CC BY
41
3. Правосвщомють i правова культура як 6азов1 чинники державотворчого про-цесу в Укра!ш : монографiя / Л. М. Герасша, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ш. - Х. : Право, 2009. - 352 с.
М. А. Козловець, доктор фшософських наук, професор, Житомирський державний ушверситет 1меш 1вана Франка
ПРОЦЕСИ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ VERSUS МЕНТАЛЬН1СТЬ УКРА1НЦ1В
Роки незалежносп принесли украшському суспшьству багато позитив-них змш. Ут1м, не вщбулося головного: утвердження нов1тньо! державнос-т1, яка б вщповщала вимогам часу. Побудову нацюнально! держави, як це мало м1сце в Сврот в епоху модерну, ми ниш в УкраНш не спостер1гаемо. Не вщбулося народження цившзованих принцитв функцюнування держави, вщповщально! взаемодп влади з народом. Украшська держава перестала виконувати сво! базов1 функцп. Вона не в змоз1 належним чином контро-лювати кордони та м1грацшш потоки, фшансовий стан справ у суспшьста, як1сть продуклв харчування i медикаменпв, не забезпечуе ш обороно-здатносп, ш економ1чно! незалежносп, ш правосуддя, ш сощально! справедливость Прояви дезоргашзацп, деструкцп й ентропп спостер1гаються в уах владних шститущях. Осмислення, самоусвщомлення державництва украшським народом не вщбулося в уах його прошарках i на вах р1внях: фшософсько-пол^ичному, соцiально-економiчному, психолопчному, правовому, ментальному, iдеологiчному, шформацшному, конфесiйному, оборонному. Для багатьох украшщв держава не е екзистенцшною цiннiстю, а перетворилась у чисто шструментальну.
Чому ж за двадцять п'ять роюв незалежностi Украина так i не стала ефек-тивною, авторитетною державою, не змогла стати в рiвень з iншими державами? Деяк науковцi заявляють, що це хвороба росту нацiонального оргашз-му, що украшська нацiя надто молода, вона лише формуеться. Можна все звалити й на «ворiженькiв», яю начебто не дають украшцям розбудовувати власну успiшну державу. У цьому е певна доля ютини, однак перебiльшувати значення зазначених чинниюв не слiд. Мае рацiю В. Маляренко, який ствер-джуе, що нам «бракуе вiдповiдних якостей народу та його так звано! ел^и, як не мають державницьких пiдходiв та нацюнально! гiдностi» [1, с. 6].
Дшсно, якщо шукати причини нашо! «недолi», то варто передуам вказа-ти на тi риси нацюнального характеру, якi не дають нам устшно розбудову-
вати державшсть ^ в мiру можливостей, намагатися змшити !х. Кожна нацiя володie притаманними тiльки 1и психокультурними властивостями, яю неви-димими силовими лшями еднають людей у спiльноту. Крiм таких зовнiшнiх вiдмiнностей, як розрiз очей або колiр шкiри, навт мовно'1 вiдмiнностi, е щось значшше, що вiдображаеться на оргашзацп життя, формуе культуру, економiку, полiтику, потреби сощального плану, особливостi освiти и ви-ховання, впливае на сприйняття шформацп та реакцiю на неЛ. Це невидимий внутршнш духовний свгг, який проявляеться у всiх сферах життедiяльностi людей, певний спосiб мислення, ментальшсть, «загальний дух народу» (Ш. Л. Монтеск'е).
У найзагальшшому розумшш ментальнiсть - це певна сукупшсть цшнос-тей, звичок, система координат, психолопчних алгоритмiв, якi формують погляд людини або групи осiб на навколишню дшсшсть i, вiдповiдно, визна-чають ii (1х) поведiнку. Як тип мислення, душевний склад, глибинний рiвень колективнох та шдивщуальнох свщомосп, ментальнiсть мiстить свiдоме й несвщоме. Груповий менталiтет (за К.-Г. Юнгом, колективне несвiдоме) - це своерщш iнстинкти, якi складаються з так званих архетитв i виринають з глибини психiчних несвiдомих утворень. Вони присутш в генах i переда-ються вiд поколiння до поколшня [2, с. 3-6]. Ментальнiсть майже не тдда-еться рацiональному тлумаченню. Це не тiльки загальноприйнят правила й звича'1, традицп, мова, св^огляд, а щось таке, що вщчуваеться, але не усвi-домлюеться.
