CC BY
16
6. Мануйлов С. М. Етика : навч. поаб. / С. М. Мануйлов, М. П. Требш. - Х. : ХВУ, 2001. - 240 с.
7. Мануйлов С. М. Культура, духовшсть в шформацшному сусmльствi / С. М. Мануйлов // Вюн. Нац. юрид. акад. Укра!ни iм. Ярослава Мудрого. Серiя: Фiлософiя. фiлософiя права, полiтологiя, соцiологiя / редкол.: А. П. Гетьман та ш. - Х. : Право, 2009. - Вип. 2. - С. 12-18.
8. Мануйлов С. М. Фактори формування морально! культури особистост майбут-нього фахiвця / С. М. Мануйлов // Наук. зап. Харк. ун-ту Пов^р. Сил iм. I. Кожедуба. Соц. фiлософiя, психолопя. - Х. : ХУПС, 2007. - Вип. № 2 (28). -С. 7-10.
9. Правове виховання в сучаснш Укра!ш : монографiя / А. П. Гетьман, Л. М. Гера-сша, О. Г. Данильян та ш. ; за ред. В. Я. Тащя, А. П. Гетьмана, О. Г. Данильяна. -Х. : Право, 2010. - 368 с.
10. Правосвщомють i правова культура як базовi чинники державотворчого процесу в Укра!ш : монографiя / Л. М. Герасша, О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ш -Х. : Право, 2009. - 352 с.
11. Требш М. П. Мюце та роль правового виховання в процес формування правово! культури громадян Украши / М. П. Требш // Освга i управлшня : наук.-практ. журн. - 2010. - № 2-3. - С. 92-106.
I. О. Полщук, доктор пол1тичних наук, професор
Б1БЛЮГРАФ1Я ПРОБЛЕМИ ПОЛ1ТИЧНО1 МЕНТАЛЬНОСТ1 УКРА1НСТВА
Щодо б1блюграфп проблеми пол1тично! ментальносп укра!нства слщ на-голосити, що вона складалася у декшька етатв.
Уперше розгорнутий анал1з проблема укра!нсько! ментальносп знаходить у класичнш пращ М. I. Костомарова «Дв1 русью народности» (1861). У згада-нш робот уславлений вчений дае пор1вняльну характеристику укра!нського та росшського ментал1тету. Демонструючи багато суттевих розб1жностей в ментал1тет1 спорщнених схщнослов'янських народ1в, М. I. Костомаров схильний вбачати саме у цих вщмшностях першопричину протилежних дер-жавницьких традицш укра!нщв 1 рос1ян. Якщо останш протягом власно! ю-торп створили ппердержаву, то перш1 (укра!нщ) навпаки, були змушеш зде-бшьшого перебувати тд владою шоземних держав, маючи недовготривал1 та фрагментарш традици власного державотворення.
Переважна бшьшють фах1вщв з питання укра!нсько! ментальносп спшьш у думщ про надзвичайне значення внеску М. I. Костомарова у розробку дано!
проблеми, називаючи славнозвюного науковця «батьком» украшсько'1 етно-психологп, який фактично започаткував вивчення щкаво'1 для нас проблеми. О^м того, «Двi руськi народностi» цшком доречно вважаються важливим символом украшського вiдродження друго! половини Х1Х ст., яке за великим рахунком стало передтечею визвольних змагань украшства на початку ХХ ст.
Як вщомо, УНР та ЗУНР проiснували надто незначний термш, аби проблема вивчення нащонально-пол^ичного менталiтету украшства знайшла свое продовження в працях науковщв. Комунiстично-радянський режим, який утвердився в УРСР як складовiй частинi СРСР, висуваючи псевдоштернащо-налiстськi гасла, зробив усе необхщне для знищення «украшського буржуазного нацiоналiзму», тобто унеможливив взагалi постановку питання про специфiчнi риси менталiтету украшства. Виникаюча у подальшому теорiя «злиття нацiй» мала створити щеолопчш пiдвалини полiтики тотального зросшщення, яка провадилася в уах союзних республiках.
