CC BY
9
ОБГОВОРЮСМО ПРОБЛЕМУ
УДК 37(091)(477)"1920/1930"
О. В. ГНАТ1В
ПРОБЛЕМА ПРИРОДООХОРОННОГО ВИХОВАННЯ УЧН1ВСБК01 МОЛОД1 У ПРАЦЯХ В1ТЧИЗНЯНИХ ПЕДАГОГ1В 20-30-Х POKIB XX СТОЛ1ТТЯ
Розглянуто внесок втчизняних педагоггв 20-30-х potcie. XX ст. в теоретичну i практичну розробку проблемы природоохоротюго виховання учтвськог молодь На nidcmaei ансийзу педагог1чно1 спадщиш eidoMux вчених зазначеного nepiody окреслет конкретт шляхи та формы реалгзаци природоохоронного виховання учтв: наповнення шкшьних тдручнишв природоохоронним micmoM, налагодження выпуску брошур i книг, публжащя науково-популярних статей природоохоронного спрямування, проведения тематичних прогулянок, екскурсш в природу, заняття в гуртках юних натуралкт тощо.
КлючосЛ слова: педагоги-природознавщ, природоохоронне виховання, учтвсъка молодь, охорона природи.
О. В. ГНАТИВ
ПРОБЛЕМА ПРИРОДООХРАННОГО ВОСПИТАНИЯ УЧЕНИЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ В РАБОТАХ ОТЕЧЕСТВЕННЫХ ПЕДАГОГОВ 20-30-Х ГОДОВ
XX СТОЛЕТИЯ
Рассмотрен вклад отечественных педагогов 20-30х годов XX ст. в теоретическую и практическую разработку проблемы природоохранного воспитания ученической молодежи. На основании анализа педагогического наследия известных ученых отмеченного периода определенны конкретные пути и формы реализации природоохранного воспитания учеников: насыщение школьныых учебников природоохранным содержанием, выпуск брошюр и книг, публикация научно-популярных статей природоохранного направления, проведение тематических прогулок, экскурсий в природу, занятие в кружках юных натуралистов и т.д.
Ключевые слова: педагоги-естествоведы, природоохранное воспитание, ученическая молодежь, охрана природы.
О. V. HNATIV
THE PROBLEM OF NATURE PROTECTIVE UPBRINGING OF SCHOOLCHILDREN IN THE WORKS OF HOME PEDAGOGUES OF 20-30-IES
OF THE XX CENTURY
The contribution of home pedagogues of the 20-30-s of the XX century to the theoretical and practical development of the problem of nature protective upbringing of schoolchildren has been analysed in the article. On the basis of the carried investigation of the scientific works by famous scholars of the mentioned period exact ways and forms of nature protective upbringing of schoolchildren have been defined, namely: nature protective content supply in school textbooks, brochure, book publishing, as well as articles containing nature protective content, theme walks, excursions into nature, lessons at clubs of young naturalists etc.
Key words: nature expert pedagogues, nature protective upbringing schoolchildren, environmental protection.
Еколопчна криза, про яку до недавнього часу говорили як про далеке майбутне, сьогодш набувае реального характеру. Сучасний р1вень розвитку виробництва спричинив таю змши в природному навколишньому середовшщ, за яких виникла реальна загроза ¡снуванню живо! природи, а з нею I людини.
ГПдготовка до життя поколшня, здатного оптим1зувати взаемовщносини м1ж суспшьством 1 природою, - сощальне замовлення сучасно! школи. Про це, зокрема, вщзначаеться в Нацюнальнш доктриш розвитку осв1ти Украши, де зроблено наголос на шднесенш прюритету еколопчно! осв1ти та виховання шдростаючих поколшь [10, с. 65].
