CC BY
18Павлюк Н.В., Стадтченко О.А.
Укранський нститут експертизи сорлв рослин
УДК 631.526.31(477)
Методигний алгоритм гарМонцованоИ 1дентифищй Морфолог1гни^озшк^сорт1в рослин
Викладено методичн1 вимоги щодо складання та наповнення Таблиц ознак Методик про-ведення експертизи нових сорт1в з визначення в1дмшност1, однор1дност1 / стабтьност1. Зазначено також, що 1дентифкащю сорт1в здшснюють методом опису морфолог1чних ознак (якйних, клькйних / псевдояксних), в1дображених у Таблищ. Дано пояснення ознак 1з з1рочкою (*), зазначено 1хню важливсть для мжнародно1 гармон1защ! опи^в сорту кра1нами-учасниками М1жнародного союзу з охорони нових сорт1в рослин (UPOV). Викладено пояснення групуючих ознак 1з задокументованими ступенями прояву у в1дпов1дну фенолог1чну фазу росту та розвитку.
Зазвичай, ознака починаеться з 1дентиф1кащ1 рослини чи частини рослини, яка тсля дво-крапки супроводжуеться назвою вегетативних або генеративних орган1в, чи 'Ын[х частин. Викладено вимоги до формулювання назви ознаки. Воно мае бути чтким, лакон1чним, само-стшним для розумння й без визначення ступеня прояву. З метою визначення ознаки та гармон1защ! опи^в використовують ступнь прояву кожно1 з них. Ступеню прояву присво-юеться в1дпов1дний числовий код, що полегшуе запис даних, розроблення опи^в та обмн ними. Саме з код'в складаеться морфолог1чна кодова формула сорту рослини. Порядок викладення ознак у Таблиц в'дпов'дае ботанчному (вегетативн та генеративн1 органи рослини) або хронолог1чному (положення, висота, довжина, ширина та н.) порядку. Зазначено, що Методики мають мйтити вс1 ознаки, придатн1 для проведення експертизи на ВОС. Так1 ознаки забезпечують повноту морфолог1чного опису, за яким проводять дер-жавну реестращю сорту та прав на нього.
Ключовi слова:
сорт рослини, морфолопчш ознаки опису, щентифка^я сорлв, стандарты ознаки, незалежн ознаки, ознаки iз зiрочкою, групую^ ознаки рослин, категори ознак, коди, типи прояву,
Техычна анкета (ТА).
Постановка проблеми.
Комплекс польових I лабо-раторних дослщжень - основа квал1ф1кац1йноТ експертизи сорт1в-кандидат1в, за результатами якоТ проводиться державна реестрац1я сорту та / або прав на нього [1]. Методичне забезпечення квал1ф1кац1йноТ експертизи сорт1в рослин фун-туеться на застосуванн Методик проведення експертизи з визна-чення в1дм1нност1, однор1дност1 та стаб1льност1 п1д час комплексного досшдження польовим I лабораторним методами. Укра-Тнський нститут експертизи сор-
т1в рослин як експертний орган використовуе М1жнародну базу методичного забезпечення для ботаычних таксоыв через призму адаптованих вказ1вок I ре-комендацм та розроблених в1д-повщно до техычного документа UPOV TGP/7/3 нацюнальних методик [2]. 1дентиф1кац1я нових сорт1в рослин здмснюеться шляхом морфолопчного опису вегетативних I генеративних ор-ган1в рослини.
Мета - досшдити та вивчити основы вимоги до складання й наповнення Таблиц! ознак, як складовоТ Методик проведен-
ня експертизи сортт рослин на в1дм1нн1сть, однор1дн1сть I ста-бшьысть (ВОС) в1дпов1дного бо-таычного таксона.
Об'ект - морфолопчы ознаки вегетативних I генеративних оргаыв рослини, як необхщно описати та включити в Таблицю ознак.
