CC BY
34
О.1. 4i4KaHb
ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ЧИННИК1В СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГ1ОН1В УКРА1НИ
Питання переходу регюну до сталого розвитку розглядаються й вирiшуються рiзними методами як зарубiжними фаивця-ми, так i представниками вiтчизняних наукових шкiл [1-5]. Декомпозищя економiчного зростання та сощально-економiчного розвитку на чинники дютала поширення в економiчнiй лiтературi у 60-70-тi роки ХХ ст. (основш ще1 сформульовано у працях Р. Солоу, Е. Дешсона,
Д. Джоргенсона, Ц. Грiлiхеса). Подальший розвиток детермшант зростання пов'язують i3 появою таблиць А. Хестона та Р. Сам-мерса. Результати 1х дослщжень дозволили розробити алгоритм зiставлення рiвня розвитку кра!н i здiйснювати мiжкраlннi економетричнi дослiдження. Однак слiд зазначити, що розбiжностi мiж крашами не е тотожними мiжрегiональним вiдмiнностям у межах одше! краши [4, 6, 7]. Традицшна неокласична теорiя зростання визначае особливу роль нагромадження катталу, працi й iнновацiй. Представники школи ново! шститущонально1 теори стверджують, що нагромадження факторiв зростання, освiта й шновацп i е саме зростання. Вщповщно до ще1 теори до факторiв, що визначають сталий розвиток, безпосередньо належать iнститути - «системи механiзмiв i правил, прийнятих у суспiльствi, якi впливають на нагромадження пращ й катталу, генеращю й упровадження нових щей». Разом iз тим за останнi роки дослщники вiдзначають, що самi шститути е ендогенними факторами. Фундаментальнi дослщження у сферi регю-нальних теорш, що здiйснюються вичизня-ними вченими, пов'язаш в основному з розвитком захщних iдей в умовах трансформацшних змiн i зростання вiдкритостi нащонально! економiки.
Незважаючи на пiдвищений штерес до регюнально1 проблематики, певно! думки щодо набору факторiв, якi впливають на рiвень розвитку регiонiв, не сформульовано.
© Ч1чкань Олександр 1ванович - астрант. 1нститут економ1ки промисловосп НАН Укра1'ни,
Мета статтi полягае в дослщженш й оцiнцi основних факторiв сталого розвитку регiонiв Укра!ни й установленнi зв'язку мiж ними.
Аналiз лiтературних джерел свiдчить, що рiзнi типи регiонiв мають не тшьки рiзнi внутрiшнi фактори зростання, але й по^зно-му (найчастiше протилежним чином) реагують на макроекономiчнi й зовшшньо-економiчнi умови [6, 8]. Однак бшьшють як зарубiжних, так i вiтчизняних учених пов'язують сталють розвитку регiонiв iз наявнiстю й ефектившстю використання основного капiталу, шноващями та запровадженням сучасних технологiй, швестицшним клiматом, людським капiталом тощо. У рамках статп, за об'ективних умов, неможливо дослщити всi фактори, тому зосередимося на характеристицi деяких.
Пiдвищення технiчноl та енергетично! озброеносп працi, оснащення галузей економiки сучасною технiкою е стiйкою базою штенсивного типу розширеного вiдтворення. Основнi фонди у процеш виробничого споживання, переносячи вартiсть працi на продукт, який створено знов, ютотно впливають на його вартють i конкурентоспроможнiсть залежно вiд якiсного стану основних фоцщв [9-11]. Проте бшьш точним показником, що характеризуе стан i використання основних фондiв у виробничш сферi, е 1'х техшчний рiвень. Використання технiчно застарiлого обладнання, машин та устаткування за наявносп бiльш економiчних та продуктивних аналопв стримуе зростання продуктивностi працi, впливае на шдвищення вартостi продукц^, знижуе конкурентоспроможнiсть регiональноl
економiки. Статистичнi даш свiдчать про зниження рiвня використання виробничих потужностей iз друго1 половини 2008 р., що пов'язано iз загальним спадом виробництва й обумовлюе шдвищення частки основних
Донецьк.
ISSN 1562-109X
фоцщв у вартост вироблено! продукци та наданих послуг.
