CC BY
52
УДК330.342:330.151 Доц. Я.В. Кульчицький, канд. екон. наук
асист. М.В. Малтоеська - УкрДЛТУ
ЕКОЛОГ1ЧНА СВ1ДОМ1СТЬ У КОНТЕКСТ ЧИННИК1В ФОРМУВАННЯ СОЦ1АЛЬНО-ЕКОЛОГ1ЧНИХ СУСП1ЛЬНИХ
В1ДНОСИН
Дослiджуeться екологiчна свiдомiсть як чинник формування сощально-еколо-гiчних сусшльних вiдносин. Автори простежують ïï генезис i формування ново'1 еко-лопчно!' парадигми економiчноï еволюцп. Значна увага придшена становлению еко-центристсько'1 системи цшностей.
Doc. Ya. V. Kul'chyts'kyi, assist. M. V. Malinovs'ka - USUFWT
Ecological consciousness in factors context forming of socially-ecological
social relations
In article investigates ecological consciousness as forming factor of socially-ecological social relations. Authors traces her genesis and forming of new ecological paradigm of economic evolution. Considerable attention is spared to formation ecological of valuables system.
Key words: ecological consciousness, socially-ecological social relations, ecological paradigm, economic evolution.
Глибокий методолопчний ан^з сощальних процеав неможливий без розгляду суспшьства в усьому розмаггл його проявiв як цшсно1 системи. Звщси лопчно випливае нагальнiсть дослiдження й аналiзу сощально-еколо-гiчних суспшьних вiдносин з рiзних сторiн, як аспекту, зрiзу цшсного сус-пiльного органiзму. У цьому контекстi В. Андрущенко та М. Михальченко слушно зазначають, що " соцiум е особливий спосiб життя особливих iстот -людей, головними чинниками якого е свiдомiсть, дiяльнiсть i спiлкування, ге-нетично-функцiональний зв'язок мiж якими призводить до створення вiдмiн-ного вiд природного предметно-духовного свиу культури" [1]. Складний i суперечливий взаемозв'язок цих складових сусшльного життя i визначае у кшцевому пiдсумку структуру та основнi характеристики сощально-еколо-гiчних вiдносин, якiснi ознаки системи "сустльство-природа".
Крш екологiчноï дiяльностi, значний вплив на структуру i основш ри-си соцiально-екологiчних сусшльних ввдносин здiйснюють духовнi чинники. Свого часу ввдомий шмецький соцiолог та економкт М. Вебер акцентував увагу на обфунтуванш теорiï рiвнозначностi матерiальних i духовних детер-мiнант у суспшьному розвитку [2]. Економiчнi чинники, за М. Вебером, необидно розглядати нарiвнi з шшими - полггичними, культурними, духовни-ми, а не як визначальш. Жоден з чинниюв суспiльного життя не варто абсо-лютизувати, оскiльки духовнi чинники зумовлюють розвиток економши не меншою мiрою, нiж економiка розвиток духовно1 сфери.
Сама екологiчна дiяльнiсть, як i будь-яка дiяльнiсть взагалi, неможли-ва поза свiдомiстю, духовними виявами, яш, у свою чергу, е атрибутами ще1 дiяльностi. Духовнi чинники - еколопчна свiдомiсть та еколопчна культура -здiйснюють, поряд з суто дiяльнiсними чинниками, iстотний вплив на проце-си формування й функщонування соцiально-екологiчних суспiльних ввдно-
син. Вони е складовими д1яльност1, формуються у нш 1 сам1 впливають на напрямки 11 подальшого розвитку. Як слушно зауважуе Г. Горак, "форми сус-шльно! св1домост1 е вдеальним оформленням д1яльност1, в них ввдображеш в вдеальнш форм1 р1зш компоненти зв'язку людини з1 свггом" [12, ст. 37].