Методи дослщжень - по-
льовий, лабораторний I статис-тичний - полягали у систематичному анал1з1 чинноТ мето-дичноТ бази иРОЧ зд1йсненн1 документальних, анал1тичних, розрахунково-анал1тичних процедур, фактичнм та комб1но-
Методичний алгоритм гармоызовано! щентифкацп морфологiчних ознак сортiв рослин
ваый перевiрцi прояву ознак, спостережены, аналiтичному угрупованнi, iнвентаризацiT, ста-тистичних розрахунках, узагаль-неннi та реалiзацiT' результатiв морфологiчного опису ознак. Метод щентифкацп - опис мор-фолопчних ознак вегетативних i генеративних оргаыв рослини.
Результати дослiджень. За результатами вiзуальноT' оцiнки прояву морфологiчних ознак i монiторингу прояву щентифка-цмних ознак встановлено, що ознаки, яю включено до Табли-цi ознак називаються стандарт-ними [2]. Включена до Таблиц ознака мае вщповщати наступ-ним вимогам: iнсталювати генотип чи комбна^ю генотипiв, бути достатньо стабшьною та пiдтверджувати свм прояв за певних умов довюлля вщпо-вiдного екогрaдiентa, проявля-ти допустиме вщхилення серед сортiв, яке б дало можливiсть визначити вщмнысть, бути точно визначеною та розтзнаною, забезпечити можливiсть визна-чення однорщност й стабшьнос-тi, тобто ознака мусить мати таю самi ступеы прояву у процесi вщтворення сорту або наприюн-цi кожного циклу розмноження, використана для розроблення опису сорту, принаймы, одыею кратною-учасником UPOV. Ви-конання вимог до включення морфоознаки в Методику забез-печують Технiчнi робочi групи з розроблення Методик.
Незалежы ознаки представля-ються окремо, i завжди, за мож-ливiстю, визначати окрему яюсну категорiю. Важливо, щоб незалежы ознаки були диференцмо-ванi для уникнення непорозу-мiнь. Наприклад, у гороху поав-ного мaрмуровiсть та анто^ано-ва плямистiсть нааннево''' шюрки мають бути виокремленi [3].
Включен до Методик мор-фологiчнi ознаки iз зiрочкою (*) вaжливi для мiжнaродноT' гар-
монiзaцiT' описiв сорту кратнами-учасниками. Вони мають завжди проходити експертизу на ВОС та е обов'язковими для опису сорту вама членами-учасниками, ^м випадюв, коли стутнь прояву попередньо'' ознаки або умови довюлля репону вважаються нев^повщними. 1снують наступ-нi критерп выбору ознак iз зи рочкою: вона [ознака] мае бути включена до Таблиц ознак Методики; перевiренa експертизою на ВОС та включена в опис сорту вама кра'нами-учасниками, ^м вищезазначених випaдкiв. Перед вiдбором ознак особли-ву увагу варто придшити ознaцi стiйкостi проти ураження хворобами. Кшьюсть ознак iз зiрочкою мае бути такою, щоб забезпечити гармоызоваы описи сорту на мiжнaродному рiвнi.
Групуючими е ознаки iз за-документованими ступенями прояву, нав^ь якщо вони заре-естроваы у рiзних мiсцях i мо-жуть використовуватися окремо чи у комбнацп з iншими такими ознаками [1]. Вони можуть бути яюсними, юльюсними або псевдоякiсними (можлива при-сутнiсть альтернативи) ознаками та забезпечувати з'ясування в^д-мiнностей мiж загальновщоми-ми сортами й задокументовани-ми ступенями прояву.
Ознаки для групування мають бути придатними для выбору загальновщомих сор^в, якi можливо вилучити з польово''' експертизи на вiдмiннiсть та / або оргаызацп польових досли джень у такий споаб, щоб по-дiбнi сорти були згруповaнi [1]. Даы ознаки мають бути ознаками iз зiрочкою та / або включе-ними в Техычну анкету (ТА), яка е складовою документiв Заявки на сорт рослин.