Ан^з такого показника, як введення в дiю основних засобiв свiдчить про те, що значну !х частину було введено у Дшпропет-ровськiй, Донецькiй i Харкiвськiй областях у 2008 р. Вщсутшсть iстотних зрушень у введенш нових потужностей не дозволяе по-слiдовно реалiзовувати полiтику iмпортоза-мщення та диверсифiкувати експортнi потоки. Орiентацiя на традицiйнi позици на св^ових ринках сировини та палива за вщсутносп перспективно! стратеги розвитку обробних галузей обумовлюе стриману участь фшансово-кредитних iнститутiв у фiнансуваннi реального сектору економши.
Поряд iз проведенням заходiв щодо освоення основних засобiв, у виробничiй сферi спостерiгаеться негативна тенденщя -збiльшення рiвня зносу основних засобiв. У багатьох регюнах Укра!ни основи вщтворю-вального циклу порушено: особливо це стосуеться Чершпвсько!, Херсонсько!, Полтавсько!, Черкасько! областей. Експлуатащя основних засобiв iз високим рiвнем зносу пов'язана з використанням застарших технологiй i впливае на шдвищення собiвартостi продукци та зниження 11 якостi; крiм того, погiршуються еколопчш наслiдки виробництва. Якщо протягом тривалого часу рiвень зносу не перевищуе 40%, то це е достатшм для забезпечення розширеного вiдтворення основних фондiв. Якщо ж протягом декшькох рокiв рiвень зносу коливаеться в межах 4050%, то мае мюце лише вiдтворення основних фоцщв. А якщо ступiнь зносу сягае понад 51%, iдеться про звужене вщтворення та вiдтворювальний цикл порушено [12]. Однак шдвищення зносу основних засобiв неможна апрiорi розцшювати як негативне явище, оскiльки вщмшнютю деяких галузей останнiми роками е прискорення вибуття безперспективних потужностей, iз хронiчно низьким рiвнем завантаження; списання обладнання, подальше використання якого у принципi не здатне забезпечити виробництво високояюсно! продукци. У таких випадках не вщбуваеться адекватно! замiни потужностей, що вившьняються. Отже, якiснi характеристики основних засобiв
перешкоджають зростанню виробництва й випуску конкурентоспроможно! продукци.
На жаль, як свiдчать результати до-слiджень, в умовах дефщиту iнвестицiйних ресурсiв усе бiльш помяну роль вiдiграють капiтальний ремонт i модернiзацiя основних фондiв. Безперечно, що подiбна ситуацiя як у регюнальному аспектi, так i в цшому по кра!нi е свiдченням, з одного боку, того, що шдприемства вщчувають брак оборотних коштiв, а з шшого - питомою вагою тдпри-емств, що функцiонують недостатньо ефективно.
Сталий розвиток регiону значною м> рою залежить вiд залучення й освоення ш-вестицiй, економiчна природа яких обумов-лена закономiрностями розширеного вщтво-рення: чим активнiшим е швестицшний процес, тим стрiмкiшими е темпи вщтворення засобiв виробництва та робочо! сили. У свою чергу, це обумовлюе пошук найбiльш привабливих об'ектiв швестування, прiоритетних i вигiдних напрямiв вкладання катталу, консолiдацi! зусиль на регюнальному рiвнi з метою прискорення швестицшно-шновацшного розвитку
територiй. Особливо слiд вщзначити той факт, що саме втизняш пiдприемства й органiзацi! е найбшьш значущими суб'ектами iнвестицiйно! дiяльностi. Регюн стане привабливим для масового швестора тiльки в тому випадку, якщо зробить пр> оритетним завданням змiну таких ключових властивостей реального сектору економши, як стратегiчний характер дiяльностi, цiле-спрямованiсть розподiлу ресурсiв i надiй-нiсть системи управлiння. У даний час залучення швестицш у реальний сектор еко-номiки - питання !! виживання. Будь-яке навт незначне полiпшення iнвестицiйного клiмату - це додатковi кошти, що дозволяють регiону розвиватися.
