CC BY
56
розриву. Подiбну ситуацiю студенти можуть роз^ати на свiй лад, з власним баченням проблеми [9, 56]. Рольова гра, як правило, дае поживний матерiал для подальшо1 дискуси.
Таким чином, ТЗН е дiевим засобом штенсифшаци самостшно1 роботи студенев з формування шшомовно1 комушкативно! компетенцп, оскiльки дають змогу реатзувати всi заIальнодидактичнi принципи навчання. Особливо ефективними е аудiовiзуальнi засоби, яю впливають на мотивацiйну сферу особистосп, вiдповiдають iнтересам студентiв, створюють ситуащю успiху, оскiльки дають змогу продемонструвати студентам здатнiсть розумiти мову в ситуащях реального спiлкування; сприяють розвитку вмшь аудiювання автентичного мовлення, активiзацil велико1 кiлькостi лексичних одиниць, поглибленню соцiокультурних знань, розвитку вмiнь та навичок усного i писемного мовлення у процес роботи над змютом вiдеоматерiалу.
Подальшого дослiдження потребуе проблема використання ТЗН для iндивiдуалiзацil самостшно1 роботи студентiв з формування шшомовно1 комушкативно1 компетенци.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бичкова Н. I. Основи використання ввдеофонограми та фонограми для навчання шоземних мов. — К.: Вшол, 1999. — Частина 1. — 107 с.
2. Бурденюк Г.М. Управление самостоятельной учебной деятельностью при обучении иностранным языкам взрослых: Автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02. — М., 1993. — 49 с.
3. Елизаров А.С. Информационно-технологическая поддержка деятельности преподавателя по организации самостоятельной работы студентов при обучении иностранному языку: Дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02. — СПб, 2001. — 172 с.
4. Елухина Н.В. Роль аудиовизуальных средств в формировании коммуникативной компетенции в области межкультурной коммуникации // Современные средства реализации целей обучения иностранному языку по новой программе (неязыковые вузы) / Вестник Моск. гос. лингв. ун-та. — 2002. — Вып. 467. — С. 102-108.
5. Зимняя И.А. Психология обучения неродному языку. — М.: Русский язык, 1989. — 219 с.
6. Каменская Л. С. Некоторые вопросы организации внеаудиторной работы студентов при коммуникативном обучении иностранному языку в неязыковом вузе // Формирование коммуникативной иноязычной компетенции / Сб. научн. тр. Моск. гос. лингв. ун-та . — 1999. — Вып. 42. — С. 32-42.
7. Каменская Л.С. Новые возможности совершенствования самостоятельной внеаудиторной работой студентов // Профессиональная коммуникация как цель обучения иностранному языку в неязыковом вузе / Сб. научн. тр. Моск. гос. лингв. ун-та — 2000. — Вып. 454. — С. 118-127.
8. Кузнецова С.А., Каменская Л.С. Видеотехника при коммуникативно направленном обучении // Вариативность в обучении иностранным языкам в неязыковом вузе / Сб. научн. тр. Моск. гос. лингв. ун-та . — 1999. — Вып. 425. — С. 114-126.
9. Eken A.N. You've got mail: a film workshop // ELT Journal. — 2003. — Vol. 57/1. — P. 51-59.
Людмила НАГОРНЮК
СТРУКТУРА 1НШОМОВНО1 КОМУШКАТИВНО1 КОМПЕТЕНЦИ МАЙБУТНЬОГО ЖУРНАЛ1СТА
Стаття присвячена cmpyKmypi iншомовноi комуткативно1 компетенцИ майбутнього журналкта. Висвтлюеться також авторська позищя щодо дидактичного наповнення кожного компонента.
