CC BY
3
УДК 340.12
С. С. Сливка
доктор юридичних наук, професор завщувач кафедри теори та фшософи права Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацтио! освгти
Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка",
tfp2014@i.ua
МЕТАФ1ЗИЧНА УВ1ДПОВ1ДАЛЬН1СТЬ ЛЮДИНИ
© Сливка С. С., 2019
У науковш статт за допомогою фшософи, фшософи права, каношчного права, математики та шших наук висвiтлено поняття метафiзичноT увiдповiдальностi. Вдаю-чись до умовного формування духовнот лiствицi, автор доводить, що людина, пщ-вищуючи ступiнь увiдповiдальностi, може значно зменшити кiлькiсть правопорушень. Прямування людини до довершеност здiйснюeться у русi вщ екзистенцiального до трансцендентального, при цьому зменшуеться значення ордологiчного, де найбшьше протиправних побутових д1янь.
Ключовi слова: imputatio; метафiзична увiдповiдальнiсть; мiкрокосмос; макрокосмос; метаантрополопя; ордологiя; екзистенцiологiя; трансцендентолопя; матема-тизацiя тзнання; подiбнiсть; лктвиця.
С. С. Сливка
МЕТАФИЗИЧЕСКАЯ УОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЧЕЛОВЕКА
В научной статье с помощью философии, философии права, канонического права, математики и других наук освещается понятие метафизической уответственности. Прибегая к условному формированию духовной лествицы, автор доказывает, что человек, повышая степень уответственности, может значительно уменьшить количество правонарушений. Движение человека к совершенству осуществляется от экзистенциального к трансцендентальному, при этом уменьшается значение ордо-логического, где больше противоправных бытовых действий.
Ключевые слова: imputatio; метафизическая уответственность; микрокосмос; макрокосмос; метаантропология; ордология; экзистенциология; трансцендентология; математизация познания; сходство; лествица.
S. S. Slyvka
Doctor of Law, Professor, Head of the Department of TFP Institute of Law, Psychology and Innovative Education Lviv Polytechnic National University
HUMAN METAPHYSICAL RESPONSIBILITY
The concept of metaphysical accountability is clarified in the scientific article by means of philosophy, philosophy of law, canon law, mathematics and other sciences. Going to the conditional formation of the spiritual ladder, it is proved that a person, raising the degree of responsibility, can significantly reduce their number of offenses. Moving a person to perfection is carried out in movement from the existential to the transcendental, while reducing the value of orthodontic, where most unlawful, domestic acts.
Key words: imputatio; metaphysical responsibility; microcosm; macrocosm; meta-anthropology; orthodology; existential; transcendental; mathematization of cognition; similarity; larch.
Аналiз дослщження проблеми. Фшософсько-правове обгрунтування вибору способу життя людини не е проблемою: вона знае, що покликана виконувати онтолопчш функци у свт. Проблемою е власне ставлення людини до виконання цих функцш, до вибраного способу життя, до
окремих його еmзодiв. Часто людина не бажае задумуватися над своши вчинками, почуттями, словами, якi призводять до певних негативних наслщюв. Цьому заважае гординя рiзних ступенiв мiцностi (але И можна регулювати). Для цього потрiбнi щонайменше: бажання, сила вол^ розумiння свого онтологiчного призначення на земл^ усвiдомлення настання вiдповiдальностi, особливо метафiзичноl увiдповiдальностi. У теори права достатньо мюця вiдведено вiдповiдальностi людини за рiзнi види правопорушень. Це положення розвинено надалi у галузевих науках. У фшософи права теж юнуе достатньо мiсця для питання вщповщальносп, але вона бiльш наближена до екзистенщальних чинникiв, подiбно до увщповщальносп. Однак у прямому розумшш про увiдповiдальнiсть фiлософи права практично не згадують. Можна вiднайти на штуггивному рiвнi подiбне поняття у каношчному правi. У цiй статп фiлософсько-правову увiдповiдальнiсть дослiджено вперше.
