CC BY
235
Лекщя AW [' у ¿и г_Ь' г гщ; г
Lecture Мнфектология
УДК 616.831.9-002-053.2-085.357
КОЛОСКОВА O.K., 1ВАНОВА Л.А., МАРУСИК У.1., БСЛАШОВА О.В.
Кафедра neAiaTpii та дитячих нфек^йниххвороб, Буковинський державний медичний унверситет, м. 4epHiBц
МЕЫНГОКОКОВА ШФЕКЩЯ (INFECTIO MENINGOCOCCIEA). ЧАСТИНА 2
Резюме. У лекцИрозглядаються питання дагностики та лiкування ме^нгококово! iнфекцii. Придляеть-ся увага лабораторий д'агностиц'!, питанням диферен^ально!д1агностики. Наведенi алгоритми надання медичноi допомоги Дтям i3 менiнгококцемiею на догоспитальному та госпитальному етапах, а також ви-свiтленi питання лiкування мешнгококового мешнпту, менiнгококового носйства та назофаринпту, заходи щодо контактних оаб, умови виписки хворих п'юля лiкування та допуску ix у колектив. Ключовi слова: менiнгококова iнфекцiя, дiагностика, лiкування, менiнгiт.
AiarnocrnKO
Лшар повинен у найкоротший термш встановити дiа-гноз меншгококово! шфекци лише на основi клИчних ознак: гострого початку, гарячки, геморапчно! висипки. 1нколи подiбна висипка бувае при сепсиш шшо! етюло-rii, однак слщ пам'ятати, що для долi хворого гiпердiа-гностика значно краща, нiж несвоечасно встановлений дiагноз. Слщ вщповщально ставитися до дiагнозiв «меганит» та «меншпзм». Критерiем цих дiагнозiв е не ви-раженiсть менiнгеального синдрому, а люмбальна пунк-цiя з дослщженням спинномозково! рiдини (СМР) [15].
З метою ранньо! диагностики менiнгiту (тобто в пер-шi 24 години) люмбальна пункция повинна проводитись у випадку пщозри на менiнгiт за вщсутносл протипо-казань. Протипоказаннями до проведення люмбально! пункци е ознаки прогресуючого пщвищення внутрш-ньочерепного тиску (порушення свiдомостi у вигляд коми, артерiальна гiпертензiя в поеднаннi з брадикардаею та порушенням дихання), прогресуюча вогнищева симптоматика, зiницi р1зно! величини, розширенi або погано реагукга, набряк диска зорового нерва, ненормальш рухи очима, «очi ляльки», пролонговаш тонiчнi судоми, шок, виражена пурпура або !! поширення, ознаки локально! шфекци в дтянщ проведення люмбально! пункци (пю-дермгя, флегмона), пщвищена кровоточивiсть, дихальна недостатнiсть (вважаеться, що спiнальна пункция супро-воджуеться високим ризиком провокування зупинки дихання за наявност дихально! недостатностi) [19].
Люмбальна пункщя проводиться з метою зниження внутршньочерепного тиску та диференщально! дiа-гностики менiнгiтiв.
Для менiнгококового менiнгiту властивий помiрний (до 10—12 тис. клггин в 1 мм3) нейтрофтьний плеоцитоз iз вираженою кпiтинно-бiлковою дисоцiацiею, незначним зниженням рiвня глюкози. Найчаст1ше зусщчаеться плеоцитоз на рiвнi 1—5 тис. клгган в 1 мм3. Характерною е змша кольору спинномозково! рщини, який чiтко залежить вщ р1вня плеоцитозу. СМР за мутшстю i кольором при менш-
гококовому менiнгiтi нагадуе воду, до яко! додають молоко; чим вищий плеоцитоз, тим бшша та кольором бтьше нагадуе молоко. Лише при плеоцитси понад 5—6 тис. в 1 мм3 тшр СМР набувае незначного жовтуватого вщтшку [20].
Специфiчна експрес-дагностика при генералiзованих формах меншгококово! шфекци мае досить ефективний метод: бактерюскошя товсто! краплi кров1, мазюв кров1 та СМР! Забарвлення за Грамом дозволяе вже за 30 хвилин ви-явити грамнегативнi бобоподабш диплококи, розташованi внутршнюклиинно (фагоцитованi нейтрофтами) та по-закпiтинно. Цей метод ефективний навпъ у випадках, коли ще не настали типов1 змши: у випадку раннього проведення спинномозково! пункци плеоцитоз може бути незначним (десятки кштин) та серозним (переважають лмфоцити), лише бактерiоскопiя допомагае виявити велику ктьисть диплокоюв. Цей стан навиъ отримав свою назву — серозна фаза гн1йного меншпту Однак уже через 10—12 годин СМР набувае властивого меншгококовому менiнгiту вигляду.
