CC BY
14
Посилання на статтю_
A6epHixiHa 1.Г. Методичне забезпечення системи страхового захисту вщ пiдприeмницьких ризикiв / 1.Г. A6epHixiHa // Управлiння проектами та розвиток виробництва: Зб.наук.пр. - Луганськ: вид-во СНУ iM. В.Даля, 2006 - №2(18). - С. 128133
УДК 336(075.9)
1.Г. Абершхша
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМИ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ В1Д П1ДПРИеМНИЦЬКИХ РИЗИК1В
Розглянуто проблему методичного забезпечення страхування пщприемницьких ризиюв, яка являе собою пошук унiверсальноí моделi розрахунку страхового тарифу i оптимiзацií витрат пiдприемства для його страхового захисту. Запропонована методика визначення пщприемством страхового тарифу при комерцмному страхуванн та самострахування. Дж. 12.
Ключовi слова: страховий захист, самострахування, ризик, активи, страховий тариф, втрати.
И.Г. Абернихина
МЕТОДИЧЕСКОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ СИСТЕМЫ СТРАХОВОЙ ЗАЩИТЫ ОТ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКИХ РИСКОВ
Рассмотрена проблема методического обеспечения страхования предпринимательских рисков, которая представляет собой поиск универсальной модели расчета страхового тарифа и оптимизации расходов предприятия для его страховой защиты. Предложена методика определения предприятием страхового тарифа при коммерческом страховании и самостраховании. Дж. 12.
I.G. Abernihina
METHODICAL MAINTENANCE OF THE INSURANCE PROTECTION SYSTEM AGAINST ENTERPRISE RISKS
The problem of methodical maintenance of insurance the enterprise's risks which appears as searching the universal model of calculation insurance tariff and optimization charges of the enterprise for its insurance protection.
Постановка проблеми у загальному вигляд'1 та ïïзв'язок ¡з важливими науковими чи практичними завданнями. Одшею з важливих функцш управлшня господарською дiяльнiстю е створення сприятливих умов для усшшного функцюнування дiяльностi суб'екта господарювання. Саме з ^eï причини суттевим принципом менеджменту е вдале подолання ризикових ситуацш, що забезпечуе в перспективi максимальну фшансову стшкють. На це i спрямоване страхування пщприемницьких ризиш, зокрема страхування майна.
Розробка розрахунково' методики системи страхового захисту вщ ризиш на пщприемствах в умовах розвитку страхового ринку Укра'ни е дуже актуальною,
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 2(18)
1
осктьки значний вплив на розмiр зiбраних страхових премiй при страхуваннi майна пщприемств мае тарифна полiтика конкретно! страховоТ' компани.
Цiна страховоТ послуги вщображуеться у страховому тарифi. Вш формуеться на конкурентнiй основi за умов зютавлення попиту й пропозици. Найнижчий рiвень цiни визначаеться принципом рiвностi мiж надходженнями платежiв страхувальника й виплатами страхових сум; найвищий - потребами страховика.
Розраховуються страховi тарифи за добровтьними видами страхування майна математично на основi вщповщноТ' статистики настання страхових випадкiв, конкретний розмiр страхового тарифу визначаеться договором страхування за згодою сторiн.
Анал'з останнiх досл'джень i публЫацш. Зараз в УкраТш формуеться новий напрямок дослщжень страхових вiдносин, що знайшло вiдображення в роботах провiдних в^чизняних учених: С. Осадця [1], В. Базилевича [2], Н. Внуково! [3], М. Клапш [4]. У росшськш економiчнiй лiтературi органiзацiя страховоТ справи i технологiя страхування вивчалися Ю. Ахвледiанi [5], В. Батадеевим [6], С. Саркiсовим [7]. В працях зазначених авторiв значна увага придтяеться технiцi страхових розрахункiв за довгостроковими i короткостроковими операцiями страхування майна з позици страхових компанiй.
Видтення не вирiшених ранiше частин загальноУ проблеми. Розробц ушверсальноТ методики розрахунку страхового тарифу, яка дозволить будь-якому пщприемству заздалегiдь розрахувати максимально прийнятний для себе розмiр страхового тарифу для конкретних ризимв i порiвняти його з пропонованими страховою компашею тарифами для рiзних програм страхування, в науковш лiтературi увага майже не придтяеться.
