CC BY
149
ЛШГВОДИДАКТИКА
Наталш ШПЕНИК
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ СОЦЮКУЛЬТУРНО! КОМПЕТЕНЦИ СТУДЕНТ1В 3-ГО КУРСУ МОВНИХ СПЕЦ1АЛЬНОСТЕЙ У ПРОДУКТИВНИХ
ВИДАХ МОВЛЕНН6ВО1 Д1ЯЛЬНОСТ1
У статтi розглядаеться питання формування та контролю соцiокультурноi компетенцИ студентiв. Обтрунтовуеться важливкть формування соцюкультурно'1' компетенцИ студентiв у продуктивних видах мовленнево'1' дiяльностi як основа розвитку творчого мислення та мiжкультурних комункативних умть.
На сучасному етат викладання шоземних мов у вищих навчальних закладах (ВНЗ) актуальною е проблема формування соцюкультурно! компетенци студенев. Вщомо, що невiд'eмний складник змiсту навчання iноземних мов у навчальних закладах — соцюкультурний компонент, оскiльки вивчення шоземно! мови та культури носив ще! мови становить единий процес. Розширення мiжкультурних зв'язкiв породжуе необхщшсть оргашзаци процесу навчання iноземних мов як дiалогу культур.
Метою нашого дослiдження е обгрунтування методики формування соцюкультурно! компетенци студенев у продуктивних видах мовленнево! дiяльностi, дослiдження шляхiв забезпечення ефективного мiжкультурного спiлкування.
Соцюкультурна компетенцiя створюе основу для самостшного вивчення культури iнших кра!н, народiв, спiльнот, оволодiння способами представлення рщно! культури в iншомовному середовищi, соцюкультурно! самоосвгги в iнших сферах безпосередньо! та опосередковано! комунiкацi! [5, 18].
Змют навчання iноземно! мови у ВНЗ повинен бути спрямований на залучення студентiв до нового способу мовного спшкування та до культури народу, що розмовляе мовою, яку вони вивчають, до нацiонально-культурних особливостей мовно! поведiнки в кра!нi, мова яко! вивчаеться. За допомогою нього в студенев формуються уявлення про рiзноманiтнi сфери сучасного життя шшого суспiльства, його iсторiю та культуру. При цьому навчання мови певно! кра!ни через культуру !! народу (а точшше, через дiалог свое! нацюнально! культури та культури шшого народу) необидно здшснювати постiйно, починаючи з перших крокiв у навчанш iноземно! мови. Щодо цього актуальними стають соцiокультурнi знання:
- лексичних одиниць, яю не мають е^валеипв у рiднiй мовi, !х врахування при спшкуванш за допомогою шоземно! мови; умiння зрозумiти цi лексичш одиницi в текстах з використанням лiнгвокра!нознавчого матерiалу; умiння пояснити (рщною та iноземною мовою) значення окремих понять, яю не мають е^валеипв у рiднiй мовi;
- поведшкового етикету, характерного для кра!ни, мова яко! вивчаеться, в типових ситуащях повсякденного та дшового спiлкування; умшня будувати власну мовну та немовну поведшку вiдповiдно до норм, прийнятих в iншому соцiумi;
- соцюкультурних особливостей кра!ни, мова яко! вивчаеться; умшня зрозумгги !х у процес сприймання текстiв на слух i в процесi читання;
- географiчних, природно-клiматичних i полiтичних особливостей кра!ни, мова яко! вивчаеться; умiння використовувати щ знання у власних висловлюваннях i розумiти !х у висловлюваннях сшврозмовниюв;
- основних вiдомостей з юторп кра!ни, мова яко! вивчаеться, в тому чи^ з ютори культури, технiки, науки; умiння порiвнювати !х з досягненнями свое! культури, рщного
народу; сучасних аспектов життя шоземщв (туризм, навчання, дозвiлля тощо); умшня iнтерпретувати цi особливостi з точки зору власного досвщу;
- нацюнальних традицiй, свят, якi вiдзначають у кра1ш, мова котро! вивчаеться; умшня порiвнювати !х iз рiдною культурою [1, 89].
Вивчення шоземно1 мови як засобу мiжкультурноl комушкаци ставить завдання штеграцп набутих знань соцюкультурного характеру. Студент пiзнае iншу дшсшсть, знайомиться з iншими зразками сощально! поведiнки, соцiально-мовними моделями, порiвнюе !х з наявним у нього досвщом, набутим у рiднiй культурi, навчаеться розумтои представникiв iнших соцiально-культурних груп.
