CC BY
16
Некоректна ощнка ресурсiв природного капiталу давала довготривалу можливiсть багатьом кра!нам св^у за рахунок його значно! експлуатаци до-сягати високо! норми окупност доповнюючого його рукотворного капiталу. Це призвело до ютотного виснаження природного кашталу. Однак зараз не-обхщно зробити належнi висновки з помилково! економiчно! полiтики приро-докористування i в процесi господарського життя, настроюватись на знижен-ня норми окупност рукотворного капiталу, якi мають бути е^валентними, на нашу думку, до бiофiзичних норм iснування природного катталу. Отже, можна зробити такi висновки:
1. Вщсутшсть ефективного механiзму реалiзаци Концепци сталого роз-витку зумовлена, перш за все, неадекватним трактуванням теоретичною економжою категори "природний капiталм та його просторово-бь офiзичних функцiй у довкшш.
2. Сутнiсть еколопчно! збалансованостi економжи полягае в одночасно-му забезпеченш стiйкого вiдтворення факторiв виробничо! функци економiки i факторiв збереження процеЫв обмiну в бiосферi.
3. Ноосферний шдхщ до формування ЕЗЕ розглядае !! в соцiоекологiчнiй площинi, тобто тюно пов'язаною з потоками енерги, речовини, шфор-маци, що надходять з довкiлля. Цей новий тдхщ дав змогу об'еднати предмет макроекономiчних дослiджень з просторово-економiчним мо-делюванням функцiй споживання природного капiталу, що сприятиме досягненню не лише економiчного, а й екологiчного добробуту в дов-готермiновiй перспективi.
Л1тература
1. Грим1в Л.С. Еколопчно збалансована економша: проблеми теори. - Льв1в: ЛНУ,
2001. - 240 с.
2. Дейл1 Т. Поза зростанням. Економ1чна теор1я сталого розвитку. - К.: 1нтелсфера,
2002. - 295 с.
3. Мельник Л.Т. Фундаментальные основы развития. - Сумы: Университетская книга, 2003.
УДК330.342.911:330.151 Доц. Я.В. Кульчицький, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
МЕТОДОЛОГ1ЧН1 ПЕРЕДУМОВИ ВИОКРЕМЛЕННЯ СОЦ1АЛЬНО-ЕКОЛОГ1ЧНИХ В1ДНОСИН У СИСТЕМ1 СУСП1ЛЬНИХ В1ДНОСИН
Дослщжуються методолопчш передумови виокремлення сощально-еколопч-них вщносин у систем1 сустльних вщносин. Обгрунтовано думку про необхщшсть на пороз1 ХХ1 ст. утвердження теоретично! дефшщп "сощально-еколопчш сустльш вщносини", що зумовить вщповщш змши на практищ.
Ключов1 слова: еколого-економ1чна система, еколопчна свщомють, еколопч-на культура, сощально-еколопчш сустльш вщносини.
Doc. Ya. V. Kul'chyts'kyi- USUFWT
Methodological preconditions choose socially-ecological relations in system
of social relations
In article investigate the methodological preconditions choose of socially-ecological relations in system of social relations. Author substantiate thought about necessity on the threshold of ХХ1 a. use of theoretical definition "socially-ecological social relations", that will condition the suitable changes in practice.
Keywords: ecological-economic system, ecological consciousness, ecological culture, socially-ecological social relations.
Людство сьогодш переживае яюсно новий етап у розвитку сво!х взаемовщносин з природним свгтом. Численш свiдчення кризово1 ситуаци у OTCTeMi "людина-природа", виникнення i загострення внаслщок стрiмкого зростання антропогенного впливу на природу проблем в економiчнiй i поль тичнш сферах iснування суспiльства зумовлюють необхщшсть формування нового ставлення людства до довкшля, нових принципiв взаемоди з ним. Як слушно зазначае вщомий учений Ю. Туниця, "едина щеолопя, яка iснуватиме до того часу, допоки юнуватиме життя на Землi - iдеологiя екологiчного iм-перативу..." [4].
