CC BY
58
УДК 35.01 35.071
Новаченко Тетяна BacuMieHa,
доктор наук з державного управлтня, доцент, Нащональна академ1я державного управлтня при Президентов1 Укра-гни.
Новаченко Татьяна Васильевна,
доктор наук по государственному управлению, доцент, Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. Tatiana Vasilivna Novachenko, Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor, National Academy of Public Administration under the President of Ukraine.
АВТОРИТЕТ ЯК АРХЕТИПНЕ 6ДНАННЯ ДУХУ 1НДИВ1ДУАЛ1ЗМУ ТА 1ДЕЙ СОЛ1ДАРИЗМУ У ФЕНОМЕН1 СУЧАСНОГО КЕР1ВНИЦТВА
Анотащя. У статл доводиться, що для архетипного еднання духу шди-вiдуалiзму та щей солщаризму необхвдна багатогранна "робота" поколшь, результати яко! акумулюються в однш iз складових психiки людини — ко-лективному несвiдомому. Тому авторитет сучасного керiвництва, що визрiе на ^ архетипного еднання духу шдивщуальносп та солiдаризму украшщв е пею силою, пiд проводом яко! можна впевнено протидiяти усьому негативному, що вщбуваеться чи може ввдбуватися в Украшь
Ключовi слова: авторитет, архетип, шдивщуальшсть, солiдаризм, сучас-не керiвництво.
АВТОРИТЕТ КАК АРХЕТИПИЧЕСКОЕ ОБЪЕДИНЕНИЕ ДУХА ИНДИВИДУАЛИЗМА И ИДЕЙ СОЛИДАРИЗМА В ФЕНОМЕНЕ СОВРЕМЕННОГО РУКОВОДСТВА
Аннотация. В статье обосновывается необходимость многогранной "работы" поколений для формирования авторитета, в контексте архетипного единения духа индивидуализма и идей солидаризма, результаты которой аккумулируются в одной из составляющих психики человека — коллективном
бессознательном. Поэтому авторитет современного руководства, который вызреет на этой основе является той силой, которая уверенно сможет противодействовать всему негативному, что происходит или может происходить в Украине.
Ключевые слова: авторитет, архетип, индивидуальность, солидаризм, современное руководство.
REPUTATION AS THE ARCHETYPAL UNITY OF THE SPIRIT
OF INDIVIDUALISM AND SOLIDARITY IN THE PHENOMENON IDEAS OF MODERN MANAGEMENT
Abstract. The necessity of a multifaceted "work" of the generation for the formation of generations of authority, in the context of the archetypal unity of the spirit of individualism and ideas of solidarity, the results of which are accumulated in one of the components psihiki person — the collective unconscious are justified. Therefore, the authority of the modern management, which will ripen in this osnoveyavlyaetsya the force that will be able to confidently oppose everything negative that happens or can happen in Ukraine.
Keywords: authority, archetype, individuality, solidarism, modern management.
Постановка проблеми. Украша як держава, украшщ як стльнота мають досить значуще геопол^ичне розташування у св^овому просторi та власну культурну автентичшсть. Вщповщно до цього визначилася щ-ла низка проблем, що вже юнують i продовжують свое накопичення як всередиш краши, так i через глоба-лiзацiйнi процеси. Тож, в умовах ни-шшньо! кризи перед системою державного управлшня постае завдання вибору власного, притаманного на-щональнш культурi шляху розвитку, убезпечення сусшльства i держави вщ рiзного роду сощальних i психо-сощальних дисфункцш, досягнення гармоншносп суспiльно-владних вщносин. Вiдповiдно особливо! зна-чущостi набувае доконечшсть поед-нання iндивiдуалiстичних установок керiвникiв та досягнення ними сол^
дарностi у феноменi сучасного державного управлшня. При цьому слщ наголосити, що ниш ступшь керова-ностi державними справами багато в чому залежить вщ дiевостi таких регуляторiв як традици, норми мо-ралi та цiнностi. Роль i значення цих регуляторiв не лише постшно зро-стають, а й мають змшити сам характер управлшських вiдносин обумов-люючись авторитетом керiвництва як абсолютним цiннiсним вимiром, усвiдомленням значущостi його гли-бинного сенсу, який закладений в шдвалинах архетипiв.
