CC BY
18
УДК338.911:330.151+339.5 Доц. Я.В. Кульчицький, канд. екон. наук
асист. М.В. Малтоеська - УкрДЛТУ
СТАНОВЛЕННЯ ЕКОЛОГIЧНОÏ ПАРАДИГМИ Cy4ACHOÏ
EKOHOMI4HOÏ TEOPIÏ У КОНТЕКСТ1 ВЗАСМОДП СУСП1ЛЬСТВА I ПРИРОДИ НА ПОРОЗ1 XXI СТ.
Дослщжуються актуальнi методолопчш проблеми становления екологiчноï па-радигми сучасно'1 eK0H0Mi4H0Ï Teopiï у контекст взаемодп суспiльства i природи, особливостей природокористування на nopo3i третього тисячолтя. Автори врахо-вують глобалiзацiйнi тенденцц та простежують взаeмозалежностi у вирiшеннi еко-номiчних, соцiальних i еколопчних проблем.
Doc. Ya. V. Kul'chyts'kyi; assist. M. V. Malinovs'ka - USUFWT
Ecological paradigm formation of modern economic theory in the context
of society and nature interaction at beginning of XXI century
Actual methodological problems of modern economic theory ecological paradigm formation in the context of the society and nature interaction, peculiarities at the beginning of the third century are being investigated.
The authors take into consideration global tendency and observe the interdependency in the solution of economic, social and ecological problems.
Key words: economic theory, methodology, ecology, ecological paradigm.
Економ!чна теорiя протягом свое!' тисячолишо еволюцц пройшла ба-гато еташв становления i розвитку. При цьому, зрозумшо, видозмiнювався предмет ïï наукового анал!зу, методолопя, теоретичш парадигми, концепти, що зумовлювало вщповщш змiии екоиомiчиого дискурсу, коригувало страте-пю фуидамеитальиих дослiджеиь. Але завжди шдфунтям наукових концеп-цiй, висновшв, рекомеидацiй були реальиi екоиомiчиi процеси, суспiльиа практика, яка, за висловом Аристотеля, виступае единим i визначальним кри-терiем iстиииостi теорiï. Минуле ХХ ст. знаменувало собою новий розквiт екоиомiчиоï науки, ïï активний дiалог з багатьма iншими науками: вщ соща-льних до природничих. Практичними причинами таких тенденцiй у методологи теоретичноï економiки стали насамперед гострi проблеми людини i до-вюлля, екологiï. Як наслвдок, в украïнськiй i зарубiжнiй економiчиiй теорiï утверджуеться екологiчна парадигма, що передбачае розгляд, дослвдження усiх економiчних i соцiальних процесiв крiзь призму збереження довкiлля, умов iсиувания i розвитку людсь^' особистостi.
Необхiдно наголосити, що мехашзми вирiшения економiчижх проблем, ят е найбшьш розповсюдженими i популярними нинi, iстотно супере-чать можливостям i ресурсам довшлля. Екстенсивне використання природ-них ресурав ще й досi розглядаеться на практищ як едино можливий споаб пiдвищения конкурентоспроможност! Економiчна, господарська дiяльнiсть завдяки своïм масштабам, розвитку кооперацп, поширенню торговельних зв'язюв перетворилася у планетарне явище, яке, на жаль, може порушити сталкть глобальноï системи життезабезпечення, призвести до небезпечних для дол! людства змш у бюсфер! Розумшня критичност! ситуацiï здебшьшо-
го вие у декларативних закликах i непослiдовних та суперечливих спробах локального обмеження антропогенного впливу на природу.
Показово, що потенцiйний напрямок подолання екологiчноí кризи де-монструе сама бюсфера, на що одним з перших звернув увагу видатний укра-шський учений В. Вернадський. Ще на початку ХХ ст. вш зауважив, що най-бiльш еволюцшно розвинутi системи у своему функщонуванш стихшно реа-лiзують принцип ощадливоста, суть якого полягае у тому, що будь-яка речо-вина, яка потрапила до системи, багаторазово використовуеться у складнш послiдовностi процесiв, реутмзуеться i у кiнцевому пiдсумку майже школи не виключаеться iз замкненого циклу [2].