Виршшти еколопчш проблеми, зберегти природу для нащадив шд силу тшыси людям з високим р1внем еколопчно! культури 1 стшким почутгям вщповщальносп за результата свое!' д1яльносп в природ ¡. У зв'язку з цим виховання молод! в дуа бережливого ставлення до природи повинно стати невщ'емним компонентом навчального процесу. Тому саме тепер у пошуках ефективних пггошв 1 метод ¡в природоохоронного виховання учшвсько! молод! необхадно звернутись до надбань педагопчно! думки минулого, взяти з них усе щнне 1 корисне, що стане мщним фундаментом для подальшого розвитку та удосконалення еколопчно! оевгги 1 виховання [8].
Останшм часом педагопчна наука збагатилася результатами дос.пджснь. в яких висвшпоються питания тсорп та практики еколопчного виховання (А. Волкова, Л. Зятева, С. Морозова, Л. Печко, Г. Пустов1т та ¡н.) формування еколопчно! культури особистосп (О. Захлебний, I. Зверев, С. Лебщь, О. Пруцакова, А. Степанюк та ш.); природоохоронно! оевгги I виховання школяр1в (I. Костицька, Н. Щоюна); позашкшьно! та позакласно! природоохоронно! робота школяр1в (В. Вербицький, Я. Габев, Н. Пустовп; Л. Родова, та ш.); а також деяю аспекта дослщження б1бл1ограф1чно! д1яльност1 учених-природознавщв (I. Вовченко, Л. Дубровша, А. Коробченко, С. Кулешов, О. Скокан та ш). Анашз широкого кола джерел евщчить, що р1зномаштш аспекта ¡стор1! охорони природи та природоохоронного руху розроблялися в наукових працях М. Алскаевсць. В. Борейка, М. Голубця, Р- Ляха, Ю. М1щенко.
Разом ¿з тим на сьогодш вщеутне цЫснс ¡сторико-псдагог1чнс дослщження, в якому було б представлено погляди в1тчизняних учених 20-30-х роюв XX ст. щодо проблеми природоохоронного виховання учшвсько! молодь
Мета статт1 - визначити внесок в1тчизняних педагог1в 20-30-х роюв XX ст. у розробку проблеми природоохоронного виховання учшвсько! молод1.
У ход1 наукового пошуку виявлено, що у педагопчнш думц1 вказаного пер1оду проблем! природоохоронного виховання учшвсько! молод! надавалось особливе значения.
Так, П. Смолш зазначав: «Першочерговим завданням молод! у галуз! природоохоронно! робота, сл!д визнати: по лшп школи - плажмрне розгортання сусп!льно-корисних кампашй, перетворення дня люу у день зелеш, подальше залучення шил до робота з охорони птах!в, розширення досв!ду з проведения мюцевих кампашй, боротьба !з замором риби, охорона м!сць нересту, охорона люв, охорона рослинного покриву» [3, с. 124].
Педагог-природознавець В. Тал!ев акцентував увагу на великому виховному значенш природи. Вш, зокрема, писав: «Та насолода природою, яку вщчувае майже кожний, стикаючись з нею, е результатом дуже складно! сукупност! вщчутпв. Краса природи мае високу цшшеть: вона повинна охоронятися незалежно вщ вузькопрактичних завдань! Мальовничий ландшафт, живописна дорога, багатий спогадами схил та шше е нащональним багатством...» [13, с. 80].
На осв!тню та виховну функщ! природи звертав увагу росшський педагог-природознавець В. Половцев. В юторп методики природознавства вш вщомий як активний пропагандист еколопчного, природоохоронного напрямку в оевт. У робот! «Основи загально! методики природознавства» вш запропонував «б!олопчний метод» вивчення довюлля, зазначивши, що в процес! ознайомлення з явищами природи слщ розкривати зрозум!л! учнев! певного вшу зв'язки ! в!дносини, яю юнують у природ! ! доступн! безпосередньому спостереженню. Вчений наголошував на необхщност! проведения занять поза школою, у природ!, що сприяе формуванню дослщницьких навичок учн!в.