Актуалiзацiя екологiчних проблем на порозi ХХ1 ст. характеризуеться зростанням кшькост iнструментiв еколопчно1 полiтики, як використовують-ся для економiчного захисту навколишнього природного середовища. У цьому контекст конструктивною видаеться позицiя вщомого дослiдника I. Синякевича, котрий переконливо обгрунтовуе принципи формування сис-теми шструменлв еколопчно1 полiтики: трансформування зовшшшх нега-тивних екологiчних ефектiв у внутршш; штеграци обов'язкових iнструментiв еколопчно! полiтики з добровiльними; штеграци шструменлв еколопчно1 полiтики з iнструментами шших полiтик; прiоритетностi iнструментiв еколо-пчно1 полiтики, що забезпечують нацiональну еколопчну безпеку; ранжиру-вання iнструментiв еколопчно1 полiтики; трансформування iнструментiв еко-номiчноl полiтики в iнструменти еколопчно1 политики [3].
На порозi XXI ст. сощальш i природнi аспекти життя людини повиннi розглядатися у нерозривнш едностi. Як слушно зазначають А. Панфшов та I. Сосунова, не керуючи соцiальними процесами, суспiльство може зробити навколишне середовище непридатним для юнування людини, а не оздоров-люючи довкiлля - може викликати до життя руйнiвнi соцiальнi процеси, яю здатнi перервати розвиток цившзаци [1, с. 30]. Посилення антропогенного впливу на природу, зростання технолопчних можливостей людства визначае необхiднiсть свщомого конституювання категорп соцiально-екологiчних сус-пшьних вiдносин. Це дасть змогу вщобразити у теори реальне iснування цього виду суспшьних вiдносин для того, щоб у подальшому свiдомо вплива-ти на !х розвиток та формування.
До розумшня необхiдностi конституювання у системi суспiльних вщ-носин такого !х специфiчного виду, як соцiально-екологiчнi, впритул т-дiйшли деяк iз зарубiжних науковцiв. Так, американський дослщник Р. Парк показав залежшсть соцiальних процесiв вiд умов середовища юнування лю-
дини та вплив цих процеЫв на змши у природь Це сприяло змщненню системного погляду на суспшьство у його едност з природою [2, с. 51]. Р. Парк запропонував таку iерархiю сустльних вщносин: еколопчний порядок - еко-номiчний порядок - полiтичний порядок - сощальний порядок. Попри ютот-ну вiдмiннiсть у термшологи, вчений фактично обгрунтовуе необхiднiсть ви-окремлення еколопчних суспiльних вiдносин, адже, за його розумшням, еко-логiчний порядок виступае природною основою всiх сустльних вщносин, вихщною умовою функцiонування i розвитку суспiльства, умовою його ви-живання [2, с. 54]. Ми повтстю погоджуемося з Р. Парком, коли вш ствер-джуе: "Еколопчна криза мае системний характер. Вона свщчить про досяг-нення суспшьством критично! точки у розвитку системи власних вщносин i вiдносин системи iз зовнiшнiм середовищем" [2, с. 46]. Безперечно, дослщ-ження витоюв ще1 кризи, можливих умов запоб^ання перетворення И на катастрофу передбачае поеднання в однш теори еколопчних та економiчних аспектiв. Унаочненням такого поеднання i е, на нашу думку, спроба консти-туювання соцiально-екологiчних суспiльних вiдносин.
Опосередковано правомiрнiсть виокремлення екологiчних вiдносин визнае Т. Ящук, зазначаючи, що "загроза основам юнування суспiльства, ви-никнення глобальних проблем, пов'язаних з технiчним прогресом, спонука-ють сьогоднi вчених порушувати питання про технiко-економiчний розвиток як пройдений передовими iндустрiальними суспiльствами етап юторичного процесу. 1снуе думка, що виршення цими суспiльствами технiчних проблем забезпечуе 1м можливiсть переходу до удосконалення культури та суспiльних вщносин" [5, с. 524]. Спробою саме такого удосконалення i е, на наше пере-конання, пропозищя доповнити iснуючi уявлення про систему сустльних вщносин таким нетрадищйним 1х видом, як сощально-еколопчт.