Кшьюсть групуючих ознак не е регламентована. Якщо кнуе лише деюлька ознак, якi вщпо-вiдaють критерiям (вимогам), то
всi вони мають бути групуючими. Якщо ж кнуе багато ознак, яю вщповщають критерiям, не всi вони можуть бути в^браы як ознаки для групування у Методиках на ВОС.
Стосовно ознак забарвлення, ступеы прояву яких у Таблиц ознак позначен номером RHS шкали кольорiв, мають бути утвореы групи за кольором для використання цих ознак як групуючих. Групи за кольором, утвореы для ознаки з метою групування та для включення до Техычно''' анкети, мають бути од-наковими.
До моделi Техычно''' анкети, як складово''' Методики на ВОС, вноситься нформащя щодо специфiчних ознак для вщмн-них сор^в. Так ознаки, якi внесено до ТА, мусять складатися з групуючих i нaйвiдмiтнiших ознак. О^м вищезазначених Технiчнa анкета може мктити ознаки вaжливi для оргaнiзaцiT' досшду та планування обсте-жень. Зв'язок мiж ознаками iз зiрочкою, групуючими та вклю-ченими в ТА можна представити наступним чином - ознаки Техычно''' анкети, вибраы з Таблиц ознак, мають бути позначен зи рочкою та включен до ТА.
Ознака починаеться з щен-тифiкaцiT' рослини чи окремих и частин, яка пiсля двокрапки супроводжуеться назвою вегетативного чи генеративного органа, або особливiстю, яка мае спостеркатися, наприклад, «Рослина: юльюсть квток» або «Квггка: ширина пелюстки» або «Пелюстка: колiр краю».
Формулювання назви ознаки мае бути чкким, лакоычним, сaмостiйним для розумння, без визначення ступенiв прояву [4]. Ступеы прояву також мають бути легко зрозумьш без повно-го формулювання ознаки, неза-лежно вщ викладення у багатьох повтореннях. Наприклад, слова
Методичний алгоритм гармоызованоУ щентифкацп морфолопчних ознак сортiв рослин
«наявысть» або «iнтенсивнiсть» можуть бути додаы нaвiть тодi, коли перший стутнь читаеться як «вiдсутнiй» або «в^сутый чи дуже слабкий». Зокрема це за-стосовують, коли не ттьки «вщ-сутнiсть / наявысть» мае бути внесена до перелку ознак, але й коли чисельысть критерпв таких, як кiлькiсть, розмiр, довжина, ширина, щiльнiсть, забарвлення i т. iн., мае важливе значення сто-совно окремих вегетативних чи генеративних оргаыв рослини.
1снують морфолопчы озна-ки, мiж якими е ттьки одна в^-мiннiсть, наприклад, нижня чи верхня сторона листково'' пластинки. У такому випадку части-на, що вiдрiзняеться, мае тд-креслюватися: «нижня сторона» або «верхня сторона». У деяких випадках стутнь прояву попе-редньо'' яюсноУ ознаки вказуе, що наступна не потребуе визна-чення, наприклад, неможливо описати форму часток листка, у якого частки в^суты. Якщо ж ознаки виокремлеы в Таблица нaзвi наступно' передуе тд-креслене пояснення типiв сор-тiв, до яких воно застосовуеться. Наприклад, «Ттьки для сорлв, нaсiння яких мае бтьше одного кольору. Наання: поширення вторинного кольору».