На нашу думку, реалiзацiя саме такого шдходу е перспективною в економiчшй дшльноста. Принципове ускладнення у впровадженнi принципу ощадливоста полягае у тому, що постшний технiко-технологiчний прогрес, без якого неможлива екологiзацiя виробництва, вимагае ктотних витрат ко-штiв i, що не менш важливо, - докорiнноí змiни мислення. З точки зору пере-сiчного виробника, переваги еколопзацц виробництва не е очевидними, осш-льки конкретний виробник, з одного боку, защкавлений у максимально швидкому обiговi капiталовкладень, а з шшого, - як правило, не отримуе прямих прибуткiв вiд покращення, збереження природного середовища. Гло-бальнi переваги еколопзацп промислового виробництва виявляються тальки у ввдаленш перспективi, у той час як спокуса отримання прибутку за раху-нок хижацького визиску природи е реальною сьогоднi. На наш погляд, супе-речнiсть мiж матерiальними iнтересами виробника i потребами сусшльства у природозбереженнi у принцип не може бути вирiшена шляхом виховних, декларативних заход1в. Очевидно, вихвд з ще1 ситуацií полягае у розробщ системи закошв, яш б зробили економiчно невипдним безвiдповiдальне викори-стання природних ресурсш. Водночас правова система буде ефективною тiльки у тому випадку, якщо 11 основнi настанови вiдображатимуть вимоги суспiльноí моралi, цiннiснi орiентацií бшьшо!' частини загалу. Це актуалiзуе проблему впровадження до масово!' свiдомостi екоцентристсько!' системи цiнностей, уявлень про самощншсть природного свiту. З цього приводу вь дома дослiдниця еколого-економiчних проблем Л. Гришв пропонуе створити координацшно-шформацшний центр Украши з питань еколопчно збалансо-ваного природокористування, одним iз завдань якого було б шдвищення рiв-ня екологiчноí культури i освiти всiх верств населения [5].
Незбалансовашсть вихiдних умов в окремих крашах призводить до парадоксального наслвдку, коли посилення природоохоронних заход1в у од-нiй державi неминуче зумовлюе погiршення екологiчноí ситуацií в шшш. Враховуючи цю обставину, можна зробити кшька теоретичних висновкiв з приводу формування i здайснення цiлеспрямованоí природоохоронно1 поль тики:
• впровадження глобально!' системи заходiв щодо охорони природних ресур-
сiв зумовлюе необхiднiсть ютотних матерiальних витрат як на рiвнi конкретного суб'екта економiчноí системи, так i на рiвнi сустльства в цшому;
• локальне впровадження таких заходiв в окремих державах або регiонах майже автоматично призводить до перенесення шкiдливих виробництв до шших кра!н або репотв;
• спроби запобiгти екологiчнiй кризi одним з неминучих наслiдкiв мають ак-тивiзацiю зусиль щодо розробки i впровадження принципово нових природо-зберiгаючих технологiй, а отже, об'ективно сприяють технологiчному розви-тку сустльства.
Подолання екологiчноí кризи можливе, насамперед, на економiчних засадах, якi заперечують будь-якi форми прямого тиску i примусу. У цьому контекстi перспективним видаеться заохочення широкого впровадження про-гресивних природоохоронних технологiй, система матерiальних компенсацiй збитюв при вiдмовi ввд застосування витратних i руйтвних технологш. Дося-гнення такого рiвня мiжнародноí еколого-економiчноí iнтеграцií потребуе к-тотних позитивних змiн у свiтових полггичних вiдносинах, вироблення адек-ватних полиичних рiшень та формування вiдповiдного мехашзму контролю за íх виконанням. Осмислення досвiду свiтовоí стльноти свiдчить, що з тео-ретичноí точки зору така кооперащя цшком можлива, але практична реалiза-щя подiбних пропозицш часто пов'язана з подоланням певних важкопередба-чуваних проблем. Водночас еколопчна проблема змушуе людство по-новому усввдомити свою еднiсть, що виступае необхiдною умовою реалiзацií потен-цiйноí можливосп подолання екологiчноí кризи з найменшими втратами.
