CC BY
12
Вкник Нацюналтого ^верситету «Юридична академiя Украши мет Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
котел, де вщбуваеться формування якогось «усередненого европейця», Европа - це вшьний будинок рiзних народiв, з рiзними традицiями, звичаями, особливостями свiтобачення. I саме завдяки цьому рiзноманiттю рiвноправних культур вона настiльки приваблива для всього св^у, в тому чист i для укра-шщв.
Сподiваюся, що ваш значний науковий потенщал та висока квалiфiкацiя дозволять вам зробити свш помiтний внесок у розгляд проблеми розвитку полггико-правово'1 ментальносп украшства у контекстi европейсько'1 штегра-цп. Вiд усього серця зичу вам ефективно', цшеспрямовано' роботи та нових наукових досягнень!
Проректор з науково' роботи
Нацюнального юридичного ушверситету
iменi Ярослава Мудрого, доктор юридичних наук, професор,
академiк Нацюнально'1 академи
правових наук Украши А. П. Гетьман
В. П. Березинський, доктор пол^ичних наук, доцент, Дншровський нащональний унiверситет iменi Олеся Гончара
МЕНТАЛЬН1 ЗАСАДИ ПОЛ1ТИЧНО1 САМООРГАНВАЩ1
Полiтична сфера суспшьства, що розглядаеться крiзь призму самооргаш-зацiйних процесiв, постае як вщкрита нелiнiйна система, спроможна адапту-ватися до змiни зовнiшнiх умов шляхом перебудови свое' внутршньо' струк-тури. При цьому внутрiшня структура пол^ично' сфери суспiльства розглядаеться як набiр опосередкованих системними взаемозв'язками ком-понентiв, якi складаються iз сукупносп елементiв, що перебувають у всеза-гальному зв'язку взаемозумовленостi [5, с. 525].
Самооргашзацшш процеси в пол^ичнш сферi являють собою когерентнi, кооперативы ефекти рiзноспрямованих цiннiснозабарвлених комунiкативних взаемодш iндивiдуальних та колективних полiтичних суб'екпв персошфшо-вано' та шституцшно1 природи, що волод^ть певними обсягами полггичних владних повноважень. Неоднорiднiсть суб'ектного складу пол^ично' систе-ми, багатовимiрнiсть та рiзнорiвневiсть мiжсуб'ектних взаемодiй у полчищ, полiварiантнiсть детермiнант полiтичного розвитку, штерактивний характер полiтичного процесу, де когерентш ефекти полiтичних дiй сягають далеко за 'х меж й перетворюються на самостiйнi елементи полiтичного життя, - все це конституюе внутршне середовище пол^ично' сфери суспiльства як поле
нелшшносп, що потенцiйно мютить у co6i pi3Hi типи локалiзацii полiтичних процесiв, а отже - pi3Hi типи полiтичних структур.
Кожний етнос, кожна спшьнота, виходячи з умов свого проживання й вщповщно до нащональних i соцiокультурних особливостей мислення, кодуе змiст по-своему, з тим, щоб вiн був зрозумший, пiзнаваний, щоб його можна було передавати, тобто декодувати тд час комушкацп. Вiдповiдно до синер-гетичних уявлень про полiтичну самоорганiзацiю виршальну роль у цих процесах ввдграе явище атрактора (англ. attract - притягати), яке можна ви-значити як такий майбутнш стан системи, що змшюеться, якого ще не знае сьогодення, але минуле вже там присутне i розпоряджаеться ним. Це означае, що в рiзних часових рядах нелшшносп окремi поди минулого можуть ви-переджати сьогодення й тдстер^ати нас iз майбутнього.