Постановка проблеми. Привертае увагу "Свропейський лексикон неперекладностей" пiд керiвництвом Барбари Кассен [2]. Для украшських перекладачiв та спiвавторiв проекту переклад Словника став особливим викликом насамперед через те, що завдання вщтворити украшською мовою одразу весь космос европейського фшософування потребувало задiювання всiх наявних та вщкриття нових можливостей украшомовного фiлософського дискурсу. Усi щось перейняли у греюв, але не вс те саме i не вс в однаковий спосiб. Запозичення вщбувалося по-рiзному залежно вiд галузi рецепци [2, с. 8-17]. Проаналiзуемо поняття "увiдповiдальнiсть".
У дослiджуванiй темi багато мюця повинно бути вщведено математищ [1]. Нещодавно видана книга Елленберга Джордана "Як школи не помилятися. Сила математичного мислення" (2017). Математика розкривае приховану гармошю й лопку всього, що нас оточуе, i прямо стосуеться нашого щоденного життя. Математика, як i медитацiя, дае нам прямий зв'язок зi Всесвггом [1, с. 4, 208]. Тому математичний шдхщ до фшософи права приводить до природних мiркувань щодо увiдповiдальностi.
Як фiлософ права й математик, автор намагався розкрити основний змют метафiзичноl увiдповiдальностi людини, використовуючи вiдомостi iз канонiчного права [7].
Мета статть Дослщити, як людина виправляе помилки i помиляння способом духовного зростання та увщповщальнення за цей процес.
Виклад основного матерiалу. Людина знае про себе далеко не все, хоч протягом життя постшно накопичуе знання про себе. Певний мшмум знань про себе е достатшм, щоб володгш природною правомiрнiстю. Звичайно, для наукових дослщжень потрiбнi rрунтовнi знання антро-пологiчних, особливо метаантропологiчних властивостей людини. Ц знання доцiльно зосередити у трьох групах тверджень: людина е м1крокосмосом; математика е природно прозорливою наукою у правовому тзнант св1ту; помилятися 7 помилка, ув1дпов1далътстъ 7 в1дпов1далътстъ - це рiзнi онтологiчно-правовi поняття.
Твердження про те, що людина е мшрокосмосом, мае прадавню юторда. Однак новел у цьому доволi багато, вони залежать вщ ступеня усвiдомлення i природно-правового взаемозв'язку мiж мiкрокосмосом i макрокосмосом. Цей зв'язок юнуе у трьох вимiрах: ордолопчному, екзистен-цiальному i трансцендентальному у виглядi функцiональноl взаемозалежносп iз макровсесвiтом.
На ордологiчному (буденному) рiвнi людина як мiкрокосмос зазнае природного впливу на свою фiзичну поведшку, що вiдображае природно-правовий iмператив. Людина може виконати вимоги цього iмперативу або нi. Тобто i на жигтевi обставини, якi склалися, людина може не реагувати, нехтувати ними. Результати реагування позначаються на макровсесвт (Всесвт). У разi вияву природного непослуху настае природно-правова вщповщальнють, проявляються санкцil: у виглядi хвороби, нещастя тощо, 1й щастить або не щастить, що е буденними оцшками людини.
Екзистенцiальний (почуттевий) рiвень у мiкрокосмосi iснуе завдяки природним, вродженим i набутим чеснотам. Це стосуеться почуття любовi, обов'язку, справедливости вiдповiдальностi тощо. Оскiльки чесноти е природними дарами, то людина повинна реалiзувати !х адекватно,
^втащн^, без вiдxилень y межoвoмy пpocтopi. Однак пpoтягoм життeдiяльнocтi
бyвaють випадки недoбpoякicнoï pеaлiзaцiï чеcнoт. ^му вiддзеpкaленy, вiдпoвiднy негaтивнy пopцiю oтpимye мaкpoвcеcвiт, пpиpoдa. В pезyльтaтi з'являютьcя piзнoмaнiтнi звopoтнi негaтивнi pеaкцiï y виглядi пpиpoдниx caнкцiй, щo e душевними oцiнкaми людини.