На думку цього автора, "проблема виокремлення форм сусшльно!' свь домосп зводиться до питания про те, якими духовними якостями повинна во-лодати людина як суб'ект д1яльност1, для того, щоб бути здатною перетворю-вати природний 1 сощальний св1т 1 тим самим забезпечувати умови свого к-нування. Ц якост1 набуваються у процес д1яльност1, об'ективуються й кон-кретизуються у формах свщомосп, як1 виступають у якост1 умов здайснення матер1ально-перетворювально1 д1яльност1" [12, ст. 79]. Зв'язок м1ж духовнк-тю та д1яльнктю у процес перетворення природи також не е одностороншм: духовш якост1 людини, унаочненням яких е певний тип еколопчно! свщомос-т1, визначають змкт, спрямування та наслвдки еколопчно! д1яльност1, яка, у свою чергу, впливае на формування системи щнностей перетворювача.
Довол1 розповсюджене розумшня форм свщомосп як щеального вь дображення кнуючих форм суспльних в1дносин заслуговуе на переконливу критику, адже кнують форми сусшльних вщносин, як не мають в1дпов1дних 1м форм сустльно!' свщомосп, 1 навпаки. З цього можна зробити лопчний висновок, що " в основу структурування духовного повинна бути покладена його д1яльнкна сутнкть" [8, ст. 76], а отже, тип еколопчно! свщомосп 1 в1д-поввдно! культури визначаються, перш за все, еколопчною даяльнктю. Адже, як вщомо, основна функщя культури - розробка в1дпов1дних способш д1яль-ност1, як1 забезпечують стшкування шдиввдв [8, ст. 49]. Дквкть будь-яких заход1в по захисту природи у кшцевому тдсумку залежить в1д повед1нки людей, як1 взаемоддать з нею, вщ ставлення 1'х до природи, яке, у свою чергу, визначаеться пашвним у суспшьств1 типом еколопчно! св1домост1. У процес перетворення природи люди повинш вмгги адекватно ввдображати у свщо-мост1 сво! реальш стосунки з довкшлям.
Людство пройшло довгий шлях у розвитку сво1'х ввдносин з природою, 1 на кожному його еташ складалися особлив1, притаманш тшьки цьому перь оду, типи еколопчно! свщомосп. Цим термшом традищйно позначаеться "су-купнкть уявлень (як iидивiдуальних, так 1 групових) про взаемозв'язки у систем! "людина-природа" та у самш природ^ а також в1дпов1дних стратегш 1 технологш взаемодц з нею" [5, ст. 35].
У результат! взаемодп людини 1 природи система щнностей змшюва-лась, формуючи моральш та правов1 норми сощуму щодо ставлення до природного оточення, усвщомлення 1 розумшня еколопчних проблем. 1сторично еколопчна сввдомкть людства формувалася у сшвставленш р1зних точок зо-ру на взаемини шдиввдв, сощуму 1 природи. Проте, як справедливо зауважу-ють С. Пегов 1 Ю. Пузаченко, "необидно упокоритися (в дискус1ях про взаемоввдносини людини з оточуючим середовищем. - Я. Кульчицький), що постшно буде зберкатись вся р1зномаштнкть ввдгшкш мислення, вщ повно-го нерозум1ння смислу еколопчних проблем, !х значущосп для дол1 людства до 1'х абсолютизацц та 1деал1зацц, що мають наслщком виродження еколопч-
ного мислення у екологiчну екзальтацгю. Сьогодш, вiддаючи собi звiт в тому, що розумiння вiдносин людини з довюллям сприяе росту загально1 культури цивiлiзацií, ми повиннi створювати умови для цього процесу" [11].
Донедавна дослвдники цieí проблеми здебiльшого схилялись до щеаль зацií вiдносин традищйних сусшльств з довкiллям [6], що мало сво'м наслвд-ком заклики до мiнiмiзацií втручання людства в оточуюче середовище. Ще й дос вельми популярною е хибна думка, що нашi предки - мисливщ, скотарi, першi землероби - винятково точно розумiли свое мiсце у природi та шстин-ктивно обирали найбшьш оптимальну з екологiчноí точки зору поведшку. € всi шдстави стверджувати, що подiбна вдеалГзащя мае мало сшльного з ре-альнктю, адже первiсний мисливець перебував у сташ "р1вноваги" з довкш-лям тшьки внаслiдок примiтивностi сво!х знарядь пращ.