Деяю педагоги наголошували на важлив!й рол! твор!в природничого спрямування як засобу природоохоронного виховання шдростаючого покол!ння. При створенн! шкшьних шдручник!в велику увагу прид!ляли включению матер!алу природничого зм!сту. Це сприяло поглибленню знань про природу та и охорону, вихованню емощйно-щншеного ставлення до природних явищ та об'екпв, оволод!нню учнями нормами ! правилами еколопчно доцшьно!
поведшки, практичными умшнями 1 навичками в галуз1 охорони довкшля, стимулюванню учшвсько! молод 1 до природоохоронно! д1яльност1.
У зв'язку з цим вчений-природоохоронець П. Василькавський. писав: «Берегти природу -саме цьому потр1бно привчати з раииього дитииства тривало 1 систематично. Потр1бно шдбирати вщповщш малюнки, фотографи. л1тературу, що шюструють варварське та дбайливе вщношення до природи. Потр1бно привчати берегти 1 любити все живе. Потр1бно наситити цими питаниями шдручники гсографи. боташки 1 зоологи.» [4, с. 46]. Тако! точки зору дотримувався педагог Г. Кожевшков. Вш рекомендував чаепше випускати науково-популярш статп, брошури, книги на природоохоронну тематику, а також проводит серед школяр1в лекци, осади: «Щоб молодь могла проникнутися думкою про життеву необхщшеть охорони природи, подолати, зжити недооцшку 1 нерозумшня ще! надзвичайно важливо! проблеми, слщ проводити систематичш 1 цшеспрямоваш осади [ лекци, доповщ! 1 виступи фах1вщв, вчених 1 педагопв, що працюють в галуз1 охорони природи I природокористування, проводити семшари, частше публшувати на сторшках газет 1 журнал ¡в науков11 науково-популярш статп, брошури 1 книги на природоохоронну 1 природничу тематику...» [2, с. 167].
У 20-х рр. XX ст. в школах широко використовувався шдручник О. Шмеля «Людина, тварини 1 рослини». Цшшсть цього шдручника полягала в тому, що «тварини 1 рослини з'являються перед учнями, не як мертв1 музейш препарата, а як дшено жив1 ¡стоти. пов'язан1 з середовищем, в якому вони живуть, 1 один з одним» [7, с. 30]. Заслугою цього педагога е те, що вш не лише виступив за широке впровадження фактичного природознавчого матер ¡ал у в шкшьну осв1ту, а й визнав його велике свшэглядне значения у природоохоронному вихованн1 учшв.
Важливого значения педагоги-природознавщ (С. Ананьш, М. Загоровський, Д. Кайгородов, С. Рудницький, К. Ягодовський, О. Яната) надавали прогулянкам та скхкураям. яи сприяли природоохоронному вихованню учшв, залученню 1х до природоохоронно! д1яльност1. Це давало можлив1сть школярам збирати природничий матер ¡ал 1 на його основ1 влаштовувати «шюльн1 музейчики», впорядковувати шк1льш альбоми, видавати шкшьш часописи, закладати «природнич1 зб1рки», що мало значний виховний вплив на учшв й активно використовувалося у навчальному процеа.
Прихильником ¡дс!' вивчення природи з обов'язковим використанням скткурай був професор Д. Кайгородов. В1н розробив програму вивчення природи, виховною метою яко! було розкриття учнем дощльност1 в природ1. Зпдно з програмою пропонувалося вивчати природу окремо кожного бюгеоценозу - «по гуртожитках» (сад, л ¡с. поле, р1чка, луг). Учш повинш були вивчати рослинний св1т 1 неорган1чне середовище у взаемозв'язку 1 т1льки по сезонах. Основною формою навчальних занять мала бути скхкурая. «осюльки природу треба вивчати живу, красиву, справжню, а не засушену в гербар1ях 1 колекщях» [6, с. 5].
