CC BY
13
ТЕОР1Я I МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ
УДК 37.033+179
О. С. ТРОЦЬКА
ЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧН1ВСЬК01 МОЛОД1 НА ЗАСАДАХ ЕКОЕТИКИ:
МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ
Проанал1зовано теоретичт основы екоетичного виховання молоЫ, обтрунтувано доцыътстъ введения у програму загальноосвтньо/ школы тем еко(бю)етичного змгсту, розкрито основы методики екоетичного виховання молодг. Визначено, що свгдома переоргентацгя людини обличчям до природи неможлива без екоетичного виховання. Цей процес повинен будуватися на мгжпредметнш основ/ як безперервний, що ефективно може реалгзовуватися у предметах таких циклгв: природознавчого, сустльно-полтичного, гуматтарного / художньо-естетичного.
К:ш>чо(п слова: учт, екоетичне виховання, змгст, програма, мгжпредметнгсть.
Е. С. ТРОЦКЛЯ
ЭТИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ УЧАЩЕЙСЯ МОЛОДЕЖИ НА ОСНОВЕ ЭКОЭТИКИ: МЕТОДИЧЕСКИЙ АСПЕКТ
Проанализированы теоретические основы экоэтического воспитания молодежи, обосновано целесообразность введения в программу общеобразовательной школы тем эко(био)этического содержания. Раскрыты основы методики экоэтического воспитания молодежи. Определенно, что сознательная переориентация человека лицом к природе не возможна без экоэтического воспитания. Этот процесс должен строиться на межпредметной основе как непрерывный, что эффективно может реализовываться в предметах таких циклов: естественного, общественно-политического, гуманитарного и художественно-естетические.
Ключевые слова: учащиеся, экоэтическое воспитание, содержание, программа, межпредметность.
О. S. TROTSКА
ETHICS EDUCATION OF PUPILS ON THE BASIS OF ECOETHICS:
METHODOLOGY ASPECT
Theoretical bases of eco(bio)ethics education of young people are analysed in the article, substantiated introduction to the program of general school of themes eco(bio)ethics maintenance, exposed bases of method of ecoethics education young people, certainly, that conscious look of man to nature is not possible without ecoethics education. This process must be built on intersubject basis as continuous, that effectively can be realized in the articles of surch cycles: to the natural scientist; to social and political; to humanitarian and to aesthetical.
Key words: pupils, ecoethics education, contents, program, intersubject basis.
Сьогодш перед школою стоггь важливе завдання - виховати у молодих людей бережливе, цшшсне, вщповщальне ставлення до природи. Актуальшсть цього завдання обумовлене
насамперед домшуванням протягом останшх стсотть матер1ального прогресу над духовным, що виявилось дсструктивним не лише для людини а й для Bciei' планети Земля. Якщо сучасна система осв1ти хоче задовольнити сощальш запити тепершнього i майбутнього поколшь, вщповщати вимогам концспцп сталого розвитку, то не може обшти стороною таю фундаментальш питания, як: Звщки i куди ми хочемо прийти? Як будувати сво! стосунки з природним середовищем, у якому живемо? Чи можемо ми без нього ¡сну ват и9 Вщповцц на щ запитання повинш бути основою побудови ново! системи осв1ти i виховання та допомогти молодим людям пдно зустр1ти життя, яке чекатиме i'x теля закшчення школи.