Анaлoгiчнo тpaнcцендентaльний (дyxoвний) piвень пoлягae y тому, щo людина дyмкaми впливae на Кocмoc (Вcеcвiт, Пpиpoдy), а Кocмoc впливae на думки людини. Ц фyнкцioнaльнi взaeмoвпливи здiйcнюютьcя за дoпoмoгoю тpaнcцендентaлiй, якi мають oзнaки екзиcтенцiaлiв, але дiють у пoзaмежoвoмy npocTOpi. Iдетьcя пpo ippaцioнaльнi екзиcтенцiaли, дo якиx людина лише пpямye у cфеpi дyxoвнocтi. Якщo людина не дoпycкae пopyшень cвoгo дyxoвнoгo piвня, нacтaють духовт, тpaнcцендентaльнi ïï o^^^
Отже, у людинi мicтитьcя уве№ cвiт у виглядi yмoвниx мiкpoфеpментiв, фенoменiв. Тoмy людина i cвiт yтвopюють eдине цiле. Будь-яка диcгapмoнiя у тiлi, дyшi чи д^у людини пopoджye вiдпoвiднy диcгapмoнiю cвiтy. Нacлiдoк - caнкцiï за пopyшення piвнoвaги. Тoмy пеpебyвaння ycieï пpиpoди у людинi вимaгae вiд не1' вiдпoвiдaльнoгo cтaвлення дo вcix збеpiгaючиx мiкpoфеpментiв. В pезyльтaтi cлiд ycвiдoмити вiдoмий зaкoн пpиpoди: людина залежна вщ пpиpoди i пpиpoдa вщ нег
Нacтyпнa гpyпa твеpджень ^o те, щo математика e пpиpoднo пpoзopливoю нayкoю у пpaвoвoмy шзнанш cвiтy, випливae зi здaтнocтi людини звoдити життeвi завдання дo нажклад-нiшиx aбcтpaкцiй i вoлoдiння ^итичним нелiнiйним миcленням.
Свiт cклaднocтpyктypoвaний i дocкoнaлo yпopядкoвaний, тoмy людинi вдaeтьcя неяcнiй iдеï надати мaтемaтичнoï тoчнocтi. Для пoяcнення кapтини вoнa фаничта чiткo пpиpiвнюe деякi змiннi дo нуля [l, c. ll3, l4-l5]. Для aнaлiзy величин i взaeмoзв'язкiв у пpиpoдi математики poзглядaють певну мoдель як cиcтемy piвнянь paзoм iз вiдoмими даними, якi неoбxiднi для ïï poзв'язaння (пoчaткoвi yмoви, межoвi yмoви, значення кoефiцieнтiв piвняння тoщo). Пoбyдoвa бyдь-якoï мaтемaтичнoï мoделi пoчинaeтьcя iз вcтaнoвлення icтoтниx для виyчyвaниx явищ та пpoцеciв ïx якicниx влacтивocтей i вiднocин, яю неoбxiднo вiддiлити вiд iншиx неcyттeвиx фaктopiв та мoментiв, якi уфуднюють дocлiдження [5, c. 505]. Зaгaлoм мaтемaтизaцiя пpaвoвoгo пiзнaння cтyпеня вiдпoвiдaльнocтi, yвiдпoвiдaльнocтi звoдитьcя дo aбcтpaктнoгo poзв'язyвaння cиcтеми здебiльшoгo нелiнiйниx piвнянь ^з багатьма невiдoмими). Вiдoмi нopмaтивнa база, мюце людини у Вcеcвiтi, метaaнтpoпoлoгiчнi oбrpyнтyвaння, пoкaзник пoведiнки у poзглядyвaниx метaaнтpo-пoлoгiчниx вимipax. Невiдoмим e стушнь вiдпoвiдaльнocтi й yвiдпoвiдaльнocтi. Зaгaлoм cпpияють лoгiкa, зoкpемa кpитичне мжлення.
Лoгiкa aнaлiзye миcлення з 6o^ тиx зaкoнoмipнocтей, якими кеpyeтьcя людина тд чac пiзнaння icтини, ypaxoвyючи зазначену ocoбливicть acпектy миcлення, щo e oб'eктoм вивчення лoгiки, яка агатовить чacткy дyxoвнoï кyльтypи людини i caме тим, щo фopмye кpитичне миcлення. Тoбтo кpитичне мжлення пoлягae у вмiннi будувати дoведення i cпpocтyвaння, вмiннi виcyвaти пготези, пpoвoдити aнaлoгiï, вмiннi знaxoдити i ви^авляти пoмилки в cвoïx та чyжиx мipкyвaнняx [3, c. 9-ll]. Людина пoвиннa yмiти зacтocoвyвaти ^этичне миcлення дo пiзнaння cвoгo oбoв'язкy на Землi та дocягaти ступешв йoгo викoнaння. Таке зacтocyвaння не e лшшним, пpocтим, а пoтpебye мaтемaтизaцiï, poзв'язaння cклaдниx нелiнiйниx piвнянь, а чacoм й cиcтеми piвнянь, звiвши aбcтpaктнo й cyмapнo в^ жигтeдiяльнicть, oбoв'язки дo нуля, тобто yтвopивши гapмoнiю, бaлaнc cвoïx дш, пoчyгтiв i дyмoк. Тoдi виведення yвiдпoвiдaльнocтi пoчинaeтьcя з 'h^toto apкyшa" i в pезyльтaтi матиме нашб^ктивишу oцiнкy.
