CC BY
17
зац1!'. що полягав у вщособленш ¡ндив1да в1д жорстко нав'язаних соц1альних зв'язюв. Поки людина вщчувала себе частиною навколишнього свт. ш не доводилось його боятись, проте з ростом ¿ндивщуатзацн людина починае вщчувати себе
одинокою у безмежному Космос! та оточуючими II ¡ншими. чужими, байдужими i часто вороже налаштованими людьми, що породжувало страх, вщчужешсть, одинокость. Зростаюча ¡ндив1дуалпащя все rocTpiine ставила перед кожиою людиною Biroip - або повернення до попереднього стану бездумно-слухняно! частини ¡снуючо! сощально! системи, або ж всупереч обставинам, добиватись подалыпого розвитку свое! нсповторностк Процеси шдив!дуал!зацн, яю охоплювали суспшьство, крок за кроком розширювали рамки особистих свобод людей, аж до спроб зняти yci обмеження включно з моральними та релшйними, аби лише утвердити особливий тип людини - надлюдину, ¡дейною кульмшащею чого став заклик Ф. Hiuuic «Бог вмер - дозволено все».
Проте катаюпзми XX ст., виявивши yci страхшшв! вади бездуховно! свободи, з одного боку, та обезличуючого повернення у минуле, з ¡ншого. шдвшцували сусшльний ¡нтсрсс до яисно нового типу людини - особистосп. котра зумша подолати не лише швелюючий та ушфшуючуючий тиск середовища (простору), що здшенила ¿ндивщуальшеть, а й i переросла умовност! часу з його тимчасовими цшями та ¡дсалами. Особистють долае вщчужешеть шдивщуальност! i робить набутком свого «Я» 6oni i проблеми ¡нших людей, у тому числ1 незнайомих та cboix ворог1в. При цьому !! особис пснс «Я» не зливаеться з безликим «Ми», а пробуджуе у co6i загострене почуття вщповщальност! за долю слабших i тих, хто в полош лже1деал1в зводить свое i чуже життя на машвщ. Усвщомлення в1чних щнностей робить особистють впевненою i наполегливою у думках, словах, д1ях, що дозволяе таким, як вона ставати лщерами, оргашзаторами, реформаторами суспшьства, духовними вчителями ¿нших людей нав1ть шеля свое! смерть
Процес формування особистюних якостей у людини дютав назву сощал1защя. ГБд сощал1защею розумдать процес включения людини у сощальне середовище. Сощал!защю ще трактують як процес засвоення сощальних ролей i культурних потреб. Сощал!защя е також процесом самореал1защ! людини. Сошалпащя е тим ycnimHima. чим активн1ша участь ¡ндив1да у сусшльному жита. Вона виступае не лише фактором розвитку особистосп. але також чинником, який удосконалюе саму соц1альну систему.
Розрпняють дв1 форми сощал1защ!: адаптащя та ¡нтсграц1я. Адаптац1я - це пасивне пристосування людини до со шаль но го середовища. А штегращя передбачае активну взаемод1ю ¡ндив1да ¿з середовищем, яка пов'язана з пошуком i зайняттям свое! «життево! Himi>>. що часто передбачае змши у даному couiyvii.
Соц1ал1зац1я т1сно пов'язана з 1нтер1оризащею та екстер1оризащею. 1нтер1оризащя - це процес формування внутршньо! структури особистосп на основ! засвоення соц1альних норм, щнностей та ¿нших установок сощального середовища. Екстер1оризац1я - це рсалпащя сформованих BHVTpimHix установок людини у !! практичшй д1яльност1.
До основних механтпв соц1ал1защ! австр1йський вчений 3. Фройд в1дшс ¿м1тащю, ¡дснтиф1кац1ю та почуття провини. Водночас на особливост1 сощал1защ!, вважав в1н, зд1йснюють значний вплив релшйш, ф1лософськд. сощально-пол1тичш, щеолопчш, психолог1чш i педагог1чш вчення.