Орiентацiя на кшцевий результат навчання шоземно1 мови, який проявляеться у сформованосп шшомовно1 комушкативно1 компетенци в студента факультету журналютики i його здатносп до спшкування на мiжкультурному рiвнi з професшною метою, ставить перед вищою осв^ою багато завдань. Оскшьки в педагопчнш наущ немае дослщжень, присвячених навчанню шоземно1 мови журналю^в, тодi час як для шших спещальностей юнують фундаментальш дослщження (для студенпв-економюив — С. Мiрошниченко, I. Онсша, О. Клименко; юриспв — Л. Котлярова, Г. Савченко; медиюв — О. Петращук, С. Баришшкова; фармацев^в — М. Задорожна; бiблiотекарiв — О. Калашникова; студенев техшчних спещальностей — I. Гршина, А. Смельянова, О. Тарнопольський, Н. Долова; студенев торгiвельно-економiчних спещальностей — Л. Манякша; вшськових — Р. Зайцева,
Н. Угрюмова; працiвникiв сфери туризму — Е. Герасименко, Е. Алiлуйко; спещалюпв морського флоту — В. Зикова), то виникае нагальна потреба у розробленш технологи формування шшомовно! комушкативно! компетенци майбутнього журналюта, що е метою нашого дослщження. Для цього передусiм необхiдно уточнити структуру шшомовно! комушкативно! компетенци. Отже, мета статт\ — конкретизувати компонентний склад шшомовно! комушкативно! компетенци майбутнього журналюта.
Аналiз компонентного складу комушкативно! компетенци, який пропонуеться в сучасних дослщженнях (Д. Хаймз, Л. Бахман, М. Каналь i М. Суейн, Д. Ушкшс i Ван Ек, В. Ульрiх, Т. Дементьева, О. Волобуева, Д. 1заренков, Д. Сердюков, О. Клименко, Н. Павлова, В. Зикова, О. 1скандарова, М. Мазо, Е. Гром, О. Павленко, С. Козак) показав, що вс науковщ визнають багатокомпонентюний склад комунiкативно! компетенци, хоча кожен з них по^зному бачить !! структуру (див. таблицю 1). Бiльшiсть авторiв, незважаючи на розбiжностi у формулюваннях (Т. Дементьева, Д. 1заренков, Д. Сердюков, О. Клименко, В. Зикова, Л. Бахман називають цю компетенцiю мовною, М. Каналь i М. Суейн, Д. Хаймз, Л. Хiаджу — граматичною, а Д. Уiлкiнс i Ван Ек, О. Волобуева, О. Павленко, В. Ульрiх, Р. Мшьруд, С. Козак i iншi — лшгвютичною), визначають лiнгвiстичну компетенцiю як найважлившу складову. Пiд цiею компетенцiею розумiеться, як правило, блок мовних знань, умшь i навичок, володiння якими дозволить комушканту розумiти i висловлювати граматично правильне i лексично коректне шшомовне мовлення (Д. Уiлкiнс i Ван Ек, С. Козак, О. Клименко, Т. Дементьева, В. Зикова, Д. Сердюков, А. Артюнов i Л. Трушина). Н. Павлова, дослщжуючи комушкативну компетенщю у студентiв економiчних спецiальностей i розглядаючи лiнгвiстичну компетенщю у структурi комунiкативно!, зазначае, що сюди належить, крiм вищесказаного, й ерудищя в iноземнiй мовi [8, 24]. Деяю вченi (В. Сафонова, Л. Ермакова, Т. Третьякова, Н. Гез) виокремлюють у лшгвютичнш компетенци ^м, навичок, умшь i знань, ще мовнi здiбностi, без яких неможливий мовний розвиток.