Cеред основних сучасних завдань у сферi педагопчно1 освiти е втшення в життя ще1 безперервного навчання, яка вимагае вщ фахiвцiв створення та розвитку надiйних педагогiчних технологш, здатних зробити освiту гнучкою, проблемною, спрямованою на пiдвищення якостi навчання. Проблема полягае не лише в тому, щоб «озброгги» студентiв знаннями, а й навчити !х творчо використовувати щ знання на практищ з метою самостiйного вирiшення проблем, пристосування до нового оточення та рiзноманiтних ситуацш [7, 13].
Зпдно з культурообразною моделлю професшно1 тдготовки студента у мовних ВНЗ, запропонованш Ю. I. Пассовим, треба готувати спещалютов, якi будуть здатнi оновлювати методики, змiнювати пiдручники, розумiти та ствпрацювати з новими поколiннями, пристосовуватися до нового середовища, котрi постшно змiнюеться. Такi положення вже зафшсоваш в багатьох вiтчизняних i зарубiжних чинних програмах з мовно1 освни, що зумовлюе пошук нових шляхiв пiдготовки фахiвцiв. Головне протирiччя на цьому етат — це новi вимоги до випускникiв i старi критери оцiнки якостi навчання. З урахуванням з цього питання контролю й оцшювання повинно розглядатися шд iншим кутом зору, тобто через розвиток у студентов умiння самостшно вчитися та самостiйно контролювати й оцшювати власнi досягнення; вмiння керувати сво1ми дiями й вiдповiдати за результати свое1 дiяльностi адекватно проконтролювати й ощнити свою дiяльнiсть. Тому важливо формувати в студентiв умшня самостшно1 дiяльностi [7, 13].
Вивчення шоземно1 мови безпосередньо пов'язане зi спiлкуванням в уснiй чи письмовш формi. Кожен iз видiв мовленнево1 дiяльностi характеризуеться специфiчними критерiями та мае сво! особливостi. Дiалогiчне та монолопчне мовлення — це усш продуктивнi види мовленнево1 дiяльностi, як значною мiрою впливають на створення сприятливо1 психолопчно1 атмосфери на занятто та на пiдвищення мотиваци студенпв. Як результат, у процесi формування шшомовно1 мовленнево1 компетенци студентiв у дiалогiчному та монологiчному мовленнi треба створити умови, за яких у студенпв з'явилося би бажання та потреба спшкуватися, передавати почуття.
Д1алог1чне мовлення — це процес мовленнево1 взаемоди двох або бiльше учасниюв спiлкування. Тут у межах мовленневого акту кожен з учасниюв по черзi виступае як слухач i як мовець [4, 146].
Монолог — це безпосередньо спрямований до стврозмовника чи аудиторп органiзований вид усного мовлення, який передбачае висловлювання одше1 особи [4, 167].
Монолопчне мовлення характеризуеться певними комушкативними, психолопчними i мовними особливостями, якi викладач мае враховувати у процеш навчання цього виду мовленнево1 дiяльностi [4, 167].
Монолопчне мовлення виконуе таю комушкативш функцп:
1) iнформативну — повщомлення iнформацil про предмети чи поди навколишнього середовища, опис явищ, дiй, стану;
2) впливову — спонукання до дп чи попередження небажано1 дil, переконання щодо справедливости чи несправедливостi тих чи шших поглядiв, думок, дiй, переконань;
3) експресивну (емоцшно-виразну) — використання мовленневого спшкування для опису стану, в якому перебувае той, хто говорить, для зняття емоцшно1 напруженостi;
4) розважальну — виступ людини на сцеш чи серед друзiв для розваги слухачiв (наприклад, художне читання, розповщь у неофiцiйнiй бесiдi);
5) ритуально-культову — висловлювання пiд час будь-якого ритуального обряду (наприклад, виступ на ювше1) [4, 167-168].
До продуктивних вищв мовленнево! дiяльностi належить також письмо. Це продуктивний, iнколи репродуктивний вид мовленнево! дiяльностi, пов'язаний з переданням iнформацiï у графiчному лiтерному кодi. Письмо забезпечуе графiчну фiксацiю мовлення, точнiше — тексту мовлення. Процес та^' реалiзацiï називаеться написанням, а його результатом е писемний текст [6, 183].