Рiвень iнвестицiй в основний каттал в Укра!нi у 2008 р. становив 85,4% вщ рiвня 1990 р. i тому не може вважатися задовшь-ним. З огляду на низьку швестицшну актив-нiсть у минулому, масштаби швестицш в основний каштал останнiми роками не вщпо-вiдали реальним потребам вщновлення й модернiзацi! виробничого апарату, що негативно позначаеться на ефективносп економши. Ситуацiя ускладнюеться масштабами швестицшних завдань i недостатнiстю для !х вирiшення тiльки власних фiнансових кошлв реального
сектору економши. Звичайно, iнвестицiйний попит визначають в основному екс-портоорiентованi галуз^ пiдприемства яких мають значнi власш кошти, е iнвестицiйно привабливими, мають достатш рейтинги. У 2005-2007 рр. експортери активiзували швес-тицiйний процес у галузях-пiдрядниках, насамперед у машинобудуванш. Однак серйозною проблемою залишаеться вiдсутнiсть процесiв реструктуризацi! втизняного бiзнесу, спрямованих на формування нових конкурентоспроможних ринкiв вiтчизняно! продукцi!.
Слщ зазначити, що лiдерами серед областей, що здшснювали iнвестицi! в основний каштал, за пiдсумком 2008 р. е Донецька, Дшпропетровська, Харкiвська, Ки!вська та Одеська областi. З одного боку, той факт, що найбшьш шдус^ально розвиненi регiони лiдирують за таким показником, як «обсяг швестицш в основний каштал», е позитивною тенденщею, але, з iншого боку, саме в цих областях домшуючими залишаються галузi промисловостi з високим рiвнем фондоемностi. Тому ситуацiя, що склалася, не може бути розглянута однозначно як приклад iнвестицiйно-iнновацiйно!
активностi, скорше, навпаки, мае мiсце превалювання екстенсивних тенденцiй. Проблема iнвестицiйного маневру на користь галузей, якi виробляють товари й надають послуги з бшьш високим рiвнем додано! вартостi, здатних забезпечити
конкурентоспроможшсть економiки,
залишаеться невиршеною.
Про iнвестицiйний потенцiал регiону можна зробити висновок на основi величини грошових доходiв населення
(платоспроможний попит). Вщ регiонально! диференцiацi! доходiв населення залежить частка заощаджень у його доходах, структура i динамiка швестицш домогосподарств, а також структура споживчих витрат населення, попиту на товари i послуги в регюш, а отже i виробництво товарiв. Участь держави й ре-гюнально! влади в регулюваннi цього фактора обмежена, оскшьки цiна на працю в небюджетному секторi економiки залежить вщ попиту на продукцiю (послуги), що виробляеться. Державний вплив на доходи населення здшснюеться у виглядi
регулювання рiвня оплати працi людей, зайнятих на пiдприемствах, в оргашзащях i установах, якi фiнансуються з державного бюджету, а також установлення величини прожиткового мiнiмуму й мшмально! заробiтно! плати, також контролю за дотриманням цих норм.
Важливим елементом активiзацi! процесiв швестування е забезпечення сприятливого iнвестицiйного ктмату. Особливе значення мае надаватися плануванню як одному з найважливших аспектiв механiзму управлiння
iнвестицiйною дiяльнiстю на мезорiвнi. Але при цьому слщ ураховувати, що його варто сприймати не як закон, а як алгоритм швестицшно! дiяльностi. Це дозволить цшеспрямовано залучати та використовувати iнвестицiйнi ресурси для розвитку виробничо! сфери, формувати необхщну будiвельну базу, рацiонально
використовувати потенцшш ресурси регiону.
Оцiнюючи динамшу ефективностi функцiонування економiки в цшому, не можна забувати, що вщповщно до сучасних теоретичних розробок особлива роль прид> ляеться технiчному прогресу. Стiйкiсть економiчного зростання в сучасних умовах може бути забезпечено лише на базi прискореного розгортання конкурентних виробництв, що безпосередньо залежить вщ темтв технiчного переозброення
оброблювально! iндустрi!. Питання впливу шновацшних процесiв на економiчний розвиток регюшв знаходиться останнiм часом у центрi уваги. Чинник новаторського пiдприемництва услщ за Й. Шумпетером розглядаеться як двигун i основна перевага нормально! конкурентно! економши. Ученi визначають, що сфера НДДКР впливае на економiку не тшьки безпосередньо через новiтнi прикладш iде! та розробки, але саме !! iснування е необхiдною умовою зростання, оскшьки забезпечуе накопичення людського кашталу. Практично в усiх аналiзах економiчного розвитку будь-яко! кра!ни, i особливо промислово розвинених кра!н, пiдкреслюеться важливiсть iнновацiй як джерела майбутнього зростання. Процеси глобалiзацi! разом iз розвитком iнформа-цiйно-комунiкацiйних технологш
стимулюють створення нових виробiв (послуг), методiв виробництва й розширення функцюнування ринкiв збуту. Як
нaголошyвaлоcя та Вcеcвiтньомy
економiчномy фоpyмi в Дaвоci (2GG3 p.), cтaлий pозвиток пов'язyeтьcя з мiкpоpiвнем, тобто e «... pезyльтaтом витончениx cтpaтегiй комтнш тa методiв виpобничоï дiяльноcтi, a тaкож зaлежить вiд якоcтi мiкpоекономiчного дiлового cеpедовищa, y якому конкypyють компaнiï Hpa'™» [13]. Тaким чином, caме нa гоcподapюючиx cyб'eктax лежить вiдповiдaльнicть 3a зaбезпечення виведення економши кpaïни нa новi piвнi пpодyктивноcтi й ефективноcтi.
