CC BY
8
Вкник Нацюнального унiверситету "Львiвська полггехшка". Серiя: "Юридичш науки" Т. 7, № 1, 2020
УДК 343.1
Олексш Гумш
доктор юридичних наук, професор завщувач кримiнального права i процесу Навчально-наукового шституту права, психологи та шновацшно! освiти Нацiонального унiверситету "Львiвська полггехшка"
Василь СтроТч
аспiрант III року навчання спецiальностi 081 "Право"
МЕХАН1ЗМ ПРОТИДН ЗЛОЧИННОСТ1: НАУКОВО-МЕТОДОЛОГ1ЧНИЙ АНАЛ1З ДЕФ1НЩП
http://doi.org/10.23939/law2020.25.184
© Гумт О. М., Строгч В. В., 2020
На основi системного пщходу здшснено науково-методологiчний аналп дефшщп механiзму протидн злочинностi як багаторiвневоТ iерархiчноТ системи. Зазначено, що кожен р1вень побудови визначаеться власним певним набором елемен^в, що можна простежити, якщо розглядати протидто злочинностi у тих аспектах, в яких вщображено побiчнi сусшльш процеси й в1дпов1дн1 форми кримшолопчного впливу з характерними 1м модусами (методами, засобами, способами). Виснувано, що пщ мехашзмом протидн злочинностi потрiбно розумiти таке системне утворення (сукупшсть) принцип1в, норм, iнститутiв ( державно-правових, i суспiльно-правових), модусiв (органiзацiйних, пра-вових, економiчних, соцiально-психологiчних), в1дносин i завязав, за сприяння котрих забезпечуеться кримшолопчний вплив на певнi об'екти для осягнення визначених цшей.
Ключовi слова: правопорушення, злочин, механiзм протидн злочинносл, систем-ний аналп, функцюнування, ефективнiсть, система, профiлактика злочинiв.
Постановка проблеми. Сьогодш в умовах тривалих процешв демократичних трансформацiй в укра1нському суспiльствi вагому значущiсть мае гарантування нащонально! безпеки держави. Визначальним чинником у цш сферi постае розробка та реалiзацiя як правових, так й оргашзацшно-управлiнських заходiв щодо протидп злочинностi, а теж здшснювання комплексу заходiв, нащ-лених на мiнiмiзацiю рiвня злочинностi, елiмiнацiю наслщюв вчинення злочинiв. Вiдтак, акту-альним е вивчення системних основ функцюнування мехашзму протидп злочинностi в Украш.
Означена проблематика характеризуеться специфiчним змютом, позаяк протягом тривалого часу вона не була предметом самостшного дослщження, а саме И вивчення визначалося неконсек-вентним характером, доволi вузьким тдходом, вiдсутнiстю вектора утилггарно! спрямованосп.
Аналiз дослiдження проблеми. Актуалiзована проблематика була предметом наукових розвщок низки вчених, зокрема про закономiрностi кримшолопчного процесу в площинi ди його механiзмiв розглядалося у наукових розвщках Г. Аванесова, О. Бокова, С. Вщина, Л. Давиденка, А. Жалинського, О. Кальмана, В. Кудрявцева, Ф. Лопушанського, В. Луньева, О. Сахарова, В. Сомь на та шших вчених-кримшолопв. Втiм, загалом, вивчення феноменологи цього особливого оргаш-зацiйно-управлiнського явища у новiтнiй кримiнологiчнiй науцi е певною мiрою фрагментарним.
Мета нашо! статп полягае у конкретизацп сутностi та значимостi системних засад мехашзму протиди злочинностi iз врахуванням особливостей сучасно! парадигми цшей та завдань дiяльностi, а теж об'ективних реалш переходу до нових модушв правового реагування (стратегiчного, тактичного) на злочиннють. У процес досягнення поставлено! мети враховано i результати попереднього вiтчизняного досвiду боротьби iз злочиннiстю, i сучаснi тенденци нацiонального законодавства, позитивно! практики уповноважених суб'екпв окремих держав в означенш сферi.