У процес письма вщбуваеться опора на вс види вiдчуттiв, активiзуються всi аналiзатори: акустичний, мовленневоруховий, зоровий, рукоруховий. 1з психологiï вiдомо, що запам'ятовування буде швидшим i мщшшим, якщо в його процесi братиме участь якомога бшьша кiлькiсть вцщв пам'ятi, бiльше число аналiзаторiв [4, 219].
Формування соцюкультурно'' компетенци студеипв у письмi е важливою складовою навчання студентiв iншомовного спiлкування. Недооцшка ж ролi письма, писемного мовлення у навчанш iноземних мов негативно впливае на весь навчальний процес. Вщомо, що у 90% людей зоровий канал сприйняття iнформацiï в декшька разiв сильнiший порiвняно зi слуховим. Це дае пiдстави для припущення, що обсяг i мщшсть засвоеного матерiалу, сприйнятого через зоровий канал зв'язку, будуть значно вищими. Недостатня увага до письма, письмових вправ у навчаннi iноземних мов, виконання яких пов'язане з функцюнуванням бiльшого, порiвняно з усним мовленням, числа аналiзаторiв, веде до збщнення навчального процесу, швидшого забування, втрати умшь та навичок, здобутих значними зусиллями [4, 219-220].
Соцгокультурна компетенцгя — це сукупнють певних знань, навичок i вмшь, якими необхщно оволодiти студентам для здiйснення ефективного мiжкультурного усномовленневого спiлкування. Оскiльки дiалогiчне та монологiчне мовлення е комплексом певних навичок й умшь, розглянемо ïx детальнiше. Навички, необхiднi для здшснення iншомовноï усномовленневоï комунiкацiï, — це мовленневi навички говорiння. До них належать: а) вимовш (артикуляцшш та iнтонацiйнi), б) лексичнi; в) граматичш. Вони становлять основу дiалогiчного та монологiчного мовлення. Володiння нацюнально-культурно маркованою лексикою е базою для здшснення шшомовного мiжкультурного спiлкування. До лексичних навичок дiалогiчного та монолопчного мовлення, формування яких ми вважаемо прюритетним i обов'язковим для здшснення адекватного мiжкультурного спiлкування студентами, належать: навички правильного вживання безеквiвалентноï, конотативноï i фоновоï лексики, фразеологiзмiв, сталих етикетних висловiв, маркерiв соцiальниx стосунюв, виразiв народноï мудростi тощо в усному мовленш згiдно iз ситуащею спiлкування i метою комунiкацiï [3, 34].
У процес навчання студенев дiалогiчного мовлення варто ознайомити ix iз нацiональною жестовою системою народу — носiя виучуваноï мови. Пщ час спiлкування 6080% комушкаци вiдбуваеться за рахунок невербалiки. Неправильне розумшня чи трактування як окремого невербального засобу спшкування i комплексу таких засобiв може призвести до часткового чи повного нерозумшня сшврозмовника-нося мови/культури. Тому особливого значення набувають а) вщповщшсть/невщповщшсть невербальних засобiв порiвнюваниx культур вербальному процесу спiлкування; б) омонiмiя i полiсемiя жестових знаюв, зокрема, в англiйськiй та украшськш культурах [2, 16].
Соцiокультурний компонент змюту навчання iноземноï мови покликаний ознайомити студенев iз фоновими знаннями ïx однолiткiв з iншиx краш. Джерелом для його вiдбору служить дитяча, шдл^кова та юнацька лторатура, знання зi сфери мистецтва краши, мова якоï вивчаеться, та досвщ спiлкування представникiв iншоï культури з навколишшм свiтом. Значення соцiокультурного компонента в процес вивчення iноземноï мови полягае у тому, щоб розширити загальний культурний кругозiр студентiв, активiзувати ïx пiзнавальну та iнтелектуальну дiяльнiсть, навчити ïx розумiти особливостi поведшки (мовноï та немовноï) представникiв своеï та iншоï культури [1, 89].
Навчати iноземноï мови означае навчати iншомовноï культури та передбачае взаемопов'язаний комушкативний та соцiокультурний розвиток студенев. Вивчення мови охоплюе засвоення вщповщних вiдмiнностей соцiальниx систем. Оволодiння мовленневими засобами необхщне для того, аби студент м^ свiдомо керувати процесом вибору вщповщних засобiв комунiкацiï у процеш спiлкування та процесом шдивщуального засвоення мови [1, 79].
Наведемо приклади вправ для формування соцiокультурноï компетенци студенев III курсу мовних спецiальностей в продуктивних видах мовленневоï дiяльностi.