Таблиця 1
Характеры! тдходи науковцгв до компонентного складу комушкативно! компетенци
н инт О е ¡в 'Л а н в о м граматична || прагматична (шлокутивна) || а н ч и т о 'ш и !В о '3 о с компетенщя дискурсу || а н 'о и •в о р п стратепчна || а н в и § и нум о к а н о 'и л 'й психолопчна || я 1= ш о о о м а с креативна || а н 'я й ш вит о м предметно-мовленнева || сощальна || соцюкультурна || 3 ■а с о д й и и л ас р е Э 'и у й и н ч чит о 'ш г .5 алр а п й и н р урт ь о '3 о с о вог ¡в 'й формальнолопчний || шшомовна | вербально-когштивна || вербально-комушкативна || метокомушкативна || розмовна | мисленнева II предметна II
Хаймз Д. + + + +
Каналь М. [ Суейн М. + + + +
Ушкшс Д. [ Ван Ек + + + + + + +
Бахман Л.Ф. + + + + + + +
Ульр1х В. + + + +
Х1аджу Л + + +
Ермакова Л.А. [ Третьякова Т. А. + + + + +
Сердюков Д.С. + + + + +
Клименко О. В. + + + + + + + +
Павлова Н.Ю. + + +
Зикова В.М. + + + +
1скандарова О.Ю. + + +
Мазо М.В. + + + + + +
Дементьева Т.1. + + + +
Волобуева О.Ф. + +
1заренков Д.1. + + +
Павленко О.О. + + +
Гез Н.1. + + + +
Мшьруд Р.П. + + + +
Козак С.В. + + +
Деякi вiтчизнянi та зарубiжнi автори до структури комушкативно1 компетенци вщносять стратегiчну компетенцiю. Д. Хаймз розумie пiд цим феноменом "правила тдтримки контакту з сшвбесщниками" [14]. Дослщницью позици С. Совiньйона, Л. Хiаджу, Р. Мiльруда збiгаються в тому, що стратегiчна компетенцiя — це вмшня приймати рiшення щодо того, як усунути провали, яю виникають у спiлкуваннi чи шдсилити значимiсть повiдомлення [7, 13].
На думку Г. Брауна [13], вс комушкативш стратеги походять iз стратепчно! компетенци людини, оскiльки вона е те, як ми манiпулюeмо мовою для реалiзацп комунiкативних намiрiв. Схоже формулювання цього поняття знаходимо i в дослiдженнях Л. Бахмана [12], котрий розглядае його настшьки широким за обсягом, що, реоргашзуючи модель комушкативно! компетенци М. Каналя i М. Суейна, пропонуе вважати стратепчну компетенцiю як окремий i самостшний феномен, який обумовлюе свободу володшня iноземною мовою. Тому стратегiчна компетенщя за Л. Бахманом — це сукупнють загальних здiбностей особистостi, а також актуалiзацiя необхiдних психомоторних навиюв у процесi досягнення успiху комушкаци [12]. Дослiдницька позицiя В. Зиково1, з якою ми погоджуемося, стосуеться професшного спiлкування студентiв судноплавних факульте^в ВНЗ. На думку автора, стратепчна компетенцiя — це "здатнють визначати цшь професiйного спiлкування, оцiнювати його результати i планувати його тактику" [4, 49].
Ще один компонент, який окремi дослiдники включають у структуру шшомовно1 комушкативно1 компетенци, е соцюкультурна компетенцiя, що стала об'ектом наукових iнтересiв багатьох дослiдникiв (Н. Бориско, Л. Голованчук, В. Сафонова, О. Селiванова, О. Тарнопольський, Г. Томахш, В. Топалова). Розглядаючи мову як вщображення культури народу краши, мова яко! вивчаеться, бiльшiсть авторiв визнають, що вивчення шоземно1 мови е проникненням в нацiональну культуру народу, яка на 1хню думку, е невщдшьною вiд мови у процес И вивчення. Отже, щоб зрозумiти iнший народ i його мову, необхщно оволодiти системою понять, яю визначаються переважно особливостями його культури в широкому сенс цього слова, за допомогою яких можливо щентифшувати цей народ.
Однак, як видно з таблиц 1, не в ушх працях ця компетенщя називаеться соцiокультурною. При описi таких лшгводидактичних понять, як соцiолiнгвiстична, сощальна, лшгвокрашознавча, кра1нознавча, соцiокультурна, лiнгвосоцiокультурна компетенци, деяю вченi розглядають соцiокультурну компетенщю в одному рядi з шшими i дають достатньо вузьке трактування И понятiйного змiсту. Але при аналiзi термiнологiчного змiсту цих компетенцш стае очевидним факт тiсного взаемозв'язку мiж видами компетенцiй, наявнiсть яких тшьки в комплексi дозволить iндивiду бути "культурним" з позици нося мови. Так, В. Сафонова розглядае сощолшгвютичну, соцiальну, лшгвокрашознавчу та сощолшгвютичну компетенци як складовi соцiокультурноl компетенци i додае загальнокультурну i бшультурну компетенцil. На И думку, суспшьствознавча, культурознавча, лiнгвокраlнознавча та соцiолiнгвiстична компетенци формують сощокультурний пласт комунiкативноl компетенци учасниюв iншомовного спiлкування [6, 42].