Виклад основного матерiалу. Значимють розгляду питання функцiонування механiзму протиди злочинностi актуалiзуеться тим, що кримшолопчна теорiя опрацьовуе положення, якi можуть застосовувати рiзнi науки, якi торкаються проблем протидi! злочинностi. Зрозумiло, що найбшьше це стосуеться наук кримшального, кримiнально-виконавчого та кримiнально- проце-суального права.
Мехашзм протидi! злочинностi у вггчизнянш кримiнологi! е доволi новою дефшщею, яка дотепер не була предметом грунтовного наукового розгляду. Певш спроби дослiдження не набули концептуального характеру, позаяк були розрiзними та безсистемними [1, с. 84-85]. В^м, потрiбно зауважити, що актуалiзована проблематика привертала увагу окремих вчених.
Спочатку це питання було предметом наукових пошуюв в аспект управлшня протидiею злочинностi. Зокрема, вчений А. Жалшський стверджував, що з метою ефективного управлшня процесом та удосконаленням його методiв, потрiбно мати загальнi уявлення про витоки цього процесу, сощальш явища, якi зумовлюють та шдтримують його, розумiти закономiрностi розвитку тощо. А це досягаеться аналiзом мехашзму попередження злочишв та визначенням його особливостей [2, с. 47].
Зпдно з науковою позицi! Г. Аванесова, саме в результат мехашзму профшактика злочинiв набувае характеру керованого процесу. Останнш е вивiдним iз органiзацiйно! структури профiлактики злочинiв, який вщображуе цю систему загалом та окремi !! складовi. Система також передбачае собою певну стшюсть зв'язюв мiж суб'ектами профiлактики (у межах системи цих суб'екпв) й прив'язуе !х до вiдповiдних об'ектiв (систем об'екпв). Вiдтак, актуалiзуеться питання про сутшсть профiлактики (форми, види, методи та заходи) та забезпечення профшактично! дiяльностi органiзацiйними способами [3, с. 365].
У процес вивчення ще! проблематики, передусiм, потрiбно зауважити, що у життедiяльностi держави та соцiумi завжди iснуе необхiднiсть ефективного проектування й удосконалення мехашз-мiв управлшня. Такий процес визначаеться об'ективно-суб'ективним характером. Тобто, проектування (конструювання) мехашзму управлшня завше е наслiдком вщображення насамперед об'ективних законiв. Недотримання цього методолопчного концепту може зумовити те, що фактичний процес розвиватиметься не за свщомим, а за стихшно сформованим мехашзмом. Так, вчений А. Закалюк наголошуе на тому, "що питання управлшня дiяльностi вщносно запобiгання й протидi! злочинностi вимагае нового системного опрацювання, зокрема, окреслення крiзь призму видово! особливостi його мети, цшей, принцишв, функцiй, методiв, механiзму самого управлiнського процесу загалом, а теж заходiв забезпечення останнього" [4, с. 377].
Всебiчний аналiз наукових розвiдок, якi тею чи iншою мiрою стосуються категори "меха-нiзм" свiдчить, що без використання системного шдходу об'ективне його вивчення е неможливе, а вщтак, i теоретичний розгляд, й утилггарне застосовування. Доцiльно виокремити неоднозначнiсть розумшня змiсту цiе! категорi!. Позаяк складшсть вибору вiдповiдного пiдходу до дефшщп скла-дових механiзму теж зумовлюе i складнiсть актуалiзованого поняття. Дослщження механiзму як системи зi вшма !! складовими (елементами) та !х взаемозв'язками сприятиме всебiчному розгляду значимосп означуваного поняття. Щодо такого сощального феномену, як протидiя злочинностi, поняття "мехашзм" мае використовуватись, передуем, у практичнш площинi, маючи на увазi необ-хiднiсть осягнення фактично! результативносп вiд заподiяного кримiнологiчного впливу. Водночас дефшщя "механiзм протидi! злочинностi" справдi буде вихiдним iз поняття "протидiя злочин-
носп". З огляду на це, про ефектившсть мехашзму можна диспутувати тод^ коли будуть оцшеш ус потенцiйнi форми його вияву й безпосереднього застосування у кримшолопчнш практищ, а теж у випадку його вщповщносп певним нормативно окресленим стандартам [5, с. 91].