Нацiональна ментальшсть виявляеться у домшуючому настро'1 етшчно'1 спiльноти, характерних особливостях св^осприйняття, системi моральних вимог, норм, цшностей i принципiв виховання, у формах мiжособистiсних взаемовiдносин, у конкретних фактах самооргашзацп нацп тощо. Менталь-нiсть украшсько'1 нацп, 11 узагальнююча характеристика грунтуеться на базо-вих архетипах народу, 1'хшх основних виявах у культур^ свiтоглядних засадах i рисах поведшки у звичних та екстремальних умовах.
Сучасш дослiдники украшськох ментальностi подають п у рiзних уза-гальнюючих характеристиках. Так, О. Киричук уважае, що украшськш мен-тальностi притаманш такi системотвiрнi ознаки: iнтроверсивнiсть вищих психiчних функцш у сприйнятп навколишньо! дшсносп, що виявляеться в зосередженосп особи на фактах i проблемах внутршнього, особистюно-iндивiдуального свiту; кордоцентричшсть, що виявляеться в сентименталiзмi, чутливосп, емпатп, любовi до природи, в тсенному фольклорi, яскравш об-рядовосп, естетизмi народного життя, культуротворчостi; анархiчний шди-вiдуалiзм, що виявляеться в рiзних формах вiдцентрового, партикулярного прагнення до особисто! свободи, без належного прагнення до державносп, коли бракуе ясних цшей, достатньох стшкосп, дисциплши й органiзованостi;
перевага емоцшного, почуттевого над волею та штелектом, морального бут-тя над iнтелектуальним у вщношенш до екзистенцiального значення [3, с. 11].
I. Полщук до базових взаемопов'язаних особливостей традицшного мен-тал^ету укра"нства вiдносить екзистенцiйний iндивiдуалiзм, егоцентризм, штроверсившсть, ескапiзм, консерватизм, кордоцентричнiсть, сощальний егалiтаризм, громадоцентризм, провiнцiйнiсть, аполiтичнiсть, анархiчнiсть [4, с. 86]. О. Нельга видшяе такi ментальнi риси укра"нсько" нацп, як гуман-нiсть, демократизм, козацький дух, селянсьюсть, iндивiдуалiзм, роз'еднанють, бездержавнiсть [5]. Як бачимо, рiзнi тлумачення укра"нсько" ментальностi мiстять низку спшьних ознак, якi можна назвати "" сутнiсним ядром.
Менталiтет народу формуеться пiд впливом низки чинниюв. Це генетика, тисячолiтня селекцiя i природний вiдбiр; пришельцi й завойовники, перемоги i поразки; ландшафт i клiмат; вплив пiдпорядкування i панування; чисель-нiсть i територiя, економiка й вiйськова могутнiсть; харчування i полiтичний устрiй, релiгiя та культурш традицп, звича", закони тощо. Сукупнiсть цих умов та "х комбiнацiй формуе i зберiгае те, що е системотвiрним iнстинктом народу у вах його нюансах [6, с. 384-387].
Зазначений системотвiрний елемент в украшщв, на наш погляд, не най-сильнiший. С народи, бшьш схильнi до мшно" державносп та менш здатнi до не". Якщо, наприклад, вiрмен, грекiв, англшщв, французiв, китайцiв та iнших народiв називають народами-творцями, то про украшщв надто важко знайти подiбнi твердження. Укра"нський народ довго залишався без державносп, а тому й без належним чином артикульованих нащональних штереав. Люди з меншою схильнiстю до державних народiв як самобутнi спшьноти нi в чому не поступаються бiльш державним. Однак у рiвнiй мiрi з ефективнiстю i зруч-ностями державностi у них не виходить. А поодинщ в чужу державшсть вписуються цiлком.
До найбшьш розвинених, заможних, стабiльних кра"н сьогодш належать тi, спiльним для яких е те, що вони, як правило, оточеш морем i через "хш територii не проходили рiзнi завойовники. Це Австралiя, Японiя, Ангшя, Норвегiя, Фiнляндiя, Канада, США та ш. Щодо Укра'1'ни, то п територiя з дав-нiх чаав була великою дорогою й велетенським казаном людських сплавiв. Племена й народи, яю заклали основи украiнськоi нацй, на всiх етапах свого розвитку не перешкоджали проникненню «чужо" кровi» - сво"м вважався кожний, хто погоджувався шанувати громаду, звича", брав участь у "" вшсько-вому й економiчному життi. I по-друге, тут живе народ рiвнинного пейзажу, мршливого характеру. Незважаючи на чисельш намагання рiзних завойовни-юв його загарбати, в украiнцiв слабка агресившсть. До того ж терпимосп, толерантностi, покiрливостi вчить i релшя. Украiнцi можуть виступити на короткому вiдрiзку часу, розумiючи при цьому, що воювати довго - це не
дшо. I шляхетшсть веде до поразок. Чого не скажеш про нацп напружено! енергетики, яю живуть у менш сприятливих природних умовах (наприклад, у гористш мюцевосп).