Проблема еко(бю)етичного виховання та його здшснення в осв1тньому npoucci розглядалась науковцями в р1зних аспектах: внутршньо! щнносп природи; природоохоронно! естетики; бюетичне виховання учшв загальноосвтпх шил Pocii; питания теорн i практики формування вщповщального ставлення школяр1в до природи; бюетичного виховання учшв 5-9 клаав в npoucci вивчення живо! природи, бюетичш аспекта виховання цшшсного ставлення школяр1в до живо! природи; питания вивчення бюстики учнями старших класлв: бюетичне виховання пращвниюв сфери охорони здоров'я та ш. Однак ¡снуюча суперечшсть м1ж домшуючою у Hayui концепцию бю(еко)центризму та станом II реал1зацн при конструювання зм1сту сучасно! природничо-науково! осв1ти школ яр ¡в. виршення не отримала. Тому метою cmammi е обгрунтування доцшьносп введения у програму загальноосв1тньо1 школи тем eKo(6io)eTH4Horo 3MicTy та сутшсть основ запропоновано1 нами методики екоетичного виховання учшвсько! молодь
Реалн сучасного життя призвели до поеднання таких р1зних наук як бюлопя та етика, еколог1я та етика. Природшт науки в1д самого початку свого юнування opieHTyвались на об'ектив1зм як ¡дсал науковост1, на вивчення об'ективно! реальност1 «такою, яка вона е», безв1дносно до емощй, спод1вань та гу май i тар но - мо рал ь н и х уподобань людини. В результат! створився, як зазначав Джон Дьюк серйозний конфлп<т м1ж натурал1змом та гумашзмом, «глибокий i нездоланний розрив м1ж природним предметом науки i поза- (якщо не над-) природним предметом морат» [4, с. 12]. Наука, яка обмежуеться емшричною реальшетю i спираеться на спостереження та експеримент, не повинна ¡гнорувати те, що знаходиться за межами компетенщ! п засоб1в дослщження [7, с. 13].
Головне джерело еколопчно! кризи - моральна розбещешеть. Найб1льш серйозний вид забруднення - забруднення розуму й серця. Еколопчна криза - це, перш за все, моральна криза, i вона потребуе морального вир1шення. Останшм часом нормальним вважаеться споживацьке вщношения до природи, загальна байдужють до дсградацЛ' довюлля. Тому тшьки етика може допомогти зм1нити те, що ми стали вважати нормальним [11, с. 465].
Спсцифп<а етики полягае в тому, що вона не е точною наукою чи набором правил для ycix випадюв життя. Вона е засобом духовно! гшени буття людини. Ганс Ионас слушно зазначав, що змшюються часи, й мусить змшюватися i етика. Рашше все сшлкування з позалюдським cbItom (сфера techne), за виключенням медицини, було етично нейтральним, значущим було лише сшлкування людини з людиною, тому традищйна етика була виключно антропоцентричною. Етичн1 конструкцн в мину лому не мали справу з умовами людського життя в глобальному масштаб! [6, с. 18].
3 огляду на означену обставину виникае необхщнють в еколог1чшй етищ, зор1ентовашй на формування в1дчуття персонально! та колективно! в!дпов!дальност! за стан бюсфери перед сучасним та майбутшми покол!ннями. Отже, якщо етика у витоках сво!х була напрямком виключно антропоцентричним (в центр! !! побудови було вщношення «людина-людина»), то з часом поняття моральност! стало поширюватися на iHmi форми буття, зокрема сферу живого (А. Швейцер), а штм i на природу взагат (в1дношення «лю дина-природ а»). Таке поширення предмету етики, на думку Г. Ионаса, е необхщним для сучасно! людини, позаяк може слугувати ефективним засобом захисту людини розумно! (homo sapiens) вщ людини д1ючо! (homo faber). «Зростання людсько! могутност1 затьмарюе власною престижшстю все, що складае сутшсть повноцшно! людини, а тому це зростання, оскшьки воно приковуе до себе все бшып значн1 зусилля людини, супроводжуеться принижениям II поняття про себе та власне буття» [6, с. 15].
Еколопчна етика пропагуе концепщю моральных в зае м о сто с у н к i в \пж людьми i природою. Основними И завданнями е пояснити, стосовно кого чи чого люди нссуть моральну вщповщальшсть; показати, чим обгрунтована ця вщповщальшсть.