На нашу думку, сощально-еколопчт вщносини е специфiчним видом сустльних вщносин, який виникае мiж суб'ектами еколопчно1 дiяльностi у процес свiдомого перетворення природного свiту. Доповнюючи наведене визначення, зазначимо, що пщ суспшьними вiдносинами ми пропонуемо ро-зумiти взаемодiю соцiальних суб,ектiв стосовно визначених щнностей, норм та настанов. За тако1 позици суспiльнi вщносини обумовлюються людською дiяльнiстю i е формою 11 здiйснення. У свою чергу, суспшьт вiдносини здiйснюють зворотний вплив, визначаючи характер i спрямування дiяльностi. Такий пiдхiд дае змогу дати бшьш розгорнуте i уточнене визначення сощаль-но-екологiчних суспiльних вщносин як таких, що складаються мiж суб'ектами суспшьного життя у процес свiдомого перетворення природного св^у (екологiчно1' дiяльностi), що у свою чергу, значною мiрою визначаеться системою щнностей, яка притаманна тш чи шшш формi екологiчно1' свщомосл (антропо- чи екоцентристськiй). Екологiчна свщомють, з характерною для не! системою щнностей, визначае змютовт характеристики еколопчно1 культури. Усвiдомлення i запоб^ання екологiчного ризику (невизначеностi щодо можливих наслщюв перетворення природи на засадах вщповщальност^ е одним з виршальних чинникiв формування екологiчноi культури сучасного суспшьства. 1дея про сощально-еколопчт вщносини певною мiрою допов-
нюе i змшюе традицiйнi уявлення про суспiльство. За запропонованого шд-ходу сощальна система розглядаеться як елемент глобально! екосистеми.
На наше переконання, хоча сощально-еколопчш суспшьт вiдносини i невщдшьш вiд еколопчно! дiяльностi, але зв'язок мiж ними не мае автоматичного характеру. Еколопчш вiдносини не юнують самi по собi, вони виника-ють, змiнюються i вдосконалюються разом з дiяльнiстю, з перетворенням при-роди. Щiльний зв'язок мiж екологiчними вiдносинами i природоперетворю-вальною дiяльнiстю не означае 1хньо1 тотожност. Екологiчнi вiдносини не зво-дяться до будь-яко! природоперетворювально! дiяльностi, виступаючи скорiше як зв'язок, який виконуе поеднувальну роль у процесi освоення природи.
У проблемi взаемин мiж людиною i природою можна видшити два ас-пекти: матерiальний та духовний. На нашу думку, перший унаочнюеться еко-лопчною дiяльнiстю, другий еколопчною культурою, сформованою на засадах певно! системи цiнностей, як виявляються в антропо- чи екоцентристсь-кiй свiдомостi. Основу духовного забезпечення еколопчно! дiяльностi стано-вить система антропо- або екоцентристських цiнностей, як засвоенi свщомю-тю суб'ектiв ще! дiяльностi i у сукупностi визначають характеристики вщпо-вiдного типу еколопчно! культури.
Соцiально-екологiчнi суспiльнi вiдносини розгортаються через вза-емодiю суб'ектiв еколопчно! дiяльностi з приводу свiдомого перетворення природного середовища. Для аналiзу такого типу вiдносин необхiдно насампе-ред виявити специфiку свiтоглядних цiнностей, як зумовлюють характер ще! взаемоди. У цьому розумшш соцiально-екологiчнi суспiльнi вщносини е сво-ерiдною суспiльною програмою з перетворення природи через здшснення еко-лопчно! дiяльностi, спрямування яко! визначаеться екологiчною свiдомiстю.
Особливiсть еколопчних вiдносин як регулятора природо-перетворю-вально! поведiнки людей полягае у тому, що в них зосереджений весь досвщ попереднiх поколiнь взаемоди людства з природою. Донедавна у захщнш культурi це був досвiд протистояння i постшно! боротьби, i лише нинi внасль док рiзкого зростання негативних наслщюв антропогенного впливу, людство усвщомлюе необхiднiсть спiвпрацi та сшвюнування з природою. У цьому розумшш еколопчш вщносини виконують функщю сощального регулятора, поеднують людей, спрямовують i санкцiонують !х природо-перетворювальну актившсть.