За вше! рiзнобiчностi та значнш мюткосп поняття "механiзм" у кожному випадку повинен показати системно-динамiчний та функцюнально-структурний вимiр сощально1 реальносп та архiтектонiку кримiнологiчного впливу, i звiсно, цей вагомий аспект у жодному разi не можна ^норувати. Так, з метою дослiдження сутносп механiзму протидп наркозлочинностi доцiльно визначитись iз його дефiнiцiею i структурою, необхщно застосовувати метод дослiдження за аналопею, що дае змогу на основi отриманих ранiше знань досягнути нового рiвня узагальнення, генерувати новi 1де1 й формувати певнi науковi положення. З огляду на це, дослщження такого мехашзму потрiбно здшснювати на базисi всебiчного розгляду складових (елеменпв) означувано1 конструкци [9, с. 91].
У змютовному аспектi мехашзм протидп наркозлочинностi е рiзнобiчним i системним утворенням, яке передбачае рiзнi пiдходи щодо власного тлумачення. Таю тдходи, якi дають мож-ливють здебiльшого застосовувати науковий потенцiал шших наук (передусiм, рiзних галузей права юбернетики, психологи, соцюлоги, що системно вивчають певнi аспекти управлiння), нацшеш на те, щоб висвiтлити т або ж iншi, нерiдко досить ютотш, аспекти дiяльностi у напрямi протидп злочинностi та характерологiчнi !й механiзми.
Водночас, до основоположних засад ди будь-якого механiзму завжди належить взаемодiя елементiв рiзних систем. У^м, пiдхiд мехашчно1 !х консолщацп у едину цшсшсть не дае можливосп охарактеризувати його як функцiонуючу систему, виокремити у нш генеральнi структурш та iнтеграцiйнi зв'язки. Тому, лише аналiз на основi застосування системного тдходу дае змогу розглянути мехашзм у такому контекст напрацювання теоретичних положень, яю з максимальною оперативнютю могли б застосовуватись у практичнш дiяльностi.
Безумовно, механiзм протидп злочинносп зобов'язаний формуватися адекватно до тенденцш (закономiрностей), якi визначують суспiльнi вщносини, що постають на конкретному юторичному етапi. Таке безсумнiвне твердження не потребуе всебiчного аргументування.
По-перше, потрiбно зважувати на певну закономiрнiсть, котра простежуеться у системних наукових уявленнях. Так, чимала юльюсть науковщв-спещалюив свщомо чи ж iнтуlтивно на-голошують на тому аспектi, що поняття системи певною мiрою пов'язане зi самим дослiдником i з його ставленням до об'екта, себто вносить цшком суб'ективний характер. Вщтак, вибiр "конститутивного поняття" основуеться на суб'ектно-об'ектнш дуалiстичностi (подвiйностi) системи як "модусу мислення" дослiдника та реального об'екта. Отже, методолопчна концепцiя ще1 статтi основуеться на гiпотезi про те, що саме у моделi механiзму протидil злочинностi проявляються таю особливосп та !х вiдносини, вивчення котрих дае можливють досягнути результата конкретного наукового пошуку. Враховуючи це, дiяльнiсть iз протидil злочинностi осмислюеться як об'ект, а мехашзм як спошб його вивчення, теоретико-правова концепщя котрого е юнцевим результатом дисертацшного дослiдження [9, с. 91].