Професор С. Ананьш вважав, що процес шзнання природи та II закошв нелегкий, тому в1н зд1йснюсгься поступово, шляхом спостережень 1 в1дкритт1в нових факлв, взаемозв'язюв. У цьому процес! певне мюце повинш займати екскурсп. Така форма орган!зацИ включае в себе не тшыси ознайомлення з природою рщного краю, а й елементи природоохоронно! д1яльносп. «Величезний евп" д1йсност1 не може бути щлком перенесений в школу; лише незначна частина його доступна 1й. Жоден опис, жодна книга та зображення не може дата точного знания про те, що лежить за II межами. Лише шляхом екскурсш можна розширити рамки дитячого доевщу, показати д1тям певш природш явшца. Т1льки шляхом скскурс1й учш можуть ознайомитися з р1зного роду витворами людсько! тсхн1ки: ¡з спорудами, машинами, виробництвом та ¡н.. з продуктами людського мистецгва, з природою, життям людей тощо. У даному випадку цей метод виступае единим засобом безпосереднього, живого та дiйcнoгo сприйняття дiтьми речей i явищ та знайомства з ними. Школа, якою б вона не була, е середовищем штучним. Предмета, природш об'екти, потрапляючи до шкшьних музе!в, куточклв живо! природи втрачають зв'язок з природним середовищем, звщки вони взятк позбавляються також багатьох сво!х властивостей, зм1нюються, деяи з них набувають част1ше ¡нший характер» - писав С. Ананьш [1, с. 88].
На необхщшеть використання скскурслй шд час навчання учшв вказував вщомий вчений, засновник украшсько! гсографй' С. Рудницький. Педагог був переконаний, що географ1чш екскурсп сприяють становлению в учшв цшшеного ставлення до природи. ГПд час свое! педагог1чно! д1яльност1 С. Рудницький поеднував аудиторш заняття з скскурслями. яю м1 стили продуману систему завдань природничого характеру з урахуванням м1жпредметних зв язклв [
визначену перспективу використання отриманих результат! в у по дальний роботг Вш наголошував на тому, що тшьки в безпосередньому контакт! з природою можна виховувати у д1тей бережливе ставлення до не1. Природоохоронне виховання учшв С. Рудницький здшенював на ochobI таких принцишв: едшеть i взаемозв'язок компоненпв виховання; культура взаемодн людини з природою як складовий компонент виховання особистостк гумашзм i народнють; зв'язок навчання i виховання з навколишшм життям [12, с. 18].
Великого значения проведению екскурсш надавав видатний учений-бюлог, педагог та громадський д1яч О. Яната. Перевага екскурсш, на його думку, полягала в наочност1 i р1зномаштност1 об'екпв вивчення, високлй емощйност1, поеднаш розумових навантажень з фпичними. BiH вважав, що скскураям належить виконувати важливе завдання об'еднання учня з природою i для цього потр1бна серйозна i цшеспрямована допомога вчительству. Ид час екскурсн в природу, вказував вчений, велике значения для вчителя мае показ того, як: «знания та розумшня життя навколишньо! природи, з якою людина вступае в найпешпп взаемовщносини i вщ яко! часто залежить, розвивае i поглиблюе наш кругоз1р, що сприяе створенню щльного певного св1тобачення» [17, с. 13]. Проведения боташчних екскурсш у св1т живо! природи О. Яната вважав важливим засобом розвитку еколопчно! культури учшв, студенпв. На його думку, треба якнайбшыпе використовувати виховш можливосп природного оточення - школи, вулищ, парку, nicy який розташовано поблизу [9].
Значний внесок у розробку проблеми природоохоронного виховання учшвсько! молод1 здшенив методист-природознавець К. Ягодовський. BiH зазначав, що змют природоохоронного виховання - це конкретна практична природоохоронна д1яльшсть, об'ектами яко! е Bci джерела життед1яльност1 людини: земля, вода, пов1тря, рослини, тварини. «Якщо дитина, шдл1ток зрозу\пе. що його благополуччя, його майбуття, щастя його самого, його близьких та друз1в залежить вщ чистоти пов1тря i води, конкретно! допомоги струмку та рослинщ, то вона зможе долучитися до ряд ¡в захиеншав та друз1в природи» - писав К. Ягодовський [16, с. 63].