Аналiз останнiх дослiджень i пу-блiкацiй. Проблеми авторитету ана-лiзуються з давнiх часiв (Аристотель, Аврелш Августин, Гераклiт, Iларiон, Шфагор, Платон, Сократ, Ярослав Мудрий, Нестор та ш). У подаль-шому цiй проблемi придiляли увагу
Т. Адорно, Фома Аквшський, Дж. Ви-ко, М. Вебер, Г. Гегель, К. Гельвецш, Т. Гоббс, Е. Дюркгейм, Ф. Енгельс, I. Кант, М. Кузанський, Р. Коллшз, Ю. Липа, Ф. Петрарка, П. Сорокш, Л. Фейербах З. Фройд, М. Фуко, Е. Фромм, М. Хоркхаймер та ш. На сьогодш у рiзних дисциплiнах, вироблено чимало традицш його розумiння. Так, фшософсько-тео-ретичний аспект дослщження феномену авторитету базуеться на традицiйному концепт^ за яким авторитет — це форма i результат со-щально! взаемоди (В. С. Богданов, Т. О. Бондаренко, Г. Вептруска, I. I. бфремов, Л. А. Завiрюха, А. В. Ко-мина, I. Ж. Салабеков, В. 6. Сол-датов та ш.). У полличнш науцi авторитет розглядають як близьке до влади явище i осмислюють його з позицш лiдерства особистостi (Г. Я. Дщух, Дж. Джонс, Х. Джерард, Дж. Картрайт, О. В. 6горова-Гат-ман, О. Кобилянська, О. Лабковська, А. I. Лисюк, Б. В. Новожилов та ш.).
Дослiдженням архетишв займа-лися Е. Дюркгейм, Л. Лев^Брюль, К. Левi-Стросс, К.Г. Юнг, В. Пропп, Е. Тайлор, Дж. Фрезер, М. Елiаде та ш. У вггчизняному науковому дискурсi вивченню архетипiв при-дiляють значну увагу такi науковцi, як Е. Афонш, Л. Бурлачук, Е. Дон-ченко, С. Кримський, А. Мартинов, Ю. Романенко та iн., наголошуючи, що саме архетипне пiдrрунтя е сво-ерiдним об'еднаним у цiле мехашз-мом, що мае визначати i стверджува-ти новi iмперативи життедiяльностi суспiльства. Урахування архетип-ностi дае можливють сформулювати обгрунтованi прогнози i адекватно оцiнити тi чи iншi явища у життi су-
сшльства та поведiнки людини, зо-крема й феномену сучасного KepiB-ництва.
Формулювання цiлей CTaTTi. Мета статт — довести, що авторитет у феномеш сучасного керiвництва ос-новуеться на архетипному eднаннi духу iндивiдуалiзму та iдей солща-ризму.
Виклад основного MaTepiany.
З урахуванням полюемантичносп значення слово "авторитет" (ввд лат. auctoritas — повага, повноваження, положення, пдшсть, звання, авторство) визначаеться як категорiя, що пов'язуеться з поняттям "влада" як з правом i здатнiстю управляти, впливати й давати розпорядження, а також з особою, яка володie цими правом i здатнiстю.
М. Вебер визначав поняття "авторитет" як тип влади, за якого люди з готовшстю пiдкоряються керiвни-ковi, осюльки вважають його леп-тимним (ввд лат. "legitimus, legitima, legitimum" — законний, правомiрний, юридичний, правовий, слушний, вщ-повiдний, потрiбний, обов'язковий, належний, пристойний, правильний, справжнш; у специфiчно сощолопч-ному сена термш введено М. Вебе-ром). Учений розрiзняe три типи авторитету, що забезпечуеться у рiзнi способи:
1. Легально-ращональний авторитет, заснований на тдпорядку-ваннi формальним правилам, ноаем яких е керiвник, вiрi в ix законнiсть;
2. Традицшний авторитет, заснований на вiрi у святiсть традицiй i сприйняттi тих, хто управляе, як носив цiei традици (королi й королеви);
3. Харизматичний авторитет, заснований на вiрi в екстраординарш
якосп лщера, на винятковiй вщда-ност лiдеровi i безумовному дотри-манш його наказiв i введених ним правил [1].
Таким чином, у феномеш авторитету юнуе зв'язок мiж потестарними (влада, могутнiсть, вплив) та пер-соналiстичними концептами. Вод-ночас авторитет — це встановлене у сусшльст чи державi полггичне правлiння, засноване на однiй або кшькох можливих формах полггич-но! лепмггаци, це спосiб або процес, за допомогою якого держава або по-л^ична система виправдовуеться. Тож, сучасне сусшльство, приймаю-чи правила лептимаци влади, перед-бачае можливiсть рiзного розумiння 11 сенсiв, де кожен iз них може бути сощально визнаним, що означае — щнним та авторитетним.
