CC BY
36спорта. - М.: Академический проект, 2004. - С. 242-265.
5. Шаленко В.В., Перевозник В.І. Організація і проведення занять та змагань з футболу в загальноосвітній школі та за місцем проживання. - Харків: ХДАФК, 2003. - 189 с.
Надійшла до редакції 19.01.2007р.
МЕТОД POWER-ЕРГОМЕТРІЇ у ВИЗНАЧЕННІ ФІЗИЧНОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СПОРТСМЕНІВ З ВАДАМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ (ПОВІДОМЛЕННЯ ДРУГЕ)
Хорошуха Михайло Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, м. Київ
Анотація. Приводиться розроблений автором метод power-ергометрії у визначенні фізичної працездатності спортсменів з вадами опорно-рухового апарату. Його можна використовувати як в практиці лікарського контролю в АФК з метою діагностики рівня силової підготовленості спортсменів з деяких видів спорту, так і в якості одного із технічних засобів у проведенні навчального процесу з дисциплін, що включають проблему інваспорту: “Спорт інвалідів”, “Адаптивне фізичне виховання”, “Параолімпійський спорт”, “Лікарський контроль в АФК” та ін. Метод не має аналогів у державах близького і далекого зарубіжжя.
Ключові слова: фізична працездатність, вади опороло-рухового апарату, спортсмени.
Аннотация. Хорошуха М.Ф. Метод power-эргометрии в определении физической работоспособности спортсменов с пороками опорно-двигательного аппарата. Приводится разработанный автором метод power-эргомет-рии в определении физической работоспособности спортсменов с пороками опорно-двигательного аппарата. Его можно использовать как в практике врачебного контроля в АФК с целью диагностики уровня силовой подготовленности спортсменов в некоторых видах спорта, так и в качестве одного из технических средств в проведении учебного процесса по дисциплинам, которые включают проблемы инваспорта: “Спорт инвалидов”, “Адаптивное физическое воспитание”, “Пара-олимпийский спорт”, “Врачебный контроль в АФК” и др. Метод не имеет аналогов в странах близкого и далекого зарубежья.
Ключевые слова: физическая работоспособность, пороки опорно-двигательного аппарата, спортсмены. Annotation. Khoroshukha M.F. Method of power-ergometry in definition of physical efficiency of sportsmen suffering from violation of the movement bearing apparatus. Developed by the author method of power-ergometry in defining the physical working capacity of sportsmen suffering from violation of the movement bearing apparatus. It can be used in practice of the medical control, over diagnostics of a level of power readiness of sportsmen, as one of means in carrying out of educational process on disciplines of invalid sports: “Sports of invalids”, “Adaptive physical training”, “Parolympic sports”, “the Medical control in AFK”, etc. The Method has no analogues in the countries of close and far foreign countries.
Key words: physical working capacity, defect of the movement bearing apparatus, sportsmen.
Вступ.
Визначення фізичної працездатності, як одного із показників, що характеризує фізичний стан людини займає важливе місце як в спорті повносп-равних, так і неповносправних (з фізичними вадами чи з особливими потребами спортсменів). Особ-
ливого значення діагностиці фізичного стану даної категорії людей приділяється в теперішній час. Це пов’язано з тим, що Україна стала повноправним членом Параолімпійського руху.
У законі України “Про фізичну культуру і спорт” (від 3 лютого 2005 року №2416-ІУ) наголошується, що “фізична культура - складова частина загальної культури суспільства, яка спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості...” і далі “ держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культури і спорту”. Цю проблему ще більше активізували процеси демократизації і гуманізації нинішнього українського суспільства.
Однак, якщо для повносправних спортсменів існує великий арсенал функціональних проб в оцінці їх працездатності як в лабораторних умовах [1;8;10], так і в умовах спортивних тренувань [2;5], то для осіб з фізичними вадами (порушення функцій спинного мозку і опорно-рухового апарату) існують лише поодинокі ергометричні тести, які дозволяють досліджувати адаптацію організму інвалідів до фізичних навантажень [7; 6].
Нами пропонується для спортсменів-інвалідів нова модифікація, раніше розробленого методу ро^'ег-ергометрії (силової ергометрії) для повносправних індивідів [9], в оцінці їх фізичної працездатності. Сам метод грунтується на кількісному (в кГм) визначенні працездатності за показником PWC170 в умовах застосування фізичних навантажень силового характеру (підтягування у висі на турніку хватом долоні від себе) за допомогою портативного силового ергометра “СЕ-2” особистої конструкції (галузева р.п. МОЗ УРСР, №980 від 12.10.1989 р.).
Робота виконана у відповідності до плану НДР Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”.
Формулювання цілей роботи.