Специфiчна лабораторна диагностика складаеться з бактерюлопчного та серолопчного методов. Бактерюло-г1чний метод е основним методом диагностики менш-гококово! iнфекцi!. Матер!алом для бактерiологiчного дослщження е носоглотковий слиз, кров, СМР та деяю шш1 61олог1чн1 субстрати. За наявносл генералiзованих форм важливим е використання вс1х можливих бюлопч-них субстратав для бактерiологiчно! диагностики. Так, при меншгококових менiнгiтах деяким дослщникам вдалося пщвищити ефективнiсть цього методу до 92 % за рахунок одночасного пошву СМР та кров1. Однак унаслщок нестш-кост1 менiнгокока у зовшшньому середовищi ефективнiсть цього методу пом!рна i вимагае суворого дотримання пев-них правил. Поза оргашзмом людини меншгококи досить швидко гинуть, а при низькш температурi швидко втрача-
© Колоскова О.К., 1ванова Л.А., Марусик У.1., Белашова О.В., 2014 © «Актуальна шфектолопя», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
ють здатшсть до утворення колонiй, тому гад час транспор-тування матерiалу до лабораторй необххдно уникати його охолодження. Ефекгивнiсть бактерюлопчного методу ба-гато в чому залежить i вхд антибактер1альнох терапй. Навiть одна iн'eкцiя антибiотика значно зменшуе ймовiрнiсть видлення збудника. Тому все бтьшого значення в да-гностицi меншгококовох шфекцй набувають серолопчний метод та полiмеразна ланцюгова реакцхя (ПЛР), останню ставлять 1з сироваткою кров1 та СМР [21].
Використовуеться РНГА, РЗК у парних сироватках, що вважаеться позитивною при наростанш титру анти-т1л у чотири й бхльше разiв. Однак це метод швидше ретроспективно'' д1агностики, адже iнтервал м1ж взяттям сироваток мае становити не менше 7—10 даб. Лише ПЛР дозволяе швидко, протягом 1—2 дгб, верифiкувати даа-гноз. Водночас для дiагностики меншгококово'Х шфекцй застосовують реакцiю аглютинацй латексу.
У загальному аналiзi кров! можна виявити лейкоцитоз та гшерлейкоцитоз з1 значним паличкоядерним зсувом та нейтрофтьозом, збiльшеною ШОЕ, у випадку прогре-сивного ДВЗ-синдрому додаеться анемия та тромбоцито-пенхя, гiпокоагулопатiя.
Обов'язковим е дослхдження окул1стом очного дна перед проведенням спинномозково'Х пункцй, огляд невропатологом, за необхiдностi — проведения МРТ, КТ та ЕЕГ.
Диференщальна д1агносгика. п1д час епхдем1чних спа-лахХв i при наявносп ч1ткого менiнгеального синдрому диагностика меншгококово'Х шфекцй не е складною. Ме-нiнгококцемiю слхд вхдр1зняти вхд хвороб, перебiг яких су-проводжуеться геморагiчним синдромом. При геморапч-ному васкул1г1 (хвороба Шенлейна — Геноха) висипка мае вигляд симетричних плям петех1й або папулогеморагiй, що часто поеднуються з гематур1ею та кишковою крово-течею; запалення мозкових оболонок немае. Тромбоци-гопен1чна пурпура (хвороба Верльгофа) характеризуеться поступовим початком, температура тла не пхдвищуеться, висипка у вигляд! синщв, що розташоваш на будь-яких длянках ттла, симптоми меншпту вхдсутш. 1нших зм1н кров1, кр1м тромбоцитопенй, немае. При гриш також може з'явитись петех1альна висипка, але част1ше на обличч1, ши'Х, слизов1й оболонц1 рота, у клшчшй картин! домшу-ють штоксикацхя й катаральне запалення верхнхх дихаль-них шлях1в; при наявност1 мен1нгеальних ознак змш у л1квор1 немае або вони незначш i свхдчать про серозне запалення, в анал1з1 кров1 — лейкопенхя, л1мфоцитоз. Озна-ками несприягливого прогнозу при меншгококовш шфекцп вважають: ранню появу висипки; швидке поширення ви-сипки та велик! ii розм1ри; локал1зац1ю висипки на обличч1 та слизових оболонках; г1перп1рекс1ю (аксилярна температура вище вхд 40 °С); шкХрно-ректальний температурний градиент > 3 °С; вхдсутшсть мен1нгеальних симптом1в (!зо-льована меншгококцемхя без мен1нг1ту); швидке прогресу-вання розладХв свщомосп; наявн1сть г1постаз1в, геморапч-ного синдрому та шоку; вхцсутшсть лейкоцитозу (ылькХсть лейкоцит1в у кров1 нижче вхд 10 • 109/л) або лейкопен1ю; тромбоцитопен1ю (нижче вхд 100 • 106/л); нормальну або знижену швидюсть осхдання еритроцит1в (нижче вхд 10 мм/год); низький р1вень С-реактивного проте'Хну; низь-ку фракц1ю викиду л1вого шлуночка (30—40 % i менше).