У цьому контекстi щкавими е роздуми американського дослiдника Ф. Шумахера, який зазначае, що на змшу традицiйнiй економiцi мае прийти нова, побудована на ненасильницьких принципах. За його переконанням, та-ка економка повинна "спiвпрацювати" з природою. Ще задовго до реального оформлення екологiчного руху вчений висловив неприйняття так званого технологiчного оптишзму, вбачаючи у ньому надмiрну вiру у безмежнi люд-сьш можливосп i принципове нерозумiння вичерпностi природних ресурсiв. При цьому вiн наголошуе, що будь-яка економiчна теорiя побудована на пев-нiй системi щнностей i певному розумiннi людськоí природи, вiдповiдно су-часна економiчна наука мае свош пiдгрунтям "споживацьку" систему щнностей, а рiвень життя визначаеться, у першу чергу, кшьккними вишрами щорi-чного споживання матерiальних благ [9, ст. 137]. У системi цiнностей сучас-ного виробника переважають уявлення про самоцiннiсть некерованого зрос-тання, а тому економiчна експанс1я е основною метою будь-якого сустльства. Як пише Ф. Шумахер, для сучасного економiста "вдея про те, що явище зростання може мати патологiчний, нездоровий або руйтвний характер^ е^ такою, що не шдлягае критицi" [9, ст. 78].
За спостереженням В. Вернадського, ва природнi системи, як правило, функцюнують на принципах саморегуляцп i самоочищення [2]. Реалiзацiя таких принцишв у економiчнiй системi, впровадження íх у технологií над-звичайно ускладненi, оск1льки для сучасного економiчного i технологiчного мислення притаманне неприйняття самообмеження. Це породжуе конфлiкт мiж економiчною дiяльнiстю i природою, бо виробництво неможливе без ви-користання природних ресурсiв. Тому у системi природи супертехиологiя сучасного свиу часто iснуе як чужорiдне тшо.
Ми подшяемо думку О. Веклич, яка вважае, що для того, аби економь ка отримала чггку еколопчну основу, необидно ршуче переглянути тради-щйш уявлення про взаемозв'язок м1ж економшою та еколопею, враховувати у практичнш д1яльност1 наявшсть еколого-економ1чних суперечностей [1]. Адже традицшно показники добробуту сустльства характеризуються сумою вс1х видш д1яльност1, як1 пов'язаш з грошовими одиницями, у той час як не-грошов1 аспекти функц1онування економ1чно1 системи здебшьшого кнору-ються. Це зумовлюе нагальнкть створення ново!' еколопчно!' концепцп, у якш положения 1 параметри економ1чно1 теорц були б узгоджеш з вщповвд-ними положеннями теорц взаемопов'язаних екосистем. Проте сьогодш бшь-шкть технологш, як1 застосовуються в економ1чнш д1яльност1 е антиеколоп-чними, а часто й просто штдливими для здоров'я людей. Безперечно, ш на змшу повинш прийти нов1 види технологш, як1 включатимуть еколопчш принципи 1 ввдповщатимуть новш, екоцентристськш систем1 щнностей. Для прикладу можна назвати так зваш "ощадливГ технологи, втручання 1 вплив яких на довкшля значною м1рою послаблеш застосуванням ресурйв, що по-новлюються 1 постшним рециклуванням матер1ал1в. Насамперед, - це вико-ристання сонячно!' енергп у р1зних формах - виробництво електричного струму за допомогою повиряних електрогенератор1в, використання бюгазу, фотоелеменпв 1 т.д. На тл1 зростаючого попршення стану навколишнього се-редовища як у розвинутих крашах, так 1 у крашах з перехщною економшою можна спостертати деякий прогрес, який пов'язаний з усшхами у енергозбе-рканш, 1, в1дпов1дно, 1з зменшенням забруднення довкшля, що зумовлене енергетичним обладнанням. До реч1, маемо шдстави замислитись, чи е ре-сурсозбер1гаюч1 технологи принциповим виршенням проблем, чи 1хне зна-чення обмежуеться тальки зменшенням антропогенного впливу на природу?