Регiонaльнi пpiоpитети iнновaцiйноï д> яльноcтi визнaчaютьcя геогpaфiчним, еконо-мiчним, нayково-теxнiчним потенцiaлом, здiйcненням cтpyктypноï пеpебyдови в еко-номiцi, pозвитком cоцiaльноï cфеpи, в^ь шенням економiчниx питaнь. Нуково-шно-вaцiйний потенцiaл pегiонy xapaктеpизye можливicть здiйcнювaти нayково-iнновaцiй-ну дiяльнicть в aкaдемiчниx, гaлyзевиx, ву-зiвcькиx, зaводcькиx cектоpax нayки й шно-вaцiйнiй cфеpi, якi функщонують нa конкpетнiй теpитоpiï.
Пpи ощнщ iнновaцiйноï cклaдовоï cтaлоcтi pозвиткy pегiонaльниx економiк cлiд вiдзнaчити вкpaй неpiвномipний pозподiл iнновaцiй як у теpитоpiaльномy pозpiзi, тaк i в чacовомy acпектi. У зв'язку i3 цим нaлежить не тiльки знaчно pозшиpити мacштaби шве^ тyвaння, aле й нaдaти йому iнновaцiйного xa-pa^repy, знaчно пiдвищити ефективнicть та-пiтaловклaдень.
Iнновaцiйнa дiяльнicть пpомиcловиx пiдпpиeмcтв пеpедбaчae: доcлiдження i pоз-pобки; пpидбaння теxнологiй; виpобництво пpодyкцiï 3a пaтентaми i пaтентними лщен-зiями; виpобничо-конcтpyктоpcькi pоботи; кyпiвлю пpогpaмниx зacобiв; нaвчaння i шд-готовку пеpcонaлy; мapкетинговi до^^жен-ня; пpидбaння мaшин, ycтaткyвaння, ycтaновок i iншиx оcновниx фондiв, пов'язaниx i3 впpовaдженням iнновaцiй тощо. Пpоте кошти, якi cпpямовyютьcя нa вкaзaнi види дiяльноcтi, e недоештыми i не вiдповiдaють pеaльним потpебaм, оcобливо вpaxовyючи piвень 3^cy виpобничиx потyжноcтей. Hедоcтaтнiй piвень кош^в, що видiляютьcя нa оновлення оотовнж фондiв, cвiдчить пpо зниження теxнологiчного piвня пpомиcловоcтi pегiонiв. Слiд зaзнaчити, що cеpед влacникiв пpомиcловиx ^д^^мотв мae мicце зневaжливе cтaвлення до пш^нь
теxнологiчноï модеpнiзaцiï. Тенденцiя до збшьшення чacтки витpaт нa достщження i pозpобки, що нaмiтилacя, cвiдчить пpо зpоcтaюче пpaгнення гоcподapюючиx cy6'e^ тiв до cтвоpення влacного тукового ^одукту aбо доведення зовнiшнix pозpобок до теxнiчного aбо теxнологiчного оcвоeння нa 6a3i конкpетниx виpобництв.