На вщмшу, скажiмо, вщ США, де формування менталiтету типового аме-риканця вiдбувалося в складних, не дуже сприятливих природних умовах, що сприяло становленню не поета i фшософа, а прагматика, винахщника, шд-приемця, природнi особливостi Украши екстримом не рясшють. Родючi земл^ порiвняно м'який клiмат, вiддаленiсть вщ епiцентрiв можливих руй-нiвних землетруав, повеней, цунамi тощо. Не потрiбно нiчого винаходи-ти - знай ори, заавай, збирай урожай. Чим бшьше й iнтенсивнiше працюеш, тим вищий твiй добробут. Звiсно, розвитку особисто! заповзятливостi це не дуже сприяло. Слщ пам'ятати, що життя - постшна боротьба, причому не лише окремих шдиввдв, соцiальних груп, а й держав, народiв. Одш народи в цьому змаганнi ум^ть «тримати удар», iншi - ш. Украшщ, на жаль, радше належать до других, шж до перших.
У непростих умовах розвитку укра!нського народу в складi рiзних дер-жавних утворень, починаючи з XVII ст. вщбуваеться, за висловом I. Кри-п'якевича, «всмоктування штелекту» з боку Речi Посполито! та Росшсько! iмперii й активне знищення залишюв автономностi в Укра!ш. Натомiсть нав'язувалися ще! «меншовартосп» укра!нського народу та культури. Фор-муеться орieнтацiя на «vita minima» («маленьке, потаемне, внутрiшнe життя»), мета якого - перечекати. Це життя штровертне, сконцентроване на розбудо-вi внутрiшнiх переживань. А у зв'язку з тим, що основна маса украшщв за-лишалася селянською, виникають психологiчнi настанови на творення сус-шльно! взаемодп на рiвнi сiмейних, сусiдських взаемин («толока») [7, с. 4]. Тодi як нацп-держави постають насамперед як територiальнi полiтичнi спiльноти, що формують головний тип полiтичних зв'язкiв i лояльносп сво-!х членiв. Решта зв'язкiв - сiмейнi, релiгiйнi, класовi тощо - е вторинними й тдпорядкованими зв'язку громадянина зi своею державою. Тому нишшнш стан Укра!ни в чомусь природний, бо багатовшову «стиаю», козацьку «вольницу» та бездержавшсть не можна подолати за короткий час.
Зазначимо й таке: якщо iншi народи мали свою державшсть столггтями, навiть тисячолiттями, то перша уява про державшсть нашого народу вщбулась лише в IX ст., коли був створений так званий Руський каганат - держава, яка з XVIII ст. стала називатися Ки!вською Руссю. Вчеш до цього часу не можуть визначитись, хто i в який споаб створив цю державу. Одш це приписують норманам, друп - готам, трет - тюркським народам, четверт - хозарам. Але практично шхто не наводить конкретних вiрогiдних даних, що сам народ ви-зрiв i зорганiзувався. На попереднiх етапах свое! юторп украшш через вну-трiшнi конфлiкти, чвари та штриги так i не змогли вибороти незалежшсть.
Вона прийшла внаслщок процеЫв, якi вiдбувалися не стiльки в Укра"ш, скiльки поза "" межами, хоча й за активно" участ украшщв. Порiвняно легко отримавши незалежну державу, укра"нщ не в змозi розумно нею розпоряди-тися. В Укра"ш вiдсутнi власнi стандарти побудови держави, ними для не" е европейсью. Але те, що добре для одного народу, не завжди добре для шшо-го, осюльки не враховуеться його специфша й менталггет [1, с. 7-8].
Проголошення нов^ньо" незалежностi Укра"ни певною мiрою припинило дiю негативних чинникiв на свщомють i поведiнку украшщв. Але набут в минулому риси ментальносп й культури ще довго будуть продукувати вщ-повiднi суспiльнi вщносини, iдеали та орiентацii. Головним засобом подо-лання негативних рис та деформацш укра"нсько" ментальностi повинна стати державна реашзащя укра"нсько" наци як суверенно", соборно" i демократично" Укра"ни, тако", яка вiдповiдае ментальностi й способу життя нишшньо" гене-рацп украшщв. Переймаючи европейський досвiд державного будiвництва, Укра"на мае зберегти власш державницькi традицп: республiканськi iдеали, засади самоврядування, високу моральшсть, тiсну взаемод^ з укра"нськими церквами, орiентацiю на ствпрацю iз Заходом. Успiшне творення державно-полiтичного органiзму, самоутвердження укра"нсько" нацii на новому витку св^ово" цивiлiзацii залежатиме вiд того, наскшьки укра"нська державницька iдея увiйде у свщомють громадян Укра"ни, яке мюце посяде в системi iхнiх щнностей.