Визначення причини та умов ще! покори владi повертае до колектив-ного несвiдомого, що складаеться iз сильних первинних психiчних об-разiв — архетипiв, форми без змюту, первiсних форм. За висловом К. Юнга, "первинш образи — це найбшьш давш i найбiльш загальнi форми уяв-лень людства. Вони рiвною мiрою являють собою як почуття, так i думки, вони нав^ь мають щось схоже на самостшне життя, неначе життя часткових душ, як можна побачити у тих фшософських або гностичних системах, що мають сво!ми джерела-ми шзнання несвiдомого. Цi первин-нi образи, або архетипи — психiчне вщображення постiйного повторю-вання досвiду людства, повторюваш вiдбитки суб'ективних реакцш" [2, с. 72-75].
Найбшьш ушверсальним i таким, що постiйно повторюеться, генетич-
но обумовленим досвiдом людства е практика iерархiчних стосункiв, "володарювання — тдкорення". Так, Лауреат Нобелiвськоl премп К. Лоренц вважае, що створення со-цiальних iерархiй е однiею з функцш iнстинкту внутрiшньоl агресil, при-таманного не тiльки стадним твари-нам, а й предкам людей [3]. Цей факт дозволяе стверджувати, що досвщ iерархiчних стосункiв укоршився у колективному несвiдомому кож-но! людини, викристалiзовуючись в архетипах, яю втiлюють найбiльш закономiрнi тенденцП цього досвщу. Однак архетип — не пасивне психо-логiчне утворення, що змушуе дiяти людину вiдповiдно до схеми, яку сам i пропонуе. Архетип виявляе свiй вплив постшно i скрiзь, саме тому ю-нують архетипи позицil владарюван-ня й тдкорення. К. Юнг розрiзняв безлiч архетипiв, зокрема "Персона" або "Маска", що iмiтуе iндивiдуаль-шсть, оскiльки е маскою колективно1 душ^ налаштована справляти вра-ження на шших людей та дозволяе П носiю також вiрити у не1 [4]. Ще один архетип — "Мана-особистють" як домiнанта колективного несв^ домого, також е вiдомим архетип сильного чоловжа, у виглядi героя, вождя, чарiвника, знахаря й святого, володаря людей i духiв, друга Божо-го [2, с. 228]. На сучасну мову змют архетипу "Мана-особистють" можна перекласти як образ ефективного й авторитетного керiвника, бо саме цей архетип е джерелом постшного прагнення людини досягти "акме" в сощальнш iерархil. Таке прагнення можна побачити у геро1чних мiфах, казках, легендах та iдеях уйх наро-дiв. "Мана-особистiсть" — це основа
Bcix учень про надлюдину: це i "воля до влади" у Ф. Нщше, i "воля до влади або прагнення до зверхносп" в А. Адлера.
У теорп колективного несвщо-мого К. Юнга будь-яка особистють е множинною сукупшстю iнших особистостей, як своерiдний театр архетипових ф^ур i основних систе-мостворюючих елементiв. У сусшль-ст, що складаеться з особистостей, як пов'язанi спiльнiстю iнтересiв, виокремлюються архетипи, що характеризуют основнi параметри порядку. Усвщомлення i визначен-ня таких архетишв дае змогу про-аналiзувати стiйкiсть суспiльства у рiзноманiтних кризових станах та змiнах. I що е вкрай значущим, сус-пiльство мае своерiдний механiзм для вщповад на виклики за рахунок тих шдивщуальностей, якi досягли самоусвщомленост прийняти на себе вщповщальшсть за багатоголосся суб'ективностi, що присутня у ii осо-бистiсному Я [4, с. 228].