Зрозумiло, що за таких умов дослщження проблеми украшського менталь тету стае можливим лише у крашах Заходу, якi будують суспiльне життя на засадах плюралiзму. Науковцi з укра!нсько! дiаспори на Заходi В. Ярема, О. Куль-чицький першими вiдновлюють студп з укра!нсько! ментальностi. У серединi 1930-х рр. виходять «Украшська духовнiсть в й культурно-iсторичних виявах» В. Яреми та «Риси характерологп украшського народу» О. Кульчицького. В. Ярема у згаданш працi намагаеться пояснити деяю вияви укра!нсько! культури через штровертну психiку украшщв. О. Кульчицький у наведенш роботi намагаеться розкрити процес формування оригiнальних властивостей украшського ментал^ету, використовуючи словосполучення «вдача украшця».
Трохи пiзнiше з'являються роботи iнших авторiв, присвяченi рiзним аспектам укра!нсько! ментальностi. Серед них «Призначення Украши» Ю. Липи, «Вшьний народ» Б. Ольхiвського, «Украшська культура» В. Щербакiвського, «Головнi риси украшського св^огляду в украшськш культурЬ» Д. Чижевсько-го та ш. Оцiнюючи внесок згаданих дослiдникiв у розробку щкаво'1 для нас проблеми, треба зауважити, що !хш науковi зусилля у дослiдженнi проблеми украшсько'1 ментальностi не вiдзначалися систематичним характером i не перетворилися на розгорнут rрунтовнi розвiдки.
Для нас особливу вагу мае робота В. Янова «Украшська вдача i наш ви-ховний щеал». Справа в тому, що ця праця на вщмшу вщ багатьох iнших присвячена саме поличному аспектовi украшського менталiтету. Спираючись на доробки фахiвцiв з дано'1 проблеми, автор пропонуе цiкавi пояснення три-вало'1 нездатностi украшства до створення власно'1 держави. Саме специфiчнi полiтико-ментальнi властивостi украшщв розглядаються В. Яновим як першо-причина 1'хшх численних поразок у державотворчих змаганнях.
Разом з тим вщомий укра!нський етнопсихолог пропонуе щкавий анал1з оргатзацшних, системних особливостей деяких юторичних держав укра!н-ства, як1, на його думку, вщдзеркалюють конкретн вияви укра!нсько! нацю-нально! ще!. При цьому автор застосовуе методолопчний пщхщ, який зустрь чаеться ще у В. Антоновича. Полягае цей тдхщ у тез1, що «кожний народ у своему пол1тичному житп мае властиву йому провщну щею. Провщна щея нацп може найкраще проявитися тд час самостшного життя нацп». Звщси, аби зрозум1ти та сформулювати укра!нську нацюнальну щею необхщно про-анал1зувати головним чином особливосп власних держав укра!нства. Це вельми важливий методолопчний тдхщ 1 для нашого дослщження, тому варто його запам'ятати.
Заслуговують на особливу увагу пол1толопв також остання праця Б. Цим-бал1стого «Пол1тична культура укра!нц1в» та стаття шшого представника укра!нсько! д1аспори на Заход1 М. Шафовала «Пол1тична культура Укра!ни». У цих роботах мютиться ц1кавий анал1з характерних особливостей пол1тично! культури укра!нства, пояснюються глибинт причини його рег1онально! роз'еднаност1, розглядаеться, як позначилася спадщина тотал1тарного, жорстко авторитарного режиму СРСР на розвиток пол1тично! культури укра!нського народу 1 т. ш.