По-друге, проблематика виокремлення мехашзму протидп злочинносп як конститутивного поняття зумовлена прагненням до спрощення процесу вивчення складних явищ, до пошуку "простого i складного". Вщтак, дiяльнiсть iз протидil злочинносп як певна iерархiчна система дае змогу вибрати вщповщний рiвень абстракцп, який забезпечуе цiлiснiсть чотирьох визначальних наукових складових: дослiдницькоl програми, окреслених завдань, методолопчно1 позицil, зви-чайно1 термiнологil, понять.
Доконечнiсть використання методологи системного тдходу визначаеться певною складнютю вивчення питань протидil злочинностi як об'екта аналiзу, а також пов'язана з рiзнобiчнiстю практичних завдань, що об'ективно зумовлюе нагальну необхщшсть у застосуванш означуваного пiдходу. Значущiсть системного тдходу пояснюеться його реальними потенщями у процесi пiзнання та розв'язання проблем довколишньо1 дiйсностi. Саме вш дае можливiсть iнтегрувати
pÎ3H0MaHÎTHÎ проблеми, вщнайти ïx спшьну особливiсть i, в такий cnoci6, сформувати групу доволi складних проблем як цшсну всеохоплюючу проблему.
Системний шдхщ нинi е найопрацьованiшою методолопею дослiдження складних явищ й процешв, а тому дае змогу здшснити цiлiсний аналiз у процесi тзнання, утилiтарно опрацювати принцип, згiдно з яким сощальну систему аналiзують як живий оргашзм, котрий перебувае у динамiчному розвитку.
Системний пiдxiд також е важливий тим, що допомагае виршити проблему тод^ коли юнуе безлiч рiзниx зав'язкiв як всередиш неï, так й поза нею, створюе можливостi для знаходження цiлiсноï iнтегрованоï особливостi, базису. Як слушно зауважуе Ю. Аврутин, "системний шдхщ щодо вивчення доволi складних динамiчниx цiлiсностей сприяе виявленню внутрiшнього мехашзму не лише ди окремих його складових, упм й ïx взаемоди на рiзниx етапах, рiвняx" [5, с. 60].
У цьому разi потрiбно зосередити увагу на те, що у системному дослщженш обгрунтуванню пiдлягае, передусiм, аналiз об'екта дослщження як системи у тiй мiрi, що зумовлюеться фактич-ними завданнями розгляду. Зрозумшо, що саме по собi застосовування системних категорiй дефш-цiй не формуе системного дослщження, навггь тодi, коли об'ект справдi можна розглядати як систему. Отже, вихщною категорiею системного тдходу е поняття "система", що доволi iнтенсивно опрацьовувалось у другiй половиш ХХ столiття.
Сьогоднi вивчення об'ективного свггу i законiв його вщображення у свiдомостi соцiуму досягнуло такого рiвня, коли уже не достатньо оперувати лише такими поняттями як знання, об'ект, рiч, позаяк вони означують щось окреме, одиничне, нерозчленоване. З огляду на це, вважаеться лопчним окреслити визначальш особливостi системних сощальних категорiй.
Система як конкретний вид реальности знаходиться у динамiчному русi. У кожнiй системi, без винятку, проходять рiзноманiтнi змiни (трансформацшш, модифiкацiйнi, реорганiзацiйнi). Втiм, завжди наявна така змша, котра атестуе систему як обмежену матерiальну цiлiснiсть, що проявляеться певною формою руху. Саме вщ того, в якiй формi руху знаходяться елементи певноï системи, визначаеться ïï мiсце в iерарxiï систем.
Беручи до уваги те, що у суспшьнш дiйсностi вс явища та процеси е взаемозалежними, поняття "система" зобов'язана вщображати теж окремi особливi, конкретнi зв'язки серед взаемо-дiючиx елементiв. Аналiзуючи систему як вщмежоване взаемодiюче явище iз безлiчi елементiв, визначаемо конкретнiсть певно1' сукупностi.