1сторично розвиток ставлення людства до природного свиу пройшов довгий i суперечливий шлях вiд так звано1 "парадигми людсько1 винятковос-тГ", з характерними для не1 антропоцентризмом (сприйняттям людини як центру Всесвпу), через антиекологiзм (уявлення про неминучкть Г необхiднiсть протиборства мГж людиною Г природою), до сощального оптишзму (незво-рушно1 вГри у кшцеву перемогу людського розуму).
1стор1я людства протягом столиъ творилася шд прапором уявлень про винятковкть людини у свт природи, яка зумовлена наявшстю у людей, кр1м природно1, культурно1 спадкоемностГ Мала мкце абсолютизащя сощальних й Ггнорування природних чиннитв у долГ цившзацц. Розвиток у XX ст. на-уково-техшчного прогресу Г пов'язаний з ним глобальний оптишзм здебшь-шого формували безшдставно оптимктичш уявлення про начебто безмежш можливосп людського розуму в освоенш довкшля за допомогою технолопч-них засоб1в. Ниш е вс шдстави стверджувати, що так званий антропоцен-тристський тип еколопчно1 свщомосп був виправданий тальки за умов порГв-няно незначного розвитку засобГв перетворення природи, коли довюлля всти-гало природним шляхом вГдновлювати сво1 властивоста шсля втручання людини у хвд природних процесГв. Система ценностей, в основу яко1 покладеш прагматичш уявлення про природу як власшсть людства, яке мае право вирь шувати долю тваринного Г рослинного свиу з точки зору його корисноста або штдливоста для людини, вичерпала себе, перетворилася на небезпечний чин-ник сусшльного розвитку. Адже протиставлення природи Г людства, розумш-ня довкшля тальки як об'екту для людських машпуляцш, заклики до збере-ження природного свиу для майбутшх поколшь поза розумГнням самоцш-носта природи веде людство у безвихвдь, а локальш зусилля щодо вирГшення глобальних проблем на таких шдставах заздалепдь приреченг
Основш характеристики антропоцентристсько1 свщомоста фунтують-ся на постулатах, якГ стверджують виключну винятковкть людини у свт, що начебто зумовлюе 11 самоцшнкть. Вс шшГ явища Г об'екти природного свиу мають за такого сприйняття другорядне, шдпорядковане значення, а 1х щн-нкть визначаеться "кориснктю" або "шюдливктю" для людсько1 ктоти Г сусшльства в цшому. Така система щнностей формуе крархда об'ектав природи, причому мкце того чи шшого об'екту в щй крархп визначаеться вик-
лючно MipKyBaHH®m утилiтарноï корисностi. Едино можливою метою взаемодц людства з природою за такого розумшня вбачаеться задоволення потреб людини, а характер таких ввдносин зумовлюеться прагненням людини максимально ефективно використати природу для задоволення власних потреб. Турбота про майбyтнi поколiння за такого шдходу виражаеться у забез-печенш нащадкам здорового довкiлля i можливостей подальшого машпулю-вання природою. За такого розумшня природоохоронна дiяльнiсть, хоча й не заперечуеться глобально, але здебшьшого стимулюеться мiркyваннями необ-хвдносп збереження природного середовища для прийдешшх поколiнь. Про-те, обмеженiсть антропоцентризму виявляеться i у тому, що на сучасному етапi свого розвитку людство нездатне однозначно визначити, що е корис-ним, а що штдливим для майбyтнiх поколiнь.
Отже, антропоцентристьский тип екологiчноï свiдомостi - це система уявлень про свщ для яко1 характернi протиставлення людини як вищо1 щн-ностi i природи як ïï власностi та об'екту для манiпyлювань, сприйняття природи тшьки як об'екту впливу людини, виключно прагматичний характер мотивов i цшей взаемодй' з нею, нехтування самоцiннiстю позалюдського буття.
Антропоцентристська екологiчна свiдомiсть пронизуе yd сфери дГяль-ностi людини: економiчнy, полiтичнy, культурну та iн. Зрозумшо, що най-бiльш значyщi наслвдки реалiзацiï тако1 свiтоглядноï позицл мають мкце у процесi еколого-економiчноï дiяльностi, яка безпосередньо спрямована на пе-ретворення природного свiтy вiдповiдно до системи потреб.