Соцiально-екологiчнi суспiльнi вiдносини як загальш зв'язки, якi орга-нiзують, або, шакше, поеднують бiльшу частину населення, ютотш сторони його еколопчно! дiяльностi, випливають з суспiльно необхiдних потреб у природокористуванш. Екологiчнi вiдносини, з одного боку, е оргашзуючими чинниками щодо еколопчно! дiяльностi людей по задоволенню !х потреб в освоеннi природного свiту i рекреаци, визначаються цими потребами й змь нюються разом з ними. З шшого боку, суто споживацьке ставлення до довкшля у кшцевому шдсумку призводить до знищення природних ресурЫв i, таким чином, зменшуе потенцшш можливостi природного свiту щодо задово-лення життевих потреб людей. Як це не парадоксально на перший погляд, але надвггальна система щнностей (тобто така, що не пов'язана безпосе-
редньо Ï3 задоволенням життевих потреб), врештьрешт виявляеться найбiльш корисною навiть виходячи з прагматичних уявлень.
Еколопчш вщносини прогресивш тодi, коли вони сполучеш з еколо-гiчними потребами бшьшосл населення, пiдвищенням рiвня його еколопчно! безпеки. Вважаемо за необхiдне зауважити, що пщ екологiчними потребами маються на увазi справжнi, глобальнi потреби, як не обмежуються мшливи-ми вимогами сьогодення, а пов'язаш iз збереженням природного свiту у всь-ому розмаïттi його проявiв. За такого розумшня екологiчних потреб долаеть-ся суперечнiсть мiж необхiднiстю переорiентацiï суспiльноï свiдомостi на екоцентристську систему щнностей i розумiнням соцiальних потреб як одного з чинниюв формування сустльних вщносин.
Характер сустльних вщносин завжди визначае суть та конкретш юто-ричш форми ставлення суспiльства до природи. Використання поняття мора-лi для характеристики таких форм щлком закономiрне. На наш погляд, вплив моральних чинникiв, зокрема, вщповщальност^ на наслiдки процесiв перетворення природи е визначальним. А отже, внаслщок стрiмкого зростання тех-нологiчноï могутностi людини, посилюеться роль особистоï та груповоï вщ-повщальност^ вплив вiдповiдальностi на формування сощально-еколопчних суспiльних вiдносин постiндустрiальноï доби. Ниш, на початку третього ти-сячолггтя, категорiя вiдповiдальностi повинна грунтуватися на онтолопчному пiдходi - вiдповiдальностi за буття взагалi. Адже, як свщчить досвщ ХХ ст., дуже небагато еколого-економiчних систем можуть повною мiрою претенду-вати на вiдповiднiсть цш важливiй вимозi. У цьому контекст варто пщкрес-лити, що економiчний парадигмальний дискурс передбачае замiну iмперати-ву "життя" iмперативом мгiдного життя". Водночас "евристика страху" повинна змшитися на "евристику впевненостi i стабшьносл". Таким чином, ци-вшзацшний вектор сучасних еколого-економiчних систем, а також парадигма прогресу мютять щею "вiдповiдальноï" економiки.