Лопка наших умовиводiв потре-буе звернення до юторичних основ формування украiнського шдивщуа-лiзму. Украiнська нацiя склалася шд впливом географiчних та iсторичних чинниюв на основi штелектуально-емоцiйних особливостей шдивща, засадничими цiнностями яких е та-кi: хазяйновитiсть, матрiархальнiсть, традицшшсть, сентименталiзм, пра-целюбство, егоцентризм та шдив^ дуалiзм — моральний, пол^ичний i соцiальний свiтогляд, який шдкрес-люе особистiсну свободу, першоряд-не значення особистосп, особисту незалежнiсть i сповiдуе принцип "покладатися на самого себе". Так, iндивiдуалiзм (вiд. лат. Individuum —
неподшьне) як характерна риса укра-шсько1 ментальностi базуеться на тому факп, що украшсью чорноземи надавали селянам можливють отри-мувати гарний врожай не об'едную-чись, а працюючи шдивщуально. Це i зумовило те, що впродовж багатьох стол^ь в украшського селянина фор-мувалася риса iндивiдуалiста, який сам собi хазяйнував ( зазвичай до-волi вдало) на власному земельному надш. Тому i потреби систематично вести переговори, враховувати думку сусiда не було. Результатом цього стала вщсутшсть умшня колективно вирiшувати тi чи iншi питання, спря-мованi на досягнення усшху. Саме ця риса перевищувала колективний дух i почуття сшльно1 вiдповiдальностi украшщв навiть у найвщповщаль-нiшi моменти в разi вшськово-пол^ тично1 загрози ззовнi, коли правля-ча верхiвка не знаходила мiж собою спiльних позицiй, що призвели б до об'еднання. М. Костомаров заува-жуе, що шдивщуалютичш установки украшщв були розповсюдженими i в цивiльному життi Запорiзькоl Сiчi. То було суспiльство, де дух сво-боди був пов'язаний з духом терпимость
Створення братських шил та ака-демiй, !х прагнення вiдмежуватися вiд свiту сощально1 несправедливо-стi i морального занепаду сприяли тому, що iндивiдуалiзм украшщв обумовлювався етикою "штелекту-алiзму". Тенденци, що спрямовують украшський iндивiдуалiзм добре ок-реслюються у таких фразах як: "моя хата з краю, перший воропв стр^ чаю", "на одну булаву три гетьмани" тощо. Через зазначене актуалiзуеть-ся цiкавiсть до вщповщних момен-
пв щейно! спадщини Аристотеля, яка отримуе "нове дихання", оскшь-ки позитивш сподiвання сучасного украшського сусшльства, хоча i здебiльшого на когштивному рiвнi, виявляються багато в чому ствзвуч-ними аристотелiвському баченню державного управлшня як "стлку-вання вшьних людей" i вiдомим юто-ричним фактам щодо "союзу вiльних особистостей" Запорiзькоl Сiчi, Маг-дебурзького права тощо.
Таким чином, у феномеш сучасного проввдництва саме авторитетний керiвник е ноаем сощально1 вщпов^ дальностi та служшня спiльнiй спра-вi, спiльним штересам, оскiльки на авторитет працюе, насамперед, йо-го морально-iнтелектуальна велич, духовна дiяльнiсть та самостiйнiсть духу. Вочевидь вш володiе високим рiвнем компетентностi, вмiе орiен-туватися в жита й тому здатен допо-могти вибрати певну лшш поведш-ки мiж абсурдними або жорстокими вимогами "сильних свiту цього" i морально-цiннiсними iмперативами. Авторитетний керiвник транслюе свое бачення св^у: уявлення про загальш, привабливi для бiльшостi цш, про способи !х досягнення, про "правила життя" — норми, що юну-ють у референтному сшвтоварист, про те, з яких груп складаеться сус-пiльство, якi з них "своГ, а якi — "чу-жi". До авторитетного керiвництва несвiдомо неначе "притягуе магнi-том", тому воно спроможне створю-вати й утримувати сощальш зв'язки, дотримуючись встановлених у су-спiльствi моральних iдеалiв.
Водночас особистiсть, що зорiен-тована на авторитет референтно1 особи, сшввщносить себе з нею, орiенту-
еться на норми, думки, щнносл, якi вона продукуе, впроваджуючи ïx в свош поведiнцi i самоощнщ, шдтвер-джуючи тим самим творення власно!' iндивiдуальностi, що дуже важли-во, сприяе формуванню солiдарниx стльнот. 1ншими словами сустль-ним щеалом е перетворення окремих людей на сильш iндивiдуальностi, i водночас, впровадження дiевоï сол^ дарностi мiж ними особливо в перюд серйозних криз або загроз.
"Солщаризм" (фр. solidarisme, вщ фр. solidaire — дшчий спiльно) термiн, що мiстить кшька значення, зокрема: еднiсть переконань i дш, взаемодопомога i пiдтримка члешв соцiальноï групи, що заснована на стльносп iнтересiв i необxiдностi досягнення загальних групових щ-лей; сшльна вiдповiдальнiсть та ак-тивне сшвчуття i пiдтримка будь-чи-ïx дш або думок.