На важливють пропаганди щей охорони природи як од Hid' з умов ефективносп природоохоронного виховання учшвсько! молод1 наголошував педагог М. Под'япольсысий. На його думку, формування в людини евщомого ставлення до навколишнього середовшца е важливою частиною системи охорони природи i ращонального природокористування. Вш акцентував у вагу на тому, що «штерес до охорони природи прокидаеться тод1, коли природ! загрожуе небезпека. Це, з одного боку, викликае необхадшеть проведения заход ¡в щодо охорони природи, з ¡ншого -необх1дшсть пропагувати ще! охорони природи... Тшьки пропаганда може забезпечити конкретне впровадження щей охорони природи в життя» [11, с. 56].
Тако! ж думки дотримувався природознавець М. Шарлеман. BiH вщзначав, що головною перешкодою е неосв1чешсть населения, зокрема неосв1чешсть школяр1в в напрямку щей охорони природи, вщеутшеть в масах бережливого ставлення до дар ¡в природи, тому саме природоохоронна пропаганда повинна стати одним з найважливших завдань держави [14, с. 13].
Важливого значения в природоохоронному вихованш школяр1в педагог1чна громадсьюсть (А. Бенкен, Б. Всесвятський, С. Герд, Г. Гроденський, Б. Райков, С. Русова, С.Шацький) надавала позашкшьнш оевт та вихованню. В цей перюд засновуються бюстанцн, гуртки юних натуралют1в, л1тш табори для учн1в, дитяч1 товариства, де пр1оритет в1ддаеться безпосередньому епщкуванню з природою. Позашюльш заклади, на думку педагог1в, Закр1пЛЮЮТЬ, ДОПОВНЮЮТЬ i рОЗВИВаЮТЬ уСШХИ, ДОСЯГНут1 ШКОЛОЮ в ПрирОДООХОрОНШЙ OCBiTi та вихованш пщростаючого покол1ння.
Про особливост1 створення станщй юних натурал1ст1в йшлося у працях Н. Золотницького, О. Духновича, С. Шацького. Вони першими оргашзували pi3Ho6i4Hi гуртки натурал1ст1в. Так, Н. Золотницький писав, що «плаш школи обов'язково повинна вщображатися i позакласна робота, якщо вона пов'язана з проблемами охорони природи, а саме робота р1зних гуртклв юних натуралюив: друз1в природи, юних кв1тникар1в, птах1вниюв, сл1допит1в, мисливщв i риболов1в. Повинш бути врахован1 Taici масов1 заходи, як «День птах1в», «День nicy», «Мюячник озеленения», ociHHiii зл1т юних натуралют1в» [2, с. 193].
Аргумента на користь розвитку позакласних i позашкшьних форм природоохоронно! осв1ти та виховання учшвсько!' молод1 висловив директор бюстанцп юних натурал1ст1в, професор Б. Всесвятський. BiH, зокрема писав, що необхщно «привертати увагу людини до шзнання, розум1ння природи треба з дитинства: д1ти б1льш сприйнятлив1ш1. Тому бюстанщею
вщ початку було висунуте гасло «Ближче до природи!». Цей заклик ми прагнули запровадити в життя оргашзащею скскурсш. спостережеиь в природи створеииям куточюв живо! природи, боташчного саду, дослщних альськогосподарських дшянок» [4, с. 18]. Формуваиию в учшв умшь та иавичок бережливого ставлення до природи сприяють також проведения натуралютичних свят, традищйних свят пращ, квтв. туристичних поход ¡в та робота в сшьськогосподарських 1 юнатських гуртках, на навчально-дослщнш дшянщ. Педагог вважав, що основна перевага позашкшьних форм д1яльносп учшв полягае у розширенш безпосередшх контакт!в з природою та реальною можливютю побачити результата свое! робота.