Метaфiзичне ycвiдoмлення yвiдпoвiдaльнocтi людини випливae iз тaкoгo вaжливoгo твеpдження, щo пoмилятиcя i пoмилкa oнтoлoгiчнo дoпycтимi, але мають piзний змют. Якщo пoмилкa - це вже craern xибa, oгpix, щo зacвiдчyють непpaвильнicть, неoнтoлoгiчнicть у вчинкax, то гомилит^я oзнaчae тимчacoвo дoпycтити неточшсть, певне cпoтикaння, збивання тoщo. ^миляння вiдoбpaжaють пеpевaжнo неcвiдoмi дiï, щo не завжди мoжнa cкaзaти npo пoмилкy.
Пoмилятиcя - не завжди тамилка [l, c. 3lS]. Якщo poзглянyти буденний, душевний, дyxoвний стан людини, то гомиляння i тамилка мають у ниx piзне значення. ^милка пpoxoдить вci тpи ста-ни, а пoмиляння - oдин, буденний. З цьoгo й випливають гоняня "вiдпoвiдaльнicть" i "увщго-вщальшсть", якi мають зoвнiшнe та внyтpiшнe пoxoдження.
Залежно вщ свободи вибору дш вщповщальнють може бути зовнiшньою i внутршньою. Зовнiшня вiдповiдальнiсть нав'язана суспiльством чи шшою людиною. Внутрiшня вщповщальнють - наслiдок вiльного вибору, уникання тако! вiдповiдальностi викликае докори совюп. Внутрiшня вiдповiдальнiсть можлива як перед шшою людиною чи суспшьством, так i перед собою, своею життевою мiсiею. Повна зрiлiсть означае здатнють поеднувати всi цi прояви внутршньо1 вiдповiдальностi [10, с. 253-254].
Тобто зовшшню вiдповiдальнiсть держава, суспiльство, iншi особи сприймають у буденному вимiрi як допущену помилку, свiдому чи несвщому, у виконаннi обов'язку, яку людина не завжди усвiдомлюе. Не завжди усвщомлюють допущену помилку й шша людина, держава, суспiльство. Вони сприймають це як невиконання встановлених правил, зовшшшх iмперативiв. Якщо такого усвщомлення досягае сам виконавець, то вщповщальнють переноситься в екзистенщальну i трансцендентальну сфери, тобто у внутршнш (душевний i духовний) стан. Тодi факт невиконання може бути помилкою, або помилянням, оскшьки людина глибоко переживае свою провину, готова змшити сво! внутрiшнi iмперативи на онтолопчш. Це означае, що зароджуеться поняття увiдповiдальностi, яке обгрунтовуе екзистенцiальна фiлософiя права.
У фшософи права найяскравше проявляються два види вiдповiдальностi: юридична вщповщальнють i метафiзична увщповщальнють. Юридичну вiдповiдальнiсть як цiлiсне правове явище науковщ вважають об'ективно закршленою в нормах права цiльовою установкою, орiентиром необхщно1 поведiнки суб'ектiв права i критерiем його оцiнки як вщповщально1 чи безвщпо-вщально1 поведшки, що дае змогу суб'екту ще не скоеного безвщповщального, юридично значу-щого дiяння насамперед знати про свою вщповщальнють [9, с. 388]. Звичайно, пщ вщповщальнютю взагалi слщ розумiти усвiдомлення людиною смислу i наслiдкiв свое1 дiяльностi. Тобто людина скоша дiяння, яке визнано протиправним i пiдлягае певним критерiям правовое' оцiнки.