Менiнгококовий мен1иг1т важливо якомога рашше вхд-рiзнити вхд туберкульозного ментгту, який у 2/3 хворих по-чииаеться поступово, розвиваеться часпше в осiб молодого вiку з первиииим туберкульозним вогиищем у легеиях або хнших органах. У початковий перюд, що тривае 1—3 тижш, зберiгаеться субфебрильиа температура тша. Меншгеальш симптоми иаростають поступово. З 2-3-го тижия порушу-ються функцй черепних иерв1в, част1ше III та VIII пар. У кровi помiриий лейкоцитоз i зб^льшення ШОЕ. Змiии лк:-вору серозного характеру — спинномозкова рхдина з опа-лесцеицiею, хнодх ксантохромна, е бхлково-клхтинна дис-оцхацхя, лхмфоцитарний плеоцитоз, рхзко знижений умхст цукру; пхсля 12-24 год стояння утворюеться нхжна фхбри-нова схточка; можна виявити мхкобакгерй туберкульозу.
BipycHi ментгти характеризуются гострим початком, вираженим менхнгеальним синдромом х на вхдмх-ну вхд меншгококового меншгггу серозними змхнами спинномозково'х' рхдини. Остання прозора, з лхмфоци-тарним плеоцитозом, умхст бхлка нормальний або не-значно пхдвищений. Цх змхни поеднуються з клхнхкою захворювання, що зумовлене певним збудником: при ентеровХруснхй шфекцй — герпангхна, мхалгИ, дисфунк-цхя кишечника, екзантема, плевродинхя; при аденовх-руснхй шфекцй — полхаденхт, фарингхт, кон'юнктивхт, гепатолхенальний синдром; при епхдемхчному пароти-тх — паротит, субмаксилхт, можливх орххт, панкреатит.
Субарахногдальний крововилив також починаеться раптово, хз сильного головного болю, блювоти, менхн-геального синдрому. У диференцхальнхй дхагностицх допомагають анамнез (трапляеться часпше у хворих на гшертошчну хворобу, склероз судин головного мозку, при травмах), дослхдження лхквору — ксантохромхя, на-явнхсть вилужених еритроцитхв. На очному днх виявля-ють звуження судин схткхвки за гшертошчним типом.
Гн1йне запалення мозкових оболонок можуть спричиня-ти пневмококи, гемофхльна паличка Афанасьева — Пфей-фера, стрептококи, стафхлококи, гриби, що хх слхд розрхз-няти за допомогою бактерюлопчного дослщження лхквору. Однак е деякх клiиiчиi особливостх. Пневмококовий метнет часпше бувае вторинним, характеризуеться тяжким i бурх-ливим перебхгом, схильнютю до рецидив1в. У першх дш хвороби з'являеться вогнищева симптоматика ураження центральнох нервовох системи. У хворих можна виявити нейтрофхльний лейкоцитоз, збхльшену ШОЕ; спинномозкова рхдина молочно-бхлого кольору, мстить велику кхль-кХсть бхлка й нейтрофшв. ГнХйний мен1нг1т, зумовлений паличкою Афанасьева — Пфейфера, характеризуеться поступовим початком, хвилеподхбним переб1гом. Найчаспше хвор1ють дхти. Розвиваються токсикоз, диспепая. Спинномозкова рхдина зеленого кольору, мутна, плеоцитоз досягае (10-15) • 109/л [22]. У табл. 1 наведено диференцально-дхагностичнх ознаки меншгхпв рхзнох етхологхх'.
Л1кування пацхентхв Хз менхнгококовою хнфекцх-ею проводять згхдно з наказом МОЗ Украхни № 737 вхд 12.10.2009 з урахуванням клЫчнох форми й тяжкостХ захворювання, а також вку та шдивхдуальних особливостей хворого. Уйх ошб Хз генералХзованими формами менХнго-коковох Хнфекцхх' або з пХдозрою на них необххдно негайно госпХталХзувати [23, 24].