З метою визначення ознаки i для гармоызацП' описiв наводиться ступiнь и прояву [2]. Кожному ступеню прояву присвою-еться вiдповiдний числовий код, який полегшуе записування да-них, розроблення опиав та об-мiн ними. Якiснi та псевдояюсы ознаки представляють усiмa в^-пов^ними ступенями прояву. Стосовно кiлькiсних ознак, як мають 5 або бтьше ступенiв, з метою зменшення розмiру Та-блицi ознак може застосовува-тись скорочена шкала. Наприклад, юльюсна ознака, яка мае 9 ступеыв прояву, в Методицi з експертизи може бути представ-
лена в скороченому виглядi на-ступним чином:
Стушнь прояву Код
малий 3
середшй 5
великий 7
Варто зазначити, що для опи-су сорту використовують за необхщност вс нижченaведенi 9 ступеыв прояву: дуже малий - 1, в^ дуже малого до малого - 2, малий - 3, в^ малого до середнього - 4, середый - 5, в^ середнього до великого - 6, великий - 7, в^ великого до дуже великого - 8, дуже великий - 9.
Мaлi чи нижчi прояви ознаки вщносять до меншого коду. Порядок ступеыв прояву мае бути вщ слабкого до сильного, в^ свглого до темного, в^ низько-го до високого, в^ вузького до широкого.
Щодо кольорiв, на додаток до розташування спектру кольорiв, може використовуватися також з'явлення кольорiв у хроноло-гiчному порядку (наприклад, у фазу достигання плодiв). Така сама посл^овысть мае бути для вегетативних чи генеративних оргаыв рослини за подiбних фаз росту i розвитку в межах одного опису (наприклад, забарвлення листка i забарвлення стебла). Форма основи i верхiвки вегетативних оргaнiв рослини мае формулюватися вiд загострено'' до заокруглено'.
Коли вказують коди прояву морфолопчноУ ознаки «поло-ження / габгус», то використовують формулювання в^ вертикального до горизонтального; в^ прямого до сланкого; вiд вертикального до пониклого. Стутнь прояву «вертикальний / прямий» завжди позначаеться кодом 1. Вш е фксованим ступе-нем для вах вaрiaнтiв цiеУ ознаки у той час, коли нший край шка-ли може зaкiнчувaтися проявом «сланкий», «пониклий» i т. iн. за-лежно вiд умов довкiлля (рис.).
Ус числа (коди) варто наво-дити в цифровому формaтi (1, 2, 3 i т. д.), за винятком числових ступенiв прояву ознаки. Наприклад, Листок: типова юльюсть листочюв
Стутнь прояву Код
три 1
п'ять 2
ам 3
Формулюючи ступiнь прояву, беруть до уваги опис сорту. Таким чином, не варто формулю-вати ступеы, як «10-15%» чи «20-25 г», краще низький / середый / високий.
Основы типи прояву ознаки позначають: QL - яюсна, QN - юльюсна та PQ - псевдояюсна [4]. Прояв ознаки залежить в^ генетичного контролю ознаки.
Яюсними е тaкi ознаки, якi описуються переривчастими ступенями прояву (наприклад,
Вертикальний / прямий сланкий / пониклий
Рис. Прояв морфолопчноУ ознаки «Положения / габггус».
Методичний алгоритм гармоызовано! iдентифiкацГÍ морфологiчних ознак copTiB рослин
стать рослини: дводомна ж1ноча (1), дводомна чолов1ча (2), однодомна одностатева (3), однодомна гермафродитна (4)). Таю ступеы не потребують пояснень. Вони необх1дн1 для опису шкали ознаки, а кожна форма прояву може характеризуватися одним ступенем.
Стосовно юльюсних ознак у Загальному вступ до документа TGP/7/3 сказано, що р1зниця на два коди часто становить ч1тку в1дм1нн1сть, але не е абсолют-ним стандартом для оц1нки на в1дм1нн1сть. Залежно в1д таких фактор1в, як мкце досл1ду, р1к, м1нлив1сть навколишнього се-редовища або д1апазон (ступ1нь) прояву ознак у колекцп сорт1в, ч1тка р1зниця може становити б1льше або менше н1ж два коди.