Метафiзичну увiдповiдальнiсть дефiнiювати складшше, оскiльки потрiбно врахувати деякi основш фактори: джерело походження, ретроспективу в1дпов1далъност1, метаф1зику людини, метаантрополог^чш р1вт тощо.
Джерелом походження метафiзичноl увiдповiдальностi е латинське слово ШрШаНо, яке по-рiзному перекладаеться на деякi европейсью мови. У зв'язку з цим виникають рiзнi конотаци.
У европейських мовах юнуе дивна ситуацiя дублювання значення термша ШрШаНо. З одного боку, цей термш увiйшов майже у вс европейськi мови, але вживаеться переважно у юридичному контексп: звинувачувати, поставити у провину, вважати щось помилкою, вносити на чийсь рахунок, притягнути до вщповщальносп, вирахувати з чогось, пщлягати осудносп тощо. З шшого боку, крiм юридичного, юнуе ще й теолопчне, моральне, полгшчне та iншi значення. Важливим джерелом цього термша була християнська доктрина виправдання [2, с. 486]. Доктрина виправ-дання мютить в собi таю поняття, як блаженнють, внутршнш намiр, згода чи незгода на зло, дiя з душею чи без душi, свiдоме скоення зла чи несвщоме тощо. Тобто потрiбно враховувати сердечнi глибини людини, проникливють, моральну онтологiю тощо.
Також метафiзична увiдповiдальнiсть мiстить певнi ретроспективш категор^, пов'язанi iз аналiзом минулих подш, якi, можливо, й забуп, але дiють на поведiнку людини (И "мучить" совють) i потребують пояснення, з'ясування чи виправдання, навпъ зняття за допомогою вибачення тощо.
До метаантрополопчних рiвнiв належать: ордологiчний (щя людини), екзистенцiальний (по-чуття людини), трансцендентальний (думка людини). Увщповщальнють на кожному рiвнi мае певш особливосп, якi пов'язанi з вольовим актом, моральною цшнютю, внутрiшньою проникливiстю.
Зокрема, моральне увщповщальнення е тодi, коли вчинки мають власне джерело, внутршню свободу i свiдомий намiр [2, с. 495]. На увщповщальнення шхто i нiщо не повиннi впливати. Це власне джерело почутпв i думок, якi випливають iз метафiзичного розумiння себе як людини.
Метафiзика людини зводиться до мiкровсесвiту. У людини е вш компоненти Всесвпу. Неправомiрна дiя, почуття, думки або хоча б один iз 1хшх компонентiв негативно вiдображаються на макровсесвт. Звiдси й випливае проникливiсть, внутршш iмперативи теперiшнiх i минулих подш та iншi фактори, якi юнують у християнськiй доктринi.
На тдсташ пpoведенoгo aнaлiзy ввaжaeмo, щo метафiзична yвiдповiдальнiсть - це онтологiчний поклик осягнення людиною свого земного життя та на^дюв духовног лiствицi.
Aнaлiзyючи дефшщда метaфiзичнoï yвiдпoвiдaльнocтi, вapтo зocеpедити увагу на цеpкoвнo-cлoв'янcькoмy poзyмiннi лicтвицi як дpaбини, cxoдiв, ïx гнyчкocтi у пoвчaнняx, dy^rax cxoдження дo дyxoвнoï дocкoнaлocтi. Пщшмання пo гнyчкиx cxoдax (за cлoвaми пpеп. Ioaнa Лicтвичникa, на ниx 30 cxoдинoк [4], нaпoвнениx тaeмничим змicтoм i дoгмaтичнoю cимвoлiкoю) - це oнтoлoгiчне життя людини. У кoжнoï людини icнye cвoя yмoвнa лicтвиця, пpиcтocoвaнa дo влacниx oнтoлoгiчнo-дyxoвниx пpaвил, якi дoпoмaгaють людинi зpocтaти дo дoвеpшенocтi. TO6to нacлiдки cxoдження пoвиннi бути, вiдoбpaжaти кiлькicть чеcнoт, тобто екзиcтенцiaлiв (дyшевниx якocтей), тpaнcцендентaлiй (дyxoвниx якocтей).
