CC BY
19
ЭТИКО-ПРАВОВАЯ НАПРАВЛЕННОСТЬ ЛИБЕРАЛЬНОЙ ПРОБЛЕМАТИКИ КОНЦА ХХ ВЕКА
Куц Г. М.
Центральными проблемами либерального дискурса конца ХХ ст. стали проблемы равенства и справедливости. Соответственно, на доминантные позиции выдвинулась этико-правовая проблематика, очертив приоритетные направления дальнейшего развития политической науки (современный утилитаризм, деонтологические концепции, коммунитаризм, мультикультурализм и др.).
Ключевые слова: либерализм, справедливость, утилитаризм, деонтологи, коммунитаризм, мультикультурализм.
ETHICAL AND LEGAL ORIENTATION OF LIBERAL ISSUES OF END OF XX CENTURY
Kuz G. M.
The central problems of liberal discourse of the late twentieth century were issues of equity and fairness. Accordingly, the ethical and legal issues popped the dominant position, outlining the priorities for further development ofpolitical science (modern utilitarianism, deontological concept, communitarianism, multiculturalism, etc.).
Key words: liberalism, justice, utilitarianism, deontology, communitarianism, multiculturalism.
УДК 321.7:316.752
Т. В. Панченко, кандидат полггачних наук, доцент
ДЕТЕРМ1НАНТИ ПОЛ1ТИЧНО1 КУЛЬТУРИ СУБСИД1АРНО1
ДЕМОКРАТЫ
До^джено вiдnовiднiстьунiверсальних характеристик демократичноI полтич-но1 культури субсидiарним полтичним вiдносинам, доктрин та щнностям субсиди арностi. Доведено, що громадянська активтсть, довiра та толеранттсть разом iз солiдарнiстю, що вимагае об'еднання зусиль суб'eктiв сощальних вiдносин для до-сягнення сптьних щлей, детермтують полтичну культуру субсидiарноi демократа.
Ключовi слова: демократична полтична культура, субсидiарнiсть, солiдар-тсть.
Актуальтсть проблеми. У попередшх публжащях автора, присвячених проблемам демократ, принципу субсидiарностi та утвердженню субсидiар-них вщносин [1—3], обгрунтовано концепт «субсидiарноl демократ» як форми демократ, що реалiзуeться на рiзних рiвнях поттично! взаемоди —
132
© Панченко Т. В., 2010
вщ локального до глобального. Забезпечуючи розподш функцш, повноважень i компетенцш мiж цими рiвиями, виходячи з права нижчого рiвня на першо-чергову дiю порiвняно з вищим, субсидiарна демократiя Грунтуеться на спо-лученнi цiнностей свободи, вiдповiдальностi та загального блага. У межах дано! публжацп зупинимося на полiтико-культурному вимiрi субсидiарностi та субсидiарно! демократ, детермшащя якого видаеться можливою на шд-ставi аналiзу концептуальних основ та характеристик политично! культури демократ.
Передумм зазначимо, що концептуальнi основи демократично! политично! культури було закладено у середиш XX ст. компаративiстами, як прагнули зрозумiти, чому демократичнi поттичш iнститути та системи функцiонують у рiзних кра!нах по-рiзному, а деяю, перенесенi на iнший Грунт, не працюють загалом? На це питания дали вщповщь Г. Алмонд i Г. Верба у порiвняльному дослщженш полiтичних культур п'яти кра!н, виявивши залежнiсть мiж по-лiтичним режимом i полiтичною культурою та запропонувавши ведому ниш класифiкацiю полiтичних культур. Виявлений ними вищий тип полгтично! культури — громадянська полiтична культура, що е змшенням орiентацiй прихожанина на первинш взаемовiдносини, пасивно! политично! позицп шд-даного та активност громадянина, був визнаний «тим типом пол^ичних позицiй, який сприяе демократичнш стабiльностi або, образно говорячи, "тд-ходить" демократичнiй полiтичнiй системЬ» [4, с. 122].