Щодо пiдпpиeмcтв, якi pеaлiзyють iнновaцiйнi види пpодyкцiï, то вони pозтaшовaнi пеpевaжно в Хapкiвcькiй, Львiвcькiй, Донецькiй i Днiпpопетpовcькiй облacтяx, тобто iндycтpiaльно pозвинyтиx i пpикоpдонниx облacтяx. Aнaлiз pеaлiзовaноï iнновaцiйноï пpодyкцiï 3a меж Укpaïни cвiдчить, що якщо нa почaткy двотиcячниx pокiв пеpевaжно лiдиpyвaли Донецьга, Днiпpопетpовcькa, Сyмcькa i Зaпоpiзькa облacтi, то згодом cитyaцiя дещо змiнилacя: Донецькa мiцно зaкpiпилa зa шбою лiдиpyючi позицiï, пiдпpиeмcтвaм Лyгaнcькоï облacтi вдaлоcя пpaктично вдвiчi полiпшити cвоï покaзники i знaчно пiдвищити pейтинг pегiонy, Зaпоpiзькa облacть yтpимye cвоï позицiï, a у Сyмcькоï облacтi нaмiтилacя негaтивнa динaмiкa, якa пpодовжye домiнyвaти.
У динaмiцi покaзникa «оcвоeння шно-вaцiйниx видiв пpодyкцiï» тенденци дуже cy-пеpечливi. З 2GG3 по 2GG5 p. лiдеpcтво збе-piгaли Львiвcькa (2GG3 p.) i Теpнопiльcькa (2GG4-2GG5 pp.) облacтi. 3a ними в 2GG3 p. йшли Сумета i Донецьта облacтi. У 2GG4 p. лiдеpcтво пеpейшло до Теpнопiльcькоï облacтi, АР Кpим i Oдеcькоï облacтi, a позицiï Сyмcькоï знaчно погipшилиcя. У 2GG5 p. лiдеpaми були Теpнопiльcькa й Oдеcькa, потiм Львiвcькa i Донецькa. У 2GG6 p. пеpшicть пеpейшлa до Oдеcькоï тa Сyмcькоï облacтей, зa якими йшли Полтaвcькa i Хapкiвcькa. У cyчacниx yмовax доcягти cтiйкиx конкypентниx пеpевaг зможуть тiльки тi гоcподapюючi cy6'eRrn, пpодyкцiя якиx буде доcконaлiшa, у тому чи^ iнновaцiйнa. А це CTae можливим зa умов оновлення оетовнж виpобничиx зacобiв i доведення вiдповiдниx доcлiджень i pозpобок. Зicтaвлення динaмiки зa покaзникaми «cтpyктypa витpaт нa iнновaцiï» з «оcвоeнням iнновaцiйниx видiв пpодyкцiï» cвiдчить, що пiдпpиeмcтвa, якi оcвоюють iнновaцiйнi види пpодyкцiï, нaпpaвляють незнaчнi кошти нa вiдтвоpення
основних фондiв, тобто працюють на надмiру застарiлому устаткуваннi й тому не можуть досягти стабшьност в перспектива обмеженi можливостi пiдприемств з оновлення виробничого апарату й застосування застарiлих технологiй призводять до подорожчання продукци, що випускаеться, i зниження !! якостi. Так, Тернопiльська область займала лiдируючi позицi! в 2004-2005 рр. з освоення iнновацiйних видiв продукцi!, у цей же перюд мала низький рейтинг за показником витрат на придбання машин i устаткування. Подiбна ситуацiя, хоча i з бiльш значними показниками витрат на модершзащю характерна для Микола!всько!, Львiвсько! та Сумсько! областей. Для тих же регютв, пiдприемства яких видшяють вiдносно бiльшi кошти на придбання машин, устаткування й шших установок (в основному старопромисловi регюни), характерна не така висока, але бшьш стшка динамiка показника «освоення шновацшних видiв продукцп», що, у свою чергу, може стати шдгрунтям для формування певно! виробничо-технологiчно! бази на
перспективу.
Результати аналiзу пiдприемств, що здшснюють iнновацiйну дiяльнiсть залежно вщ форми власностi, на прикладi одного з iндустрiально розвинутих регiонiв - Донець-ко! областi, дозволяють зробити висновок про те, що бшьш схильними до шновацш виявилися тдприемства приватно! форми власносп, питома вага яких склала 13,9% ушх шновацшно активних пiдприемств реп-ону, серед тдприемств державно! форми власностi таких було тшьки 6,3%.