Важливою метою сощалпацп е забезпечення ефективно! взаемод1! людини ¡з сощальним середовищем життя. Ефектившсть взаемод1! у свою чергу визначаеться, як внутршшми спроможностями так i зовшшшми вимогами та можливостями, що надае сощальне середовище. У цьому контексп постае проблема з'ясування меж вибору людини та !! ¡ндив1 дуально! свободи. U,i межл встановлюють, у першу чергу, наш1 слабкост1 (ф1зичш, шзнавальш, психолог1чш тощо) i лише в другу - тиск сощального середовища. Слаб клеть породжуе залежшеть, яка вщповщно перетворюе людину на об'ект, зовшшнього впливу.
Е. Фромм у сво!й пращ «Душа людини», анал1зуючи залежшеть дитини в1д свое! матер!(чи ошкуна), виявив вроджене прагнення у маленького створ1ння до шцестуального симб1озу [1. с. 887-888] з т1ею (тим), хто про нього турбуеться. Проявляеться процес психолопчного ототожнення дитини з мат1р'ю (або ¡ншим дорослим хто виявився поруч). Marip (чи ¡нший ошкун) для дитини стае уособленням безпеки, суб'ектом прийняття pimcHb i центром влади над нею. У процес! подорослшання потреба у под!бшй залежност! повол! зменшуеться, як насл!док, людина крок за кроком збшыпуе частку самоспйно прийнятих р!шень, розширюючи мокл свое! свободи.
Цей процес npoTi кае у р!зних людей неоднаково, дуже часто саме ф!зичне подоросл!шання автоматично не забезпечуе досягнення психолопчно! зрклосп. У результат! постае !нфантильний
тип людини, що за шерщею дитинства, безперервно перекладае на когось вщповщальшсть за свое життя (на чоловша, дружину, родину, державу, уряд, парт1ю, президента I т. д.) Люди такого типу, фактично позбавлеш власного оригшального життя, насправд1 живуть у фарватер! того, до кого психолопчно прив'язаш. Як наслщок, 1х воля 1 розум ледь жеврдать на р1вш виршення елементарних життевих проблем, а мораль, якщо якась е, мае абстрактно-теоретичний характер 1 дуже рщко застосовуеться на практищ. По-своему вони також прагнуть свободи, проте свободи особливо! - вщ вщповщальносп, що породжуе рабську залежшсть вщ того, хто вщ не! звшьнив. Таю люди стають основою тотал1тарно! системи, яка дае 1м те, чого вони прагнуть, позбавляе необхвдност1 приймати ршення 1 нести за наслщки вщповщальшсть.
Яклсно ¡нша свобода - це свобода вщ залежносп, ¡ншо!' людини, групи людей, держави тощо. Залежшсть породжуеться нездатшстю самостшно виршувати життев1 проблеми 1 невмшням шдпорядковувати низью чи др1б'язков1 бажання та прагнення високим 1 перспективним цшям. Робота над утвердженням свободи вщ залежносп забезпечуе розвиток вол1, розуму, вщповщальносп спочатку за себе, а згодом 1 за шших людей. Досягнувши «свободи вщ», на наступному еташ людина прагне з'ясувати для себе питания «свободу для»: для чого и с.пд використовувати, що знаменуе собою нову сходинку становления зршо! особистост11II перетворюючу д1яльшсть у суспшьствг
Роаянин В. Розанов обгрунтовував, що життя людини може бути або несвщоме, або ж свщоме. Несвщоме визначаеться причинами, тод1 як свщоме - метою, яка надае певного смислу ¡снування розумшй ¡стот1. При несвщомому шдход1, людина керуеться у своему жита, з одного боку внутршшми ¡мпульсами. яю породжуються бажаннями 1 прагненнями все нових задоволень 1 пустого марнославства, а з шшого - зовшшшми сощальними вимогами 1 споку сами.
На думку австршця В. Е. Франкла таю люди пасивш, байдужл. апатичш, схильш до розбещеност1, насильства, алкогол1зму, наркоман^'. псих1чних хвороб 1 самогубств та часто стають зручним об'ектом маншуляцш аморальних пол1тичних сил [3. с. 450-478]. Американець С. Мадд1 такий тип людей характеризуе як конфор\пст1в з нерозвинутою св1дом1стю, що вщчувають себе нослями 61олог1чних потреб 1 сощальних ролей без влас но!' ¿ндивщуальност1. Вчений серед несв1домих тишв визначав три р1зновиди: перший - характсризусться «вегетативно-рослинною» формою ¿снування, коли у людини шщо не викликае емощй, н1що не викликае штерес 1 н1що не мае сенсу; другий - шгЫстичний, в основ1 якого войовниче заперечення будь-яких цшностей; трет1й - фанатизм, що проявляе себе у бездумнш, агресившй, руйшвшй д1яльност1.