Метою нашого дослідження було узагальнення раніше відомих методів (в тому числі методу power-ергометрії) у визначенні фізичної працездатності спортсменів різної категорії та впровадження в практику лікарського контролю в адаптивній фізичній культурі (АФК) розробленого нами тесту PWC170 з використанням навантажень силового характеру, для оцінки працездатності спортсменів -інвалідів.
Методи дослідження та їх організація:
■ аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури;
■ функціональні дослідження: визначення фізичної працездатності за тестом PWC170 з використанням методу power-ергометрії; визначення максимальної відносної потужності роботи за цим методом дослідження; оцінка сили м’язі— згиначів кисті (кистьова динамометрія);
■ лікарсько-педагогічні спостереження;
■ методи математичної статистики [4].
Дослідження проводилися на базах Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна” та Броварського вищого училища фізичної культури.
До дослідження було залучено 20 спортсменів [з них 17 повносправних (боксери і борці) і троє плавців з порушенням функції опорно-рухового апарату] та 18 студентів (відповідно, 14 повносп-равних і 4 з фізичними вадами, що пересувалися за допомогою візка). Вік досліджуємих коливався у межах 18-32 років.
Для статичної обробки матеріалу розраховували середньоарифметичні значення та їх помилку (X±m). Вірогідність різниці (Р) оцінювали за t-критерієм Стьюдента. Різницю вважали статистично вірогідною на 5% рівні значимості (при Р0,05).
Результати дослідження та їх обговорення.
Як і запропонований раніше нами [9] метод силової ергометрії у визначенні фізичної працездатності повносправних спортсменів, так і аналогічний у визначенні PWC170 у інвалідів з порушенням функції опорно-рухового апарату, ґрунтується на кількісному визначенні реально виконаної м’язової роботи при здійсненні підтягувань у висі на перекладені.
Опис проведення ергометричного тестування.
Спортсмен, сидячи у візку (рис.1), виконує м’язову роботу, яка складається із двох серій навантажень тривалістю 4-5 хв. у кожній серії з 5-хвилин-ним інтервалом відпочинку між ними. Перше навантаження включає 10 вправ, які виконуються в режимі одне підтягування за 30 с (на підйом і спуск - 3-4 с, на відпочинок, сидячи у візку, - 26-27 с); друге - із 15-20 вправ, які, відповідно, виконуються в режимі одне підтягування за 15 с (на підйом і спуск - 3-4 с, на відпочинок, сидячи у візку, - 11-12 с). Вправи виконуються на турніку спеціальної конструкції, який закріплюється на шведській стінці на різній висоті від підлоги. В кінці кожного навантаження (за останні 30 с його) підраховують частоту серцевих скорочень (ЧСС) аускультативним методом, або за допомогою електрокардіографа. В останньому випадку вимірюють тривалість 6 кардіоциклів (інтервалів R1-R7 ЕКГ) і за допомогою спеціальної таблиці [1] визначають величину ЧСС. Тахікардія в кінці першого навантаження становила 100-120 уд./ хв., в кінці другого - 140-150 уд./хв. (різниця в середньому складала 40 уд ./хв.). Робота виконувалася під звуковий метроном.
Як визначалося раніше, методика передбачає точне визначення реально виконаної обстежуваним зовнішньої механічної роботи в кожній серії навантажень за допомогою силового ергометра.
Механічна робота визначається за формулою:
W = P-S-K, де:
W - робота, виконана за час t (кГм);
P - маса тіла (кг);
S - висота підйому (показники електронного лічильника ергометра) (м);
K - поправочний коефіцієнт, який враховує фізичні витрати (від’ємна робота), пов’язані зі спуском із перекладини (K = 1,50).
Потужність роботи визначається за такою формулою:
W = W/t, де:
W& - потужність роботи (кГм/хв);
W - виконана робота (кГм); t - час виконання роботи (хв).
Фізична працездатність (PWC170) розраховується за формулою В. Л. Карпмана з співавт. [3]:
PWC„, = W + (W - W& )х (17°_-Л), де:
J1 - J2
W& 1 і W& 2 - потужність першого і другого навантажень (кГм/хв);
f1 і f2 - ЧСС під час першого і другого навантажень.
Дослідження проводилися у двох варіантах. У першому варіанті група повносправних спортсменів та студентів, які не займалися спортом, виконували два види навантажень: перше навантаження проводилося як для осіб без фізичних вад, тобто підтягування виконувалися з положення вису на перекладині [9]; друге (виконувалося через дві години після першого) - як для осіб з особливими потребами, тобто робота виконувалася з положення сидячи на візку. У другому варіанті визначення фізичної працездатності проводилося серед інвалідів (спортсменів і незаймающихся спортом) з обмеженими фізичними можливостями за вище наведеною методикою. Паралельно з ергометричним тестуванням проводилася кистьова динамометрія (сильніша рука) - показник, який дуже часто використовується у практиці педагогічних спостережень за рівнем силової підготовленості спортсменів, а також визначення максимальної відносної потужності роботи за методом power-ергометрії. Останній вид тестування проводився в наступний день.