Формулювання цтей статт'1. Для розв'язання зазначено! проблеми в статп пропонуеться методика для самостшного визначення пщприемством страхового тарифу з метою порiвняння його з тарифами при комерцшному страхуваннi та подальшо! оптимiзацiТ витрат, пов'язаних зi страхуванням майна.
Виклад основного матер'алу досл'1дження з повним обфунтуванням отриманих наукових результат¡в. Будь-яке пщприемство зацкавлене в оптимiзацiТ суми для страхового захисту. Сучасн вiтчизнянi пщприемства можуть обирати шляхи формування страхового захисту, а саме: звернутися до послуг страховоТ компани, органiзувати власн страховi фонди, використовувати комплексне страхування.
Розглянемо методику визначення страхового тарифу при самострахуванш.
Страховий захист пщприемства (вар1ант а з безл1ч1 А) повинен з ¡мов1рнютю Р, бтьшою вщ нормативного р1вня Рн, гарантувати одержання вщшкодування V при завданн збитку и i при цьому забезпечувати м^мальний рiвень витрат Сс на здiйснення страхового захисту:
СГ=ттСс«С
Витрати на забезпечення страхового захисту Сс складаються з витрат на створення на пщприемс^ власних страхових фондiв Fo й власних резервних фондiв Fp, виплачено! пiдприемством страховiй компанiТ (або дектьком компашям) страховоТ преми S, а також з величини втрат П, викликаних перевищенням збитку над страховим покриттям:
+ (2)
2
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 2(18)
Витрати на створення страхових фонфв Fo визначаються розмiром резервування страхових фондiв F на пiдприeмствi, а також рiзницею мiж ефективнiстю вкладень у виробництво Еп i ефективнiстю резервування Ер (наприклад, на короткострокових депозитах у банку):
Р0 = Ьп-Ер£. (3)
Втрати вщ недостатност страхового захисту П складаються з декiлькох складових, ям можна умовно роздiлити на основы й супутнк Сумарнi втрати вщ страхового випадку можуть мати вигляд:
П = Рб+Рт+Р0. (4)
Тодi пiдсумкова формула витрат на здшснення страхового захисту набувае виду:
Сс=5+фп+Эр > + ^+Рб+РИ|+Р0, (5)
де Рб - витрати, пов'язанi з залученням кредитних ресурав, необхiдних для повно'Г лквщаци наслiдкiв завданого збитку, обумовлен розмiром банкiвського вiдсотка за позиками;
Рm - втрати вщ простоев виробництва i витрати, викликаш порушенням зобов'язань;
Р0 - втрати, викликаш невиконанням власних зобов'язань перед контрагентами внаслщок аваршного випадку.
Як було зазначено вище, основними методами управлшня ризиками е страхування i самострахування.
Сутнють страхування полягае в передачi ризику страховиковi за визначену плату. Самострахування мае на увазi формування спе^альних резервних фондiв (фонди самострахування або фонд ризику), призначення яких полягае в компенсаци з кошлв фонду виникаючих збиткiв з появою ризикових випадкiв.
При виборi способу управлiння ризиками найбiльш можливим i доцiльним з погляду пщприемства е використання критерiю ефективностi у видi показника змiни чистих активiв, розрахованих на початок i кшець фiнансового перiоду.
Суть пропонованого методу полягае в оцшц впливу рiзних способiв управлiння ризиком на «вартють пщприемства».
При страхуваннi пiдприемство сплачуе на початку фшансового перiоду страхову премш i гарантуе собi компенсацш збиткiв у майбутньому. Вартiсть чистих активiв пiдприемства наприкiнцi фiнансового перюду при здiйсненнi страхування можна розрахувати за такою формулою:
Я^Я-Р + г-С-^ (6)
де S1 - вартiсть чистих активiв пiдприемства наприкiнцi фiнансового перiоду при страхуванш, грн;
S - вартють чистих активiв на початку фшансового перюду, грн;
Р - розмiр страхово' преми, грн;
г - середня прибутковють активiв, що працюють.
При самострахуваннi пiдприемство цiлком збер^ае власний ризик i формуе резервний фонд - фонд ризику.