Слщ вщзначити, що висновок про залежшсть демократ чи шшого поль тичного режиму вщ политично! культури пiддавався певним сумшвам та загалом вщкидався наприкшщ 1960-х — протягом 1970-х роюв. Саме постанов-лення питання про те, «яка кра!на придатна до демократ», вважалося хибним, а демокрапя сприймалась як унiверсальна цiннiсть. У лiтературi 1980-х роюв розвиток демократ та вщповщно! политично! культури ставився передумм у залежнiсть вщ економiчних умов. Тiльки у 1990-х роках политична культура повернула собi центральне мюце у порiвняльному дослiдженнi демократ. У цей перюд у працях Ф. Фукуями, Л. Гаррiсона, С. Гаш1гтона, Р. Патнама, Р. 1нглгарта культура дослщжуеться не тiльки як чинник поширення чи змщ-нення демократ, а як важлива складова людського розвитку загалом.
АналЬз останнх джерел I публжацш. В Укра!ш проблеми демократично! политично! культури дослщжувались у працях В. Андрущенка, В. Бабкша, О. Бабкшо!, В. Бебика, М. Головатого, В. Горбатенка, А. Карнаух, М. Конончук, С. Кримського, В. Кременя, I. Кресшо!, М. Михальченка, О. Нагорно!, М. Остапенко, М. Поповича, Т. Поярково!, В. Ребкала, Ю. Римаренка, Ф. Рудича, Г. Щокша, В. Ясинсько! та iн. Вивчаючи концептуальнi основи i характеристики демократично! полгтично! культури, украшсью фахiвцi намагаються визначити !х адекватнiсть реалiям укра!нського сустльства та роблять висно-вки про перспективи демократ в Укршт.
На основi аналiзу праць шоземних та вгтчизняних авторiв виокремимо основш риси демократично! политично! культури, багато з яких е похвдними одна вщ одно!. Одночасно спробуемо провести паралелi мiж цими рисами i властивостями субсидiарно! демократ та цшностями субсидiарностi. Отже, метою публжацп е визначення детермiнант полгтично! культури субсидоарно! демократ на основi аналiзу вщповщносп характеристик политично! культури демократ, що виокремленi розробниками вщповщно! концепцп, доктри-ни i цiнностей субсидiарностi.
У переважнiй бiльшостi праць фундаментальною рисою политично! культури демократп називають плюрализм, що передбачае политичну, економiчну та щеолопчну багатоманiтнiсть. Багатомаштшсть в економiчному життi озна-чае юнування рiзних форм власностi та господарювання, в полiтичному життi — представництво штересш рiзних соцiальних i полiтичних груп, за-перечення монополи будь-яко! сощально! спiльностi чи особи на владу, будь-яко! щеологп. Ймовiрно, плюралiзм як панiвна риса демократично1 политично! культури став основою поширеною нинi плюралiстично! моделi демократ. Однак для субсидiарноl демократ плюралiзм не е вiдмiтною ознакою. Ско-рiше, вiн виступае необхiдною демократичною вимогою, адже визнання плюралiзму штеремв передбачае встановлення полiтичноrо представництва та виборносп — головних ознак сучасно! демократ.
Плюралiзм та баrатоманiтнiсть сусшльного життя у демократичному суспiльствi стають можливими завдяки двом iншим, пов'язаних мiж собою рисам политично! культури — толерантностг до протилежних полгтичних поrлядiв i позицiй й до сощальних i культурних вiдмiнностей загалом та консенсусу стосовно основних цшностей сустльства. У полiтичнiй системi то-лерантнiсть грунтуеться на ще! про те, що «шхто не мае монополи на абсо-лютну iстину i не може бути едино! вщповад на всi питання державно! политики» [5, с. 15], та виявляеться у толерантному ставленш громадян i держа-ви до опозици. А консенсус стосовно основних цшностей сустльства, його цшей i шляхiв !х досягнення забезпечуе визнання леriтимностi демократичних процедур, готовшсть добровiльно пщкорятися встановленим правилам. То -лерантшсть та консенсус е значущими характеристиками для субсидiарноl демократ, оскшьки виступають головними передумовами для сшвпращ та узгодження iнтересiв.