Алгоритм надання медичнох допомоги д1тям з ме-н1нгококцем1ею на догосттальному егап1:
1. Оксигенотерап1я зволоженим киснем !з FiO2 0,35—0,4.
2. За наявносп показань i техшчних можливостей забез-печити прохiциiсть дихальних шлях1в та адекватне дихання.
3. Забезпечення надшного венозного доступу (за наявносп ознак шоку в термш 3—5 хвилин) та шфузш-на тератя 1зотон1чними сольовими розчинами в обсяз1 20 мл/кг маси тша за 20 хвилин.
4. При наднирниковш недостатносп — глюкокор-тико'Хди в/в 10 мг/кг на введення за предшзолоном.
5. АнтибактерХальна тератя — цефотаксим у разов1й доз1 75 мг/кг або цефтр1аксон у разовш доз1 50 мг/кг вну-тр1шньовенно краплинно. За пХдвищено'Х чутливосп до бета-лактамних антибютиив — левомщетину сукцинат у разов1й доз1 25 мг/кг внутр1шньовенно струминно. Цеф-тр1аксон можна розглядати як антиб1отик першох л1н1Х на догосп1тальному етап1 лише в тому випадку, коли введення препарапв кальц1ю (зокрема, розчину Ршгера) при подальш1й тератХ не потр1бне.
6. Антишретична терап1я: парацетамол (10—15 мг/кг разова доза per os), або Хбупрофен (5—10 мг/кг разова доза per os), або метам1зол натрш (50% 0,1 мл/р1к життя разова доза в/в).
7. Протисудомна терап1я (у раз1 необх1дност1) — д1азепам в доз1 0,3—0,5 мг/кг маси тша одноразово (не бтьше 10 мг на одне введення).
Транспортування хворих !з тяжкими формами ме-ншгококцемй здшснюеться реан1мац1йними бригадами швидкоХ допомоги. Оптимальною е госштал1зац1я хворого на меншгококову 1нфекц1ю у спещал1зований ш-фекц1йний стац1онар. Хворих на середньотяжи, тяжи та блискавичн1 форми меншгококово'Х шфекцй госшталь зують до вХддтення анестезюлопх та штенсивнох терапи.
Алгоритм надання медично! допомоги детям i3 тяжкими формами меншгококцемп на першому етапi надання стащонарно! допомоги
1. За наявност1 показань забезпечити проххдшсть дихальних шляххв та адекватне дихання.
2. Венозний доступ: перифершний — при середньо-тяжкш формi, центральний — при тяжкш формi, кате-теризацiя двох та бтьше вен — при блискавичнш формi.
3. Iнфузiйна терапiя сольовими розчинами (дзото-нiчний розчин хлориду натрш, розчин Ршгера). При поеднанш з меншптом i набряком головного мозку та задовтьних показниках центрально! гемодинамiки загальний сумарний об'ем рХдини в першу добу стано-вить 75 % вхд фiзiологiчних потреб оргашзму.
4. Антибiотикотерапiя: цефотаксим 150 мг/кг на добу чи цефтрiаксон 100 мг/кг на добу. Розчин Ршгера та цефтрiаксон несушсш мХж собою впродовж 48 год. За середньотяжких форм менiнгококцемiX можливе засто-сування бензилпенiцилiну натрiевоX солi 300—500 тис. Од/кг на добу кожш 6 год. За шдвищеноХ чутливосп до Р-лактамних антибiотикiв застосовують левомщетину сукцинат 100 мг/кг на добу. При тяжий формi та необхщ-носп захисту вХд нозокомiальноX шфекщХ додатково застосовують амiноглiкозиди 3-го поколшня — амiкацин до 20 мг/кг/добу, нетилмiцин 1,5—2 мг/кг кожш 8 годин.
5. ГлюкокортикоХди — 10 мг/кг на добу за предшзолоном в/в добово або фракцшно (при ознаках недостатносп надниркових залоз або рефрактерносп до симпатомiметикiв).
6. Посимптомна терапiя.
Лшування мен1нгококового MeHiHriTy проводиться згХдно з наказом МОЗ УкраХни № 354 вхд 09.07.2004 та передбачае надання допомоги на догосштальному еташ (забезпечення венозного доступу, шфузшна терапiя сольовими та колоХдними розчинами, глюкокортикостероХди (1—3 мг/кг за преднiзолоном), парентеральна анти-бактерiальна терапгя, петльовi дуретики (фуросемХд — 1—2 мг/кг), ситуативно — антипретики та протисудомш.