До сощокультурно1 компетенцil належать знання звича1в, культури, iсторil, географи (О. Клименко), засобiв соцiокомунiкацil, особливостей нащонально1 ментальностi, духовних i матерiальних цiнностей (П. Сисоев), соцiального досвщу (З. Нiкiтенко та О. Ошянова), певного мiнiмуму безеквiвалентноl i фоново1 лексики, власних iмен, засобiв афористичносп мови (О. Коломiнова), стандартiв комушкативно1 поведiнки у повсякденному життi краши, мова яко! вивчаеться (О. Тарнопольський i Н. Скляренко).
С. Козак вважае, що соцюкультурна компетенщя зумовлюе розумшня лшгвокрашознавчих реалiй, ономастично1 лексики, фразеологи та аферистики з нащонально-культурною семантикою [5, 59].
При аналiзi змiсту професiйноl компетенцil у структурi iншомовноl комунiкативноl компетенцil майбутнього фаивця, запропонованого рiзними авторами, стае очевидним, що в сучасних умовах розвитку i постiйного розширення всебiчних мiжнародних контактiв iноземна мова стае найважлившим засобом професiйного спiлкування спещалю^в рiзних профiлiв. У зв'язку з цим останшм часом як за кордоном, так i в Укра1ш все бiльше уваги придiляеться проблемi викладання iноземних мов з урахуванням потреб майбутнiх фахiвцiв.
На думку Д. Сердюкова, професшна компетенцiя — це сукупнють спещальних знань та умшь, якi забезпечують володiння способами професшно1 дiяльностi i мислення [5, 55].
Вiдповiдно до позицiï G. Зеера, KpiM знань та умшь сюди належать ще способи виконання професiйноï дiяльностi [8, 19]. Дослщжуючи формування комунiкативноï компетентностi у студенпв економiчного ВНЗ, Н. Павлова шд професiйною компетенцieю розумie iнтегровану яюсть особистостi спецiалiста, що включае систему знань, умшь i навичок, рiзних способiв вирiшення типових завдань [8, 19]. С. Козак додае до вищесказаного таю знання, вмшня i навички, яю забезпечують подолання психолопчного бар'еру пiд час спiлкування за допомогою засобiв iноземноï мови та активiзацiю комунiкативного потенцiалу особистостi на основi усвiдомлення нею власноï потреби в такому сшлкуванш [5, 59].
1снують й iншi дослiдницькi позици, зпдно з якими до структури комушкативно1' компетенцiï майбутнього спецiалiста належать предметна (Д. Сердюков, О. Клименко, М. Мазо, Д. 1заренков), мисленнева (Л. Бахман, Н. Гез), розмовна компетенщя (Л. Бахман, Н. Гез), мотивацшна (Т. Дементьева), креативна (О. Клименко), самоосв^ня (О. Клименко), дискурсивна (Д. Хаймз, Л. Бахман, Д. Ушюнс i Ван Ек, Н. Павлова, Р. Мшьруд), прагматична (Л. Бахман, В. Зикова, Р. Мшьруд, Т. Дементьева) й iншi компетенци.
Враховуючи, що у втизняних i зарубiжних наукових розробках юнують рiзнi тдходи до структурно!' оргашзаци цього феномена, ми вважаемо правомiрним розглянути особливосп фаху журналiста. Це, безперечно, мае велике значення для визначення компонентного складу iншомовноï комунiкативноï компетенци майбутшх працiвникiв засобiв масовоï шформаци.