Люди, що керуються усвщомленими щлями у своему жита, значно менше шддаються тиску зовшшшх обставин 1 далеко не у всьому зршого та вщповщального сощального середовшца, а у випадку глибоких переконань у значимосп сво!х ¡дсал1в взагал1 1м не шддаються. Наявшсть смислу у жита людини е обов'язковою умовою усшшносп життя, сощально! зрсалпованостк досягнення вщчуття щастя нав1ть за умов колосальних проблем, труднощ1в чи нав1ть втрат, яю усшшно долаються лише тими хто не втрачае в1ру у дощльн1сть свого ¿снування за найнесприятливших обставин.
Водночас, не будь-який смисл забезпечуе добрий життевий результат. Якщо смислом е лише сощальш усшхи, то будь-яка невдача може легко деморашзувати людину, якщо - лише конкретш особист1 досягнення, то при 1х реал1защ! у подальшому життя втрачае перспективу, якщо емоцшш переживания, то можна легко потрапити в залежшсть вщ них як вщ наркотиюв 1 т.д. Тому лише те, що переростае вузью рамки життя одше! людини може надавати стаб1льно! поступальност1 при становленш особистост1 i розвитку и життевого шляху. Серед таких високих смисл ¡в можна назвати: творч1сть, любов (в широкому розумшш слова), справедливють, служлння своему народу чи людству, ¡стина. Бог.
Виявити структуру об'екта означае в1дтворити засоби, за допомогою яких в1н функц1онуе, д1е 1 розвиваеться.
3. Фройд вперше у су част й наущ виявив у псюачнш структур! людини, кр1м св1домого, 1 несвщоме, яке значною м1рою визначае прояви п повед1нки. Вир1шальним чином завдяки його вщкриттям стало можливим розробити сучасне бачення структури особистостк де розр1зняють: псих1чн1 процеси 1 псих1чш властивост1 [4, с. 3-28]. Псюачш процеси - це форми воображения д1йсност1, де розр1зняють: п1знавальну, емощйну 1 вольову сфери. Псюачш процеси
представлеш як у свщомому так 1 у несвщомому. Так, наприклад, воля, представлена у свщомосп, мае свое протилежне начало у несвщомому - шстинкти, емоцп - вщповщно, чуття (сенсорика), мислення - штущш. У структур! особистосп свщоме вщповщае за зовшшшй св1т (рацюнальна сфера), а несвщоме за внутрппнш св1т (¿рращональна сфера). Виявлеш псюачш процеси прошсають \пж двома р1зноспрямованими силовими полюсами (¿нтущею та ¡нтслсктом. вщчуттями та емощями, ¡нстинктами та волею). У цш едност1 1 боротьб! протилежностей формуеться оригшальна 1 неповторна структура особистосп кожно! людини, яка 1 визначае и псюачш властивосп.
Псюачш властивосп - це спйкл душевш якосп людини, таю як: темперамент, характер, зд1бносп, спрямовашсть. Зокрема: темперамент визначае штенсившсть псюачних процсав (розр1зняють сангвшчний, флегматичний, холеричний, мсланхолшний типи); характер -сукупшсть спйких ¿ндивщуальних особливостей; зд!бносп - вроджеш задатки (видшяють художнш, мислячий, д1яльний типи); спрямовашсть - сукупшсть спйких мотив1в, якл ор1ентують людину на задоволення природних, сощальних 1 духовних потреб.
Американський философ В. Джемс [3, с.22-42] видшяе оргашчний, сощальний 1 духовний р1вш у структур! особистост!, де в основ! оргашчного р!вня суто бюлопчш (ллесш) прагнення людини, сощального р!вня - потреба у р!зномаштних формах контакт!в ! взаемод!! з !ншими людьми! духовного прагнення розширення св1тогляду. етичш переконання! здатшсть на глибоку та всеосяжну любов. Подш вченого перекликаеться з видшенням трьох сигнальних систем:
Перша сигнальна система пов!домляе особу про задоволення и !нстинкт!в. Реакщею на незадоволення е агресивнють. Основне питания, на яке вщповщае перша сигнальна система, це -«Що для мене приемно?».