У стацюнарних умовах лiкування меншгококово-го меншпту передбачае: лХжковий режим з дещо пхд-нятим головним кшцем, дiетотерапiю (стт № 13) та комплексну медикаментозну терапiю.
Антибактерiальна терашя: бензилпенiцилiн 300 000-500 000 ОД/кг/добу, введення кожш 4 годи-
Таблиця 1. Диференц/ально-д/агностичн/ ознаки мен'шгтв р'зно)' ет'юлогП
Симптом Менiнгококовий MeHiHriT Вторинний гнiйний MeHiHriT Cepo3Hi (BipycHi) мeнiнгiти Туберкульозний MeHiHriT
Початок Раптовий Гострий Гострий, рiдше по-ступовий Поступовий, рiдше пiдгострий
Гарячка Висока Висока Висока Довготривала
БХпь голови Дуже сильний Виражений Сильний на початку хвороби Рiзко виражений, приступоподiбний у половини хворих
Блювання Часто, без нудоти Часто Часто, на початку хвороби Рщко, поступово стае частшим
РИГЩНЮТЬ M^3iB потипицi Виражена Виражена Помiрна Поступово наростае
Симптом Кернiга Виражений Виражений Виражений на початку хвороби Наростае поступово, виражений бтьше за ригщнють м'язiв потили^
Змши анапiзу кровi Лейкоцитоз, нейтро-фтьоз Лейкоцитоз, нейтро-фтьоз Лейкопеыя або нормоцитоз, лiмфо-цитоз Нормоцитоз або пейкопенiя, пiмфо-цитоз
ни. Антибютики резерву: цефтрiаксон 100 мг/кг/добу, цефотаксим — 200 мг/кг/добу, введення кожш 12 годин. При наявност 1ТШ — левомщетину сукцинат 100 мг/кг/добу. Препаратами резерву при вщсутносп позитивно! динамiки вiд стартово! терапи упродовж 48—72 год е меропенем 120 мг/кг/добу, ванкомщин 60 мг/кг/добу. Тривалiсть антибютикотераш! при ме-нiнгококовому менiнгiтi тривае в середньому 7—10 дшв.
Дезштоксикацшна терапiя при середньотяжких формах iз застосуванням глюкозо-сольових розчинiв в об'емi не бiльше 1/3—1/2 фiзiологiчних потреб (особливо обережно при наявносп ознак набряку головного мозку), проте з урахуванням патолопчних втрат.
Посиндромна терапiя проводиться вiдповiдно до на-явних синдромiв, зокрема, при наявност ознак набряку головного мозку використовують поеднання осмотич-них та петльових дiуретикiв, глюкокортикостеро!ди, пщвищення положення головного кшця лiжка, у разi судом — протисудомнi, при гшертермй — антипiретики.
Л1кування мен1нгококового носшства та назофаринг1ту можливе в домашнгх умовах з iзоляцiею хворого. Викорис-товуеться антибiотикотерапiя (рифампiцин, цефтрiаксон, ципрофлоксацин) протягом 4—5 днiв та загальнозмщню-юча терашя, проводиться мiсцева санащя носоглотки.
Заходи стосовно контактних. При групових захво-рюваннях i в закритих колективах накладають 10-ден-ний карантин, що включае:
— медичний огляд за участю отоларинголога й що-денну термометрiю;
— проведення бактерюлопчного обстеження вс1х контактних оаб: в органiзованих колективах — 2 рази, пщлгг-юв та дней, як1 не вщвщують дошкшьш установи, — 1 раз;
— проведення антибютикопрофтактики (рифамш-цин 20 мг/кг, не бтьше 600 мг/добу, цефалоспорини);
— виявленi носй та хворi на назофарингiт пщлягають санацй. На перiод санацй носйв виводять iз дитячих за-кладiв. Носив, яких було виявлено в амейних осередках, у дитяч1 заклади не допускають, але в колективах, яю вони вщвщували, бактерiологiчне обстеження не проводять.
Умови виписки. Реконвалесцентiв генерал1зованих форм менiнгококово! iнфекцi! виписують з1 стацiонару п1сля повного кл1н1чного одужання, п1сля негативних результатiв дворазового бактерюлопчного дослщжен-ня слизу з носоглотки не рашше н1ж через 3 дш п1сля завершення антибiотикотерапi! з штервалом 1—2 дн1. Реконвалесцентiв меншгококового назофарингiту виписують (припиняють 1золяц1ю) за умови негативного результату однократного бактерюлопчного дослщжен-ня слизу з носоглотки не рашше шж через 3 дш п1сля завершення антибютикотераш!.