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 2(18) 3
Вплив на розмiр втьних активiв цтком збереженого ризику можна оцiнити формулою:
£2 =£-£ + /•• (7)
де S2 - вартють чистих активiв пiдприемства наприкшц фiнансового перiоду при цiлком збереженому ризику, грн;
L - очшуваш втрати при настаннi страхових випадш, грн; F - величина резервного фонду ризику, грн; i - середня прибутковiсть активiв фонду ризику.
При самострахуванш пiдприемство мае два види збитш - прямi i непрямi. Прямi збитки виражаються у виглядi очiкуваних рiчних втрат L. Крiм них, певнi кошти повинш бути спрямованi в резервний фонд F для того, щоб забезпечити компенсацш очiкуваних втрат, причому з деяким запасом.
Порiвняння значень S1 i S2 дозволяе судити про порiвняльну економiчну ефективнiсть страхування i самострахування.
Таким чином, у рамках пропонованоТ моделi можна буде оцшювати прийнятнiсть пропонованих страхових програм з погляду вщповщносп страхових тарифiв вимогам страхувальника.
Якщо вартють активiв пщприемства наприкiнцi фiнансового перiоду виявиться бтьшою при страхуваннi, страхування буде бтьш ефективним методом. У протилежному випадку пщприемству вигiднiше буде створювати власний фонд ризику.
Рiвнiсть значень S1 i S2 буде означати критичне значення розмiру страхового тарифу.
Математична умова ефективност страхування записуеться в такому види
S1>S2. (8)
Пщставляючи в нерiвнiсть (8) формули (6) i (7), зробивши деяк перетворення i приймаючи L = одержимо вираз:
Р<Ьср +Р-<-/21<+0 (9)
де Р - страхова премiя, грн;
Lcp - середы очшуваш збитки, грн;
F - розмiр фонду ризику у випадку здшснення страхування, грн; г - середня прибутковють на працюючi активи; i - середня прибутковiсть на активи фонду ризику.
З наведеноТ нерiвностi, в принципi, вже можна визначити критичний розмiр страховоТ премГТ, якщо зробити певнi припущення про розмiр показникiв, що в неТ входять. Три ключовi показники, вщ яких залежить дотримання або недотримання зазначеноТ нерiвностi, - це страхова премiя Р, середнi очiкуванi збитки Цф i розмiр резервного фонду ризику F.
Страхова премiя Р завжди бiльше середнiх очiкуваних збитш визначаеться вона розмiром страхового тарифу, що вщповщно до традицшноТ' методики, складаеться з таких компонент:
- основна ставка - припустимо, що вона приблизно дорiвнюе середшм очiкуваним збиткам Lcp;
- ризикова надбавка - Sp (частка вщ середнiх очiкуваних збиткiв);
- навантаження - N (частка вiд середшх очiкуваних збиткiв).
Таким чином, з урахуванням структури страховоТ преми одержимо результати:
4
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 2(18)
Р = ьсрА+Яр+Нр1 (ю)
Розмiр фонду ризику F визначаеться вiдповiдно до суб'ективного сприйняття ризику страхувальником. Для оцшки даного фактора в моделi скористаемося поняттям максимально прийнятного рiвня iмовiрностi несприятливоТ поди. Даному рiвневi iмовiрностi вщповщае максимально прийнятний рiвеню збитку Цтах. Логiчно було б установити розмiр фонду ризику рiвним величинi максимально прийнятного збитку: F = Lmax. Тодi величину фонду ризику можна записати у видк
р = (11)
де Sf - ризикова надбавка фонду ризику до середшх очкуваних збиткiв.
Такi параметри, як Цтах, Lcp i Sf, що присутн у формулi (11), е внутршшми параметрами об'екта i можуть бути визначен на основi статистичних даних. У випадку вщсутносп необхiдних даних як наближене значення величини фонду ризику можна прийняти максимальне значення рiчного збитку вщ виявлених ризимв за останш 10 рокiв (у зютавлених до рiвня розрахункового року сумах).