Слiд вщзначити, що в умовах зниження штенсивност iнновацiйно! дiяльностi та порiвняно невисоко! ефективностi, основною !! метою е спрямованють на досягнення результату в короткостроковш перспективi. Про це свщчить, насамперед, структура витрат на технолопчш iнновацi! (видатки на дослщження й розробки, пiдготовку виробництва, упровадження виробiв i технологiй) i змша видiв iнновацiйно! дiяльностi.
Подальшi зютавлення вказують на те, що основним джерелом фшансування шнова-цiйно! дiяльностi у промисловостi е власнi кошти тдприемств. Незважаючи на збшь-
шення частки коштiв з iнших джерел фшансування, за рахунок власних кош^в фшан-сувалося вiд 79,6% шновацшно! дiяльностi у промисловостi у 2000 р. до 65,0% у 2009 р.
Другим за значущютю джерелом ф> нансування е кошти iнвесторiв як втизня-них, так i зарубiжних, хоча !х частка значно поступаеться фiнансуванню за рахунок власних кош^в. Частка коштiв, наданих в№ чизняними iнвесторами, за перюд 20002009 рр., з одного боку, була незначною, а з шшого - мала тенденщю до скорочення i за останнiми результатами становила 0,4%. 1но-земнi швестици розподiлялися трохи iнакше: 2000 р. - 7,6%; у 2004 р. майже трикратне зниження до 2,5%; а з 2005 р. - стабшзащя та деяке збшьшення показника до 19,0% у 2009 р.
Кошти держбюджету в означеному пе-рiодi не перевищували 3% вiд загально! суми фiнансування iнновацiйно! дiяльностi у промисловосп. Як видно, держава прагне до пiдтримки iнновацiйно! активностi промис-лових пiдприемств, якi становлять основу реального сектору економши, однак вщсут-нiсть чiтко! iнновацiйно! полiтики й кош^в не сприяе проведенню ефективних заходiв у повному обсязi. Таким чином, державш ш-вестицi! для активiзацi! iнновацiйно! дiяль-ностi промислових пiдприемств найближчим часом не можна розглядати як стабшьне вагоме джерело.
Таким чином, така опора багатьох тдприемств на власш джерела е вимушеною м> рою через нерозвинешсть i вiдсутнiсть доста-шх обсягiв з iнших джерел. Як свщчить iсну-юча практика, самофшансування
нововведень мае бiльш негативнi, шж позитивнi наслiдки. Для iнновацiй, що здш-снюються пiдприемствами за власний рахунок, е характерним таке. По-перше, незначш масштаби та практично вщсутшсть розробок глобального характеру; по-друге, поступовий характер iнновацiйного процесу, тобто тдприемства заздалепдь позбавляються можливоси проведення одночасно! ре-структуризацi! вшх сфер дiяльностi. Крiм того, стосовно виробiв, якi виробляються великими тдприемствами, технологiчнi iн-новацi! е вкрай дорогими, доступними деяким iз тдприемств, а саме тим, яю можуть залучати кошти стороннiх iнвесторiв
або здшснювати фшансування за власний рахунок.
Таким чином, на рiвнi регюшв е диспропорци в розвитку шновацшно1 дiяльностi. Спостерiгаеться процес зниження рiвня iнновацiйного потенцiалу пiдприемств, що зрештою обумовлюе низький рiвень ефективностi нацюнально1 шновацшно1 системи. Бiльш висока шновацшна активнiсть характерна для депресивних галузей iз великою часткою iмпортноl продукци на внутрiшньому ринку. Це свщчить про 1х прагнення змiцнити позици в конкурентнiй боротьбi. Водночас в експортоорiентованих галузях iнновацiйна активнiсть нижче, що вiдповiдае загальносвiтовим тенденцiям ринково! економiки. При цьому держава мае активно залучитися до пiдтримки науково-техшчно! дiяльностi, розглядати швестици у НДДКР, як найбшьш важливий прiоритет ринкових перетворень, структурних реформ. До обов'язкових умов активiзацil шновацшно1 дiяльностi як фактора сталого розвитку ре-гюнально1 економiки належить забезпечення макроекономiчноl стабiльностi.