Антропоцентристська система щнностей глибоко укоршена у сустль-нш свiдомостi людства, бо, як уже зазначалося, вона формувалася протягом столиъ протиборства людини iз зовнiшнiм свггом. Необхiднiсть вiдмови вiд парадигми людсько!' винятковосп, yсвiдомлення самоцiнностi природного свиу поза залежнiстю вед його корисносп не завжди е очевидними для сприйняття на рГвш здорового глузду, а тому люди виявляються нездатними вед не1 вГдмовитись. Отже, еколопчна криза - це дшсно насамперед криза "у головах" [5, ст. 36]. Ïï першоджерела мктяться у глибиш столГть, у тих часах, коли людина протиставила себе природ^ виборюючи право на iснyвання у природному свт. Тому, на нашу думку, не зовсш коректною е позищя дос-лщникш, ят наполягають на тезi, що принциповГ проблеми у взаемовщноси-нах людини з природою виникли тальки як наслвдок наyково-технiчноï рево-люцп. Людство протягом уск1 кторп руйнувало природу, але наслвдки такого руйнування були порГвняно незначними через вщносну нерозвинуткть за-со6Гв виробництва. Сьогодш резерви самоввдновлення природи практично вичерпанi, тому подальша природоперетворювальна дГяльшсть, яка спрямо-вуеться антропоцентристською свщомктю, зумовлюе вже не просто еколо-пчну кризу, а створюе реальш передумови для перетворення ïï на глобальну катастрофу.
Для подолання екологiчноï' кризи в уах ïï виявах потрГ6ш нове сприйняття свиу, новий тип екологiчноï свщомоста. Тому з необхiднiстю ви-никло питання про нагальнiсть впровадження нових принцишв взаемоввдно-син людства з природою, ново!' системи щнностей, яка б грунтувалася на виз-
наннД самоцшноста природного свДту, рДвноцшноста всДх Дснуючих на планетi природних творДнь, що об'еднанi у едину глобальну екологiчнy систему. Суть людини визначаеться не тшьки соцДальним, але й природним середовищем, а тому еколопчш закономiрностi не втрачають для шдишда свое1 обов'язковос-тД. Таким чином, ставлення людства до проблеми взаемовДдносин з природним свДтом пройшло шлях вДд повного заперечення самоцшноста природи у свДдомостД первДсних мисливцГв, через антропоцентристську систему цДннос-тей, яка панувала протягом столДть у бврош, до сучасного розумДння й розвитку еколопчно1 культури, яка орДентуеться на цшноста екоцентристсько1 свДдомостД. Зазначимо, що свДтоглядна спадщина схДдних народДв, з укорДне-ним в нДй принципом недДяння i невтручання, який базуеться на традицДях буддизму та даосизму, донедавна була екзотикою для пересДчного европейця.
Подолання еколопчно1 кризи, запобДгання перетворенню ïï на глобальну катастрофу зумовлюе необхДднкть нового бачення свДту, утвердження ново1 системи екологДчних цДнностей, яка може бути сформульована у вигля-дД "ново1 екологГчно1 парадигми" [13], або "ново1 Гнвайронментально1 пара-дигми" [5, ст. 34]. Попри формальнД вДдмшноста, змДст такого пДдходу вба-чаеться у тому, що не зважаючи на винятковД характеристики людини як при-родно1 i соцГально1 Дстоти, вона е тальки однДею з ланок (хоча й унДкальною, неповторною) у ланцюзД глобально1 екологГчно1 системи. Взаемозв'язки мДж складовими цГе1 системи накладають на людину Дстотш обмеження щодо ви-користання технолопчних можливостей для задоволення власних потреб i примх, а наявнкть Днтелекту не звДльняе особу вДд залежностД вДд загальних законДв розвитку природи.