Впровадження у дефiнiцiю поняття "система" вказiвки на чинник цшсносп зумовлене певни-ми труднацiями. Практично ус запропонованi науковою лiтературою дефшщи системи характе-ризуються складнiстю опису ïï цiлiсноï поведiнки. Утiм, для визначення того, чи е певне утворення "цшсним", ми маемо знати, чи передбачае воно собою систему, тому й виникае замкнене коло.
Вщтак, доцшьно увиразнити сшввщношення "система" та "цше", котрi рiзняться за рiвнем спiльностi елементiв. Так, цше - це певна кшцева модель систем, яю в своему розвитку досягнули завершеносп зрiлостi. Поняття "цше" показуе той аспект розвитку, коли процеси, яю визначають початковий й кшцевий етапи розвитку, знаходяться у вщноснш рiвновазi.
Поняття "цiле" мае значимють лише у сшввщношенш iз поняттям "система". Вони сходяться за змютом лише у тому раз^ коли система набирае таких особливостей, яю зумовлюють виокре-мити цей новий стан системи поняттям "цшей". Саме ж поняття системи не матерiальне, воно е щеальним вщображенням матерiальниx систем, що прямо не сходиться iз цими системами, позаяк вщображае необxiдне, загальне, за природою характеролопчне 1'м. Тодi як вони являють собою ед-нiсть багатомаштного й одиночного, загального та особливого. Утм, система е речовинна за влас-ною формою, вона е конкретно дшсним матерiальним утворенням, своерщною особливою рiччю, розчленованим (на окремi вiдносно самостiйнi й певним чином взаемозалежш складовi).
Система, будучи цшсним утворенням, означуеться природою елемешгв, котрi входять до ïï складу, а також характером зав'язюв, якi формуються мiж ними, себто структурою. Втм, сама система теж значною мiрою впливае на елементи. Зумовлюючи вщповщну змiну ïx якостей та
особливостей, набуваючи певну цшсшсть, система сшввщноситься i3 власними елементами як цiле Î3 складовими та, по сутi, вщображае певний вид дiалектики окремих частин i цiлого.
На основi означених вище суджень можемо стверджувати, що визначення протидп злочинносп як системи найбшьше вiдповiдаe дефiнiцiя, яка тд системою розумie сукупнiсть об'екпв, що об'eднанi певною формою взаемозалежносп або ж регулярно!' взаeмодiï [6, с. 19]. Виходячи i3 функцюнального тлумачення явищ процесiв, якi пщлягають дослiдженню у межах предметноï сфери нашоï науковоï розвiдки, доцiльно запропонувати авторське визначення системи. Отже, тд системою потрiбно розумiти сукупнiсть елеменив, з яких вона складаеться, що розташоваш у певнiй послiдовностi та пов'язаш загальною функцiею, що зумовлюе iнтегрованi якостi, котрi не характеролопчш ïï окремим складовим.
З огляду на це, необхщно акцентувати на тому, що система протидп злочинносп нами рашше дослщжувалась iз тотожних науково методологiчних позицiй. Також проаналiзовано об'ект, предмет i структуру, методи управлшського впливу, визначальнi напрями дiяльностi, змiст та рiвнi.
На основi грунтовного аналiзу понятiйного апарату дослщжувано1' проблематики нами здiйснено однозначний вибiр стосовно використання системного характеру у протидп злочинносп, як такого, який найповшше та точно показуе кримшолопчну сутшсть й змiст дiяльностi, закладено1' в його основи.
Вважаемо за необхщне виокремити низку узагальнюваних тез стосовно науково методо-логiчних засад дослщження мехашзму протидiï злочинностi.