Важлившою рисою демократично! полiтично! культури е загальнопоши-рене почуття полiтично!, сощально! та мiжособистiсноi довгри. Г. Алмонд, С. Верба, Дж. Коулман, Р. Патнам та Ф. Фукуяма стверджують, що м1жосо-бистiсна довiра е необхщною для побудови соцiальних структур, вщ яких залежить демократiя, i складних соцiальних орrанiзацiй, якi е основою великих економiчних пщприемств. Почуття мiжособистiсно! довiри набувае клю-чового значення для субсидiарно! демократ (й не лише для не!), тому що 134
воно становить основу для сшв^ащ, зaоxочye до политичню дискyсiй, pоб-лячи полiтичнi конфлiкти не такими за^озливими. Довipa допомaгae пеpе-твоpити полiтикy на гpy зi змшною сумою вигpaшy, коли лiдеpи та послщов-ники пеpеможениx пapтiй можуть змipитися з тим, що 1м не дiстaлaся деp-жавна влада, не боячись за сво! основш iнтеpеси. Вона, за висловленням Ф. Фукуями, ^ie як мастило, що дae змогу бyдь-якiй гpyпi чи оpгaнiзaцiï пpaцювaти бiльш ефективно» [6].
Довipa як ключова xapaктеpистикa людсько! спiльноти виявляeться як на iндивiдyaльномy, так й на соцiaльномy piвнi (довipa до гpомaдськиx шститу-пв та деpжaви ). На вiдмiнy вщ мiжособистiсноï' довipи полтична doeipa, або довipa гpомaдян до rax соцiaльниx iнститyцiй, як покликaнi забезпечити на-pодовлaддя та зaxист ^ав людини, e скоpiше вiднoснoю. «1деальна демо^а-тична кyльтypa нi слшо довipяe, нi воpоже вiдкидae, вона скептично ^идив-л^ться» [7, с. 931], пiдкpеслюe Л. Даймонд. Ця вщносна полiтичнa довipa зaбезпечye баланс мiж владою i вiдповiдaльнiстю, ^о який писали у свiй час Г. Алмонд i С. Веpбa. Пpоте для сyбсидiapниx вщносин политична довipa вщь гpae не менш важливу pоль, нiж мiжпеpсонaльнa. В yмовax iзоляцiï' та вза-eмноï' недовipи yтвеpджения бaгaтоpiвневиx вiдносин втpaчae yсiлякий сенс. Саме довipa, виxовyючи полiтичнy теpплячiсть i готовнiсть до ком^ом^ i спiвпpaцi, pобить можливим виконання того чи iншого завдання, функци, зaxодy на «кpaщомy» з точки зоpy ефективностi piвнi. Й навпаки, в yмовax iзольовaностi шдивадв та соцiaльниx гpyп пpо пеpедaння повноважень чи фyнкцiй не може йтися.
Miжособистiснa та полiтичнa довipa зyмовлюe ще одну фоpмy довipи — довipy закону або, ^инайми, поваги до нього як важлившого aтpибyтy кyльтypи згоди. Довipa до закону вплю^ться у зaкoнoслуxнянoстi громадян — визнанш обов'язковостi закону для всix, незалежио вiд становища, яке зай-мають тi чи iншi гpомaдяни. Для сyбсидiapноï' демокpaтiï', що pеaлiзyeться на бaгaтьоx piвияx одночасно, вapто до цього додати: обов'язковiсть закону для yсix незалежио вщ piвия, на якому та чи шша пpaвовa ноpмa пpиймaeться.
Полп'ичнш кyльтypi демокpaтiï' пpитaмaнний комплекс цшностей, який називають постiндyстpiaльними цiнностями, або цтностями самовиражен-ня, добробуту та якoстi життя. Р. Iнглеxapт ^от^тавл^ цшносп само-виpaжения цiнностям виживання, вважаючи сyспiльствa, що наголошують на цiнностяx сaмовиpaжения, сталими демокpaтiями [8]. Щ сyспiльствa, за до-слщником, демонстpyють високий piвень сyб'eктивного добpобyтy, здоpов'я, мiжособистiсноï' довipи, пiдтpимyють гендеpнy piвнiсть, мають вiдносно низький piвень вipи в науку та теxнологiï', виявляють aктивнiсть щодо зaxис-ту довк1лля тощо. Постiндyстpiaльнi цiнностi аж шяк не сyпеpечaть цiнностям сyбсидiapностi, отже, спостеpежения Р. Iнглеxapтa e чинним й для сyбсидiap-но! демокpaтiï'.