Земне життя oнтoлoгiчнo пoв'язaне iз тpaнcцендентaльнoю неoбxiднicтю людини. Пpиpoдa ставить людину у тpaнcцендентaльнi yмoви, де ïï життя e yмoвнoю пpoщею дo небеcнoï батьювщини. Для цieï пpoщi людина й нapoдженa. Однак у Вcеcвiтi людина e eдинoю живoю icтoтoю, яка roye oнтoлoгiчний пopядoк, тому для не1' icнye yвiдпoвiдaльнення, яке вимaгae щиpoгo каяття та пpoщення, щoб гapмoнiзyвaти пpaвoвi пpoцеcи. Адже вибip cвoгo мaйбyтньoгo життя вiдбyвaeтьcя на землг Тoмy людина пoвиннa випpoмiнювaти cпpaвжнicть. Нaвiть не знаючи штоли, щo таке злo, пoтpiбнo вдаватжя дo pеaлiзaцiï нopм пpиpoднoгo ^ава. Пiзнaвши злo, пoтpiбнo йoгo пoдoлaти. Якщo пoдoлaти немoжливo, пoтpiбнo теpпiти, ocкiльки цьoгo вимaгae невидима пpиpoдa людини. Така пpocтoтa e дуже глибoкoю i пoлyм'янicть дo мaкpoвcеcвiтy виpiшить cитyaцiю пpиpoдними зacoбaми.
Пpиpoднo ocягти cвoe земне життя, того нacлiдки людинi дoпoмaгaють мaтемaтичнi кaтегopiï, зoкpемa пoдiбнicть.
Вiдoмo, щo пoдiбнicть - пoнягтя, щo xapaктеpизye наявшсть у геoметpичниx фiгyp oднaкoвoï фopми. Фiгypи нaзивaютьcя пoдiбними, кoли ic^e така взaeмнo oднoзнaчнa вiдпoвiднicть мiж ïxнiми точками, щo вiднoшення вiддaлi мiж двoмa дoвiльними точками oднieï фiгypи дo вiддaлi мiж вщговщними точками iншoï фiгypи - стала величина (кoефiцieнт пoдiбнocтi) [S, c. 445]. Такими yмoвними вiдcтaнями у фiлocoфiï пpaвa дoцiльнo oпеpyвaти не стшьки у виcлoвax пpo взaeмнo oднoзнaчнi вiдпoвiднocтi мiкpoкocмocy i мaкpoкocмocy, як у фaктичнoмy нaближеннi границ piзницi вiдcтaнi мiж двoмa точками мiкpoкocмocy дo cтaлoï величини, яка ^таманна мaкpoкocмocy. Мaтемaтичнo це виглядатиме так: lim (M\-N) = M, де M - дoбpo у мaкpoкocмoci, Mi - дoбpo у мiкpoкocмoci, N - злo, M-N - piзниця мiж дoбpoм i злoм у мiкpoкocмoci, N<M,M1 < M, N = {nk}, (Nмicтить мвджину елементiв n1, n2, ... ,nk).
Збiгy M1 з M ^а^ич^ дocягти немoжливo, але наблизити мaкcимaльнo мсжна, щo i e завданням лютвищ. Увiдпoвiдaльнicть людини у наведетому пpиклaдi виникae за невикoнaння yмoви n ^ 0, тобто зменшення кiлькocтi зла у cвoïй жигтeдiяльнocтi. Уникнути yвiдпoвiдaльнocтi мoжливo тoдi, толи людина pyxaтиметьcя пo щaбляx yмoвнoï дyxoвнoï лicтвицi в нaпpямi тpaнcцендентaльнoгo вимipy, тобто йтиме шляxoм yдocкoнaлення, не poбитиме пoмилoк, а лише oднi ycвiдoмлювaнi пoмиляння i щиpi каяття.
Bисновок. Метaфiзичнa yвiдпoвiдaльнicть людини e внуфшшм, дyxoвним iмпеpaтивoм пpиpoднoï вiдпoвiдaльнocтi за неналежне yтpимyвaння cвoгo екзиcтенцiaльнoгo стану в orno лoгiчнo-пpaвoвиx нopмax та пacивне ставлення дo тpaнcцендентaльнoгo вимipy жигтeдiяльнocтi. Пiдвищенню ступеня yвiдпoвiдaльнocтi cпpияe набуття чеcнoт, в якиx мicтитьcя зaкoдoвaнa тpaнcценденцiя, щo веде людину дo дoвеpшенocтi.