1дея солiдарностi не нова, в тш чи шшш формi вона iснувала ще в добу античносп та пройшла певну юторш свого розвитку. Так, у новгт-нi часи цiею проблемою серйозно займались французький сощальний фшософ Шарль Жiд, нiмецькi сощо-логи Фердшанд Тоннiс, Пауль Барт, Леопольд фон Вiзе, нiмецький еко-номют i соцiальний фiлософ Гайнрix Пеш, лауреат Нобелiвськоï премiï миру, французький державний дiяч Леон Буржуа та ш.
Леопольд фон Вiзе вважав, що завдяки солщарносл вiдбуваеть-ся перетворення окремих людей на сильш iндивiдуальностi i, водночас, впроваджуеться дiева солiдарнiсть мiж ними [5].
За визначенням авторитетного мислителя Гайнрixа Пеша солщар-
шсть е початком усього шляхетно-го та доброго, що пщносить людину до Божо! подоби. У природi людей можна знайти шляхетнi пориви, яю ведуть !х до солщарносл, справедли-востi та об'еднання. Принцип сол^ дарностi творить цiнностi та вадграе велику роль у розвитку сощальних iнституцiй.
"Соцiальна солiдарнiсть" стае центральним поняттям творчост Е. Дюркгейма, який подшяв сощ-альну солщаршсть на двi основнi форми: мехашчну, що визначаеться станом нерозвинених сусшльних зв'язкiв мiж iндивiдами, схожiстю виконуваних ними функцш, яка притягуе !х одне до одного та ор-ганiчну, що Грунтуеться на подш працi, який урiзноманiтнюе профе-сшш ролi людей, iндивiдуалiзуе та робить !х взаемозалежними, потрiб-ними один одному, внаслщок чого й виникае вщчуття взаемозв'язку, солiдарностi [6].
Отже, солщаршсть позначае спiльнiсть людсько1 природи i тiсну спорiдненiсть, яка об'еднуе людей мiж собою. При цьому сусшльство, в якому пануе оргашчна солiдарнiсть, створюе, сприятливi умови для розвитку iндивiдуалiзму.
Питирим Сорокш, аналiзуючи чинники виникнення, збереження та зникнення "простих колектив-них об'еднань", дещо конкретизував положення Е. Дюркгейма про со-цiальну солiдарнiсть. Вiн довiв, що об'еднуючий ефект оргашчно1 со-лiдарностi щодо конкретних колек-тивних утворень виявляеться доволi суперечливо, оскшьки серед них е як солщаристсьи, так i несолщарист-ськi типи [7].
Наприкшщ XIX - першш по-ловинi XX ст. набула поширення полiтико-правова концепцiя солi-даризму, головним представником яко! був Леон Дюгi. Головне мюце в цiй концепцП посiдають положення про державно-правовi засоби змiц-нення солщарносп, зокрема: вiдмова вiд поняття суб'ективного права та створення "корпоративноГ держа-ви де е лише обов'язки та сощальш функци: роб^ники повиннi працю-вати, буржуазiя — нагромаджува-ти капiтал. При цьому, держава мае бути надкласовою i очолюватися диктатором. Як ввдомо, вдеями Дюгi скористалися iталiйськi та шмецьи фашисти, пiсля Друго1 свiтовоl вш-ни 1939-1945 рр.
Однак, у шслявоеннш Захiд-нiй Нiмеччинi шд час реалiзацil так званого плану Джорджа Маршалла саме солщаризм став щеолопею економiчного вщродження кра1ни. Солiдаристськi концепти й щеоло-гiя розглядалися як мотор для вщродження сусшльства i економши: ринкова свобода з'еднувалася зi встановлюваним державою жор-стким державним регулюванням, при цьому економiчна модель не-одмшно повинна була спиратися на етичш пiдвалини.
У Радянськiй суспiльно-полiтич-нш думцi i фiлософil пiзнiшого часу уявлення про солщаршсть розви-валися у двох напрямах — солщаршсть — як соборшсть i солiдар-нiсть — як взаемодопомога. У про-грамних роботах росшських iде-ологiв солiдаризму (Р. Н. Редлiх, В. Д. Поремський, I. В. Вощинш, Б. С. Пушкарьов та iн.) останнiй визначаеться як корпоративiзм, який
передбачае координащю сощальних об'еднань (корпорацiй) на основi укорiнених у росiйському сустль-ствi ще з часiв Давньо! Русi принципах добровiльностi i самоврядування.