Плюралiзм думок та толерантшсть громадян сприяють розвитку грома-дянського сустльства — сустльства, де розвиненi асощацп, створюються i дгють лобiстськi групи та навички самооргатзацп громадян слугують ефек-тивним засобом проти посилення державно! влади. Невипадково чимало авто-рiв демократичну полiтичну культуру називають громадянською культурою та культурою громадянського суспiльства. Роль громадянського суспiльства для полгтично! культури субсидiарно! демократi! важко переоцiнити, адже iнститути громадянського сустльства виступають суб'ектами субсидiарних вщносин поряд з владними iнститутами. Чимало дослщжень тдтверджують, що саме громадськ асощацп сприяли ефективност та стабiльностi демократа, оскшьки вони, як зазначае Р. Пантем, впливають «внутрiшньо» на окремих члешв асоцiацi! та справляють «зовтшнш» вплив на широкий загал. Вну-трiшньо асоцiацi! виховують у сво!х членiв почуття спiвробiтництва, солщар-ностi i громадянського патрiотизму, а вплив на широкий загал виявляеться у тому, що «формування та поеднання штерейв» пiдтримуються густою ме-режою другорядних асоцiацiй [9, с. 112—113].
Утвердження демократично! политично! культури неможливе без вiдкри-того полтичного класу (елгти) як атрибуту громадянського сустльства. Як зазначае Л. Зидентроп, «наскрiжним каменем будь-якого здорового громадянського сустльства е политичний клас, що пiднявся в етично прийнятний спосiб, на основi обдарованостi, освiченостi та багатства, що доповнет здо-ровим честолюбством» [10, с. 152]. Ця ознака е важливою для субсидiарноl демократi!, де елта — це вщкрите сустльство людей, готових бути рушiйни-ми силами сустльного розвитку.
На Груни плюралiзму та толерантностi розвиваються ще однi важливiшi риси полiтично! культури демократ, — прагматизм i гнучкють, як1 просто неможливi в умовах зашкарублого, заiдеологiзованого подходу до политики. Прагматизм, зазначае Л. Даймонд, полегшуе переговори i компромiси, даючи змогу обговорювати цiлi i роблячи погляди та думки вщкритими для критики. Вш обмежуе роль iдеологi! в полгтищ, а звiдси зменшуе небезпечшсть по-ляризацi! конфлiкту. Оск1льки прагматизм породжуе гнучк1сть цiлей, вiн су-мiсний iз додержанням демократичних процедурних норм, що мають прiори-тет над важливими полiтичними цiлями [7, ^ 888]. Цей прагматизм разом з толеранттстю сприяють формуванню культури помiркованостi, припасу-вання, спiвпрацi i переговорiв серед полiтичних елiт, а отже, готовносп до ком -промюу, породжену вiрою в його необхщтсть та бажанiсть, увiчливiсть политичного дискурсу тощо. Значення цих характеристик важко переощнити для субсидiарно! демократi!, орiентовано! на загальне благо.
Демократична политично! культури передбачае налагодження постшного зворотного зв'язку в системi «полiтика — громадська думка», що передбачае вшьний доступ громадськостi до шформацп про процеси ухвалення ршень. 136
У демократичномy сусшльстга громадська думка набyваe значення потужно-го важеля полiтичного балансу, стану досягнення полггично1 рiвноваги. На-лагодження зворотного зв'язку в системi «политика — громадська думка» не e зайвим для забезпечення рiвноправностi та вiдповiдальностi як важливю складовиx сyбсидiарноï' демократ.