Проблема конституювання соцiально-екологiчних суспiльних вщно-син не повинна зводитись до декларацш щодо необхiдностi ïx теоретичного виокремлення. Власне кажучи, будь-який вид сустльних вщносин здшснюе реальний вплив на сустльних розвиток лише за умови його iнституцiоналiза-цй", тобто, по-перше, створення i функщонування соцiальних iнститутiв, яю зосереджують у собi функцiï регулювання певною сферою суспiльного життя, а по-друге, - засвоення суспшьним загалом певно!' системи норм та наста-нов. Процес iнституцiоналiзацiï сощально-еколопчних вщносин знаходиться ниш у початковому стат. Звичайно, питаннями природокористування i охо-рони природи переймаються вщповщш структури державного управлшня, однак, за нашими спостереженнями, спрямування ïхньоï дiяльностi орiенто-ване насамперед на отримання сьогоденного зиску, маючи вс ознаки перева-жання антропоцентристськоï системи щнностей. На наше переконання, це свщчить про переважно антропоцентристську орiентацiю сучасноï суспiльноï свiдомостi, а отже, й про те, що вщчайдушш заклики науковцiв щодо визнан-ня самощнност природного свiту поки що часто виявляються марними. Про-те позитивним е той факт, що все бiльшоï популярности особливо серед мо-
лодi та прогресивно! громадськостi Укра!ни й свггу набувае гасло "Збереже-мо природу для прийдешшх поколiньм.
На вщмшу вiд конституювання соцiально-екологiчних вiдносин на теоретичному рiвнi, практичне впровадження нового типу вщносин можливе шляхом утвердження у суспшьнш свiдомостi екоцентристських цiнностей, формування у суспiльствi вщповщно! еколопчно! культури, яка визначатиме спрямування природоперетворювально! дiяльностi у ХХ1 ст.
Шдсумовуючи, хочемо наголосити, що сощально-еколопчш суспiльнi вiдносини е рiвноправною складовою системи суспшьних вiдносин, оскiльки вщповщають основним критерiям, за якими виокремлюються типи суспшьних вщносин: наявшсть окремо! сфери дiяльностi, специфiчних потреб, ште-ресiв та цiнностей. Отже, для конституювання категори "сощально-еколопч-т суспiльнi вiдносиним iснують достатнi методолопчш передумови.
Формування змiстовних характеристик еколопчно! дiяльностi, визна-чення II спрямування i наслiдкiв вiдбуваеться в умовах суперечност мiж ви-могами шдвищення економiчноI ефективностi виробництва i потребами збе-реження довкiлля. Ця суперечшсть на порозi ХХ1 ст. мае виршуватись на ос-новi засвоення суспшьною та iндивiдуальною свiдомiстю екоцентристсько! системи цiнностей, згiдно з якою природш утворення е самоцiнними неза-лежно вiд ступеня !х корисност для людини.
Л1тература
1. Панфилов А.А., Сосунова И.А. Государственная экологическая политика: узловые проблемы формирования// Социально-политический журнал. - 1997, № 6. - С. 28-37.
2. Парк Р.З. Человеческая экология// Рабочие тетради по истории социологии. Классики современной теоретической социологии. - Рига. - 1992, вып. 1. - С. 42-57.
3. Синякевич I. Концепщя щодо формування системи шструменпв нацюнально! еколопчно! полынки// Економша Укра!ни. - 2002, № 7. - С. 70-73.
4. Туниця Ю.Ю. Еколопчна Конститущя Землг 1дея. Концепщя. Проблеми. - Льв1в: Вид. центр ЛНУ 1м. 1вана Франка, 2002. - С. 7.
5. Фшософ1я. Курс лекщй/ За ред. I. Бичка. - К.: Либщь, 1993. - 576 с.
УДК349.6 Доц. Л.1. MaKcuMie, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
ШНОВАЩЙШ П1ДХОДИ В БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛ1КУ: ЕКОЛОГ1ЧНИЙ I СОЦ1АЛЬНИЙ АСПЕКТИ
Аналiзуються пiдходи до формування системи розширеного бухгалтерського облiку з доповненням його еколопчним i соцiальним аспектами. Подаються пропо-зицп щодо формування цшсно! системи екологiчно орieнтованого бухгалтерського облшу та контролiнгу на оперативному, тактичному та стратепчному рiвнях.
Ключов1 слова: фшансовий облiк, управлiнський облiк, еколопчний облiк, со-цiальний облiк, контролшг.
Doc. L.I. Maksymiv - USUFWT Innovative Approaches in Accounting: Environmental and Social Aspects
Various approaches to the formation of an extensive accounting system which takes into consideration the environmental and social aspects of accounting practices were