Спостереження за реконвалесцентами, як1 перенесли генерал1зовану iнфекцiю, тривае впродовж 2 роив. Його здшснюе дтьничний лiкар за участю невропатолога. На 1-му рощ обстежують 1 раз на 3 м1с., на 2-му — 1 раз на швроку.
Носив меншгокока зв1льняють в!д профiлактичних щеплень на 1 м1с., реконвалесцентiв назофарингiту — на 2 мю., а п1сля генералiзованих форм меншгококово! iнфекцi! — на 6 мюящв.
Допуск у колектив. Реконвалесценти генералiзованих форм М1 допускаються в дошкшьш дш^ заклади та на-вчальнi заклади закритого типу шсля отримання негативного результату однократного бакдослщження слизу i3 носоглотки, що провели не рашше шж через 10 дшв шсля виписки зi стацюнару Реконвалесценти мен1нгококового назофаринг1ту та носи допускаються в дитяч колективи пiсля отримання негативного результату двократного бакдослщження слизу з носоглотки, проведеного не ранте н1ж через 3 дш пiсля закзнчення санацй з шгервалом 1—2 дш. Носив меншгокока не госпп^зують, не обов'язково госпь талiзувати й хворих на меншгококовий назофарингiт, але вони пщлягають iзоляцii вщ колективу в домашнх умовах.
Профiлактика. На кожний випадок генералiзованоi форми менiнгококовоi iнфекцii, а також бактерюлопч-но пiдтвердженого назофаринпту подаеться термiнове повiдомлення до санешдстанци, на груповi захворю-вання (5 випадыв i бiльше) — позачергове донесення Мшютерству охорони здоров'я.
Антибютикопрофтактика рифамп1цином проводиться всiм контактним у школ^ дитячiй дошкiльнiй установ^ персоналу, родичам, як1 проживають разом iз дитиною. За-стосування рифампщину рекомендуеться в дозi 5 мг/кг да-тям до 1 року i 10 мг/кг (максимальна доза 600 мг) датам вщ 1 до 12 роив протягом 2 дшв чи одноразове в/м введення цефтрiаксону в дозi 500 мг шсля контакту з хворим. При цьому хiмiопрофiлактику рекомендуеться доповнювати вакцинащею в першi 5 днiв шсля контакту. Також рекомендуеться введення муноглобулшу людини не пiзнiше 7 дшв шсля контакту одноразово в дозi 1,5 мл датам вшом до 7 роюв i 3 мл — старшим 7 роив та дорослим [39, 40].
З метою специфiчно! профтактики у медичнш практи-цi використовуються пол^харидна меншгококова вакцина типiв A i C. Масова iмунiзацiя вакциною Меншго А+С (з охопленням не менше 85 %) проводиться за рiзкого пщ-йому захворюваностi генералiзованими формами — вище 20,0 на 100 тис. населения. Вакцинацш проводять також в осередках шфекцй, викликано! меншгококом вщповщно! серогрупи. Для екстрено! профилактики вакцину вводять у першi 5 дшв шсля виявлення першого випадку генера-лiзовано! форми менiнгококово! шфекцй контактним в епiдемiчному осередку. За станом здоров'я щеплення про-водяться датям в1ком понад 18 мюящв одноразово з аспле-нiею та пщтвердженими дефектами системи комплементу. Ьмунггет збер1гаеться впродовж 3 рок1в шсля вакцинацй.
Список лператури
1. Андрейчин М.А. 1нфекцтт хвороби в загальнт практищ та ciMeÜHiü медицит. — Тернопшь: ТДМУ, 2007. — 500 с.
2. Эпидемиология менингококковой инфекции в России и мире на современном этапе / Платонов А.Е., Королева И.С., Миронов К.О.//Вакцинация. — 2004. — № 1(31). — С. 6-9.
3. Крамарев С.О. Метнгококова шфекщя: сучасний стан про-блеми/ С.О. Крамарев// Тератя. — www.Therapia.com.ua
4. Возанова Ж1. Меннгококова тфекщя на сучасному етат / Ж.1. Возтнова, А.М. Печнка// Мистецтво мкування. — http://m-l.com.ua
5. Михайлова А.М. 1нфекцшт хвороби у дтей. — К.: Здоров'я, 2001.
6. Справочник по инфекционным болезням у детей / Под ред. И.В. Богадельникова. — Симферополь: Престиж-Люкс, 2008. — 189 с.