Коди р1зниц1 приймаються, якщо пор1вняння двох сорт1в зд1йснюеться на р1вн1 код1в (VG, середня VS). Якщо р1зниця зво-диться до одного коду, обидва сорти можуть бути дуже близь-кими до одыеТ I т1еТ ж самоТ меж1 (наприклад, висока межа коду 6 та низька коду 7) I р1зниця може виявитись неч1ткою. Коли пор1в-няння здмснено на р1вн1 вим1-рюваних величин (MG, середня MS), менша двох код1в р1зниця може виявитись ч1ткою в1дм1н-н1стю.
Ч1тю рекомедацп на в1дм1н-н1сть за яюсними ознаками озна-чають, що вони (рекомендаций можуть бути корисними для ви-значення вс1х яюсних ознак на-в1ть тод1, коли таю ознаки зна-ходяться у широкому д1апазон1 прояву. Наприклад, у випадках, коли кнуе переривчастий про-яв м1ж в1дсутн1стю та р1зними ступенями наявност1, ознака мае бути розподшена на як1сну з1 станами «вщсутнм - 1», «наяв-ний - 9» I на юльюсну з в1дпов1д-ними кодами ступеня наявностк У таких випадках для уникнен-ня неправильних р1шень щодо
вщмнност важливо, щоб стан «вщсутнм» мав переривчастий прояв «слабкого» чи «дуже слабкого» стану i це не мусить вiдбуватися пщ упливом довюл-ля, що зумовить варiабельнiсть ознаки.
Псевдоякiснi ознаки також можна диференщювати на якiснi та юльюсы або на iншу псевдо-якiсну ознаку. Наприклад, псев-дояюсна ознака «забарвлення: свiтло-жовте (1), помiрно-жовте (2), темно-жовте (3), зелене (4), св^ло-рожеве (5), помiрно-рожеве (6), темно-рожеве (7),» може бути розподшена на яюсну (QL) - «Забарвлення: жовте (1), зелене (2), рожеве (3)» та юльюсну (QN) - «Тшьки для сор^в з жовтим та рожевим забарвлен-ням. 1нтенсивысть забарвлення: слабка (3), помiрна (5), сильна (7)».
Загалом, ступеы прояву яюсних ознак визначаються посли довними номерами, починаючи з коду 1 i часто не мають верх-ньоТ межi. Винятком iз загаль-ного правила е характеристика плоТ'дносп тобто задля уникне-ня плутанини, юльюсть хромо-сомних наборiв приймаеться як код (наприклад, диплоТ'д - 2, тетраплоТ'д - 4) [5]. Якщо кнуе переривчастий прояв мiж вщ-сутнiстю та наявнiстю, ознака мае ступеы вщсутый(я) - код 1 i наявний(а) - код 9.
Кшьюсними е такi ознаки, ви-явлення яких знаходиться у межах коливань мiж граничними межами min i max проявiв. Прояв може бути зареестрованим на одновимiрнiй, безперервый чи дискретнiй лнмый шкалi. Межi прояву подiляються на ве-лику кiлькiсть ступенiв iз метою якомога повного опису (наприклад, стебло за довжиною: дуже коротке (1), коротке (3), середне (5), довге (7), дуже довге (9). За допомогою цього подту забез-печуеться рiвномiрне розташу-
вання ознак за вс1ею шкалою. Методики не визначають цього подту як р1зниц1, необхщноТ для в1дм1нност1. Однак стани прояву мають бути ч1ткими та виразни-ми для оц1нки на ВОС.
Щодо к1льк1сних ознак, по-перше, треба визначити в1дпо-в1дний ступ1нь для опису ознаки; по-друге, в ознак, за якими два сорти пор1внюються на р1вн1 код1в (VG, середне VS), мае бути ч1тка р1зниця м1ж двома [сум1ж-ними] кодами в Методиц1 [2].
К1льк1сна ознака, кр1м м1ы-мальноТ (3 ступен1 прояву), може мати будь-яку юльюсть прояв1в, нав1ть б1льше 9-ти за умови, що вони е значущими для експер-тизи на в1дм1нн1сть, однорщысть I стаб1льн1сть. К1льк1сн1 ознаки не завжди стосуються типовоТ шкали «слабкий / сильний». Проте опис посилення ступеыв прояву з будь-якого боку «середньоТ точки» - коду 5 мае зберкатися. Тип ряд1в для деяких к1льк1сних ознак наведено в таблиц! 1.