СПИСОК B^OP^TAH^ ДЖЕРЕЛ
1. Джopдaн Е. Як штоли не пoмилятиcя. Сила математ^^го миcлення / пеp. з англ. Aндpiй Iщенкo. Киг'в: Наш фopмaт, 2017. 40S c. 2. Gвpoпейcький cлoвник фiлocoфiï: Лекcикoн непеpеклaднocтей. Пеp. з фp. У 4 т. Т. 1. Вид. 2-ге, ви^авл. Киг'в: Дyx i лп^а, 2011. 576 c. 3. Кoнвеpcький A. G. Кpитичне миcлення: паучник для студ. навч. зaклaдiв ocвiти ycix cпец. Киг'в: Центp yчбoвoï лiтеpaтypи. 201S. 344 c. 4. Лютвиця дyxoвнa. Пpп. Ioaн Лютвичник. Чеpнiвцi.
Видавничий вщдш Чершпвсько' епархп. 2014. 252 с. 5. Новая философская энциклопедия: в 4 т. / Ин-т философии РАН, Нац. обществ.-науч. фонд. Москва: Мысль, 2001. Т. 2. 6. Попович М. Бути людиною. Вид. 3-те, переробл. Ки'в: Вид. дiм "Киево-Могилянська академiя", 2016. 336 с. 7. Сливка С. С. Каношчне право: навч. поаб. Вид. 4-те, перероб. i допов. Харюв: Право, 2017. 330 с.
8. Укра'нська радянська енциклопедiя. Ки'в: Голов. ред. УРЕ, 1982. Т. 8. 528 с. 9. Философия права. Курс лекций: учеб. пособ.: в 2 т. Т. 2 / отв. ред. М. М. Марченко. Москва: Проспект, 2011. 512 с. 10. Философская антропология: словарь / под ред. Н. Хамитова. Киев: КНТ, 2011. 472 с.
REFERENCES
1. Dzhordan E. Jak nikoli ne pomiljatisja. Sila matematichnogo mislennja [How to never be wrong. The power of mathematical thinking] /per. z angl. Andrij Ishhenko. Kii'v: Nash format, 2017. 408 p. 2. Cvropejs'kij slovnik filosofii: Leksikon neperekladnostej [The European Dictionary of Philosophy: A Lexicon of Intranslatability]. Per. z fr. U 4 t. T. 1. Vid. 2-ge, vipravl. Kiiv: DUH I LITERA, 2011. 576 p. 3. Konvers'kij A. €. Kritichne mislennja. Pidruchnik dlja studentiv navchal'nih zakladiv osviti usih special'nostej [Critical thinking. Textbook for students of educational institutions of all specialties]. Kii'v: Centr uchbovoi' literaturi. 2018. 344 p. 4. Listvicja duhovna [Spiritual Leaf]. Prp. loan Listvichnik. Chernivci. Vidavnichij viddil Chernigivs'koi' eparhii'. 2014. 252 p. 5. Novaja filosofskaja jenciklopedija: v 41. [New philosophical encyclopedia: in 4 vol.] / In-t filosofii RAN, Nac. obshhestv.-nauch. fond. Moskva: Mysl', 2001. T. 2. 6. Popovich M. Buti ljudinoju. Vid. 3-te, pererobl. [To be human. Kind. 3rd]. Kii'v: Vid. dim "Kievo-Mogiljans'ka akademija", 2016. 336 p. 7. Slivka S. S. Kanonichne pravo: navch. posib. [Canon Law: teach. tool]. Vid. 4-te, pererob. i dopov. Harkiv: Pravo, 2017. 330 p. 8. Ukrains'ka radjans'ka enciklopedija [Ukrainian Soviet Encyclopedia]. Kii'v: Golov. red. URE, 1982. T. 8. 528 p.
9. Filosofija prava. Kurs lekcij: uchebnoe posobie [Philosophy of Law. Lecture Course: Study Guide]: v 2 t. T. 2 / otv. red. M. M. Marchenko. Moskva: Prospekt, 2011. 512 p. 10. Filosofskaja antropologija [Philosophical Anthropology]: slovar' / pod red. N. Hamitova. Kiev: KNT, 2011. 472 p.
Дата надходження: 13.09.2019р.