Атрактор е евентуальним майбутшм вектором наступних змш, який або мобшзуе i структуруе образ сприятливого майбутнього, або формуе образ прийдешньо'1 катастрофи, що прискорюе процеси розпаду. Зрозум^и атрактор означае створити умови для прогнозування розвитку, моделювання поведш-ки й оптимального керування процесами системи. Бездумна, егоютична або корумпована влада може пропонувати зi свого сьогодення будь-яю вектори розвитку, але вс вони будуть формальнi. Атрактор неминуче «призначить» свiй сценарiй розвитку. 1мперп, держави, династп стрiмко занепадали, коли проспр епiфеноменiв не транслював або транслював у соцiуми негативнi об-рази майбутнього.
Атрактор мае архетипну природу. Як пише В. Одайник, «архетип - це оргашзуючий принцип, що стать за психолопчними феноменами» [4, с. 27]. Як продукти колективного несвщомого архетипи вщтворюють най6iльш глибинний рiвень несвiдомого, який виходить за межi шдивщуально'1 пси-хiчноi структури i 1'х слiд вiдносити до системи св^овщчуття, яке мае пере-важно несвщомий характер. По сутi, архетипний шар колективного несвь домого складае фшогенетичний рiвень полiтичного свiтосприйняття, змют якого складають не самi архетипи, а архетипш уявлення, архетипнi образи [3, с. 112].
Згщно з К.-Г. Юнгом архетип суттево вiдрiзняеться вiд вiдповiдно пере-роблених чи юторично усталених форм, тобто архетипних уявлень. Архетипи як продукти колективного несвщомого вловлюються iндивiдуальною свiдо-мютю шляхом вiддзеркалення змiсту архетипу в реальносп, що передбачае перенесення апрюрного знання в сферу свiдомого та установлення його зв'язку з ращонально сформульованими щеями. Архетипнi уявлення е про-екцiями архетипiв на рiвнi iндивiдуальноi свiдомостi. «Таке проектування лежить у самих основ, i тому було потрiбно декiлька тисячолiть юторп куль-тури, щоб якось вiдрiзнити проекцiю вiд зовнiшнього свiту» [6, с. 99].
BicHUK Нацюнального yHieepcumemy «Юридична академiя Украши iMeHi Ярослава Мудрого» № 2 (33) 2017
Як показав В. В. Кривошеш, вщповщш архетипш конструкцп колективного несвщомого складають фрактальну матрицю полiтичного св^осприй-няття [3, с. 110]. При цьому термш «фрактал» (лат. fractus - подрiбнений, дробовий) означае структуру, яка складасться з часток, у якомусь ceHci подiб-них до певного цшого. Як зазначають О. Донченко та Ю. Романенко, «трива-ле витюнення якихось компонентiв фракталу з його часток приводить до формування певних постiйних або тимчасових характеристик ще'1 неповно'1 структури, яка все одно прагнутиме до власно'1 первинно'1 повноти i повторю-ватиме однi й т самi помилки саме тому, що прагнення за якихось причин нездшсненне» [2, с. 32-33]. По суп, фрактал - це тополопчна структура уречевлених архетитв, сума як первинних мiфологiчних образiв-архетипiв, так i вторинних, набутих.
Структури фракталу являють собою свого роду генералiзованi матрицi сприймання, мислення i поведшки, якi iмплiцитно iснують в шдивщуальнш i соцiетальнiй психiцi й актуалiзуються в реальних життевих виборах. Ц генералiзованi матрицi сприймання можна розглядати як «певш шформацш-нi структури шдивщуально!' психiки, якi передаються з поколшня в поколш-ня як родова пам'ять, як iмпринти, в яких зафшсоваш рiзнi аспекти житте-сприйняття - вони обумовлюють на несвщомому рiвнi те, як ми вщчуваемо i бачимо навколишню дшсшсть, вважаемо ïï единою й об'ективною» [3, с. 110-111].
Мiж архетипами (архетипними уявленнями) й атракторами наявний ч^кий зв'язок. Тут iдеться, в першу чергу, про такий рiзновид атрактальних структур, якi називають «дивними атракторами» [1], якi на противагу циклам або точ-ковим атракторам описують рух, що не стане перюдичним (а значить, перед-бачуваним).