На думку pociiicbKoro фшософа В. Кутирева, св1т штучного ниш поглинае природний св1т. Прикметним в цьому вщношенш е гшербол1зоване ставлення до терм1ну «мехашзм»: «мехашзм народного господарства», «бюсферш мехашзми», «мехашзм прийняття ршень» тощо [9, с. 15]. Технократична спрямовашсть нашо! ментальносп досить красномовно проявляешься у таких словосполученнях, як «шженери людських душ» - письменники, «людський фактор». Живе опиняеться за межами життя. Все «олюднене» (штучне) стае в1ртуальним [7; 9]. Наука ор1ентована на «вивщування» секрет1в у природи (не зупиняючись перед И мордуванням: вчеш - «естествоиспытатели») для задоволення потреб шдустр1ального розвитку. Людина, попри Bci И досягнення, залишаеться земною ¡стотою. яклй властив1 Bci функцп бюлопчно!' системи. II ж итт е д i я л ь н i ст ь перебувае у повнш залежност1 вщ функцюнування yciei' сукупност1 бюсферних мехашзм1в. Ця обставина i е сутшсною для екоетично! проблематики i зумовлюе II драматизм. Це означае, що предметом еколопчно! етики е не природа як така - це завдання окремих природничих наук, а людськл стосунки щодо природи, яи уможливлюють (окр1м того, що людина мае обов'язок щодо себе i щодо шших людей), ще й людський обов'язок щодо природи. Такий тдхщ дае можливють не подолати (що мало ймов1рно). а трансформувати антропоцентризм в стищ вiдпoвiднo до вимог еколопчно! етики, яка в cboIx засновках зб1гаеться ¡з у нi всреалi стс ь ко ю етикою загалом.
Еколопчна етика зараз перебувае на еташ становления i мае бсзл1ч сшрних i невиршених питань. Вона припускае дв1 фундаментально розб1жш турботи - турботу про ¿ндивщуальш жив! ¿стоти та турботу про види, екосистеми, навколишне середовище, бюсферу в щлому. Вона передбачае стан любовк поваги, захоплення, обов язклв. самопожертви тощо. Кожшй людиш сл1д зрозу\пти. що Bci види живо! природи мають piвну з нею внутршню щншеть, Ti ж моральш права, i життя у будь-яко! тварини або рослини теж одне, а Земля - единий д1м як для них, так i для людини. Визначальна роль у формуванш еколопчно! свщомост1 особистосп належить школ1, в1д того, якл щнност1 (м ат с р i а л ь н о -с п о ж и в а ц ь к i чи благогов1йно-бережлив1) виховуватимуться у молодого покол1ння, залежатиме доля нашо! планети.
Одними ¿з завдань шкшьного курсу бюлогп е: розвиток ум1нь встановлювати гармоншш стосунки з природою на ochobI поваги до життя як найвищо! щнност1 та всього живого як ушкально! частини б1осфери; становления наукового св1тогляду; формування емощйно-цшшеного ставлення до природи, до себе, до людей, до загальнолюдських духовних цшностей [12, с. 4]. Проте окремих тем для висв1тлення цих завдань у 3Micri навчального матер1алу не мае, лише дсякл теми частково зач1пають цю проблематику, але вони е шдсумково-узагальнюючими, основна увага у них зосереджена на розкригп взаемозв язклв людини та природи, техногенному впливов1 на навколишне середовище. Фрагментаршсть або повна вщеутшеть тем екоетичного зм1сту у програмах та шдручниках св1дчить, на нашу думку, про поверховють та воображения сутност1 св1ту природи.
Сьогодш шюльш п1дручники nepenoBHCHi терм1нами корисш «копалини», «шюдлив1 жуки», «щнна деревина» тощо. Виникае запитання: «Для кого вони корисш, для людини? Хто визначив 1хню «корисн1сть» для шших в ид ¡в. яю населяють нашу планету?». Такий «споживацько-корисливий» змют шдручник1в сприяе формуванню прагматичного ставлення до евт природи.
Як стверджують досл1дники, у юнацькому Biui переважае естетичне сприйняття природи, об'ективно-прагматичного характеру. Цей вif< спонукае д1тей до пошуку гармон11 та власного мюця у CBiTi. Cboi емощ!, враження вщ природи вони виражають у малюнках, Bipmax, фотограф1ях, музищ [3; 10]. Д1тей цього в1ку легко залучити до природоохоронно! д1яльност1, основне, щоб вона була щкава, щоб школяр1 могли побачити вагом1сть власного внеску у цш благородшй cnpaBi.
3 метою визначення основних шдход1в до розробки методики екоетичного виховання, ми проводили д1агностичний зр1з серед учшв 10-11 клаелв загальноосв1тшх шил (за методикою В. Скребця [13, с. 142]), визначення i'x цшшених ор1ентащй та типу ставлення до природи. У дослщженш взяло участь 112 школяр1в, KOTpi мусили вибрати завершения для пропонованого
ím твердження. наприклад: людина може проявляти у взаемостосунках з природою .. а) поваг\ до не!', сшвчуття; б) байдужкть, в) вдоволення cboíx погреб: г) залежшеть вщ не! та ¡п.