Друга сигнальна система стримуе першу (зокрема, генеровану нею агресившсть) з точки зору розумно! повед!нки. Вона вщповщае на питания «Що для мене корисно?». Друга сигнальна система вщповщае за ращональшсть, прагматичний розрахунок , забезпечення в першу чергу особистих !нтерес!в. Вона також може продукувати агресившсть, проте лише коли вважае, що вщ цього не буде жодно! шкоди. Друга! перша сигнальш системи е органами !ндив!дуального виживання.
Третя сигнальна система стримуе першу ! другу з точки зору етики. Вона з'ясовуе: «Це добро чи зло? 1стина чи облуда9 Справедлив!сть чи свав!лля?» Третя сигнальна система - це орган сшльного виживання разом !з с!м'ею, родом, сво!м народом, людством, Землею, Всссв1том тощо. Вона спрямовуе повед!нку людини, щоб вона не шкодила навколишньому сощальному ! природному середовищу, а перебувала у гармошйн!й едност! з ним. Прагнення гармошйного еднання виростае !з спроможносп любити вс!х! все.
С. К'еркегор розр!зняв три типи людей, як!, на його думку, перебувають на р!зних стад!ях розвитку: естетичшй, етичшй ! рел!пйн!й. На естетичшй стад!! люди живуть лише певним моментом! кожно! миг! прагнуть насолод. Для них е добрим те, що гарне ! приемне, а негативним -все негарне ! нуд не. «Естети» перебувають у полош сво!х бажань ! настро!в, якл ман!пулюють життям людини. На етичшй стадй людина прагне жиги за законами морал!, намагаючись активно пщтримувати добро у протиборств! з! злом. На щй стадй формуеться людина обов'язку. На релтйному еташ рел!пйна в!ра ставиться вище вщ насолод та обов"язковост! перед людьми. Хоч такий перехщ вимагае значно! вщваги, але саме тут людина знаходить умиротворения.
Одну з найбшып практичних типолопй особистостей, яка широко використовуегься, розробив швейцарський психолог К. Юнг. В основу типолопзащ! вш поклав принцип диференщащ! псюачних функщй, виходячи з того, що вони розвинуп у людей р!зною м!рою! е можлив!сть виявити провщш функщ!. За переважанням одше! з функщй вчений виокремив: штуггивний, емощйний, мислячий, сенсорний психолопчт типи. Серед них вш розр!зняе екстраверт!в та !нтроверт!в (спрямовашсть на зовшшшй чи внутршнш св!т), а також рацюнальний та !ррац!ональний типи (залежно вщ переважання свщомого та несвщомого) [7, с.463-562]. Диференц!ащя розвивае вщмшносп! забезпечуе формування певного спйкого стилю повед!нки.
На сьогодш визначають 16 тишв повед!шш у р!зних людей, якл дуже вщм!нно себе проявляють у сусп!льному жита.
Розвинешсть певних псих!чних процес!в безпосередньо пов'язана !з активним засвоенням вщповщного виду шформацн. Одночасно глибина ! масштаб и опанування може бути р!зною, на основ! чого визначають чотири р!вш розвитку особистостей:
I. «Людина особистого досвщу». II поведшку визначають шстинкти, бажання, пристраеп, яю йдуть вщ першо! сигнально! системи, шд впливом яко! перебувае як розум (друга сигнальна система) так i голос сумлшия (третя сигнальна система). Проте, коли пристрасть задоволена, починае говорити голос розуму («ну чому я такий дурний?») i голос coBicri («я вчинив шдло... ну чому я такий иоганий?»)
П. «Людина колективного досвщу>х Керуеться розумом, який opiemye людину на те, що ncpcßipcHO практикою ¡нших людей, що е традищйним i загальноприйнятим. Вчиться на cboix i чужих помилках. Ефективно д1е у стандартних ситуащях i легко розгублюеться за незнайомих обставин. Серед них часто зустр1чаються ерудити.
III. «Людина творчостЬх Розвиток друго! сигнально! системи сягае найвищого р1вня, що дозволяе ефективно д1яти за нестандартних обставин. З'являеться третя сигнальна система, яка виконуе роль «внутршнього спостер1гача», що часто призводить до появи суперечностей пов'язаних з вибором \пж рацюнальним розрахунком i совютю, що стае джерелом внутршнього неспокою i страждань.