Багато дослДдникДв вважають, що саме "нова швайронментальна парадигма" повинна стати шдфунтям для формування нового типу еколопчно1 свДдомостД - екоцентристського [4, 5]. Ми подДляемо позицДю згаданих авто-рДв, якД переконливо доводять, що вищий щабель у системД цшнкних уявлень сучасно1 людини мае поскти переконання щодо виключно1 важливостД гар-моншного розвитку людини i природи. Така позицДя передбачае визнання самоцшноста природного свДту незалежно вДд уявлень щодо "корисностД" або "шкДдливоста" його об'ектДв чи процесДв для людини.
Екоцентристька свДдомкть заперечуе кнування ГерархГчно1 картини свДту. Людина посДдае у нДй однакове мкце поряд з Дншими природними Дсто-тами, що зумовлюе необхДднкть р1вноправно1 взаемодц мДж суспДльством i природою, яка мае прийти на змДну односторонньо спрямованому впливу людини на середовище ïï кнування.
Однак, ми не можемо повнктю погодитись з сформульованим С. Де-ребо i В. ЯсвДним так званим "екологДчним Дмперативом": "правильно i дозволено тальки те, що не порушуе екологДчну рДвновагу, яка кнуе в природД" [5, ст. 36]. Це положения не варто абсолютизувати, бо людина не може кнувати, не перетворюючи природу, а отже, не змДнюючи ïï, не порушуючи iснyючоï рДвноваги. У кДнцевому шдсумку саме свДдома природоперетворювальна дД-яльнкть вДдрДзняе людину вДд представникДв тваринного свДту, а тому вимага-ти вДдмови вДд неï' безглуздо. СкорДше мова повинна йти про мЫмДзащю ан-
тропогенного впливу, про piBHonpaBHy взаемодда, яка б забезпечувала гармо-нiйний розвиток сусшльства i природи. З тези про рiвноправнiсть людського свиу i свиу природи логiчно випливае висновок про те, що етичш норми i правила, ят донедавна фyнкцiонyвали виключно у сyспiльствi, повиннi бути розповсюджеш й на взаемовiдносини людини 3i свiтом природи, а метою природоохоронно! дiяльностi стае прагнення зберегти природний свiт як та-кий, незалежно вiд yтилiтарних мiркyвань щодо його корисностГ У цьому контекстi ми щлком подiляемо точку зору представнитв так званого бютич-ного фyнкцiоналiзмy в соцiальнiй екологп, котрi вважають, що моральнi норми i сощальш iнститyти мають сво!х двшникш у природному свiтi.
Стверджуючи необхiднiсть розyмiння розвитку природи i сусшльства як процесу коеволюцп, спiльного розвитку i взаемовипдно! взаемодп, зазна-чимо, що у сyчаснiй наyцi не кнуе единого тлумачення змiстy коеволюцп [10]. Дехто з науковщв суть коеволюцп вбачае у збереженнi природи у ввд-носно незмiнномy виглядГ, що видаеться нам у принцип неможливим з ура-хуванням активно!' природоперетворювально! сyтностi людини, iншi наполя-гають на необхiдностi збереження ршноваги, балансу мiж людиною i природою [7]. Попри кнуючи розбiжностi у поглядах, вченi единi у думщ, що долi людства та природи е нероздшьними. А тому спроби вирiшити суто "людсь-кГ" проблеми за рахунок природи або навпаки заздалепдь приречеш, дГяль-нкть по охорош природи продиктована необхщнктю зберегти природний свп заради нього самого. Вщтак, саме екоцентристська система щнностей мае бути покладена в основу формування сучасно! еколопчно! культури.
На наш погляд, екоцентристський тип еколопчно! сввдомосп - це система щннкних уявлень про свГт, для яко! характерш прюритет еколопчно! дощльносп, прагнення до рГвноправно! взаемодп сусшльства з природою i визнання самощнносп природного свиу.
Екоцентристська системи щнностей не е такою, що вГдразу i безпереч-но сприймаеться широким загалом. Тому першим кроком на шляху встанов-лення нових принципов взаемодп сусшльства з природою мае бути усвщом-лення необидносп !х щонайменше науковою громадськктю, розробка теоре-тичних шдвалин i засад взаемодп сусшльства з природою. У подальшому ni напрацювання мають пропагуватися i втшюватися у сусшльну сввдомкть через активш вдеолопчш, виховш, роз'яснювальш заходи тощо. Проблема поля-гае у тому, що часу на послщовне розгортання тако! дГяльносп практично нема, оскшьки, як вже зазначалося, ниш кнують об'ективш передумови для пе-ретворення еколопчно! кризи на катастрофу. Як слушно зауважуе М. Мойсеев, "людству для того, щоб забезпечити свое майбутне, належить змшити мораль-ш принципи настшьки глибоко, як це ввдбулося на зорГ становления суспшь-ства, коли норми поведшки серед неоантрошв замшила людська мораль" [9].