1де! украшського нащонально-го солiдаризму висловлював Тарас Шевченко. У сво!х творах вiн окрес-люе недолши роздiленого соцiуму, духовно збщшло! елiти, класового его!зму та вщсутшсть вщповщально-стi: "Доборолась Укра!на до самого краю. Прше ката сво! дiти тебе роз-пинають". Вш ставить за приклад iдеалiзований устрш Козаччини, змальовуючи втрачений iдеал сощ-ально! гармони та нащонально! ве-личi: "Було колись в Укра!ш ревiли гармати; було колись запорожщ вм^ ли панувати". Практично в кожному творi Т. Шевченко закликае украшщв бути сшльниками, не дшити життя й батькiвщину, а разом гги до загального блага. У перюд нацiо-нального поневолення Т. Шевченко пропонуе украшцям силовий метод змiни наявного сощального стану — "повставати й рвати кайдани", вибу-довуючи "сiм'ю вольну, нову" як со-лiдаристичний щеал. У Х1Х ст. ще! украшського солщаризму вислов-лював С. Подолинський, зокрема у доробку "Праця людини та И став-лення до розподшу енерги" [8].
1де! солщаризму присутнi у творах В. Вернадського як фшософа i автора вчення про ноосферу, пев-ною мiрою у працях Д. Донцова, О. Ольжича, О. Телм, 6. Маланюка, В. Липинського та ш.
У 1938 р. Юрш Липа у статт "Солiдаризм раси" наголошував на тому, що украшська раса — це раса солщариспв. Нема шшо! глибшо!
iдеï тепер, у часах тотальних воен на знищення, як iдея расово!' солщар-носп [9].
1де'1 солiдаризму розвивали-ся також у середовишд украшсько!' ем^раци. Зокрема, солiдаризм був офiцiйною щеолопею ОУН(м) (мельникiвського крила Оргашза-ци украшських нацiоналiстiв) впро-довж чверт столiття у 1947-1972 рр. а також активюпв "Союзу гетьман-щв-державниив" — соратникiв геть-мана Павла Скоропадського.
Як бачимо, в колi видатних украшських дiячiв юнувала думка, що солiдаризм особливо близький укра-шському суспiльству. При цьому украшський солщаризм перебувае в рiчишi загальноевропейських ду-ховних засадах i пов'язаний з пошу-ком не тшьки нацiонального, але й сощального щеалу, котрий вщпов^ дае найвищш стадп людського по-ступу, що означае створення умов для розвитку шдивщуальностей. 1ншими словами, "реальним базисом", над яким надбудуються еконо-мiчна та суто державницька сфери незалежно!' Украши повинен стати авторитет сучасного керiвництва як архетипне еднання духу шдивщуа-лiзму та щей солщаризму.
В украïнськiй iсторiï спостерта-ються ситуаци, коли полiтичне про-тистояння iндивiдуальностей роз-колювало крашу, однак у випадку вшни незважаючи на свою партiйну, соцiальну та класову належшсть люди об'еднувалися навколо авторитетного лщера задля спiльноï боротьби проти ворога. Це еднання вшьне вiд примусу, яке можна розглядати як основну течш в украïнськiй традицп соборностк взаемодопомоги, коопе-
рацп, вiдповiдало прiоритету технологи "м'яко! влади", яка базуеться на авторитетi и керiвництва.
Як зазначалося, рiзноманiтнi на-прями духовного розвитку особи-стостi мають один стльний стри-жень, корiння якого знаходиться в архетипах. Психолопчно це означае, що сусшльство, складаючись iз ш-дивiдуальностей, мае синтез успад-кованих i набутих властивостей, що творять пiдставу його вдачi i характеру, окреслюють поставу до св^у та уявлення, ще1, моделi поведiнки тощо.
Звернемося до результатiв оцiн-ного опитування, покликаного з'ясувати тенденцп штеграцп укра-шського суспiльства напередоднi ре-волюци "Гiдностi", задля виявлення
ступеня притаманност украшсько-му сощуму головних психологiчних рис, що вщдзеркалюють стан його моральних чеснот (таблиця).
Опитування було проведене вщ-дшом сощально1 експертизи Ысти-туту сощологп НАН Украши. Для дослщження була вибрана дихото-мiя певних психолопчних рис укра-шського сощуму. Нижче, у таблиц представлено його результати.
