу позволяе визначити його структурних скла-дових та взаемозв'язки окремих галузей матер> ального виробництва. У склад виробничого по-тенцiалу уключають:
- промисловють;
- агропромисловий комплекс;
- транспорт та зв'язок;
- будiвельний комплекс;
- торпвля та громадське харчування;
- матерiально-технiчне забезпечення;
- заготiвля.
Сучасна класифшащя промислових шдпри-емств за видами дiяльностi передбачае ix роз-подш на пiдприемства: добувноï промисловос-ri, обробноï промисловостi, виробництво та розподшення електроенергп, газу, води.
Потенцiал невиробничо].' сфери (соцiальноï) - це освгта, охорона здоров'я, комунальне гос-подарство та ш.) - це можливосп по рiзним по-слугам населенню. Ця сфера безпосередньо пов'язана з пол^икою, економiкою, соцюлоп-ею, демографiею та iн.
Ресурсний потенцiал регюну включае тру-довi, речовi i неречовi ресурси. Ресурси можуть бути вгтвореш та невiтворенi. До невторених первинним ресурсам вiдносять мiнеральнi ресурси, а до вторених - земельш, водш, лiсовi, фаунiстичнi та рекреацшш.
З економiчним потенщалом регiона пов'я-заний швестицшний клiмат та iнвестицiйний ризик . 1нвестицшний ризик характеризуе виро-гiднiсть втрати iнвестицiй i доходу вщ них. По сутi ризик - характеристика яюсна. Ступiнь ш-вестицiйного ризику залежить вiд полггично1, сощально1, економiчноl, кримшально1 ситуацiй. Кращими областями для iноземних iнвестицiй е Дншропетровська -2239,7 тис. дол. на одну особу, Харювська - 985,0 тис. дол., Кшвська -935,3 тис. дол., Запорiзька - 520,5 тис. дол. Це промисловi центри i якi е донорами в Украш.
Мiжнароднi спiвставлення видiляють зако-нодавство кра1н основою iнвестицiйного ризику. Законодавство регулюе можливосп швесту-вання в галузi чи сфери, визначае порядок ви-користання окремих факторiв виробництва.
Розподiл регiонiв по штегральному рейтингу iнвестицiйного потенщалу показуе, що най-бiльший вклад вносять фактори, яю накопленi у процес господарсько1 дiяльностi: шфраструк-турна освоешсть територи, iнновацiйний поте-нщал населення.
1нтегральний рейтинг кожного регюну по iнвестицiйному потенцiалу розраховуеться як середня за експертною вагою. Значення рейтингу (мiсця регiону) може бути за такими видами потенщалу:
- ресурсному (середня забезпеченють запасами основних вцщв природних ресуршв);
- виробничому (результат господарсько1 д> яльностi населення в регюш;
- купiвельному (купiвельна способнiсть населення регюну;
- шфраструктурному (економшо-геогра-фiчне положення регiону);
- штелектуальному (рiвень освiти населення);
- шститущйному (рiвень розвитку ведучих iнститутiв ринково1 економiки);
-iнновацiйному (рiвень досягнень науково-технiчного прогресу).
Також можна розрахувати рейтинг регюну за рiвнем швестицшних ризикiв:
- економiчний (тенденци в eKOHOMi4HOMy розвитку perioHy);
- полггачний (полiтичнi симпатп населення за результатами остантх парламентських виборiв);
- сощальний (piBeHb сощально1 напряги);
- еколопчний (рiвень зараженостi навколи-шнього середовища);
- кримiнальний ( рiвень преступносп в регiонi). Показателем iнвестицiйного важеля регiонy
е кiлькiсть спiльних шдприемств. За 2006-2011 рр. в Укра!ш кiлькiсть спiльних пiдприемств зменьшилося на 4,3 %. Це говорить про непри-емлемють iностраних партнерiв вкладувати за-соби в економiкy Украши. Але наблюдаеться рiст спiльних шдприемств в Житомирськш об-ластi на 83,3 %, Харювськш областi на 15,4 %, Чершпвськш областi - на 14,3 %.
Висновки
Формування регюнального катталу обу-мовлюеться впливом його на кiнцевi результати виробництва. З метою визначення його впливу можна побудувати моделi управлшня виробни-цтвом.
Б1БЛ1ОГРАФ1ЧНИЙ СПИСОК
1. Статистичний зб1рник «Репони Украши» 2011 /Державна сдужба статистики Украши -К.: Август Трейд, 2011, 789 с.
2. Опарш, В. М. Ф1нансов1 ресурси: проблеми визначення та розмщення // Вюник НБУ. - 2000.
- № 4. - С. 25.