IV. «Людина мудросп». Керуеться третьою сигнальною системою, яка повшстю контролюе другу i першу та гармошзуе ix д1яльшсть.
Е. Фромм виявив юнування «злояюсно!» агресивност1 [5, с.298-509], яка зустр1чаеться лише у людей i не пов'язана ¡з захисними функщями, для яко! характерна невмотивована жорстокiсть. в якш садист знаходить задоволення. Враховуючи те, що шчого под1бного не зустр1чаеться у тваринному свт, можна дшти висновку, що дане явище пов'язане не з нерозвинешстю особистост1, а з процесами духовного виродження, деградацн. На ochobI даного вщкриття, iepapxi4Ha типолопя особистостей набула бшып узагальненого вигляду. Французький антрополог М. Мосс, зокрема, подшив людей на дв1 групи: 1) з людською повсдшкою: 2) з нелюдською повсдшкою. Вщповщно люди з людською повед1нкою шщляються на «людей простих» та «людей подвшних».
«Люди npocTi» - це люди I i II р1вшв розвитку, для яких характерне легке потрапляння шд зовшшшй вплив, що з одного боку полегшуе швидке засвоення ново! ¿нформащ!, що е основою розумно! д1яльност1, проте з ¡ншого боку ця особлив1сть робить i'x беззахисними перед зовшшшм вольовим тис ком.
«Люди подвшш» - це люди III i IV р1вшв, яю здатш волод1ти собою як предметом, що виступае основою спроможносп керувати ¡ншими. а розвинута третя сигнальна система перетворюе i'x на природних захисниюв «людей простих».
«Нелюди» - люди П р1вня, часто волод1ють високо розвинутим лопчним мисленням у поеднанш з повною вщсутшстю будь-яких прояв1в сумл1ння. ор1ентуються на вольове подавления ¿нших людей, прагнуть абсолютно! влади над ними, прямол1н1йш, затятк фанатичш.
«Перевертш» - переважно люди II р1вня, характеризуються хижим ставленням до людей, проте вщсутня затятють «нелюд1в». 1м властиве пристосуванство i брехливють, вони намагаються жиги в свое задоволення за рахунок когось за будь-якого режиму, складають основну масу наближених тирашв, вм1ють ¿мпувати повед1нку «нелюд1в» (нападати) i нормальних людей, що може вводити в оману оточення.
Ц1нн1сш opieHTauii - це система установок, яю регулюють поведшку людини у сусп1льств1. Цшшсш opieHTauii «програмують» д1яльн1сть людини на тривалий час i визначають генеральну л1шю повед1нки особистост1. Вивчення цшшсних ор1ентащй i випливаючих з них форм поведшки людей дозволяе зрозу\пти лопку дт р1зних тишв особистостей.
Основш щншсш opi6:HTauii формуються на ос но в i головних щлей, як! постають перед особисистю. 3 них можна виокремити таю, як: а) р1вшсть; б) справедливють; в) краса; г) ¡стина [6, с.74]. Зв'язок uiнн1сних opieHTauiü з псих1чними процесами з одного боку i сощально-пол1тичним р1внем — з ¿ншого можна прослщкувати на рис. 1.
душа
го
'с
аз ф
свщоме
#
о 5
/>ва ^ N
О О)
у-
>
о сг
А«
5
о
о: %
у % н! \ %
розум
спРэ
х%\
и/>- ъ ^ да я' ^
_г_
ш
Vе
е. <а
О •
£
5
"е I
О)
Сг
ДУХ
1
03 н
со
ь
ы' 2
Т1ЛО
неевщоме
Рг/с. 1. Зв 'язок внутршнього (психологичного)! зовмшнього (согрального): 1 - патчш процеси;2- цшшеш ор1снтаци;3 основш прошарки сустльства;
4 форма, правятня
Ржшсть. Оргапус па забезпечення однакового становища людей \ сусшльств1 \ формуе прагнення регламентовувати розподш, передуам матер! альних благ. Дана мета може досягатись або в умовах анархи, або при наявносп певного жорстокого мехашзм\ перерозподшу ви одних людей до шших, що забезпечусгься насильством з боку в л ад них структур; а тому цей тип людей прагне влади. Ця цшшена орн:нтащя характерна для люмпеноованих та марпнальних верств сусшльства. Переважання дано! установки \ сусшльств1 породжуе: тирашю та охлократпо
Справедливють. Ця орюттащя (мета) ор1снтуе людей на справедливий розподш сусшльннх благ залежно в1д особистого вкладу кожного. Тут дк принцип: быьше робиш -бшьше маеш. менше робиш - менше маеш; шчого не робиш - шчого не одержуеш. На вщр.пну в1д попереднього типу людей, ш люди прагнуть свободи. а р1вень свободи визначаегься ильистю набутих матер1альних благ. Тана установка характерна для еконоьнчно активного населения - шдприемшв. ССлян-власниы в. Переважання ше'1 цшшено! 0р1€нтаци у сусшльств1 породжуе демократ4ю або о.игармю.