Експерти зауважують, що у ди-хотомiчнiй парi "iндивiдуалiзм - ко-лективiзм" перша ознака як позитивна риса демонструе загальний шдекс (2,5 бали). Однак загальновизнано, що колективютський св^огляд пе-редбачае перекладання ввдпов^ дальност з iндивiда на колектив, що е типовим для психокультури
Стушнь притаманностi украТнському соцiуму головних психологiчних рис (шкала: вiд -10 до +10 балiв)
Дихотомiчнi риси 1ндекси (1 = А + В)
А В
Шкала (вiд 0 до +10 балiв) Шкала (вщ -10 до 0 балiв)
lндивiдуалiзм Колективiзм 2,5
Комунiкативнiсть lзоляцiйнiсть - 1,2
Цтеспрямованють Безвiльнiсть - 0,3
Рацiональнiсть Емоцiйнiсть - 0,4
Демократичнiсть Авторитарнiсть - 0,8
Гiднiсть Меншовартють - 0,9
Вiдповiдальнiсть Розхлябанiсть - 0,1
Оптимiзм Песимiзм - 1,1
lнiцiативнiсть Пасивнiсть - 1,9
Аскетизм Гедонiзм - 2,1
Пасiонарнiсть Апатичнють - 2,7
Духовнiсть Матерiальнiсть - 3,1
Владнють Пiдлеглiсть - 3,1
lнновацiйнiсть Консервативнiсть - 3,3
Ризикованiсть Обережнiсть - 4,4
азiатських краш, де почуття вщпо-вщальносп за всiх означае особисту безвщповщальшсть. Iншi риси характеру украшського сощуму мають негативнi оцiнки, особливо таю, як ризиковашсть (-4,4 бали), шнова-цiйнiсть (-3,3 бали), владшсть (-3,1 бали), духовнiсть (-3,1 бали) та паа-онарнiсть (-2,7 бали) [10, с. 10-11].
Очевидно, що риси, яи характеризуют украшське суспiльство того часу здебiльшого мають негативний шдекс. Це пов'язано з тим, що Укра-!на проходить дуже складний етап юторичного розвитку, коли наразi вiдбуваеться перехiд вщ авторитарно!' держави, хворо!' корупщею, до соцiально орiентованого суспiльства i демократично! та вщкрито! держа-ви. Однак постае питання: чому за 25 ройв незалежностi Украша так i не змогла стати демокрапею з рин-ковою економiкою европейського зразка? Чому дос не подолана ко-рупцiя? Можливо тому, що в Укра-!ш владнi iнституцi'í е слабкими, а нащя неконсолiдованою? Як вщомо, за останнi п'ятнадцять роив украшське сустльство здiйснило три революци — Революцiю на грант (1990 р.), Помаранчеву револю-щю (2004 р.) та Революцiю Гщно-стi 2013-2014 рр. Так, поди Майдану 2004 року продемонстрували прагнення украшського народу до об'еднання. Люди, втомлеш вщ бюрократа та неефективних керiвни-йв, почали шукати нових. Проте керiвники Майдану не виправдали довiру народу, яка була надана !м як бонус, сво! обiцянки не виконали, незважаючи на "паралiч" опозицп. Напевно, цю ситуащю можна пояс-нити двома факторами. По-перше,
учасники "Помаранчево! революци" розраховували на повну вщдашсть i жертовнiсть керiвникiв у виправ-даннi й виконаннi щей "Майдану". Однак, отримавши кредит довiри пщ чесне слово, вони не стримали його i не понесли вщповщальшсть за неви-правдану довiру, що закарбувалося в пам'ятi народу. Вщповщно до зазна-ченого виникае ще илька запитань: по-перше, чому такою короткою виявилася самооргашзащя грома-ди; по-друге, чому так i не з'явилося авторитетне керiвництво? Напевно, укра!нське суспiльство здебiльшого орiентувалося на традицiйнiсть та унiфiкованiсть, шж на вимоги су-часностi. Така позищя виявляеться у бажаннi "твердо!" руки або героя, який виршить проблеми i захистить вiд негараздiв. Вочевидь, що за таких обставин люди втрачають залишки вщповщальносп за свою дiяльнiсть i не можуть "виростити" авторитетного керiвника.
Пiд час подiй, що сталися пщ час революцi'! Гщносп (бвромайдан 2014 р.), велика сшльнота людей, по-дiляючи найважливiшi сшльш цiн-ностi, продемонструвала небувалу в Укра!ш солiдарнiсть. 1накше кажу-чи, люди були просякнуп духом ш-дивiдуальностi, зробилися вiдповiд-ними собi з вiрою у власну правоту i з покладанням на власнi сили. 6в-ромайдан висунув нове керiвництво державно! влади, однак з вимогою служити народу Укра!ни, знову на-даючи кредит довiри новому керiв-ництву, попередивши про суворий контроль над усiма !хшми дiями.