Усшху природоохоронного виховання, на думку методиста-бюлога, ¡сторика природознавства Б. Райкова, сприяе дослщницька робота учшв, яка проводиться в позашкшьних закладах. Педагог шдкреслював, що шд час дослщницько! робота школяр! розширюють свш еколопчний с в ¡то гл яд. оволод1вають методами дослщження природи, нагромаджують певний досвщ у с прав 1 охорони природи.
Отже, за результатами проведеного досл1джсння можемо констатувати, що проблем! природоохоронного виховання як процесу формування у дпей та молод! свщомого 1 бережливого ставлення до природи у 20-304 роки XX ст. придиялось багато уваги. Передов! педагоги-природознавщ (Б. Всесвятсысий, О. Герд, С. Герд, Д. Кайгородов, Г. Кожевшков, М. Под'япольсысий, В. Половцев, С. Рудницысий, Б. Райков, В. Тал1ев, К. Ягодовсысий, О. Яната) вказували на важливють виховання у школяр1в любов до природи, прагнення берегти 1 примножувати й багатства, формувати в\пнь 1 навичок д!яльносп в природа Цьому, на 1х думку, сприяе природоохоронне виховання, яке передбачае розкриття сутносп евпу природи - середовшца перебування людини, котра мае бути защкавлена у збереженш цшсносп, чистоти, гармони в природа Естетична краса природи сприяе формуванню моральних почутпв обов'язку 1 вщповщальносп за II збереження, спонукае до природоохоронно! д1яльносп. Тому любов до природи треба виховувати з дитинства.
Значним досягненням учених зазначеного пер1оду було визначення конкретних форм, заход ¡в природоохоронного виховання учшвсько! молод1: насичення п1дручниклв природоохоронним зм1стом, випуск брошур, книг, науково-популярних статей на в1дпов1дну тематику, проведения прогулянок, екскурсш в природу, а також занять в гуртках юних нат}фалют1в, проведения свят з охорони природи тощо. Ц1 форми та заходи природоохоронного виховання школяр1в, яю активно впроваджували в навчально-виховний процес школи та позашклльних заклад ¡в. педагоги того часу не втратили свое! актуальност11 в наш час. Вони щлком вщповщають завданням сучасно! еколог1чно! осв1ти 1 вихованню учшв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Ананьин С. А. Экскурсионный метод преподавания / С. А. Ананьин // Путь просвещения. - 1925. -№ 5. - С. 86-96.
2. Борейко В. Е. Популярный биографо-библиографический словарь-справочник деятелей заповедного дела и охраны природы Украины, царской России и СССР (1860-1960): Т. 1 / В. Е. Борейко. - К: Киев. Еколог.-культ, центр, 1995. - 191 с.
3. Борейко В. Е. Популярный биографо-библиографический словарь-справочник деятелей заповедного дела и охраны природы Украины, царской России и СССР (1860-1960): Т. 2 / В. Е. Борейко. - К: Киев. Экол.-культ, центр, 1995. - 224 с.
4. Васильковский П. Е. Об охране природы / П. Е. Васильковский // Естествознание в школе. - 1927-№ 1. - С. 44-50.
5. Всесвятский Б. В. Значение и метод кружковой работы по ознакомлению детей с природой / Б.В. Всесвятский // Естествознание в школе. - 1922. - № 3-5. - С. 16-26.
6. КайшродовД. М Учебник по природоведению для учащихся гимназий/ДМ. Кайшродов.-М., 1954.-218с.
7. Каропа Г. Н. Системный поход к экологическому образованию и воспитанию / Г. Н. Каропа. -Минск: Ушверсггецкас, 1994. -211 с.
8. Концепцш еколопчно! оевгги Украши / 1нформацшний зб1рник МОН Украши. - 2002. - № 7. - С. 3-38.
9. Коробченко А. А. Науково-педагопчна та проевтшцька д1яльшсть Олександра Янати: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / А. А. Коробченко - К., 2001. - 22 с.