Отримаш так i результата: у 60 % у mi в на перш ому мющ знаходяться соцШльш-шнност1 (СП): \ 55 %- Я ЩННОСТ1 (ЯЦ): у 54 %- моральhí uíhhoctí (МП): \ 42 % еколопчш uíhhoctí (ЕЦ) займають вщповщне мюце (див рис. 1)
Рис. I. Результати diasHocmuчного зр1зу.
Прогс. \чн1. вбол!ваючи за еколопчний cían довюлля, власно! рол1 в його полшшенш не бачать; шерцшно покладають пал i: у щй проблем! на зовшшню силу — закони, норми. правила. Не св1дчить про незрЫсть еколопчно! свщомостц невмшня рацюнально орган1зувати свою д1яльшсть; визначити власну позищю та ставлення до евт природи (невизначешеть и часл, низька акТИВНЮТЬ ПрИрОДООХОрОННО!* д!яльиост!; висутнють думок про долю майбутшх поколшь)
Серед опитаних не було таких, ям б виявляли вороже ставлення до с в ¡ту природи, проте б!лЫШСТЬ з них проде монстру вала нейтральиу позищю до Процесш i явищ. як i вибуваються в довгаллг Том\ сьогодн1 особливо актуальним с залучення школяр1в певного bíkv до творчо! та практично! д1яльност1, щоб вони могли побачити реальний результат cboíx знань ¡ працц уевщомити свою персональну bi дпов1 д ал ьшеть за стан до в kí л ля. брали активну участь у природоохоронних заходах («Дш локально - думай глобально!»).
У систем! загальноосв1тньо*1 школи Украши практично не розроблено концептуально i зм i стовно вибудовано! системи екоетично! ocbíth та виховання школяр1в. Стан дошпджувано! проблеми зумовив необхишеть розробки методики етичного виховання молод1 па засадах еколопчно! етики
Анашз науково-методично! л!тератури дозволив видыити ochobhí принципи nía методики: положения гумашетично! психологи i педагопки, еколопчно! психопедагопки, Teopií Í методики ПрИрОДНИЧО! Ось!™. концепщя ОСВ1ТИ ДЛЯ CTiílKOrO розвитку. а також ¡нновацшних технологш розвитку еколопчно! свщомосп [1; 2: 3, 10: 11, 13; 14; 15].
1 умашетична психолопя i педагопка передбачае партнереьк\ взаемодно учителя з учнями. Особа учня ставиться б центр педагопчного процесу, BÍH мае: право на помилки. вшьний творчий пошук, який стимулюеться пс ощнкою i покаранням, а защкавлеиою п!дтримкою. Гуман!стична педагог!ка передбачае злиття емошйного ¡ п!знавального аспектов навчальио-виховного процесу, допомогу в усв!домленн! свого ставлення до навколишиього св1ту, створення сприятливого психолопчного юимату в груш, розкриття творчого потенщал\ кожи о! людини.
Еколопчна психопедагог!ка розглядае охороиу природи не ильки як природничонаукову. але, перш за нее. як сощальн\ проблему, В1ддаючи прюритет ÍÍ гуман1 тарном} аспекту. Педагог!чнпй Ироцес розвитку еколопчно! cbíjomoctí будуеться на ochobí методик, що дозволяють використовувати В1ДПОВиН1 исихолог!чн1 законом i р ноет! розвитку певного ставлення особистосп до природи. Природа при цьому розглядаеться пс спльки як навколишне
середовище, а бшыпою м1рою як св1т природи. Саме стосовно св1ту природи люди можуть проявляти сво1 вичуття (жалють, сшвпереживання, сшвч}'ття 1 так дал1); саме св1т природи, а не навколишне середовище вщбиваеться в творчост1 поет1в, письменниюв 1 художников, виступае для людини як особиста, а не тшьки об'ективна цшшсть. Еколопчна психопедагопка ор1ентуе людину на р1вноправну, партнерську взаемод1ю м св1том природи.
Концепщя осв1ти стшкого розвитку (ОСР) спрямована на забезпечення природно-еколопчно! сталост1, стшкого сощального розвитку на ос но в 1 принципу справедливости еколопзацн суспшьно! свщомостг Згщно з щею концепщею охорона навколишнього середовища мае стати невщ'емним компонентом процесу розвитку 1 не може розглядатись у вщрив1 вщ нього.