Виокремлюючи риси демократично! полгтично! культури, не можна за-лишити поза увагою орieнтацiю, що становить суть демократп як тако! i e над-звичайно важливою для демократ cyбcидiарно!, — орieнтацiю на участь вухвалентршень. Саме вона забезпечye висок рiвнi полiтичноï' ефективнос-ri, yчастi у полiтичномy життi та политично! поiнформованостi. Крiм того, досвщ полiтичноï' yчастi, що виxодить за меж простого голосування на ви-бораx, досвiд yxваления рiшень та застосування законiв у конкретниx випад-каx (як при виконаннi обов'язюв присяжного заседателя) допомагаe встанов-ленню тiсниx контактiв мiж людьми, робить ïx бiльш проникливими, здатни-ми краще розiбратися у закликаx претенденпв на лiдерство [10, с. 159].
Окреслет риси демократично! полiтичноï' культури, напевно, можна вважати ушверсальними xарактеристиками, що тieю чи iншою мiрою при-таманнi демократичним сyспiльствам. У кожному конкретному сусшльств1 вони доповнюються yнiкальними xарактеристиками нацiональниx культур. Aналiз циx yнiверсальниx xарактеристик демонстрye, що yci вони не e чужими для cyбcидiарноï' демократ, однак деяю з ниx мають для не! провщне значення. Мабуть, громадянська активнicть, довiра та толерантнicть вщнрають вирiшальнy роль для cycпiльcтв, побудованю на заcадаx cyбcидiарноcтi чи прагнуть не!. Висловлювання Р. Патнама «порядт громадяни люб'язнi, ввiч-ливi i довiряють один одному навiть тод^ коли cyттeво вiдрiзняютьcя мiж собою» [9, с. 111] цшком xарактеризye членiв такого cycпiльcтва.
Громадянська актившсть, довiра та толерантнicть п1д впливом цiнноcтей cyбcидiарноcтi утворюють пров^дну рису культури субсидоарно! демократй — солiдарнiсть, що зумовлена горизонтальними зв'язками взаeмодiï' i сшвпращ на противагу вертикальним зв'язкам влади i залежноcтi. Разом з тим солщар-нicть не e ушверсальною рисою демократично! полгтично! культури. Бiльш того, саме вона вiдрiзняe культуру cyбcидiарно! демократi! вщ класично! громадянсько! культури англо-американського типу, що властива для лiбе-ральник демократiй. Аби проiлюcтрyвати цю вщмшшсть, розглянемо феномен cолiдарноcтi докладнiше.
Передумм зазначимо, що до феномену солщарносп привертають увагу ще класики соцюлопчно! думки. Зокрема, О. Конт розyмiв cолiдарнicть як згоду, зв'язанicть певню елементiв, певного цiлого, зв'язок частин цiлого у за-гальному цшому. Е. Дюркгейм розглядаe cолiдарнicть як головну силу, що згyртовye сустльство, cтворюe cycпiльне цiле. Поняття «солщаршсть» вiн ви-кориcтовye як синошм cycпiльного стану, розрiзняючи меxанiчнy та оргашчну
солидарности за принципом наявносп чи вщсутносп iндивiдуалiзацil суб'екпв. Механiчна солщаршсть притаманна арха!чним суспiльствам та заснована на повному розчиненнi iндивiдуальних свщомостей в «колективнiй свщомос-тi», в и основi лежать подiбнiсть елеменпв, що солiдаризуються, !х одноякю-шсть. Орrанiчна солiдарнiсть притаманна сучасним промисловим сустль-ствам та заснована на автономи iндивiдiв, розподiлi функцiй, функцюнальнш взаeмозалежностi та взаeмообмiнi. Е. Дюркгейм визнае наявнiсть елементiв механiчно! солщарносп у сучасних промислових суспiльствах. Якщо у сво!х раннiх працях вш розраховував на те, що з часом розподш працi витiснить елементи мехашчно! солiдарностi i приведе сусшльство до нормального стану оргашчно! солiдарностi, то у бiльш шзшх роботах вiн доходить думки про необхщшсть соцiально-реформiстських дiй з уведення нових форм сощально! реrуляцi!, передумм через створення професiйних груп (корпорацш) [11]. Тобто, фактично вiн визнае залежшсть мiж солiдарнiстю та розвитком грома-дянського суспiльства.