Поставивши формули для розрахунку страховоТ премГТ i фонду ризику (10), (11) у нерiвнiсть (9), одержимо формули, що визначають критичн параметри страхового тарифу через внутршш властивостi об'екта страхування i зовшшш економiчнi фактори:
Бр + Ир < 4>р + тах, (12)
4р+Мр™х = С+$1У.-^С+г1. (13)
Отриманi результати можна використовувати в практичних цтях. Якщо нерiвнiсть (12) не дотримуеться, то це означае, що страхування е менш ефективним способом управлшня даним ризиком, жж самострахування. Максимально прийнятний страховий тариф визначаеться так:
гтах=__^
¿'Сер + Апах
(14)
гг __^ср_
тах
де Ттах - максимально прийнятний розмiр страхового тарифу, грн;
Б - чист активи пщприемства, грн.
Висновки з даного досл'1дження. Результати розгляду запропонованоТ методики порiвняльного аналiзу ефективностi страхування i самострахування дозволяють зробити такi висновки: ефективнють страхування з погляду пщприемства можна оцшити на основi порiвняння впливу рiзних способiв управлiння ризиком на змшу вартостi чистих активiв пiдприемства; суб'ективний фактор оцiнки ризику можна врахувати шляхом визначення максимально прийнятного рiвня iмовiрностi настання несприятливих подш; ефективнiсть страхування знижуеться зi збiльшенням розмiрiв, територiальноТ i структурно!'
"УправлЫня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 2(18)
5
розмежованост пщприемства, i, одночасно збiльшуeться ефективнють використання самострахування; ефективнiсть страхування зростае з пiдвищенням прибутковостi дiяльностi пщприемства i знижуеться з пiдвищенням прибутковост лiквiдних надiйних iнвестицiй.
Перспективи подальших розв'док у даному напрямку. В статт при розглядi методики визначення страхового тарифу враховувалися лише прямi втрати пщприемства на проведення страхування. Але при здшсненш страхового захисту можуть бути видтеш також непрямi втрати пiдприемства. Пiд непрямими втратами розумшться додатковi, непрямi втрати i збитки, що несе пiдприемство при проведены страхування. Непрямi втрати пщприемства е похщними вiд прямих втрат i переважно пов'язанi зi зниженням ефективност використання фiнансових коштiв при Тх вiдволiканнi на побудову страхового захисту, а також зi змшою характеристик функцiонування майна пiдприемства при виникненн страхових ситуацiй. Незважаючи на опосередкований характер непрямих втрат, Тх величина може перевищити прямi втрати пщприемства. У зв'язку з цим юнуе необхщнють в розглядi пiдходiв до оцiнки непрямих втрат пщприемства при проведены страхування.
Л1ТЕРАТУРА
1. Страхування. / Кер1вник авт. кол. i наук. ред. С.С. Осадець. - К.: КНЕУ. - 1998. - 528 с.
2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Знання. - 1997. - 216 с.
3. Внукова Н.Н. Практика страхового бизнеса. - К.: Либра - 1994. - 75 с.
4. Клапгав М.С., Клапгав Ю.М. Витоки нацюнального страхового ринку УкраТни: Монография. - Тернопть: Карт-бланш. - 2003. - 275 с.
5. Ахвледиани Ю.Т. Имущественное страхование. - М.: Юнити. - 2002. - 286 с.
6. Батадеев В.А. Страхование имущества предприятий и организаций. - М.: Финансы и статистика, 1992. - 110 с.
7. Саркисов С.Э. Личное страхование. — М.: Финансы и статистика, 1996. - 96 с.
8. Гранберг А.Г. Статистическое моделирование и прогнозирование. - М.: Финансы и статистика, 1990. - 383 с.
9. Основи актуарних розрахунгав: Навчально-методичний поабник / С.М. Лаптев, В.1. Грушко, М.П. Денисенко та ш. - К.: Алеута. - 2004. - 328 с.
10. Практика страхования имущества юридических лиц // Финансовая консультация. -2004. - №.9. - С. 18-21.
11. Серых А.П., Кузнецов Д.А. Модификация методики расчета тарифных ставок по рисковым видам страхования // Финансы. - 1998. - № 4. - С. 40-43.
12. Штрауб Э. Актуарная математика имущественного страхования. - М.: Анкил, 1994. -148 с.
Стаття надмшла до редакцп 18.05.2006 р.
6
"Управлшня проектами та розвиток виробництва", 2006, № 2(18)