У центр1 уваги ОСР - люди з правом на здорове 1 шпдне життя у гармони з природою. Освиа для СР здшснюеться протягом усього життя та е важливою частиною процесу загально! осв1ти.
Якщо еколопчна ос в ¡та була передумовою, шдгрунтям виникнення осв1ти для сталого розвитку, то екоетичне виховання, на нашу думку, виступае II невщ'емною складовою.
Тсор1я 1 методика природничо! осв1ти базуються на м1ждисциплшарному шдход1, визнанш едност1 штелектуального 1 емоцшно-вольового компоненпв осв1ти, важливосп взаемозв'язаного розкриття еколопчних проблем в глобальному, сощальному, нацюнальному 1 краезнавчому аспектах, необхщнос^ визначення шляxiв !х конструктивного piшeння.
Сьогодш впчизняними [ закордонними методистами розроблена достатня кл ль клеть шновацшних технолопй розвитку еколопчно! свщомост1, заснованих на нетрадицшних психолого-псдагопчних методах (¿ми,ащйш еколопчш ¡гри. еколопчш практикуми, еколопчна осв1та на основ1 життевого доевщу, творча терашя, метод страху, лабшзащя, еколопчш експектацн та ш.) [3; 10].
Творче осмислення 1 використання цих оевптх технолопй може значно розширити методичний арсенал реал1зацн системи екоетичного виховання старшокласниклв.
Процес формування еколопчно та етично правильно! поведшки у природ! проходить дскллька умовних стадш: смоцп-почуття-псрсконання-мотиви д1яльносп-д1яльшсть.
У цш схем1 переконання вщшрають роль ядра, адже саме вони визначають ставлення людини до навколишнього свт. виб1р певного типу дш. Переконання ж, у свою чергу, грунтуеться на певнш систем! цшностей, життевш практищ. Процес формування переконань передбачае таю етапи:
Процес подолання неправильних стереотишв, що склалися у свщомост1 особистост1 (в даному випадку: людина - господар I повелитель природи, все - для людини, природа - ресурс для задоволення потреб людства 1 т.д.). Вихователев1 необхщно розумно пробратися через цей пласт стереотишв, «розхитати його стшюсть». Зробити це можна через повщомлення учням ново! шформацп, за допомогою методу лабЫзацп (вщ лат. нестшкий). Доповнення та розширення знань учшв про природу як самощншсну систему.
Подолання бар'еру власних матер1альних ¡нтсрсав. Формування позитивного ставлення учшв до природи на основ1 корекцп мети, мотив1в, системи 1хшх щнностей. Ця робота пов'язана, перш за все, з емощйною сферою, спрямована на актуал1защю благородних етичних мотив1в поведшки, естетичних вщчутпв, бажання берегти природу. Навчально-виховний процес повинен передбачати на розвиток шзнавальних, емощйних, ф1зичних 1 духовних творчих зд1бностей школяр1в, а не стереотипне вщтворення ними стандартного м1шмуму готових ютин. Переконання, що грунтуються на високих нематер1альних щнностях е не лише певним мотивом до д1яльностк а й стрижнем поведшки особистосп. Можна сказати, що загалом питания виховання людини е питаниям формування у не! «хребта», без якого вона -безвшьна ¡стота. нездатна активно д1яти.
Формування практичних умшь 1 навичок поведшки. На основ1 засвоення певно! системи знань, утворення переконань мають формуватися вмшня 1 звички поведшки. Учш повинш у\пти: виконувати дослщження в навколишньому середовшщ, не завдаючи шкоди; оформляти результата дослщжень в р1зних ситуащях; ощнювати еколопчш наслщки дй' людини на навколишне середовище; ощнювати щнносп природи; дотримуватись екоетичних правил поведшки у природк брата участь в посильшй природоохороншй д1яльностг Участь школяр1в
у практичных справах, формуе у них вщчуття причетност1 до проблем збереження природи. Педагогов! важливо враховувати - кожна людина прагне берегти те, у що була вкладена його власна праця.