Формулювання ступеыв прояву ознак мае бути взаемови-ключним для уникнення плутанини, за винятком ознак, яю не мають фксованого закртлення на шкал1 (слабкий / сильний, до-вгий / короткий, малий / великий I т. д.). Таким чином, у пер-шому приклад1 код 3 не читаеть-ся «менший» тому, що цей тер-м1н може застосовуватися також до код1в в1д 1 до 4. З тих самих м1ркувань у другому приклад1 код 7 варто читати, як «пом1рно тупий».
«Обмежена» шкала в межах 1-5 використовуеться, якщо ступшь прояву ознаки ф1зично обмежений з обох юнц1в I не-доречно подшяти прояв б1льше н1ж на три пром1жы. Наприклад, «Стебло: положення: пряме - 1, наывпряме - 3, горизонтальне - 5». Ступеы прояву 2 й 4 фор-мулюються як в1дпов1ды прояви шкали «1-9».
Методичний алгоритм гармоызовано! щентифкацп морфологiчних ознак сортiв рослин
Таблиця 1
Тип рядiв ступежв прояву кiлькiсних ознак
Код прояву Приклад 1 В1дносний розм1р: Приклад 2 Кут: Приклад 3 Положення: Приклад 4 Довжина: Приклад 5 Профиль:
1 значно малий дуже гострий бтя основи однакова дуже уви гнутий
3 пс^рно малий помiрно гострий одна четверта вщ основи трохи коротша середньо-увiгнутий
5 такий самий прямий пссерединi псмiрнс коротка плаский
7 помiрно великий помiрно тупий одна четверта вщ верхiвки значно коротша середньови-пуклий
9 значно великий дуже тупий на верхiвцi набагато коротша дуже ви-пуклий
Таблиця 2
Тип рядiв ступенiв прояву кiлькiсних ознак
Код Приклад 1 Кут Приклад 2 Профгль Приклад 3 В1дносне положення
1 гострий випуклий низько
2 прямий плаский на такому самому рiвнi
3 середньотупий середньоув^нутий дещо вище
4 дуже тупий дуже увiгнутий значно вище
Прийнято два варiанта шкали «1-3», а саме; вiд вщсутност (з фiксовaним кодом 1) до певного ступеня прояву: Приклад 1
1 - вщсутшй чи дуже слабкий (в1д-сутнш або дуже слабковираже-ний)
2 - слабкий (слабковиражений)
3 - сильний (сильновиражений) Приклад 2
1 - вщсутшй чи слабкий (в'дсутнШ або слабковиражений)
2 - пом1рний (чи середнм) (пом'рновиражений)
3 - сильний (сильновиражений)
Приклад використання шкали «1-3» для ознаки без фксовано-го стану: «слабкий - 1, промiж-ний - 2, сильний - 3».
Iншi приклади можливого використання шкали «1-3» (табл. 2).
Шкала «1-4» може використо-вуватися, якщо кнуе фксований стутнь прояву в однм точц на шкaлi та асиметричний розподш ступеыв навколо нього. Напри-клад:
Наступний приклад розкри-вае можливе формулювання для шкали, яка мае бшьше 9-ти кодiв (табл. 3) [6].
Стосовно псевдояюсних ознак у Загальному встут констатуеть-ся, що ступiнь Тхнього виявлення е частково безперервним, але змтюеться в деюлькох параметрах (наприклад, «форма: овальна (1), елттична (2), кругла (3), зворотнояйцеподiбнa (4)») i не може бути адекватно описаним тшьки за допомогою двох юн-цiв лiнiйного ряду. Подiбно до яюсних (переривчастих) ознак -звщси i термiн «псевдоякiснi ознаки» - кожний окремий стан прояву потребуе визначення для адекватного опису ступеня прояву ознаки. Поки не стане очевидним, що мiж ступенями не кнуе промiжноТ ланки (тобто, вони е яюсними ознаками), до опису ознаки включають вщпо-вщно сформульован перехiднi ступенi ТТ прояву. Наприклад:
Яксна ознака. Забарвлення: зелене (1), жовте (2), червоне (3).