Bnpaea 1. Study the table, then in pairs act out short exchanges, as in the example. Student A, start telling your partner about a film, a book, a play, a CD, an excursion, an activity, etc. Student B, interrupt, using language from the table. After a few exchanges, swap roles.
Informal Formal
• Just a second ... • Yes, but... • Hold on a minute ... • Sorry, but... • Wait a second ... • If I could just say something ... • Could I just cut in here ... • Excuse me, but ... • I'm sorry to interrupt, but...
A: Let's go see the new Oliver Stone film, it's ...
B: Just a second, isn't that supposed to be very violent [8, 33]?
Вправа 2. Read the rubrics and underline the key information. Then answer the questions that follow.
A friend of yours recently sent you the article below along with a short note. You feel very strongly about the content of the article and have decided to follow your friend's suggestion and write to the editor of the magazine which published the article.
Read the original article and the extract from your friend's letter. Then, using the information provided, write:
a letter to the magazine editor expressing your opinion (approximately 200 words).
a letter to your friend, telling him or her what you have done (approximately 50 words) [8, 26].
Отже, формування соцюкультурно! компетенци на заняттях шоземно! мови передбачае обов'язкове ознайомлення з культурною спадщиною шших кра!н. Це не лише допомагае студентовi краще зрозум^и певний народ, а й розвивае у нього штерес до навчання. Складшсть формування соцюкультурно! компетенци на заняттях шоземно! мови полягае в тому, що матерiал, який використовуе викладач, передбачае застосування набутих ним знань iз рiзних наук — етнографи, фольклору, психологи та кра!нознавства. Використання на заняттях шоземно! мови матерiалiв, пов'язаних з шшою культурою, тдвищуе мотиващю до навчання, тому що студенти, засвоюючи певний навчальний матерiал, знайомляться з рашше невщомими для них фактами, юторичними подiями стосовно життя народу, мова якого вивчаеться.
Формування соцюкультурно! компетенци студенпв тюно пов'язане з шдвищенням шзнавально! активносп та мотиваци до вивчення шоземно! мови. Створення викладачем умов для самовираження та саморозвитку студенпв, для !х самостшно! роботи забезпечуе позитивш результати у навчанш.
З метою тдготовки студенпв мовних ВНЗ як майбутшх спещатспв зi знанням англшсько! мови, котрi будуть здатш виступати посередниками мiж своею й шоземною культурами, необхщно формувати соцюкультурну компетенщю студенпв, а також регулярно контролювати стушнь засвоення ними соцюкультурних знань, навичок та вмшь. З щею метою треба оргашзувати контроль за формуванням соцюкультурно! компетенци, тобто враховувати функци, вимоги та принципи контролю при розробщ комплексу тестових завдань
Пщсумовуючи вищесказане, вщзначимо важливють пiдготовки фахiвцiв, якi будуть здатш впроваджувати новiтнi методики навчання, пристосовуватися до нових вимог на освгтньому ринку. Враховуючи це, питання формування та контролю рiвня сформованосп соцiокультурно! компетенцi! варто розглядати ^зь призму розвитку в студентiв вмшня самостiйно вчитися i контролювати й оцшювати сво! досягнення. Формування соцюкультурно! компетенци передбачае вивчення шоземно! мови у нерозривному зв'язку з шшомовною культурою, врахування мiждисциплiнарних зв'язюв i порiвняння й зiставлення рiдно! та шшомовно! культур. Таке навчання сприяе ефективному оволодiнню iноземною мовою та тдвищенню мотивацi! студентiв, !х штересу до вивчення цiе! мови.
Л1ТЕРАТУРА
1. Гальскова Н. Д. Современная методика обучении иностранным языкам: Пособие для учителя. —
М.: АРКТИ; ГЛОССА, 2000. — 165 с.
2. Красковська О. Л. Навчання старшокласнишв загальноосвгтшх шкш моделей комушкативно! поведшки британщв: Дис. ... канд. пед. наук / Наук. кер. канд. пед. наук, проф. Н. К. Скляренко: 13.00.02 / О. Л. Красковська. — К.: КНЛУ, 2006. — 173 с.
3. Кузьменко Ю. В. Методика формування соцюкультурно1 компетенци учшв основно1 школи в процес навчання англшського д1алопчного мовлення: Дис. ... канд. пед. наук, 13.00.02 / Наук. кер. д-р пед. наук, проф. С. Ю. Школаева / Ю. В. Кузьменко. — К.: КНЛУ, 2007. — 159 с.