Розвиток особисто! зршосп учшв: осмислення ними свого мюця в свт. прагнення до розкриття сво1х зд1бностей, використання потенщалу сшлкування з природою для свого особистого розвитку 1 самовдосконалення. 1деолопя осв1тнього процесу полягае у вихованш громадянина планети Земля, здатного забезпечувати стшкий сусшльний розвиток людства к насамперед, свое! краши.
Реал1защя ще! методики конкретизуеться у використанш р1зних форм 1 метод ¡в д1яльностк що дозволяють актив1зувати р1зш способи сприйняття 1 засвоення шформацн, зокрема на теоретичному, практичному 1 емощйному р1внях. Ц1 способи включають:
Передачу шформацп вщ вчителя до учня з використанням метод ¡в усного викладу матер1алу: лекщй, бесщ, пояснень, розповщей, перегляду навчальних фшьм1в та ш. Це дозволяе розкрити основш теоретичш положения 1 ключов1 поняття еколопчно! етики. Слово вчителя у поеднанш ¡з зоровим рядом (слайди, фшьми, вщеоматер1али) впливае на емоцшно-чуттеву сферу вихованця, створюе певний настрш, що стимулюе школяр1в до подалыпо! шзнавально! д1яльностг
Оргашзащю практично! роботи учшв гпд кер1вництвом вчителя. Виконання самостшних 1 практичних роб^ дозволить зaкpiпити i творчо осмислити мaтepiaл, отриманий на заняттях. Учш працюють з р1зними джерелами ¡нформацп (карти, шдручники, дов1дники, ¿люстращ!, дидактичний матер1ал), обговорюють дискус1йш питания. Тут ефективш уроки-практикуми, конференщ!, «подорожл». рольов1 та ¿м1тащйш еколог1чш ¡гри. Вщповщно до випереджаючих завдань, шдготовлених учителем, учш готують творч1 роботи: проекта, доповщ1, реферата та ¡н.. якл можуть виконуватися як ¡ндив1 дуально, так 1 в малих трупах.
Естетичне освоения св1ту природи, формування гуманного ставлення до тварин 1 рослин. Для цього використовуються методи творчо! терапн: виготовлення фотограф!й. написания л1тературних твор1в, створення муляж ¡в. картин, вщеоролшав.
Проведения польового практикуму або екскурсш. Учителев1 важливо спланувати щ заняття так, щоб екскурсшна розпов1дь (беелда) поеднувалася з самост1йною д1яльшстю учн1в з вивчення 1 ощнки еколог1чного стану середовища, и естетично! привабливост1 та ш. Не менш важливо на цих заняттях створити умови для формування практичних, поведшкових 1 комушкативних ум1нь. Для цього дощльно передбачити участь д1тей в посильних практичних справах у рамках волонтерських програм.
Важливим е й те, що ¿де! еко(бю)етики вщповщають ментал1тету й особливостям духовносп укра!нського народу, що впродовж уел а свое! ¡сторй' захищав пр1оритети святост1 Життя. Тому екоетична концепщя не е насильницьким нав'язуванням народу модел1 майбутнього щасливого життя, навпаки, вона виходить з нашо! ¡сторй'. вт1люе в соб1 ¡дсали [ спод1вання кращих прсдставниклв укра!нсько! культури [8, с. 22].
Отже, на нашу думку, евщома переор1ентащя людини обличчям до природи не можлива без екоетичного виховання. Цей процес повинен будуватися на м1жпредметшй основ! як безперервний, що ефективно може рсалповуватися у предметах таких цикл1в: природознавчому (виховання благогов1йного ставлення до життя на засадах ско(бю)центризму, уевщомлення природи як самоцшносп): сусп1льно-пол1тичному (формування громадянсько-патр1отично! позищ! у справ1 охорони як природи свого краю, так 1 - природи планети Земля тощо); гумаштарному 1 художньо-естетичному (розвиток чуттево! сфери ставлення до природи, любов1 до услх форм життя 1 неживо! природи тощо).
Л1ТЕРАТУРА
1. Борейко В. £. Еколопчна етика: Навч. пос1б. / В. £. Борейко, А. В. Подобайло. - К: Фггосоцюцентр, 2004. - 116 с.
2. Грищенко В. Н. О концепциях экологической етики / В. Н. Грищенко // Гуманитарный экологический журнал. - 2004. - Т. 6 (2). - С. 61-69.