До явища солщарносп апелюе вiдомий росiйський сощолог М. Ковалев-ський. Зокрема, вш розробляе поняття «замиреного середовища», яке означае, що у сусшльстга замiсть боротьби мае воцаритися солiдарнiсть, котра розу-мieться як «усвiдомлення сшльносп iнтересiв та взаемно! залежностi один вщ одного» [12]. Приблизно до такого значення наближаеться сучасне розу-мiння солiдарностi як eдностi переконань та дай, взаемодопомоги та тдтри-мання членiв соцiально! групи, кругово! поруки, спiльно! вiдповiдальностi. Солiдарнiсть, зазначае росшський дослщник А. Окара, можна визначити як принцип сощального юнування, що передбачае об'еднання ресурсiв та мож-ливостей суб'eктiв соцiальних вщносин для досягнення спiльних цiлей, при цьому iнтереси кожного з суб'екпв перебувають у рiвновазi з штересами спiльноти. Солiдарнiсть слiд розглядати як мехашзм соцiально! реrуляцi!, збереження та розвитку колективного орrанiзму, який дае змогу максимально використовувати можливостi умх членiв суспiльства заради !х iндивiдуаль-ного та спiльноrо (загального) блага [13, с. 83—84].
Таким чином, наявшсть сусшльно! солщарносп робить можливим до-держання головно! цгнност1 субсидiарностi — загального блага, або добра. Воно стае можливим за умов, коли громадська сфера сприймаеться за щось бшьше, шж бойовище для досягнення особистих штеремв. При цьому солщаршсть не вимагае вщ громадян абсолютного альтру!зму, навпаки, — громадяни додер-жуються, як зазначав А. Токшль, «цiлком зрозумшого его!зму», тобто его!зм виявляеться у контексп широких громадських потреб, такий его!зм — це радше освiчений, н1ж короткозорий, бо враховуе штереси решти людей [цит. за 9, с. 110]. Так1 еrо-альтру!стичнi вщносини притаманнi солiдарностi. Вони виявляються у вчинках, компромюах, узгодженостях не заради корисп од-нie! сторони, а заради взаемно! корисп. При цьому будь-який учинок, усяке 138
тдпорядкування Грунтуються не на жертовному служiннi iншим людям або сустльству, а на усвiдомленнi того, що тдпорядкування особистого блага за-гальному приносить суспiльнi вигоди, а тому й вщбувасться з метою i у межах ще! загально! вигоди. У тому раз^ коли вигода цiлого е вигодою й окремо! особи, воно готове поступитися частковими iнгересами, аби досягти головно! мети. Саме на цьому Груш! базуються психологiя та етика солщарносп.
У сучаснiй фiлософськiй та штелектуальнш думцi чимало уваги придь ляеться принципу солщарносп та солщаризму. Останнш як полiтична щео-логiя, фшософське вчення, соцiальна технологiя i вщповщна управлiнська практика, заснована на где! загального блага, солщарносп i узгодження ште-ресiв та цiнностей, нерщко розглядаеться як основа для ново! сощальносп в умовах глобальних трансформацш. 1ншими словами, проблематика солщар-ност та солiдаризму в сучасному штелектуальному дискурсi вже перебувае далеко за межами политико-культурно! i розглядаеться поряд з такими новими етичними основами буття, як етика ненасильства, проблеми довiри та вшьно! лояльностi, а також пов'язаними з ними мехашзмами самооргатзацп та си-нергетично! взаемодп, технологi! «м'яко! влади» (soft power), рефлексивного управлшня тощо. Солщаризм, зазначае А. Окара, — принцип побудови сощ-ально! системи, в якш !! члени (громадяни, родини, етноси, релйтйт конфесп, соцiальнi групи, полгтичш партi!, бiзнес корпорацi! тощо) мають реальну правову i соцiально-полiтичну суб'екттсть, на основi чого !х права, можли-востi та iнтереси можуть бути консолiдованi i солiдаризованi заради досяг-нення консенсусних цiлей (загального добра) у сощальних рамках рiзного масштабу (локального, загальнонацiонального, глобального) [13].