4. Методика викладання шоземних мов у середшх навчальних закладах: Щдручник. — Вид. 2-е, випр. i перероб. / Кол. автор1в шд кер. С. Ю.Школаевог — К.: Ленв1т, 2002. — 328 с.
5. Сафонова В. В. Культуроведение в системе современного языкового образования // Иностранные языки в школе. — 2001. — № 3. — С. 17-23.
6. Тарнопольський О. Б. Методика начання шшомовно1 мовленнево1 д1яльност1 у вищому мовному заклад1 освгти: Навчальний поабник / О. Б. Трнопольський. — К.: 1НКОС, 2006. — 248 с.
7. Шуклша С. I. Методика контролю сформованосп англомовно1 соцюкультурно1 компетенци в рецептивних видах мовленнево1 д1яльност1 майбутшх вчител1в: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Кшвський нацюнальний лшгвютичний ушверситет. — К., 2006. — 159 с.
8. Evans V., Edwards L. Upstream Advanced C1. Student's Book. — Newbury: Express Publishing, 2003. — 256 p.
9. ОВЧАРУК О. Компетенци як ключ до оновлення змюту освиж. Available: http://www.reffond.ru.
Тамара Л1С1ЙЧУК
КОМПЛЕКСНА 1НДИВ1ДУАЛ1ЗАЦ1Я ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ IНШОМОВНОÏ КОМПЕТЕНЦИ СТУДЕНТ1В У ЧИТАНН1
У cmammi розглядаеться питання врахування ¡ндивгдуально-психологгчних особливостей студентгв у процеа формування тшомовно'1 комуткативно1 компетенцИ'. Анaлiзуюmься види iндивiдуaлiзaцiï та ïx вплив на розвиток та удосконалення навичок i вмть читання.
Як вщомо, ефектившсть навчання iншомовноï мовленневоï дiяльностi визначаеться сукупшстю об'ективних i суб'ективних факторiв. До перших факторiв, що впливають на процес формування iншомовноï компетенци студенев у читанш, вщносяться дидактичнi особливосп цього виду мовленневоï дiяльностi. Що стосуеться суб'ективних факторiв, то до них прийнято вщносити iндивiдуально-псиxологiчнi особливосп студентiв, рiвень сформованостi яких значною мiрою впливае на успiшнiсть оволодшня читанням.
Метою CTaTTi е обгрунтування необxiдностi комплексноï iндивiдуалiзацiï процесу навчання читання, а також визначення конкретних шляxiв ïï реалiзацiï.
З щею метою необxiдно дати визначення термша «iндивiдуалiзацiя». В методицi навчання шоземних мов iндивiдуалiзацiя розглядаеться як цшсна система, що охоплюе всi сторони та етапи навчально-виховного процесу, а також передбачае комплексне врахування i цшеспрямований розвиток компонентiв кожноï iз пiдструктур псиxологiчноï структури iндивiдуальностi студента, якi здiйснюють значний вплив на яюсть оволодiння iншомовною комушкативною компетенцiею [5, 250]. А оскшьки дiяльнiсть читання глибоко iндивiдуальна i залежить вiд загального рiвня шдготовки студента, сформованостi його знань, навичок i вмшь, процес навчання цього виду мовленневоï дiяльностi повинен бути максимально iндивiдуалiзованим [1, 220].
Принцип iндивiдуалiзацiï трактуеться в дидактицi як один з основних принципiв, що базуеться на дiалектицi загального, особливого та одиничного, типового й iндивiдуального, абстрактного i конкретного у шзнанш i розвитку особистостi. Вiтчизняна дидактика визнае, що в умовах однакового навчання вех студенев вщбуваеться небажане швелювання ïx знань, тодi як у рiзниx студентiв е рiзнi пiзнавальнi можливостi i рiзний рiвень розвитку розумових здiбностей. Тому, на думку Т. Iльïноï, принцип iндивiдуалiзацiï повинен сприяти стимулюванню iнтересiв одних студеипв до бiльш глибокоï роботи при обов'язковому доведены iншиx до загального, визначеного програмою, рiвня [2, 236].
Що стосуеться навчання шоземних мов у мовному ВНЗ, цей принцип конкретизований у дослщженш С. Ш^лаево^ На ïï погляд, iндивiдуалiзацiя процесу формування iншомовноï комунiкативноï компетенци студенев мае становити динамiчно функцюнуючу систему, яка охоплюе всi етапи навчального процесу i передбачае реалiзацiю взаемозумовлених дш