1ноземна мова для сучасного журналюта — це знаряддя професiйноï дiяльностi i професiйного пiзнання. З допомогою цього шструмента вiн може дiяти, переконувати, створювати сприятливу атмосферу для професiйноï комунiкацiï, розумiти культуру i мешаттет iншого народу. Завдяки знанню iноземноï мови збiльшуеться кiлькiсть джерел шформаци (шшомовна лiтература, преса i телебачення, 1нтернет), якi дуже важливi для професiйноï дiяльностi журналiста.
Водночас можна констатувати наявнють суперечностi мiж соцiальним замовленням суспiльства на журналюпв з високим рiвнем володiння одшею чи кiлькома iноземними мовами, з одного боку, та реальними, не зовшм адекватними такому рiвню умовами процесу тдготовки фахiвцiв, з шшого.
Професiя журналiста охоплюе низку вцщв спецiальностей. Лише редакцiйну дiяльнiсть щодо випуску часопису забезпечують: шеф-редактор, редактори окремих вщдшв часопису, публiцисти, критики, репортери, кореспонденти, референти спецiальних рубрик й ш. Професiйна дiяльнiсть кожного з них, безумовно, мае свою специфшу, але е риси, спшьш для всiх журналiстiв.
Нi один фах, як зауважуе директор Журналютського iнституту в Берлiнi, професор Е. Дофiфат, не потребуе бiльшоï особистоï посвяти, як журналiстський, що вимагае великою мiрою жертовного iдеалiзму та високих моральних засад [1, 145]. Свгг особистостi журналюта-професiонала формуеться вiдповiдно до об'ективних вимог, обумовлених професiйними орiентацiями. Сукупнiсть професiйних рис журналюта завжди привертала до себе увагу науковцiв i публiцистiв. Ще при зародженш росiйськоï журналiстики першу спробу описати риси особистостi i правила поведшки журналiста зробив М. Ломоносов у сво1х знаменитих "роздумах", вiдомих пiд назвою "Дисертацiя про обов'язок журналiста". Багато вiдомих журналюив писали про своерiднi риси, особливосп працi, радостi i труднощi своа професiï [9, 331].
У Закош Украши "Про державну пiдтримку засобiв масовоï iнформацiï та соцiальний захист журналiстiв" для обгрунтування необхiдностi застосування окремих та особливих норм сощального захисту дуже вдало i точно сформульоваш риси й умови журналiстськоï дiяльностi. Одна з них — "необхщнють здiйснювати власний творчий пошук новоï потрiбноï iнформацiï та ïï джерел, наявнiсть об'ективних та суб'ективних труднощiв та перешкод у добуванш iнформацiï" [3, 13]. Ю. Шаповал наголошуе на вмiннi журналiста вести полемшу, володiннi манерою спiлкування [10, 213]. М. Яцимiрська розглядае питання iнтелектуалiзацiï та iнтелiгентностi мови преси: "культура мови журналюта прямо пропорцшна його штелектовГ' [11, 83]. Т. Засорша i Н. Федосова вказують на виробничо-творчий та унiверсально-спецiалiзований характер журналiстськоï працi [2, 111-114] О. Бочковський вказуе на таю риси журналюта: "швидке спостереження, бистра думка i негайний чин; постшна готовнють до працi, небоязкiсть i самовщречення; спритнiсть; чуйнiсть; пам'ятливiсть; довiрнiсть" [1, 147-150].
Отже, iншомовна комунiкативна компетенщя майбутнього журналiста постае як об'ективно юнуючий i складно структурований феномен, який ниш привертае увагу багатьох дослщниюв i належить до гостродискусшних проблем. Беручи до уваги вищесказане та попереднiй досвiд вчених i журналiстiв, вважаемо, що до структури шшомовно! комушкативно! компетенци майбутнього журналюта доцшьно включити чотири компоненти — лшгвютичну, стратегiчну, соцiокультурну та професшну компетенцi!. Це можна зобразити схематично:
Схема 1. Структура ¡ншомовно! комушкативно! компетенци майбутнього журнал1ста
Щд лшгвютичною компетенщею як складовою шшомовно! комушкативно! компетенци майбутнього журналюта ми розумiемо знання, навички, вмiння i здiбностi, що дозволять журналiсту розум^и i продукувати граматично правильне i лексично коректне iншомовне мовлення в письмовш чи уснiй формi. Цшним у цiй компетенцi! е використання системи мови з метою власне комушкаци i мовленневе функцiонування в конкретних комушкативних ситуацiях, в яких реалiзуеться всi релевантнi для комушкаци фактори.