Л1ТЕРАТУРА
1. Маляренко В. Чому ми таю бщш? / В. Маляренко // 1стор1я. Ф1лософ1я. Релше-знавство. - 2010. - № 1-2. - С. 5-9.
2. Стражний О. С. Укра"нський ментаттет: 1люзй". М1фи. Реальн1сть / О. С. Страж-ний. - К. : Книга, 2008. - 368 с.
3. Киричук О. В. Ментальшсть: сутнють, функцй", генеза / О. В. Киричук // Мен-тальн1сть. Духовн1сть. Саморозвиток особистост1 : тези доповщей та матер1али М1жнар. наук.-практ. конф. : у 4 ч. - К. ; Луцьк, 1994. - Ч. I. - С. 7-11.
4. Полщук I. О. Ментальшсть украшщв: пол1тичний аспект / I. О. Полщук // Лю-дина I полггика. - 2002. - № 1. - С. 86-92.
5. Нельга О. В. Укра"нство як етноментальний та духовний феномен / О. В. Нельга // Уряду Укра"ни, Президенту, законодавчш, виконавчш влад1 : матер1али м1ж-нар. наук.-практ. конф. «Людина 1 духовнють». Аналгг. розробки, пропозицп наук. та практ. прац1вник1в / [кер. авт. кол. А. I. Комарова]. - К. : НД! «Пробле-ми людини», 1996. - Т. 5. - С. 120-131.
6. Рудакевич О. М. Нащональна полггична культура: теор1я, методолог1я, укра"н-ський досв1д : монограф1я / О. М. Рудакевич. - Тернопшь : ТНЕУ, вид-во «Еко-ном1чна думка», 2010. - 456 с.
7. Вггенко Л. Украшська спецнфша. Яка система державного управлшня нам тд-
ходить I чому н дос немае? / Л. Вггенко // День. - 2007. - 21 черв. - С. 4.
В. В. Кривошет, доктор пол^ичних наук, професор, Дншровський нацюнальний ушверситет iменi Олеся Гончара
МЕНТАЛЬН1 РИЗИКИ В СТРУКТУР1 ПРОСТОРУ ВЛАДИ
Особливий вплив на динамшу ризикiв у просторi влади надають мен-тальнi структури суб'екпв полiтики. Ментальнi ризики в рiзноманiтних ри-зикогенних ситуацiях стають центрами перетину сощально-психолопчних, соцiокультурних, комунiкативних чинниюв, якi супроводжують владнi вщ-носини мiж iндивiдами.
Сучаснi ментальнi ризики пов'язаш з глибинним рiвнем шдивщуально'! та колективно! свiдомостi й охоплюють напружен стани життевого свiту, викликаш переоцiнкою юнуючох системи цшностей. 1мпульсами ментальних ризикiв стають соцiальнi настро", викликанi погiршенням довкiлля, негатив-ними наслщками модернiзацii. Не досягаючи передбачуваного результату в сво'1'х дiях, сощальш суб'екти наштовхуються на ментальний «вакуум», який породжений тим, що чинш стандарти поведшки, усталеш традицii втрачають свою конструктившсть i породжують хаос думок i дiй. Ментальнi ризики пов'язанi з духовною кризою, руйнуванням стшких соцiальних стереотипiв. Висловлюючи стихшш форми недовiри до нестiйких пол^ичних, морально-правових структур порядку в суспшьсга ризику1, суб'екти ментальних ризи-кiв iнстинктивно або свiдомо тяж^ть до полiтичних центрiв стабiльностi, який декларуе або реально гарантуе новий цившзацшний порядок.
Основою ментальних ризиюв влади е комплекс суспшьно-пол^ичних архетитв. Основнi особливостi таких архетипiв у контексп владно! комунi-кацii полягають у тому, що вони виступають, по-перше, умовами i контекстами шформацшних iнтеракцiй, по-друге, моделями штеракцшних процесiв, що дають змогу впорядковувати юнуючу суспiльно-полiтичну комунiкацiю, по-трете, вони самi е i специфiчними формами iнформацiйноi взаемодii, якi за певних обставин i процедур набувають характеристик достатньо масових символiзованих ментальних структур [2, с. 75-76].
Вихщними сошально-психолопчними феноменами aкторiв ментальних ризикiв, яю залученi в полiтичне життя i особливим чином виражають свое
1 Р1зновид сучасного сусп1льства, теоретичне обгрунтування якого здгйснено У Беком.