3. Дерябо С. Д. Экологическая педагогика и психология: [учеб. пособ. для студ. вузов] / С. Д. Дерябо, В. А. Ясвин. - Ростов-на-Дону: И-во «Феникс», 1996. - 480 с.
4. Дьюи Д. Реконструкция в философии / Д. Дьюи. - М.: Логос, 2001. - С. 12.
5. Ермоленко А. М. Морально-етичний антропоцентризм та проблема дискурсивного обгрунтування еколопчно го шпсративу / А. М. Ермоленко // Антолопя бюетики. - Льв1в: БаК, 2003. - С. 67-71.
6. Ионас Г. Изменившийся характер человеческой деятельности / Г. Ионас // Человек. - 1999. - № 2. -С. 15-18.
7. Кисельов М. М. Фшософсыа та евггоглядш аспекта бюлопчно! етики / М. М. Кисельов // Антолопя бюетики. - Льв1в: БаК, 2003. - С. 13-26.
8. Кулшченко В. Бюетика як етична концепция / В. Кулшченко, С. Пустов1т // Науковий евгг. - 2006. -№ 5. - С. 16-22.
9. Кутырев В. А. Оправдание бытия (явление нигитологии и его критика) / В. А. Кутырев // Человек. -2000.-№ 5.-С. 15-32.
10. Льовочшна А. М. Основи еколопчно! психологи: навч. поаб. / А. М. Льовочшна. - К.: МАУП, 2004. - 136 с.
П.Нейко С. М. Бюетичш аспекта еколопчно! оевгги у вищих навчальних медичних закладах / £. М. Нейко, Л. В. Глушко, Н. М. Сердюк, М. I. М!знюк // Антолопя бюетики. - Льв!в: БаК, 2003. _ с. 464-469.
12.Бюлопя. 6-11 кл.: програма для загальнооевгг. навч. закл. / [П. Балан, Л. Ващенко, А. Вихренко та ш.]. - К.: «ПМльний евгг», 2001. - 142 с.
13.Скребець В. О. Еколопчна психолопя у в!ддалених насл!дках екотехногенно! катастрофи / В. О. Скребець. - К: Видавничий д!м «Слово», 2004. - 440 с.
14. Социально-економический потенциал устойчивого развития: практикум / под ред. Л. Мельника, Л. Хенса. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2007. - 335 с.
15. Швейцер А. Благоговение перед жизнью / А. Швейцер. - М.: Прогресс, 1992. - 200 с.
УДК 37.034: 373.3
I. В. ГОЛОВСЬКА
ПОКАЗНИКИ ТА Р1ВН1 РОЗВИТКУ МОРАЛЬНО! ВИХОВАНОСТ1 ОСОБИСТОСТ1 МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА
У статт1 проаналгзовано сучаст тдходи щодо визначення ргвня морального розеитку особистостг. Розкрито суттстъ аналгтичного, синтетичного та ттегралъно-аналтичного тдхоЫе. Особлиеий акцент автор робитъ на ттегралъно-аналтичному тдхоЫ, який дае змогу охарактеризувати особистгсть у комплекс/ ес/х иякостей та проявгв. У статтг запропоноеано перелж критерпе моральное вихованостг молодших школяргв, розкритг 1'хн1 показники та ргвневг характеристики.
К:ш>чо(п слова: моральна виховатсть молодшого школяра, критери моральное вихованостг, показники моральное вихованостг, ргвнг моральное вихованостг особистостг.
И. В. ГОЛОВСКАЯ
ПОКАЗАТЕЛИ И УРОВНИ РАЗВИТИЯ НРАВСТВЕННОЙ ВОСПИТАННОСТИ ЛИЧНОСТИ МЛАДШЕГО ШКОЛЬНИКА
В статье анализируются современные подходы определения уровня нравственного развития личности. Раскрыта сущность аналитического, синтетического и интегрально-аналитического подходов. Особый акцент автор делает на интегрально-аналитическом подходе, который позволяет составить комплексную личностную характеристику. Предложен перечень критериев оценки нравственной воспитанности младших школьников, раскрыты их показатели и уровневые характеристики.
Ключевые слова: нравственная воспитанность младшего школьника, критерии нравственной воспитанности, показатели нравственной воспитанности, уровни нравственной воспитанности личности.