Дослідження показали (табл. 1), що між величинами PWC170 , які були зареєстровані при виконанні підтягувань з положення вису на перекладині з періодами відпочинку, стоячи на підлозі та з положення “сидячи у візку” статистично вірогідної різниці не було (P>0,05) як у спортсменів, так і у студентів.
За даними порівняльного аналізу результатів дослідження фізичної працездатності спортсменів і студентів виявляється, що найбільші величини PWC170 , як і потрібно було б очікувати, мали спортсмени (від 11 до 13 кГм/хв-кг), а найменші - студенти (від 7 до 10 кГм / хв-кг).
При виконанні кистьової динамометрії також відмічається одно направлений характер змін, а саме: самий високий результат зафіксовано у спортсменів обох груп (повносправних - 62,3 ± 3,78; не-
Таблиця 1
Показники фізичної працездатності повносправних та неповносправних індивідів 18-32 років при роботі
на рвм>вг-ергометрі з використанням різних способів виконання навантажень (С ± т> кГм/хв кг)
Способи виконання навантажень Повносправні Неповносправні
Спортсмени (п=17) Студенти (п=14) Спортсмени (п=3) Студенти (п=4)
В положенні вису на перекладині В положенні сидячи на стільці (чи на візку) 12,2 ± 0,22 12,0 ± 0,34 8,9 ± 0,57 8,8 ± 0,48 11,3 ± 0,25 8,7± 0,36
Порівняння між способами:1;р 0,49; > 0,05 0,13; > 0,05 - -
Порівняння між спортсменами і студентами кожної групи :1;р 5,44; < 0,001 5,93; < 0,001
Рис. 1. Дослідження фізичної працездатності спортсменів-інвалідів з використанням силового ергометра (робочий момент)
повносправних - 59,7 ± 3,46), відповідно, самий низький - у студентів (повносправних - 47,4 ± 5,37; неповносправних - 46,8 ± 3,34).
При проведенні порівняльного аналізу величин максимальної відносної потужності (еквівалентом якої є максимальна кількість підтягувань на перекладині за 1 хв.) зареєстрованої у осіб з фізичними вадами (спортсменів і студентів) з аналогічними, яка спостерігалася у повносправних індивідів, виявляється, що у спортсменів (як повносправних, так і з фізичними вадами) даний показник знаходився у межах від 2,5 до 3,5 Вт-кг маси, відповідно, у не-тренованих індивідів - від 1,5 до 2,0 Вт-кг маси, тобто був практично однаковий в кожній групі.
Проведені повторні тестування з визначення стану силової підготовленості неповносправних спортсменів свідчили, що показники фізичної працездатності за тестом PWC170, проведеного в умовах ро'м?ег-ергометрії, повністю відповідали динаміці
показників кистьової динамометрії.
Висновки
Визначення рівня фізичної працездатності неповносправних спортсменів є одним із визначальних факторів як для досягнення позитивних результатів у змагальній діяльності, так і у лікарському контролі за станом їх здоров’я. Запропонований нами метод ро^?ег-ергометрії у визначенні фізичної працездатності осіб із порушенням функції опорно-рухового апарату є відносно простим, інформативним і не обтяжливим для обстежуваного. Його можна використовувати як в практиці лікарського контролю в АФК з метою діагностики рівня силової підготовленості спортсменів з деяких видів спорту, так і в якості одного із технічних засобів у проведенні навчального процесу з дисциплін, що включають проблему інваспорту: “Спорт інвалідів”, “Адаптивне фізичне виховання”, “ Параолімпійський спорт”, “Лікарський контроль в АФК” та ін.
Метод не має аналогів у державах близького і далекого зарубіжжя.
Перспективою подальших досліджень є впровадження методу power-ергометрії в практику проведення масових обстежень та самооцінки рівня фізичної працездатності в домашніх умовах.
Література
1. Аулик И.В. Определение физической работоспособности в клинике и спорте. М.: Медицина, 1990.-192 с.
2. Белоцерковский З.Б. Определение физической работоспособности у спортсменов по тесту PWC170 с помощью специфических нагрузок. М.: ГЦОЛИФК, 1980.-39 с.
3. Карпман В.Л., Белоцерковский З.Б., Гудков И.А. Исследование физической работоспособности у спортсменов.- М.: Физкультура и спорт, 1974.-93 с.
4. Начинская С.В. Основы спортивной статистики.- К.: Вища шк., 1987.-190 с.
5. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте.- К.: Олимпийская литература, 1997.583 с.