Досягнення певних результатiв в шно-вацiйному розвитку в регюш пов'язане з реалiзацiею заходiв, яю вченими РВПС Укра1ни НАН Украши сформульованi в такому виглядi [14, 41]:
сшвпраця мюцево1 влади й мюцевого бiзнесу у вирiшеннi економiчних проблем, головними з яких е фшанси. А стосуеться це, перш за все, централiзованоl частини фшан-сiв, оскiльки вiдповiдно до регюнальних критерий i нормативiв мають бути вирiшенi пи-тання про часткову участь у доходах. Адм> шстращя регiону е i комерцшно-фшансовим партнером, i гарантом одночасно в реатазацл великих економiчних проектiв. В областях, швестування яких пов'язане з ризиком для приватного бiзнесу, частка швестицш ре-гiональних органiв мае збшьшуватися;
пiдтримка провiдних пiдприемств (об'еднань), як здатнi реалiзовувати загаль-нодержавш iнновацiйнi прiоритети, а також забезпечувати адресне фшансування шнова-цiйноl дiяльностi цих пiдприемств;
визначення регiональних шновацшних лiдерiв за допомогою рейтингово1 системи ощнок;
спрямування на конкурснiй основi коштiв у найбiльш перспективнi з шновацш-но! точки зору шдприемства;
сприяння в реалiзацil державно1 шно-вацiйноl полiтики.
Висновки. Отже, уш чинники розвитку регiону пов'язанi мiж собою: наявнiсть висококвалiфiкованих кадрiв шдвищуе iнвес-тицiйну привабливiсть регiону, швестицп в нововведення дозволяють пiдвищити шнова-цiйну активнiсть. Проте в сучасних умовах очевидною стае перевага шновацш задля сталого розвитку. Велике значення для активiзацil iнновацiйноl дiяльностi в регюш мае формування iнновацiйноl мотиваци пiд-приемств, яка бiльшою мiрою формуеться пiд впливом iнституцiйного середовища, яке склалося в державi й у кожному регюш.
Л^ература
1. Беленький П. Теоретико-методоло-пчш засади регiонального розвитку еконо-мши Укра1ни / П. Беленький, О. Дугов // Ре-гiональна економша. - 2006. - № 4. - С. 7-17.
2. Бобров А.Л. Роль государства в достижении устойчивого развития / А.Л. Бобров, К.В. Папенов // Вестник Московского университета. Сер. 6. Экономика.-2005.-№ 1.-С. 106-119.
3. Данилишин Б. Украина в международных рейтингах устойчивого развития / Б. Данилишин, О. Веклич // Экономика Украины. - 2008. - № 7. - С. 1323.
4. Курнышева И. Тенденции и перспективы экономического роста / И. Курнышева, В. Засько // Экономист. -2007.-№ 10.-С. 13-20.
5. Стрижкова Л. Факторы экономического роста / Л. Стрижкова // Экономист. - 2004. - № 6. - С. 7-13.
6. Гранберг А.Г. Региональная экономика и региональная наука в России: десять лет спустя / А.Г. Гранберг // Регион: экономика и социология. - 2004. - № 1.
7. Ясин Е. Государство и экономика на этапе модернизации / Е. Ясин // Вопросы экономики. - 2006. - № 4. - С. 4-30.
8. Селезнев А. О макрорегулировании экономики в свете положений теории роста / А. Селезнев // Экономист. - 2002. - № 11. -С. 3-13.
9. Губанов С. Промышленная политика и государство / С. Губанов // Экономист. - 2004. - № 7. - С. 3-14.
10. Кухарська Н.О. Економiчне зростання як основа економiчного розвитку Укра!ни / Н.О. Кухарська // Регюнальна економка. - 2007. - № 2. - С. 22-32.
11. Нешитой А. Конкурентоспособность и условия воспроизводства / А. Нешитой, О. Сухарев // Экономист. - 2005. - № 3. - С. 3-12.
12. Маслова О.И. О проблеме воспроизводства основных фондов и «инвестиционной составляющей» в цене / О.И. Маслова // Вестник Московского государственного университета. - 2007. — № 2.-С. 41-53.
13. Хижный Э.К. Социально-экономическая интеграция двух групп стран Европы в первой декаде XXI в. / Э.К. Хижный // Актуальные проблемы Европы: сб. науч. тр. - М.: ИНИОН, 2007. - С. 57-74.
14. Продуктивш сили Укра!ни: прогноз розвитку i розмщення на перюд до 2010 р.: в 2 т. - К.: РВПС Укра!ни НАН Укра!ни, 2000.-Т. 1.-291 с.