10. Нацюнальна доктрина розвитку оевгги: Указ Президента Украши вад 17 квггня 2002 р. № 347/2002 // Вища оевт!. Нормативно-правов1 акти про оргашзацпо оевгги у вищих навчальних закладах III-IV р!вшв акредитацп: у 2 кн. / М. I. Панов, Ю. П. Битяк, Г. С. Гончаров та ш.; за ред. М. I. Панова. -X.: Право, 2006. - С, 63-71.
П.Подъяпольский Н. Участие детей и подростков в работе по охране природы / Н. Подъяпольский, А. Подъяпольская. - М.: Жизнь и знание, 1933. - 80 с.
12. Розсоха А. П. Освггня д1яльшсть i педагопчш погляди С. Л. Рудницького: автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / А. П. Розсоха - К, 1996. - 24 с.
13. Талиев В. И. Экскурсии и охрана природы / В. И. Талиев // Бюллетени Харьковского общества любителей природы. -1915. - № 3. - С. 79-81.
14. Шарлеман Е. Охороняйте рину природу! / Е. Шарлеман. - Харшв: Союз, 1918. - 32 с.
15. Школьные экскурсии, их значение и организация: сб. науч.-пед. статей / науч. ред. Райков Б. Е. -Петербург: Гос. изд-во, 1921. - 416 с.
16. Ягодовский К. П. Об одной из попыток углубления исследовательского метода / К. П. Ягодовский // Естествознание в школе. - 1923. - № 5-6. - С. 60-69.
17. Яната А. Программы ботанических экскурсий в окрестностях г. Николаева (весна-март-апрель) / А. Яната // Природа. - 1910. - № 1. - С. 11-30.
УДК 378+811.112.2(07)
У. С. БОДНАР
ОСОБИСТ1СНО OPIGHTOBAHI ТЕХНОЛОГИ НАВЧАННЯ НШЕЦЬКО!
МОВИ В ЕКОНОМ1ЧНИХ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
Висвтлена доцыътстъ впровадження та визначено найбтъш прийнятт ocoôucmicno opienmoeam технологи навчання у процеа вивчення тмецьког моей студентами економгчних ВИЗ. Зазначено, що oœôucmicHO opienmoeam технологи: проектна технологгя, педагоггчна технологгя mdueidycuibHoï nidmpuMKU, сугестиена технологгя та initii спрямоват на розвиток природных iндивгдуальних здгбностей студента i становления його суб 'ектностг.
КлючосЛ слова: особистгсно оргентоване навчання тоземно1 моей, педагоггчна технологгя, суб 'ектний doceid, суб 'ект-суб 'ектт вгдносини.
У. С. БОДНАР
ЛИЧНОСТЬЮ ОРИЕНТИРОВАННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ОБУЧЕНИЯ НЕМЕЦКОГО ЯЗЫКА В ЭКОНОМИЧЕСКИХ ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ
ЗАВЕДЕНИЯХ
Показано целесообразность внедрения и определены наиболее приемлемые личностно ориентированные технологии обучения в процессе изучения немецкого языка студентами экономических вузов. Указано, что личностно-ориентированные технологии: проектная технология, педагогическая технология индивидуальной поддержки, суггестивная технология и другие направлены на развитие природных индивидуальных способностей студента и становление его субъектности.
Ключевые слова: личностно ориентированное обучение иностранному языку, педагогическая технология, субъектный опыт и субъект-субектные отношения.
и. S. BODNAR
PERSON ORIENTED TECHNOLOGIES OF GERMAN LANGUAGE TEACHING IN HIGHER ECONOMIC EDUCATIONAL INSTITUTIONS
The article is dedicated to the question of introduction and defining the most appropriate person oriented teaching technologies in the process of German language study by the students of higher economic educational institutions. It has been noted that person oriented technologies: project terminology, pedagogical technology of individual support, suggestive technology and other are aimed at natural person abilities ofa student.
Key words: person oriented education of foreign languages, pedagogical technologies, subjective experience, object-subject relations.