Вщмшносп полiтично! культури субсидiарно! демократ вiд культури демократi! лiберально! зумовлет передусiм розбiжностями солiдаризму та ль бералiзму як полiтичних iдеологiй. Виходячи з настанови на суб'eктнiсть, самодостаттсть та активнiсть iндивiдiв i розумжгаи приватну iнiцiативу як головний двигун самоорганiзацi! та суспiльного розвитку, щ iдеологi! по-рiзному спiввiдносять !х з суспiльним благом. Якщо у солiдаризмi приватна iнiцiатива та приватний штерес кореспондуються з суспiльним штересом (благом), то в лiбералiзмi вш самодостатнiй i розмежуеться лише з штересом шшого суб'екта. Солiдарний его-альтру!зм, побудований на усвiдомленнi взаeмозалежностi, про який уже йшлося, вiдрiзняe культуру субсидiарноl демократi! вiд iндивiдуалiстично! культури лiберально! демократi!.
Сол!даризм як вщмшна риса полiтично! культури субсидiарностi е пере-думовою i одночасно продовженням субсидiарностi. Саме вони повертають особистють i суспiльство до начал, на яких Грунтуеться полiтичне життя, — до начал справедливости вiдповiдальностi, а також справедливого розпод^ вiдповiдальностi у сусшльств^ вносячи у публiчну сферу необхвдне почуття справедливостi i розумност! Як зазначае бiлоруський досл!дник О. Брестський,
субсидiарнiсть i солщаршсть разом дозволяють досягти шституцшно1 багато-мангтноcri i багатоманiтностi загалом, зберiгаючи сустльство у консолщова-ному cтaнi, що Грунтусться на оргaнiчнiй, а не на мехашчнш eдноcтi [14, с. 76]. Адже елементи, мiж якими будуються cолiдaрнi вiдноcини, не втрачають свое! iндивiдуaлiзовaноcтi, рiзнорiдноcтi та рiзноякicноcтi. Навпаки, 1хня не-повторнicть е основою для поеднання зусиль та виникнення синергетичного ефекту.
Висновки. Фундаментальн риси демократично! полiтичноï культури щлком вiдповiдaють iдеï cубcидiaрноcтi та узгоджуються з ïï цiнноcтями, що пщтверджуе доречнicть концепту «cубcидiaрнa демокрапя». Разом з тим окремi риси демокрaтичноï полiтичноï культури вiдiгрaють для cубcидiaрноï демокрaтiï провщну роль. Йдеться про таю риси демокрaтичноï полiтичноï культури, як громадянська актившсть, довiрa та толерантшсть. ïx оргaнiчний синтез iз цiнноcтями cубcидiaрноcтi утворюе рису полiтичноï культури суб-cидiaрноcтi, що вiдрiзняe ïï вщ полiтичноï культури лiберaльноï демокрaтiï, — cолiдaрнicть. Остання передбачае наявшсть прaвовоï i cоцiaльно-полiтичноï суб'ектносп членiв cуcпiльcтвa, на оcновi якоï ïx права, можливоcтi та ште-реси можуть бути конcолiдовaнi заради досягнення консенсусних щлей (загального добра) у сощальних рамках рiзного масштабу — локального, загаль-нонащонального, глобального. Его-aльтруïcтичнa cпрямовaнicть людських вщносин, породжена cолiдaрнicтю, сприяе ефективному досягненню cпiльниx цiлей при збереженнi шдивщуальносп, рiзнорiдноcтi та рiзноякicноcтi cуб'eктiв.
Перспективи подальших розробок дано1 проблеми будуть пов'язaнi з ви-значенням рiвней полiтичноï культури cубcидiaрноï демокрaтiï — вщ локального до наддержавного.
Л1ТЕРАТУРА
1. Панченко, Т. В. Субcидiaрнa демократия в умовах глобашзаци i регiонaлiзaцiï по-лiтичного простору [Текст] / Т. В. Панченко // Полгт. менеджмент. — 2009. — № 5. — С. 36—45.