По-перше, протидiя злочинностi (так, як й iншi аналогiчнi за семантикою категорп) е формою вiдображення специфiчного стану упорядкованост суспiльних вiдносин iз цшлю певного обме-ження злочинностi (в широкому розумшш). Це е вже фактична дшсшсть, результат нормотворчого i правозастосовного процесу. Вщтак, коли йдеться про забезпечення й захист прав та законних штерешв особи, сощуму та держави, то розумiеться яюсть забезпечення й змiцнення вiдповiдних процешв, позаяк протидiя злочинностi, будучи правовою категорiею, дiе незалежно вiд факту пося-гання на систему суспшьних вiдносин зi сторони окремих ошб чи соцiальних спiльнот. Очевидно у процес вчинення правопорушень й злочишв суспiльним вiдносинам (певним цiнностям, що охоро-няються правовими нормами) наноситься ютотна шкода, яка зростае вщ того, чим нижче забезпе-чуеться профшактика, попередження, запобiгання та припинення протиправних посягань. Тому стан впорядкованосп, себто органiзацiï, по сутi, е основною особливютю протидiï злочинностi.
По-друге, розгляд протидп злочинносп як певного специфiчного виду управлшсько1' дiяль-носп не передбачае заперечення ïï полггико-правового характеру, а теж синергетичноï сутносп, яка виражаеться вщкритою нелiнiйною динамiчною системою правових вiдносин. Водночас, сьогодш в жодному разi не постае питання щодо усунення iз науково].', професiйноï та законодавчоï лексики шших понять, котрi вiдображають визначальнi напрями кримiнологiчноï дiяльностi.
Формуеться враження, що таю категорп здшснюють низку сутнюних, доконечних функцiй: 1) кримiнально-процесуальному законодавству у процеш визначення цiлей та завдань певноï вiдповiдноï дiяльностi; 2) адмшстративному та кримiнально правовому законодавствам у процеш формулювання основного чи факультативного об'екпв, протиправних посягань; 3) кримшально-процесуальному законодавству у процеш визначення цiлей та завдань певноï вiдповiдноï дiяльностi; 4) кримiнологiï тд час дослiдження й обгрунтування використання нових модушв (форм, методiв) боротьби зi злочиннiстю на засадах вивчення та аналiзу територiально просторового розподшу правопорушень i злочинiв; 5) правоохороннш й управлiнськiй практичнiй дiяльностi суб'екпв протидiï злочинностi у процесi анатзу обгрунтованостi та ефективностi розташування й використання вщповщних сил засобiв на певнiй територiï обслуговування; 6) органам виконавчоï влади з метою розв'язання комплексу питань, яю пов'язаш зi забезпеченням кримiнологiчноï дiяльностi, зокрема, управлшня нею й надання ш цiлеспрямованого й тотального характеру.
По-трете, протидiя злочинностi е вагомим, упм, неединим модусом забезпечення безпечноï атмосфери в громадському житп, вiд ефективносп та надiйностi котрого залежить яюсть
суспшьного буття кожно1' окремо1' людини. Так, не менш вагомою гарантею е забезпечення (станом безпеки) як одше1" з форм практичного втшення мети "обмеження злочинностi". Водночас, потрiбно пам'ятати, що iнтегруючою субстанцiею у протиди злочинносп, а теж i для безпеки, е змютовш сутшсш спiввiдношення дiяльностi (як системи) та форми вираження певно1' особливостi, котра проявляеться в своерщному за формою дiалектичному зв'язку предмета пiзнання та його проф> люючо1' якостi, що застосовуеться iз метою понятiйного вщображення визначальних характеристик.
Одшею iз цих характеристик е саме функцюнування мехашзму протиди злочинносп як пев-но1' системи об'ективно виникаючих зав'язкiв, котрi здiйснюють функцiï консолiдацiï (об'еднання) складових елементв цього соцiального явища. Таю складовi елементи й зв'язки, водночас, визнача-ють його як едине цше. Зауважимо, що цшсний аналiз об'екта вивчення не виключае, а насупроти, зумовлюе доконечшсть виокремлення iз широкого спектра складових елементiв й взаемозав'язюв найбiльш значущих, якi передбачають собою й характеристику загального. З огляду на це, система протиди злочинносп е суб'ективно тзнаним виявом об'ективно1' дшсносп, який сприймаеться у формi абстрактно визначених сторiн навколишньо1' (соцiальноï) дiйсностi, яка пов'язана iз конкретними видами дiяльностi.