Краса (честь 1 слава/ Орюп-ащя па крас\ характерна для людей з розвинутою емоцшною сферою 1 иритаманиа героям та поетам. 1х приваблюе все гарнс 1 гармоишие, як зовшшня. так 1 (особливо) инуфпппл краса (краса думки, краса вчннку \ т т.) У сфср1 людських взаемин щ люди ор1€нтуютъся па етику, мораль, жертовшеть заради шших людей. Такий тип людей також
прагне свободи, але утверджуе II через заперечення мате р 1 ал ь но го. Вказана цшшеть властива творчш штелюенцн, вшсысовим, у минулому шляхи (дворянству). Ця цшшена ор1ентащя в сусшльсга призводить до встановлення монархи та аристократ
1стина. Люди з вщповщною цшшеною ор1ентащею дистанщюються в1д сусшльного життя. Вони або не втручаються у перебю иодш. або, якщо виявились на чол1 суспшьства, ¡гнорують необхщшеть удосконалювати матср1альнс середовище, а прагнуть основш сво! зусилля сирямовувати на внутршне, духовне, абстрактне. Мета «ютина» зустр1чаеться у релтйних д1яч1в та штелектуал1в. Панування дано! установки призводить до появи тсократп.
Формування цшшених ор1ентацш безпосередньо пов'язане з вщповщними псих1чними функщями. Зокрема, «р1вшсть» породжена чуттево-сенсорною домшантою, «справедливють» -лопчним мисленням, «краса» - емощями, «¡стина» - шту1щею.
На вщм1ну вщ тварин, чие життя абсолютно шдпорядковане шетинктам. тобто систем! вроджених рефлекторних реакщй, зор1ентованих на задоволення природних потреб 1 на зовшшш подразники, для людей притаманш не лише бюлопчно вмотивоваш дп, але також 1 бшып складш зразки поведшки, якл породжеш 1х знаниями, емощйними та духовними потребами. 3 одного боку, ва люди в свош основ! однако в 1 1 тому мають багато в чому аналопчний перелш потреб, але з ¡ншого. р1зш потреби у р1зних людей мають сво! особливост1, що дозволяе видшяти певш групи, зпдно 1х защкавленостей. Р1зш потреби, у свою чергу, задовольняються р1зними засобами, на основ1 чого у людей формуеться емощйна прив'язанють до вщповщних засоб1в 1х задоволення. Становления такого емощйного зв'язку у людини, означае формування певно! цшностк яка набувае рис чогось святого, чому шдпорядковуеться все шше 1 заради чого жертвуеться вам шшим.
Осклльки людсью потреби е р1зш та р1зними е засоби 1х задоволення, то й людських цшностей ¡снуе багато. Проте вах 1х можна згрупувати у три основш блоки: матер1альш, протилежш 1м духовш 1 компромюш - в1тальш (життя, як найвища цшшеть). Любов до неживих, неоргашчних об'екпв (некрофшя) формуе матер1алютичш цшносп, любов до живого (бюфшя) - в1тальш, любов до духовного (духофЫя) - духовш. Вщповщно можна видшити три типи людей: нскрофЫв. бюфшв, духофшв. У чистому вигляд1 даш типи, швидше всього не зустр1чаються. проте 1х анатз може дозволити краще зрозум1ти вн}'тр1шш мехашзми, якл стимулюють людей до певних дш. Народжена любов до засоб1в задоволення пробуджуе штерес до об'екпв прагнення, що стимулюе процес 1х шзнання, тому некрофш шзнае неоргашчну природу, бюфш - живу, духофш - сферу духовного.