7. Bosianoea Ж.I. 1нфекщйт та паразитарт хвороби. — К.: Здоров 'я, 2000. — Т. 2. — 854 с.
8. Pollard A.J. Global epidemiology of meningococcal disease and vaccine effiace / A.J. Pollard // Ped. Inf. Dis. — 2004. — Vol. 23. № 12 (Suppl.). — P. 274-278.
9. 1нфекщйт хвороби у dimeü (клтчт лекцй) / За ред. С.О. Крамарева. — К.: МОР1ОН, 2003. — 480с.
10. Meningococcal Disease / Laurenson I., Sangra M., Thompson C. [et al.]//N Engl. J. Med. — 2001. — Vol. 345. — P. 699-700.
11. Леженко Т.О. Роль haemophilus influenzae у формувант т-фекцшно1 патологи у дтей (огляд лтератури та власт до^джен-ня) /Т.О. Леженко, O.G. Пашкова, Л.1. Пантюшенко// Современная педиатрия. — 2012. — № 7(47). — С. 84-92.
12. Тяжелые формы менингококковой инфекции у детей/[Теор-гиянц М.А., Белебезьев Т.И., Крамарев С.А., Корсунов В.А.]. — Х.: Золотые страницы, 2006. — 176 с.
13. Богадельников И.В. Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей. — Симферополь, 2007. — 720 с.
14. Нконова О.М. Аналгз результaтie лшування дтей з гострими ме-нтатами / О.М. Нконова, 1.М. Лашина, G.B. Трценко // Украгнський ме-дичний альманах. — 2008. — Т 11, № 3. — С. 113-114.
15. БактертШ гтйт ментгти: сучаст проблеми дia-гностики i антибактертно1 терапи / Карпов 1.О., Юрке-вич I.B., Кишкурно G.n., Качанко G.Ф. // 1нфекщйт хвороби. — 2007. — № 1. — С. 63-68.
16. Чернишова Л.1. Ттйт меншгти у дтей. Дiaгнoстикa / Чер-нишова Л.1., Волоха А.П., Бондаренко А.В. // Сучаст шфекцй. — 2003. — № 2. — С. 88-100.
17. Неотложные психоневрологические состояния у детей /[Тро-шин ВМ, Трошин В.Д., Трошин О.В.]. — 1998. — С. 168-171.
18. Дифференциальная диагностика инфекционных болезней / [Казанцев А.П., Зубик Т.М., Иванов К.С., Казанцев В.А.]. — М.: МИА, 1999. — 482 с.
19. Наказ МОЗ Украгни про затвердження Прoтoкoлie дiaгнoс-тики та лкування тфекцтних хвороб у дтей eiд 09.07.2004 № 354.
20. Diagnosis and treatment of bacterial meningitis / Bashir H.E., Laundy M., Booy R. // Archives of Disease in Childhood. — 2003. — Vol. 88. — Р. 615-620.
21. Saez-Liorens X. Bacterial meningitis in children / Saez-Liorens X., McCracken G. // Lancet. — 2003. — Vol. 361, № 4. — P. 2139-2148.
22. Ураження центральноi нервовоИ системи при тфекцтних за-хворюваннях у дтей. Навчальний поабник / За ред. Л.Р. Шостакович-КорецькоГ, Л.А. Дзяк. — Д.: АРТ-ПРЕС, 2004. — 284 с.
23. Emergency management of meningococcal disease / Pollard A.J., Britto J., DeMunter C. [at al.]//Arch. Dis. Child. 1999. — Vol. 80. — P. 290-296.
24. Rosenstein N.E. Medical Progress: Meningococcal Disease / Rosenstein N.E., Perkins B.A., Stephens D.S. [et al.] // N. Engl. J. Med. — 2001. — Vol. 344. — P. 1378-1388.
Колоскова О.К., ИвановаЛ.А., Марусик У.И., Белашова О.В. Кафедра педиатрии и детских инфекционных заболеваний, Буковинский государственный медицинский университет, г. Черновцы
МЕНИНГОКОККОВАЯ ИНФЕКЦИЯ (INFECTIO MENINGOCOCCIEA). ЧАСТЬ 2
Резюме. В лекции рассматриваются вопросы диагностики и лечения менингококковой инфекции. Уделяется внимание лабораторной диагностике, вопросам дифференциальной диагностики. Приведены алгоритмы оказания медицинской помощи детям с менингококцемией на догоспитальном и госпитальном этапах, а также освещены вопросы лечения менингококкового менингита, менингококкового носитель-ства и назофарингита, меры по отношению к контактным лицам, условия виписки больных после лечения и допуска их в коллектив.