Висновки. Отже, здшснивши науково-методологiчний аналiз дефiнiцiï мехашзму протиди злочинносп загалом, потрiбно наголосити на тому, що це е багаторiвнева iерарxiчна система. Зокрема, кожен рiвень побудови визначаеться власним певним набором елементв. Такi елементи можна простежити, якщо розглядати протидда злочинносп у тих аспектах, в яких вщображаються побiчнi суспiльнi процеси й вщповщш форми кримiнологiчного впливу з характерними 1'м модусами (методами, засобами, способами).
Окрiм того, потрiбно пам'ятати, що меxанiзм протидiï злочинносп функцюнуе (дiе) не лише вертикально, але й по горизонтали себто здшснюеться доволi складне переплетення i взаемодiя модусiв (методiв, засобiв, способiв) кримiнологiчного впливу. Отже, пiд мехашзмом протидiï злочинностi потрiбно розумiти таке системне утворення (сукупнють) принципiв, норм, шститупв (i державно-правових, i суспшьно-правових), модусiв (органiзацiйниx, правових, економiчниx, со-цiально-псиxологiчниx), вiдносин i зав'язкiв, за сприяння котрих забезпечуеться кримiнологiчний вплив на певш об'екти для осягнення визначених цшей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Литвинов О. М. Сощально правовий мехашзм протиди злочинносп в Укршт. Харк1в: Видавництво харк1вського нащонального ушверситету внутршшх справ, 2008. 446 с. 2. Жалинський А. £. Специальное предупреждение преступлений в СССР: вопроси теории. Львов: Вища школа, 1976. 193 с. 3. Аванесов Г. А. Криминология: Академия МВД СССР, 1984. 500 с. 4. Закалюк А. П. Курс сучасно! украшсько! кримшологи: теор1я i практика: у 3 кн. К.: Видавничий д1м "1н Юре", 2007-2008. Кн. 1: Теоретичш засади та 1стор1я украшсько1 кримшолопчно1 науки, 2007. 424 с. 5. Аврутин Ю. Е., Егоршин В. М., Шапиев С. М. Преступность и общество: проблемы социогенеза. СПб.: Санкт-Петербургский ун-т МВД РФ, 2000. 362 с. 6. Аверьянов А. Н. Система: философская категория и реальность. М.: Мысль, 1976. 188 с. 7. Литвинов О. М. Сучасш проблеми управлшня профшактикою злочишв. Херсон: Олдьплюс, 2003. 315 с. 8. Литвинов О. М., Ступник Я. В. Мехашзм протиди злочинносп. Публiчне право. 2011. № 1. С. 59-63. 9. Вступник Я. В. Мехашзм протиди злочинносп як комплексна система сощально правово1 реакци суспшьства на злочинш явища. Науковий eicHUKужгородського на^ональногоутверситету. Серiя ПРАВО. Вип. 47. Т. 3. С. 90-94.