6. Поляєв Б.А., Парастаєв С.А., Иванова Г.Е. Особенности методологического подхода к углубленному обследованию спортсменов-инвалидов / Перспективи розвитку спортивної медицини і лікувальної фізкультури XXI століття // I Всеукраїнський з’їзд фахівців із спортивної медицини і ЛФК (з міжнародною участю): Матеріали з’їзду. -Одеса: Одес. держ. мед. ун-т., 2002.-С.45-49.
7. Стопоров А.Г., Редько Б.П. Медико-социальная реабилитация инвалидов с последствиями травм и заболеваний спинного мозга.-К., 1977.-96 с.
8. Физическое тестирование спортсмена высокого класса / Под ред. Дж.Дункана Мак-Дугалла, Говарда Э. Уэнгера, Говарда Дж. Грина.- К.: Олимпийская литература, 1998.431 с.
9. Хорошуха М.Ф. Метод power-ергометрії у визначенні фізичної працездатності юних спортсменів (повідомлення перше)//Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С.С.- Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006.-№ 11.-С. 113-117.
10. Andersen K.L., Shephard R.J., Denolin H. et al. Fundamentals of exercise testing / WHO. - Geneva, 1971. - 234 p.
Надійшла до редакції 25.12.2006р.
НОВАЦІЇ ТЕХНІКИ ВИКОНАННЯ СТАРТІВ ТА ПОВОРОТІВ У СПОРТИВНОМУ ПЛАВАННІ
Чернов В.М.
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. Сучасний рівень розвитку спортивного плавання сприяє революційним перетворенням у техніці виконання стартів і поворотів. Поставлено цікаві проблемні питання перед науковцями, тренерами і спортсменами з удосконалення системи спеціальної підготовки. Прогнозується зміна правил змагань і стрибок рекордних результатів у плаванні способом брас. Ключові слова: спортивне плавання, змагальна діяльність, техніка стартів і поворотів, висококваліфіковані спортсмени.
Аннотация. Чернов В.Н. Новая техника выполнения стартов и поворотов в спортивном плавании. Современный уровень развития спортивного плавания способствует революционным преобразованиям в технике выполнения стартов и поворотов. Поставлены проблемные вопросы перед научными работниками, тренерами и спортсменами по усовершенствованию специальной подготовки. Прогнозируется изменение правил сорев-
нований и скачок рекордных результатов в плавании способом брасс.
Ключевые слова: спортивное плавание, соревновательная деятельность, техника стартов и поворотов, высококвалифицированные спортсмены.
Annotation. Chernov V.N. New technique of starts and turns in swimming. The modern level of development of sports swimming promotes revolutionary transformations in a technique of starts and turns. Interesting problem questions before the science officers, coaches and athletes on improvement of special preparation are delivered. Change of the rules of competitions and jump of record results in swimming by a breaststroke.
Key words: swimming, competitive activity, technique of starts and turns, qualifying athletes.
Вступ.
Техніка виконання стартів та поворотів у спортивному плаванні регламентована правилами змагань [1] і широко представлена у публікаціях відомих фахівців [2,3,4,5,6]. Педагогічні спостереження за змагальною діяльністю найкращих плавців світу під час телетрансляцій змагань Олімпійських ігор свідчать про те, що одним з базових елементів техніки плавання дельфіном, кролем на грудях та спині є дельфіноподібні рухи тулубом та ногами під час ковзання спортсменів після старту й поворотів, що не відображено у сучасній спеціальній літературі [7, 8, 9,10].
Актуальність обраної теми, що виконувалася за планом науково-дослідної роботи ЛДІФК, визначається необхідністю доповнити теорію та методику тренування у плаванні, внести певну корекцію в класифікацію та пріоритети застосування базових рухових дій при навчанні плаванню під впливом прогресивних сучасних тенденцій розвитку техніки, що були продемонстровані провідними плавцями світу під час Олімпійських ігор, звернути увагу фахівців на неминучі зміни у правилах змагань і, відповідно, техніці виконання стартів та поворотів під час плавання взагалі та брасом зокрема. Можна припустити, що своєчасно помічені нові тенденції розвитку техніки плавання, яку демонструють провідні спортсмени на найважливіших змаганнях, є одним з прогресивних шляхів підвищення ефективності системи підготовки олімпійського резерву в спортивному плаванні.
Формулювання цілей.
Мета роботи - досконалити систему технічної підготовки висококваліфікованих плавців.
Завдання: 1.Визначити особливості змагальної діяльності та техніки подолання стартових і поворотних відрізків у плаванні різними способами на різні дистанції під час змагань XXVII Ігор Олімпіади. 2. Встановити сучасні тенденції розвитку техніки виконання стартів та поворотів. 3.Пояснити причини можливих змін міжнародних правил змагань зі спортивного плавання. 4. Внести корекцію в класифікацію та пріоритети застосування базових рухових дій при навчанні плаванню.
В роботі застосовані наступні методи та методики дослідження: 1. Аналітичний огляд літератури (наукової, методичної, спеціальної), офіцій-