Некрофш тривалий час спостер1гаючи за неоргашчним свиом виявляе, що змши тут протшають вкрай повшьно, через що у своему мисленш нехтуе часом(змши виступають критер1ем плину часу), обмежуючись параметрами тривим1рного простору (довжина, ширина, висота). Тому у нього пануе конкретне мислення. Заради свое! цшносп(матер1ально1) готовий жертвувати вам ¡ншим. зокрема, життям, що евщчить про його схильшсть знищувати соб1 под1бних. 1нших людей не любить, осклльки ш на що живе його любов не поширюеться, а також тому, що ставиться до них, як до конкурент!в у змаганш за оволодшня матер1альними благами, яи е у значно меншш галькосп шж люди, якл прагнуть 1х привласнити. Любов некрофша до матер1альних благ, зумовлена тим що вони здатш задовольняти тшесш потреби (у 1яа, тешп тощо), виразником яких виступають ¡нстинкти. що здшенюють виршальний вплив на психолопю 1 поведшку даного типу.
Бюфш зосереджуе свою увагу на живому. Виявляючи постшш змши в ньому, уевщомлюе значимють часу 1 тому мислить вже параметрами чотиривим1рного св1ту (довжина, ширина, висота i час), що дозволяе розвивати абстрактне мислення. Заради свое! найвищо1 цшноси (життя), бюфш жертвуе вам ¿ншим (з одного боку - матер1альними благами, що, очевидно, позитивно, але з ¿ншого - свободою, стаючи легкою здобиччю поневолювач1в). 1нших людей бюфш любить, осклльки вони, по-перше жив1 (а все живе вш любить) 1 по-друге, вони допомагають йому зреалпувати основну мету свого життя - його збереження 1 продовження, тому ставиться до них як до партнер!в. Любов до живого зумовлена також 1 тим, що воно задовольняе емоцшш потреби людей (у сшвчутп, епшкуванш, коханш тощо).
Духофш долае бюфшьний страх втрати життя чи здоров'я, що надае йому мужност1 у протистоянш агрссп. тирани. сощальшй рутиш. Мужшсть утверджуеться волею(силою духу), а воля, у свою чергу, потребуе простору, як земного так I духовного для свое! рсалпаци. а тому
даний тип стае нос ¡ем ¡дсал1в свободи сощально! 1 свободи творчостг Реал1зуючи свою творчють, духофш вщкривае п'ятий, духовний вим1р (внутршнш св1т людини, наповнений неповторними почуттями, образами, ¡дсалами. смислами, св1т першопричин якл породжують добро 1 зло у свЫ видимо! реальносп), що дозволяе йому, ще бшып багатограиио 1 комплексно розум1ти св1т 1 людей. У свою черту здатшсть духофшв на самопожертву шдшмае планку людсько! морал 1 на нову висоту.
В основ! рслт иного сприйняття дшсност! лежить переконання, що людський розум 1 вщчуття тша не вщображають об'ективну реальшсть, а створюють лише II спрощену модель.
Сучасна психолопя обгрунтовуе, що на формування людьми 1х розумшня свт визначальний вплив мають програми бюлопчного виживання (¡миринти), якл засвоюються на чотирьох переломних етапах життя: 1) момент народження; 2) початок ходшня; 3) оволодшня мовою, 4) статева зршсть[2, с. 129-139].
На першому еташ новонароджене дитя з'ясовуе для себе де безпека 1 1жа, кому дов1ритись. тобто, хто у новому для нього свт для нього буде мамою. На другому здшснюегься виб1р модсл1 повсдшки: наступ (впевнешсть у власних силах, домшування смиив1сть) чи выступи (в1дчупя слабкосл, у покорения, боягузтво). На третьому еташ форму еться здатшсть до розшзнавання, мова, мислення, комушкащя, при цьому мова вщграе роль встановлювача меж свт людини, як у зовшшньому простор!, так 1 в штелектуальнш сфер!. На четвертому -визначаеться тип поведшки у сексуальшй сфер! а також особливоси догляду 1 виховання потомства.