REFERENCES
1. Lytvynov O. M. Sotsialno pravovyi mekhanizm protydii zlochynnosti v Ukraini [Social and legal mechanism of c]. Kharkiv: Vydavnytstvo kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav, 2008. 446 p. 2. Zhalynskyi A. Ye. spetsyalnoe preduprezhdenye prestuplenyi v SSSR: voprosy teoryy [special prevention of crimes in the USSR: questions of theory]. Lvov: Vyshcha shkola, 1976. 193 p. 3. Avanesov H. A. Krymynolohyia[Criminology]: Akademyia MVD SSSR, 1984. 500 p. 4. Zakaliuk A. P. Kurs suchasnoi ukrainskoi kryminolohii: teoriia i praktyka [Course of Modern Ukrainian Criminology: Theory and Practice]: u 3 kn. K.: Vydavnychyi dim "In Yure", 2007-2008. Kn. 1: Teoretychni zasady ta istoriia ukrainskoi kryminolohichnoi nauky, 2007. 424 p. 5. Avrutyn Yu. E., Ehorshyn V. M., Shapyev S. M. Prestupnost y obshchestvo: problemu sotsyoheneza [Crime and society: problems of sociogenesis]. SPb.: Sankt-Peterburhskyi un-t MVD RF, 2000. 362 p.
6. Averianov A. N. Systema: fylosofskaia katehoryia y realnost [System: philosophical category and reality]. M.: Mbisl, 1976. 188 p. 7. Lytvynov O. M. Suchasni problemy upravlinnia profilaktykoiu zlochyniv [Modern problems of management of crime prevention]. Kherson: Oldi-plius, 2003. 315 p. 8. Lytvynov O. M., Stupnyk Ya. V. Mekhanizm protydii zlochynnosti [The mechanism of combating crime]. Publichne pravo. 2011. No. 1. P. 59-63. 9. Vstupnyk Ya. V. Mekhanizm protydii zlochynnosti yak kompleksna systema sotsialno pravovoi reaktsii suspilstva na zlochynni yavyshcha [The introduction of YV. The mechanism of combating crime as a complex system of socially legal response of society to criminal phenomena]. Naukovyi visnyk uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia PRAVO. Vyp. 47. T. 3. P. 90-94.
Дата надходження 29.01.2020р.
Алексей Гумин, Василий Строич
МЕХАНИЗМ ПРОТИВОДЕЙСТВИЯ ПРЕСТУПНОСТИ: НАУЧНО-МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ДЕФИНИЦИИ
На основе системного подхода осуществлено научно-методологический анализ дефиниции механизма противодействия преступности как многоуровневой иерархической системы. Отмечено, что каждый уровень построения определяется собственным определенным набором элементов, можно проследить, если рассматривать противодействие преступности в тех аспектах, в которых отражаются побочные общественные процессы и соответствующие формы криминологического воздействия с характерными для них модусами (методами, средствами, способами). Виснувано, что под механизмом противодействия преступности следует понимать такое системное образование (совокупность) принципов, норм, институтов (как государственно-правовых, так и общественно-правовых), модусов (организационных, правовых, экономических, социально-психологических), отношений и зав ' связей при содействии которых обеспечивается криминологический влияние на определенные объекты для постижения определенных целей.
Ключевые слова: правонарушения, преступление, механизм противодействия преступности, системный аналiз, функционирования, эффективность, система, профилактика преступлений.
Oleksiy Humin
Head of Department of criminal law and process Training and research Institute of law, psychology and innovative education
Lviv Polytechnic National University , doctor of legal Sciences, professor
Vasyl Stroyich
postgraduate student of the third year of studyspecialty 081 "Law"
MECHANISM OF CRIME: SCIENTIFIC AND METHODOLOGICAL ANALYSIS OF DEFINITION
In the article, based on a systematic approach, a scientific and methodological analysis of the definition of the mechanism of combating crime as a multilevel hierarchical system is made. It is noted that each level of construction is determined by its own set of elements, which can be traced by considering the counteraction of crime in those aspects, which reflect the side social processes and corresponding forms of criminological influence with their characteristic mods (methods, means, methods). It is concluded that under the mechanism of combating crime should be understood such systematic formation (set) of principles, norms, institutions (both state-legal and social-legal), modes (organizational, legal, economic, social-psychological), relations and facilitated criminological influences on certain objects in order to achieve certain goals.
Key words: offense, crime, mechanism for combating crime, system analysis, functioning, efficiency, system, crime prevention.