З проголошенням у 1991 р. державно! незалежносп Укра!ни проблема укра-!нського ментал1тету опиняеться у центр1 уваги багатьох в1тчизняних сусп1ль-ствознавц1в. Певний поштовх нов1тньому процесов1 вивчення ц1каво! для нас проблеми надала стаття Н. Кортенко «Укра!нська та рос1йська ментальн1сть: проекщя в сучасне» (у часопису «Слово 1 час». - 1991. - № 7), де автор, шби продовжуючи М. I. Костомарова, пропонуе власну вераю ментально! генези двох найбшьших слов'янських народ1в. Важливою под1ею у розгортанн1 до-сл1дницьких розробок у тепершнш час став вихщ у св1т у 1992 р. у ки!вському видавництв1 «Фен1кс» зб1рки роб1т з нашо! тематики автор1в з укра!нсько! д1а-спори на Заход1 з передмовою В. Храмово! - «Укра!нська душа». У цей же р1к у цьому ж видавницга виходить в1дома на Заход1 праця М. Шлемкевича «Загублена укра!нська людина», в як1й автор вид1ляе 1сторичн1 ментальн1 типи укра!нтв за умов !хньо! колон1ально! тдлеглосп Рос1! 1 т. 1н.
Вщ того часу поняття «ментал1тет» («ментальшсть») знаходить неабияку популярн1сть у працях в1тчизняних науковц1в, н1би символ1зуючи «антропо-лог1чний переворот» у нашому сустльствознавст. Довол1 велика к1льк1сть укра!нських вчених активно залучаеться до обговорення проблеми нашого досл1дження. При цьому у залежносп в1д фахово! приналежност1 того чи 1ншого автора його увага концентруеться на певному найближчому для нього аспекп укра!нського ментал1тету.
Пол^олопчний контекст пол^ично'1 ментальносп украшства представля-ють роботи В. Бебика «Наша пол^ична культура» (часопис «Пол^олопчш читання». - 1992. - № 1), «Психология украшського демократизму» (Украша молода. - 1992. - № 12, 13), С. Тарана «Довгий ранок украшсько'1 державнос-тi» (Розбудова держави. - 1992. - № 1), О. Рудакевича «Ментальшсть i поль тична культура украшсько1 нацп», «Полiтична культура Украши: руйнащя та шляхи вщродження» (статтi у часопису «Розбудова держави». - 1995. - № 10, 11), Н. Хам^ова «Украшська ментальшсть: поспмперське та постшдустрь альне буття» (Розбудова держави. - 1995. - № 10), В. Кизими «"Незалежнють вщ" чи "незалежнiсть для"» ^че. - 1993. - № 9), В. Касьяна «Про деяю риси украшського характеру» (Розбудова держави. - 1996. - № 6) та ш.
О. I. Романюк, доктор пол^ичних наук, професор
КОНЦЕПЦ1Я ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТ ДЕМОКРАТИЧНИХ ТРАНЗИТ1В
Хоча термш «пол^ична культура» ввiв у науковий обiг нiмецький фшософ Йоганн Готфрiд Гердер у свош працi 1784 р. «1де1 до фшософй ютори людства» [1, с. 339, 368], проте тривалий час вш не мав чггкого концептуального осмис-лення. Мислителi, котрi використовували цей термш, вкладали в нього рiзний змют. Концептуальне обгрунтування цього поняття було здiйснене тiльки на рубеж 1950-1960-х рр. на бiхевiоральному етапi розвитку американсько1 по-л^ологл [2], що було зумовлене неспроможшстю теорп деколошзацп визна-чити споаб демократизацп постколонiальних краш.
Теорiя деколошзацп виникла внаслiдок кризи св^ово! колошально1 сис-теми, що почалася тсля Першо1 св^ово! вiйни. В умовах кризи серед про-гресивних iнтелектуалiв та полiтикiв захiдних демократiй посилилося розу-мiння того, що рано чи тзно колонiальнi та залежш народи виборють свою незалежнiсть. Проте !х непокошо питання, яким шляхом розвиватимуться колишш колонiальнi краши тсля здобуття ними незалежностi. Оскiльки на колошальш та залежнi краши припадала майже третина територп та населен-ня земно1 кулi (у 1938 р. колонн та залежш краши займали 29,6% територп планети, на якш мешкало 30,7% п населення [3]), то у випадку встановлення в постколошальних крашах антидемократичних режимiв це створювало ре-альну загрозу юнуванню захщно1 цившзацп. Тривогу посилювало те, що тотал^арш режими комушстичного Радянського Союзу та нацистсько1 Нь меччини намагалися використати нацiонально-визвольнi рухи для посилення