Стратепчна компетенцiя, згiдно з нашою дослiдницькою позицiею, охоплюе знання, вмiння i навички двох титв. З одного боку, таких, що откують використання вербальних i невербальних стратегiй для компенсацi! нерозумiння чи незнання мовного коду, з шшого — забезпечують здатнiсть визначати щль спiлкування, оцiнювати його результати i планувати його тактику.
Наступний компонент, який визначаемо в структурi шшомовно! комушкативно! компетенци майбутнього журналюта, — це сощокультурна компетенщя. Вона включае фоновi знання (сукупнють вiдомостей про сощокультурш особливостi народу, мова якого вивчаеться, i про стандарти комушкативно! поведшки — (норми вербально! та невербально! поведiнки, прийнятi в цш культурнiй спiльнотi), мовний i мовленневий матерiал, необхвдний для розкриття сощокультурно! iнформацi! (реалi!, вiльнi та сталi словосполучення, формули мовленневого етикету, навички та вмшня оперування фоновими знаннями та мовним i мовленневим матерiалом соцiокультурного плану).
Пiд професiйною компетенщею ми розумiемо систему знань, умшь i навичок, якi забезпечують знаходження та оперування iншомовною професiйно значущою iнформацiею, знання фахово! термiнологiчно! лексики, вмшня виокремлювати з шформаци основне й давати ощнку !! значущосп з позицi! професiйно! дiяльностi, знання структури i особливостей ведення спецiалiзованого дiалогу.
Визначивши дослiдницьку позицiю щодо структури цього феномена i дидактичного наповнення кожного компонента, вважаемо, що до подальших напрямкiв дослiдження варто вщнести питання, якi пов'язанi з теорiею та практикою формування шшомовно! комушкативно! компетенци студенев факультету журналютики.
Л1ТЕРАТУРА
1. Бочковський I. О. Укранська журнал1стика на тл доби: ютор1я, демократичний досввд, нов1 завдання. Основи журнал1зму. Ч. 1. — Мюнхен, 1993. — 204 с.
2. Засорина Т., Федосова Н. Профессия — журналист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1999. — 320 с.
3. Здоровега В. Й. Теор1я 1 методика журналютсько!' творчостк Пвдручник. — 2-ге вид., перероб. 1 допов. — Льв1в: ПА1С, 2004. — 268 с.
4. Зыкова В. Н. Формирование иноязычной профессионально-коммуникативной компетенции студентов судоводительских факультетов: Дис. ... канд. пед. наук. — СПб, 2002. — 162 с.
5. Козак С. В. Формирование иноязычной коммуникативной компетенции будущих специалистов морского флота: Дис. ... канд. пед. наук. — Одеса, 2001. — 224 с.
6. Клименко Е. В. Формирование иноязычной професиональной коммуникативной компетентности будущих финансистов: Дис. ... канд. пед. наук. — Калуга, 2004. — 200 с.
7. Мильруд Р. П., Максимова И. Р. Современные концептуальные принципы коммуникативного обучения иностранным языкам // Иностранные языки в школе. — 2000. — № 4. — С. 9-15.
8. Павлова Н. Ю. Формирование коммуникативной компетентности у студентов экономического вуза в процессе изучения иностранного языка: Дис. ... канд. пед. наук. — Хабаровск, 2005. — 198 с.
9. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики: Учебник. — М.: Аспект Пресс, 2003. — 367 с.
10. Шаповал Ю. Г. Феномен журналютики: проблеми теорп. — Р1вне: Роса, 2005. — 248 с.