1мпринти не дозволяють сприймати як ¡с но нову ¡нформац1ю. утримуючи людську свщомють в обмежених рамках бачення св1ту. Все що непов'язане, або суперечить програмам бювиживання трактуеться, як нсиотр1бнс або шклдливс.
Для подолання зале ж ноет 1 в1д ¡миринт1в у рпних рел!пях, окремих сектах таемних товариствах, тотал1тарних сусп1льствах застосовують входження людей у зм!неш стани свщомостг Для цього використовуеться тсхнолог1я переживания «смерп-воскресшня». Смсрт1 в одшй якосп 1 народження в ¡нш1й. Переживания «смсрт1» може зд1йснюватись у рпних формах, проте нсодм1нно сл1д пройти, через стан коли попередш життев1 установки не д1ють (стан хаосу), шеля чого в1дбуваеться включения нових ¡мпринт1в.
Стану хаосу можна досягати трьома шляхами:
1) перевантаження подразникам;
2) вщеутшеть протягом тривалого часу будь-яких подразниклв:
3) аномальш (яклено нов!) подразники.
Окр!м того, для ефективного перепрограмування необх!дш: 1) !золящя в!д звичного середовища життя; 2) шок ! стрес; 3) крайня втома, мордування, п!ст, голод, затримка дихання тощо; 4) медитащя, концентращя св!домост!, молитва.
Перепрограмування на розширення св!домост!, завершуеться становлениям нового трансцендентного сприйняття дшсносп, а разом з цим ! яклено ново! людини для яко! характерн! б!льш високий р!вень осмисленост!, незалежност! в!д обмежуючих св!дом!сть програм та щл!сне бачення св!ту.
Перепрограмування на звуження свщомосп веде до формування культу певно! людини (фюрера, вождя, месс!!, нового втшення Христа тощо), або якоюь ще!, що починае вщгравати роль ново! «мами» для новонавернутих «дпей» (шдданих психолопчшй обробщ). Завершуеться така трансформащя людського «Я» закр!пленням поклрност1 вождю (в!ршстю ще!), засвоенням нового мовного сленгу, зрозумшого посвяченим! навнь зм!ною сексуальних уподобань.
Залежно в!д глибини проникнення у трансцендентне можна вид!лити так! р!вш рел!пйно! св!домост!: 1) виконання суто зовшшшх обрядових д!й; 2) перюдичш переживания р!зно! !нтенсивност! вщмшш в!д повсякденного досв!ду шд час релшшних м!стер!й, у процес! долучення до та!нств чи !нших форм взаемодн з трансцендентним; 3) досягнення трансперсональних стан!в.
У шд сумку слщ зазначити, що саме анал!з людсько! особистоси у прив'язц! до мшросощальних процес!в, забезпечуе б!льш комплексне ! ц!л!сне розум!ння сусшльства у взаемозв'язку р!зних його р!вн!в та дозволяе подолати певну сегментован!сть соц!олог!чних дослщжень, для кожного з яких характерний свш р!вень узагальнення. Очевидно, що величезний !нтерес у найближчий час буде представляти дослщження зв'язку м!ж
¡ндив1 дуальною духовшстю i станом суспшьства в щлому та шдсвщомим i особливостями протпчання суспшьних процсав.
Л1ТЕРАТУРА
1. Большой энциклопедический словарь: философия, социология, религия, эзотеризм, политэкономия / Глав. науч. ред. и сост. С. Ю. Солодовников. - Мн.: МФЦП, 2002. - 1008 с.
2. Лирн Т. Стюарт М. и др. Технологии изменения сознания в деструктивных культах / Т. Лирн, Стюарт М. и др. - С Пб: Экслибрис, 2002. - 224 с.
3. Теория личности в западно-вропейской и амереканской психологии / Ред. сост. Д. Я. Райгородский. - Самара: Издательский Дом «Бахрах», 1996. - 480 с.
4. Фрейд 3. Психология бессознательного / 3. Фрейд. - М.: Просвещение, 1989. - 448 с.
5. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности / Эрих Фромм. - М. ACT: Москва, 2006. - 635 с.
6. Щокш Г. Управлшня сусшльним розвитком: загальна концспщя / Георпй Щокш. - К.: МАУП, 2005. - 184 с.
7. Юнг К.Г. Психологические типы / Карл Густав Юнг. - СП 6.: Азбука, 2001 - 736 с.