Розглядаючи проблему взаемодц економжи 1 екологи, вважаемо за не-обхвдне ввдзначити кнування щонайменше двох шдходш до розумшня взае-мовщносин сусшльства 1 природи - холктичного та еколопчного. Холктич-ний шдхвд полягае у тому, що об'ект наукового дослщження сприймаеться як штегроване щле 1 не зводиться до простого перелшу сво'х складових. Нато-мкть еколопчний шдхвд мае справу з певними видами екоцентристсько!' системи щнностей, яка передбачае самощннкть природних утворень поза зале-жнктю ввд прагматичних уявлень про 1хню "кориснкть" або "шквдливкть" для людини. Тому за такого шдходу основний наголос робиться на живому свт, частиною якого е людство. Якщо при холктичному пвдход1 вихвд за меж1 системи не е необхвдним, то для еколопчного пвдходу особливо важли-вим е розумшня, яким чином конкретна система взаемодк з системами бшьш високого порядку. Отже, еколопчний пвдхвд до економши полягае у розумш-ш того, яким чином економ1чна даяльнкть впливае на цикл1чш процеси природи 1 як вона залучена до системи щнностей конкретно!' культури.
Свого часу в економ1чнш теорц набула поширення думка про те, що техшко-економ1чний прогрес необхвдно сприймати як умову подальших по-зитивних змш у житта сусшльства. Сучасна ситуация у взаеминах м1ж люди-ною 1 природою дае шдстави для сумншв щодо ввдповвдноста под1бного оп-тимктичного бачення реал1ям сьогодення. Варто зазначити, що й 1нш1 досль
дники, зокрема, В. Вернадський [3] та А. Ферсман [8] також сприймали тех-нiчний, технологiчний та економiчний прогрес виключно позитивно, як шд-ставу для безпроблемного майбутнього людства. Усвщомлення небезпеки безмежного використання техиологiчних можливостей з метою отримання прибутку прийшло значно пiзнiше, коли стали очевидними руйнiвнi наслiдки безвiдповiдального використання природи. Нинi нагальним е визнання прю-ритету екологiчних та соцiальних цДлей, перехДд до якiсного зростання за до-помогою контролю над впровадженням нових техиологiй. Одним з основних принципе розвитку iндустрiального суспiльства повинно стати екотехшчне ставлення до природи, яке означае максимальне пристосування технологш до закономiрного ходу природних процесДв.
На нашу думку, техиiчнi та економiчнi новацп потрiбно розглядати як базу для досягнення екологiчних i соцДальних цiлей, але разом з тим максимум уваги необхДдно придДляти нейтралДзацл можливих негативних насладив. Використання нових техиологiй в еколопчно модернiзованих виробни-чих процесах, екологiчне оновлення в цДлому мае супроводжуватись соцДаль-ними змiнами, полшшення якостД життя та умов пращ, забезпеченням повноí зайиятостi населення завдяки створенню нових робочих мДсць Д скороченню тривалостi робочого часу. Це означае, що вирДшення екологДчних проблем е принципово неможливим без Дстотних змДн у суспДльствД.
Як слушно зазначае вДдомий дослДдник еколого-економДчних проблем I. Грабинський, складшсть ситуацл полягае у тому, що кожна з шдсистем еколого-економiчноí системи мае своí цш, завдання та Днтереси. Наприклад, соцДальна шдсистема ставить собД за мету досягнення високого життевого рД-вня та забезпечення сусшльного добробуту. ЕкологДчна шдсистема прагне зберегти недоторканими своí компоненти, економДчна - одержати внаслДдок функц^онування максимально можливий дохДд. Проблема полягае у тому, що жодна з шдсистем не може досягти мети, не зачшаючи ДнтересДв двох Днших. Зокрема, забезпечити сустльний добробут не можна без створення певних, необхДдних суспДльству життевих благ, матерДал для яких потрДбно вилучити з екологiчноí шдсистеми, а соцiальноí справедливой можна досягти тальки шляхом втручання до перерозподалу створеного в економДчшй шдсистемД продукту. Припинення втручання в екологДчну систему означало б припи-нення Дснування як ^вдально", так Д економiчноí шдсистем. 1нтереси еконо-мiчноí шдсистеми також зачшають Днтереси двох Днших. У такДй ситуацп найскладшшим е узгодження цих цДлей, досягнення певноí рДвноваги Днтере-сДв, що виступае необидною умовою максимальноí ефективностД нацДональ-ноí економДки [4].