11. Яцим1рська М. Г. Культура мови журналюта як показник його штелекту // Украшська журналютика i нацюнальне вщродження: Зб. наук. праць. — К.: НМК ВО, 1992. — 100 с.
12. Bachman L. Fundamental considerations in language testing. — Oxford, 1990.
13. Brown H.D. Principles of Language Learning and Teaching. Third edition. — Englewood Cliffs, №1: Prentice. — Hall Regents, 1994. — Chapters 4-7.
14. Hymes D.H. On communicative competence. Philadelphia: University of Pennsylvania, 1971.
Наталш ЛОГУТ1НА
ТЕОРЕТИЧН1 ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТ1 МАЙБУТН1Х МЕНЕДЖЕР1В 30BH^Hb0EK0H0MI4H0Ï ДШЛЬНОСП ДО ПРОФЕС1ЙНОГО 1НШОМОВНОГО СП1ЛКУВАННЯ
У cmammi проан^зовано специфiчнi особливостi фаховог тдготовки менеджера зовнiшньоекономiчноï diMMbmcmi, викладено результати вивчення стану професшно1 освти у вищих навчальних закладах економiчного профшю, розглянуто психолого-педcгогiчнi та соцicльнi аспекти тшомовно'1' пiдготовки фcхiвцiв сфери менеджменту.
Входження Украши в Gвропейську сшвдружшсть вимагае адаптаци украïнськоï нацiональноï економши до нових умов господарювання, нових економiчних вщносин, розширення мiжнародних зв'язюв у рiзних галузях. Вихщ краши на передовi рубежi прогресу людськоï цившзаци залежатиме вщ того, наскшьки швидко та устшно державна система вищоï осв^и зможе шдготувати фахiвцiв новоï формаци — економю^в, менеджерiв, якi будуть спроможнi творчо мислити, орiентуватися та пристосовуватися до швидких змш у сучасних ринкових вщносинах, застосовувати iнформацiйнi технологiï.
На сучасному етапi пошук шляхiв удосконалення професiйноï пiдготовки в галузi економiчноï освiти, ix практичне використання в середовищ^ що швидко змiнюеться, е головною умовою забезпечення потреби Украши у висококвалiфiкованиx фаxiвцяx — економютах, менеджерах, якi будуть здатнi до професшно спрямованого спiлкування iз зарубiжними колегами у сферi економiчноï дiяльностi. Таке соцiальне замовлення знаходить пряме вщображення у програмних вимогах щодо володшня iноземною мовою студентiв вищого закладу освгти немовного профiлю, що передбачае досягнення такого рiвня розвитку шшомовних навичок та вмiнь, який дозволив би здшснювати безпосередне спшкування iз зарубiжними партнерами у професшнш дiяльностi в уснiй i в письмовш формi [11].
Сфера осв^и найбiльшою мiрою визначае рiвень розвитку суспшьства та стае загальнонацiональним прюритетом в бiльшостi краш свiту. Тому Нацюнальна Доктрина розвитку освiти в Украш ключовим завданням ставить модершзащю освiти вiдповiдно до вимог украïнськоï державностi ХХ1 столiття, нацiонального розвитку i нацiональноï безпеки, поступовий перехщ вiд репродуктивноï, авторитарноï освiти до осв^и iнновацiйного, гуманiстичного типу. Цей перехвд е необх1дним наслiдком глибинних процесiв, зумовлених суспiльними змiнами — переходом вщ iндустрiального до шформацшного суспiльства [8].
Мета cmammi — проаналiзувати особливостi фаxовоï пiдготовки менеджера зовнiшньоекономiчноï дiяльностi, розглянути псиxолого-педагогiчнi та сощальш аспекти iншомовноï пiдготовки фаxiвцiв сфери менеджменту.
Радикальнi змiни, що здшснюються в нацiональнiй системi вищоï освiти в Украïнi, якi були започатковаш процесом iнтеграцiï кра1ни у европейський прос^р вищоï освiти, зумовили