Проте, добре вiдомо, що i на сьо-годнi бшьшють населення пiдтримуе iдею суцiльного "перезавантаження"
влади на уах рiвнях. Спостериаеть-ся недовiра громадян до керiвництва владних шституцш, яка базуеться на споживацькому ставленш полiтикiв до влади, яю керуються, здебiльшого, не нацiональними штересами держа-ви, а власними або кон'юнктурними.
Так, за даними Центру Розумко-ва 46,2 % украшщв у 2014 р. вважа-ли, що нова украшська влада та и керiвництво не в змозi забезпечити суверенiтет, незалежнiсть i територ^ альну цiлiснiсть кра!ни. При цьому за даними опитування цього ж Центру у 2012 рощ 49 % украшщв уяв-ляють себе мешканцями Украши, а у 2014 рощ самощентифкащя з Укра-!ною сягнула рекордно! висоти — 73,2 %. Водночас стати до лав Зброй-них Сил Украши у разi зовшшньо! агреси (серед чоловiчого населен-ня вшом до 60 рокiв готовi 52,8 %), 47,5 % опитаних готовi добровiльно перераховувати частину (5-10 %) сво!х доходiв на потреби Збройних Сил [11].
Причиною цьому, поза сумшвом, е росшсько-украшська вшна, яка почалася два роки тому й продовжу-еться нинi, об'еднала бшьшу половину украшського сусшльства. Однак за наявностi духу iндивiдуалiзму та солiдарностi авторитетного керiвни-ка украшське суспiльство допоки не пробудило.
Висновки з даного дослщження i перспективи подальших розвiдок. Таким чином, у процес архетипного еднання духу iндивiдуалiзму та iдей солiдаризму необхiдною е багато-гранна "робота" поколiнь, результати яко! акумулюються в однiй iз скла-дових психiки людини — колектив-ному несвiдомому. Тому авторитет
сучасного керiвництва, що визрiе на ^ архетипного еднання духу шди-вiдуальностi та солiдаризму украшщв мае стати тiею силою, шд проводом яко! впевнено можна протидiяти усьому негативному, що ниш вщбу-ваеться в Укра!ш. Це одночасно i порятунок, i шанс гармоншного роз-витку укра!нського сусшльства, i рух до позитивного майбутнього. Тож, усвiдомлення сучасним керiвниц-твом того, що його ди здiйснюються не лише в певному полiтичному й економiчному, а й духовному середо-вищi, накопичуючись в архетипах, е завданням подальших розвщок.
список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -
1. Вебер М. Типы господства [Электронный ресурс] / М. Вебер. — Режим доступу: http://www.gume!. mfo/ЫЫюtek_Buks/Socюbg/veber/ tip_gosp.p
2. Юнг К. Г. Человек и его символы / К. Г. Юнг, М.-Л. фон Франц, Д. Хен-дерсен; [пер. с нем.]. — СПб., 1996. — 454 с.
3. Лоренц К. Агрессия (так называемое "зло") / К. Лоренц; [пер. с нем.]. -М.: Изд. группа "Прогресс"; Уни-верс,1994. — 272 с.
4. Кембриджское руководство по аналитической психологии / под ред. П. Янг-Айзендрат и Т. Даусона. — Добросвет-2000, 2000. — 478 с.
5. Российская социологическая энциклопедия. — М., 1999. — 257 с.
6. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда / Э. Дюркгейм. — М.: Канон, 1996. — 432 с.
7. Сорокт П. А. Моя фшософ1я — штег-рал1зм / П. А. Сорокш // СОЦИС. — 1992. — № 10. — С. 134.
8. Корншчук Л. Я. Сергей Подолинс-кий — выдающийся украинский
ученый, общественный деятель / Л. Я. Корншчук // Економика Украины. — 2000. — № 7. — С. 72-78.
9. Липа Юрш Солщаризм раси [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.vatra.cc/rasa/ yuriy-lypa-soHdaryzm-rasy.html 10. Саенко Ю. Експертш оцшки тенден-щй штегращй украшського сусшль-
ства / Ю. Саенко, В. Шддубний // Ушверсум. — 2012. — № 11-12. — С. 11-18.
11. Громадяни Украши про безпеку: оцшки, загрози, шляхи виршен-ня проблем [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.uceps.org/upload/1412757450_ file.pdf