Лггература
1. Андрущенко В.П., Михальченко М.1. Сучасна содiальна фшософш. В 2-х т. - К.:
Генеза, 1993, т. 1. - С. 135.
3. Вебер М. Избранное. Образ общества. - М.: Юрист, 1994. - С. 414.
4. Грабинський 1.М. Еколого-економiчна система Украши: порiвняльний аналiз. -Львш: НТШ, 1997.
5. Гринiв Л.С. Еколопчно збалансована економiка: проблеми теорц. - Львiв: ЛНУ 1м. I. Франка, 2001. - С. 205.
6. Деребо С., Ясвин В. Две модели экологии// Человек. - 1998, № 1. - С. 34-40.
7. Дискуссионный клуб: стратегия выживания/ А. Урсул, В. Сухомлинова, Ю. Шкопенко// Общественные науки и современность. - 1994, № 4. - С. 140.
8. Кочергин А., Марков Ю., Васильев Н. Экологическое знание и сознание.-Ново-сибирск,1987. - С. 130.
9. Материальное и духовное в социальном развитии/ А. Лысенко, А. Горак, Т. Ящук и др. - К.: Вища школа, 1986.
10. Моисеев Н. Человек и биосфера. - М.: Молодая гвардия,1990. - С. 257.
11. Основи сощоеколопС За ред. Г. Бачинського. - К.: Вища школа,1995. - С. 31.
12. Пегов С., Пузаченко Ю. Природа и общество на пороге XXI века// Общественные науки и современность. - 1994, № 5. - С. 149.
13. Фшософы. Курс лекцш/ За ред. Г. Горак. - К.: Либщь,1993.
14. Яницкий О. Энвайронментальная социология вчера и сегодня// Общественные науки и современность. - 1993, № 2. - С. 76.
УДК339.138.001.76 Доц. А.М. Bi4eeu4, канд. екон. наук
асист. Т.В. Вайданич - УкрДЛТУ
М1СЦЕ ОСВ1ТИ В СИСТЕМ1 ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГIЧНОÏ СВ1ДОМОСТ1 СПОЖИВАЧ1В
Обгрунтовуеться необхщшсть у неперервнш багатоступеневш еколопчнш ос-вт. Формулюються завдання освгги з метою формування еколопчно!' свщомост споживачш.
Doc.A.M. Vichevych, T.V. Vaydanych
The place of education in the system of consumers' environmental awareness formation
The necessity for continuous multi-stage ecological education is substantiated in the article. Educational tasks are established in order to form environmental awareness of consumers.
ДосвДд розвинутих краш зарубДжжя свДдчить, що для стДйкого розвитку суспДльства, забезпечення конкурентноздатностД краши на свДтовому ринку, необхДднД значнД зусилля у напрямку розвитку економiчноï та екологiчноï освДти. Попередити i не допустити екологДчну безвДдповДдальшсть можливо тшьки за умови формування на ЗемлД "критичноï маси" людей, що усвДдом-люють наявнДсть екологДчних проблем, знають шляхи 1х вирДшення та гото-вих до подальших дДй. Очевидно, що домДнуюча роль у шдготовщ таких спе-цДалДстДв повинна належати технДчним унДверситетам, що володДють достат-нДм Днтелектуальним потенцДалом. Це диктуеться логДкою вирДшення еколо-гДчних проблем, що потребують не тшьки фундаментального, але й технДчно-го практичного пДдходу [1]. Однак, в УкрашД досД не прийнятий закон про не-перервну екологДчну освДту. Метою такоï освДти мае бути формування еколо-гДчного свДтогляду, заснованого на едностД людини та природи. Завдання