2. Панченко, Т. В. Субcидiaрне врядування: баланс глобальних, нацюнальних, регь ональних i локальних владних шституцш [Текст] / Т. В. Панченко // Вища оcвiтa Украши. — 2009. — № 3.
3. Панченко, Т. В. Субcидiaрнicть i демокрапя: витоки, суперечност та перспективи взаемоди [Текст] / Т. В. Панченко //Шсн. Харк. нац. ун-ту !м. В. Н. Каразша «Пи-тання полгтологи». — 2010. — Вип.16. — № 885. — С. 63—70.
4. Алмонд, Г. Гражданская культура и стабильная демократия [Текст] / Г. Алмонд, С. Верба // Полит. исслед. — 1992. — № 4. — С. 122—134.
5. Pye, L.W. Political Science and the Crisis of Authoritarianism [Text] / L. W. Pye // American Political Science Review . — 1990. — Vol. 84. — No 1. — March. — P. 3—20.
6. Фукуяма, Ф. Сощальний каптал [Текст] / Ф. Фукуяма // Незалежний культуроло-пчний часопис ï. — 2008. — № 53. — Культура мае значення. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ji.lviv.ua/n53texts/ fukuyama.htm
7. Даймонд, Л. Консолщацш демократа та политична культура [Текст] / Л. Даймонд // Демократия. Антологя / упор. О. Проценко]. — К. : Смолоскип, 2005. — С. 883—942.
8. 1нглехарт, Р. Культура i демократия [Текст] / Р. 1нглехарт // Незалежний культуро-логiчний часопис. — 2008. — № 53. — Культура мае значения. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ji.lviv.ua/n53texts/inglehart.htm
9. Патнам, Р. Творення демократ: традицп громадянсько! акгивиосгi в сучасшй 1тали / Р. Д. Патнам ; пер. з англ. В. Ющенко. — К. : Вид-во Соломп Павличко «Основи», 2001. — 302 с.
10. Зидентроп, Л. Демократия в Европе [Текст] / Л. Зидентроп ; пер. с англ. ; под ред. В. Л. Иноземцева. — М. : Логос, 2001. — 312 с.
11. Дюркгейм, Э. О разделении общественного труда [Текст] / Э. Дюркгейм. — . М. : Канон, 1996. — 430 с.
12. Ковалевский, М. М. Сочинения в 2 т. — Т. 1. Социология [Текст] / М. М. Ковалевский. — СПб. : Алетейя, 1997. — 288 с.
13. Окара, А. Социальная солидарность как основа нового «миростроительного» проекта [Текст] / А. Н. Окара [Електронний ресурс]. — Синергия. — 2010. — № 9. — Режим доступу до журн.: http://www.perspektivy.info/rus/nashe/socialnaja_solidarnost_ kak_osnova_novogo_mirostroitelnogo_projekta_2010-04-01.htm
14. Бреский, О. Принцип субсидиарности в трансформации стран Восточной Европы [Текст] / О. Бреский // Палгтычная сфера. — 2005. — № 5. — С. 68—76.
ДЕТЕРМИНАНТЫ ПОЛИТИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ СУБСИДИАРНОЙ ДЕМОКРАТИИ
Панченко Т. В.
Исследовано соответствие универсальных характеристик демократической политической культуры субсидиарным политическим отношениям, доктрине и ценностям субсидиарности. Констатировано, что гражданская активность, доверие и толерантность вместе с солидарностью, требующей объединения усилий субъектов социальных отношений для достижения общих целей, детерминируют политическую культуру субсидиарной демократии.
Ключевые слова: демократическая политическая культура, субсидиарность, солидарность.
DETERMINATIONS OF POLITICAL CULTURE OF SUBSIDIARY DEMOCRACY
Panchenko T. V.
The article deals with the problems of accordance of universal descriptions of democratic political culture to subsidiary political relations, doctrine and values of subsidiarity. It is concluded that civil activity, trust and tolerance, together with solidarity, which requires combining efforts of social relations subjects for achievement of general aims, determine the political culture of subsidiary democracy.
Key words: democratic political culture, subsidiarity, solidarity.