Псевдояк'сна ознака. Забарвлення: зелене (1), жовто-зелене (2), зелено-жовте (3), жовте (4), помаранчеве (5), червоне (6).
Таю слова, як «промiжний» для опису псевдояюсноТ ознаки краще не використовувати,
Таблиця 3 РозподГл кодiв прояву ознаки «Час достигання за лггнього садшня» капусти цвiтноY (Бгаззка о1егасеа L. сотаг. Ьо&уЫБ А1е(. vaг. вotгytis)
Ознака Ступ1нь прояву Код
сс X н дуже раннш ссiннiй тип 1
то с вiд дуже раннього до раннього ссiнньсгс типу 2
о г о раннш осшнш тип 3
нь а вiд раннього до серед-нього ссiнньсгс типу 4
т и: середнш ссiннiй тип 5
н н то г и вiд середнього до тз-нього ссiнньсгс типу 6
т и о тзнш ссiннiй тип 7
д и то !Т вiд пiзньсгс до дуже тз-нього ссiнньсгс типу 8
дуже тзнш ссiннiй тип 9
дуже раннш зимовий тип 10
вщ дуже раннього до раннього зимового типу 11
раннш зимовий тип 12
вщ раннього до середнього зимового типу 13
середнш зимовий тип 14
вщ середнього до тз-нього зимового типу 15
тзнш зимовий тип 16
вiд тзнього до дуже тз-нього зимового типу 17
дуже тзнш зимовий тип 18
а якщо й використовувати, то лише одноразово для окремоТ ознаки. Наприклад: «Форма: кругла (1), широкоелттична (2), елттична (3), вщ елттичноТ до округлоТ (4), округла (5); але не: «Форма: кругла (1), промiжнa (2), елттична (3), промiжнa (4), округла (5)».
Якщо кнують промiжнi ста-ни, кожний стутнь прояву мае визначатися прикметником для того, щоб ус стани були вза-емовиключними. «Забарвлення: св^ло-зелене (1), пом1рно зелене (2), темно-зелене (3), пурпурово-зелене (4); але не: «Забарвлення: св^ло-зелене (1), зелене (2), темно-зелене (3), пурпурово-зелене (4)». Ознаки, що об'еднують рiзнi кольори (наприклад, червоний, зелений,
_ЕКСПЕРТИЗА СОРТ1В РОСЛИН_
Методичний алгоритм гармоызованоУ iдентифiкацГÍ морфологiчних ознак copTiB рослин
блакитний i т. н.) з вiдтiнкaми (свiтлий, помiрний, темний) або насиченням (блiдий, аруватий) е, зазвичай, псевдоякiсними ознаками. Водночас, штенсив-нiсть забарвлення - слабка, по-мiрнa, сильна - як правило, юль-кiснa ознака.
Ознаки, що мiстять рiзнi фор-ми (наприклад, округла, оберне-нояйцеподiбнa, трикутна i т. iн.) е часто псевдояюсними ознаками. Проте ознаки з рiзними розмiрaми однiеT' i тiеT' ж форми не можуть бути яюсними ознаками.
Якщо пояснення стосуеться деюлькох ознак (наприклад, час-тина рослини, на яюй обстежу-ються окремi ознаки, хронолопя обстежень i т. iн.), код розмщу-еться у другiй колону Тaблицi ознак i пояснення наводяться у Роздкш 8.1 Методики зпдно з додатковими стандартними формулюваннями документа TGP/7/3 [2]. Якщо вказуеться вщ-повiднa фенологiчнa фаза росту та розвитку обстеження варто
проводити вщповщно до керiв-них укaзiвок TGP/7/3.