3. Репональна политика i мехашзми ii реал1зац11/ За ред. акад. НАН Украши М. I. Долшного. - К.: Наукова думка, 2003. - 503 с.
4. Goldran Elifhy M., Cox, Jeff. The Goal A Process of Ongoing Impijvement North River Press; 3rd Revised Edition / 20 th Anniversary Edition, 2004.
- 384 р.
Надшшла до редколегп 30.03.2012. Прийнята до друку 09.04.2012.
Рукопис рекомендовано до друку д-ром екон. наук, проф. А. А. Покотшовим (ДИТ, Дншропетровськ, Украша)
Н. В. МИРОШНИК
РЕГИОНАЛЬНАЯ СТРАТЕГИЯ И ЕЕ ОСОБЕННОСТИ В УСЛОВИЯХ РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКИ
Определено понятие „регион". Исследовано, что в условиях современной рыночной экономики для эффективного управления финансовыми ресурсами необходимо обеспечение деятельности предприятия оптимальным объемом финансовых ресурсов, рациональное их использование, максимизация прибыли и обеспечение рыночной стоимости предприятия. В этих условиях актуальными становятся вопросы усовершен-
ствования управления процессами производства, эффективным использованием финансовых, трудовых, материальных ресурсов. Для решения таких задач руководителям предприятий необходимы знания экономики, технологии производства, финансов. Переход к современной рыночной экономике вызывал изменения всей экономической системы и в первую очередь предприятий регионов. Условия ведения хозяйства претерпели превращения, которые выразились в изменениях форм собственности, условиях государственного регулирования, системы налогообложения. В результате реформ появился негосударственный сектор экономики, современная банковская система, рынки товаров, услуг, капитала. Это дает возможность для расширенного воспроизводства, росту доходов предприятия и его владельцев. Эту цель можно достичь лишь при оптимальной организации финансов. В современных условиях ведения хозяйства система управления смещается на регионы, которые отличаются между собой национальными, историческими, географическими, экономическими и другими особенностями. В Украине осуществляется структурная политика, которая должна предусматривать перевод экономики страны на новую ресурсообеспеченную, высокотехнологичную и экономически безопасную модель функционирования. Перспективным является создание в стране свободных экономических зон, на которых действуют льготные таможенные, валютно-финансовые, налогу и другие условия экономической деятельности. Территориальный уклад Украины основывается на принципах единства и целостной государственной власти, сбалансированности социально-экономического развития отдельных территорий с учетом исторических и культурных традиций, демографических и экологических особенностей. В региональной проблеме существует задание: кому помогать - депрессивному региону или его населению. Если региону - то необходимо вкладывать средства, если населению, то лучше стимулировать отток население в более состоятельные регионы. Но даже самый отсталый регион - это родина части населения и потому он заслуживает этой помощи.
Ключевые слова: регион, региональная стратегия, денежные ресурсы, эффективный спрос, текущие затраты
N. V. MYROSHNYK
REGIONAL STRATEGY AND ITS FEATURES IN THE CONDITIONS OF MARKET ECONOMY
The term "region" is defined. It is studied that in the conditions of modern market economy for an effective management of financial resources it is necessary providing the enterprise activities with optimal amount of these resources, their rational use, maximization of income and providing the appreciation of market enterprise value. In such conditions the issues of improvement of management of production processes, the effective use of financial, labor, and material resources become topical. The transition to the modern market economy caused the changes of all the economic system and, for the first, regional enterprises. The terms of managing the economy suffered transformations, which found an expression in the changes of ownership patterns, the terms of government control, and the tax system. The non-public sector of economy appeared as a result of reforms, modern banking system, markets of commodities, services, capital. It gives an opportunity for the reproduction on an expanded scale, the increase of enterprise profits, and the income of its proprietors. One is able to achieve this goal only under the optimal management of finances. In the modern conditions of managing the economy the control system is to be migrated to regions differing one to another in national, historical, geographical, economic and other peculiarities. A structural policy that must foresee the transition of state economy to a new resource-provided, hi-tech and economically safe model of operation is realized in Ukraine. Establishing in the country of free economic zones, where the favourable custom, currency-financial, tax and other conditions of economic activity are in force, is very promising. The territorial social-and-economic structure of Ukraine is based upon the principles of unity and integral state power, an appropriate balance of socio-economic development of separate territories taking into account historical and cultural traditions, demographic and ecological features. In a regional challenge, there is a task: what is the aid addressee -the depressive region or its population? If the former then investments are necessary, the latter - promoting the population migration to more solvent regions is better. But even the most backward region is a motherland of part of population and that is why it deserves to get this aid.
Keywords: region, regional strategy, money resources, effective demand, current outlays