Ключевые слова: менингококковая инфекция, диагностика, лечение, менингит
25. Quagliarello V.J. Drug Therapy: Treatment of Bacterial Meningitis / Quagliarello V.J, Scheld W.M. // N. Engl. J. Med. — 1997. — Vol. 336. — P. 708-716.
26. Крамарев С.А. Подходы к антибиотикотерапии гнойных менингитов у детей / Крамарев С.А. // Сучаст тфекци. — 2000. — № 4. — С. 84-89.
27. Сучасна етютропна фармакотератя бaктерiaльних ме-нтгМв / Кононенко В.В., Руденко А.А., Василенко Л.Т. // Журнал практичного лкаря. — 2001. — № 2. — С. 27-32.
28. Основные этиологические факторы и эмпирическое антимикробное лечение бактериальных менингитов / Т.Т. Давиташвили, К.В. Миндадзе, М.Ш. Езугбая [и др.] // Теория и практика. —
2003. — № 2. — С. 14-16.
29. Зайцев 1.А. Емтричний пiдхiд до антибютикотера-пи бaктерiaльних ментгМв / 1.А. Зайцев, О.А. Чебалина, Л.П. Растунцев [та т.] // Нейротфекци. Iншi тфекщйт хвороби: Мaтерiaли науково-практичноь конференци i пленуму Асощаци 1н-фекцioнiстie Украгни (26—27квтня 2001 року, м. Харшв) /Шдред. Андрейчин М.А. — Тернопшь: Укрмедкнига, 2001. — С. 61-63.
30. Печтка А.М. Клшко^агностичний пошук та деяк на-прямки aнтибaктерiaльнoгo лкування гтйних ментгМв / Печтка А.М. // Сучаст тфекци. — 2000. — № 2. — С. 16-22.
31. Самсон А.А. Антибиотикотерапия первичных бактериальных гнойных менингитов / Самсон А.А. // Клиническая антибиотикоте-рапия. — 2001. — № 4(12). — С. 28-29.
32. Крамарев С.О. Алгоритмилкування дтейз тяжкими формами ментгококцеми на рiзних етапах надання медичног допомоги / С.О. Крамарев, О.О. Воронов//Клиническая иммунология. Аллергология. Инфектология. — 2009. — № 3/2. — С. 36-40.
33. Nelsons Pocket Book of Pediatric Antimicrobal Therapy. — 15h еdition. — 2002-2003.
34. Red Book: Report of the Committee on Infection Diseases. Twenty-fifth еdition. — 2000.
35. Логинов А.В. Опыт применения менингококковой полиса-харидной вакцины в мире / А.В. Логинов // Вакцинация. — 2004. — № 1(31). — С. 10-11.
36. Impact of meningococcal C conjugate vaccine in the UK/ Balmer P, Borrow R., Miller E. // J. Med. Microbiol. — 2002. — Vol. 51. — P. 717-722.
37. DanzigL. Meningococcal vaccines/L. Danzig//Ped. Inf. Dis. —
2004. — Vol. 23, 12 (Suppl.). — P. 285-289.
38. Wals P. Meningococcal C vaccines / P. Wals // Ped. Inf. Dis. — 2004. — Vol. 23, № 12 (Suppl.). — P. 280-284.
39. Clinical Problem-Solving: Prevention of Meningococcal Infection / Murray A.E., Michaeli D., Simini B. [et al.] // N. Engl. J. Med. — 1994. — Vol. 330. — P. 511-512.
40. Дiaгнoстикa, тератя i профшактика тфекщйних хвороб в умовах полжлшки/ За ред. М.А. Андрейчина. — 2-ге вид., переробл. i доповн. — Л.: Медична газета Украгни, 1996. — 352 с.
Отримано 24.01.14 □
Koloskova O.K., Ivanova L.A., Marusyk U.I., Belashova O.V. Department of Pediatrics and Pediatric Infectious Diseases of Bukovina State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
MENINGOCOCCAL DISEASE (INFECTIO MENINGOCOCCIEA). PART 2
Summary. The lecture deals with the diagnosis and treatment of meningococcal disease. Attention is given to laboratory diagnosis, differential diagnosis. There are provided the algorithms of medical care for children with meningococcemia in the prehospital and hospital stages, as well as the issues of treatment of meningococcal meningitis, meningococcal carriage and nasopharyngitis, measures in relation to exposed person, the conditions of discharge of patients after treatment, and their admission into the team.
Key words: meningococcal disease, diagnosis, treatment, meningitis.