Порядок ознак у Тaблицi мае вщповщати ботaнiчному: наан-ня (для ознак, яю перевiряють на нааны Заявника), розсада, рослина (наприклад, особли-востi росту та розвитку), коренева система або iншi тдземы органи, стебло, листок (листкова пластинка, черешок, прилис-ток), суцв^тя, квiткa (чашечка, чашолисток, вночок, пелюстка, тичинка, маточка), плiд, наання (для ознак, перевiрених на нааны, що зiбрaне пiд час випро-бування), або хронологiчному порядку ознак з наступним роз-ташуванням: положення, висо-та, довжина, ширина, розмiр, форма, колiр, iншi детaлi (тaкi, як характер поверхнi й т. т., окремi частини органа рослини таю, як основа, верхiвкa та край).
Плюс «(+)» у Таблиц ознак указують, якщо пояснення сто-совно ознаки наводиться у Роз-дiлi 8 «Пояснення до Таблиц ознак». Зокрема таю пояснення
Miomb iлюстрацiю ознаки i / або ступеыв ïï прояву. Для пояснень ознак доцшьно використову-вати Класифiкатори ботанiчних таксонiв (СЕВ, В1Р, Центру гене-тичних ресурав iM. Юр'ева). Методика проведення експертизи сор^в рослин на ВОС вважаеть-ся завершеною за наявност Тех-нiчноï анкети на сорт.
Висновки. Методики мають мiстити вс ознаки, придатнi для проведення морфолопчного опису iдентифiкацiйних ознак (QL, QN, PQ) для визначення критерпв вщмнностЬ однорщ-ностi й стабiльностi.
Ознаки для групування беруть iз Таблицi ознак. Вони познача-ються зiрочкою, е обов'язковими для проведення експертизи на ВОС i включаються до Техычно''' анкети.
Мiжнародний союз iз охоро-ни нових сор^в рослин забез-печуе систему «контроль якостЬ> до чинних методик iз експерти-зи на ВОС через призму вимог документа TGP /7/3.
ВИКОРИСТАНА Л1ТЕРАТУРА
1. TGP/9/1 EXAMINING DISTINCTNESS / Adopted by the Council at its twenty-fifth extraordinary session on April 11, 2008 // URL: http://www.upov.int/ edocs/tgpdocs/en/tgp_9_1.pdf: (дата звернення 11.04.2013).
2. TGP/7/3 DEVELOPMENT OF TEST GUIDELINES / Adopted by the Council at its forty-fifth ordinary session on October 20, 2011 // uRL: http://www.upov. int/edocs/tgpdocs/en/tgp_7.pdf: (дата звернення 11.04.2013).
3. Методика проведення експертизи сорлв гороху поавного (Pisum sativum L.) на вщмнысть, однорщысть i стабтьысть // URL: http://www.upov. int/edocs/tgdocs/en/tg007.pdf (дата звернення 12.04.2013).
4. TGP/14/1 Supplement GLOSSARY OFTERMS USED IN UPOV DOCUMENTS / Adopted by the Council at itsforty-fourth ordinary session on October 21, 2010 // URL: http://www.upov.int/edocs/tgpdocs/en/ tgp_14_1_supp.pdf: (дата звернення 11.04.2013).
5. Методика проведення експертизи сорлв гречки ТслвноТ (Fagopyrum esculentum Moench.) на вщмнысть, однорщысть i стабтьысть // URL: http://www.upov.int/edocs/tgdocs/en/tg278.pdf (дата звернення 12.04.2013).
6. Методика проведення експертизи сорлв капусти цвкноТ (Brassica oleracea L. convar. botrytis (L.) Alef. var. eotrytis) на вщмнысть, однорщысть i стабтьысть // URL: http://www.upov.int/edocs/ tgdocs/en/tg045.pdf (дата звернення 12.04.2013).