РДзнД за формами прояву еколого-економДчнД проблеми часто мають глобальний характер. Сюди належать клДматичнД змДни, забруднення морДв та океанДв, руйнащя земельного фонду планети, ресурсозбереження Д новД шляхи освоення енергетичних ресурсДв та Дн. Все це мае як екологДчний, так Д економДчний аспект. Розв'язання цих проблем можливе тальки при об'еднаннД зусиль усього свДтового спДвтовариства. При цьому необидно вДдмовитися вДд колишнДх уявлень про нацюнальш прюритети, а також зайвих амбщй. Як
слушно пiдкреслюe С. Соколенко, на рубежi III тисячолтя виникла необхвд-нкть нового бачення свiтовим сшвтовариством глобально!' еколопчно! ситуаций 1ншими словами, настала епоха "ново! вiдповiдальностi" Bcix держав за безпеку земно! цившзацп [7]. У цьому контекста засновник нового наукового напряму - "економiчна екологiя" Ю. Туниця запропонував свiтовiй спiльнотi проект Екологiчноí Конституцц Землi i ця iнiцiатива взята шд опiку Римсько-го Папи [6].
Сьогодш необхвдним стае переосмислення багатьох положень еконо-мiчноí теорц, перегляд ролi i мiсця природи в економiчному процесi та аналь зi. Природу потрiбно визнати головним джерелом суспiльного багатства та найважливтим чинником виробництва i забезпечення ресурсо- i енергозбе-реження. Для досягнення цiеí мети можна, зокрема, запропонувати забезпечення зростання питомо! ваги вартоста природно! складово! виробництва, що створить основу для тдвищення рентабельной екологiчно чистих виробни-чих процеав. Таким чином, головне завдання еколопчно! полiтики на порозi ХХ1 ст. полягае у здайсненш структурних зрушень в економiчнiй системi, !! змша згiдно з новим типом рацюнальноста, яка б забезпечила розвиток еколопчно доцшьних форм виробництва i споживання. Таке концептуальне бачення природоохоронно! дiяльностi, що Грунтуеться на еколопчних критерь ях економiчного розвитку, видаеться перспективним як на р1вш методологи економiчноi теори, так i нацiональноi економiчноi системи, глобально! еко-номiки, оскшьки максимально враховуе взаемозумовлешсть екологiчних та економiчних процесiв у ХХ1 ст.
Лiтература
1. Веклич О. А. Эколого-экономические противоречия. - К.: Наук. думка, 1991. -
С. 4.
2. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. - М.: Наука, 1989. - С. 20.
3. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста. - М.: Наука, 1988. - С. 72.
4. Грабинський I. М. Формування еколопчно! парадигми сучасно! екож^чно! науки//Формування ново! парадигми екож^чно! освгги в Укра!ш (до 150^ччя вiд дня народження С. Подолинського). Матерiали мiжнар. наук. - метод. конф. - Львiв,19-20 жовтня 2000. - Львiв: Львiвський НУ ш. 1в. Франка, 2000. - С. 12.
5. Гришв Л. С. Еколопчно збалансована економжа: проблеми теори. -Львiв: Львiвський НУ ш. 1в. Франка, 2001. - С. 205.
6. Козловський Б. Планету, як квартиру, не помшяеш - треба цю зберегти// Ви-сокий Замок. - 2000. - 23 вересня. - С. 11.
7. Соколенко C.I. Глоб^защя i економiка Укра!ни. - К.: Логос, 1999. - С. 443444.
8. Ферсман А. Е. Занимательная геохимия. Химия Земли. - М.: изд-во АН СССР,1959. - С. 125.
9. Шумахер Ф. Человек в природном мире. - Спб.: ОРИС, 1991.
УДК 621.798. Доц. О. V. Майор, канд. екон. наук - УкрДЛТУ
СОЦ1АЛЬНО-ЕКОНОМ1ЧН1 ПЕРЕДУМОВИ ЕКОЛОГ1ЧНО1 ПОЛ1ТИКИ В КРИЗОВИЙ ПЕР1ОД
Розглядаються проблеми формування еколопчно! полггики в кризовий перюд