Пол^ична самооргашзащя, яка спонукаеться архетипними силами (яю моделюються «дивними атракторами»), е до певноï мiри iррацiональним про-цесом, який не пiдпорядковуеться законам лопки, е непередбачуваним. Тобто iррацiональнiсть - це iманентна властивють явищ полiтичноï самоорганi-зацiï. Однак iррацiональнiсть не означае повну некеровашсть, точнiше, iррацiональнiсть мае на увазi неможливiсть повно'1' керованостi, неможливiсть передбачувано нав'язувати свою волю, маншулювати людиною й суспшь-ством. Розумiння iррацiональноï сутi полiтичноï самоорганiзацiï дозволяе «тдштовхувати» його в певному напрямку, обумовленому дiею «дивного атрактора».
Таким чином, розгортання полггично'1 ситуацiï, особливо якщо мова йде про динамiчнi масовi процеси, варто пояснювати дiею архетипно'1 моделi. У нелiнiйних динамiчних системах, до яких вщносяться полiтичнi системи, архетипам вщповщають «дивнi (фрактальнi) атрактори». Отже, моделювання
пол^ичних процеав, у тому чист динамiки сустльно' свiдомостi й електо-рально' поведiнки, «суб'ектом» самооргашзаци яких виступае архетип, опти-мальне з використанням фрактальних об'екпв («дивних атракторiв», фрак-тальних часових рядiв).
Л1ТЕРАТУРА
1. Березинський В. П. «Дивний аттрактор» як архетипна структура самооргашзаци полггичних систем / В. П. Березинський // Полггол. вюн. - К. : ВАДЕКС, 2013. -Вип. 69. - С. 394-401.
2. Донченко О. Архетипи сощального життя { полггика (Глибшш регулятиви пси-хоиол1тичиого повсякдення) / О. Донченко, Ю. Романенко. - К. : Либщь, 2001. -334 с.
3. Кривоше'н В. В. Системолопя политичного св1тосприйняття: структурно-ком-понентний аспект / В. В. Кривоше'н. - Д. : ДНУ, 2004. - 146 с.
4. Одайник В. Психология политики. Политические и социальные идеи Карла Густава Юнга : пер. с англ. / В. Одайник. - М. : Ювента, 1996. - 382 с.
5. Пол^олопчний енциклопедичний словник / уклад.: [Л. М. Герасша, В. Л. По-гр1бна, I. О. Полщук та ш.] ; за ред. М. П. Требша. - Х. : Право, 2015. - 816 с.
6. Юнг К.-Г. Об архетипах колективного бессознательного : пер. с англ. / К.-Г. Юнг // Юнг К.-Г. Архетип и символ. - М. : «Ренессанс» СП «ИВО СиД», 1991. -С.95-128.
В. С. Бл1хар, доктор фшософських наук, професор, Л^вський державний ушверситет внутршшх справ
НАПРЯМ ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕС1В КР1ЗЬ ПРИЗМУ СОЦ1АЛЬНОГО ВЧЕННЯ ЦЕРКВИ
У вщносинах мiж органами державно' влади та громадянами майже завжди присутнш елемент примусу, оскшьки держава, в основному, прагне спокою та добробуту, що мають мюце за вщсутносп конфлiктiв мiж iндивiдами. Про-те в цьому контекст кожна людина прагне дещо iншого, а саме - дiяльностi та розма'ття. У цiй перспективi можна сприйняти iдею про те, що державш заходи послаблюють енерпю народу.
Не беручи до уваги вщносну жорсткiсть у взаеминах iз суспiльством та державою, церква все ж таки впродовж двадцяти стшть володiе незмiнною цiннiстю - свободою. Слушно з цього приводу висловився Р. Шнакенбург, вщзначаючи, що «^зш свщчення... в Новому Завiтi не дають нам можливос-
